Методичні рекомендації "Методика використання музично-релаксаційних пауз на уроках"

Зміст

 

Вступ....................................................3

Розділ 1. Цілющі властивості музики..............................3

1.          Фізіологічні основи впливу музичного мистецтва  на людину............3
2.          Терапевтичний вплив музики...................................6
3.          Вплив музики на розвиток інтелекту людини........................7

Розділ 2. Вплив на психіку людини різних музичних стилів та жанрів......12

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо проведення

музично – релаксаційних пауз..................................15

Література...............................................20

Список творів на диску......................................21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

      Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін.) способів зміцнення здоров’я людини, що визначається як неоцінений феномен буття. Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музично – релаксаційні паузи одним із перспективних сучасних методів збереження психологічного здоров’я учнів. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ дитини, допомагає школярам звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій; активізувати розумову діяльність; тобто позитивно впливати на психологічне здоров’я особистості.

      Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал дитини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. Але, на жаль, систематично займаються музикою лише одиниці,  уроки музичного мистецтва проходять лише раз на тиждень і тільки до восьмого класу. Тому проведення у середніх та старших класах загальноосвітньої школи музично – релаксаційних пауз на уроках мови, математики, історії, біології та ін. стає необхідною умовою збереження психологічного здоров’я учнів.

 

Розділ 1.  Цілющі властивості музики.

1.1 Фізіологічні основи впливу музичного мистецтва на людину.

      В Україні здавна зачаровуючі цілющі звуки музики допомагали людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, живопису, театру, історії свого народу, довершеність поезії. Музика додає нові кольори в палітру людської свідомості, супроводжує людину від народження до смерті, передається від покоління до покоління. Відомо, що нація, яка не використовує музику при формуванні особистості, особливо народну музику, перебуває під загрозою знищення, деградації. Кожна людина має знайти свою унікальну пісню, музику, мелодію у нескінченній дивовижній симфонії життя.

      У другій половині ХХ століття зріс інтерес не тільки до виконання чи сприйняття музики, але і до механізму її дії. Науково-технічний прогрес дозволив на вищому рівні, ніж в попередні сторіччя, вивчити фізіологічні реакції організму ( дихання, частоту серцевого ритму, кровообіг, кров’яний  тиск і ін.) на звук і музику. Їх цілющий вплив був необхідний і у зв’язку з необхідністю зняття втоми і стресу в століття супершвидкостей, зокрема в умовах космічних польотів.

      Вивчення фізіологічної дії музики науковими методами підтвердило гіпотезу стародавніх учених про те, що в основі впливу звуку і музики лежить резонанс. Акустичний принцип резонансу може бути застосований не тільки до музичних інструментів, але і до людського організму. Коли звукові хвилі проникають в тіло людини, в клітинах виникають відповідні коливання, що сприяють відновленню і зміцненню здоров’я.

      Високий вміст рідини в тканинах людини допомагає передавати звук, а загальний ефект можна порівняти з глибоким масажем на атомному і молекулярному рівнях. Отже, людину можна порівняти з дуже складним, унікальним і тонко настроєним музичним інструментом. Кожен атом, молекула, клітина, тканина і орган тіла постійно випромінюють коливання різних частот фізичного, емоційного, психічного і духовного життя організму.

      За допомогою музики, звуку можна уповільнити і зрівноважити хвилі, що випромінюються тим або іншим органом, змінюючи їх частоту (число періодів коливань в одну секунду, що випромінюються в герцах – Гц). Частота звуку і є основним чинником, що визначає його терапевтичний ефект.

      Російським ученим, що розробляють теорію хвильового впливу, вдалося виділити діапазон і амплітуду частот, випромінюваних здоровою клітиною людського організму. Дія цими частотами, зв’язана з фізіологічно значущою інформацією (модуляцією), створює коливання, характерні для здорової клітини живої тканини, що мають позитивний вплив.

      Бета-хвилі мозку, що мають частоту від 14 до 20 Гц, генеруються нашим мозком, якщо ми зосереджені на повсякденній діяльності або переживаємо сильні негативні емоції. Піднесені відчуття і спокій характеризуються альфа-хвилями, які поширюються на частоті від 8 до 13 Гц. Періоди пікових творчих здібностей, медитацій і сну характеризуються тета-хвилями, які мають частоту від 4 до 7 Гц, а глибокий сон, глибока медитація і несвідомий стан генерують дельта-хвилі, частота яких складає від 0,5 до 3 Гц.

      Чим меншої частоти хвилі мозку, тим більш розслаблений стан людини. Канадські учені встановили, що при гальмуванні музикою бета-хвилі можна зняти больові відчуття, що буває ефективнішим за прийом хімічних препаратів.

      Ймовірно, перший з елементів музики, з яким ми знайомимося в своєму житті, - це ритм. Знайомство відбувається ще в утробі матері, коли немовля чує биття її серця. Припускають, що власне серцебиття і навіть дихання підсвідомо впливають на наше сприйняття ритму. Тому, можливо, не випадково більшість людей віддає перевагу музичному темпу приблизно 70-100 ударів в хвилину. Це середній пульс здорової дорослої людини. Музика бароко, ритм якої складає близько 60 ударів в хвилину, може зсунути діяльність мозку у напрямі альфа-діапазону, покращуючи таким чином загальне самопочуття і увагу.

      Недавні дослідження звукотерапевтів і біологів показали, що різні частоти музичної гамми камертону викликали зміни кольору і форми клітин крові. Наприклад, нота «до» видовжувала їх, під дією ноти «мі» вони набували сферичної форми, а нота «ля» змінювала колір клітини з червоного на рожевий,

      У разі захворювань, щоб викликати резонанс і зруйнувати негативну структуру, музичні частоти повинні бути близькі частотам клітин. Так, ракові клітини порівняно зі здоровими можна розглядати як слабкі, мляві і набряклі. Під дією зростаючих частот вони поступово руйнуються і розпадаються на частотах 400 – 490 Гц ( «ля» - «сі», вище середнього «до»). Можна добитися, щоб резонанс посилював здорові клітини і тканини і руйнував хворі. Такого роду дослідження можуть стати відправною точкою в терапевтичному використанні звуку при лікуванні раку.

      Сьогодні визначені частоти, відповідні тим або іншим органам людського організму, що може допомогти  в їх лікуванні. Звукові частоти шлунка, селезінки, печінки, жовчного міхура відповідають частоті ноти «соль», легенів – «фа», хребта – «до». Французький музикотерапевт Ф.Маман, вивчаючи дію різних нот на клітину, дійшов висновку, що нота «ля» благотворно діє на всі органи будь-якої людини, заспокоюючи та релаксуючи її.

      Ця галузь знань ще мало вивчена, дослідження знаходяться у стадії експериментів, проте двері в цей цікавий світ вже прочинені.

1.2 Терапевтичний вплив музики.

 Для того, щоб краще зрозуміти, як зцілює музика, необхідно зрозуміти, що саме вона робить. Джордж Гершвін сказав: «Музика викликає в нас певну вібрацію, яка спричиняє психічну реакцію. Коли-небудь буде знайдена найпотрібніша вібрація для кожної людини, яка допоможе їй».

      Знаючи результат дії музики, що викликає «потрібну вібрацію», ми можемо – незалежно від рівня нашої музичності – змінювати навантаження на свої «звукові канали», причому так само швидко і результативно, як перемикаємо телевізійні канали, щоб знайти потрібне зображення.

      Музику можна використовувати як потужний терапевтичний фактор. Наведемо приклади терапевтичної дії музики: вона впливає на рецептори шкіри, може активізувати функції імунної системи, допомагає подолати синдром хронічної втоми (СХВ), може збільшити поріг болю, впливає на серцевий ритм, пульс і кров’яний тиск, при невротичних і неврозоподібних порушеннях лікувальні музичні композиції дають швидкий і стійкий позитивний ефект.

      На початку 80-их років минулого століття Говард Гарднер з Гарвардського університету написав книгу «Кадри мозку» - одну з найефективніших книг серед праць про освіту сучасного покоління. У ній він стверджує, що ми володіємо множинним інтелектом. На додаток до лінгвістичного, логіко-математичного, просторового інтелекту у нас є ще міжособовий, внутрішньо особовий і музичний інтелект.  

      Х.Гарднер цитує результати досліджень, які показують, що немовлята здатні підлаштовуватись під гучність і мелодійний контур пісень матері, а в чотири місяці вони вже можуть вгадувати їх ритмічну структуру. Учені виявили, що діти схильні до сприйняття цих аспектів музики набагато сильніше, ніж базових елементів мови, що може ефективніше розкривати їх творчі можливості.

      Гарднер аналізує традиційну музичну освіту в Африці на прикладі її в общині з Нігерії. Коли дітям виповнюється тиждень від народження, їх вже вводять в круг музики і танців, батьки починають виготовляти для них маленькі барабанчики. По досягненні двох років дітей об’єднують в групи, де вивчають спів, танець і гру на музичних інструментах. До п’яти років діти знають вже сотні пісень, грають на декількох ударних інструментах і виконують десятки складних танцювальних рухів.

      У деяких африканських культурах роблять акцент на відмінностях осіб. У племенах з Гани, наприклад, менш талановитих дітей примушують лягати на землю. Вчитель музики, нахиляючись над ними, буквально «забиває ритми» в їх тіло ( і, як вони вважають, в душу).

      З тих пір, як книга «Кадри мозку» допомогла ввести музичний інтелект в освітню систему багатьох країн, сотні праць продовжують розвивати цю тему. Наприклад, Дон Кемпбел (США) в книзі «Введення в музичний мозок», доводить: чим більше стимулювання одержує дитина через музику, рух і мистецтво при отриманні фундаментальних знань, тим більше інтелігентною людиною вона стане.

1.3 Вплив музики на розвиток інтелекту людини.

      Найглибше використання музики для прискорення навчання було розроблено болгарським психологом Георгієм Лоза новим, який провів дослідження творчих функцій, уяви і релаксації і став одним з провідних методистів з навчання під час сну, відомий під назвою «суггестопедія», внести істотні зміни в систему викладання в Європі і Сполучених Штатах.

      Лозанов виявив, що повільна музика у стилі бароко може ввести студентів в стан розслаблення, в якому вони сприймають знання краще, ніж уві сні. За допомогою педагога доктора Алеко Новакова він розробив метод розбиття інформації на чотирисекундні «згустки даних». Ці короткі звукові байти, що переривались чотирисекундними паузами, складалися з семи –восьми слів, які повторювалися в різних комбінаціях, з різним виразом і інтонаціями.

      На тлі м’якої інструментальної струнної музики декламація цих «згустків даних» покращувала пам'ять і значно прискорювала запам’ятовування. Краща для цієї мети, вважає Лозанов, - музика струнних інструментів, особливо скрипкова, яка багата гармонійними обертонами і виконується з ритмом 64 удари в хвилину. При її звучанні скорочується час навчання і виконання таких складних задач, як проектування верстатів. Програма, на яку раніше йшов семестр, може бути пройдена за декілька годин.

      Завдяки системі Лозанова студентам за лічені дні вдається вивчити половину активного словника, до тисячі слів або фраз на іноземній мові при середньому рівні запам’ятовування 97 відсотків. «Пам'ять людини практично унікальна», - стверджував Лозанов після демонстрації неймовірних навичок, які можна розвинути практично у будь-якої людини.

      Подібно доктору Альфреду Томатісу, Лозанов виділив години доби і пози, при яких людина найкраще сприймає музику. Він виявив, що хвилі мозку сприймають інформацію як у високостимулюючих (бета) станах, так і в розслаблених, близьких до сну. Лозанов зробив висновок, що, коли інформація закодована в свідомості і підсвідомості, доступ до неї значно швидшає.

      Ставка Лозанова на аудіювання та візуальну опору привела до розробки того, що в школах прискореної освіти тепер називається активними і пасивними концертами. Пасивний концерт є читанням розповідей або словника викладачем пополудні, коли світло приглушене, а студенти зручно розташовуються в кріслах. На пасивному концерті, який триває близько 45 хвилин, нові матеріал, словник і звуки вводять повільним голосом під повільну музику Вівальді, Скарлатті, Кореллі, Генделя і Баха з ритмом від 52 до 68 ударів на хвилину. Голос вчителя ллється плавно в такт музиці, він не жаліє часу на те, щоб акцентувати або повторити нові слова, вимовляючи кожне з окремою тональністю.

      На наступний ранок після уроку прискореного навчання вчитель починає активний концерт, який закріплює те, що було введено під час пасивного концерту. Вчитель, як правило, розказує той же текст, вимовляє ті ж фрази, вірші або історії, використовуючи при цьому новий словник. Тільки цього разу він використовує драматичну музику XIX століття, наприклад скрипковий   концерт Паганіні. Голос вчителя наростає і знижується, повторюючи музичні контури, відтворюючи основні фрази і акцентуючи емоційну текстуру матеріалу. Використовувані при цьому композиції включають концерти Моцарта, Бетховена і Брамса. Після такого концерту студенти повинні самі відтворювати ключові слова і фрази, називаючи їх на прохання вчителя. Тільки після того, як в процес пізнання залучені вухо і голос, підключаються очі і руки, читання і письмо, студенти вперше бачать текст і слова, написані на папері.

