Методичний довідник з літературного читання на тему: «Словникова робота на уроках літературного читання як передумова інтелектуального зростання учнів початкових класів»

Комунальний заклад

«Івківський ліцей» Ладанської селищної ради

 

 

 

С. М. Ушер

 

 

 

 

Методичний довідник

  з літературного читання

на тему:

«Словникова робота на уроках літературного читання як передумова інтелектуального зростання учнів початкових класів»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ
2. Концепції Нової Української школи
3. Словникова робота на уроках літературного читання
4. Висновки
5. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Велике слово – ШКОЛА! Це скарб найкращий кожного народу, це ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, це шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдському житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу (Софія Русова).  Нові освітні завдання, поставлені перед вчителем та закладом освіти, успішно реалізовуються завдяки ідеї інтегрованого навчання. Основна мета такого навчання  - допомогти здобувачу освіти цілісно побачити навколишній світ і самих себе.  Одним з аспектів реалізації інтегрованого навчання - є урок  літературного читання, так як на поданих уроках закладається фундамент для комплексного бачення, підходу та вирішення питань різного характеру.  Уміння читати є головною складовою пізнавальної діяльності, яка впливає на мовний розвиток дитини.

Саме тому  на уроках літературного читання учні початкових класів мають не тільки отримувати спеціальні знання з аналізу літературного твору, а й збагачувати свій словникових запас.

Важливим джерелом поповнення лінгвістичних знань про слово в усьому спектрі його значень є словник. Однак учень звертається до словника чи довідника лише за умови, якщо у нього розвинена потреба проконтролювати свої знання та мовленнєву продукцію, якщо він знатиме, яке саме джерело є носієм потрібної йому інформації і як користуватися ним.

Методика викладання літературного читання налічує чимало прийомів ознайомлення учнів з новим словом: демонстрація предмета чи ілюстрації; з’ясування  значення слова за тлумачним словником.

Процес засвоєння дітьми значень слів, їхньої семантики був вивчений Л.С.Виготським, який встановив, що дитина у міру свого розвитку переходить від випадкових, несуттєвих ознак до істотних. Зі зміною віку змінюються повнота й правильність відбиття дитиною у своїй мові фактів, ознак або зв'язків, що існують у дійсності.

 Словникова робота в початковій школі - це планомірне розширення активного словника дітей за рахунок незнайомих або важких для них слів. Відомо, що розширення словника молодших школярів іде одночасно з ознайомленням їх з навколишньою дійсністю, з вихованням правильного ставлення до природи. Роботу доцільно розпочинати з першого дня перебування дитини в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового складу у першокласників та його обсягу.

Лексичне багатство рідної мови не може засвоюватися молодшими школярами стихійно. Тому система словникової роботи передбачає такі основні напрями: 1) збагачення словника учнів новими словами і розширення його новими значеннями уже відомих лексем; 2) уточнення словника, яке передбачає роботу над паронімами, синонімами, антонімами, омонімами; засвоєння багатозначності, лексичної сполучуваності слів, зокрема, у фразеологічних одиницях; 3) активізація словника – переведення слів із пасивного словникового запасу учнів у активний; 4) витіснення із вживання нелітературних слів, переведення їх із активу в пасив. Це слова просторічні, жаргонні, які діти засвоїли під впливом оточуючого мовленнєвого середовища. Сюди ж можна віднести викривлення слів інтерферентного характеру (у відміну від тебе, відповідати по бажанню, по домовленості з батьками замість – на відміну від тебе, відповідати за бажанням, за домовленістю з батьками).

Коли дитина не шукає слів для висловлювання своєї думки, вона позбавлена багатьох комплексів, а тому завжди активна в розмові, оперуючи потрібними словами і мовними зворотами. А такий результат досягається тоді, коли дитина не тільки чує і бачить слово, а відчуває і розуміє його значення, знає, коли і як це слово треба вжити.

Кінцевою метою словникової роботи є активізація максимальної кількості засвоюваних слів, уміння учнів використовувати їх правильно, доречно, вибираючи найбільш необхідні слова для висловлення думок. Цю роботу необхідно планувати, проводячи її на уроках читання, мови і розвитку мовлення.

Концепції Нової Української Школи

У сучасній початковій освіті активно змінюються цілі, результати, зміст, підходи до організації і оцінки якості освітнього процесу. Початкова школа раніше за інші рівні другої  освіти стала об’єктом оновлення освітнього процесу на засадах дитиноцентризму, партнерства, врахування життєвих потреб дітей, розроблення нових Державних стандартів, освітніх програм, оцінювання навчальних результатів.  Тому метою початкової освіти Нової Української Школи  є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості. Це школа, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті. Відтепер головне завдання для учнів -опанувати не просто окремі предмети, але так звані «компетентності». Їх перелік такий:

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (якщо відрізняється від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• вміння навчатися впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність.

Кожна з таких компетентностей — це комбінація знань, умінь, навичок, способу мислення, а також поглядів і цінностей. При цьому в рамках одного шкільного предмету учні - залежно від форми подачі того чи іншого матеріалу — можуть опановувати одразу кілька компетентностей.

«Формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті», — йдеться в офіційній концепції нової української школи.

Зокрема, НУШ має сформувати в учнів такі вміння:

• читати з розумінням
• висловлювати власну думку усно і письмово
• мислити критично та системно
• логічно обґрунтовувати свою позицію,
• бути творчими та ініціативними
• конструктивно керувати емоціями
• оцінювати ризики
• приймати рішення
• розв’язувати проблеми
• співпрацювати з іншими людьми.

Одним із важливих напрямків української освіти є гуманітарний, який забезпечує духовний розвиток учнів. Серед навчальних дисциплін гуманітарного циклу особливе значення має література, як мистецтво слова і спосіб формування загальної культури людини, її моральних орієнтацій і цінностей. 

Формування читача, розвиток читацької компетентності молодшого школяра є актуальною педагогічною проблемою, оскільки в умовах розвитку інформаційних технологій помітним є згасання інтересу учнів до художнього слова, що негативно позначається на їхньому подальшому житті. Сучасне завдання школи – формування у школярів не лише знань, вмінь та навичок, а багатофункціональних, надпредметних, базових компетентностей. Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Найважливішими цілями освіти сьогодення є розвиток в учнів самостійності та здатності до самоорганізації; вміння відстоювати свої права, формування високого рівня правової культури; готовність до співпраці, розвиток здатності до творчої діяльності, толерантність, терпимість до чужої думки, вміння вести діалог, шукати і знаходити змістові компроміси; ініціатива, вміння кооперуватися з іншими, робота в групі і спільне навчання, вміння оцінювати явища, вміти порозумітися з іншими і переконувати, вміння розв'язувати проблеми, планувати, самостійно вчитися, а отже здобувати і опрацьовувати інформацію. Тому актуальним стає питання розвитку  читацької компетентності учнів початкової школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Словникова робота на уроках літературного читання

Навчальний предмет «Літературне читання» включає в себе процес навчання та також читання є засобом навчання. Його метою є формування в дітей читацької компетенції, яка є базовою складовою комунікативної та пізнавальної компетентності, підготовка до систематичного вивчення курсу літератури в старших класах та ознайомлення здобувачів освіти з літературними творами як мистецтвом слова.

Чита́ння — один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови, це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом.

Читацька компетентність - це не лише навичка, власне читання, а уміння та навички, знання й цінності, завдяки яким людина може шукати інформацію для вирішення пізнавальних завдань. Читання є передумовою успішного життєвого поступу особистості.   Хоч ця компетентність і не входить до переліку ключових компетентностей, визначених Законом України «Про освіту», але вона є складником інших ключових компетентностей, а саме: «вільне володіння українською мовою», «спілкування рідною та іноземними мовами», «навчання впродовж життя» та інших, де взаємодія з текстовим матеріалом є критично важливою. Крім того, читацька компетентність може розглядатися як предметна компетентність.

Готуючись до уроку перш за все визначаю дидактичну мету  і виховні завдання уроків, зміст і обсяг нового навчального матеріалу, що має бути засвоєний на уроці, добираю запитання до повторення, вивчаю та добираю матеріал для засвоєння нових лексичних одиниць, а також окреслюю структуру уроку з урахуванням підготовки учнів, добираю додаткову літературу, матеріал для самостійної роботи.

Дитина, яка не вміє добре читати, переживає великі труднощі при виконанні домашніх завдань, їй не цікаво на уроках, вона приречена на розумову обмеженість і зубріння. Такий учень не буде активним читачем бібліотеки, не відчуватиме потреби спілкування з книгою, бо читання приносить не задоволення, а муку.

В сакраментальних програмах з української мови та читання приділено велику увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення дітей та підвищення їхньої грамотності.

Сьогодні у практичному використанні перебуває уже певна база словників, призначених для початкової школи. Так, тільки один з інтернет-ресурсів наводить такі: А. А. Бондаренко, І. В. Гуркова «Говори правильно: орфоепічний словничок для учнів початкових класів»; В. В. Воліна «Фразеологічний словник»; П. А. Грушник «Орфографічний словничок»; Е. Н. Леонович «Орфографічний словник для початкової школи: Лексикографічний мінімум»; Е. Н. Леонович «Тлумачний словник»; М. Р. Львів «Словничок синонімів і антонімів для початкових класів»; Н. М. Неусипова «Тлумачний словничок» та ін.

Збагачення словникового запасу залежить не лише від учнів, а й від учителя передусім. Мова вчителя має завжди бути зразком для учнів, а тому повинна бути не лише правильною, а й різноманітною, змістовною. Тому вчитель виступає джерелом збагачення словникового запасу учнів.

Засвоєння нового лексичного матеріалу не повинно проходити стихійно. Важливим завданням для мене, як учителя, є розвиток мовлення учнів, керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи та активізація словника.

Як відомо, методика словникової роботи передбачає чотири основні напрями:

1.       збагачення словника учнів новими словами і розширення його за рахунок нових значень уже відомих лексем;
2.       уточнення словника, яке передбачає пояснення значень слів ─ паронімів, слів ─ синонімів, антонімів; засвоєння багатозначності, лексичної сполучуваності слів, засвоєння слів ─ омонімів;
3.       активізація словника, тобто переведення слів із пасивного словникового запасу учнів у активний;
4.       витіснення із вживання не літературних слів, переведення їх із активу в пасив.

Словникова робота на уроках читання сприяс глибокому усвідомленню змісту навчального тексту, його ідейної спрямованості, є важливим видом роботи з розвитку мовлення учнів. У процесі читання діти відчувають багатство української мови, її силу, красу, точність, виразність, усвідомлюють відтінки слів, але все це можливе лише тоді, коли вони добре розуміють усі слова в тексті.

За допомогою вправ з відпрацюванням артикуляції, відпрацьовуванням постановки дихання, темпу, розуміння словосполучення, оцінювання мовленнєвого розвитку учнів намагаюсь добиватися максимальних показників.  Але ще важливо насамперед велику увагу звертати на розвиток аналізаторів: зорового, мовного, слухового. У ході читання відпрацьовувати інформацію допомагають три блоки. Перший - зоровий аналізатор (сприймання тексту рухом очей), другий - мовний (інформація промовляється – артикулюється) і третій- слуховий (слухається мовленнєвий переказ сприйнятого). Важливу роль тут відіграє образ слова, оскільки воно пов’язане з певним змістом. Часто, бачачи слово при багаторазовому читанні, ми сприймаємо і букви, і його загальну форму, і слова у вигляді окремих образів та цілих частин фраз. Від ступеня розвитку мовленнєвого та слухового аналізаторів залежить і активність пізнавальної діяльності. Мовленнєвому розвитку учнів (особливо в перших класах) сприяють ігри, що є перехідним етапом до навчальної діяльності. Якщо є бажання навчити думати, треба навчити придумувати.

«Доберіть слово» Мета : визначити рівень мовленнєвого розвитку і збагатити активний словник новими словами. Дітям пропоную до слів-предметів дібрати 2-4 слова-ознаки або дії. Наприклад: весна рання, затяжна, прохолодна, тепла, квітуча, похмура; небо голубе, синє, безхмарне, неосяжне, лагідне, тепле, безкрає; ялинка гарна, струнка, зелена, тоненька.

«Яке слово довше» Мета : розвивати фонематичний слух; членувати слова на склади, звуки; визначати послідовність звуків. Рекомендую пари слів, наприклад: година чи хвилина, змія або черв’як, день чи ніч, весна чи зима.

 «Створіть нове слово» Мета: відпрацьовувати техніку читання одно-, дво-, трискладових слів, наголос; збагатити словник; закріпити вимову голосних та приголосних звуків.

Кожна людина знає значну кількість слів, які вона розуміє, але не вживає у своєму мовленні, це — пасивний словник. Слова, які людина використовує в своєму мовленні — активний словник.

Процес засвоєння слів проходить два етапи:

1) пасивного засвоєння;

 2) активного.

Завдання вчителя на уроці читання полягає в тому, щоб сприяти переходу них слів з пасивного словника в активний. Це відбувається насамперед через засвоєння значення слів. Засвоєння значення слів — необхідна умова для розвитку навички слововживання.

Перш, ніж розпочати словникову роботу на уроці в зв’язку з читанням нового тексту,  аналізуємо лексичний склад тексту для виявлення, 1) які слова складні за значенням для учнів (використовуємо спеціальні способи семантизації), 2) розуміння яких слів треба уточнювати, щоб полегшити сприймання тексту, 3) тлумачення яких слів треба ввести, бо діти зовсім не знають їх. Внаслідок цього складаємо словник для засвоєння і опрацьовуємо методику його введення.

Ознайомлення учнів із значенням незрозумілих слів і виразів можна здійснювати такими способами (семантизація слів):

– включити слово в словосполучення або речення (скажи це слово з іншим або склади невелике речення – конвалія – біла конвалія; прилавок – Біля прилавка стоїть продавець);

– розібрати слово за будовою (нагрудні кармани, припічок – при печі);

– наочна семантизація (демонструються предмети, явища, дії, які можна показати на малюнку або в натурі);

– дати тлумачення слова (кореспондент – автор повідомлення в газеті, журналі);

–  добір синонімів.

Дітям пропоную слова з підручника, а до них завдання.

1. Прочитайте слова одно-двоскладові з наголосом на першому або на другому складі; поясніть багатозначність або значення наведених слів: бак, рак, мак, лак, так, гак; дуб, зуб, чуб, куб; лити, пити, шити, жити, бити; сила, шила, лила, мила; чайка, майка, байка, гайка, лайка.

 2. Замініть букву, що позначає голосний звук: бак, бік, бук, бик; дім, дам, дим; лук, лик, лак; булка, білка, балка.

3. Прочитайте слова, що різняться буквеним складом: обберуть-одберуть, 13 влетить злетить, поповз заповз.

4. Слова зі словами. Мета - розвивати слуховий, зоровий та мовний аналізатори, тренуватись у звуко-буквеному аналізі. Пропоную до слів з підручника (кіт, гастроном, тканини) ЗАВДАННЯ : а) із букв поданих слів скласти нові: кіт - тік, гастроном - астроном, гном, трон, мат, том та ін. б) запишіть квазі-письмом слова, вказавши уже вивчені букви, що позначають голосні або приголосні (тверді, м’які звуки). Наприклад: нитка - и - а; кит - к . т - . т в) прочитайте слова, де є збіг приголосних ППГ, ПППГ з наголосом на третьому складі.

Діти сприймають прочитаний твір тільки зором. Перші враження їх поверхові. Тому під час аналізу важливо давати завдання, які викликали б у дітей живі уявлення про дійсність, яка стоїть за словами тексту: визначити, що можна бачити, чути, відчувати через запах, на дотик і т.п. Такий підхід сприяє розвитку спостережливості, накопиченню емоційного досвіду дитини, розширенню образних уявлень, збагаченню бачення світу. Це важливо і для формування словника в учнів. Якщо слово пройняте емоційним ставленням до описаного, то воно скоріше входить в активній словник дитини.

Глибока, змістовна словникова робота с засобом усвідомлення головної думки тексту.

Словникова робота може бути:

- на етапі підготовчої роботи до вивчення нового тексту (пояснюємо те, що ускладнює сприймання змісту);

- на етапі повторення матеріалу (просунений етап) - повторюються найбільш важкі слова (вживають у складі речення);

- на етапі первинного читання (уточнюємо розуміння деяких слів);

- під час аналізу фактичного змісту тексту (по ходу роботи)

Діти різні за своїми здібностями, спонукають шукати нові методи і прийоми навчання, використовувати диференційований індивідуально-особистісний підхід, завдяки чому форми і методи навчання пристосовувати до здібностей кожного вихованця, що сприяє їхньому розвитку.

Заохочення, створення яскравих наочно-образних уявлень, навчально-пізнавальна гра, створення ситуації успіху, проблемної ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, створення ситуації взаємодопомоги - це прийоми, якими я користуюсь на своїх уроках. Добираючи завдання до уроку, я завжди пам'ятаю про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне - у дитини має бути вибір, тому я не даю «завдання», а пропоную його.

Однак  процес навчання - це не безперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Наслідуючи К. Д. Ушинського, вважаю за потрібне «привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов'язок».

Крім цього,  вико­ристовую позитивний досвід роботи інших учителів над засвоєнням учнями програмових слів. Зокрема, цінним у роботі з молодшими школярами є досвіди описані у фахових журналах.

На уроках прагну впроваджувати ідеї гуманної педагогіки Амонашвілі. Інколи досить покласти руку на плече дитині, і очі малюка засвітяться довірливими іскорками, вірою в свої сили. Часто роль оцінювачів відводжу учням. Це допомагає виховувати у дітей почуття радості за успіхи товаришів, доброзичливий тон спілкування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, розвиток читацької компетентності в учнів початкової школи є основою освіти і самоосвіти кожної людини. І ставлення до нього з перших днів шкільного життя є індикатором ставлення до всього навчального процесу. Завдання учителя початкових класів в умовах НУШ не тільки навчити свідомо, правильно, виразно читати, розуміти, аналізувати твори, але і формувати у дітей соціальні, морально-етичні цінності через художні образи літературних творів; розвивати мовлення учнів; формувати уміння створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого); розвивати творчу літературну діяльність школярів; формувати у них навички самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок; уміння здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань, а у роботі над словниковими словами доцільно застосовувати словниково-орфографічну роботу, яка інтегрує ефективні прийоми традиційного навчання з елементами педагогічних інновацій.

Неодмінною умовою ефективного засвоєння цих слів є постійна, гнучка робота над словом, яка планується у системі уроків. Міцність засвоєння правопису таких слів досягається шляхом частотного вживання їх у різних завданнях і вправах. Поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках літературного читання  під час опрацювання словникових слів є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування і закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищення їхньої комунікативної компетенції.

Впровадження різних типів завдань для розвитку знань про словникові слова на уроках в початкових класах, сприяє підвищенню розумового рівня учнів, сприяє  їх інтелектуальному розвитку, вживання образних висловів  у мовленні учнів, дають змогу осмислено засвоювати нову інформацію та грамотно висловлювати свої думко на письмі.

 

 

Список використаної літератури

1. «СИСТЕМА СЛОВНИКОВОЇ РОБОТИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕРЕДУМОВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ЗРОСТАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ» Світлана ЛУЦІВ
2. "Впровадження концепції НУШ в початкових класах" Фільченко Наталя Сергіївна
3.  Старагіна І.П. Нова українська школа: розвиток читацької компетентності в учнів початкової школи в системі інтегрованого навчання: навчально-методичний посібник/ Старагіна І.П., Терещенко В.М., Панченков А.О. – Харків: Соняшник, 2020. – 176с., іл.
4.  Вашуленко О.В. Читацька компетентність молодшого школяра:

теоретичний аспект / О.В.Вашуленко // Початкова школа. 2011 – № 1. – С. 48-50.