5 березня о 18:00Вебінар: Дизайн продуктивного уроку біології

Методичні вказівки до виконання РГР з нарисної геометрії та інженерної графіки

Про матеріал
Методичні вказівки для виконання розрахунково графічної роботи з нарисної геомертрії та інженерної графіки
Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

 

Кафедра теоретичної механіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

(для студентів заочної форми навчання)

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено кафедрою теоретичної механіки як методичні вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка», спеціальність 271 «Річковий та морський транспорт»,  протокол від
11 грудня 2019,  № 8.

 

 

 

 

 

ОДЕСА  - 2020

УДК 514.18+744(072)

       

          К 70

 

 

 

 

 

Укладач: М.В. Корх

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Нарисна геометрія та інженерна графіка[Текст]: методичні

К70 вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи /Укл. М.В. Корх, Одеса: НУ «ОМА», 2020. – 59 с.

                                                                                                                    УДК514.18+744(072)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Національний університет «Одеська морська академія», 2020

 

ЗМІСТ

 

1. Нарисна геометрія та інженерна графіка…………………………………….

4

1.1. Основні положення  навчальної дисципліни….…………………………..

4

1.2. Порядок вивчення навчальної дисципліни...………………………………

4

2. Зміст робочої програми по нарисній геометрії та інженерній  графіці……

5

2.1. Нарисна геометрія……………………………………………………….…..

5

2.2. Креслення……………………………………………………………………

6

2.3. Суднобудівне креслення……………………………………………………

6

3. Виконання розрахунково-графічних робіт………………………………......

6

Додаток А………………………………………………………………………...

9

3.1. Розрахунково-графічна робота (І частина)………………………………...

10

3.2. Завдання по розділу «Нарисна геометрія»………………………………...

10

Додаток Б…………………………………………………………………………

16

4. Розрахунково-графічна робота (ІІ частина)………………...…………….....

21

4.1. Завдання по розділу «Креслення»………………………….………………

21

Додаток В………………………………………………………………………...

26

Література………………………………………………………..……………….

59

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА  ГРАФІКА

 

1.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Нарисна геометрія та інженерна  графіка – одна з дисциплін, що становить загально інженерну підготовку інженерно-технічних фахівців з вищою технічною освітою. Нарисна геометрія та інженерна  графіка є навчальною дисципліною, що складається з розділів нарисної геометрії, технічного  та суднобудівного креслення.

 У результаті вивчення нарисної геометрії та інженерної  графіки студент повинен:

- ознайомитися з теоретичними основами побудови зображень
точок, прямих, площин і окремих видів ліній і поверхонь;

- ознайомитися з рішеннями задач на взаємну приналежність і
взаємний перетин геометричних фігур, а також на визначення натуральної величини окремих геометричних фігур;

- уміти зображати геометричні форми простих деталей (з натури і по кресленню складальної одиниці);

- ознайомитися із зображенням двох, трьох видів з'єднань деталей,
найпоширеніших в своїй спеціальності;

- уміти читати креслення складальних одиниць, а також уміти виконувати ці креслення, враховуючи вимоги стандартів ЕСКД;

- вивчити державні стандарти щодо правил креслення схем та умовних графічних зображень елементів до них.

Знання, уміння і навички, набуті в курсі нарисної геометрії та інженерної  графіки, необхідні для вивчення загальноінженерних і спеціальних технічних дисциплін, а також в подальшій інженерній діяльності.

 

1.2. ПОРЯДОК ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Нарисна геометрія вивчається студентами НУ «ОМА» на першому курсі. При вивченні курсу необхідно перш за все ознайомитися з програмою, придбати необхідну навчальну літературу і ретельно продумати календарний робочий план самостійної роботи, погоджуючи його з навчальним графіком і планами роботи по іншим навчальним дисциплінах першого курсу.

 У цьому плані нарисній геометрії та інженерній  графіці слід приділити особливе місце, як дисципліні, де разом з вивченням теорії необхідно ознайомитися з рішенням типових задач кожної теми курсу і виконати розрахунково-графічну роботу, дотримуючись всіх правил креслярського мистецтва і перш за все ЕСКД.

Треба вміти точно і акуратно виконувати графічні побудови при рішенні розрахунково-графічних завдань. Правильно побудовані самостійні заняття по нарисній геометрії та інженерній  графіці вирішать труднощі у вивченні цієї дисципліни і навчать студента логічно мислити, представляти  поєднання геометричних форм в просторі. При вивченні курсу нарисної геометрії та інженерної графіки слід дотримуватися наступних загальних вказівок.

1. Дисципліну потрібно вивчати послідовно і систематично.

2. Прочитаний в навчальній літературі матеріал повинен бути глибоко засвоєний. У нарисній геометрії слід уникати механічного запам'ятовування теорем, окремих формулювань і рішень задач. Студент повинен розібратися в теоретичному матеріалі і уміти застосовувати його як загальну схему до рішення конкретних задач. Свої знання треба перевірити відповідями на поставлені в кінці кожної теми підручника питання і рішенням задач, а також відповісти на питання для самоперевірки.

3. Велику допомогу у вивченні курсу надає добрий конспект підручника або аудиторних лекцій, де записуються найважливіші положення, що вивчаються. Конспект супроводжується власними формулюваннями і акуратно виконаними кресленнями. Такий конспект допоможе глибше зрозуміти і запам'ятати матеріал, що вивчається.

4. У розділі нарисної геометрії розв′язанню задач повинна бути надане особлива увага. Рішення задач є найкращим засобом глибшого і всебічного збагнення основних положень теорії. Перш ніж приступити до рішення тієї або іншої геометричної задачі, треба зрозуміти її умову і чітко уявити собі схему рішення, тобто встановити послідовність у виконанні операції.

5. У початковій стадії вивчення розділу нарисної геометрії корисно вдаватися до моделювання геометричних форм, що вивчаються, і їх поєднань. Значну допомогу надають ескізи уявних моделей, а також їх прості макети. Надалі треба звикати виконувати всякі операції з геометричними формами в просторі на їх проекційних зображеннях, не вдаючись вже до допомоги моделей і замальовок.

6. Виконавши розрахунково-графічне завдання (І і ІІ ч.) та маючи рецензії на них з відміткою «зараховано», студент має право складати іспит або залік. На іспит або залік представляються захищене розрахунково-графічне завдання.

 

2. ЗМІСТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ ПО НАРИСНІЙ ГЕОМЕТРІЇ ТА ІНЖЕНЕРНІЙ  ГРАФІЦІ

 

2.1. НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ

 

Тема 1. Введення. Методи проектування.

Центральне, паралельне  проектування. Основні властивості паралельного проектування. Простора модель координатних площин проекцій.

 

Тема 2. Точка. Пряма.

Проекції точки, проекції прямих. Класифікація прямих. Сліди прямої лінії. Належність точки до прямої. Взаємне положення прямих лінії.

 

Тема 3. Площина.  Позиційні і метричні задачі.

Способи завдання площин. Класифікація площин. Перетин площин. Пряма і точка в площині. Прямі особливого положення в площині. Перетин прямих ліній і площин.

 

Тема 4. Способи перетворення комплексного креслення.

Перетворення комплексного креслення способом заміни площин проекцій і способом обертання навколо ліній рівня. Визначення дійсної величини геометричної фігури методом обертання навколо вертикальної осі.

 

Тема 5. Багатогранники.

Креслення багатогранників і багатогранних поверхонь. Перетин багатогранників площиною і прямою лінією. Взаємний перетин багатогранників. Розгортки багатогранників.

 

Тема 6. Поверхні обертання.

Утворення і завдання основних геометричних поверхонь обертання. Перетин поверхонь обертання  площиною і прямою лінією. Взаємний перетин поверхонь обертання.

 

2.2. КРЕСЛЕННЯ

 

Тема 1. Стандарти оформлення креслень. Оформлення текстової документації.

 

Тема 2. Види виробів. Зображення. Технологічні особливості конструкції деталей машин. Нанесення розмірів деталей на кресленні.

 

Тема 3. Основні параметри різьби та їх характеристики. Умовні позначення роз'ємних та нероз'ємних з'єднань. Креслення та ескізи. Основні вимоги до робочих креслень.

 

Тема 4. Особливості виконання деталей на складальних кресленнях. Умовності та спрощення. Читання креслення загального вигляду. Виконання робочих креслень з креслення загального вигляду.

 

2.3. СУДНОБУДІВНЕ КРЕСЛЕННЯ

 

Тема 1. Класифікація схем та їх кодування. Загальні правила оформлення схем. Вимоги до умовних графічних позначок.

 

3. ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

 

Розрахунково-графічне завдання є епюри (креслення), які виконуються у міру послідовного проходження курсу. Кожен епюр супроводжується планом його рішення, тобто коротким описом ходу рішення задачі, який приводиться в записці пояснення. Завдання на розрахунково-графічну роботу індивідуальні. Вони представлені по варіантах. Студент виконує той варіант завдання, номер якого визначається за двома останніми цифрами номера залікової книжки відповідно до таблиці 1.

 

Таблиця 1 - Таблиця варіантів

Номер

варіанта

В 1

В 2

В 3

 В 4

В 5

В 6

В 7

В 8

В 9

В 10

Останні цифри залікової книжки

01

21

41

61

81

02

22

42

62

82

03

23

43

63

83

04

24

44

64

84

05

25

45

65

85

06

26

46

66

86

07

27

47

67

87

08

28

48

68

88

09

29

49

69

89

10

30

40

60

90

Номер

варіанта

В11

В12

В 13

В 14

В 15

В 16

В 17

В 18

В 19

В 20

Останні цифри залікової книжки

11

31

51

71

91

12

32

52

72

92

13

33

53

73

93

14

34

54

74

94

15

35

55

75

95

16

36

56

75

95

17

37

57

77

97

18

38

58

78

98

19

39

59

79

99

20

40

60

80

00

 

Розрахунково-графічна  робота надається  на рецензію  у повному обсязі (необхідне число епюрів з пояснювальними записками до них). Представлення роботи по частинах (окремими епюрами) не дозволяється.  На розрахунково-графічну  роботу викладач кафедри складає рецензію, в якій стисло відзначає недоліки роботи.  Розрахунково-графічну  роботу разом з рецензією  повертають студенту, і вона зберігається у нього. Позначки викладача на кресленнях стирати не можна. Всі зауваження і вказівки викладача повинні бути прийняті до виконання. Якщо робота не зарахована, викладач в рецензії указує, яку частину роботи потрібно переробити або ж виконати всю розрахунково-графічну  роботу знову. На повторну рецензію слід висилати всю роботу повністю.

Епюри розрахунково-графічної роботи виконуються на аркушах креслярського паперу формату А4 або АЗ. На відстані 5 мм від лінії обріза аркуша проводиться рамка поля креслення. З лівого боку лінія рамки проводиться від лінії обріза аркуша на відстані 20 мм. У правому нижньому кутку формату впритул до рамки поміщується основний напис (форма № 1).

Завдання до епюр беруться відповідно до свого варіанту з нижче приведених таблиць даного посібника. Креслення завдань розміщуються з урахуванням найщільнішого розміщення всього епюра в межах формату аркуша.

Всі написи, як і окремі позначення у вигляді букв і цифр на епюру повинні бути виконані стандартним шрифтом відповідно до ГОСТ 2.304-68. Епюри виконуються за допомогою креслярських інструментів олівцем. На ретельність побудов повинна бути звернута серйозна увага. Недбало виконані побудови не тільки знижують якість креслення, але і приводять до неправильних результатів.

При обведені характер і товщина ліній беруться відповідно до
ГОСТ 2.303-68. Всі видимі основні лінії - ­­суцільні товщиною
s = 0,8... 1,0 мм. Лінії центрів і осьові – штрих-пунктирні товщиною від
s/3... s/2 мм. Лінії побудов і лінії зв'язку повинні бути суцільними і найтоншими. Лінії невидимих контурів викреслюють штриховими лініями. На це слід звернути увагу при виконанні всіх робіт, маючи при цьому на увазі, що задані площини і поверхні непрозорі.

Листи виконаної розрахунково-графічної роботи складають до формату
А4 (297 X 210 мм), вкладають в папку  і віддають на рецензію.

Перша сторінка обкладинки розрахунково-графічної роботи повинна бути оформлена за зразком, наведеному у додатку А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

Міністерство освіти і науки України

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

 

Кафедра теоретичної механіки

 

 

 

 

 

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФ1ЧНА РОБОТА
з дисципліни « НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА  ГРАФІКА»


Студента 1 курсу заочної форми навчання, спеціальність ___________________

 

 

________________________________

(прізвище, ім'я та по-батькові)
 

                                   шифр________________

 

 

 

 

 

Рецензент_______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОДЕСА – 2020

3.1. РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА  (І частина)

 

Виконання розрахунково-графічної роботи (І ч.) є результатом одержаних знань по вивченню розділу нарисної геометрії і придбанню навичок по виконанню епюрів рішення позиційних і метричних задач.

Розрахунково-графічну роботу складають чотири завдання.

 

3.2. ЗАВДАННЯ ПО РОЗДІЛУ « НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ»

 

Завдання|задача| 1. Визначення дійсної величини відрізка прямої АВ|.

Пояснення до рішення завдання 1. Дійсна величина відрізка прямої визначається методом прямокутного трикутника.

На аркуші намічаються осі координат і з|із| табл. 2 беруться відповідно до свого варіанту координати точок А , В, за якими будуються проекції відрізка прямої (АВ): А1В1 - горизонтальна проекція, А2В2 - фронтальна проекція._На площині П1 відновити перпендикуляр [В1B0) до одного із кінців проекції А1В1,  наприклад В1 і відкласти на ньому різницю Z-координат кінців проекції А2В2: |B2BX| - |A2Ax|. Отриману точку В′1 з’єднати з проекцією А1. Побудований відрізок, який є гіпотенузою прямокутного трикутника буде дорівнювати дійсній величині відрізка АВ. Визначається — кут нахилу прямої (AB) до площини П1, який знаходиться між проекцією відрізка та його дійсною величиною.

На площині П2 відновити перпендикуляр [В2B0) до одного із кінців проекції А2В2,  наприклад В2 і відкласти на ньому різницю У-координат кінців проекції А1В1: |A1Ax| - |B1Bx|. Отриману точку В′2 з’єднати з проекцією А2. Побудований відрізок, який є гіпотенузою прямокутного трикутника буде дорівнювати дійсній величині відрізка прямої (АВ). Визначається — кут нахилу прямої (AB) до площини П2, який знаходиться між проекцією відрізка та його дійсною величиною.

Дані для побудови|шикування| знаходяться|перебувають| в таблиці 2, зразок виконання креслення подано на рис. 3.1. (Додаток Б).

 

Таблиця 2

№ варіанту|

Координати

А

В

Ха

Хв

1

55

50

15

115

10

40

2

50

45

20

110

5

45

3

45

40

25

105

10

50

4

50

55

20

120

15

55

5

53

48

12

112

8

42

6

47

42

18

107

7

48

7

51

53

27

117

12

54

8

49

47

21

114

14

46

9

54

51

14

116

11

43

10

48

54

18

118

9

48

11

55

50

15

115

10

40

12

53

48

12

112

8

42

13

50

45

20

110

5

45

14

47

42

18

107

7

46

15

51

53

17

117

12

54

16

45

40

25

105

10

50

17

54

51

14

116

11

43

18

50

55

17

120

15

55

19

8

54

18

118

9

48

20

49

47

22

114

14

46

 

Завдання|задача| 2. Побудова|шикування| проекцій лінії перетину двох   площин |плоскості|загального |спільного|положення|становища|,  заданих слідами.

Пояснення до рішення задачі 2. Дві площини|плоскість| перетинаються між собою по прямій лінії. Якщо дві площини|плоскість| задані слідами на площинах|плоскості| проекцій, то точки|точки|, що визначають лінію перетину цих площин|плоскості|, слід шукати в точках перетину однойменних слідів заданих площин|плоскості|. Пряму, що проходить через ці точки|точки|, можна вважати|лічити| такою, що належить кожній з даних пересічених площин|плоскості|.

Площина|плоскість| Р задана трьома точками|точками|: точкою сходу слідів Р12, точкою А, лежачою на сліді f2, точкою В, лежачою на сліді h1. Площина|плоскість| Q  також задана трьома точками|точками|: точкою сходу слідів Q12, точкою С|із|, лежачою на сліді   f2,  точкою D, лежачою на сліді h1.

Для побудови|шикування| лінії перетину  площин|плоскості| Р і Q необхідно:

  •          Знайти точку  перетину горизонтальних слідів: h1h'1 = 11.
  •          Знайти точку перетину фронтальних слідів: f '2 f2 = 22.
  •          Побудувати|спорудити| проекції отриманих точок|точок|, за допомогою ліній проекційного зв′язку.
  •          Побудувати|спорудити| фронтальну і горизонтальну  проекцію лінії
    перетину площин|плоскості|, з′єднати  відповідні проекції точок. Фронтальна проекція лінії перетину — [1222], горизонтальна проекція лінії перетину — [1121]. R  Q = (12).

 Дані для побудови|шикування| знаходяться|перебувають| в таблиці 3, зразок виконання креслення подано на рис. 3.2. (Додаток Б).

 

Таблиця 3

№ варіанту|

 

Площина|плоскість| Р

Площина|плоскість| Q

Xa

Za

P12

Xc

Zc

Q12

Xd

Yd

1

60

70

150

110

70

140

80

30

80

90

2

65

75

145

105

75

135

75

25

75

96

3

55

65

140

100

80

145

85

33

78

80

4

40

60

35

115

65

138

75

35

85

85

5

45

80

145

105

60

145

90

25

82

80

6

50

75

140

108

62

142

95

40

79

82

7

65

70

138

103

67

140

80

35

86

87

8

62

65

142

102

72

142

75

22

77

92

9

58

62

145

101

77

140

85

27

75

97

10

53

68

133

100

80

140

77

37

87

100

11

50

72

143

102

78

145

78

40

83

98

12

52

78

138

105

73

144

73

38

74

93

13

57

60

145

115

68

135

70

35

76

88

14

62

63

140

103

63

145

84

24

88

85

15

65

65

144

107

60

142

76

30

90

86

16

50

70

141

104

64

140

96

32

87

88

17

55

75

140

110

66

141

77

24

84

90

18

50

80

142

108

70

137

80

36

83

92

19

45

75

137

106

75

143

90

34

77

94

 

20

57

60

145

115

68

135

70

35

76

88

 

Завдання|задача| 3. Побудова|шикування| розгортки багатогранника (прямої призми).

Пояснення до рішення задачі 3. На аркуші  намічаються осі координат і з|із| табл. 4, відповідно до свого варіанту, беруться координати точок А, В, С|із| і D вершин багатокутника нижньої основи призми, а також висота h призми. За цими даними будуються проекції призми. Призма своєю основою стоїть на площині|плоскості| рівня, горизонтальні проекції її вертикальних ребер перетворяться в точки|точки|. Грані бічної|бокової| поверхні призми є відсіками горизонтально-проектуючих площин|плоскості|.

Розгортка проектувальної призми виконується методом розкатки. Проектувальна призма представлена в вигляді фронтальної і горизонтальної проекції. Вона своєю основою знаходиться на площині П1, ребра основи такої призми АВ; ВС і СА проектуються на П1 у дійсну величину і дорівнюють АВ = А1В1; ВС = В1С1; СА = С1А1. Ребра А2А'2, В2В'2 і [С2С'2 проектуються на фронтальну площину проекцій у дійсну величину. Для побудови розгортки призми проводиться горизонтальна лінія, на якій відкладаються дійсні величини ребер основи А1В1, В1С1 і С1А1 з точок А0; В0; С0 і А′′0 ставляться перпендикуляри рівні висоті ребер призми А2А'2; В2В'2; С2С'2, які визначають точки А0; В0; С0 і А′′′0. Поєднання точок А0А'0; В0В'0; С0С'0 і А′′′0А'0 визначає бічну поверхню призми, отриману методом розкатки. Добудова основи до бокової поверхні призми  виконується за допомогою двох дуг, виконаних радіусами А0В0A′′0С0 = Ā0. Добудова верхньої основи виконується аналогічно.

Дані для побудови знаходяться в таблиці 4, зразок виконання креслення подано на рис. 3.3. (Додаток Б).

 

  • Таблиця 4

№ варіанту|

Координати

Xa

Ya

Za

Xb

Yb

Zb

Xc

Yc

Zc

Xd

Yd

Zd

h

1

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

2

-

-

-

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

3

40

50

0

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

4

40

50

0

-

-

-

125

20

0

86

95

0

85

5

40

50

0

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

6

40

50

0

-

-

-

125

20

0

86

95

0

85

7

40

50

0

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

8

-

-

-

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

9

40

50

0

67

20

0

125

20

0

86

95

0

85

10

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

11

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

12

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

13

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

14

-

-

-

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

15

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

16

100

50

0

-

-

-

16

20

0

55

95

0

85

17

100

50

0

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

18

-

-

-

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

19

50

0

74

74

20

0

16

20

0

55

95

0

85

20

100

50

0

-

-

-

16

20

0

55

95

0

85

 

Завдання|задача| 4. Побудова|шикування| лінії перетину конуса обертання з|із| циліндром обертання.

Пояснення до  рішення задачі 4. На аркуші намічаються осі координат і з|із| табл. 5 беруться відповідно до свого варіанту величини, якими задаються поверхні конуса обертання (Фк) і циліндра обертання (Фц). Визначають центр (точка S) кола радіусом R1 основи конуса обертання в горизонтальній площині|плоскості|. На вертикальній осі на відстані h від площини|плоскості| рівня і вище за неї визначають вершину конуса.

Віссю циліндра є|з'являється,являється| фронтально-проектуюча пряма, основами циліндра є|з'являються,являються| кола радіусом R2 , центром точки О. Утворюючі циліндра обертання мають довжину, рівну 3 R2  і діляться навпіл фронтальною меридіональною площиною|плоскістю| конуса.

При побудові лінії перетину спочатку визначаються характерні точки, до яких належать найвища та найнижча точки 12, 22 лінії перетину. Проекції найвищої та найнижчої точок лінії перетину 11 та 21 визначаються лініями проекційного звязку. За допомогою допоміжних січних площин|плоскості| визначаються проміжні точки (4, 5, 6, 7) лінії перетину поверхонь. Площина перетинає конус по колу, фронтальна проекція якого збігається зі слідом площини 2, горизонтальна проекція проектується в дійсну величину кола, яке має радіус  r1. Одночасно площина перетинає основу циліндра в точці 42, для знаходження її горизонтальної проекції проводимо лінію проекційного зв′язку на площину П1 до перетину з проекцією кола конуса радіуса r1 і визначаються дві симметричні точки 41 і 4′1. Точка 5 вказує межу видимості, визначається за допомогою горизонтальної площини – посередника 2 проходить через центр циліндра О2. Площина перетинає конус по колу, фронтальна проекція якого збігається зі слідом площини 2, горизонтальна проекція проектується в дійсну величину кола, яке має радіус r2. Одночасно площина перетинає основу циліндра в точці 52, для знаходження її горизонтальної проекції проводимо лінію проекційного зв′язку на площину П1 до перетину з проекцією кола конуса радіуса r2 і визначаються дві симметричні точки 51 і 5′1. Аналогічно за допомогою січних площин ∆, γ визначаються проміжні точки 6(61,62), 7(71,72) лінії перетину. Точка 3(31,32) визначається як перетин основ двох фігур обертання. За точками будують лінію перетину поверхні конуса з|із| циліндром і встановлюють її видимість при застосуванні метода конкуруючих точок.

 Дані для побудови знаходяться в таблиці 5, зразок виконання креслення подано на рис. 3.4. (Додаток Б).

 

Таблиця 5

№ варіанту

Координати

Хs

Ys

Zs

R1

H

Хo

Yo

Zo

R2

1

80

70

0

45

100

50

70

32

35

2

80

70

0

45

100

50

70

32

30

3

80

72

0

45

100

55

72

32

32

4

80

72

0

45

100

60

72

35

35

5

70

70

0

44

102

50

70

32

40

6

75

70

0

45

98

65

70

35

35

7

75

70

0

45

98

70

70

35

35

8

75

72

0

45

98

75

72

35

35

9

75

72

0

43

98

80

72

35

35

10

75

75

0

44

102

50

75

32

32

11

80

75

0

44

102

50

75

35

35

12

80

75

0

43

102

85

75

40

35

13

80

75

0

42

102

80

75

40

35

14

80

70

0

42

102

80

70

40

32

15

80

72

0

43

100

75

72

42

32

16

70

72

0

44

100

70

72

40

32

17

70

74

0

44

100

70

74

36

32

18

70

74

0

44

98

68

74

32

34

19

70

70

0

42

98

68

70

32

36

20

75

72

0

42

95

66

72

35

35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б

 

 

Рис. 3.1

 

 

Рис. 3.2

 

 

 

 

Рис. 3.3

 

Рис. 3.4

Запитання для самоперевірки знань.

  1. Що вивчає нарисна геометрія
  2. Способи проекціювання.
  3. У чому суть способу паралельного проекціювання
  4. Проекція точки на дві площини проекцій, єпюр Монжа.
  5. Комплексне креслення.
  6. Побудова проекцій відрізка прямої лінії.
  7. Прямі довільного та особливого положення.
  8. Належність точки до прямої.
  9.  Взаємне розташування ліній (мимобіжні, паралельні, перетинаючиїся).
  10.  Сліди прямої.
  11.  Визначення дійсної величини відрізка прямої методом прямокутного  трикутника.
  12.  Як можна задавати площину на епюрі. Сліди площини.
  13.  Площини довільного та особливого положення.
  14.  Належність прямої та точки до площини.
  15.  Лінії особливого положення у площині.
  16.  Взаємоположення площин. Перетин двох площин.
  17.  Визначення точки перетину прямої з площиною.
  18.  Взаємне положення прямої та площини (паралельні та перпендикулярні прямі до площини).
  19.  Загальні відомості про способи перетворення проекцій.
  20.  Спосіб заміни площин проекцій.
  21.  Заміна однієї площини проекцій.
  22. Спосіб обертання точки.
  23.  Спосіб суміщення.
  24.  Перетин многогранника площиною особливого положення.
  25.  Перетин многогранника прямою.
  26.  Перетин двох многогранників.
  27.  Перетин поверхні обертання площиною особливого положення.
  28.  Перетин поверхні обертання прямою.
  29.  Перетин поверхонь обертання методом січних площин, методом сфер.
  30.  Розгортка многогранника методом трикутника., методом розкатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. РОЗРАХУНКОВА-ГРАФІЧНА РОБОТА ( ІІ частина)

 

Виконання розрахунково-графічної роботи (ІІ ч.) є результатом одержаних знань по вивченню основних ГОСТів машинно-будівельного креслення і придбання навичок виконання і читання креслень.

Розрахунково-графічну роботу складають три завдання :

1. Виконання ескізів і робочих креслень деталей, складальної одиниці.

2. Виконання робочих креслень деталей по кресленню загального вигляду.

3. Виконання принципових гідравлічних схем, електричних принципових,  а також схем розташування палубних механізмів.

 

4.1. ЗАВДАННЯ ПО РОЗДІЛУ «КРЕСЛЕННЯ»

 

 За розділом "Креслення" студенту необхідне вивчити наступне:

1. Предмет і короткий нарис розвитку креслення. Стандартизація, як чинник, сприяючий розвитку науки і техніки. ЕСКД, ЕСТД і ін. системи стандартизації.

2. Вимоги, що пред'являються стандартами ЕСКД до виконання креслень.

3. Основні стандарти оформлення креслень – формати, лінії, шрифти, основні написи. Техніка нанесення розмірів.

4. Зображення: види, розрізи, перерізи.

5. Зображення геометричних фігур і деталей з формами, що містять лінії зрізу, перетину і переходу.

6. Зображення і позначення різьб і різьбових з'єднань:

а) роз'ємних:  різьбових, шрифтових, шпонкових, шліцьових і др.;

б) нероз'ємних:  зварних, паяних, клеєних;

в) рухомих:  зубчастих, ремінних, ланцюгових, підшипників качання.

7. Виконання ескізів деталей з натури, робочих креслень деталей по ескізах.

8. Виконання креслень деталей по кресленню загального вигляду.

9.Вимоги, що пред'являються стандартами ЕСКД до виконання  принципових гідравлічних схем, електричних принципових, а також схем розташування палубних механізмів

 

Завдання|задавання|  №1.

По першому завданню необхідно самостійно вибрати складальну одиницю (вузол), що складається з 3 - 4 деталей, не рахуючи стандартних, і виконати:

  • для студентів судномеханічного| факультету  2 ескізи і робочі креслення;
  • для студентів  судноводійного| і електромеханічного  факультетів 1 ескіз і робоче|робітників| креслення.

Складальна одиниця надається на кафедру ТМ викладачу при захисті роботи.

Приклад виконання ескіза деталі наведено на рис. 3.23. (Додаток В).

 

 

Рекомендації до виконання

 

1. Ознайомитися  з  виробом:  з’ясувати  його  призначення,  робоче  положення,  принцип  дії,  способи  з’єднання  складових  частин,  послідовність складання й розбирання.

2. Розібрати  виріб  на  складові  частини,  виділивши  складальні  одиниці  та  окремі  деталі,  а  також  стандартні  деталі.  Установити  найменування складальних одиниць, усіх деталей і матеріали, з яких вони виготовлені.

3. Виконати ескізи 1-2 деталей,  що  входять  до  складу  виробу,  крім стандартних.  При  цьому  стандартними  вважати  тільки  кріпильні  деталі 

болти, шпильки, гвинти,  гайки,  шайби  й  т. п.  Ескізи  рекомендується  вико-нувати  на  папері  в  клітинку  або  міліметровому  папері  формату A3 або  А4.

4. При  виконанні  ескізів  особливу  увагу  звернути  на  правильність  обмірювання й ув’язування розмірів  деталей, що з’єднують. Ескізування доцільно починати  з  найбільш  простих  деталей,  поступово  переходячи  до  більш складних,  і  останньою  ескізувати  корпусну  деталь. 

 

Послідовність виконання ескізів

 

Підготовча стадія включає:

1. Ознайомлення з конструкцією деталі.

2. Визначення найменування деталі, її призначення та матеріалу, з якого виготовлена деталь.

3. Вибір головного зображення.

4. Вибір кількості зображень: виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів.

5. Вибір розміру зображення та формату аркуша для виконання ескізу. Як правило, ескіз виконують на папері в клітинку.

 

Основна стадія включає:

1. На форматі для ескізу наносять рамку креслення та прямокутник основного напису.

2. На полі креслення наносять габаритні прямокутники для основних зображень.

3. Наносять осі симетрії, осьові та центрові лінії для отворів і елементів деталі, які мають форму поверхні обертання.

4. Наносять контури основних зображень на всіх виглядах.

5. Виконують необхідні розрізи, перерізи, виносні  елементи деталі.

6. Наносять виносні та розмірні лінії. Виконують штрихування в розрізах та перерізах.

7. Вимірюють деталь і наносять розмірні числа.

8. Визначають шорсткість поверхонь деталі та позначають її відповідно до ГОСТ 2.309-73.

9. Заповнюють графи основного надпису.

Завдання|задавання| № 2.

По кресленню загального|спільного| вигляду|виду| виконати:

1. Два  робочих креслення, вказаних на кресленні загального|спільного| вигляду|виду| -  для студентів  судномеханічного| факультету.

2. Одне робоче|робітників| креслення, вказаного на кресленні загального|спільного| вигляду|виду| - для студентів судноводійного| і електромеханічного  факультетів.

3. Специфікацію (на всі деталі, що входять в складальне креслення).

Креслення загального|спільного| вигляду|виду| згідно свого варіанту студенти вибирають з додатка В.

 

Рекомендації до виконання

 

Основні вимоги до робочого креслення деталі встановлюються за
ГОСТ 2.109-73.

1 Вивчити  креслення  загального  вигляду:  усвідомити  призначення зображеного  на  ньому  виробу,  принцип  його  роботи,  взаємодію  всіх  його основних частин, способи їхнього з’єднання й т. п.

2. Уявити  собі  в  основних  рисах  форми  вхідних  до  виробу  деталей.

Намітити  для  кожної  з  них  кількість  необхідних  зображень (виглядів,  розрізів, перетинів), керуючись при цьому ГОСТ2.305-68. Вибрати формати й

масштаби креслень деталей.

3. Тонкими  лініями  виконати  креслення  всіх  деталей.  При  цьому пам’ятати, що при  виконанні складального креслення необхідно застосувати  умовності й спрощення, а на кресленнях деталей повинні бути  зазначені всі  їх  елементи.  Наприклад,  на  складальних  кресленнях,  як  правило,  не вказуються  фаски,  а  на  кресленнях  деталей  повинні  бути  подані  фаски  й

зазначені їхні розміри й т. п.

4.  Згідно  з  ГОСТ2.307-68  на  кресленнях  деталей  проставити  номінаьні розміри, для чого виконати обмірювання зображень на кресленні загального виду з урахуванням масштабу.

5.  Згідно  з  ГОСТ 6636-69  зробити  узгодження  розмірів,  отриманих при  обмірюванні  елементів  деталей  на  кресленні  загального  виду,  роблячи відповідні  округлення  з  найбільшим  наближенням  до  стандартних  чисел, що рекомендують.  Особливу  увагу приділити узгодженню розмірів  поверхонь, що сполучаються.

6.  Заповнити всі необхідні написи на кресленнях.

7.  Уважно  переглянути  виконані  креслення  й  обвести  контурні  лінії

відповідно до ГОСТ2.303-68.

Приклад виконання робочого креслення наведено на рис. 3.21, 3.22. (Додаток В).

 

 

 

 

 

Завдання|задавання| № 3.

Розділ «Суднобудівне креслення»

За третім завданням курсанту необхідно виконати:

1. Принципову гідравлічну схему пожежної системи або системи питної води, що складається з 10-15 елементів; перелік елементів схеми для студентів судномеханічного|  факультету.

 2. Схему розташування палубних механізмів на півбаку або юті судна; схеми перелік елементів для студентів судноводійного факультету.

3. Електричну принципову схему; перелік елементів схеми для студентів електромеханічного факультету.

Схеми вибираються самостійно за місцем роботи, в основному написі|надписі| указується|вказується| назва судна і енергетичної установки, до якої вона відноситься.

 

Рекомендації до виконання

 

Вимоги щодо креслення й оформлення схем:

1. Схеми виконуються без дотримання масштабу, але умовні графічні позначення рекомендується виконувати в масштабах, зазначених по ГОСТу 2.302-68.

2. Схема повинна виконуватися компактно, але без втрати ясності і зручності її читання.

3. Товщину тонких ліній варто приймати від 0,3 до 0,4 мм.

4. Товщину основних ліній рекомендується приймати приблизно 1мм.

5. Перелік елементів схеми виконується на форматі А4 з основним написом 40×185.

Приклад виконання схеми та перелік елементів наведено на рис. 3.24, 3.25. (Додаток В).

 

Запитання для самоперевірки знань.

  1. Назвіть основні види в кресленні.
  2. Як розташовують основні види на комплексному кресленні?
  3. У яких випадках і як надписують основні види?
  4. Які види називаються додатковими? Як їх розташовують на кресленні і як надписують?
  5. Які види називаються місцевими? Як їх розташовують на кресленні і як надписують?
  6. Для чого на кресленнях виконують розрізи? Що називається розрізом?
  7. Як виконують ламані розрізи?
  8.  Як виконують місцеві розрізи ?
  9.  У яких випадках необхідно позначати прості розрізи?
  10.  У яких випадках з’єднують на кресленні частина виду з частиною перерізу. Як оформляють подібне комбіноване зображення ?
  11.  Як виконують розріз, якщо ребро предмета збігається з осьовою лінією?
  12.  Що називається перетином? У якій послідовності виконують перетин предмета?
  13.  Чому перетин є умовним зображенням?
  14.  Як виконують винесений перетин?
  15.  Як виконують накладені перетини ?
  16.  Що називається виносним елементом? Як виконують і позначають виносні елементи?
  17.  Назвіть основні елементи профілю різьблення
  18.  Охарактеризуйте метричне, трубне і трапецеїдальне різьблення.
  19.  По яких ознаках класифікують різьблення?
  20.  Як умовно зображують різьблення на стрижні?  В отворі?
  21.  Як зображують на кресленні різьблення з нестандартним профілем?
  22.  Як умовно позначають метричне різьблення з великим кроком,  дрібним кроком, трубне різьблення?
  23.  Які креслення називають робочими? Які вимоги пред’являють до робочих креслень?
  24.  Які креслення називають ескізами й у якій послідовності рекомендується виконувати ескіз деталі з.натури?
  25.  Як проставляють розміри при ланцюговому способі, координатному, комбінованому?
  26.  Які розміри називаються довідковими і як їх записують на кресленні?
  27.  Які креслення називають складальними?
  28.   Назвіть вимоги, запропоновані до складальних креслень.
  29.  Які розміри проставляють на складальному кресленні?
  30.  Як заповнюють специфікацію до складального креслення?
  31. Які умовності і спрощення застосовують на складальних кресленнях?
  32.  Яка послідовність читання складальних креслень? Що розуміти під деталюваннем складального креслення?
  33.  Як зображують на робочому кресленні деталі, елементи котри не показані на складальному кресленні (наприклад, фаски, проточки, округлення, ухили і т.п.)?
  34.  Наведіть приклади типів схем. Наведіть приклади видів схем.
  35.  Які обирають і зображують умовні графічні позначення елементів?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В

 

Варіант 1

 

Опис складальної одиниці «Прихват гідравлічний»

Служить  для  швидкого  й  надійного  закріплення  на  столах фрезерних і стругальних верстатів оброблюваних деталей. Масло  з  помпи  під  тиском  надходить  у  порожнину  корпуса 1,  поршень 6  опускається  вниз  і  скоба 5  притискає  заготівлю  до  стола  верстата. Пружини 3 і 4 стискуються. Для звільнення обробленої заготівлі необхідно повернути  рукоятку  крана -розподільника,  через  який  масло  стікає  в  бак, тоді  під  дією  пружин 3  і 4  скоба 5  піднімається  нагору.  Склянкою 2  регулюють  стиск  пружини 3,  а  гайкою 8 і  шайбою 11 –  стиск  пружини 4.  Ущільнення поршня з корпусом здійснюється гумовими кільцями 9 і 10.

Матеріал деталей поз. 1, 5 – СЧ12 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 2, 6.

Виконати робочі креслення поз. 2, 6 . (Рис. 3.1).

 

Варіант 2

 

Опис складальної одиниці «Клапан пусковий»

Призначений для регулювання пропущення рідин або газів. Щоб  пройти  через  клапан,  установлений  у  трубопроводі,  рідина  або газ  повинні  перебороти  тиск  пружини 2,  що  давить  на  клапан 5  і  перекриває  отвір  у  корпусі 1. У  корпус,  що  є  основною  деталю,  знизу  закладають прокладку 8  і  закручують  пробку 7,  у  яку  впирається  пружина.  Клапан  переміщається  в  отворі  сідла 4,  запресованого  в  корпус.  Корпус  має  два  однакових  припливи  з  нарізними  отворами,  різь  у  яких  служить  для  приєднання  трубопроводів.  Для  пропущення  рідини  або  газу  без  тиску  використовують  важіль 6,  яким  можна  натискати  на  клапан,  відкриваючи  прохід.

Важіль обертається навколо осі 3, що з’єднує його з корпусом. Вісь важеля фіксується стопорним гвинтом 9.

  Матеріал  деталей  поз.  1,6    СЧ 12  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз.  3,7  – Cталь 20  ГОСТ 1050-88, деталей поз. 4, 5 – Бр.ОЦС3-12-5 ГОСТ 613-79, деталі поз. 2 – c таль 65Г  ГОСТ 4543-88, деталі  поз. 8 –  пароніт  ПОН– ГОСТ 481-80.

Виконати робочі креслення поз. 1, 7. (Рис. 3.2).

 

Варіант 3

 

Опис складальної одиниці «Вентиль високого тиску»

Застосовується  в  резервуарах  з  тиском 10-15  МПа.  До  трубопроводу вентиль  приєднується  трубною  циліндричною  різзю G 1/4. Отвір  у  корпусі

1 перекривається  конічною  поверхнею клапана 9, інший  кінець  якого  вставлений  у  торцевий  отвір  шпинделя 6  і  торець  шпинделя  розвальцьований.

Шпиндель  рухається  по  різі  ходової  втулки 3,  що  притискається  до  корпуса накидною гайкою 2. Повертається шпиндель ручкою 7, що закріплена на ньому  гайкою 10  і  шайбою 11.  Герметичність  між  шпинделем  і  ходовою втулкою  створюється  азбестовим набиванням 12, що розташовано  між  піднабивним  кільцем 8  і  втулкою  сальника 5,  при  нагвинчуванні  накидної гайки 4 на ходову втулку.

Матеріал деталей  поз. 1−5, 8 – Ст. 3 ГОСТ 380-88, деталей  поз. 6, 9 –cталь 45 ГОСТ 1050-88,  деталі поз. 7 – СЧ12 ГОСТ 1412-85.

Виконати робочі креслення поз. 2, 6. (Рис. 3.3).

 

Варіант 4

 

Опис складальної одиниці«Вентиль точного регулювання»

Призначений  для  регулювання  подачі  рідини  або  газу.  При  цьому напрямок руху рідини (газу) змінюється на  90º. У  корпус 1  угвинчується  з  одного  боку  ніпель 4,  з  іншого –  гайка 3,  що притискає до конічного отвору торця корпуса конус 2. Шпиндель 7, що  укручений у накидну гайку 8 нижнім конічним кінцем, закриває отвір у  ніпелі,  через  яке  проходить  рідина  або  газ.  Шпиндель  переміщується  за  допомогою ручки 10, що кріпиться штифтом 9. Зазор між шпинделем 7 і корпусом  ущільнюється  набиванням 11,  що  стискується  накидною  гайкою 8  і втулкою 6. Кільце 5 перешкоджає влученню набивання усередину вентиля. Матеріал  деталей  поз.  1,  3−6,  8,  10    Ст.  3  ГОСТ 380-88,  деталей поз. 2, 7, 9 –cталь 20 ГОСТ 1050-88.

Виконати робочі креслення поз. 4, 8. (Рис. 3.4).

 

Варіант 5

 

Опис складальної одиниці «Клапан пусковий»

Призначений для регулювання пропущення рідин, газів або пари. Щоб пройти  через клапан,  установлений на  трубопроводі, рідина  або газ  повинні  перебороти  тиск  пружини 4,  що  давить  на  клапан 5  і  перекриває  отвір  у  корпусі 1. У  корпус,  що  є  основною  деталлю,  знизу  закладають прокладку 2  і  закручують  пробку 3,  у  яку  впирається  пружина.  У  верхній частині    корпуса  є  отвір,  у  якому  клапан  може  переміщатися.  Цей  отвір  закривають  кільцем 6,  чепцевим  набиванням 15,  втулкою 8  і  натискною  гайкою 7,  щоб  забезпечити  компресію.  Для  пропущення  рідини  або  газу  без тиску  використають  важіль 9,  яким  можна  натискати  на  клапан,  відкриваючи  прохід.  Важіль  обертається  навколо  осі 10,  що  з’єднує  його  із  кронштейном 11, прикріпленим  до  корпуса  за  допомогою  чотирьох  гвинтів 12 і чотирьох  штифтів 13.  Щоб  вісь  не  випала  із  кронштейна,  в  отвори  на  її  кінцях вставлені два шплінти 14. Матеріал  деталей  поз.1,  9    СЧ 12  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз.  3, 6−8 –  Ст. 3  ГОСТ 380-88,  деталі  поз. 5    cталь 45  ГОСТ 1050-88,  деталі поз. 4 – cталь 65 Г ГОСТ 4543-88, деталі поз. 2 – пароніт  ПОН ГОСТ 481-80. Виконати робочі креслення поз. 3, 5 . (Рис. 3.5).

 

 

Варіант 6

 

Опис складальної одиниці «Кран кутовий»

Монтується  на  трубопроводі,  щоб  регулювати  подачу  рідини  або  газу.  Шток 3  пазом  з’єднується  клапаном 2.  При  повороті  маховика 5,  посадженого  на  квадратний  кінець  штока,  клапан,  переміщуючись  по  різі М12×1,  регулює  потік  рідини  або  газу,  що  через  верхній  отвір  у  корпусі 1

попадає  в  трубопровід.  Для  забезпечення  герметичності  застосовують  пристрій,  що  складається  із  двох  кілець 6  і  набивання 8.  Регулюють  пристрій натискною гайкою 4. Настановним гвинтом 7 фіксують маховик на штоці 3.

Матеріали  деталей  поз. 1, 5 – cталь 35 ГОСТ 1050-88, деталей  поз. 2, 4 – cталь 45 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 3, 6 – Ст. 3 ГОСТ 380-88.

Виконати робочі креслення поз.2,4 . (Рис. 3.6).

 

Варіант 7

 

Опис складальної одиниці «Вентиль високого тиску»

Застосовують  у  резервуарах  тиск 10…15  МПа.  Ніпель 5  за  допомогою  різі М24×1,5 одним кінцем угвинчується в резервуар, а іншим − у корпус 1.  За  допомогою  різі  М16×1,5  корпус  приєднується  до  трубопроводу. Отвір  у  ніпелі 5  перекривається  конічною  поверхнею  шпинделя 3,  що угвинчений  у  накидну  гайку 2.  Герметичність  між  шпинделем  і  корпусом вентиля  створюється  азбестовим  набиванням 9  між  кільцем 7  і  втулкою 6 при  нагвинчуванні  накидної  гайки 2  на  корпус 1.  Шпиндель  повертають ручкою 4, що закріплена на шпинделі 3 циліндричним штифтом 8.

Матеріал  деталей  поз. 1, 3, 5 –  Бр.ОЦС6-6-6  ГОСТ 613-79,  деталей поз. 2, 4, 6, 7 – Ст. 3 ГОСТ 380-88.

Виконати робочі креслення поз. 3,5. (Рис. 3.7).

 

Варіант 8

 

Опис складальної одиниці«Вентиль кутовий»

Перекриває потік рідини в трубопроводі. Клапан 4, що закриває отвір у  корпусі 1,  з’єднаний  зі  шпинделем  3  таким  чином:  стрижень  клапана 4 має  різь  М16×1,  таку  саму  різь,  яка  нарізана  в  отворі  торця  шпинделя 3. Клапан 4 угвинчується  в  шпиндель,  поки  його  нарізна  частина  не  виявиться  в  розточенні  шпинделя.  При  вигвинчуванні  шпинделя  з  корпуса,  він  піднімає  клапан  і  відкриває  вентиль.  Ущільнення  шпинделя  в  корпусі  виконано за допомогою набивання 7, розташованого між кільцем 6 і натискною втулкою 5.  Загвинчуючи  накидну  гайку 2,  надавлюють  на  втулку 5,  яка ущільнює набивання 7. Кільце 6 перешкоджає влученню набивання на різь.

Матеріал деталей поз. 1–6 – Бр. ОЦС6-6-3 ГОСТ 613-79.

Виконати робочі креслення поз. 2, 3. (Рис. 3.8).

 

Варіант 9

 

Опис складальної одиниці «Вентиль»

Призначений  для  регулювання  подачі  рідини  й  газу  високого  тиску. Корпус 1  штуцером 5  приєднують  до  трубопроводу.  Щоб  відкрити  вентиль, повертають маховик 3 зі шпинделем 2, з’єднані між собою гайкою 9 і шайбою 10.  При  повороті  шпинделя 2  вентиль  відкривається  на  необхідну величину  зазору.  Для  ущільнення  шпинделя  існує  чепцевий  пристрій,  що складається  із  втулки 6,  кільця 7,  накидної  гайки 4  і  набивання 11.  Для ущільнення штуцера використають прокладку 8.

Матеріал  деталей  поз.  1    СЧ 12  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз. 3−7 – Ст. 3  ГОСТ380-88,  деталі  поз. 2 – cталь 45  ГОСТ 1050-88,  деталі  поз. 8 – пароніт ПОН ГОСТ 481-80.

Виконати робочі креслення поз. 2, 5. (Рис. 3.9).

 

Варіант 10

 

Опис складальної одиниці «Клапан зворотний двійний»

Призначений для регулювання рідини або суміші рідин у трубопроводі. Рідина  під  тиском  надходить  до  отвору  верхнього  наконечника  корпуса 1, стискає  пружину 3 і  в  зазор  між  клапаном 2 і  корпусом  попадає  через  відведений  ліворуч  наконечник  корпуса  в  гідравлічну  систему.  Якщо зняти  заглушку 6  з  нижнього  наконечника 4,  відгвинтивши  накидну  гайку 5, то можна через нижній отвір подати в корпус іншу рідину, підключивши клапан  до  іншого  трубопроводу. У цьому  випадку  до  системи  буде  надходити  суміш  рідин.  Щільність з’єднання  деталей 1  і 4  забезпечує  прокладка 7.  Клапан 2  і  заглушка 6 щільно  прилягають  до  поверхонь  корпуса 1  і  нижнього  наконечника 4. Трубопроводи приєднуються до корпуса клапана за допомогою різі М36×2. Переріз  Б-Б  показує  отвір  у  шестигранній  частині  корпуса  для  пломбування клапана після установки його в гідросистемі.

Матеріал  деталі  поз.  1    СЧ 12  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз.  4,  5 – cталь20  ГОСТ 1050-88,  деталей  поз. 2, 6  Бр.ОЦС 3-12-5  ГОСТ 613-79,  деталі поз. 3 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 4, 5 . (Рис. 3.10).

 

Варіант 11

 

Опис складальної одиниці «Амортизатор»

Амортизатор  даної  конструкції  застосовується  в  автоматичних  ініях  при  транспортуванні  деталей.  Деталь,  що  надходить  із  завантажувального  барабана,  орієнтується  на  транспортуючому  пристрої  під  дією  штовхальника,  що  підводить  деталь  до  буфера 3  амортизатори.  Амортизатор кріплять  на  рамі  транспортуючого  пристрою  болтами,  які  входять  до  пазів  корпуса 1.  Пружина 7  гасить  ударні  навантаження,  що  діють  на  буфер 3. Зусиля пружини регулюють гайкою 11.

Матеріал  деталей  поз. 1, 2, 4 –  СЧ15  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз. 3, 5, 6 – cталь 20 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 7 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 3,4. (Рис. 3.11).

 

Варіант 12

 

Опис складальної одиниці «Амортизатор»

Амортизатор  служить  для  глушіння  ударного  навантаження,  що  виникає  при  ударі  вантажу  об  буфер.  Амортизатор  кріпиться  до  рами  підйомно - транспортного  пристрою  двома  болтами.  При  ударі  буфер 3  передає поштовх  через  кришку 2  пружині 4,  що  стискується,  поглинаючи  удар. Втулка 5  грає  роль  напрямної  для  стрижня  буфера 3  і  центрує  пружину 4. Гайка 6 регулює стиск пружини 4.

Матеріал  деталі  поз. 1–  СЧ15  ГОСТ 1412-85,  деталей  поз. 2, 3, 5 – cталь 20 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – Сталь 65 Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 2, 3. (Рис. 3.12).

 

Варіант 13

 

Опис складальної одиниці «Вентиль»

Вентиль  даної  конструкції  застосовується  для  регулювання  тиску випуску  газу  з  балона (вентилем  можна  підтримувати  приблизно  постійним  тиск  газу  на  виході,  але  значно  меншим,  ніж  у  балоні),  тому  що  через витрати  газу  тиск  у  балоні  знижується.  Швидкість  і  тиск  газу  залежать  від величини  зазору  між  конічним  кінцем  клапана 6 і  отвором  у  корпусі 1. Зазор  можна  змінювати  обертанням  гайки  клапана 7,  яка  переміщає  уздовж

осі  клапан 6.  Обертовому  руху  клапана  перешкоджають  два  виступи  на циліндричній  частині  клапана.  Ці  виступи  входять  до  відповідних  пазів усередині  корпуса 1.  Корпус 1  верхнім  нарізним  виступом  кріпиться  в  горловині балона. Втулка 3 з гайкою 2 призначені для з’єднання вентиля із трубопроводом,  яким газ надходить до хімічного апарата. Для усунення витоку

газу  у  вентиль  вмонтовано  чепцевий  пристрій,  що  складається  з  набивання

12 і ущільнювальних кілець 9 і 10, які підтискаються спеціальною гайкою 4.

Матеріал  деталі  поз.  1,  2,  6,  7    cталь 15  ГОСТ 1050-88,  деталей поз. 3–5, 8, 9 – cталь 20 ГОСТ 1050-88.

Виконати робочі креслення поз. 3,4 . (Рис. 3.13).

 

Варіант 14

 

Опис складальної одиниці «Гідрозамок»

Гідрозамок  являє  собою  гідравлічний  керований  зворотний  клапан,  що застосовується  для  запирання  робочих  порожнин  гідроциліндрів.  Принцип роботи  гідрозамка  такий.  Припустимо,  що  права  магістраль  гідрозамка пов’язана  з  робочою  порожниною  гідроциліндра,  а  ліва  зі  штоковою  порожниною гідроциліндра. Тоді масло під тиском, що йде в робочу порожнину через  канал  штуцера  9, змістить  у  корпусі  1 золотник 5  уліво  й  відкриє  зворотний  клапан 7,  через  який  масло  зі  штокової  порожнини  гідроциліндра буде  виходити  через  штуцер 6 на  злив.  Одночасно  відкривається  правий  зворотний клапан 7, і масло через нього надходить до робочої порожнини гідроциліндра.  При  припиненні  доступу  рідини  в  гідрозамок  золотник 5  повернеться в нейтральне положення й обидва зворотних клапана під дією пружин 8 і тиску масла з боку робочої й штокової порожнин гідроциліндра закриються, фіксуючи поршень гідроциліндра в заданому положенні.

Матеріал деталей поз. 1, 3, 6 – c таль 35 ГОСТ 1050-88,  деталей поз. 2, 4, 5, 9 – Бр. ОЦС3-12-5 ГОСТ 613-79, деталі  поз. 8 – cталь 65Г  ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 4,6 . (Рис. 3.14).

 

Варіант 15

 

Опис складальної одиниці «Клапан зворотний»

У  гідравлічних  системах,  де  необхідно  вільно  пропускати  рідину  тільки в  одному  напрямку,  застосовують  зворотні  клапани.  Клапан  має  запірний елемент,  що  складається  з  деталей  6, 8  9.  Під  дією  надлишкового  тиску  рідини, що надходить через отвори в деталях 4 і 5, корпус 1 і далі в магістраль.

При припиненні подачі рідина назад з порожнини корпуса 1 пройти не може, тому що пружина 9 поверне клапан 6 у вихідне положення.

Матеріал  деталей  поз.  1–3,  7    cталь 35  ГОСТ 1050    88,   деталей поз. 4, 6–8, 9 – Ст.5  ГОСТ 380-88, деталі поз. 9 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 6, 7. (Рис. 3.15).

 

Варіант 16

 

Опис складальної одиниці «Клапан»

Клапан  призначений  для  вільного  періодичного  пропуску  води  в одному напрямку. Для цього необхідно нажати важіль 7, що, повертаючись навколо  осі  8,  опустить  униз  клапан 5.  Унаслідок  цього  конічна  поверхня клапана,  щільно  притерта  до  конічного  гнізда  усередині  корпуса 1,  відійде від  гнізда  й  відкриє  прохід  для  води.  Пружина 9  при  цьому  буде  стискуватися. Після зняття зусиля з важеля 7 пружина розтиснеться, й клапан 5 закриє  отвір  у  корпусі 1.  У  місці  виходу  клапана 5  з  корпуса 1  передбачене чепцеве ущільнення з кілець 14. Кільця підтискають втулкою 6 і гайкою 3.

Матеріал  деталей  поз.  1–4    сталь 15  ГОСТ 1050    88,   деталей поз. 5–8 – Ст. 5 ГОСТ 380-88, деталі поз. 9 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 4, 5. (Рис. 3.16).

 

 

 

Варіант 17

 

Опис складальної одиниці «Клапан запобіжний»

Запобіжний  клапан  ставиться  на  трубопроводах,  якими  проходить рідина  або  газ  під  тиском.  У  цьому  випадку  корпус  поз. 1  є  частиною  трубопроводу. При тиску газу або рідини, що перевищує допустиму величину, клапан 6  піднімається,  стискаючи  пружину 5.  При  цьому  газ  або  рідина випускається  через  бічні  отвори  клапана  6  і  циліндра 3.  При  нормальному тиску пружина підтискає клапан 6 до сідла циліндра 3.

Матеріал деталей поз. 1, 2 – сталь 15 ГОСТ 1050 – 88,  деталей поз. 3, 4, 6 – Ст.5  ГОСТ 380-88, деталі поз. 5 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 1, 2. (Рис. 3.17).

 

Варіант 18

 

Опис складальної одиниці «Клапан розподільний»

Розподільний  клапан  призначений  для  з’єднання  гідравлічних  циліндрів  низького  й  високого  тиску  в  підсилювачах  послідовної  дії,  які  застосовуються  в  приводах  верстатних  пристосувань.  Під  дією  пружини 5  плунжер 2 підтискається до кришки 4. Перпендикулярно центральному отвору  в корпусі 1 розташований отвір зі зворотним кульковим клапаном 9. Масло із  циліндра  низького  тиску  через  нарізний  отвір  кришки 3  надходить  у  порожнину  корпуса 1  і  далі  через  верхній  нарізний  отвір –  у  пристосування (для  попереднього  затиску  оброблюваної  деталі),  а  через  зворотний  клапан 9 і  отвір  кришки 4 – у  циліндр  високого  тиску,  поповнюючи  витоку.  У цьому  випадку  під  тиском  масла  плунжер 2  трохи  зміщається  вправо.  Для остаточного  затиску  деталі  в  пристосуванні  масло  надходить  із  циліндра високого  тиску  через  поздовжні  канавки  під  плунжер 2.  Під  тиском  масла на  торець  плунжер  переміщається  вправо,  стискаючи  пружину 5.  При  цьому  конус  плунжера  щільно  прилягає  до  конічного  сідла  кришки 3,  роздіяючи  циліндри  низького  й  високого  тиску.  Масло  із  циліндра  високого  тиску  через  поздовжні  канавки  плунжера 2 і  верхній  нарізний  отвір  корпуса 1  надходить  у  гідросистему  пристосування.  При  звільненні  оброблюваної  деталі  від  затиску  масло  вертається  в  циліндри  низького  й  високого тиску.  При  цьому  плунжер 2  під  дією  пружини 5  повертається  у  вихідне положення.

Матеріал деталей поз. 1–4 – сталь 25 ГОСТ 1050 – 88,  деталей поз. 6, 8, 9 – сталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 5, 7 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 2, 4. (Рис. 3.18).

 

Варіант 19

 

Опис складальної одиниці «Ролик натяжний»

Натяжний  ролик  призначений  для  натягу  ременів  у  клиноремінних передачах.  Основою  ролика  служить  рама 1,  закріплена  болтами  на  місці установки.  На  циліндричну  частину  повзуна 3  установлюються  два  шарикопідшипники 14,  на  яких  вільно  обертається  ролик 2.  Переміщення  повзуна  3  у  напрямних  пазах  рами  поз. 1  здійснюється  за  допомогою  гвинта 9 відносно гайки 7, що підтискає пружину 10, яка впливає на повзун 3.

Матеріал  деталі  поз. 1 –  СЧ15  ГОСТ 1412 – 85,  деталей  поз. 2–5, 7, 8 −  сталь 15 ГОСТ 1050 – 88, деталей  поз. 6, 9 –  Ст. 5  ГОСТ 380-88, деталі поз. 10 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 3, 9. (Рис. 3.19).

 

Варіант 20

 

Опис складальної одиниці «Клапан»

Клапан  використають  для  зміни  тиску  або  швидкості  руху  рідини трубопроводом.  Зміна  тиску  й  швидкості  рідини  здійснюється  клапаном 7, що  з'єднаний  із  гвинтом 9 двома  штифтами 12.  Гвинт 9 переміщається  різзю  до  корпуса 1, стійки 2 і  втулки 3 при  обертанні  маховика 4. Для  перешкоди  витоку  рідини передбачене набивання 13, що  підтискається  до  шайби 6 гайкою 5.

Матеріал деталі поз. 1, 2 – СЧ15 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 3, 5–9 –сталь                45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – вініпласт ВН  ГОСТ 9639-71.

Виконати робочі креслення поз. 2, 9. (Рис. 3.20).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1 - Варіант1

 

Рис. 3.2 - Варіант 2

 

Рис. 3.3 - Варіант 3

 

 

Рис. 3.4 - Варіант 4

 

Рис. 3.5 - Варіант 5

 

Рис. 3.6 - Варіант 6

 

 

Рис. 3.7 - Варіант 7

 

 

Рис. 3.8 - Варіант 8

 

 

Рис. 3.9 - Варіант 9

 

Рис. 3.10 - Варіант 10

 

 

Рис. 3.11 - Варіант 11

 

Рис. 3.12 - Варіант 12

 

 

Рис. 3.13 - Варіант 13

 

 

 

Рис. 3.14 - Варіант 14

 

Рис. 3.15 - Варіант 15

 

Рис. 3.16 - Варіант 16

 

Рис. 3.17 - Варіант 17

 

Рис. 3.18 - Варіант 18

 

Рис. 3.19 - Варіант 19

 

Рис. 3.20 - Варіант 20

 

Рис. 3.21

 

Рис. 3.22

 

Рис.3.23

 

Рис. 3.24

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.25

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Антонович,  Є. А.  Нарисна  геометрія.  Практикум:  навчальний  посібник /  Є. А.  Антонович  О. О. Василишин.,  А. В. Фольта.  –  Львів :  Світ, 2004. – 528 с.
  2. Арустамов Х.А. Сборник задач по начертательной геометрии.
    М.: Машиностроение, 1978. – 445 с.
  3. Боголюбов С. К. Индивидуальные задания по курсу черчения. – М.: Высш. шк., 1989. – 368 с.
  4. Годик Е.И., Лысянский В.М. и др. Техническое черчение. – К.: Вища школа, 1983. – 440 с.
  5. Единая система конструкторской документации. Общие правила выполнения чертежей. – М.: Государственный стандарт. 1991. – 238 с.
  6. Корх М.В. Навчальний посібник. Нарисна геомертрія та інженерна графіка»1 частина.Одеса: ОНМА, 2017. –  131 с .

6. Корх М.В. Методичні вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи з навчальної дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка». Читання і деталювання складального креслення.–Одеса: НУ «ОМА», 2019. – 58с.

  1. Михайленко В. Є., Ванін В. В., Ковальов С. М. Інженерна графіка: Підручник. – 3-є вид. – К.: Каравела, 2003. – 288 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне  видання

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку __.__.2020.

Формат 60×84/16. Папір офсетний.

Тираж ____ прим. Зам. № ____.

 

НУ «ОМА»

65029, м. Одеса, вул. Дідріхсона, 8, корп.7

Свідоцтво ДК №1292 від 20.03.2003

Тел./факс: (0482) 34-14-12

publish@ma.odessa.ua

НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА  ГРАФІКА

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

(для студентів заочної форми навчання)

 

 

 

                       Укладач:   Корх Майя Володимирівна

1

 

doc
Додано
15 травня 2020
Переглядів
405
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку