Міністерство освіти і науки України

Харківська обласна рада

Департамент науки і освіти

Харківської обласної державної адміністрації

Красноградський коледж

Комунального закладу

 «Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради

 

 

 

 

 

 

 

 

   

 

 

контроль і самоконтроль за професійною діяльністю вчителя фізичної культури

 

Методична розробка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Красноград

2014

 

УДК: 796.371.48

 

Укладач:  Івахненко Вячеслав Олександрович, викладач фізичного  виховання,    спеціаліст вищої категорії.

 

Рецензент:

Прохватило Галина Миколаївна, керівник фізичного виховання,  спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Красноградського коледжу Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради 

 

Методична розробка укладена відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки фахівців за спеціальністю 5.01020101 Фізичне виховання з навчальної дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання».

У розробці розкривається методи педагогічного контролю та самоконтролю за професійною діяльністю вчителя фізичної культури.

Розробка призначена для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, вчителів фізичної культури, початкових класів, студентів, педагогічних працівників та фахівців у галузі фізичного виховання та спорту.

 

 

Схвалено на засіданні циклової комісії

викладачів фізичного виховання та предмета

«Захист Вітчизни»

  Красноградського коледжу Комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Харківської обласної ради 

  Заступник голови циклової комісії _____________ С.П. Лук’янченко

  Протокол №  8  від 28.08.2014 року

   

 

Схвалено на засіданні

Навчально-методичної ради

Красноградського коледжу КЗ «ХГПА» ХОР

Голова Навчально-методичної ради

_________________________ Л.Д. Слабінська

Протокол № 7   від 18.11.2014 року

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА …………………………………………………….	4
Розділ І. Методи контролю І самоконтролю   в навчанні ………………………………………………...…	6
1.1 Методи контролю ……………………………………….…..	6
1.2 Контроль за діяльністю вчителя фізичної культури ……...	11
1.3 Вивчення стану роботи з фізичної культури в за-гальноосвітніх школах ………………………………………….	16
1.4 Орієнтовний зміст внутрішкільного контролю за фізичним вихованням учнів в умовах сучасного навчально-виховного закладу ………………………………….…………....	18
1.5 Вивчення результативності курсової підготовки вчителів	20
1.6 Аналіз роботи з фізичного виховання в режимі дня школи	21
1.7 Аналіз позакласної роботи з фізичного виховання учнів ..	21
1.8 Орієнтовна карта аналізу організаційно-оздоровчого забезпечення гімнастики до занять …………………….………	22
1.9 Орієнтовна карта аналізу якості проведення фізкультурних хвилин на уроках ………………………………	23
1.10 Орієнтовна карта аналізу стану документації з фізичної культури …………………………………………………………	24
Розділ ІІ Аналіз і самоаналіз діяльності вчителя фізичної культури ………….…….………….	26
2.1 Аналіз уроку фізичної культури ……………………..…….	26
2.2 Орієнтовні схеми аналізу та самоаналізу уроку фізичної культури …………………………………………….…….…….	29
Додатки ……………………………………………………….	44
Додаток А. Пульсометрія, хронометрія та крива щільності уроку
Додаток Б Методичні рекомендації для обговорення відкритого уроку з фізичної культури
ПІСЛЯМОВА ………………………………………………...….……	46
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………….	47

 

 

 

Передмова

 

В умовах розбудови українського суспільства значну роль відіграє фізична культура, яка є невід’ємною складовою частиною загальнолюдської культури, одним із визначальних факторів національного прогресу та здоров’я нації.

Серед важливих завдань реформування освіти особливо актуальною є проблема забезпечення в школах таких умов, які сприяли б реалізації її оздоровчої функції.

Здоров’я дітей – основна мета людського суспільства, бо саме вони визначають майбутнє благополуччя країни, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки. Нація, що не турбується про здоров’я своїх дітей, приречена на вимирання.

Отже, здоровий спосіб життя учнів – то, з одного боку, стан фізичних, духовних і соціальних показників, з іншого – сукупність ціннісних орієнтирів вихованців. Вони у єдності, звичайно, розглядаються як сформованість потреб особистості у творчій життєдіяльності. Для дітей – це ще і спосіб життя виховного закладу, який є реальним світом його життєдіяльності. Тому від того, як організоване педагогічне середовище, залежить, за законом відбиття, психічний і духовний стан школярів, їхні бажання та здатність займатися самовдосконаленням.

Таким чином, усе, викладене вище, переконливо доводить, що діяльність педагогічних колективів необхідно спрямувати на створення такого навчально-виховного середовища в школі й сім’ї, яке дало б можливість:

•        сформувати в учнів усвідомлення того, що людина сама відповідає за своє здоров’я, і тільки вона зможе його зберегти. Жоден лікар не зробить для неї того, що сама для себе;
•         виховувати в молоді потребу морального, фізичного, духовного самовдосконалення;
•         прищепити навички особистої гігієни, загартування, культури харчування та загальної культури особистості.

У більшості шкіл упродовж 2–3 років не проводяться поглиблені медичні обстеження учнів. Накази про розподіл дітей за станом здоров’я, медичними групами (основна, підготовча, спеціальна) переважно підготовлені на основі застарілих матеріалів. Це створює травмонебезпечні умови під час фізичних навантажень. Фахівці не можуть ефективно використати оздоровчі можливості засобів фізичної культури у співпраці зі школярами, бо не знають фактичного стану їхнього здоров’я.

При цьому варті уваги дослідження А. Дубенчука [7]. На основі ґрунтовного їх переосмислення нам вдалося виділити 5 об’єктів контролю та скомпонувати їх у 5 груп, а саме: виконання дирекцією школи основних управлінських функцій; умови проведення та якість викладання людинознавчих навчальних предметів; діяльність педагогічного колективу в контексті формування ЗСЖ; професійний рівень учителів, які забезпечують навчально-виховний процес з проблем; результати навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності учнів.

У кожній з вищеподаних груп виділяємо такі об’єкти перевірки: основні управлінські функції – планування, організація, керівництво, контроль. Умови навчально-виховного процесу – умови життєдіяльності дитини в школі, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу людинознавчих предметів. Медичне забезпечення навчально-виховного процесу – виховання свідомого ставлення до свого та здоров’я інших громадян, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, фізкультурно-оздоровча (у розпорядку робочого дня та позаурочна), спортивно-масова (позаурочна та позашкільна) робота. Навчально-виховна діяльність учителів людинознавчих предметів – теоретико-методична підготовленість, система педагогічної роботи, якість навчально-виховного процесу (уроки валеології, фізичної культури, безпеки життєдіяльності, християнської етики). Результати навчально-виховної роботи: рівні освіченості школярів з проблеми, фізичної розвиненості, сформованості прагнення до фізичного вдосконалення.

Розділ І. Методи контролю і самоконтролю в навчанні

 

1.1 Методи контролю
 

Управління будь-яким процесом передбачає здійснення контролю, тобто певної системи перевірки ефективності його функціонування. З кібернетичних позицій контроль покликаний забезпечити зовнішній зворотний зв'язок (контроль педагога) і внутрішній (самоконтроль учня). Контроль спрямований на отримання інформації, аналізуючи яку педагог вносить необхідні корективи в хід навчально-виховного процесу. Це може стосуватися зміни змісту, перегляду підходу до вибору форм і методів педагогічної діяльності або ж принципової перебудови всієї системи роботи.

Контроль буває різних видів і форм, а також може здійснюватися за допомогою різноманітних методів.

Методи контролю — це способи, з допомогою яких визначається результативність навчально-пізнавальної та інших видів діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя Найдоступнішим методом контролю є планомірне цілеспрямоване й систематичне спостереження вчителя за діяльністю учнів.

Як відносно самостійний етап, контроль у процесі навчання виконує взаємопов'язані освітню, розвиваючу й виховну функції.

Освітньо-розвиваюче значення перевірки знань, умінь і навичок виражається в тому, що учні не лише отримують користь, вислуховуючи відповіді товаришів, але й самі беруть активну участь в опитуванні, ставлячи запитання, відповідаючи на них, повторюючи матеріал про себе, готуючись до того, що кожен з них може бути опитаний у будь-який момент. Навчальна роль перевірки полягає й у тому, що учні слухають додаткові пояснення чи коментарі вчителя з приводу невдалої відповіді учня чи незадовільного засвоєння матеріалу.

Виховна функція контролю полягає у навчанні учнів до систематичної роботи, в їх дисциплінованості.

Очікування перевірки змушує учнів систематично вчити уроки, викликає необхідність відмовлятися від розваг і задоволень, якщо вони заважають готувати уроки.

Систематичний контроль підвищує відповідальність за виконану роботу не лише учнів, але й учителя, привчає до охайності, формулює позитивні моральні якості й колективістські стосунки. Крім того, контроль допомагає учневі самому розібратися в своїх знаннях і здібностях, тобто формуванню самооцінки. А це одних позбавляє зайвої самовпевненості і самозаспокоєності, а інші починають ясно усвідомлювати свої недоліки.

Теорією і практикою навчання встановлені такі педагогічні вимоги до організації контролю за навчальною діяльністю учнів:

1) індивідуальний характер контролю, що вимагає здійснення контролю за особистою навчальною роботою і поведінкою кожного учня. Результати навчання окремого учня не ототожнюються з результатом роботи колективу (групи чи класу) і навпаки;

2) систематичність, регулярність контролю на всіх етапах процесу навчання, поєднання його з іншими видами навчальної діяльності учнів;

3) різноманітність форм проведення контролю, що забезпечують реалізацію навчальної і виховної функцій контролю, підвищення інтересу учнів до його проведення і результатів;

4) всебічність, яка означає, що контроль повинен охоплювати всі розділи навчальної програми, забезпечувати перевірку теоретич­них знань, інтелектуальних і практичних умінь і навичок учнів;

5) об'єктивність контролю, що усуває суб'єктивні й помилкові оціночні судження і висновки вчителя, які ґрунтуються на недостатньому вивченні школярів чи упередженому ставленні до деяких з них;

6) диференційований підхід, що враховує специфічні особливості кожного навчального предмета і окремих його розділів, а також індивідуальні якості учнів і вимагає використання у відповідності з цими особливостями різноманітної методики здійснення контролю і педагогічного такту вчителя;

7) єдність вимог учителів, що здійснюють контроль за навчальною роботою учнів у даному класі.

Дотримання цих вимог забезпечує надійність контролю і виконання ним своїх завдань у процесі навчання.

На різноманітних етапах навчання використовуються різноманітні види контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, а також форми його організації.

Попередній контроль спрямований на виявлення знань, умінь і навичок учнів з предмету чи розділу, який буде вивчатися. У V і X класи приходять учні з різним рівнем підготовки. Щоб спланувати свою роботу, вчитель повинен знати, хто що може і які має знання. Це допоможе йому визначити, на яких моментах необхідно більше зосередити увагу, вирішення яких питань потребує більшого часу, а яких меншого, допоможе визначити індивідуальний підхід до кожного учня.

Поточний контроль здійснюється в повсякденній роботі з метою перевірки засвоєння попереднього матеріалу і виявлення прогалин у знаннях учнів. Здійснюється він з допомогою систематичного спостереження вчителя за роботою класу в цілому і кожного учня зокрема, на всіх етапах навчання.

Тематичний контроль здійснюється періодично, після вивчення нової теми чи нового розділу і має на меті систематизацію знань учнів. Цей вид контролю здійснюється на повторювально-узагальнюючих уроках і сприяє підготовці до контрольних заходів: усних і письмових заліків.

Підсумковий контроль проводиться в кінці чверті, півріччя, навчального року, а також після закінчення навчання в початковій, неповній середній і повній середній школі.

За формами контроль поділяється на індивідуальний,  груповий і фронтальний.

У навчальному процесі в різноманітних поєднаннях використовуються методи усного, письмового, практичного (лабораторного), машинного контролю і самоконтролю учнів.

Усне опитування здійснюється в індивідуальній і фронтальній формах.

Мета усного індивідуального контролю – виявлення вчителем знань, умінь і навичок окремих учнів. Учневі пропонується дати відповідь на загальне питання, яке в подальшому розбивається на ряд конкретних, уточнюючих. Як правило, дня відповіді учні запрошуються до дошки. Додаткові питання при індивідуальному контролі даються при неповній відповіді учня. Якщо необхідно уточнити деталі, перевірити глибину знань, або ж, якщо у вчителя виникають сумніви при виставленні оцінки.

Усний фронтальний контроль (опитування) вимагає серії логічно пов'язаних між собою питань за невеликим обсягом матеріалу.

При фронтальному опитуванні учитель очікує від учнів чітких, лаконічних відповідей з місця. Використовується він переважно з метою повторення і закріплення навчального матеріалу на короткому проміжку часу.

Стосовно індивідуального опитування фронтальний контроль має свої переваги й недоліки. Переваги полягають у тому, що він сприяє активізації роботи всього класу, дозволяє опитати багато учнів, зекономити час. При фронтальному опитуванні всім учням надається можливість брати участь у доповненні, уточненні, підтвердженні, виправленні, але після прослуханої відповіді товариша. Недоліки очевидні: не забезпечує перевірки глибини знань, можливі випадкові вдалі відповіді учнів.

Письмовий контроль рідко буває індивідуальним, коли окремим учням пропонуються контрольні роботи за картками. Переважно це фронтальні контрольні роботи з математики, фізики, хімії, української і російської мови (диктанти, перекази, твори) та ін. Фронтальні та індивідуальні роботи можуть бути розраховані на весь урок або його частину. Письмові роботи можуть пропонуватися також у формі звітів, графічних побудов, карток та ін.

Практичний контроль використовується на уроках малювання (в початкових класах), праці, фізичного виховання, математики, фізики, хімії. В старших класах з цією метою проводяться лабораторні роботи. На уроках математики здійснюють вимірювальні роботи, на інших — перевіряють уміння користуватися приладами, на зразок амперметра, вольтметра та ін.

Таким чином, цей метод необхідний тоді, коли треба виявити сформованість тих чи інших умінь і навичок практичної роботи або рухових навичок як, наприклад, на уроках фізкультури й образотворчого мистецтва.

З розвитком інформаційних технологій все ширше використо­вується машинний контроль. Найпоширенішими є різноманітні види програмованого контролю, коли учням пропонується з декількох варіантів можливих відповідей вибрати правильну. Переваги машинного контролю в його неупередженості. Однак, він не виявляє способу отримання результату, утруднень, типових помилок та ін.

Методи самоконтролю. Суттєвою особливістю сучасного етапу удосконалення контролю в школі є розвиток в учнів навичок самоконтролю за ступенем засвоєння навчального матеріалу, уміння самостійно знаходити допущені помилки, неточності, а також спосіб усунення виявлених недоліків.

Поєднання різноманітних методів контролю отримало назву комбінованого або щільного контролю. Як правило, це поєднання усного і письмового опитування.

Сутність його полягає в тому, що до дошки для відповіді викликаються відразу кілька учнів, з яких один відповідає усно, інші готуються до відповіді біля дошки, частина учнів виконує письмові завдання за картками, а решта бере участь в опитуванні.

Переваги цього методу в тому, що він дає можливість ґрунтовної перевірки знання кількох учнів за незначний проміжок часу: застосовується, коли весь матеріал засвоєний і є необхідність перевірити відразу декількох учнів.

 

 

 

 

1.2 Контроль за діяльністю вчителя фізичної культури

 

У складному педагогічному процесі фізичного виховання важлива роль відводиться контролю і самоконтролю за професійною діяльністю вчителя. Це один із потужних засобів формування в педагога переконань у необхідності аналізу й самоаналізу власної праці; спосіб поєднання педагогічної теорії з практикою навчально–виховної роботи; основи узагальнення й розповсюдження передового педагогічного досвіду; упровадження інноваційних технологій, спроможних забезпечити взаємодію вчителя і учня на суб’єкт–суб’єктивних стосунках; спонука до професійного зростання через самоосвітню діяльність; інструмент впливу на кінцевий результат праці вчителя (Ф.А.Конартевский Анализ урока. М.: Центр “Педагогический поиск”, 2000. – С. 132–133 ).

У практиці роботи сучасної школи утвердились різні види контролю:

•      попередній – застосовується в роботі з молодими вчителями фізкультури й учителями початкових класів для надання їм допомоги в проведенні уроків і позакласній спортивно-масовій роботі;

•  оглядовий – дозволяє зрозуміти ступінь фізичної підготовки учнів шляхом проведення експериментів або неконтрольних нормативів, які передбачені програмою; проводиться три рази на рік (вересень, грудень, квітень). Залежно від контрольних результатів директор (його заступник) рекомендує вчителям вносити зміни в зміст і методику проведення уроків і позакласних занять;
•  індивідуальний – дає можливість керівнику тривалий час працювати з окремими вчителями для підвищення їхньої педагогічної майстерності; надавати реальну допомогу молодому вчителю фізичної культури, або вчителю, який має невеликий досвід роботи;
•  тематичний – перевірка тільки одного питання, наприклад, використання технічних засобів навчання на уроках фізкультури, диференційований підхід на заняттях фізичними вправами і т.д.;
•  вибірковий – перевіряється не вся робота, а тільки деякі найважливіші її сторони;
•  фронтальний – контроль з усіх питань системи фізичного виховання, що дозволяє керівнику школи ознайомитися із системою роботи одного вчителя або методичного об'єднання і на цій основі провести всебічний аналіз їхньої діяльності, вказати на недоліки в роботі й попередити їх, а також вивчити найкращий досвід з метою його розповсюдження.

Він проводиться в повному обсязі, перевіряється робота вчителів з самоосвіти, планування, виконання програм, якість викладання й формування навичок учнів, позакласна спортивно-масова робота і т.д.

До перевірок з усіх видів контролю рекомендуємо залучати заступника директора школи з навчально-виховної роботи, педагога-організатора, заступника директора школи з виховної роботи, найкращих учителів, тренерів ДЮСШ і т.д.

Основними методами контролю, які застосовуються в школі можуть бути:

• бесіда з учителями та учнями;
• вивчення і перевірка планування навчально-виховної роботи;
• спостереження і хронометраж під час відвідування уроків і занять спортивних секцій;
• облік пройденого матеріалу та успішність учнів;
• письмовий контроль (звіт або довідка вчителів, письмова робота учнів).
• Результати перевірки слід записати в журнал внутрішкільного контролю, уважно систематизувати й узагальнити, а висновки повідомити вчителям.
• Висновки перевірки рекомендуємо висвітлювати в такому порядку:
• виконання навчальної програми з фізичної культури;
• організація позакласних занять;
• стан фізичної підготовки учнів;
• стан матеріальної бази;
• документація і т.д.

Результати контролю бажано обговорювати на оперативних нарадах, педагогічній раді.

Керівники школи повинні слідкувати за правильною організацією навчального процесу з предмета „Фізична культура і здоров’я”. Для цьому їм потрібно не тільки відвідувати уроки, але й перевіряти плани уроків, класні журнали, проводити бесіди з учителями, зустрічатися з учнями, їхніми батьками.

Важливо відмітити позитивне в роботі вчителів, нове в їхній діяльності, підтримувати виявлену ініціативу, тобто піднімати авторитет вчителів фізичної культури в педагогічному колективі.

Одна із форм допомоги вчителям фізичної культури – спільна робота над планом навчально-виховної роботи на навчальний рік.

У плані формуються основні питання, що випливають з аналізу роботи за минулий рік, визначаються завдання на новий навчальний рік.

На основі розробленого й затвердженого плану повинні вирішуватися й питання створення умов для проведення уроків фізичної культури та спортивно-масової роботи.

Обладнання й устаткування гімнастичного залу, пришкільного спортивного майданчика залежить від позиції директора школи, у якого зосереджено матеріальні ресурси і влада.

Найголовнішим у фізичному вихованні учнів був і є урок. Від якості його проведення в основному залежить успіх вирішення завдань фізичного виховання.

Результати роботи кращі там, де вчитель фізичної культури розумно використовує можливості для якісного проведення уроків, свідомо й добросовісно готується до них, де виконується контроль за якісним викладанням “Фізичної культури” з боку керівників школи й працівників відділу освіти.

Аналіз джерел які висвітлюють проблеми управлінського контролю (Е.Вільчковський, 1979; А.Безкопильний, 1986; Б.Мінаєв, Б.Шиян, 1989, Б.Ашмарін, 1990; Б.Шиян, 1993, 2001; Т.Круцевич, 2003; Н.Островерхова, 2003 та ін.,) переконливо доводять що він повинен відповідати таким вимогам: бути всебічним – охоплювати всі найважливіші сторони навчально-виховного процесу; об’єктивним – базуватися на достатній кількості зібраних матеріалів; результативним – сприяти досягненню позитивних зрушень у роботі.

Здійснюючи контроль за фізичним вихованням, необхідно вияснити:

•          чи правильно вчителі розуміють питання фізичного виховання учнів і чи враховують під час проведення занять їхні вікові і статеві особливості, розрізняючи стан фізичної підготовки;
•          чи сприяють роки фізкультури і позакласні заходи підготовці учнів до праці, активній участі в громадському житті й охороні Батьківщини;
•          чи достатньо ефективна система відбору вчителями засобів і методів фізичного виховання, які застосовуються на уроках, позакласних заняттях, чи здійснюються міжпредметні зв’язки;
•          наявність і кількість спортивного обладнання, інвентаря, наочності, технічних засобів навчання.

У практиці управлінської діяльності керівників загальноосвітніх шкіл утвердились традиційні технології контролю, об’єктом яких є:

І. Робота вчителя фізичної культури

1. Прізвище, ім’я та по батькові вчителя фізичної культури , освіта, стаж роботи, кваліфікаційна категорія.

2. Педагогічне навантаження, де навчається, чи задіяний до інших форм методичної допомоги.

3. Оцінка роботи вчителя за результатами перевірки навчальної та спортивно-масової роботи.

П. Організація та проведення занять з фізичної культури

1. Фізкультурні заходи в режимі навчального дня :

• зарядка до навчання;
• фізкультурні заходи під час великих перерв;
• фізкультурні хвилинки;
• робота спортивних секцій.

2. Медичний контроль за станом фізичної культури в школі.

Дата проведення медичного огляду в школі. Взаємозв'язок лікаря та учителя фізкультури.

3. Виконання програми на уроках фізкультури.

4. Місце фізичної культури в розкладі уроків .

5. Розподіл учнів за станом здоров’я на групи: основну, підготовчу й спеціальну.

6. Планування занять з фізичної культури в групах продовженого дня.

7. Оцінка проведення уроку фізичної культури.

ІІІ. Стан навчальної документації

1. Наявність у школі державної програми Міністерства освіти і науки України з фізичної культури і здоров’я, календарних планів на семестри для кожного класу, планів-конспектів.

2. Річний план фізкультурно-оздоровчих заходів, календарний план спортивних заходів.

3. Положення шкільної спартакіади з програми „Старти надій".

4. Журнал обліку роботи колективу фізкультури школи на навчальний рік.

5. Робочий зошит учителя на навчальний рік.

6. Журнал техніки безпеки та проведення інструктажу.

7. Куточок , стенди з фізичної культури і здоров'я.

8. Наявність у вчителя фізкультури керівних матеріалів та розпоряд­жень відділу освіти, комітетів з фізичної культури та спорту.

ІV. Організаційно-масова робота

Проведення виборів фізоргів класів, складу ради колективу фізкультури школи, розроблення й затвердження на раді фізкультури плану роботи колективу фізкультури школи, організації масових змагань, туристичних походів, огляду-конкурсу на кращу організацію навчальної спортивно-масової роботи серед класів, спортивних секцій і т.д.

V. Навчально-спортивна робота

Проведення занять спортивних секцій, свят, оформлення куточка фізичної культури, складання календарного плану, графіків здачі тестових випробувань.

 

Компоненти куточка фізичної культури

 

1. Контрольні та тестові вимоги для учнів 1-11 класів.

2. План спортивно-масових заходів школи на навчальний рік.

3. Фізкультурний актив школи.

4. Розклад роботи спортивних секцій.

5. Таблиця результатів шкільної спартакіади.

6. Фото кращих спортсменів школи.

7. Стінна спортивна газета.

VІ. Спортивно - масова й агітаційно-пропагандистська робота

Організація спортивно-масових заходів (спортивних свят, вечорів, передач по радіо, проведення бесід, лекцій, доповідей на спортивні теми, закупівля спортивної літератури, передплата спортивної періодики).

VIІ. Господарська робота

Ремонт і придбання спортивного інвентарю, обладнання спортивного залу і фізкультурного містечка.

VІІІ. Лікарський контроль

Медичний огляд. Робота з учнями, віднесеними до спеціальної та підготовчої груп.

 

Нижче пропонуємо орієнтовні моделі контролю, аналізу та самоаналізу як різних форм фізичного виховання учнів, так і вивчення загального стану проблеми в умовах загальноосвітньої школи.

 

1.3  Вивчення стану роботи з фізичної культури в загальноосвітніх школах

 

1. Аналіз матеріалів медичного обстеження дітей, розподіл за навчальними групами (основна, підготовча, спеціальна медична група).

2. Висвітлення в річному плані роботи школи проблеми оновлення змісту шкільного курсу “Фізична культура і здоров’я”.

3. Стан внутрішкільного контролю за викладанням предмета (накази, матеріали відвіданих уроків, фізкультурно-оздоровчих заходів, позакласної та спортивно-масової роботи зі школярами різних вікових груп).

4. Планування навчальної, позакласної, спортивно-масової роботи.

5. Якість проведення уроків (оновлення змісту, диференціація, формування навичок фізичного самовдосконалення, використання народознавства – 10 – 15 хв на кожному уроці).

6. Рівень фізичної підготовки дітей (особливо 4, 9, 11кл.):

• тестування;
• якість техніки виконання фізичних вправ;
• знання теоретичного матеріалу (опитування, анкетування, письмове тестування тощо).

7. Якість проведення фізкультурно-оздоровчих заходів, використання національних традицій, етнічних матеріалів:

• фізкультурна хвилинка в 1-9 кл. ;
• активний відпочинок під час перерв;
• фізкультпауза і година фізкультури в ГПД.

8. Якість проведення позакласної і спортивно-масової роботи:

• робота секцій, охоплення дітей;
• матеріали проведення спортивно-масової роботи (планування, сценарій, співбесіди з дітьми, зведені таблиці тощо).

9. Залучення дітей початкових класів до спортивного життя школи:

• робота в секціях;
• огляди, конкурси, свята “Дні здоров’я”, фестивалі, народні ігри та забави.

10. Виконання програми внутрікласних і загальношкільних змагань “Старти надій” серед молодших школярів;

11. Методична робота :

• участь фахівця в роботі методичного об’єднання;
• залучення вчителя фізкультури до внутрішкільної форми роботи з класоводами, класними керівниками, вихователями ГПД (семінари-практикуми, інструктивно-методичні наради, консультації тощо).

12. Робота з учителями, які атестуються:

• молоді фахівці (наставництво, стажування, уроки-звіти тощо);
• залучення їх до внутрішкільних педчитань, конференцій, тижнів передового педагогічного досвіду і т.д.

13. Робота з батьками стосовно проблем фізичного самовдосконалення дітей.

 

1.4 Орієнтовний зміст внутрішкільного контролю за фізичним вихованням учнів в умовах сучасного навчально-виховного закладу

 

№ з/п	Зміст заходів	Термін проведення	Відповідальні
1	Аналіз стану здоров'я і фізичної підготовки школярів на основі поглибленого медичного обстеження й тестування. (Матеріали обговорити на педагогічних радах, батьківських зборах, радах шкіл)	Вересень — травень	Директор школи, заступник з навчально-виховної роботи
2	Вивчення матеріалів планування навчальної та позакласної роботи з фізичного виховання школярів	Вересень	Заступник директора з навчально-виховної роботи
3	Перевірка якості знань, умінь і навичок з основних розділів навчальної програми, рівня фізичної підготовленості згідно з тестами в IV, IX, XI класах: • формування швидкості і витривалості; • гнучкості і сили; • спритності і швидкісно-силових якостей; • теоретичних відомостей	24—25. 12 16.03 10—15. 04 20—25. 05	–//–
4	Вивчення ефективності проведення фізкультурно - оздоровчих заходів у режимі дня школи (гімнастика до занять у І — V кл., рухливі перерви, фізкультхвилинки на уроках у І — IX класах, ГПД)	Упродовж року	–//–
5	Контроль за ходом шкільної спартакіади, заліків у випускних класах, якістю проведення спортивно-масових заходів(спартакіади, товариські зустрічі, спортивні свята, Дні здоров’я тощо)	Упродовж року	Заступник директора з навчально-виховної роботи, організатор позакласної роботи
6	Вивчення ефективності роботи з підготовчою, спеціальною медичною групами та невстигаючими дітьми з предмета “Фізична культура і здоров’я”	–//–	Директор школи
7	Вивчення ефективності роботи вчителя фізкультури в післяурочний період	–//–	Директор школи
8	Контроль за ходом стажування і самоосвіти молодого фахівця	–//–	Директор школи
9	Вивчення  стану роботи вчителя фізкультури з метою підготовки до атестації	–//–	Директор школи

 

1.5 Вивчення результативності курсової підготовки вчителів

 

Мета: з’ясувати якість готовності вчителя фізкультури до навчально-виховного процесу після проходження курсів підвищення кваліфікації.

 

1. Вивчаючи дане питання, потрібно з’ясувати:

• як педагог виконує вказівки й рекомендацій, дані на курсах;

• з яких питань йому вдалося найкраще поліпшити роботу;

• у вирішенні яких проблем допускає помилки;

• у чому відчуває недостатню підготовку у своїй практичній діяльності;

• що вимагає більш глибокого вивчення на курсах (питання психології, педагогіки, теоретична підготовка, методика, школознавство);

• як учитель працює над дальшим підвищенням кваліфікації в після-курсовий період (яку літературу опрацював, над чим працює поглиблено).

2. З метою вивчення результативності курсової підготовки бажано відвідати й проаналізувати 3 – 5 уроків:

• планування та облік його роботи;

• рівень знань учнів з даного предмета;

• наслідки самоосвіти;

• провести бесіду про ефективність курсової підготовки.

3. Наслідки вивчення курсової підготовки оформити як довідку (наказ).

4. Узагальнений аналіз наслідків курсів повинен розкрити:

роботу учителя;

якісні зміни в його роботі;

що засвоїв недостатньо;

5. З висновками про результати вивчення результативності курсової підготовки ознайомити вчителя.

6. Узагальнений аналіз заступник директора використовує для спрямування самоосвіти фахівця в міжкурсовий період.

1.6 Аналіз роботи з фізичного виховання в режимі дня школи

 

1. Форми організації й ефективності фізкультурних заходів до початку занять.

2. Організація фізкультхвилинок на уроках.

3. Форми організації, методика та ефективність фізичного виховання на великих перервах.

4. Зміст і методика фізичної культури в групах продовженого дня.

 

1.7 Аналіз позакласної роботи з фізичного виховання учнів

 

У процесі перевірки позакласної роботи з фізичного виховання учнів необхідно з’ясувати питання:

1. Участь у позакласній роботі всіх членів педагогічного колективу.

2. Керівництво дирекції школи позакласною роботою.

3. Наявність планів, які регламентують позакласну роботу.

4. Взаємозв’язок позакласної роботи з фізичної культури з навчальною.

5. Організація змісту роботи шкільного колективу фізкультури.

6. Якість проведення внутрішкільних змагань згідно з програмою „Старти надій”.

7. Агітаційно-пропагандистська робота з фізичної культури в школі.

8. Підготовка і роль фізкультурного активу в школі.

9. Туристська робота в школі.

10. Організація й проведення в школі спортивних вечорів, свят, КВК, вікторин.

11. Робота спортивних секцій, підготовка юних спортсменів.

12. Робота з батьками, шефськими організаціями з розвитку фізичної культури.

 

 

Дата________  

Клас________  

Класний керівник____________

  Учень-інструктор_____________

№ з/п	Критерії оцінювання	Кількість балів	Пропозиції та зауваження
1	Організаційне забезпечення: відвідування заходу учнями класу; розміщення учнів між партами в класі; дисциплінованість
2	Готовність учня – інструктора до управління гімнастикою: уміння забезпечити дзеркальний показ; чіткість підрахунку; темп виконання вправи; уміння виправляти помилки товаришів
3	Якість виконання учнями комплексу вправ
4	Естетичне забезпечення заходу (словесно-пісенний, музичний супровід)
5	Дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки під час гімнастики до занять
6	Оригінальність заходу

Примітка: оцінюється кожний з перерахованих вище пунктів за 5-бальною шкалою оцінювання.

15–20 балів – “задовільно”;

21–25 балів – “добре”;

26–30 балів – “відмінно”.

 

1.9 Орієнтовна карта аналізу якості проведення фізкультурних хвилин на уроках

 

Дата________  

Клас________  

Класний керівник (класовод)____________

  Учень-інструктор_______________________

 

№ з/п	Критерії оцінювання	Кількість балів	Пропозиції та зауваження
1	Організований початок і закінчення заходу
2	Дотримання терміну  (1–3 хв) виконання фізкультурної хвилини
3	Наявність у комплексі відновлювально–профілактичних вправ
4	Якість виконання учнями класу комплексу
5	Поєднання рухових дій із словесно – речитативним супроводом
6	Якість інструктивного забезпечення (показ вправ, темп виконання, впевненість тощо)

 

Підсумковий бал

Примітка: оцінюється кожний з перерахованих вище пунктів за

5- бальною шкалою оцінювання.

15–20 балів – “задовільно”;

21–25 балів – “добре”;

26–30 балів – “відмінно”.

 

1.10 Орієнтовна карта аналізу стану документації з фізичної культури

 

№ з/п	Назва документації	Оцінка	Зауваження
1	Наявність нормативно-директивних матеріалів з фізичної культури і спорту
2	Плани-графіки розподілу навчального матеріалу на семестр, рік
3	Поурочне планування навчального матеріалу
4	Плани проведення фізкультурно-оздоровчої роботи і спортивно-масової на рік
5	Положення про проведення загально-шкільної спартакіади серед учнів
6	Таблиця результатів ходу шкільної  спартакіади учнів
7	Плани роботи спортивних секцій, гуртків
8	Плани підготовки учнівського активу (громадських інструкторів, суддів із видів спорту, фізоргів класів), учнівського лекторію та інше
9	Сценарії спортивних свят, вечорів, оглядів-конкурсів тощо
10	Матеріали батьківського всеобучу
11	Індивідуальні картки (внутрішньокласні екрани рівня фізичного самовдос-коналення школярів)
12	Протоколи змагань, здачі державних тестів оцінки рівня фізичної підготовленості учнів
13	Методичний куток (кабінет) з фізичної культури і спорту
14	Інша документація

 

Примітка:  максимальна кількість балів за кожний з вищенаведених пунктів – 3 бали.

 

Якщо загальна сума становить:

20–30 балів – задовільний стан;

31–35 – добрий;

більше 35 – відмінний.

 

 

Розділ ІІ. Аналіз і самоаналіз діяльності вчителя фізичної культури
 

2.1 Аналіз уроку фізичної культури

 

Аналіз уроку як цілісної, складної динамічної системи передбачає вивчення, аналіз та синтез оцінок стану реалізації основних його аспектів (організованого, дидактичного, психологічного, виховного, санітарно-гігієнічного) в їх органічному взаємозв’язку.

Як будь-який цілеспрямований і завершений вид діяльності людини, робота на уроці фізичної культури складається з трьох частини: підготовчої, основної і заключної. Такий поділ уроку обов’язковий. На кожне окреме заняття потрібно дивитися як на єдиний, цілісний процес.

Підготовча частина вирішує завдання організації класу, мобілізації уваги учнів на подальший вид діяльності, активізації обміну речовин в організмі, створення доброго, життєрадісного настрою. Тут потрібно приділяти максимальну увагу стройовій підготовці, добиватися чіткості її виконання в процесі уроку. У цій частині уроку вчитель фізіологічно й психологічно готує учнів до більш складної роботи. На неї відводиться не більше 10 хвилин.

В основній частині уроку вирішуються головні завдання уроку. Вивчається навчальний матеріал, передбачений програмою, розвиваються необхідні якості: сила, спритність, швидкість і т.д., а також формуються позитивні морально-вольові риси: патріотизм, сміливість, любов до Батьківщини. Учитель повинен забезпечити достатньо високий рівень фізичного навантаження й максимально використати всі наявні умови праці. Тому необхідно заздалегідь продумати хід уроку, підготувати наявний інвентар, технічні засоби навчання, нестандартне обладнання, накреслити додаткові завдання учням залежно від їхньої фізичної підготовленості. Час, відведений для основної частини, – 25-30 хвилин.

Заключна частина уроку (5-8 хвилин) повинна спрямовуватись на приведення організму в спокійний стан після високих навантажень. Учитель понижує навантаження й емоційно-психічний стан учнів. Коротко підбиває підсумки уроку, виставляє оцінки, дає учням завдання для самостійних занять удома.

При правильній організації заключної частини уроку пам’ять та увага учнів на наступних заняттях не повинна падати, а, навпаки, піднімається. Тому заключна частина уроку особливо важлива.

Готуючись до відвідування та спостереження уроку, слід пам’ятати (Островерхова, 2003 р.), що якість аналізу уроку як цілісної, складної, динамічної системи значною мірою залежить від підготовки керівника школи до його спостереження, збору необхідної і достатньої інформації в процесі спостереження, яка дозволяє зробити об’єктивні висновки про ефективність уроку та виявити резерви його подальшого вдосконалення. Тому для керівника школи важливо відповідним чином підготуватися до відвідування та спостереження уроку, а саме:

•  визначити об'єкт переважного спостереження на уроці (компонент, аспект, урок як цілісна система, учитель, учні);
•  поставити мету поглибленого вивчення об’єкта переважного спостереження на уроці з урахуванням його специфіки;
•  розробити технологію спостереження та аналізу уроку залежно від специфіки об’єкта, що поглиблено вивчається;
•  попередити вчителя про відвідування уроків, ознайомити його з метою і завданнями вивчення та аналізу одного чи системи уроків;
•  уточнити разом з учителем, які уроки і в яких класах будуть відвідувати, при вивченні яких тем програмного матеріалу;
•  ознайомитися з навчальними програмами, підручниками, навчальними посібниками з предмета, що контролюється; з’ясувати, за яким варіантом навчального плану працює вчитель (Міністерства освіти і науки України, авторський, змішаний);
•  визначити теми, які будуть вивчатися відвідувачем, з’ясувати їх логіко-структурні, дидактичні та методичні особливості викладання;
•  ознайомитися з новітніми досягненнями теоретико-прикладних досліджень у галузі психології та педагогіки навчального предмета, який перевіряється;
•  ознайомитися з передовим педагогічним досвідом роботи інших учителів з того ж навчального предмета, який перевіряється;
•  перевірити шкільну документацію, вивчити систему опитування учнів, стан ведення класного журналу, планування уроків;
•  в індивідуальній бесіді отримати інформацію про систему роботи вчителя над підвищенням своєї кваліфікації, розвитком творчості;
•  з'ясувати, якою мірою вчитель ознайомлений з новітньою психолого-педагогічною літературою, передовим педагогічним досвідом.

Підвищенню ефективності сприйняття, усвідомлення та осмислення психолого-педагогічних процесів, які спостерігаються на уроці, сприяє вдало розроблена технологія спостереження. Це сукупність форм, прийомів та засобів фіксації педагогічних процесів, фактів і явищ на уроці, тобто тих сторін навчально-виховного процесу, які передбачені метою та зумовлені специфікою об’єкта переважного спостереження. Це можуть бути таблиці, картосхеми, хронокарти, графіки, технічні засоби, які фіксують хід та зміст уроку.

Від уміння спостерігати урок, фіксувати явища, процеси, факти значною мірою залежить ефективність його аналізу. При цьому слід дотримуватися таких вимог до спостереження та аналізу уроку:

–  чітко дотримуватися мети та завдань спостереження уроку;

– у разі необхідності загальну мету та завдання спостереження розчленувати на проміжні цілі та більш конкретні завдання;

– тримати постійно в полі зору той компонент чи аспект уроку, який є об’єктом переважного спостереження;

– фіксувати педагогічні факти, явища та процеси відповідно до поставленої мети й особливостей об’єкта переважного спостереження;

– оптимально використовувати розроблену технологію спостереження уроку, тобто сумлінно заповнювати таблицю, схему, карту тощо;

– дотримуватися етики взаємовідносин з учителем та учнями в процесі спостереження уроку.

У результаті спостереження уроку керівник школи повинен отримати необхідну та достатню кількість педагогічної інформації, яка дозволила б дати об’єктивну оцінку навчально-виховному процесу та його результативності. Тому серед вимог до інформації, що отримується в процесі спостереження уроку, слід назвати такі, як об'єктивність, оптимальність, точність, конкретність.

Нижче (в додатках) пропонуємо орієнтовні схеми аналізу та самоаналізу уроку  фізичної культури.

 

2.2 Орієнтовні схеми аналізу та самоаналізу уроку фізичної культури.

 

Схема 1 (За Б. М. Шияном )

 

Педагогічний аналіз

уроку фізичної культури в ____ класі, школи

Учитель __________________________________

Дата проведення ____ Місце проведення ______

Кількість учнів за списком ____ займались ____

 

1. Підготовча частина

• Правильність постановки завдань уроку, їхня конкретність, відповідність підготовленості учнів умовам проведення занять, зв’язок із завданнями попередніх занять.
• Спосіб і ефективність донесення завдань уроку до свідомості учнів, їхня психологічна підготовка до його проведення.
•  Кількість, ефективність, оригінальність вправ, їхня відповідність матеріалу основної частини за характером та інтенсивністю, оцінка дозування вправ. Наявність спеціально підготовлених вправ, їхня достатність.
• Ефективність педагогічного керівництва класом із боку вчителя (методи організації, команди, демонстрація, слово, грамотність мовлення).
• Наявність необхідних частин розминки (загальної, спеціальної, індивідуальної).
• Доцільність використаних способів виконання вправ.
• Вимоги вчителя до правильності виконання вправ учнями.
• Доцільність використання площі, обладнання та інвентаря.

2. Основна частина уроку

• Доцільність використаних учителем методів і методичних прийомів, підготовчих і підвідних вправ для засвоєння запланованої рухової дії.
• Знання вчителем техніки запланованої до вивчення вправи та його вміння бездоганно виконати її.
• Ефективність запланованої та реально виконаної кількості повторень вправ, передбачених змістом уроку.
• Теоретична підготовка учнів.
• Реалізація принципів доступності та індивідуалізації, міцності та прогресування, свідомості та активності на уроці.
• Дотримання заходів безпеки під час виконання вправ.
• Реалізація вимоги до вдосконалення фізичних якостей.
• Зв’язок цієї роботи зі змістом навчального матеріалу. Відповідність параметрів навантаження поставленим завданням.
• Використання тренажерів, нестандартного обладнання, опосередкованої наочності, навчальних карток.
• Щільність основної частини уроку та її емоційність.

3. Заключна частина

• Доцільність використаних засобів для вирішення завдань заключної частини.
• Уміння вчителя робити висновки, оцінювати діяльність учнів, націлювати їх на подальше самовдосконалення.
• Зміст домашнього завдання, його цінність для школярів та інтерес до виконання. Чи є домашні завдання часткою системи самостійної роботи учнів?

4. Оцінка компонентів уроку, що стосуються всіх його частин

• Оздоровча і виховна цінність уроку.
• Емоційність уроку й інтерес до нього учнів.
• Спосіб взаємодії учнів та вчителя на уроці.
• Доцільність та ефективність відхилень від передбаченого плану уроку.
• Оцінка якості підготовки місць, занять, їхній санітарно-гігієнічний стан, матеріальне забезпечення.
• Спортивна форма учнів.
• Зовнішній вигляд і психологічний стан учителя, манера його поведінки.
• Активність учнів, їхня зацікавленість власним розвитком, старанність.
• Реалізація на уроці міжпредметних зв’язків.

 

Схема 2

 

1. Місце мети уроку в системі вивчення навчального матеріалу.

2. Відповідність плану-конспекту відвідуваного уроку календарному плану.

3. Організація уроку: місце проведення, забезпеченість обладнанням, інвентарем (особливо нестандартним), спортивна форма вчителя (його зовнішній  вигляд), санітарно-гігієнічне забезпечення.

4. Конкретність визначення мети в плані-конспекті та доступність постановки завдань уроку перед учнями класу, їх актуалізація та зв’язок з іншими уроками.

5. Робота вчителя щодо виховання постави учнів, виховання навичок стройових  вправ, чіткість команд, зауваження й виправлення помилок в учнів, тон зауважень.

6. Послідовність підготовчої частини уроку: стройовий тренаж, зв’язок з іншими уроками, наявність коригуючих вправ, поступовість росту фізичного навантаження, послідовність загальнорозвивальних вправ, наявність спеціальних підвідних вправ та їхня відповідність меті уроку, емоційність початку уроку.

7. Розв’язання завдань основної частини: освітнє забезпечення уроку вчителем (теоретичне роз'яснення техніки вправ, можливих помилок і застереження, ілюстрація і демонстрація техніки вправ), володіння технікою вправ фактичного матеріалу вчителем та наполегливість його в навчанні техніки вправ і передачі знань учням; міжпредметні зв’язки, доступність інформації і практичних вправ для класу й окремим учням, рівень фізичного навантаження та його адекватність віку та статі учнів класу.

8. Загальний рівень теоретичної поінформованості школярів, рухових умінь і навичок, фізичної підготовленості дівчат і хлопців.

9. Освітня, рухова та загальна щільність уроку, її відповідність конкретному типу уроку.

10. Індивідуалізація навчання і виховання, способи активізації пізнавальної та рухової діяльності учнів.

11. Доцільність і раціональність форм організації діяльності та методів навчання учнів.

12. Забезпечення вчителем свідомого засвоєння знань, умінь і навичок, виховання позитивного мотиву спортивної діяльності в дітей, їхньої активності на уроці.

13. Володіння вчителя класом, його спостережливість за роботою учнів, передбачливість і попередження травм, уміння допомагати їм.

14. Використання унаочнення, роздавального матеріалу, технічних засобів навчання.

15. Уміння розв’язувати педагогічні ситуації на уроці.

16. Зняття психологічного і фізичного навантаження в заключній частині.

17. Аналіз учнівської діяльності, підсумок уроку (чого навчилися, що не вдалося, кому і з яких причин, що потрібно для цього в майбутньому, що буде вивчатись, виховуватись і вдосконалюватись на наступному уроці).

18. Рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, що вивчався на уроці.

19. Оцінка вчителем діяльності учнів на уроці, обов’язкова мотивація виставлених оцінок.

20. Доцільність виставлених оцінок.

21. Домашнє завдання, його доцільність, доступність та індивідуалізація.

22. Закінчення уроку: емоційний стан класу, організоване залишення місця занять, вчасне закінчення уроку.

 

Схема 3

 

Для визначення якості проведеного уроку з фізичної культури у тому чи іншому класі пропонуємо проаналізувати відповідні розділи

І. План уроку

1. Наявність плану-конспекту уроку, де конкретно визначені завдання. Учитель виконує 2-3 основних завдань на вивчення нового матеріалу й повторення, удосконалення раніше пройденого, визначає виховну мету.

2. Відповідність матеріалу уроку поставленим завданням й умовам, де він проводиться.

3. Логічний зв’язок конспекту даного уроку з попереднім і наступним. Відповідність матеріалу уроку календарному плану.

4. Розподіл за частинами уроку, дозування вправ, організаційно-методичні вказівки.

5. Оформлення плану-конспекту, розподіл часу за частинами уроку. Дозування вправ, наявність граматичних і схематичних вправ, малюнків завдань та інше. Домашнє завдання.

ІІ. Створення умов для проведення уроку

 1. Підготовка місця для занять, обладнання та інвентаря, його відповідність кількості і віку учнів.

2.  Дотримання санітарно-гігієнічних вимог, техніки безпеки.
3.    Спортивна форма учнів, оцінювання їхнього зовнішнього вигляду.

4. Відповідність ваги, розміру спортивного інвентаря й обладнання програмним вимогам.

5. Наявність підготовленого активу з числа кращих учнів. Роботу з підготовки місця занять, спортивного інвентаря виконують учні за дорученням учителя перед заняттям. При оцінюванні умов проведення занять директор (його заступник) враховує наявність можливостей забезпечення якісного виконання програмового матеріалу й ефективність застосування їх на уроці.

III. Проведення уроку

Організаційна частина:

• своєчасний початок і закінчення уроку, дисципліна учнів;
• раціональність розподілу часу на окремі частини та види вправ;
• організація страховки й допомоги, використання активу з числа школярів, забезпечення уроку наочними посібниками й технічними засобами;
• повідомлення та закріплення теоретичних даних в обсязі програми, здійснення теоретичних зв’язків, реалізація дидактичних принципів навчання на уроці (свідомості і послідовності, доступності, наочності);

• якість знань, умінь і навичок в обсязі програми.

IV. Діяльність учителя на уроці

1. Загальна підготовка вчителя до проведення уроку.

2. Уміння користуватись словом, показом, різними методичними прийомами, володіння командами, культура мови та ін. Володіння педагогічним тактом.

3. Характер ведення уроку (упевненість, невпевнено, в’яло, жваво).

4. Зовнішній вигляд вчителя, його підтягнутість, особиста дисциплінованість.

5. Уміння вибрати місце свого перебування.

6. Чіткість та емоційність показу вправ.

7. Уміння володіти класом, підтримувати дисципліну, збуджувати в учнів зацікавленість й ініціативу на заняттях.

8. Уміння підбивати підсумок уроку.

 

V. Висновки і пропозиції

1. Загальні враження про урок та його оцінка. Виконання завдань уроку.

2. Позитивна сторона уроку.

3. Помилки в проведенні уроку.

4. Пропозиції щодо покращення викладання фізкультури в школі, усунення зазначених недоліків.

 

Схема 4

 

1. Наявність плану-конспекту уроку, де конкретно вказано завдання. (В основному на уроці вирішується 2–3 основних завдань: вивчення нового матеріалу, удосконалення та повторення вивченого).

2. Відповідність матеріалу поставленим завданням й умовам, де проводиться даний урок.

3. Логічний зв’язок конспекту даного уроку з попереднім і наступним. Відповідність матеріалу календарному плану.

4. Розподіл часу за частинами уроку, дозування вправ, організаційно-методичних вказівок.

5. Оформлення плану-конспекту, наявність графічних і схематичних вправ, малюнків, завдань. Конкретні завдання додому.

І. Забезпечення умов для проведення уроку

 

1. Підготовка місця для занять, обладнання, інвентарю, його співвідношення кількості і віковим вимогам учнів.

2. Дотримання санітарно-гігієнічних вимог, техніки безпеки.

3. Спортивна форма учнів, оцінка зовнішнього вигляду. Відповідність обладнання програмним вимогам.

4. Відповідність ваги, розміру спортивного інвентарю й обладнан­ня програмним вимогам.

5. Наявність підготовленого активу з числа кращих учнів.

Підготовку місця до занять, спортивного інвентарю виконують учні за завданням учителя перед уроком. При оцінюванні умов проведення заняття директор (його заступник) здійснює й аналізує наявність можливостей забезпечення якісного виконання програмового матеріалу й ефективність використання їх на уроці.

ІІ. Проведення уроку

1. Організаційна частина уроку:

• своєчасний початок уроку й закінчення, дисципліна учнів;
• раціональність розподілу часу за частинами уроку і види вправ;
• організація страховки й допомоги, використання активу з числа учнів, оснащення уроку наочними посібниками й технічними засобами
• домашнє завдання, підбиття підсумків уроку, організація прибирання інвентарю та обладнання.

2. Навчально-виховна робота на уроці:

• цілеспрямованість і ефективність використання методів і прийомів навчання;
• робота над формуванням правильної постави й навичок дихання, індивідуальний і диференційований підхід у навчанні, робота з учнями, які не виконують вимог програми;
• застосування виховних завдань на уроці, перевірка й оцінка знань, умінь і навичок учнів, формування навичок самостійної роботи, використання досягнень науки і техніки, передового педагогічного досвіду;
• ознайомлення й закріплення теоретичних відомостей в обсязі програми, реалізація дидактичних принципів навчання (послідовності, доступності, наочності);
•      якість знань, умінь і навичок в обсязі програми.

3. Діяльність учителя на уроці

1. Загальна підготовка вчителя до проведення уроку.

2. Уміння користуватись словом, показом, різними методичними прийомами, володіння командами, культура мови, педагогічний такт.

3. Характер ведення уроку (активно, пасивно, жваво, в’яло).

4. Зовнішній вигляд учителя, його взірець бадьорості, підтягнутості, особистої дисциплінованості.

5. Уміння правильно вибрати місце під час уроку.

6. Чіткість та емоційність показу вправ.

7. Уміння керувати класом, підтримувати дисципліну, викликати в учнів зацікавленість й ініціативу.

8. Уміти підбивати підсумки уроку.

4. Висновки і пропозиції

1. Загальне враження від уроку, його оцінка. Виконання завдань уроку.

2. Позитивне на уроці.

3. Недоліки й помилки проведення уроку, шляхи їх подолання. Пропозиції щодо покращення викладання фізкультури і здоров’я в школі, направлені на подолання виявлених недоліків.

 

Схема 5

 

1. Визначення й конкретне формулювання навчально-виховних завдань. Чи відповідають вони програмним вимогам, умовам проведення занять, фізичній підготовленості учнів?

2. Підготовка місця занять, санітарно-гігієнічний стан, спортивна форма учнів (однорідність, акуратність і т.п.).

3. Своєчасний початок і закінчення уроку, рапорт, чітке перешикування в ході занять, підбиття підсумків.

4. Розподіл часу за частинами уроку. Послідовність підготовки організму учнів до виконання основної роботи (відповідність підібраних фізичних вправ і дій розв’язанню основних завдань).

5. Методи навчання (у тому числі продуктивні), їх раціональність, ефективність.

6. Загальна й моторна щільність заняття (пояснення, показ, виконання завдань, простій, методичні вказівки).

7. Характер виконання учнями вивченого матеріалу, (якісно, свідомо, добровільно, активно і т.д.)

8. Підбір спеціальних і підвідних вправ, ефективність їх застосування, цілеспрямованість, їхнє поєднання.

9. Дозування фізичного навантаження, число повторень, темп, тривалість виконання завдань, крива фізіологічного навантаження.

10. Реалізація дидактичних принципів навчання.

11. Розвиток рухових якостей. Засоби і методи їх розвитку.

12. Прояв діяльності підготовленого активу - помічників з числа учнів (груповоди, командири і т.д.),

13. Страхування й допомога при виконанні фізичних вправ.

14. Використання наочних посібників (включаючи навчальні картки), технічних засобів.

15. Формування навичок самостійної роботи учнів, щоб засвоєні вправи виконувалися в домашніх та інших умовах. Розуміння призначення даної вправи та її впливу на організм, знання правил її виконання, дозування навантажень.

16. Участь у навчальному процесі учнів, віднесених до спеціальної медичної групи.

17. Повідомлення теоретичних відомостей у ході навчання. Знання теоретичного матеріалу.

18. Здійснення міжпредметних зв’язків (анатомія, фізика).

19. Диференційований підхід до навчання, його ефективність.

20. Використання нестандартного, допоміжного спортивного інвентаря.

21. Використання досягнень науки і передового педагогічного досвіду.

22. Виховання морально-вольових якостей (сміливість, цілеспрямованість, наполегливість, почуття колективізму та ін.)

23. Елементи естетичного виховання (музичний супровід, точні гармонійні і виразні рухи, правильна постава, культура поведінки учнів).

24. Емоційність заняття.

25. Поведінка учнів, їхнє ставлення до навчальної праці. Стосунки з учителем.

26. Уміння вчителя користуватися словом, показом, методичними прийомами, командами. Знання термінології. Культура мови. Зовнішній вигляд учителя.

27. Вибір учителем місця на уроці, характер проведення уроку: упевнено, жваво, в’яло, невпевнено. Прояв вимогливості до дітей. Педагогічний такт.

28. Перевірка й оцінка засвоєння учнями навчального матеріалу.

29. Домашні завдання, організація їх перевірки.

30. Загальне враження: що характерно, недоліки, що сподобалось.

 

Схема 6

 

Орієнтовна карта експрес-аналізу та оцінки уроку молодого фахівця

 

№ з/п	Вимоги до професійної підготовки молодого фахівця	Шляхи реалізації вимог уроку	Оцінка роботи
			Урок
			№1	№2	№3	Звіт
1	2	3	4	5	6	7
	Підготовка вчителя до уроку	1. Створення умов для проведення уроку (підготовка місця, обладнання,інвентарю, санітарно-гігієнічні умови, наявність спор-тивної форми дітей). 2. Планування, підбір спеціальних і підготовчих вправ до розв'язання основних завдань уроку. 3. Включення не обхід-ного матеріалу на повторення. 4. Використання дидактичного матеріа-лу, технічних засобів	5       5     5   5
	Організаційні навички	5. Уміння подавати команди й розпоря-дження, вимагати чіткого їх виконання. 6. Правильність вибору місця вчителя, розміщення учнів. 7. Уміння підтримувати робочу дисципліну	5     5   5
	Методична та інструктивно-технічна підготовка:   забезпечення освітнього спрямування; забезпечення уроку;       забезпечення оздоровчого спрямування;   виховне спрямування	8. Правильне дозування вправ, відповідність підготовчої частини уроку завданням основної.   9. Техніка показу вправ     10. Виклад теоретичного матеріалу в обсязі програм: використання підготовчих і спеціальних вправ; формування навичок самостійних занять; індивідуальний і диференційований підхід до навчання, робота з невстигаючими; оцінка знань, умінь і навичок; контроль за виконанням домашніх завдань	5         5     5
		11. Підготовка до уроку помічників, командирів відділень: володіння елементами контролю й самоконт-ролю; формування навичок страхування, суддівства, навчальних ігор, корис-тування спортивним інвентарем. 12. Робота над формуванням правильної постави і навичок дихання: забезпечення диферент-ційованого підходу до школярів з ослабленим станом здоров’ям та добре розвинених. 13. Особистий приклад учителя: виховання бережливого ставлення до спортив-ного майна та добро зич-ливого один до одного, взаємодопомога; використання засобів пе-дагогічного впливу, зао-хочення з метою формування свідомої дисципліни; приклади з досвіду фізичного самовдоскона-лення видатних людей (матеріали спеціальної та популярної літератури тощо). 14. Використання елементів народознавства	5               5           5                     5
	Результативність роботи	15. Оптимальна загальна й моторна щільність уроку. Норми фізіологічного навантаження. 16. Якість засвоєння учнями знань, умінь і навичок. 17. Оригінальність уроку, його емоційний ефект	5     5   5

 

Примітка: оцінка уроку        “відмінно”    –85–80 балів

  “добре”         – 79–65 балів

        “задовільно” – 64–55 балів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

 

Пульсометрія, хронометрія та крива щільності уроку

 

 

ВІДОМІСТЬ

обліку пульсових даних уроку

проведеного___________200_р. учителем фізичної культури

__________________________в________________________________

  /прізвище та ініціали/   /місце проведення/

 

№  з/п	Зміст діяльності учня	Час підрахунку пульсу	Частота пульсу		Примітка
			за 10 сек	за 60 сек

 

 

Підпис ____________________

 

 

Додаток Б

 

Методичні рекомендації

для обговорення відкритого уроку

з фізичної культури

 

У школі обговорення уроку фізичної культури проводить керівник методичного об'єднання та заступник директора школи з навчально-виховної роботи.

Обговорення обов’язково відбувається в присутності вчителя, бажано відразу після уроку. Першим виступає вчитель, аналізує урок, відмічає виконання поставленого завдання, наголошує на позитивних моментах і недоліках, їх причини. Після чого вчителі, що були присутні на уроці, ставлять питання, на які він відповідає.

Оцінюючи урок, вони акцентують, що нового побачили й що можуть цікавого, творчого почерпнути для себе, вказують на недоліки, вносять пропозиції, роблять висновки. Розгляд уроку повинен проходити в нормальній товариській обстановці. Зауваження й пропозиції, а також вказівки на недоліки, помилки, які були виявлені на уроці, потрібно аргументувати й дати поштовх для покращення роботи вчителя фізкультури.

Слід уникати формального підходу до аналізу уроку. Урок оцінюється - „відмінно”, „добре” , „задовільно” – без педагогічних висновків.

Після обміну думками й обговорення виступає вчитель, який проводив урок. Він відмічає, що вважає в оцінці колег правильним, з чим не погоджується і чому. Обговорення відкритого уроку має носити характер творчого диспуту.

Керівник методичного об’єднання, підбиває підсумки обговорення, підкреслює головне, найбільш цінне, що необхідно запозичити іншим учителям, дає конкретні рекомендації, де краще використати їх на уроці. Обговорювати відкритий урок обов’язково потрібно в день його проведення.

 

 

 

ПІСЛЯМОВА

 

Управління будь-яким процесом передбачає здійснення контролю, тобто певної системи перевірки ефективності його функціонування. З кібернетичних позицій контроль покликаний забезпечити зовнішній зворотний зв'язок (контроль педагога) і внутрішній (самоконтроль учня). Контроль спрямований на отримання інформації, аналізуючи яку педагог вносить необхідні корективи в хід навчально-виховного процесу. Це може стосуватися зміни змісту, перегляду підходу до вибору форм і методів педагогічної діяльності або ж принципової перебудови всієї системи роботи.

З розвитком інформаційних технологій все ширше використо­вується машинний контроль. Найпоширенішими є різноманітні види програмованого контролю, коли учням пропонується з декількох варіантів можливих відповідей вибрати правильну. Переваги машинного контролю в його неупередженості. Однак, він не виявляє способу отримання результату, утруднень, типових помилок та ін.

Аналіз уроку як цілісної, складної динамічної системи передбачає вивчення, аналіз та синтез оцінок стану реалізації основних його аспектів (організованого, дидактичного, психологічного, виховного, санітарно-гігієнічного) в їх органічному взаємозв’язку.

Як будь-який цілеспрямований і завершений вид діяльності людини, робота на уроці фізичної культури складається з трьох частини: підготовчої, основної і заключної. Такий поділ уроку обов’язковий. На кожне окреме заняття потрібно дивитися як на єдиний, цілісний процес.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.    Андреев С.Н. Футбол в школе: Кн. для учителя /                С.Н. Андреев. – М.: Просвещение, 1986. – 144 с.
2.    Андрощук Н.В. Рухливі ігри та естафети у   фізичному вихованні молодших школярів: Методичний посібник /           Н.В. Андрощук, А.Д. Леськів, С.О. Мехоношин С.О.  – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 112 с.

3. Бабушкин В.З. Подготовка юных баскетболистов /               В.З. Бабушкин.—Киев, 1985.—146 с.

4. Баскетбол. Учебник для институтов физической куль­тури. / Под ред. Портнова Ю.М. — М.: ФиС, 1997. —176 с.

5. Богданов Г.П. Игры и развлечения в группах продленного дня: Пособие для учителя / Г.П. Богданов. - М.: Просвещение, 1985. – 144 с.

6. Борисенко А.Ф. Руховий режим учнів початкових класів / А.Ф. Борисенко,   С.Ф. Цвек. — К.: Ра­д. школа, 1983.

7. Васильков Г.А.  От игры — к спорту / Г.А. Васильков, Васильков В.Г.  — М: Фис, 1985. —46 с.

8. Геллер Е.М. Игры на переменах для школьников 1-3 классов / Е.М. Геллер — М.: Фис, 1985. —126 с.

9. Демчишин А.П. Рухливі і спортивні ігри в школі /               А.П. Демчишин, В.М. Артюх, В.А. Демчишин, Й.Г. Фалес.— К.: Освіта, 1992. —246 с.

10. Зубалій М. Д. Програма: «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. 1–4 класи / М.Д. Зубалій, В.В. Деревянко, О. М. Лакіза, В. Ф. Шелімага. – Ранок. – 2006. —46 с.

11. Збірник лекцій з фізичного виховання: Навчальний посібник. / За заг. ред. О.Г. Шальопи. – Харків:СПД ФО Брові, 2007. – 98 с.

12. Віхров К. Ігри для навчання тактики футболу / К. Віхров // Фізичне виховання в школі. – 2000. – № 2. – С. 5 – 8.

13.  Ильин Е.П. Психология физического воспитания /            Е.П. Ильин – М.: Просвещение,  1987. – 287 с.

14.   Козіна Ж.Л. Методика проведення уроків зі спортивних ігор в школі (баскетбол) / Ж.Л. Козіна, М.А.Вакслер // Теорія та методика фізичного вихо­вання. –  № 1. – 2006. – С. 32 – 40.

15. Коленецкий Д.С. Воспитание творческой активности и самостоятельности  учащихся. / Д.С. Коленецкий  // Физическая культура в школе. – 2000. - № 5. С.11-12.

16. Кругляк О.М. Основи здоров’я і фізична культура: Поурочне планування, 1–4 класи / О.М. Кругляк. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 72 с.

17. Кругляк О.М. Рухливі ігри та естафети в школі. Посібник для вчителя / О.М. Кругляк. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. – 80 с.

18. Лаврін Г.З. Процедури формування технології навчання учнів гри в баскетбол / Г.З. Лаврін // Теорія та методика фізичного виховання. – 2008. – № 10. – С. 18, 35 – 36.

19.  Леонов О.П. Шляхи підвищення ефективності позакласної роботи з фізичного виховання / О.П. Леонов // Фізичне виховання в школі. – № 3. – 2000. – С. 21 – 24.

20. Маркова А.К. Формирование мотивации учения в школьном возрасте / А.К. Маркова. – М.: Просвещение, 1983. – 96 с.

21. Марченко С.І. Характеристика впливу ігрових засобів на динаміку  розвитку витривалості в учнів молодшого шкільного віку / С.І. Марченко // Теорія та  методика фізичного виховання. – 2008. – № 10. – С. 38 – 49.

22. Музика В.І. Основи методики навчання гри у футбол: Методичні рекомендації / Укл.: В.І. Музика, В.В. Луцишин. – Чернівці: Рута, 2006. – 84 с.

23. Рибалко В.О. Використання рухливих ігор та ігрових вправ на уроках баскетболу / В. О. Рибалко // Фізичне виховання в школі. – 2011. - № 3. С. 12 – 14;  - № 5. – С.8 – 9, 37.

24. Фізична культура: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1—4 класи / Т.Ю. Круцевич,                    В.М. Єрмолова, Л.І. Іванова / Затверджено МОНмолодьспорту України (Лист МОНмолодьспорту України від 01.07.09 № 1/11 – 4630) —46 с.

25. Фридман Л.М. Психологический справочник учителя /     Л.М. Фридман, И.Ю. Кулагина. – М.: Просвещение, 1991. –288 с.

26. Худолій О.М. Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. посібник / О.М. Худолій. – Харків: «ОВС», 2008. – 406 с.

27.  Цимбалюк Ж.А. Розвиток тактичного мислення у баскетболісток на початко­вому етапі навчання /                      Ж.А. Цимбалюк, А.В. Козлов  // Теорія та практика фізичного виховання. – 2002. – № 2. – С. 45 – 47.

28. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів.Ч.2. – / Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – 248 с.