Методичні рекомендації "Формування компетентностей - запорука успіху"

Сучасний період розвитку людства, в тому числі й освітньої галузі, можна окреслити як перехід від індустріального до інформаційного суспільства, появу якого пов’язують з інформаційною революцією, розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які змінюють суспільне життя кожної людини, а особливо сучасних школярів.

Розвиток сучасної цивілізації ставить перед освітою завдання, для виконання яких необхідно формулювати нові концептуальні ідеї навчання, що органічно поєднують елементи традицій та інновацій.

Основною формою організації навчальної діяльності у багатьох країнах світу є класно-урочна система. На жаль, в умовах науково-технічного прогресу, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Причиною цього стало зростання обсягу загальноосвітніх знань, зміна вимог суспільства до освіти. Критика класно-урочної системи пов’язана з пасивністю учнів на уроках, відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаження дітей домашніми завданнями й уроками, внаслідок чого погіршується стан їхнього здоров’я.

Удосконалення освіти спрямовано на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, навчання його самостійно оволодівати новими знаннями. Людина, щоб реалізуватися в суспільстві, повинна вчитися практично все своє життя, активно діяти і природно сприймати зміни, не виживати в суспільстві, а жити гідним життям, реалізовуючи свої здібності. Різні методи навчання, які розвивають учнів, розширюють їхні пізнавальні можливості, виховують особистість. Суть їх полягає у тому, що учні долають навчальні проблеми у цікавій формі, і таким чином оволодівають розумовою діяльністю, отримують вміння використовувати набуті знання в різних ситуаціях. Такі методи дають змогу повністю враховувати вікові особливості дітей, розвивати ініціативу, створювати атмосферу розкутості, самостійності, творчості. Їх ефективність дає кожному ученеві відчувати свою успішність, інтелектуальну спроможність. Формування ключових компетентностей учнів в наш час є одним з найбільш актуальних завдань системи освіти.

Проблеми сучасної освіти хвилюють усе наше суспільство. Це зумовлено не лише потребою суттєвої модернізації галузі, а й різносторонністю бачення, оцінками стану освіти й підходами до її якісного вдосконалення.

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Школа повинна бути для дитини освітнім середовищем, в якому вона навчиться створювати навчальний, життєвий простір, оволодівати новим через систему дій, операцій, способів, необхідних для освітньої діяльності і життя вцілому. Сьогодні від системи освіти чекають випускника – особистість, яка повинна оволодіти:

- самостійністю і відповідальністю у виборі і прийнятті рішень;

- умінням відповідати за свої рішення;

- готовністю діяти в нестандартних ситуаціях;

- прийомами вчитися самостійно і адаптуватися до природних зміни;

- ключовими компетентностями і компетентностями з різних галузей знань;

- толерантністю, тобто розумінням того, що крім власної думки, яку треба вміти відстоювати, аргументувати і захищати, є й інші, які також мають право на існування. Життя в соціумі – це постійний пошук розумних компромісів;

- умінням ідентифікувати одночасно себе як частину того чи іншого етносу, носієм національної культури і просто громадянином світу.

Зростити за роки шкільного життя особистість з такими якостями – завдання надто складне, але іншого шляху немає, якщо ми хочемо гідно жити в сьогоднішньому і завтрашньому суспільстві.

Компетенція, у перекладі з латинської мови, означає коло питань, у яких людина добре обізнана. Компетентний– той, хто володіє відповідними знаннями і здібностями, які дозволяють робити ґрунтовні висновки з певної проблеми.

Компетентність – сукупність особистих якостей учня (ціннісно-змістових орієнтацій, знань, умінь, навичок, здібностей), зумовлених досвідом діяльності в певній галузі .

Сутність компетентнісного підходу полягає в спрямуванні освітнього процесу на набуття учнями важливих компетенцій, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності, що ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню, та є показником успішності .

Система компетентностей в освіті має ієрархічну структуру,рівні якої складають:

• ключові компетентності;
• загально-галузеві компетентності;
• предметні компетентності.

Цих компетентностей можна досягти тільки своєю особистою активною та продуктивною діяльністю, особистим досвідом через пізнання соціального досвіду.

Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру, креативність та інтелект, духовність особистості) поєднуються в різних конфігураціях для вирішення людиною конкретних завдань та розв’язання проблем, які ставить перед нею життя.

Життєва компетентність виконує дві основні функції – забезпечує життєздатність та життєстійкість.

Розвиток особистості – це розвиток системи «людина - світ». Щоб освіта стала якісною, необхідно, щоб навчальний процес учня наповнився системою заходів взаємодії з суспільством, з предметним світом взаємодії людини у світі, де школяр здійснює активну діяльність, у процесі якої він стає самим собою.

Важливим завданням для педагога постає перебудова шкільного середовища з екстенсивної «моделі предметних знань» на інтенсивну «модель розвитку здібностей» із «завоюванням» особистісного освітнього та життєвого простору.

Новий етап у розвитку шкільної освіти пов’язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлюють принципові зміни в організації навчання. Таке навчання стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей, життєво необхідних знань та вмінь учнів. Впровадження компетентнісного підходу передбачає обов’язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає відповідних змін у системі оцінювання навчальних досягнень.

При цьому важливого значення набуває проблема формування мотивації навчальної діяльності учнів, зокрема таких питань:

* способів формування у школярів позитивного ставлення до навчання;

* способів формування почуття обов’язку та відповідальності;

* роз’яснення учням важливості, а головне - значущості набутих знань у суспільному та особистому житті.

Формування ключових компетентностей повинно стати стратегічною метою для педагога. Водночас досягнення стратегічної мети неможливе без здійснення проміжних цілей, якими є ключові компетентності.

Усі інноваційні технології, що запроваджуються в освіті, орієнтуються на зміну кінцевого результату, виховання особистості, яка вміє самостійно діяти в шкільному й суспільному середовищах. На жаль, до цього часу якісним результатом все ж таки вважається високий рівень засвоєння знань, умінь, навичок учнями, а соціальний компонент, що виражається ступенем самостійності у розв’язанні проблем людського буття шляхом їх „вмонтування” в реальність, залишається за межами уваги під час оцінювання якості освіти.