Методичні надбання Рекомендації з теми “Баскетбол”

Про матеріал

Методичні надбання Рекомендації з теми “Баскетбол”. Урок як основна форма організації занять баскетболом у школі.

Перегляд файлу

Методичні надбання
Рекомендації з теми “Баскетбол”

Олександр ІВАНЧИШЕН

учитель фізичної культури,

захисту України

Ямпіль 2020

Зміст


Вступ	
1.	Урок як основна форма організації занять баскетболом у школі.......................................................
2.	Пересування: чергування ходьби, бігу, стрибків, поворотів..........................................................................
3.	Передача та ловіння м’яча: передача м’яча двома руками від грудей; передача м’яча однією рукою від плеча.................................................................................
4.	Кидки: кидок однією рукою зверху; кидок м’яча двома руками від грудей................................................
5.	Ведення м’яча: ведення м’яча поперемінно лівою та правою рукою з наступною передачею у парах, трійках, колонах...........................................................
6.	Фінти: фінт на передачу м’яча; фінт на ведення м’яча; фінт на кидання м’яча.......................................
7.	Заволодівання м’ячем: виривання м’яча; вибивання м’яча..................................................................................
8.	Запобігання травматизму................................................
Використана література	............................................................................................

Вступ

Баскетбол – спортивна гра, яка розвиває рухові і моральні якості, а отже, посідає значне місце у фізичному і духовному вдосконаленні особистості учня. Сучасний баскетбол – атлетична гра, яка потребує різнобічної фізичної підготовки, насамперед швидкості, стрибучості й витривалості.

До поняття швидкості входять: швидкість сприйняття та оцінки ігрових ситуацій; швидкість прийняття рішення і вибору найефективніших засобів; швидкість виконання окремих прийомів (бігу, передач, кидків); швидкість зміни одних прийомів іншими.

Оволодівши всіма швидкісними прийомами, учень зможе краще опікати суперника, обігравати його, виконувати швидкий прорив, пресінг.

Стрибучість у баскетболі необхідна під час боротьби за м”яч для оволодівання ним. І тут дуже важливі не тільки висота стрибка, а й своєчасність, напрямок і швидкість виконання.

Максимальна швидкість і срибучість необхідні протягом усієї гри, незалежно від того, де діють гравці, - в нападі чи в захисті. Це потребує високого рівня спеціальної витривалості, яка дає можливість зберігати швидкість і стрибучість протягом тривалого часу. Поряд з атлетизмом у баскетболі потрібна висока індивідуальна технічна майстерність. Великі фізичні напруження, постійні двобої та інші елементи гри ставлять великі вимоги до моральних і вольових якостей баскетболістів. Треба володіти високими вольовими якостями, щоб у жорстокій спортивній боротьбі зберегти самовладання, витримку і повагу до суперника, примусити себе подолати втому, підкорити свої бажання інтересам колективу. Неодмінна умова гри – вияв ініціативи і творчості, сміливості і рішучості, самостійності і кмітливості, наполегливості і стійкості.

До бесід про правила гри мають входити такі розділи: права та обов”язки гравців; персональні помилки і покарання за них; правила виконання штрафного кидка. Конкретні пояснення правил гри слід давати по ходу практичного вивчення тих або інших прийомів.

У розробці висвітлюється техніка виконання і методика навчання вправ для учнів по темі “Баскетбол”.

Ефективність уроків фізичної культури великою мірою залежить від методики навчання школярів фізичних вправ, формування у них чіткого і точного уявлення про техніку виконання відповідної рухової дії.

1. Урок як основна форма організації занять баскетболом

у школі

Головною формою організації занять баскетболом у школі є урок. Учитель створює на уроці оптимальні умови для здійснення процесу фізичного розвитку. Побудувати урок правильно та педагогічно грамотно – це насамперед раціонально використати відведений на нього час. Організація уроку повинна починатися ще до заняття і включати дотримання порядку в місцях передягання, підготовки інвентацю, виконання черговими своїх обов”язків, тобто формування попередніх умов. Гарна підготовка до уроку забезпечує високий рівень його проведення, створює позитивний емоційний фон, сприяє інтенсивній і плідній роботі.

Урок має три частини – підготовчу, основну та заключну. Центральним місцем в підготовчій частині уроку займає функціональна підготовка організму. Зміст підготовчої частини уроку повинен тісно пов”язуватись із наступною діяльністю. Мета уроку досягається у його основній частині, яка може мати кілька етапів.

Найскладніші завдання , пов”язані з опануванням нового матеріалу, розв”язуються на початку основної частини уроку. При цьому дотримуються такої послідовності: ознайомлення, деталізоване вивчення та вдосконалення. Основна частина уроку має передбачити навчання техніко-тактичним діям з обов”язковим закріпленням їх в іграх або ігрових вправах. Не доцільно в основній частині уроку розв”язувати більше трьох поставлених завдань з фізичної і тактичної підготовки, оскільки через анатомо-фізіологічні і психологічні особливості організм може хворобливо зреагувати на фізичне навантаження в комбінаці з розв”язуванням техніко-тактичних завдань.

В заключній частині уроку треба забезпечити направлене поступове зниження функціональної активності організму, для чого добирають легко дозовані навантаження.

2. Пересування: чергування хотьби, бігу, стрибків, поворотів

Основна стійка. Виконання більшості прийомів на місті починається з певного вихідного положення – стійки. Набираючи її, учень згинає ноги, ставить ступні паралельно на одній лінії або виставляє одну ногу вперед, вагу тіла рівномірно розприділяє на обидві ноги, руки зігнуті перед тулубом у зручному положенні для ловіння і тримання м’яча.

Пересування в захисній стійці.

Щоб спостерігати за діями підопічного гравця і в будь-яку мить заважати йому, захисник має завжди перебувати в положенні, що забезпечує його пересування. З цією метою захисник розташовується між гравцем з м’ячем і щитом, виставивши вперед одну ногу й витягнувши вперед- вгору однойменну руку на випадок кидка м”яча в корзину. Друга рука опущена вниз-сторону й прикриває можливий напрямок ведення м’яча нападаючим. Пересування в захисній стійці виконуються приставними кроками вперед, у сторони (правим і лівим боком) та назад.

Послідовність навчання:

1. Пояснення і показ вихідного положення захисника на місці (перевірка правильності виконання).

2. Пересування по залу приставним кроком у захисній стійці різними способами у зазнечених напрямках.

3. Учні роташовані по колу обличчям у середину, вчитель – у колі. За різними сигналами вчителя пересуваються то влівий, то вправий бік (учитель пересувається з поворотами, що примушує учнів уважно стежити за його діями).

4. Учні утворюють два концетричних кола і стають попарно обличчям один до одного (зовнішнє коло стоїть до центра обличчям, внутрішнє - спиною). Учитель у центрі. За рухом руки вчителя учні зовнішнього кола змінюють напрямок пересування вправо, вліво, а їхні партнери слідують за ними. Після кількох повторень учні міняються ролями.

5. У залі в шаховому порядку розташовують стійки. Учні приставним кроком управо-вперед і вліво-вперед пересуваються від орієнтира до орієнтира.

Характерні помилки: пересування на прямих ногах .

Зупинка кроком. Зупинки виконуються кроком і стибком. Для зупинки кроком учень, не порушуючи ритму бігу, робить більш широкий стопорний крок і, трохи відхилившись на опорну ногу, виконує другий крок. Завершується зупинка рівномірним розподілом ваги тіла на обидві ноги. Навчати зупинки кроком треба під час хотьби та бігу, поступово збільшуючи швидкість пересування.

Послідовність навчання:

1.Ознайомлення учнів з правильним вихідним полаженням ніг у момент зупинки (на місці).

2. Самостійне виконання зупинки під час ходьби.

3. Зупинка за сигналом під час повільного бігу.

4. Теж саме із збільшенням швидкості бігу перед зупинкою.

Зупинка кроком у заздалегідь визначеному місці.

Вправи які сприяють навчанню зупинці кроком:

Учні стоять у розімкнутому строю в стійці баскетболіста. За сигналом (зоровим а бо звуковим) вони виконують зупинку кроком. Після перевірки правильності виконання і виправлення помилок учитель дає сигнал для повторного виконання прийому.
Учні рухаються в обхід в колоні по одному кроком (бігом) – відстань 1,5-2 метри. За сигналом – зупинка кроком.
На майданчику креслять кілька ліній, паралельних лицевим, на відстані 5-6 метрів одна від одної . Учнів шикують за однією із лицевих ліній у колоні по 6-8 чоловік. За сигналом учні першої шеренги підбігають до кожної лінії і виконують зупинку кроком, перевіряючи правильність виконання. Те саме учні повторюють у зворотньому напрямку. Потім вправу виконують наступні шеренги (з торканням під час зупинки м”ячів, що лежать на лініях, то правою, то лівою рукою).

Зупинка стрибком.

Для зупинки стрибком учень відштовхується однією ногою і виконує стрибок уперед. Під час польоту зігнуті ноги випереджають тулуб і опускаються на опору одночасно аба одна раніше за другу.

Навчати зупинці стрибком треба під час хотьби та бігу, поступово збільшуючи швидкість руху. Доцільна така послідовність навчання зупинці стрибком: ознайомлення учнів з правильним положенням ніг під час зупинки (на місці); самостійне виконання зупинки під час ходьби; зупинка під час бігу за сигналом з поступовим збільшенням швидкості перед нею; те ж саме але в заздалегідь визначеному місці без сигналу .

Для навчання зупинки слід застосовувати різноманітні ігрові вправи.

Наприклад, зупинка стрибком під час бігу в колоні по одному в обхід. Учень, який припустився помилки, йде на лівий фланг .

Повороти на місці вперед і назад.

Їх здійснюють на нозі, що стоїть позаду або попереду. При цьому учень відштовхується однією ногою і, переставляючи її в потрібному напрямку, повертається на передній частині ступні опорної ноги, не відриваючи її від підлоги. Ноги зігнуті, махова нога виконує широкі кроки, що дає гравцеві можливість відділитися від суперника. Дозволяється повертатися в будь-який бік і будь- яку кількість разів.

Найпоширеніші повороти: поворот на нозі, що стоїть позаду, назад; поворот на нозі що стоїть позаду, вперед; поворот на нозі, що стоїть попереду, назад; поворот на нозі , що стоїть попереду, вперед.

Навчаючи поворотів, стежать, щоб основна вага тіла була на опорній нозі , яку не можна випрямляти і відривати від підлоги під час повороту, а махова нога ставилася не дуже близько до опорної.

Спочатку навчають поворотів на нозі, що стоїть позаду, потім на нозі, що стоїть попереду (виконують їх учні на місці без м”яча а потім з м”ячем).

3. Передача та ловіння м’яча: передача м’яча двома руками від грудей; передача м’яча однією рукою від плеча

Ловіння і передача м’яча обома руками від грудей.

Ці прийоми гри вивчають одночасно . Ловіння м”яча обома руками на рівні грудей виконують так: учень спрямовує випрямлені руки назузтріч м”ячу, що летить, пальці кисті утворюють немовби лійку (великі пальці майже паралельні), вагу тіла переносять на ногу, що стоїть попереду: в момент ловіння м”яч обхоплюють кистями і підтягують до грудей, кисті трохи опускають, вагу тіла учень має рівномірно розподілити на обидві зігнуті в колінах ноги Те саме ловіння, але з кроком ноги , що стоїть позаду, назустріч м’ячу.

Передача м”яча обома руками від грудей виконується так: кисті вільно охоплюють м’яч, утримуючи його на рівні грудей, лікті опущені, ноги зігнуті; потім колоподібним рухом рук і кистей з одночасним амортизуванням ніг м’яч підтягують до грудей і активним випрямленням рук уперед із завершальним рухом кистей спрямовують його вперед. Для збільшення сили польоту м’яча треба активно розігнути ноги або зробити крок уперед.

