МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ: «ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАКТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ В НАВЧАННІ УЧНІВ ВИПУСКНИХ КЛАСІВ»

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НА ТЕМУ:

 

 

«ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАКТИЧНОЇ ПЕДАГОГІКИ В НАВЧАННІ УЧНІВ ВИПУСКНИХ КЛАСІВ»

 

ЗМІСТ
1.	ВСТУП АБО ЯК ДОСЯГТИ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ.	с.2-3
2.	Розділ 1.  ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО  ЗАНЯТТЯ	с.4-5
3.	Розділ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ОРГАНІЗАЦІЇ  УРОКІВ В 10-11 КЛАСАХ	с.6-8
4.	Розділ 3 МЕТОДИ   НАВЧАННЯ   ТА   ОСОБЛИВОСТІ   ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ   ТИПІВ   ТА   ВИДІВ   ЗАНЯТЬ	с.8-20
5.	Розділ 4. ОСНОВНІ  СКЛАДОВІ  ПІДГОТОВКИ І  ПЛАНУВАННЯ  ЗАНЯТТЯ	с.21-36
6.	Розділ 5 ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ	с.37-39
7.	Розділ 6 ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ  НА ЗАНЯТТІ	с.39-41
8.	Розділ 7 НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ  КОМПЛЕКС  – СКЛАДОВА  УСПІШНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  ВЧИТЕЛЯ	с.41-42
9.	Розділ 8 ОКРЕМІ ПОРАДИ ПЕДАГОГУ ДЛЯ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ	с.42-45
10.	Література	с. 46

 

ВСТУП АБО ЯК ДОСЯГТИ НАВЧАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ.

 

Суспільству потрібні випускники  із сучасними знаннями. Виконати це не просто. Тому вчителі відіграють особливу й вирішальну роль, оскільки від їх праці залежить якість підготовки майбутнього фахівця, тобто кінцевий результат щодо перебування молоді у навчальному закладі.

Чи завжди ми, педагоги, працюємо на цей кінцевий результат? Ні, не завжди. Інколи ми не враховуємо особливості учнів, потреби ринку праці, часто «тонемо» в «дрібницях», вимагаємо знання (часом несучасні), замість переконань, умінь та розуміння, не враховуємо запити особи, забуваємо про гуман­ність відносин, про всебічний розвиток майбутнього випускника.

А тому, можливо, спробуємо зробити так.

1. Працювати на потреби ринку праці, на кінцевий результат.

З цією метою для себе і для учнів слід сформувати цей кінцевий результат з кожного навчального предмета. Глибоко вмотивувати навчання, розбудити у молоді інтерес, внут­рішню потребу для досягнення поставленої мети. Спробуємо відшукати у кожного вихованця ті особливості, які дадуть позитивні наслідки при опануванні математичних формул, інформаційних технологій, біологічних процесів тощо.

2.  Формувати майбутнього учнів через вироблення практичних умінь.

Одержати раніше визначений «кінцевий результат» можливо лише за умови формування певної системи переконань, умінь і навичок. Педагог повинен систематизувати й чітко відпрацювати з кожним учнем уміння й навички, які формує навчальний предмет. При цьому важливим є реальний бік справи. Це неможливо зробити лише на заняттях. Формування й виховання фахівця повинно здійснюватись через гурткову, клубну, секційну та іншу діяльність. Такі форми навчання й виховання треба удосконалювати з тією метою, щоб кожного, хто прагне отримати більш нові, сучасні знання, охопити цікавою пошуковою, творчою роботою із залученням всіх доступних джерел, у тому числі й комп’ютерних технологій.

3. Спрямувати педагогічний потенціал на формування творчої особистості.

Зміни, якими сьогодні охоплене все суспільство, продовжува­тимуться через діяльність того покоління, яке нині навчається. А тому діяль­ність педагога потребує глибокого переосмислення ставлення до творчого навчання,  набуття  культури  суджень  і  дискусій.

Заняття сьогодні -  це лабораторія творчості. Творити – вчити, шукати – вчити – ось першооснова інновацій в організації заняття і всього навчально-виховного процесу в сучасній школі.

4. Формувати потребу постійно вчитись.

Відкриття кордонів, входження до європейського освітнього простору розкрило дуже велику проб­лему – проблему інтеграції знань в європейському середовищі, врахування стрімкої зміни, «спресовування» і оновлення знань. Лише через формування в учнів навичок систематичного поповнення знань ми зможемо ліквідувати дефіцит компетентнос­ті, технологічну чи функціональну неграмотність, яка нині так проявляється у випускників шкіл перед роботодавцями.

5. Домагатися педагогічного консенсусу і спадкоємності у навчанні та   вихованні.

Навчання ніколи не було і не буде легким. Вступивши на пер­ший курс до професійно-технічного училища або ВУЗа, учні вже  повинні мати відповідний досвід навчання. в школі. Тому на уроках в 10-11 класах  має активно культивуватись спів­робітництво між учнем і педагогом.  Воно передбачає взаємну творчість, елементи взаємодії і взаємоповаги. Педагогіка випускника сучасної школи вимагає наближення заняття до реального практичного виробництва, бізнесу, до життя.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

 ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО  ЗАНЯТТЯ

 

     Головною складовою частиною процесу підготовки до майбутнього самостійного життя для учнів 10-11 класів є урок . Він повинен бути ефективним для педагога, цікавим для учнів, максимально враховувати специфіку кожної навчальної дисципліни. Якщо педагог, прийшовши на заняття, виступає лише в ролі інструктора чи лектора - інформатора, а то й – диктора, то він ніяк не може бути організатором цікавого навчального процесу, а ефективність від його роботи буде мізерно мала.

Основні вимоги до заняття взаємопов’язані та взаємнодоповнювані. Їх можна розділити на п’ять основних груп:

• виховні,
• навчально-технологічні,
• психологічні,
• організаційно - педагогічні;
• вимоги гігієни та техніки безпеки.

Реалізація зазначених вимог разом із педагогічною творчістю забезпечує високий рівень якості заняття.

 

 

Виховні вимоги до заняття в основі своїй передбачають формування на кожному занятті, незалежно від навчального предмета, матеріалістичних поглядів, загальнолюдських цінностей. Кожне заняття повинно виховувати високі громадянські якості, розвивати особистість. Заняття повинно мати високий потенціал у вихованні любові до майбутньої обраної професії, природи, охайності, технологічної дисциплінованості та обов’язковості.

Навчально-психологічні вимоги покликані забезпечити чітку підготовку з проведення занять.

Найбільш значущими з них є:

• чітке й правильне формулювання кінцевих результатів, тобто дидактичної мети заняття, а виходячи з цього, реальної й правильної постановки завдань заняття;
• оптимальна структура навчального матеріалу, високоякісне складання навчально-методичних карт заняття;
• глибоке знання навчального матеріалу;
• вільне володіння  інноваційними технологіями;
• володіння широким діапазоном методів і прийомів навчання, демократичними прийомами та методами роботи, вміння оптимально їх поєднувати.

Психологічні вимоги – це, перш за все, постійне врахування особливостей учнів, їх життєвого  досвіду, якостей особистості, розвитку. Урок має будуватися на високій взаємній довірі та повазі. Вчитель повинен вміти швидко входити в контакт з учнями, жити їхніми потребами, бути гуманним.

Організаційно-педагогічні вимоги передбачають, перш за все, дотримання чіткої організації навчального процесу, творчий інноваційний підхід до роботи, реалізацію педагогічної єдності в навчальному закладі.

Вимоги гігієни та техніки безпеки передбачають проведення заняття при оптимальному гігієнічному комфорті, повному виконанні вимог з техніки безпеки, протипожежного захисту й виробничої санітарії. На занятті має бути постійне чергування різноманітних прийомів і методів роботи.

Реалізація викладених вимог – велика творча праця вчителя, від них залежить результативність уроку.

 

Розділ 2.

ОСОБЛИВОСТІ  ОРГАНІЗАЦІЇ  УРОКІВ В 10-11 КЛАСАХ

Сьогодні практична дидактика школи визначає наступні основні види навчальних занять :

• лекція з елементами бесіди;
• лабораторне, практичне, семінарське та індивідуальне заняття;
• комбіноване заняття;
• факультативне заняття:
• додаткові заняття з навчального  предмета.

Лекція з елементами бесіди може виступати як вид та форма і метод проведення навчальних занять, призначених для засвоєння теоретичного матеріалу.

Як правило, лекція є складовою системи занять, яка охоплює основний теоретичний матеріал окремої або кількох тем навчального предмету.

Тематика курсу лекцій визначається  навчальною програмою.

Вчитель зобов’язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем теоретичних занять, але не обмежуватися питаннями трактування навчального матеріалу, форм і засобів доведення його до учнів.

Лабораторне заняття в навчальній роботі теж виступає як форма, так і метод навчального заняття, під час якого учень під керівництвом вчителя особисто проводить натуральні або імітаційні експерименти чи досліди для практичного підтвердження окремих теоретичних положень навчального предмета, набуває практичних навичок роботи з живими об’єктами, лабораторним устаткуванням, обладнанням, комп’ютерною технікою та електронними ресурсами, довідковою літературою, методикою експериментальних досліджень у конкретній галузі.

Лабораторні заняття проводять у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального середовища (наприклад, на якомусь підприємстві). Перелік тем лабораторних занять визначається навчальною програмою. Заміна лабораторних іншими видами навчальних занять, як правило, не допускається.

Практичне заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета та формує вміння й навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно до сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проводяться у класних кімнатах, оснащених необхідними засобами навчання. Практичне заняття, як правило, проводиться з учнями, кількість яких не перевищує десяти осіб.

Практичне заняття проводиться лише після проведення інструктажу з техніки безпеки.

Перелік тем практичних занять також визначається навчальною програмою з навчального предмета. Проведення практичного заняття ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі – тестах для виявлення ступеня оволодіння учнями необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв’язування їх учнями на занятті. Вказаний методичний матеріал готує викладач.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, за якої викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких учні готують тези виступів.

Семінарські заняття проводяться в навчальних кабінетах з одним класом або  групою учнів одного класу. Перелік тем семінарських занять визначається навчальною програмою (інколи, якщо проводиться на краєзнавчому матеріалі, визначається вчителем)

На  кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені учнями виступи, активістів  дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію тощо.

Комбіноване заняття – форма заняття, яка залишається найбільш поширеною. Кількість таких занять визначається  навчальною програмою з предмета. Методи проведення цих занять розробляє викладач відповідно до вимог сучасної дидактики.

Факультативне заняття  проводиться з окремими учнями для підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей (підготовка до предметної олімпіади або творчого конкурсу тощо)

Факультативні заняття проводяться за окремим розкладом, встановленим адміністрацією школи.

Додаткові заняття з навчального предмета – форма навчального заняття, за якої учень отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Може  або проводитися для всього класу або для групи учнів, залежно від того, чи консультує викладач учнів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчального предмета. Проводяться також для закріплення, поглиблення та узагальнення  знань, одержаних учнями за період навчання, та їх застосування для комплексного вирішення завдань (наприклад здача ДПА або ЗНО)

Обсяг часу, відведений викладачу для проведення такого заняття з конкретного навчального предмета, визначається навчальним планом школи (частіше за все це 45 хв.) та окремим (варіативним)   розкладом занять.

 

Розділ 3

МЕТОДИ   НАВЧАННЯ   ТА   ОСОБЛИВОСТІ   ПРОВЕДЕННЯ ОКРЕМИХ   ТИПІВ   ТА   ВИДІВ   ЗАНЯТЬ

1) Методи навчання – це один із найважливіших компонентів навчальної роботи. Вони визначають способи цілеспрямованої реалізації навчального процесу, тобто взаємопов’язаної діяльності вчителя та учнів, що спрямовані на розв’язання навчально-виховних завдань.

На основі зовнішніх форм прояву методи навчання розподіляють на словесні, практичні та наочні.

Методи усного викладу – лекція, розповідь, пояснення, інструктаж, бесіда.

Словесні методи

Лекція використовується для викладу широкого за змістом матеріалу. Лекційне викладення матеріалу закладає основи наукових знань, сприяє теоретичному збагаченню..

Основні дидактичні вимоги до лекції: науковість, доступність і систематичність.

Розповідь – словесний метод навчання, якому притаманна яскравість характеристик зображуваних явищ, фактів, конкретність, динамічність і самостійність. У ній часто використовуються цікаві факти, події, які учні не можуть почерпнути з інших джерел інформації.

Пояснення – це складніший вид розповіді. Головним завданням пояснення є розкриття причинно-наслідкових зв’язків і закономірностей природи, явищ, процесів. Пояснення може здійснюватись у формі розповіді й бесіди, з їх допомогою досвідчені педагоги можуть проводити все заняття у діалоговому режимі.

Інструктаж – це усний виклад певних вимог, який ведеться за чітким планом. Інструктаж розподіляється на вступний, поточний і заключний. Використовується інструктаж здебільшого під час проведення лабораторних і практичних занять.

Бесіда, як метод навчання, реалізується через діалог вчителя з учнями. Цей метод є важливим інструментом активізації навчальної діяльності на занятті, сприяє організації колективної праці, розвитку мислення.

Використовуються декілька видів бесід.

Евристична бесіда. За її допомогою вчитель підводить учнів до самостійних висновків, формулювань, визначень, законів, правил. Така бесіда може використовуватись тоді, коли у учнів є певні знання з теми заняття.

Катехізична бесіда проводиться на основі чітко сформульованих запитань вчителя та відповідей учнів. Вона доцільна у тих випадках, коли учень повинен відтворити точне формулювання закону, правила, визначення, формули тощо.

Розрізняють  бесіди :

вступну (для  підготовки учнів до сприймання нового матеріалу),

 повідомлювальну  (здобуття   нових   знань   учнями),

повторно – узагальнювальну  ( повторення, систематизація,  узагальнення),

контрольно-облікову (перевірка й оцінка знань учнів),

фронтальну (актуалізація знань учнів всього класу).

Найважливішим і найскладнішим у методиці проведення бесіди є запитання, їх добір за видами та формулювання. 

    Запитання розподіляють на прямі і навідні. Запитання мають бути чіткими, не двозначними, за можливості короткими. Не слід ставити одночасно кілька запитань.

Практичні методи

Практичні методи відіграють вирішальну роль у формуванні умінь і навичок учнів старших класів. Найбільш поширеними практичними методами є: метод вправ, лабораторний, практичний, імітаційно-ігровий.

Метод вправ – один із найважливіших методів практичного навчання. Вправи – це цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (розумових чи практичних) для формування навичок і вмінь.

За характером навчальної діяльності вправи поділяються на усні, письмові, практичні.

Лабораторний метод – це один із видів дослідної роботи учнів, що проводиться за завданнями і під керівництвом вчителя в спеціально обладнаних для цього місцях. Проведення лабораторних робіт є обов’язковим і визначається навчальним планом.

Практичний метод дуже тісно пов’язаний з іншими методами навчання, схожий на лабораторний. Йому належить особливо важливе місце у розвитку самостійності та пізнавальної активності учнів, підготовці їх до оволодіння спеціальністю, практичної діяльності.

Методика проведення лабораторних і практичних занять схожа.

Імітаційно-ігровий метод відноситься до активних методів навчання. В його основі лежить моделювання ситуацій. Особливістю цього методу є максимальне наближення до практичної діяльності. Цей метод дає можливість тренуватись у прийнятті управлінських рішень, він є колективним методом навчання і створює позитивний емоційний настрій учнів. В основі методу лежить ділова (дидактична, рольова) гра.

 

Наочні методи

  Наочність у навчальному процесі відіграє важливу роль, вона є основною під час засвоєння певної суми знань, явищ, процесів, технологій. Наочні методи є такі: демонстрація, ілюстрація, досліди, практичні покази та спостереження.

Демонстрація (демонстраційний експеримент) проводиться вчителем для вивчення явища, процесу з тим, щоб усі учні могли спостерігати за ходом дій викладача. Демонстрацію можна проводити як перед подачею нового матеріалу для мотивації навчання, так і в ході вивчення нового матеріалу чи закріплення знань.

Ілюстрація – це показ учням різноманітних наочних об’єктів – реальних предметів або їх зображень.

Демонстрація та ілюстрація збагачують учнів живим уявленням, наближають їх до практичного пізнання явищ, предметів.

Вони вимагають ретельного планування роботи педагога з їх використання та організації спостереження з боку учнів.

Об’єкти демонстрації та ілюстрації повинні розміщуватись так, щоб вони були доступні учням, добре проглядались аудиторією. Викладач повинен піклуватися про те, щоб об’єкти були добре освітлені та концентрували на собі увагу учнів.

Практичне дослідження, показ і спостереження сприяють активній діяльності учня у навчанні.

Під час дослідницької діяльності на занятті вони самостійно заглиблюються у суть явища та процесу, що при цьому відбуваються. В умовах спостережень, навпаки, учень не втручається у явища, які він сприймає.

Практичні покази здійснює вчитель. Вони відіграють важливу початкову функцію в оволодінні певними вміннями.

Під час проведення дослідів, практичних показів і спостережень учням дається певне завдання для систематизації побаченого, узагальнення, висновків.

 

2) Проблемність у навчанні

Створення проблемних ситуацій – один із прийомів роботи, який активізує пізнавальну діяльність учнів на занятті. Проблемна ситуація вимагає тлумачення різних точок зору з вивченого питання. Щоб успішно використовувати елементи проблемного навчання, кожен вчитель повинен чітко усвідомлювати вимоги до проблемних ситуацій для того, щоб вони були проблемними для учнів. Ось ці вимоги:

• проблема повинна бути зрозумілою, чітко сформульованою, обґрунтованою на основі набутих знань;
• проблема повинна бути такою, щоб її вирішення не обмежувалось формулюванням раніше вивченого процесу, правила чи закону, а вимагало самостійної дослідницької (пошукової) діяльності;
• проблема повинна мати певну складність;
• проблемна ситуація повинна мати тісний зв’язок із життям, майбутньою професією;
• у кожній проблемній ситуації повинна бути одна основна проблема, під час вирішення якої можуть виникнути одночасно дрібні, випадкові проблеми

 

3) Використання випереджальних знань

Основне завдання вчителя – навчити учнів правильно сприймати новий матеріал, спрямовувати роботу думки у потрібному напрямі. Досягненню цієї мети сприяють випереджальні індивідуальні та групові завдання.

Завдання з випередженням повинні бути суворо диференційовані відповідно до інтелектуальних можливостей учнів та їх інтересів. Спочатку такі завдання можна давати не за складними темами та добре підготовленим учням, а потім уже з більшості тем програми, крім найскладніших. Завдання з випередженням – це комплекс запитань, підпорядкованих головній проблемі, яка буде вирішуватись на наступному занятті.

 

4) Лекція  як  форма  навчального  заняття в 10-11 класах

Лекція – це логічне, послідовне викладання матеріалу, яке характеризується судженнями, висновками, підсумком. Для лекцій характерна обов’язкова наявність наукових відомостей. Лекції мають свою типологію. Якщо покласти в основу класифікації завдання, методи і прийоми навчання, що використовуються на занятті, то можна виділити наступні типи лекцій: вступна лекція; проблемна лекція; лекція з елементами бесіди.

Лекція має розкривати проблему, логіку, давати цілісне уявлення в галузі знань, визначати місце навчального предмета в системі підготовки учня та зв’язок із спорідненими навчальними предметами, розвивати навчальний  інтерес до предмету.    

Структура лекції має три основні складові:

1. Вступна частина. Формування мети і завдань лекції. Коротка характеристика основної проблеми, розкриття стану питання. Список літератури. Встановлення міжпредметних зв’язків.
2. Виклад матеріалу. Встановлення, аналіз і доказ подій та явищ. Розгляд фактів. Демонстрація досліду. Характеристика певних точок зору на дане питання. Зв’язок із практикою життя, майбутньою професією.
3. Висновок. Формування висновків. Постановка завдань для самостійної роботи. Методичні поради. Відповіді на запитання учнів.

Загальні вимоги до змісту лекції:

Науковість та відповідність змісту навчальної програми. Лекція повинна бути науковою за формою і змістом. Науковість лекції – це   викладання правдивих у сучасній науці положень. Науковість лекції – це відповідність всіх її сторін сучасному стану науки про матеріал, що вивчається. Дидактичний принцип науковості вимагає, щоб весь процес навчання не відставав від рівня сучасної вітчизняної і зарубіжної науки.

Принцип доступності навчання передбачає, що зміни в навчальному матеріалі повинні бути зрозумілими, а його об’єм посильним для учня. Це означає, що рівень складності лекційного матеріалу повинен відповідати рівню знань і уявлень учнів. Необхідною умовою реалізації принципу доступності навчання є врахування вчителем особливостей класу. Не завжди одна і та ж лекція може бути доступною учням різних класів. Прагнучи до доступності викладу навчального матеріалу, не можна спрощувати зміст, внаслідок чого може знижуватись пізнавальний інтерес і активність.

Систематичність лекції. Реалізація дидактичного принципу систематичності вимагає систематизованої побудови програми, теоретичного курсу, лекції, теми і кожного окремого заняття.

Виклад матеріалу повинен бути лише в чітко збудованій системі. Цей принцип передбачає декілька правил:

• підпорядкування викладу матеріалу основній ідеї;
• структурно-логічний зв’язок з матеріалом, що раніше вивчався;
• взаємозв’язок окремих частин матеріалу, що вивчається;
• узагальнення вивченого матеріалу, перехід від конкретного до абстрактного;
• структурування навчального матеріалу за змістом і за формою;
• систематичність контролю знань і їх корекція.

Спонукання учнів до свідомого засвоєння знань. Одним із дидактичних принципів навчання є принцип свідомого засвоєння знань учнями. Цей принцип включає в себе усвідомлене і активне відношення до навчання, розуміння матеріалу лекції і свідоме використання знань на практиці. Таким чином, принцип свідомого засвоєння знань передбачає активну і самостійну діяльність учнів на лекції.

Знання, які набувають учні на лекції, мають бути міцними.

Одним із важливих принципів є наочність у навчанні. Наочність на лекції сприяє не лише доступності засвоєння матеріалу, але і сприяє зв’язку наукових теоретичних постулатів із життям, практикою суспільних відносин. Наочність підвищує інтерес, активізує пізнавальну діяльність, сприяє підвищенню, усвідомленню й міцності знань.

Наочність на лекції може бути декількох видів:

• живі об’єкти;
• натуральні предмети і процеси;
• мультимедійні засоби (використання інтерактивної дошки, електронного проектора, відеофільму, «слайд – шоу», телевізійних фрагментів, тощо);
• схематичні (графіки, схеми, що будуються на навчальній дошці, схеми навчального матеріалу, виконані на електронному та паперовому носіях друкованим способом тощо).

Основні вимоги до лекції:

Найпоширенішим типом лекції має бути лекція з елементами бесіди.

1. Лекційне заняття повинне відображати весь сучасний комплекс засобів нав­чання (всіх носіїв сучасної інформації). Виклад теми базується на основі сучасних досягнень у певній галузі знань. Учням необхідно порадити, на що звернути увагу, які положення слід засвоїти, які терміни треба вивчити у процесі самостійної роботи.

Бажано використати всі переваги усного викладу:

• зробити акценти на основних положеннях теми;
• повторити кілька разів визначення, поняття, терміни;
• звернути увагу на зміни, які має наука в певній галузі за останній час;
• продемонструвати кілька поглядів на проблематику теми.

2. Викладач повинен відокремити та розкрити основні питання теми. Питання, не пов’язані з наступним матеріалом, можна виносити для самостійного вивчення. Важливо, щоб учні розуміли необхідність засвоєння питань, які не розглядались під час лекції. До відома їх обов’язково доводяться питання, винесені на самостійне опрацювання. В лекції має раціонально співвідноситися теоретична, фактична та методична інформація.
3. Бажано використовувати структурно-логічну схему теми. Вона має методичний опис структури та послідовності викладу матеріалу. Структурно-логічна схема, як правило, подається у вигляді графічних послідовно-логічних схем, які складаються з теоретичних фігур, пояснень та опису їх застосування. Структурно-логічна схема включає: назву теми, провідну ідею, ключові питання, які відповідають плану лекцій, та логіку викладу кожного питання.
4. Основні положення теми лекції повинні знайти своє відображення у контрольному завданні (тестах) до теми лекції.
5. Лекція має викликати в учнів інтерес до теми. Пізнавальна активність зросте, якщо лекційний матеріал викладати не у вигляді готових висновків, а через вирішення проблемних завдань.
6. Викладач має широко використовувати наочність та мультимедійні засоби.

 

5) Семінарське  заняття

Як вже було сказано раніше, семінарське заняття можна розглядати як вид і як форму навчальної діяльності, під час якої викладач організовує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких учні готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів, доповідей, тез тощо).

Сучасна дидактика має в своєму арсеналі багато типів семінарських занять. Основними з них є:

• семінар-дискусія;
• семінар-колоквіум (співбесіда);
• класичний семінар (семінар із виступами учнів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6) Комбіноване  заняття

 Його структура може мати такий вигляд:

• перевірка відвідування й матеріальної готовності до заняття;
• перевірка домашнього завдання;
• перевірка раніше засвоєних знань або елементів практичних навичок;
• мотивація навчання й актуалізація опорних знань учнів;
• вивчення нового матеріалу та його первинне осмислення;
• самостійна робота та творче застосування знань;
• узагальнення та систематизація знань;
• підбиття підсумків заняття;
• постановка (роз’яснення) домашнього завдання.

Викладені структурні елементи такого заняття не завжди обов’язкові. Вони виступають як приклад зі структурування, дають викладачеві основні уявлення про послідовність сучасного заняття.

 

7) Лабораторні роботи та практичні заняття

Початком практичного навчання  є лабораторні роботи та практичні заняття, які виступають як метод навчання. Вони передбачають оволодіння навичками та вміннями, які необхідні для трудової діяльності в майбутньому .

Залежно від організації та способів виконання лабораторні роботи та практичні заняття можна розділити на індивідуальні, групові та фронтальні.

Індивідуальні роботи виконуються за індивідуальним планом (інструкційно-технологічною карткою), тобто кожен учень одержує своє завдання, яке він повинен виконати незалежно від інших.

При груповій формі роботи учні розподіляються на декілька груп. У групі може бути від двох до п’яти осіб. При комплектуванні груп враховується рівень успішності із даного навчального предмета, ступінь мислення, комунікативні якості, здатність учня до самостійного виконання завдання. Групи не повинні бути постійними, бо це може призвести до виникнення груп різного рівня успішності. Як правило, в кожній групі визначається старший – ланковий. Це учень, який добре навчається і виявив бажання допомогти своїм товаришам у навчанні. Кожна група одержує завдання. Успіх під час виконання завдань залежить від ретельної підготовки, уміння вчителя приділити належну увагу кожній групі.

Фронтальна організація лабораторних і практичних робіт передбачає виконання ідентичних завдань при повному обладнанні.

 

 

8) Організація та проведення заняття-екскурсії

Екскурсія – це форма заняття в умовах підприємства, установи,закладів культури та освіти. Звідси випливає, що до екскурсії ставляться ті ж вимоги, що й до звичайного заняття. Екскурсія повинна носити пізнавальний характер, впливати на формування навчального інтересу і творчих здатностей учнів, виховувати їх, відповідати віковим особливостям, мати свою внутрішню логіку й організацію.

На основі уявлень про об’єкт за навчально-методичною картою (планом) заняття (екскурсії) складається план проведення, де необхідно визначити таке:

1. Дидактичну, розвиваючу й виховну мету екскурсії;
2. Організацію роботи й об’єкт заняття, з’ясувати методику і план проведення екскурсії з екскурсоводом;
3. Попередню роботу вчителя з учнями (вказати основні об’єкти, на які повинні звернути увагу учні);
4. Безпосереднє проведення екскурсії на об’єкті;
5. Підведення підсумків екскурсії. .

У екскурсійних умовах учні краще оволодівають методикою самостійної роботи, набувають практичних навичок. Ці заняття дають можливість перевірити раніше набуті знання, проаналізувати їх життєвий і практичний досвід.

Заняття екскурсійного типу  плануються на початку навчального року. В своєму робочому плані викладач визначає теми таких занять, місце та час їх проведення.

 

9)  Ділова гра як метод навчання

Ділова гра вигідно відрізняється від інших методів навчання тим, що дає учням можливість «пожити» в певній організаційно-виробничій системі. При цьому слід додати, що ділові ігри не підміняють традиційні методи навчання, а раціонально доповнюють їх

Мета ділової гри не може бути однозначною, принаймні вона може мати чотири цілі:

• загальне ознайомлення з навчальним предметом (темою, розділом, об’єктом тощо);
• з’ясування конкретних положень, які необхідні для прийняття рішень відповідно до фактів, які є на початку гри;
• вміння використовувати одержані знання в практичній діяльності;
• аналіз одержаних результатів для вироблення нових, більш ґрунтовних рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 4.

ОСНОВНІ  СКЛАДОВІ  ПІДГОТОВКИ

І  ПЛАНУВАННЯ  ЗАНЯТТЯ

 

 На ефективність проведення заняття впливає багато факторів, але основний з них – підготовка.

Готуватися до заняття вчитель повинен починати з ретельного аналізу необхідної частини програми навчального предмету, систематизації власних  знань та інформації за різними джерелами  відповідної теми.

Готуючись до заняття вчитель повинен:

• вибудувати логічну схему заняття;
• визначити внутрішньодисциплінарні та міждисциплі-нарні зв’язки;
• здійснити поділ матеріалу на певні блоки;
• визначитись у часі для реалізації окремих структурних елементів заняття;
• продумати його композицію, методи та прийоми проведення, способи впливу на свідомість учнів
• сформувати навчальні, виховні та розвиваючі цілі;
• скласти навчально-методичну карту заняття, конспект-схему (див. зразки 1, 2 на сторінках 25-36).

 

Окремі приклади формулювання навчальної мети занять

Вивчити основні етапи творчого шляху…

Виконувати технологічні прийоми, аналізувати, виділяти (головне, суттєве, основне, основні епізоди з творів, що вивчаються), готувати (препарати), застосовувати, проводити, самостійно працювати (з електронними ресурсами, літературою, звітами, першоджерелами), користуватися (електронною бібліотекою, літературою).

Виробити вміння й навички.

Виявити рівень знань, умінь, навичок, здібностей.

Відпрацювати прийоми, навички, дії...

Встановити взаємозв’язок, залежність, рівень знань...

Домогтися автоматичного виконання (операцій), закріплення, оволодіння, підвищення, (якості знань), розширення (галузь застосування знань, умінь, навичок), раціональної (логічної) послідовності дій.

Дослідити залежність у процесах і явищах...

Досягти виконання державних стандартів.

Експериментально підтвердити (вивчені теоретичні положення, закони, явища).

Завершити формування, вивчення, дослідження...

Закріпити знання, вміння, навички, новий матеріал...

Залучити до самостійного, оперативного вирішення (навчальних завдань)...

Здійснити контроль (знань, умінь, навичок), аналіз (образів твору,  економічних показників)...

З'ясувати взаємозв’язок, основні положення, ідеї, поняття...

Мотивувати розвиток умінь, навичок, здібностей..

Наблизити до самостійного вирішення (творчих завдань, проблемних завдань, ситуацій)...

Навчити виконувати картографічні роботи, освоїти навички, операції, дії, користуватися літературою, електронною інформацією.

Оволодіти знаннями, вміннями, навичками...

Ознайомити, ознайомитися з принципами організації, дій, упорядкування ( змісту твору, вибору кращого рішення із заданих варіантів тощо.)...

Охарактеризувати історичний документ, зміст, основні положення, погляди...

Оцінити підготовку (до занять), рівень знань...

Перевірити ступінь засвоєння знань...

Поглибити знання...

Показати взаємозв’язок, роль, значення, переваги, недоліки, позитивність...

Пояснити процес, явища, принципи роботи, дій, організацію упорядкування...

Продовжувати вивчення, відпрацювання, формування...

Розвивати вміння (аналізувати одержані дані), професійні вміння, навички...

Розкрити значення та роль (сучасних поглядів, інноваційних технологій, техніки в житті людей)...

Розширити знання, сферу, галузь (застосування знань, умінь, навичок, участь)...

Систематизувати знання вміння, навички (з теми, розділу, курсу навчального предмета)...

Сприяти вивченню, відпрацюванню, розвитку (конструкторських, експериментальних навичок), формуванню, виробленню умінь...

Створити атмосферу емоційного підйому...

Сформувати знання, вміння, навички, технічні вміння з конструювання, виготовлення, підготовки (моделей, деталей, приладів, документів,презентацій, рефератів), налагодження, використання (технічного упорядкування)...

Узагальнити знання, вміння, навички, навчальний матеріал...

 

Зразки формулювання виховних та розвиваючих цілей заняття:

•                   Аргументувати положення;
•                   Викликати почуття задоволеності, гордості, інтересу, відповідальності, співчуття, радості, поваги;
•                   Виробляти вміння творчо мислити, звички, риси характеру;
•                   Виховувати національний патріотизм, любов до України, цікавість до обраної професії, приватного бізнесу, гуманність, терпимість, милосердя, працелюбність, чесність, безстрашність, пильність, тактовність, активність, охайність, ввічливість, великодушність, діловитість, дисциплінованість, життєрадісність, ініціативність, любов до природи та землі, критичність, культуру, допитливість, наполегливість, відвертість, привітність, принциповість, пунктуальність, ощадливість, рішучість, стриманість, скромність, сміливість, справедливість, старанність, тактовність, хоробрість, почуття нового, прогресивного;
•                   Виявити погляди, нахили, здібності;
•                   Мотивувати необхідність знань;
•                   Завершити формування, вивчення, відпрацювання;
•                   Ознайомити з суспільно-політичними подіями;
•                   Охарактеризувати історичні умови, ідеї, погляди;
•                   Підвести до висновку, розуміння важливості, цінності;
•                   Оцінити навички, вміння, працездатність;
•                   Виявити пізнавальний, науковий, творчий, трудовий інтерес;
•                   Розвивати пізнавальні можливості; самостійність;

самовдосконалення; увагу, пам’ять; здібності;творче мислення;

господарські та підприємницькі здатності; логічне мислення;

навички узагальнювати дані та робити висновки; вміння виділяти головне та складові в технологічних процесах і алгоритмах; спостережливість;

•                   Розкрити роль…
•                   Сприяти розвитку вміння долати труднощі, погані звички;
•                   Продовжувати формування поглядів, звичок.

 

 

 

 

 

зразок 1

 

	Орлівська ЗШ І-ІІІ ст. Мелітопольської РДА ЗО Навчально-методична карта заняття
Навчальний предмет		Правознавство	Клас		Дата
Тема заняття:		ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: поняття, зміст, форма, строки	10		………..
Вид заняття:		лекція з елементами бесіди та пояснення		45 хв.

 

Мета навчальна: ознайомити учнів із основними правовим нормами, що регулюють питання прийому та звільнення з роботи.

Мета виховна: формувати у учнів усвідомлене ставлення до засвоєння норм трудового права та дотримання їх.

Мета розвиваюча: розвивати ціннісні орієнтири, уміння безпечно жити і працювати у правовому суспільстві.

Міжпредметні зв’язки	Теми дисципліни, що забезпечують
	Теми дисципліни, що забезпечуються	Підприємництво

 

Забезпечення заняття

А.   Наочні посібники	Електронна версія теми заняття (СD №14)
Б.  Дидактичний матеріал	Кодекс законів про працю
В. ТЗН	Електронний проектор. СD №14 – Трудовий договір СD № - №13а – Кодекс законів про працю України
Г. Навчальні місця	Кабінет № 5- кабінет історії
Д. Література	Основна: Конституція України ст. 50 – 84 (36!) КЗпПУ О.Д. Наровлянський „Правознавство”  ст. 201 - 210 Т.О.Шкарупа  Лекція з правознавства: «Трудове право»
Ж.Інтернет ресурси	www.libr.org.ua/cat/22.html - Українська електронна бібліотека

 

№ елементу заняття	Елементи заняття, навчальні плани, форми і  методи навчання	Методи навчання	Доповнення, зміни, помітки
1 хв.	Підготовка класу до навчання   - Перевірка присутності учнів Виявлення рівня підготовки  учнів до заняття. Вступне слово викладача.	бесіда
7 хв.	Актуалізація опорних і нових знань Яке значення має регулювання трудових відносин? Підстави припинення трудових відносин, які вони можуть бути? Відповіді на запитання учнів, викликані сучасним життя	Бесіда,       розповідь
5 хв.	Повідомлення теми, мети та завдань заняття Тема: Трудовий договір Мета: ознайомитись із основними правовими нормами, що регулюють прийом і звільнення з роботи та вміти ними користуватись Завдання: навчитись вірно тлумачити норми трудового законодавства та використовувати їх у житті
25хв.	Сприйняття й засвоєння  учнями навчального матеріалу 1. План 1. Поняття і зміст трудового договору. 1.2. Загальний порядок укладення трудового     договору. 1.3. Трудова книжка. Загальні правила ведення   трудових книжок. 1.4. Випробовування при прийомі на  роботу 1.5. Припинення та розірвання трудового договору 1.6. Відсторонення від роботи 1.7. Порядок звільнення з роботи   2. Створення позитивної мотивації заняття 2.1.Значення прав людини щодо регулювання трудових відносин із роботодавцем. 2.2. Право на працю: початок є, а завершення? 2.3. Значення трудового договору. 2.4.Проблеми трудових правовідносин і сучасність.	бесіда,  лекційний виклад, демонстрація, розповідь             розповідь
5хв.	Узагальнення вивченого матеріалу Що таке трудовий договір? Яка роль трудового договору в трудових правовідносинах. Який порядок укладення трудового договору? Значення трудової книжки у житті людини. Для кого може встановлюватись термін випробування при прийомі на роботу? Термін випробування для різних категорій працівників. Правове регулювання припинення трудових правовідносин. Порядок відсторонення працівника від роботи. Порядок звільнення працівника за власною ініціативою. Порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця.  інші варіанти	Бесіда в ході заняття (поетапно)
2 хв.	Характеристика роботи класу на занятті Активність учнів на занятті. Рівень засвоєння теми. Робота учнів, що мають недостатній рівень мотивації до навчання. Характеристика роботи учнів на занятті.	розповідь
6 хв.	Постановка домашнього завдання   Опрацювати за підручником  «Правознавство» стор. 201-210 та опорний конспект у зошиті Самостійно визначити відмінності ознак трудових  контрактів і договорів КЗпПУ (ст.21, 36) Встановити за КЗпПУ порядок виплати вихідної допомоги при звільненні працівника з роботи. Виконати індивідуальне завдання (на індивідуальній картці). Продовжити знайомство із Інтернет-ресурсами за темою заняття.	розповідь

 

Карту склала: вчитель історії та правознавства Т.О. Шкарупа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

зразок 2

Конспект – схема

лекційного заняття з правознавста

за темою: «Трудовий договір: поняття, зміст, форма, строки »

(з активним використанням мультімедійного проектора)

Перевірка присутності учнів на занятті.

Вступ.             Актуалізація!

1. Що таке трудові правовідносини?
2. Початок трудових правовідносин.
3. Яке значення трудових відносин?
4. Хто з вас працював по найму із оформленням трудових правовідносин під час літніх канікул?
5. Хто є сторонами трудових правовідносин?
6. Як оформляються трудові правовідносини? 
7. Кого більше захищає трудове законодавство: найманого працівника чи власника підприємства?

                      Мотивація!

• Значення трудового договору у здійсненні трудових правовідносин.

Завдання на заняття: ознайомити із основними поняттями трудового законодавства і зрозуміти правові норми, що регулюють трудові правовідносини між роботодавцями і найманими працівниками.

 

 

	Зміст роботи                                                         Слайд 1
1	Конституція України про працю (ст. 43)                                           …коментар…		текст Конституції
2	Трудові правовідносини це ...... із 14 - 15 років – за згодою батьків у канікулярний час ... із 16 років – повна цивільна дієздатність		Пояснювальна бесіда
3.		Слайд 2 (Демонстрація через ПК або мультімедійний проектор)   Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені   законодавством   про   працю,  колективним  договором   і   угодою   сторін (ст. 21 КЗпПУ).                                         Форми трудової угоди:                                                    усна            письмова

Слайд 3 ЗАВДАННЯ: з’ясувати  Порядок укладання трудового договору , та наказу           Товариство із обмеженою відповідальністю «Урожай»     НАКАЗ   20.02.2017 р.                         с. Орлове           № 37   Про прийом на роботу Петренко М.І.   Петренко Миколу Івановича прийняти на посаду спеціаліста першої категорії з виконанням функції бухгалтера з обліку продукції з 20.02.2017 р. Оплата праці згідно штатного розпису. Встановити для Петренко М.І. випробування строком 2 місяці з 20.02. 2017 р. по 20.04.2017 р.   Підстава: заява Петренко М.І.                           Директор                В. Ласкавий   Я, Петренко Микола Іванович, при вступі на роботу одержав роз`яснення про свої права і обов`язки та був ознайомлений: з статутом ТОВ «Урожай», з умовами праці, наявністю на робочому місці, де буду працювати, небезпечних і шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, правами та пільгами і компенсаціями за роботу в таких умовах; з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; з посадовою інструкцією; наказом по підприємству про охорону праці і дотримання правил техніки безпеки; інструкцією з техніки безпеки і протипожежної охорони на робочому місці.   „ ___ „ ______ 2017 року   _____________ Підпис

 

	ЗАВДАННЯ: З’ясувати види трудових договорів та  правила роботи з  трудовими книжками Практичні вправи за груповим розділом		Слайд 4
	А. Безстроковий договір                                                                             ?! З ким не може укладатись трудова угода? (лише протипоказання за станом здоров`я)	В. Сумісництво ................. (п. 2 ст. 21 КЗпПУ) [обмеження для державних підприємств 0,5 ставки!] Роздати КЗпПУ КЗпПУ – 21 ст.
	Б. Строковий договір   Тимчасовий  сезонний   до 2-х міс.       (до 6 міс.) до 4-х міс.   заміщення хворих	Г. Суміщення ..................... ?! Яка відмінність між сумісництвом та суміщенням? (один чи два договори!)
	Д. Трудовий контракт – це специфічний письмовий договір про працю…	Випробування при прийнятті на роботу – це термін, протягом якого перевіряється відповід-ність кваліфікації працівника.....   КЗпПУ - ст. 26,
	Трудова книжка – це основний документ, який характеризує трудову діяльність.... оформляється протягом 5 днів ведеться на всіх підприємствах (будь-якої форми власності) для всіх працівників ?! Хто веде трудову книжку, якщо праця у приватної особи  по дому (няня, гувернантка, водій, кухар)? ............. (Центр зайнятості!)	Роздати учням копії бланків трудової книжки

 

 

 

 

	Зміст роботи Демонстрація та використання	Слайд 5
	А. Випробування при прийнятті на роботу – це термін, протягом якого перевіряється відповідність кваліфікації працівника.....   КЗпПУ - ст. 26,
.	Б. Припинення та розірвання трудового договору ст. 36, 38, 39, 40 КЗпПУ
	В. Загальні підстави припинення трудового договору

 

 

 

 

 

	Зміст роботи Демонстрація та використання	Слайд 6
	Г.  Розірвання трудового   договору з    ініціативи  працівника
	?! Кого заборонено звільняти з роботи за ініціативою власника? тимчасово непрацездатних; осіб, що перебувають у відпустці, відрядженні; вагітних жінок; одиноких матерів, у яких діти до 14 років; неповнолітніх без дозволу ....	КЗпПУ ст. 41
6.	Відсторонення від роботи – це тимчасове недопущення працівника виконувати ....   нетверезий стан; відмова від медогляду; відмова від навчання із ТБ; медичні протипоказання.	КЗпПУ – ст. 46
7.	Порядок звільнення з роботи Видати копію наказу та належно оформлену трудову книжку; Провести розрахунок з оплати праці; Видати вихідну допомогу.	Демонстрація зразків документів на паперових носіях

 

	Зміст роботи	Слайд 7
	Закріплення матеріалу Що таке трудовий договір? Види трудових договорів. Що таке сумісництво? Що таке суміщення? Коли оформляється трудова книжка? Що таке випробування, для чого воно встановлюється? Які є підстави припинення трудового договору? Коли має попередити роботодавця працівник про бажання звільнитись із роботи? Який порядок звільнення працівника з ініціативи роботодавця?

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 5

ОСНОВНІ ШЛЯХИ РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

 

Інтерес до навчання (до вивчення конкретного навчального предмета) розвивають:

1. Особистість педагога та інтерес до нього учнів. Для цього вчителю необхідно:

• постійно бути на високому професійному рівні;
• мати широку наукову і життєву ерудицію, високі моральні якості;
• довіряти, цінувати і любити вихованців;
• технологічно дохідливо і цікаво вчити;
• систематично проявляти перед учнями «нові» цікаві грані свого характеру;
• проявляти особистий інтерес до знань взагалі і до своєї навчальної дисципліни зокрема;
• бути добрим оратором, вміти переконувати;
• бути зразком у ставленні до справи, прагнути через себе формувати той ідеал, який пропагується;
• бути доброзичливим, щиросердним;
• вміти співпрацювати з учнями, вести їх за собою, поєдну­вати справедливість і вимогливість;
• не допускати понукання, уникати караючих прийомів у стосунках з учнями;
• нести своєю діяльністю високий виховний потенціал.

2. Значення навчального предмета у формуванні конкретно вираженої особистості.

Для цього вчителю необхідно:

• знати особливості характеру учнів, з якими працює, орієн­туватись в здібностях і перспективних бажаннях тих, кого навчає;
• вміти розбудити внутрішні близьку і віддалену мотивації до навчання;
• розкривати для учня і для себе кращі риси його характеру, будувати на них позитивні взаємовідносини, встановлювати контакт;
• вмотивувати глибоко і всебічно навчальний предмет, тему, а  також пов'язати її з сучасним життям та майбутніми потребами на ринку праці;
• навчити глибоко розуміти процеси, технології, явища, ана­лізувати їх;
• навчити  практичним  навичкам  із  навчальної  дисципліни  кожного вихованця.

3. Інтеграція змісту, форм, методів і прийомів виховання і навчання.

Для цього вчителю необхідно:

• вміти проводити заняття неодноманітно, нестандартно;
• володіти різними організаційними формами, широким спектром методів і прийомів навчання;
• вміло використовувати різноманітний арсенал педагогічного впливу на якість навчально-пізнавального і виховного процесу;
• вміти створювати оптимальні умови для роботи учнів на занятті через елементи новизни, несподіванки, проблемності, нестандартності;
• вміти вести заняття на високому емоційному рівні в оптимально інтенсивному режимі;
• вміти активно використовувати інноваційні методи і прийоми роботи, адаптовувати їх до конкретної навчальної групи;
• виховувати через навчальну дисципліну, через діяльність із учнями.

4. Індивідуалізація   учіння   й   оптимальне   розуміння навчального матеріалу.

Для цього вчителю необхідно:

• орієнтуватись на індивідуальні особливості учнів: інтерес до навчання, тип нервової діяльності, темп роботи учня, навички роботи в групових та індивідуальних умовах, волю, рівень уваги і т. д.;
• навчити учнів користуватися методами і прийомами самос­тійної індивідуальної роботи, аналізувати, робити висновки, вести розмову, діалог, дискусію;
• розвивати пошукову діяльність учнів;
• бачити і заохочувати ініціативу учнів при виконанні завдань;
• вміти дозувати навчальний матеріал при вивченні його на занятті і позааудиторно.

5. Формування у молоді прагнення збагатити свій внутрішній світ, інтелектуальний розвиток.

Для цього вчителю необхідно:

• враховувати ціннісні орієнтації молоді, її потреби і мотиви до дій;
• постійно опиратись на знання і досвід учнів;
• нести найновітнішу інформацію, глибоко наукові знання;
• вчити учнів творчо та логічно мислити; формувати кінцеву мету навчання в училищі

 

 

 

Розділ 6

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ

НА ЗАНЯТТІ

 

Хто із педагогів не хоче щоб, його заняття проходили на найвищому навчально-методичному рівні? Питання риторичне.

Дуже важливою складовою успішного навчання молоді є уміння цікаво подати інформацію. Половина успіху залежить від того, наскільки наочно і ясно педагог здатний передати суть того, чому вчить.

Одним із кращих помічників в реалізації даного завдання на заняттях є мультимедійний проектор. За його допомогою можна краще спонукати аудиторію до успішного навчання.

Демонстрація слайдів та відео малих форм дає можливість бути викладачу більш переконливим, а заняттю цікавішим, інформативнішим.

Оптимально, коли слайди не копіюють мовний ряд педагога, а доповнюють його, розкривають складності теми, виділяють ключові моменти навчального матеріалу.

Досвід показує, що для досягнення найкращого навчального результату доцільно ретельно працювати над структурою ілюстрації заняття, вміти частину інформації перетворити у цифровий аналог у вигляді зрозумілих відео фрагментів, діаграм, малюнків та фотографій як доповнення до змісту теми.

Електронна інтерактивна дошка на занятті – це один із важливих компонентів сучасних інформаційних технологій, що використовується в освіті;

На заняттях інтерактивна дошка дає можливість:

• заздалегідь  спроектувати   електронну  версію  заняття,  редагувати написану на дошці протягом заняття інформацію і зберегти її для копіювання та використання в електронному вигляді чи для друку на наступні заняття;
• використовувати навчальний матеріал як у прямому, так і у зворотному напрямку;
• використовувати не крейду для письма, а спеціальні кольорові маркери на класній дошці; створювати необхідний фон, вибрати шрифти, виконувати малюнки, таблиці що можуть бути рухомими та легко редагованими;
• при демонструванні легко використовувати кольорові маркери для виділення найбільш важливих фрагментів;
• використовувати Інтернет-ресурси та мультимедійні надбання з навчального предмета;
• в найбільш доступній формі систематизувати й класифікувати явища, технологічні процеси із застосуванням схем, таблиць та спеціальним чином відформатованого тексту;
• на  одному  занятті  ефективно  використовувати  декілька  прийомів  активізації розумової діяльності учнів (колір, рух, звук тощо);
• створити для моделювання процеси і явища, показати практичне застосування явищ, які не можна спостерігати безпосередньо на занятті;
• технологічно швидко і просто оцінити рівень засвоєння навчального матеріалу.

Щоб заняття з допомогою електронних засобів було більш ефективним, необхідно після підбору або виготовлення відеофрагментів та підготовки слайдів здійснити їх електронну верстку та вибудувати логіку заняття. Обов'язково доцільно переглянути, що вийшло.

Головне – пам'ятати про те, що краще сказати і продемонструвати менше, але в зрозумілій формі, ніж «вилити» на учнів всю наявну інформацію.

З досвіду використання електронного проектора на занятті можна зазначити, що 20-30 хвилин – це оптимальний час для його використання на занятті. В той же час інтерактивна дошка та пульти опитування можуть використовуватись протягом усього заняття.

 

Розділ 7

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ  КОМПЛЕКС  –

СКЛАДОВА  УСПІШНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ  ВЧИТЕЛЯ

 

Наявність і удосконалення навчально-методичного комплексу сприяє системній роботі педагога над удосконаленням навчальної роботи з конкретного навчального предмета.

На мій погляд навчально-методичний комплекс з конкретної навчальної дисципліни має включати:

1. Навчальну програму з предмета.
2. Плани уроків (навчально-методичні карти) на всі проведені вчителем заняття з навчальних предметів , що є у педагогічному навантаженні вчителя.
3. Навчально-наочні посібники, технічні засоби навчання.
4. Конспекти (тези) лекцій з предмету (розгорнутий конспект).
5. Інструкційно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять (перелік лабораторних і практичних робіт, інструкційно-технологічні картки для лабораторних і практичних занять, перелік питань, що виносяться на семінарське заняття, та зміст основних джерел інформації на паперовому та електронному носіях  до кожного семінарського заняття; паспорти робочих місць із затвердженою інструкційно-технологічною карткою тощо);
6. Комплекс контрольних робіт (ККР) для визначення залишкових знань з навчального предмета (за семестр, за курс);
7. Вправи, тестові завдання, задачі, ділові ігри, виробничі ситуації, рольові вправи, теми доповідей, виступів, список джерел інформації, якою може користуватися учень тощо);
8. Тести для проведення модульно-рейтингового контролю знань;
9. Орієнтовні питання до екзаменаційних білетів (ДПА та ЗНО)
10.                Методичні розробки, рекомендації вчителя з кожного навчального  предмета.
11.                Методичні матеріали з самостійного вивчення  окремих тем; перелік тем, що виносяться для самостійного вивчення; питання для самоконтролю за розділами, темами; приклади розв’язаних задач, вправ, проблемних ситуацій; методичні рекомендації та поради з вивчення окремих тем чи розділу предмета; поради учням щодо оформлення та написання реферату; лекції чи спеціально підібраний матеріал з окремих тем; список рекомендованих джерел інформації до кожної теми, що виноситься на самостійне вивчення, виконані зразки бланкових документів тощо.
12.                Перелік літературних джерел та Інтернет-ресурсів з навчального предмета.

Навчально-методичний комплекс (за виключенням натуральної наочності) має бути не лише на паперовому носії, а і на цифровому. Його легко систематизувати в електронному Portfolio.

 

 

Розділ 8

ОКРЕМІ ПОРАДИ ПЕДАГОГУ ДЛЯ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

 

Щоб бути успішним педагогом – спробуйте скористатись нижче викладеними порадами.

Знайте глибоко ту науку, якої вчите  учнів!

Хто володіє словом, той володіє аудиторією. Хто володіє учнівською аудиторією, той має беззаперечний шанс на успіх у навчальній роботі.

Невід'ємною складовою педагогічної майстерності є наявність у вчителя ораторських здібностей. Ораторське мистецтво педагога – це, насамперед, мистецтво переконання, впливу на молодих людей! 

Спілкування в учнівської аудиторії - це мистецтво взаємодії, в якій беруть активну участь рівноправні партнери - учні і педагог.

Вчитель є основним джерелом впливу на аудиторію. Ефективність спілкування значною мірою залежить від його знань, переконань, моральних і соціально-психологічних характеристик.

Особливі компоненти педагогічної майстерності: орієнтованість в сучасній науці і технологіях, уміння мотивувати учнів до навчання.

Головний контролер на занятті – час. Уважно слухати і сприймати інформацію учні можуть лише обмежений період часу, обумовлений психофізіологічними причинами (звичайно не більше 15-20 хвилин, потім увага  починає слабшати). Враховуйте темпоритм вашого заняття. Найсприятливіша швидкість мовлення – біля 100 слів за хвилину. При плануванні заняття обов'язково регламентуйте час на кожен структурний елемент.

Перевірте за словниками значення «розумних» слів, якими користуєтеся. З'ясуйте правильність їх вимови. Мовні помилки можуть викликати глузування.

Дивіться учням в очі, усім своїм виглядом демонструйте повагу та розуміння.

Постійно утримуйте зоровий контакт з аудиторією. Досвідчений педагог завжди стежить за увагою учнів, переводячи погляд з передніх рядів на задні.

Міміка і жести справляють на людину значно більше враження, ніж те, що ви вимовляєте. Жестами ви сконцентруєте увагу на важливій інформації, яка буде подана на занятті. При жестикулюванні існує три правила: перше – не кладіть руки до кишень; друге – не ховайте за спину; третє – не займайте їх сторонніми речами. Руки – це помічники, що завжди повинні бути вільними і готовими об'єднатись у єдине ціле з вашими думками.

Показуйте себе живим, енергійним, динамічним. Під час заняття не застигайте, ніби пам'ятник. Обов'язково рухайтеся.

Враховуйте вікові, фахові, культурні, національні, релігійні та інші особливості учнів.

Одягайте на заняття ті речі, у яких ви почуваєтеся комфортно, які не відволікатимуть вас своєю незручністю.

Сприймайте філософськи будь-які несподіванки на занятті. Не можна видавати своєї розгубленості й проявляти негативне ставлення до негативних моментів, що виникли випадково.

Завершуючи заняття, необхідно подивитися в очі учням і відзначити їх працю, сказати щось приємне, продемонструвавши своє задоволення від спілкування з молоддю.       

Умійте на визначений час відірватися від особистих турбот. Якими б великими не були неприємності, які випали на вашу долю, намагайтеся час від часу звільнятися від гніту тяжких думок, відволікайтеся якими-небудь загальними турботами чи домашніми справами. Намагайтеся ні в якому разі не передавати свій поганий настрій учням. Які б неприємності не трапилися, життя продовжується, і ніхто не має права нав'язувати іншим свої похмурі думки й поганий настрій.

Будьте розумними і тактовними. Дуже погане враження справляє той педагог, який будь-яку свою (навіть дрібну) неприємність перетворює у «світову» проблему.

Іноді треба й поступитися. Наполягаючи на своєму, педагоги часто бувають схожі на вередливих дітей. Бійтеся бути вередливим.

Прислухайтеся до точки зору учня, поважайте її і з достатньою самокритичністю ставтеся до своєї точки зору. Розумні вчинки не тільки корисні для справи, але й демонструють повагу до інших.

Не можна бути неперевершеним в усьому. Деякі педагоги бояться, що вони гірші за інших, їх зусилля задовольнити найвищі вимоги до себе часто ведуть до хворобливих переживань. Не можна забувати, що таланти й можливості кожного з нас обмежені, намагайтеся, передусім, відмінно виконувати свою головну роботу і те, до чого ви дійсно маєте покликання. Для почуття задоволеності досить мати успіх в одній чи двох галузях, а решту - виконувати добросовісно і не нижче оптимального рівня.

Не ставте надмірних вимог. Той, хто багато очікує від учнів, постійно відчуває роздратування від того, що це очікування, частіше всього, не відповідає його надмірним вимогам.

Ви робите велику помилку, якщо думаєте перевиховати учня. Дорослу людину перевиховати дуже важко, переконати - можливо. Сприймайте юнаків і дівчат такими, якими вони є. Вони від нас, дорослих, не гірші і не кращі - вони інші. Намагайтеся бачити в молоді достоїнства і в спілкуванні з нею опирайтеся саме на ці якості.

Не гнівайтеся! Привчайте себе до паузи, яка б попереджувала спалах гніву, а під час цієї паузи намагайтеся осмислити ситуацію. У цьому випадку вам прийде в голову думка про те, що спалах не принесе полегшення, а лише викличе нові неприємності.

Намагайтеся не залишитися наодинці зі своїми неприємностями.  Розповісти доброзичливій та розсудливій людині про те, що вас турбує, - значить принести собі величезне полегшення. Поради вашого співрозмовника можуть навіть не мати великого практичного значення, важливе його співчуття, зацікавленість. Такою людиною може виявитися дружина, мати, батько, близькі чи навіть зовсім незнайомі люди, випадковий супутник у поїзді чи літаку.

У свою чергу, будьте готові виступити в ролі доброзичливого слухача чужої сповіді.

 

ОСОБЛИВІСТЬ   ПЕДАГОГА   НЕ   ЗАМІНЯТЬ   НІЯКІ   ПЕДАГОГІЧНІ   НОВАЦІЇ!

 

Тому завжди вчіться, вдосконалюйтесь. Користуйтеся різними джерелами інформації, особливо комп’ютерними. Хто зупинився у самовдосконаленні, той приречений на послаблення інтересу до нього як з боку учнів, так і з боку колег!

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. - К.: АПН, 2002.

2. Басоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. - 2004. - № 7.

3. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. - К.: Укр. енциклопедія, 1995.

4. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. - К.: А.С.К., 2006.

5. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

6. Ярошевська О. Г. Грунтова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. - К.: Партнер, 1997.