20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

Методичні рекомендації "ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС УРОКУ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В( ОСНОВНІЙ ШКОЛІ)"

Про матеріал

Сучасний етап міжнародних зв'язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні постійно зростає. Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається.

У зв'язку з цим стає актуальною позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. Це зобов'язує розглядати іноземну мову не лише як засіб міжкультурного спілкування, але і як своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.

Концепція навчання німецької мови передбачає опору на фундаментальність сучасних дидактичної, психологічної та методичної наук, враховує те, що різні точки зору функціонують на основі взаємодоповнюваності та набувають максимальної ефективності за певних умов організації навчального процесу. Важливим успіхом вивчення німецької мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді, коли учням пропонується індивідуальна методична увага й участь, які ґрунтуються на аналізі особистісних навчальних потреб і відповідальності, забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови.

Основною метою навчання німецької мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, а також використання інтерактивних методів, як приклад сучасного методу навчання.

Інтерактивність від латинської inter - між, і actio - дія - це одна з характеристик діалогових форм процесу пізнання. В наш час інтерактивність

набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні.

Актуальність досвіду

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність і інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому,що навчальний процес відбувається за умови постійної активності взаємодії всіх учнів, вчитель і учень є рівноправними суб'єктами навчання. інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові, і кожен член групи робить свій внесок у розв'язання завдання.

Провідна педагогічна ідея досвіду

Особливість інтерактивного навчання є підготовка дітей до життя, громадянської активності в суспільстві і демократичній правовій державі. Уроки з використанням інтерактивних технологій дають учням навички і зразки поводження в різних ситуаціях замість переказування абстрактної готової інформації, відірваної від життя і досвіду людей. При цьому на перший план ставиться розвиток авторської позиції дитини. Вчитель виступає як партнер учнів, як помічник і організатор самостійного навчання і критичного мислення.

Мета

З'ясувати можливості використання інтерактивних методів та прийомів під час навчання німецької мови, показати його перспективи . Проаналізувати стан розробки проблеми впровадження інтерактивного навчання , визначити його сутність і специфіку.

Перегляд файлу

1

 

ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ ПІД ЧАС УРОКУ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ В( ОСНОВНІЙ ШКОЛІ)

ВСТУП

          Сучасний етап міжнародних зв’язків України, вихід її у європейський та світовий простори, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають радикальних змін у галузі навчання іноземних мов, статус яких у нашій країні постійно зростає. Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись і комфортно почуватись у країні, мова якої вивчається.

         У зв’язку з цим стає актуальною позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. Це зобов’язує розглядати іноземну мову не лише як засіб міжкультурного спілкування, але і як своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.

         Концепція навчання  німецької  мови передбачає опору на фундаментальність сучасних дидактичної, психологічної та методичної наук, враховує те, що різні точки зору функціонують на основі взаємодоповнюваності та набувають максимальної ефективності за певних умов організації навчального процесу. Важливим успіхом вивчення  німецької  мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді, коли учням пропонується індивідуальна методична увага й участь, які ґрунтуються на аналізі особистісних навчальних потреб і відповідальності, забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови.

         Основною метою навчання німецької  мови є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування, розвиток умінь використовувати іноземну мову як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, а також використання інтерактивних методів, як приклад сучасного методу навчання.

Інтерактивність від латинської inter - між, і actio - дія - це одна з характеристик діалогових форм процесу пізнання. В наш час інтерактивність

набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні.

Актуальність досвіду

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність і інтелектуальну спроможність. Суть інтерактивного навчання полягає в тому,що навчальний процес відбувається за умови постійної активності взаємодії всіх учнів, вчитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання. інтерактивні технології передбачають організацію кооперативного навчання, коли індивідуальні завдання переростають у групові,  і кожен член групи робить свій внесок у розв’язання завдання.

Провідна педагогічна ідея досвіду

Особливість інтерактивного навчання є підготовка дітей до життя, громадянської активності в суспільстві і демократичній правовій державі. Уроки з використанням інтерактивних технологій дають учням навички і зразки поводження в різних ситуаціях замість переказування абстрактної готової інформації, відірваної від життя і досвіду людей. При цьому на перший план ставиться  розвиток авторської позиції дитини. Вчитель виступає як партнер учнів, як помічник і організатор самостійного навчання і критичного мислення.

Мета

 З’ясувати можливості використання інтерактивних методів та прийомів під час навчання німецької мови, показати його перспективи . Проаналізувати стан розробки проблеми впровадження інтерактивного навчання , визначити  його сутність і специфіку.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ  ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ  ФОРМ НАВЧАННЯ

1.1 Шляхи оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній школі

 Основна мета навчання іноземним мовам у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетентності, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Основні комунікативні уміння:

 - здійснювати усномовленнєве спілкування у діалогічній і монологічній формах;

 - розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

 - читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації;

  - здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених комунікативних завдань;

  - адекватно застосовувати набутий у вивченні рідної мови досвід як засіб усвідомленого оволодіння іноземною мовою;

-  використовувати у разі потреби невербальні засоби спілкування.

Але знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує вироблення комунікативних умінь. Потрібні навички оперування цим матеріалом, а також використання його для здобуття і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Під час навчання іноземної мови реалізуються не тільки практична, а й освітня, виховна і розвивальна цілі.

 Освітня мета передбачає формування в учнів :

·     усвідомлення функції іноземної мови у навчально-виховному процесі і в суспільстві;

·     усвідомлення значення мовних явищ, іншомовної системи понять;

·     розуміння особливостей власного мислення ;

·     порівняння іноземної мови з рідною;

-    оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство);

·     залучення учнів до діалогу культур (іншомовної і української);

·     використання різноманітних стратегій для задоволення дидактичних потреб: працювати з підручником, словником, мультимедійними засобами тощо.

Засобами іноземної мови відбувається виховання в учнів :

·     позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування;

·     поваги до народу, носія цієї мови;

·     толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

·     культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

·     емоційно-цілісного ставлення до всього, що нас оточує;

·     розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

·     мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

·     готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

·    бажання до подальшого самовдосконалення в оволодінні іноземною мовою;

·     уміння переносити знання і навички в нову ситуацію за допомогою проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі і підпорядковуються практичній меті та реалізовуються у процесі ії досягнення і сприяють різнобічному розвитку особистості учня. Діючими програмами визначено той мінімум,яким мають оволодіти учні у початковій, основній та старшій школі.

 «Однією з найсерйозніших хиб нашої шкільної практики є те, що, навчаючи дітей, працює переважно вчитель» – цю думку

В. Сухомлинського можна вважати відправною точкою в порівнянні традиційних та інноваційних методик та технологій навчання.

 

Традиційна методика

Інноваційна методика

(комунікативна методика)

Мета

 Формування знань, умінь та навичок учнів

Формування комунікативної компетентності учнів, розвиток особистості 

Інтелектуальна характеристика

«Школа пам’яті»

«Школа розвитку»

Характер взаємовідносин

Суб’єкт-об’єкт

Суб’єкт-суб’єкт

Кредо педагога

«Роби, як я»

«Робимо разом»

 Характеристика стилю взаємодій

Авторитарність,

монологічність, закритість

Демократичність, діалогічність, відкритість, рефлективність 

 Форми організації навчального процесу

Індивідуальні, фронтальні

Групові, колективні

 Методи навчання

 Ілюстративно-пояснювальні, інформаційні

 Проблемні, пошукові, евристичні, дослідницькі

 

 

 

 

 

 

 

 Провідні принципи

«Продавлення»

«Вирощування»

Основний принцип діяльності, який засвоюється учнями

Репродуктивний, відтворюючий

Продуктивний, творчий, проблемний

 

 Формула навчання

Знання-репродуктивна діяльність

Проблемна діяльність-рефлексія-досягнення 

 Способи засвоєння

Заучування, діяльність за алгоритмом

 

Мисленна діяльність, пошукова, рефлексія

 

 Функції учителя

 Носій інформації, хранитель норм та традицій, пропагандист свого предмета 

 Організатор співдружності, консультант, порадник, керуючий пошуковою роботою учнів 

 Позиції учнів

Відсутність інтересу до навчальної діяльності, до особистісного зросту значної частини учнів, пасивність

Інтерес до навчальної діяльності, наявність мотиву до самовдосконалення, активність

 

На сучасному компетентнісному уроці іноземних мов ми використовуємо інноваційні методики та технології навчання. Такий урок містить в собі певні поля.

В першому полі – полі цілепокладання виявляються цілі і завдання суб’єктів діяльності на уроці, тобто вчителя та учнів. Вони мають бути діагностованими, реальними, точними, свідомими, описувати бажаний результат, спонукати до дій. Вчителю необхідно враховувати інтереси і потреби учнів.

Прогнозування мотиваційного поля є необхідною передумовою успішності навчальної діяльності на уроці. Мотивація включає всі види спонукань: мотиви, потреби, інтереси, цілі, прагнення, мотиваційні установки тощо.

Змістове поле компетентнісного уроку обумовлює відповідність матеріалу, що вивчається, вимогам державної програми, віковим особливостям учнів, вимогам науки, особливостям сприйняття інформації учнями. Зміст уроку можна поділити відповідно до завдань формування компетентностей на дві частини: теорія – поняття, процеси, формули, факти і т.п.; практика – уміння і навички, що відпрацьовуються під час вивчення певної теми, практичне застосування знань у конкретних ситуаціях.

Технологічне полевключає вибір форм і методів навчання та їх відповідність меті, змісту, результатам і рефлексії. У цьому полі знання учнів стають способом активної діяльності, ініціативності та відповідальності. Вчитель стає організатором співдружності, консультантом, порадником, керуючим пошуковою діяльністю учнів, яка повинна бути різноманітною і спрямованою на формування предметних, загальнопредметних і ключових компетентностей школярів. 90 % часу на уроці повинен говорити і працювати учень. Сучасний урок характеризується використанням інтерактивних технологій.


Форми інтерактивних технологій

Види інтерактивних технологій

Дискусійні

Евристична бесіда, презентація, дискусія, «мозковий штурм», метод «круглого столу», метод «акваріум», метод «квадро», метод «світлофор», рольова дискусія, обговорення аудіо- та відеозаписів, європейське мовне портфоліо.

Ігрові

Метод « ділової гри», метод « діловий театр», метод «інтерв’ю, конкурси практичних робіт з їх обговоренням, рольові ігри, моделювання ситуацій, проектна методика, кейс-метод.

 

Тренінгові (можуть включати дискусійні та ігрові форми)

 

комунікативні тренінги, колективне рішення творчих завдань, практичні ігрові та індивідуальні вправи, групова робота з інтернетресурсами та літературою, зустрічі зі запрошеними.

  Навчання іноземної мови, в першу чергу,  повинно формувати в учнях комунікативні  компетенції, що дають можливість  використовувати іноземну мову як засіб спілкування у різноманітних сферах життя.

 Сьогодні  актуальним є впровадження  інтерактивних технологій, які ефективно сприяють засвоєнню матеріалу. Інтерактивні технології розвивають творчий потенціал дитини,  впливають на її почуття та свідомість, для того, щоб в подальшому учень зміг застосувати набуті знання та вміння на практиці.

   Основою такого навчання повинен стати діалог між вчителем та учнем, співпраця і  порозуміння,  ситуація, яка дасть змогу відчути себе  як вчителю,

так і учневі повноправними суб’єктами системи освіти. 

  Підвищення ефективності навчання безпосередньо залежить від доцільності використання різноманітних, найбільш адекватних навчальній темі методів навчання, а також від активізації всього навчального процесу.

  Під час уроку уроках німецької мови варто використовувати методи, що стимулюють учнів до творчої, продуктивної праці, викликають прагнення до активних дій, спілкування. Означеним вимогам найкраще відповідають саме інтерактивні методи навчання.

 Інтерактивність від латинської inter - між, і actio - дія - це одна з характеристик діалогових форм процесу пізнання. В наш час інтерактивність набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні.

1.2 Визначення поняття «інтерактивні форми роботи» в сучасній    педагогічній науці

  На сьогоднішній день проблема впровадження інтерактивних методів навчання у школі є досить актуальною у системі освіти в цілому, тому кількість наукових досліджень з цього питання швидко зростає. Важливий внесок у розробку та впровадження інтерактивних методів зробили німецькі вчені на початку 90-х років - Арнольд Р., Шелтен A., Швейтцер И., Стус Ф., Вейдиг І. У працях Гітельман Л. Д. та Магури М. І. інтерактивні методи

викладання іноземних мов розглядаються як важливий засіб підготовки конкурентоспроможних та кваліфікованих випускників.

  Проблемам застосування в навчальному процесі інтерактивних методик присвячені роботи О. Пометун, Л. Пироженко, Г. Сиротенко та ін.

  Інтерактивний (від англ. interaction - взаємодія) - той, що базується на взаємодії; означає наявність зворотного зв'язку між педагогом та учнями. Інтерактивне навчання - це такий вид діяльності, що передбачає взаємодію учня з навчальним середовищем, яке слугує джерелом засвоюваного ним досвіду . Інтеракція у розумінні педагогічних методик передбачає

навчання у співпраці, коли і слухачі, і педагог є суб’єктами навчання.

  Інтерактивність у навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, навчання у режимі бесіди, діалогу, дії. Отже, інтерактивним можна назвати

метод, в якому той, хто навчається, є учасником. Учень не виступає лише слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається на уроці.

   За такої форми організації процесу навчання школярі стають його повноправними учасниками. Функція вчителя полягає, в основному, у стимулюванні їх до самостійної діяльності, пошуку шляхів досягнення визначених цілей. На інтерактивних уроках активність учнів є пріоритетною, а завдання вчителя полягає у створенні ефективних дидактичних і методичних умов для виявлення їхньої ініціативи.

     Інтерактивна форма навчальної роботи співвідноситься із комунікативно - діяльнісним підходом до оволодіння іноземною мовою, який домінує у практиці сучасної школи. Відповідно до концепції навчання іноземної мови передбачається соціальна взаємодія учнів як міжособистісна комунікація, важливою характеристикою якої є здатність одного зі співрозмовників приймати роль іншого як партнера у спілкуванні і відповідно інтерпретувати ситуацію, визначаючи власні дії. У практиці навчання іноземних мов інтерактивне навчання можна асоціювати з розвитком критичного мислення як конструктивної інтелектуальної діяльності школярів під час організації та здійснення мовленнєвої взаємодії .

    Інтерактивне навчання є одним із сучасних напрямів активної взаємодії, у процесі якої учень вступає в діалог з учителем або іншими учнями, бере активну участь у пізнавальному процесі, виконуючи творчі, пошукові, проблемні завдання у парі або групі. Джерелом активності учня є його мотиви і потреби; навчальне середовище, в якому він перебуває; особистість учителя; рівень навченості учнів як партнерів у спілкуванні; засоби

діяльності; форми мовленнєвої та соціальної взаємодії, що використовуються у навчанні.

   Реалізація моделі технології інтерактивного навчання на уроках німецької мови забезпечує розвиток і саморозвиток особистості,сприяє формуванню її організаційних, інформаційних, комунікативних компетентностей, міцному засвоєнню програмового матеріалу. Інтерактивні методи навчання, що  активно розробляються останнім часом є корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня”.  Визначення  О.Пометун та Л.Пироженко: «сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх

учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці)».  Інтерактивне навчання це занурене у спілкування, в основі якого лежать принципи особистісно-орієнтованого навчання, це діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну проможність. Головне в основі інтерактивна – безпосередня участь кожного учасника занять як шукача шляхів і засобів розв'язання проблем. У хх ст. Курт Левін, починаючи розробляти «теорію поля», висунув такі судження: «Легше змінити індивідів, які зібрані в групу, ніж змінити кожного з них окремо». «Доведено, - підкреслює також О.І.Зимня, - що в порівнянні з індивідуальною роботою за схемою «учень – учень» внутрішньо групове спілкування у розв'язанні тих же завдань підвищує ефективність не мерь ніж на 10%».

      В залежності від мети та форми організації навчальної діяльності, науковці  О.Пометун та Л.Пироженко поділяють технології інтерактивного навчання  на такі чотири групи :

1.Інтерактивно-кооперативного навчання.

2.Колективно-групового навчання.

3.Ситуативного моделювання.

4.Технології обговорення дискусійних питань. 

1.3Формування мовленнєвої компетенції учнів шляхом використання інтерактивних форм роботи на уроках німецької мови

 Провідна мета навчання іноземної мови  полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції,  основою  для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. цього потребує сучасний стан міжнародних зв’язків України, вихід її на Європейський і світовий простір осучаснення освіти.

 За допомогою комунікативно орієнтованого навчання ця мета може і повинна досягатися. Комунікативно орієнтоване навчання  є насущною потребою шкільної практики, що продиктовано вимогами сучасного життя.

Створити процес навчання як модель процесу спілкування означає змоделювати основні, принципові важливі, істотні параметри спілкування, до яких належать:

  • особистісний характер комунікативної діяльності суб’єкта спілкування;
  • взаємини і взаємодія мовленнєвих партнерів;
  • ситуації як форми функціонування спілкування;
  • система мовленнєвих засобів, які слід засвоїти для забезпечення комунікативної діяльності в ситуації спілкування;
  • функціональний характер засвоєння і використання мовленнєвих засобів;
  • змістова основа процесу спілкування;
  • розмаїття зв’язків, що забезпечує динаміку мовлення і гнучкість у використанні мовленнєвих засобів;

Особливостями комунікативного підходу є:

  • навчання видів мовленнєвої діяльності відбувається інтегровано;
  • типовими формами роботи є групова і парна робота;
  • змінюється роль вчителя в процесі навчання;
  • змінюється ставлення до помилок. Вони неминучі і розглядаються як свідчення процесу навчання;
  • рідна мова використовується зрідка, за необхідності, коли це виправдано складною ситуацією;
  • мова розглядається як засіб спілкування;
  • мова вивчається через особисту діяльність учнів;
  • уроки іноземної мови розглядається як діяльність спілкування.

Користуючись даними принципами я використовую всі види з мовленнєвої компетенції, а саме: аудіювання, говоріння, читання, письмо.

Компетенція (лат competere) – суспільно визначений рівень знань,умінь і навичок у певній формі діяльності людини.

Навчальна компетенція складається з кількох компонентів:

  1. здатність ефективно використовувати можливості, що відкриваються під час навчання різних видів мовленнєвої діяльності;
  2. здатність використовувати всі доступні матеріали для автономного самостійного навчання;
  3. здатність організовувати і використовувати матеріали для для самостійного самоскерованого навчання;
  4. здатність ефективного навчання;
  5. усвідомлення своїх сильних і слабких сторін у процесі навчання.

Одним із шляхів удосконалення навчальної діяльності  є поєднання на уроці всіх компетенцій. Це диктується індивідуальними особливостями всіх учнів та бажанням  учителя дати можливість учням працювати різноманітно за своїми здібностями, інтересами, нахилами. Під час вибору компетенцій потрібно  знайти на уроці раціональне місце кожній формі навчання, кожному прийому роботи, обґрунтувати його, знайти найкраще педагогічне рішення.

Як організувати процес навчання, щоб учням було цікаво використовувати іноземну мову як для спілкування в реальних життєвих ситуація, так і для набуття знань, щоб орієнтуватись в соціокультурних аспектах країни, мова якої вивчається. Практика свідчить про те, що великою мірою цьому сприяє атмосфера колективного спілкування, організована на базі комунікативних ситуацій. Спілкування в подібних ситуаціях формує сильний і сталий інтерес до вивчення іноземної мови і надає учням можливість свідомо засвоїти іншомовний матеріал.

 

 

РОЗДІЛ 2  “ПОНЯТТЯ ІНТЕРАКТИВНА МЕТОДИКА” ТА “ІНТЕРАКТИВНА  ТЕХНОЛОГІЯ”

 Вивчаючи педагогічну  літературу, можна часто зустріти термін “інтерактивні технології навчання”, а не інтерактивні методи навчання.

 Розвиток науки та техніки пропонує учням та вчителям нові форми комунікації, нові типи розв’язання абстрактних і конкретних завдань, перетворюючи вчителя з авторитарного транслятора основних ідей на натхненника інтелектуального і творчого потенціалу учня.

 Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему

 учень – технологія – вчитель,  за якої вчитель перетворюється на педагога-методолога, технолога, а учень стає активним учасником процесу навчання.     На думку Аматьєва О: «. Методична майстерність сучасного вчителя має розвиватися не через забазпечення його великою кількістю готових рецептурних посібників і широке використання ним готових поурочних розробок. Йому потрібні передусім фундаментальні знання з базового предмета, висока загальна культура і ґрунтовна дидактична компетентність.

Вже на початку 20-х років минулого століття у працях відомих

педагогів (І.П. Павлова, А.А. Ухтомського, С.Т. Шацького, В.М.

Бехтєрєва) з’являються терміни “педаогічна технологія” й “педагогічна

техніка”.

Педагогічна техніка визначалась у педагогічній енциклопедії 1930-х років як « сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять».  Відтоді минуло майже сто років, а всучасній педагогічній літературі й досі не існує єдиних, вичерпних,

уніфікованих визначень понять освітні, педагогічні, навчальні технології. Деякі дослідники налічують близько 300 дефініцій цих термінів, які різняться не лише за формою, а й за змістом, що в них вкладається.

       Одні науковці розуміють під терміном “технологія”

«управління педагогічними процесами, інші – способи організації діяльності учнів, різноманітні методи та прийоми досягнення педагогом навчальної мети  тощо.»

     На думку деяких дослідників, технологію від методики відрізняють два принципові моменти: гарантія остаточного результату й проектування майбутнього навчального процесу. Педагогічна технологія – набір процедур, які поновлюють професійну діяльність вчителя, і нарантують заплановагий остаточний результат. Технологія, на відміну від методики, не припускає варіативності, з неї не можна викинути жодного елемента. Для технологічного навчання обов’язковим є постійний зворотній зв'язок,

коригування та зміни у подальшій діяльності.

2.1 Формування інтерактивних технологій навчання в процесі історичного розвитку людства

     Аналіз історичних джерел показав, що застосування того чи іншого прийому інтерактивного навчання відбувалося ще за античних часів. На проблему розвиваючого навчання у взаємодії вказували такі філософи, як

Конфуцій, Сократ, Платон та інші.

     Зокрема, при Конфуції навчання проводилось методом вільних бесід і

взаємних роздумів. Дискусії проходили в основному між учнями. Конфуцій,

слухаючи їх, лише вставляв репліки, виказував окремі зауваження і судження, надавав питання для роздумів. Основною його метою було не озброєння учнів конкретними знаннями, а їх ґрунтовний загальний розвиток, моральний і духовний ріст.

     Ці ідеї продовжили деякі учні і послідовники Конфуція. В невеликому

трактаті невідомого автора “Записки про навчання” (ІІІ ст. до н. е.) читаємо: “Благородний чоловік навчає, виховує, але не тягне за собою, стимулює, але не заставляє, вказує шлях, але дозволяє учневі йти самому. Оскільки він веде, а не тягне, він перебуває у згоді з учнем. Оскільки він лише вказує шлях, він надає учневі можливість роздумувати. Згода між вчителем і учнем, легкість вчення і можливість думати самому і складають те, що називається успішним навчанням”.

     Погляди Сократа є багато в чому спільними з поглядами Конфуція,

зокрема орієнтація на загальний розвиток дитини та використання бесіди

як методу навчання та виховання. В бесідах Сократа оригінально вирішувалась проблема розвиваючого навчання. Шлях приведення до пізнання істини через запитання і відповіді стали називати “сократівським

методом”. Пізніше, і аж до наших днів, загальна ідея “сократівського методу” в тій чи іншій мірі використовується в методі “навідних запитань”, в проблемному навчанні та інших підходах з установкою на активізацію пізнавальної діяльності тих, хто навчається.

     В середні віки ідеї розвиваючого навчання були заборонені і почали

нове життя лише в епоху Відродження.

     Ідея розвитку в процесі навчання найбільш повно була розгорнута

М.Монтенем в його “Дослідженнях”. Він іронічно описує схоластичний метод навчання, коли без відпочинку “бдженять у вуха”, заставляючи лише

вислуховувати та запам’ятовувати інформацію в готовому вигляді.

Натомість він наголошував на тому, щоб розвивати розум; щоб вихователь

  Ж.Ж. Руссо бачив головним в процесі навчання не заповнення головиучня через заучування, зубріння, а устремління й готовність  його самостійно знаходити істину. Навчання, на його думку, потрібно будувати через вправи спільного пошуку, вільно і без насилля, шляхом  пробудження і вдоволення цікавості. Значну увагу розвиваючому навчанню у співпраціприділяли  і українські педагоги.

Пізніше певні елементи інтерактивного навчання використовували усвоїй практиці майже усі педагоги (В.Ф. Одоєвський, Н.А. Добролюбов,Н.Г. Чернишевський, К.Д. Ушинський, В.П. Вахтьоров).

 Д.І. Писарєв, говорячи про розвиток тих, хто навчається,зосереджував увагу на “дослідному методі” спроб і помилок, що допомагаєшукати і знаходити правильне рішення.

  К.Д. Ушинськийв своїх роботах приділив велику увагу спостереженню,мові, мисленню, вважав свободу необхідною умовою розвитку тих, хто навчається.

  Значна увага наших педагогів у ХІХ-ХХ ст. почала приділятись ігровій діяльності як активному та важливому методу навчальної діяльності. Спочатку вона розглядалась основним елементом на початковому етапі навчання, та пізніше почала застосовуватись в старших класах тастудентських колективах.

 Видатний педагог А. Макаренко відводив значне місце колективним іграм у життєдіяльності дітей та підлітків. Гра, на його думку, -багатофункціональний засіб виховної роботи. Вона дає змогу виховуватиколективізм, творчу спрямованість особистості, свідому дисципліну, організованість, розвиває інтелектуальні здібності та естетичні почуття.

Учений поставив питання про специфіку педагогічного керівництва грою, де

вчитель повинен уміти так само гратися, як діти, - тільки тоді педагогічне керівництво грою буде ефективним.

     Частково інтерактивне навчання з його особливостями використовувалось в перші десятиліття минулого століття й було поширене в педагогіці та практиці української школи у 1920-ті роки – за часів масштабного реформування шкільної освіти.

Лабораторно-бригадний метод передбачав спеціально сформованими учнівськими групами (бригадами, ланками) виконання практичних та лабораторних робіт. Робота в парах змінного складу полягала у тому, що

об’єднані в пари учні навчали один одного в процесі так званого організованого діалогу. Склад пар постійно змінювався. Учень, вивчивши

тему, пояснював її іншим членам групи, і, в свою чергу, слухав інших.

Застосування цих методів і форм навчання в окремих школах давало

дивовижні результати.

 Так, у школі, організованій А. Рівіним у 1918 році, учні різного віку, навчаючись у парах змінного складу, за один рік засвоювали програму 3-4 років навчання. Попри те, що ці нові методи навчання знайшли підтримку в  учителів, вони запроваджувалися в школах без належного методичного забезпечення, теоретичного осмислення й експериментальної перевірки. Вже перший досвід застосування цих методів.

2.2  Принципи інтерактивного навчання

     1. Принцип активності. Означає, що для досягнення поставлених цілей кожен учень повинен брати активну участь у процесі спілкування таактивно взаємодіяти з іншими,  тобто  активна участь всіх компонентів (вчителя та учнів) у процесі спілкування: комунікативне завдання має містити не тільки установку на продукування висловлювання, а також на ситуативно-зумовлене слухання з метою одержання інформації.

 2. Принцип відкритого зворотнього зв’язку, сутність якого полягає в обов’язковому висловленні членом чи всіма членами групи думок, ідей чи

заперечень щодо поставлених завдань. Саме завдяки активному використанню зворотнього зв’язку учасники групи довідуються, як сприймаються іншими людьми їхня манера спілкування, стиль мислення, особливості поведінки.

Завдяки цьому принципу відбувається корекція мовлення.

     3. Принцип експериментування припускає активний пошук учнями нових

ідей та шляхів вирішення поставлених завдань. Цей принцип дуже важливий

і як зразок стратегії поводження в реальному житті, і як поштовх до

розвитку творчості й ініціативи особистості.

     4.Принцип довіри в спілкуванні. Саме на це спрямовано спеціальну організацію групового простору в ході проведення занять: звичайно використовуваний у роботі прийом розташування учня і вчителя по колу обличчям один до одного, для того щоб змінити в учнів стереотипну установку і уявлення про те, як повинні проводитися й організовуватися

заняття і яку роль у них повинен грати вчитель.

 5. Принцип рівності позицій. Він означає, що вчитель не прагне нев’язати учням своєї думки, а діє разом з ними. В свою чергу, учень має змогу побувати у ролі організатора, лідера.

  6. Постійна новизна елементів навчального процесу, яка спрямована на інтенсифікацію розумової, мовленнєво - мисленнєвої творчої діяльності учнів шляхом постійного варіювання мовленнєвих ситуацій, мовленнєвого матеріалу і вправ, завдань, що використовуються. Застосовується прийом інформаційної прогалини, коли комуні канти володіють різним обсягом інформації, що спонукає учнів добувати інформацію один у одного.

  7. Ситуативна зумовленість навчального спілкування, яка передбачає: 

 -співвідношення мовленнєвих одиниць з системою стосунків  співрозмовників; 
-наявність мовленнєвої задачі у висловлюваннях; 

 -створення мовленнєвої діяльності;

     Нагромаджений вже сьогодні в Україні та за кордоном досвід

переконливо засвідчує, що інтерактивні технології сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. Вони дозволяють учням:

- аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння

навчального матеріалу й тому зробити засвоєння знань більш доступним;

  - навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати,

доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;

 - навчитись слухати іншу людину, поважати альтернативну думку;

 - моделювати різні соціальні ситуації, збагачувати власний

соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

 - вчитись будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє

місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати їх, шукати компроміси,

прагнути діалогу;

- знаходити спільне розв’язання діалогу;

  - розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи,

виконання творчих робіт.

Для того, щоб інтерактивність у процесі навчання була справжньою, треба щоб окремі особистості (вчителі, так само, як і учні) поважали унікальність інших особистостей, не вирішуючи за них, а заохочуючи їх і розвиваючи в них впевненість в собі і задоволення від того, що вони роблять. Як тільки учні починають відчувати,що їх поважають і цінують, вони починають активно бажати продемонструвати те, на що вони здатні, висувати пропозиції і брати участь у різноманітних видах діяльності, стимулюючи тим самим свою творчість водночас із творчістю вчителя. «У наш час люди все в більшій мірі усвідомлюють, що саме творчість – одна з найважливіших складових професійного успіху», - Марко Фішер.Реалізація інтерактивного навчання потребує від учителя створення певних умов, що надають інші можливості для організації навчального процесу. До таких умов відносяться:

  •                   багатосторонній тип комунікації, що відтворюється в навчальному процесі; 
  •                   сприятлива, позитивна психологічна атмосфера в класі під час уроку; 
  •                   норми спільної праці, що виробляються вчителем разом із учнями 
  •                   спеціальне розташування меблів; 
  •                   обладнання навчальної аудиторії та роздавальний матеріал, які педагог і учні можуть використовувати під час занять. 

Наявність багатостороннього типу комунікації – ще одна умова інтерактивне навчання, коли комунікаційні зв’язки виникають не лише між учителем і учнями, а й усіма школярами, де педагог стає рівноправним учасником навчальної діяльності. Під час такої комунікації з’являється можливість включити в процес навчання всіх учнів класу, а у школярів - поділитися своїми думками й почуттями в рамках певної теми, розповісти про свої висновки.

Цієї ж думки дотримується дослідниця Дж. Шерман: «Учням треба частіше надавати можливість взаємодіяти один з одним і з більш досвідченими людьми, включаючи педагога».Психологи також зосереджують увагу на важливості взаємодії учнів, оскільки консультування, що проводиться самими учнями, або взаємонавчання є одним з найбільш ефективних способів засвоєння знань.На ефективність навчальної діяльності впливають різні чинники, у тому числі і емоційне благополуччя учнів та педагога. Виявлення очікувань і побоювань є тільки початком роботи вчителя зі страхами і бажаннями учнів. Важливо постійно повертатися у своїй діяльності до даних, одержаних у ході виявлення очікувань, аналізуючи хід освітнього процесу і зачіпаючи такі моменти, як: 

  • чи відповідають стиль викладу та зміст того матеріалу, що вивчається, очікуванням і потребам учнів; 
  • чи відповідає зміст заняття на питання, задані учнями на початку заняття; 
  • чи не сприяють дії вчителя на занятті виникненню в учнів відчуття страху і недовіри.

Подоланню деяких побоювань сприятиме встановлення правил поведінки чи норм роботи на уроці. Наприклад, деякі учні не висловлюються на занятті, оскільки відчувають страх перед критичними зауваженнями своїх товаришів. Цю проблему допоможе подолати визначення правил подачі зворотного зв'язку і норм сумісної діяльності.

Найпростіші правила роботи для організації спільної діяльності учнів, створення атмосфери комфорту і безпеки. 

  • не оцінювати висловів один одного; 
  • говорити тільки від себе; 
  • конструктивно ставитися до висловів інших. 

Запитайте в учнів, навіщо необхідні правила в житті. Запропонуйте присутнім встановити правила для роботи на уроці. За допомогою мозкового штурму нехай учні запропонують перелік правил, які вони вважають необхідними.

Занотовуйте кожне правило й запитуйте, як розуміють його учні, чи погоджуються вони з ним. Коли думки вичерпаються, ще раз зверніть увагу на перелік і запитайте, чи всі погоджуються працювати за цими правилами.

2.3 Правила інтерактивного навчання

Правило перше. До роботи повинні бути залучені тією чи іншою мірою всі учасники (учні). З цією метою корисно використовувати технології, які дозволяють включати всіх учасників у процес обговорення.

Правило друге. Потрібно турбуватися про психологічну підготовку учасників. Справа в тому, що не всі учні психологічно готові до безпосередньої участі в тих чи тих формах роботи. Тому корисні розминки, постійне заохочення учнів за активну участь у роботі, надання їм можливості для самореалізації. 

Правило третє. У роботі не повинні брати участь більш як 30 учнів. Тільки тоді можлива продуктивна робота в малих групах. Адже дуже важливо, щоб кожен учень був почутий, кожній групі була надана можливість виступати з проблемами. 
Правило четверте. Потрібно вдало вибрати приміщення. Клас має бути підготовлений з таким розрахунком, щоб учасникам було легко пересідати для роботи в великих і малих групах. Потрібно створити для учнів фізичний комфорт. 
Правило п'яте. Потрібно на початку роботи обговорити питання регламенту і намагатися не порушувати його. Корисно домовитися про те, що всі учні будуть виявляти терпіння до будь-якої точки зору, поважати право кожного на свободу слова, поважати його гідність.

Правило шосте. Поставтеся з розумінням до поділу учнів на групи. Спочатку його краще організувати на основі добровільності. Потім варто використовувати принцип випадкового вибору.

Застосування технологій інтерактивного навчання припускає наявність різних способів розміщення меблів у класі. Педагог, готуючись до заняття, вибирає технологію, метод навчання і визначає форму розташування меблів. Перед початком заняття йому буде досить попросити учнів розставити столи і стільці відповідно до певної схеми.

Декілька варіантів розташування меблів в класі:

• «Коло» (учні розміщуються без столів на стільцях по колу, учитель сідає в коло разом з учнями);

• «Дискусійний клуб» (учні розміщуються малими групами (4-5 осіб) навколо декількох столів. Між столами є вільний простір для пересування); 

  • «Буква «П» (столи, за якими сидять учні, зсунуті і створюють букву «П». Учительський стіл стоїть між «ногами» букви); 
  • «Прямокутник» (усі учні сідають за одним великими прямокутним столом по чотири його боки. Учитель сидить разом з учнями). 

2.4 Інтерактивні технології

     У навчанні іноземних мов інтерактивні технології можна розглядати як творчі види діяльності, що дозволяють створювати ситуації мовленнєвої взаємодії, сприяють удосконаленню комунікативного досвіду учнів. Творчі комунікативні завдання можуть виконуватись у різних формах, зокрема індивідуально та колективно (парна, групова робота). Найбільш повно це виявляється під час проведення рольових тематичних ігор, проектної роботи, у процесі вирішення навчальних мовленнєвих ситуацій, змістом яких передбачається монологічне, діалогічне й полілогічне спілкування учасників навчального процесу. Види діяльності, що активно впроваджуються у процес навчання іноземних мов сучасної середньої школи, переконливо свідчать про наявність тенденцій до використання розвивального навчання, переорієнтації його видів з предметного на процесуальний і мотиваційний аспекти.

Під час вивчення німецької  мови ефективними є такі інтерактивні технології навчання, як робота в парах, трійках, змінювані трійки, «карусель», «акваріум», «велике коло», «мікрофон», незакінчені речення, «мозковий штурм», аналіз проблеми, «мозаїка», коло ідей, розігрування ситуації в ролях (рольова гра, імітація), дискусія, ток - шоу тощо. Запропоновані технології та їх складові можна результативно використовувати як на уроках засвоєння, так і застосування знань, умінь і навичок. Крім того, елементи інтерактивних технологій можна застосовувати одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на уроках, які присвячені застосуванню знань, умінь і навичок.

Використання на уроці запропонованих інтерактивних технологій сприятиме: ефективному повторенню вивченої лексики, поповненню словникового запасу; глибокому засвоєнню навичок правильної артикуляції; розвиткові уваги, пам'яті, мислення; формуванню вмінь працювати в парах, групах тощо.  Використання інтерактивних технологій – не самоціль. Це лише засіб для досягнення такої атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню й доброзичливості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно-орієнтоване навчання. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу і глибоко його вивчити (а не перетворити технології на безглузді «ігри заради самих ігор»), педагог повинен старанно планувати свою роботу, щоб:

  дати завдання учням для попереднього підготування: прочита¬ти, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання;

 • відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми;

 • під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно, а не механічно або «граючись» виконали його;

 • на одному занятті можна використовувати одну (максимум — дві) інтерактивних вправи, а не їх калейдоскоп;

• дуже важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсум¬ками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі;

• проводити швидкі опитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, які не були пов'язані з інтерактивни¬ми завданнями.

      Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги структури уроків, яка, за О.Пометун, складається з п`яти елементів:

-  мотивація;

-  оголошення, представлення теми і очікуваних результатів;

-  надання необхідної інформації для розв`язання завдань;

-  інтерактивна вправа;

-  підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Найбільш відомим є карусель, акваріум, броунівський рух, дерево рішень, незакінчене речення, мозковий штурм, рольова гра, дискусія та інші. Для «каруселі» учні сідають в два кола: внутрішнє і зовнішнє. Учні в одному колі весь час сидять на своїх місцях, а в іншому – через кожні 30-40 хвилин пересідають за або проти годинникової стрілки. Таким чином, вони за короткий проміжок часу мають поговорити з кількома співрозмовниками.Дещо звужується коли активних гравців під час застосування технології «акваріум», де кілька учнів розігрують певну ситуацію, а інші спостерігають і обговорюють те, що відбулось. Учасники об'єднуються у групи по 4-6 осіб та ознайомлюються із завданням. Одна з груп займає місце в центрі аудиторії, отримує інструкцію щодо проведен­ня групової дискусії: «Прочитайте завдання вголос; обговоріть його в групі, за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію». Після завершен­ня відведеного часу група повертається на місце. Коротке обговорення того, що почули всім класом: чи погоджуєтеся ви з думкою групи? Чи була ця думка достатньо аргументованою? Потім інша група займає місце в центрі кола. Наступна група може обговорювати інше питання або іншу проблему. Рефлексія: для чого ми це робили? Як себе почуваємо

Більш активним є участь учнів у виконанні завдання за технологією «броунівського руху», яка передбачає пошук необхідної інформації всіма учнями під час руху по всій класній кімнаті. Для цього всі учні отримують картки із завданнями для кожного і інформацію, яка може бути цікавою для інших.

Для «дерева рішень» клас об’єднується в 3-4 групи. Кожна група обговорює задану тематику і пропонує свої ідеї і робить відповідні записи. Потім групи міняються аркушами і дописують на деревах сусідів свої ідеї.

Доповнення «незакінченого речення» може виконуватись в усній або письмовій формі. Перший учень називає перше слово чи словосполучення, до якого кожен наступний гравець додає іншій слова і словосполучення, що підходить за змістом. Після того, як одне речення закінчене, наступний гравець розпочинає інше речення, пов’язане з попереднім, щоб таким чином була складена історія.

Технологія «мозковий штурм» ефективна в тому випадку, коли треба зібрати якомога більше ідей для виконання певного завдання. Метод розв'язування проблеми за обмежений час. Послідовність дій може бути такою.

Вступ. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обдумування пропозицій. 

Висловлення суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці. 

Обґрунтування своєї ідеї тими, хто її висловив. Загальна диску­сія навколо представлених ідей (правильність, доцільність, оригінальність). Вибір найкращої ідеї. 

Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків заняття. 

«Мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлювати свою думку. Інші учні не можуть говорити, підказувати з місця, оскільки право говорити має той, у кого мікрофон. Таким чином можна переказувати тексти, робити повідомлення та інше.  Мікрофон дає змогу кожному висловити свою думку з приводу чогось. Правила прове­дення такі: говорити має тільки той, у кого «символічний мікрофон», висловлені думки не оцінюються і не коментуються, під час виступу ніхто не має права пере­бивати, перепитувати.

 «Експрес-опитування» застосовується для розвитку в учнів мислення, уміння швидко орієнтуватися, робити повідомлення або висловлювати свою думку на основі вивченого матеріалу.

Проблемне навчання  - організація навчального процесу, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні. Ідея проблемного навчання – розвиток авторської позиції в навчально-виховному процесі. Учитель при цьому – організатор навчального пізнання.

Алгоритм дій:

  • постанова проблеми;
  • визначення шляхів розв’язання;
  • вибір оптимального шляху;
  • розв’язання проблем.

Проектна методика. 

Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну роботу навчальної проблеми, яка повинна завершитись практичним результатом (проектом). Проектом може бути відеофільм, стіннівка, альбом і т. д. проекти бувають дослідницькі, творчі, рольові, інформаційні, прикладні.

Етапи роботи над проектом:

- оголошення теми, мотивація;

- вибір теми і форми проекту;

- вибір методів дослідження, розподіл обов’язків між членами групи;

- збір інформації учнями (самостійна робота);

- оформлення проекту, підготовка виступу.

Рольові ігри є одним з найефективніших шляхів підвищення результативності навчання іноземних мов. Вони дають змогу реалізувати основний методичний принцип – комунікативне спрямування навчання. рольові ігри сприяють мотивації вивчення іноземної мови, допомагають врахувати психологічно-вікові особливості дітей, їх інтереси, сферу діяльності, відображають особистий досвід учнів, а головне – моделюють ситуацію реального спілкування. В ігровій моделі навчання учитель є інструктором, суддею, ведучий.

Приклади підготовчих ігор

1. «Схованки».

2. «Пантоміма».

3. «Зараз, завжди». 

4. «Слово – речення – питання – відповідь.»

Приклади рольових ігор

5. «Ярмарок».

6. «Де мій друг?».

Підготовчим етапом до усного чи письмового мовлення є асоціативні ігри:

«Словниковий їжачок»  настромлює на свої голки або певні частинки мови або слова, які асоціюються з головним словом (темою).

«Словникове сонце» дає учням змогу згадати лексику, утворити всі можливі словосполучення, скласти речення.

«Словниковий павук» передбачає ширше охоплення лексики в логічній послідовності аж до складання невеликого повідомлення.

Дедуктивні завдання. Це вибіркова поступова заміна частин тексту, його елементів аж до утворення нового за змістом тексту, переказ тексту від іншої особи, при думання закінчення тексту, вставлення діалогу, подій, розв’язання і складання кросвордів, складання вікторин, розповідей а малюнками і т. д.

Дебати і дискусії передбачають досить впевнене володіння іноземною мовою і можуть  проводитись в групах з сильною мовленнєвою підготовкою.

Кожна з вищезгаданих інтерактивних технологій цікава, корисна, пропонує для вчителя широке поле діяльності і варта застосування і використання в процесі викладання іноземних мов. Використання цих технологій сприяє вирішення поставлених перед школою завдань, реалізації особистісних якостей учнів – креативних (творчих), когнітивних  (пізнавальних), діяльнісних (сприяють соціалізації школярів).

 Коло ідей

Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;  після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася; групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки. 

 «Два — чотири — усі разом»

Цей метод ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, умінь переконувати та вести дискусію.

Організація роботи: 

  1. Поставити учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, даємо їм одну-дві хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально. 
  1. Об'єднати учнів у пари і попросити обговорити свої ідеї один з одним. Визначити час на висловлювання кожного в парі і спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу) щодо відповіді або рішення. 
  2. Об'єднати пари в четвірки і попросити обговорити попередньо досягнуті рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове. 
  3. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми. 

Метод «прес»

Використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання та необ­хідно чітко аргументувати позицію з проблеми, переконати інших у правоті. Алгоритм виступу доповідача має бути чітким і включати:

Позицію — «Я вважаю, що...» (висловлення думки, пояснення точки зору). 

     Обґрунтування: «...тому, що...» (наводиться причина появи цієї думки, дока­зи на підтримку пропозиції). 

 Навчаючи — учусь

Прийом, що дозволяє передавати свої знання іншим. Учням роздаються аркуші з конкретною інформацією. Вони повинні ознайомитися з її змістом і передати одному з учнів класу, при цьому отримати також інформацію від іншого учня. Після спілкування учнів у парах представник від кожної групи повідомляє класу те, про що дізналися учні під час спілкування.

Ажурна пилка Прийом, що заохочує до навчання один одного, дає змогу засвоїти значну кількість інформації за обмежений час. Учні повинні підготуватися до роботи в різних групах: домашній, члені якої отримують завдання, удома добирають інформацію, засвоюють та обговорюють її у групі; експертній, утвореній у класі вчителем із учнів — представників із кожної домашньої групи, що розробляла певну тему. Завдання полягає в тому, що кожному представнику «домашньої групи» треба повідомити присутнім про свою тему, з членом групи обговорити всі доповіді, узагальнити їх і зробити висновок.

  Ток-шоу Застосовується для залучення учнів до діяльності з набуття вмінь публічно ви­ступати. Планом передбачається:

Оголошення теми дискусії. Пропозиція висловити думку окремим учням, які готувалися до дискусії іззапропонованої теми.

Пропозиція глядачам поставити запитання до цих учнів (ті, які запитують і відповідають, повинні роботи це в стислій, лаконічній формі). 
Дискусія Колективне обговорення спільного питання, обмін думками, ідеями між кілько­ма учасниками.

 Журналісти Клас ділиться на команди, до складу яких входить по 4-5 осіб. Це представни­ки певного відомого для учнів літературного видання (можна телепередачі). Не­обхідно в стилі даного видання (телепередачі) написати коротенький нарис із те­ми. Цікаво проходять уроки, на яких пропонується виконати це завдання з пози­цій спортивного коментатора, ведучого політичної телепередачі, лікаря, що веде телепередачу «Планета здоров'я», редактора гумористичного журналу «Єралаш», ведучого передач «У світі тварин» або «Городок», учасників команди КВК або «Караоке на Майдані» та ін.

Фантазери Цей прийом можна розглядати як окремий випадок «барона Мюнхгаузена», який полягає в тому, що учням пропонується підготувати домашнє завдання у формі складеного невеличкого оповідання з теми, в якому навмисно допущено не менше п'яти помилок.На уроці учень перед класом читає свій твір, а завдання слухачів — помітити помилки. Визначення помилок може відбуватися після кожного виступу в усній формі, а можна запропонувати зробити це в письмовій формі в зошиті по кожно­му виступу. Зошити зібрати та перевірити, виставивши оцінки. 
Магазин самообслуговування Застосовується після вивчення певного розділу.Суть гри полягає в тому, що учні із запропонованого переліку запитань із теми, які вивішуються на дошці, повинні обрати за власним бажанням запитання та дати відповіді на них.

Навчання в командах досягненьОсобливість прийому (за американською технологією) полягає в системі оцінювання індивідуальних робіт. Оцінка виставляється за прогресивно-порів­няльною ознакою: учень може збагатити суму балів команди тільки в тому випад­ку, коли його оцінка за дану роботу вища від оцінки за попередні роботи. Даного принципу можна й не дотримуватись, а оцінювати якість виконання індивідуаль­ної самостійної роботи за звичайною шкалою.

Прийом «Кооперативне взаємонавчання»Полягає в постійній взаємодії та взамопідтримці учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань, переказ одне одному вивченого матеріалу, спільну підготовку до заліку та ін.

 Метаплан Маловідомий спосіб дискусії, що містить елементи «мозкової атаки», аналізу випадків, гри. Його можна використовувати як у малих групах, так і у великих аудиторіях. Методична структура метаплану включає:

Крок 1. Вступ до проблеми. Пояснення учасникам суті метаплану як методу вирішення проблеми (створення плаката, в якому відображені основні аспекти проблеми).

Крок 2. Постановка першого завдання. Створення першого плаката. Робота з картками. Ранжування. Переміщення першого плаката.

Крок 3. Поділ на групи й узгодження другого завдання (теми). Створення дру­гого плаката у групах. Робота з картками. Презентація плакатів.

Крок 4. Узагальнення пропозицій, зафіксованих на плакатах усіх груп. Підбиття підсумків.

Метод командної підтримки індивідуального навчання

Суть методу полягає в наданні можливості малим групам просуватися в за­своєнні навчального матеріалу індивідуальним темпом. Групам пропонуються ін­дивідуальні завдання з окремих тем програми, у ході виконання яких учні можуть звертатися один до одного за допомогою та консультаціями. Вони можуть також перевіряти роботи один у одного, виправляти помилки. Якість виконання завдань перевіряється вчителем або його помічниками із застосуванням листів-відпові-дей. Порівнюючи відповідь учнів із шаблоном, учитель може швидко провести оцінювання результатів виконання завдання. У кінці теми, що включає декілька уроків, підбивається підсумок результатів.

 Метод «американської мозаїки» Реалізується за схемою: новий матеріал поділяється на 4-6 частин, які пропо­нуються для вивчення членам груп. Кожен учень із групи досконало опрацьовує одне питання з переліку. Потім члени різних команд, які вивчали одне й те саме питання, збираються для 5-10-хвилинного обговорення його. Після цього вони повертаються до своїх команд і пояснюють зміст своєї частини навчального ма­теріалу іншим членам групи. Рівень засвоєння навчального матеріалу визначає­ться за результатами індивідуальної самостійної роботи, яку виконує кожний учень за всією темою.

 Метод групового дослідження Полягає в тому, що групи досліджують певне питання з теми з метою підготов­ки доповіді або виступу.. Питання розподіляються по групах так, щоб у результа­ті повідомлень був презентований увесь матеріал з нової теми. За підготовку доповіді вся група отримує оцінку.

 Кольорова стрічка Учням, об'єднаним у групи, роздаються різнобарвні квадратики. На їх звороті написані певні слова як відповіді на ті запитання, які отримає команда від учите­ля. Серед «іграшок» є невірні відповіді. Завдання учнів полягає у тому, щоб, про­читавши запитання, знайти серед запропонованих відповідей правильну та за допомогою шпильок зачепити одна за одну правильні відповіді. Утвориться різ­нобарвний ланцюжок. Учитель може так підібрати запитання та відповіді, щоб у всіх команд утворились однаково розфарбовані ланцюжки

У ході навчання писемного мовлення інтерактивні форми роботи застосовують у поодиноких випадках. Інтерактивне навчання писемного мовлення у середній школі повинно формувати і розвивати уміння обговорення, аналізу, взаємоперевірки і взаємооцінювання .Аналіз творів свідчить, що учні зазвичай будують зв’язні висловлювання, спираючись на мовний досвід, а не на знання про побудову тексту, і тому не вміють упорядкувати текст у відповідності до структурно-смислових і комунікативних особливостей, не роблять вступу, своєрідного фонового компоненту тексту, або пишуть занадто довгий вступ, кінцівку зв’язного висловлювання не співвідносять із його початком.

Інтерактивне навчання писемного мовлення - це організація спільної групової і самостійної навчальної діяльності учнів, яка спрямована на розвиток індивідуального писемного мовлення учнів, виконання ними у процесі активного взаємонавчання різних соціальних ролей (автора, читача-редактора, учня, вчителя). Учень при самостійному поетапному написанні творчої роботи (від розробки ідей до написання кінцевого варіанта тексту), читаючи, аналізуючи та корегуючи як власні, так і чужі тексти, розширює свій мовленнєвий досвід. Таке навчання дозволяє організувати спілкування і взаємодію партнерів, спрямовані на спільне розв'язання завдань проблемного характеру.

Таким чином, основним завданням навчання писемного мовлення в школі є розвиток практичних навичок і вмінь, що дозволяють ефективно створювати письмові висловлювання необхідного обсягу і формату, відповідно до заданих параметрів, а також аналізувати й коригувати написаний текст для максимального його удосконалення.

Методика організації інтерактивного навчання писемного мовлення керується основними принципами навчання англійської мови:

А) активність - усі учні залучені до участі у кожному етапі навчання писемного мовлення та відповідають за розвиток своїх умінь. Використання інтерактивних методів навчання при цьому передбачає активну взаємодію між учнями, взаємодопомогу і участь у груповій роботі, що дозволяє зменшити кількість помилок при написанні тексту;

Б) розвиток особистості - учні мають усі умови для особистісного розвитку, пізнавальної активності і творчої самостійності, набувають найважливіших соціальних навичок;

В) інтегративний взаємозв'язок розвитку писемного мовлення з іншими видами мовленнєвої діяльності: аудіюванням, читанням і усним мовленням .

2.5 Недоліки та переваги застосування форм та методів інтерактивного навчання

Отже,  інтерактивні форми   роботи в порівнянні з іншими мають  низку переваг:

- за той самий проміжок часу обсяг виконаної роботи набагато більший;

- висока результативність у засвоєнні знань і формуванні вмінь;

- формується вміння співпрацювати;

- формуються мотиви навчання, розвиваються гуманні стосунки між дітьми;

- розвивається навчальна діяльність (планування, рефлексія, контроль, самоконтроль).

- страх втратити керівну роль у навчальному процесі; небажання мати клопіт із змінами у навчальних курсах;

- хвилювання втратити контроль за навчанням студентів а також побоювання того, що працюючи в групах, не всі студенти активні;

- неможливість постійно підтримувати на занятті "залізну" ди­сципліну і тишу

Система організації навчальної діяльності учнів за інтерактивними технологіями позитивно впливає на розвиток особистості учня.

При цьому:

1) створюються оптимальні умови для активізації можливостей кожної дитини, тому що успішність виконання спільного завдання залежить від кожного учня зокрема;

2) розвиваються уміння слухати товариша і робити свої висновки, вміння адекватно оцінити себе;

3) здобуваються навички, необхідні для спілкування і співпраці;

4) зростає самостійність в оволодінні іншомовними знаннями;

5) знімається нервове перевантаження учнів;

Недоліки:

1. Інтерактивні методи приносять ефект лише в групах, де більшість учнів має сильну та середню мовленнєву підготовку.

2. Для вивчення невеликого обсягу інформації шляхом застосування інтерактивних методів потрібно більше часу, ніж при використанні традиційних методів.

3. Результати роботи учнів менш прогнозовані, ніж при традиційних формах навчання.

4. Існує необхідність подальшого коригування знань, умінь і навичок учнів.

5. Має місце пожвавлення, а тому створюється шум на уроці.

Інтерактивне навчання має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних належать:

• розширення пізнавальних можливостей учнів (здобуття, аналіз, застосування інформації з різних джерел);

• високий рівень засвоєння знань;

• оптимальний контроль учителя;

• взаємодія та партнерство між учителем і учнями;

• пошук альтернативного підходу в оцінюванні знань учнів.

Недоліком є відсутність методичних розробок уроків з іноземної мови,

Необхідність значних затрат часу на вивчення певної інформації.

У порівнянні з традиційними методами, перевагами інтерактивного навчання є:

• участь у роботі всіх учнів класу;

• формування вміння працювати у команді;

• вироблення доброзичливого ставлення до опонента;

• можливість висловлювати власну думку;

• створення «ситуації успіху»;

• можливість засвоєння великої кількості матеріалу за короткий проміжок часу;

• формування навичок толерантного спілкування;

• уміння аргументувати свою думку, знаходити альтернативне рішення проблеми.


Висновки

 Отже, інтерактивні методи сприяють інтенсифікації та оптимізації навчального процесу. На інтерактивних уроках учні мають змогу:

- аналізувати навчальну інформацію та творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;

- формувати власну думку, правильно її висловлювати, доводити власну точку зору, аргументувати й дискутувати;

- моделювати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;

- розвивати навички творчої та проектної діяльності, самостійної роботи.

Використання інтерактивного навчання - не самоціль, а лише засіб для

Досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкращим чином сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, дозволяє у повній мірі реалізувати особистісно орієнтоване навчання.

Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.

      Після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:

1.    учні набули культури дискусії;

2.    виробилося вміння приймати спільні рішення;

3.    поліпшились вміння спілкуватися, доповідати;

      Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

  1.               Інноваційні технології навчання від А до Я / упор. В. Волкова. - К. : Шкільний світ, 2011. - 96 с.
  2.               Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти:навчання, викладання, оцінювання. К., 2008.– 261 с.
  3.               Коваленко О. Концептуальні зміни у викладанні іноземних мов у контексті трансформації іншомовної освіти / О. Коваленко // Іноземні мови в навчальних закладах. - Педагогічна преса, 2003. - С. 4-10.
  4.               Комунікативні методи та матеріал для викладання англійської мови; перекл. з англ. мови та адаптація Л. В. Биркун. - Oxford Univ. Press, 1998. - С. 20-48.
  5.               Литвин С. В. Система вправ для навчання писемного спілкування учнів старших класів середньої загальноосвітньої школи / С. В. Литвин // Іноземні мови. - 2001. - № 1. - С. 4-9.
  6.                 Ніколаєва С.Ю. Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах / кол. авторів Вид. 2-ге, випр. і перероб. - К. : Ленвіт, 2О02. - 328 с.
  7.               Новік Л.П.  «Шляхи оновлення змісту навчання іноземних мов у сучасній школі»
  8.               Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід / О. Пометун, Л. Пироженко. - К., 2002. - С. 135.
  9.               Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання / О. Пометун, Л. Пироженко. - К. : А. С.К., 2005. - С. 192.
  10.          Редько В. Інтерактивні технології навчання іноземної мови / В. Редько // Рідна школа. - 2011. - № 8-9. - С. 28-
  11.            Редько В. Г. Лінгводидактичні засади навчання іноземної мови учнів початкової школи. – К., 2007.– 133 с.
  12.          Смагіна Т. М. Теоретичні та практичні основи конструювання компетентнісного уроку. // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – Житомир 2012. – № 61. – С. 128 – 131.
  13.          Сотнікова С.І. Інтерактивні завдання в навчанні німецької мови, німецька мова в школі. №2 (14), лютий 2010р.

 

 

 

docx
Додано
26 грудня 2018
Переглядів
938
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку