10 березня о 18:00Вебінар: Шкільне діловодство. Документація заступника директора з навчальної роботи

Методичні рекомендації "Формування орфографічної грамотності молодших школярів"

Про матеріал

Формування культури писемного мовлення є важливим завданням початкової освіти, одним із засобів вирішення якого є розвиток в учнів орфографічної, граматичної і пунктуаційної грамотності. У посібнику подано традиційні та інноваційні методи роботи з розвитку грамотного письма.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні особливо актуальною є проблема мовної і мовленнєвої компетенції школярів, вирішення її безпосередньо залежить від формування в учнів правописних умінь і навичок, які є невід'ємним елементом писемного мовлення та показником інтелектуального рівня особистості.

Грамотність у широкому розумінні означає вільне володіння мовними багатствами та вміння самостійно створювати зв'язні висловлювання, у вузькому розумінні - орфографічну і пунктуаційну грамотність. Основи знань з орфографії закладаються в початковій школі, де основою орфографічної грамотності є вміння співвідносити фонетичний і графічний образи слова, позначати звуки слова відповідними буквами без їх пропусків, замін, вставлянь і переставлянь

Учні початкових класів мають оволодіти цими уміннями і безпомилково писати слова, які утворюються за фонетичним принципом. Крім того, вони мають засвоїти і користуватися у процесі письма відповідними орфографічними та пунктуаційними правилами.

Важливою частиною роботи з орфографії є засвоєння списку слів, вимову і написання яких школярі мають запам’ятати.

Формування орфографічної зіркості

Визначальним умінням, яке має бути сформоване на початковому етапі навчання мови, є орфографічна зіркість: уміння бачити місця у словах, де потрібне застосування того чи іншого правила правопису.

Щоб навчити дітей самостійно визначати місця орфограм у словах на слух, я використовую такий вид роботи, як усний диктант. Він являє собою набір із 10 слів, які містять різні орфограми, в тому числі і словникові слова. Кожен учень має набір сигнальних карток з відповідними позначками: е; и; ’;  ь; ьо; йо; дж; дз; роз-; без-; з-; с- тощо. Методика роботи така: вчитель називає слово, учні сигнальними картками вказують орфограму (або орфограми), пояснюють її. Усний диктант проводиться з одним варіантом: це підсилює його ефективність, бо практично кожен учень пояснює якусь орфограму, а також запобігає підгляданню. Другий варіант у цей час виконує невелику самостійну роботу, де перевіряються знання і вміння з різних тем граматики. На наступному уроці варіанти міняються, але робота виконується та ж. Це дає змогу оптимізувати процес формування орфографічної зіркості, а також мати реальну картину рівня засвоєння виучуваного матеріалу.

Дуже ефективним з точки зору формування вміння бачити орфограми в словах є пояснювальні диктанти, але за умови, що вони проводяться досить часто, практично на кожному уроці. Саме за допомогою пояснювальних диктантів формується пунктуаційна пильність, тобто вміння бачити структуру речення та позначати її особливості відповідними розділовими знаками.

Ця робота включає в себе такі етапи:

а) запис диктанту (зрідка – попереднє пояснення важких випадків написання);

б) самостійне визначення орфограм і пунктограм учнями (підкреслення їх);

в) пояснення орфограм і пунктограм з опорою на правило або доказ.

Пояснення може бути фронтальним (по 1 орфограмі) або індивідуальним (учень пояснює орфограми і пунктограми в цілому реченні, одержує оцінку). Такий вид роботи, по-перше, сприяє розвитку монологічного мовлення, вмінню аргументувати свою думку, а по-друге, приводить до міцного запам’ятовування правил через їх часте застосування і промовляння.

У II семестрі 1 класу та в 2 класі такі диктанти пишуться досить часто. Основне їх завдання – навчити позначати межі речення, вживати велику букву, знак м’якшення, апостроф, буквосполучення ьо, йо, дж, дз (відповідно до вивчених правил). У 3 і 4 класах вони стають регулярними, адже кількість вивчених орфограм уже велика, а також значно зростає швидкість письма школярів. У 4 класі особлива увага приділяється пунктограмам.

Слід зазначити, що робота з диктантами не закінчується поясненням орфограм і пунктограм. Текст його може бути використаний:

-при вивченні нового матеріалу – для спостереження над граматичними явищами та їх аналізу;

-для закріплення вивченого у фронтальній чи індивідуальній роботі;

- для контролю за якістю знань, умінь і навичок.

Також в своїй роботі  використовую досвід учителя-словесника  Марії Володимирівни Ганькіної . Вона автор книги «Аптечка швидкої граматичної допомоги», в якій пропонує в скарбничку вчителю оригінальні види робіт, що допоможуть навчити дітей писати грамотно.

Словниковий диктант  «Одиночне плавання»

Для цієї форми роботи необхідні дві смужки паперу. Це «вітрила». Борти – це варіанти. «Лівий борт» – це ті, хто сидить ліворуч від лінії, подумки проведеної посередині парти  (І варіант), правий – ті, хто сидить праворуч від неї (ІІ варіант).

Правила морської мандрівки:

1) вчитель диктує швидко по черзі кожному борту всього по 8-10 слів;

2)  учням забороняється перепитувати, щоб не збитися з курсу, адже плавання одиночне;

3)  учням забороняється розмовляти, адже кожен знаходиться сам на плоті;

4)  слова пишуться в стовпчик, і вітрило щоразу треба згортати (загинати папірець) рівно на одне слівце. Адже в бурю вітрило згортають!

5)  коли хвилі меншають, море затихає, можна розгорнути вітрила (перевірка).

При перевірці орфограму обводимо кружечком (якщо правильно написане слово), якщо учень допустив помилку, то виправляє її, а біля цього слова робить ручкою дірку наскрізь. Вдома потрібно вітрило полатати, тобто виконати роботу над помилками.

           Формування вміння перевіряти написане

Одним із важливих аспектів грамотності є вміння перевіряти написане, тобто звіряти із зразком при списуванні або з певними правилами правопису в диктанті, переказі чи творчій роботі.

Практика показує, що значна частина учнів не вміють перевіряти написане. Вони прочитують те, що повинно бути, а не те, що написано дійсно ( при цьому навіть зустрічаються різні варіанти написання одного і того ж слова).

           Формуванню вміння перевіряти написане сприяють такі види роботи:

           1) взаємоперевірка;

           2)виправлення помилок, навмисне зроблених у тексті.

            Взаємоперевірка використовується як після списування, так і після диктанту, в тому числі і після пояснювального (особливо на початковому етапі, оскільки навіть при поясненні написання не всі учні виправляють помилки у своїх зошитах). Перед взаємоперевіркою обов’язкова самоперевірка (навчити дітей перевіряти написане самостійно і є основним завданням): школярі підкреслюють орфограми і пунктограми, пояснюють їх “ для себе”.Потім обмінюються зошитами і, використовуючи зелену пасту, перевіряють роботу сусіда по парті, оцінюють її відповідно до існуючих норм (таблиця з нормами оцінювання знаходиться в класі на видному місці). Після цього робота ще раз перевіряється вчителем (як правило, наступного дня, коли зібрані зошити).

Інший вид роботи – виправлення помилок, навмисне зроблених у тексті вчителем. Текст містить помилки як найбільш типові, так і такі, що зустрічаються зрідка або тільки в окремих учнів. Більшість помилок – на певні правила, але є й іншого характеру: заміна, пропуск, перестановка букв.

Учням пропонується записати текст без помилок. На перших етапах спочатку пояснюється правильне написання або вказується кількість помилок. Пізніше потреба в такій попередній роботі відпадає.

           Після запису тексту може бути проведено:

         - пояснення орфограм і пунктограм;

         - взаємоперевірка й оцінювання;

         -індивідуальна вибіркова або фронтальна перевірка вчителем.

            Слід зазначити, що в 2 класі зручно користуватися картками для кожного учня класу (або по варіантах), в яких діти виправляють помилки. Це значно економить час, адже швидкість письма другокласників ще досить низька. У 3 і 4 класах краще писати повний текст, бо це сприяє запам’ятовуванню графічного образу слів, підвищує темп письма.

           Методи словникової роботи

Важливою частиною роботи з орфографії в початкових класах є засвоєння списку слів, вимову і написання яких школярі мають запам’ятати.

Традиційні методи

            Обираючи методичний інструментарій для засвоєння графічного образу словникового слова, слід звернути увагу на використання традиційних методів і прийомів.

            1.Пояснення лексичного значення слова.

            2.Наголошення на особливостях правопису (зорове сприймання: на дошці, у підручнику, на картці з малюнком).

            3. Звуко-буквений аналіз слова, списування, наголошення на різниці між написанням і вимовою.

            4. Складання словосполучень, речень.

            5. Визначення граматичних категорій (рід, число, відмінок тощо).

            6. Списування.

            7. Мовні  ігри — ребуси, кросворди, анаграми, граматичні приклади, словотворчі вправи та ін.

            8. Диктанти.

Інноваційні методи

Підвищенню ефективності засвоєння словникових слів значною              мірою              сприяє використання інноваційних технологій: інтерактивних форм роботи, технології критичного мислення.

Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання різноманітних творчих завдань,              створення ситуації взаємодопомоги —це              прийоми, які дозволяють реалізувати              індивідуально-особистісний підхід              у навчанні. Застосовуючи їх під час роботи над              словниковими словами,              учитель активізує пізнавальну діяльність школярів, зробить словникову роботу цікавою для дітей.

           Робота в парах сприяє розвитку навичок спілкування, формує вміння висловлюватись, переконувати, вести дискусію. Обговорення              матеріалу з однокласником               дає можливість краще зрозуміти те, що вивчається. Завдяки такій формі діти вчаться співробітництва              (слухати, підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися).              До того ж, учні набувають навичок альтернативного пошуку розв’язання проблемних ситуацій.

            Використовуючи парну форму роботи, доцільно дозволити дітям перемовлятися, підходити              одне до одного, обмінюватися думками. Це  сприяє  розвитку самоповаги, формує почуття особистої              гідності. Робота в парах є підготовчим етапом до              роботи в групах.

             Доцільним є використання таких вправ для парної роботи.

             Вправа «Перевір мене»

             Учні пишуть під диктовку вчителя словникові слова, потім обмінюються зошитами              і перевіряють  правильність виконання роботи однокласником.

            Складання сенкану до словникового слова

           «Кубування»

             Учитель демонструє куб, на гранях якого записані ключові слова — завдання              для кожної групи, і              дає учням вказівки щодо напряму мислення              або письма.

 «Асоціативний кущ»

             Кожна група отримує словникове слово і складає асоціативний              кущ.

            Таблиця множення словникових слів

Словникові слова під час вивчення та, коли помилився, записуємо  на сонечку. В центрі  буква, а на промінчиках словникове слово.

Словникове  слово має бути написане кілька разів не лінійно, а саме на променях, під різним кутом зору, і літера, через яку це слово потрапило до словника, вирізнялася своїми розмірами.

 Вивісити слово на стінку

Словникове слово потрібно «проілюструвати» на аркуші форматом А-4, виділивши літеру розміром і кольором. Цей малюнок потрапляє на стінку (магнітну дошку). До нього додаються інші слова, які діти вивчають впродовж певного періоду, наприклад місяця. Коли стінка заповнена, слова знімаються з певним ритуалом: згадуючи історію, через яку слово потрапило на стінку. Після цього вчитель диктує швидко слова з аркушів (словниковий диктант). Далі взаємоперевірка. Якщо ні в кого не знайшлося помилки, слово відправляють на «пенсію». Якщо ж хоча б в одного учня виявилась помилка – слово знову відправляється на стінку. При цьому ведеться обговорення, чому це слово потрапило на стінку. Може погано проілюстроване, фломастер блідий… Аркуш зі словом йде на «реставрацію», а потім знову відправляється на стінку.

 

Список використаної літератури

 

1.   Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1-4 класи.- К.: Видавничий дім  «Освіта»,  2012. – 392с. ( зі змінами відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України від 05. 08. 2016 № 948)

2.   Ганькіна М. Аптечка швидкої граматичної допомоги. – К.: Ред. Загальнопед. газ., 2005. – 112с. – (Б-ка «Шк. світу»).

3.   Сходинкам творчості. Методика ТРВЗ в початковій школі / Автори-упорядники: О.В.Лесіна, В.П.Телячук.  – Х.: Вид. група «Основа »: «Тріада +», 2007.  – 112 с. – (серія «Педагогічні інновації. Майстерня »).

4. Айзацька Н.І., Безкоровайна О.В. Самостійні роботи для 2 класу.

5.   Знайди помилку. – Харків: Торсінг, 2005. – 128 с.

6. Тітова М. Словниаові слова. Дидактичні матеріали. – Х.: Видавництво «Ранок»

 

1

 

docx
Додано
3 квітня 2018
Переглядів
2089
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку