Методичні матеріали на тему "Телязіоз у тварин"

Про матеріал
Презентація на тему "Телязіоз у тварин" Телязіоз (Thelaziosis) Хвороба, спричинювана нематодами Тhelaziа rhodesi, Т. skrjabini, Т. gulosa родини Thelaziidae, характеризується сльозотечею, кон’юнктивітами, кератокон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Презентаціяз паразитологіїна тему: “Телязіоз”

Номер слайду 2

Телязіоз (Thelaziosis) Хвороба, спричинювана нематодами Тhelaziа rhodesi, Т. skrjabini, Т. gulosa родини Thelaziidae, характеризується сльозотечею, кон’юнктивітами, кератокон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.

Номер слайду 3

Телязіоз

Номер слайду 4

Збудники Телязії — гельмінти невеликих розмірів, завдовжки 10 – 21 мм, завширшки 0,2 – 0,6 мм, жовтувато-сірого кольору. Розрізняють їх за будовою кутикули (Т. rhodesi має поперечно покреслену, інші види — майже гладеньку), розмірами ротової капсули (найбільша у Т. gulosa) та будовою спікул у самців (у Т. skrjabini короткі, майже однакової довжини, в інших видів — неоднакові). Вульва розміщена в передній частині тіла самок.

Номер слайду 5

Збудник телязіозу

Номер слайду 6

Цикл розвитку Телязії — біогельмінти. Розвиваються за участю проміжних хазяїв — пасовищних мух (мух-корівниць): Musca autumnalis, M. larvipara, M. amica та ін. Самки телязій, які перезимували в очах великої рогатої худоби, відкладають личинки першої стадії. Разом зі слізьми личинки переміщуються в ділянку внутрішнього кута ока, де їх заковтують мухи. У тілі мух вони двічі линяють і через 14 – 28 діб досягають інвазійної стадії.

Номер слайду 7

Номер слайду 8

Епізоотологічні даніТелязіоз — дуже поширене сезонне захворювання. Джерелом інвазії є заражена велика рогата худоба, яку виганяють на пасовище без попередньої дегельмінтизації, а також інвазовані мухи. Залежно від географічної зони літ мух спостерігається навесні, влітку та восени. Зараження тварин на пасовищах частіше відбувається влітку та на початку осені під час безпосереднього контакту тварин з мухами.

Номер слайду 9

Джерело інвазії

Номер слайду 10

Патогенез та імунітет Гельмінти чинять механічний вплив на кон’юнктиву й рогівку, що супроводжується проникненням патогенної мікрофлори в очі тварини. Найпатогеннішою є Т. rhodesi, яка сильно травмує слизову оболонку ока. У літній час Т. gulosa частіше паразитує під третьою повікою і спричинює розвиток запального процесу.

Номер слайду 11

В разі ускладнення хвороби гнійною мікрофлорою розвиваються тяжкі патологічні процеси. Спостерігається гнійний кон’юнктивіт, а також помутніння ушкодженої рогівки. Запалена кон’юнктива настільки набрякає, що повіки повністю закривають хворе око. На рогівці утворюються ерозії, ушкоджується кришталик і розвивається фібринозно-геморагічний іридоцикліт.

Номер слайду 12

Гнійний кон*юктивіт у

Номер слайду 13

Клінічні ознаки виявляються через 1,5 – 2 міс після вигону молодняку на пасовища. Спочатку з’являються сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон’юнктиви. Пізніше з очей витікає серозно-сльозова або гнійна рідина, яка засихає у вигляді кірок у внутрішньому куті ока або на віях, повіки набрякають. Спостерігається помутніння рогівки та виникнення на ній виразок. Іноді тварини втрачають зір. Частіше ушкоджується одне око. Загальний стан хворих погіршується, вони погано приймають корм, відмічаються виражений блефароспазм та виділення гнійного ексудату.

Номер слайду 14

Номер слайду 15

Патологоанатомічні зміни характеризуються наявністю кон’юнктивіту, кератиту, ушкодженням кришталика, помутнінням рогівки та виникненням на ній виразок.

Номер слайду 16

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та проводять лабораторне дослідження. Ефективним методом зажиттєвої діагностики є промивання кон’юнктивальної порожнини ока тварин 3%-м розчином борної кислоти за допомогою спринцівки та дослідженням під мікроскопом рідини, що витікає з очей, з метою виявлення личинок телязій.

Номер слайду 17

У разі відсутності клінічних ознак захворювання в осінньо-зимовий період Т. gulosa і Т. skrjabini можна виявити після забою тварин, дослідивши нососльозовий канал і вивідні протоки сльозових залоз. Кінці гельмінтів нерідко виглядають з отворів сльозових проток, і при натисканні пальцями на стінки протоки паразити легко виділяються назовні. Для точнішого діагнозу витягують сльозову залозу, подрібнюють її на маленькі шматочки в теплій воді і потім розглядають осад.

Номер слайду 18

Лікування Застосовують антигельмінтики широкого спектра дії. Парентерально вводять препарати, що містять левамізол або макроциклічні лактони, орально застосовують препарати групи бензімідазолу в загальноприйнятих дозах. При ураженні тварин Т. rhodesi ефективним є промивання очей за допомогою спринцівки з м’яким наконечником одним із лікарських засобів: 0,5%-на емульсія лізолу; 2 – 3%-й розчин борної кислоти, 3%-й розчин бури; водний розчин йоду — 1 : 2000 (1 г йоду кристалічного, 2 г йодиду калію і 2 л кип’яченої води)

Номер слайду 19

Номер слайду 20

Застосовують також 3%-ву емульсію іхтіолу або лізолу на риб’ячому жирі в дозі 2 – 3 мл в одне око. Після введення емульсії очі обережно масажують. У разі ускладнень проводять симптоматичне лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами, лікарськими очними плівками тощо.

Номер слайду 21

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах проводять дегельмінтизацію всього поголів’я перед вигоном на пасовище і після переведення тварин на стійлове утримання. Телят поточного року народження не дегельмінтизують. Молодняк великої рогатої худоби в спекотні дні утримують у закритих приміщеннях, куди не залітають мухи. З профілактичною метою у вуха тваринам прикріплюють бирки, оброблені піретроїдами.

pptx
Додано
22 лютого
Переглядів
121
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку