ОСОБЛИВОСТІ КОНТРОЛЮ ЗА СТАНОМ ЗДОРОВ’Я УЧНІВ ВІДНЕСЕНИХ ДО СМГ

 

 

 

 

Методичні настанови

 

 

 

 

 

 

 

Красноград

 

 

 

 

 

Укладач:  Івахненко Вячеслав Олександрович, викладач фізичного  виховання,    спеціаліст вищої категорії.

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка укладена відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки фахівців за спеціальністю 5.01020101 «Фізичне виховання» з навчальної дисципліни «Теорія і методика фізичного виховання».

У розробці розкривається методи педагогічного та медичного контролю за ослабленими дітьми, орієнтовні заходи та моделі вивчення стану роботи з фізичного виховання в загальноосвітньому навчальному закладі.

Розробка призначена для керівників загальноосвітніх навчальних закладів, вчителів фізичної культури, початкових класів, студентів, педагогічних працівників та фахівців у галузі фізичного виховання та спорту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА ………………………………………………			4
Розділ І. Урок - основна форма організації занять з учнями, віднесеними до спеціальної медичної групИ ………………….			7
1.1. Зміст уроків в спеціальній медичній групі ……….......			7
1.2. Особливості структури уроку в спеціальних медичних групах …………………………………………….			8
1.3. Вимоги до уроку фізичної культури в спеціальній медичній групі …………………………………………….....			12
Розділ ІІ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ  ПРИ ПОШИРЕНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ …………….			15
2.1.Завдання фізичного виховання і періодизація занять в спеціальних медичних групах ……………………………...			15
2.2. Особливості проведення занять після захворювань серцево-судинної системи ………………………………….			17
2.3. Особливості проведення занять при захворюваннях  органів дихання ……………………………………………..			18
2.4. Особливості проведення занять при деформаціях  опорно-рухового апарату …………………………………...			20
2.5. Особливості проведення занять при захворюваннях  центральної і периферичної нервової системи ……………			21
2.6. Особливості проведення занять при ендокринних захворюваннях ………………………………………………			23
Розділ ІІІ Контроль за станом здоров’я ослаблених дітей …………………………………...			25
3.1. Зарахування школярів до медичних груп відповідно до стану їхнього здоров’я ……………………………………………………..			25
3.2.  Клінічні симптоми різних типів порушення постави ……….			33
3.3. Терміни відновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань ………………………………………….			34
3.4. Зовнішні ознаки втоми та реакція організму на значні фізичні навантаження ………………………………………………			40
3.5. Заняття фізичними вправами дівчаток під час “критичних днів” (рекомендації) ………………………………………………...			43
Додаток А …………………………………………………………..			44
Додаток Б ……………………………………………………………			45
Додаток В ……………………………………………………………			46
Додаток Г ……………………………………………………………			47
Додаток Д ……………………………………………………………			48
ПІСЛЯМОВА ………………………………………………………			49
ЛІТЕРАТУРА ………………………………………………………			50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Передмова

 

В умовах розбудови українського суспільства значну роль відіграє фізична культура, яка є невід’ємною складовою частиною загальнолюдської культури, одним із визначальних факторів національного прогресу та здоров’я нації.

Серед важливих завдань реформування освіти особливо актуальною є проблема забезпечення в школах таких умов, які сприяли б реалізації її оздоровчої функції.

Здоров’я дітей – основна мета людського суспільства, бо саме вони визначають майбутнє благополуччя країни, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки. Нація, що не турбується про здоров’я своїх дітей, приречена на вимирання.

Отже, здоровий спосіб життя учнів – то, з одного боку, стан фізичних, духовних і соціальних показників, з іншого – сукупність ціннісних орієнтирів вихованців. Вони у єдності, звичайно, розглядаються як сформованість потреб особистості у творчій життєдіяльності. Для дітей – це ще і спосіб життя виховного закладу, який є реальним світом його життєдіяльності. Тому від того, як організоване педагогічне середовище, залежить, за законом відбиття, психічний і духовний стан школярів, їхні бажання та здатність займатися самовдосконаленням.

Таким чином, усе, викладене вище, переконливо доводить, що діяльність педагогічних колективів необхідно спрямувати на створення такого навчально-виховного середовища в школі й сім’ї, яке дало б можливість:

•        сформувати в учнів усвідомлення того, що людина сама відповідає за своє здоров’я, і тільки вона зможе його зберегти. Жоден лікар не зробить для неї того, що сама для себе;
•                     виховувати в молоді потребу морального, фізичного, духовного самовдосконалення;
•                     прищепити навички особистої гігієни, загартування, культури харчування та загальної культури особистості.

 

У більшості шкіл упродовж 2–3 років не проводяться поглиблені медичні обстеження учнів. Накази про розподіл дітей за станом здоров’я, медичними групами (основна, підготовча, спеціальна) переважно підготовлені на основі застарілих матеріалів. Це створює травмонебезпечні умови під час фізичних навантажень. Фахівці не можуть ефективно використати оздоровчі можливості засобів фізичної культури у співпраці зі школярами, бо не знають фактичного стану їхнього здоров’я.

При цьому варті уваги дослідження А. Дубенчука [7]. На основі ґрунтовного їх переосмислення нам вдалося виділити 5 об’єктів контролю та скомпонувати їх у 5 груп, а саме: виконання дирекцією школи основних управлінських функцій; умови проведення та якість викладання людинознавчих навчальних предметів; діяльність педагогічного колективу в контексті формування ЗСЖ; професійний рівень учителів, які забезпечують навчально-виховний процес з проблем; результати навчально-пізнавальної та самоосвітньої діяльності учнів.

У кожній з вищеподаних груп виділяємо такі об’єкти перевірки: основні управлінські функції – планування, організація, керівництво, контроль. Умови навчально-виховного процесу – умови життєдіяльності дитини в школі, матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу людинознавчих предметів. Медичне забезпечення навчально-виховного процесу – виховання свідомого ставлення до свого та здоров’я інших громадян, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, фізкультурно-оздоровча (у розпорядку робочого дня та позаурочна), спортивно-масова (позаурочна та позашкільна) робота. Навчально-виховна діяльність учителів людинознавчих предметів – теоретико-методична підготовленість, система педагогічної роботи, якість навчально-виховного процесу (уроки валеології, фізичної культури, безпеки життєдіяльності, християнської етики). Результати навчально-виховної роботи: рівні освіченості школярів з проблеми, фізичної розвиненості, сформованості прагнення до фізичного вдосконалення.

 

Розділ І. Урок - основна форма організації занять з учнями, віднесеними до спеціальної медичної групи 
 

1.1. Зміст уроків в спеціальній медичній групі 
 

Учні, віднесені до спеціальної групи, займаються за особливою програмою. В її основу прокладено зміст загальної програми, з практичного розділу якої виключені засоби фізичного виховання, здатні викликати перенапруження організму, наприклад, фізичні вправи, що призводять до максимальних і близьким до них напруженням серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату. У програмі передбачаються такі практичні розділи: гімнастика, рухливі ігри, легка атлетика, плавання, лижі. Крім того, у навчальний матеріалдодані спеціальні вправи оздоровчого характеру (коригуючі поставу, дихальні та ін.) Спеціальна програма не містить нормативних вимог, хоча передбачає досягнення рівня фізичної підготовленості, забезпечує успішний розвиток. 

Основне місце на заняттях відводиться гімнастики, оскільки з її допомогою можна успішно удосконалювати основні рухові якості і розвивати рухові навички. До того ж, характер гімнастичних вправ і методика їх проведення дозволяють заздалегідь точно визначити оптимальне навантаження на організм що займаються і очікуваний педагогічний ефект, що дуже важливо в роботі з СМГ. 

У програму введено розділ дихальних вправ, якими слід користуватися на кожному уроці. Особлива увагазвертається на виховання правильної постави і на зміцнення м'язів спини і живота. Для зниження втоми і підвищення працездатності широко використовуються вправи для розслаблення м'яз. Включені танцювальні елементи і вправи з художньої гімнастики. 
Разом з тим з гімнастики в СМГ повністю виключені лазіння по канату, підтягування і акробатичні вправи, пов'язані з напруженням, тривалими напругами, що викликають тривалу затримку дихання. 
З легкої атлетики особливу увагу надається строго дозованим ходьбі і бігу, тому що ці види тренують і зміцнюють серцево-судинну і дихальну системи. Стрибки у довжину й у висоту обмежуються (з укороченого розбігу, з трьох кроків, не більше двох, трьох стрибків в одному занятті і т.д.). Обмежені вправи і на швидкість, силу, витривалість. 

Тривалість ігор з бігом і стрибками, а також дистанції бігу скорочуються. Наприклад, тривалість гри з бігом і стрибками не повинна перевищувати 5 хвилин. 

Від вчителя в усіх випадках потрібна правильне дозування навантаження, суміщення бігу, стрибків з помірною ходьбою, заспокійливими і дихальними вправами при закінченні їх. 
Поряд з освітніми, оздоровчими завданнями на заняттях вирішуються і завдання виховні, коли засобами фізкультури виховуються сміливість, наполегливість, дисциплінованість, навички культурної поведінки, почуття дружби і товариства. Особливо важко переоцінити значення рухливих ігор, наявність у яких простих і природних рухів, які не викликають різкого втоми (навантаження чергується з моментами короткочасного відпочинку), роблять їх гарним засобом емоційного і фізіологічного впливу на школярів. 

 

1.2. Особливості структури уроку в спеціальних медичних групах 
 

Заняття (урок) в спеціальній медичній групі будується за стандартною схемою (підготовча, основна і заключна частини), однак, на відміну від звичайних уроків, має свої принципові особливості (М. Д. Ріпа та ін, 1988; В. К. Велитченко , 1988).   

У підготовчій частині уроку (До 20 хв) виконуються загально-розвиваючі вправи (в повільному і середньому темпі), чергуючись з дихальними. Навантаження підвищується поступово; застосовуються такі вправи, які забезпечують підготовку всіх органів і систем до виконання основної частини уроку. У цій частині уроку не слід використовувати багато нових вправ, а також інтенсивні навантаження. 

У підготовчій частині уроку повинні бути присутні такі елементи, як побудова, пояснення завдань занять, ходьба у різному темпі і напрямах, комплекс дихальних вправ, вправи з набивними мечами, біг в повільному темпі, а також вправи на гімнастичній лаві. 

В основній частині уроку (20-22 хв) займаються опановують основними руховими навичками, отримують певну для них максимальне фізичне навантаження, зазнають емоційне напруження. Підбір вправ в цій частині уроку передбачає вирішення низки завдань: оволодіння найпростішими руховими навичками, різнобічний розвиток (у межах можливостей займаються) основних фізичних якостей: швидкості, сили, витривалості, спритності. Велика увага приділяється розвитку гнучкості і поліпшенню координації рухів. З цією метою застосовуються біг (відрізки по 20-3Ом), що чергується з прискореною ходьбою, метання, рухливі ігри, естафети, вправи на рівновагу. 

Вправи на швидкість, а також нові і тому поки складні для учнів руху на координацію слід розучувати на початку основної частини уроку. Це обумовлено тим, що з настанням стомлення центральної нервової системи знижується швидкість зміни процесів збудження і гальмування, створюються утруднені умови для розмежування подразників. 

Вправи, що дають велику загальне навантаження (ігри, біг тощо) і викликають сильне емоційне переживання, доцільніше використати наприкінці основної частини уроку. Сильне збудження, втома ускладнюють оволодіння технікою подальших вправ, виховання швидкості та спритності. Необхідно чергування вправ, враховуючи особливості їх структури, вплив на групи м'язів і функції організму в цілому з тим, щоб створювати найбільш сприятливі умови для виконання подальших вправ. Для зняття втоми між виконанням різних завдань рекомендується застосування вправ на розслаблення. 

У заключній частині уроку (3-5 хв) використовуються вправи, що відновлюють організм після фізичного навантаження (ходьба, дихальні вправи, вправи на розслаблення та ін.) 
Урок завершується викладенням його результатів і домашнім завданням. 

Вправи, що становлять домашні завдання, спрямовані на розвиток основних рухових якостей і іноді на повторення найпростіших елементів техніки руху. 

Завдання додому не повинні містити теоретичний матеріал, а також складні вправи, які потребують спеціальних умов і страховки. 

Фізичне навантаження має відповідати структурі уроку, функціональним і адаптаційним можливостям учнів.

Учитель контролює навантаження по пульсу, дихання і зовнішніми ознаками втоми, постійно підтримуючи контакт з учнями (таблиця 1).

 

Таблиця 1 

Частота пульсу в учнів IV-VIII класів, віднесених до СМГ, при виконанні різних фізичних вправ

 

№ №  п / п	Види фізичних вправ	Частота пульсу, уд / хв
		середня	мінімальна	максимальна
1  2  3    4    5    6    7  8      9                    10    11      12    13      14        15  16        17  18	Побудова  Ходьба в повільному темпі  Ходьба в середньому темпі (стройова)  Прискорена ходьба (спортивна)  Біг підтюпцем в повільному темпі (2 хв)  Біг зі швидкістю 2,5 м / с (до 2 хв)  Дихальні вправи  Загально-розвиваючі вправи:  а) для плечового поясу  б) комплекс УГГ (5 хв)  Елементи баскетболу:  а) передача м'яча на місці  б) кидки м'яча в кільце з місця  в) кидки м'яча в кільце після ведення  г) ведення м'яча прямолінійно в повільному темпі  д) передача м'яча від грудей двома руками після ведення  Рухливі ігри малої інтенсивності  Вправи (естафета) з набивним м'ячем (1 кг) Вправи, сидячи на гімнастичній лаві  (Нахили вперед, назад, в сторони)  Вправи, стоячи біля гімнастичної стінки  (Махи, нахили, присідання)  Вправи в рівновазі на низькому колоді  (Ходьба, повороти, зіскоки та ін)  Танцювальні вправи.  Пересування на лижах по рівній місцевості  в повільному темпі (навчання техніці, прогулянки)  Стрибки у висоту з розбігу  Вправи на брусах	91  105  118    135    129    148    100    118  126    132  125    149    131    146    154    169      120    122      135        132  124        128  132	77  86  104    122    112    135    90    115  104    120  118    125    120    114    120    144      108    110      123        124  119        125  128	112  119  151    162    152    175    118    120  147    146  137    166    145    170    176    184      131    143      145        148  150        130  136

 

За допомогою таблиці можна спланувати передбачувану фізичне навантаження при певній частоті пульсу, як в окремих частинах уроку, так і за урок в цілому. 
 

1.3. Вимоги до уроку фізичної культури в спеціальній медичній групі 
 

До уроку фізкультури, що проводиться з учнями в спеціальній медичній групі, пред'являються наступні вимоги: (В. К. Велитченко, 1998) 

1. Навчання раціональному диханню.

Діти, які займаються у цій спецгрупі, як правило, страждають гіпоксією, тому необхідно, в першу чергу, навчити їх правильному диханню. Це дуже важлива і важка задача. Тільки при раціональному диханні досягається максимальний ефект від уроків фізкультури. Навчати правильному диханню слід в статичних положеннях і під час руху. 

При виконанні вправ, що сприяють розширенню грудної клітини, робити вдих. З анатомічно вигідних положень, що сприяють здавлення діафрагми (стиску грудної клітини), завжди робити видих. Слідкувати, щоб видих був повніший. Після виконання таких вправ, як змішані виси, упори і т.д., обов'язково повинні використовуватися дихальні вправи (звертати увагу на повний і своєчасний видих). 

Навчання раціональному диханню сприяє: 
а) якнайшвидшого усунення порушень функцій дихальної системи; 
б) поліпшення окислювально-відновних процесів в організмі; 
в) підвищення адаптації до фізичних і розумових навантажень; 
г) загальному оздоровленню і гармонійному розвитку дитячого організму. 

При незначній м'язовій навантаженні вдих завжди слід робити через ніс, а видих - через рот. Вдих через рот виконується тільки в тих випадках, коли потрібно швидко пропустити в легені велику кількість повітря, а також при інтенсивних фізичних навантаженнях. 

Починати навчання раціональному диханню треба з перших уроків, використовуючи найпростіші вправи та завдання: вдих через ніс і видих через рот; вдих і видих через ніс; дихання при різних рухах руками; дихання під час присідань і напівприсідання; дихання при виконанні різних поворотів і нахилів тулуба; дихання під час ходьби в різному темпі з різними поєднаннями кількості кроків та вдиху - видиху (наприклад: на 3 кроки - вдих, на 3 - видих; на 4 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 2 кроки - видих; на 3 кроки - вдих, на 4 - видих; на 2 кроки - вдих, на 3 кроки - видих і т.д.). Звертати увагу учнів на те, що чим активніше видих, тим глибше вдих. 

Дихальні вправи можна використовувати як засіб, що знижує навантаження. Співвідношення дихальних вправ і загальнорозвиваючих може бути наступним: 1:1, 1:2, 1:3, 1:4, 1:5. Якщо це співвідношення не позначено в плані уроку, то вчитель включає дихальні вправи в залежності від стану учнів і характеру попередньої діяльності. 

2. Формування правильної постави та її корекція.

Дотримання цієї вимоги має не тільки естетичне, але, головним. Чином, фізіологічне значення для ослаблених дітей. Правильна постава забезпечує нормальну діяльність опорно-рухового апарату, внутрішніх органів, сприяє більш економному витрачанню енергії при виконанні фізичних навантажень. Формування постави - процес тривалий, що здійснюється протягом усього періоду росту дитячого організму. Тому, крім систематичного виконання передбачених програмою спеціальних вправ для постави, вчитель повинен протягом уроку звертати увагу учнів (як в статичних позах, так і при русі) на оптимальне положення голови, правильність роботи рук, тулуба і ніг, заохочуючи правильну позу і допомагаючи виправляти помилки. 

3. Індивідуальний підхід до займаються. 

Це одне з основних вимог до занять в спеціальній медичній групі. У цій групі можуть перебувати діти всіх 3-х вікових груп (молодшої, середньої та старшої) з різними недугами, з різним ступенем їх прояву і з різноюадаптацією до фізичних навантажень. 
Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для всіх учнів і вікових груп. Це завдання вирішує вчитель за рахунок найбільш раціонального побудови займаються, гнучкої і диференційованої методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, за рахунок ускладнення чи спрощення вправ і т.д.

 

 

4. Урок має бути емоційно забарвленим. 

Один з важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в наступному: на уроках фізкультури вони мають забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними, як і здорові діти. Уроки в спецмедгруппах повинні стати уроками бадьорості, м'язової радості, естетичної насолоди. Для дітей молодшої вікової групи доцільно широко використовувати на заняттях рухливі ігри, для старших - елементи танців. Хороша спортивна форма, манери поведінки вчителя - все це створює у займаються позитивний настрій. 

Крім відвідування уроків фізкультури в групі рекомендуються й інші форми фізичної культури в режимі дня, які в цілому рівні (або навіть перевищують) рухової активності на уроках: 
а)  ранкова гігієнічна гімнастика; спеціальні комплекси вправ, складені вчителем фізкультури спільно з лікарем; 

б)      гімнастика до уроків; 

в) рухливі ігри невеликої інтенсивності на перервах; 
г)  фізкультхвилинки під час уроків загальноосвітніх і фіз-культпаузи під час виконання домашніх завдань; 

д)  піші прогулянки, катання на ковзанах та лижах, ігри, відвідування басейну (оздоровче плавання); 

е)      походи вихідного дня; 

ж)     дні здоров'я; 

з)    гартують процедури (повітряні ванни, душі, обливання та ін), рекомендовані лікарем і вчителем.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ 
ПРИ ПОШИРЕНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ 
 

 

2.1.Завдання фізичного виховання і періодизація занять 
в спеціальних медичних групах

 

 

Основними завданнями фізичного виховання учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, є: 

- Зміцнення здоров'я, сприяння правильному фізичному розвитку і загартовуванню організму; 

- Підвищення функціонального рівня органів і систем, ослаблених хворобою; 

- Підвищення фізичної та розумової працездатності; 

- Підвищення імунологічної реактивності і опірності організму як засобів боротьби з аллергізаціей, що виникає через простудні захворювання і наявністю вогнищ хронічної інфекції; 

- Формування правильної постави, а при необхідності - її корекції; 

- Навчання раціональному диханню; 

- Освоєння основних рухових умінь і навичок; 

- Виховання морально-вольових якостей; 

- Виховання інтересу до самостійних занять фізичною культурою і впровадження їх у режим дня учнів; 

- Створення передумов, необхідних для майбутньої трудової діяльності учнів. 

Заняття зі школярами умовно діляться на два періоди: підготовчий і основний (М. Д. Ріпа та ін, 1988). 
Підготовчий період зазвичай займає всю першу чверть. Його завдання: поступово підготувати серцево-судинну і дихальну системи і весь організм школяра до виконання фізичного навантаження; навчити учнів швидко знаходити і правильно вважати пульс, навчити елементарним правилам самоконтролю (судити про стан здоров'я по самопочуттю, характером сну, наявності апетиту, по різного ступеня стомлюваності на уроціфізкультури). 

У перші 6-8 тижнів занять з учнями необхідні спеціальні (показані при кожному конкретному захворюванні) вправи, які повинні застосовуватися тільки у поєднанні з общеразвивающими. При підборі яких враховується характер захворювань, рівень функціональних можливостей, дані фізичного розвитку та підготовленості кожного учня. 

У підготовчий період особливу увагу приділяється навчанню школярів правильному поєднанню дихання з рухом. Як правило, в ослаблених дітей переважає поверхневе грудне дихання. Тому на перших уроках їх необхідно навчати правильно дихати в положенні сидячи і стоячи, роблячи особливий акцент на участь в акті дихання передньої стінки живота. Необхідно привчати дітей робити вдих і видих через ніс, так як видих через ніс сприяє кращій регуляції дихання. Поєднання рухів з диханням треба навчати в повільному темпі. У першій чверті 50% всіх вправ проводиться у вихідному положенні лежачи і сидячи в повільному темпі. У вихідному положенні лежачи і сидячи в повільному темпі. Кожна вправа спочатку повторюється 3-4 рази, потім 6-8 разів. 

Протягом першої чверті вивчаються індивідуальні особливості кожного школяра, його фізична підготовленість, психологічні особливості, здатність організму переносити фізичне навантаження уроку фізкультури. 

Основний період за тривалістю залежить від пристосовності організму школяра до фізичних навантажень, від стану здоров'я, від пластичності і рухливості нервової системи. 

У зміст уроків цього періоду поступово включаються всі загально-розвиваючі вправи, види легкої атлетики: метання малий м'ячів в ціль на дальність правою і лівою рукою, повільний біг, естафетний біг з відрізками від 10 до 30 м., стрибки в довжину і висоту з місця і з невеликого в 3-5 кроків розбігу; елементи спортивної гімнастики: танцювальні кроки, деякі виси і упори, вправи в рівновазі, індивідуальні стрибки через «козла»; рухливі ігри та елементи спортивних ігор. Всі вправи суворо дозуються залежно від індивідуальних особливостей організму. 
Не слід проводити здвоєні уроки, у тому числі і по лижній підготовці, що передбачає проведення триразовим занять на тиждень тривалістю по 30 хв. 

 

2.2. Особливості проведення занять після захворювань 
серцево-судинної системи 
 

При серцево-судинної патології спостерігаються різні функціональні зміни у всьому організмі, тому реакція організму на всі види фізичних навантажень ослаблена. Проте найбільш травматичні вправи, в яких бере участь велика м'язова маса організму і виконується робота великої потужності. В організмі створюється значний кисневий запас, і серцево-судинна система забезпечує значне збільшення хвилинного об'єму циркуляції крові. Прикладом можуть бути швидка ходьба, біг, ходьба на лижах і т.д. 

При коротких швидкісних і силових вправах не створюється особливого кисневого запиту, і хвилинний об'єм крові не збільшується значно. Такі вправи не викликають особливої ​​напруги серця, але вони підвищують тонус судин і можуть виявитися несприятливими при гіпертонічній хворобі. 

Разом з тим, фізичні вправи динамічного, циклічного характеру, що їх з малої та помірною інтенсивністю, надають сприятливий оздоровчий вплив на серцево-судинну систему в цілому. Не протипоказані інтенсивні, швидкісні і силові вправи за умови участі в них малих м'язових груп (наприклад, тільки м'язів рук, гомілки і т.д.) і за умови невеликий реакції на них з боку серцево-судинної системи. Це важливо пам'ятати при розвитку певних професійно-прикладних рухових якостей, пов'язаних з силою, швидкістю руху в окремих м'язових групах. Такі вправи впливають за наявності гіпотонії. При серцево-судинної патології можуть широко використовуватися фізичні вправи зі складною біомеханічної структурою (гімнастичні, акробатичні), що їх з невеликою інтенсивністю. У разі ж судинних поразок протипоказані положення вниз головою (стійки на голові і т.п.). 

Фізичні вправи відіграють велику роль в оздоровленні болісно зміненої серцево-судинної системи, відновні можливості якої надзвичайно великі. Тому необхідно наполегливо використовувати заняття фізичними вправами, не допускаючи при цьому перенапруг. Ознаками перенапруги серцево-судинної системи можуть бути: погіршення загального стану, зниження працездатності, підвищення пульсу, падіння або підвищення кров'яного тиску в спокої, виникнення аритмії, несприятлива реакція на навантаження під час занять (суб'єктивні скарги, задишка, збліднення і т.п.) . У цих випадках необхідно припинити заняття або знизити навантаження і провести додаткове лікарське обстеження. Ознаками поліпшення стану серцево-судинної системи в процесі занять є поліпшення самопочуття, настрою, підвищення загальної та фізичної працездатності, зниження величини реакції серцево-судинної системи (пульсу, артеріального тиску) увідповідь на стандартну навантаження, стабільні пульс і артеріальний тиск у спокої. 

При значному поліпшенні реакції на фізичне навантаження можливе переведення учня для занять у підготовчій групі, але не раніше ніж через 1-2 роки після гострого ревматичного процесу або 1/2-1 рік після перенесеного інфекційного захворювання. Подальший переклад в основну групу при серцево-судинних захворюваннях найчастіше неможливий. 

 

2.3. Особливості проведення занять при захворюваннях 
органів дихання

 

При захворюваннях органів дихання, як правило, спостерігається зниження стійкості організму до простудних факторів та іншим шкідливим умов середовища. У болючий процес втягується мале коло кровообігу, серце. Тому часті прояви серцево-судинної недостатності, що обмежують застосування фізичних вправ. Розлад дихальної функції виражається в зниженні дихальних обсягів (життєвої ємності легень, об'єму вдиху і видиху), у зниженні потужності дихання (об'ємної швидкості вдиху і видиху) через зменшення еластичності легеневої тканини, спазматичного стану бронхіального дерева. Одним із суттєвих чинників, які поглиблюють недостатність дихальної функції, є ослаблення м'язової системи, в першу чергу групи м'язів, що беруть участь у диханні: діафрагми, м'язів грудної клітки, спини, живота, шиї. Нерідко дихальну функцію ускладнюють атрофії і деструктивні зміни легеневої тканини, деформації грудної клітки і т.п. Все це визначає ряд вимог до застосування засобів фізичного виховання. 
Особливе значення при захворюваннях органів дихання має дотримання високих вимог до санітарно-гігієнічним умовам занять і спеціальних вимог до клімату та мікроклімату приміщень. Не можна проводити заняття при забрудненому і надмірно вологому повітрі. На відкритій місцевості взимку заняття не повинні проводитися при температурі нижче -15 °, при великій вологості. Не допускаються сильні охолодження та перегрівання. Велике значення мають гартують водно-повітряні процедури і сонячні ванни. Усі заходи повинні виконуватися з великою обережністю і в зменшених дозах. 

Систематичні заняття фізкультурою впливають на 
вдосконалення не тільки дихальної системи, а поширюються на всі органи і системи. Так, під час виконання фізичних вправ потребу тканин у кисні збільшується в 8-10 разів у порівнянні зі станом спокою. Це призводить до збільшення кровообігу, в результаті чого збільшується кількість функціонуючих капілярів. Збільшення потреби організму в кисні рефлекторно викликає значні зміни у діяльності як дихальної, так і серцево-судинної системи: наприклад, частота пульсу при цьому підвищується в 2-3 рази, а дихання в 2-2,5 рази. 

З специфічних засобів фізичного виховання - фізичних вправ-найбільш травматичні при хронічних захворюваннях органів дихання високоінтенсивні і швидкісні вправи з-за можливих перевантажень малого кола кровообігу (гіпертензія в ньому) і серця. Подібні вправи не рекомендуються й з-за неповноцінності власне дихального апарату, малої потужності дихання при бронхіальній астмі (у результаті спазматичного стану бронхів) і при емфіземі. Сприятливі вправи динамічного циклічного характеру малої і помірної потужності за участю великих м'язових груп. Велике значення мають дихальні вправи динамічні і статичні. Не протипоказані самі різні гімнастичні, акробатичні, ігрові та професійно-прикладні вправи за умови оптимального їх дозування. Критерієм оптимального обраної навантаження є сприятлива реакція серцево-судинної системи і апарату дихання. 
У комплексах спеціальних вправ використовуються дихальні рухи грудної клітини різного характеру і різної амплітуди, починаючи з швидких і коротких вдихів і видихів і закінчуючи глибокими і повільними видихами. 

Особливо ефективні спеціальні дихальні вправи, поєднані з вимовою в момент видиху різних звуків. 
Дихання більш ефективно, коли вдих робиться при рухах, які сприяють збільшенню обсягу грудної клітини (розведенням рук в сторони, потягування вгору на носках, підскік при лові м'ячі), і, навпаки, видих - при рухах, що сприяють зменшенню обсягу грудної клітини і вигнання повітря з дихальних шляхів (нахили тулуба, присідання, момент удару рук по м'ячу, зіткнення ступень з підлогою при стрибках). Треба стежити, щоб саме так збігалися руху дітей з фазами дихання. 

У більшості випадків хворих з легеневими захворюваннями можна перевести в підготовчу групу після повного припинення загострень, при мінімальних клінічних проявах хронічного процесу, доброму загальному самопочутті та сприятливої ​​реакції організму на фізичні навантаження. Нерідкі несприятливі форми перебігу захворювання, коли переважно займатися тільки лікувальною фізичною культурою. Переклад в основну групу при хронічних захворюваннях часто неможливий. 

 

2.4. Особливості проведення занять при деформаціях 
опорно-рухового апарату

 

У цій групі захворювань найбільш часто зустрічаються порушення у формуванні хребта (порушення постави і сколіоз). У більшості випадків порушення постави є придбаними. Найчастіше ці відхилення зустрічаються у дітей астенічного статури, фізично слабо розвинених. Неправильна постава сприяє розвитку ранніх дегенеративних змін у міжхребцевих дисках і створює несприятливі умови для функціонування органів грудної клітини та черевної порожнини. 

Чим раніше виявлено порушення постави, тим легше його виправити. Визначаючи порушення постави, необхідно перевірити висоту розміщення - плечових ліній, нижніх кутів лопаток і відставання їх від грудної клітини; форму просвітів, утворених внутрішніми поверхнями рук і тулуба. Для простоти визначення виду порушень постави пропонується таблиця, в якій перераховані ознаки різних відхилень постави від норми (таблиця 3.1). 

У процесі фізичної підготовки необхідно порівнювати фізичні навантаження в першу чергу із загальною функціональною спроможністю організму і особливостями, пов'язаними з основним захворюванням.

При деформації грудної клітки слід обережно використовувати вправи, що створюють навантаження для серцево-судинної і дихальної систем, а при деформації ніг помірно використовувати вправи з підйомом вантажів, тривалу ходьбу або біг. 

У заняття включають вправи біля гімнастичної стінки, з набивними м'ячами, з гімнастичною палицею, з гумовими амортизаторами, вправи на витягування; заняття на тренажерах - для розвитку м'язового корсету (у вихідному положенні лежачи на спині, лежачи на спині з невеликим підйомом тазу, щоб виключити компресію на хребет; після занять-витягування на гімнастичній стінці), а також плавання способом брас (включення плавання в ластах, з лопатками, гумових колах на ногах та ін.) Лікувальна гімнастика проводиться у вихідному положенні лежачи, на четвереньках і сидячи, слід уникати навантажень на хребет, особливо виконувати вправи з гантелями в положенні стоячи, стрибки і підскоки. 

Шляхом раціонального використання спеціальних вправ можна домогтися значної компенсації рухових дефектів і поліпшення загального функціонального стану організму. Однак переклад в основну групу здебільшого неможливий через збереження деформацій. 

 

2.5. Особливості проведення занять при захворюваннях 
центральної і периферичної нервової системи 

 

При захворюваннях і травмах нервової системи в процесі занять фізичними вправами вчитель повинен враховувати такі особливості стану організму, як: 

-   підвищена ранимість нервової системи по відношенню до фізичним (удари, струсу, розтягування) і психічним (розумовою і емоційні перевантаження) травмуючим впливам; 

- Порушення певних рухових функцій рук або ніг з-за ослабленою сили м'язів, зниженого тонусу в одних м'язових групах і підвищеного у інших; 

- Дистрофія та атрофія м'язових груп з різко обмеженими можливостями для відновлення; 

- Порушення поверхневої (шкірної) і глибокою (м'язової, суглобної) чутливості, що приводять до зниження можливості формування точних рухів; 

- Несприятливі стану кістково-суглобової системи у вигляді розпущеності суглобів,викривлення хребта, плоскостопості та т.п. 

У цілому при захворюваннях нервової системи функціональну неповноцінність мають багато органів і системи, і в першу чергу серцево-судинна. Необхідно враховувати судинне походження багатьох поразок нервової системи і залишкових патологічних процесів. Вони створюють відносну кисневу недостатність різних відділів мозку, яка перетворюється в абсолютну при фізичних навантаженнях, що вимагають посиленого надходження кисню до тканин. Тому при більшості захворювань неприпустимі фізичні навантаження великої потужності. Становлять небезпеку вправи, що супроводжуються сильними струсами, навантажувальне хребет (тиск, згинання при акробатичних вправах, стійки на голові, підйоми тягарів і т.п.), вправи на гнучкість з надмірним згинанням або розгинанням при невритах або травмах нервів. Слід дотримуватися обережності при виконанні вправ, пов'язаних з необхідністю утримувати рівновагу і з загрозою падіння. 

Фізичні якості, як правило, розвиваються дуже повільно або не розвиваються зовсім. Ряд рухових навичок важко засвоюється, в таких випадках дуже важливо формувати компенсаторні замісні руху. Переклад в підготовчу групу можливий при повній відсутності загальних симптомів розладу нервової системи, збереження незначних локальних порушень рухової функції. Переклад в основну групу не показаний. 

 

2.6. Особливості проведення занять при ендокринних захворюваннях

 

Необхідно враховувати наступні особливості стану організму при організації фізичної підготовки: 

• порушення всіх видів обміну (у тому числі водного, мінерального і вітамінного) при переважному порушення одного з них; 
• ослаблення сили і тонусу м'язів; 
• функціональна слабкість всіх систем і органів.

У першу чергу страждає серце, в ньому при порушенні обміну будь-якого виду виявляються дистрофічні зміни. При ожирінні страждає функція дихання з-за високого стояння діафрагми, утруднена функція органів травлення, спостерігаються:

• зміни в опорно-руховому апараті (порушення постави через збільшення природних вигинів хребта, плоскостопість, болі в колінних суглобах, стопах); 
• зниження захисних сил організму, опірності, що виражається в частих простудних захворюваннях, в наявності хронічних запальних процесів, гнійників; 
• насичення крові продуктами неповного розщеплення, які виділяються через нирки і в газоподібному вигляді через легені, при цьому ушкоджуються легені і потрібно їх поглиблена вентиляція;
• скупчення таких продуктів у крові створює певні обмеження в здатності виконувати роботу великої потужності; 
  недоліки вуглеводного обміну створюють перешкоди до виконання тривалої роботи помірної інтенсивності; 
• стан обмінних процесів при діабеті, ожирінні знаходиться в залежності від складу їжі. 

Відхилення в стані здоров'я при обмінних захворюваннях визначають методику фізичної підготовки. Однак з головних умов фізкультурно-оздоровчої роботи при порушенні обміну - раціональне харчування, дотримання високих вимог до особистої гігієни (догляд за тілом, одягом і т.д.) і до гігієнічних умов занять. Вимагає обережності застосування водних, повітряних і сонячних гартують. З фізичних вправ травматичні високоінтенсивні вправи з причини слабкості серцево-судинної системи, головним чином самого серця. Разом з тим, майже всі види фізичних вправ надають сприятливий ефект за умови поступового збільшення навантаження. При обмінних порушеннях можливий перехід в підготовчу групу, якщо зміни незначні, помітно поліпшуються загальний стан і фізична працездатність під впливом занять фізичною культурою. Переклад в основну трупу, як правило, неможливий. 
З огляду на особливості стану організму при кожному захворюванні, можна ефективно використовувати індивідуальні форми занять і застосовувати спеціальні методики. Частіше ж заняття з учнями як основний, так і спеціальної груп носять загальний характер, тому викладачеві фізичного виховання необхідно орієнтуватися на загальні властивості і прояви ослабленого і хворого організму. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІІ Контроль за станом здоров’я ослаблених дітей

 

 

3.1. Зарахування школярів до медичних груп відповідно до стану їхнього здоров’я

 

Лікарський контроль є невід’ємною складовою медичного обслуговування і фізичного виховання учнів. Методичне керівництво шкільних і підліткових лікарів, що контролюють за здоров’ям учнів які займаються фізичною культурою і спортом, здійснюють регіональні кабінети лікарського контролю.

Медичні обстеження учнів проводяться відповідно до положення Міністерства охорони здоров’я України №211 від 31 грудня 1992 р ”Про покращання лікарсько-фізкультурної служби”

За результатами поглибленого медичного огляду на початку навчального року учнів відповідно до стану здоров’я та фізичного розвитку розподіляють на три медичні групи: основну, підготовчу й спеціальну.

Основна – учні, які не мають відхилень у стані здоров’я, відзначаються достатньою фізичною підготовленістю. Вони виконують вимоги навчальної програми, здають контрольні нормативи, тестові вправи, залучаються до занять у спортивних секціях (один вибраний ними вид спорту).

Підготовча – діти й підлітки, у котрих виявлено незначні відхилення у фізичному розвитку, стані здоров’я та низький рівень фізичної підготовленості. Оцінювання успішності з предмета ”Фізична культура і здоров’я” проводяться на загальних засадах, за винятком здачі контрольних нормативів, комплексних тестів із тих вправ, які протипоказані їхньому здоров’ю.

З метою оздоровлення вчителям фізичної культури рекомендується залучати школярів в позаурочний час у секцію загальної фізичної підготовки.

Спеціальна – формується зі школярів, які мають значні відхилення в стані здоров’я. Віднесення дітей до цієї групи  може носити як тимчасовий, так і постійний характер, що залежить від виду захворювання. Перехід у підготовчу, а пізніше в основну групу проводиться на основі медико - педагогічної діагностики, погоджуючи діяльність учителя фізичної культури та лікаря.

Згідно з чинною навчальною програмою ”Основи здоров’я і фізична культура” учні з різним станом здоров’я обов’язково відвідують уроки фізичної культури, на яких диференціюється навантаження, здійснюється індивідуальний підхід. Крім цього, для дітей спеціальної медичної групи організовуються додаткові заняття за програмою, які проводить підготовлений учитель. Група складається з 10–15 учнів.

Школярі з вираженими порушеннями функцій опорно-рухового апарату, а також більш складними відхиленнями в стані здоров’я залучаються до занять  лікувальною фізичною культурою (ЛФК).

 

Орієнтовна таблиця

розподілу дітей за медичними групами  відповідно до стану їхнього  здоров’я

 

Вид захворювання (форми, стадії)	Медичні групи
	Основна	Підготовча	Спеціальна	Заняття лікувальною фізичною культурою (ЛФК)
1.Пошкодження серцевого м’яза:   реконвалесценція після перенесеного ревматичного міокардиту;             міокардіодистрофія	Призначається при доброму загальному стані через два роки після приступу           Призначається при доброму загальному стані через 12 місяців після закінчення гострого періоду	Призначається через рік після приступу за відсутності клінічних ознак пошкодження серця і суглобів       Призначається не скоріше, ніж через   шість місяців за відсутності клінічних показників пошкодження серця	Призначається не скоріше, ніж через 8–10 місяців після закінчення приступу за відсутності супутніх хвороб    Призначається зразу при відвідуванні школи після хвороби	Призначається в період загострення і перші місяці після приступу           Не призначається
2. Порушення клапанного апарату серця: недостатня діяльність мітрального клапана;                         мітральний стеноз, пошкодження аортного клапана, комбіновані клапанні пороки серця	Не призначається                               Не призначається	Призначається не скоріше, ніж через  рік  після стихання активного ревматичного процесу за позитивної  реакції на фізичне навантаження; після успішних занять у спеціальній медичній групі   Не призначається	Призначається не скоріше, ніж через 10–12 місяців після закінчення гострого ендокардиту та за відсутності активності ревматичного процесу або недостатності кровообігу       Не призначається	Призначається в перші місяці після періоду загострення. У разі недостатності кровообігу або ознаках активності ревматичного процесу – постійно         Призначається строго індивідуально
3. Уроджена серцево-судинна патологія (пороки)	Не призначається	Не призначається	Призначається за відсутності ознак переван-таження право-го шлуночка й  гемодинаміч-них розладів	Призначається строго індивідуально в разі геодинамічних розладів
4.Післяопераційний період після хірургічних втручань з приводу пороків серця	Не призначається	Не призначається	Призначається після занять лікувальною фізкультурою не менше одного року	Призначається до і після операційного періоду (упродовж року після операції)
5.Кардіотонзи-лярний синдром із ревматичним характером	Призначається після зняття з диспансерного обліку	Призначається через рік після загострення захворювання	Призначається при повторних частих стрето-кокових захворюваннях і симптомах нерозумілих змін з боку серця  (серцебиття, задуха, кардіалгія, систолічний шум на верхівці без змін розмірів серця),  скаргами на болі в суглобах	Не призначається
6. Хронічна пневмонія	Перша стадія при тривалій ремісії (не менше одного року)	Перша стадія через 1–2 місяці після загострення, якщо не відсутні ускладнення	Перша стадія – у разі наявності залишків загострень Друга призначається через 1–2 місяці після загострення Третя стадія – за відсутності дихальної і серцево-судинної недостатності, наявності нормальної температури не швидше, ніж через 1–2 місяці після загострення та проходження занять ЛФК	На третій, а також на всіх інших стадіях захворювання впродовж одного місяця після загострення
7. Бронхіальна астма	Призначається через два роки після останнього приступу при доброму загальному стані	Призначається через рік після останнього   приступу, якщо не спостері-гається вторин-них змін у леге-нях та дихальної  недостатності в стані  спокою та при фізичних навантаженнях	Призначається, якщо не спос-терігаються явища дихаль-ної недостат-ності в спокої, якщо приступи легкі, проходять без ускладнень і повторюються не більше двох разів. При цьому у змісті занять вико ри-стовуються вправи ЛФК, адекватні цьому зайво-рюванню	Призначаються при частих приступах, вторинних змінах у легенях у разі наявності дихальної чи серцево - судинної недостатності
8. Операція на легенях  з приводу хронічних захворювань: лобектомія і сегментарна резекція легені;                       видалення легені	Не призначається                         Не призначається	Призначається через рік після операції,  якщо немає усклад-нень, а також за доброї адаптації до фізичних навантажень на заняттях у спеціальній медичній групі  або кабінеті ЛФК   Не призначається	Призначається через 4-6 місяців після операції при задовільній адаптації до фізичного навантаження, відсутності рецидивів недуги     Призначається через рік після операції за доброї адаптації до фізичних навантажень на заняттях ЛФК	При нормальному протіканні після-операційного періоду. Заняття проводяться 4-6 місяців у кабінеті ЛФК за місцем проживання   Рекомендується за місцем проживання після виписки із стаціонару (упродовж року)
9. Туберкульоз легенів	Призначається в разі туберкульозної інтоксикації без загострення дихальної недостатності	Призначається за благополучного протікання після операційного періоду й відсутності дихальної недостатності	Призначається при благопо-лучному проходження компенса-торного або субкомпенса-торного проце-су та дихальній недостатності першого ступеня	Призначається строго індивідуально
10. Хронічний гастрит, ентерит, коліт	Не призначається	Призначається за доброго стану здоров’я	Призначається при задовіль-ному загально-му стані, відсутності загострень (впродовж 6 місяців)	Призначається при нечітко виражених  ознаках інтоксикації. У разі загострення–перерва в заняттях
11. Виразкові захворювання	Не призначається	Не призначається	Призначається через рік після лікування, клінічні ознаки хвороби	Призначається, якщо немає кровотеч та больових приступів, які вимагають сис-тематичного лікування
12. Хронічний нефрит, нефрозонефрит, пієлонефрит	Не призначається	Не призначається	Призначається при компенсаторній нирковій функції, коли немає загострення  і коли не спостеріга-ється змін у стані серцево-судинної системи. На період лікування тимчасово припиняється	Призначається при компенсаторній нирковій функції, коли немає загострення  та артеріальний тиск не перевищує 160/95 мм,рт.ст. та недостатності кровообіггу  першого ступеня
13. Гемофілія, хвороба Верльгофа, Шенлейна–Генюха	Не призначається	Не призначається	Не призначається	Може призначатись, коли хвороба проходить у легкій формі
14. Ендокринні захворювання (гіпертиреози, діабет, ожиріння...)	Не призначається	Призначається при легких і незначних змінах в організмі, якщо рівень фізичного розвитку й працездатності відповідає віку	Призначається при помірно виражених ознаках відставання у фізичному розвитку, ваги мінус 2–3  порівняно з віковим стандартом та  відсутності інших ендокринних порушень	Призначається при різко виражених порушеннях
15. Відставання у фізичному розвитку (при відсутності ендокринних порушень)	Не призначається	Призначається, коли величина росту і ваги становить мінус 2 від вікового стандарту	Призначається, коли показники росту і ваги значно нижчі вікових  стандартів (мінус 2 і більше)	Не призначається в післяопераційний період
16. Грижі (пахова, пупкова), апендицит, переломи кісток	Призначається через рік після операційного втручання	Призначається через півроку після операційно-го втручання	Призначається на півроку після операційного втручання	Призначається в післяопераційний період
17. Сколіози (порушення постави)	Не призначається	Не призначається	Призначається при незначних відхиленнях, з використанням коригуючої гімнастики	Призначається при сколіозах з патологічною етіологією після рахіту, поліомієліту; юнацькому кіфозі та інших порушеннях постави відповідно до висновків лікаря–ортопеда
18. Уроджені й набуті деформації опорно–рухового апарату	Призначається, коли відсутні порушення рухових функцій	Призначається при  незначних порушеннях рухових функцій	Призначається індивідуально	Призначається при  суттєвих порушеннях рухових функцій
19. Наслідки після закритих травм черепа	Не призначається	Призначається при  незначних порушеннях рухових функцій після року занять у спецмедгрупі	При порушеннях рухових функцій
20. Паралічі, парези, гіперкінези після різних захворювань нервової системи (енцефаліт, менін-гіт, церебральні дитячі паралічі, поліомієліт)	Не призначається	Не призначається	Призначається індивідуально	Рекомен-дується
21. Прогресивні м’язові дистрофії	Не призначається	Не призначається	Призначається на початкових стадіях	Рекомен-дується
22. Епілепсія	Не призначається	Не призначається	Призначається  в разі не частих приступів	Не призначається
23. Хронічні захворювання верхніх дихальних шляхів	Призначається, якщо відсутні суттєві порушення носового дихання	Призначається при помірних порушеннях носового дихання	Призначається  при частих загостреннях хронічних хвороб	Не призначається
24. Хронічний отит з перфорацією барабанної перетинки	Призначається, крім занять плаванням, у період загострення занять лижною підготовкою	Призначається, якщо немає порушень функцій слуху	Призначається при гнійних процесах	Не призначається
25. Аномалія рефракції	Призначається при показниках менше + 3Д з гостротою зору 0,5 і вище, без корекції. При гостроті зору 0,5 і вище –тільки з корекцією	Призначається, якщо показники + 3Д з гостротою зору нижче 0,5 з корекцією. Від + 3.0 до + 6.0 – незалежно від гостроти зору	Призначається при показниках + 7Д і більше незалежно від гостроти зору. За наявності змін очного дна й помутніння скловидного тіла обов’язковий висновок офтальмолога	Не призначається
26. Захворювання сльозових шляхів, що супровод-жуються сльозовиділенням	Призначається з обмеженням занять на свіжому повітрі	Не призначається	Не призначається	Не призначається

 

 

 

 

 

 

3.2.  Клінічні симптоми різних типів порушення постави

 

Порушення постави	Положення голови	Положення плечових ліній	Положення лопаток	Положення остистих відрізків
Сколіотична	Нахилена в один із боків	Асиметричні (часто права нижче)	Асиметричні (нижче на вгнутому боці)	Рівномірно відхиляються в  в один бік
Кругла спина	Нахилена вперед, VII шийний хребець різко виступає	Зведені вперед	Симетричні (нижні кути виступають    позаду)	Відведені назад, утворюючи тотальну  дугу
Кругло – вгнута спина	Нахилена вперед	Зведені вперед	Крилоподібні	Посередині
Плоска спина	Прямо, шия довга	Опущені	Крилоподібні	Посередині

 

Порушення постави	Форма грудної  клітки	Форма живота	Положення таза	Трикутник  талії (контури)
Сколіотична	Асиметрія в положенні реберних дуг	Найчастіше випуклий уперед	Корпус зміщений убік  відносно до таза	Асиметричні
Кругла спина	Впала кіфотичність грудного  відділу	Випуклий уперед	Кут нахилу таза зменшений
Кругло – вгнута спина	Грудні м’язи скорочені, м’язи спини розтягнені	Випуклий уперед, посилення поперекового лордозу	Кут нахилу таза  збільшений, сідниці виступають	Талія не  контурується
Плоска спина	Плоска	Витягнений	Кут нахилу таза зменшений (до 30о), сідниці плоскі

 

3.3. Терміни відновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань

 

Припинення занять фізичними вправами носить тимчасовий характер. Терміни відновлення занять фізичною культурою після перенесених захворювань носять індивідуальний характер. Вони встановлюються лікарем для кожного школяра персонально з урахуванням усіх клінічних даних (складності захворювання, травми, ступеня функціональних розладів тощо). До уваги беруться стать, вік, компенсаторні  здібності та індивідуальні особливості організму.

Пропонуємо орієнтовні терміни занять виконання фізичних вправ після різних захворювань. В їхню основу покладено дослідження професорів В. К. Добровольського і С. І. Янкелевич (Погадаєв В. И. Настольная книга учителя физической культуры.–М., 200.– С.55–59).

 

Назва захворювання	Ознаки оздоровлення	Заняття на уроках фізичної культури	Відновлення тренувань	Участь у змаганнях	Рекомендації
Ангіна (катаральна, фолікулярна)	Відсутність запалення в горлі (почервоніння, припухлість), і болі при ковтанні, нормальна температура не менше двох днів, задовільний загальний стан	Через 6–7 днів	Через  12–14 днів	Через    20–22 днів	Обережність під час занять зимовими видами спорту
Ангіна флегмонозна	Задовільне самопочуття, відсутність больових явищ у горлі і шийних лімфатичних  вузлах, нормальна температура впродовж 7 днів, повне відновлення ваги тіла	Через 14–15 днів	Через 20–21 день	Через 30–35 днів	У процесі допуску до змагань обов’язково визначити стан cерцево- судинної системи (функціональні проби)
Апендицит гострий                   Після операції	Задовільне самопочуття, нормальна  температура впродовж 10 днів, відсутність  болю  й напруження черевної стінки під час прощупування   Післяопераційний рубець не викликає больових відчуттів при напруженні м’язів черевного преса	Через 7–10 днів                 Через 10–15 днів	Через 14–18 днів                 Через 20–25 днів	Через 25–30 днів                 Через 30–40 днів	Рекомендується операція                 Обмеження  в стрибкових вправах, піднімання ваги, вправ на гімнастичних приладах
Бронхіт (гострий, інфекційний)	Задовільний загальний стан, нормальна температура тіла, відсутність кашлю та хрипів у легенях	Через 6–8 днів	Через 10–12 днів	Через 14–16 днів	Остерігатись раптового охолодження дихальних шляхів під час виконання дихальних вправ
Вітряна віспа	Задовільний стан самопочуття, нормальна температура не менше 7 днів, відсутність больових  відчуттів у ділянці дихальних шляхів,  суглобів, шкіри	Через 7–8 днів	Через 10–12 днів	Через 14–16 днів
Фронтіт, гайморит	Нормальна температура тіла не менше 14 днів, відсутність болю в ділянці порожнин  носа, чола	Через 8–9 днів	Через 16–18 днів	Через 20–25 днів	Обережність під час занять зимовими видами спорту
Пневмонія (запалення легенів)	Задовільний загальний стан, нормальна  температура тіла  не  менше 14 днів, відсутність кашлю, нормальні  дані при аускультації і  перексії	Через 12–14 днів	Через 18–20 днів	Через 25–30 днів	У разі затяжного катарального  запалення і важких форм крупозного  запалення термін відновлення затягується на два, три тижні
Гастроенте­рити та інші розлади шлунково - кишкового тракту	Відсутність больових відчуттів  (тошноти, проносу)	Через 2–3 дні	Через 5–6 днів	Через 10–12 днів	Звертати особливу увагу на режим харчування
Грип   Катаральна  шлунково - кишкова, легенева, легкої середньої величини (температура не більше 4 днів)                           Складні форми (висока температура більше 5 днів), розлад окремих систем організму, різко виражені  явища загальної інтоксикації	Задовільний стан самопочуття, нормальна температура не менше 5 днів, відсутність больових відчуттів в ділянці дихальних шляхів, серця, шлунково - кишкового тракту й інших органів, задовільний результат функціональних проб серцево-судинної системи   Задовільне самопочуття, нормальна температура не менше 7 днів, задовільний результат функціональних проб серцево - судинної системи	Через 12–14 днів                                       Через 10–12 днів	Через 18–20 днів                                       Через 18–20 днів	Через 25–30 днів                                       Через 30–40 днів	Під  час допуску до змагань зробити функціональні  проби з метою визначення стану серцево - судинної системи
Дизентерія	Задовільне самопочуття,  добрий апетит, відновлення втраченої ваги, задовільний  результат функціональних проб серцево - судинної системи	Через   14–16 днів	Через   20–25 днів	Через   30–35 днів	Постійний контроль за самопочуттям, діяльністю серцево-судинної системи  й шлунково-кишкового тракту
Дифтерія	Нормальна температура не  менше 15 днів, добре самопочуття, зникнення больового  відчуття в ділянках залоз, відсутні паталогічні  зміни  в серці	Через 30–35 днів	Через 40–50 днів	Через 60–75 днів	Постійний лікарський контроль  за станом здоров’я  2–3 місяці  (діяльність серця, аналіз сечі)
Кір	Нормальна температура не менше 7 днів, функціонування кишечнику,  повна відсутність висипки на шкірі	Через 14–16 днів	Через 20–21 днів	Через 25–30 днів
Малярія	Задовільний стан здоров’я, нормальна температура тіла не менше 10 днів, розміри підшлункової залози нормальні	Через 6–7 днів	Через 9–10 днів	Через 14–16 днів	Не зловживати тривалістю занять водними видами спорту,  прийомами сонячних ванн. Аналіз сечі після 2–3 тренувань обов’язково
Запалення нирок (гострий нефрит)	Добре самопочуття, відсутність опухлостей,  відсутність у сечі білка і крові під час триразової здачі аналізів через 5 днів	Через 20–35 днів	Через 40–50 днів	Через 60–80 днів	Аналіз сечі після  2–3 тренувальних занять упродовж 3 місяців  обов’язково
Гострі й негострі захворювання (інфекційні й неінфекційні) шкіри і слизових оболонок	Визначається лікарем - спеціалістом. Період характеризується повною відсутністю  проявів хвороби і її рецидивів  упродовж 8–15 днів	Через 5–6 днів	Через 7–10 днів	Через 15–20 днів
Гостре  розширення серця (після спортивних чи побутових перенапружень)	Задовільне самопочуття, відсутність задухи під час рухів, відновлення  норми розмірів серця; чисті, ясні тони; задовільні результати функціональних проб серцево - судинної системи	Через 30–45 днів	Через 60–75 днів	Через 90–120 днів	Систематичний медико – педагогічний контроль
Отит (гострий)	Нормальна температура не  менше 5 днів; відсутність болю	Через 14–16 днів	Через 20–25 днів	Через 30–40днів	Обережність  під час занять плаванням
Плеврит    сухий                    екс – седативний	Нормальна температура тіла 20 днів, задовільне самопочуття, відсутність болю в ділянці легенів, бронхів, відновлення ваги   Нормальна температура, відсутність  мокроти в плеврі	Через 14–16 днів                 Через 40–50 днів	Через 20–24 дні                 Через 60–80 днів	Через 30–35 днів                 Через 90–105 днів	Використання загартувальних процедур               Загартування, уникати простуди
Ревматизм (гострий)	Задовільне самопочуття, нормальна температура не менше 30 днів, відсутність  деформації суглобів, немає болю в ділянці серця	Через 6–8 місяців	Через 1–1,5 року	Через 2–2,5 року	Через 3–4 місяці після загострення рекомендуються заняття ЛФК. Потрібна обережність у дозуванні навантажень.  Якщо хвороба проходить у  зимовий період, то бажано не починати тренування до літа
Струси головного мозку	Задовільне самопочуття, відсутність головного болю й головокружіння (не менше 15 днів), нормальні рефлекси	Через 20–25 днів	Через 30–40 днів	Через 60–90 днів	Не дозволяються впродовж місяця вправи, що викликають різкі  повороти, (стрибки, бокс, спортивні ігри, боротьба)
Скарлатина	Задовільне самопочуття, нормальна температура не менше 20 днів, повна відсутність лущення шкіри, відсутність   змін у сечі	Через 30–40 днів	Через 50–60 днів	Через 75–80 днів	Обережність у дозуванні навантажень, обов’язковий аналіз сечі перед початком тренувань і  після одного з перших занять

 

У таблиці не подані терміни допуску до занять фізичною культурою після перенесення важких захворювань (хвороби легенів, серця, печінки, наслідків поліомеліта, різних травм тощо). У цьому випадку шкільному лікарю рекомендується звертатись за консультаціями до фахівців-спеціалістів. Це також стосується визначення терміну відновлення занять фізичними вправами після перенесених захворювань вуха, ока, нервової системи, опорно-рухового апарату. 

 

3.4. Зовнішні ознаки втоми та реакція організму на значні фізичні навантаження

 

У практиці  педагогічної діяльності розрізняють розумову і фізичну втому, що виникає внаслідок надмірних фізичних перевантажень і проявляється зниженням працездатності. 

Розумова втома характеризується зниженням продуктивності праці інтелектуального характеру (уваги, швидкості мислення, пам’яті тощо). Фізична втома проявляється порушенням функцій м’язів, ритмічності й інтенсивності рухових дій.

З метою запобігання перевтомі необхідно нормалізувати навчальний режим  дня: не допускати недосипання, зменшити навантаження, чергувати навчально – виховну роботу з відпочинком.

Окреслити відповідність фізичного навантаження стану здоров’я, рівень підготовленості учнів та внести відповідну корекцію в дозування допоможе нижче представлена таблиця.

 

Ознаки	Найбільша фізіологічна втома	Значна втома (гостра перевтома І ступеня)	Різка перевтома  (гостра перевтома  ІІ ступеня)
Забарвлення шкіри	Невелике почервоніння	Значне почервоніння	Різке почервоніння, побіління, синюшність
Пітливість	Незначна	Значна (вище пояса)	Велика (нижче пояса), виступ солей на шкірі
Дихання	Прискорене (22–26 за хв на рівнині і 36–при підйомі вгору)	Прискорене (38–46 за хв),  поверхневе	Значно прискорене (більше 50–60 за хв), через рот, яке переходить у зітхання  та неритмічні дихальні  рухи
Рух	Бадьора ходьба	Невпевнені кроки, легке похитування під час ходьби	Різке похитування під час ходьби, поява некоординованих рухів
Відчуття	Нормальний вигляд	Втомлений вигляд обличчя, сутулуватість, зниження інтересу до навколишнього середовища	Перевтомлений вираз обличчя, виражена сутулість, апатія, скарги на сильну слабість і прискорене серцебиття,  біль голови, тошнота, блювання   тощо
Міміка	Спокійна	Напружена	Викривлена
Увага	Чітке й точне виконання вказівок	Неточність у виконанні команд (зміна напряму, темпу руху, вправ на увагу)	Сповільнене, неточне виконання команд
Пульс уд/хв	110–150	160–180	180–200 і  більше

3.5. Заняття фізичними вправами дівчаток під час “критичних днів” (рекомендації)

 

Питання про те, чи можуть за станом здоров’я учениці займатись фізичною культурою під час “критичних днів”, не має єдиної відповіді. Це зумовлено різним самопочуттям дівчат, яке залежить від багатьох факторів: сімейно-побутових умов, фізичного розвитку, психоневретичних змін в організмі тощо. А тому його треба розв’язувати строго індивідуально, де враховуються коливання працездатності, самопочуття школярки, стабільність у циклічності менструальних циклів.

У практиці фізичного виховання нині напрацьовані певні підходи до розв’язання даної проблеми. Вони й лягли в основу даних рекомендацій.

1.   При доброму самопочутті, стійкості циклів заняття фізичними вправами проводяться без особливих обмежень у рухових діях.
2.   За стійкості циклів, поганого самопочуття чи доброго самопочуття й нестійких циклів у виконанні рухових дій слід зменшити навантаження, не використовувати стрибкові вправи, вправи з різкими рухами та напруженням.
3.   На уроках фізичної культури учениці в “критичні дні” залучаються до виконання посильних фізичних вправ. Пасивне просиджування недопустиме.
4.   Перед уроком школярка повинна повідомити вчителя про свої проблеми, на основі цього вирішується її участь у навчально-виховному процесі з фізичної культури.
5.   Учитель або одна з учениць веде облік циклічності “критичних днів” з метою запобігання ускладнень у стані здоров’я та непорозумінь у навчально-виховному процесі фізичного виховання.

Додаток А

НАКАЗ

 

від «__» _____200_ року  №_________________

 

Про організацію спеціальної

медичної групи з фізичної культури

 

На підставі результатів медичного обстеження учнів школи 20_ р. та з метою виконання Закону України “Про загальну середню освіту”, забезпечення гармонійного розвитку учнів, реабілітації хворих дітей

НАКАЗУЮ:

 

1. Організувати з “__” жовтня 20 _ р. роботу спеціальної медичної групи з фізичного виховання у школі.

2. Затвердити список учнів спеціальної медичної групи (додається).

3. Призначити відповідальним за організацію роботи спеціальної медичної групи вчителя фізичної культури школи _____________.

4. Вчителю фізичної культури ____________________________:

4.1. Проводити заняття зі спеціальною медичною групою учнів за складеним графіком (2 рази на тиждень).

4.2. Вести журнал обліку роботи спеціальної медичної групи.

5.Заступнику директора з навчально-виховної роботи _________

здійснювати оплату годин фактично проведених учителем занять зі спеціальною медичною групою за кошти з економії бюджету.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника директора школи з навчально-виховної роботи _____________.

 

Директор школи ____________________________________

З наказом ознайомлені: ______________________________

Виконавець, телефон:_________________________________

Додаток Б

Орієнтовна схема

 організації лікарського і педагогічного контролю

 за роботою медичних груп

 

 

Посада перевірника	Мінімальна кількість разів			Мета перевірки
	Місяць	Квартал	Рік
Директор школи	–	1	3	Адміністративне інспектування, надання необхідної допомоги
Заступник директора  з навчальної  роботи	–	1	3	Якість занять, методика й документація
Організатор позакласної і позашкільної роботи	1	3	9	Відвідування, дисципліна, ставлення до даної справи
Класні керівники	2	6	18	Відвідування, результативність, дисципліна, акуратність
Заслухати на педагогічній раді школи	–	–	1	“Про заняття спеціальних медичних груп” (школа І–ІІ ст.), “Про організацію занять із дітьми спеціальних  медичних груп”)
Лікар дитячої поліклініки, лікувально-фізкультурного диспансеру	–	1	3	Поглиблений медичний контроль й оцінка функціонального стану
Лікар школи	2	6	18	Лікарсько–педагогічне спостереження за динамікою показників учнів спеціальної медичної групи

 

 

 

Додаток В

Класифікація інтенсивності навантаження (за М. Набатниковою)

 

Подана нижче класифікація допоможе визначити інтенсивність навантаження, тривалість якого понад 3 хвилини. Це пояснюється тим, що частота серцевих скорочень (ЧСС) в силу своєї інерції виходить на рівень навантаження тільки на 3–й хвилині (період входження, впрацювання).

 

Етапи інтенсивності	Інтенсивність навантаження	ЧСС, уд/хв
		Юнаки	Дівчата
I	Низька	До 130	До 135
II	Середня	131–155	136–160
III	Велика	156–175	161–180
IV	Висока	176 і вище	181 і вище
V	Максимальна	Надкритична

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г

Визначення пульсу і кров’яного тиску

Вік у роках	Оцінка величини тиску відносно норми	Кров’яний тиск, мм рт. ст.
		Максимальний	Мінімальний	Пульсовий
7	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	101 90 79	58 49 40	50 42 34
8	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	106 95 84	66 55 47	51 42 33
9	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	109 99 89	66 56 46	52 44 36
10	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	105 94 83	60 51 42	52 44 36
11	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	103 92 81	59 50 31	53 44 45
12	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	107 97 87	62 53 44	53 45 37
13	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	109 99 89	65 55 45	50 45 35
14	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	118 105 92	72 60 48	58 47 36
15	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	120 107 95	68 58 48	62 52 42
16	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	125 112 102	72 62 51	65 54 43
17	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	125 113 101	72 63 54	65 52 39

 

Додаток Д

Показники частоти дихання та пульсу

Вік у роках	Оцінка	Частота дихання за 60 сек		Частота пульсу за 60 сек
		хлопці	дівчата	хлопці	дівчата
7	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 23 21	25 23 21	103 94 85	106 96 86
8	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 23 21	26 23 20	101 91 81	102 91 80
9	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	26 23 20	26 24 22	101 90 79	106 94 82
10	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	24 22 20	25 23 21	98 87 76	105 94 83
11	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 22 19	26 23 20	94 84 74	103 95 77
12	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 22 19	26 23 20	97 87 77	103 91 79
13	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 22 19	25 22 19	92 83 74	103 91 79
14	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	24 21 18	25 22 19	96 86 76	99 88 77
15	Вище середнього Середній Нижчесереднього	24 21 18	24 22 20	95 83 71	99 88 77
16	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	23 20 17	24 22 20	92 82 72	92 84 76
17	Вищесереднього Середній Нижчесереднього	25 20 16	25 22 19	86 78 70	91 82 73

 

 

ПІСЛЯМОВА

 

1. Одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я школярів, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру. 

При тривалому обмеження рухової активності у дітей спостерігається зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму. 

2. Останнім часом спостерігається виражений ріст нервово-психічних розладів школярів, погіршується стан психічної адаптації дітей та підлітків, що призводить до алкоголізації, тютюнопаління та наркоманії. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами. 

3. Вивчення науково-методичної літератури, аналіз практичного досвіду використання засобів фізичної культури у заняттях з дітьми з відхиленнями у стані здоров'я дозволили встановити, що рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна, але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень . 

Комплексне використання засобів, методів і форм організації занять з дітьми з ослабленим станом здоров'я не тільки сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню розумової й фізичної працездатності, а й сприяє формуванню здоров'я особистості. 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Майєр В.І., Деревянко В.В. фізична культура. Програма для спеціальної медичної групи. 5-9 класи.
2. Майєр В.І., Деревянко В.В. фізична культура. Програма для спеціальної медичної групи. 1-4 класи.
3. Язловецкий В.С. Физическое воспитание подростков с ослабленным здоровьем.– К.: «Здоров'я», 1987. – 136 с., ил.
4. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей.— Львів: Штабар, 1997.— 207 с.
5. Линець М.М., Андрієнко Г.М. Витривалість, здоров’я, працездатність.— Львів, 1993.— 131 с.
6. Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры: Учебн. для институтов физ. культуры — М.: ФиС, 1991.— 543 с.
7. Новосельский В.Ф. Методика урока физической культуры в старших класах: Учебное пособие.— К.: Рад. школа, 1989.—128 с.
8. Определение физической подготовленности школьников /Под. ред. Б.В.Сермеева.— М.: Педагогика, 1973.— 104 с.
9. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів.— Львів: ЛОНМІО, 1996.— 232 с.
10. Шиян Б.М., Папуша В.Г. Теорія фізичного виховання.— Тернопіль: Збруч, 2000.— 183 с.