Методичні рекомендації

щодо формування особистості

 засобами народознавства

Автор: Тупчій Л.М., директор ЦТДЮ «Веселка»

Провідна ідея: формування духовно багатої особистості засобами народознавства, краєзнавства

Матеріали рекомендовані директорам закладів загальної середньої освіти,  закладів позашкільної освіти, методистам, педагогам – організаторам краєзнавчої роботи, керівникам творчих об’єднань краєзнавчого напрямку, класним керівникам, класоводам.

ЗМІСТ

Вступ

 Сучасний період розвитку суспільства в нашій незалежній державі Україні відкриває широкі можливості для оновлення змісту освіти на основі народності, що дає змогу формувати духовно багате покоління людей.

 Виховання починається із засвоєння дітьми духовних надбань рідного народу. Без оволодіння в сім’ї, школі,  закладі позашкільної освіти культурою свого народу, пізнання його самобутнього національного обличчя практичного продовження культурно-історичних традицій, звичаїв, обрядів не можна і говорити про успіх процесу формування особистості, її світогляду та загального розвитку.

 Формування творчої особистості нерозривно пов’язане із відродженням нації, демократизацією і гуманізацією суспільства, поглибленням  самоуправління народу, що передбачає висунення молоді на керівну роботу в різних сферах управління і виробництва. Це і обумовлює новий підхід до виховання учнівської молоді. Виникла соціальна потреба у формуванні творчої особистості, яка змогла б розв’язувати як щоденні, так і масштабні завдання, що забезпечують не просто виживання, а прогрес нації.

 Ефективність формування творчої особистості підвищується, якщо забезпечується використання педагогіки народознавства – важливої складової частини національного виховання.

Тому методичні рекомендації ставлять собі за мету:

• Допомогти педагогічним працівникам оволодіти професійною майстерністю у формуванні особистості засобами народознавства.
• Удосконалити процес національного виховання, форми і методи його організації.
• Спрямувати виховання молоді на утвердження вірності ідейним, моральним і трудовим традиціям батьків, дідів.
• Прищеплювати дітям почуття обов’язку перед Батьківщиною, відповідальності, громадянськості, високої гідності.

Завдання рекомендацій:

• Ознайомити з принципами національного виховання.
• Запропонувати організаційну структуру виховання особистості засобами народознавства.
• Познайомити з основними методами та прийомами виховної роботи засобами народознавства.
• Дати орієнтовні форми роботи, спрямовані на формування особистості засобами народознавства.

.

Основна частина

І. Педагогіка народознавства –

 складова частина національного виховання

 Виховання –  цілеспрямоване управління процесом розвитку особистості – є складова частина процесу соціалізації, що підлягає певному соціальному та педагогічному контролю й відбувається через освіту та організацію життєдіяльності вихованців.

 Провідною метою виховання залишається ідеал гармонійно розвинутої особистості. Він орієнтує на широкий особистий підхід, застерігає від зведення виховання до однобічної, пасивної адаптації молоді до конкретних умов суспільства. Всебічний гармонійний розвиток особистості передбачає органічну єдність інтелектуальних, фізичних, моральних, естетичних, трудових якостей, цілісність буття, свідомості і самосвідомості, запитів і поведінки людини.

 Головною метою національного виховання  є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду, а на цій основі таких особистісних рис, як національна самосвідомість, розвинена духовність, моральна, художньо-естетична, правова, трудова, фізична, екологічна культура, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Важливою складовою частиною національного виховання є педагогіка народознавства та краєзнавства.

Найпоширенішими формами її організації є індивідуальна, групова, масова.

Індивідуальну форму позакласної виховної роботи з народознавства педагог вибирає тоді, коли доручає учням писати науково-дослідницьку роботу, збирати фольклор, експонати до музею, тобто проводити краєзнавчу пошукову роботу.

 Групова форма (колективна) використовується в роботі класів (учнівських колективів), гуртків, клубів, де учні вивчають народні обряди, звичаї, традиції народного календаря.

Масова форма – це проведення родинних свят, масових гулянь, фольклорно-етнографічних, краєзнавчих експедицій.

У народознавчій, краєзнавчій виховній роботі педагог має керуватися основними принципами національного виховання:

• Народність – єдність загальнолюдського, й національного, тобто національна спрямованість виховання оволодіння рідною мовою, формування національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу; прищеплення шанобливого ставлення до культури, спадщини, народних традицій, звичаїв, національно-етнічної обрядовості всіх народів, що населяють Україну.
• Природовідповідність виховання – врахування багатосторонньої  й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.
• Культуровідповідність виховання – органічний зв’язок з історією народу, його мовою, культурними й побутовими традиціями, з народним мистецтвом, ремеслами й промислами, забезпечення духовної єдності та спадкоємності поколінь.
• Гуманізація виховання – створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин між педагогами та учнями, повага до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довіри до неї, виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
• Демократизація виховання – усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованців як вищої соціальної цінності, визнання їх прав на свободу, розвиток здібностей, і виховання індивідуальності.
• Безперервність виховання -  досягнення цілісності і наступності у вихованні, нероздільність навчання і виховання, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формуванню цілісної та всебічно розвиненої особистості.
• Етнізація виховного процесу – наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина, виховувати національну гідність, національну свідомість, відчуття етнічної належності до свого народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання дітей, як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи батьків. Але  потрібно пам’ятати, що принцип етнізації однаково стосується представників усіх народів України.
• Диференціація та індивідуалізація виховного процесу – врахування у виховній роботі рівня фізичного, психічного, соціального, духовного, інтелектуального розвитку вихованців, стимулювання їх активності, розкриття творчої індивідуальності учнів  .
• Зв’язок виховання з життям, трудовою діяльність народу – прищеплення любові до праці, поваги до людей праці, розвиток у дітей та молоді трудових навичок і вмінь, готовності до життєвої адаптації в умовах ринкових відносин.
• Інтегративність – єдність педагогічних вимог школи, сім’ї, громадськості, організація родинного виховання, забезпечення педагогічного всеобучу батьків.

Особливістю виховної роботи з народознавства є те, що дитина працює не на оцінку. Адже вона не відтворює те, що засвоює,  а розвиває отримані знання та вміння, вдосконалює їх. І педагог у такому процесі діє не за програмою, за «дитиною», її настроєм, внутрішнім станом.

Тому методика виховної роботи з народознавства глибоко індивідуалізована. Відсутність загальних, обов’язкових навчально-виховних програм є важливою умовою забезпечення творчої свободи педагога. Оптимальне функціонування позакласного і позашкільного виховного процесів з народознавства забезпечується спроможністю та вмінням його організаторів приваблювати талантом, творчістю та самобутністю.

Оптимальність виховної роботи з народознавства, її ефективність визначаються поступовим розвитком у вихованців:

• стійкого інтересу до справи, посилення соціальної визначеності, самостійної творчої активності;
• уміння свідомо й інтелектуально повноцінно використовувати свій вільний час для гармонійного саморозвитку;
• підвищеного особистісного статусу дитини в колективі;
• можливостей для повнішого розкриття особистістю її здібностей і обдарувань;
• уміння ефективно здійснювати свій розвиток, контролювати й коригувати свої дії.

Народознавство намагається охопити як одне ціле весь спосіб життя народу, особливо його традиційно-побутовий компонент, куди входить фольклор, етнографічні матеріали, народні виховні традиції, народна гра, народні іграшки, народні свята, досвід сімейного та громадянського виховання.

На цій основі слід будувати систему виховання дітей. Народознавство розглядається зараз як протидія, виклик стандартизації виховання, як бажання жити й творити самостійно, брати участь у національно-культурному житті.

Друга сучасна тенденція – орієнтація на полікультурне виховання, на загальноєвропейський педагогічний процес. Під полікультурним виховання розуміється виховання в дусі відкритості, толерантності, створення нових форм культурної багатоманітності.

ІІ. Зміст, методи та форми роботи, спрямовані

на формування особистості засобами народознавства

 Зміст роботи  сучасного освітнього закладу має відображати матеріальні і духовні цінності нашого суспільства. Основне призначення її в тому, щоб дати підростаючому поколінню основи знань, формувати патріотичні погляди, виховувати патріотів Батьківщини. Формування особистості громадянина вільної незалежної держави, вимагає наповнити всі ланки навчально-виховного процесу змістом, який би відображав історію, мистецтво, культуру рідного краю, багатонаціональної суверенної країни.

 Зміст формування особистості засобами народознавства включає в себе взаємозв’язану діяльність педагогів і учнів у розвитку моральних почуттів і рис поведінки, а саме: любов до Батьківщини, відданість їй, активну працю на благо Вітчизни, примноження трудових традицій, звичаїв народу, бережне ставлення до історичних пам’яток, традицій і звичаїв рідної України. Справжня людина успішно формується в активній практичній діяльності, яка поліпшує умови життя в рідній місцевості, підвищує матеріальний і духовний рівень народу.

 Досліджуючи процес формування особистості засобами народознавства, можна визначити пізнавальну діяльність народознавчого характеру. У зміст пізнавальної діяльності входить виконання робіт, пов’язаних із глибоким вивченням історії рідного краю, усної народної творчості, із систематизацією знань про себе і свій рід, народ і націю, Батьківщину. Це також знайомство із основами активно творчої діяльності; навчання робити висновки, узагальнення, знаходити і пояснювати причинно-наслідкові зв’язки; озброєння вміннями і навичками працювати з книгою та іншими джерелами інформації, запису різних жанрів усної народної творчості;  навчання вмінню аналізувати явища і факти суспільного життя.

В освітніх навчальних та позашкільних закладах застосовують такі види пізнавальної діяльності народознавчого характеру:

•     заняття в гуртках народознавства;
• участь у роботі клубів, творчих об’єднань «Джерело», «Духовність», «Відродження»;
•     участь в різних масових групових формах та видах діяльності;
•     індивідуальна робота з матеріалами періодичної преси;
•     виготовлення роздаткового та дидактичного матеріалу.

Формування особистості відбувається і через суспільно-гуманістичну діяльність, яка є специфічною формою ставлення учнів  до суспільного життя. До суспільно-гуманістичної діяльності входять:

• інформаційна робота школярів у колективі ровесників (огляди подій суспільного життя народу, газет, журналів, радіо- і телепередач, історичні розповіді-естафети, родинні свята);
• виконання творчих доручень народознавчого характеру;
• пошуково-дослідна краєзнавча робота (участь у експедиційно-пошукових групах, екскурсіях, туристичних походах, зустрічах зі старожилами своєї місцевості; створення книг «Історії села, міста»;  збір легенд, пісень, переказів, казок, щедрівок, колядок та інших зразків народної творчості; особиста участь у роботі гуртків кобзарського мистецтва, етнографічних груп та фольклорних колективів; підготовка рефератів, доповідей, виступів, дослідницьких робіт в МАН).

Суспільно-гуманістична діяльність повинна бути спрямована на розвиток ініціативи, самостійності, творчості, потреби бути активним організатором народознавчої роботи в своєму колективі.

Одним із видів діяльності школярів, особливо молодших, є ігрова діяльність, спрямована на практичне пізнання навколишнього світу через відтворення дій та взаємин дорослих. Ігри можна використовувати різні: пізнавальні, сюжетні, сюжетно-рольові, творчі, інтелектуальні (додаток №6).

Із суспільно-гуманістичною, ігровою діяльністю тісно пов’язана трудова діяльність – це і самообслуговування, озеленення територій, охорона оточуючого середовища, догляд за кімнатними рослинами, збір лікарських рослин.

Таким чином, формування особистості засобами народознавства не зводиться до простої суми знань, умінь, навичок, а передбачає  творчу активну діяльність учнів. Вихованість особистості складає сукупність її досягнень у ставленні до пізнавальної діяльності народознавчого характеру, суспільно-гуманістичної та трудової діяльності.

Зрозуміло, що формування такої особистості неминуче передбачає створення системи роботи, в якій була б передбачена єдність урочної та позаурочної діяльності (додаток №1).

Розроблена система сприяє підвищенню ефективності виховного процесу.

Інтенсифікації процесу формування особистості засобами народознавства сприяє використання кожним педагогом різних методів та форм роботи з вихованцями, з врахуванням їх вікових особливостей,  які цілеспрямовано розвивають їх пізнавальні інтереси, суспільно-гуманістичну активність і самостійність, позитивні мотиви оволодіння знаннями народознавчого характеру (додаток №2).

В організації активно творчої народознавчої діяльності учнів педагоги поєднують пояснювально-ілюстративні та репродуктивні методи з проблемними, творчими, інтелектуальними іграми та індивідуальними завданнями з широким залученням батьків, громадськості.

  Найпоширеніша форма роботи з дітьми є бесіда. Вона використовується як метод для з’ясування незрозумілого і може бути індивідуальна та групова. Ведучий бесіди має:

• знати проблему, що виноситься на бесіду, склад учнів, літературу теми, методику проведення бесіди;
• вміти включати учнів у бесіду, управляти нею, поглиблювати проблему, слухати виступаючих, аналізувати, узагальнювати, робити висновки;
• мати свою точку зору, натреновану пам’ять, авторитет, педагогічний такт.

Успішність бесіди залежить:

• Від ступеня її підготовленості (наявність мети, плану, урахування вікових, індивідуальних особливостей учнів, врахування умов, місця проведення).
• Від щирості відповідей, що даються.
• Від вміло побудованої структури бесіди

Прийоми ведення бесіди:

• Не квапити учня, дати висловитись цілком.
• Допомагати навідними запитаннями.
• Щирість відповідей перевіряти відповідними запитаннями.
• Заохочувати школяра на взаємність, слухати доброзичливо.
• Дотримувати вимог виховного процесу  (додаток №7).

Ефективною і цікавою формою роботи можуть бути клуби, об’єднання «Джерельце», «Чомучок», «Країнознавства». Вся робота спрямовується на формування вмінь та навичок активної творчої діяльності народознавчого характеру. Захопленість народознавчим матеріалом стимулює вивчення і пропаганду народної мудрості, практикуми, де формується національна свідомість, вміння та навички активно творчої діяльності. Щоб клубні заняття були цікавими, організовується активна діяльність дітей. Це можуть бути інсценізації творів, імпровізовані концерти, постановки лялькового театру, усні розповіді, написання міні-творів, конкурси малюнків, драматичні вистави, творчі зустрічі та багато інш. (додатки №3,  №4, №5).

Такий підхід до роботи сприяє відродженню і розбудові національної системи освіти і вихованню підростаючого покоління, формуванню особистості з глибоко усвідомленою громадянською позицією, системою наукових знань, здатною до свідомого суспільного вибору та збагачення на цій основі свого інтелектуального і культурного потенціалу.

В И С Н О В К И

 Формування особистості засобами народознавства – складний і багатогранний процес, він вимагає високої організації педагогічної праці та активно творчої діяльності учнів, чіткості та цілеспрямованості в роботі, вміння зосередитись на головному. Тому основою народознавчої роботи з учнями має стати систематизація та поглиблення знань з історії матеріальних, духовних і культурних надбань рідного народу. Необхідно домогтися, щоб школярі усвідомили правильні поняття про культуру, побут, звичаї, традиції та обряди українського народу і водночас навчилися шанобливого ставлення до матеріальних і духовних цінностей інших народів.

 Безперечно, визначаючи систему роботи освітнього  закладу необхідно врахувати реальні можливості учнів і педагогів, специфіку і етнографічні особливості регіону, передбачати такі види діяльності учнівської молоді, які б розвивали пізнавальні і прикладні знання, вміння та навички.

 Організаційна структура                                 Додаток №1              виховання особистості засобами народознавства        

Додаток №2

Орієнтовні форми роботи,

спрямовані на формування особистості

 засобами народознавства та краєзнавства

Для учнів молодшого шкільного віку

Свята: «Бути гідним нащадком своєї сім’ї», «Я рідну Україну не поміняю на чужину», «Край рідний, серцю дорогий», обрядові свята народного календаря, «І на тім рушникові», «Розмаїття рукотворних візерунків», «Тому роду нема переводу, в якому всі мають згоду», «Ой роде наш красний», «Кольори мого роду», «З бабусиної скрині» (сімейні свята)

Бесіди: «Шануй батька-неньку», «Ми родом з України», «Люди з легенд» (про відомих земляків)

Конкурси: «Батько та ненька, то хата тепленька» (прислів’їв, приказок), «Відгадаю загадку та й посію на грядку» (загадок), «Край рідний, серцю дорогий» (малюнку), «Наша дума, наша пісня» (пісень, віршів), «Гостини казкової родини» ( казок)

Аукціони народної творчості,    комплексні творчо-розвиваючі ігрові програм, фестивалі та виставки  народної творчості.

Екскурсії, експедиції: «Мій край, моя земля», «Літопис мого села (міста)», «До глибин віків» ( пошук та запис старовинних перлин народної творчості, забутих імен, назв, ).

Створення рукописних видань: етнографічних словників свого краю,  народних ігор, примовок, заговорів, народних кулінарних рецептів.

Створення «Книг пам’яті» ( про видатних людей свого краю, героїв війни, героїв праці)

Для учнів середнього шкільного віку

Театралізовано-пізнавальна програма «Сторінками народного календаря»

Заочна подорож «Веде життєпис Україна із древніх українських міст»

Ігри-екскурсії, -подорожі, - конкурси  «Українська минувшина», «Що ти знаєш про Україну», «Національна символіка, атрибутика: минуле і сучасність», «До зернини зернина», «Калина», «Сплетемо український віночок», «А щоб краща була моя хата», «Розмай візерунків на полотні».

Конкурси дитячої творчості ( за народними мотивами) «Ремесла мого краю»

Свято українського костюма, пісні, мови, танцю

Сімейні свята  «Історія кожного – літопис нашого краю», «Ім’я» (про виникнення імен, родинних прізвищ)

Зустрічі з народними майстрами з  заняттями в майстер-класах, музичні та літературні вітальні «Народні митці».

Соціальні ринги, диспути «Українці за кордоном», «Минуле – вивчаємо,  сучасне – творимо», «Мова рідна, слово рідне».

Поетичні свічки «За Україну, за свободу», «Цілую руки, що крутили жорна», «Слово у пісні, пісня у слові»

Фольклорні експедиції

Для учнів старшого шкільного віку

Вечори: «Україно, мій духмяний диво цвіт», «Україно! Ти моя молитва», «Я – громадянин України», «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине», «Народні співаки України».

Вечір родинної єдності «Сива ластівко, сиве сонечко», «Батько і мати – два серця гарячих», «Калина з маминої пісні».

Вечір – реквієм «Вечірній стогін над могилами героїв»

Вогники-зустрічі з народними майстрами, відомими людьми «І рушник вишиваний…», «Цінимо руки, що пахнуть хлібом»

Конференція «Український патріотизм, як стан душі українця»

Виставки-експозиції народної творчості

Музичні, літературні вітальні «Таємниця козацького танцю «Гопак»», «Історія України в музичних творах».

Конкурси, вікторини, інтелектуальні ігри, КВК «Любим ми і знаєм Україну»

Театралізовано-музичні вистави  за святами народного календаря.

Години духовності «Про що розповідають календарі», «Антична міфологія і українська культура», «Слов’янська і християнська міфологія», «І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь».

 Змагання ораторів, політологів, обмін думками, диспути  «Наскільки я – громадянин України?!», «Краса і біль мого краю».

Додаток №3

Свято народних звичаїв, традицій та обрядів

«З народного джерела»

Колядки, щедрівки і вечорниці,

Де хлопці й дівчата збираються,

Тут знайомляться і  залицяються!

(З’являються баба Параска та баба Палажка)

Палажка – Добрий день!

Параска – Добридень!

Ведучий 2 – Просимо і Вас, тітоньки! Просимо гуляти, розважатися, а що не так, то підкажете нам, та й згадаєте, як то воно було раніше!

Палажка – Ну то що, кумонько, зостанемось?

Параска – А як будуть пригощати, то чого б і не залишитись!

Палажка – А ти пам’ятаєш, Парасю, які в нас були вареники та паляниці?

Параска – А кутя з горішками та з медом?

Палажка – Мати було як наготують всього смачного, а ми, малі, чекаємо, коли будуть колядники в хаті.

Параска – А чи чули ви, любі діти, про маленьких колядників? Коли наставали різдвяні свята, маленькі колядники вирушали в далеку дорогу.

Палажка – Та ще й зірка світила їм, щоб колядники не заблукали, не збилися з путі. Бо несли вони людям радісну звістку, і  в кожній хаті на них чекали. 

Ведучий 1 – А до нас теж завітали колядники …

( Ведучі, Палажка та Параска виходять. На сцені з’являються учасники свята, що представляють колядки та  вертеп)

Палажка – А після колядок, щедрівок наступала пора весіль…

Параска – Просили батько, просили мати і ми просимо до нас на хліб, на сіль, на весілля.

Палажка – Пам’ятаєш, Парасю, як ми, малі дівоньки, бігали попід вікнами, щоб одним оком заглянути на дівич-вечір!

(Палажка, Параска виходять. Представлення обрядів «Дівич-вечір», «Весілля»)

Параска – Кумонько, а пам’ятаєш, як ми гарно співали? Весною сонечко пригріє, а серденько так тьохкає, так тьохкає! А ми хороводи водимо та співаємо.

Палажка – Та хто ж ото співав? Ти чи що?

Параска – Та я ж співала, я. Та й голосочок у мене був.

Палажка – У тебе голосочок? Ой, та й держіть же мене, добрі люди! Та в тебе ж голос, як у баби Веклиної  кози, що позаторік здохла!  Царство їй небесне! (хреститься)

Параска – А, тобі мій голос не подобається? А ти, ти зі своїм голосочком можеш хіба що на базарі стояти та кричати: «Купуйте, купуйте!». Теж мені, соловейко!

Ведучий 1 – Та не сваріться же, тітоньки.

Ведучий 2 – Давайте краще і справді на базар заглянемо. На справжній український базар!

(Ведучі, Палажка, Параска виходять. На сцені представлення «Базару»)

Параска – А я оце, кумонько, згадала, як вперше свого чоловіка побачила. Як зараз пам’ятаю. Було це в ніч на Івана Купала. Розпалили хлопці вогнище, наплели ми з дівчатами вінків. Стоїмо та й чекаємо. А тут підійшов тут до мене парубок, такий гарний, кучерявий. Взяв мене за руку, так разом і стрибнули ми через вогнище! Так і до цього часу разом ми з Микитою.

Палажка – А я згадую як ми на вінках гадали. Запалили свічку, вінок поклали тихенько на воду. І пливе він собі… Котрий з них далеко попливе, то й далеко доля твоя, а котрий до берега пристав, десь твоя доля поруч… А як згасне свічка, то й любов згасне.

Параска – Ой на Івана та й на Купала,

 Та й ластівонька купалася,

На бережечку сушилася,

Гарна дівчина журилася!

(Палажка, Параска виходять. На сцені Купальські ігрища)

Палажка – Ось ти свого Микиту на Купала зустріла, а я свого милого на вечорницях у тітки Горпини!

Параска – А, пам’ятаю, пам’ятаю, як тебе мати на вечорниці не пускали, все прясти примушували.

Палажка – А я кужіль в руки – і бігцем до тітки Горпини. Трохи попряду, трохи потанцюю.

Параска – Ох і були колись вечорниці! Не те що тепер – оті дискотеки!

Палажка – А танцювали уже до схочу! А музики так грали, що й на місці всидіти не можна було! (пританцьовують). От там на вечорницях я і зустріла свого Остапа. Зараз таких вечорниць і немає.

Ведучий 1 – Е ні, помиляєтесь, шановні.

Ведучий 2 – Запрошуєм Вас на вечорниці,

На вареники на паляниці!

Завітайте до нас на вечерю,

Доки господиня не зачинила двері!

• Ведучі, Палажка з Параскою виходять. На сцені відтворення обряду «Вечорниці»
• Виступ Народного  фольклорного ансамблю «Вишиванка»
• Підведення підсумків свята, нагородження переможців

Параска – Спасибі Вам, люди добрі, що запросили нас до своєї господи!

Палажка – Усім сьогодні ми бажаєм

Василя й Михайла віншувати.

А на Купала – папороть шукати.

Ведучий 1 – Дарунки від святого Миколая

Як у дитинстві дочекати!

Ведучий 2 – Великдень і Різдво зустріти,

                      І яблука святить на Спаса!

Параска – Ще й на Андрія ворожити,

                   Зелених свят зродить окрасу!

Палажка – Обжинки хлібом зустрічати,

                   Вільху забуту відродити!

Ведучий 1 – Колядувати!

Ведучий 2 – Засівати!

Всі разом – Щоб довгий вік на Україні жити!

Ведучий 1 – Бувайте здорові!

Ведучий 2 – Живіть багато!

Всі – Щасливо доїхать додому, до хати!

додаток №4

Творча зустріч

з  учнями гуртків «Художня вишивка»,

 «Керамічна майстерня», «Петриківський розпис»

 Українські вечорниці

Мета:

• Поглиблення знань учнів, щодо зимових обрядових дійств українського народу;
• Залучення їх до відродження українських національних звичаїв,  традицій, обрядів, ремесел;
• Виховання в них поваги до історичного минулого нашого народу та пошани до людей праці.

Завдання:

• Активізація творчої та навчальної діяльності учнів гуртків «Гончарство», «Художня вишивка», «Петриківський розпис»;
• Популяризація досягнень учнів цих гуртків серед дітей, батьків та громадськості.

Учасники:

• Учні  ЦТДЮ, батьки, педагоги, запрошені гості.

Хід свята

 (Дійство відбувається в залі, стилізованій під  хату)

Вед. 1   - Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, обряди, що виникали протягом багатьох століть і освячувались віками. Це прикмети, не прописні закони, що об’єднували людей і охоплювали всі ділянки суспільного життя. Споконвіків старші члени родини намагались передати своїм дітям любов до рідного краю, землі,  виховували працелюбними, вчили ремеслам, передавали ту життєву мудрість, яку отримували від своїх батьків.

Вед. 2 – Запрошуємо вас полинути в молодість наших дідів та прадідів, переступити поріг української хати, в якій ще зберігся дух мудрих обрядів та традицій, душа працелюбного народу, щирі, добрі почуття та взаємини.

Вед. 1 -  Для людей відкрита хата наша біла,

              Тільки б жодна кривда в неї не забігла!

Вед. 2 – Гостей вітаємо хлібом, сіллю та миром!

              Ласкаво просимо всіх вас на вечорниці!

(Господиня метушиться по хаті, готується до вечорниць. Двоє дівчаток прибирають в шафі)

Господиня – А ну,  дівчата, швиденько ворушіться! Вже гості на порозі, а ми ще не скінчили лад наводити. Всі разом вирішили вечорниці влаштувати, як колись в давнину. Різних майстрів, своїх друзів, запросили, щоб і попрацювати і розважитись.

Дівчинка 1 – Та ми вже скоро!

Дівчинка 2 – Та тут стільки речей. А яких гарних! (перебирають речі), а що це за  сорочка?

Господиня – (дивиться) Та це ще стародавня, весільна.

Дівчинка 1 – А то звідки видно, що вона весільна?

Господиня – Погляньте, вона з тонкого вибіленого полотна зшита. І квіти  пишні вишиті, і мережка є.

Дівчинка 2 – А буденні не такі були?

Господиня – Атож. Буденні були – з грубого,  вишивка простіша  і мережками їх не прикрашали.

Дівчинка 1 – А рушників тут стільки!

Господиня – Так, так. Там і покутні рушники є -  для образів, кілкові – для дзеркал  і фотографій в рамках. А весільні які гарні! Колись  ними старостів перев’язували.

Дівчинка 2 – Наталко, глянь як до ладу вишито.

Господиня – Ось, подивіться: хрестик в один бік лягає і зворотна сторона охайна, майже не відрізняється від лицьової. Старі люди вправно вишивали і молодих так навчали. А ви молодці, що в гурток «Вишивки» записалися. Теж вправними майстринями будете.

Дівчинка 1 – Ми сьогодні своїх подруг  запросили, вони теж з нами вишивають в центрі творчості.

(стук в двері, заходять гості)

Гості – Добрий вечір у вашій хаті.

Господарі – І ви будьте здорові.

Дівчата 1, 2 – (звертаються до гостей) ……, а ми про вас тільки згадували. Розкажіть усім, що ми на заняттях гуртка робимо.

 (розповідь учнів про навчання в гуртку, участь в конкурсах, святах. Проведення конкурсу «Хто швидше вишиє»).

Господиня  - А поки, наші вишивальниці працюють, ми з вами як на справжніх вечорницях дізнаємось як колись дівчата долю пізнавали.

(входить дівчинка з оберемком дров)

Наталя – Ой, дівчата, мені аж лячно їх перекладати.

Даша  – Не бійся, Наталю, від долі нікуди не подінешся. Починай…

Наталя – (перекладає, рахує) Вдівець, молодець, вдівець, молодець, вдівець, молодець (кладе останнє поліно).

Яна – Ось бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі вийти заміж за молодого парубка.

Аня – А ще можна лічити стовпці на тину. І теж дізнаєшся – чи вдівця, чи молодця пошле тобі доля в чоловіки. А коли хочете дізнатися як буде зватися майбутній чоловік, потрібно вийти на вулицю і запитати першого зустрічного як його ім’я. Так і зватиметься чоловік.

Господиня –  Покажіть но, вишивальниці, що ви зробили. А ви, майстрині,  будете оцінювати  їх роботи. (підведення підсумків конкурсу )

Вишивальниці – За те що ви так старались, вишивали, ми вас пригостимо. Як на справжніх вечорницях. (пригощають конкурсантів)

(стук в двері, заходять нові гості)

Петриківці – Добридень! Ми чули, що до цього дому майстрів на вечорниці запрошували. А нас приймете?

Наталя  - Авжеж. Тільки коли свою майстерність доведете.

Дарина – Що ви вмієте? Чому навчаєтесь?

Аня 2 – Ми займаємось в гуртку «Петриківський розпис», вчимося розписувати предмети побуту, малюємо картини.

• Розповідь гуртківців «Петриківського розпису» про роботу гуртка;
• Конкурс «Вчимося розпису».

Господиня -  А ми, дівчата, поки знову гостей розважимо дівочими гаданнями.

Даша – Того року сестра моя старша робила так: цілий день пости, підперезавшись поясом. Увечері пояс зняла, склала його хрестом під подушку і проказала: «Живу в Києві на горах, кладу хрест в головах, з ким заручаться, з ким вінчаться, з тим і за руки держаться». Хто присниться, той і жених.

Наталя – То хто ж їй приснився?

Даша – Хто, хто? А ви вгадайте?

Катя – Та невже Петро, чоловік її теперішній?

Яна – А можна ще й так, дівчата, робити. Поставити на долівку миску з водою, насипати купу зерна і покласти дзеркало. А потім пустити півня в хату. Коли він кинеться клювати зерно – жених буде господарем. Якщо в дзеркало зазирне – красень буде. Коли ж води нап’ється – буде п’яниця несусвітній.

(відчиняються двері, заходить Господар з дерев’яним коритом)

Присутні в хаті – Добридень, Господарю!

Господар – Добрий день, дівчата!

Господиня – Ну гаразд. Сідай вже до роботи.

Господар – Чекай, чекай. Я ще хочу гостей розважити. Дівчата, а ви вже долю закликали? А ну вкидайте в корито носові хустини. Чия хустина випаде першою, та дівка першою вийде заміж.

(дівчата кидають хустини, Господар підкидає корито вгору).

Господар – То чия це хустка?

Дівчина – Ой моя, моя!

Господар – То ж чекай скоро старостів.

Господиня – Та годі тобі вже з дівчатами забавлятись. Працювати треба.

(Господар сідає до роботи)

Руслана – Дівчата, а на Андрія можна ще й так робити. Взяти жменю конопляного насіння висіяти його в сніг, приказуючи: «Андрію, Андрію, я тобі коноплі сію! Спідницею волочу, заміж вийти хочу. Дай, Боже, знати, з ким весілля грати?» Взяти жменю насіння разом з снігом, занести в хату. Коли сніг розтане – порахувати насінини: якщо їх парна кількість, то й дівка цього року буде в парі.

(Стук в двері. Заходять нові гості – гуртківці керамічної майстерні)

1 гуртківець – Добрий день всім! А  ви тут всі  за роботою?

2 – й –   А ми теж стародавніх ремесел навчені.

Господар – То хто ж вас навчив?

2 – й – А в нас в центрі творчості гурток є – керамічна майстерня.

1 – й – Там і навчають нас і іграшки з глини робити, і горшки на гончарному крузі ліпити.

3 – й – А ви знаєте коли з’явилось гончарство? (гості відповідають)

1 – й – Воно виникло ще в стародавньому світі. Вже тоді первісні люди додумались використовувати природній дар – глину, що залягає глибоко в землі.

2 – й – А ви знаєте, що глина утворилася в результаті вивітрювання, механічного руйнування, хімічного розкладу гірських порід. В природі існують різні види глини: вогнетривка, гончарна, фаянсова, звичайна і ще багато, багато інших.

1 – й – Ми працюємо з гончарною глиною. Спочатку глину замочуємо, добре вимішуємо, ліпимо виріб. Тоді треба почекати, поки він підсохне.

3 – й – І тільки тоді ставимо в піч випалювати.

1 – й – Але запам’ятайте, що глина має бути гарно вимішана, а робота підсушена. Бо інакше все піде тріщинами.

2 – й – Після випалювання вироби треба гарно оздобити, розфарбувати.

3 – й – А тоді вже й продавати можна. Так і грошей заробити можна.

1 – й – Як ми, наприклад.

(Розповідь гуртківців про продаж виробів, участь в конкурсах, виставках, святах)

2 – й – А хочете, ми і вас навчимо з глиною працювати?

( йде демонстрація роботи з глиною)

Дівчата -  Які гарні ви майстри. Приєднуйтесь до наших вечорниць. Ми тут і працюємо і розважаємось разом.

Віка – Дівчата, давайте таку забавку спробуємо. Знімаємо лівий чобіт з ноги, виставляємо в один ряд. І будемо переставляти по черзі доти, поки не дістанемось порога. Чий чобіт першим стане на поріг, та першою заміж вийде. (йде гра)

Господар – Дівчата, а балабушок ви напекли?

Дівчата – Де там напекли. Хлопці не дали…

Господар – То ж як не дали?

Оксана – Балабушки – це невеличкі пампушки. Але щоб замісити на них тісто, воду потрібно нести з криниці в роті і ні з ким не говорити. От ми й понабирали… А хлопці підгледіли та й давай смішити: повивертали кожухи, козами мекають, вихиляються на всі боки. То ми зо сміху всю воду порозливали. (чути стук в двері, голоси хлопців)

Дівчата – Ой, хлопці стукають. А ми заклопотались та ще й вареників не наліпили.

Андрій – Дівчата, впустіть до хати.

Дівчата – А хто ви такі і як вас звати, щоб до хати пускати?

Альоша – Мене звати… Хазяйського батька син. Я – багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга – не несеться. Зате бачить добре! Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно.

Андрій – Не хоче вона тебе. Ти – багатий, а вона хоче роботящого.

Женя – А ось чим не жених? Може й не зовсім гарний, зате роботящий. Як за щось візьмусь, за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду. А вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до самого сніданку. Вибере, котра мене – горя не знатиме. А цілуватися я й зараз готовий!

Господар – Гарні хлопці-молодці! Зараз ми вас випробуємо, чи справжні ви козаки? Позмагаєтесь та й наші гості вам допоможуть.

Конкурси:

• Хто більше разів підніме гарбуза;
• Хто візьме в жменю більше горіхів;
• Перенести цукерки зубами з однієї тарілки в другу;
• Нагодувати один одного медом з зав’язаними очима)

Ведучий – Підведення підсумків свята; пригощення учасників.

Додаток №5

Примірний перелік конкурсів

для інтелектуальних ігор народознавчого характеру

«Мистецтво»

• Відгадати по фрагменту назву української народної пісні.
• Дати відповіді на питання по мистецтву:

1. Яку сировину використовують у ткацтві? (льон, конопля, бавовна, вовна)
2. На які технологічні види поділяється кераміка? (фаянс, порцеляна, майоліка, шамот, теракота)
3. Що таке писанкарство? (різні техніки розпису яєць символами  за допомогою воску та фарб)
4. Що таке крапання? (техніка накрапування на шкаралупу яйця воском)
5. В якому промислі використовують дуб? (бондарство)

«Літературний»

• Розгадати ребус, шараду, кросворд.
• Продовжити прислів’я, приказку. («Весняний день рік … годує», «Вік живи – вік …учись»)
• Пояснити приказку («Дивитись крізь пальці», «Зловив зайця за хвіст»)
• Вилучити з прислів’я, приказки зайве слово («Зачепилася за дряхлий пень – простояла цілий день», «На ходу підметки рве з чобіт», «Без нашого Гриця і вода не освятися»)
• Правильно скласти прислів’я, приказку з набору слів ( «Веде, в, наука, ліс, не , лісу, з,  а, виводить. – Наука в ліс не веде, а з лісу виводить», «Дають, десять, вченого, за, одного, невчених. – За одного вченого дають десять невчених»)
• 5-7 разів сказати скоромовку («Через грядку гріб тхір ямку», «У садочку барвінок, на барвінку втінок. Заберемо втінок, вирвемо барвінок»)

«Народна прикмета»

• Продовжити початок прикмети. Пояснити прикмету. («Яскраві зірки взимку – … на мороз», «Хмари йдуть проти вітру - … на сніг», «Поникли квітки картоплі - … бути негоді»)
• Відгадати  дату прикмети («Закує зозуля до цього дня – на поганий рік. – 6 травня, Юрія», «До цього дня мужик купається, а після – і на кущі не сохне. 2 серпня, Ілля»)

«Термінологічний»

• Дати пояснення різних термінів («Очіпок –легке, м’яке, плоске покриття голови, круглої, човникоподібної форми, що стягується ззаду стрічкою, щоб тугіше підтримувати зібране на голові волосся») .

«Чорна скринька»

• По якнайменшій кількості інформації  визначити, що за предмет.
• За допомогою «чарівної палички» з зав’язаними очима, на дотик дізнатися, що знаходиться на столі.

«Суперпам’ять»

• Запам’ятати, які предмети та їх кількість.
• Розташування предметів.
• Запам’ятати номер слова у фразі.
• Відтворити ряд  слів («Сорочка, спідниця, плахта, запаска, жилетка, сап’янці, корсетка, фартух, хустка», «Шаровари, жупан, сердак, чоботи, капелюх, свита, черес»)

«Словоблуд»

• Скласти найдовший ряд слів на останню літеру («Сердак, капелюх, хустка», «Кобеняк, кептар, ряси»)
• З набору літер – утворити слово ( «Цяндисіп – спідниця», «Шивавки – вишивка»)

«Художній»

• Намалювати малюнок на задану тему (свято Івана Купала, обжинки, обряд заплітання коси).

• Інсценізувати задану картину, слово, поняття, приказку, прислів’я.

«Математичний»

• Відміряти стрічку довжиною чотири великих п’яді (П’ядь 0 відстань від великого пальця до мізинця. 1 п’ядь – наближено  19 см.)
• Розставити по мірі зростання терміни: лікоть (40 см), сажень (2,5 м), крок (80 см), п’ядь (19 см)
• Назвати прислів’я з числом «5», «7». («Дощ у жнива як п’яте колесо до воза», «Краще на п’ять хвилин раніше, ніж на одну хвилину пізніше»)

«Перекладач»

• Перекласти слова, вирази. ( «Пасха – Великдень», «Стретение – Стрітення», «Скорняк – кушнір», «Пчеловодство – бджільництво»)

«Організованість»

• Кожен учасник отримує картку з одним словом прислів’я, приказки, загадки.  Потрібно вишикуватись в лінію, щоб задане прислів’я, приказка, загадка звучали правильно.
• Кожен учасник отримує картку з однією  мірою довжини (можна дати міри довжини сучасні і стародавні ). Потрібно вишикуватись в лінію, поставивши терміни  по мірі зростання.
• Кожен учасник отримує картку з назвою одягу  (жіночого, чоловічого), взуття (жіночого, чоловічого), головних уборів (жіночих чоловічих). Потрібно сформувати команди, розділивши окремо одяг, взуття та головні убори по статі.
• Кожен учасник отримує картку з назвою свята народного календаря. Потрібно сформувати команди за циклами свят (зимові, весняні, літні, осінні).

Список рекомендованої літератури

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна  ХХІ століття). – Освіта, 1992.
2. Закон України «Про освіту».
3. Закон України «Про позашкільну освіту».
4. Концепція загальноосвітньої національної школи України. – Ін форм. зб.  М-ва освіти України, 1991,  №4.
5. Бібліотека «Шкільного світу». Завуч. Бібліотека. «Виховні бесіди». – Київ, «Редакція загальнопедагогічних газет», 2003.
6. Бібліотека «Шкільного світу». Завуч. Бібліотека. «Гра – справа серйозна». – Київ, «Редакція загальнопедагогічних газет», 2003.
7. Бібліотека «Шкільного світу». Завуч. Бібліотека. «Класному керівникові». – Київ, «Редакція загальнопедагогічних газет», 2006.
8. Бібліотека «Шкільного світу». Завуч. Бібліотека. «Самоврядування в школі». – Київ, «Редакція загальнопедагогічних газет», 2005.
9. Бібліотека «Шкільного світу». Шкільний світ. Бібліотека. «Дозвілля школярів: ігрові програми». – Київ, «Редакція загальнопедагогічних газет», 2004.
10.  Воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис: в 2 т. Київ, 1991.
11. Даринський А.В. Краєзнавство. – М: Молода гвардія, 1990.
12. Ковальчук О.В. Українське народознавство. – Київ, 1994.
13. Костриця М.Ю. Обозний В.В. Шкільна краєзнавчо-туристична робота: навчальний посібник. – Київ: Вища школа, 1995.
14. Руденко Ю.Д. Українська національна система виховання. – Київ, 1991.
15. Ступарик Б.М. Національна школа: витоки, становлення. – Київ, 1998.