      Приклади, наведені нами, доводять, що музика володіє значним впливом і очевидними цілющими властивостями. Гормонізуючий вплив музики на психоемоційну та духовну сферу людини і безпосередньо на поверхню тіла і внутрішні органи дозволяє зробити висновок про перспективність використання цього виду мистецтва для регуляції та прояву найрізноманітніших психічних станів людини.

      «Музика володіє магічною силою – концентрує думки і дає спокій стривоженій душі», - такі слова близько 30 років тому сказав англійський драматург Уїльям  Конгрив в своєму «Гімні гармонії». За багато століть до нього один із давньогрецьких рукописів свідчив: «Музичне виховання – наймогутніша зброя, оскільки ритм і гармонія проникають у найпотаємніші глибини людської душі, впливають на серце і розум».

      Дійсно, пригадаємо бадьорі марші, які грали натовпам людей в 30-40-і роки минулого століття у фашистській Німеччині, готуючи публіку до гіпнотичного сприйняття Адольфа Гітлера. Батьки багатьох країн сьогодні скаржаться на те, що їхні діти, котрі постійно слухають хеві-метал, стають замкнутими і нетовариськими, а їх життя стає безладним. Підлітки стають агресивними, поводіться зухвало, страждає їх успішність в школі.

      Музичні звуки, пов’язані з хвилями лівої півкулі мозку, викликають моментальні мимовільні реакції, емоції неймовірної сили. Те, що в книзі описується багатьма реченнями, в музиці часто можна виразити одним акордом. Учені наводять цікаве спостереження про те, що слухове сприйняття викликає емоційніший відгук, ніж зорове. Набагато сильніше хвилює нас вигляд пораненої тварини або людини, якщо вони пронизливо кричать, ніж тоді, коли вони переносять біль мовчки.

      Вже неодноразово наводили висновки лікарів усього світу про «темні сторони» важкого року, після фестивалів якого спостерігаються спалахи такого захворювання, як синдром хронічної втоми,  пов’язаного з виснаженням імунної системи. Сьогодні в різних виданнях наводяться документальні факти про те,  що записи рок-концертів мають на чоловіків і жінок таку ж дію, як і порнографія. Вбираючи ідеї пісень цього жанру музики, чоловіки ні в що не ставлять жіночі цінності, а в поглядах та поведінці жінок розвивається вседозволеність.

      У своїй книзі «Секрет життя ненародженого немовляти» доктор Томас Верні приводить думки сучасних дослідників про те, що плід в утробі матері надає перевагу музиці Моцарта і Вівальді над іншими композиторами, як на ранніх, так і на пізніших етапах вагітності жінки. Серцебиття зародка порушувалося кожного разу, коли звучала інша музика, особливо рок.

      Схильність до рок-н-ролу, як і взагалі до гучної музики, веде до підвищеної нервозності, чутливості і стресу, природної втрати слуху.

      Інтенсивність, або гучність звуку, вимірюється в децибелах (Дб, на честь Олександра Грейама Бела – винахідника телефону). Шелестіння листя оцінюється в 10 Дб, шепіт – у 30, а гучна рок-музика і автомобільний сигнал – близько 115 Дб. Ракета під час запуску може видавати звук до 180 Дб. Больові відчуття у людському вусі виникають на рівні 125 Дб.

      Гучна музика у 110 Дб у два рази голосніша за звук відбійного молотка і в тридцять два рази голосніша за звичну розмову в 60 Дб ( у шкалі гучності, як і в шкалі Ріхтера для вимірювання землетрусів, збільшення на 10 одиниць дає подвоєння попереднього значення). Відношення гучності між найслабкішим і найгучнішим звуками, яке здатне сприйняти людське вухо, - трильйон до одного. Що стосується музики, то тут діапазон сприйняття звуків – мільйон до одного.

      На думку доктора А.Томатіса, небезпеку для здоров’я містять в собі також високочастотні (від 3000 до 8000 Гц) і низькочастотні (від 125 до 750 Гц) звуки: перші – викликаючи в мозку резонанс, гальмують мислення, уяву і пам'ять, другі – не дають можливості сконцентруватися або заспокоїтися, можуть вивести нас з себе.

      Корисна музика середнього частотного діапазону (від 750 до 3000 Гц) стимулює серцеву діяльність, дихання і емоційний фон.

      Наприклад, на фортепіано клавіша найнижчого регістру видає звук на частоті 27,5 Гц, а найвищого – 4186 Гц. Людське вухо може сприйняти звуки в діапазоні 16-20000 Гц.

      Приємні на слух гармонійні звуки, тоді як дисонанс «ріже» його. І таке їх сприйняття починається з найранішого віку людини. Вчені дійшли висновку, що немовлята сприймають музичні звуки так само, як дорослі, віддаючи перевагу гармонійним тонам над різкими дисонуючими звуками.

      32 немовлят чотирьох місяців від народження були піддані дії коротких уривків маловідомих європейських народних пісень. Програвалися гармонійні і негармонійні варіанти одних і тих самих мелодій. Під час прослуховування гармонійних мелодій підвищувалася зосередженість немовлят, вони менше плакали. Коли звучали негармонійні варіанти мелодій, немовлята прагнули відсунутися від джерела звуку.

      Проте в деяких видах музики і ті, й інші звуки чудово поєднуються одні з другими. Буває, що в якому-небудь гармонійному уривку мелодії дисонансу навіть більше. Тісне переплетення гармонії і дисонансу, що викликає ледь помітні коливання і напругу звуку, має на нас сильний емоційний вплив. Ці легкі перепади звуку пестять слух, тоді як чистий дисонанс діє на нерви і викликає такі ж неприємні відчуття, як тертя пінопласту до скла. З іншого боку, музику, основану винятково на гармонії, часто нецікаво слухати.

      Мелодія – це одноголосно виражена музична думка, приємна музика або мелодійні звуки. Проте не будь-яке поєднання звуків складе приємну мелодію. Наприклад, великі і часті інтервали між нотами додають мелодії різку уривчастість і драматизм. А якщо між нотами менше інтервалів, то мелодія ллється плавно і приємно. Від того, як організовані ноти і інтервали між ними, залежить, буде мелодія сумною або веселою. Так само, як і у випадку з гармонією, мелодії властиві певні підйоми і спади;. Такі зміни висоти звуку знаходять відгук у нашій душі.

      Усі разом ці елементи музики, чинячи могутню дію на слухачів, можуть або спонукати їх до чого-небудь, або заспокоїти. Це пояснюється різними процесами що відбуваються в нашому мозку, коли ми слухаємо музику.

 

 

Розділ 2. Вплив на психіку людини різних музичних стилів та жанрів.

       Існує філософський напрям, який стверджує, що один музичний твір однаково впливає на всіх. Учені інших напрямів вважають, що реакція людини на будь-яку мелодію або пісню залежить від її душевного стану в конкретний момент або від її минулого.

      Наприклад, хтось, хто втратив близьку людину, чує пісню, що звучить в місці поклоніння Богу. На неї ця пісня може навіяти сумні спогади і навіть викликати сльози. Інші ж люди, що не пережили подібного горя, співатимуть цю пісню з радістю.

      Неоднакова дія на нас різних жанрів музики, як і окремих її елементів, пов’язана з тим, що в межах кожного жанру існує різноманітність стилів. Ми вже говорили про наслідки концертів важкого року і в той же час рок-музика у виконанні таких геніальних артистів, як Елвіс Преслі і Майкл Джексон, може пробудити відчуття, стимулювати активні рухи, зніти напругу, послабити біль і понизити неприємний ефект гучних і різких звуків навколишнього середовища.

      Негативні реакції стилів панк, реп і хіп-хоп існують поряд з позитивним впливом: можуть як збуджувати молодих людей, призводити до небезпечних пристрастей натовпу, так і підвищити активність, допомогти їм самовизначитися.

      «Гарячий» джаз примушує крав активніше циркулювати, підвищує пульс і викликає надмірне виділення гормонів, тоді як «холодний» джаз  знижує кров’яний тиск, переводить мозок в режим альфа-хвиль і відволікає нас від проблем. Джазову музику рекомендують для налагодження оптимальної творчої роботи і отримання відповідей на такі питання, які не піддаються простим рішенням. Музика Майлса Девіса, Джона Колтрейна та авангардного композитора Джона Кейджа здатна завести слухача в область тета-свідомості, високочастотних хвиль мозку, пов’язаних з художнім і духовним прозрінням.

      У дослідженнях інтелектуального потенціалу і здібності до просторового мислення, проведених в університеті міста Ірван (США), виявлено, що музика Моцарта стимулює генерацію мозком високоякісних бета-хвиль.

      Музичні жанри, засновані на ритмах, добре підходять для відновлення здібностей дітей, допомагають їм зосередитися:

• Повільна музика в стилі бароко (Бах, Гендель, Вівальді, Кореллі) дає відчуття стійкості, порядку, безпеки і створює духовне стимулююче середовище, яке підходить для занять або роботи.
• Класична музика (Гайдн, Моцарт) відрізняється ясністю, елегантністю і прозорістю. Вона здатна підвищити концентрацію уваги і просторове сприйняття.
• Музика романтизму (Шуберт, Шуман, Чайковський, Шопен і Ліст) підкреслює виразність і чуттєвість, часто пробуджує індивідуалізм, націоналізм і містицизм. Її краще використовувати для того, щоб активізувати симпатію, пристрасність і любов.
• Музика імпресіоністів (Дебюссі, Фавр, Равель) основана на вільних музичних настроях і враженнях. Вона викликає приємні образи, як у сновидіннях. Чверть години солодкої дрімоти під таку музику і гімнастичні вправи на розтягання (стретчинг) після цього можуть пробудити творчі імпульси.
• Джаз, блюз, реггі й інші музичні і танцювальні форми, в основі яких лежать виразні африканські мелодії, піднімають настрій і надихають, дають вихід радості, розсіюють печаль, загострюють гумор та іронію, підвищують товариськість.
• Румба, маранга, макарена володіють живими ритмами та імпульсами, що підвищують серцебиття, почащують дихання, змушують все тіло рухатися. Самба, проте, відрізняється рідкісною властивістю стимулювати і заспокоювати одночасно.
• Поп-музика, а також народні мелодії провокують рухи тіла, створюють відчуття благополуччя.
• Релігійна та обрядова музика – церковні гімни і співи, храмова музика – приводять у стан заспокоєння.

      Як ми бачимо, музика різних жанрів і стилів викликає в душі цілий спектр неповторних відчуттів, які у кожного з нас виявляються по-своєму. Учені відзначили ряд залежностей, що існують між музичними уподобаннями слухачів і особливостями особистості. Гіппократ рекомендував своїм пацієнтам слухати музику, відповідну до їх темпераментів:

• холерикам – спокійну, злегка тягучу, але освіжаючу, що допомагає голові бути ясною;
• флегматикам – таку, що спокійно входить в думки, відчуття, без багатократного повторення однієї і тієї ж теми;
• сангвінікам – з мелодією, що летить, зрозумілою музичною основою, що асоціюється з танцювальною, яку можна порівняти з вальсом;
• меланхолікам – піднесену, але з дуже ясною темою.

      Таким чином, ретельно дібраний твір певного жанру та стилю, виконуваний для точно визначеної аудиторії у відповідній ситуації чи у певний момент, матиме конкретний фізіологічний та психологічний вплив.

 

Розділ 3. Методичні рекомендації щодо проведення музично – релаксаційних пауз.

       Вчителі молодших класів загальноосвітньої школи широко використовують у своїй педагогічній практиці музичні фізкультхвилинки, під час яких учні відпочивають як фізично, так і психологічно, створюється сприятлива для подальшої розумової роботи атмосфера, активізується пізнавальна активність. У п’ятих – восьмих класах такі хвилини психологічного розвантаження проводяться значно рідше, хоча навчальні програми набагато складніші, ніж у початковій школі, а фізичне та психологічне здоров’я учнів середніх класів, порівняно з дітьми 6-9 років, значно гірше. Якщо ж говорити про хвилини психологічного розвантаження на уроках у  дев’ятих - одинадцятих класах, то їх практично немає.

      Як показало опитування, учні підліткового та юнацького віку до проведення фізкультхвилинок на уроках поставилися  різко негативно. Та водночас школярі висловили побажання хоча би декілька хвилин в день під час навчальної діяльності витрачати на психологічне розвантаження та відпочинок. Звичайно, індивідуальна робота шкільного психолога з кожною дитиною щодня неможлива. Тому альтернативною формою  індивідуальної психологічної роботи з учнями можуть стати музично – релаксаційні паузи на уроках.

      Вище вже було докладно описано механізми унікального фізіологічного, терапевтичного та психологічного впливу музики на організм людини. Під час слухання музики стимулюється м’язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність, людина звільнюється від душевного дискомфорту, коректується душевний спокій. Отже, слухання музики на уроці позитивно впливає на психологічне здоров’я особистості.

      Звичайно, музично – релаксаційні паузи не дадуть миттєвого ефекту. Це тривалий, непомітний та кропіткий процес. Велике значення у ньому має особистість вчителя. Діти зразу відчують, якщо педагог поставиться до проведення таких пауз формально або іронічно, і  скопіюють це ставлення. Тому учитель повинен зрозуміти користь музично – релаксаційних хвилин навіть на самому серйозному уроці і вміти пояснити цю користь учням. Адже жоден механічний пристрій, а тим більше живий організм, дитячий організм не може працювати без відпочинку максимально ефективно. Дві – п’ять хвилин, «витрачених» на музичну релаксацію, повернуться сторицею при подальшій роботі вищим темпом навчання, кращим фізичним самопочуттям, психологічним комфортом.

      Крім того, музично – релаксаційні паузи допоможуть корегувати психологічний та емоційний клімат цілого учнівського колективу. І зробити це педагог зможе значно швидше та ефективніше, ніж за допомогою «бесід», які так не сприймають учні підліткового віку. Наприклад, важливий матеріал необхідно засвоїти на першому уроці, коли учні ще «не прокинулись»; або у дощовий день, коли і дорослі мають понижений тиск та низьку працездатність. У такому випадку бадьора, енергійна, ритмічна музика, яка звучить протягом 2-3 хвилин, підбадьорить та активізує організм.

      Іншим прикладом ефективності та доцільності впливу музики певного характеру може бути підвищена активність учнів під час уроку (наприклад, після уроку фізкультури або під час занадто імпульсивної поведінки учнів). У такому випадку необхідно заспокоїти клас, спрямувати учнів на роботу. Учитель пропонує учням прослухати повільну музику у стилі бароко або твори композиторів - класиків. Після проведення такої музично – релаксаційної паузи створюється духовне стимулююче середовище, яке підходить до занять, підвищується концентрація уваги.

      На уроках літератури, історії, де досить часто ідеться про міжособистісні стосунки, доцільно провести музично – релаксаційну паузу з використанням музики романтизму. Твори Чайковського, Шопена, Ліста, Рахманінова активізують симпатію, пристрасність.

      У випадку, коли на уроці відбувся або назріває конфлікт між учнями або між учнями та вчителем, проведення паузи під музику джазу, блюзу або реггі стає нагальною потребою. Ця музика розсіює печаль, підвищує товариськість.

      Правильний вибір музичних творів є основним фактором музично – релаксаційних пауз. Для того, аби музика «контактувала» з учнями, вона має відповідати їх емоційному стану. Ще 1916 року В.М.Бехтєрєв писав: «Музичний твір, що гармоніює з настроєм слухача, діє вражаюче. Твір, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не сподобатися, а й роздратувати».

      Підбираючи музичний супровід, необхідно враховувати й те, що мелодії з чітким ритмом викликають негайну відповідну реакцію практично в усіх слухачів. Якщо ж у музичному творі немає єдиного чітко витриманого ритму, якщо він відрізняється складною архітектонікою, то сприймати його в усій повноті, стежити за розвитком його тематики можуть лише люди, котрі знайомі з музикою і одержали певну музичну підготовку. У зв’язку з цим реакція на прослуховування такої музики за відсутності належної музичної культури є дещо сповільненою, приблизно через 14 хв. після початку прослуховування.

      Тому при організації музично – релаксаційних пауз на уроках учителю обов’язково потрібно враховувати наступні чинники:

1. емоційний стан класу на момент проведення паузи (збуджений, пасивний, агресивний тощо);
2. переважаючий тип темпераменту у класному колективі (холеричний, флегматичний, меланхолічний тощо);
3. мета, з якою проводиться музично – релаксаційна пауза (активізувати увагу, створити відповідний настрій, відпочинок, тощо);
4. номер уроку за порядком та день тижня (перший урок чи четвертий, п’ятниця чи середа);
5. рівень музичного розвитку учнів;
6. ступінь емоційної та психологічної близькості між учнями класу;
7. вік та інтелектуальний рівень учнів класу.

      Як бачимо, проведення музично – релаксаційних пауз на уроках вимагає від вчителя володіння не тільки педагогічними, але й психологічними знаннями і певної музичної підготовки. Тому пропонуємо орієнтовний підбір музичних творів для музично – релаксаційних пауз.

      1. Для  зменшення стану дратівливості, розчарування і підвищення відчуття належності до природи:

      Бах «Кантата № 2», Бетховен «Місячна соната», Прокоф’єв «Соната ре-мінор», Франк «Симфонія ре-мінор».

      2. Для зменшення відчуття тривоги, невпевненості:

      Шопен Мазурки і прелюдії, Штраус Вальси, Рубінштейн «Мелодії».

      3. Для загального заспокоєння і узгодження з реаліями життя:

      Бетховен «Шоста симфонія» друга частина, Брамс «Колисанка», Шуберт «Аве Марія», Шуберт «Анданте з струнного квартету», Шопен «Ноктюрн соль мінор», Дебюссі «Місячне світло».

      4.  Для зменшення агресивності, заздрощів до успіхів інших людей:

      Бах «Італійський концерт», Гайдн Симфонії, Сибеліус «Фінляндія».

      5. Для зняття напруження у стосунках з іншими людьми:

      Бах «Концерт ре-мінор для скрипки», Барток «Соната для фортепіано», Брукнер «Меса мі-мінор», Бах «Кантата № 21», Барток «Квартет № 5».

      6. Для зняття емоційного напруження:

      Бетховен «Фіделіо», Моцарт «Дон Жуан», Ліст «Угорська рапсодія № 1», Хачатурян Сюїта «Маскарад», Гершвін «Американець у Парижі».

      7. Для підняття загального життєвого тонусу – поліпшення самопочуття, підвищення активності, поліпшення настрою:

      Бах «Прелюдія і фуга ре-мінор», Бетховен Увертюра «Егмонт», Чайковський «Шоста симфонія» третя частина, Шопен «Прелюдія» Ор.28 №1, Ліст «Угорська рапсодія № 2».

      Це лише орієнтовний список музичних творів для проведення музично – релаксаційних пауз. Сучасні комп’ютерні технології дозволяють учителю розширювати та доповнювати цей перелік самостійно. Головне, щоби учні та вчитель відчували позитивний психологічний та емоційний вплив пауз, а це, в свою чергу, покращувало навчальний процес при збереженні психологічного та фізичного здоров’я учасників цього процесу. 

 

Використана література

1. Шабутін С., Хміль С., Шабутіна І. Зцілення музикою. – Афіни, Тернопіль, 2006.
2. Роль музики в естетичному вихованні дітей та юнацтва/ Збірка статей. – Л., 1981.
3. Ващенко Г. Загальні методи навчання. Підручник для педагогів. – К.: Українська видавнича спілка. – 1997.
4. Выготский Л. Собрание починений. – М., 1991.
5. Чистякова М. Психогімнастика. – М., 1990.
6. Клюкин И. Удивительный мир звука. _ Л., 1986.
7. Восприятие музыки/ Сборник статей. – М., Музыка: 1980.
8. Смольянинов И. Природа в системе эстетического воспитания. – М., 1984.

СПИСОК ТВОРІВ НА ДИСКУ

 

1. Бетховен Місячна соната 1 ч. (5.54) для зменшення дратівливості

2. Бах Жарт з сюїти №2 (1.27) для зменшення дратівливості

3. Шопен Ноктюрн сі-мажор (4.42) для зменшення дратівливості

4. Шопен Прелюдія мі-мінор (2.15) для зменшення відчуття тривоги

5. Штраус Вальс «Весняні голоси» (3.45) для зменшення відчуття невпевненості

6. Шопен Вальс мі-мінор (3.03) для зменшення відчуття тривоги

7. Дебюссі Місячне сяйво (5.54) для загального заспокоєння

8. Шуберт Аве Марія (3.58) для загального заспокоєння

9. Шопен Ноктюрн (5.53) для загального заспокоєння

10. Бах Прелюдія мі-мінор (0.41) для зменшення агресії

11. Бізе Інтерлюдія 3 з опери Кармен (2.34) для зменшення агресії

12. Бах Арія (4.21) для зняття напруженості у стосунках з іншими людьми

13. Шуман «На галявині лісу» з циклу «Лісові сцени» (2.41) для зняття напруженості у стосунках з іншими людьми

14. Шуман «Прощання» з циклу « Лісові сцени» (3.15)

15. Гершвін Колискова (3.26) для зняття напруженості у стосунках з іншими людьми

16. Моцарт Романс (5.30) для зняття емоційного перенапруження

17. Бородін Анданте з струнного квартету № 2 (7.29) для зняття емоційного перенапруження

18. Вівальді Весна Алегро з циклу «Пори року» (4.15) для підняття загального життєвого тонусу

19. Моцарт Маленька нічна серенада (5.41) для підняття загального життєвого тонусу

20. Свірідов Увертюра до фільму «Час, уперед!» (3.31) для підвищення активності, поліпшення настрою.