Характерні помилки : ловіння м’яча з заздалегіть зігнутими руками; лікті розведені в сторони; руки недостатньо витягнуті назустріч м’ячу, що летить; пальці напружені і не утворюють “воронку”; в момент торкання м’яча долонями відсутнє м’яке згинання рук з одночасним обхватом м’яча пальцями.

Передача м’яча однією рукою від плеча.

Щоб передати м “яч правою рукою, слід наблизити його до правого плеча й одночасно відвести руки вправо так, щоб права рука була позаду м”яча, а ліва підтримувала його спереду. Випрямляючи праву руку в плечовому суглобах і різко згинаючи кисть, посилають м”яч у необхідному напрямку. Передачу можна виконувати й з великим замахом. У цьому разі рука з м”ячем не зупиняється біля плеча, а заноситься за плече над ним. Тулуб повертається в бік руки, що кидає (цей спосіб застосовують у передачах на великі відстані).

У русі в момент ловіння учень робить крок назустріч м”ячу, що летить, приймаючи його на виставлені вперед руки , підносить м”яч до плеча (як описано вище) й одночасно з наступним кроком спрямовує його в потрібному напрямку.

Послідовність навчання.

Ловіння м’яча з кроком ноги, що стоїть позаду, вперед і передача м”яча з наступним кроком.
Ловіння м”яча з кроком ногою, що стоїть позаду, вперед, передача з наступним кроком і зміна місця гравця після передачі.
Ловіння і передача м”яча в русі кроком.
Ловіння і передача м”яча в русі бігом.

Характерні помилки: Рука не повністю розгинається в ліктьовому суглобі; недостатньо активний направляючий рух кистей з м’ячем; в момент випуску м’яча кисті не розслаблюються.

4.Кидки: кидок однією рукою зверху: кидок м’яча двома руками від грудей

Для кидання однією рукою м’яча від плеча з місця і в русі учень стає в таке вихідне положення: ступні ставить на одній лінії або виставляє вперед одну ногу, однойменно руці, що кидає, обидві ноги згинає; м”яч тримає обома руками перед плечем руки, що кидає, приблизно на одному рівні з ним; руки зігнуто, лікті опущено вниз, передпліччя спрямовані вгору- вперед. Під час кидка м”яч за рахунок піднімання плеча й відведення назад кисті перекладається на руку, що кидає, і наступним розгинанням руки та ніг виштовхується вперед-угору. Закінчується рух згинанням кисті.

Кидок одією рукою від плеча в русі .

Виконують його найчастіше з близької відстані від корзини після ловіння м”яча в русі або після ведення. Учень ловить м”яч під крок правою ногою, робить крок лівою і, відштовхнувшись нею від підлоги, стрибає вгору. Під час стрибка він виносить м”яч угору, перекладаючи його на руку, що кидає, яка продовжує розгинатися. Коли гравець досягне вищої точки стрибка, в рух включається кисть, яка спрямовує м”яч у потрібному напрямку. Махова нога, зігнута в коліні, вільно підіймається вгору. Приземлення після кидка відбувається спочатку на поштовхову ногу.

Послідовність навчання:

Показ і пояснення кидків з місця і в русі.
Передача м”яча в парах одне одному з високою траєкторією, з попаданням у “кошик”, створений руками партнера.
Естафета з перекиданням м”яча через натягнуту мотузку, влучання м”ячем у мішень на майданчику.
Теж саме, але з влучанням у мішень на стіні.
Кидок у корзину однією рукою від плеча з місця з близької відстані.
Теж саме, але збільшити відстань і вихідне положення учня відносно щита.
Пробігаючи повз учителя, учень з кроком правою ногою бере з його витягнутої руки м”яч і, зробивши крок лівою ногою і відштовхнувшись нею вгору, кидає м”яч у кошик.
Кидок у корзину після ловіння м”яча.
Теж саме, але після підкидання вгору-вперед самим учнем перед початком руху (згодом кидати м”яч далі вперед).
Виконання кидка в корзину в русі вцілому.
Теж саме, але після ловіння м”яча, кинутого партнером збоку, ззаду, назустріч, з різною швидкістю руху, з опором, тощо .

