Методичні рекомендації розвитку зв’язного мовлення у дітей дошкільного віку із ЗНМ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації розвитку зв’язного мовлення у дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ

Робота з розвитку зв’язного мовлення у молодшій групі для дітей із ЗНМ має відбуватися на рівні імпресивного та експресивного мовлення.

Зв’язне імпресивне мовлення

Для розвитку зв’язного імпресивного мовлення використовують не лише заняття, а й режимні моменти, спостереження, спеціально створені ситуації в ігровому куточку. Навіть якщо дитина не говорить, педагог звертається до неї задає питання, а потім робить паузу та відповідає на запитання сам. Розширення розуміння зв’язного мовлення на рівні речень відбувається шляхом виконання одно – та двоскладових інструкцій. Доцільно звертатися до дітей із запитаннями з метою уточнення правильності сказаного, коли педагог сам запитує і сам відповідає (Це ведмедик? Так, це ведмедик. Ведмедик сидить на ліжку? Ні, ведмедик лежить на ліжку). Таким чином здійснюється формування слухового та смислового контролю. Розширення розуміння зв’язного мовлення на рівні тексту відбувається під час спостережень за предметами, при розгляданні картинок, ілюстрацій, під час перегляду.  Варто наголосити, що для кращого засвоєння змісту твору дітьми казка розповідається 2 рази, а потішка – 3-4 рази.

Зв’язне екпресивне мовлення

Мовлення дитини розвивається в процесі спілкування шляхом імітації, переймання мовлення дорослих, тому мовлення педагогів та батьків має бути взірцем для наслідування. Основним завданням є подолання мовленнєвого негативізму. Розвиток зв’язного експресивного мовлення на рівні речення відбувається шляхом домовляння за дорослим слів та словосполучень, відповідей на запитання дорослих, самостійної постановки запитань з використанням питальної інтонації. Чинником, який полегшує процес становлення зв’язного описового мовлення є наочність.

Завдання з розвитку зв’язного мовлення

I період

1. Вживання простих 1 і 2складних речень.

2. Повторення 2 і 3складного речення за логопедом.

3. Складання розповіді за логопедом шляхом повтору.

4. Переказ  добре  знайомих  творів за допомогою  опорних  запитань.

5.  Уміння вести діалог  з дорослим.

II період

1.  Розширення  простої  фрази шляхом введення однорідних означень.

2. Складання  простих 2 – 3 складних  розповідних  речень за картинкою.

3. Складання  питальних   речень.

4. Складання  короткого  описового  оповідання шляхом  домовляння.

5. Заучування  напам'ять  віршів (2- 4) рядки.

6.  Засвоєння  різних форм  вітань і прощань.

7. Супровід  своєї  дії  словесним  поясненням.

8. Розповідь за логопедом  шляхом  повторення.

III період

1.   Розширення простої фрази шляхом введення однорідних означень.

2. Складання  простих 2 – 3 складних  розповідних  речень за картинкою.

3. Уміння вести діалог  з  дорослим.

     4. Супровід своєї  дії словесним поясненням.

5.  Вчити  відповідати  на  запитання  за  змістом тексту.

6.  Вчити правильно будувати речення із   сполучниками:  І, А .

7. Складання короткого описового  оповідання (за наочністю, зразком, за питаннями).

8.  Розповідь за логопедом шляхом повторення.

9.  Заучування  напам'ять  віршів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Завдання з розвитку зв’язного мовлення

I період

1 .Складання  простих фраз типа

• іменник + прикметник;         
• іменник + дієслово;        
• іменник + дієслово + пряме доповнення;   
• прикметник + іменник + дієслово.

2. Складання і вживання простих фраз, називання  дій, побачених дітьми.

3. Освоєння  стверджувальної  форми  речень (простих та  поширених) 

• за зразком,    
• в діалозі. 

4. Освоєння питальної форми  речень:                          

• за зразком,                                 
• в діалозі.

5. Діалог з дорослим.

6.Вживання речень з прийменниками  -в; -на; - под.

7.Поширення речень  шляхом введення 2-х однорідних  означень.

8. Поширення речень ї шляхом введення доповнень.

9.  Переказ  знайомого твору:   

• за зразком,                                 
• по запитанням

10. Складання описового оповідання про предмет ( по малюнку ):

• за зразком;
• за запитаннями;
• по частинах.

11. Заучування  віршованих  форм.

II період

1.Вживання простих непоширених речень.

2. Поширення речень  шляхом введення  означень та доповнень.

3. Діалог з дорослими  та дітьми.

4.  Освоєння  стверджувальної  та питальної форми  речень.

5. Вживання речень з прийменниками.

6. Переказ знайомого твору: за зразком, за запитаннями, спираючись на наочність.

7.   Складання  оповідання  по серії картин.

9.  Складання оповідання  за сюжетним малюнком.

10. Заучування віршованих творів .

III період

1.Вживання  простих і поширених (доповненнями, означеннями) речень

2. Освоєння стверджувальної та питальної інтонації .

3. Складання речень - описів.

4.  Складання простих речень. Поширення їх шляхом введення  обставин часу та міста.

5.Складання складнопідрядного речення  із сполучником   «тому що».

6. Складання складносурядного речення  із сполучником   «А».

7. Складання  простих  речень за опорними словами.

8.   Складання розповіді по серії картин  (за зразком).

9. Складання загадок-описів про предмет.

10. Переказ гарно знайомого твору:

-   за допомогою дорослого;

-   за схематичною  наочністю.

11. Заучування віршованих творів, чистомовок, скоромовок

 

 

 

 

Методичні рекомендації розвитку зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ

Зв’язне мовлення відіграє важливу роль у процесі мовленнєвого розвитку дошкільників. У дітей з мовленнєвими порушеннями комунікативні уміння і навички формуються в недостатньому обсязі і якості, а процес їх формування відбувається у більш пізні терміни, ніж у дітей із звичним перебігом мовлення. Недоліки у формуванні мовних засобів подовжений час не дозволяють таким дітям активно включатися у мовленнєве спілкування та гальмують їх емоційно-психологічний розвиток. У старших дошкільників наявні специфічні утруднення у формування зв’язного мовлення: недостатнє вміння відображати причинно-наслідкові зв’язки між подіями, вузьке сприймання дійсності, нестача мовленнєвих засобів, труднощі, що з’являються при плануванні зв’язного вислову.

У старшому дошкільному віці у дітей із ЗНМ формування мовних засобів зв’язного висловлювання спрямоване на удосконалення та розвиток сприймання зверненого мовлення, його розуміння (мовносприймальна ланка) та на формування навички самостійного мовлення у процесі відповідей на запитання, складання висловлювань з опорою на наочність та без неї (мовновідтворювальна ланка). Отже, ефективність корекційного навчання забезпечується послідовним розвитком зв’язних форм мовлення за двома векторами: від діалогічних до монологічних, від репродуктивних до продуктивних (творчих) форм.

Сучасні освітні вимоги мають на меті оволодіння дітьми такими формами усного мовлення, як відповідь на поставлене запитання, самостійна постановка питання, розповідь, коротке повідомлення, опис, переказ літературного тексту, розповідь та бесіда за картиною, розповідь за серією сюжетних картинок, творча розповідь.

Робота з формування зв’язного мовлення проводиться поступово: спочатку у процесі відпрацювання смислової програми зв’язного висловлювання. З цією метою педагог разом з дітьми розглядає сюжетні малюнки або їх серію, ставить запитання, які допомагають дитині встановити смислові зв’язки між окремими елементами. Наприклад, хто це? що робить? куди? що? кому? чим? коли? тощо.

Далі відбувається формування навички перекодування смислової програми висловлювання із пасивної в активну у розгорнуте мовлення. Ці дії доречно відпрацьовувати спочатку на рівні речення, а потім зв’язного тексту.

Якщо діти виконують елементарну програму завершення речення з опорою на складений педагогом його початок, то у подальшому такий вид роботи проводиться без опори на наочність. Відпрацювання таких вправ дає можливість перейти до більш складних завдань: самостійному складанні речень за малюнком, за опорними словами. Так само і на основі зв’язного тексту. Педагог складає невелику розповідь, діти додають необхідні речення, спираючись на питання педагога. Потім з опорою на питання педагога самостійно складають розповідь, за тим складають розповідь без опори на питання. У такому ж плані відпрацьовується переказ прочитаного тексту: з опорою та без опори на наочність.

Удосконалення навички діалогічного та монологічного мовлення відбувається у процесі предметно-практичної діяльності у формі діалогу, запитань, підказок та без таких на спеціальних заняттях та поза ними у ігровій формі.

 

 

 

 

Завдання з розвитку зв’язного мовлення

I період

1.Складання  простого  стверджувального речення по демонстрованим:
• діям;

 • питанням;

2. Складання простого стверджувального речення по картинці.

3. Складання питального речення.

4. Перетворення розповідного речення в питальне.

5. Промовляння речень з різною інтонацією:
• Лагідно
• Питально
• Негативно
• Оклично

6.Складання речень з прийменниками:  В, НА, ПІД, НАД.

7. Поширення простого речення визначеннями.

8. Складання складного речення зі сполучниками  І, А, ТОМУ ЩО.

9. Об'єднання простих речень у розповідь.

10. Переказ знайомого твору за допомогою питань, з опорою на наочність.

11. Складання розповіді – констатації про побачені дії.

12. Складання описового оповідання  по картинці, з опорою на запитання.

13. Складання розповіді за сюжетною картинкою (1-2) об'єкта.

14. Розповідання за схемою.

II період

1. Складання простих розповідних речень з означеннями.

2. Засвоєння стверджувальної  та питальної  інтонації.

3. Вміння перетворити розповідне речення в питальне.

4. Складання складних речень зі сполучниками: А, АБО.

5. Складання описової розповіді про предмет.

6. Складання розповіді по картинці.

7. Складнопідрядне речення зі сполучником ТОМУ ЩО.

8. Складання речень з опорними словами.

9. Складання розповіді по серії картин:
• за зразком
• ланцюжком
10. Складання загадок-описів про предмет.

11. Переказ знайомих творів за допомогою питань.

12. Заучування віршованих форм.

III період

1. Складання простих поширених речень.
2. Промовляння речень з різною інтонацією:
• розповідна
• питальна
• оклична
3.Складання речень за запропонованими: 
• картинками
• словами (не пов'язаних між собою)

4. Складання складних речень ( складносурядних, складнопідрядних).
5. Складання розповіді по картинці.
6. Складання описової розповіді за схематичною наочністю.
7. Складання творчої розповіді.
8. Переказ за  запитаннями .
9. Переказ із творчим завданням.