Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Основи менеджменгу»

Про матеріал

Методичні вказівки передбачають розв’язування стандартних вправ і задач, вирішення найбільш поширених проблем та ситуацій, які мають місце на внутрішньому ринку України, а також ринках ЄС. Наведена тестова програма надає можливість студентам підготуватися до поточних та підсумкового контролів, виявити рівень своєї теоретичної і практичної підготовки.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і наукиУкраїни

Волинський КОЛЕДЖ

Національного університету харчових технологій

Методичні вказівки

для проведення практичних занять з дисципліни

для студентів спеціальності

5.14010102 Ресторанне обслуговування

Галузі знань 1401 «Сфера обслуговування»

освітньо – кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»

денної форми навчання

Методичні вказівки для проведення практичних занять з дисципліни «Основи маркетингу» для студентів спеціальностs 5.14010102 Ресторанне обслуговування галузі знань 1401 «Сфера обслуговування» освітньо – кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» денної форми навчання

Укладач: Білоконь О.Л.

Викладач фахових дисциплін

Вступ

Теоретична частина курсу „Основи менеджменту” складається з 17 тем. Обсяг лекційних занять складає 36 годин. Практична підготовка передбачає проведення практичних занять (28 год.), виконання індивідуальної роботи та самостійну роботу студентів над інформаційними джерелами, на яку відведено робочою програмою 44 годин і про виконання якої студент має скласти письмовий звіт.

Практичні заняття, індивідуальна робота та самостійне опрацювання літературних та інших інформаційних джерел мають сприяти кращому засвоєнню теоретичного матеріалу, напрацюванню певних практичних навичок та умінь для реалізації високого рівня фахової підготовки.

Методичні вказівки призначені для студентів 5.14010102 Ресторанне обслуговування галузі знань 1401 «Сфера обслуговування» освітньо – кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст» денної форми навчання

1.3 СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№ п/п	Розділ, тема та зміст	Кількість годин
№ п/п	Розділ, тема та зміст	Всього	Лекції	Семінар. та лаб.-практ. заняття	Самост робота	Індивід завдання
	Сутність, роль та методологічні основи менеджменту	2,5	2		0,5
	Історія розвитку менеджменту	5,5	2		0,5	3
	Організації як об’єкти управління	5,5	2	2	1,5
	Закони, закономірності та принципи менеджменту	2,5	2		0,5
	Функції та технології менеджменту	12,5	2		0,5	10
	Планування як загальна функція менеджменту	8	4	2	2
	Організація взаємодії як функція менеджменту	5,5	2	2	1,5
	Трудовий колектив як об’єкт управління	5,5	2	2	1,5
	Мотивація як загальна функція менеджменту	8	4	2	2
	Контролювання як загальна функція менеджменту	5,5	2	2	1,5
	Регулювання як загальна функція менеджменту	5,5	2	2	1,5
	Методи менеджменту	5,5	2	2	1,5
	Відповідальність та етика у менеджменті	5,5	2	2	1,5
	Управлінські рішення	16,5	2	4	2,5	8
	Інформація та комунікації у менеджменті	5,5	2	2	1,5
	Керівництво та лідерство	5,5	2	2	1,5
	Організаційні зміни, конфлікти та ефективність менеджменту	5,5	2	2	1,5
	Всього	108	36	28	23	21

Практичне заняття № 1

Тема 3. Організації як об’єкти управління

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

1. Актуальність теми: вивчення даної теми дасть змогу визначати завдання та оптимальні інструменти менеджменту за певних умов зовнішнього та внутрішнього середовища фірми.

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

- студент повинен засвоїти основи управління, що сприятиме оволодінню базовими поняттями менеджменту, його функцій та головних методів, мати можливість застосування отриманні знання в ході виконання практичних функцій.

2) виховні: розвивати аналітичне мислення спонукати студентів до постійного вдосконалення знань та професійного зростання, сприяти встановленню довірливих відносин між викладачем та студентами.

3) розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, сприяти ініціативності, активності, самостійності в роботі, привчати до систематичного, планомірного засвоєння навчального матеріалу;

3. Міжпредметна інтеграція:

“Основи маркетингу”,“Організація обслуговування”, “Інформаційні системи і технології в галузі" “Макроекономіка”

4. Зміст теми

Організація відіграє величезну роль у житті суспільства, у відношенні таких понять, як ефективність, продуктивність, економічність. Вона є причиною, що обумовлює існування менеджменту, і тому складає основу основ світу менеджерів.

Усі визначення менеджменту мають відношення до організації. Вивчити менеджмент неможливо, не засвоївши, що таке організація І чому нею потрібно управляти.

Що таке організація?

Організація - група людей, діяльність яких свідомо, скеровано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Сенсом Існування будь-якої людини є досягнення певних поставлених цілей. Людина окремих цілей може досягти самостійно, але часто для вирішення поставлених завдань зусиль однієї людини недостатньо. В цьому разі досягнення цілі можливе групою людей. У сучасному менеджменті організацію визначають як об'єднання індивідів в єдине ціле для виконання спільних дій.

У роботі "Принципи організації" П.М. Керженцев дав визначення організації: "Що таке організація? Організовувати, означає об'єднувати людей для певної роботи. Саме об'єднання ми можемо називати організацією" .

Ч. Бернарду належить визначення організації як системи свідомо скоординованих персональних дій або сил.

Термін "організація" використовується для характеристики двох понять.

Перше значення - це певна соціальна одиниця або колектив. Те, що визначає організацію в даному конкретному значенні, - це соціальні одиниці, які можуть бути відособлені від інших, виходячи з того, що за люди є їх членами.

Друге значення терміна стосується організаційних особливостей в рамках соціальної одиниці або колективу. Одиниці і колективи в цьому значенні "організовані" особливим чином. Вони володіють певною формою керівництва, посадовими взаєминами, кількістю керівників на одного працівника, сформульованими правилами і обов'язками, методами ухвалення рішень. Іншими аспектами, які використовують для їх характеристики. Організації, як колективи, також володіють технікою, технологіями, фізичним капіталом (будівлями, машинами тощо) і стратегіями для досягнення цілей.

Часто слово "організація" використовується для визначення структурної одиниці та структурних підрозділів, групи виконавців окремої роботи, системи управління тощо. Як правило, люди об'єднуються в організації в тому випадку, коли вони не в змозі самостійно вирішити якісь проблеми.

Щоб група людей дійсно вважалась організацією, вона повинна відповідати таким вимогам [40, с.69]:

1. Наявність не менше двох людей, які вважають себе частиною цієї групи.

2. Наявність спільної мети (бажаного кінцевого стану або результату), яку приймають як загальну, всі члени цієї групи.

3. Наявність членів групи, які свідомо працюють разом для досягнення загальної для всіх цілі.

Іншими словами, люди створюють організацію для досягнення спільних цілей. Адже, коли немає спільної головної мети, то немає і необхідності у створенні організації. Саме ціль і є тим змінним елементом, що є необхідним у будь-якій організації.

Наведене визначення організації підходить виключно для формальної організації. Однак існують неформальні організації, що виникають спонтанно, де люди вступають у взаємодію досить регулярно.

Неформальні організації існують скрізь, у тому числі і у формальних організаціях.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання1. Здійснити SWOT-аналіз діяльності обраного підприємства ЗРГ . Результати аналізу зводимо до таблиці1.

Таблиця 1.

SWOT-аналіз діяльності ________________________________________(назва підприємства)

*Сильні сторони*	*Слабкі сторони*





*Можливості*	*Загрози*

Виходячи із даних таблиці 1 проаналізувати вплив можливостей та загроз на сильні та слабкі сторони підприємства дані звести до таблиці 2

Таблиця2 .

Вплив можливостей та загроз на сильні та слабкі сторони діяльності ___________________

	*Сильні сторони*	*Слабкі сторони*
*Можливості*






*Загрози*

На основі проведеного дослідження зробити загальний висновок та внести пропозиції стосовно подальшої діяльності підприємства.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

http://www.f-kotler.narod.ru/audio.htm

http://rada.gov.ua/

Практичне заняття № 2

Тема 6. Планування як загальна функція менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Планування є відправною ланкою в циклі управління. Воно визначає цілі організації і способи ї: досягнення, тобто відображає рівень осмисленості діяльності організації.

Планування — вид управлінської діяльності, спрямований на визначення цілей і майбутнього стану організації, а також ресурсів, необхідних для їх досягнення.

На основі розробленої системи планів здійснюється організація робіт, мотивація задіяного для їх виконання персоналу, контроль результатів та їх оцінка з точки зору досягнення планових показників. Але планування — не одноразова дія, а безперервний процес, зумовлений реакцією організації на зміни зовнішнього середовища, визначенням нових або уточненням старих цілей, що потребує внесення у плани корективів. Працівники, які беруть участь у процесі планування, не просто виконують належні функції, а діють творчо і здатні до змін характеру дій, якщо того вимагають обставини.

На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:

за критерієм широти охоплюваної сфери розрізняють стратегічні й оперативні плани;
за критерієм часового горизонту планування плани поділяють на довгострокові й короткострокові;
за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири.

Стратегічні плани – це плани, які визначають головні цілі організації, стратегію придбання та використання ресурсів для досягнення цих цілей.

Оперативні плани – це плани, у яких стратегія деталізується у розрахованних на короткий термін рішеннях щодо того:

що конкретно треба зробити,
хто повинен це зробити,
як це має бути зроблено.

Короткострокові плани – це плани, які складаються на період до 1 року. Вони, як правило не мають змінюватися.

Довгострокові плани – це плани розраховані на перспективу 3-5 років. Ці плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них.

Завдання – це плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі. Їх не можна тлумачити двозначно (збільшити виробництво на 3% за рік).

Орієнтири – це плани, що носять характер напрямку дій. Їх використання доцільне за умов невизначенності середовища, великої ймовірності непередбачуванних змін, які вимагають гнучкості управління. Вони визначають курс дій, але не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто вони надають у певних межах свободу для маневру (збільшити обсяги виробництва на 3-4% за рік).

Практична робота №2

Тема: Розробка бізнес-плану

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Зібрати та опрацювати дані щодо розробки бізнес-плану розвитку підприємства за вказаною структурою:

Мета бізнес-плану.

Підприємство та його продукція

Адреса

Вид діяльності

Аналіз ринку

Споживачі продукції

Аналіз конкурентів :

Конкурент

Сильні сторони

Слабкі сторони

Вплив факторів макросередовища:

Аналіз ризиків.

Ризик

Заходи щодо послаблення ризику

Інвестиційний план

Затрати на початку діяльності

№п/п	Вид затрат	Сума


Всього

Висновок

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

http://www.f-kotler.narod.ru/audio.htm

http://rada.gov.ua/

Практичне заняття № 3

Тема 8. Організація взаємодії як функція менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

В процесі вивчення цієї теми важливо усвідомити сутність трьох ключових категорій: "організація", "організаційний процес (діяльність)", "організаційна структура". Вони тісно пов’язані між собою, але не є синонімами.

Організація – процес поділу, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Організаційна діяльність – процес усунення керівником невизначеності між людьми щодо роботи або повноважень і створення середовища, придатного для їх спільної діяльності.

Основні складові організаційного процесу (організаційної діяльності):

а) поділ праці - поділ загальної роботи на окремі складові частини, достатні для виконання окремим працівником відповідно до його кваліфікації та здібностей;

б) департаменталізація - групування робіт та видів діяльності у певні блоки (підрозділи: групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо);

в) делегування повноважень - підпорядкування кожного такого підрозділу керівникові, який отримує необхідні повноваження;

г) встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові;

д) створення механізмів координації - забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності.

Існують три типи повноваження, що передаються підлеглим:

- лінійні;

- штабні;

- функціональні.

Лінійні – повноваження, які передаються вищим керівником безпосередньо його підлеглому і далі іншим підлеглим. Делегування лінійних повноважень утворює ієрархію рівнів управління в організації.

Штабні (апаратні, адміністративні) – повноваження, що передаються особам, які здійснюють консультативні, обслуговуючі функції щодо лінійних керівників. Сутність штабних повноважень полягає у їх дорадчому характері.

Функціональні - повноваження, що дозволяють особі, якій вони передаються, в межах її компетенції пропонувати або забороняти певні дії підлеглим лінійних керівників. Функціональні повноваження дають право контролю за окремими видами діяльності інших підрозділів і є обмеженою формою повноважень. Разом з тим, вони порушують принцип єдиноначальності: підлеглий може мати одразу двох начальників - лінійного та функціонального, що часто спричиняє конфлікти між центральним апаратом управління компанією та керівниками лінійних підрозділів.

Для відображення структурних взаємозв’язків основних рівнів та підрозділів організації, їх підпорядкованості на практиці використовують схеми організаційної структури управління. Такі схеми є лише скелетом системи управління, оскільки не розкривають склад та зміст функцій, прав та обов’язків посадових осіб.

Теорія і практика менеджменту розробили багато різних принципів побудови структур управління, які можна звести до наступних основних типів:

лінійна організаційна структура;
лінійно-штабна організаційна структура;
функціональна організаційна структура;
лінійно-функціональна організаційна структура;
дивізіональна організаційна структура;
матрична організаційна структура.

Практична робота №3

Тема: Побудова організаційної структури управління, її характеристика..

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Розробітьсхему організаційної структури управління для обраної фірми, вкажіть іі вид та опишіть функції окремих ланок управління.

Характеристика фірми: ______________________________________________________________

Схема організаційної структури управління:

Функціі елементів структури:

№ з/п	Відділ(посада)	Функції

Вид структури ________________________________________________________________

Висновок

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 4

Тема 9. Трудовий колектив як об’єкт управління

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Колектив – це стійке об’єднання людей, що прагнуть до загальної мети, яке характеризується груповою згуртованістю.

Елементи колективу:

члени колективу
цілі
засоби досягнення цілей
механізми здійснення внутрішніх та зовнішніх контактів.

Організаційні можливості колективу:

Колективний підхід є ознакою сильного і рішучого стилю управління;
Краще вирішуються

Ознаками колективу є:

- спільна мета. Вона може формуватися внаслідок взаємного впливу індивідуальних цілей членів групи або визначатися зовні, відповідно до місії організації, але завжди буде спільною, єдиною для всіх, а не просто подібною. Тому, наприклад, пасажирів літака не можна назвати колективом, хоча кожен із них має подібну мету – добратися то місця призначення;

- психологічне визнання членами групи один одного і ототожнення себе з нею. В основі цього лежать спільні інтереси, ідеали, принципи, подібність характерів тощо. Варто зауважити, що ця ознака більше притаманна неформальним групам, ніж формальним;

- практична взаємодія людей в процесі досягнення спільної мети. В результаті такої взаємодії потенціал колективу стає істотно більшим суми потенціалів його членів (проявляється так званий синергічний ефект). Це досягається завдяки підсиленню інтелектуальних можливостей членів групи; підвищенню продуктивності їхньої праці внаслідок раціонального розподілу робіт, кооперації тощо;

- постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу, хоча не обов'язково безпосередньо всіх його членів зі всіма. Внаслідок цього і стає можливим їхній вплив один на одного, який веде до формування спільних цілей та інтересів.

Колектив відіграє величезну роль у житті людини. Він дозволяє їй щонайменше задовольнити соціальні потреби – у спілкуванні, взаємодії, причетності до певного соціуму, бере на себе частину її турбот про безпеку та благополуччя. Але він же впливає і на розвиток та становлення людини як особистості, формування її світогляду, системи цінностей, дозволяє їй відчути свою потрібність, отримати визнання.

Класифікація колективів:

І. За статусом:

офіційні
неофіційні

ІІ. За характером внутрішніх зв’язків:

формальні
неформальні

ІІІ. За механізмом формування::

стихійні
свідомі

ІV. За часом існування:

тимчасові
постійні

V. За функціями:

орієнтовані на досягнення певної мети
орієнтовані на реалізацію спільного інтересу
орієнтовані на спілкування

VІ. За розмірами:

малі
великі

Практична робота №4

Тема: Формальні та неформальні групи. Набір, відбір та просування по службі.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання1: Темп зростання продуктивності праці на підприємстві склав 1__%, товарооббіг заплановано в сумі 1__75 тис. грн. Продуктивність праці на одного працівника у звітному році склала 85 тис. грн. Визначте загальну потребу в персоналі.

Завдання2: Оцініть плинність кадрів на підприємстві за звітний період на підставі таких показників: середньооблікова чисельність персоналу – 2__ чол.; кількість звільнених за звітний період: за власним бажанням – 15чол., у зв’язку з виходом на пенсію 7 чол., за ініціативою адміністрації – 5 чол., за станом здоров’я – 2 чол.

Завдання3: На підприємстві необхідно провести скорочення штату працівників, і Вам, як керівнику доручили повідомити про це претендентам на скорочення (їх всього 6 чол). Яким чином Ви це зробите?

Завдання4: Проведіть аналіз згуртованості своєї групи.

Які типи відносин між студентами властиві Вашій групі? Поясніть свою точку зору.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 5

Тема 10. Мотивація як загальна функція менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Мотивація у широкому розумінні – це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Із цього визначення можна зробити висновок, що ефективна реалізація функції мотивації потребує:

усвідомлення того, що спонукає працівника до праці;
розуміння того, як направити ці спонукання в русло досягнення цілей організації.

Психологія і соціологія розглядають спонукання як поведінкове виявлення потреб, сконцентрованих на досягненні цілей.

Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку) чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами.

Потреби поділяють на:

потреби першого роду (первісні), які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);
потреби другого роду (вторинні), які носять соціально - психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг тощо).

Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком її соціальної життєдіяльності.

Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи поведінку людей.

Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї прагнення здійснити конкретні дії, спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже, спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При цьому конкретні дії людини розглядаються як засіб задоволення потреби.

Ступінь задоволення потреби впливає на спонукання (чи мотиви) поведінки людини в майбутньому.

спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створити умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.

Найвідоміші змістовні теорії мотивації:

теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу;
теорія потреб Девіда МакКлеланда;
теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.

Процесні теорії мотивації не заперечують існування потреб, але наголошують, що поведінка людей в організації визначається не тільки потребами. Згідно з процесним підходом поведінку працівника в організації разом з потребами обумовлюють:

сприйняття працівником конкретної ситуації;
очікування працівника, пов’язані з конкретною ситуацією;
оцінка працівником можливих наслідків обраного типу поведінки.

До процесних теорій мотивації відносять, зокрема:

теорія очікувань (сподівань) В. Врума;
теорія справедливості С. Адамса;
модель Портера - Лоулера.

Практична робота №5

Тема: Розробка системи мотивації для підприємства

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Здійснити аналіз ситуації та внести пропозиції

Ситуація1 Компанію "Неткорп системс" заснували в 1994 р. Вона є одним із лідерів сітьових технологій Інтернету. Штаб-квартира компанії розташована у Сан-Хосе, штат Каліфорнія, СІЛА. Очолює її президент і генеральний директор Дж. Чемберз. "Неткорп системс" має понад 430 офісів із продажу та технічної підтримки клієнтів у 60 країнах. Чистий обсяг продажу компанії в 2003 р. становив 18,9 млрд дол. США. У І кварталі 2004 р. дохід компанії дорівнював 5,1 млрд дол. США. Чисельність співробітників перевищувала 34 237 осіб.

Українське представництво "Неткорп системс" займається побудовою найбільших інформаційних мереж у різних секторах економіки України. Серед клієнтів компанії — Ощадбанк, банк "Аваль", HAK "Нафтогаз України", Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, провідні українські підприємства.

Здійснюючи моніторинг українського представництва фірми та досліджуючи ефективність діяльності об'єктів і суб'єктів управління, виявили такі проблеми:

1) у відділі інновацій, функціонування якого пов'язане з високим ступенем економічного ризику, спостерігається зменшення продуктивності діяльності керівника відділу у зв'язку з:

— потребою діяти відповідно до безпосередніх рішень зборів акціонерів;

— недостатнім рівнем делегування повноважень і відповідальності вищим керівництвом;

— особистою нездатністю приймати ризиковані рішення;

2) від клієнтів отримали скарги на недостатньо професійний рівень інструктажу деяких консультантів з питань роботи встановлених електронних мереж. За умов високого рівня заробітної плати консультантів та рівня контролю за їх діяльністю це може бути зумовлено:

— браком визнання та схвалення результатів роботи керівництвом;

— невдоволенням політикою фірми;

— неможливістю професійного зростання. Завдання

З'ясуйте причини (дві з трьох) виникнення проблем із персоналом фірми. Обґрунтуйте відповідь.

Із запропонованих теорій мотивації оберіть найдоречнішу для розв'язання проблем у кожній окремій ситуації та розробіть ситему мотиваційних заходів:

— теорія партисипативного управління: надати змогу працівникам брати активну участь у житті фірми та спілкуватися з колегами, що збільшити рівень задоволення роботою;

— двофакториа теорія Ф, Герцберга: якщо немає впливу гігієнічних чинників, варто акцентувати увагу вищого керівництва на мотиваційних факторах;

— теорія Н. Подальчака: за умови, що схильні до ризику працівники здатні креативно мислити, брати на себе зобов'язання за відмінне виконання роботи, виявляють ініціативу та діють самостійно, слід розробити систему, що стимулювала б прийняття рішень, пов'язаних із оптимальним і обґрунтованим ступенем ризику.

Для покращення продуктивності праці керівника відділу інновацій

________________________________________________________________________________________ Для покращення продуктивності праці консультантів ___________________________________

Ситуація2 У невеликому готельно-ресторанному комплексі працюють такі працівники: директор, заступник директора з постачання, головний бухгалтер, юрист, секретар, маркетинг-менеджер, 2 адміністратори, 2 бармени,2 зміни офіціантів, 2 зміни кухарів, 2 прибиральниці. Запропонуйте конкретні форми мотивації праці всім категоріям працівників підприємства. Пропозиції обґрунтуйте.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 6

Тема 9. Контролювання як загальна функція менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають. Контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності організації, так і на всю їх сукупність.

В межах процесу контролю, модель якого наведена на рис. 8.1, можна виокремити три основні етапи:

вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації;
порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами;
реакція на порівняння (коригуючі дії).

Параметри ефективної системи контролю. Ефективна система контролю має відповідати певному набору критеріїв, серед яких можна визначити:

Точність. Система контролю, яка генерує неточну інформацію, призводить до управлінських помилок і витрат зусиль на вирішення проблем, яких взагалі не існує. Точність означає, що система контролю повинна бути достовірною, такою, що продукує реальні дані.

Своєчасність. Найкраща інформація мало чого варта, якщо вона не надійшла своєчасно. Тобто система контролю повинна вчасно забезпечувати менеджера інформацією, скорочувати часовий інтервал між подією і її відображенням у контролюючих інформаційних потоках.

Економічність. Означає, що результати здійснення контролю повинні бути більшими за витрати, пов’язані з його впровадженням. З метою мінімізації витрат менеджерові слід порівнювати (зіставляти) витрати на контроль із вигодами, що від нього очікуються.

Гнучкість. Система контролю повинна бути “спроможною” враховувати зміни та “вміти” пристосовуватися до них.

Зрозумілість. Система контролю, яку важко зрозуміти (усвідомити), може бути причиною помилок підлеглих і навіть ігнорування ними самого контролю.

Обґрунтованість критеріїв. Стандарти в системі контролю мають бути обґрунтованими (виваженими). Завищені стандарти знижують мотивацію. Більшість людей не бажає отримати ярлик "некомпетентності”, говорячи начальнику, що він вимагає забагато. Стандарти повинні підтягувати виконавців до вищих показників діяльності, але не демотивувати працівників.

Стратегічна спрямованість. Менеджмент не здатний контролювати все, що робиться в організації. Навіть, якщо б і міг, то витрати на контроль перевищували б вигоди від нього. Отже, менеджери мають вибирати для контролю об’єкти (сфери), які є стратегічними. З цієї точки зору контроль має концентруватися:

на відхиленнях, що трапляються найчастіше;
на відхиленнях, що завдають найбільшої шкоди;
на факторах, які піддаються впливу менеджера (які менеджер спроможний змінювати, коригувати).

Особлива увага виняткам!

Численність критеріїв. Як менеджери, так і підлеглі намагаються виглядати кращими за критеріями, які контролюються. Якщо контроль здійснюється з використанням одного єдиного критерію, то зусилля підлеглого будуть спрямовані на намагання виглядати краще саме за цим стандартом. Використання кількох критеріїв контролю забезпечує подвійний позитивний результат:

кількома критеріями важче маніпулювати;
наявність кількох критеріїв руйнує прагнення виглядати краще за одним із них.

Підтримка коригуючих дій. Система контролю має не лише сигналізувати про відхилення, але і підказувати, які саме коригуючі дії можна запровадити для виправлення ситуації. Це досягається, наприклад, встановленням стандарту типу “якщо…- тоді…”

Практична робота №6

Тема: Реалізація процесу контролю, забезпечення виконання контролю.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання1. Визначте, які з наведених видів виробничо-господарської документації (табл. 1) можуть бути отримані в процесі реалізації функцій менеджменту (організування, планування, мотивування, контролювання, регулювання тощо) та методів менеджменту (економічні, технологічні, адміністративні, соціально-психологічні). Визначені функції та методи запишіть у колонку №1 та №2 відповідно.

Функція менеджменту	Метод менеджменту	Види виробничо-господарської документації
		Графік руху транспорту
		Інструкції з експлуатації верстата
		Конструкторська схема складання машин
		Наказ про створення відділу міжнародної реклами
		Норми амортизації транспортних засобів
		Норми витрат палива та мастильних матеріалів
		План використання кредитних ресурсів
		План виробничо-господарської діяльності
		План модернізації рухомого транспортного засобу
		План реалізації продукції
		План фінансування рекламної компанії на закордонних ринках
		Положення про застосування відрядної форми оплати праці для основних робітників
		Положення про застосування комісійної форми оплати праці для працівників відділу збуту
		Положення про погодинну оплату праці водіїв
		Положення про преміювання основних робітників за перевиконання планових показників
		Положення про преміювання працівників відділу зовнішньоекономічної діяльності
		Посадові інструкції для майстрів, начальників цехів та дільниць
		Посадові інструкції для працівників відділу збуту
		Посадові інструкції для працівників фінансово-економічного відділу
		Програма заходів для стимулювання збуту
		Проект рекламної компанії
		Проект фінансування будівництва адміністративних приміщень
		Протокол ділових переговорів з іноземними партнерами
		Фінансовий план
		Штатний розпис працівників відділу зовнішньоекономічної діяльності
		Штатний розпис працівників транспортної служби
		Штатний розпис працівників фінансово-економічного відділу

Контрольні запитання по темі:

За змістом розрізняють такі види контролю:

фінансовий, виробничий, маркетинговий;
внутрішній, зовнішній;
лінійний, функціональний, операційний;
одиничний, множинний, багатофункціональний.

За якісними характеристиками виділяють такі види контролю:

фінансовий, виробничий, маркетинговий;
внутрішній, зовнішній;
лінійний, функціональний, операційний;
одиничний, множинний, багатофункціональний.

Підсумковий контроль – це:

контроль, що реалізується ще до фактичного початку роботи і дає змогу оцінити якість ресурсів, які використовуватиме організація;
контроль, що здійснюється після завершення трудової операції та спрямований на оцінювання якості роботи, кінцевої продукції чи послуг;
контроль, що здійснюється в процесі роботи на певних її етапах;
всі відповіді вірні.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 7

Тема 10. Регулювання як загальна функція менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

З функціями планування та організації тісно пов´язані функції координації та регулювання, котрі здійснюються органами управління в процесі виконання планів. Здійснення організаційної функції не виключає на практиці виникнення деякої невідповідності між усіма елементами утворюваної системи або механізму досягнення мети, що об´єктивно вимагає уточнення характеру дій виконавців, спрямованих на досягнення узгодженості, оптимальної гармонійності й ефективності. Таке настроювання системи дістало назву функції координації спільної діяльності. Узгодженість дій персоналу через встановлення між ними гармонійних зв´язків досягається на основі раціональності, чіткої взаємодії виконавців, оперативності й надійності. Функція координації (узгодження) різних процесів праці та їхніх результатів у різних сферах діяльності людей зумовлено рухом усього виробничого організму на відміну від руху його самостійних органів.

Регулювання - це діяльність із підтримки в динамічній системі управління виробництвом заданих параметрів. Його завдання - зберегти стан упорядкованості, котрий задається функцією організації як у підсистемі виробництва, так і в підсистемі управління. Функція регулювання детермінується нормативністю: в полі її зору перебуває будь-яке відхилення від норми. Зміни в самому виробництві фіксуються завдяки диспетчеризації, що є специфічною формою оперативного регулювання.

Регулювання виступає основною функцією, так як жодна інша функція не може бути спрямована до керованого об´єкта, проминувши функцію регулювання. Тільки через виконання функції регулювання може бути здійснений зв´язок суб´єкта управління з керованим об´єктом. У зв´язку з цим дуже важливо знати види регулювання і їхню роль у процесі управління.

Стабілізуюче регулювання.

Основними засобами здійснення стабілізуючого регулювання є реалізація визначених правил, процедур і стилів поведінки. Стабілізуючий вплив на поведінку людини в процесі виробництва і управління здійснюється шляхом дотримання регламентуючих документів, їх зміст залежить від об´єкта управління, діяльність якого регулюється, та видів діяльності суб´єкта управління. Наприклад, статут підприємства регламентує: вид підприємництва, мету, завдання, повноваження керівників тощо. Посадова інструкція визначає повноваження конкретної посадової особи. Багато сторін діяльності підприємства (ціноутворення, ставки окладів, дотримання норм безпеки тощо) регламентуються відповідними документами.

Наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку регламентують поведінку всіх працівників підприємства.

Стабілізуюче регулювання спрямоване на регламентацію загальноорганізаційного характеру. Його зміст полягає у встановленні визначених соціальних правил, точних розпоряджень до дії, певних видів діяльності й поведінки людей на підприємстві.

Стабілізуюче регулювання можна поділити на: безпосереднє регулювання на основі норм і за допомогою інструктування.

1.Безпосереднє регулювання здійснюється до підприємства в цілому організаційної структури управління і структури апарату управління. До регламентуючих документів відносяться відповідно статут підприємства, положення про лінійні та функціональні підрозділи, посадові інструкції.

2.Регулювання на основі норм встановлює певні норми поведінки людей, що зайняті у виробництві та управлінні. Регулювання виявляється як у розробці та проектуванні процесів (дотримання норм і нормативів), так і управлінні ними.

Особливістю регулювання на основі норм є повнота й об´єктивність відображення умов, що визначають поведінку працівників підприємства. Варто пам´ятати, що менеджери застосовують норми, які використовують цей вид регулювання, повинні доброзичливо сприйматися цими людьми, чию діяльність вони регулюють.

Необгрунтовано тверді чи невиправдано занижені нормативи призводять до дестимуляції, а дуже детальні - знижують ініціативність працівників.

Зміст нормативів залежить від конкретного виду регульованої роботи масштабів і способів їхнього використання. Відповідно до теорії очікування існує чіткий взаємозв´язок між результативністю нормативного регулювання і винагородою. Якщо норматив не сприяє тому, щоб працівник відчув таки зв´язок, чи він створює відчуття несправедливої винагороди, то цей норматив призведе до зниження результативності регулюючого впливу.

3. Регулювання за допомогою інструктування ґрунтується на методичній допомозі й інформаційному забезпеченні виконання майбутньої роботи. Інструктування - це наставляння, докладне пояснення, попередження, вказівка з дотримання, виконання чого-небудь тощо.

У даному випадку інструктування варто розуміти як використання працівником відповідних інструктивних матеріалів, що регламентують виконання визначеної роботи.

Стабілізуюче регулювання не виявляється через владний безпосередній вплив. Сутність його полягає в підпорядкуванні посадових осіб правилам, що завчасно закладені в документи, в яких визначені вимоги до виконання дій дотримання конкретних умов.

Розпорядницьке регулювання.

Це процес безпосереднього впливу з боку керівника по відношенню до виконавця. Його використання обумовлене наступними причинами:

а) необхідністю усунення відхилень від установлених стандартів виявлених у процесі контролю;

б) необхідністю спонукання до дії для виконання прийнятого управлінського рішення.

Зміст розпорядницького регулювання визначається конкретними причинами і виникаючими ситуаціями. Вони, як правило, не мають чітко встановлених закономірностей прояву і часу виникнення. Вони є наслідком виникаючих ситуацій і незапрограмованим управлінських рішень.

За формою прояву розпорядницьке регулювання може бути представлене документально й усно. За своїм змістом розпорядницькі впливи мають різну форму.

Активний розпорядчий вплив проявляється у наказах, вказівках, постановах, розпорядженнях, резолюціях, рішеннях.

Пасивний розпорядчий вплив - це інформування, рекомендації, пропозиції, побажання.

Пасивні форми зустрічаються рідше в адміністративному впливі. Вони не мають сили обов´язкового, негайного, своєчасного і точного реагування. їхнє основне призначення полягає в підвищенні ефективності комунікацій у процесі виконання активного регулюючого впливу. Вони часто доповнюють активну форму регулювання, чим підвищується їхня результативність.

Для ефективного регулювання менеджеру дуже важливо прийняти рішення, наскільки допустимі чи відносно безпечні виявлені відхилення від стандартів. Функція контролю видає інформацію про відхилення, що є основою для рішення про початок регулюючих дій. Цей етап є найбільш важливим і помітним у процесі регулювання. Регулюючі дії можуть паралізувати діяльність підприємства. Зміст розпорядницького регулювання у всіх випадках полягає в тому, щоб, використовуючи інформацію функції контролю, зрозуміти причини відхилення і домогтися повернення параметрів процесу до дій, які потрібні.

Дисциплінарне регулювання.

Дисциплінарне регулювання торкається поведінкових аспектів функції регулювання.

Дисциплінарне регулювання являє собою спосіб, за допомогою якого забезпечується дотримання відповідальності як основи менеджменту і "добиватися виконання роботи за допомогою інших людей". Ніяке управління не дає необхідних результатів, якщо працівники підприємства не будуть дотримуватися встановлених норм і правил поведінки.

Дисциплінарне регулювання ґрунтується на тому, що, виконуючи конкретну роботу і приймаючи винагороду за неї, працівники непрямо погоджуються виконувати її на рівні, що задовольняє підприємство.

За своїм змістом дисциплінарне регулювання може мати:

а) розпорядницький вплив. Наприклад, наказ про заохочення чи покарання за результатами діяльності конкретного співробітника;

б) регламентуючий вплив. Наприклад, посадова інструкція,що відбиває результати розподілу і делегування повноважень конкретного співробітника;

в) нормуючий вплив. Наприклад, норма часу (трудомісткість рішення задачі) на розробку бізнес-плану.

Практична робота №7

Тема: Контроль та регулювання в економічному механізмі менеджменту.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання1. Охарактеризуйте процес регулювання та запропонуйте заходи вирішення проблеми:

на виробничому підприємстві, якщо за результатами проведення атестування виявлено, що 30 % працівників підприємства не відповідають своїм посадам;
у навчальному закладі, якщо за результатами перевірки диспетчерського відділу виявлено, що дві групи не з’явились на пару;
в авіакомпанії, якщо надійшли скарги від постійних клієнтів на погіршення якості їх обслуговування;
у туристичній фірмі, якщо від клієнтів надійшли рекламації з приводу невиконання нею договірних зобов’язань; на підприємстві, якщо виникли проблеми зі збутом виготовленої продукції внаслідок загострення конкуренції на ринку;
на транспортному підприємстві, якщо у процесі технічного огляду виявлено, що 8 % рухомого складу не придатні для здійснення перевезень;

якщо на підприємстві виник страйк робітників з приводу підвищення заробітної плати на 15 %. - в піцерії, якщо було виявлено значні запаси сировини, у якої закінчився термін зберігання і вона зіпсувалася

Контрольні запитання по темі:

Оперативне регулювання передбачає:

А. Розроблення оперативних планів і завдань.
Б. Організацію поточного контролю.
В. Організацію виконання оперативних планів і завдань.
Г. Регулювання ходу робіт.
Д. Усі відповіді правильні.

Осо бливістю оперативних планів та завдань є:

А. Негайність.
Б. Конкретність.
В. Адресність виконання.
Г. Усі відповіді правильні.
Д. Правильно п. А та п. Б

Доведення завдань до виконавців супроводжується:

А. Документальним контролем.
Б. Інструктивно-роз’яснювальною роботою.
В. Інспекційною перевіркою.
Г. Визначенням календарно-планових розмірів запасів.

Функція регулювання забезпечує:

А.Виконання поточних заходів, які спрямовано на усунення відхилень від заданого режиму функціонування організаційної системи.
Б. Виконання роботи членами організації відповідно до делегова них їм обов’язків.
В.Узгодження дій персоналу шляхом встановлення між ними гармонійних зв’язків.
Г.Усі відповіді правильні.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 8

Тема 11. Методи менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Менеджмент використовує різноманітні способи, підходи та прийоми, які дають можливість: упорядкувати, націлити (спрямувати) та ефективно організувати виконання притаманних йому функцій, процедур і операцій, необхідних для здійснення управлінського впливу. В сукупності способи здійснення управлінської діяльності, які застосовуються для визначення та досягнення її мети, виступають як методи менеджменту.

У загальноприйнятому розумінні методи - це способи (прийоми) цілеспрямованого впливу суб´єкта на об´єкт для досягнення поставленої мети. Усі методи управління використовуються в практичній діяльності керівником не як окремі, розрізнені й самостійні способи впливу, а як цілісна система взаємопов´язаних та взаємодіючих конкретних методів.

Методи менеджменту орієнтовані насамперед на високу продуктивність і ефективність діяльності персоналу фірми, на злагоджену роботу підрозділів фірми, на чітку організацію різноманітної діяльності фірми й управління нею на рівні світових стандартів. За характером дії методи умовно (формально) можна поділити на методи матеріальної, соціальної і владної мотивації або економічні, організаційно-розпорядчі та соціально-психологічні. Методи соціальної мотивації передбачають спонукання індивіда (працівника) до орієнтації на соціально значимі інтереси (культуру, розвиток і т.ін.)

Економічні методи впливають на майнові інтереси фірм та їхній персонал. З одного боку, вони стимулюють діяльність фірм щодо задоволення інтересів суспільства (система податків, банківських кредитів тощо), з іншого - служать для мотивації роботи персоналу (заробітна плата, премії, винагороди за інновації).

Методи владної мотивації передбачають орієнтацію на дисципліну, організаційно-розпорядчі документи та суворе виконання їх.

Організаційно-розпорядчі методи базуються на об´єктивних законах організації спільної діяльності та управлінні нею, на природних потребах людей в упорядкованій взаємодії між собою, їхньою метою є впорядкування функцій управління, обов´язків і прав працівників, регламентація їхньої діяльності. Організаційно-розпорядчі методи поділяються на три групи.

Організаційно-стабілізуючі методи, що встановлюють та визначають довгострокові зв´язки в системах управління між людьми і їхніми групами (структура, штати, положення про виконавців, регламенти діяльності, концепції управління).

Розпорядницькі методи забезпечують оперативне управління сумісною діяльністю людей та підприємств і представлені у формі договорів, наказів, розпоряджень.

Дисциплінарні методи призначені для підтримки стабільності організаційних зв´язків і відносин, а також відповідальності за визначену роботу.

Сутність соціально-психологічних методів зводиться до способів впливу на особистість та колективи з метою зміни ними своїх настанов у трудовій діяльності та творчій активності, а також на соціальні й психологічні інтереси фірм та їхній персонал (роль і статус особистості, групи, фірми, психологічний клімат, етика поведінки, спілкування та ін.). При цьому використовуються знання загальної і соціальної психології. Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні. До соціальних методів належать: підвищення соціально-виробничої активності, наприклад, встановлення стандартів зразкової поведінки в усіх сферах діяльності; підтримка соціальної спадкоємності (конкурси майстерності, присвоєння кваліфікаційних відмінностей, свята з приводу ювілеїв і успішного завершення великих ділових операцій тощо); соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками фірми, правил внутрішнього розпорядку, виробничого етикету, виробітку і неухильне дотримання єдиних цінностей для всього персоналу фірми та ін.); моральне стимулювання (індивідуальне і колективне).

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв´язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найбільш сприятливого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устаткування, використання спеціально підібраної музики); психологічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

Методи менеджменту формуються в такій послідовності: оцінювання ситуації і поставлених завдань з метою визначення основних напрямів і видів впливу; вибір складу методів і обґрунтування їхніх якісних і кількісних параметрів; забезпечення умов для ефективного застосування обраних методів, що в кінцевому результаті формує техніку і технологію управлінської роботи.

Практична робота №8

Тема: Сутність методів менеджменту та їх класифікація.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання Розгляньте ситуації та дайте відповіді на запитання:

У напружений період завершення виробничого завдання в бригаді мало місце порушення трудової дисципліни через неприпустиму поведінку двох робітниць. В результаті в строк не було виконано запланований обсяг роботи. Працівники бригади не отримали очікуваної премії.

Раніше подібні ситуації кілька разів повторювалися, але ні з боку бригади, ні керівництва не було вжито жодних відповідних заходів.

Останній випадок порушення трудової дисципліни примусив бригадира прийняти рішення: після закінчення зміни провести збори трудового колективу і публічно обговорити проблему.

- Які методи управління внутрішньо груповими процесами і явищами, направленими на обмеження негативних тенденцій у колективі, ви запропонували б для вирішення проблеми?

Чи доречно застосовувати економічні методи в цій ситуації?_________________________
Які є помилки в діях бригадира, працівників бригади?

Розробіть проект рішення зборів трудового колективу в даній ситуації

До Вас звернувся працівник із проханням відпустити його з роботи на
цілий день. Ви запитуєте його про причину. Виявляється, що він хоче використати день для пошуків нової роботи. Усе це негативно вплине на Вашу ділянку роботи, тому що працівник - кваліфікований спеціаліст у даній галузі. Як Ви відреагуєте на прохання працівника? __________________________________________________________________ Робітник звернувся до керівника з проханням надати йому 4 дні для шлюбу.
"Чому 4?" -спитав керівник. "Пам'ятаєте, коли одружувався майстер, Ви дали
йому 4 дні". Керівник дозволив робітнику вийти на роботу через 3 дні. Робітник
сам додав собі ще один день. Ваше рішення? _____________________________________

Майстер працював до пізньої ночі: терміново знадобилась продукція. Керівник зранку скликав зібрання, на яке майстер запізнився. Керівник був обурений і негативно висловився на його адресу. Як би Ви поступили в такій ситуації па місці керівника, на місці майстра? ______________________________________________________________

Керівник відділу наказав відвезти документи на виставку. В цей час гуди їхала одна співробітниця і запропонувала відвезти ці документи, але керівник заявив різким тоном, що це зробить хтось інший. Коли йому зробили зауваження, що така втрата часу нераціональна, він відповів: "Не ваша справа. Ваш обов'язок - виконати розпорядження!" Як би ви відповіли підлеглому?__________________________________________________

Вас, як керівника, покритикували на зборах. Критика була різкою, але цілий ряд її положень Вас безпосередньо не торкався. Як би Ви відповіли на критику:

а) пом'якшили би її?
б) призналися б в помилках?
в) розділили би помилки на всіх тих, хто несе за них відповідальність?

Майстер, присвоюючи собі раціоналізаторську пропозицію працівника, запевняв його в її непридатності. Це повторювалось декілька разів. Працівник довідався про це. Це стало відомо й іншим працівникам. Яка Ваша думка про таку ситуацію? __________________

Контрольні запитання по темі:

Методи менеджменту, які впливають на працівників через документи, що визначають технологію здійснення виробничо - господарських процесів:

А. Технологічні.
Б. Економічні.
В. Адміністративні.
Г. Усі відповіді правильні.

Сукупність прийомів, засобів, способів, що забезпечують використання об’єктивних економічних законів і інтересів у діяльності організації на основі товарно-грошових відносин з метою досягнення її цілей,— це:

А. Організаційно-розпорядчі методи.
Б. Економічні методи.
В. Технологічні методи.

До економічних методів менеджменту належать:

А. Планування і матеріальні стимули.

Б. Накази і статути.
В. Розпорядження й інструкції.
Г. Усі відповіді правильні.

До психологічних методів, які широко використовуються в менеджменті, належать:

А. Організаційно-методичне інструктування.
Б. Методи гуманізації праці.
В. Методи професійного відбору й навчання.
Г. Усі відповіді правильні.
Д. Правильно п. Б та п. В.

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 9

Тема 12. Відповідальність та етика у менеджменті

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Управлінська етика - це система етичних знань і практичних рекомендацій, які орієнтовані на управлінську діяльність. Основними принципами сучасної управлінської етики є колективізм, соціальна справедливість, єдність слова і справи.

Ділова етика в широкому розумінні - це сукупність етичних принципів і норм, якими має скеровуватися діяльність організацій та їхніх членів у сфері менеджменту і підприємництва.

Ділова етика включає такі явища: етичну оцінку як внутрішньої, так і зовнішньої політики організації в цілому; моральні принципи членів організації, тобто професійну мораль; моральний (психологічний) клімат в організації; норми ділового етикету - ритуалізовані зовнішні норми поведінки.

Вживання різних термінів - "етика" (грецьк.) і "мораль" (лат.) - не є випадковим. В українській мові існує ще слово "моральність". Розрізнення змісту цих трьох термінів має в етиці (як у науці про мораль) і філософії свою історію. У літературі, присвяченій проблемам ділової етики, якщо автори взагалі вважають за необхідне відрізняти "етику" від "моралі", як правило, передбачається, що етичні аспекти представлені в соціальних взаємодіях, а моральні - у внутрішніх оцінках особистості. Однак і в тому й в іншому випадку йдеться про розрізнення добра і зла, справедливого і несправедливого, гарного і поганого.

Етика відносин усередині організації. Основоположними для неї є такі принципи:
— відповідність моральних цінностей організації загальнолюдським цінностям;
— відповідність моральних цінностей організації її соціокультурному та етнопсихологічному контексту;
— орієнтація, інтегрування інтересів працівників навколо поставлених цілей;
— свідома трудова дисципліна;
— орієнтація на потреби й можливості людини;
— моральна задоволеність осіб організації комунікативними зв'язками, взаємодією, спільною трудовою діяльністю;
— моральна захищеність особистості в організації;
— моральна зацікавленість працівників в опануванні моральними цінностями;
— стимулювання етичної поведінки працівників, наявність в організації моральних традицій.
   Етика зовнішніх відносин. Її вимоги залежать від об'єкта ділового контакту. У відносинах із співробітниками головне — відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості; особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю; охорона здоров'я і техніка безпеки; обговорення кар'єри тощо. Етика відносин із споживачами передбачає дотримання гарантування безпеки товарів, надання інформації про товари та технологію їх виготовлення, право вибору покупцем товару, врахування вимог споживачів, зменшення забрудненості та шкідливості товарів тощо. Етика відносин із партнерами ґрунтується на дотриманні зобов'язань, недопущенні маніпулювання інвестиціями, урахуванні інтересів партнерів під час розподілу прибутку. Етика відносин з державою передбачає добросовісну звітність, дотримання законодавства, виконання державних замовлень у зазначені терміни, уникнення хабарництва у відносинах із державними службовцями. Міжнародна етика охоплює етичні стандарти, прийнятні у всьому світі, налаштовує на врахування національної культури, залучення до роботи в компанії місцевого персоналу, підтримання країн, що розвиваються, дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.
   У внутрішніх і зовнішніх відносинах не слід ігнорувати загальнолюдські норми й правила, а також такі моральні якості, як добро, совість, обов'язок, честь, гуманність, справедливість, відповідальність.
   На зміст моральних понять впливають часові, національні, релігійні та інші чинники (те, що є моральним у певний час, в одного народу, може сприйматися як аморальне за інших історичних умов, у моралі іншого народу).
   Моральність — важлива умова повноцінного розвитку керівника. Тому професійні якості особистості необхідно розглядати разом з її моральними нормами. Такий підхід образно аргументований у народній мудрості: той, хто встигає у науці, але відстає від моральних норм, більше відстає, ніж встигає. Досвід ринкової економіки теж підтверджує ефективність базованих на принципах справедливості, порядності, гуманізму управлінських дій. Аморальна поведінка керівника спричинює погіршення людських взаємин, моральну ерозію.
   Важливими рисами професіоналізму керівника є його здатність до виявів гуманізму, поваги, справедливості, визнання прав людини, усвідомлення того, що управлінська діяльність потенційно володіє морально-виховними можливостями.
   До загальних моральних якостей відносять:
   • патріотизм — вірність своїй батьківщині, дотримання й розвиток кращих традицій свого народу тощо;
   • гуманізм — визнання суверенності особистості й недоторканності її достоїнства, віра в невичерпність людської доброзичливості;
   • справедливість — об'єктивне оцінювання індивідуально-ділових якостей і дій людей, визнання їхньої індивідуальності, відкритість до спілкування, самокритичність.
   Конкретні моральні якості репрезентують:
   • совість — загострене почуття особистої відповідальності перед суспільством і людьми;
   • моральна воля — розвинутий самоконтроль, уміння домагатися мети, завойовувати повагу людей;
   • професійна чесність — ділова вимогливість, самовіддача в роботі, уміння говорити правду “в очі”;
   • організованість — взаємодія індивідуального і спільного, вміння структурувати і програмувати діяльність відповідно до правил і норм організації;
   • товариськість — взаємна солідарність, повага і довіра, які утворюють спільність інтересів і цілей;
   • мужність — сміливість, уміння переносити особисті неприємності та службові невдачі;
   • принциповість — повага думки інших, уміння відстоювати свою і чиїсь позиції.
   Серед специфічних якостей виокремлюють:
   • скромність — ретельність, розумне використання влади, критичне ставлення до своїх заслуг і недоліків;
   • відповідальність — єдність слова і діла, “смак” до ділового ризику;
   • щедрість — безкорисливість, надання допомоги людям, співчутливість;
   • оптимізм — віра в себе й людей, у свій моральний вибір, краще майбутнє;
   • великодушність — терпимість до недоліків людей, уміння прощати образи, не бути злопам'ятним та ін. Вони зорієнтовані переважно на технологію спілкування керівника, на його “ефект чарівності”, є похідними від загальних і конкретних моральних якостей.

Практична робота №8

Тема: Основні засади управлінської етики.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання1. Опрацюйте тестові завдання

1 . Імідж людини – це…

а) уміння спілкуватися;
б) уміння впливати на людей;
в) уміння керувати враженням.

2. Під час ділової розмови потрібно питатися про здоров’я рідних та близьких:

а) обов’язково;
б) залежно від настрою співрозмовника;
в) не потрібно;
г) залежно від особистості співрозмовника.

3. За правилами етикету першим кладе слухавку у розмові:

а) старший за віком;
б) жінка у розмові з чоловіком;
в) старший за службовим становищем;
г) чоловік у розмові з жінкою.

4. Оптимальна тривалість ділової телефонної бесіди:

а) 7 хвилин;
б) поки не вирішити проблему;
в) 10 хвилин;
г) 3–5 хвилин.

5. Якщо телефон механічно раптово відключився, передзвонює:

а) той, до кого телефонували;
б) той, хто телефонував;
в) ніхто;
г) у кого більше часу.

6. На діловий прийом з розміщенням:

а) потрібно приходити раніше визначеного часу;
б) приходити у визначений час;
в) порядок не регламентований.

Завдання2Опрацюйте ситуацію та дайте відповідь на запитання

До Вас зателефонували у справі, не назвавши себе. Що Ви маєте відповісти на цей дзвінок?

До телефону підійшов не той, хто Вам потрібен. Умотивуйте Ваші подальші дії.

Вам зателефонували, помилившись номером. Якою буде Ваша відповідь?

Ви зателефонували і помились номером. Що потрібно відповісти співрозмовникові?

Завдання3 Опишіть вимоги до основних складових іміджу ділової людини

Бізнесмен одяг_____________ ______________________________

взуття _____________________________________________________________

зачіска ____________________________________________________________

аксесуари___________________________________________________________

інші деталі_________________________________________________________

Поведінка _________________________________________________________

Бізнес-леді одяг_____________ _______________________________

взуття _____________________________________________________________

зачіска ____________________________________________________________

аксесуари___________________________________________________________

інші деталі__________________________________________________________

поведінка ___________________________________________________

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 10

Тема 13. Управлінські рішення

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

У науковій літературі зустрічається як розширене, так і вузьке розуміння процесу прийняття рішень в управлінні.

Розширене розуміння охоплює не тільки процес прийняття рішень, але і його виконання та контроль результатів його реалізації.

У вузькому розумінні прийняття рішення – це процес, який починається з констатації виникнення проблеми та завершується вибором дії, що спрямована на її усунення.

У цьому випадку прийняття рішень розглядається лише як вибір кращого рішення з чисельних альтернатив. Однак процес прийняття рішень складається не тільки з вибору кращого варіанту, але й з пошуку альтернатив, встановлення критеріїв оцінки, вибору способу оцінки альтернатив тощо.

На процес прийняття управлінських рішень впливає безліч різноманітних факторів. До найважливіших з поміж них належать такі:

Ступінь ризику – розуміється, що завжди існує імовірність прийняття неправильного рішення, яке може несприятливо впливати на організацію. Ризик – фактор, який менеджери враховують свідомо, або підсвідомо, при прийнятті рішення, оскільки він пов’язаний із зростанням відповідальності (інформаційні умови ПР).
Час, який відведений менеджерові для прийняття рішення. На практиці більшість керівників не мають можливості проаналізувати усі можливі альтернативи, відчуваючи дефіцит часу.
Ступінь підтримки менеджера колективом – цей фактор враховує те, що нових менеджерів сприймають не відразу. Якщо порозуміння і підтримки інших менеджерів і підлеглих не вистачає, то проблему слід усувати за рахунок своїх особистих рис, які повинні сприяти виконанню прийнятих рішень.
Особисті якості менеджера – один з найбільш важливих факторів. Незалежно від того, як менеджери приймають рішення і відповідають за них, вони повинні мати здібності до того, щоб приймати вірні рішення.
Політика організації – у даному випадку враховується суб’єктивний фактор при прийнятті рішення. Статус, влада, престиж, легкість виконання – усе це може вплинути на прийняття того, чи іншого рішення.

Управлінські рішення є соціальним актом, що організовує і спрямовує в певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, який сприяє досягненню мети, поставленої перед підприємством.

Процес розробки і прийняття рішень, як правило, охоплює ряд стадій:

розробку і постановку мети;

вибір і обгрунтування критеріїв ефективності та можливих наслідків рішень, які приймаються;

розгляд варіантів рішень, які приймаються;

вибір і кінцеве формулювання рішення;

прийняття рішення;

доведення рішень до виконавців;

контроль за виконанням рішень.

Тому під управлінським рішенням розуміють вибір альтернативи, акт, який спрямований на вирішення проблемної ситуації. В кінцевому підсумку управлінські рішення є результатом управлінської діяльності. В більш широкому розумінні управлінські рішення розглядають як основний вид управлінської праці, сукупність взаємопов'язаних, цілеспрямованих і логічно послідовних управлінських дій, що забезпечують реальність управлінських завдань.
Управлінські рішення класифікують за такими ознаками:
За роллю в досягненні цілі організації: стратегічні і тактичні.
За часовим горизонтом: прогнозні, планові, оперативні.
За результатами: вірогідні, детерміновані.
За ступенем жорсткості: директивні, рекомендувальні, орієнтуючі.
За періодом дії: довгострокові, середиьострокові, короткострокові.
За функціональним змістом: організуючі, координуючі, активізуючі, регулюючі, контролюючі.
За широтою охоплення: вибіркові, систематичні, суцільні.
За об'єктами: виробничі, фінансові, кадрові тощо.
За способом прийняття: одноосібні, сумісні, консультативні, парламентські.
За ступенем універсальності: загальні, спеціальні.
За визначеністю: запрограмовані, незапрограмовані.
За наслідками: ризикові, безризикові.
За характером: творчі, стандартні.

Моделі прийняття управлінських рішень.

Модель - це уявлення об'єкту або системи ідей в певній формі. Головною характеристикою моделювання вважається спрощення реальної життєвої ситуації, до якої вона застосовується. Існує декілька причин, що обумовлюють використання моделювання при прийнятті рішень:

- складність багатьох організаційних ситуацій, а модель дозволяє її спростити;

- неможливість проведення експериментів в реальному житті (виготовлення зразків і перевірка їх в реальних умовах);

- орієнтація управління на майбутнє і можливість за допомогою моделі його побачити.

Виокремлюють три базові типи моделей: фізична, аналогова і математична.

Фізична (описова або портретна) - зображує предмет або ситуацію, показуючи як вона виглядає. Наприклад: копії автівок, літаків, зменшене креслення заводу і т. ін.

Аналогова - зображення предмету, або ситуації іншими засобами. Наприклад: озеро на карті - голубим кольором; організаційна схема; графіки співвідношення різних показників діяльності підприємства.

Математична (символьна) - використання символів для характеристики об'єкта у вигляді математичних рівнянь.

На основі цих базових моделей розробляються різні типи моделей і методів прийняття управлінських рішень. Розглянемо найпоширеніші з них.

Теорія ігор - використовується для оцінки впливу прийнятого рішення на конкурентів. В бізнесі ігрові моделі використовують для прогнозування реакції конкурентів на зміну цін, збуту, нову продукцію. Ця модель використовується досить рідко.

Теорія черг, або оптимального обслуговування - використовується для визначення оптимальної кількості каналів обслуговування споживачів відносно до їх потреб. Принциповою проблемою вважається урівноваження витрат на додаткові канали обслуговування та втрат від обслуговування на рівні нижчому, ніж оптимальний.

Модель управління запасами - використовуються для визначення часу розміщення замовлень на ресурси і їх кількості, а також маси готової продукції на складах. Мета моделі - зведення до мінімуму втрат від недостачі чи надмірного забезпечення запасами.

Модель лінійного програмування - використовують для визначення оптимального способу розподілу дефіцитних ресурсів при наявності конкуруючих потреб (планування диференціації послуг, розподіл працівників тощо).

Імітаційне моделювання - імітація конкретного процесу чи моделі, її експериментальне використання з метою визначення змін реальної ситуації.

Економічний аналіз - оцінка витрат, прибутків і рентабельності підприємства. Найчастіше використовують метод беззбитковості, тобто визначення моменту з якого підприємство стає беззбитковим.

Практична робота №10

Тема: Моделі прийняття управлінських рішень.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання 1 Здійснивши аналіз ситуації виконайте наступні завдання:

Оцініть ситуацію.
Сформулюйте основні проблеми та причини їх виникнення
Розробіть комплекс заходів щодо вирішення проблем
Оцініть економічні та соціальні наслідки запропонованих заходів

Ситуація:

Гуртівня продуктів харчування є базовим підприємством, якому підпорядковано 4 супермаркети в місті. Діяльність гуртівні полягає в матеріально-технічному постачанні цих супермаркетів, а також гуртовому продажу товарів на сторону.

Трудовий колектив складається з висококваліфікованих працівників, відповідно продуктивність праці висока. Проте постійно виникають проблеми із вчасним постачанням товарів до одного із супермаркетів. Ці проблеми виникають в результаті невчасно зроблених замовлень товару.

В цьому супермаркеті молодий колектив, для якого характерне напруження в соціально-економічних відносинах. Тому ніхто із постійних працівників не хоче займати керівної посади в цьому супермаркеті. Ці посади займають люди з вулиці, які довго не витримують і тому в супермаркеті відзначається висока плинність кадрів. Низькою є також виробнича дисципліна в супермаркеті, оскільки керівництво не користується авторитетом серед працівників.

Керівництво гуртівні призначає на посаду директора супермаркету одного із своїх досвідчених працівників, перед яким постає завдання покращити роботу супермаркету та створити там колектив, який буде працювати як одна команда.

Проблеми та причини їх виникнення

Заходи щодо вирішення проблем

Економічні та соціальні наслідки запропонованих заходів

Завдання2: В умовах України банківська система ще не досягла свого оптимального стану, а фінансовий стан багатьох комерційних банків є незадовільним, ряд банків знаходяться у стані фінансового оздоровлення, а деякі з них стали банкротами. В цьому випадку перед організаціями, тобто перед їх керівниками, постає питання по визначенню конкурентоспроможності банку, в якому знаходиться їх розрахунковий рахунок. Звісно, що є ряд різних факторів конкурентоспроможності комерційного банку: різноманітність і якість послуг, що надаються; процентні ставки по кредитах і депозитах; рівень тарифів на послуги; комплексність та зручність обслуговування; набір фінансових продуктів і інструментів, швидкість проведення операцій; репутація; надійність та інше.

До факторів підвищення конкурентоспроможності комерційного банку можна віднести вдосконалення технології проведення операцій і надання послуг, вдосконалення технічного оснащення, застосування електронних технологій, збільшення кількості послуг, розвиток мережі філіалів і відділень, професійне управління пасивами і активами, досконала стратегія і маркетинг, підвищення рівня кваліфікації персоналу банку.

Дайте відповідь на такі питання:

Які фактори конкурентоспроможності комерційного банку з наведених вище, на ваш погляд, є пріоритетними? Обгрунтуйте свою позицію.

Які ще фактори конкурентоспроможності комерційного банку ви можете навести?

Які проблеми стоять перед українськими комерційними банками при підвищенні їх конкурентоспроможності на внутрішній та міжнародній арені?

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 11

Тема 14. Інформація та комунікації у менеджменті

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

У вузькому розумінні комунікація – це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує.

В теорії управління під комунікацією розуміють процес обміну інформацією між двома або більше особами, який забезпечує їх взаєморозуміння.

Для здійснення процесу комунікації необхідні, принаймні, 4 умови:

наявність щонайменше двох осіб:

відправника – особи, яка генерує інформацію, що призначена для передачі;
одержувача – особи, для якої призначена інформація, що передається;

наявність повідомлення, тобто закодованої за допомогою будь-яких символів інформації, призначеної для передачі;
наявність каналу комунікації, тобто засобу, за допомогою якого передається інформація;
наявність зворотного зв’язку, тобто процесу передачі повідомлення у зворотному напрямку: від одержувача до відправника. Таке повідомлення містить інформацію про ступінь сприйняття й зрозумілості отриманого повідомлення.

У процесі комунікації, модель якого наведена на рис. 10.1, вирізняють наступні етапи:

формування концепції обміну інформацією;
кодування та вибір каналу;
передача повідомлення через канал;
декодування;
усвідомлення змісту ідеї відправника;
зворотній зв’язок.

Інформацію, що використовується в управлінні, класифікують за різними ознаками:

за формою відображення — візуальна (графіки, таблиці, табло та ін.), аудіоінформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);

за формою подання — цифрова, буквена і кодована;

за порядком виникнення — первинна і похідна;

за характером носіїв інформації — документована і недокументова-на;

за призначенням — директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;

за напрямом руху — вхідна і вихідна;

за стабільністю — умовно-перемінна, умовно-постійна;

за способом відображення — текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) і графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);

за способом обробітку — що піддається і що не піддається механізованій обробці.

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного зв'язку, запам'ятовуючою та ін.

У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. Наукову інформацію, в свою чергу, поділяють на економічну, соціально-політичну, ідеологічну та ін. Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані.

Економічна інформація — це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображують суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо.

Інформацію, яку використовують у народному господарстві, поділяють на відомчу (інформація підприємств, об'єднань, організацій, міністерств і відомств) і народногосподарську (інформація районних, обласних і центральних загальнодержавних органів управління).

Економічну інформацію класифікують за фазами, стадіями і циклами відтворення, сферами економіки, ресурсами, що використовуються, факторами виробництва та ін.

За призначенням інформацію поділяють на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі — на ту, що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом; за періодичністю — на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну та ін.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння та ін.); за характером носіїв — на документизовану і недокументизовану щодо процесу обробки — на оброблювану, необроблювану і аналітичну.

Крім того, інформація може поділятись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову й алфавітну.

За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію, що надходить від вищестоящих органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв'язки, і внутрішню — виникає на підприємстві (в об'єднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображують у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічномуі оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними і економічними процесами, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тошо.

Інформація, яка використовується в господарському управлінні, існує у вигляді масивів, потоків, а також у розсіяному, незібраному вигляді.

Масиви — це інформаційні фонди, матеріали статистичних управлінь, архівів, бібліотек тошо.

Сукупність повідомлень з (однаковими або близькими властивостями), що розподілені уданій системі з метою здійснення управління, утворюють інформаційні потоки на підприємстві.

Потоки інформації різноманітні: потоки висхідної інформації — основа для розробки рішень; потоки низхідної інформації — це постанови, рішення, вказівки вищестоящих організацій; потоки регулюючої інформації — зазначені вище документи і деякі спеціальні нормативні положення.

Залежно від того, яку функцію обслуговує економічна інформація, її поділяють на облікову і звітну, що відображає події, які відбулися: планову, що відображає події, які намічаються; нормативну і аналітико-про-гнозовану, що відображає події або явища сучасного і майбутнього; регулюючу, що відображає процес досягнення пропорційності у виробничому і управлінському процесах.

Практична робота №11

Тема: Комунікації в менеджменті, види комунікацій

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання 1

Здійснивши аналіз ситуації виконайте наступні завдання:

Виберіть спосіб передавання кожного повідомлення.
Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації?
Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення?
Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору?

Ситуація:

Ви - адміністратор регіонального відділення великої страхової компанії Протягом останнього тижня ви мали стільки зустрічей, що не могли достатньо спілкуватися зі своїми підлеглими. Однак тепер ви ввійшли у курс справ і повинні опрацювати великий обсяг інформації Зокрема, є речі, які повинні знати підлеглі та/або повинні зробити ви.

Ви можете передати цю інформацію телефоном протягом робочого дня, у розмові по мобільному телефону дорогою додому цього ж вечора, написавши офіційний лист, від руки записку, безпосередньо під час зустрічі або через електронну пошту.

1 Трьох осіб треба повідомити, що вони одержать підвищення платні на 10%.

Cпосіб передавання кожного повідомлення. ______________________________

Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації? ______________

Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення? _____________________________________________________________________

Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору? ____________________

2 Одну особу потрібно повідомити, що їй визначено випробувальний термін і вона втратить роботу, якщо не виправиться (не змінить своє ставлення до роботи)

Cпосіб передавання кожного повідомлення. _______________________________

Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації? _______________

Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення?

Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору? __________________

3. Одну особу потрібно привітати з одержанням ступеня магістра

Cпосіб передавання кожного повідомлення. _____________________________

Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації?

Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення?

Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору?

Усіх потрібно поінформувати про графік виконання роботи на наступний період

Cпосіб передавання кожного повідомлення. _______________________________

Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації? Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення? _____________________________________________________________________

Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору? _________________

Двох осіб треба повідомити, що їхнє прохання про переведення задоволене, а третьої - відхилене. Крім того, ще одну особу буде переведено на іншу роботу, хоча вона не подала відповідної заяви. Ви знаєте, що їй це буде неприємно.

Cпосіб передавання кожного повідомлення. _______________________________

Які чинники впливають на ваше рішення у кожній ситуації?

Яким був би найменш прийнятний спосіб кожного повідомлення?

Якими були б наслідки кожного невідповідного вибору? _________________

Завдання2: Вкажіть переваги та недоліки усної та письмової комунікації

Усна комунікація

Письмова комунікація

Переваги

Недоліки

Переваги

Недоліки

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 12

Тема 15. Керівництво та лідерство

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Кожен керівник як особистість, відрізняється наявними у нього діловими, моральними, соціальними та психологічними якостями, які за ознакою відносин з підлеглими дозволяють класифікувати всіх керівників на три стилі керування.

Автократичний тип керівника - це догматичний, схильний до одноосібного керівництва в гіпертофованих формах, до надмірної централізації влади, особистого прийняття рішень, з свідомим обмеженням контактів з підлеглими не виносить заперечення і не прислуховується до думки інших, часто втручаються в роботу підлеглих і жорстко контролює їх дії, вимагає точного виконання своїх вказівок. Наради проводить для формальності, оскільки рішення у нього підготовлені заздалегіть.Критики і своїх помилок не визнає, хоч сам любить покритикувати. Вважає адміністративні стягнення найкращим засобом впливу на підлеглих з метою досягнення добрих результатів праці.Сам працює багато, примушує працювати підлеглих навіть в позаурочний час. Може йти на розрахований ризик. Вимагає від підлеглих навіть такого, що виходить за межі службових повноважень та призводить до порушення трудового законодавства.

Демократичний тип керівника - на відміну від автократа, прагне надання підлеглим самостійності згідно з їх кваліфікацією та посадовими функціями, залучає їх до визначення цілей, оцінки роботи, підготовки та прийняття рішень, створює необхідні для роботи умови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них.Керівник демократичного стилю керівництва сам займається найбільш складними і важливими питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати усі інші. Він радиться з ними і прислуховується до їх думки, не підкреслює свої переваги і розумно реагує на критику, не уникає відповідальності ні за свої власні помилки, ні за помилки виконавців. Йому, як і кожній людині, властиві побоювання за власний добробут. Однак, заради успіху справи він сміливо йде на розрахований ризик.Керівник-демократ орієнтується на можливості підлеглих, на їх природне прагнення до самовираження свого інтелектуального і творчого потенціалу і цим зміцнюється між ними почуття довіри і поваги та служить системотворчим фактором.

Ліберальний тип керівника - відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, уникає відповідальності за рішення і їх наслідки.Керівник-ліберал мало втручається у справи підлеглих і не виявляє достатньої активності, виступає, в основному, в ролі посередника у взаємовідносинах з іншими підрозділами. Як, правило, він дуже обмежений, можливо, що через свою некомпетентність. Такий керівник несподіваний у діях, легко зазнає впливу оточення, мириться з обставинами, може без серйозних причин скасувати раніше прийняті рішення.У відносинах з підлеглими ліберал ввічливий і добродушний, ставиться до них з повагою, намагається допомагати у вирішенні їх проблем. Він вислуховує і критику, і міркування, але в більшості випадків виявляється нездатним реалізувати ці пропозиції. Не бажаючи псувати відносини з підлеглими, часто уникає рішучих заходів, здатний знехтувати принципами керівника, якщо воно загрожує його популярності в очах вищих начальників і підлеглих, він радше змінить завдання , аніж буде домагатися його виконання.В той же час не допускає думки про те, що має право заперечувати наказові вищого керівництва, навіть, якщо йдеться про перевищення службових повноважень.Ліберал слабо контролює та регулює діяльність підлеглих.

Оскільки, персонал організації складається з різних особистостей, яким підходять різні стилі керівництва, то, щоб бути успішним, керівник повинен вміти застосовувати різні стилі керування за різних обставин.

Практична робота №12

Тема: Стилі керівництва. Поняття і сутність лідерства.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Завдання 1 Прокоментуйте з позиції стилів керівництва названих осіб

1. Керівник відділу Іван Іванович знає всіх своїх підлеглих їх життєві турботи і прагнення . Він завжди готовий піти назустріч їх особистим інтересам , крім тих , що зачіпають термін або зміст виробничих завдань Слово « треба » діє на Івана Івановича магічно , не підлягає ніяким сумнівам і завжди виконується . При цьому він не йде на конфлікт з коллегами – «м ' яко стеле », за будь – яких обставин привітний та ввічливий , але ніколи не поступається своїми принципами і готовий покарати за помилку будь – кого з підлеглих . Підлеглі ставляться до ванна Івановича з підозрою а побоюванням чи то він передає прохання чи то доводить наказ ? А дехто взагалі вважає Івана Івановича непослідовною , навіть малодушною людиною , яку і не поважають і водночас не прагнуть зачіпати .

Стиль керівництва ___________________________________________________

Переваги у поведінці керівника _________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ Недоліки у поведінці керівника _________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Наслідки ______________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Петро Петрович не просто керівник лабораторії , він її « душа »! Сааме завдяки зусиллям Петра Петровича між співробітниками налагоджені дружні стосунки , без дотримання субординації і суворого розподілу обов ' язків – « один за всіх та всі за одного ». Взагалі до формальностей , яких необхідно дотримуватися , Петро Петрович , а з ним і його підлеглі, ставляться вельми зневажливо , за що їм нерідко перепадає від керівництва . Протее це не надто засмучує Петра Петровича , оскільки головним для нього є дружня атмосфера в олективі . Будь – які виробничі успіхи та невдачі завжди розглядаються через призму їх людської значущості . Підлеглі люблять та цінують Петра Петровича , хоча й не всім подобається його нездатність організувати роботу , коли цього нагально вимагають жорсткі зовнішні обставини . Лабораторія частенько залишається без премії через недотримання термінів виконання завдань але всі заздрять її працівникам , оскільки у них існує такий чудовий мікроклімат .

Стиль керівництва ___________________________________________________

Переваги у поведінці керівника _________________________________________

Недоліки у поведінці керівника _________________________________________

Наслідки ______________________________________________________

3. Юрій Юрійович працює керівником відділу не дуже довго . Його призначили на цю посаду півроку тому , коли пройшло скорочення штатів на сусідньому державному підприємстві . Через рік він піде на пенсію . Він дуже хвилюється через можливі помилки у роботі і не дозволяє своїм підлеглим приймати самостійні та неординарні рішення . Юрій Юрійович завжди посилається на правила , положення та інструкції , навіть коли вони вже застаріли . Він не любить ( а може , і побоюється ) спілкуватися з підлеглими , тримає значну дистанцію при розмовах . Юрій Юрійович будь - що старається уникнути конфліктів між співпрацівниками . Слід визначити , що підприємство має добре налагоджені технології та висококваліфікованих фахівців . Відділ план виконує , можливо тому , що діє за добре налагодженими схемами . Але спільної команди у відділі немає , кожен тільки виконує свої обов ' язки не думає про майбутнє

Стиль керівництва ___________________________________________________

Переваги у поведінці керівника _________________________________________

Недоліки у поведінці керівника _________________________________________

Наслідки

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Практичне заняття № 13

Тема 16. Організаційні зміни, конфлікти та ефективність менеджменту

Курс 3

Спеціальність 5.14010102 Ресторанне обслуговування

Кількість навчальних годин 2

2. Цілі заняття:

1) навчальні:

3. Міжпредметна інтеграція:

4. Зміст теми

Для ефективної реалізації складових елементів організаційного розвитку необхідно мати чіткий план, до розроблення якого залучають працівників організації, консультантів. Як правило, план передбачає такі заходи:

- проведення діагностичних робіт;

- організацію використання результатів досліджень;

- навчання та підвищення кваліфікації працівників;

- зміну структури організації;

- здійснення впливу на створення та діяльність неформальних груп в організації;

- створення формальних груп в організації;

- організацію міжгрупової взаємодії;

- розроблення пропозицій щодо подолання можливих конфліктів;

- залучення ключових фігур організації для діагностики її стану;

- залучення консультантів з питань людської поведінки, мотивації тощо;

- забезпечення підтримки запланованих заходів з боку керівників більш високого рівня;

- реалізацію заходів, покликаних поглибити і розширити розуміння суті організаційного розвитку;

- залучення працівників відділів кадрів, соціології, психології, охорони праці до розроблення та реалізації заходів, спрямованих на оптимізацію трудових відносин;

- оцінювання результатів;

- удосконалення організаційної структури управління;

- підвищення ролі реклами;

- перерозподіл повноважень та відповідальності тощо.

При визначенні ефективності управління застосовуються різні підходи:

а) розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо);

б) фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи численності апарату управління, економічність управління, продуктивність);

в) застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління;

г) застосовують якісну оцінку ефективності управління за допомогою експертів.

Для оцінки ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні, технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них - оперативність роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості використання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління.

Практична робота №13

Тема: Результативність та ефективність системи менеджменту.

5. План та організаційна структура заняття:

І. Підготовчий етап

1. Організація групи до заняття.

2. Визначення навчальних цілей та мотивація.

3. Контроль вихідного рівня знань. Вмінь. навичок

ІІ. Основний етап

4. Формування професійних вмінь і навичок (дається перелік практичних завдань)

- оволодіти особливостями застосування різних інструментів менеджменту

- - визначати інструменти та завдання менеджменту залежно від ситуації

ІІІ. Заключний етап

5. контроль і корекція рівня здобутих знань і навичок

6. Підведення підсумків, оцінювання

7. Домашнє завдання

8. Література (основна і допоміжна)

6. Матеріали методичного забезпечення основного етапу заняття:

Проаналізувати ситуацію та вказати переваги і недоліки запропонованих методів

Дитяче кафе "Веселка" за останні два роки зменшило темпи прибутковості своєї діяльності. У зв'язку з цим виникла потреба зменшення обсягів підприємства, інакше фірма зазнає збитків.

На менеджера кафе покладено завдання найефективніше скоротити чисельність робочих місць на підприємстві.

Для вирішення цієї проблеми керівник фірми має проаналізувати наявні на підприємстві кадри, зважити всі важливі моменти і прийняти ефективне рішення з огляду на такі варіанти дій:

— звільнити тих співробітників, які досягли пенсійного віку або ще не мають достатнього досвіду роботи;

Переваги

Недоліки

– звільнити насамперед тих працівників, котрі мають додаткові джерела доходу;

Переваги

Недоліки

— провести серед працівників конкурс і залишити найефективніших;

Переваги

Недоліки

— подбати про переведення співробітників, яких буде звільнено, на інші місця роботи;

Переваги

Недоліки

— залишити лише тих працівників, котрі мають законодавчо привілейоване право залишитися.

Переваги

Недоліки

Контрольні запитання по темі:

1. У чому полягає головне завдання підприємства:

зробити ресурси продуктивними;
отримати максимальні прибутки;
досягти значного соціального ефекту;
мінімізація витрат?

2. Економічність має місце, якщо:

певні виходи операційної системи досягнуто за умови такої самої кількості входів;
виходи операційної системи досягнуто;
певні виходи операційної системи досягнуто за будь-яких умов;
певні виходи операційної системи досягнуто за умови мінімальних входів?

3. У чому полягає сутність поняття "конкурентоспроможність":

виражена компетентність фірми, її вміння робити щось ліпше, ніж конкуренти;
здатність фірми виробляти якісну продукцію;
компетентність фірми на ринку;
здатність виробляти продукцію краще за інших?

7. Список літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

Список рекомендованої літератури

О.В. Баєва, Н.І.Ковальська .Основи менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007
Т.І.Ковальчук.Менеджмент та маркетинг у громадському харчуванні.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
С.І.Михайлов, Т.І.Балановська, О.С.Степанюк.Менеджмент.– К.:ЦУЛ,2012, укр.
Л.І.Скібіцька, О.М.Скібіцький.Менеджмент.,– К.: Центр навчальної літератури, 2007, укр.
Федулова Л.І .Сучасні концепції менеджменту.,– К.: Центр навчальної літератури, 2008, укр.
Мостенська Т.Л., Новак В.О., Луцький М.А., Ільєнко О.В.. Менеджмент: Підручник. – 2-ге видання.- К.: Кондор-Видавництво, 2012. – 758с.
Новак В.О., Макаренко Л.Г., Луцький М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту. Навч.посіб. – К.: Кондор, 2006. – 462с.
Сердюк О.Д. Теорія і практика менеджменту. Навч.посіб. – К.: Професіонал, 2004 – 103с.
Василенко В.О. Стратегічне управління. – К.: МАУП, 2004.