Методичні рекомендації

Оргкомітету

фестивалю педагогічних інновацій

освітян Дніпропетровщини

«EDU_FEST Dnipro - 2021»

Заявка на участь

у конкурсі з тематичних номінацій

Заклад освіти Криворізька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 126 направляє матеріали для участі в конкурсі.

Директор КЗШ І-ІІІ ст. №126                                                Грицун Ірина Іванівна

Формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках української мови та літератури

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………...………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ ТА МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ……………………………………….…4

1.1. Роль медіа в сучасній освіті та визначення основних понять ……………….4

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ ТА МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ………………………………………….…...6

2.1. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках української мови …….................................................................................................6

2.2. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках української літератури……………………………………………………...….…....9

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………......15

ЛІТЕРАТУРА.………………………………………………………………......…..16

ВСТУП

Наразі стрімко розвиваються системи засобів масової інформації та комунікації, що порушує нагальну потребу у цілеспрямованій підготовці людини до вмілого, адекватного і безпечного користування ними. Про актуальність цього питання свідчить уже те, що взаємодія учнів з найрізноманітнішими ЗМІ (преса, радіо, кіно, телебачення, особливо Інтернет) забирає все більше їх вільного часу. Мас-медіа мають великий вплив на освіту молоді, зазвичай стаючи основним чинником її соціалізації, стихійного соціального навчання. Споживаючи недоброякісну медіапродукцію, сучасне покоління спотворює своє уявлення про світ, норми і моральні засади взаємодії людей, розвиває різні форми медіазалежності.

Учителям української мови та літератури як одній з провідних сил, що формує особистість школяра, потрібно будувати урок так, щоб відповідати вимогам сучасного суспільства, адже пріоритетним завдання реформації освіти в Українській державі є «виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад» [2].

Цю тему не можна назвати новою, бо її розглядали у своїх працях психологи (В. Домрачев, Н. Болсуновський, А. Пайвіо та ін.), психолінгвіст Р. Мейєр, педагоги (О. Безпалько, А. Гуржій, І. Захарова, О. Федоров, І. Радченко та ін.), видатні методисти (Р. Гуревич, Г. Кедрова та ін.), однак методика формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів ще потребує розробок, отже тема залишається актуальною.

Більшість учених розглядають медіаграмотность та медіакомпетентність як складові медіаосвіти, кінечним результатом якої є сформованість в учнів уміння використовувати, аналізувати й оцінювати медіапродукцію.

Саме освітня галузь має давати учням необхідні знання про інформаційне середовище, формувати медіакультуру і новий інформаційний світогляд, що ґрунтується на розумінні першочергової ролі інформації в житті людини.

Ставимо перед собою  мету: запропонувати методику впровадження в навчальний процес меідіаосвітніх технологій, які допоможуть учителю-словеснику навчити учнів грамотно «читати» медіатекст; розвинути здібності до сприйняття й аргументованої оцінки інформації; розвинути самостійність суджень, навички критичного мислення, переваг естетичного смаку; інтегрувати знання та уміння, отримані на різних навчальних заняттях у процесі сприйняття, аналізу й творчої діяльності.

Об’єкт дослідження – процес навчання учнів медіаграмотності та медіакомпетентності засобами спеціальних завдань та вправ.

Предмет – способи і прийоми формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках мови та літератури, заняттях гуртка журналістики.

У формуванні медіаграмотності школярів на уроках української мови та літератури важливого значення надаємо роботі над медіатекстами, аналізу творів медіакультури, різноманітним творчим медіазавданням.

Такого плану робота сприятиме розумінню школярами змісту та підтексту медіапродукції, розвиватиме здібності до естетичного сприйняття, оцінки етичних якостей сприйнятих і створених ними медіатекстів, формуванню мовних і мовленнєвих умінь.

Педагог повинен дати учневі певні пошукові знання, навчити маршрутизації в інформаційному просторі – тобто формувати діяльнісно-ціннісний підхід до освіти й самоосвіти. Важливо навчити учнів адекватно сприймати аудіовізуальний текст, познайомити їх із закономірностями й особливостями різних засобів масової інформації, тобто допомогти учням стати медіаграмотними і медіакомпетентними.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ ТА МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

1.1 Роль медіа в сучасній освіті та визначення основних понять

Важко уявити освітній процес без використання засобів масової комунікації (ЗМК) та інформаційно-комунікаційних технологій. Вони виконують багато задач: освітню, виховну, інформаційну, просвітницьку, розважальну, комунікаційну тощо. Можна впевнено стверджувати, що ЗМК виконують роль неофіційної освіти й просвіти різних верств суспільства.

Якість освіти, її ефективність та доступність, спроможність молодого покоління до існування і діяльності в мас-медійному суспільстві залежить від майстерності сприйняття швидкоплинної інформації різних напрямків.

Освітній процес у школі, згідно з національною програмою «Освіта», повинен бути спрямованим на підвищення рівня активності учнів щодо пізнання, удосконалення методів навчальної діяльності, застосування різних медіа для навчання. Саме це активуватиме питання медіаосвіти учнів.

«Резолюцію з медіаосвіти і нових технологій» Рада Європи прийняла у 1987 році, де вказується, що медіаосвіта має суттєве значення. А 2000 року Рада Європи розробила Рекомендації Парламентської Асамблеї з медіаосвіти, які відзначали, що до медіаосвіти потрібно ставитися як до навчання, спрямованого на розвиток медіакомпетентності, вдумливого, критичного і виваженого ставлення до медіа, щоб виховати людей, здатних до власної життєвої позиції на базі отриманих фактів [3].

Важливість медіаосвіти є беззаперечною, однак є низка проблем, що заважають активізації процесу застосовування медіатехнологій у навчанні: невідповідність обладнання шкіл технічними засобами, недосвідченість викладачів тощо. Слід сказати, що значна частина вчителів й зараз працює за традиційною системою, яка не враховує потребу у формуванні медіакомпетентності та розвитку критичного мислення учнів.

Значна кількість освітян не хочуть упроваджувати медіатехнології у перебіг своїх уроків. Така позиція є хибною, тому що зводить нанівець стратегічне завдання реформування освіти в Україні, а саме: «виведення освіти в Україні на рівень освіти розвинутих країн світу шляхом докорінного реформування її концептуальних, структурних, організаційних засад» [2]. Уведення медійних технологій у навчання необхідне для успішної соціалізації молоді. Оскільки результативність навчання залежить від професіоналізму та майстерності вчителів, то неабиякого значення набуває підвищення ступеня медіакультури сучасних освітян.

Медіаосвіта – сучасна галузь досліджень, «комплекс заходів щодо перетворення педагогічних процесів на основі впровадження в навчання та виховання інформаційної продукції, засобів, технологій» [4].Основне її завдання – готувати молодь до свідомого існування в сучасному інформаційному просторі, до повного розуміння отриманої інформації.

Медіаграмотність (медійна грамотність) – сукупність знань, навичок та умінь, які дозволяють людям аналізувати, критично оцінювати і створювати повідомлення різних жанрів і форм для різних типів медіа, а також розуміти складні процеси функціонування медіа в суспільстві [4].

Медіакомпетентність – рівень медіакультури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізовувати активну громадянську позицію [4].

Медіакультура – культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації [4]. Тобто медіакультура – це можливість людини плідно співпрацювати з мас-медіа, мати адекватну поведінку в медійному просторі, реалізувати регуляцію інформаційної поведінки.

Визначаючи роль медіа в теперішній освіті, доцільно констатувати, що більшість педпрацівників користується медіа лише як наочністю, навіть не зважаючи на їхні дидактичні та виховні можливості. Рекомендуємо вчителям використовувати різноформатний медіаконтент для формування навичок аналітичного опрацювання, критичного сприймання, оцінювання достовірності та об’єктивності інформації; підвищення якості комунікативної компетентності; формування свідомого патріота, зміцнення менталітету української нації: відеоролики; креолізовані тексти (кардмейкінг, буктрейлер, скрапбукінг, постер, буклет, «дуддл», фотоколаж, логотип, комікс (манга) тощо); ментальні карти; медіатексти (реклама, есе, інтерв’ю, коментарі); анімаційні фільми; медіа-акції; мультфільми; відеокліпи; флешмоби; веб-квести; плейкасти; скайп-конференції; флеш-ігри; постери тощо.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ МЕДІАГРАМОТНОСТІ ТА МЕДІАКОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

2.1. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках української мови

Освітній процес школярів у системі медіаосвіти здійснюється за допомогою роботи з онлайн-бібліотеками, супроводу малюнками навчального продукту, обробки матеріалу – дидактика з екрану, використання відео, уривків теле-, художніх картин, що є основою розвитку медіакомпетентності учнів, яка дає можливість отримати новий тип уроку – медіа орієнтований урок, основою якого є медіаграмотність. Практичний та структурний потенціали такого уроку враховують індивідуальні сприйняття сучасної молоді (візуалізація сприйняття). Поняття «медіаграмотність» дозволяє вибудовувати інформацію під час уроку на різних рівнях: як на тематитичному, так і на лінійному, уключаючи мисленнєву діяльність аналізу, синтезу з власними узагальненнями й висновками. Таким чином, навчальний процес стає творчим.

Також рекомендуємо використовувати широкі можливості медіаосвітніх технологій для вирішення ситуативних мовленнєвих завдань. Найоптимальнішими видами об’єднання медіаосвіти та мови є: матеріал підручника, дидактичні матеріали, віртуальні музеї, тексти художньої літератури, довідники та енциклопедії, освітні сайти та блоги, періодика, телепередачі, аудіо- та відеозаписи, електронні підручники та посібники тощо.

Учителям української мови пропонуємо використовувати таку систематизацію створення власної медіапродукції:

– створення (електронних, рукописних, друкованих) випусків шкільної газети на мовну тему, наприклад учням 10-го класу запропонувати підготувати випуск друкованої газети на тему «День української писемності» або «Культура мовлення українців» тощо;

•            виготовлення мультимедійної презентації, підготовка телевізійної передачі чи міні-відеофільму на мовну тематику, прикладом буде таке завдання для учнів 8-го класу: підготувати телевізійну передачу або відеофільм «Як вдосконалити власне мовлення або антисуржик»;

– написання анотацій на книгу (твір) на уроках розвитку мовлення: на уроці розвитку розвитку мовлення на тему «Складання анотації на книжку з використанням прислівників» у 7–му класі запропонувати скласти анотацію на вивчений твір з української літератури, використовуючи прислівники;

– підготовка фотографій, малюнків, колажів на мовні теми, наприклад, створити колаж на тему «Знання фразеології» для учнів різних вікових категорій;

– створення рекламних продуктів на тему вивчення української мови: учням 11-го класу запропонувати випустити рекламний ролик «Знання української мови – запорука успішного майбуття абітурієнта», «Вивчай українську – будь патріотом!» тощо;

•            підготовка інтерактивних коментарів до культури мовлення, створення блогів (інтернет-щоденників): учням 9-11 класів створити власний блог або сайт, де висвітлювати свою медіапродукцію.

Також це стосується й домашніх завдань, що мотивують до створення власної медіапродукції:

•            підготувати відео або анімацію за певною тематикою;

– створити ментальну карту мовної теми, наприклад, учням 6-го класу на тему «Лексикологія»;

– створити домашню інтернет-сторінку (блог) мовленнєвого спрямування; вивчити додаткову інформації за допомогою Інтернет-фондів;

– прорекламувати красу й милозвучність укранської мови, враховуючи всі правила створення рекламного продукту (буктрейлер);

– укласти список літератури з теми, що вивчається, використовуючи паперові та інтернет-ресурси: які вчені вивчали цю тему і зробили свій внесок у її розвиток.

Підготовка до уроку із застосуванням медіапродукції повинна базуватися на таких чинниках добору матеріалу:

– навчальна інформація медіатексту повинна відповідати пізнавальним здібностям учнів, ураховуючи їх інтелектуальний рівень і вікові рамки;

– уникання великого обсягу текстових файлів;

– медіатекст повинен мати лише визначальні миті (графіку, анімацію та відеокліпи, які розкривають сенс навчальних тем);

– виділення основного матеріалу, користуючись напівжирним чи курсивним шрифтом;

•            уникнення надмірного використання спецефектів, щоб не розсіювати увагу учнів;

– добір правильної кольорової гами сприятиме «читабельності» тексту;

– розрахування часу на показ фрагменту, щоб він доповнював учителя, а не замінював.

Таким чином, уведення роботи з медіаконтентом під час уроків української мови допоможе зробити його оригінальним, новітнім, захоплюючим; сприятиме розвитку критичного мислення дітей, розвиватиме їх творчі особливості, що матиме позитивний вплив на створення ситуації успіху.

У процесі роботи із мультимедійними технологіями учні повинні виробити навички створення власної медіапродукції. На уроках розвитку мовлення старшої ланки доречним буде завдання створити статтю на сайті чи блозі, пост у соціальних мережах, освітній форум, де учні зможуть презентувати власну позицію з певної теми. Своєрідним може бути виготовлення креолізованого тексту: інфографіки, мотиватора мовної теми, буклету або брошури, рекламного постера, фотоколажу (скрапбукінгу), плакату, листівки (кардмейкінгу) тощо. Захоплюючими для старшої вікової категорії учнів можуть бути літературно-імітаційні методи – створення рекламного ролика (трейлера) до вивченого мовного розділу чи для сприяння підвищення мовленнєвої культури із використанням можливостей кіноіндустрії, написання власного сценарію, вироблення ситуацій спілкування, одночасної примітки до мовленнєвої теми. Наразі без особливих зусиль у мережі Інтернет можна знайти влучну неозвучену анімацію і запропонувати озвучити її.

Найбільш дієвими різновидами медіатексту, як засвідчила практика використання їх на уроках, є такі: масово-комунікативний текст, масмедійний текст, журналістський текст, публіцистичний текст, газетний текст, телетекст, рекламний текст, PR-текст, Інтернет-текст.

Вплинути на увагу учнів може гра «Віднайди помилку», створення «бази помилок», які помітили в оголошеннях, на інтернет-сторінках, у ЗМІ, на бігбордах або у назвах магазинів. Учень робить скріншоти або фотографує такий матеріал. На уроці відбувається обговорення цих ситуацій і пропонується виконання «роботи над помилками», аргументуючи випадки певними правилами.

Улюбленими завданнями учнів середньої ланки є мовленнєві вікторини, конкурси, різноманітні кросворди, ребуси, та найбільший інтерес у школярів викликають ігри. Пропонуємо гру «Фразеологічний експрес». П’ятикласникам дається завдання зобразити (намалювати) значення фразеологізму на папері. Потім учитель їх фотографує і пропонує учням 7-8 класів за тими знімками підготувати презентацію у вигляді конкурсу з певної теми.

Учні 6 класу на уроці розвитку мовлення за темою «Твір-опис природи за картиною» «Захід сонця» отримують наступне завдання: виконати медіапрезентацію картин природи або власних фото із зображенням заходу сонця. Стати уявно учасниками заходу сонця. Відтворити мовленнєво шелест вітру, трав, дерев, згасаюче тепло сонця, затихаючий пташиний щебет, трелі солов’я, колір хмаринок, спокій природи, що готується до сну. Дібрати музику до власного твору, що буде відтворювати настрій картини.

Можна впевнено сказати, що інтеграція медіаосвіти в уроки української мови активізує процес критичного мислення учнів, розвиває інтерес до пізнання, творчість, дозволяє вчителеві використовувати такі види контролю, які сприяють підвищенню мотивації до навчання та якості знань.

2.2. Формування медіаграмотності та медіакомпетентності учнів на уроках української літератури

Шкільна дисципліна «Українська література» має глибокий ресурс для становлення читацької грамотності, як базової компетенції, та медійної грамотності, як ключової компетенції XXI століття (за версією ЮНЕСКО і Ради Європи).

Медіаосвіта надає великі можливості для підвищення ступеня читацької грамотності учнів. Поступове її введення в навчальний процес на уроках літератури сприяє розвитку медіакомпетентності учнів. Підґрунтям практичної педагогіки є ідеї конструктивістської педагогіки (теорія Ж. Піаже): знання, цінності, інтелект, мислення, автономія, самостійність та інші. Людині не можна передати якості ззовні, вони конструюються самою дитиною в діяльності.

Подаємо порядок формування читацької грамотності засобами медіаосвіти на трикутнику складових понять, що становлять основні принципи практичної педагогіки:

Традиційне поняття грамотності визначають, як: 1) ступінь володіння людиною навичок читання і письма; 2) володіння інструментом (культурним та мовним кодом), який дозволяє отримувати і передавати інформацію у вигляді письмового тексту. Однак, таке визначення не відповідає вимогам сучасності.

На часі є визначення читацької грамотності, яке подає Г. Цукерман: читацька грамотність – здатність людини розуміти і використовувати письмові тексти, міркувати про них і займатися читанням для того, щоб досягати своїх цілей, розширювати свої знання і можливості, брати участь у соціальному житті [7].

Медіа-інформаційний ресурс, який існує незалежно від аудиторії і самостійно працює над інформацією (створює, досліджує, розповсюджує), – це не тільки усталені мас-медіа, Інтернет-мережа, а й друкована література, різнобічна реклама, кінематограф, графіка, аудіо- і відеотексти тощо.

Розглянувши дієві підходи щодо розвитку читацької та медіаінформаційної грамотності, зміст стандарту, концепції, навчальної програми з літератури, робимо висновок про їх достатню кореляцію і взаємообумовленість. Цілевизначення, спланування діяльності учнів і оцінка її результатів здійснюється з урахуванням необхідності і можливості формування цих компетенцій відповідно до рівнів розумової діяльності таксономії Б. Блума:

Аналіз змісту чинної навчальної програми з літератури для 5-11 класів підтверджує її значний медіаосвітній потенціал, при цьому різні тематичні розділи дозволяють реалізувати різні аспекти медіа-інформаційної грамотності. Узагальнено найбільш ефективні способи інтеграції медіаосвіти в урочну діяльність можна представити в такому вигляді:

Провідною формою організації ефективної освітньої діяльності є навчально-дослідний проект, що дозволяє створити умови для пошуку нового, інтеграції фактичних знань і умінь, освоєння нових способів діяльності, самостійного конструювання нових знань, набуття медіа-інформаційних компетенцій. Крім мотивованого засвоєння програмного контенту, це обумовлює розвиток усіх рівнів читацької грамотності. До того ж, навчальне дослідження, як правило, здійснюється в групі, що обумовлює розвиток навичок кооперативної взаємодії.

Прикладом такої взаємодії можуть бути такі завдання:

•                 при вивченні творів Павла Тичини про Батьківщину, про красу пейзажів та людської душі. Вірш поета «Блакить мою душу обвіяла» – вправа «Соноскоп»: під час слухання виразного читання твору, заплющити очі й уявити картинку, що б ви побачили, ставши його ліричним героєм:
• Яка кольорова гама переважає у картині?
• Яка мелодія чується?
• Чи співають пташки? Які саме?
• Картини рухомі чи статичні?
• Якими звуками можуть передаватися почуття, притаманні людині (радість, сум тощо), на вашу думку, щоб вони найорганічніше вплелися б в омріяну картину?
•                 при вивченні громадянської лірики В.Сосюри. «Любіть Україну». Її патріотичний пафос – можна запропонувати учням наступне: написати власний сценарій до відеофільму соціального спрямування «Яким чином я можу довести любов до Батьківщини?»;
•                 на підсумковому уроці у 9 класі за творчістю Тараса Шевченка «Світова велич українського поета» пропонуємо скласти розповідь на тему «Україна – моя Батьківщина» від імені одного з персонажів творів Т. Г. Шевченка тощо;
•                 для учнів 10-11 класів буде доцільно використати групову роботу над створенням проектів-презентацій. Наприклад:

«Життя і творчість М. Коцюбинського»,

«Українське шістдесятництво – умови виникнення»,

«Історія мовознавства в особах. Видатні мовознавці вітчизняної науки та їх праці» тощо.

Уміння грамотно шукати інформацію, оцінювати її достовірність та об’єктивність медіаресурсу можна формувати і на оглядових уроках. Наприклад, на першому уроці за творчістю автора пропонуємо чотирьом-п’ятьом групам учнів проаналізувати невеликі тексти про життя та творчість автора й знайти відповіді на певні питання.

Завдання до уроку «Іван Франко. Нарис життя і творчості»:

 Медіакомпетенції: пошук інформації, визначення її достовірності, об’єктивності джерела, уміння відрізняти факти від їх інтерпретації.

Групам учнів пропонується 4 тексти з різних джерел (можна двом групам запропонувати знайти текст самостійно):

1 – стаття підручника;

2 – стаття з Вікіпедії;

3 – стаття http://lib.if.ua/franko/1250252476.html;

4 – стаття http://www.ukrlitzno.com.ua/franko-ivan-zhittyevij-i-tvorchij-shlyax/.

Завдання: Проаналізуйте інформацію про Івана Франка за таким планом:

1. Походження.

2. Дитинство.

3. Освіта.

4. Ув’язнення.

5. Подружнє життя.

6. Початок творчої діяльності.

7. Хвороба митця.

Зверніть увагу:

•            Чи є в текстах посилання на джерела інформації?Що в них є фактом, судженням, висновком, інтерпретацією? Презентація результатів, обговорення суперечностей. Час на роботу – 15-20 хвилин.

Таке завдання допомагає учням переконатися в розбіжності інформації, яка публікується на різних ресурсах, пояснити причину протиріч, виявити ознаки недостовірності, визначити якість медіаресурсу.

Творчість на уроці літератури передбачає досягнення найвищого ступеня читацьких і медіа-інформаційних компетенцій. Разом з тим медіаосвіта, як засіб формування читацької грамотності, «сприяє повноцінному первинному сприйняттю художнього тексту на емоційно-образному рівні, самостійному його інтерпретуванню, прояві особистісного ставлення до твору» [5].

Таким чином, зміст навчального предмета «Українська література» має значний потенціал для формування медійної грамотності як базової компетенції XXI століття. Упровадження медіаосвіти в уроки літератури значно розширює їх межі, дозволяє наповнити актуальним змістом. Використовуючи можливості інформаційного простору, учні матимуть змогу перетворити багатоплановий процес читання з засобу отримання знань на уміння створити власні знання в момент авторської реконструкції тексту.

ВИСНОВКИ

Результати свідчать, що формування медіаграмотності й медіакомпетентності учнів на уроках української філології має практичний характер: допомагає створити навички орієнтування в інформаційному просторі.

Доведено, що вчителі повинні використовувати різноформатний медіаконтент для формування навичок критичного сприймання, аналітичного опрацювання, оцінювання достовірності та об’єктивності інформації; підвищення якості комунікативної компетентності; зміцнення національної ідентичності, формування свідомої патріотичної особистості: відеоролики; ментальні карти; медіатексти (інтерв’ю, коментарі, есе, реклама); анімаційні фільми; креолізовані тексти (буктрейлер, комікс (манга), постер, буклет, фото колаж, логотип, скрапбукінг, «дуддл», кардмейкінг тощо); мультфільми; відеокліпи; флешмоби; веб-квести; медіа-акції; скайп-конференції; флеш-ігри; постери; плейкасти тощо.

Використання на практиці завдань, що передбачають роботу з різними видами медіа (друкованими, аудіовізуальними, інтернет-медіа, аудіальними), сприяє не лише формуванню вміння критично сприймати й оцінювати медіатексти різних форм і жанрів, а й робить навчальний процес більш цікавим і продуктивним.

Створення власних медіаматеріалів сприяє усвідомленню учнями специфіки такої продукції, виробленню практичних умінь компонувати матеріал відповідно до основної мети. У процесі такої діяльності засвоюється інформація про сучасні способи впливу на свідомість аудиторії (інформування, пропаганда, реклама тощо), про можливості недостовірного інформування через медіа, удосконалюються вміння розрізняти власне рекламу й рекламу приховану.

Результати також свідчать, що медіакомпетентність покликана сформувати в учня критичне ставлення до інформації, перетворити його в креативного користувача і творця медіатекстів у подальшому житті, а медіаграмотність передбачає сформованість основних груп компетенцій: 1) знайти і витягти потрібну інформацію, 2) інтегрувати смисли та інтерпретувати їх, 3) осмислити й оцінити.

Практика свідчить, що цілеспрямована, системно організована діяльність учнів дозволяє створити інформаційно-розвиваюче урочне й позаурочне освітнє середовище, чому значною мірою сприяє створення успішної атмосфери на уроці, можливості відкритого неформального спілкування, мережева взаємодія, залучення численних інформаційних ресурсів.

Таким чином, зміст навчального предмета «Українська мова та література» має значний потенціал для формування медіаграмотності як базової компетенції XXI століття. Інтеграція медіаосвіти в уроки мови та літератури значно розширює їх межі, дозволяє наповнити актуальним змістом, використовуючи можливості інформаційного простору, перетворити багатоплановий процес читання з інструменту отримання знань у спосіб створення свого власного знання в момент авторської реконструкції тексту в широкому сенсі.

Отже, медіаурок української мови та літератури – це гіперсистема, що реалізує різноманітні авторські прийоми, удосконалює та оптимізує використання традиційних методів і засобів навчання, задовольняє вимоги сучасного інформаційного суспільства. Упровадження медіаосвіти сприяє адаптації учнівської особистості в умовах інформаційного суспільства і розвиває творчий потенціал вихованців, що доведено неабиякими досягненнями учнів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вебер В. Портфолио медиаграмотности / В. Вебер // Информатика и образование. – 2002. – № 1. – C.46-52.
2. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2782-12  
3. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні [Електронний ресурс] // Mediasapiens. – 2010. – 29 верес. – URL: https://ms.detector.media/mediaprosvita/mediaosvita/ kontseptsiya_vprovadzhennya_mediaosviti_v_ukraini_nova_redaktsiya/
4. Основні принципи медіаосвіти в Україні. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Медіаосвіта
5. Оценка качества образования [Электронный ресурс] // Национальный институт образования               Республики Беларусь. – Режим               доступу: http://adu.by/ru/rukovoditelyam/otsenka-kachestva-obrazova niya.html 
6. Федоров А. В. Словарь терминов по медиаобразованию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиакомпетентности / А. В. Федоров – Т.: Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. – 64 c.
7. Цукерман Г. А. Оценка читательской грамотности [Электронный ресурс] / Г. А. Цукерман // Центр оценки качества образования. – Режим доступу: http://www.centeroko.ru/pisa09/pisa09_pub.htm