Методичні рекомендації "Використання елементів проблемного навчання в процесі викладання фізики та астрономії"

ВИКОРИСТАННЯ  ЕЛЕМЕНТІВ  ПРОБЛЕМНОГО  НАВЧАННЯ В  ПРОЦЕСІ  ВИКЛАДАННЯ  ФІЗИКИ  ТА  АСТРОНОМІЇ.

     Проблемна ситуація завжди базується на суперечності.   Проблемно-інтегративний  підхід  до навчання  -  це  особливий вид взаємодії вчителя та учня, коли учитель організовує та спрямовує самостійну пошукову роботу учнів на розв’язання системи взаємопов’язаних внутрішньо та міжпредметних учбових проблем в умовах цілеспрямованого навчання .   Реалізація  такого  підходу  передбачає чітку постановку навчальних цілей, гнучке і поетапне керування та організацію пізнавальної діяльності учня на основі оперативного зворотного зв’язку. У такому  процесі навчання будь-яка  проблемна ситуація реалізується у вигляді конкретної учбової проблеми.  Розв’язання такої проблеми   мотивує учнів до внутрішнього та міжпредметного  синтезу знань і способів дії з метою засвоєння нових понять та нових способів діяльності. 

      Поетапна  організація  проблемно-інтегративного навчання  включає  в  себе:

1) етап підготовки учнів до сприйняття учбової проблеми: актуалізація знань учнів, осмислення ними проблемної ситуації, початок самостійного пошуку;

2) етап створення проблемної ситуації шляхом виявлення певного протиріччя у змісті матеріалу, що вивчається, на основі внутрішньо-предметної та міжпредметної інтеграції знань учнів і способів їх дій;   в  результаті  -  постановка конкретної навчальної проблеми;

3) етап формування проблеми передбачає розкриття учнями або вчителем предметного характеру протиріччя, що міститься в проблемі;

4) етап полягає в  методологічній основі  розв’язання проблеми – принцип висування гіпотези та складання плану перевірки її істинності або помилковості;

5) етап  - творче  застосування здобутих знань і способів дій, які стають основою і засобом для подальшого навчання, розв’язання творчих задач.

 Отже  проблемно-інтегративний урок повинен бути побудований таким чином, щоб всі його навчальні проблеми були об’єднані в єдину причинно-наслідкову систему пізнавальних завдань.  

     Оскільки   проблемна ситуація – це спровокований, тобто створений вчителем, стан інтелектуального утруднення учня, коли він відкриває для себе, що для розв’язання   проблеми  потрібно  здобувати  нові  знання,  я  намагаюсь  спонукати  учнів  до  аналізу  проблеми,  допомагаю  актуалізувати  необхідні  знання,  організовую  діяльність  із  здобуття  нових  знань,  оцінюю  запропоновані  розв’язки  проблеми.  За основу до створення такої ситуації можуть бути цікаві досліди, вдало підібрані з різних тем курсу фізики.

      Наприклад  при  вивченні  теми  « Електричне  поле  в  металах»   після  демонстрації  досліду,  в  якому  металева  лінійка,   покладена  на  перевернуту  скляну  колбу,  обертається  за  зарядженою  ебонітовою  паличкою,  ставлю  питання:  «Чому  так  відбувається?»  Учні аналізують проблемну ситуацію та формулюють проблему.  Висловлюють припущення щодо можливих розв’язків проблеми.  Зазвичай  все  вирішується  досить  швидко  і  формулюється  означення  явища  електростатичної  індукції.  Розширюю  проблемну  ситуацію  запитанням  про  те,  де  можна  застосовувати це  явище.  Для  розв’язання  проблеми  діти  діляться  на  групи  і  кожна  група  пропонує  свій   розв’язок  проблеми.   Під  час  такої  роботи    на  уроці    виникає і  підтримується  невимушена  атмосфера  спілкування,  коли   немає  будь-якого прояву неповаги, нехтування думкою і, тим самим, особистістю учня. Навіть неправильна його думка  не відкидається, а  аналізується  і   спростовувується. Завдяки  такому  спілкуванню  учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, ухвалювати обґрунтовані рішення. ;  При цьому вчитель не є засобом “похвали і покарання” , а другом , порадником, старшим товаришем, створюється позитивний настрій для навчання; відчуття рівного серед рівних; забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних цілей; усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених висновків; можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша.  Під час спільної роботи в групах, парах мої учні вчаться бути демократичними, критично та логічно мислити, приймати спільні та правильні рішення, враховуючи  думки  всіх  членів  групи.   У процесі проблемного навчання не тільки засвоєння  учбового  матеріалу   стає творчим, а й викладання набуває творчого характеру.

    І  вже  після  висновків  про  електростатичний  захист,  короткий  огляд  історичних  фактів  з  цієї  теми,  показую  дослід  коли  і  лінійка  із  діелектрика (  наприклад пластмасова)  також  обертається  за  зарядженою  ебонітовою  паличкою.  І  питання  « А  тепер  чому  так?»  викликає  бурю  емоцій.  І  це  вже  « домашня»  проблема,  яку  учні  обговорюють,  шукають  розв’язок ,  користуючись додатковими  джерелами  інформації.

    Рефлексія, що проводиться на проблемних уроках, свідчить, що майже всі діти приймають такі уроки, відчувають  себе  під  час  такого  навчання  рівноправними  партнерами,   більше того – відчувають позитивні емоції, а це означає, що проблемні уроки мають здоров’єзбережувальний характер.

      Інший приклад  створення  проблемної  ситуації  на  уроці  в 8 класі  при  вивченні  теми « Плавлення  і  кристалізація».  Проводжу такий  експеримент: в металеву чашку набираю  снігу  і  додаю  трохи  солі.  Ставлю  чашку  на  дошку,  на  якій  розлита  вода. Перемішую  ложкою  сніг  і  сіль.  Через  деякий  час  вода  під  чашкою  починає  замерзати.  Чому  це  так  відбувається?

    Учні  шукають  розв’язок  цієї  проблеми,  висувають  гіпотези,  аналізують  можливі  варіанти,  відкидаючи  хибні  пояснення. В  кінці    формулюється  спільними  зусиллями  правильне  пояснення  про  те,  шо  сіль  спричинює  танення  снігу,  яке  супроводжується  поглинанням  з  навколишнього  середовища  великої  кількості  теплоти.   Чашка  під  собою  настільки  охолоджує  воду,  що  та  замерзає.    Таким  чином  перед  учнями   висуваються  пізнавальні  задачі,  які  вони  повинні  самостійно  розв’язувати.  Знання  одержані  шляхом  такої  активної  пізнавальної  діяльності,  є  найбільш  переконливими.  Отже  проблемне  навчання  сприяє  перетворенню  знань  на  переконання,  що  значно  підсилює  виховний  характер  навчального  процесу.

           Матеріалом  для  створення  проблемних  ситуацій  може  бути  і  аналіз  різних  життєвих  ситуацій. Так , при  вивченні  умови рівноваги  тіл ,  пропоную  учню підійти  до  стіни   без плінтуса,  стати  до  неї  боком  і  щільно  притиснутися  до  стіни.  Потім,  зберігаючи  рівновагу  ,  підняти  ногу,  яка  не  притиснута  до  стіни.  Після  кількох  невдалих  спроб  діти  самі  формулюють  проблемне  питання:  чому  при  цьому  неможливо  втримати  рівновагу?  Після  обговорення  проблеми,  аналізу  всіх  можливих  варіантів  розв’язку  проблемної  ситуації,  коли  вже  майже  всі  переконалися  на  власному  досвіді,  що  втримати  рівновагу  таки  не  вдається,  демонструю  призму  з   прямовисом.  Робимо  висновок  про  рівновагу  такої  призми  за  умови,  що  прямовис  проектується  на  площу  опори.  А  вже  тоді  пояснюємо,  що  встояти  на  одній  нозі  не  вдається,  бо  вертикаль,  опущена  з  центра  тяжіння  тіла,  проходить  поза  площею  ступні.

     При  вивченні  в  8  класі  теми  «  Випаровування  і  конденсація»  пропоную  учням  пояснити  таку  життєву  ситуацію  коли  треба  визначити  напрям  вітру,  який  дуже  слабкий.  Діти  пропонують  безліч  різних  варіантів,    іноді  і такий:  змочити  палець  водою  і  підняти  вертикально  вгору.  (  Якщо  ніхто  про   такий  спосіб  визначення  напряму  вітру  не  знає,  то  розказую  про  нього  сама).  Прошу  пояснити,   чому  в  такий  спосіб  можна  досить  точно  визначити  напрям  вітру.  Майже  завжди  учні  самостійно  приходять  до  правильного  розв’язку    цієї  проблеми.

            Інтерес до розв’язання проблемних ситуацій виникає за умови їх різноманітності за змістом і формою постановки та вирішення. Часто  використовую  проблені  ситуації  при  розв’язанні  фізичних  задач  різних  типів,  особливо  задач  з  неповними  і  надмірними  умовами. Основне призначення задач-проблем  – розвиток розумових здібностей учнів у процесі самостійного (або в групі) їх розв’язання. Творча задача – це, наприклад,  задача, в якій відсутні дані, необхідні для прямої або опосередкованої підказки ідеї розв’язку. Учні можуть успішно розв’язувати її  тільки  після того, як вони достатньо добре засвоять матеріал теми та набудуть певних навичок розв’язання типових задач.  Тому  творчі задачі  доцільно  використовувати на етапі узагальнення та систематизації знань або на підсумкових уроках з теми. Як правило  на  уроках вчителі пропонують учням завдання, в яких помилки виключаються. Внаслідок цього у школярів формується  абсолютна  довіра до повідомлень, вказівок, завдань, які   дає  учитель. Для  того, щоб цього уникнути, необхідно розвивати у дітей здатність до аналізу, вмінню знаходити помилки та обгрунтовувати їх. Я  вважаю, що прививати ці навички треба поступово: спочатку навчити визначати повідомлення, в якому є помилка, потім підбирати аргументи, що спростовують помилки, розгорнуто та послідовно будувати спростування.  

       Так в  7  класі  при  вивченні  теми  « Рівнодійна  сила»  пропоную  знайти  рівнодійну  трьох  сил  2 Н, 7 Н і 10 Н  прикладених  до  тіла  вздовж  однієї  прямої. Клас  ділиться  на  групи  по  2-3 учні  в  кожній.  Кожна  група  пропонує  свій розв’язок  цієї  задачі  з  неповною  умовою.  Більшість  дітей  вкажуть  тільки  один  варіант  розв’язку,  але  в  кожному  класі  є  групи,  які  знайдуть  кілька  варіантів  розв’язку  даної  задачі. А  тоді  формулюється  проблема,  який  варіант  правильний?  І  діти  ( з  допомогою  вчителя,  який  повинен  вміло  вибрати  напрямок  осмислення  ситуації)  приходять  до  правильного  висновку  про  те,  що  умова  задачі  неповна   й    потрібно  враховувати  всі  можливі  варіанти  напряму  сил  і  відповідно  формулюють  відповідь  на  поставлене  питання.

       Крім  задач  з неповною  умовою   для  створення  проблемних  ситуацій   я також  використовую  задачі  з  надмірними  даними.  При цьому  учні  розпізнають  властивості  фізичних  об’єктів  описаних  в  тексті  задачі  і  вчаться  на  таких  прикладах  формулювати  нові  задачі,  в  яких  ці  надмірні  дані  стають  необхідними  для  розв’язування   таких   нових  задач.

       Наприклад,  пропоную  задачу:  акваріум  розміром  50˟20˟30 см  заповнений  25 л води.  Яка  виштовхувальна  сила  діє  на  рибку,  яка  плаває  в  акваріумі  на  глибині  12 см,  якщо  її  маса  дорівнює  10 г?

Зрозуміло,  що  в  цьому  випадку  дані  про  розмір  акваріума,  про  об’єм  налитої  води  і  глибину  занурення  рибки  є  надмірними.  Але  немає  необхідних  даних  про  об’єм  рибки.   Пропоную  учням , після  вияснення  цих  фактів,  сформулювати  задачу  так,  шоб  ці  дані  були  необхідні.  Наприклад,  визначити  тиск  води  на  дно  акваріума  і  на  рибку.  В  цьому  випадку  виникає  проблема  :  не  вказано  яка  з  граней  акваріума  є  його  дном.  Тому  можна  розв’язувати  задачу  в  різних  варіантах,  що  дає  можливість  кожній  групі  працювати  окремо,  а  потім  узагальнити  можливі  варіанти  розв’язку  даної  ситуації.

       Розв’язуючи  такі  задачі,  учні :

  по-перше,   привчаються  аналізувати  фізичні  явища  чи  процеси;

  по-друге,  усвідомлюють  вплив  умов  на  протікання  процесів;

   по-третє,  набувають  перших  навичок  самостійного  складенняя і  формулювання задач.

   Обговорення  на  уроці  задач  з  неповними  чи  надмірними  умовами  створює  ситуацію.  в  якій  вчитель  і  учень  стають  співучасниками  пошуку,  спільної  діяльності,  рівноправними  партнерами.   Це  сприяє  довірливу  спілкуванню  з  учнями,  що створює оптимальні умови для навчання, виховання і розвитку дитини в педагогічному процесі, створення і використання ситуацій, що вимагають проявів інтелектуальної і моральної активності дітей.  Така  суб’єкт-суб’єктна взаємодія створює умови для прояву активності  й  самостійності кожного учня, а також допомагає у формуванні та розвитку відповідальності у дітей.

В умовах освітньої реформи «Нова українська школа» важливим

завданням  є забезпечення наступності між ланками освіти. На це ставиться акцент в педагогічній роботі і в оновлених начальних програмах, в яких виділені чотири наскрізні змістові лінії однакові для всіх предметів, за допомогою яких, навчання стає більш націлене на практику, ніж на теорію. Наскрізні лінії ключових компетентностей відображають основні соціально і особистісно значущі ідеї, які послідовно розкриваються в процесі навчання і виховання учнів. Вони відповідають виклику сучасності, урівноважують знаннєвий і компетентісний компоненти змісту освіти, являються інструментом для використання інноваційних методик навчання, функціональним документом для учнів, вчителів та батьків у пошуку відповіді на питання «Для чого це потрібно вивчати?». Впровадження наскрізних змістових ліній на уроках фізики передбачає актуалізацію набутих під час вивчення інших предметів знань, умінь і способів діяльності для розв’язування практичних завдань, розвиток умінь здійснювати інформаційний пошук, знаходити і перетворювати необхідну інформацію, використовувати додаткову літературу. Даний підхід допоможе виховати різностороннє розвинутих дітей .
           Прикладом  впровадження наскрізних змістових ліній на уроках фізики  є  конструювання  і  розв’язання  ситуативних  вправ  і  задач. Ідею  створення  такої  задачі  підказує  саме  життя,  оточуючий  світ. В нашому  невеликому містечку  немає  жодного  світлофора  і  не  завжди  видно  пішохідну  «зебру», а не так давно( перед минулими виборами) відкрили  стадіон  на  окраїні  і  до  нього треба було  переходити  4-х полосну  дорогу.  В  мене якраз  було  класне  керівництво  в  «  хлопчачому»  7-Б класі ( з 30  учнів  21 – хлопчики  і більшість  з  них  грали  в  футбол). Щоб  вони краще  усвідомили  правила  переходу  дороги,  я  вирішила  на  уроці  фізики  розв’язати  з  ними  кілька  ситуативних  задач  на  відповідну  тематику. (Довго  шукала  в  інтернеті  табличку  середніх  і  максимальних  швидкостей  для  різних  категорій  пішоходів.  Таку  табличку  проектувала  на  екран  після  обговорення  проблеми,  яка  сформульована  в  ході  розв’язання  задачі  ).  Приклади  таких  задач:

               №1.  Механічний рух ми спостерігаємо щодня і самі є учасниками руху. Розв’яжемо задачу: ширина проїзної частини  проспекту  Енергетиків  20 м. Скільки  потрібно   часу, щоб пішохід будь-якого віку  перейшов дорогу?

( Клас  ділиться  на  групи . Кожна  група  розв’язує  задачу  для своєї  категорії  пішоходів:

І –   підлітки 13-14 років,

ІІ-    мами з  візочком( переважають  серед  всіх  жителів Теплодара),

ІІІ – дітки    5-6 років,

ІV  - люди  похилого  віку.

Потім аналіз  і  порівняння  результатів  розв’язку.  Висновки.

                №2.  На  якій  відстані  від  переходу  може  знаходитися  транспорт,  щоб  він  не  створював  загрозу  для  будь-якої категорії  пішоходів?

В  умові  цієї  задачі не  вистачає даних(  не  вказую  швидкість  транспорту).

Діти  найчастіше  самі  стверджують,  що  водії  дисципліновані  і  їдуть  зі  швидкістю  60 км/год,  але  потім розглядають  різні  варіанти,  в  тому  числі    і такий,  коли  швидкість надто  велика.

Оскільки на уроці час обмежений,  рідко виникає можливість запропонувати учням досить складні проблемні завдання.  Та і  не всі види проблемних завдань можуть бути використані на уроках, наприклад завдання на конструювання і виготовлення приладів, постановку дослідів, що вимагають тривалого спостереження або багаторазових перевірок, і т.п.  Часто  на уроках неможливо повною мірою враховувати індивідуальні особливості учнів.  Тому домашні проблемні завдання відкривають більш широкі можливості розвитку обдарованих учнів і тих, хто цікавиться фізикою. Таким  учням поряд із загальними завданнями пропоную  ще індивідуальні.

Це можуть бути завдання з удосконалення конструкцій шкільних фізичних приладів, технічних установок, побутових технічних пристроїв.   Наприклад,  показую який небудь прилад, установку, модель технічного пристрою, або ж малюнки їх, або схеми і даю завдання додому: удосконалити дану конструкцію в якому  небудь  відношенні.

Я  вважаю,  що окремої уваги заслуговують домашні досліди і спостереження учнів.  Такі  домашні досліди і спостереження з фізики, проведені самими учнями:

- дають можливість реалізувати зв’язок теорії з практикою;

-  розвивають в учнів інтерес до фізики;

-  викликають творчу думку й розвивають здатність до винахідництва;    

 - привчають учнів до самостійної дослідницької роботи;

-  виробляють цінні якості: спостережливість, увагу, наполегливість і акуратність;

- доповнюють класні лабораторні роботи матеріалом, який не може бути реалізований на уроці (спостереження за тривалими фізичними процесами, природними явищами тощо);

- привчають учнів до свідомої цілеспрямованої пошукової діяльності.

При вивченні  астрономії  в  11  класі  пропоную  учням  виконати  протягом  місяця практичну  роботу  « Робота  з  картою  зоряного  неба,  визначення  координат  сузір’їв,  зірок»,  в  якій  кожен  отримує  індивідуальні  завдання  (  у  кожного  своя  « німа»  карта  зоряного  неба,  а  також  потрібно відповісти  на  питання  про  зоряне  небо  на  22  годину  дати  народження, охарактеризуватиати  яскраві зорі  зодіакального  сузір’я,  в  якому  перебуває  сонце  на  дату  народження  та  інше).  І  перша  проблема  з  якою  стикаються  учні,  це  про  яке  зодіакальне  сузір’я   йде  мова:  те,  що  визначається  астрологічними  даними,  чи  реальне,  враховуючи  і  сузір’я  Змієносця.  Щоб  розв’язати  цю  проблему  потрібно  проаналізувати  завдання  (  задача  з  неповними  даними),  щукати  матеріал  в  різних  джерелах  інформації,  в  тому  числі  користуватися   програмою  «Stellarium».

Враховую. що проблемні завдання корисні не тільки для сильних і «середніх» учнів.  В будь-якому  класі  зазвичай є учні,  що  не виявляють інтересу до фізики. Для  таких  учнів можуть бути також дуже корисні нескладні проблемні індивідуальні завдання, але мета їх інша: змусити учнів повірити в свої сили, пробудити інтерес до фізики.

Щоб трохи розважити і захопити  їх   фізикою прошу навести приклад своїх улюблених іграшок, а чи є такі іграшки,  що можна їх назвати «фізичними приладами».  Тема «фізика в іграшках» дуже цікава і  я  до неї повертаюся  часто.   Велику допомогу в цьому надають інтернет ресурси.  Учнів не залишать байдужими відео ролики «Фізика в іграшках своїми руками». Від простого повторення - до власних ідей,  так  і  розвивається творчість.

         Ще  один  гарний  привід  створення  проблемної  ситуації  -  фізичні сувеніри. Один  з  таких   прикладів -  маятник Ньютона,  який  ще   називають сувеніром антистрес, завдяки ритмічному звуку, видаваному при зіткненні кульок. Подарункові «Кулі Ньютона» сприяють розслаблюючому відпочинку, і  це   особливо актуально для людей, що  багато часу працюють за комп'ютером.  Це досить популярна бізнес іграшка. Такий незвичайний сувенір стане відмінним подарунком бізнесменові, якому доводиться багато нервувати на роботі, а також тим, хто любить  відключитися від навколишньої  суєти і ненадовго поринути в світ своїх думок.

Дуже  часто  домашні досліди і спостереження мають бути тісно пов’язані з майбутнім уроком і виконувати пропедевтичну функцію. Адже я  пропоную  їх   учням у процесі проектування наступного уроку, зазвичай, уроку вивчення нового матеріалу, на якому передбачається створення проблемної ситуації,  як  наприклад,  при  вивченні  теми  « Діелектрики  в  електричному  полі». Актуалізація і аналіз результатів домашнього дослідження на такому уроці -  основа  для створення проблемної ситуації. Це  один  із  способів реалізації  тісного   зв’язку  урочної та позаурочної пізнавальної роботи учнів.

      Давно відома істина,  що  будь-яка теорія сприймається свідомо, якщо вона підтверджується конкретними прикладами. Я  неодноразово  переконалася,  що  уроки-екскурсії надовго залишаються в пам'яті учнів.  Вони з великим задоволенням  спостерігають і пояснюють явища, що відбуваються в природі, на виробництві. Тому  перед екскурсією я пропоную учням ряд запитань, а після спостережень результати подаються учнями у вигляді письмових звітів, повідомлень, рефератів, творчих робіт, презентацій,   тематика яких буває різна. Наприклад,  «Фізика навколо нас», «Фізика в лісі»,  «Фізика в дитячих іграшках» ,  « Фізика  вдома»,  «Моя  електрична  квартира»  та  інші.   Учні  7  класу  проводять диспут  «  Тертя  корисне  чи  шкідливе»,  що  спонукає  їх  шукати  додаткові  матеріали,  використовуючи  в  тому  числі  інтернет  ресурси.   Екскурсії і написання творів з фізики допомагають розвитку спостережливості і творчого відношення до роботи.

Іноді  пропоную  учням  самим  скласти  питання  для  актуалізації  опорних  знань  на  наступному  уроці,  зробити  відповідну  презентацію,  яку  вони  супроводжують  фотографіями,  зробленими  під  час  екскурсії. Таке складання учнями питань розвиває їх бачення проблемних якісних задач в фізичному тексті і одночасно закріплює знання законів, формул, понять і визначень фізичних явищ.  Відповіді на такі  питання   допомагають в дослідницькій роботі, заставляють аналізувати факти, висувати гіпотези, перевіряти вибраний варіант, робити висновки.

Позакласна робота з фізики повинна розвивати й удосконалювати особистість учня,  мотивувати  його  до  вивчення  фізики.

Я вважаю, що позакласні заходи допомагають учителю краще пізнати індивідуальні здібності учнів, виявити серед них обдарованих.  Так  брейн – ринг « Ерудит »,  який  був  організований  десятикласниками  в  рамках  тижня  фізики  для  учнів  паралелі 7-8 класів,  сприяв    мотивації  учнів до вивчення фізики, виявив старанних та здібних учнів, вселив в мене та учнів радість і оптимізм.

Хочеться  відзначити, що успіх у роботі з даної технології в значній мірі залежить від характеру взаємин вчителя та учнів. Позитивний результат буде тільки тоді, якщо ці відносини будуть носити характер взаємного розуміння і поваги. У своїй діяльності я враховую суперечливий характер процесу пізнання, що  виражається в протиріччі між індивідуальним досвідом учнів і знаннями, які здобуваються. Це протиріччя створює гарні передумови для створення проблемних ситуацій, як педагогічної умови розвитку пізнавальної активності. Майстерність  вчителя полягає в тому, щоб пізнавальний інтерес став для учнів особисто значущим і стійким. Для реалізації  завдання розвитку пізнавальної активності учнів важливо застосовувати активні методи навчання, адекватні змісту матеріалу. Вважаю, що саме  в цьому випадку можливо розвинути в учнів здатність застосовувати свої знання в нових і незвичних ситуаціях, тобто розвивати елементи творчого мислення.

Застосовуючи на уроках елементи проблемного навчання, наглядно переконуюся, що в учнів підвищується інтерес до фізики, виникає позитивна мотивація до навчання, що сприяє  підвищенню якості знань учнів.

         Я переконана, що на даному етапі розвитку людства проблемне навчання просто необхідне. Така  технологія  навчання  формує гармонійно розвинуту творчу особистість, здатну логічно мислити, знаходити рішення в різних проблемних ситуаціях, здатну систематизувати і накопичувати знання, здібну до високого самоаналізу і саморозвитку.

           Проблемне навчання можна віднести до розвиваючого, оскільки  його завданням є розвиток інтелекту учнів за рахунок збільшення їх  самостійності  при вирішенні проблемних ситуацій, активної пізнавальної діяльності, свободи застосування способів розумової діяльності. Крім того проблемне навчання можна віднести і до особистісно-орієнтованих концепцій, бо його методи застосовуються для того, щоб в учнів розвивалося творче мислення, інтелект.

         Постійна постановка перед учнями проблемних ситуацій   під  час  вивчення  нової  теми,  розв’язання  задач,  виконання  лабораторних  робіт,  домашніх  завдань,  в  позакласній  роботі  призводить до того, що вони не «пасують» перед проблемами, а прагнуть їх розв’язати. А  це  значить,  що  в  реальному  житті  учні будуть більш захищені від стресів.