Методичні рекомендації "Театральна педагогіка в Новій українській школі як засіб формування життєвокомпетентної, творчої особистості"

ТЕАТРАЛЬНА ПЕДАГОГІКА В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ            ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЖИТТЄВОКОМПЕТЕНТНОЇ,             ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Самсоненко Людмила Михайлівна

учитель початкових класів  вищої категорії , 

учитель-методист

Ніжинська гімназія № 2

Ніжинської міської ради

Чернігівської області

 Концепція загальної середньої освіти підкреслює, що освіта ХХІ століття – це освіта для людини. Її стержень – це зміна на особистісно орієнтовану модель. Перехід до особистісно орієнтованого навчання і виховання вимагає від учителя початкових класів першим зробити крок до практичної апробації оновленого змісту освіти, впровадження нових навчальних програм, підручників, реалізації нових педагогічних технологій, своєї педагогічної майстерності.

Багато хто вважає, що початкова школа, а тим більше дошкільні навчальні заклади, реалізовують підготовку маленьких дітей до дорослого шкільного життя. Я з таким трактуванням не погоджуюсь, оскільки дошкілля та період навчання в початкових класах – це життя дитини, і його треба будувати вміло, серйозно, враховуючи вік і можливості, а не сприймати як "підготовку до чогось". Ще на початку минулого століття провідні психологи дослідили важливість цього періоду в житті дитини. Софія Русова вважала, що дошкільне виховання має бути індивідуальним, пристосованим до природи дитини, національним, відповідати соціально-культурним вимогам часу, а також вільним, незалежним від тих або інших умовних вимог. Як бачимо, погляди С.Русової і сьогодні допомагають обрати правильний шлях дошкільної і початкової ланок освіти в нашій українській державі.

Взаємозв’язок, узгодженість, послідовна наступність цих етапів освіти – ось правильний шлях. Невипадково питання наступності дошкілля і школи – сучасна проблема, яка перебуває у полі зору науковців, теоретиків та вчителів-практиків.

Знання педагогом загальних психологічних нормативів для кожного віку дає змогу забезпечувати наступність в освітньому  процесі.

Усі дошкільнята, переступаючи поріг школи, стають школярами, але вони не усвідомлюють, що учень – це уже не просто учень, а трудівник, який буде здобувати знання. І ось на вчителя початкових класів покладається велика відповідальність – навчити всіх.  Всі діти, приходячи до першого класу, хочуть вчитися, але: одні – хочуть, але не можуть, а інші – хочуть, можуть, виконують усе дуже легко і швидко, а потім нудьгують, дивлячись, як учитель працює з менш успішними школярами. І тому вчителю необхідно створити в колективі рівноцінні умови для кожного, привести кожного учня до вогнища захоплення, спираючись на особистістно-зорієнтований підхід до навчання.

Професія першого вчителя  унікальна, неповторна, життєдайна. Саме він відкриває для дитини „шкільну епоху”, адже дитина приходить до школи з великим бажанням добре вчитися. А початкова школа – це особлива ланка, яка створює підґрунтя для всієї загальної середньої школи, адже діти прийшли із дитячих садочків, де найпершою їх справою була гра. У молодшому шкільному віці поступово із надр ігрової діяльності визріває і формується навчальна діяльність як новоутворення цього віку. О.Я.Савченко зазначала, що він (молодший шкільний вік), як ніякий інший етап шкільної освіти, багатий своїми ресурсами, які потрібно вчасно виявити і розвинути. Адже кожна людина від народження наділена якимось талантом, але його потрібно побачити, впізнати. Мабуть, кожен з нас пам’ятає свій перший, інколи не зовсім вдалий, малюнок, вірш чи виступ на сцені. Дітям потрібно тільки трішки допомогти, підказати – дати можливість реалізувати свій творчий  потенціал саме у початковій школі.

Ми віримо у талановитість кожної дитини, бережно  ставимося до її думок і крок за кроком намагаємося сформувати творчу особистість, оскільки цьому сприяють надзвичайно природна допитливість, емоційність, висока пластичність психіки молодших школярів, їхня готовність сприймати і наслідувати, випробовувати себе.

Театральна діяльність  є одним із надзвичайно дійових підґрунть для засвоєння нових знань та умінь, їх критичного усвідомлення.

Театр допомагає людині розкрити власний потенціал. Проблема творчого розвитку особистості була й залишається одним із найактуальніших питань. Саме гармонійно розвинена особистість є уособленням споконвічних прагнень людства досягти вищих ступенів досконалості та краси. З цих позицій театральне мистецтво розглядається як ефективний засіб, що дозволяє формувати людину в інтелектуальній, духовній, фізичній сферах, реалізувати її творчий потенціал. Потрапляючи у світ, дитина повинна відшукати себе, заявити про себе, знайти своє місце. Щоб заявити про себе в повний голос, необхідно „зіграти” багато ролей. І в першу чергу роль Пізнайка, котрий  прагне пізнати світ, навчитися в ньому жити, бути готовим вирішувати різноманітні завдання. Вчити, виховувати, розвивати дитину нелегко і відповідально, проте якщо робити це за допомогою театральної педагогіки, то цей процес перетвориться на радість. На очах відбувається справжнє диво: з невмілого, невпевненого в собі малюка виростає особистість, яка мислить, знає, вміє.

      Отже, необхідністю здійснення подальших наукових робіт щодо формування життєвокомпетентної, творчої особистості зумовлено вибір теми мого дослідження «Театральна педагогіка в Новій українській школі як засіб формування життєво компетентної, творчої особистості».

Мета дослідження  полягає в теоретичному обґрунтуванні організаційно-педагогічних умов формування життєвоважливих  компетентностей, організаційно-методичного забезпечення використання театрально-ігрової діяльності  молодших школярів в умовах Нової української школи,  експериментальному вивченні та запровадженні системи роботи в освітньому процесі.

Завдання дослідження:

1. Здійснити дефінітивну характеристику поняттєвого апарату.

2. Проаналізувати провідні тенденції та передумови, що зумовлюють доцільність театралізації в сучасній школі.

3. Розкрити та систематизувати  підходи щодо  поняття організаційно-педагогічних умов формування життєвокомпетентної, творчої особистості з використанням театралізованих ігрових методів в Новій українській школі.

4. Визначити критерії, показники та рівні сформованості сучасного театрально-ігрового середовища в освітньому процесі початкової школи.

5. З’ясувати роль вчителя у формуванні  життєвокомпетентної, творчої особистості.

6. Обгрунтувати особливості використання в освітньому процесі театрально-ігрової діяльності.

Державний стандарт початкової освіти містить перелік основних галузей, які здійснюються через змістові лінії у типових освітніх програмах Нової української школи О. Савченко та Р. Шияна. Найбільший інтерес мого дослідження цікавлять мовно-літературна освітня галузь і мистецька, які реалізуються через інтегрований курс навчальних предметів. Змістовна лінія «Театралізуємо» здійснюється через сценічну творчість молодших школярів . Діти вчаться імпровізувати, удосконалюють навички володіння рідної мови, усвідомлюють розуміння комунікативних стратегій і, звичайно ж,  розвивають свою творчість і талант.

О. Запорожець висловлює думку, що «театралізована гра навчає дитину перейматися думками, почуттями інших людей, виходячи за коло повсякденних вражень у світ людських прагнень і вчинків. Творчий характер театралізованої гри полягає в тому, що дитина наслідує те, що бачить, та передає своє відношення до побаченого. Входячи в образ, дитина жваво мислить, її почуття заглиблюються, вона щиро переживає події» [ 5, с.236 ]

Я. А. Коменський вважав, що здібності розвиваються за допомогою науки і мистецтва; що успіх у дитини буде тоді, коли у неї більше радості і дозвілля, щоб дитина була задоволеною вівд отриманих знань. Чеський педагог доводив, що школа має стати універсальною грою. Говорив, що школа – це місце для навчальних забав, де навчання і для вчителів і для учнів саме по собі приємне і привабливе. Це як гра чи забава. [1, с. 224]

Особливу увагу у своїх працях С. Соломаха звертає на використання театральних методик в освітньому процесі початкової школи. Вона переконана, що саме театральне мистецтво поєднує в собі навчання, гру і працю, сприяє відтворенню синтетичного виду діяльності. [ 8, с. 24 ]

Теоретичний аналіз проблеми формування життєвокомпетентної особистості засобами театралізованої діяльності визначається можливим за аналізу ряду ключових понять таких як «компетентність», «життєва компетентність», «мовно-літературна галузь», «мистецька галузь», «театралізована діяльність».

Ефективність освіти Нової української школи нині пов`язують із реалізацією компетентнісного підходу, результати якого визначені у Державному стандарті загальної початкової освіти, вимогах навчальних програм та контролю і оцінювання учнів. В Концепції «Нова українська школа» дано визначення компетентності. «Компетентність – це динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну або подальшу навчальну діяльність». Ключові компетентності відображать сукупність способів діяльності і з`єднують в єдине ціле соціальне і особистісне. Поняття «життєва компетентність» включає в себе розвиток особистості, його життя, вчить успішно діяти в різних життєвих ситуаціях і вирішувати різні життєві проблеми в соціумі. [ 4 ]

Особливість театралізації полягає в тому, що вона включає в себе ігрову діяльність. А це найбільшою мірою відповідає природі самої дитини. Дитина повинна «прожити» зміст освіти «тут і зараз». Таке навчання є практичним і ефективним. Воно вчить дітей реальній життєдіяльності. Дитина вчиться проявляти і виявляти себе, освоюється і затверджується як особистість через діяльнісний підхід того чи іншого предмета.  Театралізована діяльність дозволяє дітям проявляти свою активність, розкривати емоції, розвивати пам`ять, поповнити словниковий запас і підвищити їх рухову діяльність. Тобто зробити особистість більш розвиненою духовно та інтелектуально. Але все це дає гарні результати тільки при систематичній роботі в освітньому процесі. Можна зробити висновок, що « театралізація» -  це гра , через яку дитина пізнає світ і всебічно розвивається як особистість. Порівнюючи традиційні методи навчання і театралізовані, можна з впевненістю сказати, що якість знань при використанні   театралізованих методів значно вища.

 Діти здобувають інформацію, критично осмислюють її, доносять до співрозмовника (глядача) і в цю мить відчувають свою значимість, відчувають себе важливими  та  вагомими -  це і є  перші кроки подолання успіху. Але для того, щоб дитина почувала себе впевненою і значущою особистістю, її потрібно вчити бути нею. І в цьому кожному педагогу повинен підказувати власний педагогічний досвід, глибоке вивчення теоретичних засад сучасної педагогіки.

 Підготовка до театралізованого спектаклю (або його елемента) приносить більше задоволення і користі не стільки глядачам, скільки тим, хто його готує і виконує. Адже кожен учень, будучи режисером, декоратором, костюмером, ляльководом, швачкою, оформлювачем-дизайнером, чи-то артистом, застосовує набуті знання з  предметів шкільної програми та власні набуті вміння (усне та писемне мовлення, техніка читання, образотворчі знання, обчислювальні навички, хореографічні елементи, пам’ять, фантазія, уява, мислення). А  в свою чергу  за допомогою театралізованих елементів самі уроки стають більш ефективними і успішними. І яким тоді цікавим стає урок!

 Принцип варіативності дає право вчителю на самостійність у виборі навчальної літератури, форм і методів роботи, апробації їх у навчально-виховному процесі. Велике бажання бути співтворцем успіху своїх вихованців змушує вчителя перебувати у постійному педагогічному пошуку реально ефективних форм організації навчально-виховного процесу.

Простежуючи динаміку, можна зробити висновок про те, що нестандартні форми навчання дають дуже високі результати. Наприклад, дітям  важко вивчити правила і навчитися застосовувати їх на практиці, тому у своїй роботі я приділяю великого значення складанню опорних схем та таблиць, які допомагають учням успішно засвоїти навчальний матеріал.

Також у дітей з’являється інтерес, натхнення й емоційне сприйняття та засвоєння, коли до кожної теми або правила складається казка, використовуються мультфільми, йде інсценізація уривку уроку, проводяться улюблені телепередачі.

Працюючи над даною проблемою, я дійшла висновку, що для ефективного використання театралізованих ігрових методів на уроках потрібно вчити дітей основам театрального мистецтва. І тому я розробила авторську програму елективного курсу  для початкової школи „Основи театрального мистецтва”, метою якого є: формування та удосконалення художньо-мовленнєвих виконавських навичок, умінь володіти пластикою, мімікою, жестами; розвиток здібностей до творчого перевтілення; набуття вміння виготовляти атрибути, декорації до різних видів театрів та театральних ігор. На кінець даного курсу учні вже самі творять, пробують свої сили у створенні власного театру. Вони стають більш впевненими, робота  зосереджується на захопленнях і вподобаннях учнів, уроки стають більш цікавими і ефективними.

З досвіду роботи можу сказати, що у початкових класах важливу роль відіграють інтегровані уроки. Саме на них можна найкраще відпрацювати уміння і навички для здійснення театрально-творчої діяльності. При підготовці до постановки вистави не існує жодного предмета зі шкільної програми, який би не був задіяний, знання та вміння учнів постійно розвиваються та вдосконалюються. Уроки-подорожі, звіти, фестивалі, круглі столи, семінари дітям завжди до душі. Ми разом готуємо матеріал, костюми, реквізит, словом живемо у школі радості і вчимося бути життєвокомпетентними в реальному житті.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.  Абрамян В. Ц. Театральна педагогіка / В. Ц. Абрамян - К. : Лібра, 20166. - 224 с.
2. Анджейчак А. О. Психолого-педагогічні умови формування творчої особистості дитини в освітньо-виховних закладах / А. О. Анджейчак // Обдарована дитина. – 2014. – №5. – С. 8-11.
3. Будянський В.І. Шкільний театр [навч.посібник] / В.І. Будянський, Д.В. Будянський. – Суми: вид-во «Козацький вал», 2016. – 184с.
4. Державний стандарт початкової загальної освіти / 2018. Електронний ресурс.
5. Запорожець О.В. Психологія особистості та діяльності школяра /Олександр Володимирович Запорожець. – К.: Педагогіка, 2015. – 236 с.
6. Карпинська Н. С. Сприймання дітьми літературних творів. Виразне 86 читання вчителя. Гра-драматизація як засіб розвитку творчих здібностей дітей / Н. С. Карпинська // Хрестоматія / упоряд. А. М. Богуш. - Ч. 2. - К. : Вища школа, 2009. - С. 222 - 232.
7. Навчальні програми для 1-4 класів [Електронний ресурс] // Кабінет Міністрів України – Режим доступу до ресурсу: https: //mon. gov.ua /ua / osvita/zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlyapochatkovoyi-shkoli
8. Соломаха С. Підготовка майбутніх вчителів початкових класів до театральної діяльності в початкових класах  / «Професійна підготовка». - К., 1995. - 24 с.
9. Сторожук Ю.В. Розвиток творчих здібностей учнів початкових класів засобами театрального мистецтва / Ю.В. Сторожук // Мистецтво та освіта. –2017. – №2.– C.5-9.
10.  Яковлева О.Л. Розвиток творчого потенціалу особистості молодшого школяра / Олена Леонідівна Яковлева, К.: АССА, 2015. – 291 с.