Методичні вказівки до виконання РГР з нарисної геометрії та інженерної графіки

Про матеріал

Методичні вказівки до виконання розрахункових робіт з нарисної геометрії та інженерної графіки для студентів вищих навчальних закладів україни денної форми навчання.

Перегляд файлу

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра теоретичної механіки

НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

Затверджено кафедрою теоретичної механіки як методичні вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка», спеціальність 271 «Річковий та морський транспорт», протокол від 17 листопада 2020 р., № 6.

ОДЕСА - 2021

УДК 514.18+744(072)

К 92

Укладач: М.В. Корх

Нарисна геометрія та інженерна графіка[Текст]: методичні

К92 вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи /Укл. М.В. Корх, Одеса: НУ «ОМА», 2021. – 62 с.

УДК514.18+744(072)

ЗМІСТ

1. Нарисна геометрія та інженерна графіка…………………………………….	4
1.1. Основні положення навчальної дисципліни….…………………………..	4
1.2. Порядок вивчення навчальної дисципліни...………………………………	4
2. Виконання розрахунково-графічних робіт………………………………......	5
2.1. Розрахунково-графічна робота (І частина)………………………………...	8
2.2. Завдання по розділу «Нарисна геометрія»………………………………...	8
3. Розрахунково-графічна робота (ІІ частина)………………...…………….....	30
3.1. Завдання по розділу «Креслення»………………………….………………	30
Додаток А………………………………………………………………………...	7
Додаток Б…………………………………………………………………………	23
Додаток В………………………………………………………………………...	35
Література………………………………………………………..……………….	62

1. НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА

1.1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Нарисна геометрія та інженерна графіка – одна з дисциплін, що становить загально інженерну підготовку інженерно-технічних фахівців з вищою технічною освітою. Нарисна геометрія та інженерна графіка є навчальною дисципліною, що складається з розділів нарисної геометрії, технічного та суднобудівного креслення.

У результаті вивчення нарисної геометрії та інженерної графіки курсант повинен:

- ознайомитися з теоретичними основами побудови зображень
точок, прямих, площин і окремих видів ліній і поверхонь;

- ознайомитися з рішеннями задач на взаємну приналежність і
взаємний перетин геометричних фігур, а також на визначення натуральної величини окремих геометричних фігур;

- уміти зображати геометричні форми простих деталей (з натури і по кресленню складальної одиниці);

- ознайомитися із зображенням двох, трьох видів з'єднань деталей,
найпоширеніших в своїй спеціальності;

- уміти читати креслення складальних одиниць, а також уміти виконувати ці креслення, враховуючи вимоги стандартів ЕСКД;

- вивчити державні стандарти щодо правил креслення схем та умовних графічних зображень елементів до них.

Знання, уміння і навички, набуті в курсі нарисної геометрії та інженерної графіки, необхідні для вивчення загально інженерних і спеціальних технічних дисциплін, а також в подальшій інженерній діяльності.

1.2. ПОРЯДОК ВИВЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Нарисна геометрія вивчається курсантами НУ «ОМА» на першому курсі. При вивченні дисципліни необхідно перш за все ознайомитися з програмою, придбати необхідну навчальну літературу.

Треба уміти точно і акуратно виконувати графічні побудови при рішенні розрахунково-графічних завдань. Практичні заняття по нарисній геометрії та інженерній графіці вирішать труднощі у вивченні цієї дисципліни і навчать курсанта логічно мислити, представляти всілякі поєднання геометричних форм у просторі. При вивченні курсу нарисної геометрії та інженерної графіки слід дотримуватися наступних загальних вказівок.

1. Дисципліну потрібно вивчати строго послідовно і систематично.

2. Прочитаний в навчальній літературі матеріал, повинен бути глибоко
засвоєний. У нарисній геометрії слід уникати механічного запам'ятовування теорем, окремих формулювань і рішень задач. Курсант
повинен розібратися в теоретичному матеріалі і уміти застосовувати його як
загальну схему до рішення конкретних задач. Свої знання треба перевірити
відповідями на поставлені в кінці кожної теми підручника питання і рішенням задач, а також відповісти на питання для самоперевірки.

3. Велику допомогу у вивченні курсу надає добрий конспект аудиторних лекцій, де записуються найважливіші положення, що вивчаються. Конспект супроводжується власними формулюваннями і акуратно виконаними кресленнями. Такий конспект допоможе глибше зрозуміти і запам'ятати матеріал, що вивчається.

4. У розділі нарисної геометрії рішенню задач повинна бути
надане особлива увага. Рішення задач є найкращим засобом
глибшого і всебічного збагнення основних положень теорії. Перш ніж приступити до рішення тієї або іншої геометричної задачі, треба зрозуміти її умову і чітко уявити собі схему рішення, тобто встановити послідовність у виконанні операції.

5. У початковій стадії вивчення розділу нарисної геометрії корисно вдаватися до моделювання геометричних форм, що вивчаються, і їх
поєднань. Значну допомоги надають замальовки уявних моделей, а також їх прості макети. Надалі треба звикати виконувати всякі операції з геометричними формами в просторі на їх проекційних зображеннях, не вдаючись вже до допомоги моделей і замальовок.

6. Виконавши розрахунково-графічне завдання (І і ІІ ч.) та маючи допуск з відміткою «допуск до іспиту», курсант має право складати іспит.
На іспит представляється захищене розрахунково-графічне завдання.

2. ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

Розрахунково-графічне завдання є епюри (креслення), які виконуються у міру послідовного проходження курсу. Кожен епюр супроводжується планом його рішення, тобто коротким описом ходу рішення задачі, який приводиться на цьому же епюрі. Завдання на розрахунково-графічну роботу індивідуальні. Вони представлені по варіантах. Курсант виконує той варіант завдання, номер якого відповідає порядковому номеру курсанта у журналі відвідування занять.

Розрахунково-графічна робота представляється на перевірку викладачу, який саме веде практичні заняття. Графічні роботи повертають курсанту, і вони зберігається у нього. Позначки викладача на кресленнях стирати не можна. Всі зауваження і вказівки викладача повинні бути прийняті до виконання. Якщо робота не зарахована, викладач указує яку частину роботи потрібно переробити або ж виконати всю роботу знов. Робота здається на повторну перевірку.

Епюри розрахунково-графічної роботи виконуються на аркушах креслярського паперу формату А4 або АЗ. На відстані 5 мм від лінії обріза аркуша проводиться рамка поля креслення. З лівого боку лінія рамки проводиться від лінії обріза аркуша на відстані 20 мм. У правому нижньому кутку формату впритул до рамки поміщається основний напис (форма № 1).

Завдання до епюр беруться відповідно до свого варіанту з нижче приведених таблиць даного посібника. Креслення завдань розміщуються з урахуванням найщільнішого розміщення всього епюра в межах формату аркуша.

Всі написи, як і окремі позначення у вигляді букв і цифр на епюру повинні бути виконані стандартним шрифтом відповідно до ГОСТ 2.304-68. Епюри виконуються за допомогою креслярських інструментів олівцем. На ретельність побудов повинна бути звернута серйозна увага. Недбало виконані побудови не тільки знижують якість креслення, але і приводять до неправильних результатів.

При обведені характер і товщина ліній беруться відповідно до
ГОСТ 2.303-68. Всі видимі основні лінії - суцільні товщиною
s = 0,8... 1,0 мм. Лінії центрів і осьові — штрих-пунктирні товщиною від
s/3... s/2 мм. Лінії побудов і лінії зв'язку повинні бути суцільними і найтоншими. Лінії невидимих контурів викреслюють штриховими лініями. На це слід звернути увагу при виконанні всіх завдань, маючи при цьому на увазі, що задані площини і поверхні непрозорі.

Листи виконаної розрахунково-графічної роботи складають до формату
А4 (297 X 210 мм), вкладають в папку і віддають на підпис викладачу.

Перша сторінка обкладинки розрахунково-графічної роботи повинна бути оформлена за зразком, наведеному у додатку А.

Додаток А

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра «Теоретичної механіки»

РОЗРАХУНКОВО-ГРАФ1ЧНА РОБОТА
з дисципліни « НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»

Студента 1 курсу денної форми навчання, спеціальність ___________________

група _________________

варіант __________________

____________________________

(прізвище, ім'я та по-батькові)

Викладач_______________

Допуск до іспиту______________

ОДЕСА 2021

2.1. РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНА РОБОТА (І частина)

Виконання розрахунково-графічної роботи (І ч.) є результатом одержаних знань по вивченню розділу нарисної геометрії і придбанню навичок по виконанню епюрів рішення позиційних і метричних задач.

Розрахунково-графічну роботу складають п’ять завдань.

Для кожного завдання представлено зразок початкового креслення та приклад виконання (Додаток Б).

2.2. ЗАВДАННЯ ПО РОЗДІЛУ « НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ»

Завдання|задача| 1. Визначення дійсної величини відрізка прямої АВ|.

Пояснення до рішення завдання 1. Дійсна величина відрізка прямої визначається методом прямокутного трикутника.

На аркуші намічаються осі координат і з|із| табл. 1 беруться відповідно до свого варіанту координати точок А , В, за якими будуються проекції відрізка прямої (АВ): А₁В₁- горизонтальна проекція, А₂В₂- фронтальна проекція._{_}На площині П₁ відновити перпендикуляр [В₁B₀) до одного із кінців проекції А₁В₁_,наприклад В₁і відкласти на ньому різницю Z- координат кінців проекції А₂В₂: |B₂B_X| - |A₂A_x|. Отриману точку В′₁з’єднати з проекцією А_1.Побудований відрізок, який є гіпотенузою прямокутного трикутника буде дорівнювати дійсній величині відрізка АВ. Визначається  — кут нахилу прямої (AB) до площини П_1,який знаходиться між проекцією відрізка та його дійсною величиною.

На площині П₂ відновити перпендикуляр [В₂B₀) до одного із кінців проекції А₂В₂_,наприклад В₂і відкласти на ньому різницю У-координат кінців проекції А₁В₁: |A₁A_x| - |B₁B_x|. Отриману точку В′₂з’єднати з проекцією А_2.Побудований відрізок, який є гіпотенузою прямокутного трикутника буде дорівнювати дійсній величині відрізка прямої (АВ). Визначається  — кут нахилу прямої (AB) до площини П_2,який знаходиться між проекцією відрізка та його дійсною величиною.

Дані для побудови|шикування| знаходяться|перебувають| в таблиці 1, зразок виконання креслення подано на рис. 2.1. (Додаток Б).

Таблиця 1

№ варіанту\|	Координати
	А			В
	Ха	Yа	Zа	Хв	Yв	Zв
1	55	50	15	115	10	40
2	50	45	20	110	5	45
3	45	40	25	105	10	50
4	50	55	20	120	15	55
5	53	48	12	112	8	42
6	47	42	18	107	7	48
7	51	53	27	117	12	54
8	49	47	21	114	14	46
9	54	51	14	116	11	43
10	48	54	18	118	9	48
11	55	50	15	115	10	40
12	53	48	12	112	8	42
13	50	45	20	110	5	45
14	47	42	18	107	7	46
15	51	53	17	117	12	54
16	45	40	25	105	10	50

Завдання|задача| 2. Побудова|шикування| проекцій лінії перетину двох площин, заданих слідами.

Для побудови|шикування| лінії перетину площин|плоскості| Р і Q необхідно:

Знайти точку перетину горизонтальних слідів: h₁ ∩ h'₁= 1_1.
Знайти точку перетину фронтальних слідів: f '₂∩ f₂ = 2_2.
Побудувати|спорудити| проекції отриманих точок|точок|, за допомогою ліній проекційного зв′язку.
Побудувати|спорудити| фронтальну і горизонтальну проекцію лінії
перетину площин|плоскості|, з′єднати відповідні проекції точок. Фронтальна проекція лінії перетину — [1₂2₂], горизонтальна проекція лінії перетину — [1₁2₁]. R ∩ Q = (12).

Дані для побудови|шикування| знаходяться|перебувають| в таблиці 2, зразок виконання креслення подано на рис. 2.2. (Додаток Б).

Таблиця 2

Пояснення до рішення задачі 3. За графічними даними з таблиць будуються проекції многогранників (піраміда і призма) та площина особливого положення, яка перетинає багатогранник. Площина особливого положення має збиральні властивості, тому одна із проекцій лінії перетину, яка визначається за точками перетину ребер з слідом площини збігається на цьому ж сліді, а друга проекція лінії перетину визначається за допомогою ліній проектувального зв’язку на другу проекцію багатогранника. З’єднавши|поєднуючи,з'єднуючи| точки відрізками прямих, одержуємо|отримуємо| другу проекцію лінії перетину (багатокутник) багатогранника з площиною.

Якщо багатогранник перетинає площина особливого положення, а саме площина рівня, то переріз вже проектується в дійсну величину. Переріз отриманий проектувальною площиною особливого положення потребує визначення дійсної величини одним із існуючим методом: метод прямокутного трикутника, метод обертання, метод заміни площин проекцій.

Всі допоміжні побудови|шикування| на епюрі зберегти і показати їх тонкими лініями.

Дані для побудови знаходяться в таблиці 3, зразок виконання креслення подано на рис. 2.3. (Додаток Б).

Таблиця 3

Завдання|задача| 4. Побудова|шикування| лінії перетину двох поверхонь обертання.

Пояснення до рішення задачі 4. |із|

За графічними даними з таблиць будуються проекції двох поверхонь обертання.

Побудова|шикування| лінії перетину конуса обертання з|із| циліндром обертання.

При побудові лінії перетину спочатку визначаються характерні точки, до яких належать найвища та найнижча точки 1₂, 2₂ лінії перетину. Проекції найвищої та найнижчої точок лінії перетину 1₁ та 2₁ визначаються лініями проекційного зв'язку. За допомогою допоміжних січних площин|плоскості| визначаються проміжні точки (4, 5, 6, 7) лінії перетину поверхонь. Площина  перетинає конус по колу, фронтальна проекція якого збігається зі слідом площини ₂, горизонтальна проекція проектується в дійсну величину кола, яке має радіус r₁. Одночасно площина  перетинає основу циліндра в точці 4_2,для знаходження її горизонтальної проекції проводимо лінію проекційного зв′язку на площину П₁до перетину з проекцією кола конуса радіуса r₁і визначаються дві симетричні точки 4₁ і 4′₁. Точка 5 вказує межу видимості, визначається за допомогою горизонтальної площини – посередника ₂ проходить через центр циліндра О_2. Площина  перетинає конус по колу, фронтальна проекція якого збігається зі слідом площини ₂, горизонтальна проекція проектується в дійсну величину кола, яке має радіус r₂. Одночасно площина  перетинає основу циліндра в точці 5_2,для знаходження її горизонтальної проекції проводимо лінію проекційного зв′язку на площину П₁до перетину з проекцією кола конуса радіуса r₂і визначаються дві симетричні точки 5₁ і 5′₁. Аналогічно за допомогою січних площин ∆, γ визначаються проміжні точки 6(6₁,6₂), 7(7₁,7₂) лінії перетину. Точка 3(3₁,3₂) визначається як перетин основ двох фігур обертання. За точками будують лінію перетину поверхні конуса з|із| циліндром і встановлюють її видимість при застосуванні метода конкуруючих точок.

Дані для побудови знаходяться в таблиці 4, зразок виконання креслення подано на рис. 2.4. (Додаток Б).

Таблиця 4

Завдання|задавання| 5а. Побудова третьої проекції геометричної фігури по двом заданим.

Пояснення до рішення задачі 5а. |із|

Відповідно до габаритних розмірів фігури необхідно вибрати формат А3 і визначити місця на кресленні, де розміщуватимуться проекції фігури з врахуванням збереження проекційних зв’язків. Розташувати проекції слід на такій відстані, щоб між видами можна було б нанести згодом розміри.

Послідовність виконання завдання:

1. Накреслити в тонких лініях три проекції фігури, не наносячи розміри.

2. На місцях відповідних видів виконати необхідні розрізи площинами рівня, які проходять через осьові лінії геометричних об’єктів з врахуванням всіх правил побудови розрізів. Штрихування в перетині виконується у вигляді прямих, паралельних ліній, що проводяться під кутом 45 градусів. Штрихування слід наносити перед обведеням контурів зображення.

3. Нанести на креслення всі розміри, рівномірно розташовуючи їх по трьох проекціях, уникаючи при цьому повторень .

Дані для побудови знаходяться в таблиці 5, зразок виконання креслення подано на рис. 2.5. (Додаток Б).

Завдання|задавання| 5б. Аксонометрична проекція.

У тонких лініях побудувати аксонометрію, прямокутну ізометрію ( кут між осями 120 градусів) на аркуші формату А4. Аксонометрія виконується тієї ж самої фігури, що подана в завданні 5а. Виконати аксонометричне зображення фігури з вирізом передній четвертині.

Послідовність виконання завдання:

Будуються осі прямокутної ізометрії.
Відповідним радіусом циліндра будується нижня основа –еліпс.
Відкладається по осі Z висота циліндра, та виконується верхня основа циліндра. З'єднуються основи двома твірними.
В нижній та верхніх основах будується отвори – ромби, які потрібно з'єднати.
Виконується виріз передній четвертини циліндра.
Штрихування в перетині виконується під кутом 60 градусів.

Дані для побудови знаходяться в таблиці 5, зразок виконання креслення подано на рис. 2.6. (Додаток Б).

Таблиця 5

Додаток Б

Рис. 2.1

Рис. 2.2

Рис. 2.3

Рис. 2.4

Рис. 2.5

Рис. 2.6

Запитання для самоперевірки знань.

Що вивчає нарисна геометрія
Способи проекціювання.
У чому суть способу паралельного проекціювання
Проекція точки на дві площини проекцій, єпюр Монжа.
Комплексне креслення.
Побудова проекцій відрізка прямої лінії.
Прямі довільного та особливого положення.
Належність точки до прямої.
Взаємне розташування ліній (мимобіжні, паралельні, перетинаючиїся).
Сліди прямої.
Визначення дійсної величини відрізка прямої методом прямокутного трикутника.
Як можна задавати площину на епюрі. Сліди площини.
Площини довільного та особливого положення.
Належність прямої та точки до площини.
Лінії особливого положення у площині.
Взаємоположення площин. Перетин двох площин.
Визначення точки перетину прямої з площиною.
Взаємне положення прямої та площини (паралельні та перпендикулярні прямі до площини).
Загальні відомості про способи перетворення проекцій.
Спосіб заміни площин проекцій.
Заміна однієї площини проекцій.
Спосіб обертання точки.
Спосіб суміщення.
Перетин многогранника площиною особливого положення.
Перетин многогранника прямою.
Перетин двох многогранників.
Перетин поверхні обертання площиною особливого положення.
Перетин поверхні обертання прямою.
Перетин поверхонь обертання методом січних площин, методом сфер.
Розгортка многогранника методом трикутника., методом розкатки.

3. РОЗРАХУНКОВА-ГРАФІЧНА РОБОТА ( ІІ частина)

Виконання розрахунково-графічної роботи (ІІ ч.) є результатом одержаних знань по вивченню основних ГОСТів машинно-будівельного креслення і придбання навичок виконання і читання креслень.

Розрахунково-графічну роботу складають три завдання :

1. Виконання ескізу деталі складальної одиниці.

2. Виконання робочого креслення деталі по кресленню загального вигляду.

3. Виконання принципової гідравлічної схеми або електричної.

3.1. ЗАВДАННЯ ПО РОЗДІЛУ «КРЕСЛЕННЯ»

За розділом "Креслення" курсанту необхідне вивчити наступне:

1. Предмет і короткий нарис розвитку креслення. Стандартизація, як чинник, сприяючий розвитку науки і техніки. ЕСКД, ЕСТД і ін. системи стандартизації.

2. Вимоги, що пред'являються стандартами ЕСКД до виконання креслень.

3. Основні стандарти оформлення креслень – формати, лінії, шрифти, основні написи. Техніка нанесення розмірів.

4. Зображення: види, розрізи, перерізи.

5. Зображення геометричних фігур і деталей з формами, що містять лінії зрізу, перетину і переходу.

6. Зображення і позначення різьб і різьбових з'єднань:

а) роз'ємних: різьбових, шрифтових, шпонкових, шліцьових і др.;

б) нероз'ємних: зварних, паяних, клеєних;

в) рухомих: зубчастих, ремінних, ланцюгових, підшипників качання.

7. Виконання ескізів деталей з натури, робочих креслень деталей по ескізах.

8. Виконання креслень деталей по кресленню загального вигляду.

9.Вимоги, що пред'являються стандартами ЕСКД до виконання принципових гідравлічних схем, електричних принципових, а також схем розташування палубних механізмів

Завдання|задавання| №1. Виконання ескізів.

По першому завданню необхідно взяти на кафедрі відповідно до свого варіанту складальну одиницю (вузол), що складається з 3-4 деталей, не рахуючи стандартних, і виконати ескіз однієї деталі.|робітників|

Приклад виконання ескізу деталі наведено на рис. 3.19. (Додаток В).

Рекомендації до виконання

1. Ознайомитися з виробом: з’ясувати його призначення, робоче положення, принцип дії, способи з’єднання складових частин, послідовність складання й розбирання.

2. Розібрати виріб на складові частини, виділивши складальні одиниці та окремі деталі, а також стандартні деталі. Установити найменування складальних одиниць, усіх деталей і матеріали, з яких вони виготовлені.

3. Виконати ескіз 1 деталі, що входить до складу виробу, крім стандартних. При цьому стандартними вважати тільки кріпильні деталі −

болти, шпильки, гвинти, гайки, шайби й т. п. Ескізи рекомендується виконувати на папері в клітинку або міліметровому папері формату A3 або А4.

4. При виконанні ескізів особливу увагу звернути на правильність обмірювання й ув’язування розмірів деталей, що з’єднують.

Послідовність виконання ескізів

Підготовча стадія включає:

1. Ознайомлення з конструкцією деталі.

2. Визначення найменування деталі, її призначення та матеріалу, з якого виготовлена деталь.

3. Вибір головного зображення.

4. Вибір кількості зображень: виглядів, розрізів, перерізів, виносних елементів.

5. Вибір розміру зображення та формату аркуша для виконання ескізу. Як правило, ескіз виконують на папері в клітинку.

Основна стадія включає:

1. На форматі для ескізу наносять рамку креслення та прямокутник основного напису.

2. На полі креслення наносять габаритні прямокутники для основних зображень.

3. Наносять осі симетрії, осьові та центрові лінії для отворів і елементів деталі, які мають форму поверхні обертання.

4. Наносять контури основних зображень на всіх виглядах.

5. Виконують необхідні розрізи, перерізи, виносні елементи деталі.

6. Наносять виносні та розмірні лінії. Виконують штрихування в розрізах та перерізах.

7. Вимірюють деталь і наносять розмірні числа.

8. Визначають шорсткість поверхонь деталі та позначають її відповідно до ГОСТ 2.309-73.

9. Заповнюють графи основного надпису.

Інструменти, які застосовують в практиці для обміру деталей, наприклад такі як:

Описание: Инженерная графика

Завдання|задавання| № 2.

Креслення загального|спільного| вигляду|виду| згідно свого варіанту курсанти вибирають з додатка В.

Рекомендації до виконання

Основні вимоги до робочого креслення деталі встановлюються за
ГОСТ 2.109-73.

1 Вивчити креслення загального вигляду: усвідомити призначення зображеного на ньому виробу, принцип його роботи, взаємодію всіх його основних частин, способи їхнього з’єднання й т. п.

2. Уявити собі в основних рисах форми вхідних до виробу деталей.

Намітити для кожної з них кількість необхідних зображень (виглядів, розрізів, перетинів), керуючись при цьому ГОСТ2.305-68. Вибрати формати й

масштаби креслень деталей.

3. Тонкими лініями виконати креслення всіх деталей. При цьому пам’ятати, що при виконанні складального креслення необхідно застосувати умовності й спрощення, а на кресленнях деталей повинні бути зазначені всі їх елементи. Наприклад, на складальних кресленнях, як правило, не вказуються фаски, а на кресленнях деталей повинні бути подані фаски й

зазначені їхні розміри й т. п.

4. Згідно з ГОСТ2.307-68 на кресленнях деталей проставити номінальні розміри, для чого виконати обмірювання зображень на кресленні загального виду з урахуванням масштабу.

5. Згідно з ГОСТ 6636-69 зробити узгодження розмірів, отриманих при обмірюванні елементів деталей на кресленні загального виду, роблячи відповідні округлення з найбільшим наближенням до стандартних чисел, що рекомендують. Особливу увагу приділити узгодженню розмірів поверхонь, що сполучаються.

6. Заповнити всі необхідні написи на кресленнях.

7. Уважно переглянути виконані креслення й обвести контурні лінії

відповідно до ГОСТ2.303-68.

Приклад виконання робочого креслення наведено на рис. 3.17, 3.18. (Додаток В).

Завдання|задавання| № 3. За структурною схемою побудувати гідравлічну схему або електричну схему.

За третім завданням курсанту необхідно виконати:

1. Принципову гідравлічну схему та перелік елементів схеми для курсантів судномеханіків.

2. Електричну принципову схему; перелік елементів схеми для курсантів електромеханіків.

Схеми необхідно одержати|отримати| безпосередньо на кафедрі ТМ.

Рекомендації до виконання

Вимоги щодо креслення й оформлення схем:

1. Схеми виконуються без дотримання масштабу, але умовні графічні позначення рекомендується виконувати в масштабах, зазначених по ГОСТу 2.302-68.

2. Схема повинна виконуватися компактно, але без втрати ясності і зручності її читання.

3. Товщину тонких ліній варто приймати від 0,3 до 0,4 мм.

4. Товщину основних ліній рекомендується приймати приблизно 1мм.

5. Перелік елементів схеми виконується на форматі А4 з основним написом 40×185.

Приклад виконання схеми та перелік елементів наведено на рис. 3.20, 3.21. (Додаток В).

Запитання для самоперевірки знань.

Назвіть основні види в кресленні.
Як розташовують основні види на комплексному кресленні?
У яких випадках і як надписують основні види?
Які види називаються додатковими? Як їх розташовують на кресленні і як надписують?
Які види називаються місцевими? Як їх розташовують на кресленні і як надписують?
Для чого на кресленнях виконують розрізи? Що називається розрізом?
Як виконують ламані розрізи?
Як виконують місцеві розрізи ?
У яких випадках необхідно позначати прості розрізи?
У яких випадках з’єднують на кресленні частина виду з частиною перерізу. Як оформляють подібне комбіноване зображення ?
Як виконують розріз, якщо ребро предмета збігається з осьовою лінією?
Що називається перетином? У якій послідовності виконують перетин предмета?
Як виконують накладені перетини ?
Що називається виносним елементом? Як виконують і позначають виносні елементи?
По яких ознаках класифікують різьблення?
Як умовно зображують різьблення на стрижні? В отворі?
Як зображують на кресленні різьблення з нестандартним профілем?
Як умовно позначають метричне різьблення з великим кроком, дрібним кроком, трубне різьблення?
Які креслення називають робочими? Які вимоги пред’являють до робочих креслень?
Які креслення називають ескізами й у якій послідовності рекомендується виконувати ескіз деталі з.натури?
Як проставляють розміри при ланцюговому способі, координатному, комбінованому?
Які розміри називаються довідковими і як їх записують на кресленні?
Які креслення називають складальними?
Назвіть вимоги, запропоновані до складальних креслень.
Які розміри проставляють на складальному кресленні?
Як заповнюють специфікацію до складального креслення?
Які умовності і спрощення застосовують на складальних кресленнях?
Яка послідовність читання складальних креслень? Що розуміти під деталюваннем складального креслення?
Як зображують на робочому кресленні деталі, елементи котри не показані на складальному кресленні (наприклад, фаски, проточки, округлення, ухили і т.п.)?
Наведіть приклади типів схем. Наведіть приклади видів схем.
Які обирають і зображують умовні графічні позначення елементів?

Додаток В

Варіант 1

Опис складальної одиниці «Прихват гідравлічний»

Служить для швидкого й надійного закріплення на столах фрезерних і стругальних верстатів оброблюваних деталей. Масло з помпи під тиском надходить у порожнину корпуса 1, поршень 6 опускається вниз і скоба 5 притискає заготівлю до стола верстата. Пружини 3 і 4 стискуються. Для звільнення обробленої заготівлі необхідно повернути рукоятку крана -розподільника, через який масло стікає в бак, тоді під дією пружин 3 і 4 скоба 5 піднімається нагору. Склянкою 2 регулюють стиск пружини 3, а гайкою 8 і шайбою 11 – стиск пружини 4. Ущільнення поршня з корпусом здійснюється гумовими кільцями 9 і 10.

Матеріал деталей поз. 1, 5 – СЧ12 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 2, 6.

Виконати робочі креслення поз. 2, 6 . (Рис. 3.1).

Варіант 2

Опис складальної одиниці «Вентиль високого тиску»

Застосовується в резервуарах з тиском 10-15 МПа. До трубопроводу вентиль приєднується трубною циліндричною різзю G 1/4. Отвір у корпусі

1 перекривається конічною поверхнею клапана 9, інший кінець якого вставлений у торцевий отвір шпинделя 6 і торець шпинделя розвальцьований.

Шпиндель рухається по різі ходової втулки 3, що притискається до корпуса накидною гайкою 2. Повертається шпиндель ручкою 7, що закріплена на ньому гайкою 10 і шайбою 11. Герметичність між шпинделем і ходовою втулкою створюється азбестовим набиванням 12, що розташовано між під набивним кільцем 8 і втулкою сальника 5, при нагвинчуванні накидної гайки 4 на ходову втулку.

Матеріал деталей поз. 1−5, 8 – Ст. 3 ГОСТ 380-88, деталей поз. 6, 9 – cталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 7 – СЧ12 ГОСТ 1412-85.

Виконати робочі креслення поз. 2, 6. (Рис. 3.2).

Варіант 3

Опис складальної одиниці «Вентиль точного регулювання»

Призначений для регулювання подачі рідини або газу. При цьому напрямок руху рідини (газу) змінюється на 90º. У корпус 1 угвинчується з одного боку ніпель 4, з іншого – гайка 3, що притискає до конічного отвору торця корпуса конус 2. Шпиндель 7, що укручений у накидну гайку 8 нижнім конічним кінцем, закриває отвір у ніпелі, через яке проходить рідина або газ. Шпиндель переміщується за допомогою ручки 10, що кріпиться штифтом 9. Зазор між шпинделем 7 і корпусом ущільнюється набиванням 11, що стискується накидною гайкою 8 і втулкою 6. Кільце 5 перешкоджає влученню набивання усередину вентиля. Матеріал деталей поз. 1, 3−6, 8, 10 − Ст. 3 ГОСТ 380-88, деталей поз. 2, 7, 9 – cталь 20 ГОСТ 1050-88.

Виконати робочі креслення поз. 4, 7. (Рис. 3.3).

Варіант 4

Опис складальної одиниці «Клапан пусковий»

Призначений для регулювання пропущення рідин, газів або пари. Щоб пройти через клапан, установлений на трубопроводі, рідина або газ повинні перебороти тиск пружини 4, що давить на клапан 5 і перекриває отвір у корпусі 1. У корпус, що є основною деталлю, знизу закладають прокладку 2 і закручують пробку 3, у яку впирається пружина. У верхній частині корпуса є отвір, у якому клапан може переміщатися. Цей отвір закривають кільцем 6, чепцевим набиванням 15, втулкою 8 і натискною гайкою 7, щоб забезпечити компресію. Для пропущення рідини або газу без тиску використають важіль 9, яким можна натискати на клапан, відкриваючи прохід. Важіль обертається навколо осі 10, що з’єднує його із кронштейном 11, прикріпленим до корпуса за допомогою чотирьох гвинтів 12 і чотирьох штифтів 13. Щоб вісь не випала із кронштейна, в отвори на її кінцях вставлені два шплінти 14. Матеріал деталей поз.1, 9 – СЧ 12 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 3, 6−8 – Ст. 3 ГОСТ 380-88, деталі поз. 5 – cталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – cталь 65 Г ГОСТ 4543-88, деталі поз. 2 – пароніт ПОН ГОСТ 481-80. Виконати робочі креслення поз. 3, 5 . (Рис. 3.4).

Варіант 5

Опис складальної одиниці «Кран кутовий»

Монтується на трубопроводі, щоб регулювати подачу рідини або газу. Шток 3 пазом з’єднується клапаном 2. При повороті маховика 5, посадженого на квадратний кінець штока, клапан, переміщуючись по різі М12×1, регулює потік рідини або газу, що через верхній отвір у корпусі 1

попадає в трубопровід. Для забезпечення герметичності застосовують пристрій, що складається із двох кілець 6 і набивання 8. Регулюють пристрій натискною гайкою 4. Настановним гвинтом 7 фіксують маховик на штоці 3.

Матеріали деталей поз. 1, 5 – cталь 35 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 2, 4 – cталь 45 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 3, 6 – Ст. 3 ГОСТ 380-88.

Виконати робочі креслення поз. 2,4 . (Рис. 3.5).

Варіант 6

Опис складальної одиниці «Вентиль кутовий»

Перекриває потік рідини в трубопроводі. Клапан 4, що закриває отвір у корпусі 1, з’єднаний зі шпинделем 3 таким чином: стрижень клапана 4 має різь М16×1, таку саму різь, яка нарізана в отворі торця шпинделя 3. Клапан 4 угвинчується в шпиндель, поки його нарізна частина не виявиться в розточенні шпинделя. При вигвинчуванні шпинделя з корпуса, він піднімає клапан і відкриває вентиль. Ущільнення шпинделя в корпусі виконано за допомогою набивання 7, розташованого між кільцем 6 і натискною втулкою 5. Загвинчуючи накидну гайку 2, надавлюють на втулку 5, яка ущільнює набивання 7. Кільце 6 перешкоджає влученню набивання на різь.

Матеріал деталей поз. 1–6 – Бр. ОЦС6-6-3 ГОСТ 613-79.

Виконати робочі креслення поз. 2, 3. (Рис. 3.6).

Варіант 7

Опис складальної одиниці «Вентиль»

Призначений для регулювання подачі рідини й газу високого тиску. Корпус 1 штуцером 5 приєднують до трубопроводу. Щоб відкрити вентиль, повертають маховик 3 зі шпинделем 2, з’єднані між собою гайкою 9 і шайбою 10. При повороті шпинделя 2 вентиль відкривається на необхідну величину зазору. Для ущільнення шпинделя існує чепцевий пристрій, що складається із втулки 6, кільця 7, накидної гайки 4 і набивання 11. Для ущільнення штуцера використають прокладку 8.

Матеріал деталей поз. 1 – СЧ 12 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 3−7 – Ст. 3 ГОСТ380-88, деталі поз. 2 – cталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 8 – пароніт ПОН ГОСТ 481-80.

Виконати робочі креслення поз. 2, 5. (Рис. 3.7).

Варіант 8

Опис складальної одиниці «Амортизатор»

Амортизатор даної конструкції застосовується в автоматичних лініях при транспортуванні деталей. Деталь, що надходить із завантажувального барабана, орієнтується на транспортуючому пристрої під дією штовхальника, що підводить деталь до буфера 3 амортизатори. Амортизатор кріплять на рамі транспортуючого пристрою болтами, які входять до пазів корпуса 1. Пружина 7 гасить ударні навантаження, що діють на буфер 3. Зусилля пружини регулюють гайкою 11.

Матеріал деталей поз. 1, 2, 4 – СЧ15 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 3, 5, 6 – cталь 20 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 7 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 3,4. (Рис. 3.8).

Варіант 9

Опис складальної одиниці «Амортизатор»

Амортизатор служить для глушіння ударного навантаження, що виникає при ударі вантажу об буфер. Амортизатор кріпиться до рами підйомно - транспортного пристрою двома болтами. При ударі буфер 3 передає поштовх через кришку 2 пружині 4, що стискується, поглинаючи удар. Втулка 5 грає роль напрямної для стрижня буфера 3 і центрує пружину 4. Гайка 6 регулює стиск пружини 4.

Матеріал деталі поз. 1– СЧ15 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 2, 3, 5 – cталь 20 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – Сталь 65 Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 2, 5. (Рис. 3.9).

Варіант 10

Опис складальної одиниці «Вентиль»

Вентиль даної конструкції застосовується для регулювання тиску випуску газу з балона (вентилем можна підтримувати приблизно постійним тиск газу на виході, але значно меншим, ніж у балоні), тому що через витрати газу тиск у балоні знижується. Швидкість і тиск газу залежать від величини зазору між конічним кінцем клапана 6 і отвором у корпусі 1. Зазор можна змінювати обертанням гайки клапана 7, яка переміщає уздовж

осі клапан 6. Обертовому руху клапана перешкоджають два виступи на циліндричній частині клапана. Ці виступи входять до відповідних пазів усередині корпуса 1. Корпус 1 верхнім нарізним виступом кріпиться в горловині балона. Втулка 3 з гайкою 2 призначені для з’єднання вентиля із трубопроводом, яким газ надходить до хімічного апарата. Для усунення витоку

газу у вентиль вмонтовано чепцевий пристрій, що складається з набивання

12 і ущільнювальних кілець 9 і 10, які підтискаються спеціальною гайкою 4.

Матеріал деталі поз. 1, 2, 6, 7 – cталь 15 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 3–5, 8, 9 – cталь 20 ГОСТ 1050-88.

Виконати робочі креслення поз. 2, 3 . (Рис. 3.10).

Варіант 11

Опис складальної одиниці «Гідрозамок»

Гідрозамок являє собою гідравлічний керований зворотний клапан, що застосовується для запирання робочих порожнин гідроциліндрів. Принцип роботи гідрозамка такий. Припустимо, що права магістраль гідрозамка пов’язана з робочою порожниною гідроциліндра, а ліва зі штоковою порожниною гідроциліндра. Тоді масло під тиском, що йде в робочу порожнину через канал штуцера 9, змістить у корпусі 1 золотник 5 уліво й відкриє зворотний клапан 7, через який масло зі штокової порожнини гідроциліндра буде виходити через штуцер 6 на злив. Одночасно відкривається правий зворотний клапан 7, і масло через нього надходить до робочої порожнини гідроциліндра. При припиненні доступу рідини в гідрозамок золотник 5 повернеться в нейтральне положення й обидва зворотних клапана під дією пружин 8 і тиску масла з боку робочої й штокової порожнин гідроциліндра закриються, фіксуючи поршень гідроциліндра в заданому положенні.

Матеріал деталей поз. 1, 3, 6 – c таль 35 ГОСТ 1050-88, деталей поз. 2, 4, 5, 9 – Бр. ОЦС3-12-5 ГОСТ 613-79, деталі поз. 8 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 4,6 . (Рис. 3.11).

Варіант 12

Опис складальної одиниці «Клапан зворотний»

У гідравлічних системах, де необхідно вільно пропускати рідину тільки в одному напрямку, застосовують зворотні клапани. Клапан має запірний елемент, що складається з деталей 6, 8 9. Під дією надлишкового тиску рідини, що надходить через отвори в деталях 4 і 5, корпус 1 і далі в магістраль.

При припиненні подачі рідина назад з порожнини корпуса 1 пройти не може, тому що пружина 9 поверне клапан 6 у вихідне положення.

Матеріал деталей поз. 1–3, 7 – cталь 35 ГОСТ 1050 – 88, деталей поз. 4, 6–8, 9 – Ст.5 ГОСТ 380-88, деталі поз. 9 – cталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 5, 6. (Рис. 3.12).

Варіант 13

Опис складальної одиниці «Клапан»

Клапан призначений для вільного періодичного пропуску води в одному напрямку. Для цього необхідно нажати важіль 7, що, повертаючись навколо осі 8, опустить униз клапан 5. Унаслідок цього конічна поверхня клапана, щільно притерта до конічного гнізда усередині корпуса 1, відійде від гнізда й відкриє прохід для води. Пружина 9 при цьому буде стискуватися. Після зняття зусилля з важеля 7 пружина розтиснеться, й клапан 5 закриє отвір у корпусі 1. У місці виходу клапана 5 з корпуса 1 передбачене чепцеве ущільнення з кілець 14. Кільця підтискають втулкою 6 і гайкою 3.

Матеріал деталей поз. 1–4 – сталь 15 ГОСТ 1050 – 88, деталей поз. 5–8 – Ст. 5 ГОСТ 380-88, деталі поз. 9 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 4, 5. (Рис. 3.13).

Варіант 14

Опис складальної одиниці «Клапан розподільний»

Розподільний клапан призначений для з’єднання гідравлічних циліндрів низького й високого тиску в підсилювачах послідовної дії, які застосовуються в приводах верстатних пристосувань. Під дією пружини 5 плунжер 2 підтискається до кришки 4. Перпендикулярно центральному отвору в корпусі 1 розташований отвір зі зворотним кульковим клапаном 9. Масло із циліндра низького тиску через нарізний отвір кришки 3 надходить у порожнину корпуса 1 і далі через верхній нарізний отвір – у пристосування (для попереднього затиску оброблюваної деталі), а через зворотний клапан 9 і отвір кришки 4 – у циліндр високого тиску, поповнюючи витоку. У цьому випадку під тиском масла плунжер 2 трохи зміщається вправо. Для остаточного затиску деталі в пристосуванні масло надходить із циліндра високого тиску через поздовжні канавки під плунжер 2. Під тиском масла на торець плунжер переміщається вправо, стискаючи пружину 5. При цьому конус плунжера щільно прилягає до конічного сідла кришки 3, розділяючи циліндри низького й високого тиску. Масло із циліндра високого тиску через поздовжні канавки плунжера 2 і верхній нарізний отвір корпуса 1 надходить у гідросистему пристосування. При звільненні оброблюваної деталі від затиску масло вертається в циліндри низького й високого тиску. При цьому плунжер 2 під дією пружини 5 повертається у вихідне положення.

Матеріал деталей поз. 1–4 – сталь 25 ГОСТ 1050 – 88, деталей поз. 6, 8, 9 – сталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 5, 7 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 2, 6. (Рис. 3.14).

Варіант 15

Опис складальної одиниці «Ролик натяжний»

Натяжний ролик призначений для натягу ременів у клиноремінних передачах. Основою ролика служить рама 1, закріплена болтами на місці установки. На циліндричну частину повзуна 3 установлюються два шарикопідшипники 14, на яких вільно обертається ролик 2. Переміщення повзуна 3 у напрямних пазах рами поз. 1 здійснюється за допомогою гвинта 9 відносно гайки 7, що підтискає пружину 10, яка впливає на повзун 3.

Матеріал деталі поз. 1 – СЧ15 ГОСТ 1412 – 85, деталей поз. 2–5, 7, 8 − сталь 15 ГОСТ 1050 – 88, деталей поз. 6, 9 – Ст. 5 ГОСТ 380-88, деталі поз. 10 – сталь 65Г ГОСТ 4543-88.

Виконати робочі креслення поз. 3, 9. (Рис. 3.15).

Варіант 16

Опис складальної одиниці «Клапан»

Клапан використають для зміни тиску або швидкості руху рідини трубопроводом. Зміна тиску й швидкості рідини здійснюється клапаном 7, що з'єднаний із гвинтом 9 двома штифтами 12. Гвинт 9 переміщається різзю до корпуса 1, стійки 2 і втулки 3 при обертанні маховика 4. Для перешкоди витоку рідини передбачене набивання 13, що підтискається до шайби 6 гайкою 5.

Матеріал деталі поз. 1, 2 – СЧ15 ГОСТ 1412-85, деталей поз. 3, 5–9 –сталь 45 ГОСТ 1050-88, деталі поз. 4 – вініпласт ВН ГОСТ 9639-71.

Виконати робочі креслення поз. 8, 9. (Рис. 3.16).

Рис. 3.1 - Варіант1

Рис. 3.2 - Варіант 2

Рис. 3.3 - Варіант 3

Рис. 3.4 - Варіант 4

Рис. 3.5 - Варіант 5

Рис. 3.6 - Варіант 6

Рис. 3.7 - Варіант 7

Рис. 3.8 - Варіант 8

Рис. 3.9 - Варіант 9

Рис. 3.10 - Варіант 10

Рис. 3.11 - Варіант 11

Рис. 3.12 - Варіант 12

Рис. 3.13 - Варіант 13

Рис. 3.14 - Варіант 14

Рис. 3.15 - Варіант 15

Рис. 3.16 - Варіант 16

Рис. 3.17

Рис. 3.18

Рис.3.19

Рис. 3.20

Рис. 3.21

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Антонович, Є. А. Нарисна геометрія. Практикум: навчальний посібник / Є. А. Антонович О. О. Василишин., А. В. Фольта. – Львів : Світ, 2004. – 528 с.
Арустамов Х.А. Сборник задач по начертательной геометрии.
М.: Машиностроение, 1978. – 445 с.
Боголюбов С. К. Индивидуальные задания по курсу черчения. – М.: Высш. шк., 1989. – 368 с.
Годик Е.И., Лысянский В.М. и др. Техническое черчение. – К.: Вища школа, 1983. – 440 с.
Единая система конструкторской документации. Общие правила выполнения чертежей. – М.: Государственный стандарт. 1991. – 238 с.
Корх М.В. Навчальний посібник. Нарисна геомертрія та інженерна графіка»1 частина.Одеса: ОНМА, 2017. – 131 с .
Корх М.В. Методичні вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи з навчальної дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка». Читання і деталювання складального креслення.–Одеса: НУ «ОМА», 2019. – 58с.
Корх М.В.. Методичні вказівки до практичних занять з нарисної геометрії та інженерної графіки «Зображення: вигляди, розрізи, перерізи», НУ «ОМА», 2020, - 24с.
Михайленко В. Є., Ванін В. В., Ковальов С. М. Інженерна графіка: Підручник. – 3-є вид. – К.: Каравела, 2003. – 288 с.