Характерні помилки: неправильне вихідне положення ніг і руки з м”ячем перед кидком; неправильний кидок виконується різко, без плавного послідовного розгинання ніг і рук, направляючого руху кисті; неповне випрямлення ніг і руки в момент завершального руху кистю; надмірно висока або низька траєкторія польоту м”яча.

Кидок м”яча в корзину обома руками від грудей з місця з відскоком від щита з лівого і правого боку.

Кидок включає дві фази – підготовчу і основну . На підготовчій кисті розташовані на м”ячі, як при передачі обома руками від грудей, ноги розставлені – одна впед, друга назад, м”яч на рівні підборіддя. В основній – руки випрямляються вперед-угору по невеликій дузі. Додатковим м”яким поштовхом кистями й пальцями м”ячу надають поступального руху й потрібного обертання навколо горизонтальної осі.

Рухи рук слід узгоджувати з одночасним розгинанням ніг.

Слід нагадувати учням, що для точного попадання м”яч повинен потрапити в щит по дотиковій у верхні кути прямокутника.

Характерні помилки: м”яч опущений донизу; відсутність прицільності кидка; кидок виконується поштовхом, різко, без обертання м”яча навколо своєї осі; неповне випрямлення рук і ніг в момент кінцевої фази кидка; висока або низька траєкторія польоту м’яча.

5. Ведення м”яча: ведення м”яча поперемінно лівою та правою рукою з наступною передачею у парах, трійках, колонах

Особливого значення набуває ведення м”яча із зміною напрямку. Якщо гравцеві вдалося одержати м”яч у вигідній ситуації, він може добитися територіальної переваги за рахунок швидкого ведення м”яча, зміни напрямку ведення, висоти й кута відскоку м”яча від підлоги.

Навчаючи ведення (та його різних варіантів), треба дбати про те, щоб учні однаково добре вміли вести м”яч правою і лівою рукою як із зоровим контролем, так і без нього.

Послідовність навчання:

Показ і пояснення ведення на місці і в русі (кроком і бігом).
Виконання учнями ведення на місці (звертати увагу на рух руки – активне згинання і розгинання в ліктьовому та променевозап”ясному суглобах і щільне торкання м”яча кистю).
Ведення м”яча, просуваючись кроком по прямій, дугах, колу, із зміною напрямку.
Ведення м”яча під час повільного бігу по прямій, дугах, колу.
Теж саме, але із зміною напрямку.

Для навчання ведення м”яча слід використовувати найрізноманітніші вправи, в тому числі й ігрові:

1.Ведення м”яча по прямій кроком і бігом від однієї бічної до другої лінії з передачею партнеру після зупинки (те саме після поворотів ) .

2.Ведення м”яча між гімнастичними лавами вздовж або впоперек майданчика кроком і бігом; те саме з обведенням кожної лави; те саме з кидком у корзину.

3.Ведення м”яча по колах різного діаметру: а) рух виконується по черзі з одного боку; б) те саме, але одночасно з двох сторін без зустрічного та із зустрічним рухом; в) те саме, але з веденням до половини кола й повертанням назад після зупинки і повороту.

Ведення м”яча із зміною напрямку після зупинки і повороту під час пересування вздовж майданчика: учень веде м”яч з-за лицевої лінії з кута майданчика й змінює напрямок після прийому зворотної передачі від гравців, що стоять в інших кутах і під щитами.
Ведення м”яча з обіграванням захисника, що діє в певному квадраті; те саме, але з обігруванням двох або трьох захисників, які послідовно атакують того, хто веде м”яч.

Характерні порушення: прямі ноги; кисть накладається на м”яч ударами; пересування кроком і бігом без постійного зорового контролю.

6. Фінти: фінт на передачу м”яча; фінт на ведення м”яча; фінт на кидання м’яча

Під час фінта на передачу м’яча гравець виконує рух руками з м”ячем для передачі в певному напрямку, але не випускає його, а передає м”яч в іншому напрямку або застосовує інші дії. Після нього часто виконують кидок у корзину, особливо коли акцентують передачу з відскоком від підлоги.

Навчають фінтів з початку на місці без перешкод, потім послідовно при пасивній та активній протидії захисника, який знає і не знає, які дії застосовує нападаючий.

Орієтовні вправи:

1.Фінти імітацією передачі м”яча в трійках. Гравець, що стоїть з м”ячем на середині майданчика, показує передачу в напрямку одного партнера, а передає м”яч іншому.

2. Фінт імітацією передачі при проході до щита. Нападаючий під час першого кроку виконує фінт на передачу м”яча партнеру, що стоїть справа або зліва від нього, а потім виконує кидок

7. Заволодівання м”ячем: виривання м”яча; вибивання м’яча

Виривання м”яча.

Наблизившись до суперника, який володіє м”ячем, гравець захоплює м”яч однією рукою зверху й другою знизу і різким ривком на себе з поворотом тулуба й обертанням м”яча навколо горизонтальної осі вириває його з рук суперника. Найефективніші виривання, коли нападаючий не дивиться на захисника в момент приземлення після ловіння м”яча в стрибку, а також під час атаки двома захисниками одного нападаючого, який володіє м”ячем.

Орієнтовні вправи:

Виривання м’яча на місці; а) один гравець тримає м”яч перед собою, другий вириває; б) те саме, але гравець, який володіє м”ячем, укриває м”яч, періодично виносячи його вперед.
Двоє учнів стоять на відстані одного метра один від одного, третій, який стоїть навпроти котить м”яч по підлозі між ними. За сигналом – ловіння і виривання м”яча один одного.
Те саме, але з рухом обох гравців назустріч м”ячу.
Один гравець кидає м”яч у щит і під час приземлення партнера, який спіймав м”яч, намагається вирвати його в нього.

Вибивання м’яча.

Вибивання м’яча виконують з рук суперника, під час польоту і ведення. У першому випадку удар по м”ячу роблять долонею з щільно стиснутими пальцями або ребром кисті. Вибивати м”яч доцільно під час ловіння або коли нападаючий починає рух рук з м”ячем угору або вниз. Якщо гравець тримає м”яч нижче пояса, його вибивають зверху, вище пояса – знизу. Вибивання засвоюють спочатку на місці, потім – у русі (звертати основну увагу на швидкість зближення з нападаючим), потім вивчають вибивання м”яча в польоті (спочатку під час передач, потім під час кидків у корзину). Останнім вивчають вибивання м”яча під час ведення.

Орієнтовні вправи:

Вправи 1 і 4, описані для виривання м”яча, але м”яч вибивають з рук нападаючого.
Двоє захисників розміщуються з обох боків від гравця з м”ячем. Підкидаючи м”яч угору, гравець, зловивши його, приземляється обличчям до будь-якого із захисників, який намагається вибити м”яч.
Нападаючий кидає м”яч у стрибку із середньої відстані, захисник намагається вибити м”яч у нього (спочатку в момент відштовхування, потім у момент відриву м”яча від руки).
Один з гравців веде м”яч по прямій, другий, пересуваючись поруч, збоку руки, що веде, вибирає зручний момент і кистю вибиває м”яч. У зворотному напрямку виконуюють те саме, але учні міняються ролями.

8. Запобігання травматизму

На заняттях з баскетболу учні повинні додержуватись таких правил:

а) виконувати лише завдання, поставлені вчителем, бути уважними під час пояснення кожного окремого завдання (вправи);

б) не порушувати дисципліни, вправи виконувати, як цього вимагає техніка, додержуватись всіх вимог щодо організації уроку;

в) грати в кедах або напівкедах;

г) після уроку міняти нижню білизну.

Виконання цих правил допоможе уникнути падінь, ушибів і вивихів внаслідок зіткнень, ударів м”ячем в обличчя тощо.

Використана література: