20 квітня о 19:00Вебінар: Мобінг (цькування) у педагогічному колективі: ознаки, юридичні аспекти, алгоритм подолання

Методичні рекомендації. Співпраця батьків і педагогів для покращення продуктивності процесу виховання дітей.

Про матеріал
Рекомендації батькам,як активним духовним співпрацівникам педагога освітнього закладу, для формування духовної компетентної особистості власної дитини.
Перегляд файлу

Арсієнко Олена Леонідівна, керівник гуртка-методист, відмінник освіти України, педагог студії образотворчого мистецтва, народний художній колектив, ПНЗ «МПДЮТ» Запорізької міської ради Запорізької області

 

Рекомендації батькам,як активним духовним співпрацівникам педагога освітнього закладу, для формування духовної компетентної особистості власної дитини.

Методичні рекомендації. Співпраця батьків і педагогів для покращення продуктивності процесу виховання дітей.

Ми навчаємося не для школи,

 а для життя.

В. Сухомлинський

Формування особистості дитини відбувається в основному осередку – це у власної родині. В цьому унікальному осередку відбудовуються виховання найближчими й найдорожчими для дитини людьми, з якими вона постійно спілкується і яким повністю довіряє.

У сучасний складний час існування нашого суспільства особливим моментом у вихованні дитини є міцна сімя. Відчуття любові батьків і дітей компенсує багато негаразд у громадському середовищі. В. Сухомлинський у своїх працях визначав, що шкільно-родинне виховання не тільки дає змогу добре виховати молоде покоління, а й одночасно дуже важлива умова вдосконалювання морального обличчя родини, батька і матері. «Без виховання дітей, без активної участі батька і матері в житті школи, без постійного духовного спілкування і взаємного духовного збагачення дорослих і дітей неможлива сама сім’я як первинний осередок суспільства, неможлива школа як найважливіший навчально-виховний заклад і неможливий прогрес суспільства».[1]

Отже, батьки повинні бути активними духовними співпрацівниками педагога освітнього закладу для формування духовної компетентної особистості власної дитини. Бажані результати можливо спостерігати лише у випадку синтезу духовного виховання та освітнього процесу з наближенням знань до реального життя. Але атмосфера у родині може бути як сильним специфічним виховним чинником, так і дуже вразливим місцем родини. У багатьох сучасних родинах складається несприятлива емоційна ситуація, пов'язана з напруженістю, невпевненістю батьків у майбутньому своїх дітей, незадоволеністю своїм соціально-економічним становищем, переосмисленням багатьох цінностей, що звичайно відображається на психологічному благополуччі дітей, їхньому особистісному розвитку. У таких випадках виховання дитини перекладається на телебачення, Інтернет. Дитина поринає у віртуальний світ, перестає спілкуватися з реальним світом, тому втрачає навички мислити, спілкуватися, творчості. Щоб допомогти дитині не втратити себе як особистість, а навпаки розвинути себе, батькам потрібно почати з себе. Таку можливість надають традиції національної культури, живої етики свого народу.

Українська народна етика допоможе батькам звертати увагу на:

  •         направити погляд на свій внутрішній духовний світ;
  •         пробудити в собі почуття через які проявляться і затверджуються благородні переживання і вчинки;
  •         почати жити розмірковуючи, з бажанням звершувати добрі вчинки, творити, спілкуватися з дітьми;
  •         розвивати в собі відповідальність за свої речі і помисли і навчати цьому дітей;
  •         створювати образ доброти, любові, краси, щирості, відданості, мужності, справедливості, поваги, співчуття.

Батькам потрібно почати змінюватися, звільнятися від поганих думок, осуду ближнього. Слідкувати за тим – про що і як думає, говоре, робить. Не намагатися змінювати інших, а почати з себе, щоб стати прикладом для власних дітей. Кращий і найкоротший шлях навчання і виховання це власний приклад. Народна мудрість гласить, самий короткий шлях для навчання – особистий приклад. Який приклад дорослі показують дітям, тому навчаються діти.

Дітям вже сьогодні необхідно показати до чого вони повинні прагнути, мати за ціль в житті і показати шляхи самовдосконалення. Педагог може батькам допомогти розвинути в дітях:

- допитливість, волю, сміливість самостійність;

- щирість бажання говорити правду;

- бути уважним до інших;

- вникнути в смисл поняття «совість» і навчити жити по совісті;

- порушити і розвинути пізнавальну пристрасть, любов до труднощів в пізнанні, інтерес до знань.

Всі ці рекомендації можна отримати у книзі В. Сухомлинського «Серце віддаю дітям».

В студії діти займаються образотворчим мистецтвом, вони не тільки малюють й пізнають закони краси творення світу, створюючи творчі малюнки. Вивчають прийоми, методи які застосовують художники при виконанні художнього твору, а головне відбувається, при обговоренні відчуттів які викликає картина, процес усвідомлення навколишнього світу.

Образотворче мистецтво і музика, викликає у дитини емоції, всю гамму почуттів. Себе і світ людина познає через відчуття. Тому мистецтво, а саме заняття образотворчим мистецтвом і гра на музичному інструменті, допомагають дитині сформувати глибокі емоційні відносини до того, що складає гордість в нас, до культурної спадщини людства.

C:\Users\ELENA\Downloads\пра.jpgСучасні діти зростають не маючи уявлення чим займаються їх батьки на роботі, в чому вона полягає. Вдома кожен з батьків зайнятий своєю справою, тому за короткий час після роботи, мало спілкується з дітьми. Діти бачать нас дома більш з телефоном чи за монітором комп’ютеру, постійно зайнятих не зрозуміло чим і роздратованих. Тому відходять від нас і навчаються жити якось самі по собі, де вже в підлітковому віці не впускають батьків у своє життя. У дитини, спостерігаючи за нами, формується образ свого життя. Тобто, у майбутньому, вона будуватиме своє життя за прикладом, який спостерігала в дитинстві. Особистий приклад найважливіший у вихованні дитини.

Пропоную бесіду о родинному вихованні за картиною «Селянський обід у полі» Костянтина Єгоровича Маковського. На цьому прикладі можливо будувати бесіди з вашими власними дітьми.

На картині бачимо: жарке літо – жнива, жаркий час на селі, час збору врожаю зернових, вся велика родина виїхала в поле. Праця і відпочинок супроводжувалися народною піснею. Художник тонко помітив характерні риси своїх героїв, йому, безсумнівно, вдався і сільський пейзаж. Він нам залишив наглядний образ минулого повсякденного життя наших прадідів. Можна зробити висновок, що для художника було важливо поділитися з глядачем найдорожчим, коли він обрав такий сюжет для своєї картини.

Розглядаючи з дитиною картину намагайтеся, щоб вона долучилася до співбесіди. Висловила через слова свої емоції, відчуття, тобто взяла щось корисне зі своїх вражень від почуттів в майбутнє життя. Образи побаченого в картинах сприятимуть створенню у дітей образу добра й зла, навчатимуть любити та дарувати її ближньому, а головне, відчувати себе щасливими. Кожний з батьків за виразом очей, міміки обличчя, з багатих на різноманітні інтонаційні відтінки звуків голосу, зі сміху або сліз дитини розуміє, що тішить дитину, а що засмучує. Слід зазначити, що з цих самих почуттів, з емоцій починається спілкування дитини з навколишнім світом. З віком розширюється і поглиблюються почуття дитини, багато в чому залежить від емоційної атмосфери в сім’ї. Які почуття в якій формі з якого приводу висловлюють рідні люди в сім’ї. Який емоційний настрій панує в родині: радість, оптимізм чи смуток безкінечні невдоволення? Що викликає радість і що засмучує батьків? Все це відбивається на емоційному стані дитини.

В сім’ї діти навчаються почуттям. Почуття мають багато граней, відображають особисте, емоційне ставлення до того, що оточує людину: до предметів, людей, подій, мистецтва, природи.

Позитивні відчуття – велике багатство, це залог успіху і щастя дитини в майбутньому. Тому про це необхідно батькам дбати з народження дитини.

Почуття поділяються умовно на три групи:

  • моральні почуття – це почуття обов’язку, любові до Батьківщини, почуття дружби;
  • естетичні почуття – це почуття високого, прекрасного і красивого;
  • інтелектуальні почуття починають формуватися насамперед в сім’ї. Розвиток інтелектуальних почуттів починається з книги. Наші предки залишили неоціненне багатство – мудрість в книгах, які сучасні діти і молодь в більшості не читають.

Як що ми бажаємо допомогти дітям, виростити щасливішими за нас необхідно педагогам разом з батьками:

  • створити чіткі зрозумілі образи добра і зла;
  • любові, поваги, співчуття;
  • краси;
  • відданості, справедливості, мужності;
  • направити погляд дитини на його внутрішній світ;
  • допомогти знайти свій шлях в житті, своє призначення, а не вирішувати за дитину, яку професію обрати, куди піти навчатися, це повинна зробити сама дитина.

Дорослі можуть тільки допомогти дитині:

  •  проявити себе і досягти благородних цілей;
  • пробудити в собі добрі почуття які допоможуть в проявленні добрих переживань і вчинків;
  • навчити розвивати добрі помисли, брати на себе відповідальність за свої помисли і висловлення;
  • навчити жити духовним життям, розмірковувати, бажати, звершувати добрі вчинки, мріяти, творити, спілкуватися;
  • розвивати волю, сміливість, самостійність, говорити правду, відвертість, бути уважним до поглядів інших;
  • допомогти зрозуміти і вникнути в поняття совість, навчатися жити по совісті;
  • розвивати прагнення до пізнання, любові до труднощів в пізнанні, інтерес до знань, допитливість

Ці важливі складові змістовної виховної діяльності, яку батьки повинні продумати для виховання власних дітей. Весь цей зміст може вміститися в двох поняттях: серце і розум. Діти зростають з кожним днем, розширюється коло уявлень про життя, розширюється і поглиблююся світ їхніх почуттів. Під час бесід, обговорення придивляємося уважніше до поведінки дітей, їх переживань.

Для такої бесіди потрібна ціль. Ціль повинна бути високою, навіть більшою ніж ми можемо її виконати, тільки тоді ми зможемо досягти змін на краще. Великі наші надії допоможуть нам шукати шляхи і находити потрібні рішення. Як каже стара приказка «Нове, добре забуте старе». Згадаємо, що колись читали книги і всі знання передавалися й отримувалися з книг. В них наші предки залишили нам великий життєвий досвід, перевірений багатьма поколіннями, а не з Інтернету сумнівної якості.

Отже, найефективніший метод виховання - є розвиток образного мислення дитини через почуття й емоції, які надають найдорожчі та найближчі люди дитини – її родина, а педагог може закріплювати або спрямовувати вектор бачення дитини.

Література

1.Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям./В.О.Сухомлинський – Київ: Акта, 2012 – 536с.

 

docx
Додано
28 жовтня 2020
Переглядів
143
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку