Методичні рекомендації «ЗВИЧАЙНІ ФОРМИ РОБОТИ - НОВИЙ ПІДХІД: РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

Про матеріал
Розвиток мовлення учнів є важливою проблемою сучасної освіти в умовах Нової української школи. Початкова школа в житті дитини пов'язана зі зміною її діяльності, освоєнням нової соціальної ролі та розширенням комунікативних зв'язків. Вирішального значення набуває формування у молодших школярів широкого мовного кругозору, вміння користуватися виразними можливостями мови, розвиток творчого потенціалу та комунікативної компетенції.
Перегляд файлу

Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради

Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа

І – ІІІ ступенів № 21»

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації

«ЗВИЧАЙНІ ФОРМИ РОБОТИ - НОВИЙ ПІДХІД: РОЗВИТОК ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ»

 

 

 

 

 

 

                                                               Виконавець: Бокій  Наталія Володимирівна,

                                                 вчитель початкових класів,

                                                 Комунальний заклад «Нікопольська середня

                                                 загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2021 рік


             Анотація. У роботі розглянуто важливі аспекти одного з найскладніших розділів курсу методики викладання української мови в початкових класах Нової української школи  -  розвиток мовлення молодших школярів; досвід використання дослідницьких методів на формування мовної компетенції учнів.

            Актуальність. Ефективність упровадження інновацій залежить від бажання педагога цим займатися. Що спонукало мене до змін ? Відверто поставлене собі питання: «А чи вміють мої учні працювати з текстом? Зробити за ним резюме? Розбити текст на логічні складові?» Виникла проблема - з’явилися технології. Точніше, технології існували давно, просто змінили назву. Наприклад, структурно-логічні схеми зараз отримали нове ім’я «скрайбінг» тощо.

          Держаний стандарт початкової освіти визначає, що метою роботи школи є всебічний розвиток дитини, її здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних особливостей і потреб. Спільним  для всіх ключових компетентностей є вміння  читати з розумінням. Висловлювати власну думку усно і письмово, здатність логічно обґрунтувати свою точку зору, співпрацювати  у команді з іншими.

Актуальною проблемою Нової української школи є пошук шляхів створення умов для забезпечення свідомого засвоєння знань здобувачами освіти. Цьому багато в чому сприяє вивчення української мови, так як вона містить базову основу всіх навчальних предметів.

         Початковий курс української мови передбачає всебічний розвиток мовлення учнів. Цьому завданню підпорядковано вивчення фонетики, морфології, елементів лексики і синтаксису. Розвиток мовлення - це робота над правильною вимовою і виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, над точністю та правильним вживанням слова, над словосполученням, реченням і зв'язною мовою, над орфографічно грамотним письмом - ось основний зміст уроків з розвитку мовлення.

         

        

 

Зміст                                                                                                                     Стор.

  1. Вступ

4-6

  1. Основна частина

7-21

2.1. Теоретичний розділ. Урок читання. Ефективне спілкування- реалії життя і сувора підготовка до них

7-10

2.2. Практичний розділ.  Вправи з розвитку мовлення молодших  школярів на уроках української мови

10-21

  1. Висновки

23

  1. Використані джерела, література

24

  1. Додатки

25-33

 

 

 

 

 

 

 

 

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Закон України «Про освіту» визначає, що освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної реалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними цінностями і культурою, та держави [5, с.1].

Людина найбільш яскраво проявляє себе у процесі спілкування. Навчання комунікативних умінь і навичок починається з раннього дитинства, зі школи. Набуття дітьми знань, умінь і навичок завжди було основним завданням шкільної освіти. В останні роки метою освіти стає мотивація до навчання, пізнання і творчість протягом усього життя і формування здатності до оновлення компетентностей. До цих пір метою навчання було засвоєння знань і умінь, то в умовах НУШ метою стає формування у здобувачів освіти вміння вчитися протягом усього життя.

Розвиток мовлення учнів є важливою проблемою сучасної освіти в умовах Нової української школи. Початкова школа в житті дитини пов'язана зі зміною її діяльності, освоєнням нової соціальної ролі та розширенням комунікативних зв'язків. Вирішального значення набуває формування у молодших школярів широкого мовного кругозору, вміння користуватися виразними можливостями мови, розвиток творчого потенціалу та комунікативної компетенції.

Навчання у початковій школі, спрямоване на формування загальної культури, пізнавального інтересу, закладає фундамент для самостійної реалізації можливостей особистості, а також забезпечує соціальну успішність людини в умовах інформаційного суспільства.

За допомогою мови людина передає інформацію, впливає на оточуючих, висловлює особисте волевиявлення, дає емоційно-експресивну оцінку подіям.

Учень повинен навчитися висловлювати свою думку більш повно, донести її до слухача яскраво і образно, сприяючи найбільш глибокому її розкриттю. Значення мови, володіння мовленнєвими навичками в житті людини вагоме, так як мова пов'язана зі спілкуванням, із комунікативною функцією.

Розвиток мови учнів вимагає систематичного підходу. Робота НУШ повинна бути  спрямована на формування комунікативно-мовленнєвих умінь і навичок, від цього  залежить роль людини в соціумі і його успішність, оскільки мова - основа, на якій ґрунтується людська культура.

В умовах Нової української школи перед педагогами стоїть завдання розвинути у здобувачів освіти такі ключові компетентності:  вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;  активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади.

Методика роботи повинна бути спрямована на пошук методів, прийомів і форм навчання, які підвищуватимуть результативність таких важливих компонентів змісту навчання, як мовна та мовленнєва компетентності, які є складовими комунікативної компетентності учнів. Мовленнєва компетентність включає в себе два компоненти: мовленнєвий досвід, накопичений дитиною у процесі спілкування і діяльності, і знання про мову, засвоєні в ході навчання у школі. Мовна компетентність - комплексне поняття, яке охоплює систему мовленнєвих умінь (вести діалог, сприймати, створювати й поширювати усні та письмові монологічні або діалогічні висловлювання), необхідних для спілкування в різних ситуаціях.

Вчитель доносить до учнів думку, що мова - це вид діяльності людини, який представляє собою реалізацію мислення на основі використання засобів мовлення (слів, словосполучень, речень). Мова виконує функції спілкування, повідомлення, емоційного самовираження і впливу на інших людей і є одним із найважливіших показників рівня культури людини, його інтелекту.

Вищою формою пізнавальної діяльності людини є мислення. Основними операціями якого виступають порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація. Засобом вираження мислення є мова. Навчання зв'язному мовленню молодших школярів, безумовно, сприяє розвитку мислення дітей, удосконалює і збагачує спосіб вираження ними власної думки новими засобами. Оволодіння мовленнєвими навичками сприяє розвитку особистості школяра, так як веде до пізнання дітьми нових явищ реальної дійсності.

 Основними напрямками  розвитку мовлення молодших школярів НУШ є:

-  робота над словом: активізація словникового запасу,  його збагачення і розширення,  уточнення словника,  усунення ненормативної лексики;

- робота над словосполученням і реченням передбачає такі вправи: читання речень, їх аналіз, знаходження меж речень у тексті, написаному без розділових знаків  і великих літер, розпізнавання граматичної основи слова за допомогою запитань, висловлення однієї думки в декількох варіантах, складання словосполучень і речень за ілюстраціями, заданими словами, тощо;

-  робота над зв'язним мовленням - на основі зразка усно переказати текст або написати письмовий переказ, близький до оригінального тексту.

Найбільш сприятливі умови для вдосконалення мовлення створюються у тому випадку, коли навчання проводиться на рівні діяльності, тобто в умовах, наближених до природної комунікації, які забезпечують свідомість у побудові висловлювання і більш високу мотивацію у навчанні.

Комунікативний підхід до роботи з розвитку мовлення розвиває в учнів уміння співвідносити зміст і форму своїх висловлювань з мовною ситуацією, ці вправи дисциплінують мислення, загострюють почуття рідної мови, привчають гнучко користуватися нею, вибираючи з кількох мовних варіантів один, найбільш відповідний до даної ситуації мовлення. Ситуативні вправи підвищують мовну культуру учнів , культуру  поведінки в цілому.

 

 

 

 

 

2.Основна частина

2.1. Теоретичний розділ. Урок читання. Ефективне спілкування- реалії життя і  підготовка до них

 Розвиток мовлення є одним із основних завдань сучасного уроку читання. Найголовніше в роботі над розвитком мовлення – навчити дітей докладно і вибірково викладати (переказувати) тексти різних типів і стилів мовлення, а також створювати в усній і писемній формі зв’язні висловлювання, різні за стилем, композицією і типом мовлення (розповідь, опис, роздум).

Розвиток комунікативних навичок учнів НУШ  забезпечують вправи й завдання на формування вмінь уважно й вдумливо слухати, відтворювати та аналізувати почуте, говорити доречно, чітко, переконливо; комунікативно виправдано користуватися мовними засобами, характерними для різних типів, стилів і жанрів мовлення під час створення усних і письмових висловлювань.

       У ході роботи над текстом з метою усвідомлення змісту  учням пропонуються такі завдання:

-  ознайомся з текстами і подумай, чим вони схожі між собою;

-  прочитай і перебудуй деформований план відповідно до тексту;

- прочитай текст і розташуй готові заголовки до поділеного на частини тексту;

-  прочитай і добери уривки з тексту до ілюстрацій;

- прочитай частину тексту і подумай, про яку рису характеру персонажа говориться в ній;

-  прочитай і добери до кожної частини оповідання прислів’я:

- знайди, прочитай частину тексту, де автор передає своє ставлення до зображуваного.

Розуміння прочитаного є основною характеристикою читання. Воно залежить від багатьох факторів: розуміння слова, речення, цілого тексту.

         Актуальними будуть такі завдання, що  вчать  дітей розмірковувати над змістом того, що читають, розуміти логічні зв’язки між частинами речення: доповни речення; склади текст; постав запитання; здогадайся, що далі; переглянь; зрозумій.

 Ефективним методом роботи на уроках читання є метод продуктивного  читання, який  розвиває мовлення, самостійність та комунікативні здібності учнів. Чи розуміє учень те, про що читає? Більшість учителів стикаються з цією проблемою. Учні не можуть (не вміють) працювати з тестом, результатом стає невміння  переказувати, давати обґрунтовані відповіді на питання, вести діалог. Сучасні діти взагалі читають мало, зокрема навчальну літературу. Підручники та посібники містять величезний обсяг матеріалу. Відсоток навчальних матеріалів пропонованих для самостійного опрацювання щорічно зростає.

Продуктивним читання робить активна позиція читача, який не просто читає текст та дає відповіді до нього, але й виконує різноманітні розумові операції. Існують декілька видів читання: поверхневе, що дає змогу ознайомитися із загальним вмістом тексту, докладніше (ознайомлювальне та навчальне) спрямоване на розуміння всіх рівнів тексту, його детальний аналіз, сприйняття різної інформації, викладеній у тексті.

Для кожного з видів читання існують певні прийоми роботи. Так, поверхневе читання може включати аналіз анотації, підзаголовків, змісту рисунків, виділень у тексті, ознайомлення із загальною структурою тексту.

Серед них такі прийомів роботи з текстом можна виділити такі:

Під час ознайомлювального читання виділяється важлива інформація у кожному абзаці, наприклад, виставлення певних умовних значків на полях тексту.

Важливою складовою правильного читання є інтонація, темп та логічні паузи.

За навчального читання у тексті виокремлюються змістові частини, ключові слова, якісь деталі, формулюються власні судження учнів, відбувається опрацювання тексту та складання іншого тесту на основі прочитаного, складання схеми, ментальної карти тощо.

Тексти є основою для складання чи заповнення таблиць, визначень, схем та малюнків, опорних конспектів; складання нового тексту — електронної презентації, вірша, інформаційного листка тощо.

Прийоми роботи з текстом.

Інсерт – застосовується  у індивідуальній роботі, при роботі в парах та групах майже на  кожному (будь-якому) етапі уроку. Частіше використовується під час засвоєння нових знань та потребує уважного читання тексту (більш того – великих текстів) та змушує читача звертати увагу  на незрозумілі моменти (які, частіше за все, учні пропускають).

Інсерт примушує згадати те, що вже знав та виокремити у тексті нове –  текст маркується спеціальними позначками (˅ - я це знаю; – - протиріччя з моїми уявленнями; + - нова інформація; ? – потребує пояснень) а результати маркування тезисно виносяться у таблицю.  Сформулювані  тези учні вибірково зачитують. Роботу з таблицею продовжують впродовж уроку, тези можуть коригуватися та переноситися з однієї комірки таблиці до інщої, а на етапі рефлексії відбувається обговорення  та аналіз тез.

- Прийом «Тонкі та товсті питання» дає змогу актуалізувати знання з теми та навчитися складати (зокрема, за текстом) різні типи питань — таких, що потребують максимально конкретних, коротких відповідей (Що? Коли? Де?), та тих, що потребують розмірковування, наведення прикладів, доказів ( У чому різниця? Чому?)

- Прийом «Оцінювання тексту» дає змогу побачити не кожен абзац окремо, а текст як одиницю інформації (шрифти, підзаголовки, тощо). Потрібно оцінити, які саме слова виділено, який розділ тексту найбільший та чому.

 - Прийом  використання «Кубик Блума». Учні працюють з текстом та одночасно навчаються складати «різнорівневі» питання: «Назви», «Поясни», «Запропонуй», «Придумай» тощо

- Прийоми «Незакінчене речення» та «Диктант значень» дають змогу використати прочитаний текст для виконання тестових завдань.

- Прийом «Склади завдання» — навпаки — навчає складати (за текстом) завдання, що відповідали б певним умовам (завдання з одним варіантом відповіді чи завдання на встановлення відповідності чи послідовності).

- Прийом «Знайди невідповідності» навчає виокремлювати у тексті помилки (текст у цьому випадку може зачитуватися учителем).

-  Прийомом  складання тексту (розповіді) за малюнком чи схемою. На початкових етапах роботи з цим прийомом повинні бути чітко визначені схеми відповідей та вимоги не лише до доповідача, але й до слухачів.

              Отже, уміння самостійно та ефективно працювати з текстом в умовах сучасного, майже безмежного інформаційного простору потребує певних нових підходів та дає змогу учням, вчителям досягати певних позитивних результатів спільної діяльності [6, с.1].

         Уміння учнів викладати свої думки в писемній формі у значній мірі залежить від того, наскільки вони уміють робити це усно. Проте лише усні вправи , якщо вони не закріплені писемними , не забезпечують міцних знань і навичок з мовлення. Тому система писемних робіт з розвитку мовлення охоплює і систему усних вправ, закріплює їх результати і сприяє подальшому піднесенню мовної культури учня. У дітей вдосконалюється діалогічне і монологічне мовлення, закріплюється вміння відповідати на питання і задавати їх, формується культура мовного спілкування. Більшість дітей самостійно, виразно передає зміст  казки, використовуючи виражальні засоби. Свідомо розуміє,  що таке текст, які його ознаки, правила побудови, як поєднуються окремі його частини. Визначає та обговорює цілі, основні ідеї та окремі деталі усної інформації; пояснює зміст і форму текстів, з окрема медіатекстів, пов’язує, зіставляє із власними спостереженнями, власним досвідом, враховує думки інших.      

2.2. Практичний розділ.  Вправи з розвитку мовлення молодших школярів на уроках української мови

           Методика визначає такі наступні методичні умови розвитку мовлення молодших школярів  на уроках української мови:

еобхідність у висловленні думки спрямовується певними цілями, керується  мотивами, прагненнями, почуттями, бажаннями, інтересами;

-зміст  висловлювання повинен бути повнішим, багатшим;

-використання  різних засобів мовлення (слів, мовних зворотів, словосполучень, речень).

Необхідно вчити учнів культурі мовного спілкування, підвищувати їх інтелектуальний рівень. Цей процес потребує вмінь, які вимагають повсякденних стереотипних мовленнєвих ситуацій. Розмовна мова проявляється найчастіше в діалогічній формі.

Молодші школярі вчаться  розмовному діалогу, який має будуватися на мовному матеріалі, що  вживається в побутовій сфері. Шкільним  діалогом є бесіда, в якій, як правило, використовуються повні речення, тому що ставиться мета навчити учнів  правильно будувати свої висловлювання. Монолог вимагає більшої зібраності, зосередженості того, хто говорить чи пише. Шкільні монологи - це переказ прочитаного, розповідь, повідомлення учня, письмовий твір тощо.

Зовнішня мова виражається в усній і письмовій формах. Особливістю усного мовлення є його непідготовленість, тому що мовець не має часу на обдумування. Письмова мова складніша. Велике значення для письмової мови має дотримання норм орфографії та пунктуації, для усної - орфоепії.

Переважна більшість слів, що використовуються у словарних завданнях співвідноситься з предметами і явищами навколишньої дійсності учнів.  Словарні завдання спрямовані на створення і розвиток активного розмовного словникового запасу.

а. Сім'я. Розмова про себе і свою сім'ю.

б. Школа. Клас. Урок. Учні у школі.

в. Пори року. Розмова учнів про улюблену пору року.

г. Місто, в якому я живу - Нікополь.

Робота над словниковим запасом учнів є одним з аспектів розвитку їх мовлення. Чим багатшим є словниковий запас дитини, тим більше у неї можливостей  для спілкування. Навчальна програма в кожному класі вказує на необхідність збагачення словникового запасу школярів новими словами і новими значеннями вже відомих слів. Уточнення словника  передбачає роботу над паронімами, синонімами, антонімами, омонімами, засвоєння лексичної сполучуваності слів, усуненням просторіччя, жаргону, який діти засвоїли під впливом мовного середовища. Активізацією словника є перенесення слів із пасивного запасу до активного. Слова включаються у словосполучення і речення, у переказ прочитаного, у бесіду та твір.

           Необхідно привчати дітей до точного вираження думки, а для цього у дитини має бути досить слів-синонімів у словниковому запасі.

Робота з синонімами передбачає:

 - бесіди за малюнком;

 -  відтінки,  їх значення ( небо блакитне, синє,  вітер лагідний, теплий); 

 -  заміну слова синонімом. (дівчинка  розумна, мудра).

Вправи з антонімами:

- підбір антонімів до поданих слів;

- складання речень з парами антонімів.

Кінцева мета словникової роботи в тому і полягає, щоб активізувати максимальну кількість виучуваних слів, навчити використовувати їх правильно, доречно, обирати найточніші слова для вираження думки.

Працюючи  зі словосполученням, як зі словом, учень  називає предмети, ознаки, дії, але конкретніше. Найпоширенішою у шкільній практиці є така робота: 

- виділення словосполучень у реченні і постановка питань від головного слова до залежного;

- зіставлення з реальними предметами, явищами (похмурий день — сонячний день);

- заміна словосполучення близьким за значенням: біжить стрімголов — біжить швидко;

- пояснення значень окремих словосполучень (допитливі учні - це учні, які хочуть більше знати, усім цікавляться).

Робота над словосполученням є підготовчою до побудови речень і зв’язних висловлювань.

Робота над реченням.

Уміння будувати різні типи речень є основою розвитку зв’язного мовлення учнів. Речення передає думку учня, у ньому реалізуються вміння дібрати точне слово, утворити потрібну форму, скласти словосполучення..

Основна мета роботи над реченням полягає в тому, щоб навчити учнів висловлювати відносно закінчену думку в чіткій і правильній синтаксичній структурі, формувати в учнів уміння будувати речення відповідно до законів синтаксису, літературної норми,  навчити школярів удосконалювати речення, домагаючись їх точності та виразності. Залежно від рівня самостійності й пізнавальної активності учнів вправи з реченнями поділяються на три групи: за зразком, конструктивні і творчі. Варіанти вправ:

1. Побудова речень з окремих слів: 

а) усі слова подано в потрібній формі;

б) певні слова подано в потрібній формі, а окремі — у початковій;

в) усі слова подано в початковій формі.

2. Поділ тексту, надрукованого без розділових знаків, на речення. 

3. Поступове поширення простого речення за допомогою запитань.

Подібні вправи корисні тим, що готують учнів до вдосконалення, редагування власних творів, формують уміння доповнювати, уточнювати написане.

4.Поєднання двох чи трьох простих речень в одне складне чи просте з однорідними членами.

5. Побудова кількох варіантів складних речень із різних елементів. Учням пропонується частина складного речення, яку вони доповнюють різними можливими варіантами.

7.Побудова речень певного типу (з однорідними членами, складного, простого поширеного і т. ін.).

8.Складання речень за схемою.

9. Редагування речень, у яких допущено помилки.

Такі конструктивні вправи формують у молодших школярів уміння будувати речення і виконуються як під час вивчення граматичних тем, так і в процесі підготовки до написання творчих робіт.

Творчі вправи не передбачають ні зразка, ні конструктивних завдань щодо структури речення. Вони спонукають учнів будувати речення довільно, без конкретних завдань, спираючись на мовне чуття та засвоєні раніше закономірності.

Молодшим школярам посильні такі види творчих вправ:

1.Побудова речення за опорними словами (не більше 2—3 слів).

2.Побудова речення зі  зворотами.

3.Складання речення за предметним малюнком.

4.Створення речення за сюжетним малюнком.

5.Побудова речення на задану тему.

Під час виконання творчих вправ учителеві слід дотримуватися певних рекомендацій:

  •    не задовольнятися першим найпростішим реченням, необхідно вимагати складання досконалих, поширених, синтаксично складних і виразних речень;
  •    ефективним прийомом у цій роботі може стати творче змагання із підбиттям підсумків і записуванням найкращих речень у зошити.

Творче складання речень потрібно проводити не час від часу, а систематично — під час активізації нових слів, підготовки до написання переказів і творів. 

Працюючи над вивченням словникового, граматичної і синтаксичного складу мови, дотримуюсь наступного алгоритму:

1.Підготовка дослідження: За день до проведення  дітям читаю казку «Ріпка» без показу ілюстрацій.

2.Проведення дослідження:   Дітей  просять переказати казку «Ріпка». Мову учнів точно фіксують у протоколі. Крім того, відзначають виразність мови, наявність мімічних і пантомімічних рухів.

3.Обробка даних:

Дослідження проводилося у 1 класі Комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 21». Всього було опитано 10 дітей (6 дівчаток та 4 хлопчики).

У своїй розповіді Ш.А. вжила 16 поширених речень, одне з яких окличне. Усі вони прості, немає жодного складнопідрядного. Слід зазначити перевагу в мові дієслів і іменників практично в рівному співвідношенні, причому 2 іменники власних. Присутні 2 прикметники, жодного вигука, 2 займенники. Дівчинка говорила повільно, довго згадувала персонажів. Мова її не відрізнялася виразністю, переказувала без особливого інтересу, сприйняла це завдання як примус.

П.Л. при переказі використала 18 речень (одне окличне). Серед них переважала кількість поширених. Було вжито 2 власних іменники (інші загальні), 2 прикметники, 4 займенники, жодного вигука. Слід зазначити невелике спотворення змісту казки. Жучка, Мишка, Кішка не прибігали самі, їх повинні були кликати певні герої.

У промові Х.М. було відзначено 19 поширених речень, 1 з них - окличне. Хлопчик вжив 2 прикметники, велику кількість іменників, 7 з яких- власні, не спостерігалося жодного займенника. М. легко і практично без помилок згадав усі події казки.

Я.А. ,переказуючи, використав 22 речення, 1 окличне, 2 займенники, 2 прикметники, 1 вигук. Слід зазначити наявність уявних подій, яких не було в початковому тексті (ріпку не продавали).

Кількість речень у мові Б.Л. склала 26. Лише одне з них було окличним, 1- складнопідрядним. Л. використала 9 займенників, 3 прикметники, 1 вигук. ЇЇ мова була найбільш емоційною. Спостерігалися злегка перекручені факти. Кінцівка, ймовірно, була взята з іншої казки, почутої або прочитаної десь раніше.

Д.Д. вжила 15 речень (менше всіх), 1 окличне, 9 займенників, 1 вигук, 2 власних іменники, причому один - вигаданий. І. сама придумала кличку для кішки (Мурка).

Ш.Д. використав 27 речень (більше всіх), 1 - окличне, 3 прикметники, 4 займенники, 4 власних іменники.

К.Д. вжила 20 речень, 1 окличне, 2 прикметники, 4 займенники, 7 власних іменників.

Є.А. використала 19 речень, 1 окличне, 3 прикметники, 5 займенників, 5 власних іменників.

Д.Т. вжив 20 речень, 3 вигука, 2 прикметника, 10 займенників, 1 власний іменник.

Отже, ми бачимо, що мова практично всіх дітей складається в основному з поширених розповідних речень, зовсім відсутні питальні, лише К.І. вжив 3 речення з окличною інтонацією, у інших хлопців їх кількість склала не більше одного. У цій віковій групі практично були відсутні граматичні та синтаксичні помилки. Тільки П.В. використала речення з прямою мовою. Переказуючи казку, діти вживали найбільшу кількість іменників (як загальних, так і власних) та дієслів майже в рівному співвідношенні. Особливо слід відзначити наявність у мові дітей речень із однорідними членами. Мова більшості учнів виразна, її супроводжують мімічні і пантомімічні рухи. Школярі використовують у мові синоніми, іменники з узагальнюючим значенням, вживають різні частини мови за змістом.

У першокласників закріплюється вміння узгоджувати іменники з числівниками, прикметниками, займенники з іменниками.

Діти утворюють (за зразком) іменники із суфіксами, дієслова із префіксами, вищий та найвищий ступінь порівняння прикметників, у них удосконалюється вміння обробляти однокореневі слова. Учні використовують речення різних видів.

У дітей вдосконалюється діалогічне і монологічне мовлення. Закріплюється вміння відповідати на питання і задавати їх, формується культура мовного спілкування. Більшість дітей самостійно, виразно, без повторів передають зміст казки, використовуючи виражальні засоби.

Отриманий у процесі вивчення мови дітей дослідницький матеріал переконливо демонструє:  першокласники здатні на елементарному рівні усвідомити, що таке мова, яке її призначення, у чому полягають особливості усного мовлення, що таке текст, які його ознаки, правила побудови, як поєднуються окремі його частини, зв'язуються в тексті самостійні речення, будуються деякі тексти, у чому їх особливість (додатки 1-3).

Часто на уроках читання використовую такий прийом, як «Моделювання» або більш відомий нам як «Рольова гра». Рольові ігри дозволяють учням виконати певну роль у проблемній ситуації, дають їм змогу подивитись на проблему зсередини. Такі ігри також полегшують участь у дискусії, коли учні соромляться відкрито висловлювати свою думку, але їм важливо її висловити. Рольова гра може бути формальною та ретельно плануватися заздалегідь, а може бути неформальною і спонтанною. За умови застосування формального підходу учні ознайомлюються з темою чи проблемою, а потім розігрують ситуацію за складеним сценарієм, виступаючи у призначеній ролі. Для неформальних чи спонтанних рольових ігор учні реагують на запитання без підготовки з погляду визначеної ролі. У такій грі можуть брати участь два учні, які виконують протилежні ролі. Після їхнього короткого діалогу на запитання відповідає вся група [10, с.52].

Ініціюючи проведення рольової гри, обов’язково проводжу підготовчу роботу:

1) визначаю тему чи проблему;

2) для мотивації учнів проводжу розминку (наприклад, прошу школярів методом мозкового штурму визначити коло учнів, яких цікавить розв’язання оголошеної проблеми, а потім об’єднати цих дітей у групи за схожими поглядами на цю проблему);

3) пропоную дітям сценарій (усно чи письмово — залежить від складності) гри (ролі визначаю, наприклад, за допомогою постановки проблеми), який має містити достатньо інформації, але не бути надто заплутаним чи з очевидним завершенням;

4) ролі спершу оголошую, а потім довільно розподіляю поміж учасників або по групах, намагаючись уникати ярликів;

5) створюю ситуацію, коли учні грають ролі відповідно до сценарію (проблеми), застосовуючи всі свої знання й досвід (рольова гра має містити елементи навчання методом співпраці; діти можуть працювати в невеликих групах, кожна з яких висуватиме та готуватиме свого представника для виступу;

6) підбиваю підсумки (цей крок є невід’ємною складовою рольової гри: учасники отримують змогу обговорити свої відчуття від зіграних ролей та ролей, за якими вони спостерігали, а також поділитися своїми враженнями щодо проблеми та сценарію й розповісти, як певна роль змінила їхнє ставлення до проблеми).

Під час підбиття підсумків треба обговорити очікувані результати рольової гри. Чи було досягнуто згоди? Чи намагалися різні групи зрозуміти різні точки зору? Чи намагалися представники різних точок зору працювати разом? Якщо згоди не досягнуто, які фактори завадили це зробити? У який інший спосіб могла б подати свою думку певна група, щоб здобути підтримку чи розуміння решти груп?

Найпоширенішою технологією ситуативного моделювання в початкових класах вважаю розігрування ситуацій за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки», «Драматизація»). Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допомагає учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення. Тому на практиці досить часто планую роботу в групах. Відмічу, що учням дуже подобається саме ця технологія навчання та інсценування епізодів прочитаного. Так на уроці читання, опрацювавши оповідання В. Сухомлинського «Як Павлик списав у Зіни задачу», пропоную учням об’єднатися в групи і проінсценізувати будь-який уривок цього твору.

Кубування є методом навчання, який полегшує розглянути тему різнобічно, у 6 різних площинах (опиши, засоціюй, порівняй, проаналізуй, вислови аргументи за та проти, застосуй), і водночас дає змогу повно схарактеризувати поняття, використовуючи для цього глибинні знання. Метод кубування залучає до роботи всіх учнів без винятку. Цю методику розвитку мовлення можна застосувати на етапі усвідомлення, систематизації й контролю знань. На кожній грані куба, виготовленого з картону, записано запитання або завдання. Перед учнями ставлю завдання (письмово або усно) висловитися (2-4 хв) на запропоновану тему[10, с.56].

Питання на гранях кубика можна варіювати за своїм бажанням. Важливо тільки, щоб вони торкались різних аспектів заданої теми.

Окрім того, замість стандартних запитань можна використовувати пізнавальні завдання, що починаються з дієслів:

1 – Назви (форму, розмір, колір, героїв і т.д.)

2 – Поясни (розкажи своїми словами, дай власне визначення, уточни, про що йдеться і як це пов’язано з тим, що ти вже знаєш)

3 – Застосуй (наведи приклади використання або покажи застосування)

4 – Проаналізуй (тобто, розкажи, з чого це складається, як зроблено та ін., порівняй предмет або явище з подібними, вкажи спільне та відмінне)

5 – Запропонуй (як можна поєднати це з іншим, як можна поміняти щось і отримати нове: назву, якість, предмет та ін., що буде якщо)

6 – Оціни (тобто, вкажи всі «плюси» й «мінуси», розкажи, як ти до цього ставишся).

Цей метод розвитку мовлення використовую на уроках  у випадках, коли виникають суперечливі думки з певної проблеми та потрібно обрати й аргументувати чітку позицію щодо ситуації, яку обговорюють; дає змогу навчитися аргументовано, чітко та стисло формулювати й висловлювати свою думку [10, с.61].

Інструкція до застосування:

1) позиція (почніть зі слів «Я вважаю, що...» та висловіть свою думку; поясніть, у чому полягає ваша точка зору);

2) обґрунтування (починаючи зі слів «Тому, що...», наведіть причину виникнення цієї думки, тобто поясніть, на чому ґрунтується доведення вашої позиції);

3) приклад (продовжте словом «Наприклад...» та наведіть факти, що підтверджують вашу позицію);

4) висновки (завершіть висловлювання «Отже (тому), я вважаю...», узагальнюючи свою думку, зробіть висновок про те, як необхідно діяти: це своєрідне запрошення визнати вашу позицію).

 Наприклад, при вивченні теми «Однорідні члени речення» у 4-му класі, пропоную учням наступне завдання.

Об’єдную учнів у чотири групи, які  працюють одночасно. Ставлю перед кожною з них завдання — відповісти на поставлене запитання виключно за поданим зразком: 1-ша — «Я вважаю, що...»; 2-га — «Тому, що...»; 3-тя — «Наприклад...»; 4-та — «Отже (тому), я вважаю...». Зрештою міркування має набути такого вигляду: «Я вважаю, що члени речення прокинулася, вмилася, причесалася й пішла поливати є однорідними, тому що вони відповідають на те саме запитання (що зробила? що робила?) й залежать від того самого слова (вона), наприклад: вона (що зробила? що робила?) прокинулася, вмилася, причесалася й пішла поливати. Отже, я вважаю слова прокинулася, вмилася, причесалася й пішла поливати однорідними присудками».

            Метод  «Таблиця Елвермана»  спрямований на формування в учнів уміння всебічно аналізувати запропоновану проблему, організовувати грамотну дискусію та формувати чітку позицію щодо обговорюваних проблем, використовуючи дібрані аргументи. Зміст проблеми формулюють у такий спосіб, щоб можна було відповісти на поставлене запитання як позитивно, так і негативно. Кількість аргументів і контраргументів має бути однаковою[10, с.70].

Такий вид роботи дозволяє особистості застосовувати уміння висловити свою думку у конкретному різновиді спілкування, показати знання мови; уміння взаємодіяти з людьми, що оточують її.

Наприклад, пропоную учням, використавши таблицю Елвермана, висловити свою позицію за таким запитанням:

- Чи потрібна бібліотека у нашому житті?

Так

Проблема

Ні

Люди йдуть до бібліотеки, щоб познайомитись зі справжнім літературним твором, книжкою, зустрітися там з бібліотекарем, яка розкаже про автора, з товаришами.

Чи потрібна бібліотека у нашому житті?

 

За допомогою інтернету можна знайти будь-який літературний твір і прочитати його, не виходячи з дому, не переодягаючись, лежачи на дивані.

 

          РАФТ- методика, що  найкраще допоможе попрактикуватись у написанні творів. Для аналізу можна взяти художній твір чи наукову статтю. Перш за все, потрібно намалювати таблицю на чотири стовпчики: Роль, Аудиторія, Форма і Тема. Головне завдання учнів — вибрати персонажа, вжитися в його роль і донести до аудиторії певне висловлювання від його імені.

Для прикладу візьму казку «Котик і Півник». Як роль можна вибрати Котика, Півника, Лисичку, когось із її дітей, жителів села, самого читача. Далі варто обдумати зміст повідомлення, яке цей герой хоче висловити. Наприклад, Півник може розповісти про те, як сумно йому було залишатися самому вдома або що він відчував, коли його схопила Лисичка.

Від імені читача можна висловити пораду щодо того, як Півнику наступного разу не потрапити в лапи Лисички.

Розвиваємо навички 4К: креативність, критичне мислення, комунікацію та командну працю.

Наступним кроком буде визначення аудиторії. Тобто, до кого звертається наш герой. І найскладніша частина завдання — вибір форми звернення. Наймолодшим школярам у цьому буде потрібна допомога вчителя, адже вони не знають про всі форми, у яких може бути виражено текст. Першачкам варто вибрати щось простіше: sms-повідомлення, лист або усне звертання. Старшим учням можна запропонувати складніші форми: заяву, офіційний лист або розписку. Зверніть увагу дітей на те, що повідомлення має відповідати формі його вираження.

Тепер складемо всю картину разом. Героєм виберемо Котика. Він звертається до жителів села з оголошенням про те, що шукає свідків зникнення Півника. Або інший приклад: син Лисички пише мамі sms-повідомлення про те, що вони з братиками і сестричками голодні.

РАФТ можна звести до короткої схеми:

хто → кому → у якій формі → що може сказати.

За таким алгоритмом можна опрацювати і науковий текст. Наприклад, учні 4-го класу вивчають з природознавства корисні копалини. Після опрацювання параграфа, вони можуть скласти таку ж таблицю РАФТ. Діти можуть висловлюватися від імені шахтаря, науковця чи навіть від самої корисної копалини розповісти про те, що дізнались. Аудиторією можуть бути інші учні, жителі України, вчитель.

Спочатку найкраще виконувати це завдання всім класом, а згодом діти зможуть робити його в парах чи самостійно.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Висловлювання власних поглядів, підтвердження їх прикладами, врахування думки інших,  дотримування найважливіших правил літературної вимови є провідним завданням вчителя у  формуванні розвитку мовлення молодших школярів НУШ і посідає одне з головних завдань навчального процесу в цілому. Провідним завданням у цій роботі є формування вмінь висловлюватися в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Робота над цим завданням, розпочинається вже в першому класі на уроках грамоти. Важливою умовою ефективного формування в молодших школярів будувати зв'язні висловлювання є знання і вміле застосовування правил орфоепії (під час усних висловлювань та орфоепії і правопису) під час письмових творчих робіт [12, с.99].

Кожному вчителю НУШ  потрібно у своїй діяльності разом з учнями удосконалювати свої комунікативні вміння.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела, література

1.

Богуш А.М., Шиліна Н.Є. Мовленнєва готовність старших дошкільників до навчання у школі. – Одеса: ПНЦ України, 2003. – 335 с.

2.

Бучинська О.В., Кожухар Л.Н., Левицька Л.В. та ін. 77 уроків з розвитку зв’язного мовлення у 1-4 класах. – Х.: Вид. група "Основа", 2005.

3.

Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. – К.: Рад.школа, 1982.

4.

Дубовик С.І. Аудіювання на уроках української мови// М.Початкова школа.- №3, 2002.

5.

 

6.

Закон України «Про освіту». - [Електр. ресурс] – Посилання - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text

Продуктивне читання. - (Електр. ресурс) – Посилання -

 https://metodika-rki.livejournal.com/272519.html

7.

Кодлюк Я.П. Підручник для початкової школи: теорія і практика. – Тернопіль: підручники і посібники, 2004.

8.

Педагогічний словник / За ред. дійсного члена АПН України Ярмаченка М.Д. – К.: Педагогічна думка. 2008.

9.

Савченко О.Я. Дидактика початквої школи. підручник для студентів педагогічних факультетів. К.: Генеза, 1999, С.3-9, 31-35, 110-117.

10.

Садкіна В.І. Звичайні форми роботи – новий підхід. Розвиваємо ключові компетентності. - Х. : ВГ «Основа». 2018.

11.

Терновська Т.П., Маркотенко Г.С. Збірник переказів з української мови для початкових класів. – К.: Освіта, 1998.

12.

Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти, розроблена під керівництвом О.Я.Савченко, затверджена Колегією Міністерства освіти України 22.02.2018 р.

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Додаток 1

Словниковий склад мови

 

 

 

Вік дітей

Склад мови, %

Іменник

Дієслова

Прикметники

Прислівники

Займенник

Вигук

 

Власн.

Загал.

6-7років

10

32

41

3

3

9

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

Види речень

 

 

 

Вік дітей

Види речень, %

прості

складносурядні

складнопідрядні

6-7 рокыв

70

29,5

0,5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

Склад речень

 

Вік дітей

Непоширені., %

Поширені, %

З додатками

З означеннями

З обставинами

6-7 років

20

40

8

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

       Тема: Колективне складання тексту «Осінь»

Мета: формувати вміння будувати текст-розповідь; вчити зв’язано викладати свої думки, правильно оформлювати і записувати роботу;  розвивати увагу, усне і писемне мовлення, творчу уяву, спостережливість;   виховувати дбайливе ставлення до природи, почуття прекрасного.

Обладнання: відеоролик, конструктор Лего, опорні таблиці, робочі зошити,предметні малюнки про осінь. 

                                                   Хід уроку

І. Організаційний момент

Сьогодні у нас незвичайний урок:

У книжку сьогодні ми зробимо крок.

          Із книжкою ми зустрічались не раз,         

          І знову вона завітає у клас.         

В книжках завжди знання,та знаю:

Для розумних дітей їх завжди не вистачає.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.  Вправа  «Мікрофон».

-  Які осінні явища відбуваються в неживій природі, а які — в живій?  (Часто йдуть затяжні дощі; жовтіють і засихають трав`янисті рослини; дмуть холодні вітри; листя жовтіє і опадає; небо вкривають сірі хмари; перелітні птахи відлітають у вирій; на деревах і кущах дозрівають плоди і насіння)

2. Гра «Впіймай слово».

- Розглянь малюнки з зображенням осені і літа. Назви ознаки цих пір року. Порівняй їх між собою.

 

 

http://abetkaland.in.ua/wp-content/uploads/2017/10/17-709-8.jpg

- Які слова використовували? (Тепло-холодно, прилетіли-відлетіли, роздягнені-одягнені).

- Як вони називаються? (Антоніми).

2.Робота з ЛЕГО.

C:\Users\PC\Desktop\images.jfif

 

   - Пригадайте все те, що ви знаєте про текст. (Відповіді учнів)

За допомогою ЛЕГО, вкажіть правильну послідовність частин тексту.

                                               Зачин

               Текст                            Основна частина

                                                Кінцівка

 

3. Поділ учнів на групи. (Учні вибирають предметні малюнки і утворюють групи за темою.)

ІІІ. Оголошення теми і мети уроку

    - Сьогодні на уроці ми з вами перетворимося в письменників і будемо колективно складати текст.

    C:\Users\PC\Desktop\images (1).jfif

   -Давайте згадаємо з  чого починається книга? Правильно, з обкладинки. Перед нами чиста дошка і нам треба добрати назву нашій книжці. Але не поспішаймо.

ІV. Основна частина уроку

    Активізація мовленнєвої діяльності за інноваційними технологіями.

1. Сенкан.

а) У першому рядку записуємо слово. (Осінь)

б) У другому - додаємо до нього дві ознаки. (Чудова, казкова)

в) У третьому — додаємо до нього три дії. (Прийшла, розфарбувала, задощила)

г) У четвертому — складаємо речення з чотирьох слів. (Прийшла казкова  золота осінь)

д) У п`ятому —  складаємо словосполученням, яке вказує на природне явище у житті птахів.( Відлітають у вирій)

  є) Коментар.

    Прийшла казкова золота осінь.  Вона розфарбувала дерева у різні кольори. Птахи з сумом відлітають у вирій.

       2.Визначеня теми твору, добір назви.

- Давайте перегляд відеоролика і визначимо  його теми. ( Осінь)

- Які  ознаки осені ви спостерігали? (Золота, сумна, дощова)

- Давайте утворимо словосполучення з цими словами. (Золота осінь)

 - Отже, на сьогоднішньому уроці ми будемо складати текст про осінь. Настав час дати назву нашій книжці.

3.Робота біля дошки.(Діти добирають назву і прикріплюють її на дошку. Разом із назвою добирають ілюстрацію на обкладинку книги-дошки)

- Доведіть, чому ваша група запропонувала таку назву і дібрала ілюстрацію.

4. Робота в групах.

 - На столах кожної групи лежать ілюстрації. Зверніть увагу на особливість добірки ваших карток. Тема ваших карток, це тема ваших 2  речень, які вам потрібно скласти і записати у зошити.

1 група - пори року;

2 група -  дерева:

3 група -    небо;

4 група -     дощ;

5 група - птахи;

5.Орфографічна підготовка.

  - Зверніть увагу на слова, які ви можете використовувати у своїх реченнях.

Словник: золота пора,чудова, доріжки, різнокольорові, барвисті, похмуре,  сіре, дощове, холодний, дрібний, сумні,перелітні.

- На що ви звернули увагу у словах на дошці? (Багато слів близьких за значенням)

- Як вони називаються? (Синоніми)

- Які є ще слова? ( З прямим і переносним значенням)

 

                                           Фізкультхвилинка

 

      C:\Users\PC\Desktop\images (3).jfif

5.Слухання складених речень. Редагування.

6.Складання малюнкового плану.

   - Прийшов  час записати наш твір у книжку на дошці. А зробимо ми це за допомогою плану з малюнків.

                                  

                                                    Твір

                                            Золота осінь

                                                План

1)Зачин

 

    - Про що розповідається у зачину? Яке, з запропонованих групами речень, вам сподобалось найбільше?

   -            C:\Users\PC\Desktop\1945d013ced2b2b92d1e4450c6a87a7f.jpg

 

2) Основна частина

- Про що розповідається в основній частині?

- Учні з яких груп запропонують нам свої речення?(Хмаринка. Краплинка. Листочок)

C:\Users\PC\Desktop\images (4).jfif C:\Users\PC\Desktop\завантаження.jfif

33

 

3) Кінцівка

- Що ви знаєте про кінцівку твору?

- З скількох речень може складатися кінцівка?

-  Діти якої групи зачитають нам речення? (Птахи)

             C:\Users\PC\Desktop\images (6).jfif

 

6. Колективне складання твору (усно).1- 2 учня розповідають.

7.Запис твору з кращих  речень, складених учнями. (Учні записуватимуть текст  колективно)  

   - Як треба записувати кожну частину тексту? Запишемо.(Спікер групи диктує, діти записують)

V. Рефлексія результатів уроку

    - Закінчився наш урок. Ви сьогодні були письменниками. Склали чудовий твір. Створили книгу.

    - Можемо віднести  наш твір до усної народної творчості?

    - Чому ви так вирішили? (Склав весь клас)

    - Нам залишилося вказати і записати автора. (3 клас  2020р.)

                                      

                                             Ми навчились на уроці

Фантазувати                                                               Висловлювати свої думки                

 

 

                                            Цей урок нас  навчив

 

 

Правильно записувати твір                                                      Працювати в групах

   

 

                                       Вивчати, знати і любити рідну мову

1

 

Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Сонько Юлія Анатоліївна
    Корисно і змістовно. Дякую)
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
26 жовтня 2020
Переглядів
13484
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку