Презентація "ПТСР. Методи і техніки роботи з дітьми"

Посттравматичний стресовий розлад:методи і техніки роботи з дітьми та дорослими. Підготувала :практичний психолог. Роган О. В. м. Яворів 2022

ВПРАВА “ЗНАЙОМСТВО”Підвищення власної самооцінки, налаштування на успіх

МЕНЕ ЗВАТИ …іЯ ВМІю робити ось так(показати рух)

План семінару : Стрес. Травматичний стрес. ПТСР. 2. Психологічний супровід осіб з ознаками ПТСР.

Правила роботи групи. Бути позитивними. Говорити по черзіБути активними. Слухати і чути кожного. Бути пунктуальними. Діяти за принципом “тут і зараз”Користуватися правилом руки

стрес

Стрес – це не те, що з нами трапляється, а те, як ми це сприймаємо емоційний стан, що виникає у відповідь на всі можливі екстремальні впливи. 

Є три фази стресу(за теорією Ганса Сальє) ІІ фаза ІІІ фаза І фазатривогаопора. Виснаження

Третя фаза - виснаження, коли резервні сили організму вичерпуються

Реакції на стресові ситуаціїФізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття). Плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота. Тривога, страх. Напруга і нервозність. Неспокійні думки про те, що трапиться щось погане. Безсоння, нічні кошмари. Дратівливість, злість. Почуття провини, сором (наприклад, за те, що вижив або що не в змозі допомагати або рятувати інших). Втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані». Замкнутість чи нерухомість. Відсутність реакції на інших людей, відмова розмовляти. Дезорієнтація (наприклад, людина не може сказати, хто він, звідки, або що сталося). Нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення).

Оскільки стрес — це індивідуальна реакція на зовнішні фактори і на нашу оцінку цих факторів, ми спроможні керувати ним ! Д. Глауберман вважає: «Якщо в житті відбуваються неприємності, потрібно змінити образи думок, які є дверима до власної підсвідомості». Вправи

Використання позитивних способів подолання стресового стану. Відпочивати в достатній мірі. По можливості регулярно їсти і пити. Спілкуватися і проводити час із сім'єю та друзями. Обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте. Займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти, співати, молитися, грати з дітьми). Займатися посильною фізичною активністю. Знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і взяти участь у колективній діяльності.

Травматичний стрес

Травматичний стрес – це переживання особливого роду, результат особливої взаємодії людини і навколишнього світу. Це нормальна реакція на ненормальні обставини, стан, що виникає у людини, яка пережила щось, що виходить за рамки звичайного людського досвіду.

Подія усвідомлюється (тобто людина знає, що з нею сталося, через що у неї погіршився психологічний стан, може визначити дію стресу в просторі і в часі). 2. Стан обумовлено зовнішніми причинами (наприклад, пожежа, катастрофа, смерть близької людини тощо). 3. Пережите руйнує первинний спосіб життя (людина вже не може продовжувати свою життєдіяльність в звичному ритмі, їй необхідно перебудувати систему своїх відносин, особливості своєї діяльності, без чого не відбудеться адаптація до нових умов життєдіяльності). 4. Подія викликає жах і відчуття безпорадності, безсилля що- небудь зробити. Умови переживання травматичного стресу

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) - важкий психічний стан, який виникає в результаті поодинокої чи повторюваної психотравмуючої ситуації, зумовленої наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті. ПТСР – це один з можливих психологічних наслідків переживання травматичного стресу.

Перша фаза – “психологічний шок”Друга фаза – «вплив»Третя фаза – “критика”Четверта фаза – “зцілення”Динаміка переживання травматичної ситуації

Основні симптоми ПТСР : 1. Симптоми повторного переживання; 1.1. Повторювані, нав'язливі негативні спогади про подію; 1.2. Повторювані негативні сни, пов'язані з подією; 1.3. Раптові вчинки і почуття, викликані «поверненням» (раптовим «провалом») в психотравмуючу подію; 1.4. Інтенсивний психологічний стрес при подіях, що нагадують чи символізують травму.2. Симптоми уникнення; 2.1. Уникнення думок, почуттів і діяльності, пов'язаних з подією; 2.2. Неможливість згадати деталей події; 2.3. Зниження інтересу до діяльності, яка раніше викликала у людини великий інтерес; 2.4. Почуття відстороненості, відчуження від інших людей; 2.5. Збідніння почуттів, відсутність позитивних емоцій; 2.6. Відсутність планів на майбутнє.3. Симптоми підвищеної збудливості; 3.1. Труднощі засинання, безсоння; 3.2. Дратівливість; 3.3. Надуважність; 3.4. Вибухові реакції; 3.5. Труднощі при концентрації уваги; 3.6. Фізіологічні реакції на події, що символізують або нагадують травму.

Загальні симптоми ПТСРПовторні спогади про пережиту травматичну подію. Ці спогади зринають ще всупереч волі людини і супроводжуються емоційним дистресом (інтрузії)Флешбеки (небажанні спогади, які настільки сильні, що особа почувається так, ніби травматична подія відбулася знову)Нічні жахи та погані сни. Сильні емоційні реакції на нагадування про травматичну подію (наприклад, раптова сильна тривога при звуці сирени)Сильні фізичні реакції (ваше серце починає швидко битися, і ви тікаєте, обливаючись холодним потом, щойно опинитесь поблизу місця травматичної події)

Ознаки стресу у дітей та підлітків. Діти ясельного та дошкільного віку. Діти молодшого шкільного віку. Діти 10-12 років і підлітки. Злість. Недовірливість. Злість. Тривога. Скарги щодо головних болів і болів у животіВтрата ілюзій. Проблеми з харчуванням і сном, включаючи нічні кошмари. Почуття, що тебе не люблять. Недовіра до всього світу. Страх самотностіВідсутність апетиту. Низька самооцінка. Дратівливість. Проблеми зі сном. Головні болі та болі в шлунку. Повернення до дитячої поведінки. Потреба часто ходити в туалет. Бунтарська поведінка. Тремтіння від страху. Байдуже ставлення до школи та до дружби. Неконтрольований плач. Переживання відносно майбутнього. Аутизм. Аутизм. Поширені ознаки стресу в різних вікових групах:

Емоційні реакції дітей на стрес:1. Страх: за родичів і близьких в армії, а також побоювання за власну безпеку. Дитячі фантазії зазвичай перебільшені, хоча й основані на реальних подіях. Дитина може уявляти падіння бомби на власний будинок, уявляти найгірше.2. Втрата контролю. Військові дії – те, що діти і більшість дорослих не можуть контролювати. Відчуття втрати контролю породжує ефект, коли діти хапаються за все, що можуть контролювати: відмовляються йти у школу, слухатися, залишатися без батьків або улюблених іграшок тощо.3. Гнів. Оскільки діти не можуть спрямувати свою злість на безпосередніх винуватців, тобто на джерело загрози, вони часто спрямовують її на тих, хто поряд: однокласників, сусідів, відсутніх батьків. Ситуація ускладнюється, якщо серед рідних є добровольці: патріотизм і обов’язок є абстрактними поняттями для дітей молодшого віку, які відчувають лише конкретну реальність розлуки з рідною людиною.4. Втрата стабільності та впевненості в собі. Незвичні обставини порушують звичний спосіб життя. Це стає джерелом тривоги та постійної невпевненості.5. Збентеження. Діти відчувають збентеження, не розуміючи, на що їм чекати, та коли це все закінчиться. Інший вид реакції – найменші можуть не розрізняти насилля-як-розвагу (в кіно, іграх) та реальні події з новин.

ПТСР впливає на все життя, позбавляючи людину одних з найважливіших, визначальних поведінку почуттів - безпеки та самоконтролю Розглянувши основні симптоми і особливості розвитку стресу в результаті впливу екстремальної ситуації, необхідно визначити основні способи подолання стресу:методи і техніки роботи з дітьми та дорослими

Методи і техніки корекції ПТСР

«Соціально-психологічна реабілітація»Освіта. Ця категорія включає обговорення книг і статей, знайомство з основними концепціями фізіології та психології. Освітній процес дозволяє встановити двосторонній обмін. Холістичне (цілісне) ставлення до здоров'я. Фахівці в області формування здорового способу життя справедливо відзначають, що фізична активність, правильне харчування, духовність і розвинене відчуття гумору вносять великий вклад в одужання. Соціальна підтримка і соціальна інтеграція. Сюди можна віднести родинну і групову терапію, розвиток мережі самодопомоги. Тут важлива точна оцінка соціальних навиків і їх тренування, зменшення ірраціональних страхів, здатність йти на ризик при формуванні нових стосунків. Терапія. Це робота з реакцією втрати, фобічними реакціями (робота з супутніми травмуючими образами), бесіди про травматичне переживання, рольові ігри, гештальттерапія і багато інших показаних видів психотерапії.

1. Антистресова релаксація (глибоке дихання, прогресивна м’язова релаксація, візуалізація…) 2. Емоційна саморегуляція: а) Використання образів б) Способи відволікання в) Управління диханням3. Позбавлення від небажаних емоцій: а) Дисоціація б) Перехід в нейтральний стан4. Медитація 5. Масаж6. Керована візуалізація7. Музика8. Ароматерапія.9. Самонавіювання (самогіпноз).10. Гумор11. Копінг-стратегії

Індивідуальна та групова робота з дітьми: терапія малюнком («Страх», «Радість», «Образа», «Дружба», «Смуток», «Веселощі», «Інтерес», «Автопортрет», «Герб душі», «Що я люблю», «Що я ненавиджу», «Родина», «Мій дім», «Дім», «Сім'я», «Чого я боюсь», «Від чого мені сумно», «Від чого мені прикро», «Сон» «Щастя», «Свято», «Улюблений казковий герой», «Мрія».) театралізована арт-терапія ігрова терапія (Гра з привітаннями, Гра з повітряними кулями, Рух у вигляді ланцюжка, «Коло довіри», «Гарячий стілець - теплий стілець” ) казкотерапія

1.Інтрузія Одним із особливо дискомфортних наслідків пережитої війни для дітей (та дорослих) є інтрузивні спогади, думки та відчуття. Ці спогади можуть виникати в будь-який час дня цілком несподівано або внаслідок дії певних факторів чи нагадувань з оточення людини. Вони можуть також з’являтися вночі у вигляді жахіть чи поганих снів. Позаяк ці спогади є надзвичайно реалістичними та страшними, вони можуть ставати нестерпними, і багато дітей бояться, що вони божеволіють чи втрачають глузд. Методи використовуються задля того, аби показати дітям, що така реакція є нормальною, і що вони не божеволіють, а також, щоб навчити дітей, як відновити контроль над своїми спогадами. Діти не зможуть забути ті жахливі речі, які вони бачили чи відчули на собі, але вони можуть навчитися згадувати без емоційного перевантаження та керувати своїми спогадами, а не залежати від них.2. Техніки роботи в уяві Методи призначені для подолання відчуття відсутності контролю. Вони допоможуть дітям відновити самоконтроль та впоратися з відчуттям безпорадності. метою цих методів є навчити дитину свідомо викликати в уяві інтрузивний образ, змінювати його за бажанням та вимикати. Можна змінювати такі характеристики зорових образів: - яскравість контрастність різкість;- рух відстань деталізація;- кольори швидкість місце;- форма тривалість розмір;- чіткість положення глибина.техніка рук та дистанції; метод екрану; оправлення в рамку; позитивні контрзображення; приховування образу; уявні помічники; вимкнення;3. Слухові, нюхові та кінестетичні техніки Візуальні образи є найпоширенішим видом інтрузивного переживання явищ, яке трапляється після травматичних воєнних подій. Для боротьби з некерованим інтрузивним повторним відчуттям звуків (наприклад, криків чи обстрілів), запахів (палаючого тіла чи пороху), а також тілесних відчуттів (наприклад, відчуття, що тебе закопують в землі або відкидає після вибуху) можуть бути корисні такі групові заходи, подібні до описаних вище технік роботи в уяві.4. Техніки подвійного фокусу уваги5. Робота зі снами6. Відволікання уваги7. Навчання технік зцілення8. Уникання (груповий мозковий штурм травматичних нагадувань, індивідуальний список нагадувань, побудова індивідуальної ієрархії страхів, малювання, листи, проговорювання, )

Як допомогти особам, що пережили психотравмуючу подію1. Заохочуйте людину розповідати про свої відчуття. 2. Не чекайте, що чоловік справлятиметься з травмою краще, ніж жінка. 3. Говоріть потерпілому про свої відчуття. 4. Нагадуйте, що дані переживання людини є нормальними. 5. Не намагайтеся запевняти, що все буде добре, це неможливо. 6. Не намагайтеся нав'язувати свої пояснення того, чому все сталося. 7. Не говоріть потерпілому, що ви знаєте, що він переживає. Ви не знаєте цього. Найчастіше такі спроби допомагають вам (а не людині) зменшити тривогу у зв'язку з тим, як ви переживаєте те, що сталося з людиною. 8. Будьте готові взагалі не говорити. Потерпілому може бути досить того, що ви поруч. 9. Говоріть вашим друзям і сім'ї про свої відчуття. Пам'ятаєте, що, хоча ви самі і не були жертвою травми, допомагаючи потерпілому, можете самі виявитися травмованими. 10. Говоріть вашим друзям і сім'ї про ті незвичайні фізичні відчуття, які можуть бути пов'язані з вашою звичайною роботою. 11. Не бійтеся, якщо потерпілий просить про іншу допомогу, наприклад звернення до професіонала. 12. Постарайтесь не проектувати ваші власні відчуття на те, що відбувається довкола. Кожен переживає те, що сталося індивідуально. 13. Не бійтеся запитувати, як людина справляється з травмою. Не ставте питань про деталі травми. Якщо людина говорить про це, слухайте її. Слідуйте за нею. 14. Не складайте жодних планів відновлення для потерпілого і для себе.

Рекомендована література:1. Мартін Мюлер “Якщо ви пережили психотравмуючу подію”2. Патрік Сміт “Діти та війна” навчання технік зцілення”

Ім’я. Мрія. Улюблене місце відпочинку. Улюблений музичний стиль. Захоплення. Улюблена страва