Методичні рекомендації "Особливості навчання дітей з обмеженими освітніми потребами в умовах дистанційного та змішаного навчання"

Особливості навчання дітей з обмеженими освітніми потребами в умовах дистанційного та змішаного навчання.

Американська психологиня, консультантка з питань спеціальної освіти Крістін Рів розробила практичні поради, як налагодити з батьками співпрацю, зробити з них справжніх партнерів. Ці поради ефективні й у роботі з усіма батьками.

1. НАДАВАЙТЕ ЧІТКУ ІНФОРМАЦІЮ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В КЛАСІ.  Регулярно надавати батькам інформацію про те, що їхня дитина зробила, що в неї/нього вдалось, а над чим ще треба попрацювати. Що саме зараз вивчають діти всього класу. Ця інформація допоможе батькам зрозуміти, над чим потрібно працювати вдома і як допомогти дитині стати більш успішною в класі.

2. ПЕРЕДАВАЙТЕ БАТЬКАМ ПРИКЛАДИ ДЛЯ ДОМАШНЬОЇ РОБОТИ. За правилами НУШ, не варто навантажувати дітей домашнім завданням, однак коли йдеться про дитину з ООП, пріоритетом має бути успішність дитини в колективі (для цього шкільний матеріал потрібно повторно опрацьовувати вдома, можливо, навіть “проходити” на перед – залежно від труднощів, з якими стикається дитина під час навчального процесу) та розуміння того, що школа – це середовище для узагальнення, більшості навичок батьки мають навчити дітей удома.

3. ГОВОРІТЬ БАТЬКАМ ПРО УСПІХИ: ЇХНЯ МОТИВАЦІЯ – ЦЕ РУШІЙНА СИЛА ВСЬОГО ПРОЦЕСУ. Коли ми найчастіше контактуємо з батьками? Коли щось трапляється. Будь-яка людина (і дитина зокрема) буде вмотивована до роботи, якщо її хвалити. У цьому випадку успіхи дитини – це успіхи батьків. Тому, не зважаючи на вашу зайнятість, знайдіть час зробити два-три фото успішно виконаного завдання. Чи надішліть мамі коротке повідомлення про досягнення на уроці математики. Вам потрібно, щоб батьки були у вашій команді, а найкращий спосіб цього досягнути – розділити з ними успіх.

4. ПОВІДОМЛЯЙТЕ ПОГАНІ НОВИНИ ОСОБИСТО. Наприклад, в учня був поганий день – найгірший з тих, що ви пам’ятаєте. Знайдіть час поговорити з батьками після уроків. У крайньому випадку – зателефонуйте. Потрібно детально описати все, що відбувалось за день. Також варто зазначити, що ви (вчитель / асистент учителя) плануєте робити далі для подолання труднощів, які виникли у дитини.

5. НЕ ЗВОДЬТЕ ВСЕ ДО ПОНЯТЬ “ХОРОШИЙ” / “ПОГАНИЙ” ДЕНЬ. Одна мама назвала це “системою смайликів”: “Якщо я отримую зі школи тільки смайлик, що посміхається чи тільки сумує, – для мене це не несе жодної інформації”. Вона має рацію – має бути деталізація, а не загальні фрази.

6. НЕ ПРИХОВУЙТЕ ПОГАНІ НОВИНИ ВІД БАТЬКІВ. Дуже важливо інформувати батьків про те, що насправді відбувається в школі. Якщо ви говорите, що все нормально, а насправді це не так – у майбутньому це призведе до неприємностей та непорозумінь.

7. БУДЬТЕ ПРОАКТИВНИМИ. Так само, як це працює в роботі з поведінкою учнів, в організації роботи класу – це дієво і в побудові взаємостосунків з батьками. Якщо ви чекаєте, коли батьки звернуться до вас із запитанням – ви чекаєте занадто довго. Спрямовуйте батькам інформацію та просіть про зворотний зв’язок. За кожної нагоди наголошуйте на важливості підтримки взаємної комунікації.

8. НЕ ОЧІКУЙТЕ, ЩО БАТЬКИ БУДУТЬ РОЗПОВІДАТИ ВАМ АБСОЛЮТНО ВСЕ. ЗАВЖДИ ЗАЛИШАЙТЕ ЇМ МІСЦЕ ДЛЯ ПОМИЛКИ ЧИ НЕДОМОВКИ. Життя батьків дітей з особливими освітніми потребами не менш напружене за ваше. Крім того, у батьків можуть бути свої перестороги та причини не надавати вам усю інформацію. Інформація про дитину часто зачіпає частину їхнього (родинного) особистого життя.

Наприклад, батьки можуть не сказати вам про зміну або введення нового препарату, не тому що не хочуть, а тому що їх занадто часто за це засуджують. Мовляв, “невже не можете впоратись без цього?”. Це варто брати до уваги і наперед проговорювати з батьками різні теоретичні ситуації, яких ви б хотіли уникнути для налагодження плідної співпраці.

До умов дистанційного чи змішаного навчання родинам дітей з обмеженими освітніми потребами довелося пристосовуватись оперативно. Класні керівники мають ознайомити ці родини з основними принципами дистанційного навчання.

• Принцип інтерактивності. Усі діти мають навчатися разом, але з допомогою комп’ютерно-інформаційного середовища. Тобто дитина з ООП має продовжити контактувати з друзями, однокласниками, учителем, асистентом вчителя.
• Принцип диференціації. Дистанційне навчання передбачає навчання за можливостями кожного з учасників навчального процесу, тут застосовуються технології різнорівневого навчання.
• Принцип індивідуального підходу. Обов’язково треба враховувати форму порушення дитини з ООП і можливості її комунікації для того, щоби вона ефективніше продовжила навчання.
• Принцип пластичності. Навчання має відбуватися в необхідному темпі учня.

Ознайомлення з дистанційним навчанням родин дітей з ООП доцільно починати з того, що батьки мають спостерігати за своєю дитиною, проаналізувати ці спостереження разом з фахівцями й разом визначити оптимальне навантаження. Далі батьки протягом певного часу, наприклад тижня, спостерігають за дитиною та записують результати спостережень.

• Адаптація до нового режиму дня/ тижня/ місяця. Чи швидко дитина адаптувалася до нового режиму дня? Чи вона повільно адаптується, чи вона кожного ранку одягається й показує мамі, що треба йти в школу, тому що вона звикла ходити в школу?
• Рівень тривожності та емоційних спалахів. Чи тривожиться дитина, чи стала більш або менш тривожною? Який у неї рівень тривожності: високий чи низький? Чи бувають спалахи в дитини?
• Який емоційний стан за тиждень переважає: чи дитина спокійна, чи сонлива, агресивна, чи особливо обережна?
• Чи бере участь у дистанційному навчанні?
• Які завдання дитина може зробити самостійно, виписати ці завдання.
• Що дитина може зробити з підтримкою чи разом із дорослим.
• З чим дитина не може впоратися навіть із підтримкою.
• Поведінка дитини під час онлайн-уроків.
• Труднощі з якими стикається дитина.
• Улюблена діяльність удома.

Види підтримки в умовах дистанційного навчання.

• Фізична підтримка – повна чи часткова. Наприклад, якщо дитина може самостійно малювати, то підтримка від дорослого не потрібна. Якщо в дитини порушення опорно-рухового апарату і взяти ручку або фломастер вона сама не може, їй потрібна допомога, – це буде часткова допомога, бо малювати вона може. Повна підтримка – якщо дитина з порушенням опорно-рухового апарату не рухає руками, то батьки мають сідати поруч, брати фломастер у її руку й починати малювати разом із нею.
• Вербальна підтримка – повна чи часткова. Може бути похвала від батьків, інших дорослих. Або, можливо, батьки сидітимуть на онлайн-уроці разом із дитиною: вчитель задає завдання, батьки його повністю дублюють дитині й та його може виконати. Або батьки ставлять додаткові запитання, щоби дитина зрозуміла.
• Підказки – жести, рухи тіла, вказівки, використання міміки, які були сформовані ще до карантину.
• Візуальний стимул – картинки, фотографії, піктограми, символи, письмові слова.
• Моделювання – демонстрація виконання завдання. Те, що вербально озвучує дорослий, його треба моделювати візуально – або намалювати, або представити у вигляді схеми.
• Маніпуляція символами – розташування об’єктів у визначеному порядку. Можна маніпулювати розташовуючи в порядку, що буде зараз, що буде потім, а що буде після.

Приклади маніпуляції символами:

• Рівень моєї тривожності» – це дуже важливо на онлайн-уроках.
• Картки можна просто намалювати, і на початку уроку вчитель обов’язково проговорює, що потрібно зараз показати, який у вас емоційний стан: і діти показують, чи вони зараз спокійні й можуть навчатися далі, чи вони сердяться. Тоді вчителю потрібно застосувати техніку для заспокоєння, підвести всіх учнів у спокійний стан.
• Треба формувати розуміння «голосових рівнів» у дітей: 0 – мовчу, 1 – шепчу, 2 – говорю тихо й так далі. Для дітей, які дуже тихо говорять, а на онлайн-уроці можуть бути ще й технічні збої, батьки можуть показати їй на картку, або сказати, щоби та говорила зараз голосовим рівнем – 4, тобто так гучно, як вона говорить на вулиці.
• «Перерва» – обов’язково має бути така візуальна картка, тому що часто діти з ООП швидко виснажуються, а за комп’ютером удвічі швидше, тому коли дитина покаже цю картку, батьки будуть розуміти, що потрібно кілька хвилин відпочити.
• Розклад, який показує, що з початку буде математика, потім робота в групі, а після цього буде свято. Така підтримка ефективно впливає на те, щоби дитина змогла засвоїти навчальний матеріал, який дає вчитель.

Комунікативні картки:

• Картки «так/ні». Вчитель ставить закрите запитання, й учень дає відповідь, піднімаючи певну картку. Для дітей із порушення зору батьки виготовляють тактильні картки, де написано «так» (є, наприклад, тактильний зелений кружечок) або «ні» (тактильний червоний трикутник або квадрат).
• Картки з певними словами-відповідями.
• Піктограми.
• Картки-картинки. Дітям із порушенням орорно-рухового апарату, які не можуть утримати картку, краще утримувати об’ємний предмет, можна взяти два кубики зеленого й червоного кольорів.
• Кубики, браслети (червоний-зелений). Червоний браслет на одній руці, зелений – на іншій. Дитина просто підіймає руку.
• Картка зі знаком питання.
• Картки візуальної підтримки навчання.
• Картки з літерами та цифрами. Наприклад, вербальний диктант, коли вчитель задає приклад, учні його розв’язують і цифрами показують на картці відповідь.
• Сигнальні картки з емоціями, стікерами. В умовах карантину вчителю необхідно просто говорити про емоції, емоційний стан кожної дитини і знати, що дитина відчуває в цей момент.