Методичні вказівки: "Раціональна організація робочого місця"

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Методичні вказівки  до практичної роботи

Тема: Раціональна організація робочого місця

РОЗРОБИВ:

 Мирончук В.М. –викладач вищої категорії, ВП НУБіП України

 Немішаївський агротехнічний коледж.

1. Загальні вказівки

1.1. Метою даних методичних вказівок є організація та
інтенсифікація практичної роботи студентів при вивченні курсу "Охорона праці ".

Основні напрямки практичної роботи: вивчення матеріалу за робочою програмою курсу; виконання комплексу розрахункових завдань;    проведення наукових досліджень за проблемами охорони праці.

Методичні вказівки містять перелік питань, які повинні знати студенти, необхідний комплекс умінь та навичок, які повинні вони набувати під час вивчення даної дисципліни, наведено умови розрахункових завдань, подано також список рекомендованої літератури.

1.2. "Охорона праці" - нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців знань щодо стану і проблем охорони праці у галузі відповідно до напряму їх підготовки, складових і функціонування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці  згідно з чинними   законодавчими   та   іншими нормативно-правовими актами.

1.3.    При вивченні дисципліни студенти повинні

 знати:

-     суть поняття системи управління охороною праці  (СУОПГ), та мету СУОПГ;

-      підсистеми СУОПГ і структурну схему побудови;

-     показники та динаміку ефективності  функціонування СУОПГ;

-     обов’язки  власника  щодо  створення  і  забезпечення функціонування системи управління охороною праці на підприємстві (СУОПП);

- службу охорони праці підприємства в СУОПП;

-       роль, права, функціональні обов'язки кожного працівника в СУОПГ;

• участь   трудового колективу   в   системі   управління
  охороною праці;
• СУОПГ підприємства, місце в ній       комісії з охорони праці підприємства;
• роль   органів   державного   нагляду   та   громадських
  об'єднань в СУОПГ;

• приклади  гігієнічних   класів  робіт  за  характерними професіями та робочими місцями у галузі;
• фактори,     які     зможуть     спричинити     професійні захворювання у галузі;
•             фактори професійно-спричинених захворювань у галузі;
• заходи та засоби поліпшення стану виробничого
  середовища;
• складові втрати тиску в повітропроводах вентиляційних систем;

-      види систем кондиціювання повітря;

-      класифікація методів і засобів захисту від шуму;

-     заходи і засоби захисту працюючих від шуму в умовах галузі;

•             травмонебезпечні робочі місця і професії у галузі;
• розподіл причин виробничих травм у галузі за питомою вагою;

-      основні напрями попередження виробничого травматизму в умовах галузі;

- фактори пожежної небезпеки галузевих об'єктів;

1.4. Засвоївши матеріал дисципліни, студент повинен 

уміти:

•             оцінити динаміку ефективності функціонування СУОПГ;
•             обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення СУОПГ;
• обґрунтовувати пропозиції щодо удосконалення структури і функціонування СУОП підприємства, його підрозділу;

-         проконтролювати дотримання вимог щодо проведення

навчання працівників підприємства з питань охорони праці;

• розробляти пропозиції щодо зниження напруженості праці за окремими професіями та характером робіт;
• визначати коефіцієнт  частоти травматизму (загальний та окремих професій, видів робіт);
• визначати тяжкість виробничого травматизму (загальну, з окремих професій та видів робіт);

 1.5 Дисципліна "Охорона праці " безпосередньо зв'язана з дисциплінами, що вивчають загальні питання безпеки людини в умовах її життя і діяльності в курсах нормативної навчальної дисципліни "Безпека життєдіяльності" , а також окремі питання охорони праці в курсах загально-технічних і професійних дисциплін за обраною спеціальністю.

Методичні  рекомендації

До практичного заняття

Тема: Раціональна організація робочого місця

1.   Організація робочого місця.
2.   Фізіологія операторської праці.
3.   Фізіологічні особливості організації праці на конвеєрі.

1. Організація робочого місця

Для того, щоб робоче місце було зручним, воно має відповідати антропометричним даним працюючого. Середні антропометричні дані обчислюють за великою кількістю вимірювань основних антропометричних показників різних груп населення. Вони використовуються при конструюванні робочих місць на виробництві. За антропометричними даними виділяють дві основні зони виконання трудових операцій оптимальну і зону досяжності.

На робочому місці основна робота протягом зміни має виконуватись у межах оптимальної зони. Корпус працівника повинен зберігати вертикальне положення або бути злегка нахиленим вперед на 10 15° Рухи в зоні досяжності викликають підвищене напруження м'язів пояса верхньої кінцівки та плеча, супроводжуються зростанням енерговитрат і за частого повторення можуть швидко викликати втому та перенапруження. Крім того робочі рухи, які виконуються витягнутими руками, не можуть розвивати більших зусиль м'язів та не забезпечують точність і швидкість реакцій У зв'язку з цим рухи в зоні досяжності повинні зводитись до мінімуму

При розташуванні органів управління у горизонтальній та вертикальній площинах найбільша швидкість робочого руху розвивається в межах

1 - 2-ї зон (оптимальної зони легкої досяжності) (Рис. 3,7,3,8). Зона досяжності (3-я зона) характеризується уповільненням рухів та необхідністю повороту тулуба вбік. Крім швидкості руху для успішного виконання роботи має значення його точність. Було встановлено, що найбільш точними є рухи, які виконуються в межах 1-ї зони, найменш точними - в 3-й зоні. Рухи правої руки більш точні, ніж лівої.

Рис 3.7. Зони розміщення органів управління (мм) у горизонтальній площині при виконанні робіт - сидячи (пояснення в тексті)

Рис. 3.8 Зони розміщення органів

управління (мм)у вертикальній площині

при виконанні робіт стоячи (пояснення втексті).

Рисе. 3.9 Висота робочої поверхні (мм), що рекоменду-рекомендується

2 - точної на машинах; 3 -конторської;

                                     4 - друкування на машинці.

Важливою характеристикою робочого місця є рівень робочої поверхні, на якій

виконуються основні операції. Висота робочої поверхні визначає робочу позу і зрештою продуктивність праці. При низько розташованій робочій поверхні працівникові доводиться сильно нахилятись, а при надмірно високому рівні робочої поверхні - витягувати руки вгору і підніматись навшпиньки. В обох випадках створюються несприятливі робочі пози, які визначають низьку продуктивність, значне напруження м'язів, підвищені енерговитрати, утруднений кровообіг тощо. Оптимальна висота робочої поверхні визначається характером виконуваної роботи і, зокрема, її складністю і точністю. При роботі стоячи, яка потребує значних зусиль м'язів, рекомендується висота робочої поверхні 700...800 мм, а при точних роботах - 1200... 1300 мм. У зв'язку з тим, що антропометричні показники коливаються у великих межах, оптимальним є зміна висоти робочої поверхні. Коли це неможливо, використовуються підставки для ніг (при роботі стоячи) та регулюється висота сидіння (при роботі сидячи Рис. 3.9).

Особливо точні і тонкі роботи, які потребують напруження зору, повинні проводитись сидячи, і тому слід забезпечувати оптимальну висоту робочої поверхні (Рис. 3.9). Для виконання ручних операцій сидячи без особливого напруження зору оптимальною висотою робочої поверхні від підлоги є 700...750 мм, для точних робіт (монтаж дрібних деталей, верстатні роботи тощо) - 835...905 мм.

Для сприятливого функціонування органа зору має значення кут сприйняття зорового сигналу. Найкраще сприйняття зорового сигналу спостерігається в межах кута від нормальної лінії погляду ±15°. Об'єкт спостереження в цих умовах сприймається центральним зором. У цій зоні повинні розташовуватись найбільш важливі засоби інформації, які часто використовуються. Відносно сприятливе сприйняття зорової інформації зберігається в межах кута ±30°. Для спостереження за об'єктами, розташованими за межами кута від нормальної лінії погляду ±30°, необхідні

Для сприятливого функціонування органа зору має значення кут сприйняття зорового сигналу. Найкраще сприйняття зорового сигналу спостерігається в межах кута від нормальної лінії погляду ±15°. Об'єкт спостереження в цих умовах сприймається центральним зором. У цій зоні повинні розташовуватись найбільш важливі засоби інформації, які часто використовуються. Відносно сприятливе сприйняття зорової інформації зберігається в межах кута ±30°. Для спостереження за об'єктами, розташованими за межами кута від нормальної лінії погляду ±30°, необхідні

Рис. 3.10 Стілець з підлокітником,

з круглим сидінням та спинкою, що

регулюється за висотою - для операцій, що виконуються сидячи (б).

