Методичні матеріали на тему "Телязіоз у тварин"

Презентаціяз паразитологіїна тему: “Телязіоз”

Телязіоз (Thelaziosis) Хвороба, спричинювана нематодами Тhelaziа rhodesi, Т. skrjabini, Т. gulosa родини Thelaziidae, характеризується сльозотечею, кон’юнктивітами, кератокон’юнктивітами, сліпотою, зниженням продуктивності тварин.

Телязіоз

Збудники Телязії — гельмінти невеликих розмірів, завдовжки 10 – 21 мм, завширшки 0,2 – 0,6 мм, жовтувато-сірого кольору. Розрізняють їх за будовою кутикули (Т. rhodesi має поперечно покреслену, інші види — майже гладеньку), розмірами ротової капсули (найбільша у Т. gulosa) та будовою спікул у самців (у Т. skrjabini короткі, майже однакової довжини, в інших видів — неоднакові). Вульва розміщена в передній частині тіла самок.

Збудник телязіозу

Цикл розвитку Телязії — біогельмінти. Розвиваються за участю проміжних хазяїв — пасовищних мух (мух-корівниць): Musca autumnalis, M. larvipara, M. amica та ін. Самки телязій, які перезимували в очах великої рогатої худоби, відкладають личинки першої стадії. Разом зі слізьми личинки переміщуються в ділянку внутрішнього кута ока, де їх заковтують мухи. У тілі мух вони двічі линяють і через 14 – 28 діб досягають інвазійної стадії.

Епізоотологічні даніТелязіоз — дуже поширене сезонне захворювання. Джерелом інвазії є заражена велика рогата худоба, яку виганяють на пасовище без попередньої дегельмінтизації, а також інвазовані мухи. Залежно від географічної зони літ мух спостерігається навесні, влітку та восени. Зараження тварин на пасовищах частіше відбувається влітку та на початку осені під час безпосереднього контакту тварин з мухами.

Джерело інвазії

Патогенез та імунітет Гельмінти чинять механічний вплив на кон’юнктиву й рогівку, що супроводжується проникненням патогенної мікрофлори в очі тварини. Найпатогеннішою є Т. rhodesi, яка сильно травмує слизову оболонку ока. У літній час Т. gulosa частіше паразитує під третьою повікою і спричинює розвиток запального процесу.

В разі ускладнення хвороби гнійною мікрофлорою розвиваються тяжкі патологічні процеси. Спостерігається гнійний кон’юнктивіт, а також помутніння ушкодженої рогівки. Запалена кон’юнктива настільки набрякає, що повіки повністю закривають хворе око. На рогівці утворюються ерозії, ушкоджується кришталик і розвивається фібринозно-геморагічний іридоцикліт.

Гнійний кон*юктивіт у

Клінічні ознаки виявляються через 1,5 – 2 міс після вигону молодняку на пасовища. Спочатку з’являються сльозотеча, світлобоязнь, гіперемія кон’юнктиви. Пізніше з очей витікає серозно-сльозова або гнійна рідина, яка засихає у вигляді кірок у внутрішньому куті ока або на віях, повіки набрякають. Спостерігається помутніння рогівки та виникнення на ній виразок. Іноді тварини втрачають зір. Частіше ушкоджується одне око. Загальний стан хворих погіршується, вони погано приймають корм, відмічаються виражений блефароспазм та виділення гнійного ексудату.

Патологоанатомічні зміни характеризуються наявністю кон’юнктивіту, кератиту, ушкодженням кришталика, помутнінням рогівки та виникненням на ній виразок.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни та проводять лабораторне дослідження. Ефективним методом зажиттєвої діагностики є промивання кон’юнктивальної порожнини ока тварин 3%-м розчином борної кислоти за допомогою спринцівки та дослідженням під мікроскопом рідини, що витікає з очей, з метою виявлення личинок телязій.

У разі відсутності клінічних ознак захворювання в осінньо-зимовий період Т. gulosa і Т. skrjabini можна виявити після забою тварин, дослідивши нососльозовий канал і вивідні протоки сльозових залоз. Кінці гельмінтів нерідко виглядають з отворів сльозових проток, і при натисканні пальцями на стінки протоки паразити легко виділяються назовні. Для точнішого діагнозу витягують сльозову залозу, подрібнюють її на маленькі шматочки в теплій воді і потім розглядають осад.

Лікування Застосовують антигельмінтики широкого спектра дії. Парентерально вводять препарати, що містять левамізол або макроциклічні лактони, орально застосовують препарати групи бензімідазолу в загальноприйнятих дозах. При ураженні тварин Т. rhodesi ефективним є промивання очей за допомогою спринцівки з м’яким наконечником одним із лікарських засобів: 0,5%-на емульсія лізолу; 2 – 3%-й розчин борної кислоти, 3%-й розчин бури; водний розчин йоду — 1 : 2000 (1 г йоду кристалічного, 2 г йодиду калію і 2 л кип’яченої води)

Застосовують також 3%-ву емульсію іхтіолу або лізолу на риб’ячому жирі в дозі 2 – 3 мл в одне око. Після введення емульсії очі обережно масажують. У разі ускладнень проводять симптоматичне лікування антибіотиками, сульфаніламідними препаратами, лікарськими очними плівками тощо.

Профілактика та заходи боротьби. У неблагополучних господарствах проводять дегельмінтизацію всього поголів’я перед вигоном на пасовище і після переведення тварин на стійлове утримання. Телят поточного року народження не дегельмінтизують. Молодняк великої рогатої худоби в спекотні дні утримують у закритих приміщеннях, куди не залітають мухи. З профілактичною метою у вуха тваринам прикріплюють бирки, оброблені піретроїдами.