Методичні рекомендації. Опанування національно-художньою спадщиною козацтва на заняттях студії образотворчого мистецтва.

Арсієнко Олена Леонідівна, керівник гуртка-методист, відмінник освіти України, педагог студії образотворчого мистецтва, народний художній колектив, ПНЗ «МПДЮТ» Запорізької міської ради Запорізької області

Методичні рекомендації. Опанування національно-художньою спадщиною козацтва на заняттях студії образотворчого мистецтва.

Розвиток козацької тематики в образотворчому мистецтві умовно можна поділити на два періоди: період козацької доби, коли народні майстри створювали художні образи козаків з їх живих прототипів, і період пост козацької доби, коли такої можливості вже не було.

Найдавніші зображення козаків відомо були зроблені на печатках, гербах і гравюрах козацького періоду. Ці гравюри відтворювали Герб Війська Запорозького «козак з мушкетом через плече». Козак у українців уособлює незламність народної сили духу. Мандруючи з дітьми на занятті в минуле, педагог намагається через мистецтво сформувати глибокі емоційні відчуття, щоб наповнити серця вихованців гордістю за людей, живущих в Запоріжжі та їх культуру.

«Козака Мамая» зображували в мить перепочинку, а не в запеклій сутичці з ворогом. Утім, видається, що саме в цьому зовнішньому спокої і криються глибокі душевні переживання козака, його внутрішня духовна міць.

Ім’я козака Мамай можливо походить від назви невеличкої річки Мамай-Сурки, яка протікала в околицях Запорозької Січі. До того ж і кам’яні баби на курганах у давнину називалися «мамаями». В українській мові є вираз «піти (поїхати) на мамая», який означає – «відправитися на удачу».

Таки знання дозволяють вихованцям робити перші кроки в пізнанні світу мистецтва. Педагог створює заняття для дітей цікавими відкриттями прекрасного. На цьому шляху йому на допомогу прийдуть література і музика, щоб створити відповідну атмосферу на зайнятті. Тоді на малюнках з’являються образи козаків, а в душі дитини закладається основа любові до Батьківщини.

Для мешканців Запоріжжя тема козацтва дуже близька. Навіть найменші діти в місті знають про острів Хортицю, козацьку січ, козаків. Але цих знань у дітей не достатньо, для того, щоб можна було створювати історичні композиції. Тому їм необхідно розповісти, як художники готуються, збирають матеріал до виконання складної композиції історичного жанру.

Цікавим прикладом може бути відомий живописець Ілля Рєпін та його праця над відомими на вісь світ «Запорожцями».

Нащадок козаків Ілля Рєпін виріс на Слобожанщині. Хлопець зростав та виховувався на живих народних історіях, родових сказаннях. Художник виконав декілька варіантів картини «Запорожці», для того щоб найкраще висвітити близьку для нього тему козацтва.

Перш ніж почати малювати картину художник збирає матеріал:

•         замальовує різні предмети, елементи та зразки історичних костюмів, зброї, предметів побуту;
•         вивчає історичний матеріал;
•         читає художню, історичну літературу, яка висвітлює певний час та події для того щоб відчути час, епоху;
•         шукає ідеї, сюжети для творчої композиції;
•         підбирає типажі, робить замальовки і етюди з натурників;
•         художник знаходиться у постійному пошуку сюжету нової композиції, доки картина не буде завершена.

Художник проходить певні етапи створення картини, ті самі етапи необхідно пройти педагогу з дітьми.

Для цього важливо педагогу:

•              як можна ширше вивчити тему, про що він буде спілкуватися з дітьми;
•              визначитися з суто професійної точки зору з найцікавішими для дітей сюжетами;
•              зробити необхідні акценти на важливих місцях;
•              продумати, яку дати інформацією дітям, для того, щоб наштовхнути їх на роздуми, переживання, до початку пошукового процесу. Головним в цій роботі з дітьми остається виховання і передача духовних цінностей і традицій українського народу.

Ідею картини І. Репину підказав історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник Дмитро Іванович Яворницький, який все своє життя присвятив вивченню історії запорізьких козаків, за це його називали Нестором Запорізької Січі.

В основу картини лягла історична подія 1676 року.

Козаки вільної Запорізької Січи охороняли країну від турок. Султан Махмуд IV прислав запорізьким козакам письмо, де пропонував здатися йому без спротиву.

Ілля Рєпін взяв за сюжет картини момент, коли козаки завзято, з гумором складають відповідний лист турецькому султану. Картина є неперевершеним зразком розробки теми запорозького козацтва у вітчизняному мистецтві. У листі до В. Стасова художник писав: «Ось уже два тижні я без відпочинку живу з ними, не можу з ними розлучитися: веселий народ…». Понад десять років працював І. Рєпін над картиною. Він збирав матеріал, робив замальовки, етюди, був у пошуку варіанту композиції і своїм учням в академії давав завдання писати картини на українські історичні теми.

Дітям необхідно дати час підготуватися до складної теми, бажано вдома:

•              прочитати книгу, оповідання;
•              поцікавитися історичними фактами;
•              підшукати в книжках, Інтернеті малюнки, фото з предметів побуту, одягу, зброї, та все, що буде потрібно при виконанні картини.

На зайняття діти приносять увесь зібраний матеріал. На дошці з’являється зоровий ряд із підібраних дітьми репродукцій, ілюстрацій. Під час роботи над композицією зібраний матеріал допомагає їм створити свій образний портрет запорізького козака, в результаті маємо невеличку галерею портретів «Запорожців».

Територія Запорожжя називалась «землями Війська Запорозького».

Запорізька січ по розмірам території змінювалася і переміщалася. Керівник студії пропонує дітям підійти до вікна, перед їх очами відкривається панорамна картина, це коли багато предметів вміщується до обзору, до самої лінії горизонту. Тут і Дніпро, і правий берег міста, з багатьма спорудами, пороги, і славетний острів Хортиця. В центрі панорами історичний музей і будівлі Січі. Розглядаючи та обговорюючи з дітьми будову Січі, педагог підводить до висновку – її робили як справжнє укріплення. Навколо стін козаки виривали глибокі рви, насипали високі земляні вали, на яких ставили охоронні башти з бійницями, на них стояли пушки і в постійному дозорі були озброєні козаки.

Педагог розповідає дітям про те, що вони не зможуть побачити і спостерігати за вікном. Всі діти-запорожці були на Січі, хоча би один раз, і могли бачити, як вона виглядає з середини. У вікно видно, що по середині Січі розташовувалася широка площа, на ній проходили козацькі військові ради, де вирішували всі питання повсякденного життя козаків. Площу оточували козацькі хати – побудовані з дерев’яних колод чи плетені з лози і покриті очеретом. В них розміщувалися канцелярія, пушкарня, (майстерня з виготовлення та ремонту пушок).В центрі виділяється церква Покрови Пресвятої Богородиці. Всі козаки були обов’язково хрещені в православній вірі і весь час існування січі боролися за віру та захищали її, тут же були дома старшин. Всі ці споруди були добре прилаштовані для оборони.

Після бесіди у вікна пропонується створити свій світ козаків на папері. Для роботи діти використовують знання з теми, наглядні форми, пейзаж за вікном, кольори, графічні матеріали, графічні виразні засоби, лінії прямі, криві, горизонтальні, вертикальні, штрихи крапки тощо.

Педагог звертає увагу дітей на пейзаж за вікном та надає пропозиції:

•              уявити часи козацтва;
•              згадайте все. що відомо про той час;
•              згадайте чим займалися козаки;
•              уявіть їх зовнішній вигляд, якими вони повинні бути в вашій картині;
•              подумайте скільки місця займе зображення січі на папері, або ви зобразите козака чи групу козаків.

Працюючи над композицією, діти розмірковують про колір (які кольори можна використати в малюнку). Педагог звертає увагу, що на кольорі можна будувати картину та колір може бути головним для розкриття ідеї картини.

Так колорит теплий, яскравий, світлий, сприймається людиною – як добро, радість, мир. Холодний, темний, багато чорного і червоного – сприймається як тривога, зло, небезпека.

Необхідно уявити майбутній малюнок та почати створювати малюнок олівцем. Діти починають малювати з предметів тих, що вирішили зробити головними у композиції. Ці предмети виділяються розміром, цікавою формою. Постійно поглядаючи у вікно, використовують наглядні форми для побудови композицій. Дозволяється і пропонується використання в роботі малюнків і фото з книжок та Інтернету, зображення зброї, одягу, предметів побуту. По завершенні роботи над ескізами, проводиться аналіз зробленої роботи. Педагог разом з дітьми обговорює помилки та шляхи їх виправлення. Потім малюнки корегуються авторами і вносяться зміни в композицію. Наступним кроком визначається, яку техніку і матеріал потрібно обрати для подальшої роботи. Рішення приймається разом з дитиною.

В процесі роботи над малюнком педагог може попросити дитину розповісти про якусь складову композиції, чому вона її обирає; чи можна замінити її при необхідності. Важливо знати: як і що відчуває дитина.

Педагог може допомогти дитині, зробити правильний вибір техніки в якій краще було би виконати композицію, щоб малюнок не було зіпсовано і він обов’язково вийшов. При необхідності можна розпочати роботу наново, або в іншій техніці.

Дитина, бажаючи прийняти участь в конкурсі або у виставці, готова бути більш старанною, дослухається до всіх порад, готова перемагати особисті труднощі для отримання кращого результату, і тоді відбуваються в дитині великі зміни, не тільки в майстерності, а й психологічно стають сильнішими переживши складну творчу ситуацію. Дитині необхідно донести до розуміння, що пережиті труднощі приносять радість і успіх, необхідно лише перетерпіти важкий момент. Це, як підніматися в гору, тільки терпіння та завзятість допоможуть на цих сходах. Піднявшись, кожен отримує умовний приз – це нові знання і кращі результати, навіть успіх і признання таланту в кінці життєвого шляху.

Шлях до мистецтва дитина прокладає через свій життєвий досвід. А в практичній творчій композиції вона рухається від мистецтва к життєвим темам. Тому дитяча робота показує те, як глибоко вона засвоїла змістовність теми і зуміла поєднати її з внутрішніми особистими переживаннями.

Література.

1.          Лабановський Б., Говдя П. Українське мистецтво другої половини ХІХ - початку ХХ століття.- К.: Мистецтво, 1989.- 206 с.
2.          Портрет у творчості українських живописців: Альбом /Авт. вступ. ст. та упоряд. В.В.Рубан.- К.: Мистецтво, 1972.- 285 с.: ілюстр. [ст 85.143(4УКР) П 60]
3.          Рубан В. Забытые имена: Рассказы об укр. худож. ХІХ в.- К.: Наук. думка, 1990.- 285 с.
4.          Степовик Д. Українське мистецтво першої половини ХІХ століття.- К.: Мистецтво, 1982.- 191 с.
5.          Шаров І. Васильківський С.І. // Шаров І. 100 видатних імен України.- К., 1999.- С.60-65.
6.          Шукачі нових доріг // Історія української культури.- К., 1994.- С.562-574.
7.          Ясиневич В. Архитектура Украины на рубеже ХІХ-ХХ веков.- К.: Будівельник, 1988.- 184 с.

Джерела Інтернету:

8.          https://etnoua.info/tag/narodni-svjata/
9.          http://howtoukr.ru/mistectvo-ta-rozvagi/103122-kartini-makovskogo-opisanie-foto.html