Внаслідок того, що при роботі сидячи частина передпліччя піднята вгору, а м'язи верхніх кінцівок і пояса знаходяться у стані напруження, слід передбачати рухомі підлокітники. Для забезпечення зручної пози сидячи і стоячи має бути достатній простір для ніг: при роботі стоячи не менше 150 мм завглибшки та заввишки і 530 мм завширшки, сидячи - не менше 650 мм завглибшки та заввишки і 500 мм завширшки.

При організації робочого місця для виконання роботи сидячи велике значення має конструкція сидіння. Робочі стільці залежно від їх призначення можуть мати різну форму сидіння, спинки, підлокітників (Рис. 3.10). Проте загальною вимогою для них є висота, яка регулюється (від 380 до 420 мм). Ширина сидіння коливається від 400 до 420 мм, форма сидіння залежить від характеру роботи. Так, для роботи з клавішними пристроями тощо робоче сидіння має бути з невеликим нахилом назад. При складальних роботах і роботах з малими фізичними зусиллями доцільним є плоске горизонтальне сидіння. Для водіїв передбачається м'яке сидіння.

Під час виконання роботи сидячи велике значення має підставка для ніг. Вона дозволяє працівнику вибрати таке положення нижніх кінцівок, за якого їх м'язи максимально розслаблюються і поліпшується кровообіг. Підставка для ніг повинна бути не менше 300 мм завширшки, 400 мм завглибшки, 260...350 мм заввишки і з кутом нахилу 15...30°. Поверхня підставки робиться рифленою, з бортиком заввишки 10 мм по передньому краю. Підставка для ніг є обов'язковою при роботі сидячи-стоячи.

При проектуванні розміщення педалей на робочому місці слід враховувати, що зусилля ніг залежать від їх положення. Найбільше зусилля в положенні сидячи спостерігається при зігнутому коліні під тупим кутом, можливості опиратися спиною об спинку сидіння і розміщенні педалі на відстані не більше 100 мм від медіальної лінії оператора. При відхиленні від медіальної лінії сила тиску на педаль знижується. Значної уваги надається естетичному оформленню робочого місця. Хороше самопочуття і настрій працюючого під час роботи досягається не тільки зручністю роботи, відсутністю напруження, а й включенням в інтер'єр робочого місця елементів оздоблення - кімнатних рослин, художніх творів, виконаних у приємній для очей колірній гамі. При колірному оформленні обладнання та виробничих приміщень слід віддавати перевагу тим кольорам, які підвищують працездатність, викликають сприятливі емоційні відчуття. Насиченість кольорів має бути такою, за якої коефіцієнт відображення був би не менше 40...50%. Серед кольорів повинні переважати білий, світло-лимонний для стель, білий, світло-зелений, світ- ло-голубий, світло-жовтий - для перегородок і стін.

При оцінці робочої пози та організації робочого місця потрібно керуватись ГОСТ 12.2.032 - 78 "ССБТ. Рабочее место при вьіполнении ра- бот сидя. Общие зргономические требования" та ГОСТ 12.2. 033 - 78 "ССБТ. Рабочее место при вьіполнении работ стоя. Общие зргономические требования". Крім того, міждержавні стандарти на певні види виробничого обладнання (верстати металообробні, машини ручні електричні, обладнання технологічне та інші).

2. Фізіологія операторської праці

Професія оператора виникла у зв'язку з автоматизацією виробництва шляхом дистанційного управління. Між людиною, знаряддям та предметом праці з'явився пульт управління. Виробничі процеси кодуються,  а програма дій  оператора визначаться алфавітом  (системою  сигналів) та алгоритмом   (правилами   перетворення   одержаної   інформації).   Основне   завдання   оператора   - спостерігати за пультом управління, правильно та своєчасно переробляти інформацію, термінові та складні відповіді-реакції. Основне навантаження під час роботи зазнають сенсорний апарат, розумова та емоційна сфери. Сприйняття та перетворення інформації в роботі оператора проходять в основному через другу сигнальну систему. Питома вага зусиль м'язів, як правило, невелика (натискання на кнопки, важелі, тумблери, переміщення вздовж пульту управління, підтримання робочої пози тощо).

Операторська праця на сучасному виробництві неоднорідна. В одних випадках основна функція оператора полягає у спостереженні - оператори-спостерігачі, в інших - сприйнятті та переробці інформації,   виконуванні   команд   -   оператори-виконавці.   В   роботі   операторів-спостерігачів переважає стан оперативного спокою (до 60...80% всього робочого часу). Активна діяльність у них загалом становить 1.. .2 год за зміну. Така робота характеризується сенсорною монотонністю, напруженням уваги, гіподинамією, яка чергується з періодами активності, що протікають в умовах дефіциту часу і необхідності термінового вирішення часто непередбачених завдань. Цей тип операторської праці має місце на великих автоматизованих виробництвах.

Робота операторів-виконавців полягає у безперервній переробці сигналів і виконанні команд за заздалегідь відомим, відносно простим алгоритмом. Для них характерна активність, що постійно реалізується, дефіцит часу, рухове навантаження на рівні робіт середньої важкості, велике навантаження на сенсорний апарат та емоційну сферу. До такого типу операторської праці належить робота операторів, водіїв транспорту та сільськогосподарських машин, операторів-обчислювачів ЕОМ та ін.

Особливий тип операторської праці становить робота операторів - технологів, яка поряд з роботою біля пульта управління (за першим або другим типом) включає обов'язок виходу до обладнання, яке працює і проведення аварійних робіт в умовах, як правило, дефіциту часу Робота операторів-технологів характеризується відсутністю ритмічності, нерівномірністю розподілу навантажень протягом зміни, робочого тижня, несприятливими умовами виробничого середовища, досить важкими фізичними навантаженнями безпосередньо на технологічних лініях.

Виділяють також роботу операторів-керівників, у тім числі організаторів і керівників підприємств. У системі людина-машина працюють через операторів, які управляють безпосередньо технологічним процесом У їхній роботі переважають взаємовідносини з людьми та необхідність приймати нестандартні рішення.

Успішне виконання операторської діяльності зумовлено здоров'ям робітника, його психофізіологічними особливостями, віком, стажем роботи професійною підготовленістю, взаємовідносинами у колективі, умовами зовнішнього середовища, організацією трудового процесу тощо.

Характеристики професійного навантаження операторів різного профілю значно відрізняються. Так, час зосередженого спостереження за зміну коливається від 1.. .2 до 6.. .7 год. Питома вага активних рухів може становити 20... 80%. Кількість перероблюваної інформації коливається від 50.. .60 до 3000 сигналів на годину.

Середні показники кількості інформації не завжди відображають нервово-емоційне навантаження. Прикладом може бути нервово-емоційне навантаження при виконанні робота в аварійних ситуаціях, коли доводиться переробляти невелику кількість інформації, але приймати рішення в умовах великого дефіциту часу поряд з небезпекою, високою відповідальністю, дефіцитом інформації для прийняття рішення. Ця робота характеризується як робота в умовах навантажень на межі психофізіологічних можливостей організму.

3. Фізіологічні особливості організації праці на конвеєрі

Специфічною фізіологічною особливістю конвеєрного способу роботи є його ритмічність. Ця особливість зумовлена принципами організації поточного способу виробництва, які є в основі конвеєра. При конвеєрній праці операція виготовлення продукту, виробу, деталі, механізму розділена на окремі етапи, виконання яких доручається різним групам робітників з певними навичками, які працюють на спеціально обладнаних робочих місцях. Деталі або напівфабрикати подають до кожного робочого місця автоматично за допомогою рухомої стрічки.

Основними фізіологічними особливостями праці на конвеєрі, які можуть несприятливо діяти на працівників є монотонність праці (рухова, яка в деяких випадках поєднується із сенсорною), вимушена робоча поза, напруження органу зору, підвищене навантаження на одні й ті самі групи м'язів, нервово-емоційне напруження, зумовлене швидшим темпом роботи, порушеннями в ритмі роботи за рахунок відсутності або накопичення напівфабрикатів через неполадки обладнання тощо.

Робота на конвеєрі при нераціональній організації трудового процесу може призводити до порушення стану здоров'я. У людей, які працюють на конвеєрі, відзначається підвищена захворюваність на гіпертонічну хворобу, астенізація нервової системи, зниження функціональних можливостей ССС та ДС, зору, розвиваються міозит, тендовагініт, остеохондроз, радикуліт.

Порушеннями, які найчастіше зустрічаються в організації конвеєрної праці, є неритмічна подача на стрічку конвеєра деталей, відсутність кратності операцій, надмірне роздрібнення робочого процесу на дрібні операції, які складаються з одиничних елементів, надмірно велика або мала швидкість руху стрічки конвеєра, нераціональне чергування періодів відпочинку та роботи, перенапруження окремих груп м'язів, вимушена робоча поза, зумовлена нераціональними робочими меблями, тощо.

Оптимізація трудового процесу роботи на конвеєрах має зводитися до таких заходів: регуляції швидкості руху конвеєрної стрічки протягом дня відповідно до кривої зміни працездатності більш повільна на початку роботи у стадії втягування, прискорена - у стадії максимальної (стійкої) працездатності та уповільнена - у кінці зміни на стадії розвитку втоми. Змінний темп конвеєра, згідно із зміною кривої працездатності протягом дня, призводить до поліпшення умовно-рефлекторної

діяльності, збільшення витривалості, зменшення енерговитрат, підвищення продуктивності праці.

Найефективнішою мірою, яка сприяє збереженню високої працездатності протягом робочого дня та послаблює фактор монотонності, є організація роботи конвеєра з накопичення в спеціально відведених місцях, де робітники розміщують деталі, які вони не встигли обробити під час нав'язаного ритму роботи. Періодично протягом зміни виділяється час для роботи у вільному темпі для обробки деталей, які залишились.

Важливим моментом роботи на конвеєрі є правильна організація режиму праці та відпочинку. Велике значення мають мікропаузи під час роботи, які становлять 5... 10% робочого часу. Регламентовані перерви слід влаштовувати з урахуванням особливостей кривої працездатності на по­чатку розвитку втоми з широким використанням виробничої гімнастики. Для боротьби з монотонністю необхідно використовувати функціональну музику, укрупнення (операцій, чергування суміжних операцій, робочої пози сидячи чи стоячи; а також раціоналізацію робочого місця, робочих рухів і поз шляхом впровадження заходів згідно з вимогами ергономіки, естетики та культури праці. Важливим моментом, який забезпечує ритмічність у роботі на конвеєрі, є чіткий графік роботи та безперебійне забезпечення робітників сировиною, деталями, напівфабрикатами, відрегульованими машинами та інструментарієм.

Література:

1. Закон України "Про охорону праці".

2. Кодекс законів про працю України.

3. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я".

4. Закон України "Про пожежну безпеку".

6. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".

7. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

8. Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

9. Закон України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. N 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві".

11. НПАОП 0.00-4.03-04 "Положення про Державний реєстр нормативно-правових актів з питань охорони праці". Наказ Держнаглядохоронпраці від 08.06.2004 р. N 151.

12. НПАОП 0.00-4.09-07 "Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства". Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. N 55.

13. НПАОП 0.00-4.11-07 "Типове положення про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці". Наказ Держгірпромнагляду від 21.03.2007 р. N 56.

14. НПАОП 0.00-4.12-05 "Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці". Наказ Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 р. N 15.

15. НПАОП 0.00-4.21-04 "Типове положення про службу охорони праці". Наказ Держнаглядохоронпраці від 15.11.2004 р. N 255.

16. НПАОП 0.00-4.33-99 "Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій. Наказ Держнаглядохоронпраці від 17.06.99 р. N 112.

17. НПАОП 0.00-6.03-93 "Порядок опрацювання та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві". Наказ Держнаглядохоронпраці від 21.12.93 р. N 132.

18. НПАОП 0.00-6.13-05 "Порядок організації державного нагляду за охороною праці та гірничого нагляду в системі Держнаглядохоронпраці України". Наказ Держнаглядохоронпраці від 30.03.2004 р. N 92.

19. Рекомендації щодо організації роботи кабінету промислової безпеки та охорони праці. Затверджено Головою Держгірпромнагляду 16.01.2008 р.