«Словникова робота на уроках літературного читання як передумова інтелектуального зростання учнів початкових класів»

«Словникова робота на уроках літературного читання як передумова інтелектуального зростання учнів початкових класів»

Початкова школа пережила складний і водночас цікавий період реформування У сучасній початковій освіті активно змінюються цілі, результати, зміст, підходи до організації і оцінки якості освітнього процесу. Тому метою початкової освіти Нової Української Школи  є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості.

Головне завдання для учнів -опанувати не просто окремі предмети, але так звані «компетентності».

Кожна з таких компетентностей — це комбінація знань, умінь, навичок, способу мислення, а також поглядів і цінностей. При цьому в рамках одного шкільного предмету учні - залежно від форми подачі того чи іншого матеріалу — можуть опановувати одразу кілька компетентностей.

. Одним із найважливіших напрямів удосконалення навчання учнів у початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес новітніх технологій навчання. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень.

Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки і не боятись помилитись, вміння спілкуватись з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Упродовж кількох останніх років я працюю над проблемою «Словникова робота на уроках в початковій школі"

 Словникова робота в початковій школі - це планомірне розширення активного словника дітей за рахунок незнайомих або важких для них слів. Розширення словника молодших школярів іде одночасно з ознайомленням їх з навколишньою дійсністю, з вихованням правильного ставлення до природи. Роботу доцільно розпочинати з першого дня перебування дитини в школі, надаючи при цьому перевагу доборові навчального матеріалу, практичній мовленнєвій спрямованості змісту уроку, врахуванню особливостей словникового складу у першокласників та його обсягу. Коли дитина не шукає слів для висловлювання своєї думки, вона позбавлена багатьох комплексів, а тому завжди активна в розмові, оперуючи потрібними словами і мовними зворотами. А такий результат досягається тоді, коли дитина не тільки чує і бачить слово, а відчуває і розуміє його значення, знає, коли і як це слово треба вжити.

Збагачення словникового запасу залежить не лише від учнів, а й від учителя передусім. Мова вчителя має завжди бути зразком для учнів, а тому повинна бути не лише правильною, а й різноманітною, змістовною. Тому вчитель виступає джерелом збагачення словникового запасу учнів.

Засвоєння нового лексичного матеріалу не повинно проходити стихійно. Важливим завданням для мене, як учителя, є розвиток мовлення учнів, керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи та активізація словника.

Методика словникової роботи передбачає 4 основні напрями( слайд)

Таким чином засвоєння слів проходить два етапи:

-         Пасивного засвоєння

-         Активного

На уроці читання я намагаюсь сприяти переходу слів з пасивного словника в активний. Це відбувається насамперед через засвоєння значення слів. Засвоєння значення слів — необхідна умова для розвитку навички слововживання.

Перш, ніж розпочати словникову роботу на уроці в зв’язку з читанням нового тексту,  аналізую лексичний склад тексту для виявлення, 1) які слова складні за значенням для учнів (використовуємо спеціальні способи семантизації), 2) розуміння яких слів треба уточнювати, щоб полегшити сприймання тексту, 3) тлумачення яких слів треба ввести, бо діти зовсім не знають їх. Внаслідок цього складаю словник для засвоєння і опрацьовую методику його введення.

Ознайомлення учнів із значенням незрозумілих слів і виразів  здійснюю такими способами (семантизація слів):

– включити слово в словосполучення або речення (скажи це слово з іншим або склади невелике речення – конвалія – біла конвалія; прилавок – Біля прилавка стоїть продавець);

– розібрати слово за будовою (нагрудні кармани, припічок – при печі);

– наочна семантизація (демонструються предмети, явища, дії, які можна показати на малюнку або в натурі);

– дати тлумачення слова (кореспондент – автор повідомлення в газеті, журналі);

–  добір синонімів.

Діти сприймають прочитаний твір тільки зором. Перші враження їх поверхові. Тому під час аналізу даю завдання, які викликали б у дітей живі уявлення про дійсність, яка стоїть за словами тексту: визначаєм, що можна бачити, чути, відчувати через запах, на дотик і т.п. Це сприяє розвитку спостережливості, накопиченню емоційного досвіду дитини, розширенню образних уявлень, збагаченню бачення світу. Це важливо і для формування словника в учнів. Якщо слово пройняте емоційним ставленням до описаного, то воно скоріше входить в активній словник дитини.

Глибока, змістовна словникова робота є засобом усвідомлення головної думки тексту.

Словникову роботу проводжу:

- на етапі підготовчої роботи до вивчення нового тексту (пояснюємо те, що ускладнює сприймання змісту);

- на етапі повторення матеріалу (просунений етап) - повторюються найбільш важкі слова (вживають у складі речення);

- на етапі первинного читання (уточнюємо розуміння деяких слів);

- під час аналізу фактичного змісту тексту (по ходу роботи)

Діти різні за своїми здібностями, спонукають мене, як учителя,  шукати нові методи і прийоми навчання, використовувати диференційований індивідуально-особистісний підхід, завдяки чому форми і методи навчання пристосовую до здібностей кожного вихованця, що сприяє їхньому розвитку.

Кінцевою метою словникової роботи є активізація максимальної кількості засвоюваних слів, уміння учнів використовувати їх правильно, доречно, вибираючи найбільш необхідні слова для висловлення думок. Цю роботу  планую, проводячи її на уроках читання, мови і розвитку мовлення.