Методичні рекомендації "Мовленнєва ситуація як методичний прийом навчання"

Про матеріал

Перегляд файлу

П л а н

Вступ

Визначення та функції навчально-мовленнєвої ситуації
Гра, як один з елементів навчально-мовленнєвої ситуації
Проектування та співпраця у групах, як засіб розвитку творчої активності учнів

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Нині особливо актуальною стала проблема набуття учнями творчого самостійного досвіду. Суспільству потрібна інтелектуально й соціально компетентна особистість, здатна самокритично мислити, творчо діяти, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неординарно розв’язувати проблеми, створювати нове. Звісно для формування такої особистості треба використовувати у шкільному навчально-виховному процесі інноваційні методи і прийоми навчання, особливі завдання і вправи, які спонукали б школярів до творчої діяльності. Головним завданням у своїй роботі я вважаю застосовування таких прийомів навчання, які сприяють підтриманню інтересу учнів до іноземної мови, допомагають залучити всіх учнів до мовленнєвої діяльності, підвищують ефективність уроку. До таких прийомів належать: навчальні ситуації; мовна зарядка; ігри, в тому числі рольові; бесіди на теми, пов’язані з інтересами учнів, їх життєвим досвідом, безпосереднім оточенням.

Як відомо, метою вивчення іноземної мови є навчання спілкуванню, яке здійснюється через поєднання 4-х видів мовної діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письмо. Одним з прийомів, який допомагає у реалізації цієї мети, є мовленнєва ситуація. Оволодіти мовою – значить, в першу чергу, оволодіти навичками говоріння. Отже, навчання іноземної мови полягає у тому, щоб навчити учнів спілкуватися, досягати взаєморозуміння, знімати мовні бар’єри. Сьогодні знання іноземної мови стало життєво важливим, прийшло усвідомлення необхідності володіння іноземною мовою, а то й декількома мовами. Недаремно кажуть, скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина. Володіння іноземною мовою відкриває широкі можливості для безпосереднього спілкування з представниками інших країн, для обміну інформацією, для цікавих подорожей та поглиблення знань про життя, культуру, звичаї та традиції різних народів.

У системі навчання іноземної мови ситуативний підхід є одним з найважливіших. Його використання дозволяє викликати в учнів інтерес до спілкування і навчання іноземної мови в цілому.

Оволодіння учнями іншомовним спілкуванням передбачає формування у них певного рівня комунікативної компетенції, яка досягається за допомогою мовленнєвих умінь, розвинених на основі мовних, лінгвокраїнознавчих, країнознавчих знань та навичок мовлення. Тому, першочерговим завданням вважаю навчити учнів розмовляти англійською мовою на актуальні та зрозумілі для дітей теми, які вони можуть застосовувати в життєвих ситуаціях, стимулювати їх до висловлювань, заохочувати до спілкування, до виконання завдань, не боятися помилитися чи дати неправильну відповідь. У своїй педагогічній практиці я дуже тісно пов`язую розвиток творчої активності з комунікативним підходом у навчальному процесі. Реалізація комунікативного підходу на уроках іноземної мови означає, що формування іншомовних мовленнєвих навичок та вмінь відбувається завдяки здійсненню учнем іншомовної мовленнєвої діяльності. Іншими словами, чим більше учень розмовляє іноземною мовою, тим краще формуються у нього мовленнєві навички.

1. Визначення та функції навчально-мовленнєвої ситуації

Процес спілкування неможливо відокремити від ситуації, яка є універсальною формою спілкування і виконує дві основні функції: навчальну і стимулюючу. Ситуацію можна визначити як сукупність умов, необхідних і достатніх для того, щоб забезпечити мовленнєву дію за наміченим планом, чи то умови задані в тексті, чи створені вчителем в класі. Важливе значення має для заохочення учнів до спілкування і загальний психологічний клімат на уроці, який визначається поведінкою вчителя, учнів і взаємодією між ними.

Моделюючи умови навчально-мовленнєвої ситуації, потрібно враховувати іх вплив на школярів. Адже, не завжди в учня виникає бажання брати активну участь у спілкуванні. Іноді створена вчителем на уроці ситуація може стати ситуацією мовчання (коли задані умови не стимулюють появу мотиву мовлення); ситуацією формальної участі (коли мовленнєві дії обумовлені часто тим, що учень боїться отримати погану оцінку і т.п.). Навчально-мовленнєві ситуації повинні створюватися з урахуванням основних умов формування мовленнєвих навичок та вмінь, тільки в цьому випадку може бути реалізована їх навчальна функція. Лише тоді, коли у школяра виникло бажання брати активну участь у спілкуванні, можна говорити про реалізацію стимулюючої функції навчально-мовленнєвої ситуації.

Працюючи над проблемою розвитку творчих здібностей учнів на уроках іноземної мови, я зробила для себе висновок, що урок буде ефективним лише тоді, коли він буде цікавим як для вчителя, так і для учнів. Він повинен мати комунікативну спрямованість, кожен учень повинен відчувати себе безпосереднім учасником творчого процесу. При визначенні характеру обговорення я орієнтуюся на прагнення підлітків виявляти свою життєву позицію, вирішуючи поставлені перед ними завдання. Створення проблемних ситуацій, що вимагають певних рішень, висловлення власної думки, її аргументації, порівняння думок відповідає віковим особливостям школярів середнього та старшого етапів навчання. Поставлена проблема потребує аналізу обставин, їх порівняння, узагальнення і, таким чином, стимулює активність учнів.

У процесі навчання, я помітила краще запам’ятовування і скорочення часу реакції при висловлюваннях учнів у зв’язку з конкретною ситуацією, оскільки ситуативний характер мовлення полегшує процес говоріння. Я моделюю такі умови спілкування, які сприяють, з одного боку, досягненню певної методичної мети, а з другого – викликають стійкі позитивні мотиви спілкування іноземною мовою.

При визначенні об’єкта обговорення я враховую тематику розмов учнів рідною мовою, коли обговорюються близькі, хвилюючі дітей теми. Адже коли вони висловлюють свої думки, то створюються умови для переносу мотивів із спілкування рідною мовою у спілкування іноземною. Зміст мовлення повинен викликати в учнів інтерес. Я рекомендую привертати увагу учнів до того про що йдеться різноманітними висловами, наприклад: “Is it true?” “Do you agree that…?“ Не слід використовувати наказову форму, нав’язувати зміст висловлювань. В ситуаціях для демонстрації функцій граматичних конструкцій, в тематичних текстах використовую факти з життя класу, школи, міста, країни і пропоную завдання, що скеровують увагу учнів, перш за все, на зміст мовлення. Наприклад: “Alex has read an interesting book. Listen to his story and ask questions.”

Плануючи тематику навчально-мовленнєвої ситуації, я прагну до розширення теми, що обговорюється, спонукаю учнів до застосування знань з раніше вивчених тем. Такий підхід, на мою думку, сприяє подоланню умовності навчального спілкування і розвитку комунікативних навичок та вмінь учнів.

Деякі шляхи і способи, що забезпечують повторюваність тем:

Проведення граматично скерованих умовно-комунікативних вправ на основі раніше вивчених тем. Наприклад, при вивченні структур у Future Simple Tensе обговорюються плани на канікули, майбутній похід класу в гори і т.п.
Проведення міжтематичних бесід на завершальному етапі, на підсумковому уроці в циклі уроків з цієї теми. Я привчаю учнів не зосереджуватися на одній темі, а використовувати все, що вони засвоїли під час вивчення попереднього матеріалу. Для цього я пропоную розгорнуті програми висловлювань, спеціально підготовлені репліки, що стимулюють учнів пов’язувати тему, що вивчається, з тими що вивчалася раніше. Завжди заохочую самостійні спроби учнів розширити зміст питання, що дискутується.
Проведення підсумкових уроків в кінці року, коли ситуація створюється на основі декількох тем. Підсумковим уроком може бути урок-конференція, заочна подорож, екскурсія, подорож, конкурс. Я планую ці уроки так, щоб учні побачили все, чому вони навчилися, відчули задоволення від успіхів.

Переконана, що урок може бути максимально продуктивним лише тоді, коли учні розуміють конкретну практичну важливість вивченого матеріалу для кожного з них і чітко знають, що вимагатиметься від них на уроці.

Пропонуючи ситуацію спілкування, я ставлю за мету допомогти учням усвідомити, де й яким чином здобуті знання можуть бути використані в подальшому вивченні мовної теми, в оволодінні мовленнєвими вміннями. Наприклад, у 8 класі при вивченні теми “Libraries” пропоную ситуацію: There’s a new pupil in your class. He hasn’t been to your school library yet. Tell him where is your library situated, what books he may find there. У 5 класі при вивченні теми “Parties and Holidays” після того як учні дадуть відповіді на питання за малюнком, пропоную таку ситуацію: You have a birthday too. Tell us who will come to your birthday party, what your mother and you will prepare for your birthday party, what you will do after you have had tea. Ще одна ситуація на цю тему: Tomorrow Nina’s birthday. You are invited to her. So today you must go to the shop and buy her a present. Tell us what shop you will visit and what you will buy.

Одне із основних завдань таких ситуацій – викликати інтерес, зацікавленість, схвилювати, спровокувати учнів пригадати те, що вони вже знають, навчити робити прогнози. Такі методи і прийоми спрямовані на розвиток в учнів самостійності в прийнятті рішень, уміння бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи для її вирішення, робити аргументовані висновки, зіставляти з аналогічними або альтернативними варіантами розв`язання проблеми. Вважаю, що основне – це дозволити відчути впевненість у своїх силах, створювати природні життєві ситуації, де дитина зможе використати свої знання і поговорити про те, що її цікавить.

Формування комунікативної компетенції можливе за умови моделювання у навчальному процесі типових ситуацій реального спілкування, які виникають у різних сферах життя, стосуються різних тем. У процесі навчання важливо враховувати ситуативний характер мовлення, а саме: хто говорить, про що, з якою метою, кому, за яких обставин, який передбачається результат спілкування. Мовленнєва дія неможлива поза ситуацією спілкування. В навчанні усному спілкуванню важливо перш за все створити мотив, тобто поставити учня в таку ситуацію, щоб у нього виникла необхідність, потреба, бажання долучитися до спілкування англійською мовою. А для цього треба, щоб була мета: щось дізнатися, повідомити, когось спонукати до дії і т.п. Іншими словами, організовуючи навчання усному мовленню, слід потурбуватися, щоб для учнів воно було вмотивоване.

2. Гра, як один з елементів навчально-мовленнєвої ситуації

У навчальній практиці, особливо на молодшому та середньому етапах, все більшого значення набувають ігри, спрямовані на формування усних мовленнєвих умінь. Ці вправи можуть носити індивідуальний чи командний характер, з використанням спеціально підготовленої наочності або без неї. В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах. Основні визначальні якості даного типу вправ – наявність мовленнєвого завдання (щось з’ясувати, дати комусь пораду, висловити захоплення і т.п.) і ситуативності. Прикладом комунікативної вправи може бути така ситуація: сьогодні у нас гості з англомовних країн. Познайомтеся один з одним, розпитайте, з якої саме країни приїхав гість, з якого міста, якої він/вона національності та ким він/вона збирається стати у майбутньому. Таким чином, створена вчителем ситуація моделює реальну ситуацію зустрічі із зарубіжними школярами, що мотивує використання іноземної мови з метою спілкування. Учні отримують завдання дізнатися якомога більше один про одного. Продукт мовлення – діалог-розпитування.

Як і у будь-якій колективній грі, при її проведенні дуже важливим є взаємовідносини між учнями та учителем, у класі взагалі. Велике значення має присутність на уроці духу змагання, який виникає при сприйманні та відтворенні іншомовного висловлювання: хто швидше зрозуміє, правильно відповість на запитання.

Реалістична скерованість учнів середніх та старших класів зумовлює перевагу ситуацій, які характеризуються реальністю місця та часу, коли учні висловлюються від свого імені. Молодшим школярам більше подобаються уявні ситуації з елементами рольової гри. Вони із задоволенням виступають у ролях улюблених казкових героїв, у ролі мандрівника чи екскурсовода. Так, під час вивчення теми «Визначні місця Лондона» у 4 класі учні виступали у ролі гіда, котрий розповідав групі туристів (туристами були учні класу) про цікаві місця Лондона, а вони задавали йому питання. Таким чином, у формі гри учні засвоїли необхідну інформацію про визначні місця Лондона, а також навчилися задавати питання та вести бесіду у формі діалогу.

Навчальна ситуація повинна викликати в учнів певні емоції, а це можливо лише тоді, коли ситуація цілком зрозуміла дітям, і вчитель пропонує її цікаво. Навчальна ситуація повинна захоплювати учнів, викликати у них інтерес та бажання брати участь у спілкуванні, забезпечувати участь кожного учня у висловлюванні.

3. Проектна робота, як засіб розвитку творчої активності учнів

Останнім часом ми з учнями захопилися проектуванням. Проект – це ідеальний засіб навчання, виховання та розвитку творчої активності учнів. Проектна робота допомагає усім учням працювати об’єднано і ділитися своїм вмінням і досвідом. Це чудова можливість для учнів із слабкими мовними навичками проявити нелінгвістичні здібності, тому що деякі з них прекрасно малюють, ліплять, співають, мають артистичні здібності, безмежну фантазію.

Проектна робота – це ідеальна можливість для учнів використати свої знання англійської мови творчо. Завдання проекту базується не на вивченні навчальних тем, готових текстів, а на обговоренні актуальних проблем, які є цікавими для учнів. Діти вчаться висловлювати власну думку, аналізувати, обґрунтовувати, узагальнювати. Проектна робота – найвдаліший метод розвитку саме креативності учнів, найбагатша форма залучення учнів до дослідницької, пошукової роботи, чудова можливість спонукати дітей до експерименту, знаходження нових шляхів рішення тих чи інших проблем, це справжній відпочинок від рутини на уроках.

Мета проектної роботи полягає в можливості кожної дитини проявити себе якнайкраще: продемонструвати свої творчі здібності, використовуючи при цьому набуті знання й навички з лексики, граматики, тощо, поділитися життєвим досвідом, розкрити в собі й своїх друзях нові таланти, позбутися багатьох комплексів, мати на все свій власний погляд і не боятися його відстоювати, навчатися слухати думки інших і поважати їх. До цієї роботи я залучаю абсолютно всіх учнів, не зважаючи на їх рівень знань, бо тут головним є сам процес роботи. Проектна діяльність дозволяє учням виступати в ролі авторів, творців, підвищує творчий потенціал, розширює загальний світогляд, підвищує рівень практичного володіння англійською мовою, формує навички самостійної діяльності. Проектна робота забезпечує високу мотивацію та має загальноосвітню цінність. Адже, учні пишуть і говорять про себе та свої інтереси, свою сім’ю, дім чи уподобання. З одного боку ця робота вимагає інтерактивних знань, тобто знань з різних предметів, з іншого – розвиває ініціативність, незалежність, самостійність, уяву, дослідницькі навички, здатність працювати індивідуально і в групі.

Практика показує, що разом вчитися не тільки легше і цікавіше, але й значно ефективніше. Тому я досить часто використовую на уроках співпрацю учнів у малих групах. Основна ідея цієї роботи – створити умови для активної спільної навчальної діяльності учнів у різних навчальних ситуаціях. Адже, учні є різними: одні швидко схоплюють пояснення вчителя, іншим потрібен час і додаткові роз’яснення, ще інші просто соромляться задавати питання при всьому класі. Тому, якщо дітей об’єднувати у невеликі групи (по 3-4 учня) і дати їм спільне завдання, обговоривши роль кожного у його виконанні, тоді виникає така ситуація, в якій кожен відповідає не лише за результат своєї роботи, але, що особливо важливо, за результат усієї групи. Щоб поділити клас на групи, заздалегідь готую картки із зображенням, наприклад, символів кожної пори року (сніжинки, підсніжники, сонячні промені, осінні листки). Виступ починає та група, яка одержала картки із зображенням тієї пори року, коли проходить заняття. Коли вивчається країнознавчий матеріал, використовуємо емблеми із зображенням прапорів чи національних символів країн. Результатом роботи кожної групи може бути усне повідомлення, малюнок, презентація, дискусія і т.п. Під час роботи над темою “Books in Our Life” (10 клас) ми організували дискусію в групах на тему “What is Better: watching TV, reading books or searching the Internet?” Кожна група захищала свою точку зору.

Висновки

Ситуативний підхід є одним з найважливіших у системі навчання іноземної мови. Використання різноманітних мовленнєвих ситуацій на уроках дозволяє викликати в учнів інтерес до спілкування і навчання іноземної мови. Моя мета – щоб учні стали ефективними користувачами мови і вміли її використовувати у реальних життєвих ситуаціях. З метою підтримання інтересу учнів до навчання використовую на уроках різні прийоми, форми і методи іншомовної мовленнєвої діяльності учнів: навчальні ситуації, мовні і фонетичні зарядки, ігри, бесіди-диспути, групову і парну роботу.

Важливе місце серед різноманітних ситуацій займають ігрові. У пошуках відповіді на питання: «Як підтримати інтерес дитини до навчання?» я дійшла висновку: «Необхідно залучати дітей до активної ігрової діяльності, в якій вони були б не споглядачами, а творцями своєї думки. Головна мета введення ігор у навчальний процесс – викликати інтерес до навчання. Використання гри дозволяє зберігати ентузіазм і працездатність учнів протягом уроку. Гра повинна мати комунікативну спрямованість, допомогти учням засвоїти навчальний матеріал, і формувати необхідні навички та вміння. Учні перетворюються з пасивних слухачів на активних учасників навчального процесу.

Для того, щоб розвивати у дітей творчість, пізнавальну діяльність та комунікативні здібності створюю на уроці певні умови:

використовую різноманітні форми та методи організації навчальної діяльності;
створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу;
впроваджую не тільки індивідуальні, але й групові форми роботи;
використовую на уроці дидактичний матеріал, який сприяє швидкому запам'ятовуванню лексики та граматики;
оцінюю учнів не тільки за остаточним результатом, але й за процесом його досягнення, тобто визначаю оригінальність відповіді, креативність мислення, самостійність та ініціативність.

Такі прийоми навчання сприяють підтриманню інтересу учнів до вивчення іноземної мови, допомагають залучити усіх учнів до процесу мовленнєвої діяльності, підвищують ефективність уроку. Хочу зазначити, що доброзичливий клімат може бути сформований на уроках, де творче вирішення проблеми, аргументоване висловлювання власної думки, розвиток комунікативної діяльності стоять на першому місці. Я не забуваю також про таку важливу річ, як позитивне ставлення до кожної дитини, заохочування, вдячність за вчасно й вдало виконану роботу, що неодмінно надихає учнів на творчі злети, свіжі й неординарні ідеї. Учні не бояться вступати в дискусію один з одним та вчителем, мати свій погляд на вирішення проблеми та відстоювати свою точку зору. У дітей з'являється впевненість у своїх здібностях, інтерес до вивчення певної культури та іноземної мови взагалі, і вже скоро у багатьох учнів змінюється відношення до уроку на позитивне, поліпшуються оцінки й відчувається чималий прогрес у вивченні предмета. Впевнена, що учень, який здатний мислити самокритично, діяти творчо, застосовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях, неодмінно стане цілеспрямованою особистістю, зможе створити щось нове й неординарне. Основними показниками творчості школяра є самостійність, ініціативність, активність, а результатом творчої самостійної діяльності – якісно нові цінності, важливі для формування особистості та її самореалізації в роки навчання і в подальшому житті.

Список використаної літератури

1. Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учнів / Початкова школа. – 2003. – № 6, 7.

2. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 2001. – № 2. – С. 3 - 8.

3. Бим И. Л. Некоторые актуальные проблемы современного обучения иностранным языкам // Иностранные языки в школе. – 2001. – № 4. – С. 5 - 8.

4. Близнюк О. І., Панова Л. С. // Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. – К. : Освіта, 1997. – 65 с.

5. Гончарова А. В. Рольові ігри на уроках англійської мови // Англійська мова та література. – 2011. – С. 2.

6. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник. – К. : Академічне видання, 2004. – 352 с.

7. Коваль Л. Технологія взаємодії вчителя й учнів на різних етапах уроку // Початкова школа. – 2006. – № 7, 10.

8. Ковальчук Н. Інтерактивні технології на уроках іноземної мови // Інтернетрусурс [Режим доступу] http://navigator.rv.ua/index.php

9. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах / Упорядники С. Ю. Ніколаєва, О. Б. Бігич, Н. О. Бражник та інші – К. : Ленвіт, 1999. – 320 с.

10. Олійник Т. І. Розумова гра у навчанні англійської мови. – К. : Освіта, 1992. – 127 с.

11. Онопрієнко О. Управління проектною діяльністю // Методичний посібник для вчителя / Упорядник О. Л. Савченко. – К., 2005. – С. 53 - 64.

12. Туріщева Л. В. Формування мотивації навчання // Англійська мова та література. – 2007. – № 2. – С. 2 - 6.