МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо організації роботи з обдарованими дітьми на уроках суспільних дисциплін

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ 

щодо організації роботи з обдарованими дітьми

на уроках суспільних дисциплін

 "Учень... це не посудина, яку потрібно наповнити, 

а факел, якщо треба запалити" 

                                    К.Д. Ушинський 

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти. 

Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається. 

Розрізняють обдарованість:

•   соціальну - лідерську; 
•   художню - музичну, образотворчу, сценічну; 
•   психомоторну - спортивні здібності;
•   інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 
•   академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 
•   творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй). 

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень. 

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури. 

Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл. 

Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей. 

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання. 

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному. 

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань. 

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь. 

Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей. 

Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою. 

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості. 

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості. 

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). 

Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність. 

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина. 

Педагоги мають навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового. 

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки. 

Методи роботи з обдарованими дітьми на уроках суспільних дисциплін

Сенкан (пятирядок)

Цей вид самостійної роботи спонукає учнів до виокремлення головного змісту з великого обсягу інформації. Дітям пропонується скласти мініатюру з п’яти рядків за певною схемою:

1-й – іменник, що відбиває тему;

2-й – два прикметники;

3-й – дієслова;

4-й – фраза, що виражає особисте ставлення до теми;

5-й – одне слово – синонім до назви теми.

«Мозковий штурм»

Розроблений А.Осборном у 1937 році. Прийом допомагає знаходити нові рішення, вчить застосовувати набуті знання на практиці. Доречно використовувати для збирання найбільшої кількості ідей, фактів на підготовчому етапі прийняття рішення, під час роботи в парах, малих групах або фронтальному розгляді всіх ідей щодо теми. Будь – які твердження приймаються й не підлягають критиці. Кожен висловлює власні ідеї. Метою є залучення до роботи всіх учасників.

Читання з позначками

Різновид роботи з підручником. Має на меті привчити учнів до осмисленого читання тексту з аналізом. Перед початком роботи учням пропонується виділяти в тексті інформацію чотирьох видів і позначати відповідними символами:

• Знайома інформація, це я знав раніше (+);
• Нова інформація (-);
• Суперечлива інформація, як так не думав(*);
• Недостатня інформація, про це хотілося довідатися більше (?).

«Кубування»

Необхідно виготовити куб, на гранях якого записані назви основних розумових операцій:

• Опишіть це;
• Порівняйте це;
• Асоціюйте це;
• Проаналізуйте це;
• Знайдіть застосування цьому;
• Аргументи «за» і «проти».

«Асоціативний кущ»

Прийом використовується на етапі актуалізації або рефлексії. На дошці пишеться головне слова теми, а навколо всі слова і  фрази, що асоціюються з темою, потім між ними встановлюються зв’язки, виділяють аспекти, що до яких потрібна додаткова інформація.

«Посилена лекція»

На початку заняття учням пропонуються проблемні питання, на яких фокусується увага в першій частині лекції. Це робиться з метою актуалізації раніше отриманих знань з теми (що вони вже знають) і стимуляції постановки питання для вивчення учнями. Учитель читає лекцію не більш ніж 15 – 20 хвилин. Потім учням можна запропонувати скласти питання до матеріалу лекцій двох типів: на які вони можуть дати відповідь самостійно та ті, які вході лекції висвітлено недостатньо, або в парах виконується вправа, яка допомагає згадати матеріал лекції:

• Відповісти на відкриті запитання, що стосуються основних положень;
• Написати короткий твір, замітку, що стосується одного з питань лекції;
• Обговорити матеріал в групі.

Після цього підбиваються загальні підсумки.

«Попередня активізація»

Вчитель представляє фонові знання і збуджує інтерес до теми. Так, починаючи вивчення теми «Ти людина значить маєш права», вчитель може зачитати права людини з різних джерел, використовуючи при цьому приклади порушення прав (газетні та журнальні статті, літературні твори), коротко обговорити настрої, та перенестися на місце подій, і тільки після цього почати працювати зі змістом теми звернувши увагу на важливість даної питання.

«Фокусуючи запитання»

Питання на які треба відповісти після представлення теми. Часто вони є проблемними питаннями. Учні можу самі сформулювати запитання, на які треба знайти відповідь.

«Керована діяльність»

Читання – мислення. При самостійному вивченні тексту,  вчитель пропонує розділити  текст на частини. Завдання для учнів буде таким: передбачити що станеться у наступній частині або про що вони дізнаються в інформаційному тексті. Вчитель може використати правознавчу задачу яка не буде закінченою, тобто учні самі передбачають її закінчення.

«Низка слів наперед»

Учням пропонуються вирази з тексту, короткий перелік слів. Пари учнів роблять припущення проте як ці слова використані в тексті або побудувати свій індивідуальний текст використовуючи дані слова.

«Подвійні нотатки»

Учні розділюють сторінку зошита на дві частини, у лівій – конспектують ті частини тексту, які здалися учням важливими, а вправі записуються коментарі до цих частин.

«Запитання - відповідь»

Текст матеріалу, який потрібно опрацювати розбивається на дві частини до яких після прочитання учні ставлять запитання, а інші відповідають на них.

«Взаємонавчання»

Після прочитання частин тексту хтось із учнів виконує роль учителя – робить резюме, ставить запитання іншим учням, пояснює незрозуміле, а також прогнози щодо наступної частини. Роль учителя передається іншому учню. Все це відбувається в межах однієї групи.

«Інтерв’ю»

Учні знаходять у своєму оточенні людей , що знавцями проблеми яка вивчається, і беруть у них інтерв’ю на тему, наприклад, твої права та обов’язки в школі.

«Додаткові джерела»

Коли інформацію з підручника з теми вичерпано, учні можуть знайти додаткову інформацію в інших додаткових джерелах, наприклад в словниках, Інтернеті, іншій літературі.

«Написання есе»

Учні викладають власний погляд на проблему що обговорюється в класі або в групі, наприклад, чи потрібні правила в суспільстві?

«Драматизація»

Група учнів готують інсценівки за темою уроку, або ж розігрують відповідну ситуацію яку їм пропонує вчитель чи створену індивідуально ними.

«Стаття - твір» Учні пишуть невеличкий твір у стилі підручника, статті енциклопедії, словника тощо.

Поради вчителю

1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 

2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів .

3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 

4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються. 

 Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

 1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 

2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 

3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 

4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 

6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 

7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 

8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 

9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість. 

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 

11. Розсіюй страх у талановитих дітей. 

12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 

13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 

14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з'являється в такий момент. 

15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів. 

16. Розвивай критичне сприйняття дійсності. 

17. Вчи доводити починання до логічного завершення. 

18. Впливай особистим прикладом. 

19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 

20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 

21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят. 

22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 

23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 

24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 

25. Пам'ятай, що учень "...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити" (К.Д.Ушинський). 

Якості, якими має володіти вчитель

для роботи з обдарованими дітьми

1. Бути доброзичливим і чуйним. 

2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 

3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 

4. Мати широке коло інтересів. 

5. Бути готовим до виконання різноманітних обов'язків, пов'язаних із навчанням обдарованих дітей. 

6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 

7. Володіти почуттям гумору. 

8. Мати живий та активний характер. 

9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і до постійного самовдосконання. 

10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 

11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 

12. Володіти емоційною стабільністю. 

13. Уміти переконувати. 

14. Мати схильність до самоаналізу.