Методичний бюлетень "Інтерактивні форми роботи з дітьми із особливими потребами"

На сучасному етапі розвитку суспільства державна політика в галузі спеціальної освіти спрямована на створення кожній дитині, що має спеціальні освітні потреби, умов для здобуття освіти відповідно до її здібностей і спроможностей.

Навчання та виховання дітей з особливими потребами базується на таких засадах:
• доступність усіх форм навчання й освітніх послуг;
• індивідуалізація та адаптація навчальних програм з урахуванням потреб і можливостей дитини;
• поєднання традиційних та інноваційних підходів до розвитку дитини;
• створення сприятливих умов для соціалізації, самовизначення та самореалізації дітей.
Ця робота проводиться у таких напрямках:
1. Психологічна діагностика дітей (психолог).
2. Добирання методів та прийомів навчання та виховання (педагогічні працівники, психолог).
3. Підтримка батьків (педагогічні працівники, психолог).
4. Корекційна та розвивальна робота з дітьми (індивідуальна робота, проведення занять) —
виникло  внутрішнє  бажання творити  себе, а це, як відомо, показник найвищого рівня виховання.

Важливою ознакою інноваційного виховного середовища є наявність системи  використання перспективних  педагогічних технологій для забезпечення якісної освіти школярів .

В арсеналі нинішніх педагогів є безліч нових форм методів, технологій виховання, але в їх основі особистісно-орієнтований підхід до вихованця.

Ігровими технологіями є казкотерапія, психокорекційне малювання,   технологія «Виховувати, граючи - грати, виховуючи», технологія «Нова цивілізація», технологія виховання рольовими іграми тощо. В основу сучасних технологій покладено особистісно-орієнтований підхід, який зумовлений пріоритетом особистості дитини, її гармонійного розвитку в умовах існуючої освітньої системи й передбачає трансформацію виховання у сферу самоствердження особистості.

Гра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини. Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння громадського досвіду, у якому складається та вдосконалюється самоврядування поведінкою.
Ігрова діяльність виконує такі функції:
Розважальну (це головна функція гри – розважити, дати задоволення).
Комунікативну: оволодіння діалектикою спілкування.
Самореалізації у грі як «полігоні» людської практики.
Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності.
Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної

педагогічні працівники, психолог. Правильно спланована та систематично проведена навчально-виховна робота забезпечить захист права кожної дитини, а особливо дитини з обмеженими можливостями, на отримання якісної освіти. Нові підходи в організації роботи в інтернатних закладах дають можливість сподіватися на нове моделювання освітнього середовища, яке б врегулювало розвивальні, навчальні, оздоровчі стратегії та впливи у

корекційній роботі школи. Таким чином, можна стверджувати, що соціальна адаптація дітей є пріоритетним напрямком в роботі.

Уперше про те, що життєвий успіх людини залежить від емоційного інтелекту зазначив Девід Гоуелман і рекомендував педагогам розвивати у дітей такі здібності: розуміння власних емоцій, контроль над власними емоціями, вміння долати тривожність, розвивати самомотивацію, вміння поводитися з людьми. Підвищувати рівень емоційного інтелекту можна, однак не за допомогою традиційних форм і методів навчання. Якнайкраще підходять інноваційні технології, інтерактивні форми і методи , такі як тренінги комунікативно - емоційного розвитку, проектна діяльність, використання на уроках проблемних ситуацій тощо.

   Педагогічна інновація - це 

 процес становлення, поширення

 й використання нових засобів,

поведінки, самопізнання в процесі гри.
Функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників.
Міжнаціональну комунікацію: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей.
Соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.
Ігрова технологія (Г.К. Селевко) містить спектр цільових орієнтацій:
Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток трудових навичок.
Виховуючі: виховання самостійності, воля; формування певних підходів, позицій, етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності. Розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення.
Соціалізуючі: залучення до норм

 і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія.
Діти з особливостями психофізичного розвитку, як правило, мають постійну соціальну дезадаптацію, що обмежує можливість їх інтеграції в соціумі. У зв’язку з цим, вчителям та вихователям закладів освіти слід застосовувати заходи, пов’язані з покращенням стану соціальної адаптації, яка включає в себе такі напрямки:
– встановлення довірливих

методів і форм (нововведень) для розвитку тих педагогічних проблем, які досі розв'язували по-іншому.

Інноваційну спрямованість педагогічної діяльності зумовлюють соціально-економічні перетворення, які вимагають відповідного оновлення освітньої політики, прагнення вчителів до освоєння та застосування педагогічних новинок, конкуренція загальноосвітніх закладів.
   У педагогічній інтерпретації і

в найзагальнішому сенсі інновації означають нововведення в педагогічній системі, що поліпшують розвиток (перебіг) і результати освітнього процесу.
   Педагог-інноватор усвідомлює свою педагогічну місію - змінити на краще якість життя своїх вихованців. Він дбає не тільки про навчання та виховання - він хоче відкрити дітям можливості творчого розвитку. Педагог-інноватор готовий до пошуку, прагне до вдосконалення, ініціативний, активний, креативний, компетентний. Серед особистісних показників виділяють також проектно-конструктивну свідомість . Педагог-інноватор знаходиться в постійному пошуку нових ідей, здатний їх оцінити, творчо використовує те, що придатне, в своїй роботі, може створити свій творчий проект, свою освітню технологію.
Використовуючи знання з психології необхідно створити умови   для того, щоб у дитини

відносин з дитиною, створення ситуації  психологічного комфорту;
– формування  в   дитини позитивної самооцінки;
– формування  мотивації    

   досягнень;
– створення умов для  

  підвищення рівня навчання;
– виховання правильних 

 навичок поведінки в  суспільстві;
– підвищення рівня самоаналізу;
– розвиток моральних уявлень, пізнавальних інтересів, розширення світогляду;
– формування в дитини позитивних життєвих перспектив, визначення разом  з нею шляхів самореалізації, сфер самоповаги .  Зміст, форми та методи навчання і виховання дітей з особливос- тями психофізичного розвитку мають бути корекційно спрямованими. Це означає, що кожна тема, яка вивчається у школі, кожний метод і прийом, використання вчителем чи вихователем, мають не лише сприяти засвоєнню знань, умінь, навичок, формування поведінки, а й повинні спрямо- вуватися на виправлення вад психофізич- ного розвитку (залежно від дефекту).
   У школі має бути створена своєрідна мережа підтримки. Всі працівники та адміністрація школи, всі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати один одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети – реалізації дитиною її потенційних можливостей.

Багінська Т.А.вчитель-дефектолог.