Методичні вказівки до дипломного проектування
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Придніпровський державний металургійний коледж
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
до дипломного проектування
для здобувачів освіти ІV курсу
спеціальності 141 «Електроенергетика,
електротехніка та електромеханіка» форма навчання: денна
Виконав викладач
Ю. В. УСТИМЕНКО
м.Кам’янське
2020
Методичні вказівки до дипломного проектування для здобувачів освіти спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка» / Укл.: викладач Устименко Ю.В.- Кам’янське: ПДМК, 2020р.- 166 стор.
Укладач: викладач Устименко Ю.В.
Рецензент: голова циклової комісії електротехнічних дисциплін Капанжи С.О.
Ухвалено на засіданні циклової комісії
електротехнічних дисциплін
Протокол від ____№_____
Голова ЦК
_______ С.О.КАПАНЖИ
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………7
1 ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ………………………………………………………………….…….....8
1.1 Загальні вимоги …………………………………………………………………8
1.2 Вимоги до оформлення графічної частини ………………………………….10
1.3 Вимоги до оформлення пояснювальної записки ……………………………15
1.4 Вимоги до оформлення ілюстрацій …………………………………………..21
1.5 Вимоги до оформлення таблиць ………………………………………………23
1.6 Вимоги до оформлення формул і розрахунків ……………………………….25
1.7 Вимоги до оформлення приміток ……………………………………………..26
1.8 Вимоги до оформлення списку використаних джерел ………………………26
1.9 Вимоги до оформлення додатків ………………………………………………27
1.10 Вимоги до оформлення специфікації ………………………………………..38
1.11 Реферат………………………………………………………………………….42 1.12 Висновки ……………………………………………………………………….43
2 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ…………………………………………..................44
2.1 Технічні дані для проектування………………………………………………...44
2.1.1 Коротка характеристика цеху і опис технологічного процесу…………45
2.1.2 Характеристика споживачів електричної енергії………………………..46
2.2 Розрахунок електричних навантажень………………………………………….47
2.2.1 Розрахунок навантажень…………………………………………………..47
2.2.2 Картограма навантажень………………………………………………..…55
2.3 Розрахунок числа і потужності силових трансформаторів………………….....59
2.4 Компенсація реактивної потужності……………………………………………..63
2.5 Розрахунок і вибір електричних мереж напругою вище 1000В………………..66
2.6 Розрахунок і вибір електричних мереж напругою нижче 1000В………………69
.
2.7 Розрахунок струмів короткого замикання на шинах 6кВ……………………75
2.8 Вибір струмоведучих частин і високовольтних апаратів…………..…............82
2.9 Розрахунок електричного освітлення………………………………………..….87 2.10 Технічні заходи з енергозбереження…………………………………………..92 3 ЕЛЕКТРОПРИВОД МЕХАНІЗМУ ПІДЙОМУ…………………………….…93
3.1 Вихідні дані для розрахунку механізму підйому……………………………..93
3.2 Кінематична схема проектуючого механізму……………………………….94
3.3 Розрахунок та вибір потужності електродвигуна……………………………94
3.3.1 Попередній вибір двигуна…………………………………………….…94
3.3.2 Визначення статичних моментів…………………………………….….95 3.3.3 Визначення динамічних моментів………………………………….…..96
3.3.4 Визначення підсумкових моментів………………………………….….99
3.3.5 Визначення часу по ділянкам…………………………………………...99
3.3.6 Діаграма роботи проектуючого механізму……………………………102
3.4 Вибір силового обладнання……………………………………………………103
3.4.1 Розрахунок пускорегулюючих пристроїв……………………………...103
3.4.2 Розрахунок та вибір гальмівних пристроїв…………………………....105
3.5 Розрахунок та вибір апаратів захисту і управління……………………….…106
3.5.1 Вибір апаратів захисту………………………………………………….106
3.5.2 Вибір апаратів управління………………………………………………109
3.6 Побудування механічних характеристик електродвигуна………………….110 4 ЕЛЕКТРОПРИВОД МЕХАНІЗМУ ПЕРЕСУВАННЯ……………………....114
4.1 Вихідні дані для розрахунку механізму пересування……………………….114
4.2 Кінематична схема проектуючого механізму………………………………115
4.3 Розрахунок та вибір потужності електродвигуна……………………………115
4.3.1 Попередній вибір двигуна………………………………………………115
4.3.2 Визначення статичних моментів……………………………………….117
4.3.3 Визначення динамічних моментів…………………………………...…117
4.3.4 Визначення підсумкових моментів………………………………….…119
4.3.5 Визначення часу по ділянкам……………………………………….….120
4.3.6 Діаграма роботи проектуючого механізму………………………….…122
4.4 Вибір силового обладнання……………………………………………………123
4.4.1 Розрахунок пускорегулюючих пристроїв…………………………...…123
4.4.2 Розрахунок та вибір гальмівних пристроїв…………………………....124
4.5 Розрахунок та вибір апаратів захисту і управління……………………….....125
4.5.1 Вибір апаратів захисту………………………………………………..…125
4.5.2 Вибір апаратів управління………………………………………….…..128
4.6 Побудування механічних характеристик електродвигуна………………….130
5 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА………………………………………….…133
6 ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА……………………………………………....145 7 ОХОРОНА ПРАЦІ…………………………………………………………….…152
7.1 Техніка безпеки при експлуатації електричного освітлення……………….152 7.2 Техніка безпеки при експлуатації обладнання проектуючого
механізму……………………………………………………………………………153
7.3 Розрахунок захисного заземлення…………………………………………….155
7.4 Протипожежні заходи з охорони навколишнього середовища……………..157
7.4.1 Характеристика виробництва з пожежної безпеки………………...…157
7.4.2 Пожежна профілактика……………………………………………..…..157
7.4.3 Засоби та способи гасіння пожежі…………………………………......158
7.5 Заходи з охорони навколишнього середовища…………………………..…..159
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………161
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ.........................................................................162
ДОДАТОК А Програма та розрахунок ЕОМ до електропостачання…………....164
ДОДАТОК Б Принципова схема електропостачання. Перелік елементів….…165
ДОДАТОК В Програма розрахунку ЕОМ до електроприводу……..…......……166
ВСТУП
Значення чорної металургії для економіки України важко недооцінити. Це пояснюється тим, що чорна металургія не тільки впливає на розвиток усіх без виключення галузей народного господарства України і є базою їх формування, але й являється важливою експортноутворюючою галуззю і значною мірою визначає експортний потенціал нашої країни (на продукцію чорної металургії припадає більше 40% експорту України). Більшість металургійних підприємств
України, як мають повний цикл виробництва і щорічно виплавляють від 1 до 10 млн тон сталі.
Досить розвинутою і потужною є науково-дослідна база (висококваліфіковані кадри) зайняті в цій галузі. Взагалі українські науковці вийшли на досить високий рівень розробок.
На комбінаті ПАТ «ДМК» інтенсивно впроваджувались передові технічні прийоми, прогресивна технологія, широко проводилась модернізація обладнання. Багато технічних нововведень проходили на основі розробок галузевої та вузлової науки.
Дніпровський металургійний комбінат – одне з найкрупніших в Україні підприємство з повним металургійним циклом, маюче у своєму складі: аглофабрику, доменний цех, два сталеплавильних ( конверторний з машинами безперервного лиття заготовок), прокатний стан, потужну базу, залізний рухомий склад та автомобільний транспорт, а також енергетичне господарство. Основною метою енергетичних цехів є стабільне постачання основного і допоміжного виробництва енергетичними ресурсами. Враховуючи, що сучасне металургійне виробництво є дуже енергоємним, можна сказати, що роль енергетичний господарств у безперебійному випуску продукції дуже висока.
1 ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОГО
ПРОЕКТУ
1.1 Загальні вимоги
Кожному конструкторському документу та кожному виробу присвоюється окреме позначення.
Структура позначень для навчальних документів складається з 15 знаків, не рахуючи крапок. Перші 13 знаків вважаються основними. Цією кількістю знаків позначаються два документи: креслення деталі та специфікація. Інші конструкторські та текстові документи повинні мати своє позначення.
ХХХХ ХХХ Х ХХ ХХХ ХХ
шифр документу реєстраційний номер
(номер складових одиниць і деталей) номер студента (варіант) номер групи
останні три цифри коду спеціальності шифр навчального закладу
Для позначення шифру документу використовують наступні позначення:
ПДМК – шифр навчального закладу
СБ – складальне креслення;
ВО – креслення загального вигляду;
ТЧ – теоретичне креслення;
ГЧ – габаритне креслення;
МЧ – монтажне креслення;
МЕ – електромонтажне креслення;
ПЗ – пояснювальна записка;
МВ – методичні вказівки;
ТБ – таблиця;
ЛР – лабораторна робота;
ПР – практична робота;
РР – розрахунки; ІІ – інструкція.
Згідно стандарту, схеми залежно від видів елементів і зв’язків, поділяються на види і типи. Кожній схемі присвоюють шифр, який складається з літери, яка визначає вид схеми, і цифри, яка визначає тип схеми. Цей шифр обов’язково вказується у основному написі креслення.
Види схем:
Е – електрична;
Г – гідравлічна;
Х – газова;
П – пневматична;
В – вакуумна;
К – кінематична;
Р – енергетична;
Л – оптична;
Е – розподілу; А – автоматизації; С – комбінована.
Типи схем:
1 – структурна;
2 – функціональна;
3 – принципова (повна);
4 − з'єднань (монтажна);
5 – підключення;
6 – загальна;
7 – розташування; 0 - об'єднана.
Наприклад, схема електрична принципова – Э3, схема гідравлічна структурна – Г1.
порядковий реєстраційний номер вид технологічного процесу за методом
виконання
вид технологічного процесу за його
організацією
вид технологічного документу
шифр навчального закладу
У межах кожного шифру характеристики документу присвоюється номер з 00001 до 99999.
Порядковий реєстраційний номер (три останні цифри коду спеціальності та номер студента за списком).
1.2 Вимоги до оформлення графічної частини
До графічних конструкторських робіт відносять згідно ГОСТ 2.102 – 68:
1) Креслення деталі – документ, який містить зображення деталі та інші дані, необхідні для її виготовлення та контролю.
2) Складальне креслення – документ, який містить зображення складальної одиниці та інші дані для її складання (виготування) та контролю. До складального креслення також відносять гідромонтажні, пневмомонтажні та електромонтажні креслення. Складальному кресленню присвоєний шифр «СБ».
3) Креслення загального виду – документ, що визначає конструкцію виробу, взаємодію його основних складових частин та пояснюючий принцип роботи виробу. Кресленню загального виду присвоєний шифр «ВО».
4) Габаритне креслення – документ, який містить контурне (полегшене) зображення виробу з габаритними, установочними та з'єднувальними розмірами.
Габаритному кресленню присвоєний шифр «ГЧ».
5) Монтажне креслення – документ, який містить контурне (полегшене) зображення виробу, а також дані, необхідні для встановлення (монтажу) на місці застосування. До монтажного креслення також відносять креслення фундаментів, розроблених для встановлення виробу. Монтажному кресленню присвоєний шифр «МЧ».
6) Схема – документ, на якому зображені за допомогою умовних позначень чи зображень складові частини виробу та зв'язки поміж ними.
Формати
ГОСТ 2.301 – 68 встановлює формати аркушів креслень та інших конструкторських документів (таблиця 1).
Формати аркушів визначаються розмірами зовнішньої рамки, яка виконується тонкою безперервною лінією завтовшки від S/3 до S/2.
Основний напис
Кожен аркуш креслення повинен мати рамку та основний напис. Рамка виконується основною безперервною лінією завтовшки S на відстані від зовнішньої рамки креслення ліворуч – 20 мм, праворуч, зверху та знизу – 5 мм.
На аркушах формату А4 основний напис з додатковими графами розміщують уздовж короткої сторони аркуша. На аркушах інших форматів – уздовж довгої сторони аркуша або уздовж короткої.
Основний напис завжди розташовується у правому нижньому кутку аркуша.
Поле завширшки 20 мм з лівої сторони аркуша призначено для підшивки та брошурування креслення.
Основний напис та додаткові графи до нього виконують безперервними основними та тонкими лініями згідно ГОСТ 2.104 – 68.
Додаткова графа до основного напису містить позначення документу, повернуте на 180 градусів по відношенню до основного напису на форматі А4 і для форматів більшого розміру, та на 90 градусів для форматів більше формату А4 при розташуванні основного напису уздовж короткої сторони аркуша.
Схеми
На схемах припустимо над основним написом виконувати перелік елементів у вигляді самостійного документу, код якого повинен складатись з лі- тери, яка визначає вид схеми, і цифри, яка визначає тип схеми. При цьому у основному написі (графа 1) позначають найменування виробу, а також найменування документу «Перелік елементів». Якщо перелік елементів розміщують на першому аркуші схеми, то його оформлюють у вигляді таблиці, заповненої зверху до низу, і розміщують, як правило, над основним написом на відстані 12 мм від нього. Продовження переліку елементів розміщують зліва від основного напису. В цьому випадку головку таблиці повторюють.
Перелік елементів у вигляді самостійного документу виконують на форматі А4. Основний напис та додаткові графи до нього виконують за формою 2 і 2а згідно ГОСТ 2.104 – 68.
Елементи до переліку записують у наступному порядку:
1) При літеро – цифрових позиційних позначеннях елементів – групами в порядку розташування літерних позиційних позначень в алфавітному порядку. В рамках кожної групи, маючої одне літерне позначення, елементи розташовують за збільшенням порядкових номерів. Для полегшення внесення змін між окремими групами елементів, а також при великій кількості елементів в середині групи і поміж елементами припустимо залишати декілька незаповнених рядків.
2) При цифрових позиційних позначеннях в порядку збільшення номерів через визначені інтервали припустимо залишати декілька незаповнених рядків, при цьому нумерація заповнених рядків повинна бути безперервною.
Елементи одного типу з однаковими електричними параметрами, що мають на схемі послідовні порядкові номери, припустимо записувати в перелік одним рядком. У цьому випадку у графу «Позначення» записують тільки літерові позначення з найменшим та найбільшим порядковими номерами, наприклад: Х1…Х12, а у графу «Кількість» − загальну кількість таких елементів.
При записі елементів однакового найменування, що відрізняються технічними характеристиками та іншими даними і мають однакове літерне позиційне позначення, припустимо у графі «Найменування» записувати найменування цих елементів у вигляді загального найменування. У загальному найменуванні − найменування, тип та позначення документу, на основі якого ці елементи використані.
При присвоєнні позиційних позначень елементам у межах груп пристроїв чи при входженні до виробу однакових функціональних груп в перелік елементів елементи, які мають відношення до пристроїв та функціональних груп, записують окремо.
Запис елементів, які входять до кожного пристрою (функціональної групи), починають з найменування пристрою чи функціональної групи, яке записують до графи «Найменування» та підкреслюють.
Якщо на схемі виробу є елементи, які не входять до пристрою, то при заповненні переліку елементів спочатку записують ці елементи без заголовка, а потім пристрої, які не мають самостійних принципових схем, та функціональні групи з елементами, які входять до них.
Текстові данні приводять на схемах у тих випадках, коли відомості, які в них містяться, неможливо виразити графічно чи за допомогою умовних позна-чень. Зміст тексту повинен бути коротким і точним. У підписах на схемах неможна використовувати скорочення слів, крім загальноприйнятих чи встановлених стандартами. Текстові дані в залежності від їх змісту та призначення можуть бути розташовані:
- поряд із графічними зображеннями;
- всередині графічного зображення;
- над лініями зв'язку;
- у розриві лінії зв'язку;
- поряд з кінцями лінії зв'язку; - на вільному полі схеми.
Креслення виконують чорним олівцем або тушшю у відповідності з вимогами СКД. З дозволу голови циклової комісії допускається виконувати графічні листи із застосуванням електронних друкарських засобів.
Таблиця 1 − Основні і додаткові формати (ГОСТ 2.301-68)
|
Основні формати
|
Додаткові формати |
||
|
Позначення |
Розміри сторін, мм |
Позначення |
Розміри сторін, мм |
|
А0 |
841×1189 |
А0×2 А0×3 |
1189×1682 1189×2523 |
|
А1 |
594×841 |
А1×3 А1×4 |
841×1783 841×2378 |
|
А2 |
420×594 |
А2×3 А2×4 А2×5 |
594×1261 594×1682 594×2102 |
|
|
|
55 |
|
|
А3 |
297×420 |
А3×3 А3×4 А3×5 А3×6 А3×7 |
420×891 420×1189 420×1486 420×1783 420×2080 |
Продовження таблиці 1
|
А4 |
210×297 |
А4×3 А4×4 А4×5 А4×6 А4×7 А4×8 А4×9 |
297×630 297×841 297×1051 297×1261 297×1471 297×1682 297×1892 |
1.3 Вимоги до оформлення пояснювальної записки
Пояснювальна записка (далі записка) або інший текстовий документ повинен бути виконаний студентом власноручно друкарським способом із застосуванням друкарських пристроїв до ЕОМ на аркушах білого паперу формату А4 (210 х 297 мм), на одній стороні аркуша. Малюнки і таблиці великого розміру допускається виконувати на аркушах формату А3 (297 х 420 мм). У друкованому вигляді текст пояснювальної записки набирається у текстовому редакторі Word шрифтом Times New Roman розміром 14 pt з міжрядковим інтервалом 1,5, абзац 5 знаків (Додаток Н).
Допускається вписування окремих слів, формул, умовних позначень чорним чорнилом, пастою або тушшю. Застосування друкарських і рукописних символів в одній формулі не допускається.
Допускається з дозволу голови циклової комісії виконувати записку власноручно розбірливим почерком, чисто і охайно, однаковим чорним, синім або фіолетовим чорнилом (пастою).
На одній сторінці допускається не більше трьох виправлень, зроблених охайно і розбірливо.
Кожен аркуш записки повинен мати рамку і основний напис згідно з ГОСТ 2.104 - 68. На першому аркуші кожної частини записки, включаючи зміст виконується основний напис за формою 2. На інших аркушах записки виконується основний напис. На титульному аркуші, завданні, оціночному аркуші і вкладишах основний напис не виконується.
У графах основного напису позначають (номери граф на формах показано в дужках):
- у графі 1 - найменування частини (без позначення теми);
- у графі 2 - позначення документа;
- у графі 7 - порядковий номер аркуша в межах частини;
- у графі 8 - загальна кількість аркушів частини;
- у графі 9 - позначення академічної групи;
- у графі 11 - прізвища осіб, які підписали документ (без ініціалів);
- у графі 12 - підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 11;
- у графі 13 - дата підписання документа; Графи 4, 14 - 18 не заповнюються.
Підпис керівника дипломного проекту на всіх частинах записки є обов'язковим.
Відстань від рамки аркуша до межі тексту на початку і в кінці рядків повинна дорівнювати 3-5 мм. Відстань від верхнього і нижнього рядка тексту до верхньої чи нижньої рамки 10 - 15 мм. Відстань абзацу дорівнює 15-17 мм. Записка повинна мати обкладинку. Пояснювальна записка дипломного проекту виконується у твердій обкладинці.
Текст повинен бути написаний чіткою і ясною літературною мовою без граматичних і стилістичних помилок.
Текст, як правило, пишеться державною мовою. Допускається написання записки російською або іншою іноземною мовою з дозволу голови циклової комісії.
Текст записки, як правило, викладається, в безособовій формі, наприклад, ...
проектом передбачено ... або ... проектом передбачається ... .
При описуванні операцій, що виконуються людиною, рекомендується використовувати третю особу множини або однини, наприклад, ... подачу дуття припиняють ... , майстер допускає слюсаря до роботи... .
В математичних викладках допускається використовувати першу особу множини, наприклад, ... враховуючі рівняння (1.5), знаходимо ... .
При описуванні роботи механізмів, пристроїв і т. ін. рекомендується використовувати третю особу однини, наприклад, ... автомат формує ... .
Викладення від першої особи однини не допускається (окрім цитат).
Наприклад, не можна писати: «Я в своєму проекті вирішив ...».
В тексти записки (окрім цитат) не допускається:
- вживати звороти розмовної мови;
- вживати застарілі і жаргонні терміни і вислови;
- вживати скорочені слова, окрім загальноприйнятих.
В тексті записки, за винятком формул, таблиць і рисунків, не допускається:
- вживати математичний знак мінус (-) перед від'ємними величинами (потрібно писати слово «мінус»);
- вживати умовні позначення, прийняті на кресленнях, наприклад, знак діаметру;
- вживати позначення стандартів та інших документів без зазначення номеру, наприклад:
правильно: ... згідно зі стандартом ... , ... згідно з ДСТУ 1.0 – 93 ... ; неправильно: ... згідно з ГОСТом ... ;
- вживати без числових значень знаки <, >, =, %, №.
В тексті необхідно вживати стандартизовані найменування, позначення і одиниці фізичних величин (система SI ).
Якщо в тексті наводиться ряд числових значень, виражених в одна- кових одиницях, то позначення одиниці пишуть тільки після останнього число- вого значення, наприклад: ... 1,50; 1,75; 2,00 м ... або ... від 1 до 5 мм ... .
Числові значення величин треба позначати з необхідною точністю, при цьому в ряді величин, (в тому числі в таблицях) здійснюють вирівнювання числа знаків після десяткової коми, наприклад: 1,50; 1,75; 2,00.
В необхідних випадках, треба застосувати математичне округлення, наприклад:
правильно: … продуктивність цеху 10000 т на рік … ;
неправильно: … продуктивність цеху 10002,48 т на рік .
У загальному випадку послідовність розміщення матеріалу у пояснювальній записці повинна бути такою:
- титульний аркуш;
- реферат;
- зміст;
- вступ;
- загальна частина;
- спеціальна частина;
- інші частини;
- перелік посилань (література); - додатки.
Послідовність розміщення матеріалу може мати незначні зміни за рішенням циклової комісії.
Частини записки повинні мати порядкові номери в межах всієї запис- ки. Вступ, висновки і література не нумеруються. Номери частин позначають арабськими цифрами без крапки і записують перед заголовком частини.
Частини записки дорівнюються до розділів, передбачених
ГОСТ 2.105 - 95 і ДСТУ 3008 - 95. Частини записки при необхідності поділяють на підрозділи, а їх, в свою чергу, на пункти і підпункти. При цьому кожна з позначених структурних одиниць повинна включати не менш двох структурних одиниць більш низького рівня.
Частини записки і їх підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і під- пункти можуть не мати заголовків.
Номер підрозділу, пункту чи підпункту складається з номеру структур- ної одиниці більш високого рівня і номеру даної структурної одиниці, поділених крапкою. В кінці номера крапку не ставлять. Номер структурної одиниці позначають перед початком тексту даної структурної одиниці, наприклад:
1 Загальна частина
1.1 Заголовок першого підрозділу загальної частини
1.2 Заголовок другого підрозділу загальної частини
2 Спеціальна частина. Тема спеціальної частини
2.1 Заголовок першого підрозділу спеціальної частини
2.1.1 Заголовок першого пункту першого підрозділу
2.1.2 Заголовок другого пункту першого підрозділу
2.2 Заголовок другого підрозділу спеціальної частини
Всередині структурної одиниці будь-якого рівня можуть бути наведені переліки. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку ставлять дефіс або малу літеру з дужкою. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою, наприклад: а) .... ;
б) .... ; 1) .... ; 2) .... ;
в) .... .
Кожну частину записки починають з нового аркуша. Текст кожної структурної одиниці починають з абзацу.
Заголовки частин (розділів) виконуються тим же шрифтом, що і текст записки, напівжирним, прописними літерами посередині сторінки без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з декількох речень, їх поділяють крапкою. Частини записки нумеруються арабськими цифрами. Якщо записка виконується від руки, заголовки частин виконуються великими літерами креслярського шрифту розміром 5 мм.
Перенесення слів в заголовках не допускається.
Відстань між попереднім текстом і заголовком має бути в два рази більше міжрядкового проміжку звичайного тексту, а відстань між заголовком і наступним текстом – один − півтори проміжку. Після заголовку на сторінці повинен бути хоча б один рядок тексту.
Оформлення титульного аркуша
Титульний аркуш є першим аркушем документу. Титульний аркуш, складений до альбому документів, є першим аркушем опису цього альбому.
Підпис повинен розташовуватись праворуч від ініціалів і прізвища особи , яка підписала документ.
Нижче кожного заголовку повинен бути залишений вільний рядок, вище– не менш одного вільного рядка.
Унизу титульного аркуша пишеться місто і рік видання документу.
При наявності титульного аркуша у графі «Лист» наступного аркуша вказується цифра 2.
Зміст
У змісті повинні бути вказані порядкові номери (якщо вони є) і заго- ловки всіх структурних одиниць записки, включаючи вступ, висновки, літературу і додатки. Пункти і підпункти, які не мають заголовків, в змісті не позначають.
Номер і заголовок кожної структурної одиниці пишуть (друкують) з нового рядка. В кінці останнього рядка заголовку вказують номер сторінки, з якої починається структурна одиниця.
Слово «Зміст» записують у вигляді заголовку симетрично тексту тим же шрифтом, що і заголовки частин записки.
Нумерація аркушів і сторінок
Аркуші записки нумерують у межах кожної частини. Вкладиші до нумерації аркушів не включають. Номер аркуша позначають в основному написі.
Нумерація сторінок записки повинна бути наскрізною, починаючи з титульного аркуша, включаючи вкладиші і додатки. Номер сторінки позначають у правому верхньому куті аркуша над текстом всередині рамки. На титульному аркуші, завданні, оціночному аркуші і вкладишах номери сторінок не пишуть.
1.4 Вимоги до оформлення ілюстрацій
Текстова частина може містити ілюстрації у вигляді креслень, ескізів, схем, графіків, діаграм, фотографій та ін. Всі ілюстрації називаються рисунками.
Рисунки повинні бути виконані чітко і охайно, із застосуванням інструментів для креслення.
Рисунки можуть бути виконані безпосередньо на аркушах записки або виготовлені окремо на білому або міліметровому папері або на кальці та вклеєні у записку.
Рисунки можуть бути виконані тушшю, олівцем, фломастером, фар-бою чи пастою. Допускається використання різних кольорів. Ксерокопії допускається використовувати з дозволу керівника дипломного проекту.
Рисунки розміщуються, як правило, на окремих аркушах записки. Допускається розміщення на одному аркуші декількох рисунків, а також розміщення невеликих рисунків безпосередньо в тексті записки.
Рисунки нумеруються в межах кожної частини записки двома цифрами:
номером частини і номером рисунку, поділеними крапкою.
Кожний рисунок повинен мати найменування. Скорочене слово «ри-сунок», його номер і найменування розташовують безпосередньо під рисунком посередині аркуша, наприклад:
Рисунок 2.1 - Деталі приладу
Після найменуванням рисунку крапку не ставлять.
При необхідності під номером і найменуванням рисунку розміщують пояснювальні дані (розшифровку номерів позицій на кресленнях або ескізах, позначення кривих на графіках тощо) (Додаток П).
На всі рисунки повинні бути посилання у тексті, наприклад: …приведено на рисунку 4.5.
Графіки, як правило, повинні мати координатні осі і координатну сітку. На гістограмах, кругових (секторних) діаграмах і т.п. допускається координатні осі і сітку не виконувати за умови, що масштаб величини визначений іншим способом.
На координатних осях графіку необхідно наносити значення змінних величин у вигляді шкал у лінійному або нелінійному масштабі. Поряд з поділками координатної сітки або ділильними штрихами шкали повинні бути вказані відповідні значення величин. Допускається використовувати додаткові ділильні штрихи без зазначення відповідних їм значень. Якщо початком відліку обох шкал є нуль, то його позначають один раз у точці перетину шкал. Числа коло шкал треба розміщувати поза полем графіку і розташовувати горизонтально.
Допускається паралельно основній шкалі графіку розміщувати додаткові шкали.
Найменування фізичної величини, яка відкладена на графіку, пишуть словами паралельно шкалі. Позначення одиниці фізичної величини (якщо вона має розмірність) зазначають після її найменування через кому. Літерне позначення величини (за необхідності) зазначають перед позначенням одиниці через кому. Напис розміщують поза полем графіку. В кінці напису крапку не ставлять.
Осі шкал виконують суцільною основною лінією (завтовшки S), координатну сітку і ділильні штрихи – суцільною тонкою лінією (завтовшки S/2S/3), криві на полі графіку виконують суцільною лінією завтовшки 1,5 S-2 S. Якщо на графіку зображено дві і більше кривих, допускається виконувати їх лініями різного типу (суцільними, штриховими та ін.) або різного кольору.
Точки, отримані вимірюванням чи розрахунками, позначають на графіку кружальцями, хрестиками або іншими умовними знаками.
За необхідності лінії і точки графіку позначають літерами або арабськими цифрами. Позначення пояснюють у під рисунковому написі.
Графіки, які схематично зображають характер залежності, допускається виконувати без шкал координатної сітки. В цьому випадку осі графіку закінчують стрілками, які вказують напрямок зростання фізичної величини. Такі графіки виконують тільки у лінійному масштабі (додаток Р).
1.5 Вимоги до оформлення таблиць
Таблиці застосовують для кращої наочності, компактності тексту і порівняння показників.
Таблицю оформлюють, як правило, з висотою рядків не менше 8 мм. Таблиця ______ − ____________________________ номер назва таблиці
Таблиці нумерують у межах частини записки (додатка). Номер таблиці складається з номеру частини (позначення додатка) і номеру таблиці, розділених крапкою.
На всі таблиці повинні бути посилання в тексті записки, наприклад: ... наведено в таблиці 6.1.
Кожна таблиця повинна мати назву. Заголовки таблиці, її граф і ряд- ків треба писати в однині без крапки в кінці. Заголовки граф і рядків треба писати з великої літери, а підзаголовки – з малої літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з прописної літери, якщо вони мають самостійне значення. Заголовки граф можна писати паралельно рядкам таблиці або перпендикулярно до них.
Графу «Номери по порядку» в таблицю включати не допускається. При необхідності нумерацію рядків позначають безпосередньо перед їх заголовком.
Якщо всі показники, наведені в таблиці, виражені в однакових одиницях фізичної величини, то найменування одиниці фізичної величини розмішують над таблицею (без скорочення), а при перенесенні таблиці - над кожною її частиною.
Позначення одиниці фізичної величини загальне для графи (рядка) позначають в кінці її заголовку через кому, наприклад: Тиск, р, МПа.
Обмежувальні слова «понад», «не більше», «менше», «не менше», а також граничні відхилення розміщують після позначення одиниці фізичної величини в кінці заголовку графи (рядка) або безпосередньо в графі таблиці після числа.
За нестачею місця допускається в заголовках (підзаголовках) граф (рядків) замінювати окремі поняття їх літерними позначеннями, що повинні бути пояснені в тексті записки.
Текст, що повторюється в рядках однієї графи і що складається з одного слова з цифрою чи без неї, замінюють лапками. Якщо текст, що повторюється складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а при наступних повтореннях − лапками. Замінювати лапками цифри або знаки позначення, що повторюються, не допускається.
За відсутності окремих даних в таблиці треба ставити прочерк.
Таблицю, як правило, розміщують під текстом, в якому дане посилання на неї, чи на наступній сторінці. Допускається розміщувати таблицю уздовж довгої сторони аркуша таким чином, щоб вона читалася при повороті тексту на 90 градусів за годинниковою стрілкою. Таблиці, що мають другорядне значення, допускається виносити до додатка.
Якщо висота таблиці перевищує одну сторінку, її продовження пере-носять на наступну сторінку. При цьому лінію знизу, що обмежує першу частину таблиці, не проводять, а над продовженням пишуть «Продовження таблиці» і позначають її номер. При перенесенні таблиці допускається її головку замінювати номерами граф, відповідними до їх номерів в першій частині таблиці.
1.6 Вимоги до оформлення формул і розрахунків
Формули і математичні рівняння подаються в тексті окремим рядком, якщо інше не передбачено встановленою схемою розрахунків. Переносити формулу на наступний рядок допускається тільки на знаках операцій, що виконуються, причому знак на початку наступного рядка повторюється. При перенесенні формули на знаку множення застосовується знак «×».
Пояснення символів і числових коефіцієнтів, які входять до формули, якщо вони не пояснені раніше в тексті, повинно бути подане безпосередньо під формулою. Пояснення кожного символу треба давати з нового рядка, причому перший рядок пояснення повинен починатися зі слова «де» без двокрапки після нього. Наприклад: густину зразка, р, кг/м³, визначають за формулою
m
р = , (1.1)
V
де m - маса зразка, кг; V - об'єм зразка, м³.
При виконанні чисельних розрахунків за формулою треба наводити первинний вираз із підставленими в нього числовими значеннями і кінцевий ре- зультат з позначенням одиниці виміру без проміжних викладок.
Наприклад:
1000·1· 2,5· 106
А = = 5,2 · 109 Дж = 5200 МДж (1.2) 12·4·10- 2
При великій кількості однотипних обчислень допускається приводити тільки розрахункову формулу і таблицю результатів обчислень з посиланням на неї в тексті.
Формули нумерують у межах частини (розділу) пояснювальної записки. Номер формули складається із номеру частини і порядкового номеру формули, поділених крапкою. Номер формули записують в круглих дужках на рівні формули праворуч. Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках, наприклад: ... у формулі (3.1).
1.7 Вимоги до оформлення приміток
Примітки застосовують, якщо необхідні пояснення до тексту чи таблиці.
Примітки розміщують безпосередньо після тексту чи таблиці, до яких вони мають відношення, і пишуть з абзацу з великої літери. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку і текст примітки пишуть з великої літери. Якщо приміток декілька, то їх нумерують арабськими цифрами.
Наприклад:
Примітка: Зміна розміру не допускається.
Примітки: 1. Розміри для довідок.
2. Поверхню А полірувати.
1.8 Вимоги до оформлення списку використаних джерел
При написанні тексту можуть бути використані такі джерела інформації: Конституція України; закони України і інших держав; інші документи законо- давчого характеру (постанови, укази і т.ін.); підручники; навчальні посібники; монографії; довідники; статті; виступи і інша інформація, опублікована в збірках, журналах, газетах; нормативно-технічні документи (стандарти, технічні умови, інструкції і т.ін.); дисертації; звіти; методичні вказівки; науково-популярні і художні твори; архівні матеріали; програми для ЕОМ; матеріали на не паперових носіях і інші джерела, окрім тих, що складають державну, службову чи комерційну таємницю і засекречені у встановленому порядку.
В тексті повинні бути посилання на всі джерела, що були використані. Посилатися слід, як правило, на джерела в цілому. При необхідності допускаються посилання на розділи, таблиці, ілюстрації чи сторінки джерела.
Використання запозичених даних без зазначення джерела не допускається і розглядається як плагіат.
Посилання на джерело наводиться у вигляді його порядкового номеру у списку літератури, узятого в квадратні дужки. Якщо необхідно посилатися одночасно на декілька джерел, їх номери позначають через кому чи тире, наприклад: ... цьому питанню присвячені роботи [2,4 - 7], ...зазначений коефіцієнт дорівнює 1,76 [16, таблиця 1.4].
Перелік посилань у вигляді бібліографічного опису джерел, що були використані, розміщують перед додатками, починаючи з нового аркуша під заголовком «Література». Джерела розміщують у переліку в порядку їх згадування в тексті або у алфавітному порядку чи хронологічному. Бібліографічний опис джерела має забезпечувати можливість однозначної ідентифікації джерела. Бібліографічний опис дається мовою джерела. Приклад виконання посилань на джерела інформації наданий у додатку С.
1.9 Вимоги до оформлення додатків
Текстова частина при необхідності може мати додатки, які розміщують після переліку посилань.
У додатках розміщують матеріал, що доповнює текст. Допускається розміщувати специфікації до креслень графічної частини, оформлені відповідно до вимог діючих стандартів.
Кожен додаток треба починати з нової сторінки з позначенням угорі посередині сторінки слова "Додаток" і його позначення.
Додаток повинен мати заголовок, який записують симетрично тексту з великої літери окремим рядком.
Додатки позначають великими літерами українського алфавіту, починаючи з літери А, за винятком літер Є, З, І, О, Ч, Ь. Допускається позначати додатки арабськими цифрами.
Текст додатку при необхідності може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти та підпункти, що нумеруються у межах кожного додатку. Якщо додаток позначений цифрами, то на початку номеру ставиться літера Д, наприклад: Д 2.1.3 (третій підрозділ першого розділу додатку 2) або Д А1.3 (третій підрозділ першого розділу додатку А).
В тексті записки на всі додатки повинні бути посилання. Посилання на специфікації до графічної частини допускається не давати.
Всі додатки повинні бути вказані в змісті записки з позначенням їх номерів, заголовків і номерів сторінок, з яких вони починаються.
|
ДОДАТОК Б Форма 2 ГОСТ 2.104-68. Основний напис для текстових конструкторських документів (перший чи заголовний лист)
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
ДОДАТОК В Форма 2а ГОСТ 2.104-68. Основний напис для текстових конструкторських документів (послідуючі листи)
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Г
Зразок виконання титульного знаку пояснювальної записки
ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ (20)
ПДМК ХХХХХХ 000 ПЗ (20)
Здобувач освіти (14) П. В. Орленко Група МЕПС – 16 /9
2020 (20)
_____________________________________________________________
_____________________________________________________________
спеціальності:
141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
_______________________________________
Керівник _______________________________
Консультанти____________________________
____________________________
Рецензент_______________________________
м. Кам’янське – 2020 рік
Е
Приклад виконання ілюстрацій
Рисунок 3.1 − Кінематична схема приводу:
1 – електродвигун;
2 – муфта;
3 – редуктор;
4 – муфта.
|
ДОДАТОК З Приклад виконання літератури
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ
1. Чернавский С. А. и др. Курсовое проектирование деталей машин. − М.: Машиностроение, 1987. 2. Кружков В. А., Чиченов Н. А. Ремонт и монтаж металлургического оборудования. – М.: Металлургия, 1985. 3. Ильинский Б. Д. Охрана труда на предприятиях черной металлургии. − М.: Металлургия, 1979. 4. Свистунов Е. А., Чиченов Н. А. Расчет деталей и узлов металлургичес-ких машин. Справочник. – М.: Металлургия, 1985. 5. Гедык П. К., Калашников М. И. Смазка металлургического оборудования. − М.: Металлургия, 1978. 6. Метс А. Ф. и др. Организация и планирование предприятий черной металлургии. − М.: Металлургия, 1986. 7. Целиков А. И. и др. Машины и агрегаты металлургических заводов. Том 1. Машины и агрегаты доменных цехов. – М.: Металлургия, 1987. 8. Гребенюк В. М. и др. Механическое оборудование фабрик окускования и доменных цехов. – К.: Вища школа, 1985. 9. Ширенко Н. С. Механическое оборудование доменных цехов. 10. Нещерет И. И. Механическое оборудование агломерационных фабрик.– М.: Металлургия, 1974. 11. Иванченко Ф. К. и др. Расчеты грузоподъемных и транспортирующих машин. – К.: Вища школа, 1978. |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
ДОДАТОК І Зразок виконання таблиці переліку елементів до схем
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
ХХ 600 Е3 |
||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
1.10 Вимоги до оформлення специфікації
Специфікація – це основний конструкторський документ для складаль-них одиниць, комплексів і комплектів.
Специфікація виконується на окремих аркушах формату А4 за формою, яку встановлює ГОСТ 2.108 – 68. При великій кількості складових частин виробу специфікація може складатись з декількох аркушів; на першому аркуші виконують основний напис за формою 2 (ГОСТ 2.104 – 68) (рис. 5.1), а на всіх послідуючих аркушах – за формою 2а (ГОСТ 2.104– 68) (рис. 5.2).
Рисунок 5.1 – Перший аркуш специфікації з основним написом
Специфікація може містити наступні розділи, які розташовують у такій послідовності:
1) документація;
2) комплекси;
3) складальні одиниці;
4) деталі;
5) стандартні вироби;
6) інші вироби;
7) матеріали;
8) комплекти.
Рисунок 5.2 – Основний напис послідуючих аркушів специфікації
Найменування кожного розділу специфікації записується у вигляді заголовку в графі «Найменування» і підкреслюється. Перед найменуванням кожного розділу, а також після найменування залишають по одному вільному рядку.
Після кожного розділу специфікації необхідно залишати декілька вільних рядків для додаткових записів.
В графі «Найменування» вказують:
В розділі «Документація» – найменування документа, наприклад:
«Складальне креслення», «Габаритне креслення», «Пояснювальна записка», «Технічні умови» і т.ін.
В розділах «Комплекси», «Складальні одиниці» і «Деталі» – найменування виробу або деталі відповідно з основним написом на кресленні. Записи в кожному з цих розділів виконують в алфавітному порядку сполучення початкових літер і далі в порядку зростання цифр, які входять до позначення.
В розділі «Стандартні вироби» записують вироби, виконані за державними, галузевими або міждержавними стандартами. Вироби записують в послідовності категорій стандартів. У межах кожної категорії стандартів позначення виробів записують за однорідними групами, наприклад: кріпильні вироби, мастильні пристрої, електрообладнання і т.ін. У межах кожної групи – в алфавітному порядку найменування виробів, наприклад: «Болт», «Гайка», «Гвинт», «Шайба». У межах кожного позначення стандарту – в порядку зростання основних параметрів виробів.
В розділі «Інші вироби» записують найменування і умовні позначення виробів відповідно документам на їх поставку з вказуванням позначень цих документів. Вироби записують за однорідними групами, а у межах кожної групи – у алфавітному порядку найменувань виробів, а у межах кожного найменування – в порядку зростання основних параметрів виробів.
В розділі «Матеріали» вказують позначення матеріалів, встановлені стандартами на ці матеріали. Матеріали записують за видами в послідовності, яку встановлює ГОСТ 2.108 – 68:
- метали чорні;
- метали магнітоелектричні і феромагнітні;
- метали кольорові, благородні, рідкісні;
- кабель, дроти і шнури;
- пластмаси і прес матеріали;
- лісоматеріали;
- гумові і шкіряні матеріали;
- мінеральні, керамічні і скляні матеріали;
- лаки, фарби, нафтопродукти і хімікати; - інші матеріали.
У межах кожного виду матеріали записують в алфавітному порядку.
До розділу «Матеріали» не заносять матеріали, необхідна кількість яких не може бути визначена конструктором за розмірами елементів виробу і внаслідок цього встановлюється технологом. До таких матеріалів відносять: лаки, фарби, мастильні матеріали.
До розділу «Комплекти» заносять комплекти, які безпосередньо входять до специфікуємого виробу, наприклад: комплект монтажних частин, комп-лект інструментів і приладів і т.ін. Запис виконують за розділами у такій послідовності:
- інструмент;
- засоби; - прилади;
- матеріали.
У графі «Позиція» вказують порядкові номери складових частин, які безпосередньо входять до специфікуємого виробу, в послідовності запису їх у специфікації. Для розділів «Документація» та «Комплекти» графу не заповнюють.
У графі «Кількість» вказують кількість кожного виробу, записаного до специфікації, на один специфікуємий виріб.
В розділі «Матеріали» – загальну кількість матеріалу конкретної позиції на один специфікуємий виріб з зазначенням одиниць вимірювання. Одиниці вимірювання припустимо писати у графі «Примітки» біля графи «Кількість».
В розділі «Документація» графу не заповнюють.
У графі «Примітки» вказують додаткові свідчення для планування і організації виробництва, а також, інші свідчення, що мають відношення до виробів, матеріалів та документів, занесених до специфікації. Наприклад, для деталей, на які не виконані креслення, вказують масу.
У графі «Формат» вказують формати документів, позначення яких записують у графі «Позначення». Якщо документ виконано на кількох аркушах різних форматів, то у графі ставлять зірочку, а у графі «Примітки» перераховують всі формати в порядку зростання.
В розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.
Для деталей, на які не виконане креслення, проставляють шифр "БЧ" (без креслення).
У графі «Зона» вказують позначення зони креслення, в якій знаходиться вказана складальна частина виробу. Розподіл поля креслення на зони виконується згідно з ГОСТ 2.104 – 68 на форматі великого розміру.
У графі «Позначення» вказують: у розділі «Документація» – позначення вказаних документів; у розділах «Комплекси», «Складальні одиниці», «Деталі» і «Комплекти» – позначення основних конструкторських елементів.
В розділах «Стандартні вироби», «Інші вироби» і «Матеріали» графу не заповнюють.
Текст специфікації може бути написаний від руки стандартним шрифтом або, з дозволу керівника проекту, надрукований із застосуванням друкарських пристроїв до ЕОМ.
1.11 Реферат
Реферат – це відображення у стислій формі змісту проекту(роботи), включаючи всі його частини.
Реферат повинен містити:
- відомості про кількість сторінок, ілюстрацій, таблиць, додатків та джерел інформації;
- текст реферату;
- перелік ключових слів.
Текст реферату повинен містити інформацію у наступній послідовності:
- об’єкт проектування відповідно до завдання;
- стислий зміст кожної частини пояснювальної записки із зазначенням основних проектних і технічних рішень, техніко-економічних показників, розроблених заходів і рекомендацій тощо;
- додаткові відомості: чи є проект частиною комплексного дипломного проекту, чи виконаний він за рекомендацією або в інтересах підприємства, чи є публікації, заяви на винаходи тощо.
Ключові слова, що визначають суть проекту (роботи), розміщують після тексту реферату. Перелік ключових слів повинен містити від 5 до 15 слів чи словосполучень, розміщених в рядок через кому. Ключові слова друкують великими літерами.
Обсяг реферату – 1-2 сторінки.
1.12 Висновки
Якщо необхідно пояснити окремі дані, наведені в тексті, їх треба позначати надрядковими знаками виноски. Виноски позначають арабськими цифрами з дужкою чи зірочками (не більше чотирьох зірочок), що пишуть безпосередньо після слова, якого стосується пояснення, на рівні верхнього обрізу шрифту.
Нумерація виносок окрема для кожної сторінки.
Текст пояснення пишуть з абзацу унизу сторінки і відділяють від основного тексту короткою тонкою горизонтальною лінією.
Виноски до таблиці розміщують безпосередньо під таблицею.
На початку тексту виноски вказують позначення виноски (цифру з дужкою або зірочки).
2 ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ
2.1 Технічні дані для проектування
Таблиця 1.1- Вихідні дані
|
Найменування електроспоживачів (ЕС) |
n 1 шт . |
Pпасп кВт |
К в |
cosυ/tgυ |
Режим праці |
|
0,4кВ 1.Станок нарізки текстоліту ТВ=25% |
2 |
20 |
0,25 |
0,6/1,33 |
Змінний |
|
2.Гильйотинні ножиці ТВ=40% |
10 |
28 |
0,25 |
0,65/1,17 |
Змінний |
|
3.Станок намотки сецій ТВ=40% |
4 |
20 |
0,35 |
0,6/1,33 |
Змінний |
|
4.Прес 250 тон ТВ=40% |
2 |
30 |
0,6 |
0,8/0,75 |
Змінний |
|
5.Горизонтальний прес ТВ=40% |
4 |
22 |
0,65 |
0,8/0,75 |
Змінний |
|
6.Мостовий кран ТВ=40% |
8 |
22 |
0,35 |
0,6/1,33 |
Змінний |
|
7.Зварювальний трансформатор ТВ=25% |
8 |
32 |
0,25 |
0,6/1,33 |
Змінний |
|
8.Вентилятор ТВ=100% |
4 |
60 |
0,8 |
0,85/0,62 |
Постійний |
|
9.Насос ТВ=100% |
6 |
28 |
0,75 |
0,75/0,8 |
Постійний |
|
10.Вентилятори ТВ=100% |
2 |
40 |
0,8 |
0,8/0,75 |
Постійний |
|
11. Освітлення КОСВ = 0,9 |
- |
80 |
- |
1,0/0 |
Постійний |
|
6кВ 1.Насоси (АД) ТВ=100% |
2 |
160 |
0,85 |
0,85/0,62 |
Постійний |
|
2.Вентилятор (СД) ТВ=100% |
2 |
220 |
0,9 |
0,9/-0,48 |
Постійний |
IІІ категорії електроспоживачів
2.1.1 Коротка характеристика цеху і опис технологічного процесу
Ремонтно-механічний цех призначений для ремонту власного обладнання ремонтного підприємства. Кількість станків для цеха приймають в середньому в 7 % від кількості обслуговуємих ремонтом одиниць обладнання.
Ремонтно-механічний цех ( РМЦ) виконує централізований ремонт обладнання всього заводу, а також виготовляє запасні частини і змінні деталі. Концентрація виробництва запасних частин і змінних деталей в ремонтномеханічних цехах підприємства дозволяє виключить виконання нераціональних станочних і слюсарних робіт на ремонтних дільницях технологічних цехів. При цьому створюються нотатки для організації спеціалізованих дільниць всередині РМЦ і відповідного зниження собівартості виготовлених деталей. В результаті не тільки підвищується ефективність ремонтного виробництва, але і створюються умови для широкого залучення передових методів праці і зниження собівартості ремонту в цілому.
Ремонтно-механічний цех (РМЦ) підпорядковується головному механіку і проводить капітальний ремонт і модернізацію складного обладнання, виготовляє запасні частини і нестандартне устаткування, надає допомогу цеховим ремонтним службам. Структура ремонтного цеха має комплексний характер і забезпечує виконання всіх ремонтних робіт і їх обслуговування.
Ремонтно-механічний цех також займається модернізацією працюючого парка устаткування в процесі виконання капітальних ремонтів і виготовленням запасних деталей для устаткування заводу.
2.1.2 Характеристика споживачів електричної енергії
Електроспоживач – це електроустановка, яка споживає електричну енергію і перетворює її в інші види енергії.
В механічному цеху електроспоживачі поділяються на споживачі, режим роботи котрих є повторно-короткочасний і тривалий. Повторно-короткочасний режим – це такий режим, при якому електромашина під час роботи не встигає нагріватись до температури встановленого значення, а під час зупинки не встигає охолоджуватись до температури навколишньго середовища. Цей режим роботи характеризується коефіцієнтом тривалості включення (ТВ%). До цих споживачів в механічному цеху відносяться: станок нарізки текстоліту, гильйотинні ножиці. Ці споживачі живляться напругою 0,4кВ.
Тривалий режим роботи – це такий режим, при якому електромашина працює тривалий з однаковим навантаженням на валу і окремі її частини нагріваються до температури встановленого режиму, не виходячи за її межі. Сюди відносятся: вентилятори, насоси, які живляться від напруги 0,4кВ. І насоси, вентилятори, які живляться від напруги 6кВ.
З цього можна зробити висновок, що електроспоживачі механічного цеху відносяться до третьої категорії електропостачання, перерва електропостачання яких не приводить до великого зниження відпуску продукції, до масового простою робітників, механізмів, промислового транспорту. Живлення електроспоживачів третьої категорії рекомендується здійснювати від одного джерела живлення.
2.2Розрахунок електричних навантажень
2.2.1 Розрахунок навантажень
Розрахунок електричних навантажень ведемо методом упорядкованих діаграм. Розрахунок навантаження на стороні 0,4 кВ. Розподіляємо електроприймачі (ЕС) з постійним та змінним графіком навантаження. Розрахунок ЕС І групи, напругою 0,4кВ і ТВ≠100%
Сумарні номінальні та середні навантаження по кожній групі ЕС з змінним графіком навантаження:
Станок нарізки текстоліту:
ТВ 25
Р ном 1 Р пас 1 20 10 кВт
100 100
Рсер 1 Р ном 1 К В1 0,25 10 2,5кВт
Q сер 1 tg1 Рсер 1 1, 33
Гильйотинні ножиці:
Р ном 2 Р пас 2 
28
2,5 3,33 кВАр
17 ,71 кВт
Рсер Р ном 2 К В 2 0,25 17 ,71 4,43 кВт
2
Q сер tg 2 Рсер 2 1,17 4,43 5,18 кВАр
2
Станок намотки секцій:
ТВ 40
Р ном 3 Р пас 3 20 12 ,65 кВт
100 100
Р сер 3 Р ном 3 К В 3 0,35 12 ,65 4,43 кВт
Q сер 3 tg3 Р сер 3 1,33 4,43 5,89 кВАр Прес 250 тон:
Р ном 4 Р пас 4 30 18 ,97 кВт
Р сер 4 Р ном 4 К В 4 0,6 18 ,97 11,38 кВт
Q сер 4 tg4 Р сер 4 0,75 11,38 8,54 кВАр Горизонтальний прес:
Р ном 5 Р пас 5 22 13 ,91 кВт
Р сер 5 Р ном 5 К В 5 0,65 13 ,91 9,04 кВт
Q сер 5 tg5 Р сер 5 0,75 9,04 6,78 кВАр
Свердлильний станок:
Р ном 6 Р пас 6 22 13 ,91 кВт
Р сер 6 Р ном 6 К В 6 0,35 13 ,91 4,87 кВт
Q сер 6 tg6 Р сер 6 1,33 4,87 6,48 кВАр
Зварювальний трансформатор:
Р ном 7 S пас 7 cos 32 0,6 
9,6 кВт
Р сер 7 Р ном 7 К В 7 0,25 9,6 2,4кВт
Q сер 7 tg7 Р сер 7 1,33 2,4 3 ,19 кВАр
2.2.1.2 Підсумкові данні по I групі ЕС:
n д 2 10 4 2 4 8 8 38 шт
Р ном 1 n 1 Р ном 1 n 2 Р ном 2 ... n n Р номn
Р ном 1 2 10 10 17 ,71 4 12 ,65 2 18 ,97 4 13 ,91 8 13 ,91 6 9,6 529 ,4 кВт
Pсер 1 n 1 Pсер 1 n 2 Pсер 2 ... n n Pсерn
Р сер 1 2 2,5 10 4,43 4 4,43 2 11,28 4 9,04 8 4,87 8 2,4 184 ,08 кВт
Q сер 1 n1 Q сер 1 n 2 Q сер 2 ... n n Q сер n
Q сер 1 2 3,33 10 5,18 4 5,89 2 8,34 4 6,78 8 6,48 8 3,19 203 ,56 кВАр
2.2.1.3 Визначаємо середні величини коефіцієнта використання та tgсер .взв
Р сер 1 184 ,08
К В .сер 1 
= 0,35
Р ном 1 529 ,4
Q сер 1
tgсер .взв 
1,11
Р сер 1
2.2.1.4 Визначаємо ефективне число ЕС:
Р ном . max 18 ,97
m 
= =1,97<3
Р ном . min 9,6
К В =0,5>0,2 тоді n еф n д 38 шт
2.2.1.5 Визначаємо по довідковим таблицям КтахI: [3]
Кmax1=1,17
2.2.1.6 Визначимо максимальне значення активної, реактивної та сумарної потужностей усієї групи:
Р max 1 К max Р cep 1 1,17 184 ,08 215 ,38 кВт
Q max 1 Q cep 1 203 ,56 кВАр
S max 1 Pm2аа 1 Q m2 аа 1 215 ,38 2 203 ,56 2 296 ,35 кВА
Розрахунок ЕС ІІ групи, напругою 0.4кВ і TВ=100%
2.2.1.7 Визначаємо номінальні та середні навантаження по кожній групі ЕС з постійним графіком навантаження. Для цих ЕC Рном = Рпас:
Вентилятор:
Р сер 8 Р ном 8 К В 8 0,8 60 48 кВт
Q сер 8 tg8 Р сер 8 0,62 48 29 ,76 кВАр Насоси:
Р сер 9 К В 9 Р ном 9 0,75 28 21 кВт Q сер 9 tg9 Р сер 9 0,8 21 16 ,8кВАр
Вентилятори:
Р сер 10 К В10 Р ном 10 0,8 40 32 кВт
Q сер 10 tg10 Р сер 1 0,75 32 24 кВАр
2.2.1.8 Підсумкові данні по ЕС з постійним графіком навантаження:
n д 4 6 2 12 шт
Р ном II 4 60 6 28 2 40 488 кВт
Р сер II 4 48 6 21 2 32 382 кВт
Q сер II 4 29 ,76 6 16 ,8 2 24 267 ,84 кВAp так, як для ЕС цього типу Кmax= 1, а nеф = n д =12шт, тоді:
|
Р mаа II K mаа Pсер II 1 382 |
382 кВт |
|
Q mаа II Q сер II 267 ,84 кВАр |
|
S mаа II Pm2аа II Q max2 II 382 2 267 ,84 2 466 ,54 кВА
2.2.1.9 Визначаємо навантаження освітлювальних приймачів:
Р max .осв . К c .осв Р ном .осв . 0,9 80 72 кВт
2.2.1.10 Визначаємо середні потужності групи ЕС напругою 0,4кВ:
Р сер .0 , 4 кВ Р сер I Р сер II 184 ,08 382 566 ,08 кВт
Q сер .0 , 4 кВ Q сер I Q сер II 203 ,56 267 ,84 471 ,4кВАр
S сер .0 , 4 кВ 
736 ,66 кВА
2.2.1.11 Визначаємо максимальні потужності групи ЕС напругою 0,4кВ:
Pmax 0 , 4 кВ Pmax I Pmax II Pmax .осв 215 ,38 382 72 669 ,38 кВт
Q max 0 , 4 кВ Q max I Q max II 203 ,56 276 ,84 471 ,4кВАр
S max 0 , 4 кВ 
2.2.1.12 Орієнтовано вибираємо трансформатор.
Повинна виконуватись умова: n S ном т р. . S m ax .0 ,4
Обираємо трансформатор типу: ТМ-1250/10, Sном.тр =1250кВА
Умова виконується тому, що 1260кВА>779,87кВА
|
Р тр 0,02 n S ном .тр 0,02 1 1250 |
25 кВт |
|
Q тр 0,11 n S ном .тр 0,11 1 1250 |
137 ,5кВАр |
Розрахунок ЕС групи, напругою 6кВ і ТВ=100%
2.2.1.13 Визначаємо сумарні середні та номінальні навантаження по кожній групі ЕС U=6кВ Насоси (АД):
Р ном 1 n 1 Р ном 1 2 160 320 кВт
Р сер 1 К В1 Р ном 1 0,85 320 272 кВт Q сер 1 tg1 Pсер 1 0,62 272 168 ,64 кВАр
Вентилятор (СД):
Р ном 2 n 2 Р ном 2 2 220 440 кВт
Рсер 2 К В 2 Рном 2 0,9 440 396 кВт
Q сер tg2 Pсер 0,48 396 190 ,08 кВАр
2 2
2.2.1.14 Підсумкові данні по ЕС U=6кВ
Р ном .6 кВ Р ном 1 Р ном 2 320 440 760 кВт
Р сер .6 кВ Pсер 1 Pсер 2 272 396 668 кВт
Q cep .6 кВ Q сер 1 Q сер 2 168 ,64 190 ,08 21,44 кВАр так як ЕC з постійним режимом праці Кmax =1, а nеф = n д =4 шт.
Pmax 6 кВ K max Pcep .6 кВ 1 668 668 кВт
Q max .6 кВ 1,1 Q cep .6 кВ 1,1 (-21,44) 23 ,58 кВАр
2.2.1.15 Визначаємо розрахункові (максимальні) потужності всіх ЕС:
Pmax пс Pmax 0 , 4 кВ Pmax 6 кВ Р тр 669 ,38 668 25 1362 ,38 кВт
Q max пс Q max 0 , 4 кВ Q max 6 кВ Q тр 471 ,4 23 ,56 137 ,5 585 ,32 кВАр
S max пс 
1362 ,38 2 585 ,32 2 1482 ,79 кВА
2.2.1.16 Визначаємо розрахунковий струм на стороні 6кВ: S max .пс 1482 ,79
І max пс 
142 ,68 А
ном
2.2.1.17 Розрахункові дані занесемо в таблицю 1.2
2.2.2 Картограма навантажень
Для визначення місця розташування ГПП або ГРП при проектуванні системи електропостачання розраховується і будується картограма електричних навантажень.
Картограма навантажень - це зображення розподілу навантажень по території підприємства.
Картограму навантажень будують як на плані розташування приймачів електроенергії в цехах, так і на генеральному плані всього промислового підприємства. Якщо картограму будують на генеральному плані промислового підприємства, то в якості приймачів електроенергії розглядають самі цехи.
На підставі картограми навантажень встановлюють найбільш вигідні місця розташування розподільних або цехових підстанцій. Місця розташування підстанцій для живлення приймачів вибирають в центрі їх навантажень. Переважним типом є комплектні трансформаторні підстанції.
На генеральному плані конверторного цеху відкладаємо вісі координат в масштабі і визначаємо центр електричних навантажень устаткування, визначимо координати цих центрів електричних навантажень відповідно:
х1, х2, х3 … хn y1, y2, y3 … yn
2.2.2.1 Визначаємо координати центру електричних навантажень за формулами:
х 1 S 1 x 2 S 2 ... x n S n
х 0 
;
S 1 S 2 ... S n
y 1 S 1 y 2 S 2 ... y n S n
y 0 
, де
S 1 S 2 ... S n
S1, S2, Sn – це повна потужність устаткування
6 4,16 7 6,82 6 7,37 14 14 ,23 24 11 ,3 7 8,1 25 4 х 0 
4,16 6,82 7,37 14 ,23 11 ,3 8,1 4
15 56 ,48 27 26 ,9 25 40
18 ,5 56 ,48 26 ,9 40
45 4,16 16 6,82 6 7,37 8 14 ,23 8 11 ,3 31 8,1 53 4 y 0 
4,16 6,82 7,37 14 ,23 11 ,3 8,1 4
55 56 ,48 30 26 ,9 16 40
31 56 ,48 26 ,9 40
На генеральному плані конверторного цеху знаходимо точку з координатами х0 у0 і наносимо умовне позначення ТП
2.2.2.2 Результати визначення координат центрів устаткувань і центра електричних навантажень заносимо в таблицю 1.3:
Таблиця 1.3 – Координати ценрів навантажень
|
Найменування устаткування |
Координати Х |
Коодринати Y |
|
1.Станок нарізки текстоліту |
6 |
45 |
|
2.Гильйотинні ножиці |
7 |
16 |
|
3.Станок намотки секції |
6 |
6 |
|
4.Прес 250 тон |
14 |
8 |
|
5.Горизонтальний прес |
24 |
8 |
|
6.Мостовий кран |
7 |
31 |
|
7.Зварювальний трансформатор |
25 |
53 |
|
8.Вентилятор |
15 |
55 |
|
9.Насос |
27 |
30 |
|
10.Вентилятори |
25 |
16 |
|
ТП |
18,5 |
31 |
Рисунок 1.1 – Картограма електричних навантажень
2.3 Розрахунок числа і потужності силових трансформаторів на підстанції Вірний вибір кількості та потужності силових трансформаторів на підстанціях
промислових підприємств є одним із основних питань раціонального будування системи електропостачання. В нормальних умовах силові трансформатори повинні забезпечувати живлення всіх електроспоживачів.
Трансформатори вибирають так, щоб при праці в нормальному режимі вони мали завантаження, при якому втрати потужності були мінімальні, а при виході зі строю одного із трансформаторів, залишені в роботі забезпечити б нормальну працю споживачів і перевантаження цих трансформаторів було в межах допустимих ПУЕ.
Вибір кількості трансформаторів на підстанції залежить від категорії електроспоживачів. Для І та ІІ категорії електроспоживачів кількість трансформаторів повинна бути не менше двох. Кількість резервних трансформаторів дорівнює нулю (передбачається тільки гарячий резерв). Вибирається тип та потужність силових трансформаторів ураховуючи 100% резерв живлення споживачів І категорії, та 50% резерв живлення споживачів ІІ категорії. Порядок вибору силових трансформаторів.
2.3.1 Задаємося кількістю силових трансформаторів на підстанції. Згідно розрахункового навантаження на шинах U=380B
∑Scep0,4кВ, Smax0,4кВ, cosυ0,4кВ
приймаємо до установки на підстанції два варіанти кількості (n) та потужності Sном тр. силових трансформаторів(с.47, таб. 27,б (4)).
І варіант – 1 ТМ 1250/10>818,71кВА
ІІ варіант – 2 ТМ 630/10>818,71кВА
2.3.2 Визначаємо допустиме навантаження на трансформаторі в нормальному режимі за умовою:
n S ном .тр . S max 0 , 4 кВ
2.3.3 Визначаємо коефіцієнт загрузки трансформатора в нормальному режимі:
S max0 , 4кк
K з 
(0,6 0,8)
n S ном. ттр
К з1 
0,65
К з 2 
0,64
2.3.4 Визначаємо коефіцієнт загрузки трансформатора в аварійному режимі при вимкнені одного трансформатора:
а) для споживачів І категорії електропостачання:
Кз.ав.=
б) для споживачів І і ІІ категорії електропостачання:
Кз.ав.=
в) для споживачів ІІ категорії електропостачання:
Кз.ав.=
Вибір кількості та потужності силових трансформаторів на підстанції проводиться на основі техніко-економічних розрахунків.
2.3.4 Складаємо таблицю паспортних даних обраних трансформаторів по довідниковим таблицям.
Таблиця 1.4 – Паспортні дані трансформаторів
|
Тип тр-рів |
n, кіл |
Sном, кВА |
∆Рк.з кВт |
∆Рх.х кВт |
∆Іх.х % |
Uк.з % |
Вартість, грн. |
|
|
Одного |
Сума (К) |
|||||||
|
І.ТМ-1250/10 |
1 |
1250 |
13 |
3 |
1,4 |
5,5 |
160420 |
160420 |
|
ІІ.ТМ-630/10 |
2 |
630 |
7,6 |
1,56 |
2 |
5,5 |
71760 |
143520 |
2.3.5 Визначаємо приведені втрати енергії в трансформаторах за рік по варіантам:
W тр n ( Pх х. K ек 
I х х. S ном тр. ) Tп K з2 ( Pк з. K ек U кз S ном тр. ) , де 100 100
Кек - еквівлентний коефіцієнт відношення активної та реактивної потужностей.
Кек=(0,02
0,12) кВт/кВар
Тп – час вмикання трансформатора в мережу за один рік:
а) для однозмінних графіків праці підприємств:
Тп=(2000
3000) годин;
б) для двозмінних графіків праці підприємств:
Тп=(4000
5000) годин;
в) для тризмінних графіків праці підприємств: Тп=(80008760) годин; τ- час втрат, знаходиться по кривим в залежності від двох величин (Тмах, соsυ), с.117, рис.2.17
.
Тмах – час використання максимума навантаження за один рік: а) для однозмінних рафіків праці:
Тмах=(1000
3000) годин;
б) для двозмінних графіків праці:
Тмах=(3000
5000) годин;
в) для тризмінних графіків праці:
Тмах=(5000
7000) годин.
2.3.6 Визначаємо вартість утрат в трансформаторі по варіантам:
СУ W Стр о , де Со – вартість 1 кВт·час, грн.
Со = 0,82
2.3.7 Визначаємо амортизаційні відчислення по варіантам:
С а 0, 063 К
2.3.8 Визначаємо загальні експлуатаційні витрати по варіантам:
С С а СУ
2.3.9 Визначаємо загальні загально приведені витрати по варіантам:
З С 0,12 К , де К – капітальні витрати, грн., таб.3.1.
2.3.10 Результати розрахунку заносимо в таблицю 1.5
Таблиця 1.5 – Результати розрахунку
|
Номер варіанту |
Тип трансформатора |
Капітальні витрати,грн. |
Загальні приведені витрати, грн. |
|
І |
|
|
|
|
ІІ |
|
|
|
Висновок: який із варіантів обраних силових трансформаторів є більш економічний, той варіант і беремо для установки на підстанції.
2.4 Компенсація реактивної потужності
Питання компенсації реактивної потужноті в системах електропотачання промислових підприємств має велике техніко-економічне значення, тому що невід’ємно зв’язано з надійністю електропостачання споживачів, якістю електричної енергії та одночасно з її економією.
Вибір засобів компенсації повинен виконуватись для режиму найбільшого споживання реактивної потужності в мережах проектуємої електроустановки. Ставити конденсаторні батареї на стороні (6
10) кВ цехових підстанцій не рекомендується, тому доцільна повна компенсація реактивної потужності на стороні 1000В.
Оскільки на даному етапі проектування невідомі втрати в лініях, трансформаторах, то вони ураховуються приблизно.
2.4.1 Визначаємо реактивні втрати потужності в трансформаторах:
Q тр 0,11 n S ном .тр 0,11 1 1250 137 ,5кВАр
2.4.2 Визначаємо активні втрати потужності в трансформаторах:
Pтр 0,02 n S ном .тр 0,02 1 1250 25 кВт
2.4.3 Визначаємо активні втрати потужності в лініях:
Pл 0,03 n S ном .тр 0,03 1 1250 37 ,5кВт
2.4.4 Визначаємо втрати активної енергії в системі електропостачання за рік:
- на силове навантаження:
W с Pсер Т рік , де Рсер.рік=
Трік – річна кількість годин праці підприємсва або електроустановки, таб. 2.9., с. 107
3
.
Для безперервного виробництва річна кількість годин роботи (Трік) визначається з урахуванням зупинок агрегатів на ремонт. Для агрегатів з багаторічними періодами праці без ремонтів Трік дозволяється братии рівним
(7900
- на освітлення:
W 0 Pмах .осв Т осв . рік , де Тосв.рік – річна кількість годин робочого освітлення а) для двозмінних графіків праці:
Тосв.рік=2050 годин
б) для тризмінних графіків праці:
Тосв.рік=4100 годин
- в трансформаторах:
W тр Р тр Т рік 25 6600 165000 кВт год
- в лініях:
W л Р л Т рік 37 ,5 6600 247500 кВт год
2.4.5 Повна втрата активної енергії за рік:
W річ W c W o W тр W л 3736128 295200 165000 247500
4443828 кВт год
2.4.6 Визначаємо річні втрати реактивної енергії:
- на силове навантаження:
V с Q сер . річ Т рік , де Qсер.річ= ΣQсерІ+ΣQсерІІ - в трансформаторах:
V тр Q тр Т рік 137 ,5 6600 907500 кВар год
- повна втрата реактивної енергії за рік:
V річ V c V тр 3111240 907500 4018740 кВар год
2.4.7 Визначаємо середньозважине значення соsυ:
W рік 4443828
сosυсер.взв.= 
0,74
нормативне значення сosυ=0,95
Якщо cosυсер.взв.< cos υ, то приймається натуральна та штучна компенсація реактивної потужності.
Штучна компенсація здійснюється шляхом установки конденсаторних батарей на цеховій підстанції на шини напругою до 1000В.
2.4.8 Визначаємо розрахункову реактивну потужність компенсуючого пристрою.
Q К , П , а Р сер . річ (tg1 tg2 ) α – коефіціент, ураховуючий можливість підвищення cosυ методом, який не вимагає установки компенсуючих пристроїв.
α=0,9 tgυ1 – тангенс кута зсуву фаз, відповідний cosυсер.взв.
tgυ2 – тангенс кута зсуву фаз, відповідний нормативному значенню cosυ.
2.4.9 Обираємо тип та кількість конденсаторних батарей за умовою (с. 306
3
): n Q ном . К . Б . ≥Q К , П ,
2.5 Розрахунок і вибір мереж напругою вище 1000В
Електропостачання цехових підстанцій здійснюється двома живлячими кабельними лініями – вводами; прокладеними в кабельних каналах, підвалах, тунелях, естакадах.
2.5.1 Визначаємо максимальний розрахунковий струм секції шин в нормальному режимі за формулою:
І мах .пс 142 ,68
I роз I мах .1сек . I мах .11 сек . 71 ,34 А
2 2
2.5.2 Визначимо по довідковим таблицям визначаємо перетин зрізу та марку живлячої лінії по економічній щільності струму.
Ідоп І роз , де
Iдоп. – табличне значення допустимого струму для обраного стандартного перетину проводу провідника (Sстанд.),А, с.412, 413
1
; с.511 таб., д.2.2
3
.
Sек – економічний перетин зрізу провідника, мм2. І роз
Sек = 
, де
j ек
Jек – економічна густина струму, обирається по таблиці д. 1.2. стор. 509 
3
.
При виборі найближчого стандартного значення (Sстанд.) допускається приймати Sстанд. сторону зменшення, якщо воно не відхиляється від Sек більше, ніж на 15%, в протилежному випадку приймається Sстанд.> Sек.
Визначаємо тривало допустимий струм при заданих умовах прокладки:
І΄доп
I допІ . К п І доп 0,89 155 137 ,95 А ,
Кп – поправочний коефіцієнт, який враховує умови прокладки та визначається по таб. Д.10, с.3405
.
2.5.4 Перевіряємо обрану лінію по нагріву в аварійному режимі при вмиканні однієї живлячої лінії. Повинна виконуватися умова:
Ідоп.ав
Згідно з «Правила устрою електрообладнання» коефіцієнт завантаження кабельної лінії в нормальному режимі праці дорівнює
Кз=(0,6
Ідоп.ав=1,25 ·Ідоп
2.5.5 Перевіряємо вибрану лінію на втрату напруги за умовою:
U роз U доп , де U доп 5%
U роз .
Ом
де r 0 км 
1
.
х 0 Ом
км п.2.3
1
.
3 100 %
І max . ПС l(r 0 cos ПС x 0 sin ПС . )
U ном .
- розрахунковий активний опір 1 км кабельної лінії с.511, таб. п.2.2
- розрахунковий індуктивний опір 1 км кабельної лінії, с. 513, таб.
l
|
Найменування цеху |
Постачаюча підстанція |
l |
|
1.Агломераційний |
ДРЗ-2 |
0,65 |
|
2.Доменний |
ДРЗ-5 |
0,7 |
|
3.Новопрокатний |
ДРЗ-7 |
0,55 |
|
4.Рейкобалковий |
ДРЗ-9 |
0,2 |
|
5.Сортопрокатний |
ДРЗ-4 |
0,08 |
|
6.Електроремонтний |
ДРЗ-1 |
0,18 |
|
7.Вапняно-обпіковий |
ДРЗ-11 |
0,28 |
|
8.Механічний |
ДРЗ-1 |
0,4 |
|
9.Конверторний |
ДРЗ-11 |
0,45 |
|
10.Вісепрокатний |
ДРЗ-6 |
0,4 |
|
11.Залізопрокатний |
ДРЗ-2 |
0,18 |
|
12.Цех підготовки рухомого складу |
ДРЗ-2 |
0,35 |
|
13.ЦРМО |
ДРЗ-1 |
0,4 |
|
14.Енергоремонтний |
ДРЗ-2 |
0,45 |
|
15.ЦЛАМ |
ДРЗ-3 |
0,25 |
|
16.ТЕЦ |
ДРЗ-9 |
0,3 |
2.5.6 Визначаємо розрахунковий струм кожного споживача U=6кВ та по довідковим таблицям визначаємо перетин зрізу та марку кабельної лінії по економічній щільності струму:
Іроз=
,
Цю дію треба виконувати стільки раз, скільки споживачів на стороні 
=6кВ, де
=0,96 – для синхронних двигунів (
=6кВ), =0,86 – для асинхронних двигунів (=6кВ), 
=0,8 – для споживачів до 1 кВ.
2.6 Розрахунок і вибір мереж напругою до 1000В
В даний час в основних цехах підприємств чорної металургії використовуються три види схем:
-радіальна;
-магістральна;
-змішана (комбінована).
Оскільки підприємства чорної металургії відносяться в основному до споживачів І категорії, то електропостачання споживачів повинне здійснюватися по найбільш підходящій схемі, котрою є радіальна схема електропостачання. Кожний електроспоживач підключається до щита або секції шин чез автоматичний вимикач або плавкий запобіжник.
2.6.1 Вибір і розрахунок силових кабелів.
Як правило, в усіх внутрішньозаводських мережах U до 1000В, переріз кабелів і проводів обирається за умовами допустимого нагріву розрахунковим струмом і перевірки на втрату напруги, якщо довжина дільниці мережі (l) не менше 50м. Вибраний переріз (S , мм 2 ) перевіряють за умовами захищеності апаратами захисту, установленими в відповідних цехах (дільницях). Умови вибору перетину по допустимому нагріву:
Ідоп І роз , де
І доп – тривало допустимий струм навантаження на провід або кабель стандартного перетину зрізу (S , мм 2 ),А знаходимо на с.410, 411
по таблицям д.2.1, с.5103 .
І роз – розрахунковий струм кожного споживача, А.
Рном
І роз , А
3 U ном cos де ŋ=0,8 – для споживачів до 1000В.
Слід пам΄ятати:
- Перетин зрізу проводів та кабелів з алюмінієвими жилами приймається не менше 2,5 мм;
- Згідно ПУЕ, слід використовувати проводи з алюмінієвими жилами та кабелі з алюмінієвими жилами в алюмінієвій оболонці.
Вибір і розрахунок силових кабелів (проводів) ведемо в табличній формі: [3].
Таблиця 1.6 –Дані вибору та розрахунку силових кабелів (проводів)
|
№ наванта- ження ЩС |
Іроз, А |
Марка кабелю (проводу)
|
Умови прокладання |
Ідоп, А |
Кt∙Ідoп, А |
S, мм2 |
Кіль- кість кабелів |
Переріз 4-ї жили |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
|
|
|
П О В І Т Р Я |
|
|
|
|
|
Кt – поправочний коефіціент на фактичну температуру навколишнього середовища, визначається по таблиці д.10 с.361 
5
.
|
Температура навколишнього середовища для цехів |
||
|
Агломераційний |
|
+35 |
|
Доменний |
|
+40 |
|
ЦЛАМ |
|
+25 |
|
Залізопрокатний |
|
+30 |
|
Сортопрокатний |
|
+30 |
|
Вісепрокатний |
|
+30 |
|
Новопрокатний |
|
+30 |
|
Електроремонтний |
|
+25 |
|
Енергоремонтний |
|
+25 |
|
Цех підготовки рухомого (ЦПСВ) |
складу |
+30 |
|
ЦРМО |
|
+25 |
|
Конверторний |
|
+30 |
|
Вапняно-обпіковий |
|
+30 |
|
Рейко-балковий |
|
+30 |
2.6.2 Вибір силових щитів
Силові навантаження в умовах цехів підприємств чорної металургії повинні кожна вимикатися окремо своїм автоматичним вимикачем (АВ) або плавким запобіжником. АВ зручніше розміщувати в силових щитах (ЩС), шафах (ШС), панелях (ПС).
При виборі силових щитів треба ураховувати слідуючи вимоги:
- щит бажано розташувати таким чином, щоб він був в межах прямої видимості від електричних навантажень;
- кількість ЩС бажано мати мінімальною, але з урахуванням першого пункту;
- бажано мати (1÷5) АВ в резерві;
- бажано виконувати переключення між щитами зі сторони вводу.Вибір кількості та типу силових щитів (ЩС) ведемо в табличній формі використовуючи таб. 30.10 і 30.6 с.154 і 146
150
4
.
Таблиця 1.7 - Дані вибору кількості та потужності ЩС
|
№ ЩС |
Тип і номер схеми |
Іроз, А |
Тип і кількість АВ |
ІномА В, А |
№ наван тажен ня |
Кількіс ть наванта -жень |
Резер в
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Iном АВ – номінальний струм автоматичного вимикача, обирається по таблиці 2.2 с.60 1; по таблиці с. 146-150 4.
2.6.3 Вибір автоматичних вимикачів (АВ)
Проведемо вибір установок теплового (Іуст теп роз) та електромагнітного
(Іуст.ел.маг.роз) розціплювачів і перевірку АВ на можливість помилкового спрацювання при запуску електрообладнання по таб. 2.2 с. 60 
1; по таб. с. 146- 150 
4
.
Умови вибору:
Іном ав
Іроз;
I уст .теп . роз 1,6 І роз ;
І уст .ел . маг . роз . 1,25 І пуск ;
І пуск І роз
Іпуск– піковий або пусковий струм, А; λ– коефіцієнт кратності пускового струму; для двигунів змінного струму λ=4÷6.
Вибір типу та розрахунок АВ ведемо в табличній формі: [4]
Таблиця 1.8 - Дані вибору та розрахунку АВ для силових навантажень та силових щитів
|
№ навант а- ження або ЩС |
Іроз, А |
Тип АВ |
ІномА В, А |
1,6∙Іроз А |
Іуст.т.р , А |
Іуст.ел.м.
р. А |
Iпуск, А |
I óñò .åë . ì
1,25 ² ïóñê
|
Кількість АВ, шт |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розрахунковий струм для силових щитів розраховується по формулі:
I роз .ЩС n I роз n p I ном . АВ , де n – кількість силових навантажень підключених в один силовий щит.
np – кількість резервних АВ, розташованих в силовому щиті.
2.6.4 Вибір плавких запобіжників:
Умови вибору плавких вставок для захисту електродвигунів:
Іном.
Іном.
коефіцієнт, який залежить від типу та матеріалу плавкої вставки запобіжника
та режиму перевантаження.
- при легких умовах пуску ( час пуску небільше 8 секунд) 
=2,5;
- при важких умовах пуску ( час пуску більше 8 секунд) 
=1,6
2
Умови вибору плавких вставок для захисту зварювальних трансформаторів:
Іном.
, де
Іном.вс – номінальний струм плавкої вставки, вибирається по таб.3.5 с. 139 1.
Розрахунок ведемо в табличній формі.
Таблиця 1.9. – Дані вибору та розрахунку плавких вставок для силових навантажень
|
№ наванта Ження |
Іроз, А |
Тип плавкого запобіжника |
Іном вс, А |
Іпукс, А |
|
Кількість ПЗ |
|
|
|
|
|
|
|
|
2.7 Розрахунок струмів короткого замикання на шинах 6кВ
Коротке замикання (КЗ) – це аварійний режим, це випадкове або непередбачене нормальним режимом праці енергетичне з’єднання різних частин електроустановки між собою або землею, при якому струм в електричних мережах різко підвищується, перебільшуючи найбільший допустимий струм тривалого режиму. [2]
В системі трифазного змінного струму можуть бути замкнення:
- Трифазні КВ (1-7%);
- Двофазні КЗ – дві фази з’єднуються між собою без з’єднань з землею, або з’єднуються між собою та землею;
- Однофазні [КЗ (60-92%) – від загальної кількості КЗ] – одна фаза з’єднується з нейтраллю джерела через землю.
Розрахунок струмів короткого замикання виконується для вибору основних апаратів та струмоведучих частин розподіляючих пристроїв підстанції, перевірки їх на стійкість дії струмів короткого замикання, для обґрунтування обраних засобів захисту елементів підстанції.
Розрахунок струмів короткого замикання в системі електропостачання промислових підприємств виконується спрощеним засобом з допущеннями:
- Рахують, що трифазна система є симетричною;
- Не ураховують насичення магнітних систем, тобто рахують, що індуктивні опори в процесі КЗ не змінюються;
- Приймається, що фази всіх ЕРС джерел не змінюються в процесі КЗ;
- Напругу на шинах джерел приймають не змінною, тому що точки КЗ знаходяться далеко від джерела;
- Аперіодична складова струму КЗ не рахується, тому що час дії КЗ у віддалених крапках КЗ перевищує 0,15 с (аперіодична складова струму за цей час затухає). Для розрахунку струмів КЗ складається розрахункова схема (мал.1.2) – спрощена однолінійна схема електроустановки, в котрій враховуються всі джерела живлення (генератори, синхронні компенсатори, двигуни, енергосистеми, трансформатори, повітряні та кабельні лінії, реактори).
По розрахунковій схемі складається схема заміщення, в котрій показується опір всіх елементів та розтавляються точки для розрахунку струмів КЗ(таб. 7.1). Увесь опір рахується у відносних одиницях. Для розрахунку опору задаються базовими величинами: напругою U та потужністю Sб. За базову напругу приймають середню напругу тієї ступені, де виконується розрахунок струмів КЗ, Шкала Uб: 230; 154; 115; 37; 10,5; 6,3; 3,15; 0,69; 0,525; 0,4; 0,23кВ.
За базову потужність приймають 100 або 1000 МВА.
Розрахункові формули для визначення опорів елементів схем електроустановок приведені у таблиці 7.1. Технічні параметри елементів схеми Хр%, U%, Рк, Хо,Rо визначаються по каталогам та довідникам (див. Таб. 7.2).
2.7.1 Розрахунок опорів елементів схеми у відносних одиницях:
- повітряна лінія:
S б 100
X *б Х 0 l1 
2 0,4 0,85 
2 0,001
U б 154
S б 100 r*б r0 l1 2 0,245 0,85 
2 0,0008
U б 154
- трансформатор:
U к . з % S б 12 100
X *б 0,375
100 S .тр 100 32
ном
- струмообмежуючий реактор:
X p % I б U ном
X *б , де
100 I ном . р U б
S б 100
I б 9,17 кА
3 U б 1,73 6,3
X *б 
1,22
- кабельна лінія:
S б 100
X *б Х 0 l 2 0,08 0,4 
2 0,08
U б2 6,3
S б 100
r*б r0 l 2 2 0,64 0,4 2 0,64
U б 6,3
При розрахунках струмів КЗ, кА, Ік=
або Ік=
Базовий струм на ступені напруги точки КЗ: Іб=
.
Х *б Х 1 Х 2 ... Х n
Х *б 0,001 0,375 1,22 0,08 1,67
r*б r1 r2 ... rn
r*б 0,0008 0,64 0,64
Якщо умова 
виконується, то визначаємо Zрез=
.
Хрез
Якщо умова 
не виконується, то Хрез= .
Х рез 1,67
Умова rрез 
0,64 0,55 виконується, тому приймаємо
3 3
Х рез 
1,78
І б 9,16
I к 5,14 кА Z 1,78
рез
2.7.2 Ударний струм КЗ, кА, i y 2 K y l к , де
Ку – ударний коефіціент струму КЗ, який визначається по рисунку 7.4, с.358 
1 або по таблиці 7.11
, с.359.. i y 1,41 1,58 5,14 11,5кА
2.7.3 Потужність КЗ, МВА:
S б 100 
S к 56 ,17 МВА або Sк=. Z 1,78
рез
Якщо від шин, де знаходиться КЗ, живляться двигуни напругою (6-10) кВ, а сумарна потужність 1000кВА та більше, то треба урахувати їх вплив на величину струму КЗ.
При КЗ напруга, підведена до двигунів, що понижується і стає менше їх ЕРС, тому двигуни починають працювати в генераторному режимі та генерують струм в місце КЗ.
2.7.4 Зверх перехідний струм асинхронних двигунів (АД), кА:
І к .ад . 4,5 І ном .ад , де
Р ном .ад 320 І ном .ад . 42 ,17 А
( 3 U ном cos 1,73 6 0,85 0,86
І к .ад 4,5 42 ,17 189 А
2.7.4.1 Ударний струм від АД, кА:
І у , ад 2 К у І к . ад 1,58 1,58 0,189 0,424 кА
2.7.5 Зверх перехідний струм від синхронних двигунів (СД), кА:
І к .сд 5,5 І ном .сд , де
Р ном .сд 440
І ном .сд 49 ,06 А
( 3 U ном cos ) 1,73 6 0,9 0,96
І к .сд 5,5 49 ,06 269 А
2.7.5.1 Ударний струм від СД, кА:
І у .сд 2 К у І к .сд 1,41 1,58 0,269 0,6кА
2.7.6 Сумарний струм КЗ для споживачів напругою (6-10)кВ дорівнює:
І к' І к І к .ад І к .сд 5,14 0,189 0,269 5,6кА
І у' І у І у . ад І у .сд 11 ,5 0,424 0,6 12 ,52 кА
2.7.7 Сумарний струм КЗ для споживачів напругою (6-10)кВ і 0,4 кВ дорівнює:
І΄к=Ік1+Ік2+Ік.ад+Ік.сд, кА І΄у=Іу1+Іу2+Іу.ад+Іу.сд, кА Розрахункова схема підстанції глибокого вводу металургійного комбінату (ДМК)
S к
Х с 0
X 0 0,4Ом / км
R 0 0,245 Ом / км
l1 0,85 км
U к 12 %
S ном .тр ра 32 МВА
Х р 14 %
I p 1кА
X 0 0,08 Ом / км r0 0,64 Ом / км l 2 0,4 км
Р номСД 440 кВт cos 0,9
Р номАД 320 кВт cos 0,85
Рисунок 1.2 – Розрахункова схема Рисунок 1.3 – Схема заміщення підстанції
2.8 Вибір струмоведучих частин і високовольтних апаратів
Для розподільчих пристроїв підстанції напругою (6-10)кВ потрібно вибрати слідуючи апарати та струмоведучі частини: вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму, трансформатори напруги, ізолятори, кабелі, збірні шини. Для навчального проекту достатньо вибрати вимикач для постановки його на вводі підстанції. Вимикачі для відходящих мереж приймається по типу такими же, як і для вводу. Роз’єднувачі та трансформатори струму теж обираються для вводу на струм всієї підстанції, щоб в аварійному режимі при виході зі строю одного вводу зоставшийся в роботі міг забезпечити живлення споживачів. Цей же розрахунковий струм використовуються для вибору прохідних ізоляторів, кабелів вводу та збірних ших підстанції.
Для розподільних пристроїв U=(6-10) кВ слід приймати алюмінієві шини прямокутного перетину зрізу. Табличні значення тривало - допустимого струму шин зменшуються на 5% при положенні шин на опорних ізоляторах плашмя (плиском), тому що погіршуються умови охолодження
I допІ 0,95 І доп , де
Ідоп – допустимий струм шин, обирається по таблиці д.5 с. 359 
6
.
2.8.1 Вибір збірних шин підстанції на напругу 6кВ
Збірні шини підстанції обираються по тривало-допустимому струму навантаження. Умова вибору:
І доп ш. І m ax .ПС . ;
При розташуванні шин плашмя на ізолятори знижається допустиме навантаження на шинах на 5%, тому:
І доп ш . 0,95 І доп ш.
Повинна виконуватись умова:
І допІ .ш І мах . ПС
2.8.2 Перевіряємо обрані шини на термічну стійкість струмам КЗ:
Умова перевірки:
S виб S m in , де
Sвиб – перетин зрізу вибраної шини, мм2 по таб. п.5, с.359 6.
S min , де С
Smin – мінімально допустимий перетин зрізу шин по нагріву струмом КЗ, мм2;
С – коефіцієнт залежності від допустимої температури при КЗ і матеріалу
A 2 c провідника, 
;
2 мм
|
Рекомендовані значення |
|
|
Шини мідні |
-171 |
|
Шини алюмінієві |
-88 |
|
Кабелі до 10кв з паперовою ізоляцією і алюмінієвими жилами |
-85 |
|
Кабелі і провода з поліхлорвініловою ізоляцією, алюмінієвими жилами |
-75 |
|
Теж з поліетиленовою ізоляцією |
-65 |
Вк – тепловий імпульс струму при КЗ, A 2 c
B к (І кІ ) 2 (t відкл . Т а ) , де
І кІ – струм короткого замикання, А;
Та – постійна затухаюча аперіодичної складової(с.359, таб.7.1
1); tвідкл. – час відключення короткого замикання, с: t відкл t зах t в , де
tзах – час дії основного захисту, в секундах (с). На шинах цехової підстанції час спрацювання захисту 
зах=(0,5
1,0)с tв – повний час відключення вимикача, в секундах (с). Для вимикачів типу ВМПЄ10 
в=(0,09
0,12)с.
2.8.3 Перевіряємо обрані шини на електродинамічну стійкість струмам КЗ. Для цього розраховується механічне напруження в матеріалі шин (σроз) та зрівнюється з допустимим значенням (σдоп) Умова перевірки:
доп роз , де значення допустимого напруження в матеріалі шин подані на с.168
7. σдоп – для алюмінієвої жили 75МПа,
- для міді 140МПа
Порядок визначення розрахункової величини напруження в матеріалі шин для однополосних шин слідуючий:
Визначається сила, діюча на шину середньої фази при трифазному КЗ:
7 I 2 l
F 3 10 К Ф (I y ) 
, де
a І΄у – ударний струм, А.
Кф – коефіцієнт форми шин.
Кф=1 для прямокутних шин, так як відстань між фазами значно більше периметра шин; а – відстань між осями фаз, мм, яка визначається для прийнятого до установки типу ячейки розподіляючого пристрою підстанції. U=(6
)кВ, а при відсутності таких даних можна прийняти а=260мм; l – відстань між сусідніми опорами ізоляторами, мм, яка дорівнює розміру ячейки
КРУ по фасаду; для КРу типів К-ХІІ 
=900 мм, КМ-1Ф1=750 мм або 1125 мм.
l=900мм;
Шина розглядається як багато прольотна балка, яка лежить на опорах.
Визначається згинаючий момент шин:
F l 93 ,93 900
M 98454 ,49 H мм
10 10
Визначаємо момент опору шини відносно вісі, перпендикулярній дії зусилля.
Для різного конструктивного виконання шинної конструкції – ця величина розраховується по слідуючим формулам:
- При розташуванні в одній площі плашмя, для однополосних шин b h 2
W 
мм ,
6
- При розташуванні на ребро:
b h 2
W мм де
6
b i h – розміри поперечного перерізу зрізу шини, мм, 
4 стор.359 таб. п. 5. Визначається напруження в матеріалі шини, яке виникає при дії згибаючого моменту:
М
роз 
27 ,05 МПа
W
2.8.4 Вибір електричних апаратів на вводі підстанції Умови вибору електричних апаратів подані в таб. 8.1.
Вибір високовольтного вимикача на вводі підстанції, в табличній формі:
|
Паспортні дані |
Розрахункові дані |
|
Uном = …> |
Uроз = …кВ |
|
Іном =….А > |
Іроз = ….А |
|
Івідкл = ….кА > |
ІІк.з = ….кА |
|
Ідин = ….кА > |
ІІу = …..кА |
Вибір роз’єднувачів ведемо в табличній формі:
|
Паспортні дані |
Розрахункові дані |
|
Uном = …кВ > |
Uроз = ….кВ |
|
Іном = ….А > |
Іроз = ….А |
|
Ідин =….кА > |
ІІу = …..кА |
Вибір вимірювальних трансформаторів струму на вводі підстанції та їх перевірку на дію струмів короткого замикання, ведемо в табличній формі:
|
Паспортні дані |
Розрахункові дані |
|
Uном =…..кВ > |
Uроз = …кВ |
|
Іном = …А > |
Іроз = …..А |
|
Ідин = ….кА > |
ІІдин= ….кА |
|
Ктт.ном = …. > |
Ктт.роз = …. |
|
Івід=…..> |
ІІк.з=….. |
Вибір вимірювальних трансформаторів напруги на вводі підстанції.
У мережах напругою 6кВ необхідно виконувати контроль ізоляції, а також за підключенням вимірювальних приладів на кожній секції шин, куди підключаємо три однофазних трансформатори напруги.
Тип вимірювального трансформатора напруги:…….
2.9 Розрахунок електричного освітлення
Розрахунок методом коефіціентів світлового потоку.
Довжина 60 м
Ширина 30 м
Висота 12 м
Коефіціент стін 30%
Коефіціент стелі 50%
Висота робочої поверхні 1,2 м
Висота звису 1 м
Напруга мережі 220В.
Вибираємо світильник типу (глибоковипромінювач дзеркальний) відповідно до висоти приміщення.
2.9.1 Визначаємо розрахункову висоту світильника над робочою поверхнею, приймаємо відстань від стелі рівним
h H (h p hc ), де
H – висота приміщення,м hр – висота робочої поверхні від стелі,м hc – висота світла світильника від стелі,м h 12 (1,2 1) 9,8
2.9.2 Визначаємо відстань між світильниками, приймаючи як вигідніше
L
відношення 
0,91 H
Тоді відстань між світильниками
L 0,91 9,8 8,9 м
Відстань до стін приймаємо 0,5м
Для визначення кількості рядів ділимо ширину приміщення В на L, де L - відстань між світильниками.
В 30
3
L 8,9
Установлюємо тим самим число світильників n=18 шт.
Відповідно до зазначених розмірів цеху й отриманих відстаней розміщаємо світильники по цеху в плані.
Рисунок 1.4 – План розміщення світильників цеху
2.9.3 Визначаємо показник приміщення
a b 60 30
i 2,04 h (a b) 9,8 (60 30 )
За порахованими даними знакодимо коефіціент використання світлового потоку Ки=0,62, уважаючи, коефіціент відбиття стін і стелі рівним відповідно 30% і 50%.
2.9.4 Знаходимо розрахунковий світловий потік однієї лампи
E H k 3 S Z
F p 
, де
n k и
Ен – нормована освітленність загального висвітлення в цеху
Кз – коефіціент запасу
S – площа приміщення Z – постійний коефіціент 1,3 n – кількість світильників Kи – табличні дані.
F p 
8177 лм
Підбираємо по довіднику найближчу по світловому потоку Fл=8100 лампу НГ 220-500 потужністю 500Вт і напругою 220В.
Перераховуємо фактичну освітленість при обраній потужності лампи
Е n F л 30 8100
Е 29 ,7 лм
F p 8177
2.10 Технічні заходи з енергозбереження
Основні заходи щодо економії електроенергії проводяться а області впровадження нової техніки, а також удосконалення технічних процесів і модернізації встаткування:
- впровадження електроімпульсної обробки профільної частині штампів замість фрезерної;
- освоєння верстатів із числовим програмним керуванням;
- застосування групового оснащення при обробці деталей;
- виготовлення коробчатих лопаток з листових заготівель;
- впровадження нового пристосування для двостороннього підрізування кінців біметалічних труб маслооходжувачів;
- централізована подача електролітів до верстатів електрохімічної обробки;
- впровадження напівавтоматів для зварювання в середовищі вуглекислого газу;
- застосування установок для зварювання під шаром флюсу; - впровадження багато постових зварювальних випрямлячів для централізованого живлення зварювальних агрегатів;
- заміна печі ДСВ - 10 піччю ДСВ 12;
- удосконалення технологічних процесів виробництва фасонного лиття; - реконструкція висвітлення зуборізної ділянки.
3 ЕЛЕКТРОПРИВОД МЕХАНІЗМУ ПІДЙОМУ
3.1 Вихідні дані для розрахунку механізму підйому
Таблиця 3.1 - Вихідні дані
|
№ |
Найменування |
По паспорту крана |
У системі СІ |
|
1. |
Номінальна вантажопідйомність |
mн=… т |
Gн =… Н |
|
2. |
Вага грузозахватного пристрою |
m0= … т |
G0= … Н |
|
3. |
Лінійна швидкість підйому вантажа |
V=… м/хв |
…. м/с |
|
4. |
Діаметр барабану |
Dк=…. мм |
…. м |
|
5. |
Передаточне число від двигуна до барабану |
i=…. |
…. |
|
6. |
Кратність поліспасту |
K=… |
…. |
|
7. |
ККД механізму (без поліспасту) |
m=…% |
….. |
|
8. |
Висота підйому груза |
H=… |
…. м |
|
9. |
ККД поліспаста |
пол=… |
….% |
|
10. |
Тривалість вмикання |
ПВ=40% |
….. |
3.2 Кінематична схема проектуючого механізму
Рисунок 3.1 – Кінематична схема механізму головного підйому
1 – двигун; 2 – муфта; 3 – редуктор; 4 – гальмо; 5 – барабан.
3.3 Розрахунок та вибір потужності електродвигуна
3.3.1 Попередній вибір двигуна
Враховуючи, що при підйомі вантажа статичний момент на валу двигуна, як завжди незначно відрізняється від номінального моменту двигуна, найбільш легко вибрати двигун по статичній потужності при підйомі вантажа, яка визначається:
(G H G 0 ) V 3
Pcт 
10 , кВт
де - загальний ККД механізму
=m∙пол;
Визначаємо номінальну частоту обертання двигуна:
D б n н 60 i K V
V 
n н 
, об/хв 60 i K D б
при цьому вибираємо двигун з nн найближчим до nдв.роз , не більш ніж (у межах +10%, -10%) розходження допускаються.
Вибираємо двигун типу…….. з фазним ротором, ТВ = ….%, U = …. В, = …. Гц.
[11]
- потужність……кВт;
- число полюсів – ….;
- частота обертання – …. об/хв;
- струм статора – …… А;
- cos - …..;
- струм ротора – ….. А;
- напруга ротора – ….. В;
- максимальний момент – ….. Н · м
- момент інерції – ….. кг∙м2
3.3.2 Визначення статичних моментів
Визначення статичних моментів: при підйомі вантажу МСПГ при опусканні вантажу МСОГ, при підйомі пустого вантажозахватного пристрою МСПО, при опусканні пустого вантажозахватного пристрою Мсоо. Пропонується графічний спосіб. Згідно з цим способом спочатку необхідно визначити момент МСПГ та
МСПО.
(G G ) D М СПГ 
H O б , Н м
2 i K
G D
М СПО 
O б , Н м
2 i K 0
де η – ККД механізму на хх для його визначення користуються кривими приведеними в джерелах.
М СОГ М СПГ 2 (М СПГ х ); х М СПО М СПГ (К З К З2 );
G
К З 0 ;
G 0 G Н
М СОО М СПО 2 (М СПО х );
3.3.3 Визначення динамічних моментів
Для стандартних магнітних контролерів типа КС, ТСА цей час визначається настройкою реле часу 1РУ, 2РУ, котре в сумі складає до 1,7с. З врахуванням особистого часу спрацьовування контакторів приймаємо:
t0-1=t4-5=t8-9=t12-13=2с
Час однаковий так як визначається одним і тим же реле, налаштування яких не змінюється.
Визначаємо Мдин 0-1:
1 2 J ПРИВ . Г . 1 2
t 0 1 J ПРИВ . Г . 
М ДИН 0 1 
, Н м;
М ДИН 0 1 t 0 1
J ПРИВ . Г . J ВРАЩ J ПОСТ . Г . , кг м 2 ; де J ВРАЩ (J ДВ J МУФТИ J ШКІВА ) (1,05 1,25 );
J ДВ 3 кг м 2 ;
J МУФТИ (0,1 0,2) J ДВ , кг м 2 ;
J ШКІВА (0,15 0,3) J ДВ , кг м 2 ;
Для поступово рухомих частин:
2
V 2
J ПОСТ . Г . (m О m Н ) , кг м ;
H
Де 
о – вага вантажозахватного пристрою; 
н – номінальна вага вантажу;
U – лінійна швидкість підйому вантажу
D б nн
V 
м/с ;
60 i K
n Н
Н ; рад/с
9,55
Визначаємо динамічний момент при розгоні на опускання вантажу (дільниця
4-5):
J ПРИВ . Г . 5 6 J ПРИВ . Г . 5 6
t 4 5 
М ДИН 4 5 ; М ДИН 4 5 t 4 5
Для змінного струму ω5-6=ωн, рад/с.
Визначимо динамічний момент, необхідний для зупинки двигунів при русі на спуск з вантажем (дільниця 6-7):
Час зупинки t6-7 = 1c.
J ПРИВ . Г . 5 6
М ДИН 6 7 , Н м;
t 6 7
Визначаємо динамічний момент при розгоні механізма на підйом в холосту (ділнка 8-9):
J ПРИВ . Г . 9 10
М ДИН 8 9 , Н м;
t 8 9
Визначаємо Jприв.0.:
J ПРИВ .0. J ВРАЩ J ПОСТ 0 , кг м 2 ;
V 2 2
J ПОСТ .0. m 0 , кг м ;
H
Визначаємо динамічний момент двигуна на ділянці 14-15 (зупинка при ході вниз вхолосту):
J ПРИВ .0. 13 14
M ДИН 14 15 
, Н м;
t14 15
t14 15 t 6 7 1 с;
ω13-14=n13-14/9,55, рад/с
Мдин12-13=(Іприв.о.
ω13-14)/t12-13
При цьому на підйом і на спуск використовуються стандартні характеристики відповідного магнітного контролера.
М 100 %
М СПГ % 
СПГ ;
М Н
Р 10 3
М Н Н , Н м ;
Н
3.3.4 Визначення підсумкових моментів
Визначаємо результуючі моменти двигуа для побудови діаграми:
М 0 1 М СПГ М ДИН 0 1 , Н м;
М 1 2 М СПГ , Н м;
М 4 5 М СОГ М ДИН 4 5 , Н м;
М 5 6 М СОГ , Н м;
М 6 7 М СОГ М ДИН 6 7 , Н м; М 8 9 М СПО М ДИН 8 9 , Н м;
М 9 10 М СПО , Н м;
М М М , Н м;
12 13 СОО ДИН 12 13
(+МСОО – при гальмывному спуску вантажозахватного пристрою та –МСОО – при силовому)
М 13 14 М СОО , Н м;
М М М , Н м;
14 15 СОО ДИН 14 15
3.3.5 Визначення часу по ділянкам
Визначаємо час встановленого руху на підйом 1-2 та 9-10. Якщо весь шлях, пройдений вантажем, Н, то, нехтюючи шляхом 2-3 проходимим при зупинці, отримаємо:
H 1 2 H H 0 1 ; м;
- V 1 2
Н 0 1 t 0 1 , м ;
2
- H 1 2 D б n 1 2
t1 2 
де V 1-2 
;
V 1 2 60 i K
Так само визначаємо t9-10:
H 9 10 H H 8 9 ; м
V 9 10
Н 9 10 t 8 9 , м ;
2
H t 
9 10 ;
9 10 V 9 10
Час t5-6=t13-14, тому:
H 5 6 H ( H 4 5 H 6 7 ), м ;
V 5 6
H 4 5 t 4 5 ; 2
V 5 6
H 6 7 t 6 7 , м ;
2
H 5 6
t 5 6 , c;
V 5 6
Для змінного струму n5-6=nн Визначаємо час пауз:
t P
ПВ % 
100 %;
t P 4t П
100 tP 1
П ПВ %
де t ; 4
t P t 0 1 t1 2 t 4 5 t 5 6 t 6 7 t 8 9 t 9 10 t12 13 t13 14 t14 15 , c;
Таким чином маємо усі дані для побудови навантажувальної діаграми.
 |
Визначаємо еквівалентний момент для двигуна змінного струму
Якщо здійснюється умова Мек
Мн, то обраний двигун проходить по завантаженю:
|
М
М Н |
|
|
Р Н 10 3 22000 М Н Н 705 |
298 ,01 Н м; |
3.3.6 Діаграма роботи проектуючого механізму
Рисунок 3.2 – Діаграма роботи проектуючого механізму
3.4 Вибір силового обладнання
3.4.1 Розрахунок та вибір пускорегулюючих пристроїв
При ремонті кранового електроустаткування, зв΄язаної із заміною двигуна другого типу, заміною магнітного або силового контролера чи заміною ящиків резисторів, буває необхідним призвести розрахунок величин опорів ступеней, вибирати стандартні ящики і скласти монтажну схему їх з΄єднань.
Метод стандартних відсоткових розбивок :
U H . P 206
R H . P 
2,44 O м ,
H . P
де Uн.р. – номінальна напруга ротора двигуна
Ін.р. – номінальний струм ротора при стандартному ПВ.
Опір ступенів в Омах визначається із співвідношення:
R ступ %
R ступ 
R H .P ,Ом
100
R R
R 
под роз 100 %
R роз
|
Ступінь |
По каталогу |
Розраховано |
Підібрано |
Похибка |
Запас по струму |
|||
|
R, % |
I, % |
R, Oм |
I, A |
R, Oм |
І, А |
R, % |
Iпід/Iроз |
|
|
Р1 – Р4 |
9 |
54 |
|
|
|
|
|
|
|
Р4 – Р7 |
31 |
35 |
|
|
|
|
|
|
|
Р7 – Р71 |
60 |
35 |
|
|
|
|
|
|
|
Р71 – Р10 |
40 |
35 |
|
|
|
|
|
|
|
Р1 – Р11 |
17 |
29 |
|
|
|
|
|
|
|
Р1 – Р14 |
76 |
17,5 |
|
|
|
|
|
|
Рисунок 3.3 – Схема з’єднання елементів опорів в ящиках Іроз=
·Ін.р.
Rроз=
·Rн
Вибираємо ящики опору типу:……..
І=…..А, R=……Ом
3.4.2 Розрахунок гальмівних пристроїв
1.Розрахунковий гальмівний момент визначається по формулі: Мт.р. = ( 94000 * Q * η * ηн ) / nн , Н∙м где Q – номінальна вантажопідйомність, т η – швидкість підйому м/с
ηн – к.п.д. механізму при повній загрузці
nн – номінальна частота обертання тормозного шківа, об/мин 2. Визначити з урахуванням режиму праці коефіцієнт запасу гальма Кз.т.
Режим: Важкий. Одне гальмо
3. Визначаємо тормозний момент: Мт = Кз.т. * Мт.р. =
4. Вибираємо гальмівний магніт перемінного струму. Умова вибору Мт.н. >
Мт
ТКГ______
Діаметр шківа –________
Гальмівний момент - _______
5.Виконуємо теплову перевірку вибраного гальма
5.1. Визначаємо допустиму потужність вибраного гальма
ΔРдоп = 350 * (10 * Дш + 1 ) * Дн
Дш – діаметр тормозного шківа, м
ΔРдоп =
5.2. Визначаємо потужність втрат при гальмуванні при заданому діапазоні регулювання
ΔР = ((0.38 * ΣIr * nн² * Nт) / (0.5 * 10 *Д²))* ( Мт.н./ (Мт.н. + Мс.макс) + Мт.н./ (Мт.н. - Мс.макс)) де ΣIr – сумарний момент інерції приведений до валу двигуна nн – номінальна частота обертання, об/мин
Nт – число гальмувань у час Nт = 240
Д - діапазон регулювання
Мт.н – номінальний момент, н *м
Мс.макс – найбільший момент стандартної навантаження
ΔР=
6.Необхідна умова перевірки
ΔРдоп ≥ ΔР
Умова виконується гальмо не перегрівається.
3.5 Розрахунок та вибір апаратів захисту та управління
3.5.1 Вибір апаратів захисту
Для захистів двигунів від великих піків струму, що виникають при заклинюванні механізму, при неправильному налагодженні схеми магнітного контролера чи невірній дії машиніста з силовим контролером, а також для захисту мережі від короткого замикання служить максимально-струмовий захист.
У даному проекті робимо розрахунок та вибір:
1. Індивідуального максимального струмового реле для проектуємого механізму;
2. Загальне максимально-струмове реле.
Максимально-струмове реле повинне відповідати умовам, що складають:
1. Уставка на яку повинно бути побудоване реле, повинно бути приблизно в середині діапазону струмів, на які може бути побудоване реле з обраною котушкою.
2. Катушка реле неповинна перегріватися, тобто повинна виконуватися умова:
I н . котушки I роз
У якості Ірозр. для окремого двигуна приймають Ін. Двигуна при ПВ=100% для загального реле І розр..
Вибір загального та індивідуального максимального реле [11]
|
Найменування механізму кранів |
Тип електродвигуна |
Потужність при ПВ=25% або ПВ=40% , кВт |
Номінальна сила струму статора при ПВ=40%, А |
|
Пересування моста |
|
|
|
|
Пересування візка |
|
|
|
|
Підйом |
|
|
|
Вибір максимального реле для двигуна пересування візка
I y 3 I н 3 80 ,5 241 ,5 A
Обираємо:
2ТД.______
Межа регулювання 110-312А
Електромагніт реле РЕО401-6ТД._______
Iк=300А
Виводи котушок М10
Для перевірки по нагріву визначаємо:
I H ,ТВ 40 % I H 
80 ,5 
63 ,64 А
Повинна виконуватись умова:
I к I H .ТВ 40 %
Обираємо загальне максимальне реле:
I y 1,25 ( K пуск I H 1 I H 2 )
K пуск 3
I y 1,25 (3 80 ,5 78 ,5) 569 ,25 A
Обираємо реле 2ТД.________
Межа регулювання 415-1160А
Електромагніт реле РЕО401-6ТД.____
Iк=600А
Виводи котушок М12
Для перевірки по нагріву визначаємо:
Повинна виконуватись умова: Ін.р > Іроз
Обрана катушка підходить по нагріву.
3.5.2 Вибір апаратів управління
Апаратурою керування й захисту прийнято називати такі електричні апарати, що служать для керування електродвигунами при пуску, зупинці, регулюванні швидкості, а також для захисту їхніх обмоток від перевантаження, надмірного зниження напруги й струмів короткого замикання.
Кожен апарат електричного кола повине задовольняти наступним вимогам:
1. Кожен електричний апарат повинний мати визначну термічну стійкість, тобто не перегріватися понад припустимі межі при нормальному режимі роботи, при короткому замикані в електричному колі.
2. Електрична ізоляція апарата повинна витримувати будь-яку напругу, що може, хоча б миттєво, з'явитися в електричному ланцюзі при експлуатації апарата.
3. Контакти апарату повинні вмикати й вимикати максимально можливі струми, що можуть виникнути, хочаб короткочасно, при експлуатації апарата. Основними параметрами, по яким обирається більшість апаратів, є величина напруги, припустиме навантаження, число рівних блокувальних контактів. У схемі даного проекту використовуються наступна апаратура:
1. Рубильник (QS) – найбільш простий апарат, за допомогою якого можна вмикати й вимикати силовий електричний ланцюг, та ланцюг керування, без навантаження. Обираємо для силового кола рубильник
Р=…..кВт
Іном=…..А Тип:…….
2. Командоконтролер типу…….., Iн = …. А, Iвк = …. А.
3. Кінцеві вимикачі (SQ1,SQ2) служать для автоматичного відключення двигуна при досягненні механізмом крайнього положення, перехід якого зв'язаний з поломкою механізму, будь-якої його частини. Обираємо вимикач типу КУ-701.
4. Контактор – призначений для вмикання двигуна, гальм, пускових та регулюючих опорів та інше. Обираємо контактор типу КТ____, Рн=……Вт, І….А. 5. Реле часу найбільше розповсюдження у комплектних пристроях управління електроустановками отримали ре часу постійного струму РЕВ – …., кількість…… шт, Рн = … кВт,Uн=110В.
6. Реле напруги приймаються в ЕП в якості нульового захисту, реле управління проти ввімкненням, реле контролю напруги, блокувальних тощо. Найбільш розповсюдження в комплектних пристроях знайшли у ланцюгах змінного струму РЕВ –….,U=380 В, Рн = …Вт. РЕВ-…..,межа регулювання …… А.
7. Плавкі запобіжники (FU1,FU2) – служать для захисту електричних ланцюгів від коротких замикань. Умова обирання:
Іроз < Іпл.уст.
Іроз. = Рн / Uн
Іроз. – максимальний робочий струм змикаючого ланцюга.
Рн – споживаєма потужність катушок (контактор, реле) приведена у каталогах.
Іном=….А, тип ПР……
3.6 Побудова механічних характеристик електродвигуна
Механічною характеристикою двигуна називається залежність його швидкості, ковзання від моменту, що розвивається.
Природна характеристика двигуна відповідає основній схемі його включення й номінальним параметром живлячої напруги.
На основі розділу 3.3.3 будуємо природну характеристику електродвигуна.
Дано:
Рн=___кВт υ=_____ ωн=______рад/с λ=_____ cosυ = ___ ƞ=_____
U = 380В
Розв’язання
1. Визначаємо координати трьох характерних точок механічної характеристики:
Перша точка:
а) момент М = 0
б) ковзання S = 0 Друга точка:
а) номінальний момент двигуна
Р н 10 3
М н 
298 Н м
н
б) номінальне ковзання
1 н
S н , де
1
2 f 2 3,14 50
1 78 ,5 рад / с p 4
Третя точка:
а) максимальний момент двигуна
Ммакс=Мн·2=______Н·м
М макс
2,96
М н
б) критичне ковзання
Sк=Sн·(λ+
2. Задаючись величиною ковзання S у долях згідно таб.2 та підставляючи ці значення у рівняння механічної характеристики.
|
Найменування |
Значення |
|||||||||
|
Ковзання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Момент |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Швидкість обертання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 М н
М 
, Н м
S S к
3. Визначаємо значення ковзання відповідне ковзанню по формулі:
1 (1 S )
Рисунок 3.4 – Природна механічна характеристика двигуна
4 ЕЛЕКТРОПРИВОД 2
4.1 Вихідні дані для розрахунку механізму пересування
Таблиця 4.1 - Вихідні дані
|
№ |
Найменування |
По паспорту крана |
У системі СІ |
|
1. |
Номінальна вантажопідйомність |
mн, т |
Gн , Н |
|
2. |
Вага моста крану без вантажу |
m0, т |
G0, Н |
|
3. |
Лінійна швидкість пересування механізму |
V, м/хв |
м/с |
|
4. |
Діаметр ходових коліс |
Dк, мм |
М |
|
5. |
Діаметр цапфи (шийки моста) ходового колеса |
dі, мм |
М |
|
6. |
Передаточне число від двигуна до барабану |
i |
і |
|
7. |
ККД механізму |
η,% |
% |
|
8. |
Протяг вмикання |
ПВ, % |
% |
|
9. |
Довжина шляху, прохідність механізмом |
L, мм |
м |
|
10. |
Відстань між рейками |
В, мм |
м |
|
11. |
База механізму (відстань між крайніми ходовими колесами) |
Ɩб, мм |
м |
4.2 Кінематична схема проектуючого механізму
1. Редуктор;
2. Муфта;
3. Електродвигун;
4. Колесо;
5. Електрогідравлічний штовхач
Рисунок 4.1 – Кінематична схема механізму пересування
4.3 Розрахунок та вибір потужності електродвигуна
4.3.1 Попередній вибір двигуна
Ураховуючи, що при пересуванні номінального вантажу статичний момент на валу двигуна мало відрізняється від номінального моменту двигуна, найбільш простіше спочатку вибирати двигун по статичної потужності у цьому ж режимі: Рст = Fст · V · 10-3 / де, Fст – статична сила опору пересування з вантажем обґрунтована тертям, Н.
V – задана швидкість пересування, м/с.
- ККД механізму.
Статична сила опору Fст може бути визначена по формулі:
Fст = 2 · k · (Gн + Go) · (М · (dц / 2) + ) / Dк
де, Gн, Go, dц, Dк – дивись таблицю вихідних даних.
k – коефіцієнт, ураховуючи тертя ребер коліс о рейки. Величина k залежить
від відношення ширини крана до його довжини:
В / ℓб = 23 / 9,75 = 2,35 – обираємо k = 2,35
Gн = mн · g , H
Go = mo · g , H
M – коефіцієнт тертя у підшипниках опор ходового колеса. Згідно таб.
приймають для підшипників гойдання М = 0,0015 0,02, обираємо М = 0,0015;
– коефіцієнт тертя гойдання ходових колес, приймають = 0,0005
0,0001, обираємо = 0,0005
nдв.роз.= 60 · V · і / (П · Dк) , об/хв.
при цьому вибираємо двигун з nн найближчим до nдв.роз , не більш ніж (у
межах +10%, -10%) розходження допускаються.
Вибираємо двигун типу ____________ з фазним ротором, ПВ ,%, U , В, = 50 Гц.
- число полюсів – __;
- потужність – __ кВт;
- частота обертання – ____ об/хв;
- струм статора – ____ А;
- cos - ____;
- струм ротора – ____ А;
- напруга ротора – ___ В;
- максимальний момент – ____ Н · м.
4.3.2 Визначення статичних моментів
При пересуванні механізму з вантажем (Мст.г) та без вантажу (Мст.о), ці моменти уявляються силами тертя і тому вони завжди реактивні тобто спрямовані на зустріч руху.
Мст.г = Fст.г · Dк / (2 · і · ) , Н · м
Мст.о = Fст.о · Dк / (2 · і · о)
де, Fст.о – сила статичного опору при пересуванні без вантажу, Н.
о – ККД механізму при пересуванні без вантажу Fст.о = 2 · к · Go · (M · (dц / 2) + f) / Dк , Н
о = 0,65Мст.о , Н·м
Визначаємо час розгону:
Протяг пуску при застосуванні силових контролерів залежіть від кранівника. Типовими конструкціями він передбачається 4 – 6 с. Але він може бути як менше, так і більше вказаної величини. У розрахунку рекомендується задаватися умовою ―а‖ ,а час розгону визначати так: t0-1 = V1-2 / a
V1-2 = П · Dк · nн / (60 · і) , c.
4.3.3 Визначення динамічних моментів
Визначаємо динамічний при розгоні з вантажем Мдим0-1
t0-1 = Jпри.г · W1-2 / Mдин.0-1
Mдин.0-1 = Jпри.г · W1-2 / t0-1
W1-2 = W5-6 = Wн = nн / 9,55 ,рад/с
Визначаємо момент інерції механізму з вантажем, приведений до валу двигуна:
Jприв.г = Jобер. + Jпост.г
Jобер. = (Jдв + Jмуфти + Jшківа) · (1,05 1,25) ,кг·м2
Jмуфти = 0,2 · Jдв , кг·м2
Jшківа = 0,15 · Jдв ,кг·м2
Для поступово-рухомих частин:
Jпост.г = (mo + mг) · (V / Wн) 2, кг · м2 mг = Gн / 9,81 , кг
V = П · Dк · nн / (60 · і) , м/с
Визначаємо динамічний момент при розгоні без вантажу Мдин 4-5
Мдин 4-5 = Jпри.о · W5-6 / t4-5
Jпост.о = mo · (V / Wн) 2 , кг·м2. t4-5 = t0-1
Jприв.о = Jобер. + Jпост. о
Визначаємо динамічний момент при гальмуванні з вантажем:
Для розрахунку приймаємо, що гальмування відбувається тільки під дією гальмового моменту двигуна, тобто механічне гальмо накладається у аварійних випадках.
t 2-3 = Jприв.г · W 1-2 / Mдин 2-3
так як при гальмуванні, напрямок моменту двигуна та статичного Мст.г
співпадає, то
Мдин2-3 = Мт.сер.г + Мст.г, Н∙м
Визначаємо динамічний момент при гальмуванні без вантажу:
Мдин6-7 та час t6-7 гальмування визначається аналогічно: t6-7 = Jприв.о · W5-6 / Мдин6-7 , с
Мдин6-7 = Мт ср о + Мдин0-1 ,Н·м.
4.3.4 Визначення підсумкових моментів
М0-1 = Мст.г + Мдин0-1 , Н· м
М1-2 = Мст.г , Н · м
М2-3 = Мст.г – Мдин2-3 , Н · м
М5-6 = - Мст.о , Н · м
М4-5 = - (Мст.о + Мдин4-5) , Н · м
М6-7 = Мдин6-7 – Мст.о , Н · м
4.3.5 Визначення часу по ділянкам
Час установленого пересування з вантажем L1-2 визначається з наступних розумінь. Увесь шлях L механізм проходить в три етапи:
- при розгоні – L0-1;
- на установленій швидкості – L1-2; - при гальмуванні – L2-3.
Таким чином:
L0-1 = L – (L0-1 + L2-3)
При цьому:
L0-1 = V1-2 / 2 · t0-1 , м.
L2-3 = V1-2 / 2 · t2-3 , м.
Тоді час:
t1-2 = L1-2 / V1-2,с
Час установленого руху без вантажу визначається аналогічно:
V5-6 = П · Dк · nн / (60 · і) , м/с t5-6 = L5-6 / V5-6 , с
Час пауз t3-4 та t7-8 приймаємо рівними та визначаємо так:
ПВзад% = tp / tц · 100% = tp / (tp + tп) =>
=> tп = tp · (100 – Пвзад%) / ПВзад%
tp = t0-1 + t1-2 + t2-3 + t4-5 + t5-6 + t6-7 , с
Тепер маються усі дані для побудови діаграми навантажень.
Визначаємо середнє квадратичні (еквівалентні) величини при заданій ПВзад%
Ме.фак= 
М20-1·t0-1+M21-2·t1-2+M22-3·t2-3+M24-5·t4-5+M25-6·t5-6+M26-7·t6-7 / t0-1 + t1-2 + t2-3 + t4-5 + t5-6 + t6-7 , Н∙м
Ме Мн
Мн = Рн · 103 / Wн , Н · м
Для перевірки вірності вибраного двигуна повинна виконуватись умова
Ме / Мн = 0,8 1
4.3.6 Діаграма роботи проектую чого механізму
Рисунок 4.2 – Діаграма роботи проектуючого механізму
4.4 Вибір силового обладнання
4.4.1 Розрахунок та вибір пускорегулюючих пристроїв
Метод стандартних відсоткових розбивок для асинхронного двигуна з фазним ротором:
Rн.р = Uн.р / ( 3 · Iн.р) , Ом
Rступ. = Rступ% / 100 · Rн.р , Ом
R = Rпод – Rроз / Rроз · 100%
|
Ступінь |
По каталогу |
Розраховано |
Підібрано |
Похибка |
Запас по струму |
|||
|
R, % |
I, % |
R, Oм |
I, A |
R, Oм |
I, A |
R, % |
Iпід/Iроз |
|
|
Р1 – Р4 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р4 – Р7 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р7 – Р10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Р10 - Р13 |
|
|
|
|
|
|
|
|
Р1 Р7 Р13
Р4 Р10
Вибираємо ящики опору типу: _______________________
4.4.2 Розрахунок та вибір гальмових пристроїв
Гальмівний момент визначаємо з умов забезпечення задержання механізму
при найбільших можливих статичних навантажень з урахуванням заданого максимального вибору механізму при зупинці
Мт.р = Мс.макс · 2н + Jг · V · nн / (19,125 · Sмакс), Н∙м
Sмакс = 2 · (0,6 0,8) · V2н
Визначаємо необхідний гальмівний момент гальма:
Мг = Кз.т · Мт.р, Н∙м
Кз.т = 1,25
Визначаємо максимально допустимий момент зціплення з рельсом:
Мг.макс = 15000 · nк · Vн · Qo · н / nн nк = 1
Мг.макс = 15000 · 1 · 1,07 · 151 · 0,75 / 576 = 3155,6 Н · м
Момент вибираємого гальма повинен знаходитись у межах
Мг Мг.н Мг.макс
Вибираємо гальмо ___________
Діаметр шківа 500мм.; відхід колодок 1,5мм.; гальмовий момент 2500Н·м
Перевіряємо вибране гальмо по тепловому режиму:
Рдоп > Р
1. Визначаємо допустиму потужність розсіювання втрат напруги Рдоп = 350 · (10 · Dш + 1) · Dш , кВт де, Dш – диаметр шківа, м
2. Визначаємо потужність втрат при гальмуванні при заданому діапазоні регулювання
Р = 0,38 · Jг · n2н · Nт / (0,5 · 106 · Д2) · [Мт.н / (Мт.н + Мс.макс) + + Мт.н /
(Мт.н – Мс.макс)] , кВт де, Nт = 240
Якщо умова Рдоп > Р виконується, значить гальмо по тепловому режиму проходить.
4.5 Розрахунок та вибір апаратів захисту та управління
4.5.1 Вибір апаратів захисту
Для захистів двигунів від великих піків струму, що виникають при заклинюванні механізму, при неправильному налагодженні схеми магнітного контролера чи невірній дії машиніста з силовим контролером, а також для захисту мережі від короткого замикання служить максимально-струмовий захист.
У даному дипломному проекті робимо розрахунок та вибір:
1. Індивідуального максимального струмового реле для проектуємого
механізму;
2. Загальне максимально-струмове реле.
Максимально-струмове реле повинне відповідати умовам, що складають:
1. Уставка на яку повинно бути побудоване реле, повинно бути приблизно в середині діапазону струмів, на які може бути побудоване реле з обраною котушкою.
2. Котушка реле неповинна перегріватися, тобто повинна виконуватися умова:
І н .катушки н ≥ Ірозр.
ПВ 100 %
У якості І розр. для окремого двигуна приймають Ін. Двигуна при ПВ=100% для загального реле І розр.
Вибір загального та індивідуального максимального реле
|
Найменування механізму |
Тип електродвигуна |
Потужність при ПВ = 40%,.кВт |
Номінальна сила струму при ПВ = 40%, А |
|
Пересування моста |
|
|
|
|
Пересування возика |
|
|
|
|
Підйом |
|
|
|
Вибір максимального реле для двигуна пересування моста
Іу=3 · Ін при ПВ = 40 % , А Обираємо:
Типу _____________
Межа регулювання ________ А
Електромагніт реле ___________
Виводи котушок _____
Для перевірки по нагріву визначаємо:
Iн.пв40% = Iн · ПВзад / ПВстанд , А
Повинна виконуватися умова: Ік. > Ін.двиг
Умова по нагріву Iк > Iн.двиг.пер.м.
Обираємо загальне максимальне реле:
Уставка загального максимального реле:
Іу = 1,25 · (Кпуск · Ін1 + Ін2), А Кпуск = 3
Обираємо реле ___________
Межа регулювання _______ А
Ік = ______А
Виводи котушок _____
Для перевірки по нагріву визначаємо:
Повинна виконуватися умова: Ін.р > Іроз
Якщо умова Ін.р > Іроз виконуэться, тоді обрана котушка проходить по нагріву.
4.5.2 Вибір апаратів управління
Апаратурою керування й захисту прийнято називати такі електричні апарати, що служать для керування електродвигунами при пуску, зупинці, регулюванні швидкості, а також для захисту їхніх обмоток від перевантаження, надмірного зниження напруги й струмів короткого замкнення.
Кожен апарат електричного ланцюга повинний задовольняти наступним вимогам:
1. Кожен електричний апарат повинний мати визначну термічну стійкість, тобто не перегріватися понад припустимі межі при нормальному режимі роботи, при короткому замкнені в електричному колі.
2. Електрична ізоляція апарата повинна отримувати будь-яку напругу, що може, хоча б миттєво, з'явитися в електричному колі при експлуатації апарата.
3. Контакти апарату повинні вмикати й вимикати максимально можливі струми, що можуть виникнути, хоча б короткочасно, при експлуатації апарата. Основними параметрами, по яким обирається більшість апаратів, є величина напруги, припустиме навантаження, число рівних блокувальних контактів. У схемі даного курсового проекту використовуються наступна апаратура:
1. Рубильник (QS) – найбільш простий апарат, за допомогою якого можна вмикати й вимикати силовий електричне коло та коло керування, без навантаження. Обираємо для силового кола рубильник Р31 – 3-х полюсний, Iн = 160 А.
2. Командоконтролер (SА) – К 160, Iн = 160 А, Iвк = 700 А.
3. Кінцеві вимикачі (SQ1,SQ2) служать для автоматичного відключення двигуна при досягненні механізмом крайнього положення, перехід якого зв'язаний з поломкою механізму, будь-якої його частини. Обираємо вимикач типу КУ-701.
4. Контактор – призначений для вмикання двигуна, гальм, пускових та регулюючих опорів та інше. Обираємо контактор типу КТПВ 622. Рн=50Вт.
5. Реле часу найбільше розповсюдження у комплектних пристроях управління електроустановками отримали ре часу постійного струму РЕВ – 817, Рн = 25 Вт.
6. Реле напруги приймаються в ЕП в якості нульового захисту, реле управління проти ввімкненням, реле контролю напруги, блокувальних тощо. Найбільш розповсюдження в комплектних пристроях знайшли у колах змінного струму РЕВ – 825,U=380 В, Рн = 25Вт.
7. Плавкі запобіжники (FU1,FU2) – служать для захисту електричних ланцюгів від коротких замкнень. Умова обирання:
Іроз. < Іпл.уст.
Іроз. = Рн / Uн
Іроз. – максимальний робочий струм замикаючого кола.
Рн – споживаєма потужність котушок (контактор, реле) приведена у каталогах.
Визначаємо потужність котушок (контактор, реле) змінного струму: Рн. = nк · 50 = 9 · 50 = 450 Вт nк – кількість котушок контактора
Визначимо струм замикаючого кола
Іроз.= 450 / 380 = 1,18А
Іпл.вст = 30 А
Умова Іроз.< Іпл.уст. виконується тому, що 1,18 А < 30А
Іном.запобіжника = 100А
Обираємо тип запобіжника ПН-2.
4.6 Побудова механічних характеристик електродвигуна
Механічною характеристикою двигуна називається залежність його швидкості, ковзання від моменту, що розвивається.
Природна характеристика двигуна відповідає основній схемі його включення й номінальним параметром живлячої напруги.
На основі розділу 4.3.3 будуємо природну та гальмівну характеристики електродвигуна.
Дано:
Рн = ___ кВт Wн = ___ рад /с cosυ = ___ ή = ___
U = ___В
Розв’язання:
1. Визначаємо координати трьох характерних точок механічної характеристики:
|
Перша точка: |
|
а) момент М = 0 |
|
|
|
б) ковзання S = 0 |
|
Друга точка: Мн = 103 Рн / Wн , Н · м |
|
а) номінальний момент двигуна |
|
|
|
б) номінальне ковзання |
Sн = W1 – Wн / W1
W1 = 2 · П · f / P , рад/с
де, Р – число пар полюсів;
Третя точка: а) максимальний момент двигуна
Ммакс = _____ Н · м
= Ммакс / Мн
б) критичне ковзання відповідно М = Ммакс
Sк = Sн · (м + √м 2 – 1)
2. Задаючись величиною ковзання S у долях (згідно таб.) та підставляючи ці значення у рівняння механічної характеристики:
|
Найменуванн я |
Значення |
|||||||||
|
Ковзання |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Момент, Н · м |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Швидкість обертання, рад/с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
М = 2 · Ммакс / ((Sк / S) + (S / Sк)) , Н · м
3. Визначаємо значення ковзання відповідне ковзанню по формулі:
= W1 · (1 – S), рад/с
Рисунок 4.4 – Природна механічна характеристика двигуна
5 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
5.1 Економічна сутність основних виробничих фондів підприємства
До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда.
Окрім основних виробничих фондів до складу основних фондів промисловості входять і основні невиробничі фонди, до яких відносять такі об'єкти невиробничого призначення (житлові будинки, дитячі садки, школи, лікарній інші об'єкти охорони здоров'я і культурно-побутового призначення).
Вони перебувають у віданні промислових підприємств (вони не безпосередньо, а побічно впливають на процес виробництва).
Основні виробничі фонди промисловості - це засоби труда, що беруть участь у багатьох виробничих циклах, зберігаючи при цьому свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на виготовлену продукцію частинами в міру зношування.
Основні фонди промисловості займають важливе місце в національному багатстві. Питома вага промисловості в основних виробничих фондах народного господарства складає більш 48%.
Темпи росту основних виробничих фондів промисловості перевершують темпи росту основних виробничих фондів у цілому по народному господарству.
Наприклад, за 1980-1990 р. основні виробничі фонди збільшилися в промисловості в 1,3 разу, а в усім народному господарстві - у 1,05 разу.
5.2 Класифікація і структура основних виробничих фондів підприємства
Для виробництва будь-якого виду продукції необхідна наявність і взаємодія трьох елементів: засобів праці, предметів праці і живої праці.
Засоби праці і предмети праці являють собою засоби виробництва, що, беручи участь у виробничому процесі в натуральній і вартісній формі, в сукупності складають речовинний зміст виробничих фондів. Залежно від специфіки характеру, участі у виробничому процесі і засобу обороту виробничі фонди поділяються на основні та оборотні (рис. 5.1).
Рисунок 5.1 - Структура основних фондів
Основні фонди поділяються на виробничі та невиробничі. Основні виробничі фонди функціонують у сфері матеріального виробництва підприємства. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва, задовольняючи соціальні потреби працівників підприємства: житловий фонд, будинки відпочинку, медичні заклади, заклади громадського харчування та ін.
У промисловості залежно від сфери функціонування основні виробничі фонди поділяються на промислово-виробничі та непромислово-виробничі.
До промислово-виробничих фондів належать засоби праці підприємства, призначені для виробництва промислової продукції. Непромислово-виробничі фонди — це засоби праці непромислових підприємств (підприємства сільськогосподарського призначення, ремонтно-будівельні дільниці, транспортні цехи та ін.).
За належністю основні виробничі фонди поділяють на власні і залучені. Власні основні фонди — це фонди, які знаходяться на балансі підприємства. Залучені — взяті в тимчасове користування в іншої організації на умовах оренди або надання послуг.
За ознакою використання основні фонди поділяють на діючі, до яких належать засоби праці, що функціонують у процесі виробництва як в основному, так і в підсобному, і недіючі, якими вважаються фонди, які перебувають на стадії вибуття у зв'язку з їхнім зносом, на консервації або в запасі.
Для бухгалтерського обігу основні засоби поділяються, відповідно до положення (стандарту) 7 "Основні засоби", на 9 груп:
— земельні ділянки;
— капітальні витрати на поліпшення земель;
— будинки, споруди та передавальні пристрої;
— машини та обладнання;
— інструменти, прилади, інвентар (меблі);
— транспортні засоби;
— робоча і продуктивна худоба;
— багаторічні насадження; — інші основні фонди.
У промисловості традиційно використовується наступна видова класифікація основних фондів (рисунок 5.2).
Згідно з наведеною класифікацією та роллю, яку відіграють основні фонди в процесі виробництва, розрізняють активну і пасивну частини основних фондів.
До активної частини відносять основні фонди, які беруть безпосередню участь у процесі виробництва. Це машини та устаткування, інструменти, приладдя та пристрої для вимірювання тощо. До пасивної частини (будівлі, споруди) належать основні фонди, що забезпечують нормальне функціонування виробничого процесу, створюють умови для нього.
У податковому обліку, згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", при визначенні амортизації фондів беруть до уваги розподіл фондів на 4 групи:
— будинки, споруди, передавальні пристрої;
— автомобільний транспорт та вузли до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання;
— будь-які інші фонди, не включені до груп 1,2,4;
— електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного
оброблення інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
Видова класифікація основних фондів
Рисунок 5.2 – Видова класифікація основних фондів
Співвідношення різних груп основних фондів у загальній їх вартості становить виробничу структуру основних фондів. Прогресивною є така структура основних фондів, де активна частина основних фондів зростає.
Чинники впливу на виробничу структуру основних фондів:
— виробничі та матеріально-технічні особливості галузі;
— форми суспільної організації виробництва;
— форми відтворення основних фондів;
— технічний рівень виробництва;
— рівень організації будівельних робіт;
— розміщення підприємства.
Для поліпшення виробничої структури основних фондів можливе впровадження таких заходів: оновлення та модернізація устаткування; механізація та автоматизація виробництва; правильна розробка проектів будівництва та високоякісне виконання планів будівництва підприємств; ліквідація обладнання, яке не використовується та встановлення обладнання, що забезпечить правильніші пропорції між його окремими групами.
Галузева структура основних фондів характеризується співвідношенням величини основних фондів різних галузей до їх загальної вартості.
Вікова структура основних фондів — це відношення різних вікових груп основних фондів до їх загальної вартості.
Джерелами формування майна підприємств і відповідно основних фондів можуть бути: грошові і матеріальні внески засновників, прибутки, отримані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності; прибутки від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів відповідних рівнів; інші джерела, не заборонені законодавством.
5.3 Зношеність і амортизація основних фондів підприємства
У процесі виробничого використання основні фонди поступово зношуються і в результаті втрачають свою первісну і споживчу вартість. Економічна сутність зносу полягає у втраті фондами їхньої вартості.
Розрізняють фізичний і моральний знос основних фондів. Фізичний знос — це втрата основними фондами їх споживчих якостей, що є проявом впливу на основні фонди природно-кліматичних (атмосферні опади, сонце, мороз і т. д.) і технічних (змінність, експлуатаційні навантаження, якість технічного обслуговування і т. д.) умов. Розмір фізичного зносу основних фондів залежить від безлічі чинників, у тому числі від якості їхнього виготовлення, запроектованих технічних характеристик, від властивостей матеріалів, з яких вони вироблені і т. д. Фізичний знос пов'язаний також з кваліфікацією обслуговуючого персоналу, своєчасністю і якістю проведеного поточного обслуговування і ремонту і зумовлений цілим рядом інших причин. Постійно накопичуючись, фізичний знос знижує технічні і економічні характеристики основних фондів і в кінцевому підсумку призводить до повної втрати ними споживчої вартості, робить основні фонди непридатними для використання.
Розрізняють фізичний частковий та фізичний повний знос. Частковий знос можна усунути. Це означає, що споживчі якості основних фондів відновлюються за рахунок ремонту. Повний знос не можна усунути, він зумовлює необхідність ліквідації зношених фондів та заміни їх новими.
Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів (Кф.зн), який можна обчислити за такими формулами:
де А— сума амортизаційних відрахувань від початку служби (сума зношення),
грн;
Вкр — вартість капремонтів основних фондів від початку служби, грн.
Фізичний знос основних фондів у відсотках можна обчислити за формулою
де Тф, Тн — відповідно фактичний та нормативний строк служби обладнання,
роки.
Моральний знос настає, як правило, раніше від фізичного, тобто основні фонди, які ще не можуть бути використані, економічно вже не ефективні. Моральний знос — це зменшення вартості основних фондів під впливом
підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці, а також у результаті створення нових, більш продуктивних та економічно вигідних машин і устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації.
Моральний знос буває двох форм. Моральний знос першої форми виникає в результаті знецінення старих основних фондів по причині зниження витрат виробництва в галузях, що поставляють основні фонди будівництву. В результаті вартість нових основних фондів тієї ж конструкції стає нижчою, ніж була в раніше випущених. Тому в процесі їхньої експлуатації на готову продукцію вони будуть переносити меншу по величині частку вартості, що робить їх відповідно більш ефективними і стимулює заміну старих фондів на нові.
Моральний знос другої форми — це обезцінення старих основних фондів через створення нових, більш ефективних.
Моральний знос 1-ої форми вимірюється за допомогою коефіцієнта морального зносу 1-ої форми (Км.зн.1):
Моральний знос 2-ої форми оцінюється за допомогою коефіцієнта морального зносу 2-ої форми:
де , — повна вартість (ціна) відповідно застосованого і нового засобу праці;
Пз, Пн— продуктивність або інший пріоритетний техніко-експлуатаційний показник тих самих засобів праці.
Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (Кзаг.зн) визначається за формулою
Отже, в результаті фізичного та морального зносу основні фонди, що беруть участь у виробничому процесі, поступово втрачають свої корисні властивості та споживчі якості засобів праці і потребують обов'язкової заміни.
Процес відшкодування зношування основних фондів здійснюється шляхом амортизації.
Амортизація це процес перенесення вартості основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їхнього повного відновлення.
Амортизаційні кошти надходять підприємству у складі виручки від реалізації готової продукції (робіт, послуг) і накопичуються для подальшого використання як джерела відтворення вартості основних засобів в амортизаційному фонді.
Амортизаційний фонд являє собою кошти для простого відтворення основних засобів. Проте якщо в результаті технічного прогресу у відповідних галузях народного господарства має місце зниження собівартості засобів виробництва, що там створюються, і, відповідно, зниження оптових цін на них, то амортизаційні кошти можуть виступати і як джерело розширеного відтворення основних засобів.
Амортизаційний фонд накопичується підприємствами поступово і
використовується для вкладень в основні засоби не відразу, а в міру накопичення коштів. Тому якийсь час кошти амортизаційного фонду є вільними, вони або відкладаються на банківських рахунках, або вкладаються підприємствами в оборотні засоби і засоби обігу. Вкладення цих коштів (які є частиною фонду основних коштів) у оборотні засоби і засоби обігу переконливо свідчить про неприпустимість змішування понять "основні засоби", "оборотні засоби", "засоби обігу" з фінансовими поняттями "основні кошти", "оборотні кошти": вочевидь, У даному разі мова йде по фінансування оборотних засобів і засобів обігу за рахунок основних коштів. Така точка зору, проте, в економічній літературі і в господарській практиці поки що не знаходить визнання. Звичайно вільні кошти амортизаційного фонду відносять до оборотних коштів.
Амортизаційні відрахування здійснюються за певними нормами. Норма амортизації — це встановлений річний (квартальний) відсоток відшкодування вартості зношення частини основних фондів. Норми амортизації, які застосовуються на підприємстві, мають бути економічно обґрунтованими і спрямованими на своєчасне відшкодування основних фондів.
Норма амортизації (На) для певної групи обладнання визначається із залежності:
де Вл — ліквідаційна вартість основних фондів певної групи, грн;
Тсл — термін служби основних фондів, визначений за технічною документацією, років.
У сучасних умовах господарювання підприємства здійснюють нарахування амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" — у податковому обліку та згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обігу 7 "Основні засоби" — у бухгалтерському обігу.
Законом України від 24 грудня 2002 року № 349-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" було введено поділ основних фондів для цілей оподаткування на 4 групи: а) будинки, споруди, передавальні пристрої; б) автомобільний транспорт та вузли до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше офісне обладнання; в) будь-які інші фонди, не включені до груп а, б, в; г) електронно-обчислювальні машини, машини для автоматичного оброблювання інформації, їхнє програмне забезпечення, засоби зчитування та друку інформації, стільникові телефони, мікрофони і ради, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів.
5.4 Показники і шляхи поліпшення використаних основних виробничих фондів підприємства
Використання основних виробничих фондів підприємства характеризується системою показників. Головними вартісними показниками використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість.
Фондовіддача засвідчує, скільки отримано валової продукції у вартісному виразі на одиницю вартості основних виробничих фондів і визначається діленням
валової продукції на середньорічну вартість основних фондів сільськогосподарського призначення. її можуть обчислювати як загалом по підприємству, так і за окремими його підрозділами та галузями (тваринництва, рослинництва).
Фондовіддача основних виробничих фондів різних підприємств може істотно відрізнятися. Це залежить від низки чинників, основні з яких - рівень оснащеності цим ресурсом, ступінь придатності, раціональне співвідношення між силовими і робочими машинами, між основними й оборотними фондами та ін. Інколи спад фондовіддачі відбувається внаслідок уведення в дію нових складів, інших інфраструктурних одиниць, котрі не виробляють продукцію. Тому не завжди зниження фондовіддачі об'єктивно відображає рівень господарської діяльності підприємства й ефективності використання основних фондів.
Оберненим показником фондовіддачі є фондомісткість. Вона показує, скільки основних засобів у вартісній оцінці було використано на виробництво одиниці продукції. Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до підвищення, то фондомісткість - до зниження, оскільки вони перебувають в оберненій залежності.
Економічна ефективність виробничих фондів характеризується узагальнюючим показником їх рентабельності - нормою прибутку. Його визначають як відсоткове відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів:
Норма прибутку показує, скільки одержано прибутку на одиницю вартості виробничих фондів, дає уявлення про їх окупність.
Кругообіг основних фондів здійснюється в кілька виробничих циклів. Період, упродовж якого нарахована амортизаційна сума, дорівнює вартості основних фондів і засвідчує час їх обороту.
Для характеристики руху основних фондів використовують низку показників:
- К - коефіцієнт зростання - визначають як відношення суми основних засобів на кінець року до їх вартості на початок року;
- Кв - коефіцієнт вибуття - визначають як відношення вартості вибулих основних засобів до їх суми на початок року;
- Ко - коефіцієнт оновлення - визначають як відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх фондів на кінець року;
- Кд - коефіцієнт зносу - визначають як відношення суми зносу (амортизації) до середньорічної вартості основних фондів.
Від рівня використання виробничих фондів значною мірою залежать розвиток і темпи виробництва підприємства, зниження собівартості продукції та підвищення рентабельності. Основні шляхи підвищення використання основних фондів:
- зростання рівня фондозабезпеченості підприємства;
- удосконалення засобів праці, підвищення їх надійності та довговічності;
- здешевлення будівництва приміщень і споруд, використання місцевих будівельних матеріалів;
- удосконалення структури основних засобів, збільшення їх активної частини;
- встановлення оптимальних пропорцій між основними виробничими фондами й оборотними засобами;
- раціональна спеціалізація та концентрація виробництва;
- упровадження прогресивних технологій виробництва продукції;
- підвищення кваліфікації кадрів й удосконалення матеріального стимулювання.
6 ЕКОНОМІКА ВИРОБНИЦТВА
6.1 Розрахунок чисельності електроремонтного персоналу цеху Визначення оптимальної чисельності персоналу є найважливішим елементом управління трудовими ресурсами на підприємстві. Кількість працюючих та їх якісний склад впливають на результати всіх видів діяльності металургійного підприємства і визначають продуктивність праці. Визначення планової чисельності персоналу залежить від специфіки металургійного підприємства (обсягів виробництва, типу, форм власності тощо), а також від зовнішніх факторів (ринкової кон'юнктури, регіональних особливостей, рівня економічного розвитку країни).
Розрахунок кількості працюючих необхідний не тільки для планування роботи і фонду заробітної плати, але також для зіставлення з існуючими трудовими ресурсами і визначення необхідності в кадрах.
Чисельність ремонтного персоналу електроремонтної служби цеху, яка займається технічним обслуговуванням та ремонтом електрообладнання знаходимо на основі дійсного річного фонду часу одного робітника за формулою:
Чр=Аріч/(Фріч∙Кн) де Аріч - річний обсяг ремонтних робіт по цеху за даними підприємства, чол∙год;
Кн - коефіцієнт виконання норм за даними цеху;
Фріч - дійсний річний фонд часу одного робітника.
Для розрахунку чисельності ремонтного персоналу електромонтерів необхідно знати дійсний річний фонд часу одного робітника який розраховується на основі балансу робочого часу підприємства.
Фріч=(365-Двих-Дсв-Двід-Дпов)∙8-6, Фріч=(366-Двих-Дсв-Двід-Дпов)∙8-6, де, 365; 366 - календарні дні;
Двих - число вихідних днів за рік, Двих = 104 дні;
Дсв - число святкових днів за рік, Дсв = 10 днів;
Двід - число днів основної та допоміжної відпустки за даними підприємства;
Дпов - число днів неявок на роботу з поважних причин;
8 - тривалість зміни, год.;
6 - скорочені години праці в передсвяткові дні, год.
Згідно з даними розрахунку складаємо штатний розклад електроремонтного персоналу цеху.
Таблиця 6.1 – Штатний розклад ремонтного персоналу конверторного цеху на 2019 рік
|
Найменування Професії |
Тарифний розряд |
Годинна тарифна ставка, грн. |
Система оплати праці |
Основна відпустка, дні |
Розмір премії, % |
Кількість штатних одиниць за планом, чол. |
Всього штат по списку, чол. |
|
Електромонтер технічного обслуговування та ремонту ЕО |
6 |
25,7 |
ПП |
27 |
33 |
5 |
5 |
|
Електромонтер технічного обслуговування та ремонту ЕО |
5 |
23,2 |
ПП |
27 |
33 |
3 |
3 |
|
Електромонтер технічного обслуговування та ремонту ЕО |
4 |
20,2 |
ПП |
27 |
33 |
3 |
3 |
|
Всього: |
|
|
|
|
|
11 |
11 |
6.2 Розрахунок річного фонду заробітної плати електроремонтного персоналу цеху
Заробітна плата є одним із елементів виробничих витрат. У відповідності до ст. 1 Закону про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Для електромонтерів в електроремонтний цеху - це погодинно-преміальна система оплати праці.
Фонд заробітної плати являє собою суму грошових коштів, яка розподіляється між окремими категоріями робітників пропорційно кількості і якості їхньої праці.
Він містить основну та додаткову зарплату. Основна заробітна плата враховує суспільно нормальну міру праці, яка формується під впливом об'єктивних умов виробництва і праці, стійкі відмінності у кваліфікації працівників, складність і відповідальність їхньої роботи, умови праці, її інтенсивність. До основної зарплати відноситься; оплата праці за тарифом, доплата за керівництво бригадами не звільненим бригадирам та премія за показниками підприємства. Основними показниками для преміювання електромонтерів є: скороченню простоїв електрообладнання під час ремонтів та виконання графіка плановопопереджувальних ремонтів.
Додаткова заробітна плата залежить від таких аспектів виробничої діяльності працівників, які не можуть бути повною мірою враховані заздалегідь, відображають специфічні умови праці на цьому підприємстві або особливості працівників. Додатковий фонд заробітної плати включає оплату неявок на роботу з поважних причин; хвороба, виконання державних та господарських обов'язків згідно з законодавством.
При розрахунках фонду зарплати електромонтерів цеху на 2019 рік основними є: прийнята система заробітної плати, показники та межі преміювання, чисельність ремонтного персоналу, погодинні тарифні ставки, відсотки виконання норм, режими роботи та баланс робочого часу.
Визначаємо зарплату персоналу за елементами.
Тарифна заробітна плата електромонтерів цеху складає:
Зтар=(Тч4∙Ч4+Тч5∙Ч5+Тч6∙Ч6) ∙Фріч,
де, Т4, Т5, Т6 - погодинні тарифні ставки електромонтерів за розрядами (таблиця
6.1), грн;
Ч4, Ч5, Ч6 - численність робітників за розрядами (таблиця 6.1), чол.
Визначаємо доплату за керівництво бригадою незвільненому бригадиру.
Збр=Т6∙Чбр∙Фріч∙Пбр, де, Чбр - численність бригадирів,
Пбр - відсоток доплати за керівництво бригадою за даними підприємства, %.
Сума премії електромонтерів цеху по показникам підприємства складає:
Зпр = (Зтар + Збр) ∙Ппр, де, Ппр - відсоток премії по показникам цеху, %.
Таким чином, основний фонд заробітної плати буде рівнятися:
Зосн = Зтар + Збр + Зпр
Визначаємо додатковий фонд заробітної плати робітників бригади:
Здод = Зосн∙ П,
де, П – відсоток для визначення додаткової заробітної плати, %.
Визначаємо річний фонд заробітної плати ремонтного персоналу цеху за формулою:
Зф = Зосн + Здод
Таким чином, середньомісячна заробітна плата одного електромонтера бригади дорівнює:
Зср.м. = Зф /( 12∙Чр)
Згідно з розрахунками складаємо таблицю фонду заробітної плати.
Таблиця 6.2 – Фонд заробітної плати електроремонтного персоналу цеху на 2019 рік
|
Наймену- вання бригади |
Списочна чисельність робітників, чол. |
Дійсн. річний фонд часу 1 робітника, год. |
Зарплата за тарифом, грн. |
Доплата за керів- ництво бригадою, грн. |
Премія, грн. |
Основ- на заробітна плата, грн. |
Додаткова зарплата, грн. |
Всього |
|
Ремонтний персонал електриків по технічному обслуговува нню та ремонту ЕО |
11 |
|
|
|
|
|
|
|
6.3 Розрахунок витрат матеріалів для експлуатації та ремонту електрообладнання цеху
Витрати матеріалів на ремонт та експлуатацію електрообладнання залежать від його технічного стану, рівня організації експлуатації та ремонту в цеху, наявності та стану електроремонтних цехів та баз на підприємстві.
Необхідність в матеріалах визначається згідно з діючими нормативами витрат основних матеріалів на ремонт та експлуатацію електрообладнання в розрахунках на 1 млн. грн балансової вартості основних виробничих фондів (ОВФ), прийнятих на підприємстві. Балансова вартість ОВФ механічного цеху складає 121 млн. грн. Застосовуючи діючі на підприємства прейскуранти, цінники та нормативи визначаємо вартість витрат матеріалів на експлуатацію та ремонт електрообладнання цеху.
Таблиця 6.3 – Вартість витрат матеріалів на експлуатацію та ремонт електрообладнання на 2019 рік
|
Найменування матеріалів |
Одиниця виміру |
Норми витрат на 1 млн. грн. |
Балансова вартість ОВФ, млн. грн. |
Витрати матеріалів на ремонт ЕО, одиниць |
Ціна одиниці по прейскуранту, ціннику, грн/од. |
Вартість матеріалів, грн. |
|
Припой олов'яний |
т/млн.грн. |
0,0062 |
124 |
0,7688 |
4800 |
3690,24 |
|
Гетинакс |
т/млн.грн. |
0,025 |
124 |
3,1 |
230 |
713 |
|
Електрокартон |
т/млн.грн. |
0,003 |
124 |
0,372 |
100 |
37,2 |
|
Голий дріт |
кг/млн.грн. |
0,0763 |
124 |
9,4612 |
27 |
255,4524 |
|
Дріт монтажний |
кг/млн.грн. |
0,0723 |
124 |
8,9652 |
29,8 |
267,16296 |
|
Труби газопровідні |
т/млн.грн. |
0,09 |
124 |
11,16 |
6250 |
69750 |
|
Нітролаки |
т/млн.грн. |
0,2603 |
124 |
32,2772 |
5800 |
187207,76 |
|
Стрічка тафтяна |
м/млн.грн. |
5,67 |
124 |
703,08 |
4,3 |
3023,244 |
|
Кабель броньований |
кг/млн.грн. |
0,0719 |
124 |
8,9156 |
691 |
6160,6796 |
|
Кабель силовий |
кг/млн.грн. |
0,0593 |
124 |
7,3532 |
691 |
5081,0612 |
|
Всього: |
- |
- |
- |
- |
- |
276185,8 |
6.4 Складання кошторису витрат на утримання та ремонт електрообладнання цеху
Для виконання розрахунку вартості ремонту електрообладнання цеху та його утримання складаю кошторис витрат (таблиця 2.3). Розрахунок кошторису виконую згідно з кошторисними нормами, одиничними розцінками, прейскурантами, цінниками, єдиними нормами накладних витрат підприємства. Кошторис розраховую по елементах витрат, які включають вартість матеріалів, заробітну плату, відрахування на соціальне забезпечення, транспортно-заготівельні та складські витрати.
Визначаємо відрахування на соціальне страхування:
Всоц = Зф ∙ Псоц,
де, Псоц - відсоток відрахування на соціальне страхування, Псоц - 37,5 %
Визначаємо транспортно-заготівельні витрати на утримання та ремонт ЕО:
Зтр.заг = Вм∙Птр.заг,
де, Птр.заг - відсоток транспортно-заготівельних витрат за даними цеху, %. Визначаємо цехові витрати;
Зцех = Зтар∙Пцех,
де, Пдех - відсоток цехових витрат за даними цеху, %; Зтар - заробітна плата за тарифом.
Тоді цехова собівартість експлуатації та ремонтів електрообладнання складає:
Сцех = Вм + Зф + Всоц + Зтр.заг + Зцех
Визначаємо загальнозаводські витрати на утримання електрообладнання
Ззаг= Зосн∙Пзаг,
де, Пзаг - відсоток загальнозаводських витрат за даними підприємства, %.
Виробнича собівартість утримання електрообладнання складає:
Свир= Сцех + Ззаг
Встановлюю невиробничі витрати на експлуатацію та ремонт електрообладнання цеху.
Зневир = Свир ∙Пневир,
де, Пневир - відсоток невиробничих витрат за даними підприємства, %.
Таким чином, повна собівартість утримання електрообладнання складає:
Сп = Свир + Зневир
Всі розрахунки зводимо до таблиці 4.4.
Таблиця 6.4 – Кошторис витрат на утримання та ремонт електрообладнання цеху на 2019 рік
|
Найменування статей витрат |
Сума витрат, грн. |
|
1. Вартість матеріалів |
|
|
2. Заробітна плата всього, в тому числі - основна зарплата - додаткова зарплата |
|
|
3. Відрахування на соціальне страхування |
|
|
4. Транспортно-заготівельні витрати |
|
|
5. Цехові витрати |
|
|
Цехова собівартість |
|
|
6. Загальнозаводські витрати |
|
|
Виробнича собівартість |
|
|
7. Невиробничі витрати |
|
|
Повна собівартість |
|
6.5 Техніко-економічні показники
Таблиця 6.5 – Техніко-економічні показники
|
Найменування показників |
Одиниці виміру |
Показник по розрахунку |
|
1. Найменування цеху (дільниці) |
|
Електроремонтний |
|
2. Найменування та характеристика електрообладнання |
|
Механізм головного підйому електромостового крану Q=30/5т |
|
3. Річна трудомісткість технічного обслуговування та ремонту електрообладнання |
чол.∙год. |
21950 |
|
4. Дійсний річний фонд часу |
год. |
1762 |
|
5. Чисельність ремонтного персоналу цеху |
чол. |
11 |
|
6. Річний фонд заробітної плати, в тому числі: - основний фонд заробітної плати |
грн. |
|
|
- додатковий фонд зарплати |
|
|
|
7. Середньомісячна зарплата одного електромонтера бригади |
грн. |
|
|
8. Вартість витрат матеріалів на експлуатацію та ремонт ЕО цеху |
грн. |
|
|
9. Загальні витрати на утримання та ремонт ЕО цеху |
грн. |
|
7 ОХОРОНА ПРАЦІ
7.1 Техніка безпеки при експлуатації електричного освітлення
Експлуатація електричного освітлення зводиться в основному до періодичних оглядів освітлювальної установки, заміні перегорілих ламп, чищенні від пилу світильників, контролю за станом ізоляції і за станом захисного заземлення або занулення.
Освітлювальні установки, що вийшли з ладу, люмінісцентні тампи та лампи ДРЛ, що містять ртуть, повинні зберігатися упакованими в спеціальному приміщенні і періодично вивозитися для знищення та дезактивації.
При висоті підвісу світильників до 5 м допускається обслуговування освітлювальних установок з приставних сходів не менше, ніж двома особами. При великій висоті дозволяється їх обслуговування з мостових кранів, стаціонарних містків з обов’язковим зняттям напруги під час роботи. Щорічно повинні перевірятись освітленість та напруга в мережі живлення освітлювальної установки.
7.2 Техніка безпеки при експлуатації обладнання проектуючого механізму Електричний вантажопідйомний кран є механізм підвищеної небезпеки. Тому до його пристрою та експлуатації пред'являють ряд специфічних вимог. Ці вимоги викладені у „Правилах пристрою електропристроїв‖, „ПТЕ‖, „ПТБ‖, „Правила пристрою та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів‖.
1.Пристрої електрообладнання крана:
а) корпус електрообладнання крана повинні бути заземлені. Заземлюють корпуса двигунів, контролерів, командоконтролерів, кінцевих вимикачів, електричні шафи, конструкції на які встановлені пускорегулюючі резистори;
б) схемного керування краном повинно бути передбачено:
- аварійний вимикач; блокування з люком; блокування з огородженням тролеїв; нульове блокування; максимально-струмовий захист.
в) на головних тролеях повинні бути передбачені ремонтні ділянки та місця, де кран встановлюється на час ремонту;
г) кола захисту, блокування живлення підключаються після головного рубільника до контактора або автомату;
д) головний рубильник на крані повинен бути зачинений та замкнений на замок у ввімкнутому положенні.
2.Експлуатація:
а) у цеху розпорядженням начальника цеху призначається особа, відповідальна за стан електрообладнання кранів та їх експлуатацією. Звичайно цим відповідальним признається майстер-електрик по кранам;
б) до обслуговування електрообладнання кранів допускається особа не молодше 18 років, гідними за станом здоров'я, яка отримала освіту та стажування та котра має кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче ІІІ до 1000 В;
в) ремонтні роботи виготовляються ремонтним персоналом тільки по наряду дозволу з дотриманням організаційних та технічних заходів, передбачені в ПТЕ електроустановок споживачів;
г) експлуатація та ремонт електрообладнання крана робиться тільки по проекту вмонтованому проектною організацією, котрі мають право проектувати електрообладнання кранів;
д) будь-які заміни у електричній схемі крана виконуються тільки по проекту;
е) замір опору ізоляції на крані повинен виконуватися не ріже одного разу у рік, його величина повинна бути не нижче 0,5 мОм;
На крані повинні бути за наявності діелектричні ковдри, ящики з піском та совком, вогнегасник вуглекислотний.
7.3 Розрахунок захисного заземлення
Починати розрахунок заземлюючого пристрою підстанції необхідно з визначення величини опору Rз.п. згідно з вимогами ПУЕ:
- для мереж U=110кВ і вище, працюючих з глухо заземленою нейтраллю, R з .п . 0,5 Ом ;
- для мереж U=(6-10)кВ, працюючих з ізольованою нейтраллю, опір заземлюючого пристрою
U з
R з .п . 
, де
І з
Uз=250В, якщо заземлюючий пристрій виконаний тільки для мереж з ізольованою нейтраллю;
Uз=125В, якщо заземлюючий пристрій виконаний спільний для мереж U=(6-35)кВ і мереж U<1000В.
Із – струм замикання на землю, А. Точніше визначається дослідним шляхом і відомий в електротехнічній лабораторії підприємства.
Розрахувати контур захисного заземлення підстанції, загальний для мереж напругою 6кВ і мереж напругою 0,4кВ, якщо периметр контуру Р= 30м , сумарна довжина кабельних ліній, зв’язаних з щитами підстанції, lк=10 км, грунт - глина.
7.3.1 Визначаємо струм замикання на землю в мережі 6кВ:
U н lк 6 10
І з = = = 6 А
10 10
7.3.2 Визначаємо величину опору заземлюючого пристрою в мережі 6кВ:
U з
R з .п . = , де
І з
Uз =125В, так як заземлюючий пристрій виконується загальним для мереж високої та низької напруги підстанції.
Згідно з ПУЕ опір заземлюючого пристрою в мережі 0,4кВ не повинен перевищувати 4Ом. Із двох значень опору вибираємо найменший і приймаємо його за розрахунковий. Таким чином:
R з .п . < 4Ом
В якості вертикальних заземлювачів приймаємо стержні із круглої сталі довжиною lв =5м.
Питомий опір ґрунту ρ = 40 Ом м Підвищуючий коефіцієнт ψ=1,36
7.3.3 Розрахунковий опір ґрунту:
ρ роз. = ψ ρ = 1,36 40 = 54,4 Ом м 2
7.3.4 Визначаємо опір одного стержня:
R о .в = 0,227 ρ роз . = 0,227 54,4 = 12,34 Ом
Розміщуємо заземлювачі по контуру з відстанню між ними а =5м.
7.3.5 Визначаємо кількість заземлювачів:
Р
п = 
= = 6шт а
а
По довідковим даним при відношенні 1 і n=6шт визначаємо коефіцієнт lв
використання η в = 1
7.3.6 Перевіряємо величину опору контуру:
R О . В 12,34
R з .п . = = = 2,05 Ом < 4Ом п η в 6 1
Таким чином, 6 стержнів забезпечують необхідну величину опору заземлюючого пристрою.
7.4 Протипожежні заходи з охорони наколишнього середовища
7.4.1 Характеристика виробництва з пожежної безпеки
Об'єкти сучасного виробництва у своїй більшості є пожежонебезпечними. На багатьох із них застосовуються технології з наявністю високих температур, тиску, парів легкозаймистих рідин, горючих газів, пилу тощо. Для сучасних підприємств характерні концентрація на невеликій площі значної кількості обладнання великий об'єм сучасних виробничих будівель, недостатній рівень протипожежного захисту. Пожежі на промислових об'єктах можуть призводити до загибелі людей, величезних матеріальних втрат, екологічних катастроф. Тому пожежна безпека на підприємствах і в технологічних процесах виробництва має стати одним із пріоритетних завдань менеджменту та персоналу таких об'єктів. Забезпечення пожежної безпеки - це досить складне соціально-економічне завдання, спрямоване на запобігання пожежам та ліквідацію пожеж, у випадку їхнього виникнення, з мінімальними наслідками.
Пожежну безпеку забезпечують системи запобігання пожежі та протипожежного захисту, а також організаційно-технічні заходи. Управління пожежною безпекою передбачає підвищення безпечності стану приміщень, обладнання та виробничих процесів.
7.4.2 Пожежна профілактика
Пожежна профілактика – система державних та суспільних заходів, котрі проводяться з метою попередження пожежі, обмеження виникнення пожеж, створення умов для евакуації людей з палаючої споруди, та швидке гасіння пожежі.
Для зменшення ймовірності виникнення пожеж у механічному цеху передбачені такі заходи:
- пристрої промислових технічних приміщень – загальна виробнича споруда
цеху одностажна, багатопрольотна. Корпус вмонтовано зі зварних
металоконструкцій, зробленого залізобитонна та цегли;
- блискавозахист цеху виконано по другій категорії у відповідності з СН 30577. У цеху використовуються стержневі блискавковідводи з захисною зоною близько 30 метрів;
- пожежна сигналізація, призначена для попередження персоналу о пожежі та місце її виникнення.
У ремонтно - механічному цеху використовують теплові та димові датчики;
- контролюється проведення протипожежних заходів
- здійснюється контроль за використанням пожежного інвентаря, щитів, водопроводів та сигналізації;
- виконуються зварювальні роботи тільки після отримання пожежного дозволу.
7.4.3 Засоби та способи гасіння пожежі
Засоби пожежогасіння, призначені до об'єктів від пожеж повинні дотримуватися ГОСТу 12.400075.
До засобів пожежогасіння відносяться:
- пожежні гідранти які живляться від водопроводу з діаметром труб 150-100 мм;
- внутрішні пожежні крани, живляться від пожежного водопроводу;
- стаціонарна установка пожежогасіння; - первинні засоби пожежогасіння:
1) ОУ-2;
2) Ящики з піском; 3) Пожежні щити.
Пожежі гасяться воєнизовоною охороною ВПО-3 за допомогою добровільної пожежної дружини цеху, під керуванням ІТР цеху.
Відповідний за виконання правил пожежної безпеки у цеху – начальник цеху, або на дільницях – майстер дільниці.
7.5 Заходи з охорони навколишнього середовища
Питання охорони природи, та раціонального використання її ресурсів має велике значення.
При поганій роботі, або відсутності очищувальних пристроїв, а також у
випадках нераціональних металургійних заходів, можуть бути основними шкідниками навколишнього середовища у районі його розташування.
Охорону навколишнього середовища від виробничих забруднювань слід забезпечувати по чотирьом виробничим ознакам:
1) перехід до нової менш смітної технології;
2) попередньо очисні заходи та заміни одних видів матеріалів іншими;
3) досконалість праці очисних споруд;
4) розробка дієздатних систем контролю та управління відходів виробничих підприємств.
Охорона навколишнього середовища – це система заходів, направлених на підтримку радіальної взаємодії, між діяльністю людей та природним середовищем, раціональне використання природних ресурсів.
Необхідно збільшувати площі зелених насаджень в населених пунктах, а також на територіях захисних зон, та навколо виробничих споруд і промислових підприємств в цілому.
Жива природа – це одиничне джерело, з якого людина черпає усі ресурси для свого існування.
ВИСНОВКИ
На підставі аналітичного огляду і теоретичних досліджень, розглянуто надійність електропостачання споживачів дільниці _______ в умовах ПАТ ―ДМК‖, установлено:
Найбільш оптимальний за техніко-економічними показниками варіант силових трансформаторів на підстанції. Проведено компенсацію реактивної потужності в системах електропостачання промислових підприємств, яка має велике техніко-економічне значення, тому що невід`ємно зв`язано з надійністю електропостачання споживачів, якістю електричної енергії та одночасно з її економією.
Розраховано елементи електричних мереж напругою до 1 кВ і понад 1 кВ. Обрані струмоведучі частини і високовольтні апарати підстанцій з урахуванням дії струмів короткого замикання. Розраховано контур заземлюючого пристрою підстанції.
За результатами розрахунку була побудована однолінійна схема електропостачання дільниці _______ в умовах ПАТ ―ДМК‖ та схема релейного захисту силового трансформатора.
Крім того, проаналізовано технічні заходи з енергозбереження, які проводяться на підприємстві ПАТ ―ДМК‖, з метою заощадження енергетичних ресурсів в умовах зростання цін на енергетичні носії, а також зменшення впливу на навколишнє природне середовище, що має досить актуальне значення в наш час.
ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ
1. О. М. Лавріненко Основи електропривода. Київ: Ліра, 2017. 546 с.
2. М. Г. Попович., О. Ю. Лозинський. Електромеханічні системи автоматичного керування та електроприводи. Київ: Либідь, 2005. 348 с.
3. Ю. П. Колонтаєвський, А. Г. Сосков. Промислова електроніка та мікросхемотехніка: теорія і практикум. Київ: Каравелла, 2003. 368с.
4. В. Г. Пасічник Організація виробництва. Київ: Центр навч. літерат., 2005. 335 с.
5. Г. І. Андрєєва Економічний аналіз. Київ: Знання, 2008. 248 с.
6. Г. М. Тарасюк Планування діяльності підприємства. Київ: Каравела, 2004. 160 с.
7. І. І. Цигилик Економіка підприємства. Київ: Центр навч. літерат., 2004. 186 с.
8. Й. М. Петрович Економіка підприємства. Львів: Новий світ, 2004. 246 с.
9. І.І. Цигилик « Економіка підприємства», К.; Центр навч. літерат., 2004.
10. Й.М.Петрович «Економіка підприємства», Л.; «Новий світ», 2004.
11. Й.М.Петрович «Організація виробництва». Магнолія-плюс, Львів, 2004.
|
146
ДОДАТОК А Програма та розрахунок ЕОМ електропостачання
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
Програма та розрахунок
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
147
ДОДАТОК Б Принципова схема електропостачання. Перелік елементів.
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
148
ДОДАТОК В Програма розрахунку ЕОМ електроприводу
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
ЕОМ електроприводу
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|||||||
РЕЦЕНЗІЯ
На методичні вказівки до дипломного проектування для здобувачів освіти спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка»
Автор: Устименко Ю. В. - викладач Придніпровського державного металургійного коледжу.
Короткий виклад змісту роботи: Методичні вказівки у відповідності до вимог державного стандарту України щодо виконання дипломного проекту для студентів спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».
Актуальність питань, висвітлених у роботі: До методичних вказівок увійшли всі питання, які необхідно висвітлити у дипломній роботі, а також методика розрахунку.
Новизна рішень та підходів, що пропонуються, у порівнянні з існуючими: В методичні вказівки увійшов найголовніший і найнеобхідніший матеріал для безпроблемного виконання дипломної роботи.
Характеристика графічних та ілюстрованих матеріалів: Робота ілюстрована в достатній мірі графіками, таблицями та розрахунками.
Недоліки, допущені в роботі: В цілому методична розробка виконана на досить високому педагогічному рівні, але може поступово доповнюватися необхідними навчальними матеріалами спеціальності.
Рекомендації для подальшого використання даної розробки: Вдосконалювати і доповнюватися необхідними навчальними матеріалами спеціальності.
Рецензент
Голова циклової комісії електротехнічних дисциплін Капанжи С. О.
_________________ ________________
(дата) (підпис)
АНОТАЦІЯ
До методичих вказівок по виконанню дипломного проектування для здобувачів освіти спеціальності 141 «Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка».
До методичних вказівок по виконанню дипломного проектування увійшли розділи «Вимоги до структури та оформлення дипломного проекту», в якому представлені загальні вимоги, вимоги до оформлення графічної частини, до оформлення пояснювальної записки, до оформлення ілюстрацій, до оформлення таблиць, до оформлення формул і розрахунків, до оформлення приміток, до оформлення списку використаних джерел, до оформлення додатків, до оформлення специфікації, реферату; «Електропостачання», в якій розміщені технічні дані для проектування, подана коротка характеристика цеху і опис технологічного процесу, характеристика споживачів електричної енергії, ведеться розрахунок електричних навантажень, картограма навантажень, розрахунок числа і потужності силових трансформаторів, компенсація реактивної потужності, розрахунок і вибір електричних мереж напругою вище 1000В, розрахунок і вибір електричних мереж напругою нижче 1000В, розрахунок струмів короткого замикання на шинах 6кВ, вибір струмоведучих частин і високовольтних апаратів, розрахунок електричного освітлення, технічні заходи з енергозбереження. «Електропривод механізму підйому» призначена для розрахунку механізму підйому мостового крану, а «Електропривод механізму пересування» - для для розрахунку механізму пересування і ці розділи містять вихідні дані для розрахунку, кінематичну схему проектуючого механізму, розрахунок та вибір потужності електродвигуна, визначення статичних моментів, визначення динамічних моментів, визначення підсумкових моментів, визначення часу по ділянкам, діаграму роботи проектуючого механізму, вибір силового обладнання, розрахунок пускорегулюючих пристроїв, розрахунок та вибір гальмівних пристроїв, розрахунок та вибір апаратів захисту і управління, побудування механічних характеристик електродвигуна. Також методичні вказівки містять розділи «Організація виробництва», « Економіка виробництва», «Охорона праці», додатки і висновки.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку