Методичний посібник "Формування соціальної зрілості особистості сучасних випускників в акмеологічному освітньому просторі на уроках психології для 10-11класів" (Уроки)

Міністерство освіти і науки України

Управління освіти Миколаївської міської ради

Науково-методичний центр

Перша українська гімназія імені Миколи Аркаса

 

 

 

 

 

Методичний посібник

«Формування соціально зрілої особистості сучасних випускників в акмеологічному освітньому просторі на уроках психології для 10-11 класів»

 

 

 

Заворотченко Ліля Анатоліївна,

практичний психолог вищої категорії

 

 

 

 

Миколаїв 2018

Укладач:                       Заворотченко Л. А., практичний психолог Першої

                   української гімназії імені Миколи Аркаса

                                   Миколаївської міської ради Миколаївської області

 

Рецензенти: Сливінська Т. О.,методист–психолог

Миколаївськогонауково-методичного центру.

Карсканова С. В., кандидат психологічних наук,

доцент кафедри спеціальної освіти МНУ

імені В. О. Сухомлинського.

Бережний С. В., директор Першої української

гімназії імені Миколи Аркаса

Миколаївської міської ради Миколаївської області.

 

Рекомендовано науково-методичною радою НМЦ м. Миколаєва,

протокол № 1 від 17. 01. 2018р.

 У методичному посібнику висвітлено проблему формування соціально зрілої особистості випускників в акмеологічному освітньому процесі на уроках психології для 10-11 класів.Старший шкільний вік – найважливіший період соціального становлення особистості, період критичного осмислення соціальної дійсності, визначення свого місця в соціальних відносинах, прояву соціальної активності та як результат – формування системи життєвих переконань і особистих принципів.

Посібник містить календарно-тематичне планування та повний опис конспекту уроків психології для 10-11класів.

 Рекомендовано для практичних психологів загальноосвітніх навчальних закладів, які викладають уроки психології в 10 - 11 класах.

 

Зміст

Пояснювальна записка………………………………………………………….6

І. Календарно-тематичне планування для 10 класу……………………….13

Розділ 1. Психологія пізнання й навчання …………………………...…….14

Тема1. Предмет психології та психічні процеси……………………………....14

Тема 2. Пам’ять як психічний процес………………………………………….23

Тема 3. Увага та її властивості………………………………………………….33

Тема 4. Мислення. Види і типи мислення……………………………………...42

Тема 5. Метакогнітивні здібності………………………………………………54

Тематична контрольна робота №1. Психологія пізнання й навчання………..69

Розділ 2. Психологія творчості………………………………………………..73

Тема 1. Творчі здібності. Креативність. Обдарованість………………………73

Тема 2. Механізми творення нового……………………………………………85

Тема 3. Методи розвитку творчого мислення………………………………....98

Розділ 3. Психологія особистості………………………………...………….103

Тема 1. Особистість: поняття, теорії особистості…………………………....103

Тема 2. Психологія самопізнання. Механізми самовдосконалення………...111

Тема 3. Почуття власної гідності……………………………………………...121

Тема 4.  Темперамент і характер людини…………………………………….130

Тема 5. Мотивація діяльності і поведінки. Воля і вольова саморегуляція…139

Розділ 4. Емоційно – почуттєвий світ людини…………………………….152

Тема 1. Емоції і почуття. Види емоційних станів……………………………152

Тематична контрольна робота №2. Психологія творчості. Психологія особистості. Емоційно-почуттєвий світ людини……………………………..162

ІІ. Календарно-тематичне планування для 11 класу…………………….167

Розділ 4. Емоційно – почуттєвий світ людини…………………………….168

Тема 2. Конфлікт як психологічне явище…………………………………….168

Розділ 5. Основи психології спілкування…………………………………..178

Тема 1. Поняття спілкування…………………………………………………..178

Тема 2. Види та типи спілкування…………………………………………….183

Тема 3. Діагностика бар’єрів спілкування……………………………………194

Тема 4. Тиск і підтримка особистості у соціумі. Конформізм, нонконформізм та колективізм…………………………………………………………………..205

Тема 5. Критика і психологічна реакція на неї індивіда……………………..214

Тема 6. Психологія лідерства…………………………………...………...…...220

Тема 7. Емпатія, відвертість та довіра як умови ефективного спілкування……………………………………………………………………..230

Тематична контрольна робота №1. Емоційно - почуттєвий світ людини….237

Розділ 6. Психологія вибору професій……………………………………...240

Тема 1. Діагностика професійних інтересів та здібностей…………………..240

Тема 2. Світ сучасних професій і спеціальностей. Професіограма. Професійна придатність……………………………………………………………………...247

Тема 3. Ринок праці і вибір професії………………………………………….256

Розділ 7. Основи ділового та публічного спілкування…………………...263

Тема 1. Психологія ділового  спілкування……………………………………263

Тема 2. Публічний виступ……………………………………………………..275

Тема 3. Психологія публічного спілкування. Основні техніки самовладання та самопрезентації………………………………………………………….......287

Тематична контрольна робота №2. Психологія вибору професій. Основи ділового та публічного спілкування…………………………………………..296

Додатки…………………………………………………………………………300

Бібліографія…………………………………………........................................326

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

Відповідно до Державної національної програми «Освіта» («Україна ХХІ століття») головною метою школи на сучасному етапі є формування соціально зрілої, творчої особистості – громадянина України, здатного до свідомої суспільної діяльності.

Нова українська школа потребує акмеологічного освітнього простору, який має враховувати зміни у змісті освіти, методиках викладання та доступі до навчання.

Акмеологія шкільної освіти досліджується науковцями: Б. Ананьєвим,

О. Бодальовим, Г. Даниловою, А. Деркач, Н. Кузьміною, В. Максимовою,

О. Москаленко, О. Пожарським та іншими. Їх праці висвітлюють питання щодо створення нової наукової акмеологічної концепції.

Концепція нової української школи містить такі компоненти: спілкування державною та іноземними мовами, компетентність у природознавчих науках і технологіях, інформаційно-цифрова компетентність, уміння навчатись протягом життя, соціальні та громадянські цінності, екологічна грамотність і здоров’я [30, с. 8]. Тому учням мало отримати певний обсяг знань, а необхідно осягнути складну науку самостійного навчання, пошуку інформації, уміння застосовувати свої творчі здібності, адже тільки творча особистість із активною життєвою позицією зможе сама обрати свій шлях у навчанні й реалізувати свій талант у практичній діяльності.

Мета акмеологічного освітнього процесу нашої гімназії полягає у тому, щоб сформувати необхідні ключові компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вміти вирішувати особисті проблеми, творити себе та оточуючий світ.

Викладання психології в гімназії забезпечує якісне засвоєння теоретичних знань та розвиток життєвих компетентностей старшокласників. Створення акмеологічного простору науроках психології сприяє: розвитку учня як особистості; формування у нього «Я»-концепції (самопізнання, самосвідомість, саморегуляція), громадянських та соціальних цінностей та соціальної зрілості.

Старший шкільний вік – найважливіший період соціального становлення особистості, період критичного осмислення соціальної дійсності, визначення свого місця в соціальних відносинах, прояву соціальної активності та як результат – формування системи життєвих переконань і особистих принципів.

Соціально зрілою є особистість, яка успішно адаптується у системі нових соціальних відносин, відрізняється власним стилем поведінки, творчістю і самостійністю, вміє швидко та адекватно реагувати на суспільні зміни, володіє вміннями та навичками, необхідними для безконфліктного співіснування, постійно набуває особистого досвіду соціальних стосунків, має сформовану соціальну відповідальність перед суспільством.

Цілісний розвиток особистості та поетапне формування її зрілості на уроках психології можливі лише за певних психолого-педагогічних умов:

• зміст уроків відображає ставлення людини до світу, інших людей;
• виховний процес підпорядкований розв’язанню життєвих проблем учня під час його взаємодії з учителем та учнями;
• інноваційні технології навчання піднімаються на якісно новий та акмеологічний рівень, забезпечуючи успіх та високі досягнення в навчанні кожного учня;
• створення сприятливої атмосфери, що сприяє успіху, творчості, досягненню високих результатів, коли престижно добре навчатися й працювати, дотримуватися морально-правових норм взаємодії вчителя та учнів.

Особливістю запропонованого курсу є формування акмевипускника, який самостійно оволодіває знаннями, готовий до життєвого та професійного самовизначення. Тому вчителю на уроках необхідно використовувати акметехнології, за допомогою яких учні навчаються здобувати знання самостійно, а також привчаються вчитися протягом усього життя.Якщо сформувати у дітей навички самостійного навчання, тоді вони будуть продовжувати вчитися протягом усього життя, будуть самовдосконалюватися та реалізують свої потенційні можливості, тобто досягнуть акме(вершини) у своїй діяльності.

Формування особистості – процес складний, багатогранний. Але він потребує не лише постійного цілеспрямованого впливу з боку формуючих факторів, якщо ми говоримо про особистісний розвиток юнаків та дівчат, а і самовдосконалення, саморозвитку, самовиховання, тобто невпинної роботи над собою, прагненням до вершини, до повної особистісної самореалізації.

Курс «Психологія. 10 - 11класи» розроблено на основі програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Психологія. 11 клас» С. Д. Максименка.

Програма курсу «Психологія. 10 – 11 класи» ставить за метуформування в учнів життєво необхідних знань, практичних умінь і навичок, особистісних цінностей, ідеалів, переконань, які сприятимуть особистісному становленню та розвитку, допоможуть розібратись у складних життєвих ситуаціях, зробити усвідомлений вибір, навчитись керувати своїм життям і стати його повноправним господарем.

Завдання курсу:

- допомогти  старшокласникам краще зрозуміти себе, оцінити свої зовнішні та внутрішні якості, особистісні характеристики;

- навчити оцінювати власну поведінку, визначати власну позицію в системі життєвих цінностей;

- сформувати навички ефективного спілкування з оточуючими, толерантного ставлення до них;

- сприяти формуванню навичок самоорганізації, свідомої побудови професійної та життєвої траєкторії;

- підвищити інформаційний та культурний рівень, навчити диференційовано ставитись до знань;

- розширити та поглибити світогляд, сприяти формування в учнів відчуття себе частиною людської спільноти, частиною світу.

Програма розрахована на 34 навчальні години, з них 17 годин у 10 класі, 17 годин в 11 класі. Для профільного навчання це надає можливість теоретичні знання застосовувати на практиці, сприяти формуванню та розвитку життєво необхідних ключових компетенцій.

Програма занять була апробована на уроках психології в 10-11класах на базі Першої української гімназії імені Миколи Аркаса та стала важливим фактором формування ключових компетенцій учнів.

Курс «Психологія» складається з семи розділів:

1. Психологія пізнання й навчання (оволодіння знаннями про пізнавальні процеси людини, їх індивідуальні особливості та прийомами засвоєння інформації і розвитку загальних та спеціальних здібностей).
2. Психологія творчості (актуалізація творчого ставлення особистості до діяльності і розвитку її креативного потенціалу, оволодіння техніками і прийомами процесу творення).
3. Психологія особистості (виявлення особистісних рис учнів, особливостей діяльності і поведінки людей шляхом самоаналізу й самоставлення, усвідомлення учнями власної  унікальності, формування у них відповідального ставлення до суспільних норм і моральних цінностей).
4. Емоційно-почуттєвий світ людини (знання про походження і функціонування людських емоцій т почуттів, відпрацювання навичок попередження і гальмування негативних емоцій, стресових станів, розвиток уміння коректно виражати  свої думки і почуття та емпатії).
5. Основи психології спілкування (формування інтересу до законів суспільного співжиття, до психології іншої людини, засвоєння  активного стилю толерантного спілкування, опанування ефективними прийомами індивідуальної та групової взаємодії в різних життєвих ситуаціях).
6. Психологія вибору професій (формування адекватних уявлень про професійні здібності та професійну придатність, навчання прийомам визначення власних професійних здібностей і відповідної оцінки намірів обрати професійне майбутнє).
7. Основи ділового та публічного спілкування (опанування методами встановлення ділових контактів, прийомами самопрезентації та правилами співробітництва; психологічна сутність та технології переконання інших в процесі комунікації) [ 26].

Кожен розділ спрямований на формування ключових життєвих компетентностей, а саме: особистісна компетентність, інформаційно-пізнавальна компетентність (використання ІКТ, залучення учнів до роботи з різними джерелами інформації, удосконалення вмінь використовувати додаткову літературу, складати конспекти, проведення елементів тренінгу, залучення до участі у написанні науково-дослідницьких робіт у МАН; інтелектуально-пізнавальна (когнітивна) компетентність, соціальна компетентність (формування соціальних вмінь та навичок); комунікативна компетентність (створення на уроках нестандартних проблемних ситуацій, близьких до життєвих, стимулювання критичного ставлення до власної роботи, висловлення власної думки та адекватного сприйняття відгуків, організація групової роботи); компетентність продуктивної творчої діяльності (стимулювання творчості учнів, використання інтерактивних методів навчання, залучення до дослідницької діяльності); компетентність самоосвіти та саморозвитку(удосконалення навичок самостійної роботи з різними інформаційними джерелами, створення презентацій, проектів щодо своєї майбутньої професії); професійно – трудова компетентність (побудова професіограми та професійного плану); життєтворча компетентність.

Успішність та ефективність формування компетентностей учнів залежать від форм та методів організації навчально-виховного процесу. Пріоритетними під час уроків виступають сучасні педагогічні технології:

- інтерактивні технології;

- інформаційні комп’ютерні технології;

- технологія критичного мислення;

-  арт-технології.

Ці технологіїзабезпечуютьактивніформидіяльностіучнів, залучаютьїх до творчогопроцессупізнання, дослідження проблем, формуваннявласної думки та самореалізації.

Теоретичний матеріал підкріплюється практичним використанням таких форм і методів роботи: рольова та демонстраційна гра, дискусія, творча робота, само - і взаємопрезентація, психодіагностика, розвиваючі та інтерактивні вправи, тематичне малювання, есе, колаж, етюд, бесіда, мозковий штурм, анкетування, робота в парах, робота в групах, метод проектів тощо.

Учні можуть не тільки засвоювати теоретичний матеріал, а й моделювати, програвати певні ситуації, висловлювати думку з певного проблемного питання.

 На початку уроку створюється сприятлива доброзичлива атмосфера під спокійний музичний супровід. Необхідно зазначити, що важливим етапом уроку є мотивація. Вона має схвилювати, спрямувати увагу учнів на проблеми,викликати інтерес до обговорюваної теми, сконцентрувати увагу. Тому активно майже на кожному уроці використовуються притчі.

 Велика увага приділяється самостійній роботі учнів із запропонованим навчальним матеріалом та роботам в групах за умов тьюторського супроводу, який надається вчителем. Формою зворотного зв’язку є рефлексія та здійснення очікувань.

Отже, запропоновані уроки психології для 10-11 класів, зібрані матеріали у цьому виданні, дають можливість формувати соціально зрілу особистість сучасних випускників в акмеологічному освітньому просторі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Календарно-тематичне планування для 10 класу

№	Зміст навчального матеріалу І семестр	Заплановано– 17 годин	Проведено
	Розділ І. Психологія пізнання й навчання	6
1.	Тема 1. Предмет психології та психічні процеси	1
2.	Тема 2. Пам’ять як психічний процес	1
3.	Тема 3. Увага та її властивості	1
4.	Тема 4. Мислення. Види та типи мислення	1
5.	Тема 5. Метакогнітивні здібності	1
6.	Тема 6. Розвиток метакогнітивних здібностей	1
7.	Тематична контрольна робота №1. Психологія пізнання й навчання	1
	ІІ семестр
	Розділ ІІ. Психологія творчості	3
8.	Тема 1. Творчі здібності. Креативність. Обдарованість	1
9.	Тема 2. Механізми творення нового	1
10.	Тема 3. Методи розвитку творчого мислення	1
	Розділ ІІІ. Психологія особистості	5
11.	Тема1. Особистість: поняття, теорії особистості	1
12.	Тема 2. Психологія самопізнання. Механізми самовдосконалення	1
13.	Тема 3. Почуття власної гідності	1
14.	Тема 4. Характер і темперамент людини	1
15.	Тема 5. Мотивація діяльності та поведінки. Воля та вольова саморегуляція	1
	Розділ ІV. Емоційно-почуттєвий світ людини	1
16.	Тема 1. Емоції та почуття. Види емоційних станів	1
17.	Тематична контрольна робота №2. Психологія творчості. Психологія особистості. Емоційно-почуттєвий світ людини	1

 

 

 

 

Розділ І. Психологія пізнання й навчання

Тема 1. Предмет психології та психічні процеси

Мета уроку: ознайомити учнів зі становленням психології як науки з найдавніших часів до наших днів та  галузями психології; формування уявлення про психологію як науку, показ її практичного значення та можливості застосування у різних сферах діяльності; виховувати інтерес до вивчення психології.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Мені приємно бачити ваші обличчя. На партах я бачу порядок. Почнемо знайомитися?

Вправа «Знайомство»

Мета: підготувати учнів до роботи, створення сприятливої комфортної атмосфери в класі, усвідомлення мети подальшої роботи.

Інструкція: назвати своє ім’я та на першу літеру імені назвати  рису характеру.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Останнім часом психологія дедалі ширше входить у наше життя і стає ближчою, зрозумілішою та потрібнішою більшій кількості людей. Багато хто з вас купує книги з психології, відвідує тренінги, з цікавістю прислухається до коментарів психологів у різних телевізійних шоу. Попит на психологічні знання зростає, а від нього не відстає і пропозиція - на книжкових прилавках можна знайти видання з будь-якого питання.

Популярність психології закономірна: адже всі ми живемо серед людей і хотіли би спілкуватися якнайкраще, так, як нам зручніше, так, як нам би цього хотілося. Усі ми тією чи іншою мірою психологи по життю. Одні доходять якихось висновків самі, інші черпають інформацію з книг. Там, де є люди, відразу починається психологія. І наш життєвий досвід лише збагатиться, якщо до нього додати наукові знання.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні ми з вами розглянемо тему «Предмет психології та психічні процеси».Мета уроку: ознайомити вас зі становленням психології як науки з найдавніших часів до наших днів та галузями психології; формування уявлення про психологію як науку, показ її практичного значення та можливості застосування у різних сферах діяльності; виховувати інтерес до вивчення психології.

Вправа «Очікування»

Мета: визначити очікування учнів від сьогоднішнього уроку.

Я очікую від сьогоднішнього уроку…

ІV. Вивчення нової теми

Основні питання:

- Що вивчає психологія як наука?

- Історія психології.

- Предмет психології, її задачі та методи.

- Галузі психології.

- Основні психічні процеси.

1. Вправа «Асоціативний кущ»

Мета: налаштувати учнів на роботу, виявити асоціації учнів до слова «психологія», створити підґрунтя для подальшої роботи.

Психологія – це…

2. Інформаційне повідомлення «Що вивчає психологія як наука?»(перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію учням про психологію як науку.

Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) - душа, дух; λόγος (logos) - вчення, наука) - це галузь наукового знання, що досліджує особливості та закономірності виникнення, формування та розвитку (зміни) психічних процесів (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, мислення, уява, мова), психічних станів (напруженість, мотивація, фрустрація, емоції, почуття) і психічних властивостей (спрямованість, здібності, завдатки, характер, темперамент) людини, тобто психіку як особливу форму життєдіяльності людини, а також тварини.Наукова психологія - система теоретичних (понятійних), методичних і експериментальних властивостей пізнання і дослідження психічних явищ; перехід від необмеженого і різнорідного опису цих явищ до їх точного предметного визначення, до можливості методичної реєстрації, експериментального встановлення причинних зв’язків і закономірностей, забезпечення наступності своїх результатів.

- грецька літера Псі -  символ психології. 

3. Інформаційне повідомлення «Історія виникнення психології» (перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію про психологію як науку та її виникнення.

Вік психології як науки нараховує всього декілька століть, але передумови виникнення психологічних знань з’явилися дуже давно. Перші уявлення про психіку були пов’язані з анімізмом (від лат. «аніма» - дух, душа) – якнайдавнішими поглядами, згідно з якими, у всього, що існує на світі, є душа. І живі, і неживі об’єкти мають її. В уявленнях прадавньої людини навіть дерево або камінь могли що-небудь думати і відчувати. У наш час також є прихильники такого підходу до світу: наприклад, буддійські ченці намагаються не пом’яти траву, не вбити комаху, щоб не знищити живу душу.

Пізніше у філософських ученнях старовини зачіпалися питання про душу як про певну матерію.

Філософи Демокріт, Лукрецій, Епікур визначали душу як тілесне утворення, орган тіла, що складається з дрібних кульок-атомів.

Інші філософи розглядали душу як щось нематеріальне. Платон уважав душу чимось божественним, яке відрізняється від тіла і є в людини до того, як народжується тіло. Вона є частиною світової душі, початком незримим, але божественним і вічним. Душа покликана керувати тілом і життям людини. Але інколи тіло бере душу в свої пута, і тоді вона стає такою ж кволою, хворобливою і ледачою, як і виснажене ненажерливістю і пристрастями тіло. Сократ і Платон вважали душу найголовнішим, що є в людині, і закликали піклуватися про її здоров’я більше, ніж про здоров’я тіла.

Великий філософ Арістотель у трактаті «Про душу» виділив психологію як особливу галузь знання і вперше висунув ідею про нероздільність душі і живого тіла. Душа, на його думку, нематеріальна, але не існує окремо від тіла. Головна функція душі - забезпечення життєдіяльності організму, управління його функціями. Центр, «психе», знаходиться в серці, куди надходять враження органів чуття.

В епоху Середньовіччя вважали, що душа є божественним, надприродним початком і може вивчатися лише в рамках релігії. Цим займалися богослови, священики, ченці - лише вони мали доступ до книг і трактатів про душу. До того ж, вони були найосвіченішими людьми того часу, здатними займатися настільки складними матеріями. А також вони, будучи забезпеченими і ситими, могли думати про душу; селяни ж, у поті чола добуваючи свій хліб і напівголодні, такими питаннями не цікавилися. Спроби звичайної, світської людини проникнути в сутність душевних явищ розгляда­лися як блюзнірство, посягання на божественний задум.

З XVII ст. починається нова епоха в розвитку психологічних знань. Людство усвідомило, що існує два світи: є те, що ми відображаємо (об’єктивна реальність) і те, що ми пізнаємо (психічна реальність) усередині себе. Відомості про організацію внутрішнього цілого осягаються лише розумом, "їх не можна пізнати органами чуття подібно до зовнішнього світу. До того ж те, як ми бачимо навколишній світ, відрізняється від того, яким він є насправді. Спроби усвідомити душевний світ лю­дини призвели до виникнення поняття свідомості як здатності думати і відчувати.

Термін «психологія» вперше з’явився в XVIII ст. (у книгах німецького філософа X. Вольфа). Отже, психологія - це наука про закони зародження і функціонування психічного відображення в житті, діяльності живих індивідів (за А. ІІетровським).

Психологія – це наука про безпосередній досвід (за Вундтом).

Психологія як наука за допомогою спеціальних методів розглядає і вивчає об’єктивні, реально наявні психічні явища і факти (за

Ю. Трофимовим).

Видатні постаті в історії психології

- Античність - античні філософи (серед них Арістотель, Сократ, Платон).

- Середньовіччя - Фома Аквінський, Ібн Сіна (Авіценна).

- Новий час - Рудольф Гокленіус.

У 1590 році Рудольф Гокленіус вперше використовує термін «психологія» для позначення науки про душу. Його сучасник Оттон Касман вважається першим, хто вжив термін «психологія» в сучасному науковому сенсі.

- XVIII століття – Рене Декарт.

- XIX століття - Вільгельм Вундт, Ернст Вебер, Герман Гельмгольц .

Головне ім’я в історії психології як науки - Вільгельм Вундт.Учень і соратник Гельмгольца, Вундт в 1879році відкрив першу в світі психологічну лабораторію, в якій проходили дослідження феноменів свідомості методом інтроспекції. Цей рік вважається роком народження психології як науки.

- XX століття - Зігмунд Фрейд, Альфред Адлер, Карл Густав Юнг, Дж.Уотсон, М. Вертгеймер, К. Коффка, В. Келер, А. Біне, Р. Йеркс, К. Левін Мартін Хайдегер, Е. Толмен, К. Халл Б. Ф. Скіннер, Ж. Піаже,   Л. С. Виготський та ін.

Постанова 1936 року «Про педологічні перекручення в системі Наркомпросом», ліквідував педологію, на кілька десятиліть практично заморожує розвиток психологічної науки в СРСР.

- 1950-1960-і роки - епоха розквіту психологічної науки (Д. Бродбент, Дж.Міллер, Дж. Вольпе, Соломон Аш, Музафера Шериф, Стенлі Мілгрем, Леон Фестінгер).

4. Інформаційне повідомлення «Предмет психології, її завдання та методи»(перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію учням про предмет психології, її завдання та методи.

Предмет психології в традиційних уявленнях

- Душа (всі дослідники до початку XVIII століття).

- Свідомість (англійська емпірична асоціаністична психологія - Д. Гартлі, Джон Стюарт Мілль, А. Бен, Герберт Спенсер, функціоналізм - Франц Брентано).

- Безпосередній досвід суб’єкта (структуралізм - Вільгельм Вундт).

- Походження психічних діяльностей (психофізіологія - Іван Михайлович Сєченов).

- Поведінка (біхевіоризм - Джон Уотсон).

- Несвідоме (психоаналіз - Зигмунд Фрейд).

- Процеси переробки інформації і результати цих процесів (гештальт-психологія - Макс Вертгеймер).

- Особистий досвід людини (гуманістична психологія - Абрахам Маслоу, К. Роджерс, Віктор Франкл, Ролло Мей).

У початковий період становлення радянської психології питання про її предмет не привертало особливої уваги. Після 1 Всесоюзного з’їзду по вивченню поведінки людини (1930 р.) в радянській психології встановилося роз’яснення предмета психології у вигляді вказівки на добре знайомі кожній людині за його власного досвіду «наші відчуття, почуття, уявлення, думки» (П. Я. Гальперін, К. К. Платонов).

 Предметом психології є факти психічного життя, механізми та закономірності психіки людини й формування психологічних особливостей його особистості як свідомого суб’єкта діяльності й активного діяча соціально-історичного розвитку суспільства.Отже, предметом психології є психіка людини та тварини.

Основне завдання психології як науки є вивчення об’єктивних психологічних закономірностей (психічних процесів, психологічних властивостей особистості і психологічних особливостей діяльності людини.

Методи психології: основні (спостереження, експеримент) та допоміжні(бесіда, тестування, анкетування, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності).

5. Робота в групах

Мета: актуалізація знань учнів про сфери застосування психології.

Інструкція: учні діляться на 3 групи. Кожна група має описати сфери застосування психології.

6. Інформаційне повідомлення «Галузі психології» (перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію про галузі психології.

Галузі психології:

• Загальна психологія

• Соціальна психологія
• Історична психологія
• Культурно-історична психологія
• Християнська психологія
• Психологія маси
• Політична психологія
• Психологія реклами
• Гендерна психологія
• Етнопсихологія
• Педагогічна психологія
• Юридична психологія
• Кримінальна психологія
• Судова психологія
• Клінічна психологія
• Медична психологія
• Патопсихологія
• Нейропсихологія
• Експериментальна нейропсихологія
• Клінічна нейропсихологія
• Реабілітаційна нейропсихологія
• Дитяча нейропсихологія
• Психотерапія
• Психологія здоров'я
• Популярна психологія
• Позитивна психологія
• Інженерна психологія
• Гуманістична психологія
• Психологія розвитку

7. Інформаційне повідомлення «Основні психічні процеси»

Мета: інформування учнів про пізнавальні процеси людини, чуттєве та абстрактне пізнання.

Пізнавальна діяльність - це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності (за М. Гамезо).

Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини - її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відобра­жуються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання. Враження, одержані за допомогою відчуттів і сприймань, містять інформацію про зовнішні ознаки та властивості об’єктів, утворюючи чуттєвий досвід людини.

Найвищою формою пізнання людиною дійсності є абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви. У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований характер відображення ними дійсності, зумовлений використанням раніше набутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об’єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчуттях властивості об’єктів, закономірності явищ і процесів.

8. Дискусія «Чи потрібно вивчати психологію?»

Мета: розвивати навички відстоювання власної позиції.

І група відстоює позицію: «Знання психології дуже потрібні людині в житті».

ІІ група відстоює позицію: «Без психології можна обійтися, вона може навіть заважати людям».

ІІІ група (журі) уважно слухає та робить висновок про більш переконливі аргументи.

V. Підсумок уроку

Вправа «Зворотний зв’язок»

Мета: отримати зворотний зв’язок.

Інструкція: оберіть будь-яке із запропонованих словосполучень, щоб продовжити його:

«Сьогодні мені було цікаво…»

«Сьогодні мені було легко…»

«Сьогодні мені було непросто…»

«Сьогодні мені вдалося…»

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, напишіть невелике есе з викладанням власної позиції «Навіщо мені необхідно вивчати психологію» або «Роль психології у моєму житті».

Тема 2. Пам’ять як психічний процес

Мета: ознайомити учнів з важливим психічним процесом як «пам’ять»; розглянути різновиди та основні процеси пам’яті; розвивати навички використання механізмів запам’ятовування, виховувати вимогливість до себе.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 - Доброго дня, шановні учні! Приємно бачити ваші обличчя. На партах я бачу порядок. Почнемо працювати?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Тестові завдання

1. Предметом психології нині є:

а) душа;

б) психічні явища, тобто психіка;

в) свідомість;

г) поведінка.

2. До пізнавальних процесів належить:

а) піднесення;

б) воля;

в) відчуття;

г) емоції.

3. Хто є засновником античної психології та автором трактату «Про душу»?

4. До психічних станів належить:

а) піднесення, страх, відчуття;

б) спрямованість, стрес, бадьорість;

в) мотивація, піднесення, пригнічення, напруження;

г) здібності, темперамент, уява.

5. Уперше експериментальна психологічна лабораторія була відкрита:

а) У. Джемсом;

б) Е. Еббінгаузом;

в) В. Вундтом;

г) Х. Вольфом.

6. Галузь психології, яка вивчає особливості розвитку, досліджує психічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих соціальних групах, має назву:

а) соціальна психологія;

б) вікова психологія;

в) педагогічна психологія;

г) загальна психологія.

7. Галузь психології, яка вивчає закономірності розладу психіки, називається:

а) патопсихологія;

б) вікова психологія;

в) спеціальна психологія;

г) психологія розвитку.

8. Назвіть основні методи дослідження.

9. Назвіть допоміжні методи дослідження.

10. Становлення психології як самостійної науки відбулось у:

а) XVІІ столітті;

б)  XVІІІ столітті;

в) XІX столітті;

г) XX столітті.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Притча «Навіщо людині пам’ять»

 Старий китайський мудрець йшов засніженим полем та побачив жінку, яка плаче.

- Чому ти  плачеш?- запитав він її.

- Тому що пригадала минуле, молодість, минулу красу, чоловіка, якого кохала. Бог вчинив жорстоко, даруючи людям пам’ять. Він, мабуть, знав, що я буду пригадувати весну свого життя та плакати.

Мудрець звернув свій погляд на сніжну рівнину та довго дивився на неї. Жінка перестала плакати та запитала:

- Що ти бачиш там?

- Бачу квітучі троянди, - відповів мудрець. – Бог був щедрим, даруючи мені пам’ять. Він, мабуть, знав, що зимою, я завжди зможу згадувати весну та посміхатися.

Обговорення

- Які думки виникли після прослуховування притчі?

- Якою буде тема нашого уроку?

ІV. Повідомлення теми та мети уроку

 Сьогодні на уроці ми розглянемо тему«Пам’ять як психічний процес». Мета нашого уроку: ознайомити вас з важливим психічним процесом як «пам’ять»; розглянути основні види та процеси пам’яті; розвивати навички використання механізмів запам’ятовування, виховувати вимогливість до себе.

- Шановні учні, а що ви очікуєте від уроку?

Від уроку я очікую…

- А для чого нам необхідно вивчати цю тему?

V. Вивчення нової теми

1. Робота з афоризмами (висловлювання мудрих про значення і роль пам’яті)

Мета:  розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

Інструкція:  прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Порожня голова не міркує: що більше досвіду і знань має ця голова, то більше здатна вона розмірковувати».

 П. Блонський

«Пам’ятайте! Хороша пам’ять – це шлях до успіху у вашому чи професійному житті. Здатність запам’ятовувати людей і факти є цінним надбанням, надійним засобом досягти успіху».

Г. Лорейн

«Єдиний і безцінний скарб людини – це її пам’ять. Лише в ній – її багатство чи бідність».

О. Сміт

«Помічай, що пам’ятаєш, чого не пам’ятаєш. За цими ознаками пізнаєш себе».

Л. Толстой

«Той, хто розуміє природу пам’яті, буде безперервно повторювати, і не для того, аби полагодити розвалене, а для того, щоб зміцнити споруду і звести на ній новий поверх».

К. Ушинський

Отже, пам’ять – основа психічної діяльності людини, її мислення і поведінки.

2. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття «пам’ять», створення підґрунтя для подальшої роботи.

Пам’ять -  це… (комп’ютер, сундук, книга…)

3. Інформаційне повідомлення «Пам’ять у житті людини, її види та способи запам’ятовування» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь)

3. 1.Пам’ять як пізнавальний процес

Серед божеств Стародавньої Греції, що уособлювали різні сили природи і людські риси, була богиня пам’яті Мнемозина. Любов царя богів Зевса принесла їй дев’ять дочок – дев’ять муз – покровительок різних наук і мистецтв. У цьому міфі – глибокий сенс.

Пам’ять – основа психічної діяльності людини. Завдяки пам’яті ми можемо багато разів використовувати те, про що ми одного дня дізналися і чого навчилися. Ця здатність необхідна для життя в такому різноманітному і змінному світі, як наш. Лише уявіть, що було б, якби нам довелося щоразу знову освоювати яку-небудь дію: як смажити яєчню, як одягатися, як ходити до крамниці. Не кажучи вже про те, що було б, якби ми не запам’ятовували свою адресу, ім’я, своїх родичів і друзів. Життя тоді походило би на телевізійний серіал із повним набором проблем, які виникають, багато чого не вміють, є майже безпорадні.

На думку Арістотеля, пам’ять є соціальною спадкоємницею, нашим безцінним багатством і силою. Завдяки їй людина у вигляді знань може присвоювати надбання попередніх поколінь. Пам’ятаючи минуле, вона краще розуміє теперішнє і може прогнозувати майбутнє. Людина без пам’яті перестає бути особистістю, не орієнтується в часі і просторі.

Пам’ять -один із 7 видів психічних процесів, поряд з відчуттям, сприйняттям, увагою,мисленням, уявою та мовою.

Пам’ять - психічна функція і вид розумової діяльності, призначена зберігати, накопичувати і відтворювати інформацію.

Пам’ять властива всім живим істотам, але в різних формах. З’явилися дані про здібність до запам’ятовування навіть у рослин. Відомі досліди, під час яких рослини «впізнавали» людину, що раніше заподіяла їм шкоду. У найширшому сенсі пам’ять можна визначити як механізм фіксації інформації, набутої живим організмом. Людська пам’ять – це збереження людиною всього того, що з нею сталося, інколи навіть поза її волею (хочеться забути, а не можеш).

Обговорення

• А чи знаєте ви людей, які володіли феноменальною пам’яттю?

В історії людства завжди були люди, які мали феноменальну пам’ять. Наприклад, Олександр Македонський пам’ятав імена всіх своїх воїнів, а Вінстон Черчілль знав напам’ять майже всього Шекспіра. Вольфгангу Амадею Моцарту достатньо було почути музичний твір лише один раз, щоб не лише виконати, але й відтворити його на папері, Сенека був здатен повторити 2000 не зв’язаних між собою слів, почутих лише раз, а Білл Гейтс пам’ятає сотні кодів, створеної ним операційної системи.

3.2.Існують різні типології пам’яті:

- за сенсорною модальністю: зорова (візуальна) пам’ять, кінестетична пам’ять, звукова (аудіальна) пам’ять, смакова пам’ять, больова пам’ять;

- за змістом: образна пам’ять, моторна пам’ять, емоційна пам’ять;

- за формою запам’ятовування: епізодична, семантична, процедурна;

- за фізіологічними принципами: визначається структурою зв’язків нервових клітин (вона ж довгострокова) і визначається поточним потоком електричної активності нервових шляхів (вона ж короткострокова);

- за метою: довільна та мимовільна;

- за засобами: опосередкована та неопосередкована;

- за рівнем розвитку: моторна, емоційна, образна, словесно-логічна.

Рухова (моторна) пам’ять проявляється у запам’ятовуванні та відтворенні рухів та їх систем.

Емоційна пам’ять – пам’ять на почуття, що переживались.

Образна пам’ять – це запам’ятовування, збереження та відтворення образів предметів та явищ дійсності, які раніше сприймалися (підвиди – зорова, слухова, нюхова, тактильна, смакова).

Словесно-логічна пам’ять – виражається у запам’ятовуванні, збереженні та відтворенні думок, понять, словесних формулювань.

Якщо не ставлять спеціальної мети запам’ятати та пригадати матеріал і останній запам’ятовується ніби сам собою, без вольових зусиль, то це пам’ять мимовільна.

Якщо ставлять спеціальну мету запам’ятати, використовують вольові зусилля, то це пам’ять довільна.

Короткочасна пам’ять – процес невеликої тривалості (кілька секунд чи хвилин), але достатній для точного відтворення подій, які щойно відбулися, предметів та явищ, які були щойно сприйняті.

Довготривала пам’ять характеризується відносною тривалістю та міцністю збереження матеріалу, що був сприйнятий.

Оперативна пам’ять – запам’ятовування деяких відомостей на  час, який необхідний для виконання операції, окремої частини діяльності.

3. 3. Процеси запам’ятовування

Механічне запам’ятовування - закріплення матеріалу без розуміння його смислових зв’язків і логіки побудови. Механічним може бути як мимовільне, так і довільне запам’ятовування.

Логічне (смислове) запам’ятовування пов’язане з розумінням матеріалу, його смислових зв’язків, тому поряд з мнемічними цей вид запам’ятовування містить в собі розумові дії. Механічним може бути як мимовільне, так і довільне запам’ятовування.

Збереження – це утримання вивченого в пам’яті, тобто збереження слідів та зв’язків у мозку. Забування - процес, зворотній  запам’ятовуванню і полягає у згасанні тимчасових нервових зв’язків.

      Забування – зникнення із пам’яті, тобто процес згасання, ліквідації, «стирання» слідів, загальмування зв’язків. Ці два процеси протилежні за характером.

 Взагалі забування – природний і необхідний процес. Якби ми не мали здатності забувати, наша пам’ять була б заповненою масою дрібниць, непотрібних деталей, фактів, подробиць. А забування дає можливість мозку звільнятися від зайвої інформації. Забувається, насамперед, все те, що не має для людини важливого значення, не викликає інтересу.

3. 4. Закони  та мнемотехнічні прийоми запам’ятовування

Відомо, що краще засвоюється і запам’ятовується той матеріал, який по-перше, цікавий,  по-друге, який людина не просто слухає, а ще і щось робить із цими даними, знаходить смислові зв’язки.

- Закон інтересу (цікаве запам’ятовується легше);

- Закон усвідомлення, чим глибше усвідомити інформацію, тим краще вона запам’ятається;

- Закон установки, тобто якщо людина сама собі дала установку запам’ятати інформацію, то запам’ятовування відбудеться легше);

- Закон дії, тобто застосування знань на практиці полегшує запам’ятовування;

-Закон контексту, коли під час асоціативного поєднання інформації з уже знайомими поняттями, тоді нове засвоюється краще;

- Закон гальмування, коли під час вивчення схожих понять спостерігається ефект "перекриття" старої інформації новою);

- Закон оптимальної довжини ряду, тобто довжина ряду для кращого запам’ятовування не повинна набагато перевищувати обсяг короткочасної пам’яті;

- Закон краю, тобто найкраще запам’ятовується інформація, запропонована на початку і в кінці;

- Закон повторення, тобто найкраще запам’ятовується інформація, яку повторили кілька разів;

- Закон незавершеності полягає в тому, що найкраще запам’ятовуються незавершені дії, завдання, недомовлені фрази.

Умови успішного запам’ятовування:

1.Установка на запам’ятовування.

2. Багаторазове, розумно організоване  систематичне повторення.

3. Інтерес до матеріалу, його важливість.

 4. Розуміння матеріалу, виокремлення в ньому смислових одиниць.

 5. Емоційне ставлення людини до того, що запам’ятовується.

Мнемотехнічні прийоми запам’ятовування

Мнемотехніка – способи та прийоми кращого запам’ятовування.

- Римування (наприклад, латинська назва трав’янистої рослини – аграпірумгігато – агроном з гітарою).

- Запам’ятовування довгих термінів або іноземних слів за допомогою співзвучних (наприклад, «Васко да Гама» - «Васька да Галя», «супінація». «пронація» - «суп несла і пролила»).

- Знаходження яскравих незвичайних асоціацій (малюнки, фрази), які з’єднуються з інформацією, яку слід запам’ятати.

- Метод Цицерона на просторову уяву полягає в тому, щоб  запам’ятати необхідну інформацію, спочатку треба за допомогоюуяви розташувати її удобре знайомій кімнаті в суворому  порядку. Потім достатньо згадати цю кімнату, щоб відтворити необхідну інформацію. Саме так і чинив Цицерон під час підготовки до своїх виступів,  він прогулювався по своєму будинку і подумки розміщував ключові моменти свого виступу в ньому.

- Метод Айвазовського заснований на тренуванні зорової пам’яті. Якщо ви бачили картини Айвазовського, ви зрозумієте, що його метод працює: щоб зупинити рух хвилі і перенести його на картину, потрібно і уважність, і пам’ять. Отже, що потрібно зробити: протягом 5 секунд пильно дивіться на об’єкт, який потрібно запам’ятати, помічайте всі найдрібніші деталі. Потім заплющте очі та намагайтеся якомога точніше відтворити образ предмета.

- Методи запам’ятовування цифр: закономірності, знайомі числа (наприклад, т. 35-89-54 виявивши арифметичну закономірність, т.(35+54=89), або 89314 (89-рік народження брата, 3,14 –перші цифри числа «пі»).

4. Практична робота

Діагностика зорової пам’яті

Інструкція: протягом 10 секунд дивіться, будь ласка, на мультимедійну дошку зі словами для зорового сприйняття. Потім вам потрібно записати їх у довільному порядку та підрахувати кількість слів, які запам’ятали.

Сова, чайник, метелик, пиріг, килим, лелека, калина, журнал, машина, парасолька.

Діагностика слухової пам’яті

Інструкція: вголос зачитується список слів, які необхідно запам’ятати та відтворити, потім підрахувати кількість.

Липа, ножиці, локшина, яблуко, олівець, троянда, аркуш, літак, лампа, дорога.

Діагностика кінестетичної пам’яті

Інструкція: вголос зачитуються слова, до яких необхідно підібрати певний образ, потім записати слова та підрахувати кількість.

Вогонь, газета, бджола, година, корова, вечір, сонце, директор, ромашка, почуття. 10 слів – високий рівень; 8 - 9 – вище за середній;  5 - 7 – середній.

Діагностика обсягу логічної та механічної пам’яті (ДОДАТОК А)

VІ. Підведення підсумків

Вправа «Мікрофон»

На уроці я дізнався...

На уроці я навчився...

На уроці мені сподобалися такі види роботи...

Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для...

Очікування мої здійснилися або…

Оцінювання.

VІІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *підготувати матеріал про ефективні способи запам’ятовування або вправи на розвиток пам’яті .

Тема 3. Увага та її властивості

Мета: познайомити з видами, структурою та механізмами уваги; розвивати навички концентрації довільної уваги; виховувати спостережливість.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: презентація, бланки з тестовими завданнями.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 Доброго дня,  шановні учні. За вікном дощ, а у нас у класі тепло та затишно. Давайте почнемо працювати в тиші.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Усне опитування

- Що таке пам’ять?

- Які різновиди пам’яті ви знаєте?

- Перерахуйте фактори, які впливають на запам’ятовування.

2.Виконання тестових завдань

1.  Пам’ять на уявлення, картини природи й життя, а також звуки, запахи,          смаки – це:

а) образна пам’ять;

б) емоційна пам’ять;

в) рухова пам’ять;

г) словесно-логічна пам’ять.

2. Запам’ятовування на короткий час, інколи після одноразового й дуже короткого сприймання,  називається:

а) оперативним;

б)короткочасним;

в)довготривалим;

г)довільним.

3. Різновид пам’яті, який забезпечує запам’ятовування інформації, необхідної тільки для виконання певної дії – це:

а) оперативна  пам’ять;

б) короткочасна пам’ять;

в)довготривала пам’ять;

г) довільна пам’ять.

4. Успішність запам’ятовування людини залежить від:

а) емоційного стану;

б) характеру;

в) здібностей;

г) темпераменту.

5. Способи та прийоми, які поліпшують запам’ятовування  інформації, що ґрунтуються на законах асоціації – це:

а)мнемотехніка;

б) мнемозина;

в) мнемоніка;

г) ейдетика.

6. Учитель на уроці української мови використала вираз «мавпа буф» з метою запам’ятовування губних приголосних. Про які закономірності запам’ятовування знала вчитель:

а) цілісності;

б) асоціативності;

в) вибірковості;

г) структурності.

7. Запам’ятовування, збереження й відтворення різних рухів називається:

а) емоційна пам’ять;

б) образна пам’ять;

в) рухова пам’ять;

г) словесно-логічна пам’ять.

8. Запам’ятовування без усвідомлення логічного зв’язку між різними частинами відтворюваного матеріалу, називається:

а) усвідомленим;

б) механічним;

в) довготривалим;

г) оперативним.

9. Як показали дослідження Б. Зейгарник, ми краще пам’ятаємо будь-яку роботу, якщо вона:

а) залишилась незавершеною;

б) була доведена до кінця;

в) свідомо припинилася;

г) була винагороджена.

10. Відомий режисер К. Станіславський наголошував, що коли ви здатні блідніти, червоніти під час згадки про давно пережите, то у вас є:

а) образна  пам’ять;

б) емоційна пам’ять;

в) словесно-логічна пам’ять;

г) рухова пам’ять.

11. Інтенсивне забування інформації відбувається у таких часових межах:

а) через 2 години;

б) 6 годин;

в) 24 години;

г) 48 годин.

12. Про який вид пам’яті йдеться у наведеному прикладі: малюк, який усе літо був у бабусі в селі, може не впізнати її, коли взимку вона приїде у місто:

а) довготривала пам’ять;;

б) короткочасна пам’ять;;

в) оперативна пам’ять;;

г) механічна пам’ять.

ІІІ. Повідомлення теми та мети

Усі ми маємо можливість сприймати красу, відчувати пахощі квітів, аналізувати події, запам’ятовувати  добре та забувати погане. Завдяки чому ми маємо таку можливість? Ця можливість забезпечується пізнавальними процесами.Сьогодні на уроці ми розглянемо один із пізнавальних процесів, а саме, увагу. Тема «Увага та її властивості».  На цьому уроці ми дізнаємося, що уявляє собою увага, її різновиди, структуру, механізми  та як можна розвивати її.

ІV. Вивчення нового матеріалу

Епіграф до уроку

«Увага є саме ті двері, через які проходить все, що тільки входить в душу людини із зовнішнього світу».

К. Д. Ушинський

- Як ви розумієте висловлювання видатного педагога К. Д. Ушинського.

1. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття увага, створення підґрунтя для подальшої роботи.

Увага – це…

2. Інформаційне повідомлення «Увага та її властивості» (перегляд презентації)

Ува́га - спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об’єкти або явища, які мають для людини певне значення.

Те, до чого звернена увага, називається «фігурою», а все інше – «фоном».

Види уваги:

1. Мимовільна увага - не пов’язана з цілеспрямованою діяльністю і вольовим зусиллям. Про мимовільну увагу говорять у тих випадках, коли увага людини залучається самим подразником. Мимовільна увага – увага неуважної людини.

2. Довільна увага має цілеспрямований характер і вимагає вольового зусилля. Цей вид уваги існує тільки в людини. Основний факт, що вказує на наявність у людини особливого типу уваги, невластивого тварині, полягає в тому, що людина довільно може зосереджувати свою увагу то на одному, то на іншому об'єкті, навіть у тих випадках, коли в навколишній обстановці нічого не змінюється.

3. Післядовільна увага (поняття було введене М.Ф.Добриніним) -якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості стають цікавими й значимими зміст і сам процес, а не тільки результат, як при довільному зосередженні, є підстава говорити про післядовільну увагу. Діяльність так захоплює в цьому випадку людину, що їй не потрібно вольових зусиль для підтримки уваги. Післядовільна увага характеризується тривалою високою зосередженістю, з нею обґрунтовано пов’язують найбільш інтенсивну й плідну розумову діяльність, високу продуктивність усіх видів праці.

За видом діяльності увагу поділяють на такі типи:

• сенсорна увага – сприймання;
• інтелектуальна увага – мислення й робота пам’яті;
• моторна – рух.

Властивості уваги

Увага людини має 5 основних властивостей (характеристик, параметрів):

1. Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об’єкті, не відволікаючись і не послаблюючись.

2. Зосередженість (концентрація) - це утримання уваги на якому-небудь об’єкті. Таке утримання означає виділення «об’єкта» в якості деякої фігури із загального тла.

3. Здатність до переключення уваги – навмисне її переведення з одного об’єкта на інший, з одного виду діяльності на інший.

4. Розподіл уваги полягає в здатності розосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій.

5. Обсяг уваги – це така її характеристика, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова за один погляд (200 мсек) - дорослий здатний утримати стільки одиниць інформації. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування. Так, при сприйманні тексту, легко сприймаються слова з 14 літер. Разом з тим, сприймаючи об’єкт в цілому, людина може не помічати в ньому помилок.

Фактори, які впливають на довільну увагу:

• мотивація;
• емоційний стан;
• особистісні  особливості;
• інтенсивність стимулу;
• значимість стимулу або ситуації.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Обговорення важливого значення уваги для життєдіяльності людини.

2. Виконання вправ на розвиток стійкості та концентрації уваги.

Вправа1. Таблиця «Шульте»

Інструкція: потрібно знайти та назвати цифри в порядку зростання від 1 до 25.

Вправа2. Методика Мюнстенберга

Інструкція:серед літер є слова, які необхідно знайти та підкреслити.

Бсолнцевтргщоцэрайонзгучновостьъхэьгчяфактьуэкзаментрочягщшгцкппрокуроргурсеабетеориямтоджебьамхоккейтроиаафцуйгахттелевизорболджщзхюэлгщьбпамятьшогхеюжипдргщхщнздвосприятиейцукендшизхьвафыпролдблюбовьабфырплослдспектакльячсинтьбюнбюерадостьвуфциеждлоррпнародшалдьхэшщгиернкуыфйшрепортажэкждорлафывюфбьконкурсйфнячыувскапрлличностьзжэьеюдшщглоджинэпрплаваниедтлжэзбьтрдшжнпркывкомедияшлдкуйфотчаяниейфрлньячвтлджэхьгфтасенлабораториягшдщнруцтргшчтлроснованиезхжьбшдэркентаопрукгвсмтрпсихиатриябплмстчьйфясмтщзайэъягнтзхтм

Вправа3.Потрібно записати на дошці числа від 1 до 20 та водночас голосно рахувати у зворотному напрямку від 20 до 1.

Порівняти час виконання, кількість помилок, ступінь затруднення у різних досліджуваних.

Фіксується час виконання завдання, кількість помилок.

Для професії водія переключення уваги є професійно необхідною якістю, і вона повинна бути не менше 4 балів - це поріг профпридатності.

Перегляд відео «Відшукай тварину».

Мета: розвивати концентрацію уваги.

VI. Підведення підсумків

• Що таке увага?
• Які види уваги ви знаєте?
• Назвіть властивості уваги та доберіть приклади.
• Перерахуйте фактори, які впливають на довільну увагу.

Оцінювання.

VIІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *підготувати вправи на розвиток уваги.

Тема 4. Мислення. Види і типи мислення

Мета: ознайомити учнів з визначенням терміну «мислення»,  основними процесами та видами мислення; розвивати вміння та навички логічно мислити;виховувати відповідальність.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, бланки з тестовими завданнями.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 Доброго дня, шановні учні. Мені приємно бачити ваші обличчя. На партах  я бачу порядок. Почнемо працювати?

ІІ. Актуалізація опорних знань

Виконання тестових завдань

1. Про яку властивість уваги  йдеться у наведеній ситуації. Коли він читає книгу чи слухає, що йому говорять, то ніщо його не може відволікти: ні поява когось у кімнаті, ні розмова сусідів, ні звук радіо. Уся його увага на тому, що він робить у даний момент:

а) розподіл;

б) переключення;

в) концентрація;

г) обсяг.

2. Властивість уваги, яка виявляється у можливості одночасного виконання людиною 2 або 3 видів діяльності, називається:

а) стійкістю;

б) переключенням;

в) розподілом;

г) обсягом.

3. Увага, яка спочатку викликалась докладанням вольових зусиль, метою, але надалі підтримувалась інтересом до об’єкта, має назву:

а) довільна;

б) післядовільна;

в) мимовільна.

4. Уміння одночасно виконувати кілька дій чи спостерігати за кількома процесами, об’єктами, характеризує:

а) розподіл уваги;

б) концентрацію уваги;

в) перемикання уваги;

г) стійкість уваги.

5. Свідомо спрямоване зосередження особистості на предметах і явищах навколишньої дійсності, на внутрішню психічну діяльність характеризує:

а) мимовільну;

б) довільну;

в) післядовільну увагу.

6. Психічний процес, що полягає у зосередженості свідомості на певному об’єкті чи явищі, називається:

а) сприйманням;

б) увагою;

в) відчуттям;

г) мисленням.

7. Властивість уваги, що полягає у здатності певний час зосереджуватись на одному й тому самому об’єкті, називається:

а) стійкістю;

б) розподілом;

в) перемиканням;

г) обсягом.

8. Причиною виникнення довільної уваги до певного об’єкта є:

а) відсутність мети діяльності;

б) наявність мети діяльності;

в) новизна подразника;

г) емоційна значущість об’єкта.

9. Про можливість суб’єкта спрямовувати й зосереджувати увагу на кількох не пов’язаних між собою об’єктів свідчить така властивість уваги, як :

а) концентрація;

б) розподіл;

в) стійкість;

г) вибірковість.

10. Тривалість зосередження уваги на певному об’єкті визначається такою її властивістю, як :

а) обсяг;

б) вибірковість;

в) стійкість;

г) розподіл.

11. Кількість об’єктів чи їх елементів, які одночасно сприймаються з однаковим ступенем чіткості й виразності, визначають такий показник уваги, як:

а) концентрація;

б) перемикання;

в) розподіл;

г) обсяг.

12. Який вид уваги є необхідною умовою успішного навчання дитини в школі:

а) мимовільна увага;

б) довільна увага;

в) емоційна увага;

г) рухова увага.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

 У багатьох казках головному герою треба відгадати три загадки, щоб врятувати своє життя або отримати руку та серце принцеси. Однією з самих важких загадок вважається така: «Що у світі найшвидше?»  Розумний казковий герой відповідав: «Найшвидше за все думка людська».

- Шановні учні, як ви вважаєте,  який сьогодні пізнавальний процес ми будемо вивчати на уроці?

Сьогодні тема нашого уроку «Мислення. Види і типи мислення».

Мета уроку: ознайомити вас з визначенням терміну «мислення»,  основними   видами та типами мислення; розвивати вміння та навички логічно мислити; виховувати спостережливість.

ІV. Вивчення нової теми

1. Проблемне питання

- Що ж таке «мислення»?

- Чи необхідно спеціально вчитися мислити, чи можна цьому навчитися?

 Наявність розуму, вміння мислити відрізняє людей від інших живих істот. Мислення дозволяє людині адаптуватися до навколишнього світу, ставити мету, та досягати її, спілкуватися  з іншими. Розум, мислення завжди вважались гідністю людини, а відсутність розуму – великим лихом. Є такий вираз: «Якщо Бог бажає покарати людину, тоді він залишає її без розуму».

- Які вислови про здатність людини мислити ви знаєте?

2. Робота з афоризмами видатних людей

Мета:розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

Інструкція:прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Мої думки - це я сам. Ось чому я не можу спинитись! Я існую, бо я думаю, а не думати я не можу».

Ж. Сартр

«Думкам доступні глибинні пласти буття, доступне те, що відчуття сприйняти не можуть».

Геракліт

Обговорення

- Шановні учні, як ви розумієте сенс цих висловлювань?

3. Інформаційне повідомлення  «Поняття про мислення та його роль у житті людини» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні І групи заздалегідь)

Мета: ознайомлення учнів із поняттям процесу мислення та його роллю в життєдіяльності людини.

 Вивчення мислення почалося порівняно нещодавно, набагато пізніше за дослідження сприйняття, уваги, пам’яті. Це пояснюється складністю цього психічного процесу, недоступністю для зовнішнього спостереження. Народне прислів’я свідчить: «У чужу душу не заглянеш». Довгий час єдиним способом вивчення мислення вважалося самоспостереження. Зараз спектр наукових засобів вивчення мислення значно розширився: від тестування розумових особливостей, психофізіологічних способів реєстрації розумових дій (детектор брехні) до створення комп’ютерних програм, здатних моделювати думки людини (комп’ютерний гравець у шахи).

Як народжується людська думка, як дитина отримує здатність мислити? Дитина виходить на прогулянку та бачить, що йде дощик. Земля, дахи будинків стають мокрими, з’являються калюжі. Коли приходить зима, тоді стає холодно, замерзає річка, йде сніг. Дитина спостерігає явища природи та робить висновки: завжди, коли йде дощ, усе стає мокрим; коли стає холодно, тоді з’являється сніг. Здатність робити висновки за допомогою свого досвіду  та певних знань і є вміння мислити.

 Мислення -це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об’єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв’язках та відношеннях.

Функція мислення – розширення  кордонів пізнання шляхом виходу за межі людського сприйняття. Шляхом висновків можна дізнатися набагато більше того, що дається нам безпосередньо через органи чуття. Розумові навички формуються у людини лише за життя в людському суспільстві, вони не даються від народження. Відомі випадки, коли людські діти зростали серед тварин. Їхня поведінка нічим не відрізнялася від тваринної, і надалі майже не вдавалося навчити їх говорити, вже не кажучи про те, щоб міркувати і аналізувати. Тобто в новонароджених є зародки мислення, передумови його виникнення, але їх треба розвивати, щоб людина стала людиною.  Причому розвиваються розумові здібності лише до певного віку, надалі доводиться користуватися вже сформованими уміннями порівнювати, аналізувати, міркувати. Дуже важливо їх розвивати протягом першого року життя. Найважливішим періодом, протягом якого формуються психічні функції, що залишаються у людини на все подальше життя, є перші 5 років. Надалі розвинути щось виявляється набагато складнішим. Мислення інтенсивно розвивається до юнацького віку (20-24 років). Пік його продуктивності припадає на 30-40 років. Але за відповідної підтримки (розумової роботи, широти інтересів, соціальної активності) можлива тривала підтримка розумових процесів на високому рівні. Мислення – це функція  мозку; як і будь-яка частина тіла і психіки, якщо ним не користуватися, воно втрачає свою силу.

З чого починається мислення?

Проблемна ситуація

 

Підготовка, уміння побачити проблему й усвідомити її

 

Формулювання гіпотез

 

Добір засобів

4. Інформаційне повідомлення  «Види та типи мислення» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні ІІ групи заздалегідь)

Мета: інформувати учнів про види мислення.

Виділяють декілька видів мислення, відповідних стадіям розвитку людини.

Наочно-дійовемислення – генетично найбільш рання форма мислення, яка спостерігається у дитини від року до трьох до опанування нею активного мовлення. Дитина вже розуміє слова, але для неї вони тісно пов’язані з тим, як вона сприймає предмет, бачить, чує, відчуває  його.  Наприклад,  словом «ключ» вона позначає всі блискучі предмети. Одним словом може називати плюшеву собаку, шубу і живу кішку, класифікуючи їх за наявністю хутра.

Наочно-образнемислення характерне для дітей 4-6 років. У їхній свідомості образ предмета і його назва вже не пов’язані з якимось конкретним предметом, дитина розуміє, що «дівчинкою» є не лише її сестра, але й істота із сусіднього під’їзду, і малюнок дівчинки в книжці. Але для того, щоб мислити і говорити про це, їй дуже важливо бачити предмет розмови. Відомо, що дошкільникові найлегше щось пояснити, намалювавши або показавши. Висновки про властивості об’єкта робляться на підставі власних органів чуття. У експериментах Ж. Піаже семирічним дітям показували дві однакові кульки з тіста. Діти уважно розглядали кульки і говорили, що вони однакові. Потім одну кульку розкачували в коржик. Хоча діти бачили, що змінилася лише форма предмета, вони починали вважати, що в коржику більше тіста.

Словесно-логічнемислення здійснюється за допомогою логічних операцій із поняттями, без опори  на реальний предмет або конкретний образ. Таким є, наприклад, обчислення в думці або уявне «програвання» розвитку ситуації. Цей вид мислення характерний для дорослих людей, оскільки він швидший і зручніший, не вимагає зовнішнього антуражу. Щоправда, інколи й дорослій людині, щоб зрозуміти конструкцію чогось, потрібно побачити зображення або виконати якусь дію.

Види мислення за характером засобів, використовуваних під час вирішення завдань:

Продуктивне мислення - репродуктивне мислення

Мається на увазі наявність чи відсутність у минулому досвіді суб'єкта готових засобів виконання завдання. Якщо такі засоби є, то ситуація не буде для суб'єкта проблемною і її виконання зведеться до використання сформованої розумової навички, до репродукції наявних знань і умінь. За відсутності готових засобів виникає необхідність їхнього пошуку, створення - продуктивне, творче мислення.

Інтелектуальне мислення - візуальне мислення

Поняття «візуальне мислення» було введено в психологію Р.Арнхеймом, американським психологом, одним із творців сучасної психології мистецтва. При інтелектуальному мисленні засіб виконання завдання - поняття, при візуальному - уявлення.

Види мислення за характером перебігу розумових процесів:

Реалістичне мислення - аутистичне мислення

Аутистичне мислення було виділене Е. Блейлером, швейцарським психіатром і патопсихологом, який визначив, що одним із симптомів деяких психічних захворювань є перевага внутрішнього життя, що супроводжується активним відходом із зовнішнього світу.

Інтуїтивне мислення - аналітичне мислення

Розрізняються за трьома ознаками: часовою (час протікання процесу), структурною (членування на етапи) і рівнем протікання (усвідомленість або неусвідомленість). Аналітичне мислення розгорнуте в часі, має чітко виражені етапи, відбувається на свідомому рівні. Інтуїтивне характеризується швидкістю протікання, відсутністю чітко виражених етапів, мінімальною усвідомленістю.

Види мислення за характером виконуваних завдань:

Теоретичне мислення - практичне мислення

Теоретичне мислення - це пізнання законів, правил. Відкриття періодичної системи Менделєєвим - продукт його теоретичного мислення. Основне завдання практичного мислення - підготовка до перетворення дійсності: постановка мети, створення плану, проекту, схеми. Практичне мислення було глибоко проаналізоване Б. М. Тепловим у праці «Розум полководця».

Творче мислення - критичне мислення

У цій дихотомії творче мислення розглядається як альтернатива не репродуктивному (продуктивне - репродуктивне), а так званому критичному мисленню, звідси і його розуміння й визначення. Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона. Творче мислення - це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування.

Види мислення за змістом спонукальних механізмів розумового процесу:

Оцінне мислення - емоційне мислення

Цю дихотомію ввів Г. Майєр у 1908 р. Оцінне мислення, спонукається пізнавальним інтересом, емоційне -  потребами почуття й волі.

Типи мислення:

- конкретне мислення;

- абстрактне мислення;

- вербальне мислення;

- дискурсивне мислення;

- недискурсивне мислення (інтуїція, уява);

- логічне мислення;

- аналогічне мислення;

- раціональне мислення;

- ірраціональне мислення;

- наочно-образне мислення;

- концептуальне (понятійне) мислення;

- машинне мислення.

5. Інформаційне повідомлення «Шляхи розвитку та активізації мислення» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні ІІІ групи заздалегідь)

Мета: інформувати учнів про шляхи розвитку та активізації мислення.

Активізує мислення здібність самостійно висувати мету та намагатися знайти рішення. Особливою цінністю  для розвитку мислення є звичка аналізувати інформацію, висувати протиріччя, бачити незвичне у звичному, шукати нестандартні та самостійні рішення.

Кроки до активної творчої  діяльності мислення:

1) Уміння поставити запитання;

2) Аналіз можливих відповідей на це запитання та вибір із них правильного;

3) Перевірка правильного рішення.

На ефективність мислення великий вплив відіграє емоційний стан людини. Тривожність погіршує роботу мислення.

Перешкодами розвитку мислення є відсутність мотивації («Мені це не потрібно»); відмова від активної роботи мислення у зв’язку з невпевненістю («У мене все одно не вийде»); схильність не критично ставитись до авторитетів («Оленка відмінниця, тому це рішення задачі правильне).

Для того, щоб навчитися самостійно продуктивно мислити, необхідно сприймати свої помилки як цінну можливість самовдосконалення, повірити у власні здібності. Безумовно, вони у вас є.

6. Практична робота

Вправа «Логічність» ( ДОДАТОК  Б )

Мета: розвивати словесно-логічне мислення, вміння встановлювати зв’язки між явищами та поняттями.

V. Підведення підсумків

- Що таке мислення?

 - Які фактори впливають на продуктивність мислення?

- Як можна розвивати мислення?

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *підібрати вправи на розвиток мислення.

Тема 5. Метакогнітивні здібності

Мета: ознайомити учнів з визначенням терміну «метакогнітивні здібності», надати інформацію про операції мислення; розвивати вміння та навички процесів мислення; виховувати спостережливість та відповідальність.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал, бланки відповідей.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Будь ласка, покажіть очима, що ви поряд зі мною і готові розкривати таємниці процесів мислення.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Що таке мислення?

- Які різновиди мислення ви знаєте?

- Перерахуйте кроки до активної творчої діяльності мислення.

- Які бар’єри розвитку мислення ви знаєте?

Тестові завдання

1. Психічний процес, який дозволяє відображати навколишню  дійсність узагальнено, опосередковано та встановлювати зв’язки між предметами та явищами – це :

а) пам’ять;

б) увага;

в) воля;

г) мислення.

2. Визначте, про який вид мислення йдеться у даному фрагменті Купріна О.  І.

- Де Італія? – запитує Ліхонін.

- Ось вона. Чобіт, - відповіла Люба…

- Швеція й Норвегія?

- Це собака, яка стрибає з даху.

- Балтійське море?

- Вдова стоїть на колінах.

- Чорне море?

- Черевик.

- Іспанія?

- Товстун у кашкеті.

а) наочно – дійове мислення;

б) наочно – образне мислення;

в) словесно – логічне мислення;

г) теоретичне мислення.

3. Щоб дістати бажану принаду, шимпанзе спочатку використовує маленьку й велику палиці, а потім підставляє ящик. Який вид мислення демонструє тварина:

а) наочно – образне мислення;

б) наочно – дійове мислення;

в) словесно – логічне мислення;

г) інтуїтивне мислення.

4. Вид мислення, пов’язаний із практичними діями над предметами – це:

а) абстрактно - логічне мислення;

б) наочно – образне мислення;

в) предметно – дійове мислення;

5.  Домінуючим у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є такий вид мислення:

а) наочно – образне мислення;

б) наочно – дійове мислення;

в) дедуктивне мислення;

г) абстрактно – логічне мислення.

6. Об’єднання предметів або явищ за схожістю – це:

а) узагальнення;

б) порівняння;

в) класифікація;

г) абстрагування.

7. Уявне об’єднання предметів, явищ за їх загальними й суттєвими ознаками відоме як:

а) аналіз;

б) синтез;

в) узагальнення;

г) класифікація.

8. Розумовий розподіл предметів і явищ на частини або властивості (форма, колір, смак) – це:

а) аналіз;

б) синтез;

в) порівняння;

г) узагальнення.

9. Розумове поєднання окремих елементів, частин і ознак в одне ціле - це:

а) абстрагування;

б) аналіз;

в) синтез;

г) узагальнення.

10. Зіставлення предметів і явищ, знаходження подібності та відмінності між ними – це:

а) синтез;

б) порівняння;

в) узагальнення;

г) аналіз.

11. Мислення поняттями шляхом розмірковувань – це:

а) наочно – образне мислення;

б) предметно – дійове мислення;

в) практичне мислення;

г) словесно – логічне мислення.

12. Який вид мислення проявляється в даній ситуації: під час встановлення лікарем діагнозу пацієнтові на підставі симптомів:

а) аналіз;

б) синтез;

в) порівняння;

г) узагальнення.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

 Сьогодні на уроці ми поговоримо про те, що таке когнітивні та метакогнітивні здібності, а також розглянемо прийоми усвідомлення, обробки, застосування навчальної інформації.

ІV. Вивчення нової теми

І. Інформаційне повідомлення «Метакогнітивні здбності та основні операції мислення» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь)

Мета: ознайомлення учнів із метакогнітивними здібностями та операціями мислення.

Метакогнітивні здібності (лат.meta – зверх, над, cognitio - пізнання, вивчення, усвідомлення) – особистісні здібності до «усвідомлення» стратегій і методів когнітивності.

Когнітивність - термін, що позначає здатність до розумового сприйняття і переробки зовнішньої інформації. Термін «когнітивний» також використовується в ширшому сенсі, позначаючи сам «акт» пізнання або самопізнання. Поняття «когнітивні процеси» часто застосовували до таких процесів як пам’ять, увага, сприйняття, дія, прийняття рішень і уява. Емоції традиційно не відносять до когнітивних процесів. Вищенаведений поділ тепер вважається великою мірою штучним, проводяться дослідження, які вивчають когнітивну складову емоцій.

Емпіричні дослідження когнітивності зазвичай користуються науковою методологією і кількісним методом, іноді включають також побудова моделей якогось окремого типу поведінки.

Основні операції мислення:

Різні комбінації цих процесів ми використовуємо під час розв’язування завдань і проблемних ситуацій, як суто теоретичних, так і реальних життєвих.

 Аналіз - процес розчленування предмета або явища на складові частини. В основі аналізу лежить наше прагнення пізнати предмет глибше за допомогою вивчення кожної його частини окремо. Якщо конкретний аналіз звичайно має на меті фактичного поділу частин, то абстрактний аналіз - це вже прагнення виявити сутність предмета і явища. Як конкретний, так і абстрактний аналіз здійснюється в тісній взаємодії.

 Синтез - отримання єдиного цілого з окремих складових частин. Аналіз і синтез у мисленні взаємопов'язані. Аналіз без синтезу призводить до механічного відома цілого до суми частин, також неможливий синтез без аналізу.

 Порівняння - встановлення схожості або відмінності між об’єктами мислення. У процесі порівняння виявляються ті чи інші властивості предметів і явищ.

 Узагальнення - має місце слідом за тим, як людина, проаналізувавши матеріал, і, шляхом порівняння, ізолювавши окремі деталі, властивості з числа цих останніх, починає виділяти щось спільне і головне, що може бути характерним для певного кола предметів і явищ, що становлять матеріал мислення. Узагальнення може відбутися шляхом порівняння, при якому виділяються загальні якості. Так відбувається узагальнення в елементарних формах мислення. У вищих формах узагальнення здійснюється через розкриття відносин, зв'язків і закономірностей.

 Абстракція - можливість її з’являється після того, як людина знайде і виключить все випадкове, приватне і несуттєве в предметі, явищі. Відволікання від окремих конкретно-чуттєвих властивостей об’єкта і називається абстракцією.

 Конкретизація - необхідність її з'являється іноді в тому випадку, якщо потрібно будь-яке положення показати, розкрити на прикладі дійсно існуючого в об’єктивному світі предмета, явища. Абстракція і узагальнення є двома взаємопов’язаними сторонами єдиного розумового процесу, за допомогою якого думка йде до пізнання. Пізнання відбувається в поняттях, судженнях і  розумових висновках.

Обговорення

- Які операції мислення використовуються учнями під час виконання завдань?

ІІ. Практична робота (виконання вправ для діагностики та розвитку мислення).

1. Вправа «Мова суахілі».

Мета: перевірити свої здібності щодо здійснення операцій мислення за допомогою завдання на перекодування.

Інструкція: на дошці записано 4 рядки, в кожному з яких запропоноване  одне слово на мові суахілі, підкріплене перекладом на російську мову. Потрібно перекласти з російської мови на мову суахілі речення «Я люблю их». Правильна відповідь – niwapenda).

Akupenda - «он любит тебя»;

Awapiga - «он бьет их»;

Nikupiga – «я бью тебя»;

Atupenda – «он любит нас».

2. Робота в парах«Як здійснити аналіз»

Інструкція: працюйте по черзі: хай один (одна) з вас прочитає перший абзац тексту та узагальнить його (сформулює дуже коротко, в 1-2 реченнях основну думку абзацу). Потім хай другий (друга) з пари поставить запитання, але не за змістом абзацу, а такі, що логічно з нього витікають.

Розв’язання складного завдання завжди починається з аналізу (від грец. – розклад – розчленування) мисленнєвої операції розчленування цілого (предмета, властивості, процесу) на окремі частини. Кожна з виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого.

 Аналіз бере початок у людській діяльності. Первісна людина «аналізувала» предмети, розбиваючи окремо ті чи інші аспекти, властивості, частини, визначаючи зв’язки між ними, тобто, здійснюючи аналіз. Термін «аналіз» часто виступає синонімом дослідження взагалі як у природничих, так і в суспільних науках (кількісний і якісний аналіз у хімії, діагностичний аналіз у медицині, розкладання складних рухів на складники в механіці, функціональний аналіз у соціології ).

 Аналізувати – означає вміти:

- розділяти ціле на частини, елементи, що допомагає визначити склад (структуру) об’єкта, який вивчається. Наприклад, здійснюючи аналіз рослини, ми поділяємо її на складники: стебло, листя, корені, квітки;

- визначити взаємозв’язок між виділеними частинами. Наприклад, виявляти взаємодію між людьми, деталями механізму, соціальними верствами суспільства чи природними явищами, простежувати зв’язки між причинами та наслідками, формою та змістом, причиною та подією тощо;

- визначити принципи організації цілого, в тому числі зображуючи їх схематично. Наприклад, логіку роздумів автора тексту, ланцюжок взаємозалежності природних явищ тощо;

- співвідносити певні явища з іншими. Наприклад, вчинки людини з її характером, теорію з практикою, ситуацію з законом, яким вона регулюється, природні умови місцевості та заняття людей, які на ній живуть;

- порівнювати предмети та явищами між собою.

 Аналіз одного й того самого об’єкта може мати різні результати. Все залежить від мети, яку ми перед собою ставимо. Так, наприклад, аналіз молока може мати на меті дослідити склад молока, його корисні властивості, способи зберігання та переробки, використання в кулінарії тощо. Тільки вміючи «ділити об’єкти на частини» для кращого розуміння внутрішніх зв’язків між предметами та явищами, ми зможемо творчо перебудувати їх за новими схемами і принципами.

Обговоріть:

- Які найцікавіші запитання вам вдалося поставити?

- Чи є запитання, на які ви не знайшли відповіді?

- Що нового ви дізнались про аналіз?

- Чим аналіз відрізняється від розуміння?

Поради «Як краще здійснювати аналіз»

1. Виділіть складові частини в аналізованому об’єкті та зафіксуйте їх.

2. Установіть взаємозв’язки між виділеними частинами і зафіксуйте будову (структуру) аналізованого об’єкту, розставляючи його складові в певному порядку.

3. Якщо це необхідно, знайдіть спільне та відмінне між виділеними частинами.

4. Визначте, як використати результати аналізу для загальної характеристики об’єкта та подальшої роботи з ним.

3. Робота в групах

Завдання для І групи

1. Оберіть будь-який з оточуючих вас предметів (наприклад, книжкова полиця, шафа, комп’ютер). Проаналізуйте його.

2. Щоб проаналізувати складний процес, його потрібно розділити на послідовність простих дій. Які кроки та в якій послідовності необхідно здійснити, щоб:

- здійснити подорож до Парижу;

- відкрити власну справу;

- організувати благодійний проект.

3. Проаналізуйте ситуацію та зробіть висновки.

 Учнівське самоврядування в школах нашої країни досі не стало реальністю. Так, у багатьох навчальних закладах існують парламенти та президенти, міністерства та учнівські ради. Але часто це лише видимість діяльності.

 Вибори в ці органи проводяться за принципом: «тільки б не мене» чи «як учитель скаже».

 Можна спостерігати і таке: завуч з виховної роботи ледве збирає на чергове засідання членів учнівської ради. З одного боку, у старшокласників дійсно багато справ – репетитори, тренування і домашніх завдань дуже багато. Їм  таки нема коли виконувати додаткові доручення. З іншого боку, більшість учнів виявляє пасивність щодо ідеї самоврядування.

 Є ще один аспект проблеми. Адміністрація шкіл та вчителі впевнені, що реальне управління справами школи з боку учнів – неможливе, та і непотрібне. Діти ще недостатньо обізнані, і взагалі, багато питань їх просто не стосуються: розподіл фінансів, складання навчальних планів тощо.

 Тому, мабуть, може йтися лише про співуправління (певну участь учнів у вирішенні тих питань, які їх стосуються) або про пропозиції з боку учнів, що розглядатимуться «дорослими» органами самоврядування школи.

Завдання для ІІ групи «Що таке синтез»

Складіть на підставі запропонованих фрагментів тексту проект (перелік назв слайдів) мультимедійної презентації «Синтез навколо нас»

1. Поняття «синтез» означає вміння комбінувати елементи так, щоб отримати нове ціле. Процес аналізу частин є передумовою синтезу.

2. Звучання синтезатора неповторне й давно вже стало класичним. Без нього годі уявити рок, поп, хаус, ейсид, джаз і багато інших музичних напрямів.

У 1935 році з’явився перший клавішний електромузичний інструмент – орган Hammond. Його винайшов американець Лоуренс Хеммонд і назвав власним іменем. Принцип формування звуку в інструменті ґрунтувався на обертанні з певною частотою дисків, по одному на ноту. Революційним було те, що в органі Хеммонда використовувався принцип додаткового синтезу – тембр можна було змінювати за рахунок додавання  в основний тон до восьми додаткових обертонів. Тобто, відверто кажучи,  у середині тридцятих років людство вже мало повноцінний аналоговий синтезатор. Наприклад, у моделі Novachord, яку випускали з 1939 до 1942 року, була здійснена спроба синтезу таких інструментів, як: піаніно, клавесин, духові. Такий синтез використовують і сьогодні у більшості музичних синтезаторів.

3. У меню кожного сучасного ресторану чи кав’ярні ви неодмінно побачите назву «коктейль».

Поява перших коктейлів овіяна легендами. Розповідають, що приблизно у 1770 році місцеві злодюжки поцупили в господаря таверни його улюбленого бійцівського півня. У відчаї він звернувся до своїх  завсідників, пропонуючи за «півнячий хвіст» половину таверни, бар і руку прекрасної дочки.

Зачувши таке, закоханий у його дочку, молодий офіцер відшукав злодюжку й викупив у нього півня. Дочка господаря таверни так розхвилювалася, що на радощах набовтала зовсім незрозумілу мішанину з напоїв. Коли господар таверни, зраділий через повернення свого півня-чемпіона, оголосив безкоштовний келих для всіх присутніх і тост «За півнячий хвіст», виявилося, що розлита дівчиною в келихи «мішанина» напоїв не така вже й погана. Напій одразу охрестили «півнячим хвостом», що англійською звучить приблизно «кок - тейл».

Сучасний коктейль є напоєм на основі кількох складників (часто лікерів) із додаванням соків, сиропів та інших різноманітних інгредієнтів (молоко,  вершки, мед).

4. Салати віддавна відомі людям. Їх готували в Давньому Римі ще 2500 років тому. У XVІ – XVІІ століттях рецепт салату привезли до Франції. До нього входили сирі складники виключно рослинного походження. У сучасному світі є навіть професія салатьє, тобто майстер салатів. Готуючи салат, можна використовувати цілком різні продукти, однак є умова – вони мають добре поєднуватися.

Один із найвідоміших салатів винайдений у 1860-х роках відомим кухарем Олів’є, який працював на той час у Росії. І сталося це зовсім випадково…

У французькій кухні у ті роки складники салату переважно не перемішували, а красиво розкладали на таці чи викладали шарами. Страву готували за складною рецептурою: скибочки відвареного філе рябчика й куріпки вкладали на тацю під соусом майонез. З бульйону, у якому варили курку, робили драглі й розкладали їх кубиками поміж м’яса. У центрі насипали гірку картопляного салату з маленькими маринованими огірочками, прикрашаючи все це половинками зварених круто яєць.

Однак, на подив кухаря-художника, відвідувачі, не бажаючи ласувати поданими шарами окремо, перемішували все ложкою та з задоволенням поїдали це місиво. Люсьєн Олів’є, помітивши це, став одразу кришити всі складники до столу. Так Олів’є став винахідником нового салату.

Обговоріть:

- Що спільного в запропонованих фрагментах тексту?

 - Як ви здійснювали синтез запропонованих уривків, які операції виконували?

- Чи вдалося вам створити презентацію з єдиним сюжетом?

- Що ви тепер знаєте про синтез?

4. Читання в парах «Що таке синтез»

Інструкція: працюйте по черзі: хай один (одна) з вас прочитає перший абзац тексту та узагальнить його (сформулює дуже коротко, в 1-2 реченнях основну думку абзацу). Потім хай другий (друга) з пари поставить запитання, але не за змістом абзацу, а такі, що логічно з нього витікають.

Синтез – процес поєднання та об’єднання раніше розрізнених предметів, явищ чи понять в щось якісно нове, ціле. Синтез завжди пов’язаний з аналізом. Термін походить від грец. поєднання, складання – поєднання окремих ознак  предмета і відображення його як конкретної цілісності, метод вивчення об’єкта у його цілісності, єдиному і взаємному зв’язку його частин.

Синтез не є простою сумою частин. Розібраний на частини двигун машини можна відновити, але якщо при цьому порушити узгодженість та взаємне розташування частин, то замість двигуна отримаємо металобрухт. Якщо ж, синтезуючи складові об’єкта, ми вносимо зміни, вдосконалюючи його, то отримуємо щось зовсім нове.

Наприклад, результатом синтезу відомостей з різних джерел інформації можуть бути:

- повідомлення (виступ, доповідь), твір;

- план дій (наприклад, план проведення експерименту);

- схеми, що впорядковують наявні відомості тощо.

Обговоріть:

- Що нового ви дізнались про синтез?

- Як ви можете використовувати набуті знання? У чому полягає їхня цінність?

- Як пов’язаний метод «читаємо в парах (узагальнюємо в парах)» з темою уроку.

5. Вправа на розвиток здатності встановлювати логічні зв’язки між предметами чи явищами (ДОДАТОК Б)

6. Вправа «Складні аналогії» ( ДОДАТОК В )

Мета: розвивати навички до виділення абстрактно-логічних зв’язків: рід-вид; частина-ціле; протилежність та схожість; причинно-наслідкові зв’язки; застосовувати операції мислення, як аналіз, синтез, узагальнення, порівняння.

V. Підсумок уроку

- Що означає метакогнітивні процеси?

- Які основні процеси мислення ви знаєте?

- У чому полягають особливості операцій мислення: аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації та аналогії?

Сформулюйте та запишіть три речення, що відображають ваші враження від уроку. Відзначте зірочкою те, яке ви вважаєте кращим. Обгрунтуйте свій вибір.

Оцінювання.

VІ.  Домашнє завдання: підготуватися до ТКР (предмет психології та психічні процеси).

 

 

Тематична контрольна робота №1. Психологія пізнання й навчання

Мета: перевірити знання, вміння та навички за І семестр; розвивати навички логічного мислення; виховувати відповідальне ставлення до виконання роботи.

Обладнання: бланки з тестовими завданнями.

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Пояснення виконання тематичної контрольної роботи

3. Виконання учнями тестових завдань

1-варіант

1. Предметом психології XXІ століття є:

а) душа;

б) психіка;

в) свідомість;

г) поведінка.

2. До пізнавальних психічних процесів належать:

а) піднесення;

б) воля;

в) відчуття;

г) емоції.

3. До психічних властивостей належать:

а) спрямованість, темперамент, характер, інтереси, потреби;

б) здібності, характер, темперамент;

в) характер, темперамент, пригніченість;

г) здібності, темперамент, уява.

4. Галузь психології, що вивчає психологічні проблеми навчання і виховання, називається:

а) педагогічна психологія;

б) психологія мистецтва;

в) порівняльна психологія;

г) загальна психологія.

5. Хто був засновником наукової психології?

6. До якої з підструктур особистості відносяться перераховані компоненти: відчуття, сприйняття, уява, увага, мислення, пам’ятьта мова – це:

а) спрямованість особистості;

б) досвід;

в) характер;

г) психічні процеси;

д) темперамент.

7.  Для якого виду мислення характерне виконання дій у свідомості, безпосередньо не звертаючись до досвіду:

а)  наочно-дійове;

б) наочно - образне;

в) словесно – логічне;

г) теоретично – понятійне;

д) теоретично – образне.

8. Дайте визначення уваги.

Увага – це…

9. Які види уваги ви знаєте?

10. Перерахуйте умови, які впливають на запам’ятовування.

11. Назвіть та охарактеризуйте різновиди мислення.

12. Перерахуйте вправи на розвиток уваги.

2-варіант

1. Становлення психології як самостійної науки відбулось:

а)  у XVІІ столітті;

б) у XVІІІ столітті;

в) у XІX столітті;

г) у XX столітті.

2. До психологічних станів належить:

а) піднесення, страх, відчуття;

б) спрямованість, стрес, бадьорість;

в) боротьба мотивів, піднесення, пригніченість;

г) піднесення, стрес, релаксація.

3. Який основний метод дослідження у психології?

а) бесіда;

б) спостереження;

в) анкетування;

г) тестування.

4. Галузь психології, яка досліджує психологічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих соціальних групах, має назву:

а)  соціальна психологія;

б) вікова психологія;

в) педагогічна психологія;

г) загальна психологія.

5. Галузь психології, яка досліджує психологічні явища у процесі взаємодії людей у великих та малих соціальних групах, має назву:

а) патопсихологія;

б) вікова психологія;

в) спеціальна психологія;

г) психологія розвитку.

6. Форма психічної діяльності людини, що виявляється в спрямованості та зосередженості її свідомості на певних об’єктах:

а) пам’ять;

б) уява;

в) увага;

г) сприйняття.

7. У довільному порядку подані психологічні пізнавальні процеси та види діяльності особистості: гра, уява, мислення, сприйняття, пам’ять, праця, малювання, увага, спілкування. Розпізнайте та віднесіть їх до:

пізнавальних процесів - ……………………………………………………….,

видів діяльності - …………………………………………………………………..

8. Дайте визначення пізнавального процесу «мислення».

Мислення  – це…

9. Які види пам’яті ви знаєте?

10. Перерахуйте фактори, які впливають на довільну увагу.

11. Назвіть перешкоди у розвитку мислення.

12. Перерахуйте вправи на розвиток пам’яті.

Розділ 2. Психологія творчості

Тема 1. Творчі здібності. Креативність. Обдарованість

Мета: сформувати в учнів поняття про творчі здібності, креативність, обдарованість, вивчити природу, структуру, умови розвитку здібностей; розвивати в учнів логічне, критичне мислення, вміння аналізувати, синтезувати та узагальнювати матеріал, здатність до самоаналізу самоспостереження; виховувати вміння спілкуватися.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Я рада бачити Вас, сподіваюсь, що ви також раді бачити мене.

ІІ. Мотивація до навчальної діяльності

Для того, щоб продуктивно попрацювати, пропоную дати відповіді на питання після опрацювання притчі.

Молодий чоловік нарікав на своє життя:

- У інших є гроші, прекрасне житло, машини, а у мене? Даремно минає молодість! Адже я здоровий та сильний…

Мудрець почув його скарги і запитав:

- Чи погодився б ти, щоб за мільйон тобі видалили руку? - Нізащо! - А ногу, або, наприклад, очі? - І за сто мільйонів не погодився б!

- Ось бачиш! Бог дав тобі те, що не купиш і за сто мільйонів, а ти скаржишся на бідність і безталання! Просто потрібно вміти правильно розпорядитися тим багатством, яке ти маєш! Твори, будь наполегливим, живи по совісті, і Бог допоможе тобі!

Обговорення:

- Як ви вважаєте, яким багатством ви обдаровані? (Здібності, вміння, знання, досвід тощо).

- Чи погодитись ви з тим, що саме від ваших здібностей залежить, якою мірою ви оволодієте знаннями і вміннями для досягнення високих результатів у вашій діяльності?

ІІІ. Повідомлення теми та мети

Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Творчі здібності. Креативність. Обдарованість». Мета уроку: ознайомити з поняттям «творчі здібності», «креативність», «обдарованість», вивчити природу, структуру, умови розвитку здібностей; розвивати в учнів логічне, критичне мислення, вміння аналізувати, синтезувати та узагальнювати матеріал, здатність до самоаналізу самоспостереження; виховувати вміння спілкуватися.

- Шановні учні, а для чого нам необхідні знання про творчі здібності та креативність?

- Як ми ці знання можемо використати у подальшому житті?

ІV. Вивчення нової теми

Як доводить життя, в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення та працює людина творча, креативна, здатна до генерування, використання нових ідей та рішень.

Як зазначав А. Маслоу, психологічно здорова людина – це щаслива людина, яка живе в гармонії з собою, не відчуває внутрішнього розладу, любить навколишній світ, людей і творчо працює, реалізуючи свої здібності й обдарованість.

1. Робота з висловами видатних людей

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

- Шановні учні, прочитайте вислови видатних людей, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Творчість ‑ це здатність дивуватися і пізнавати, уміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це налаштованість на відкриття нового і здатність до більш глибокого усвідомлення свого досвіду».

Е. Фромм

«Креативність -  здатність відмовлятися від стереотипних способів мислення».

Гілфорд

«Креативність – це здатність привносити щось нове у досвід».

Ф. Баррон

2. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: усвідомлення поняття про творчість.

Творчість   - це…

Творчість - це діяльність людини, яка спрямована на створення чогось нового, оригінального продукту у різних сферах життєдіяльності.

3. Інформаційне повідомлення «Здібності» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: інформувати учнів про здібності.

Кожному з вас знайомі такі слова, як «здібний», «здібності». Що ж таке здібності?

Двоє учнів відповідають на уроці приблизно однаково, хоча вчитель по-різному відноситься до їх відповідей: одного хвалить, а іншим незадоволений, бо міг би краще відповісти. «У них різні здібності», - пояснює він.

Здібності - це індивідуальні властивості особистості, що є суб’єктивними умовами успішного здійснення певного роду діяльності. Здібності не зводяться до наявних в індивіда знань, умінь, навичок. Вони виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння способами і прийомами деякої діяльності і є внутрішніми психічними регуляторами, які зумовлюють можливість їх придбання. У вітчизняній психології найбільший внесок в експериментальні дослідження здібностей вніс Б. М. Теплов.

Б. М. Теплов вказує на деякі умови формування здібностей. Самі по собі здібності не можуть бути вродженими. Вродженими можуть бути тільки задатки. Задатки Теплов розумів, як деякі анатомо-фізіологічні особливості. Задатки лежать в основі розвитку здібностей, а здібності є результатом розвитку. Якщо здатність сама по собі не вроджена, отже, вона формується в постнатальному онтогенезі (важливо звернути увагу на те, що Теплов поділяє терміни «вроджений» і «спадковий», «вроджений» - виявляється з моменту народження й формується під впливом як спадкових, так і факторів середовища, «спадковий» - що формується під впливом чинників спадковості і виявляється відразу після народження, а також і в будь-який інший час життя людини). Здібності формуються в діяльності. Теплов пише, що «... здатність не може виникнути поза відповідною конкретною  діяльностю» [1]. Таким чином, до здатності відноситься те, що виникає у відповідній їй діяльності. Воно ж впливає на успішність виконання даної діяльності. Здатність починає існувати тільки разом з діяльністю. Вона не може з’явитися до того, як почалося здійснення відповідної їй діяльності. Необхідно зазначити, що здібності не тільки виявляються в діяльності, вони в ній створюються.

Обговорення:

- Чи стане дитина спортсменом,  якщо вона має спортивні здібності?

 Для виявлення та розвитку здібностей вирішальну роль відіграє праця. Без наполегливої праці неможливо розвинути ніяку здібність, навіть якщо у людини є задатки. Менделєєв Д. І. «Немає без посиленої праці ні талантів, ні геніїв». Як бачимо, здібності розвиваються краще, якщо різнобічна та змістовна діяльність людини і вона виявляє великий інтерес до неї.

4. Інформаційне повідомлення «Здібності та індивідуальні відмінності» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: інформувати учнів про індивідуальні відмінності здібностей.

Говорячи про здібності, треба згадати, що вони в кожної людини різні. Кожна людина має індивідуально-своєрідне поєднання здібностей, і успішність його діяльності визначається наявністю того чи іншого поєднання здібностей. Одні здібності можуть замінюватися іншими - схожими за проявами, але відрізняються за своїм походженням. На успішність однієї і тієї ж діяльності можуть впливати різні здібності, тому, відсутність однієї здібності може бути скомпенсовано наявністю іншої.

Ще один термін, що вживається Тепловим - схильності. Схильності являють собою певні відносини людини до діяльності. «... Здібності не існують поза певних відносин людини до дійсності, так само як і відносини реалізуються не інакше як через певні здібності» [2]. Наведена цитата свідчить про те, що схильності і здібності тісно взаємопов’язані. Схильності є мотиваційний компонент діяльності. Тому, без наявності схильності певна діяльність може і не розпочатися, і здатність, відповідно не сформується. З іншого боку, якщо не буде успішної діяльності, схильності людини не будуть виявлятися.

Обговорення:

- У яких випадках людина з менш виявленими здібностями в якійсь діяльності може стати краще за людину з більш виявленими здібностями?

5. Інформаційне повідомлення «Види здібностей» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: інформувати учнів про види здібностей, стадії розвитку та рівні здібностей.

Здібності поділяються на загальні та спеціальні. Виділяють такі види спеціальних здібностей:

- навчальні та творчі;

- розумові та спеціальні;

- математичні;

 - конструктивно-технічні;

 - музичні;

- літературні;

- художньо-образотворчі;

- фізичні здібності.

Навчальні і творчі здібності відрізняються один від одного тим, що навчальні здібності визначають успішність навчання і виховання, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, в той час як творчі здібності - створення предметів матеріальної і духовної культури, виробництво нових ідей, відкриттів і творів, словом - індивідуальна творчість у різних областях людської діяльності.

Природа спеціальних здібностей. Вивчаючи психологічну характеристику здібностей, можна виділити більш загальні якості, які відповідають вимогам не однієї, а багатьох видів діяльності, і спеціальні якості, що відповідають більш вузькому колу вимог даної діяльності. У структурі здібностей деяких індивідів ці загальні якості можуть бути винятково яскраво виражені, що говорить про наявність у людей різнобічних здібностей, про загальні здібності до широкого спектра різних діяльностей, спеціальностей і занять.

Стадії розвитку здібностей:

1. Задатки

2. Здібності

3. Обдарованість

4. Талант

5. Геніальність

Рівні розвитку здібностей:

- репродуктивний;

- реконструктивний;

- творчий.

Поради щодо розвитку творчих здібностей:

1. Нічого не критикується.

2. Відбір цікавих пропозицій.

3. Перевіряється можливість їх застосування.

Обговорення

- Який висновок слід зробити зі слів Томаса Едісона – відомого американського винахідника і підприємця, який на запитання про причину його геніальності відповів, що вона є результатом 99% праці та 1% таланту?

6. Інформаційне повідомлення «Обдарованість» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: інформувати учнів про обдарованість.

Обдарованість - це комплексне явище. Воно пов’язане з виконанням людиною певної діяльності, тобто обдарованість складається з різних здібностей. Обдарованість - це «якісно-своєрідне поєднання здібностей, від якого залежить можливість досягнення більшого чи меншого успіху у виконанні тієї чи іншої діяльності» [3]. Обдарованість забезпечує не успіх у будь-якій діяльності, а тільки можливість досягнення цього успіху. Крім наявності комплексу здібностей, для успішного виконання діяльності людині необхідно володіти певною сумою знань, умінь і навичок.

Чинники, які впливають на розвиток обдарованої особистості:

- біологічні;

- соціальні (соціальні умови).

 Французький просвітитель довів, що соціальне оточення, виховання відіграє важливу роль у формуванні обдарованості і геніальності. Провідними чинниками є сприятливе культурне оточення, можливість здобути ґрунтовну освіту, престиж  інтелектуальних (художніх, технічних) цінностей у сім’ї, опіка, заохочення.

 Спадковість дає людині певні психофізичні якості – розміри нервових центрів кори й підкорки, які відповідають за пам’ять, увагу, тобто задатки здібностей. Реалізація ж здібностей залежить від умов середовища, навчання, виховання. Проте, за сучасними дослідженнями, 70% відмінностей у здібностях людей залежать від генетичних причин, 30% - від факторів середовища.

Здібності людини мають біосоціальну природу.

Обговорення:

- Шановні учні, які ще умови, крім спадковості й середовища, впливають на розвиток здібностей?

- Чи погоджуєтесь ви з тим, що чим багатший  життєвий досвід, тим легше люди досягають успіху в діяльності?

7. Інформаційне повідомлення «Креативність» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: інформувати учнів про креативність та її параметри.

Креат́ивність - (лат. creatio - створення) - новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора».

Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови: creativity, creative. Новітній термін «креативність» дійсно має специфічну суть.

На думку професора І. Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. У цьому твердженні робиться акцент саме на продукти, які створюються креативністю, а також на зовнішні умови, де креативність породжує щось нове, незвичайне, оригінальне в ситуаціях, де відсутні шаблони й алгоритми.

У визначеннях креативності також фігурують індивідуальні та особистісні характеристики людини:

- творче мислення;

- високорозвинена уява;

- естетичне світосприйняття;

- відкритість новому життєвому досвіду;

- незалежність;

- гнучкість;

- динамічність;

- оригінальність;

- самобутність.

 Сьогодні креативність сприймається як протилежність буденності, стандартності, конформності. На побутовому рівні креативність проявляється як кмітливість – здатність досягати мети, знаходити вихід з різноманітних ситуацій, використовуючи предмети й обставини незвичним чином.

Параметри креативності:

1) оригінальність – здатність продукувати незвичні відповіді;

2) продуктивність – здатність до генерування великої кількості ідей;

3) гнучкість – здатність до легкого перемикання та висування різних ідей з різних сфер знань та досвіду;

4) здатність удосконалювати  об’єкт, додаючи  деталі.

Етапи  творчого процесу:

1. Постановкапроблеми (загальне орієнтування у проблемному полі, звертання до вже відомої інформації, пошук прогалин у знаннях).

2. Аналіз даних, мобілізація інформації (формулювання на її основі нового бачення проблеми, що може завершитися інтуїтивним осяянням – інсайтом).

3. Оцінка результатів.

Передумовами розширення меж та розвитку креативності можна вважати такі аспекти:

1. Розвиток бази знань та вмінь, накопичення та систематизація того запасу інформації, на основі якого можна створювати щось нове, а також удосконалення навичок, необхідних для відповідного виду діяльності.

2. Створення атмосфери, яка заохочує до творчості. Ключова характеристика цієї атмосфери – відсутність критики на стадії виникнення ідеї, що дозволяє подолати внутрішні обмеження і побачити проблему в новому ракурсі.

3. Пошук аналогій. Шанси на творче виконання завдань збільшуються, якщо вдається розгледіти аналогії між завданнями та іншими проблемними ситуаціями, навіть якщо вони на перший погляд не схожі.

Поради щодо розвитку креативності:

1. Спочатку вам необхідно позбутися стереотипу, що тільки творчі люди народжуються креативними.

2. Потрібно зайнятися чимось творчим.  Найпростіше – придбати фотоапарат або мобільний телефон і знімати все, що вам здається цікавим.

3. Коли ви лягаєте спати, не завантажуйте свою голову насущними проблемами. Почніть фантазувати: літайте, подорожуйте в майбутнє, придумуйте якісь неймовірні історії. Це практично те ж саме, що писати книги, але тільки у своїй уяві. Тепер ви від письменника відрізняєтеся тільки тим, що не пишете того, що вигадуєте.

4. На креативність дуже добре впливає краса. Її бажано малювати для себе скрізь. Красу, якщо захотіти, можна побачити навіть у смітті. Варто лише примружитися й обриси предметів стануть погано видно і замість сміття можна уявити квіти, що ростуть на землі.

5. Щоб розвинути в собі креативність, варто взятися за пензель. Малюйте, навіть якщо у вас це погано виходить.

6. Створюйте свої рецепти. Це дуже цікаво і напевно вийде дуже смачно. Такий процес принесе вам чимало задоволення.

7. Треба цікавитися всім, що вас оточує, відвідувати нові місця. Різноманітність інформації та нових вражень розширять горизонти вашої креативності.

8. Щоб розвинути в собі креативність, потрібно під час перегляду фільмів і читання книг придумувати самим продовження.

9. Розвивайте в собі креативність – світ стане для вас красивішим і цікавішим. Вдалих вам ідей!

Обговорення:

- Чи потрібно мати високий рівень інтелекту, щоб розвинути креативні здібності?

ІІ. Практична частина

Міні - тестування з метою дослідження здібності до нестандартного мислення

1. Двоє людей підійшло  до річки. Біля берега стояв човен, в який міг поміститися тільки один чоловік. Обидва вони перепливли через річку  на цьому човні та продовжували свій шлях. Як це вони зробили?

Відповідь: вони підійшли до різних берегів річки, спочатку переплив один, а  потім другий. Стандартне розуміння вислову «двоє людей підійшло до річки» заважає, наштовхує на думку, що вони разом йшли в одному напрямку.

2.  .         .   

     .        .Як закреслити, не відриваючи олівця від паперу, чотири крапки, які є вершинами квадрата, трьома прямими лініями та повернутися в початкову крапку.

 (Заважає стандартне мислення, що не можна вийти за межі                         простору крапок).

3. Вправи на розвиток творчих здібностей:

1) Нестандартне використання лінійки (для І варіанту), мотузки (для ІІ варіанту). Час виконання -3 хвилини на предмет.

2) Доберіть синоніми  до слова високий (довгий, каланча, цілеспрямований…)

3)  Які наслідки фантастичної події? Що відбудеться, якщо на Землі настане вічна темрява (для І варіанта), якщо на Землі щезнуть кішки (для ІІ варіанта).

4) Намалювати оригінальні малюнки, взявши коло за основу (тест Торренса).

Підведення підсумків

- Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?

- Як ви можете використати набуті знання?

Оцінювання.

Домашнє завдання: вивчити конспект, *підготувати матеріал про механізми творення нового.

 

 

Тема 2. Механізми творення нового

Мета: ознайомити учнів з механізмами творення нового; розвивати творчі здібності та креативність; виховувати повагу один до одного.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: роздавальний матеріал, тестові завдання, мультимедійна презентація.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Незважаючи на те, що на подвір’ї прохолодно, але в нашому класі тепло та затишно, тому розпочнемо плідно працювати, бажаю успіхів.

Вправа «Знайомство»

Мета: зняти емоційне напруження, підвищити самооцінку.

Кожен називає своє ім’я та якість, що починається на ту саму літеру, що й ім’я.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Тестові завдання

1. Чи властиві творчі здібності кожній дитині:

а) так;

б) ні.

2. Здібності – це…

а) знання, вміння, навички.

б) індивідуальні  властивості особистості, які дають змогу за інших рівних умов більш успішно оволодівати тією чи іншою діяльністю, розв’язувати  ті чи інші завдання, проблеми.

3. Природжені анатомо-фізіологічні риси індивідуума, природна передумова його розвитку – це…

а) вміння;

б) задатки;

в) талант;

г) здібності;

д) геніальність;

е) обдарованість.

4. Вродженими можуть бути тільки:

а) здібності;

б) задатки;

в) схильності.

5. Діяльність, спрямована на створення нового оригінального продукту у сфері науки, мистецтва, техніки, виробництва:

а) творчість;

б) здібності;

в) вміння;

г) талант;

д) знання.

6. Розташуйте у правильному порядку стадії розвитку здібностей:

Обдарованість
Здібності
Задатки
Геніальність
Талант

7. Обдарованість – це…

а) комплексне явище, яке пов’язане з виконанням людиною певної діяльності та складається з різних здібностей.

б) успіх;

в) знання, вміння, навички.

8. Здібності поділяються на такі види:

а) загальні та спеціальні;

б)розумові та спеціальні;

в) конструктивно - технічні;

г) художньо-образотворчі.

9. Чи можна вважати, що людина з високим інтелектом має високий рівень розвитку творчих здібностей.

10. Запропонуйте нестандартне використання цегли.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Ми продовжуємо вивчати творчі здібності. Для того, щоб продуктивно попрацювати, пропоную дати відповіді на питання після опрацювання притчі.

Притча «Мудрість батька »

Приходить донька до батька та го­ворить:

 - Тату, я втомилася, у мене таке важке жит­тя, так багато проблем, я весь час пливу протитечії, у мене немає більше сил… Що мені робити?

Замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву та яйце і налив у чашку кави з третьої каструлі.

- Що змінилося? - запитав він свою дочку.

Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинились у воді, - відповіла вона.

- Ні, доню моя, це лише поверхневий по­гляд на речі. Подивися: тверда морква, побу­вавши в окропі, стала м’якою і піддатливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, а змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обста­вин - окропу. Так і люди: сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише тверднуть і зміцнюються…

-   А кава? - запитала дочка.

- О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його – перетворили окріп на пре­красний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин - вони зміню­ють самі обставини і перетворюють їх на щось нове й прекрасне, отримуючи користь і знання в такій ситуації.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Механізми творення нового».

Мета уроку: познайомити вас з механізмами творення нового; розвивати творчі здібності та креативність; виховувати повагу один до одного.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з висловами видатних людей

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

- Шановні учні, прочитайте вислови видатних людей, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Навчайте дитину вдивлятися у звичне – і вона побачить несподіване.

Навчайте дитину вдивлятися у негарне – і вона побачить ціле,

Навчайте дитину вдивлятися у мале – і вона побачить велике».

В. О. Сухомлинський

 «Про  свої здібності людина може дізнатися, тільки застосувавши на практиці».

Сенека Луцій Анней

2. Розминка «Розвиток творчих здібностей»

Мета: розвиток творчих здібностей.

Інструкція: учням пропонується домалювати деталі, щоб отримати оригінальні та креативні малюнки.

3. Вправа «Мозковий штурм »

Механізм - це…(система методів, сукупність процесів, структура…).

Механізм – це внутрішня будова, система чого-небудь.

4. Інформаційне повідомлення «Методи творчості»  (перегляд мультимедійної презентації).

Мета: інформувати учнів про методи творчості.

Методи творчості - методи підтримки творчості для цілеспрямованого генерування оригінальних ідей, знаходження альтернативних підходів до звичних задач та розв’язання проблем. Методи творчості допомагають чіткіше формулювати задачі, прискорювати процес знаходження ідей, а також збільшувати їх кількість, розширювати погляд на проблему та знищувати ментальні блокади. Методики не є алгоритмами, слідуючи яким обов’язково буде знайдено рішення задачі, натомість вони спрямовують хід думок і збільшують вірогідність одержання добрих ідей. Методики скорочують час пошуку ідей, організовуючи та роблячи ефективнішим сам процес пошуку. Методи можуть використовуватися як індивідуально, так і в групах.

Більшість методів творчості досягають бажаного результату - створення оригінальних ідей - шляхом керування увагою під час розгляду проблеми. Це може означати усвідомлення та варіацію всіх припущень та якостей задачі. Для керування увагою застосовуються також методи постановки оберненої задачі, коли, наприклад, замість бажання покращити певну річ свідомо ставиться завдання її погіршити. Або проблема розглядається з неочікуваних сторін та інших точок зору. Іншою загальною особливістю є асоціативне створення нових ідей на основі старих. При цьому основою добрих ідей можуть бути і фантастичні або неможливі ідеї, оскільки вони дозволяють вийти із звичного поля сприйняття. Застосовуючи методики генерації ідей, є сенс розділяти процес створення ідей від їхньої оцінки. Це дозволяє вільніше генерувати ідеї на першому етапі і концентруватися спершу на оригінальності і лише згодом на практичності.

4. Робота в групах «Знайомство з методами»

Мета: інформувати учнів про механізми творення нового: мозковий штурм; метод гірлянд асоціацій; синектика; методи теорії розв’язування винахідницьких задач (ТРВЗ).

Завдання для І групи. Опрацювати інформацію про методи «Мозкового штурму» та «Латерального мислення».

 Метод мозкового штурму (Алекс Осборн)

Відомий метод мозкового штурму був запропонований американським менеджером реклами Алексом Осборном в його книзі «Ваша творча сила» (англ. Your Creative Power, 1948 р.). Ця методика спочатку використовувалася в фірмі BBDO, де працював Осборн. Йому належить також розробка процесу розв’язання проблем, який він розбив на шість кроків: знаходження цілі, збирання фактів, знаходження проблеми, пошук ідей, пошук рішення та пошук прийняття рішення. Для стимуляції систематичного пошуку ідей Осборн запропонував використовувати список питань до різних аспектів проблеми.

Латеральне мислення (Едвард де Боно)

Британський лікар Едвард де Боно запропонував велику кількість методик творчості та мислення. Він є автором поняття латеральне мислення, яке відрізняється від заснованого на звичних патернах вертикального мислення, тим, що ставить під питання вихідні умови. Одним з прикладів латерального мислення є техніка шести капелюхів (білий - аналітичне мислення, червоний -  емоційне мислення, чорний - критичне мислення, жовтий - оптимістичне мислення, зелений - творче мислення, синій - мислення у великій перспективі). У метафоричному розуміння, вдягаючи кожний капелюх, людина може поглянути на проблему з декількох точок зору.

Завдання для ІІ групи. Опрацювати інформацію про метод «Гірлянди асоціацій».

Метод гірлянд асоціацій і метафор

Це евристичний метод технічної творчості, що представляє собою розвиток методу фокальних об'єктів. Метод гірлянд асоціацій і метафор включає наступні процедури:

•         визначення синонімів об’єкта, внаслідок якого утворюється гірлянда синонімів (напр., стіл-бюро-парта-...);
•         вибір випадкових іменників, за допомогою яких генерується гірлянда випадкових іменників (напр., олівець-стілець-...);
•         комбінування всіх елементів гірлянди синонімів з кожними елементами гірлянди випадкових іменників. Деякі з комбінацій представляють ідеї для вирішення задачі (наприклад, стіл як олівець - стіл у вигляді стільця -...);
•         складання списку ознак у вигляді прикметників для кожного елементу гірлянди випадкових іменників (п. 2). Ці списки є гірляндами ознак (наприклад, олівець: дерев'яний - автоматичний -...; стілець :...);
•         комбінування елементів гірлянди синонімів з елементами гірлянд ознак, внаслідок чого можуть з'явитися ідеї для вирішення проблеми (наприклад, стіл – дерев’яний (у вигляді дерева); автоматичний (автоматичне збільшення );
•         генерування гірлянд вільних асоціацій.

Вихідним початком служить кожен елемент гірлянди ознак. Кількість гірлянд вільних асоціацій дорівнює числу всіх елементів гірлянд ознак. Гірлянди вільних асоціацій утворюються за допомогою багаторазової постановки питання "Що нагадує слово ...?". Відповідь на питання, отриману на основі асоціації, являє собою новий елемент гірлянди, котрий є вихідним для повторної постановки питання (наприклад: "Що нагадує слово" зелений "? - " траву "," Що ... " трава "? - " Поле "," Що ... "поле"? - "Холод" і т. п. Гірлянда асоціацій містить: трава – поле - холод ...);

•         комбінування елементів гірлянди синонімів з елементами гірлянд вільних асоціацій, внаслідок  чого з’являються нові ідеї рішення проблеми;
•         оцінка необхідності продовження асоціацій, заснована на аналізі всіх отриманих в п. 1-7 ідей і визначенні їх достатності. В останньому випадку здійснюється перехід до п.9, інакше з вихідним початком елементів вільних асоціацій генеруються (за допомогою вільних асоціацій) вторинні гірлянди, елементи яких брало комбінуються з елементами гірлянди синонімів, внаслідок чого виникають нові ідеї;
•         оцінка і вибір раціональних ідей. Рекомендується проводити за допомогою класифікації всіх ідей на нераціональні (непридатні, погані), півраціональні (привабливі), раціональні (хороші). Нераціональні ідеї відкидаються; раціональні утворюють ядро ​​для вибору оптимального варіанту, а півраціональні (які чимось привабливі, але мають видимі недоліки) знову аналізуються, після чого включаються до списку нераціональних або раціональних ідей;
•         вибір оптимального варіанту. Етап, виконуваний за допомогою деякого методу оптимізації, наприклад, експертних оцінок.

Завдання для ІІІ групи. Опрацювати інформацію про метод «Синектика».

Синектика (Вільям Гордон)

Синектика є розвитком і удосконаленням методу мозкового штурму. Вільям Гордон та Джордж Прінс в 1950-х рр. розробили цей метод вирішення проблем, коли керували групою дослідження винаходів для Артура Д. Літла.  Під час синектичного штурму допустима критика, яка дозволяє розвивати і видозмінювати висловлені ідеї. Цей штурм веде постійна група. Її члени поступово звикають до спільної роботи, перестають боятися критики, не ображаються, коли хтось відкидає їх пропозиції. У методиці учасники намагаються «зробити відоме дивним, а дивне - відомим». Методика складається з десяти кроків: аналіз та визначення проблеми, пропозиції спонтанних рішень проблеми, нове формулювання проблеми, побудова прямих аналогій, побудова особистих аналогій, побудова символічних аналогій, знову побудова прямих аналогій, аналіз прямих аналогій, перенесення аналогій на проблему та розробка підходів до рішення.

Завдання для ІV групи. Опрацювати інформацію про метод «Теорія розв’язання винахідницьких задач»

Теорія розв'язку винахідницьких задач (Генріх Альтшулер)

Радянський винахідник Генріх Альтшулер запропонував методику теорії розв’язку винахідницьких задач (відома під абревіатурою ТРВЗ) для підвищення ефективності винахідницької роботи в сфері технічних наук. Проаналізувавши велику кількість патентів, Альтшулер зробив висновок, що існує сорок стандартних прийомів, які використовують винахідники. Автор методики розробив алгоритм рішення винахідницьких задач.

Методики стимуляції творчого мислення застосовуються в багатьох сферах життя, які вимагають оригінальних ідей. Серед іншого, використання методик таких як теорія розв’язку винахідницьких задач та морфологічний аналіз розповсюджене серед інженерів та винахідників. Методи латерального мислення застосовуються в сфері бізнесу та реклами. Метод Уолта Діснея та мозковий штурм використовуються під час дискусій з проблемних питань різних галузей. Методика SCAMPER часто використовується для розробки нових продуктів. Часто для полегшення процесу рішення проблем творчим шляхом використовуються графічне зображення ідей у вигляді карт розуму, діаграм Ісікави та подібних прийомів.

Учні презентують інформаційне повідомлення про методи творчого мислення.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Мета: розширити та закріпити знання про механізми творення нового.

Завдання:

1. Перевірте, чи володієте ви навичками творчого мислення.

Це відбувалося багато років тому, коли людину, яка не могла віддати борг, могли кинути до в’язниці.  Жив тоді у Лондоні купець, який заборгував велику суму грошей одному старому та потворному лихварю, який закохався в молоду дочку купця і запропонував йому угоду, що він пробачить борг, якщо купець віддасть за нього заміж свою доньку.

Подібна умова викликала у батька жах. Тоді підступний лихвар запропонував кинути жереб: покласти у порожню торбину два камінця, чорний та білий, нехай дівчина дістане один з них. Якщо вона дістане чорний камінь, то стане його дружиною, якщо ж білий, то залишиться з батьком. В обох випадках борг буде вважатися скасованим. Якщо ж дівчина відмовиться тягнути жереб, то її батька кинуть до в’язниці, а сама вона стане убогою та помре з голоду.

Не маючи іншого виходу, купець та його дочка погодились на цю угоду. Ця розмова відбувалася в садку, де доріжка була посипана гравієм. Коли лихвар нахилився для того, щоб знайти камінці для жереба, то дочка купця помітила, що той поклав у торбинку два чорних камінця. Потім він запропонував дівчині витягти один з них для того, щоб вирішити подальшу долю її та батька.

Обговорення

- Що б ви порадили дівчині в цій ситуації?

2. Вправа «Розвиваємо творче мислення»

Скільки буде один додати один?

Намагайтеся придумати як можна більше відповідей на це запитання: «Скільки буде один додати один?» Варіант 1+1=2 - не приймається. Думайте, шукайте, досліджуйте.

Для прикладу наведемо кілька можливих рішень:

1.1+1= літера Н без горизонтальної з’єднуючої риски.

2.1+1=55 (50 коп. та 5 коп.= 55 коп.)

3.1+1=10 (одна рука та одна рука дорівнює 10 пальців)

VІ. Підведення підсумків

Вправа «Незакінчене речення»

Сьогодні на уроці я …

Вправа «Чарівний мішечок»

Інструкція. Шановні учні, пропоную вам дістати по одному папірцю з чарівного мішечка, який підкаже, що на вас чекає сьогод­ні або що вам потрібно зробити найближчим часом.  Ці побажання чарівно впливають на настрій, підбадьорюють, надають упевненості.

- Тобі сьогодні особливо пощастить!

- Життя готує тобі приємний сюрприз!

- Усе складається для тебе найкращим чином!

- Сьогодні твій день, хай тобі щастить.

- Сьогодні Фортуна з тобою разом!

- Пам’ятай: ти народилася, щоб бути щасливою!

- Сьогодні очікуй позитив!

- Люби себе такою, якою ти є, - унікальною!

- Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!

- Всесвіт оберігає тебе!

- У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!

- Сьогодні з тобою спокій і радість!

- Сьогодні щасливий день!

- Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!

Сьогодні на уроці ми переконалися, що кожний з вас є індивідуальністю і має свої власні творчі здібності, уподобання, своє сприйняття та розуміння світу. Тому кожен з вас є унікальним і неповторним. Саме в цьому і полягає цінність кожного окремого людського життя. Ви всі є здібними дітьми, тож бажаю вам  наполегливо розвивати й далі свої здібності.

Оцінювання.

VІІ.  Домашнє завдання: підібрати вправи на розвиток творчого мислення.

 

 

Тема 3. Методи розвитку творчого мислення

Мета: розвивати навички креативності  під час використання методів розвитку творчого мислення на практиці; виховувати наполегливість.

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Будь ласка, покажіть очима, що ви поряд зі мною і готові розкривати таємниці творчого мислення.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

• З якими механізмами творення нового ми ознайомилися на минулому уроці? Охарактеризуйте коротко кожен з них.

Перевірка домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Здібні, талановиті люди в будь – якому суспільстві є тим стимулом, котрий забезпечує прогрес суспільства, результатами якого користуються всі. Тому потрібно орієнтувати молодь на розвиток унікальності і неповторності, бо молодь – це діамант, який потрібно відшліфувати, щоб у його гранях засяяли веселкові барви. А допоможуть нам в цьому методи розвитку творчого мислення, оскільки саме вони дозволяють розвивати в собі якості творчої особистості.  Як зазначав В. Красовських: «Талант повинен постійно доводити свою наявність».

ІV. Повідомлення теми та мети уроку

 Сьогодні на уроці ми продовжимо розглядати тему «Методи творчого мислення», використовуючи набуті теоретичні знання на практиці.

Мета: розвивати навички креативності  під час використання методів розвитку творчого мислення на практиці; виховувати наполегливість.

Вправа «Очікування»

Саме сьогодні…

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Вправа – розминка «Розвиток творчих здібностей»

Мета: розвиток  творчих здібностей.

Інструкція: витягніть 1 карту з МАК колоди «ЕССО», покладіть на середину аркушу  та домалюйте образ.

Обговорення

- Що вийшло?

- Про що цей малюнок?

- Як вице розумієте?

2. Робота з епіграфом до уроку

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

• Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

 «Творче мислення – це особливий тип мислення, який можна розвивати, якщо він є, і якого не можна навчити, якщо його нема».

Ілля Шевельов

Обговорення

- Чи згодні ви з висловлюванням Іллі Шевельова?  Точку  зору свою обґрунтуйте.

3. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття «творче мислення», створення підґрунтя для подальшої роботи.

«Творче мислення – це…»

4. Робота в групах «Застосування предметів»

Мета: розвиток творчого мислення.

Завдання для І групи. За 2 хвилини знайти якомога більше оригінальних застосувань ґудзика  та записати їх.

Завдання для ІІ групи.За 2 хвилини знайти якомога більше оригінальних застосувань пластикової тарілки  та записати їх.

Завдання для ІІІ групи. За 2 хвилини знайти якомога більше оригінальних застосувань скріпки для паперів  та записати їх.

Завдання для ІVгрупи. За 2 хвилини знайти якомога більше оригінальних застосувань зубної щітки  та записати їх.

Обговорення:

- Чи складно було вигадувати нове застосування простим та знайомим речам?

- Як можна застосовувати ваш предмет?

- Які думки виникли під час виконання цієї вправи?

5. Робота в групах

Мета: розвивати практичні навички творчого мислення за допомогою методу Едварда де Боно «Шість капелюхів».

Інструкція: дослідити проблемне питання «Чи потрібно розвивати творче мислення?», використовуючи метод Едварда де Боно «Шість капелюхів».

 Метод шести капелюхів Едварда де Боно дозволяє структурувати і зробити набагато ефективнішою будь – яку розумову діяльність, як особисту, так і колективну, особливо для ситуацій розв’язання проблем та прийняття рішень.

Завдання для І групи.Білий капелюх: інформація. Детальна і необхідна інформація, тільки факти про розвиток творчого мислення. Яка ще необхідна інформація?  Використовується для того, щоб спрямувати увагу на інформацію. У цьому режимі мислення нас цікавлять лише факти. Ми задаємо питання про те, що ми вже знаємо, яка ще інформація нам необхідна і як нам її отримати.

Завдання для ІІ групи.Жовтий капелюх: логічний позитив. Символічне відображення оптимізму. Дослідження можливих успіхів і позитивних сторін. Переваги. Чому це спрацює? Вимагає переключити свою увагу на пошук переваг і позитивних сторін ідеї щодо розвитку творчого мислення.

Завдання для ІІІ групи. Чорний капелюх: критика. Застерігає і змушує думати критично. Що може статися поганого або що піде не так під час розвитку творчого мислення? Обережність. Дозволяє дати волю критичним оцінкам, побоюванням й обережності. Вона захищає нас від нерозважливих і непродуманих дій, вказує на можливі ризики і підводні камені. Користь від такого мислення безсумнівна, якщо, звичайно, нею не зловживати.

Завдання для ІV групи.Червоний капелюх: почуття та інтуїція.Які виникають почуття під час розвитку творчого мислення? У режимі червоного капелюха в учнів є можливість висловити свої почуття та інтуїтивні здогади щодо розвитку творчого мислення, не вдаючись у пояснення про те, чому це так, хто винен і що робити далі.

Завдання для V групи. Зелений капелюх: креативність. Зосередження на творчості, альтернативних рішеннях, нові можливості та ідеї. Це можливість висловити нові поняття та концепції. Перебуваючи під зеленим капелюхом, ми придумуємо нові ідеї, модифікуємо вже існуючі, шукаємо альтернативи, досліджуємо можливості, даємо креативності зелене світло.

Завдання для VІ групи. Синій капелюх:управління процесом.Керування розумовими процесами. Гарантія дотримання всіх шести капелюхів. Синій капелюх відрізняється від інших капелюхів тим, що він призначений не для роботи зі змістом завдання, а для управління самим процесом роботи. Зокрема, його використовують на початку роботи для визначення того, що належить зробити, і в кінці, щоб узагальнити досягнуте і поставити нову мету.

Учні презентують свої напрацювання.

6. Складіть казку про творче мислення, дотримуючись певної структури:

1.                                                                                                                                                                                                                      Жило-було творче мислення….(2-3 речення).
2.                                                                                                                                                                                                                      І ось одного разу…(4-5 речень).
3.                                                                                                                                                                                                                      І тоді…
4.                                                                                                                                                                                                                      Кульмінація (головна подія, випробування).
5.                                                                                                                                                                                                                      Чим справа закінчилася.
6.                                                                                                                                                                                                                      Мораль цієї казки така…

Обговорення:

- З якою метою ми виконували це завдання?

7. Вправа «Сенкан»

Мета: розвивати навички синтезу та узагальнення інформації.

Інструкція: складіть сенкан - п’ятирядковий вірш про творче мислення.

1 рядок: ключове слово.

2 рядок: два прикметники.

3 рядок: три дієслова.

4 рядок: ключова фраза з теми сенкана.

5 рядок: іменник-синонім.

Наприклад,   

Емоції

Позитивні і негативні

Орієнтують,попереджають,надихають

Суб’єктивний стан людини.

Почуття.

V. Підсумок уроку

Вправа «Мікрофон»

Мені сьогодні було, тому що…

Мої очікування  здійснилися або…

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: підготувати повідомлення про теорії розвитку особистості.

Розділ 3. Психологія особистості

Тема 1. Особистість: поняття, теорії особистості

Мета: ознайомити учнів з поняттями «особистість», «індивід», «індивідуальність»; розвивати практичні навички ділового спілкування; активізувати уміння учнів самостійно мислити;  виховувати толерантність і повагу до інших.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 - Доброго дня, шановні учні! Будь ласка, покажіть очима, що ви поряд зі мною і готові розкрити таємниці психології особистості.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

 Плинув час день за днем, рік за роком, і ось ви майже дорослі люди. У вас з’явилися зовсім нові думки, почуття, інтереси. Перед вами постають питання щодо вибору майбутньої професії та сенсу свого життя, хто ваші друзі, яка ви особистість, чи взагалі ви є особистостями. А може, це слово – тільки для обраних, визначних, талановитих, унікальних? Сьогодні часто особистістю називають нормальну психічно здорову людину.

Обговорення:

- Чи кожну людину можна назвати особистістю?

У вас виникли різні думки. Для того, щоб їх узагальнити, скажу, що кожна наука має теорію, а спочатку нам необхідно з’ясувати тлумачення цього визначення.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

 Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Особистість: поняття, теорії особистості».

Мета уроку: ознайомити вас з поняттями «особистість», «індивід», «індивідуальність»; розвивати практичні навички ділового спілкування; активізувати уміння учнів самостійно мислити;  виховувати толерантність і повагу до інших.

ІІІ. Вивчення нової теми

1. Перегляд медіапродукту «Ти знаєш, що ти – людина?

Обговорення

• Як ви розумієте сенс поетичних рядків В. Симоненка:

Ти знаєш, що ти – людина?

Ти знаєш про це, чи ні?

Усмішка твоя – єдина,

Мука твоя – єдина,

Очі твої – одні.

- Яка різниця між поняттями індивідуум, особистість, людина? Як ви розумієте положення із Конституції України: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечуються вільний і всебічний розвиток її особистості». (Стаття 23).

2. Робота з афоризмами мудрих людей

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

• Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Особистість – це те, що зберігає спогади про самого себе і сприймає себе як того самого і раніше, і тепер».

Х. Вольф, 1734

«Особистість – це щось і вона щось робить, це те, що лежить за конкретними вчинками всередині самого індивідуума».

Г. Оллпорт, 1937

«Особистість – це те, що дозволяє прогнозувати поведінку людини в будь – якій заданій ситуації».

Р. Кеттел, 1965

«Особистість – це людина як суб’єкт активної діяльності перетворює світ, а отже, носій свідомості та самосвідомості».

Петровський А. В., 1986

3. Вправа « Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття критика, створення підґрунтя для подальшої роботи.

 «Особистість – це…»

 4. Інформаційне повідомлення  «Особистість: поняття, теорії особистості» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Мета: надати інформацію учням про особистість та її теорії.

Основні поняття:

• індивід;
• особистість;
• індивідуальність.

Індиві́д, індиві́дуум - (лат. individuum - неподільний) - окремий організм, який існує самостійно, окрема людина, особа. Індивід – джерело і носій особистості. Поза індивідом особистості як такої не може бути.

Поняття "індивід" тісно пов'язане з поняттям "індивідуальність", яке використовується для позначення сукупності якостей, здібностей окремо взятої людини.

Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої. Індивідуальність особистості – це особистість в її своєрідності,оригінальності. Здебільшого словом «індивідуальність» визначають якусь головну особливість особистості, що робить її несхожою на інших (феноменальна пам’ять, масштабність мислення, віртуозність у диригентській майстерності, високі ораторські здібності, неповторний талант полководця, художника, поета, співака, музиканта, людини з «золотими руками» і т. п.). Справжніми феноменами індивідуальності можна назвати Богдана Хмельницького, Тараса Шевченка, Михайла Грушевського, Миколу Аркаса, Катерину Білокур (народна художниця-самородок), солістів Дмитра Гнатюка та Назарія Яремчука та багато інших.

Особистість - поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, розгляду його як суб’єкта соціокультурного життя, визначення його як носія індивідуальності, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученням людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин.

 Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності. Поняття “особистість” характеризує суспільну сутність людини, пов’язану з засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Біологічна характеристика людини в нього не входить.

Не слід змішувати поняття «особистість» та «особа». Під особою розуміють людського індивіда як суб’єкта відносин і свідомої діяльності. Ці два поняття - особа як цілісність людини (лат. persona) і особистість як її соціальний і психологічний образ (лат. регsonalitas) - термінологічно цілком різні.

Людина – носій свідомості, яка сама по собі є суспільним продуктом і продуктом свого генетичного фонду. Людина народжується індивідом, проте стає особистістю під впливом суспільних відносин, діяльності, спілкування.

Позиція особистості в суспільстві, як правило, проявляється в активності дій, у творчій діяльності. Сумлінному виконанні своїх обов’язків перед своїм народом, рідною державою. В останні десятиліття XX століття у західних країнах набрала поширення й популярності психоаналітична теорія особистості, розроблена З. Фрейдом. З. Фрейд вважав, що лише незначна частина того, що відбувається в душі людини, характеризує її як особистість і актуально нею усвідомлюється. Лише незначну частину своїх вчинків людина спроможна правильно зрозуміти і пояснити. Головна ж частина її життєвого досвіду перебуває поза сферою свідомості, і лише спеціальні процедури, розроблені в психоаналізі, дають змогу проникнути в неї.

Цікавий теоретичний підхід до психології особистості запропонували і представники гуманістичної психології. Представників гуманістичної теорії особистості цікавить те, як людина сприймає, розуміє і пояснює реальні події в своєму житті (американські психологи А. Маслоу, К. Роджерс).

У російській психології найвідоміші дослідження в галузі теорії особистості пов’язані з теоретичними працями представників школи Л. С. Виготського. Значний внесок у вирішення проблеми особистості зробили, зокрема О. М. Леонтьєв і Л. І. Божович.

Спираючись на поняття провідної ролі діяльності та соціальної ситуації розвитку, запроваджені Л. С. Виготським, Л. І. Божович показала, як у складній динаміці взаємодії діяльності та міжособистісного спілкування дитини в різні вікові періоди її життя формується відповідний погляд на світ, названий внутрішньою позицією. Ця позиція і є однією з головних характеристик особистості, важлива передумова її розвитку, яку розуміють як сукупність мотивів діяльності.

О. М. Леонтьєв запропонував свою концепцію структури та розвитку особистості, центральне місце в якій відведене поняттю діяльності.

Як і у Л. І. Божович, головною внутрішньою характеристикою особистості О. М. Леонтьєва є мотиваційна сфера особистості. Іншим важливим поняттям в його теорії виступає «особистісний сенс». Він виражає відношення мети діяльності людини, тобто того, на що вона в даний момент спрямована, до її мотивів, тобто до того, що її спонукає. І чим ширші, різноманітніші види діяльності, до яких особистість залучена, тим духовно багатшою і розвиненішою вона стає.

Структура особистості:

•         рівень інтелектуального розвитку;
•         відповідальність (рівень розвитку почуття відповідальності, уміння керувати своєю поведінкою, аналізувати свої вчинки і відповідати за них);
•         свобода (здатність до автономної діяльності, прийняття самостійних рішень);
•         особиста гідність (визначається рівнем вихованості, самооцінки);
•         індивідуальність (несхожість на інших).
•         неповторні фізичні якості,
•         психічні процеси,
•         темперамент,
•         характер,
•         здібності,
•         мотивація
•         потреби,
•         інтереси.

5. Малюнок  «Дерево особистості»

Мета: сприяти розумінню структури особистості.

Інструкція: давайте спробуємо намалювати дерево особистості та пояснити, що символізує кожна частина.

Особистість – це дуже складне утворення, тому спробуємо уявити собі структуру особистості у вигляді дерева.

Грунт – генофонд (генетична спадковість).

Корні вбирають в себе гени батьків, бабусь, дідусів (темперамент).

Стовбур дерева – психічні властивості, які формуються під час взаємодії з близькими; характер людини.

Від закладених генів формується крона. Крона дерева – сфера інтересів, соціальної активності, моральних цінностейособистості. Її формує середовище та  оточення.

Листочки та квіти – соціально-культурні цінності.

6. Вправа «Хто я?»

Інструкція: відповісти на запитання «Хто я? двадцятьма словами або словосполученнями. Писати швидко, довго не розмірковуючи.

- З якою метою виконували цю вправу?

- Чи важко було виконувати цю вправу?

- Що нового про себе дізналися?

 Одним з важливих механізмів формування особистості є прийняття та засвоєння соціальних ролей. У певний період розвитку людина починає виконувати певні соціальні ролі, тобто здійснювати дії, які очікують від неї оточуючі, займати певну соціальну позицію. Соціальні ролі та соціальні  позиції впливають на ієрархію мотивів.

7. Міні-тестування «Мої цінності»

Мета: виявити ієрархію цінностей учнів.

Інструкція: проранжуйте цінності від 1 (найважливіша для вас) до 12.

Список цінностей:

- матеріально забезпечене життя;

- щасливе сімейне життя;

- здоров’я;

- творчість;

- наявність хороших та вірних друзів;

- свобода та незалежність у діях та вчинках;

- любов;

- впевненість у собі;

- цікава робота;

- краса природи та мистецтва;

- пізнання, потяг до нового;

- активне та діяльне життя.

Обговорення:

- Чи дізналися ви щось нове про свою систему цінностей? Вибір варіанта поведінки, обрання професії зумовлено системою цінностей.

V. Підведення підсумків уроку

Вправа «Мікрофон»

На уроці я дізнався...

На уроці я навчився...

На уроці мені сподобалися такі види роботи...

Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для...

Очікування мої здійснилися або…

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *підготувати повідомлення про теорії особистості.

Тема 2. Психологія самопізнання. Механізми самовдосконалення

Мета:ознайомити учнів з поняттям «самопізнання» як важливим компонентом самовиховуючого процесу, розкрити поняття «Я-концепція» як відносно стійкої міри системи уявлень індивіда про самого себе, на основі якої будуються  взаємовідносини з іншими людьми і ставлення до самого себе; розвивати навички самовдосконалення себе; виховувати повагу до себе.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал, МАК «Habitat».

Хід уроку

І. Організаційний момент

 - Доброго дня, шановні учні!  Дякую  за те, що вчасно підготувалися до уроку. Час розпочати роботу.

Вправа «Чарівний мішечок»

Мета: налагодження класу на доброзичливе ставлення один до одного та розуміння себе.

Інструкція: пропоную кожному учню витягнути з чарівного мішечка іграшку та розповісти про себе, назвати три позитивних риси, які є спільними  з цією іграшкою.

Обговорення

- З якою метою виконували цю вправу?

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Про що ми говорили на минулому уроці?

- З’ясуйте відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1)індивід, індивідуум	а) сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
2)індивідуальність	б)поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності.
3) особистість	в) окремий організм, який існує самостійно, окрема людина, особа.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Притча про Істину

Одного разу зібралися Боги на раду. Вони хотіли знайти таке місце на Землі, де можна було б сховати істину так, щоб людина витратила життя на її пошуки.

- Давайте сховаємо істину на найвищій гірській вершині! – сказав найстарший із них.

- Давайте сховаємо її в найглибше море! – мовив наймолодший.

- Ні, знайде…

- Давайте сховаємо істину в серці людини, і тоді вона все життя буде її шукати в серці й не зможе знайти, - запропонував наймудріший Бог.

 Із того часу люди все життя витрачають на пошуки істини, навіть не підозрюючи, що вона знаходиться дуже близько.

 Недаремно відомий давньогрецький філософ Сократ сказав: «Пізнай себе – пізнаєш увесь світ».

 Пропоную вам сьогодні зробити ще один крок до пізнання себе, один крок до пізнання істини. І ми з вами поринемо в незвіданий світ людської особистості, будемо прагнути краще зрозуміти себе та інших, а також загалом природу людської поведінки.

- Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему?

- Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті?

ІV. Повідомлення теми та мети

 Сьогодні ми розглянемо тему«Психологія самопізнання. Механізми самовдосконалення».

Мета уроку: ознайомити вас з поняттям «самопізнання» як важливим компонентом самовиховуючого процесу, розкрити поняття «Я-концепція» як відносно стійкої міри системи уявлень індивіда про самого себе, на основі якої будуються  взаємовідносини з іншими людьми і ставлення до самого себе; розвивати навички самовдосконалення себе; виховувати повагу до себе.

- Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему?

- Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті?

- Що ви очікуєте від уроку?

V. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з висловлюваннями мудрих людей про самопізнання

Мета: розвиток умінь  мислити, самостійно аналізувати.

• Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Пізнай самого себе – головне правило. Але невже Ви думаєте, що можна пізнати себе. Вдивляючись у себе? Ви можете пізнати себе, приглядаючись до того, що є навколо Вас. Порівнюйте ваші сили із силами інших, Ваші інтереси з їх інтересами, намагайтесь думати про свої інтереси як про щось другорядне, схиляйтесь перед гідністю інших, виходячи із впевненості, що у Вас, мабуть, немає нічого особливого…»

Д. Рескін

«Людина є дріб. Чисельник, це – порівняно з іншими, гідність людини; знаменник, це – оцінка людини самої себе. Збільшити свій чисельник – свою гідність. Це у володінні людини, але кожен може змінити свій знаменник – свою думку про себе, і цим наблизитися до досконалості».

Л. Толстой

«Намагайтесь пізнати себе, розгадати свою природу: чи передбачено тобі бути землевласником чи воїном, ремісником чи купцем, народився ти для  мистецтва чи богослов’я, чи до іншого заняття».

Г. Сковорода

«Кожна людина має три характери: один – який показує, другий – який має, а третій – думає, що має».

А. Карр

«Коли древні пропонували людині пізнати саму себе, вони насамперед турбувались про розвиток спостережливості. Такий процес не містить нічого таємничого – людина повинна стати уважною до самої себе і оточуючих. Нехай люди пам’ятають, що вони відповідальні за якість своїх проявів».

О. Реріх

2. Інформаційне повідомлення «Психологія самопізнання» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь)

Девіз «пізнай самого себе» був накреслений на арці Дельфійського храму в Vст. до н.е. у Греції. Він означав: пізнай волю богів у своїй долі, покорись їй. Давньогрецькі мислителі часів Платона трактували цей девіз

по-іншому: пізнай своє призначення, відкрий свої можливості, передбач свою поведінку. Звідси випливають головні чинники пізнання: темперамент, характер людини, їхні здібності, талант тощо. Тому самопізнання – складний процес. На цьому акцентують увагу і філософи, і психологи, і педагоги, дана проблема знаходить своє вираження в поезії, народній мудрості тощо.

Пізнать себе – то школа нелегка.

Життя мінливе, мов швидка ріка.

Відбиток твій, що плив на мілині

При березі, -

Зникає в бистрині.

Пізнай себе у подвигу, в труді.

Будь прокурором на тому суді,

Де сам в собі ти судиш кожен атом.

Будь прокурором, слідчим, та не катом.

Платон Воронько

Методи самопізнання визначаються аналогічно методам пізнання, вивчення особистості,  провідними серед них є самоспостереження, самокритика, самоаналіз.

Самоспостереження ґрунтується на загальній спостережливості, Необхідно формувати здатність бачити переживання людей. Навчившись  розуміти інших людей, легше зрозуміти і самого себе.

Самокритика – обробка результатів самоспостереження за допомогою двох методів – самоаналізу та самооцінки.  Знаходити і виділяти головне – азбука мислення. Ось чому потрібно тренувати розум на запам’ятовування, засвоєння, застосування і закріплення провідних ідей науки, вчитися порівнювати, зіставляти, знаходити схожість і різницю. Розум певною мірою необхідний для пізнання життя і самопізнання, самонавчання, виховання та самовиховання.

Як в основі самоспостереження лежить спостережливість, так в основі самокритики – критичність розуму, тобто уміння бачити позитивне і негативне в навколишній дійсності.

Самоаналіз доцільний і ефективний, якщо він допомагає встановити причинно-наслідкові зв’язки у всіх діях і вчинках. Одна і та сама дія може бути результатом різних збуджувальних сил – якостей особистості, звичного способу життя, стресового стану (страху, гніву, пориву радості, закоханості та ін.). Слід шукати головну причину, яка породжує поведінку. Якщо вона моральна – слід діяти, якщо егоїстична – потрібно себе негайно зупинити.

Самооцінка - елемент самосвідомості, що характеризується емоційно насиченими оцінками самого себе як особи, власних здібностей, етичних якостей і вчинків; важливий регулятор поведінки.

Самооцінка визначає взаємини людини з тими, що оточують, її критичність, вимогливість до себе, відношення до успіхів і невдач. Тим самим самооцінка впливає на ефективність діяльності людини і розвиток його особи. Самооцінка тісно пов’язана з рівнем домагань, цілей, які людина перед собою ставить. Адекватна самооцінка дозволяє людині правильно співвідносити свої сили із завданнями різної складності і з вимогами тих, що оточують. Неадекватна (завищена або занижена) самооцінка деформує внутрішній світ особи, спотворює її мотиваційну і емоційно-вольову сфери і тим самим перешкоджає гармонійному розвитку.

Самооцінка складається, по-перше, під впливом тих оцінок, які дають людині інші люди. Людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, вона оцінюється оточуючими. Зневага до такого роду «зовнішньої» оцінки рідко буває щирою, людина так чи інакше її враховує. По-друге, самооцінка формується в результаті зіставлення образу реального «Я» (якою людина бачить саму себе) з образом ідеального «Я» (якою людина бажає себе бачити). Високий ступінь збігу між цими утвореннями відповідає гармонійному душевному складу особи. Самооцінка залежить також від того, якою мірою людина відчуває себе такою, що належить до значущої для неї соціальної групи.

Самоповага – особистеціннісне судження, виражене в установках індивіда, до самого себе.Самоповага формується на основі ставлення до особистості оточуючих. «Чим би людина не володіла на землі: прекрасним здоров’ям, будь-якими благами життя, але вона все-таки не задоволена, якщо не користується повагою у людей», - писав французький мислитель XVІІ ст. Паскаль.

Самосвідомість - психічне явище, усвідомлення людиною себе в якості суб’єкта діяльності, в результаті якої уявлення людини про саму себе складаються в образ Я.

Я-концепція - динамічна система уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб’єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів. Вона формується під впливом досвіду кожного індивіда. Ця система становить основу вищої саморегуляції людини, на базі якої вона будує свої стосунки з оточуючим її світом.

 «Я-концепція» - цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я, що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає компоненти:

- когнітивний - образ своїх якостей, здібностей, зовнішності, соціальної значущості тощо (самосвідомості);

- емоційно - ціннісний - самоповага, самоприниження тощо;

- поведінковий- прагнення підвищити самооцінку, завоювати повагу тощо.

За своїм змістом «Я-концепція» може бути позитивною, негативною, амбівалентною. Розрізняють також поняття "Я-реальне" та "Я-ідеальне", тобто те, якою людина є насправді і те, якою вона хоче бути. Якщо «Я - реальне» і «Я - ідеальне» не збігаються, у людини викликає незадоволення собою, розчарування, занижується самооцінка. Внаслідок чого вона може шукати нові способи поведінки, які дозволяють більш самоактуалізуватися. Розрізняють також поняття «Я у самосприйнятті», «Я - очима інших».

Поняття "Я-концепції" виникло у 1950 році в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і іншими), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського «Я» і його особистісного самовизначення мікросоціуму.

Впевненість можна теж визначити як психічний стан людини, при якому вона вважає деякі знання правдою. Впевненість є психологічною характеристикою віри і переконань людини. Впевненість може бути як і результатом власного досвіду особистості, так і результатом дії зовні. Наприклад, впевненість може з'явитися у людини мимо (а інколи і проти) її  волі і свідомості під дією навівання. Відчуття впевненості особистість може викликати в собі і шляхом самонавіювання (наприклад, аутогенного тренування).

Частим випадком впевненості є впевненість в собі. Відсутність впевненості в собі (невпевненість) складає психологічну проблему. Психолог Р. Лейнг описав «онтологічно невпевнену особистість» — тип особистості, яка переживає дефіцит «первинної онтологічної впевненості».

Самовдосконалення - свідома і систематична робота над собою з метою вдосконалення раніше придбаних та формування нових якостей особистості. Самовдосконалення - це процес усвідомленого, керованого самою особистістю розвитку, в якому в суб'єктивних цілях і інтересах самої особистості цілеспрямовано формуються і розвиваються її якості та здібності.

3. Вправа «Незакінчені речення»

Інструкція: напишіть ім’я людини, яку б вам хотілось змінити, яка небайдужа. Потім закінчіть недописані фрази:

1. Те, чим мене захоплює № (напишіть  ім’я дорогої вам людини), так це…
2. Те, що мені не подобається в №, так це…
3. Те, чим я захоплююсь у собі, це…
4. Те, що мені не подобається в собі, це…

Порівняйте першу і третю фрази, потім – другу і четверту. Чи не здається вам, що цінності й недоліки іншої людини характеризують не стільки її, скільки вас. Подумайте, чи не слід розпочати з себе?

4. Робота в парах

Мета: розвиток самосвідомості та позитивного ставлення до себе.

Інструкція: учні працюють в парах та продовжують речення.

1. Мені подобається у моїй зовнішності…
2. Мої найбільші досягнення…
3. Мені б хотілося…
4. Моя мета в житті…
5. Я досягну своєї мети, тому що…

5. Вправа «Вікно  Джахарі»

Мета: зрозуміти себе, знайти рівновагу.

За основу беремо квадрат Декарта, оскільки він символізує 4 стихії, стійкість.

Інші знають про мене	Я знаю про себе
Інші не знають про мене	Я не знаю про себе

 

Необхідно взяти 3 карткиіз колоди МАК «Habitat», не дивлячись на них та розкласти : в «Інші знають про мене», «Я знаю про себе », «Інші не знають про мене». Перегорніть карти та дайте відповідь на питання: «Про що цей малюнок?  Що він розкриває? Домалюйте 4 малюнок (абстракцію), яка надасть рівновагу.

Обговорення:

- З якими почуттями Ви зараз?

- Чи вдалося знайти ресурсний малюнок?

- А як ви розумієте, що це?

- Що ви зрозуміли про себе?

6. Перегляд мультимедійного продукту «Механізми вдосконалення себе», який підготували учні заздалегідь.

VІ. Підведення підсумків уроку

Вправа «Мікрофон»

На уроці я дізнався...

На уроці я навчився...

На уроці мені сподобалися такі види роботи...

Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для...

Очікування мої здійснилися або…

Усі ми різні. Але чи можна дати всім якусь загальну пораду? Який образ «Я» вважати правильним? Ні, не буває «правильного» внутрішнього світу. Але він буває гармонійним і негармонійним. Тому я вам бажаю тільки гармонії!

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, розробити алгоритм щодо вдосконалення себе.

Тема 3. Почуття власної гідності

Мета:ознайомити учнів з поняттям особиста гідність, що означає бути гідною людиною; розвивати навички впевненої поведінки та особистісного самовдосконалення; виховувати повагу до себе та інших людей.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: презентація, роздатковий матеріал, відео «Ти самий кращий».

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, шановні учні! Я рада бачити вас, сподіваюсь, що ви також раді бачити мене.

Вправа «Чарівний мішечок»

Інструкція: необхідно витягнути з чарівного мішечка тваринку та назвати 3 риси характеру, які притаманні вам і схожі з цією тваринкою.

- Для чого ми виконували цю вправу?

Цю вправу ми виконували, щоб краще пізнати себе.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Про що ми говорили на минулому уроці?

Перевірка домашнього завдання (алгоритм щодо вдосконалення себе).

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку

 Сьогодні у нас незвичайний урок, оскільки має практичне спрямування, тема якого «Почуття власної гідності».

Вправа «Очікування»

Інструкція: треба продовжити речення.

Від сьогоднішнього уроку я очікую…

Мета уроку: познайомити вас з  поняттям особиста гідність, що означає бути гідною людиною; розвивати навички впевненої поведінки та особистісного самовдосконалення; виховувати повагу до себе та інших людей.

Правила роботи:

- Щирість у спілкуванні.

- Доброзичливе ставлення один до одного.

- Активна участь.

- Активне слухання.

- Повага до того, хто висловлюється.

ІV. Вивчення нової теми

1. Обговорення епіграфа до уроку та висловів видатних людей про гідність

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

Епіграф до уроку

«Гідна людина не та, у якої немає вад, а та, у якої є чесноти»

Василь Ключевський

- Шановні учні, як ви розумієте цей вислів?

Обговорення висловів видатних людей про гідність. Учні витягують стрічку з висловом та пояснюють його розуміння.

«Гідність – мудра влада тримати себе в руках».

Василь Сухомлинський

«Справжню гідність можна  порівняти з рікою: що вона глибше, то тихіша».

Мішель Монтель

«Поводити себе гідно складніше тоді, коли вам доля усміхається, ніж тоді, коли вона відвертається від вас».

Франсуа Ларошфуко

«Гідність треба зберігати до кінця».

Марія-Антуанетта

«Удавай, що поважаєш себе, і тебе поважатимуть інші».

Олександр Дюма

«Тільки в чесній та безкорисливій діяльності полягає умова людської гідності».

Віссаріон Бєлінський

«Хто поважає себе – вселяє повагу іншим».

Люк де Вовенарг

«Повага до людей – повага до самого себе».

Джон Голсуорсі

«Усвідомлення своєї гідності робить розумну людину скромнішою, а водночас і стійкішою».

Філіп Честерфілд

2. Вправа «Мозковий штурм» 

Інструкція: доберіть асоціації до словосполучення «почуття власної гідності». Спробуйте за допомогою цих асоціацій дати визначення.

Гідність – це…

Гідність – це сукупність рис і особливостей характеру, які характеризують позитивні моральні риси, усвідомлення людиною своєї особистої волі та громадського обов’язку.

Гідність – це те, що я маю (знання про себе: «хто я є», «у чому права та обов’язки; поважаю (значення себе,тобто, «за що поважаю себе чи  зневажаю»,«увага до свого здоров’я», «якою справою займаюся»; ціную (пріоритети, цінності, любов до себе).

3. Вправа «Відчуття особистої гідності» (власної вартості).

Інструкція: необхідно написати у зошитах відповіді на питання:

1. Мої позитивні якості.
2. Де я можу їх проявити?
3. Що я вже досягнув за їхньою допомогою?
4.  Перелік 5 справ, які виконали або планують виконати. Потім прописати навіщо вони це робили, що спонукало їх це робити.

Наприклад, я хочу придбати новий одяг, щоб краще виглядати, бути більш упевненою в собі.

Обговорення виконання вправи:

- З якою метою виконували цю вправу?

- Що нового дізналися про себе?

Висновок: усе, що ми робимо, спрямовано на те, щоб краще виглядати в очах тих, хто нас оточує, щоб отримати їхнє визнання, адже тільки позитивна реакція оточення допомагає нам побачити себе у позитивному світлі.

4. Перегляд мультимедійної презентації«Основні правила, які характеризують почуття власної гідності»

1. Ми можемо визначити, чого ми варті, тільки порівнюючи себе з іншими людьми.
2. Оцінку від людей, що нас оточують, ми можемо отримати у процесі спілкування.
3. Коли страждає почуття власної гідності хоча б одного із співрозмовників, безперечно, страждає саме спілкування.
4. Ніхто не має права принижувати особисту гідність іншого.

5. Робота в групах«Як відрізнити людину з почуттям особистої гідності»

Мета: надати можливість зрозуміти, яким чином почуття особистої гідності впливає на поведінку людини, її манеру поводження, спілкування.

Завдання для І групи. Необхідно описати, як виглядає, поводиться, розмовляє людина, яка має почуття особистої гідності.

Завдання для ІІ групи. Потрібно описати, як виглядає, поводиться, розмовляє людина, яка не має почуття особистої гідності.

Презентація наробок кожної групи.

І група. Людина, яка має почуття особистої гідності: впевнена, принципова, толерантна, щира, чесна, справедлива, уміє слухати та говорити, вміє твердо сказати «ні», прямо ті чесно висловлюється, знає свої права, уміє відстоювати свою позицію, не порушуючи прав інших людей, уміння не принижуватися та не принижувати інших.

ІІ група. Людина, яка не має почуття власної гідності відрізняється пасивною громадською поведінкою, життєва позиція «моя хата з краю», принижує інших людей, проявляє насильство до інших, слабка, безсила, неспокійна, агресивна, часто тримає «руки в боки» чи стискає кулаки…

Запитання для обговорення:

- Чи доводилося вам зустрічатися з людьми, які мають почуття власної гідності?

- За яких обставин це було?

- Що можете сказати про ваше почуття гідності? Наведіть приклади.

- Чи було вам соромно за свої вчинки?

- Чи пов’язано це з вашою власною гідністю?

Рефлексія вправи

- Що вам дала ця вправа?

- Які висновки для себе зробили?

- Чи дізналися ви щось нове?

6. Робота в парах

Вправа «Чим я можу поступитися»

Мета: надати можливість учасникам  замислитися. Чи можливо для них пожертвувати чимось заради мрії близької людини.

Інструкція: Розкажіть один одному про свою мрію та з’ясуйте,  чим ви можете допомогти, щоб мрія здійснилася.

 Висновок: надання допомоги тим, хто її потребує, є гідним вчинком людини. Допомога може виражатися у дружній пораді, підтримці, умінні просто вислухати людину. «З усіх наук, які людина повинна знати, - писав Л. Толстой, - найголовніша – наука про те, як жити, роблячи якнайменше зла і найбільше добра».

Запитання для обговорення:

- Чи відчуваєте ви, що дарувати подарунки приємніше, ніж їх отримувати?

- Чи подаєте ви милостиню?  Чи треба подавати милостиню? Поясніть, чому так або ні. 

- Чи вважаєте ви гідним просити про допомогу?

7. Вправа «Мозковий штурм» з обговоренням «Що допомагає зберегти особисту гідність?

Мета: допомогти усвідомити можливість та шляхи збереження особистої гідності.

Відповідь: знати та розуміти свої права, мати свої переконання, моральні цінності, поважати себе та інших, уміти спілкуватися, слухати, будувати стосунки, дружити, любити, доводити свою позицію, проявляти свою життєву позицію, розуміти необхідність розвитку та самовдосконалення.

Запитання для обговорення:

- Чому ви зазначили саме ці чинники?

- Як вони пов’язані з поняттям «гідність»?

- Як вони допомагають зберегти гідність?

Висновок: моральні якості: доброта, чесність, взаємодопомога, дружба, любов є важливими стимулами вчинків, дій. Самоконтроль, самодисципліна, сором’язливість утримують людину від протиправних дій, що знижують самоповагу. Самокритичність допомагає людині оцінити свої вади. Життя доводить, що не буває людей без вад, але один об’єктивно оцінює свою недосконалість, і це є важливою передумовою самовдосконалення, а інший не хоче і думати про це.  Пригадаймо епіграф нашого уроку, в якому В. Ключевський писав: «Гідна людина не та, у якої немає вад, а та, у якої є чесноти».

8. Вправа «Мої сильні сторони»

Мета: навчити аналізувати свої сильні та слабкі сторони. Записати свої сильні та слабкі сторони, а потім слабкі трансформувати (перетворити) в сильні.

Обговорення

- Які труднощі виникли?

- Що нового з’ясували?

- З якою метою виконувалася вправа.

9. Вправа «Шлях героя» з використанням МАК «Креатив» І. Луценка. Інструкція: необхідно обрати 6 карток  та заповнити таблицю.

Хто (що?)  герой?	Місія
Хто допоможе здійснити місію? Чого повинен досягти?	Хто або що  буде перешкоджати?
Чи впорається герой з труднощами?	Кінець історії

Аналіз історії за такими критеріями. Якщо є даний критерій, тоді ставимо«+», якщо нема, тоді «-».

Віра	Емоції	Соціальна відповідальність	Уява	Думки	Тіло

Обговорення

- Для чого ми виконували цю вправу?

- Які думки виникли?

10. Вправа «Поради щодо удосконалення себе»

Перегляд відео «Ти самий кращий»

Обговорення

- Які думки виникли під час перегляду відео?

V. Підведення підсумків (рефлексія)

- Що сподобалося?

- Що нового для себе з’ясували?

- Чи здійснилися очікування?

Вправа «Вільний мікрофон»

Я з’ясувала (з’ясував) для себе, що…

Я навчилась (навчився) …

У майбутньому я…

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: розробити рекомендації щодо розвитку почуття власної гідності.

 

 

Тема 4.Темперамент і  характер людини

Мета: надати загальне уявлення про темперамент та його типи, вияви у поведінці людей, розвивати навички та вміння визначати за поведінкою людини тип темпераменту, виховувати толерантне ставлення до кожного типу темпераменту.

Завдання: визначити основні поняття теми; розглянути фактори впливу темпераменту на поведінку; проаналізувати позитивні й негативні риси кожного типу темпераменту; сприяти вибору професії, що найбільше підходить для кожного темпераменту.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: презентація, роздатковий матеріал, уривки з мультфільмів.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Доброго ранку, шановні учні! Я дуже рада бачити вас, сподіваюсь і ви також. Незважаючи на те, що на подвір’ї туман, але в нашому класі тепло і затишно, тому будемо з вами працювати швидко та з задоволенням.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності ( аудіо запис «Звуки  річки»)

Уявіть собі дві річки: одну спокійну, а іншу – стрімку гірську. Течія першої ледве помітна, вона плавно несе свої води, у неї немає сплесків, водоспадів. Течія другої – протилежність. Річка швидко несе свої води, вода в ній клекоче, розбивається об каміння, перетворюючись на піну.

Як ви вважаєте, від чого залежать особливості течії цих річок?

Особливості течії річки залежать від природних умов. Щось схоже можна спостерігати в особливостях поведінки людей. Одні люди завжди врівноважені, спокійні, навіть сповільнені. Вони рідко сміються, їхній погляд завжди холодний, рухи скупі. Потрапляючи у складні обставини або смішне становище, ці люди залишаються спокійними, їхня міміка та жести скупі, мова спокійна та розсудлива. Психічна діяльність таких людей рівномірна. А в інших – стрибкоподібна. Такі люди, навпаки, дуже рухливі, завжди жваві, їхня вимова уривчаста, швидка й запальна, рухи хаотичні, міміка багата й виразна, жестикуляція надмірна. Нерідко навіть у звичайній розмові така людина пристукує ногою, перебирає пальцями. Який висновок ми можемо зробити з почутого?

 Різниця між цими людьми зумовлена природними, притаманними їм від народження психічними властивостями, які визначають динаміку психічної діяльності людини. Сукупність цих властивостей людини називають її темпераментом.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні  на уроці ми розглянемо тему «Темперамент і  характер людини».

Метауроку: надати загальне уявлення про темперамент та його типи, вияви у поведінці людей, розвивати навички та вміння визначати за поведінкою людини тип темпераменту, виховувати толерантне ставлення до кожного типу темпераменту.

- Діти, а для чого нам необхідні знання про темперамент?

- Як ми ці знання можемо використати у подальшому житті?

ІV. Вивчення нової теми

1. Інформаційне повідомлення про темперамент (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

План

1. Поняття  про темперамент.

2. Історія розвитку вчення про темперамент.

3. Психологічна характеристика типів темпераменту.

4.Практична робота.

5. Поняття про характер.

6. Риси характеру.

Темперамент(лат. temperamentum - устрій, узгодженість) – сукупність індивідуально-психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспекти поведінки людини і виявляється в її діяльності і спілкуванні.

Гіпократ(V ст. до н.е.) вперше ввів поняття «темперамент». Він вважав, що у тілі людини переливаються чотири рідини – кров, слиз, жовч і чорна жовч. Якщо переважає кров – людина сангвінік, слиз – флегматик, жовта жовч – холерик, чорна жовч – меланхолік.

 Цю теорію продовжував досліджувати Гален, давньоримський лікар.  ЇЇ назвали – гуморальною.

І. Павлов вперше здійснив науковий підхід до з’ясування фізіологічних основ темпераменту у своєму вченні про типи вищої нервової діяльності у тварин і людини.

 Він висунув гіпотезу, що в основі індивідуальних відмінностей в поведінці лежать властивості нервових процесів – збудження та гальмування, їх врівноваженість і рухливість.

 І. Павлов визначив чотири типи нервової системи:

Для сангвініка характерна підвищена реактивність. Він бурхливо сміється навіть із незначного приводу або може дуже розгніватися через дрібницю.Цьому сприяє висока лабільність нервової системи.Має добре розвинуту міміку й виразні рухи. За виразом обличчя легко визначається його настрій, ставлення до людей і речей. Жваво відгукується на все, що привертає його увагу. Активність і реактивність збалансовані.

Флегматику властиві мала сенситивність та реактивність і висока активність. Тому він сповільнено реагує на подразники. Емоції виникають у нього повільно, але відзначаються значною силою, тривалістю і стриманістю у зовнішніх проявах.

За висловом І. Павлова, флегматик – це спокійний, врівноважений, завжди рівний, упертий і наполегливий працівник. Йому властиві велика зосередженість і працездатність.

У холерика висока реактивність і активність, причому реактивність переважає над активністю. Неврівноваженість процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль може призводити до зриву нервової системи з боку гальмування.Для холерика характерна циклічність у роботі.

Холерик – екстраверт. Його поведінка переважно зумовлена впливом зовнішніх обставин, а не внутрішніми переживаннями. Для цього типу темпераменту характерна слабкість нервових процесів збудження і гальмування. Умовні рефлекси у нього утворюються повільно і легко гальмуються.

Меланхолік дуже вразливий, сором’язливий, легко ображається навіть із незначного приводу, плаксивий, замикається в собі.

 У чистому вигляді темперамент зустрічається дуже рідко, більшість людей має змішаний тип темпераменту.

 Багато з вас читали роман О. Дюма «Три мушкетери». Пригадайте його героїв (Д’Артаньян, Араміс, Атос і Портос). Усі вони сміливі лицарі; і водночас усі відрізняються один від одного: один – жвавий та енергійний, інший – запальний та гарячкуватий, третій – мовчазний і стриманий, четвертий – чутливий і м’який. На дошці фото мушкетерів, давайте визначимо темперамент кожного.

Хоча темперамент суттєво виявляється в зовнішності особистості, він не визначає її соціальної значущості, а саме: темперамент не впливає на інтелектуальні особливості людини, її таланти та здібності. Так, А. Суворов був сангвініком, Петро І,  О. Пушкін – холериками, М. Гоголь, П. Чайковський – меланхоліками, М. Кутузов, І. Крилов – флегматиками. Але всі вони були великими людьми.

ІV. Закріплення навчального матеріалу

1. Робота в групах

Вправа «Герої мультфільму»

Мета: розширення та закріплення знань про типи темпераменту, вплив на поведінку.

Завдання: необхідно визначити тип темпераменту героїв мультфільму.

1. П’ятачок жвавий, емоційний, швидкий, але часто необачний у своїй поведінці. Він дуже засмутився, коли в поспіху лопнула його повітряна кулька.

2. Вінні Пух завжди життєрадісний, товариський, невгамовний, з безліччю нових ідей, іноді безтурботний, через що потрапляє в неприємні ситуації. Згадайте, як він застряг у норі Кролика, об’ївшись меду.

3. Сова винятково спокійна, поміркована, розважлива, обожнює порядок та охайність, але дещо повільна й нетовариська. Пам’ятайте, як вона підписувала горщик у подарунок Осликові?

4. Ослик тихий, вихований, розважливий, сентиментальний, симпатичний, але дуже вразливий, глибоко переживає з приводу життєвих негараздів. Часто плаксивий.

Відповіді: П’ятачок – холерик, Вінні Пух – сангвінік, Сова – флегматик, Ослик – меланхолік.

2. Робота в парах

Мета: формування вмінь аналізу, визначення позитивних та негативних характеристик.

Визначте позитивні та негативні риси характеру кожного темпераменту. Подумайте, якій професії ці риси більше притаманні? Один з учасників озвучує загальну думку.  

Позитивні:

Негативні:

3. Робота в групах «Рольова гра»

Мета: закріплення на практиці знань про типи темпераменту, демонстрація.

Уявіть собі ситуацію. Один учень стоїть, уважно читаючи. Інший поруч грається з м’ячем і ненавмисно штовхає його. Як відреагує учень, якщо він меланхолік, флегматик, сангвінік, холерик?

1. (Гнівно). Чого ти тут стоїш як стовп! Більше ніде читати.

2. Знову зачепив! Сподіваюсь, тобі не боляче?

3. Хі! Треба відійти подалі. Вибач.

4. Ой! Вибач, будь ласка! Я не хотів тебе штовхнути! Завжди так зі мною.

Відповідь: 1ситуація – холерик, 2 – сангвінік, 3 – флегматик, 4 – меланхолік.

4. Індивідуальна робота

Вправа «Ситуація з капелюхом»

Мета: закріплення навичок визначати поведінку  людей відповідно до типу темпераменту.

Відповіді:1-холерик, 2- меланхолік , 3- сангвінік, 4 – флегматик.

5. Діагностична робота

Мета: визначення типу темпераменту.

6. Інформаційне повідомлення«Що таке характер?»

Наступне питання нашого сьогоднішнього уроку  «Що таке характер?»

Адже  темперамент і характер це дві різні речі. Можна бути порядною і не порядною людиною з будь-яким темпераментом.

1. Обговорення  висловлювань видатних людей про характер

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

«Хорошими людьми стають скоріше від вправляння, ніж від природи» (Демокріт).

«Життя людини – це його характер» (Гете).

«Заняття накладають відбиток на характер людини» (Овідій Назон).

«Характер людини найкраще розвивається тоді, коли він описує характер іншої людини» (Діхтер).

«У кожної людини є три характери:

- який йому приписують ;

- той, що він приписує собі сам;

- той, який є насправді»  (Гюго).

2. Вправа «Мозковий штурм»

- Як ви розумієте, що таке характер?

Характер – це…

3. Інформаційне повідомлення «Характер та його характеристика» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

Характер – це сукупність відносно сталих психологічних рис людини, що проявляється в різноманітних сферах її життя і діяльності.

Характер – це одна із найважливіших характеристик людини, що відрізняє її від інших особистостей.

Про характер людини потрібно говорити на основі вчинків. Відома східна приказка, яка стверджує: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю». Акцент у ній правильно поставлений на людських вчинках.

Кожній людині притаманні риси характеру, що відрізняє її від інших. З роками в людини накопичується досвід, формуються погляди, моральні принципи та ідеали. Все це відбивається на її характері. І людина завжди повинна керувати своєю поведінкою, не проявляти негативні сторони свого характеру, а виховувати в собі лише позитивні риси. Складовою частиною тут є воля. Воля – це здатність людини чинити дії, які вимагають подолання внутрішніх і зовнішніх перешкод. Це здатність мобілізувати додаткові зусилля. Якості, що притаманні вольовим людям: цілеспрямованість, наполегливість, рішучість, дисциплінованість, надійність. Серед вольових якостей найсуттєвішою є здатність людини у важких ситуаціях своєчасно приймати зважені рішення. Вольові якості можна виховати в людині. Ще Павлов підкреслював, що людина – це єдина система, здатна регулювати сама себе в широких межах, тобто вона може – самовдосконалюватися.

Основні риси характеру

1. Ставлення до людей і суспільства ( патріотизм, чуйність, товариськість, щирість).
2. Ставлення до самого себе (егоїзм, скромність, почуття гідності, самодисципліна, образливість, самовпевненість, зарозумілість.
3. Ставлення до праці (ініціативність, наполегливість, лінощі).

Д. І. Писарєв писав, що «…характер загартовується працею, і хто ніколи не добував собі їжі власною працею, той у більшій мірі завжди залишається слабкою млявою і безхарактерною людиною….»

4. Переконання та ідеали (чесність).

5. Вольові якості.

Фактори, що впливають на формування характеру:

1) Спадковість  (на характер, як і темперамент зумовлений типом нервової системи).

2) Виховання (як виховується людина в сім’ї які умови її життя, які традиції в цій сім’ї, чи є повага один до одного).

3) Оточення (які друзі цієї людини).

4) Самовиховання (здатність критично оцінювати своєї позитивні якості і негативні, недоліки).

- Як ви розумієте цей вислів: «Скажи хто твій друг, і я скажу хто ти? »

V. Підведення підсумків

- Які думки виникли під час вивчення цієї теми?

- Що сподобалося та запам’яталося?

Оцінювання.

VI. Домашнє завдання: підготувати рекомендації щодо загартування сили волі. *Як ви розумієте народний вислів: «Формувати характер треба тоді, коли дитина лежить ще впоперек ліжка, а не вздовж».

Тема 5. Мотивація діяльності і поведінки. Воля і вольова саморегуляція

Мета: надати загальне уявлення про мотив, мотивацію, волю, вольову самоорганізацію, сприяти формуванню в учнів вольових якостей поведінки, їхньої самосвідомості, виховувати позитивну мотивацію до навчання та загартування сили волі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: роздатковий матеріал, мультимедійна презентація, тести.

Хід уроку

І. Організаційний момент

 - Доброго дня, шановні учні! Дякую  вам за те, що ви вчасно підготувалися до уроку. Час розпочати роботу.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Про що ми вели розмову на минулому уроці?

Тестові  завдання

1. Хто вперше ввів поняття темперамент у Vст. до н.е.

а) Клавдій Гален;

б) Гіппократ;

в) І. Павлов;

г) У. Шелдон.

2. Вроджена (біологічно зумовлена) і незмінна властивість людської психіки, що визначає реакції людини на інших людей та на життєві обставини називається:

а) темпераментом;

б) характером.

3. Установіть відповідність:

Перевага лімфи «мокротиння» - ….	а) меланхолік
Перевага жовтої жовчі	б) сангвінік
Перевага крові	в) холерик
Перевага чорної жовчі	г) флегматик

4. Хто з учених, вивчаючи фізіологічні основи темпераменту, звернув увагу на залежність темпераменту від типу нервової системи:

а) Клавдій Гален;

б) Я. Стреляу;

в) І. Павлов;

г) Гіппократ.

5. Кого можна впізнати за такими проявами: веселий, безтурботний, комунікабельний, оптимістичний,  лагідний, задоволений – це…

а) холерика;

б) флегматика;

в) сангвініка;

г) меланхоліка.

6. Кого можна впізнати за такими проявами: збуджений, егоцентричний, демонстративний, запальний, активний  – це…

а) холерика;

б) флегматика;

в) сангвініка;

г) меланхоліка.

7. І. Павлов визначив, що сильний, врівноважений та інертний тип – це…

а) флегматик;

б) сангвінік;

в) меланхолік;

г) холерик.

8.  Окремий організм, який існує самостійно, окрема людина, особа називається:

а) індивідуумом;

б) особистістю;

в) індивідуальністю.

9. Вродженими є:

а) здібності;

б) задатки;

в) характер.

10. Характер є:

а) вродженим;

б) набутим;

в) формується  протягом життя.

11. Четверо друзів запізнилися до театру. Як вони будуть поводитися в такій ситуації відповідно до типу темпераменту? Установіть відповідність:

холерик	а) зайде на ІІ дію;
сангвінік	б) буде сперечатися, спробує прорватися;
флегматик	в) «Мені не щастить», поїде додому;
меланхолік	г) оцінить ситуацію, побіжить по сходинкам.

12. Розгляд ситуації

Рухлива, міміка обличчя жива, легко йде на контакт з подругами, іноді через жвавість свого характеру забуває про свої обіцянки та доручення. На запитання: «Як справи?», - найчастіше відповідає з усмішкою: «Дуже добре», хоча справи у неї часто вже й не такі хороші, бо стала гірше вчитися. Про свої успіхи з радістю повідомляє свої сусідам. Про погані оцінки говорить: «Це у мене так, випадково». Іноді засмучується, але не надовго. Настрій переважно веселий та бадьорий. Легко захоплюється всім новим, але швидко втрачає до нього інтерес. Дуже комунікабельна.

Визначте тип темпераменту. Запропонуйте оптимальні умови виховання з огляду на прояви її темпераменту.

Взаємоперевірка тестових завдань (учні обмінюються зошитами та перевіряють правильність виконання завдань,  правильні відповіді записані на дошці).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Притча «Дві жаби»

 Одного разу дві жаби потрапили у банку з вершками. Одна з них покірно прийняла свою долю, перестала чинити опір та загинула. Інша жабка наполегливо продовжувала стрибати, хоча стрибки її здавалися марними, тобто не мали ніякого сенсу. Завдяки наполегливим зусиллям, прагненню жити,  вершки перетворилися на масло, а жабка залишилася живою та змогла вистрибнути з банки.

- Як ви розумієте зміст цієї притчі?

- Яке вона має відношення до теми нашого уроку?

ІV. Повідомлення теми та мети

 Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Мотивація діяльності і поведінки. Воля і вольова саморегуляція».

- Шановні учні, а для чого нам необхідні знання про мотивацію діяльності та силу волі?

- Як ми ці знання можемо використовувати у подальшому своєму житті?

Мета уроку: надати загальне уявлення про мотив, мотивацію, волю, вольову самоорганізацію, сприяти формуванню у вас вольових якостей поведінки та самосвідомості, виховувати позитивну мотивацію до навчання та загартування сили волі.

V. Вивчення нового матеріалу

1. Вправа «Мозковий штурм»

Інструкція: доберіть певні асоціації до слова мотив.

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття мотив, створення підґрунтя для подальшої роботи.

Мотив  - це…(намір, задум, бажання, прагнення, жага).

2. Інформаційне повідомлення «Мотив та мотивація» (перегляд мультимедійної  презентації, яку підготували учні І групи заздалегідь)

Мета: інформувати учнів про мотив та мотивацію.

Мотив (від фр. motif, від середньовічної латини motivus, від лат. motus -  прикметник минулого часу дієслова movēre - рухатися) - це спонукання до діяльності, пов’язане з задоволенням певної потреби.

Мотиви бувають усвідомлені та неусвідомлені.

Мотивація - внутрішня рушійна сила, що спонукає людину до дії або певного типу поведінки, пов’язана з її органічними та культурними потребами:

- те, що пов’язане зі стимулюванням людини до дії;

- те, що формується на основі потреб, безпосередньо пов’язаних із метою діяльності;

- те, що спонукає до діяльності;

- для чого діяльність здійснюється;

- заради чого особистість намагається здійснювати мету;

- те, що викликає активність у людині;

‑ те, що визначає різні явища і стани, які викликають потреби, інтереси, потяги, емоції, установки, ідеали;

- те, що виконує функції стимулювання людини до дій і діяльності;

- орієнтування людини у напрямку дій;

- забезпечення спрямованості до дій та розв’язання певної задачі;

- суб’єктивне явище, пов’язане зі стимулами.

Мотивація тісно пов’язана з потребами людини, оскільки проявляється внаслідок нестачі чогось, є початковим етапом психічної і фізичної активності.               Теорія мотивації А. Маслоу

Структура мотивів згідно концепції А. Маслоу

Потреби зростання

Базові потреби

А. Маслоу вважав, що люди мотивовані, тобто шукають цілі і це робить їхнє життя усвідомленим. Люди завжди чогось бажають.Як говорив відомий філософ Сенека: «Чим більше нам дано, тим більше ми бажаємо».

3. Робота з афоризмами

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

- Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст.

«Розвинута сила волі допомагає досягнути мети, а ще – набратися терпіння».

Гумбольдт

«Наша особистість – сад, а наша воля – садівник».

А. С. Макаренко

«Нічого немає складнішого для людини, яка має силу волі».

Є. Роттердамський

«Воля полягає не тільки в тому, щоб уміти володіти собою, стримувати себе, свідомо регулювати свою поведінку».

А. С. Макаренко

«Воля – означає відповідальність».

Джордж Бернард Шоу

«Воля – це розкіш, котру не кожен може собі дозволити».

Отто фон Бісмарк

«Воля людини полягає у вільному користуванні своїми здібностями».

Клод Андріан Гельвецій

«Справжній ворог нашої волі знаходиться в нас самих»

Георг Зіммель

«Воля – це ціна перемоги, яку ми отримали самі над собою»

Карл Маті

4. Інформаційне повідомлення «Поняття про волю» (перегляд мультимедійної  презентації, яку підготували учні ІІ групи заздалегідь)

Мета: інформувати учнів про волю.

Людина не лише сприймає і пізнає світ, але й активно на нього впливає. Вона ставить перед собою певні цілі і бореться за їх здійснення, зустрічаючись з перешкодами.

- Із якими перешкодами доводилося зустрічатися вам?

1) Природні перешкоди, протидія інших людей.

2) Власні недоліки: лінощі, пасивність, поганий настрій, страх, звичка діяти необдумано.

Щоб досягти поставленої мети людині необхідно мобілізувати свої розумові та фізичні сили на подолання перешкод, тобто виявити вольові зусилля.

Воляяк складова структури характеру зумовлює його силу, непохитність. Воля виробилися у процесі суспільного та історичного розвитку. Вона - стрижневий компонент сформованого характеру. Сильна воля робить характер самостійним, стійким, непохитним, мужнім. Людина з таким характером здатна досягати бажаної мети.

Люди зі слабкою волею - слабохарактерні. Навіть маючи багато знань і значний досвід, вони нездатні наполягати на справедливості і виявляють нерішучість, страх.

Подолання перешкод і труднощів вимагає вольового зусилля – стан нервового напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні, моральні сили людини. Відомі випадки, коли вольове зусилля затримувало знепритомніння і навіть смерть.

У  V ст. до н. е. грецький воїн пробіг 42 км з містечка Марафон до Афін, сповістивши про перемогу греків над персами, упав мертвим.

На його пам’ять названа в сучасній легкій атлетиці довга дистанція бігу – марафонський біг на 42 км 195м.

Обговорення

- Які приклади (факти) вольових зусиль вам відомі?

Вольова діяльність – форма активності людини. Людина контролює власні імпульси та в разі необхідності гальмує їх.

5. Інформаційне повідомлення «Функції волі» (перегляд мультимедійної  презентації, яку підготували учні ІІІ групи заздалегідь)

Мета: інформувати учнів про функції волі.

Функції волі: спонукальна та гальмівна.

Спонукальна функція волі полягає в організації активності людини.

Активності притаманні мимовільність і довільність протікання дій і поведінки. Якщо активність є властивістю волі, то вона характеризується зумовленістю дій та поведінки, свідомо поставленою метою. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати дію, але при цьому необхідність її виконання вона усвідомлює, то воля створює допоміжне спонукання, змінюючи сенс дії (робить її більш значущою). Спонукання людини до дій створює певну впорядковану систему – ієрархію мотивів – від природних потреб до вищих спонукань, пов’язаних із переживанням моральних, естетичних та інтелектуальних почуттів.

 Гальмівна функція полягає у стримуванні небажаних проявів активності.

 Людина здатна гальмувати виникнення небажаних мотивів, виконання дій, поведінку, які суперечать уявленням про зразок, еталон. Вольове регулювання поведінки було б неможливим без гальмівної функції. (Наприклад, окремі прояви людської вихованості: не дати виходу агресії, не виявити негативні емоції.)

6. Мозковий штурм  «Які ви можете назвати вольові якості людини»

Мета: виявлення асоціацій до поняття «вольові якості людини», створення підґрунтя для подальшої роботи.

7. Інформаційне повідомлення «Вольові якості людини» (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні ІV групи заздалегідь)

Мета: надати інформацію учням про вольові якості людини.

Більшість учених поділяють вольові якості особистості на дві великі групи: базальні та системні вольові якості.

Базальні якості -  це такі вольові якості, як енергійність, терплячість, витримка та сміливість.

Під енергійністю розуміють здатність вольовим зусиллям швидко піднімати активність до необхідного рівня.

Терплячість визначають як уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, під час утоми).

Витримка – це здатність вольовим зусиллям швидко гальмувати дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення.

Сміливість – це здатність у разі виникнення небезпеки (для життя, здоров’я, престижу) зберегти якість діяльності. Інакше кажучи, сміливість пов’язана  з умінням протистояти страху та йти на виправданий ризик задля визначеної мети.

Системні вольові якості є певним поєднанням односпрямованих проявів свідомості.

Цілеспрямованість полягає в умінні людини керуватися в своїх діях та вчинках загальними та стійкими цілями, зумовленими її твердими переконаннями.

Наполегливість – це вміння постійно і тривало добиватися мети, не знижуючи енергії в боротьбі  з труднощами. Наполеглива особистість правильно оцінює обставини, знаходить у них те, що допомагає досягненню мети. Наполегливість людини слід відрізняти від риси, яка називається впертістю.

Упертість – це необдуманий, нічим не виправданий прояв волі, який полягає в тому, що людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, не зважаючи на обставини. Упертість є проявом не сили, а слабкості волі. Приймаючи рішення, вперта людина заперечує розумні докази, не зважає на інтереси інших, суспільні інтереси, і своїми діями часто завдає їм шкоди. Упертість – негативна риса в людині і треба вживати заходів для її усунення.

Принциповість – це вміння особистості керуватись у своїх вчинках стійкими принципами, переконаннями в доцільності певних моральних норм поведінки, які регулюють взаємини між людьми. Принциповість виявляється в стійкій дисциплінованості поведінки, в правдивих та чуйних вчинках.

Самостійність – це вміння обходитись у своїх діях без чужої допомоги, а також уміння критично ставитися до чужих впливів, оцінюючи їх  відповідно до своїх поглядів і переконань. Самостійність особистості виявляється в здатності за власною ініціативою організувати діяльність, ставити мету, в разі необхідності вносити в поведінку зміни.

Важливою вольовою рисою  самовладання, яке виявляється в здатності людини володіти собою, стримувати себе, свідомо регулювати свою поведінку.

Як зазначав А. С. Макаренко, «Воля полягає не тільки в тому, щоб уміти володіти собою, стримувати себе, свідомо регулювати свою поведінку».

Самовладання є важливим компонентом риси особистості, яку ми називаємо мужністю. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання.

8. Практична робота

Вправа «Досягнення мети»

Мета: розвиток умінь ставити перед собою мету та досягати її шляхом вольових зусиль, дій.

Учні записують чого б вони хотіли досягти.

Алгоритм досягнення мети:

1. Виникнення спонукання та постановка мети.

2. Стадія обміркування та боротьба мотивів.

3. Прийняття рішення.

4. Виконання.

9. Діагностичне дослідження «Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів» Б. Пашнєв (ДОДАТОК Г).

V. Підведення підсумків

- Що сподобалося на уроці?

- Як  працювалося в групах під час підготовки теоретичного матеріалу та мультимедійної презентації вдома?

- Що сьогодні нового дізналися та над чим треба поміркувати ще?

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *розробити  рекомендації «Як підвищити мотивацію до навчальної діяльності.

Розділ ІV. Емоційно-почуттєвий світ людини

Тема 1. Емоції та почуття. Види емоційних станів

Мета: надати загальне уявлення про емоції та почуття, їхні види; навчити  розрізняти різні емоційні стани, діагностувати емоційний стан кожного учня, виховувати толерантність до різних емоційних проявів та почуттів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня, діти! Я дуже рада бачити вас. Бажаю вам гарного настрою та плідної роботи під час нашого уроку. Оберіть колір, який відображає ваш емоційний стан та розфарбуйте пелюстку. Учні під музику  створюють квітку настрою.

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка виконання домашнього завдання

Учні зачитують рекомендації щодо підвищення мотивації до навчальної діяльності.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

Розповідь притчі «Почуття та емоції»

Одного разу зібралися почуття та емоції разом, щоб провести відпустку на  безлюдному острові. Усі добре проводили час, але раптом повідомили  про сильний буревій, тому всім необхідно було залишити острів. На острові зчинився ґвалт, усі побігли до човників, і лише Любов не хотіла поспішати, бо в неї було багато справ. Нарешті, коли вона зрозуміла, що треба рятуватися, то побігла до човника, але вільного не залишилося, тоді Любов почала озиратися навколо в надії на порятунок.

Коли Успіх підійшов до свого човника, то любов попрохала: «Візьми мене з собою». Успіх промовив: «У мене багато золота та інших цінностей, для тебе немає місця».

Вона підійшла до Гордості, але та відповіла, що в неї брудні ноги.

Повз проходило Горе та Любов звернулася до нього, а воно відповіло: «Мені дуже сумно, я хочу пливти  наодинці».

Пройшло повз і Щастя, Любов попрохала про допомогу.  Але Щастя було дуже щасливе й не хотіло хвилюватися ні про що.

І ось хтось вигукнув: «Любов, я візьму тебе з собою». Вона не розгледіла обличчя, а швидко застрибнула до човника.

Коли всі були у безпеці, Любов побачила Знання та вирішила запитати, хто їй допоміг. «Час»,  -  сказало Знання, бо лише він знає цінність та можливості  Любові, тільки Любов може принести мир та щастя.

Коли ми багаті та успішні, то не цінуємо любов. Коли нас спіткає горе, то ми забуваємо про любов. І лише з часом усвідомлюємо справжню цінність любові. Навіщо чекати? Давайте цінувати любов кожен день нашого життя.

- Шановні учні, як ви вважаєте, про що ми будемо говорити на уроці?

ІV. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні на уроці ми розглянемотему «Емоції та почуття. Види емоційних станів».Мета: надати загальне уявлення про емоції та почуття, їхні види; навчити  розрізняти різні емоційні стани, діагностувати емоційний стан кожного учня, виховувати толерантність до різних емоційних проявів та почуттів.

Вправа «Очікування»

Сьогодні від уроку я очікую…

V. Вивчення нової теми

1. Обговорення епіграфа до уроку

Епіграфом до уроку є висловлювання видатного педагога  К. Д. Ушинського:

«Ні слова, ні думки, навіть вчинки наші не виражають так ясно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почуття».

- Як ви розумієте його?

- Діти, яку роль відіграють емоції та почуття в нашому житті?

-Для чого нам необхідно вивчати цю тему?

2. Вправа «Незавершені речення».

Інструкція: до вашої уваги пропонується  перелік речень, які треба дописати.

З якою метою ми виконували цю вправу?

Я радію, коли…

Мене найбільше хвилює…

Мене завжди дивувало те, що…

Я починаю гніватися, коли…

Мені страшно, коли…

Мені стає сумно, коли…

Найбільше я боюся…

Моя мати гнівається, коли…

Мої батьки радіють, коли…

Учителя засмучуються, коли я…

Учителя радіють, коли я…

Мене дратує те, коли…

Я страждаю, коли…

3.Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій до поняття «емоції», «почуття», створення підґрунтя для подальшої роботи.

Інструкція: дібрати асоціації до слів «емоції» (I варіант), «почуття» (II варіант).

4. Інформаційне повідомлення про емоції та почуття(перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь).

План

1. Поняття про емоції та почуття.

2. Відмінності міжемоціями і почуттями.

3. Видиемоційнихстанів: настрій, стрес, афект, пристрасть.

4. Практична робота.

Емоції - реакції людей і тварин на впливи внутрішніх та зовнішніх подразників, що мають яскраво виражене суб'єктивне забарвлення. У процесі філогенетичного розвитку емоції стали для людини, по суті, першою «мовою», якою вона почала користуватись у спілкуванні з собі подібними.

Емоції є одним із головних механізмів регуляції психічної діяльності й поведінки суб’єкта, спрямованих на задоволення актуальних  потреб. Звичайно при задоволенні потреб людина зазнає позитивні емоції і, навпаки, у разі неможливості отримати бажане – негативні.

Почуття - відображення у свідомості людини її суб'єктивного ставлення до дійсності при задоволенні або незадоволенні вищих потреб.

 Почуття формуються під час суспільного розвитку людини та змінюються залежно від конкретних соціальних умов, вони породжуються цією дійсністю;

 по-друге, вони завжди мають свій об’єкт, який їх викликає (предмети, явища природи, вчинки людей, їх взаємовідносини, суспільні події тощо);

 по-третє, почуття людини мають особистісний характер: у них відображається значущість предметів і явищ для людини в конкретній ситуації.

Емоції та почуттярозрізняються за походженням:

1. Емоції первинні, почуття вторинні.

2. Емоції елементарні психічні явища, почуття - складні.

3. Емоції тісно пов’язані з інстинктивною, безумовно-рефлекторною підкорковою діяльністю головного мозку, почуття - кіркові утворення.

Емоції притаманні людині і тварині, почуття - лише людині.

5. Емоції регулюють відносини людини із середовищем, почуття - її стосунки як особистості з іншими людьми.

Функції емоцій та почуттів:

• впливова  (регулятивна);
• спонукальна (комунікативна);
• сигнальна.

Види емоцій та почуттів:

• прості (задоволення первинних потреб, наприклад, почуття голоду, спраги, ситості тощо);
• складні (страждання, депресія, тривога тощо).

Велику роль відіграє II сигнальна система, яка впливає на протікання емоцій та може стримувати їх. Ліва півкуля головного мозку відповідає за позитивні емоції, а права – за негативні емоції.

Види почуттів:

• моральні (почуття, в яких виявляється стійке ставлення людини до суспільних подій, до інших людей, до самої себе);
• естетичні (відчуття краси, явищ природи, праці, гармонії барв, звуків, рухів,форм);
• інтелектуальні (емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності).

Які з названих почуттів ви віднесете до: моральних, естетичних та інтелектуальних? Перелік почуттів: сумніви (інт.), іронія (ест.), подив (інт.), почуття обов’язку (мор.), допитливість (інт.), насолода (ест.), цікавість (інт.).

Види емоційних станів:

Стрес - стан, що характеризується максимальною мобілізацією всіх сил, напругою. Чинник, який викликає стан стресу, називається стресором.Розрізняють фізіологічні стресори (надмірне фізіологічне навантаження, висока або низька, фізичні травми, інфекції, больові відчуття тощо) і психологічні стресори (загроза, небезпека, образа, інформаційне перевантаження і т. п.).

Афект - короткочасний, швидкоплинний емоційний спалах, що характеризується змінами у свідомості, порушенням вольового контролю. Будь-яке почуття може переживатися в афективній формі (захоплення, гнів, лють, релігійний екстаз та ін.).

 Афект виникає раптово у вигляді спалаху. При цьому змінюються увага й сприймання.

Людина утримує в полі уваги тільки ті об’єкти, які пов’язані з переживанням. Усе інше усвідомлюється недостатньо, що є однією з причин практичної некерованості цим станом.

Пристрасть - сильні й триваліемоції, що на певний час забарвлюютьжиттяіндивіда, істотнопозначаються на спрямованості й динаміційогодіяльності. Цевиразний сигнал особистісногосмислу предмета його потреби - мотиву, відякогозалежитьжиття. Пристрастьвиявляється у зосередженостііндивіда на якомусьпредметі. Переживаючипристрасть, людинастраждає,стаєпасивноюістотою; вона начебтоперебуваєпідвладоюякоїсьсили, хочаця сила й виходитьвіднеї.

Виконання практичної роботи

1. Діагностика власного емоційного стану «Будиночки», «Країна емоцій» за методикою Тетяни Зінкевич – Євстигнєєвої.

Обладнання:індивідуальна діагностична карта „колір - почуття”, кольорові олівці – бажано всіх учнів забезпечити однаковими кольоровими олівцями чи фломастерами для того, щоб потім було легше провести порівняльну діагностику в межах класу.

Попередня підготовка. Для психологічного розігріву та налаштування на роботу використовується казковий фрагмент:

- Десь дуже далеко, а може – й зовсім поруч, є чарівна казкова країна, де живуть Почуття: Радість, Задоволення, Страх, Провина, Образа, Сум, Злість та Цікавість. Живуть вони всі дружно, кожен у власному маленькому будиночку: хтось живе у червоному, хтось у синьому, а хтось – у жовтому.

Та одного разу сталося лихо – налетів на країну страшний буревій. Вітер був настільки сильний, що зривав дахи з будинків. Жителі казкової країни встигли заховатися, але врятувати хатинки їм не вдалося. Звісно, всі були страшенно засмучені. Та, як відомо, сльозами лиху не зарадиш, тож всі дружно взялися до роботи і швидко відбудували свої будиночки. Тільки-но Почуття зібралися розфарбувати їх кольорами барвистої веселки, як виявилося, що буревій забрав із собою усю чарівну фарбу... Бідні Почуття тепер не знали, де чий будиночок...

- Друзі, погляньте, у нас є наші кольорові олівці і ми, здається, можемо зарадити жителям чарівної країни. Давайте допоможемо Почуттям і розфарбуємо їхні будиночки, для кожного Почуття – у окремий колір... 

2. Вправа «Країна емоцій»

Мета: діагностика емоційного стану особистості.

- Як ви вважаєте, почуттям сподобалися  розфарбовані для них будиночки?  Так, їм сподобалися будиночки, вони вирішили віддячити  нам, полетівши на повітряній кулі та показати свою чудову країну. Давайте ми допоможемо мешканцям розфарбувати карту країни, щоб її легко було знайти з повітряної кулі. Їх країна незвичайна, бо має форму у вигляді людини.

Інтерпретація карти

Мета: аналіз різних сфер життєдіяльності відповідно різних частин тіла.

1 зона – голова (за допомогою цих емоцій ми сприймаємо світ);

2 зона – тулуб (емоції «тут і тепер»);

3 зона – руки (емоції, котрі відчуваємо під час спілкування з оточуючими нас людьми);

4 зона – стегна (емоції стосовно творчості);

5 зона – ноги (емоції, з якими ми йдемо по життю).

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. Закріплення набутих знань

1. Робота в групах

I група. Складіть сенкан – п’ятирядковий вірш про емоції та почуття.

1 рядок: ключове слово.

2 рядок: два прикметники.

3 рядок: три дієслова.

4 рядок: ключова фраза з теми сенкана.

5 рядок: іменник-синонім.

Наприклад,   

Емоції

Позитивні і негативні

Орієнтують, попереджають, надихають

Суб’єктивний стан людини

Почуття.

IIгрупа. Складіть казку про емоції та почуття, дотримуючись певної структури:

1. Жили-були або жив-був….(2-3 речення).

2.  І ось одного разу…(4-5 речень).

3. І тоді…

4. Кульмінація (головна подія, випробування)

5. Чим справа закінчилася.

6. Мораль цієї казки така….

IIIгрупа. Розробити поради «Як керувати своїми емоціями».

2. Вправа «Хмаринки»(учні визначають проблеми, які призвели до виникнення негативних емоцій).

3. Вправа «Крила успіху» (учні записують ситуації, в яких вони відчували себе успішними.

4. Вправа «Ресурси» (учні дають поради «Як подолати негативні емоції»).

5. Вправа «Побажання» (учні пишуть один одному свої побажання).

IV. Рефлексія (підведення підсумків)

- Що сподобалося?

- Що нового дізналися?

Оцінювання.

V. Домашнє завдання: створення атласу «Емоцій та почуттів».

Тематична контрольна робота № 2. Психологія творчості та психологія особистості. Емоційно-почуттєвий світ людини

Мета: перевірити знання, вміння та навички за ІІ семестр; розвивати навички логічного мислення; виховувати відповідальне ставлення до виконання роботи

Обладнання: бланки з тестовими завданнями.

Хід уроку

1. Організаційний момент

2. Пояснення виконання тематичної контрольної роботи

3. Виконання учнями тестових завдань

1-варіант

1.Чи потрібен високий інтелект для розвитку творчих здібностей?

а) так;   б) ні.

2. Дії, скеровані на досягнення свідомо поставлених цілей, пов’язані з подоланням труднощів:

а) мимовільні рухи і дії; б) довільні дії; в) вольові дії; г) набуті дії.

3. Діяльність, яка спрямована  на створення нового оригінального продукту у сфері науки, мистецтва, техніки, виробництва:

а) творчість; б) здібності; в) вміння; г) талант; д) знання.

4. Виберіть одну правильну відповідь:

а) Здібності передаються спадково. У родині музикантів зазвичай народжуються талановиті музиканти, у родині математиків - математики тощо;

б) Здібності – це надумана проблема. Успіх діяльності кожної людини в одній або декількох областях залежить від його переконань, інтересів, нахилів, вольових якостей;

в) Людина народжується з певними задатками, які в процесі життя, праці, виховання та самовиховання розвиваються в здібності.

г) Дитина в момент народження є «чистою дошкою». Розвиток її здібностей повністю залежить від умов життя та виховання.

5. Вставити пропущені слова або закінчити речення:… - цей стан виникає в екстремальній  ситуації, вимагає від людини мобілізації сил та енергії.

а) стрес;

б) афект;

в) страх;

г) ейфорія;

д) напруга.

6. Вставити пропущені слова або закінчити речення:

Психічна особливість людини, яка проявляється в подоланні перешкод на шляху до поставленої мети –це…

а) настрій; б)імпульсивні дії; в)афект; г)депресія; д)воля; є)стрес.

7.Назвіть різновиди почуттів та наведіть приклад.

8. Як ви розумієте вислів В.Ключевського «Гідна людина не та, у якої немає вад, а та, у якої є чесноти».

9. Що відбудеться, якщо на Землі настане вічна темнота? Перерахуйте наслідки фантастичної події.

10. З’ясуйте відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1)індивід, індивідуум	а) сукупність своєрідних психічних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
2)індивідуальність	б)поняття, вироблене для відображення соціальної природи людини, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності.
3) особистість	в) окремий організм, який існує самостійно, окрема людина, особа.

 

11-12. Ознайомтесь із ситуацією і проаналізуйте її, враховуючи подані нижче запитання.

1. Визначте тип темпераменту Оленки.

2. Які властивості вищої нервової діяльності Оленки можна виділити на основі аналізу її поведінки? Аргументуйте свою відповідь, базуючись на описі поведінки Оленки.

Рухлива, міміка обличчя жива, легко йде на контакт з подругами, іноді через жвавість свого характеру забуває про свої обіцянки та доручення. На запитання: «Як справи?»,  найчастіше  відповідає з усмішкою:  «Дуже добре». Хоча справи у неї часто вже й не такі хороші, бо стала гірше навчатися. Про свої успіхи з радістю повідомляє своїм сусідам. Про погані оцінки говорить: «Це у мене так, випадково». Іноді засмучується, але не надовго. Настрій у неї переважно веселий та бадьорий. Легко захоплюється всім новим, але порівняно швидко втрачає до нього інтерес. Дівчина дуже говірка.

2-варіант

1. Природжені анатомо-фізіологічні риси індивідуума, природна передумова його розвитку: а) вміння; б) задатки; в) талант; г) здібності; д) геніальність,

е) обдарованість.

2. Сукупність індивідуальних особливостей особистості, які виявляються у її діяльності:

а) увага; б) позиція особистості; в) характер; г) темперамент;

д) спрямованість.

3. Особистісне оцінне судження, виражене в позитивному ставленні індивіда до самого себе:

а) самоаналіз; б) стимулювання самого себе; в) самоповага; г) самооцінка.

4. Спосіб діяльності спрямований на досягнення поставленої навчальної мети це:

а) принцип навчання; б) метод навчання; в) структура навчання; г) мотиви навчання.

5. Оберіть правильну відповідь:

а) емоції є у людини та тварини; б) емоції та почуття є лише у людей;

в) емоції та почуття є у людини,  а у тварини лише емоції; г) емоції та почуття є у людей та тварин.

6. Розташуйте потреби людини у визначеній А. Маслоу ієрархії:

а) потреби в самоактуалізації; б) фізіологічні потреби; в) потреби в безпеці; г) потреби в повазі;  д) соціальні потреби.

7. Перерахуйте види емоційних станів.

8. Як ви розумієте вислів Ганса Вінклера «Вміти сприймати недосконалість інших - ознака вищої гідності».

9. Як нестандартно можна використати лінійку.

10. Ознайомтесь із ситуацією та проаналізуйте її, враховуючи нижче запитання.

1. Які типи темпераменту притаманні матері та сину?

2. Які рекомендації Ви б надали матері, якщо вона звернулась до Вас як до психолога за допомогою?

Ранок. Мати поспішає на роботу, просить сина одягатися швидше. Їй ще треба встигнути завести першокласника Андрія до школи. Спочатку він дуже старанно складав портфель, вирівнюючи і співставляючи з розкладом занять кожен зошит, потім – кожен підручник, потім все шкільне приладдя. Зараз зосереджено посапуючи, Андрій старанно зашнуровує черевик, так, щоб не пропустити ні однієї дірочки.

«Господи, чому ж ти такий вередливий», - не витримує мати. «Я ж прошу тебе швидше, а ти вовтузишся, як черепаха».

Вона швидко доїдає свій бутерброд, бере до рук шнурок, пропускаючи непотрібні дірочки, блискавично зав’язує черевики: «Біжи, умивайся швидше!» Але зазирнувши через хвилину до ванної кімнати, вона бачить, що син з цікавістю розглядає малюнок на обгортці мила, забувши навіть увімкнути кран. «Що ти втупився, ніби баран,» - обурюється мати. «Ти її вже сто разів бачив. Я ж тебе благаю поквапитися, а то ми знову запізнимося,» - і  далі гучний ляпас по м’якому місцю.

Вона вириває у дитини папірець, відкручує кран. Миє однією рукою заспане обличчя сина, жінка відчуває, як під пальцями у його очей теплішає вода, і вже сама не може утримати сльози каяття.

«Господи,» - голосить вона вголос. « Чому ти в мене такий копуха?»

11-12. Напишіть твір-есе на тему «Емоційне життя людини докорінно відрізняється від емоцій тварин».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Календарно – тематичне планування для 11 класу

№	Зміст навчального матеріалу І семестр	Заплановано – 17 годин	Проведено
	Розділ ІV. Емоційно-почуттєвий світ людини	1
1.	Конфлікт як психологічне явище	1
	РозділV. Основи психології спілкування	7
2.	Тема 1. Поняття спілкування	1
3.	Тема 2. Види та типи спілкування	1
4.	Тема 3. Діагностика бар’єрів спілкування	1
5.	Тема 4. Тиск і підтримка особистості у соціумі. Конформізм, нонконформізм та колективізм.	1
6.	Тема 5. Критика та психологічна реакція на неї індивіда	1
7.	Тема 6. Психологія лідерства. Формальний і неформальний авторитет	1
8.	Тема 7. Емпатія, відвертість та довіра як умови ефективного спілкування	1
9.	Тематична контрольна робота №1. Емоційно -почуттєвий світ людини. Основи психології спілкування	1
	ІІ семестр
	Розділ VІ. Психологія вибору професій	3
10.	Тема 1. Діагностика професійних інтересів та здібностей	1
11.	Тема 2. Світ сучасних професій і спеціальностей. Професіограма.  Професійна придатність	1
12.	Тема 3. Ринок праці та вибір професії	1
13.	Розділ VІІ. Основи ділового та публічного спілкування	3
14.	Тема 1. Психологія ділового та публічного спілкування	1
15.	Тема 2. Публічний виступ	1
16.	Тема 3. Психологія публічного спілкування. Основні техніки самовладання та самопрезентації	1
17.	Тематична контрольна робота №2. Психологія вибору професій. Основи ділового та публічного спілкування	1

 

 

Розділ ІV. Емоційно-почуттєвий світ людини

Тема 1. Конфлікт як психологічне явище

Мета уроку: ознайомити учнів з поняттям «конфлікт»; показати, які існують шляхи виходу з конфліктів; розвивати  вміння відстоювати та аргументувати свою позицію; формувати комунікативну компетентність і здатність до толерантної поведінки.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: роздатковий матеріал, мультимедійна презентація, тестові завдання.

Епіграф до уроку: «Жити - означає мати проблеми. Вирішувати їх -означає зростати інтелектуально».

Дж. П. Гілфорд, психолог

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

- Доброго дня, шановні учні! Я рада бачити вас, сподіваюсь і ви також раді бачити мене. Бажаю вам гарного настрою та плідної праці протягом уроку.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Ми живемо у світі, де сонячне світло порозуміння часто заступають темні хмари образ, холодний вітер підозр, блискавки конфліктів. Як зберегти прекрасну погоду в нашій душі, жити в мирі, злагоді та радості? Як не «змокнути» під дощем непорозуміння і як допомогти в цьому іншим? Відповіді на ці питання ми отримаємо на цьому уроці.

- Шановні учні, як ви вважаєте, якою буде тема нашого уроку?

Сьогодні на уроці ми поговоримо про те, що таке конфлікт, причини виникнення та шляхи його вирішення.

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

 Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Конфлікт як психологічне явище».

Мета уроку: ознайомити вас з поняттям «конфлікт»; показати, які існують шляхи виходу з конфліктів; розвивати  вміння відстоювати та аргументувати свою позицію; формувати комунікативну компетентність і здатність до толерантної поведінки.

ІV. Вивчення нового матеріалу

 Вивчення цієї теми  хотіла б розпочати  притчею про добро та ввічливість. Прослухайте її, будь ласка, та дайте відповідь на запитання:

«Які думки виникли під час прослуховування притчі? У чому полягає її повчальний зміст?»

 

1. Притча «Доброта та ввічливість»

Одного разу до Вчителя прийшов юнак і попрохав дозволу займатися у нього.

- Навіщо це тобі? – запитав майстер.

- Хочу стати сильним та непереможним.

- Тоді стань ним! Будь добрим до всіх, ввічливим та уважним. Доброта та ввічливість принесуть тобі повагу інших. Твій дух стане чистим та добрим, тобто сильним. Уважність допоможе тобі помічати навіть дрібні зміни, це дасть можливість знайти шлях для того, щоб уникнути конфлікту, тобто виграти змагання, не вступаючи в нього. Якщо ж ти навчишся запобігати конфліктам, тоді станеш непереможним.

- Чому?

- Тому що тобі не буде з ким змагатися.

 Юнак пішов, але через декілька років повернувся до Вчителя.

- Що тобі потрібно? – запитав старий майстер.

- Я прийшов поцікавитися вашим здоров’ям та дізнатися, можливо вам потрібна допомога…

 І тоді Вчитель узяв його в учні.

(Учні висловлюють свої думки).

 

 Як бачимо, конфлікт – це проблема досить серйозна та актуальна.

Завдання. Оберіть одне прислів’я про конфлікт, яке вам найбільше до вподоби, обґрунтуйте свій вибір та поясніть його значення (ДОДАТОК Д).

Давайте з’ясуємо з вами, що таке конфлікт?

2.                 Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій до поняття «конфлікт», створення підґрунтя для подальшої роботи.

1. Що ви розумієте під поняттям «конфлікт»?

2. Чи можна дати однозначне визначення поняття «конфлікт»?

3. Якими бувають види конфліктів?

3. Інформаційне повідомлення про конфлікт (перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію учням про конфлікт.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, супроводжуваних складними колізіями.

Конфлікт - це зіткнення окремих людей чи соціальних груп, що виражають різні, часом протилежні цілі, інтереси

Слово "конфлікт"(від латинського conflictus- боротися разом) викликає у більшості людей відверто негативні почуття і думки. Під ним розуміють зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів, серйозні розбіжності, гостру суперечку в спілкуванні.

Є кілька причин того, чому ми намагаємося не конфліктувати:

- конфліктувати страшно. Можна зовсім зруйнувати стосунки і образити близьку і рідну людину;

- конфліктувати погано. Ми боїмося набути тавро "поганої", "сварливої" людини;

- наш досвід доводить, що конфлікт - це болісно. Багатьох із нас переслідують спогади про сварки батьків і про те страшне напруження, що викликало їхнє небажання розмовляти один  з одним.

Єдиною моделлю вирішення наших проблем у стосунках з іншими людьми часто стає для нас те, як розв’язували конфлікти наші батьки.

Водночас конфлікти –невід’ємна частина життя. Варто зрозуміти, що конфлікт - це нормально. Всі люди різні, і відмінності сприймати дуже важко. Конфлікт є проявом незгоди між двома чи кількома людьми або ідеями. Він передбачає, насамперед, взаємодію, діалог. Сторони конфлікту завжди впливають одна на одну, дії однієї сторони викликають "відповідь" словами або діями іншої сторони.

Саме тому конфлікт може стати початком розвитку гармонійних стосунків, поліпшення свого життя й життя інших, можливістю реально щось змінити. Але така можливість виникає лише за умови позитивного спілкування, взаємодії між його сторонами.

Ключ до взаємовигідного розв’язання конфлікту полягає в тому, щоб по можливості задовольнити обидві сторони, шляхом взаємного толерантного ставлення досягти консенсусу або компромісу.

4. Робота з епіграфом

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

- Шановні учні, прочитайте епіграф, будь ласка, як ви його розумієте?

 

«Жити -означає мати проблеми.

Вирішувати їх - означає рости інтелектуально».

 (Дж. П. Гілфорд, психолог)

Як бачимо, конфлікти є складовою частиною нашого життя.  Вони можуть нас спіткати під час знайомства з новою людиною або новими ситуаціями. Можна навіть сказати, що якимось чином конфлікти навіть необхідні нам для розвитку ситуацій та відносин, для особистісного росту. Хоча досить часто конфліктну ситуацію ми переживаємо  як серйозну неприємність. Тому необхідно навчитися конструктивно вирішувати конфліктні ситуації.

• Які конфлікти найчастіше всього виникають у вашому житті?

 Як показує нам життя, що однією з актуальних проблем сучасного суспільства є проблема конструктивної співпраці та взаємодії.

5. Інформаційне повідомлення про структуру конфлікту.

Мета: інформувати учнів про структуру конфлікту.

Розглянемо структуру конфлікту.

У конфліктології вироблена певна модель конфлікту.

Конфлікт
Конфліктна ситуація	Інцидент
Наслідки конфлікту (вихід з конфлікту)

6. Робота в групах над завданням

Щоб закріпити модель конфлікту, учні виконують завдання.

Ситуація 1

Між двома співробітниками не склалися стосунки. У приватній розмові один висловився не зовсім коректно стосовно свого співрозмовника. Той образився, грюкнув дверима і написав скаргу на першого. Вищий керівник викликав кривдника і примусив його вибачитися. «Інцидент вичерпано», -заявив керівник задоволено, маючи на увазі, що конфлікт розв’язано. Чи це так?

1.Зверніться до моделі конфлікту і визначте:

а) що є конфліктом;

б) конфліктною ситуацією;

в) інцидентом.

2. Які наслідки конфлікту?

Ситуація 2

Цікава конфліктологія

 Група підлітків зібралася послухати музику. Думки розділилися: одні хотіли слухати поп-музику, а інші були любителями «металу». Зав’язалася суперечка. Пристрасті вирували...

Обговорення

-Якими можуть бути шляхи розв’язання конфлікту?

 Кожна група має запропонувати вихід із ситуації, що склалася, і відповісти на запитання.

 Після виступів учнів учитель підводить учнів до розуміння того, що існує три шляхи виходу з конфлікту:

1.Конструктивний (гумор, поступки, компроміс, співробітництво, усвідомлення позиції сторін).

2.Деструктивний (погроза, насильство, брутальність, приниження, перехід на особистості, розрив відносин).

3. Ігнорування (відхід від розв’язання проблеми).

Розв’язуючи конфлікт, люди беруть на озброєння певну стратегію.

7. Робота в групах над завданням

Завдання:кожна група повинна порівняти надані тексти девізів з назвою стилів у конфлікті і правильно співвіднести девіз і стратегію.

 Девізи:

«Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникатиму його».(Уникнення)

«Щоб я переміг, ти повинен програти».(Конкуренція)

«Щоб ти виграв, я повинен програти».(Пристосування)

«Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти».(Компроміс)

«Щоб виграв я, ти повинен теж виграти».(Співробітництво)

8. Інформаційне повідомлення про стилі поведінки у конфліктній ситуації

(перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію учням про стилі поведінки.

Коли людина перебуває у конфліктній ситуації, то для розв'язання проблеми їй потрібно визначити свій стиль поведінки. Фактично це стратегія розв'язання конфлікту.

Стратегії, тобто різні способи розв’язання конфліктної ситуації, можна поділити на п’ять груп. Графічно їх можна представити у сітці Томаса - Кілмена (визначення п’яти основних стилів розв’язання конфліктів розробили Кеннет У. Томас та Ральф X. Кілмен у 1972 p.).

Сітка Томаса - Кілмена

Активна реакція	Конкуренція		Співробітництво
		Компроміс
Пасивна
реакція	Ухиляння		Пристосування

Розглянемо докладніше ці стилі поведінки в конфліктній ситуації.

 Суперництво (конкуренція) -коли людина прагне поставити власні цілі вище від інтересів людей і взаємин з ними. При такій моделі поведінки людина діє за принципом «мета виправдовує засоби» та «сильний завжди правий». Така людина агресивна, всіх критикує, прагне контролювати інших. Така модель поведінки ще більше поглиблює конфлікт чи спричиняє нові конфлікти. Але бувають випадки, коли потрібно відстояти справу, коли стосунки важать менше, бо рішення приймається в екстремальних ситуаціях. Тоді така модель розв’язання конфлікту буде доцільною.

 Компроміс - коли частково задовольняються домагання і прагнення обох сторін. Але оскільки повністю їх інтереси не задовольняються, то невдоволення з обох боків може призвести до нових конфліктів. Компроміс - не найкращий варіант виходу з проблем. Він занадто затягується, супроводжуючись своєрідним торгом - кроками / поступками.

Щоправда, така модель доцільна, коли вирішується не зовсім важлива справа і коли немає часу; коли потрібна тимчасова домовленість.

 Уникнення- коли людина відмовляється і від власних інтересів, і від підтримки позитивних стосунків з протилежною стороною. Напруга від цього не знижується. З’являється незадоволення, що призводить до нових проблем. Не втручатись у конфлікт буває корисно, коли відбуваються дрібні сварки між дітьми. Діти занадто часто конфліктують між собою, але часто і миряться. Відмовившись від участі у дрібних конфліктах, ігноруючи їх, можна знизити напругу цих конфліктних ситуацій.

Поступка (пристосування) - коли людина відмовляється від власних інтересів заради інтересів іншої людини, підтримки з нею добрих взаємин. Постійне використання такої моделі призводить до того, що така людина постійно буде програвати. А це не завжди впливає на оточуючих позитивно, навпаки, збільшує їх агресивність, натиск, бажання нових поступок. Таку поведінку можна використовувати тільки як тимчасову, вона доцільна у стосунках з близькими людьми, слабкими і хворими.

Співпраця (співробітництво) - коли людина прагне реалізації як високих власних інтересів, так і інтересів протилежної сторони. Конфлікт розв’язується під час досягнення спільної перемоги в результаті співпраці, а не окремих перемог кожної сторони. Співпраця сприяє подальшому зближенню людей, встановленню довготривалих взаємин між людьми. Ця модель потребує значних затрат часу, але дає дійсний результат - добрі взаємини, нові ідеї, задоволення інтересів обох сторін, ділові стосунки.

9. Тестування учнів за методикою К. Томаса «Стилі вирішення конфліктів» ( ДОДАТОКЕ ).

Мета тестування:допомагає визначити власний стиль розв'язання конфлікту.

10. Інформаційне повідомлення «Шляхи виходу з конфлікту»

Мета: надати інформацію учням про шляхи виходу з конфлікту.

•         Як успішно розв’язати конфлікт?

Існує три шляхи виходу з конфлікту.

1. Переговори-це процес, під час якого сторони намагаються розв’язати конфлікт шляхом безпосереднього обговорення між собою. Сильна сторона переговорного процесу полягає в тому, що все залежить від самих сторін - як процес, так і результат безпосереднього обговорення.

2. Медіація. Під час медіації в процес вступає третя сторона - посередник, мета якої допомогти опонентам домовитися. Виконуючи роль стороннього спостерігача і допомагаючи їх спілкуванню, медіатори намагаються сприяти пошуку сторонами рішення типу «виграш - виграш». І хоча медіатор бере на себе відповідальність за процес, все ж опоненти контролюють предмет дискусії та її результат.

3.Арбітраж.У випадку арбітражу третя сторона контролює не тільки процес, але й результат. Арбітри вирішують, що саме сторонам необхідно зробити для розв’язання конфлікту, і зазвичай наділені владою, здатною примусити сторони виконати відповідне рішення. У суперечках між дітьми арбітрами часто виступають батьки.

Обговорення

1. Унаслідок розв’язання конфлікту трьома способами, якими можуть бути наслідки?

2.Як почуватимуться себе учасники  в різних випадках вирішення

конфліктної ситуації, використовуючи конструктивний, деструктивний способи таігнорування?

З. Який шлях, на ваш погляд, найбільш оптимальний і заподіє менше потрясінь?

4. Конфлікт - це і руйнування, і творення нових відносин водночас, оскільки суперечності, що лежать в його основі, мають бути усвідомленими. Замість того, щоб боятися та прагнути уникнути конфлікту, необхідно з’ясувати суть конфлікту та намагатися його вирішити конструктивним шляхом.

Завдання.Розробіть правила поведінки під час конфлікту.

Учні розробляють правила поведінки під час конфлікту «Кодекс поведінки», записують їх на ватмані та вивішують; відбувається загальне обговорення.

Шість правил, дотримання якихдозволяєподобатися людям (за Дейлом Карнегі)

1. Щиро цікавтесь іншими людьми.

2. Посміхайтеся.

3. Пам’ятайте, що ім’я людини - це найбільш солодке і важливе для неї слово будь-якою мовою.

4.Будьте гарним слухачем. Заохочуйте інших говорити про самих себе.

5.Говоріть про те, що цікавить вашого співрозмовника.

6. Навіюйте вашому співрозмовнику думку про його значущість і робіть це щиро.
V. Підбиття підсумків

- Шановні учні, чи змінилася ваша думка про конфлікт?

Психологи  пропонують  безліч  варіантів  виходу зі  стресу  або

розслаблення. Один із них -подивитися на палаючу свічку і розслабитися. Проживаючи життя, ми знову і знову потрапляємо в конфліктні ситуації, але ми не повинні лякатися цих об’єктивних обставин. Нам необхідно вирішувати конфлікти так, щоб ніхто й не здогадувався, що вони були. Іна завершення хочу сказати, що використання конструктивних шляхів вирішення конфлікту допоможе вам зберегти друзів і не мати ворогів.

Оцінювання.

VI. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал уроку.

2. Написати твір-есе на тему епіграфа сьогоднішнього уроку.

Розділ V. Основи психології спілкування

Тема 1. Поняття спілкування

Мета: ознайомити учнів з поняттям «спілкування» та його функціями;  формувати навички групової взаємодії та ефективного спілкування; виховувати толерантність до інших під час спілкування.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: відео «Історія про рай і пекло», презентація «Функції спілкування», картки для групової роботи. 

Хід уроку

І. Організаційний етап

 - Доброго дня, шановні учні, бажаю вам гарного настрою та плідної праці протягом уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

• Шановні діти, як ви вважаєте, з якими попередніми темами пов’язана наша сьогоднішня тема?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Перегляд відео (притча «Історія про рай і пекло») для активізації уваги учнів

Якось один іудейський мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай та пекло.

Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, посеред якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили  і плакали  голодні  та нещасні люди. Вони страждали, бо не могли поїсти, хоча в руках у них були ложки. Але ручки цих ложок були дуже довгі – довші за руки.

«Так, це справді пекло», - сказав мудрець.

Тоді Господь відвів мудреця до іншої кімнати, що була точнісінько така, як перша. Посеред цієї кімнати стояв такий самий казан з їжею, а люди, що були в кімнаті, тримали точнісінько такі самі ложки. Але люди ці були ситі, щасливі й веселі.

«Так це ж рай!» - вигукнув мудрець.

Обговорення

- Що відрізняло людей в одній кімнаті від тих, що були в іншій?

- Що зробили щасливі люди і були в змозі зробити нещасливі?

‑Що допомогло людям у раю бути щасливими?

ІV. Повідомлення теми та очікуваних результатів

Людина єсуспільною істотою. Вона навчається та працює, ходить до крамниці та у гості до інших, їздить у транспорті, відвідує музеї, театри. У суспільстві ми стаємо людьми й налагоджуємо контакти з іншими, тобто спілкуємося. Жодна спільна діяльність неможлива без координації людських дій, узгодження цілей, обміну думками тощо. Завдяки спілкуванню між людьми формуються їхні почуття та переконання. Жити у суспільстві  - означає спілкуватися. Тема нашого уроку «Поняття спілкування».

Мета уроку: ознайомити вас з поняттям «спілкування» та його функціями;  формувати навички групової взаємодії та ефективного спілкування; виховувати толерантність до інших під час спілкування.

Тому сьогодні на уроці ми розглянемо такі основні питання:

• Поняття спілкування.
• Функції спілкування.
• Значення спілкування для координованої спільної діяльності.

Очікування:

• Діти,  а для чого нам необхідні знання про спілкування та його функції?
• Як ми ці знання використаємо у подальшому житті?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з епіграфом уроку

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати.

- Шановні учні, прочитайте епіграф, будь ласка.

«Єдина розкіш – це розкіш людського спілкування».

А. Сент-Екзюпері

- Шановні діти, як ви розумієте зміст висловлювання французького письменника ХХ століття?

2. Вправа «Мозковий штурм»  Спілкування – це…

Мета:виявлення асоціацій до поняття «спілкування», створення підґрунтя для подальшої роботи.

Обговорення:

- Які образи й асоціації викликає у вас слово «спілкування»?

- Що означає, на вашу думку, слово «спілкування»?

Спілкування -це, по-перше, складний, багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що виникає на основі потреб і спільної діяльності та включає в себе обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого; по-друге, це взаємодія суб’єктів через знакові засоби, викликана потребами спільної діяльності та спрямована на значимі зміни стану, поведінки партнера.

У найзагальнішому значенні спілкування виступає як форма життєдіяльності.

3. Робота в парах

Інструкція. Обговоріть у парах, в яких справах впродовж дня ви мусили шукати порозуміння з іншими та якою була мета цього спілкування. Складіть стислий перелік.

 Як бачимо, людина здатна нормально розвиватися лише в суспільстві, тільки спілкуючись з іншими людьми. Відомий вам з дитинства, улюблений герой Робінзон Крузо, силою обставин був відірваний від суспільства. Він важко переживав своє становище й усі роки життя на безлюдному острові мріяв побачити на горизонті корабель, що поверне його до людей.

 Саме можливість спілкування з іншими дарує нам радість, хоч інколи й породжує проблеми. Коли проблем забагато, дехто спересердя може навіть сказати: Ось би втекти зараз на безлюдний острів!» Та через якийсь час, побувши на самоті, ми відчуваємо нездоланну потребу у спілкуванні з іншими людьми.

4. Інформаційне повідомлення «Функції спілкування» (перегляд мультимедійної презентації)

Мета: надати інформацію про функції спілкування.

Спілкування виконує цілий ряд різних функцій:

1. Комунікативна функція - зв’язок людини з світом у всіх формах діяльності.

2. Інформаційна функція виявляється у відображенні засобів оточуючого світу. Вона здійснюється завдяки основним пізнавальним процесам. У процесі спілкування забезпечується отримання, зберігання та передача інформації.

3. Когнітивна функція полягає в усвідомленні сприйнятих значень завдяки мисленню, відображенню, фантазії. Ця функція пов’язана з суб’єктивними характеристиками партнерів, з особливостями їх праг­нення до взаємопізнання, до необхідності розкрити психологічні якості особистості.

4. Емотивна функція полягає в переживанні людиною своїх стосунків з оточуючим світом. У процесі спілкування ці переживання вторинно відображаються у вигляді взаємовідносин: симпатій -  антипатій, лю­бові -ненависті, конфлікту - злагоди тощо. Дані взаємовідносини визначають соціально-психологічний фон взаємодії.

5. Конативна функція пов’язана з індивідуальними прагненнями людини до тих чи інших об’єктів, які виступають в формі побуджувальних сил. Завдяки цій функції відносини реалізуються в конкретній поведінці.

6. Креативна функція пов’язана з творчим перетворенням дійсності.

У цілому функції поділяються:

•         Інформативно-комунікативна - з нею пов’язані усі процеси, які охоплюють сутність таких складників спілкування, як передача-прийом інформації та відповідна реакція на неї.
•         Регулятивно-комунікативна - відбувається процес коригування поведінки, коли людина може вплинути на мотиви, мету спілкування, програму дій, прийняття рішень.
•         Афективно-комунікативна - відбувається взаєморегуляція та взаємокорекція поведінки, здійснюється своєрідний контроль над усією сферою діяльності партнера. Тут можуть реалізуватися можливості навіювання, наслідування, вживаються усі можливі засоби переконання.

5. Робота в групах

Завдання для І групи. Поясніть, як ви розумієте вислів філософа: «Чим раніше людина осягне правила спілкування, тим менше помилок вона зробить, тим менше заподіє шкоди собі й іншим».

Завдання для ІІ групи. Від чого залежить успішність спілкування людей?

Складіть та запишіть список якостей та вмінь людини, які необхідні для ефективного спілкування.

Завдання для ІІІ групи. Спробуйте сформулювати кілька основних правил спілкування, якими ви керуєтеся в своєму житті.

 Учні презентують свої наробки.

V. Підведення підсумків уроку

Заповніть пропуски  в тексті:

Спілкування - це…

Воно є важливим для людини, оскільки…

Спілкування має такі функції…

Висловіть власні судження з приводу нашого уроку, доповнюючи незакінчене речення:

«Мені було…, тому що…».

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект;*розробити правила гарного співрозмовника.

Тема 2. Види та типи спілкування

Мета: ознайомити учнів з видами та типами спілкування, соціальною перцепцією; формувати навички конструктивного спілкування під час роботи в групі; розвивати вміння розуміти та передавати інформацію невербальним шляхом; виховувати повагу один до одного.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійнапрезентація «Види та типи спілкування», роздавальний матеріал для роботи в групах.

Хід уроку

І. Організаційний етап

 - Доброго дня, шановні учні! Я рада бачити вас, сподіваюсь і ви також. Бажаю вам гарного настрою та успіху під час виконання роботи.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Що таке спілкування?

- Назвіть, будь ласка,  основні функції спілкування та охарактеризуйте їх.

- Хто розробив правила гарного співрозмовника, тоді зачитайте  нам їх.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 Спілкуючись один з одним, ми навіть не замислюємось над тим, скільки факторів та нюансів впливає на процес спілкування. Що ж відбувається? Ми зустрічаємо людину, сприймаємо її, спілкуємось та взаємодіємо з нею за допомогою мови, жестів. Від того, наприклад, яке перше враження справить на нас людина, як ми побудуємо сам обмін інформацією, залежатиме успіх спілкування.

ІV. Повідомлення теми та очікуваних результатів

 Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Види та типи спілкування».

Мета: ознайомити васіз видами та типами спілкування, соціальною перцепцією; формувати навички конструктивного спілкування під час роботи в групі; розвивати вміння розуміти та передавати інформацію невербальним шляхом; виховувати повагу один до одного.

- Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему?

- Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті?

- Що ви очікуєте від уроку?

Основні поняття:

1. Види та типи спілкування.

2. Засоби вербальної та невербальної передачі інформації.

3. Соціальна перцепція.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з епіграфом

Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати

«Якщо ви хочете, щоб життя посміхнулося вам, спочатку подаруйте йому свій настрій».

Бенедикт Спіноза

Обговорення

- Шановні учні, прочитайте епіграф, будь ласка,   та обгрунтуйте  його зміст.

2. Робота в групах

Мета: розвивати групові навички взаємодії під час опрацювання теоретичного матеріалу.

Завдання для І групи. Опрацювати роздатковий матеріал «Види та типи спілкування за змістом і засобами».

1. За змістом спілкування може бути матеріальним, когнітивним, кондиційним, мотиваційним, діяльнісним.

Матеріальне спілкування - це обмін предметами і продуктами діяльності. При матеріальному спілкуванні суб’єкти здійснюють обмін продуктами своєї діяльності, які виступають засобами задоволення потреб.

Когнітивне спілкування - це обмін знаннями (наприклад, у ході навчального процесу).

Кондиційне спілкування - це певний вплив на психічні стани іншого (наприклад, зіпсувати настрій партнеру).

Мотиваційне спілкування - це обмін цілями, потребами, інтересами. Таке спілкування спрямоване на передачу іншому певних установок або готовності діяти певним чином.

Діяльнісне спілкування- це обмін діями, навичками, вміннями тощо.

2. За метою спілкування можна поділити на біологічне та соціальне. Біологічне спілкування необхідне для підтримки та розвитку організму (пов'язане з задоволенням біологічних потреб).

Соціальне спілкування задовольняє ряд соціальних потреб осо­бистості (наприклад, потреба в міжособистісних контактах).

3. В залежності від засобів спілкування може бути безпосереднім та опосередкованим, прямим та непрямим.

Безпосереднєспілкування здійснюється за допомогою природних органів (руки, голосові зв'язки, голова тощо), без допомоги сторонніх предметів.

Опосередкованеспілкування характеризується використанням спеціальних засобів: природні предмети (камінець, палиця і та ін.) та куль­турні (знакові системи).

Прямеспілкування полягає в особистісних контактах і безпосеред­ньому сприйманні один одного (наприклад, розмова двох друзів).

Непрямеспілкування передбачає наявність посередників, якими можуть виступати інші люди (наприклад, під час переговорів між різними групами).

4. В залежності від спрямування спілкування може бути діловим та особистісним, інструментальним та цільовим.

Ділове спілкування- це спілкування на офіційному рівні і його змістом є те, чим зайняті люди в процесі трудової діяльності.

Особистісне спілкування зосереджене на проблемах, що складають внутрішній світ людей.

Інструментальне спілкування- це засіб для задоволення різних потреб.

Цільове спілкування служить засобом задоволення саме потреби в спілкуванні.

5. Виділяють вербальне та невербальне спілкування.

Вербальне спілкування- це спілкування за допомогою мови.

Невербальне спілкування- спілкування за допомогою міміки, жестів, пантоміміки.

6. В залежності від суб’єктів спілкування може бути міжіндивідним (тобто спілкування між окремими індивідами), індивідно-груповим (спілкування між індивідом і групою) та міжгруповим (між групами).

7. За тривалістю виділяють короткочасне і тривале спілкування, закінчене та незакінчене.

Завдання для ІІ групи. Опрацювати роздатковий матеріал «Засоби вербальної та невербальноїпередачі інформації».

Переважно люди спілкуються за допомогою мовлення, тобто слів.При цьому типі спілкування інформація підсилюється інтонаціями, логічними наголосами, пазами, гучністю голосу, швидкістю мовлення. Щоб спілкування було успішним, треба за допомогою мовлення надавати співрозмовникові образи, подібні до тих, що використовуються у його культурі.  При цьому увага концентрується не на собі, а на співрозмовникові. Але культура спілкування складається не тільки з говоріння, а й зі слухання. Про одну людину кажуть, що вона говорить, як співає. Про іншу – що вона вміє не лише слухати, а й чути. І дуже мало хто може поєднати в собі обидві складові культури спілкування.

Поряд зі словесною комунікацією існує несловесне спілкування, тобто певна система знаків, що використовується в процесі взаємодії людей.  До засобів такого спілкування належать жести, міміка обличчя, рухи тіла, контакт очей…

На жаль, донедавна значення цього виду спілкування недооцінювалось, як правило, тому, що найчастіше воно виявляється на підсвідомому рівні і не всі люди можуть його правильно розтлумачити. Водночас саме безсловесне (невербальне) спілкування надає важливу інформацію. За його допомогою передаються емоції, ставлення співрозмовників один до одного і до змісту розмови.

Вербальні і невербальні засоби спілкування можуть як підсилювати, так і послаблювати взаємодію. Наприклад, коли співрозмовник говорить одне, а невербальні засоби засвідчують інше, можна припустити, що він щось приховує або просто говорить неправду.

 Невербальні засоби спілкування з’являються у людини разом із появою її на світ, розвиваються протягом її життя і зумовлені соціокультурним середовищем. Існують, звичайно, жести та міміка, майже однакові в усіх народів (усмішка, гнівний погляд, хитання головою тощо). Водночас досить багато невербальних засобів, прийнятих лише однією нацією. Наприклад, більшість європейців передають свою згоду, хитаючи головою згори донизу. Болгари цим жестом передають незгоду, а японці – лише підтверджують, що уважно слухають співрозмовника.

 На особливості як вербальної, так і невербальної символіки впливає соціальне становище людини. Досить часто її престиж залежить від кількості жестів, якими вона користується. Якщо людина займає високе соціальне становище, вона, як правило, користується переважно мовними засобами, якщо ж вона менш освічена і має нижчий професійний статус, то в розмові частіше покладається на жести, ніж на слова.

 Специфічними засобами безсловесного спілкування є плач, сміх, кашель, вигуки на зразок: «Ой», «Ох», «Гей» тощо.

 З-поміж невербальних засобів, як особливі, вирізняють також простір чи дистанцію під час спілкування.

 Загалом чим вище соціально-економічне становище людини, тим менше вона користується жестикуляцією для передавання інформації.

Завдання для ІІІ групи. Опрацювати роздатковий матеріал «Формальне та неформальне спілкування»

Щодо ступеня залучення суб’єкта в сферу предметної діяльності розрізняються формальне і неформальне спілкування. Формальне спілкування є частиною певної сумісної діяльності людей, служить засобом підвищення якості цієї діяльності і є способом її організації. Спрямоване воно здебільшого на те, чим зайняті в даний момент люди, а не на їх внутрішній світ, внутрішні проблеми. Формальне спілкування в свою чергу можна поділити на формально-рольове, "контакт масок", світське і ділове:

Формально-рольове спілкування - це такий вид спілкування, при якому його зміст, засоби регламентовані соціальними ролями партнерів по спілкуванню: вчитель і учень, лицар і дівчина, співробітник міліції і порушник, стюардеса і пасажири літака тощо.

"Контакт масок" - спілкування, за якого відсутнє прагнення зрозуміти один одного. Використовуючи узвичаєні маски ввічливості, суворості, байдужості тощо, завдяки набору жестів, міміки, стандартних фраз приховується ставлення до іншої людини.

Світське спілкування - спілкування, яке визначається формальною ввічливістю, за якого люди виконують певний ритуал залежно від обставин.

Ділове спілкування - спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Неформальне спілкування зосереджене здебільшого навколо духовних і психологічних потреб внутрішнього характеру людей, їх інтересів (визначення свого місця в оточуючому світі, свого ставлення до тієї чи іншої людини, вирішення конфлікту, пошук сенсу життя та інше).

За характером впливу інформація, що йде від комунікатора, може бути спонукальною або констатуючою.

Спонукальна інформація висловлюється в наказі, розпорядженні, проханні, інструкції, пораді і розрахована на стимулювання певної дії.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення і передбачає зміну поведінки опосередковано і поступово.

Розрізняють два типи міжособистісної взаємодії - співпраця (кооперація) і суперництво (конкуренція), які залежать від обраної стратегіїта тактики спілкування.

У процесі спілкування знаходять свій вияв своєрідна суперечність: з одного боку, людина пристосовується до життя суспільства, засвоює його досвід, добуті людством наукові і культурні досягнення, а з другого - вона відособлюється, формується індивідуальна неповторність, самобутність, що пояснюється його основними функціями.

Завдання для ІV групи. Опрацювати роздатковий матеріал «Соціальна перцепція».

Під час спілкування можуть скластися взаємини різного характеру: взаєморозуміння, взаємовплив, непорозуміння, конкурентність, конфліктність, конфронтація тощо. У спілкуванні здійснюється своєрідна "презентація" внутрішнього світу особистості. Саме тому спілкування, виступаючи певною формою взаємодії однієї людини з іншою або з групою осіб, виявляє певні людські якості, розкриває, чого варта та чи інша людина.

Соціальна перцепція - сприйняття, спрямоване на створення уявлення про себе, інших людей, соціальних групах і соціальних явищах. Синоніми до соціальної перцепції – “сприймання особистості”,  “міжособистісне сприймання”.

До механізмів соціальної перцепції відносять: рефлексію, ідентифікацію, каузальну атрибуцію. Механізми соціальної перцепції розподіляються на:

• механізм оцінки самого себе:

 рефлексія  - усвідомлення людиною того, як вона сприймається партнером по спілкуванню, корекція своєї поведінки відповідно до можливої поведінки іншого. Зрозуміти іншого індивіда на рефлексивному рівні означає усвідомити, як він ставиться до суб'єкта сприймання;

• механізми пізнання й розуміння людьми один одного:

 ідентифікація - ототожнення себе з іншою людиною або з групою, зразком. Ідентифікація допомагає зрозуміти почуття іншого, його переживання, вчинки;

 емпатія (з грец. – співпереживання) – особливий механізм сприймання іншої людини, у якому домінує емоційне відображення її наявного внутрішнього світу;

• механізм, який забезпечує прогнозування поведінки партнера по спілкуванню:

 каузальна атрибуція – приписування іншому непритаманних йому рис. Це буває за відсутності інформації, яка примушує орієнтуватися на уявлення про “гарну” і “погану” людину.

Презентація учнями отриманих знань

Після обговорення в групах учні презентують отримані знання.

• Шановні учні, скажіть, будь ласка, «комунікація» та «спілкування» -  це різні чи тотожні поняття?

У деяких наукових працях ототожнюється поняття "комунікація" і "спілкування". Разом з тим між ними є різниця. Зазначимо, що комунікація - це передача інформації, повідомлення, відомостей. Комунікація, насамперед, пов'язана з опосередкованим спілкуванням, передачею інформації за допомогою технічних засобів (телефон, телетайп тощо), а також через засоби масової інформації.

3. Вправа «Передача інформації»

Мета: показати механізми створення неефективної комунікації, виявити фактори, що впливають на спотворення інформації у процесі спілкування.

Інструкція.За бажанням 5 учнів виконують роль телефоністів, що передають важливе повідомлення, а всі інші учні – експерти.  Телефоністи виходять за двері, їм зачитують повідомлення. Потім вони по черзі заходять до класу та говорять свою версію повідомлення. Експерти оцінюють, наскільки точно кожен передає зміст інформації.

Повідомлення

 Сьогодні в нас незвична погода. У мене зранку погане самопочуття та настрій, болить голова, якось усе сумно та невдало. А ще в четвер у нас контрольна робота з математики, а в неділю на 10 годину ми їдемо на виставку собак. Вона проводиться в будинку за кінотеатром «Іскра». Потрібно взяти 8 гривен і не спізнитися.

Запитання для обговорення:

- Чи важко було передавати інформацію?

- Чи була інформація передана точно?

- Що заважало передавати інформацію достовірно? Чому інформація спотворювалась?

- Які фактори впливали на процес передачі інформації?

- Чи відчували ви відповідальність за достовірність інформації, переданої вами?

- До чого може призвести така ситуація в реальному житті?

4. Робота в групах

Вправа «Невербальні етюди»

Мета: розвивати навички невербального спілкування.

Інструкція: кожна група одержує картку з темою етюду, який вона через 3хвилини має показати без слів іншим учасникам групи.

Теми етюдів:

для І групи – розмова з батьками;

для ІІ групи – весела вечірка;

для ІІІ групи – знову невдача;

для ІVгрупи – «новенький» у класі.

Запитання для обговорення

- Чи важко було готувати етюди?

- Які засоби ви використовували для розкриття теми свого етюду?

- Як ви почувалися під час виконання вправи?

V. Підведення підсумків уроку

- Чи здійснилися ваші очікування?

- Шановні учні, висловіть, будь ласка, свої враження від уроку за запропонованою анкетою

Під час уроку я:

Дізналася (дізнався)…

Зрозуміла (зрозумів)…

Оцінювання.

VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, * розробити атлас міміки та жестів.

 

 

Тема 3. Діагностика бар’єрів спілкування

Мета: надати учням інформацію про бар’єри спілкування, розібрати основні психологічні феномени, які заважають ефективному спілкуванню, розвивати навички подолання бар’єрів під час спілкування; виховувати толерантне ставлення до інших людей під час взаємодії.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал для роботи в групах.

Хід уроку

І. Організаційний момент

- Доброго дня,  шановні учні. Будь ласка, покажіть очима, що ви поряд зі мною та готові розкрити таємниці психології спілкування.

ІІ. Актуалізація опорних знань

- Що таке спілкування?

- Які види та типи спілкування вам відомі?

ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Епіграф до уроку

«Є тільки одна справжня цінність – це зв’язок людини з людиною».

А. Сент Екзюпері

Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Діагностика бар’єрів спілкування».Мета: надати вам інформацію про бар’єри спілкування, розібрати основні психологічні феномени, які заважають ефективному спілкуванню, розвивати навички подолання бар’єрів під час спілкування; виховувати толерантне ставлення до інших людей під час взаємодії.

Обговорення:

- Шановні учні, а для чого нам необхідні знання про бар’єри спілкування?

- Як ми ці знання можемо використовувати у подальшому своєму житті?

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Вправа «Мозковий штурм»

Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття бар’єри спілкування, створення підґрунтя для подальшої роботи.

Бар’єри спілкування – це…

Бар’єри спілкування – перешкоди, ускладнення в спілкуванні, що знижують ефективність спілкування під час взаємодії між людьми.

2. Вправа «Незакінчене речення»

 Ми з вами спробуємо дізнатися за допомогою цієї вправи, що заважає ефективному спілкуванню.

1. Мені легко спілкуватися, коли…
2. Я почуваю себе невпевнено, коли…

3. Вправа «Перевертні»

Мета: формування розуміння наявності різних «правильних» точок зору під час спілкування.

- Подивіться, будь ласка,  уважно на малюнки-перевертні («молода жінка - стара бабуся, качка – заєць) та скажіть, що там зображено.

Питання для обговорення:

- Чи існує правильний спосіб бачення цих картинок-перевертнів?

- Чому так важливо визнавати, що будь-яку ситуацію можна розглядати з різних сторін? Як двоє можуть спілкуватися, якщо вони бачать одну ситуацію по-різному?

Думки, стосовно того, що намальовано на картинках, зазвичай, різняться: хтось бачить тільки молоду жінку, хтось – бабусю і т.п. Насправді, кожен із запропонованих малюнків включає по два малюнки – це і є суть висновку. Повна картина складається з точок зору різних людей. Ефективне спілкування можливе лише тоді, коли учасники побачать «повну картину», спробують зрозуміти точку зору одне одного. 

Таким чином, ефективність спілкування залежить від нашої готовності сприймати світ та оточуючих такими, якими вони є. На шляху безпосереднього сприйняття оточуючих людей, подій,  постають психологічні бар’єри, які заважають сприйняттю.

4. Робота в парах

Інструкція.Подивіться на свого сусіда та дайте, будь ласка, відповідь  замість нього.

1. Улюблений колір цієї людини.
2. Улюблена їжа.
3. Хобі.
4. Що більше за все не полюбляє в людських якостях?
5. Що більше за все полюбляє в людських якостях.
6. Улюблене жіноче ім’я.
7. Улюблене чоловіче ім’я.

Обговорення виконання цієї вправи.

• Чи співпали відповіді?
• З якою метою ми виконували цю вправу?

Висновок: коли спілкуємося з людиною, то не треба думати, що вона така, як і ми. Частіше за все під час спілкування приписуємо свої якості, а важливо зрозуміти людину та прийняти її такою, якою вона є насправді.

Запишіть, будь ласка, якості, які дратують вас в інших.

Ці якості є у вас. Тому треба виділяти більш сильні сторони свої, а також співрозмовника.

5. Робота в групах

Мета: розвиток навичок ефективного спілкування  у груповій взаємодії  під час опрацювання теоретичного матеріалу.

Учні об’єднуються  у 3 групи. Кожна група знайомиться з інформаційним повідомленням, виділяє головне та повідомляє іншим групам.І група «Бар’єри спілкування»

 Під час спілкування на формування першого враження впливає багато факторів: особистий життєвий багаж (досвід), який містить багато соціальних стереотипів, ситуація, в якій відбувається спілкування, загальна атмосфера спілкування (позитивна чи негативна), а також самопрезентація  партнерів по спілкуванню.

Фактори формування першого враження:

1. «Фактор переваги»

Найчастіше ця схема спрацьовує у випадку нерівності партнерів (за соціальним статусом, інтелектом тощо). Помилки нерівності виявляються у тому, що люди схильні систематично переоцінювати різні особистісні властивості тих, хто перевершує їх за якимось значущим параметром.

2. «Фактор привабливості»

Пов’язана з цим фактором помилка привабливості полягає в тому, що, коли людина нам подобається зовні, ми схильні до переоцінки її внутрішніх якостей.

3. «Фактор ставлення до нас»

Суть помилки, пов’язаної  з цим фактором, полягає в тому, що люди, які ставляться до нас добре, оцінюються нами вище, ніж ті, що ставляться до нас гірше.

 Ці три фактори охоплюють так званий «ефект ореола»,  який виявляється в тому, що перше позитивне враження призводить до переоцінки, а негативне – до недооцінки партнерів по спілкуванню. Джерела «ореола» в кожному випадку різні, але на основі переваги, привабливості, ставлення до нас.

 Комунікативна сторона характеризується тим, що на успіх взаємодії впливають такі бар’єри спілкування.

1. Бар’єр уникнення

Уникнення контакту з партнером, коли спілкування стає неможливим. У випадку контакту бар’єр уникнення виявляється у неуважності.

Подолання бар’єра:

• привернення уваги;
• підтримка уваги;
• акцентування уваги.

2. Бар’єр авторитета

Сутність – люди схильні беззастережно довіряти авторитетам і тому не завжди критично сприймають інформацію від них.

В основі авторитетності можуть бути:

• соціальний та економічний статуси;
• привабливість.

Подолання бар’єра:

• використання незацікавленості (чим менше співрозмовник думає, що його хочуть переконати, тим більше він довіряє);
• під час навчання краще використовувати середній авторитет, а під час агітації – високий, тому що в середнього авторитета запам’ятовується хід  думок, а у високого – висновки.

3. Бар’єр непорозуміння

а) бар’єр непорозуміння на фонетичному рівні.

Відбувається, коли говорять швидко, невиразно, з акцентом або використовують жести, що не відповідають контексту, чи занадто активно жестикулюють.

Подолання бар’єра:

• вміння донести інформацію з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей (потрібно говорити повільно з дітьми, людьми похилого віку, з тими, які погано знають мову, незнайомі з предметом обговорення або мають низький рівень освіти). Завжди треба спиратися на реакцію співрозмовника;

б) бар’єр нерозуміння на рівні понять.

Визначається фактом багатозначності слів.

Подолання бар’єра:

• визначення значення слів у певному контексті і ситуації;

в) бар’єр нерозуміння на логічному рівні.

Неприйняття одним з партнерів логіки й аргументів іншого.

Подолання бар’єра:

• вміння позитивно налаштуватися на співрозмовника і знайти спільне (спільні моменти) в аргументах обох сторін (партнерів).

ІІ група «Перешкоди під час розуміння та повідомлення інформації»

 Те, що людина знає про себе і своє оточення, можна зобразити у вигляді схеми (рис. 1).

 Інформація з квадрата  А не викликає перешкод у розумінні, вона збігається, створює «об’єднану реальність», в якій легко домовлятись одне з одним.

Інформація з квадрата В – це те, що ми можемо, але не завжди хочемо дізнатися від інших.

 Інформація з квадрата С – це те, що ми намагаємось повідомити для того, щоб бути почутим, досягти більшого взаєморозуміння з оточуючими.

 І є ще дуже цікавий квадрат – D – нового знання та розуміння, що може виникнути в результаті взаємодії; це квадрат творчості та відкриття…

 

 

 

 

 

Я

++	+
Я знаю,  інші знають       А	Я не знаю, але це помітно іншим     В
+- Я знаю, але не знають інші       С	- Я не знаю, інші не знають       D

 

 

 

 Інші

Коли ми чуємо чиюсь розповідь про подію, або лекцію, або заклики тощо, то можливе використання різних типів слухання.

«Справжнє» слухання.

 Слухаю, уявляю, ставлю конкретизуючи питання (при цьому типі слухання створюється «об’єднана реальність» з добрим взаєморозумінням).

 «Вдаване» слухання.

 Воно відбувається,  коли хтось вдає, що уважно слухає, посміхається та киває, погоджуючись час від часу, але якщо цю людину запитати щодо змісту почутого,  вона не зможе повторити багато з того, що було сказано, її  голова зайнята іншими думка.

 Слухання «на зразок папуги».

 На цьому рівні слухач може повторити кожне слово, але не замислюється над змістом спілкування.

Слухання типу «мріяння».

 Доведено, що наш мозок спроможний опрацьовувати інформацію в 4-5 разів швидше, ніж швидкість мовлення середньої людини. По суті, це означає, що слухач має приблизно 75-80%  «вільного» часу для роздумів на кожну хвилину процесу слухання. Багато людей використовують цей час на мрії або на обмірковування своїх власних турбот і проблем. Тому центр їхньої уваги переключається від людини, що говорить, до особистих питань і навпаки. Так дуже легко пропустити важливі речі, висловлені промовцем.

 Слухання із «закритим мозком».

Інколи ми можемо швидко збагнути, що з повідомлення не дізнаємось нічого нового. Тому ми вимушені це слухати тільки з почуття обов’язку.

Слухання типу «занадто мудро для мене».

Майже протилежне щодо попереднього. У цьому разі ми приймаємо рішення про те, що  предмет мовлення надто складний для нашого розуміння. Врешті ми «відключаємось».

Слухання типу «червона хустка».

Стверджують, що махання червоною хусткою перед биком може розлютити тварину. І деякі слова здатні викликати такий наплив бурхливих емоцій, ми стаємо настільки роздратованими або схвильованими, що перестаємо слухати. Слова, які дратують нас і викликають бурхливу реакцію, є різними для кожного з нас – залежно від наших цінностей і досвіду.

Слухання  типу «як ви смієте говорити це»

 Більшості з нас не подобається, коли наші глибокі переконання або погляди піддають сумніву. Якщо людина, яка говорить, робить це, ми можемо, не усвідомлюючи цього, перестати слухати або через самозахист, або для планування «контрнаступу».

Зрозуміло, що якість розуміння повідомлення відрізняється в усіх цих випадках.

У процесі розуміння повідомлень іншої людини можуть виникнути неусвідомлені перешкоди, пов’язані  з методом передачі та сприймання інформації. Насамперед це орієнтація на слухові, зорові або чуттєві компоненти досвіду:

«Я вже втретє вам кажу, але ви не чуєте, наскільки це важливо!»

«Я б хотів, щоб ви побачили світлі горизонти майбутнього».

«Я відчуваю полегшення, наче гора з плечей спала…»

 Для кожної людини, звичайно, буває зручним розуміти й повідомляти щось, спираючись на свої власні способи організації досвіду.

ІІІ група «Що заважає під час спілкування»

Надання порад - прийняття рішення за іншого. Пропозиція власної точки зору. Поради, що робити. Наприклад: «Я вважаю, що ти  повинен…», «на твоєму місці я б…»

Хибні висновки - необгрунтовані припущення щодо висловлювань співрозмовника. Інтерпретація поведінки людини без підтвердження її самою цією людиною. Поспішні висновки. Наприклад:  «Ти просто ще не можеш зрозуміти всіх наслідків…», «Все це від того, що ти повинен…», «На твоєму місці я б…»

Моралізування - висловлення співрозмовнику загальноприйнятої оцінки щодо того, що є правильним чи неправильним в його поведінці. Наприклад: «Зустрічатися з хлопцем, старшим  за себе – це нариватися на неприємності».

Оцінка вчинків - повідомлення про своє схвалення або незгоду з учинками людини або з тим, що вона сказала у безособовій формі. Застосування таких слів, як «добре», «погано», «правильно». Наприклад: Ти правильно кажеш», «Ти помиляєшся».

Формальні  відповіді - увічливі поверхові коментарі, які не концентруються на тому, що відчуває або намагається сказати співрозмовник. Наприклад: «Який чудовий день», «Добре, що ти до цього спокійно ставишся».

Хибне заспокоєння - уживання вдавано-втішливих фраз у спробі заспокоїти. Наприклад: «Усе буде гаразд».

Нашарування – обидва співрозмовника говорять одночасно.

Перебивання - співрозмовники перебивають один одного.

Хибне підбадьорювання - один із співрозмовників відхиляється від основної теми розмови, перемикаючи увагу на якісь приємні речі, далекі від того, що справді хвилює співрозмовника. Наприклад: «Ти був у суботу на дискотеці?»

Закриті питання - співрозмовник ставить питання, які вимагають відповіді «так»  чи «ні» й не сприяють продовженню розмови. Наприклад, «Ти засмучена?», замість : «Що з тобою?»

Розповіді про себе - людина більшість часу розповідає про себе та ділиться своїми думками й переконаннями.

Повчання - співрозмовник радить іншій людині, як їй поводитись. Наприклад: «Краще роби те, що я кажу».

Поспішні  висновки, наприклад: «Я знаю, що треба робити. Ти повинна поговорити з матір’ю».

Переорієнтація та переспрямування - зміна теми розмови з метою уникнути обговорення складних тем. Наприклад: «Краще забудь цей прикрий випадок. Що сьогодні по телевізору?»

Демонстрація незгоди або відсутності інтересу невербальними засобами.

Дії, що відвертають увагу, тобто під час розмови паралельне виконання якихось дій: співрозмовник пише, дивиться у вікно, перекладає речі тощо.

6. Перегляд відео «Стереотипи»

- Як стереотипи вливають на нас під час спілкування?

7. Діагностика «Оцінки самоконтролю в спілкуванні» (М. Снайдер) (Додаток) 

ІV. Підведення підсумків

Я сьогодні дізналася (дізнався)…?

V. Домашнє завдання: обрати бар’єр у спілкуванні та запропонувати шляхи подолання.

Тема 4. Тиск і підтримка особистості у соціумі. Конформізм, нонконформізм та колективізм Мета: ознайомити учнів з поняттями «групові норми», «конформізм», «нонконформізм», феноменом групового тиску; розглянути причини  високого рівня конформізму; розвивати навички відстоювати власну позицію в групі. Тип уроку:комбінований. Обладнання:мультимедійна презентація, роздавальний матеріал. Хід уроку І. Організаційний момент  - Доброго дня, шановні учні. Покажіть, будь ласка, за допомогою невербальних засобів спілкування, який у вас настрій. Я бачу, що чудовий, тоді нам  легко буде працювати на уроці. ІІ. Актуалізація опорних знань - Що такебар’єр спілкування? - Які бар’єри  спілкування вам відомі? Перевірка домашнього завдання Вам потрібно було обрати бар’єрспілкування  та запропонувати шляхи подолання. ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку  Напевно, ви знаєте казку Г. Х. Андерсена «Голий король», де оригінально описано вплив більшості людей на особистість. У реальному житті люди також частіше надають перевагу не власним спостереженням, а тому, що спостерігає більшість людей. Саме про це ми поговоримо сьогодні. Тема нашого уроку «Тиск і підтримка особистості у соціумі. Конформізм, нонконформізм та колективізм». Мета: ознайомити вас з поняттями «групові норми», «конформізм», «нонконформізм», феноменом групового тиску; розглянути причини  високого рівня конформізму; розвивати навички відстоювати власну позицію в групі. ІІІ. Вивчення нового матеріалу 1. Робота в парах  Вправа «Кулак» Мета: показати вплив тиску на людину. Інструкція: необхідно розтиснути затиснутий кулак у свого сусіда. Потім обмінятися ролями. Обговорення: - Які способи використали, щоб розтиснути кулак? - Кому вдалося розтиснути кулак за допомогою прохання? - З якою метою виконували цю вправу? 2. Асоціативний кущ «Тиск - це..» Мета: усвідомлення поняття «тиск». 3. Інформаційне повідомлення «Що таке тиск» (перегляд мультимедійної презентації, яку готували учні заздалегідь). Мета: інформувати учнів про тиск середовища. Тиск – агресивна форма поведінки людини (групи людей), спрямована на примусову зміну поведінки, думки іншої людини. Що таке тиск середовища? Це означає, що ви відчуваєте, що на вас впливають (тиснуть, переконують), вимагають зробити те, чого ви самі не робили б. Середовище – це ті люди, котрі бувають поряд із вами: ваші однолітки, друзі, близькі. Будь-яка група людей впливає на власних членів. Найчастіше ми відчуваємо негативний вплив середовища, коли воно вимагає від нас дій  проти того, що ми вважаємо правильним – проти власних почуттів. Негативний вплив – це процес або результат, спрямований на зміну поведінки, думки, уявлень або ставлення людини до якогось явища, які у подальшому призведуть до негативних для індивіда наслідків. Унаслідок такого тиску ми здійснюємо вчинки, які самі вважаємо неправильними. Але існує й позитивний тиск середовища. Це суспільні норми, загальнолюдські цінності, що допомагають нам зберігати власні моральні цінності та знаходити компроміс із урахуванням морального вибору. Робити  тільки те, що ви вважаєте правильним, неможливо. У нашому житті необхідні компроміси. Але людина здатна робити вибір і вирішувати, коли вона готова наполягати на власному рішенні, а коли – піддаватися тиску середовища. Що ж робити в складній ситуації вибору? Спочатку треба поміркувати. Можна це зробити так: вгорі на аркуші записати свою ситуацію. Вертикальною лінією поділити аркуш на дві частини, праву підписати «за», ліву – «проти». У кожній частині написати якомога більше аргументів. Наприклад: вас запросили піти з друзями на вечірню прогулянку. Ви знаєте, що друзі вживають алкогольні напої, таких напоїв буде багато, а потім будуть пригоди… То чи йти вам із друзями? Запишіть усі можливі позитивні та негативні наслідки цієї дії. Зважте ризики. Іноді потрібно хоча б 5 секунд поміркувати над можливими наслідками. Але буває так, що наше імпульсивне бажання  затьмарює розум. Тоді діяти доводиться у ситуації, яка розгортається просто зараз. Здатність прогнозувати наслідки власних учинків, протистояти  тиску середовища, діяти без руйнівних наслідків для себе та інших – це складові розвинутого соціального інтелекту. Соціальний інтелект – це гарантія виживання людини в сучасному суспільстві. Також важливо відчувати та прогнозувати наслідки своїх учинків для власного оточення, тобто для близьких вам людей. 4. Вправа «Незакінчена казка» Мета: визначення стилю поведінки у ситуації психологічного тиску, вміння приймати рішення. «Жила на світі красуня Принцеса. Усе в її житті було як у казці – королівство, багатство, любов батьків Короля з Королевою і щасливе майбутнє. Але одного дня Принцеса закохалася в молодого Принца, а він у неї. Ось можна було б і закінчити казку, але насправді вона тільки починається…  Принц з Принцесою дуже кохали один одного, але батьки були проти їх одруження через незрілість віку. «Ось почекайте ще п’ять років, а там і побачимо». Одного разу, коли Принцеса сиділа зажурена коло вікна, у кімнату залетів голуб і приніс лист від Принца. Він вмовляв Принцесу втекти з ним в Далекі Далі, де вони разом би знайшли своє щастя… «Буду чекати тебе на світанку коло нашого ставка, кохана,» - такими словами завершував Принц свого листа. Зажурилася Принцеса ще більше: «Що ж робити, я так сильно кохаю Принца, що піду заради нього на най відчайдушний крок, але тоді я втрачу довіру батьків, яких також дуже люблю». Довго думала Принцеса, але знайшла вихід…» - Яким, на вашу думку, було рішення Принцеси? Завдання: учням пропонується дописати казку.  Описуючи вибір Принцеси, кожен з учасників керується власними життєвими принципами, цінностями, пріоритетами. На вибір варіантів прийнятого рішення Принцеси проектується ситуація власного вибору. 5. Інформаційне повідомлення «Як діяти у ситуаціях тиску»(перегляд мультимедійної презентації,  яку готували учні заздалегідь). Мета: надати інформацію щодо дій у ситуаціях ризику. Оціни, що насправді відбувається: - Де ти знаходишся; - З ким ти; - Що роблять люди, які оточують тебе; - Як вони поводяться; - Як вони ставляться до того, що відбувається. 2. Довіряй своїм відчуттям. Твої очі та вуха зазвичай можуть інформувати тебе про все, що відбувається навколо. Довіряй їм. Як тільки ти усвідомив, що відбувається навколо, спитай себе: «Чи можу я примусити себе робити щось з того, чого не хочу робити?» 3. Подумай про наслідки: - Як ти будеш почувати себе завтра? - Чи не пожалкуєш про прийняте рішення? - Чи не потрапиш у біду? - Чи не підведеш товаришів, батьків, вчителів? - Чи не зашкодить це твоєму здоров’ю? - Чи не відчуватимуть розчарування люди, що піклуються про тебе? - Які негативні наслідки можуть бути? - Що доброго в результаті твого вчинку? 4. Прийми рішення самостійно. Це означає вирішити, що відбувається в тобі. Роби висновки на основі можливих наслідків: - Чи переважають позитивні наслідки над негативними; - Не думай, що нічого з тобою не станеться. 5. Як це може вплинути на твою самоповагу? Твоє рішення може вплинути на інших людей – батьків, сестер, друзів. Але єдина людина, на яку це рішення вплине обов’язково, - це ти сам, зі своєю думкою про себе. 6. Скажи іншим про своє рішення. Це може бути важко, але після цього завжди стає легше. 7. Намагайся виглядати і діяти впевнено: - Навіть коли ти відчуваєш тривогу і страх, дивись прямо в очі людині; - Говори твердо та  спокійним голосом. 6. Інформаційне повідомлення «Колектив та групові норми»(перегляд мультимедійної презентації,  яку готували учні заздалегідь). Мета: інформувати учнів про колектив та групові норми.  Колектив – група, в якій міжособистісні стосунки опосередковуються суспільно цінним і особистісно-значущим змістом спільної діяльності. Тому будь-яке суспільство прагне відтворити себе в колективах, які боролися б за втілення його ідеалів і цінностей. Видатний український педагог Антон Макаренко пропонував поділяти групи на первинні та вторинні колективи. Первинний колектив, на його думку, не просто група індивідів, які взаємодіють між собою, а цілеспрямоване об’єднання особистостей. Особи, які належать до первинного колективу, мають постійні ділові та дружні стосунки (клас, виробнича бригада тощо). Вторинний колектив група, що складається з декількох первинних колективів (підприємство, школа тощо).  Психологічний клімат групи (колективу) - це та неофіційна атмосфера, яка складається в будь-якому колективі. При здоровому психологічному кліматі люди охоче спілкуються один з одним, схильні до взаєморозуміння.  Статус індивіда в групі відображає визнання чи невизнання особи, повагу чи неповагу, симпатію чи антипатію до неї у групі, колективі, суспільстві. У різних групах одна людина може мати різний статус. Під час розвитку колективу виникають та закріплюються групові норми та цінності, які повинні  дотримуватися всі його учасники. Групові норми – це певні правила, вироблені групою, які допомагають регулювати взаємостосунки між членами колективу. Для забезпечення дотримання цих норм усіма членами колективу виробляються певні санкції: заохочення (підвищує статус) та заборона (ігнорування, зниження соціального статусу). Дискусія - Які порушення норм частіше за все призводять до санкцій? - Чи завжди людина повинна приймати загальну суспільну думку та погоджуватися з більшістю? - Чи завжди більшість права?   У ситуації групового тиску може мати місце і самоманіпуляція: «Уже пізно відмовлятися від алкоголю, бо витрачено гроші, тому треба відразу сказати…» Самовиправдання може мати форму обезцінювання реальної ситуації та переміщення можливості вибору у майбутнє. «Відмовитися в цій ситуації було для мене не так важливо, ось в інший раз, більш серйозний, наприклад. Коли будуть пропонувати наркотики, тоді я не погоджуся. Обговорення - Який тип психологічного захисту ви спостерігаєте в цій ситуації? Прийняття системи групових норм за М. Р. Бітяновою: 1) свідоме прийняття норм та цінностей групи; 2) прийняття під загрозою санкцій групи, тобто коли змушують («козел відпущення); 3) демонстрація протиставлення по відношенню до групи («Я не такий, як усі»); 4) свідоме уникання групових норм, навіть до вилучення з групи (аутсайдер). 7. Інформаційне повідомлення «Конформізм, нонконформізм, колективізм»(перегляд мультимедійної презентації,  яку готували учні заздалегідь). Мета: інформувати учнів про конформізм, нонконформізм,  колективізм.  Конформізм (від лат. conformis – «подібний», «схожий») – означає пристосування, пасивне прийняття існуючого стану речей, законів, пануючих думок тощо. Конформізм означає відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція). Нонконформізм (англ. non-conformism – «незгода») – незгода, неприйняття норм, цінностей, цілей, домінуючих у конкретній групі в конкретному суспільстві. Колективізм – система поглядів, що підкреслює взаємозалежність людей і ставить інтереси колективу вище, ніж інтереси окремої особистості. Колективізм висуває на перший план громаду й суспільство, ставлячи групову мету над особистою. Колективізм у певному сенсі є протилежністю індивідуалізму. Ідеології соціалізму, фашизму та комунізму будуються на засадах колективізму. ІV. Підведення підсумків - Що сьогодні на уроці  дізналися нового? - Як ви можете використати набуті знання? Оцінювання. V. Домашнє завдання: вивчити конспект;*обрати ризиковану ситуацію та скласти алгоритм відмови. Тема 5. Критика і психологічна реакція на неї індивіда Мета: з’ясувати типи та види критики; розвивати вміння та навички правильних дій під час  критики; виховувати впевненість у собі. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: мультимедійна презентація. Хід уроку І. Організаційний момент  - Шановні учні, мені приємно бачити ваші обличчя. На партах я бачу порядок. Почнемо працювати? ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів Історія для натхнення Притча «Брудна білизна» Мета: активізувати процес самопізнання учасників Одна сімейна пара переїхала жити в нову квартиру. Вранці, ледве прокинувшись, дружина визирнула у вікно і побачила сусідку, яка розвішувала на просушування випрану білизну. - Подивися, яка брудна у неї білизна, - сказала вона своєму чоловікові. Але той читав газету і не звертав на це ніякої уваги. - Напевно, в неї погане мило, а може, вона не вміє прати. Треба її повчити.  І щоразу, коли сусідка розвішувала білизну, дружина дивувалася з того, яка ж вона брудна.  Аж раптом вранці, подивившись у вікно, жінка вигукнула: - О! Сьогодні білизна у неї чиста! Напевно, навчилася прати! - Та ні, - сказав чоловік, - просто я сьогодні прокинувся раніше і вимив вікно.  Так і в нашому житті. Усе залежить від вікна, через яке ми дивимося на  те, що відбувається. І перш за все, ніж критикувати інших, необхідно переконатися, що наші серця і наміри чисті. - Шановні учні, як ви вважаєте, про що ми будемо говорити  сьогодні на уроці? ІІІ. Повідомлення теми та мети Сьогодні ми розглянемо тему «Критика і психологічна реакція на неї індивіда». - Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему? - Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті? Мета уроку: з’ясувати типи та види критики; розвивати вміння та навички правильних дій під час  критики; виховувати впевненість у собі. ІІІ. Вивчення нового матеріалу 1. Вправа «Незакінчене речення» Коли мене критикують, тоді я відчуваю… Коли я критикую інших, тоді… Обговорення - З якою метою ми виконували цю вправу? 2. Робота з афоризмами Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати. - Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст. «Не засуджуй ближнього, поки не побудеш на його місці». Талмуд «Лихослів’я – це відвертість злих людей». Поль Декурсель «Пліткар – людина, яка повідомляє вам про те, що ви і так підозрювали». Невідомий автор «Засуджують те, чого не розуміють». Марк Фабій Квінтіліан «Щоб припинити лихослів’я, не звертай уваги». Бальтасар Грасіан «Необдумано кинуте слово так само складно утримувати, як кинутий камінь». Менандр «Мовчання – найкращий спосіб відповіді на безглузді питання». Д. Єлець 3. Вправа «Мозковий штурм» Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття критика, створення підґрунтя для подальшої роботи. «Що таке критика»? Критика – розгляд і оцінка когось, чогось із метою виявлення та усунення вад, хиб. Критикан – людина, схильна до дріб’язкової, уїдливої, упередженої критики. Нема на світі такої людини, якій ніколи б не доводилося вислуховувати критику на свою адресу. Реакція на це неприємне явище у всіх різна та залежить від багатьох обставин: самооцінки, стійкості до стресових ситуацій, виховання, установок, погоди та іншого. 3. Інформаційне повідомлення «Види критики» (перегляд мультимедійної презентації). Мета: інформувати учнів про види та типи критики. Види критики: конструктивна та деструктивна.  Конструктивна критика вказує на недоліки в навчанні та роботі і висловлюється у формі поради. Під час конструктивної критики необхідно подякувати та виправити помилки.  Деструктивна критика звинувачує, обмежує, нанизує ярлики, знижуючи самооцінку. Люди, які використовують цей тип критики, підвищують власну самооцінку. «Бий своїх, щоб чужі боялися». Типи критики: справедлива, загальна, несправедлива.  Під час справедливої критики вказують на конкретні помилки та промахи, які справді мали місце. Звичайна реакція  - самовиправдання чи відповідний наїзд. Необхідно визнати факти та вибачитися. Наприклад,… «три дні я безрезультатно домагаюся від вас конкретної відповіді, ви не уявляєте, як я обурений». У відповідь ви повинні визнати його правоту. «Я розумію ваше обурення і прошу вибачити мене. Питання виявилося складніше, ніж я припускав, і тому знадобилося більше трьох днів». Людина перестає гніватися і готова до конструктивного діалогу. Загальна критика об’єднує всі види критики з образами та докорами. Слід погодитися з тим, що правдиво. Наприклад: - Ти завжди несправедливо ставишся до мене. - Які конкретні випадки ти маєш на увазі. Необхідно уточнити, чого саме хоче нападник. Несправедлива критика – образливі випадки у вигляді крику та ображення. Вони не вказують на конкретні помилки, а оцінюють особистість і її поведінку в цілому. «Ви що читати не вмієте?» «Скільки разів вам ще повторювати». «Це просто жахливо». Не треба виправдовуватися, нападати, або мовчати. Потрібно ставити уточнюючі питання. «Що саме жахливого? Що ви маєте на увазі?» Типові реакції – агресія, ігнорування, мовчання, самоприниження, фізичні мовчання у цій ситуації не є ефективними. Я бачу, що вас це дуже хвилює, давайте розберемося. Нічого кращого я від вас не очікував. Уточніть, будь ласка, ваші очікування. ІV. Закріплення нової теми Робота в групах Завдання для І групи. 1. Підберіть ситуацію та програйте її, використовуючи справедливу критику. 2. Запропонуйте правила конструктивної критики. Завдання для ІІ групи. 1. Підберіть ситуацію та програйте її, використовуючи загальну критику. 2. Розробіть поради, що необхідно робити, якщо критикують вас. Завдання для ІІІ групи. 1. Підберіть ситуацію та програйте її, використовуючи несправедливу критику. 2. Розробіть поради щодо реагування на критику. Учні презентують свої напрацювання. Правила конструктивної критики: 1. Критикуйте по суті. Змініть акцент на конструктивні пропозиції, а не звинувачення. 2. Робіть зауваження наодинці, щоб не зачепити гідність людини, яку критикуєте. 3. Зробіть так, щоб недолік виглядав легко виправним. 4. Говоріть тільки про справу, не переходьте на особистість, критикуйте вчинки, а не людину. Якщо критикують вас: 1. Будьте відкриті до діалогу, бо від цього залежить результат. 2. Не сприймайте зауваження на особистий рахунок. 3. Приймайте тільки факти, аналізуйте сказане і намагайтеся отримати з цього користь для конкретного випадку і роботи в цілому. 4. Не починайте гніватись, не плач, не заперечуй. «Для мене ця новина є сюрпризом. А можете навести декілька прикладів». Якщо дотримуватися простих порад, то критика перетвориться з кривдника на вірного порадника на шляху до успіху. Як реагувати на критику: 1. Не потрібно вибачатися, бо це додасть невпевненості. 2. Не треба виправдовуватися, будувати діалог за типом «сам дурень» або мовчати у відповідь на критику. 3. Вислуховувати критику і відповідати на неї потрібно спокійно, без агресії, роздратованості. Не показувати своєї образи. 4. Відповіді повинні бути лаконічними, без слова «але», щоб не дати критику приводу для нових нападів. V. Підведення підсумків - Які види критики ми розглянули на уроці? - Які типи критики існують? - Як необхідно реагувати на критику? - Як використовувати критику?  Оноре де Бальзак писав: «Як солодкі критичні зауваження, які лунають з дружніх вуст; їм віриш; від них стає сумно, бо нема сумніву в тому, що вони правильні, але вони не причиняють болю». Оцінювання. VІ. Домашнє завдання: підібрати ситуацію та побудувати діалог, використовуючи конструктивну критику. Тема 6. Психологія лідерства Мета: ознайомити учнів з поняттям «лідер», «лідерство», психологічними якостями, які необхідні лідеру;  поглибити розуміння своїх здібностей до керування людьми; розвивати навички конструктивної презентації лідерських якостей; виховувати лідерські якості. Тип уроку:  засвоєння нових знань. Обладнання: відео «Що таке лідерство», мультимедійна презентація, плакат, роздавальний матеріал. Хід уроку І. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні. А можете ви сказати, який настрій у вашого вчителя? Так, насправді,  чудовий.  Почнемо працювати? 1. Вправа «Привітання» Мета: зняти напругу. Інструкція: за допомогою вербальних та невербальних засобів привітати один одного. 2. Вправа «Знайомство» Мета: розвивати навички бачити позитивні якості. Необхідно назвати ім’я, а потім закінчити речення «Я майстер…(що я роблю добре)». Усі інші підтримують та говорять: «Це здорово!» ІІ. Повідомлення теми та мети уроку  Сьогодні тема нашого уроку «Психологія лідерства. Формальний і неформальний лідер». 1. Вправа «Очікування» Мета: виявити очікування учнів від вивчення нової теми. Інструкція: необхідно продовжити  речення. Тема лідерства для мене актуальна (або не актуальна), тому що… Ця тема для мене цікава (або не цікава), тому що… Від уроку я очікую… Діти зачитують та вивішують свої очікування на плакат «Лідер». Мета нашого уроку: ознайомити вас з поняттям «лідер», «лідерство», психологічними якостями, які необхідні лідеру;  поглибити розуміння своїх здібностей до керування людьми; розвивати навички конструктивної презентації лідерських якостей; виховувати лідерські якості. 2. Прийняття правил: - Цінувати час; - Бути активним; - Бути позитивним у спілкуванні; - Говорити від свого імені; - Уважно вислуховувати один одного; - Правило піднятої руки. ІІІ. Вивчення нової теми 1. Вправа «Мозковий штурм» «Лідер» - це… Мета: з’ясувати  асоціації учнів до слова «лідер», створення підґрунтя подальшої роботи. Лідер (від англ. leader – перший, той, що йде попереду) – людина в будь – який групі (організації), яка має великий визнаний авторитет, вплив на інших. Лідерство– це різновид влади, специфікою якої є спрямованість зверху вниз, а також те, що її носієм виступає не більшість, а одна людина або група осіб. Лідерство– це управлінський статус, соціальна позиція, пов'язана із прийняттям рішень, це керівна посада. Слово "лідерство" походить від слова "стежина", що означає дорогу, шлях, напрям судна в морі. Лідерство стало об'єктом дослідження, коли на початку двадцятого століття почали вперше вивчати управління. Однак лише в період між 1930 та 1950 роками вперше було здійснено вивчення лідерства у великих масштабах та на системній основі. 2. Перегляд відео «Що таке лідерство» 3. Вправа "Мої  уявлення про лідерство" Мета: розвиток навичок самоаналізу, вміння визначати позитивні та негативні риси свого характеру. Інструкція: підкресліть  рискою ті якості, які, на вашу думку, допомагають вам бути лідером. мої позитивні якості мої негативні якості                     4. Інформаційне повідомлення (перегляд мультимедійної презентації) «Лідер та його риси». Мета: повідомлення про особистість лідера, його риси.  У будь-якій групі є лідер. Він не тільки скеровує і веде своїх послідовників, а й хоче вести їх за собою, а послідовники не просто йдуть за ним, а хочуть іти за лідером. Дослідження показують, що знання та здібності лідера оцінюються людьми значно вище, ніж відповідні риси інших членів групи. Згідно з «концепцією рис», лідер має певні властивості, риси, завдяки яким його висувають у лідери. Риси лідера: - вольовий, здатен долати перешкоди на шляху до мети; - наполегливий, вміє розсудливо ризикувати; - терплячий (готовий довго і добре виконувати одноманітну, нецікаву роботу); - психічно стійкий, не дає себе захопити нереальними пропозиціями; - добре пристосовується до нових умов і вимог; - самокритичний, тверезо оцінює не тільки свої успіхи, а й невдачі; - вимогливий до себе та інших; - надійний, тримає слово, на нього можна покластися, відповідальний; - чутливий до нового, схильний розв’язувати нетрадиційні завдання оригінальними способами; - стресостійкий, не втрачає самовладання і працездатності в екстремальних ситуаціях; - рішучий, здатен самостійно і своєчасно приймати рішення, у критичній ситуації брати відповідальність на себе; - здатен змінювати стиль поведінки залежно від умов і вимагати, і підбадьорювати; - комунікабельний. Обговорення - Які якості лідера є набуті, а які успадковані? (Набутих якостей 99%). - Чи кожна людина може бути лідером? (Лідером може бути та людина, яка бажає). 5. Робота в парах Мета: розвиток навичок відстоювання  власної  позиції. Інструкція: кожна пара обирає три найголовніші риси лідера та обґрунтовує вибір своєї позиції. 6. Самодіагностика «Ознаки лідерства» Мета: дослідження лідерського потенціалу кожного учня. Інструкція: дайте відповіді «так» чи «ні» на кожне із запитань. Я не гублюся і не відступаю у важких ситуаціях. Легко можу переконати в чомусь моїх друзів. Мені зазвичай вдається домогтися, щоб усі навколо добре працювали. Організовуючи якусь справу, намагаюся зацікавити нею учасників. Я регулярно оцінюю свою роботу і свої успіхи. Добре відчуваю настрій своїх партнерів. Зазвичай я досягаю того, чого прагну. Приймаючи рішення, я перебираю кілька варіантів. Розв’язуючи проблеми, використовую досвід інших.  Я готовий ризикувати, щоб отримати потрібний результат. Ключ до тесту: за кожну відповідь «так» - 1 бал. 1-3 бали. У вас невеликий лідерський потенціал. Швидше за все, ви просто ще не працювали над його актуалізацією. Вам слід замислитися над своєю поведінкою, якщо ви хочете стати лідером. 4-6 балів. Ваш спосіб життя свідчить про те, що ви переважно самі визначаєте хід життя. Але вам є ще над чим працювати, щоб іще більше контролювати події, які відбуваються з вами. 7-10 балів. Ви майже цілком контролюєте життєву ситуацію. Ваші очевидні лідерські здібності приваблюють людей. Ви отримуєте задоволення від своєї діяльності. Але будьте обережні, намагайтеся не кривдити тих, хто вас оточує. 7. Інформаційне повідомлення про стилі лідерства (перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь) Стилі лідерства Авторитарний - лідер володіє достатньою владою, щоб нав’язувати свою волю підлеглим і без коливань втілювати в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Такий лідер одноосібно вирішує всі питання, не враховуючи думки підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв’язує їх ініціативу і не дозволяє їм приймати самостійних рішень, робити і вирішувати щось без його відома. Демократичний (колегіальний) - характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. Керівник робить все для того, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи його схвалення або допомоги. Паралельно з цим він створює атмосферу відкритості і довіри, за якої підлеглий завжди може звернутися до лідера за допомогою та порадою, розказати про проблеми, які є або назрівають, порадитися. Ліберальний (анархічний, поступальний) - підлеглим надається велика самостійність у роботі, у прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Ще цей стиль лідерства називають стилем невтручання. У вітчизняній соціальній психології визначені відмінності в змістові понять “лідер” і “керівник”. В. Д. Паригін відмічає такі відмінності: – лідер покликаний здійснювати переважно регуляцію міжособистісних стосунків у групі, керівник здійснює регуляцію офіційних відносин; – лідерство виникає за умов мікросередовища, керівництво – елемент макросередовища, воно пов’язане з усією системою суспільних відносин; – лідерство виникає стихійно, керівник або призначається, або обирається (процес підконтрольний соціальній системі); – явище лідерства менш стабільне, залежить від настрою групи, керівництво – більш стабільне; – керівництво підлеглими порівняно з лідерством має визначену систему санкцій; – процес прийняття рішення керівником значно складніший, він опосередкований обставинами, які не обов’язково мають витоки в цій групі, лідер приймає безпосередні рішення, які стосуються групової діяльності; – сфера діяльності лідера – здебільшого мала група, де він є лідером; сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в більш широкій соціальній системі. Неформальні лідери - це члени групи, які офіційно не мають керівної посади, але за допомогою своїх особистісних якостей, життєвого досвіду і поведінки зайняли особливе становище - лідерське. Істотні чинники, що визначають можливість неформального лідерства включають: вік, посада, професійні знання і вміння, психологію особистості, особистісні якості, з яких головні - компетентність і чуйність, визнання групою. Неформальний лідер отримує від групи владні повноваження в прийнятті рішень і розпорядженні ресурсами. У своїй діяльності він робить головну ставку на людей і взаємовідносини між ними. Принципова відмінність неформального лідера від керівника формальної функціональної або виробничої групи полягає у підтримці формального керівника адміністративною системою за допомогою внутрішніх нормативних документів (положення, інструкції, правила, регламенти). Неформальний лідер спирається на свій авторитет і міжособистісні відносини, а не на офіційні владні повноваження (Сірий кардинал). 8. Робота в групах Пантоміма «Стилі лідерства» Мета: формувати навички визначати стилі лідерства. Завдання для І групи. Згадайте життєву ситуацію, в якій проявився авторитарний стиль лідерства, продемонструйте цю ситуацію, зігравши пантоміму. Інші члени групи під час перегляду демонстрації  мають розгадати, який стиль лідерства зображено. Завдання для ІІ групи. Згадайте життєву ситуацію, в якій проявився демократичний стиль лідерства, продемонструйте цю ситуацію, зігравши пантоміму. Інші члени групи під час перегляду демонстрації  мають розгадати, який стиль лідерства зображено. Завдання для ІІІ групи. Згадайте життєву ситуацію, в якій проявився ліберальний стиль лідерства, продемонструйте цю ситуацію, зігравши пантоміму. Інші члени групи під час перегляду демонстрації  мають розгадати, який стиль лідерства зображено. 9. Робота в групах Вправа «Повітряна куля» Мета: розвиток умінь керувати і домінувати в групі, навичок приймати рішення. Група ділиться на дві мікрогрупи, використовуючи принцип поділу «повітря - земля». - Хто куди хоче подорожувати? «Уявіть, що ваша мрія здійснилася, але подорожувати ви будете на повітряній кулі. Куля летить, але раптом трапляється несподіванка, куля починає падати. Ми бачимо маленький острів землі. Ми можемо позбутися, тобто викинути з кулі деякі речі, щоб не впасти, але можна залишити ще 70 кг із списку речей. До падіння залишилося 7 хвилин, необхідно прийняти рішення разом з групою, що ми залишаємо. Список речей на кулі: 29 кг золота; 15 кг шоколаду;  50 кг важить пес; 26 кг рушниць; 12 кг лопат; 17 кг спальників; 15 кг консервів; 5 кг карт; 10 л води; 20 л спирту; 4 кг ракетниць; 27 кг теплих речей; 15 кг чашок, ложок; 13 кг печива; 35 кг косметики; зубної пасти, щіток. Обговорення вправи - Які види поведінки допомагають або заважають процесу досягнення згоди? - Чи виявився у групі лідер? - Хто брав активну участь, а хто ні? - Хто намагався впливати на решту учасників? Чому? - Яка була атмосфера у групах під час дискусії? - Чи повною ви мірою використали потенціал групи? - Як учасники схиляли групу до своїх думок? - Як покращити процес прийняття рішень? - Хто виявив себе у ролі лідера? ІV. Підведення підсумків - Чи здійснилися очікування? Я сьогодні на уроці дізналася (дізнався)… V. Оцінювання навчальної діяльності VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, * створити колаж  «дівчина - лідер», «юнак - лідер». Тема 7. Емпатія, відвертість та довіра як умови ефективного спілкування Мета: ознайомити учнів з поняттям «емпатія», розглянути види та її значення у житті людини; розвивати вміння та навички відстоювати власну позицію, використовувати правила емпатійного слухання та реагування під час спілкування; виховувати толерантне ставлення до інших. Тип уроку:комбінований. Обладнання: мультимедійна презентація, бланки для діагностичного обстеження. Хід уроку І. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні. Я бачу, що у вас сьогодні гарний настрій, тому розпочнемо роботу. Вправа «Незакінчене речення» Мета: встановити емоційний та психологічний контакт, формування комунікативних навичок. «Виявляється, що нас об’єднує…» ІІ. Актуалізація опорних знань - Про що ми говорили на минулому уроці? - Хто такий лідер? - Які стилі лідерства вам відомі? Перевірка домашнього завдання ІІІ. Повідомлення теми та мети уроку - Шановні учні, чи помічали ви як приємно спілкуватися з людиною, яка розуміє, довіряє, співчуває та відверта з нами. Сьогодні  на уроці ми розглянемо тему «Емпатія, відвертість та довіра як умови ефективного спілкування». - Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему? - Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті? Мета уроку: ознайомити вас з поняттям «емпатія», розглянути види та її значення у житті людини; розвивати вміння та навички відстоювати власну позицію, використовувати правила емпатійного слухання та реагування під час спілкування; виховувати толерантне ставлення до інших. ІV. Вивчення нової теми 1. Робота з афоризмами Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати. - Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст. «Надзвичайно важливобачити світ очима тих, хто відрізняється від вас…Коли ви мислите таким чином, розширяються кордони переживання за інших, і стає складніше не надати допомогу». Барак Обама «Вищою формою пізнання є емпатія, бо вона вимагає від нас побороти своє его й жити світом інших – це глибше, ніж саме пізнання». Білл Буллард 2. Вправа «Асоціативний ряд» Мета: усвідомлення поняття «емпатія». Інструкція: необхідно скласти асоціативний ряд до слова «емпатія» так, щоб кожне слово-асоціація відображало зміст поняття «емпатія» і починалося на одну з його літер: Е……………………… М……………………… П………………………. А………………………. Т………………………. І……………………….. Я……………………….  Учні висловлюють власні думки стосовно розуміння слова «емпатія», його значення у спілкуванні людей. 3. Інформаційне повідомлення «Що таке емпатія та її види» (перегляд мультимедійної презентації) Мета: інформувати учнів про емпатію та її види. Слово «емпатія» походить від грецького «patho», що означає глибоке, сильне, чутливе почуття (відчуття), близьке до страждання. Префікс «еm» означає спрямований (скерований) усередину. Емпатія (від англ. еmpathy, від грец. patho ‑cпівчуття, співпереживання) визначається як розуміння емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини. У психології емпатія розглядається як здатність розуміти внутрішній світ іншої людини або як уміння перейматися переживанням іншого, відтворюючи модальність емоційного стану співрозмовника.  Емпатія може бути розглянута як афективна (емоційна) форма ідентифікації. Якщо при ідентифікації стан іншої людини визначається на основі раціональної інтерпретації, то при емпатії - на основі емоційного співпереживання. Емпатія пов’язана з прийняттям іншої людини такою як вона є. Її також називають емоційним резонансом на переживання іншої людини. Емпатія базується на почуттях, а не залежить від інтелектуальних здібностей. Люди, які мають високий рівень емпатії, - емоційні, оптимістичні, зацікавлені іншими, пластичні, легко будують взаємини з людьми. Ті, хто має низький рівень емпатії, - ригідні, інтроверти, стримані, егоцентричні. Особистості такого типу завжди відчувають труднощі під час спілкування з іншими, важко ідуть на контакт. Співпереживання – це перенесення себе на місце іншого, вміння уявити й відчути емоційний стан іншої людини. Співпереживання дарує людині почуття, які переживає  співрозмовник, це збагачує її внутрішній світ. Виділяють наступні види емпатії: - Емоційна емпатія, заснована на механізмах проекції і наслідування моторних і афективних реакцій іншої людини. - Когнітивна емпатія базується на інтелектуальних процесах - порівняння, аналогія і т. п. - Предиктивна емпатія проявляється здатністю людини передбачати афективні реакції іншої людини в конкретних ситуаціях. Значення емпатії: - хто уважно слухає, той може зрозуміти, що думає, відчуває інший (це об’єднує людей); - емпатія підтримує сприйняття іншого таким, який він є; - емпатія дозволяє краще розуміти інших, приносить їм радість з того, що хтось їх розуміє. 4. Вправа «Обери позицію» («так», «ні», «не знаю» та обґрунтуй свій вибір) Мета: розвивати вміння та навички відстоювати власну позицію. - Чи потрібна зараз емпатія? Учні висловлюють свої міркування. 5. Вправа «Коло» Мета: визначення ролі емпатійного реагування у спілкуванні. Етап І. П’ять учнів за бажанням виходять з класу і вчитель пропонує кожному з них продемонструвати в колі прояв якогось почуття чи емоційного стану, використовуючи тільки міміку і жести у наступних ситуаціях: - Ти щаслива від того, що написала добре контрольну роботу; - Ти сумуєш, тому що поїхала твоя подруга; - Ти радісно здивований, отримавши лист від давнього друга; - Ти закоханий в однокласницю; - Ти боїшся зайти в кабінет до стоматолога. Етап ІІ. Учитель усім іншим учням дає завдання стати у коло та під час демонстрування емоційних станів того учасника, що зайде до класу, ніяк на них не реагувати, - ні словами, ні мімікою, просто дивитися, не реагуючи. Етап ІІІ. Один з учасників заходить до класу і демонструє емоційний стан (як правило, з надією побачити реакцію оточення і бажанням, щоб учасники скоріше відгадали емоцію, яку він демонструє).  Етап ІV. Витримавши паузу, учитель дає сигнал, плеснувши в долоні. Лише тоді всі учні вгадують, яка була продемонстрована емоція. Коли вгадали емоцію, учасник приєднується до всіх і стає в коло. Так вправа продовжується, поки всі п’ять учасників не продемонструють свої емоційні стани. Запитання для обговорення: До кожного з п’яти учасників: - Як ви почувалися, коли, демонструючи емоційний стан, ви не відчували підтримку від інших учасників? - Опишіть ваші почуття, коли нарешті ви побачили реакцію оточення на ваш емоційний стан. До всіх учнів: - Які висновки можна зробити після виконання даної вправи?  Ця вправа доводить, яке значення має у спілкуванні емпатійне реагування. Коли, спілкуючись з людьми, ми зустрічаємо байдужість і нерозуміння, нас опановує роздратування, розгубленість і небажання далі контактувати з цією людиною. Навпаки, коли ми бачимо прийняття, співчуття, залучення у розмову, розуміння наших переживань, нам хочеться в подальшому продовжувати стосунки з цією людиною і так само розуміти і підтримувати її. 6. Робота в групах Завдання для І групи. Розробити правила емпатійного слухання Завдання для ІІ групи. Перерахуйте професії, для яких емпатія є важливою професійною рисою. Завдання для ІІІ групи. У крамниці стоїть банка з грошима, на якій написано: «Якщо не жалко – додай, якщо не вистачає – візьми».  Чому у банці не закінчилися гроші? Учні презентують свої наробки Правила емпатійного слухання: - виявляйте зацікавлення співрозмовником; - посміхайтесь; - не відволікайтеся, коли слухаєте; ‑ дайте висловитися співрозмовнику; - будьте уважним; - шукайте справжній сенс слів співрозмовника. 7. Діагностика «Виявлення рівня емпатії»(за методикою І. М. Юсупова) (ДОДАТОК Є). V. Підведення підсумків - Шановні учні, висловіть, будь ласка, свої враження від уроку за запропонованою анкетою Під час уроку я: Дізналася (дізнався)… Зрозуміла (зрозумів)… VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, підготуватися до тематичної контрольної роботи. Тематична контрольна робота №1. Емоційно - почуттєвий світ людини. Основи психології спілкування Мета: перевірити знання, вміння та навички за І семестр; розвивати навички логічного мислення; виховувати відповідальне ставлення до виконання роботи. Обладнання: бланки з тестовими завданнями. Хід уроку 1. Організаційний момент 2. Пояснення виконання тематичної контрольної роботи 3. Виконання учнями тестових завдань 1 - варіант 1. Дайте визначення поняття «конфлікт». 2. Перерахуйте стилі поведінки під час конфліктної ситуації. 3. Порівняйте надані тексти девізів з назвою стилів у конфлікті. А) «Щоб кожен з нас щось виграв, кожен з нас має щось програти». Б) «Щоб виграв я, ти повинен теж виграти».  4. Охарактеризуйте стиль співробітництво, назвіть плюси і мінуси. В яких випадках необхідно використовувати цей стиль? 5. Обгрунтуйте розуміння конструктивного виходу з конфлікту. 6. Назвіть шляхи виходу з конфліктної ситуації. 7. Назвіть види спілкування. 8. Що відноситься до деструктивного шляху виходу з конфліктної ситуації ( гумор, поступки, погроза, насильство, брутальність, компроміс, співпраця, приниження, перехід на особистість, усвідомлення позиції сторін, розрив відносин). 9. Чому все ж таки в різних ситуаціях необхідно використовувати різні стилі реагування у конфлікті, а не один, перевірений роками? 10. Які ви знаєте правила емпатійного слухання? 11. Проаналізуйте ситуацію. Вам подобається дівчина або хлопець та раптом у ваші стосунки втручається інший хлопець або дівчина. Як ви будете реагувати, якщо це ваш товариш; незнайомий. 12. Запропонуйте поради під час загальної критики. 2-варіант 1.Дайте визначення поняття «емпатія». 2.Надайте вироблену у конфліктології модель конфлікту. 3.Порівняйте надані тексти девізів з назвою стилів у конфлікті. А)«Ніхто не виграє у конфлікті, тому я уникаю його»; Б) «Щоб я переміг, ти повинен програти». 4. Перерахуйте механізми соціальної перцепції. 5. Якими якостями, на вашу думку, має володіти лідер. 6.Що відноситься до конструктивного шляху виходу з конфліктної ситуації( гумор, поступки, погроза, насильство, брутальність, компроміс, співпраця, приниження, перехід на особистість, усвідомлення позиції сторін, розрив відносин). 7. Каузальна атрибуція – це… а) приписування іншому непритаманних йому рис; б) особливий механізм сприймання іншої людини, у якому домінує емоційне відображення її внутрішнього світу; в) ототожнення себе з іншою людиною або з групою, зразком. 8. Назвіть типи спілкування. 9. У чому полягає суть конструктивної критики. 10.Проаналізуйте, чому в конфлікті проявляються сильні емоції та виникає емоційне напруження. 11. Запропонуйте поради під час деструктивної критики. 12. Проаналізуйте ситуацію. На ринку вам продали зіпсований товар. Це ви помітили пізніше. Як ви вчините, якщо продавець молодше за вас; якщо комплекція продавця як у Арнольда Шварцнегера, що ви будете робити? Розділ 6. Психологія вибору професій Тема 1. Діагностика професійних інтересів та здібностей Мета: ознайомити учнів з поняттям «професія»; розвивати вміння самоаналізу після проведення діагностики професійних інтересів та здібностей; виховувати відповідальність. Тип уроку: засвоєння нових знань. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал, вирізані зірочки з паперу. Хід уроку І. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні! Приємно бачити ваші обличчя. На партах я бачу порядок. Почнемо працювати? ІІ. Повідомлення теми та мети уроку  Усе менше часу залишається до завершення навчання у гімназії. Чим менше часу залишається, тим більше тривог викликає думка про вибір своєї сфери професійної діяльності.  Вибір професії – складний і відповідальний крок у житті людини. Зробити правильний вибір означає знайти своє місце в житті. Неправильний вибір професії завдає значної шкоди самій людині та призводить до значних економічних витрат, пов’язаних із використанням трудових ресурсів.  Саме від правильного вибору професії залежить усе подальше життя людини.  Зараз ми спробуємо на крок  наблизитися до майбутньої професії, здійснюючи діагностику ваших професійних інтересів та здібностей.  Тому сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Діагностика професійних інтересів та здібностей». Мета уроку: ознайомити вас з поняттям «професія»; розвивати вміння самоаналізу після проведення діагностики професійних інтересів та здібностей; виховувати відповідальність. - Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему? - Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті? ІІІ. Вивчення нової теми Основні питання: - Професії та їх класифікація. - Професійні інтереси та здібності. - Відповідність умов праці індивідуальним особливостям людини. Епіграф до уроку «Знайди роботу, яка тобі до душі, і твій виграш буде становити п’ять днів на тиждень». Джексон Браун Обговорення - Як ви розумієте висловлювання Джексона Брауна? 1. Вправа-розминка «Мої професійні бажання» Мета: усвідомити свої професійні бажання. Інструкція: необхідно на бланках завершити речення. Я збираюсь… Я бачу свою професійну мету  в тому, щоб… Я намагаюсь… Я можу досягнути успіху в… Я переконаний, що я хочу… Мій успіх пов’язаний … У мене є те, що необхідно для… Я знаю, що я буду… Я зовсім впевнений…          Мені добре мати…          Мені добре бути…          У роботі я задовольняю своє бажання…          Моє навчання і робота дозволяють мені…          Я мрію…          Мій професійний інтерес спрямований…          У мене достатньо сил та бажання…          Моє сьогоднішнє положення дозволяє мені… 2. Мозковий штурм «Професія – це…» Мета: виявлення асоціацій учнів до поняття «професія», створення підґрунтя для подальшої роботи. 3. Інформаційне повідомлення «Професія та довідник кваліфікаційних характеристик професій» (перегляд мультимедійної презентації) Самовизначення – усвідомлення людиною свого місця в природі і суспільстві, зайняття нею певної позиції, вибір нею певного життєвого шляху та виду діяльності. Професійне самовизначення – усвідомлення людиною свого місця в суспільстві, зайняття нею певної професійної позиції, вибір певного життєвого шляху та певного виду діяльності. Професія- це певний вид трудової діяльності, який потребує спеціальних теоретичних знань та практичних навичок Професія (фах)- виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї. Більшість сучасних професій з'явилися в процесі розподілу праці та мають столітні традиції, оскільки потреби суспільства в багатьох сферах були і залишаються постійними. У кінці 20 ст. кількість професій становила декілька тисяч. Здібності і знання необхідні для оволодіння професією отримуються шляхом навчання, практики або самонавчання. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП) - систематизований за видами економічної діяльності збірник описів професій в Україні, які наведені в Класифікаторі професій, створений із метою приведення кваліфікаційних характеристик професій працівників. Він є нормативним документом, обов'язковим із питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності, та складається з Випусків і Розділів випусків, які згруповано за основними видами економічної діяльності, виробництва та робіт. Довідник визначає перелік основних робіт, які властиві тій або іншій посаді, та забезпечує єдність у визначенні кваліфікаційних вимог щодо певних посад. Довідник служить основою для:         розроблення посадових інструкцій працівникам, які закріплюють їх обов’язки, права та відповідальність;         складання положень про структурні підрозділи, які визначають їх роль та місце в системі управління підприємством (установою, організацією);         формування та регулювання ринку праці;         ведення документації про укладення трудового договору (прийняття на роботу), професійне просування, переведення на іншу роботу, відсторонення від роботи, припинення і розірвання трудового договору;         присвоєння і підвищення категорій за посадою відповідно до оволодіння особою повним обсягом знань та робіт за результатами кваліфікаційної атестації;         організації навчально-виховного процесу в закладах освіти, які готують працівників за професіями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Професійно важливі якості – якості суб’єкта, що включені до процесу діяльності та забезпечують ефективність її виконання.Професійно важливі якості складають ті внутрішні психологічні характеристики суб’єкта, у яких відображаються вимоги професійної діяльності до різних складників особистості: мотиваційно-потребових, когнітивних, психомоторних, емоційно-вольових тощо. Професійно важливі якості – це пристосовані до певної професійної діяльності компоненти цілісної особистості, що формуються на основі природно заданих біопсихічних властивостей під дією зовнішніх впливів і власної активності суб’єкта. 4. Притча «Знання коштує дорого» Мета: формування навичок аналізу, синтезу, вмінь робити логічні висновки, усвідомлення проблематики.  У селянина зламався трактор. Усі спроби полагодити машину були марними. Нарешті він покликав фахівця. Той оглянув трактор, випробував, як діє стартер, підняв капот і все ретельно перевірив. Потім узяв молоток, один раз ударив по двигуну і дав йому хід. Двигун заторохтів, начебто і не був зіпсований.  Коли майстер подав селянину рахунок, той, здивовано поглянувши на нього, обурився: «Як ти хочеш 50 золотих за один удар молотком!» «Дорогий друже, - сказав майстер, - за удар молотком я порахував тільки 1 золотий, а 49 золотих я повинен взяти з тебе за мої знання, завдяки яким я зміг зробити цей удар  по потрібному місцю». Обговорення - У чому полягає повчальний зміст притчі? Висновок: кожна професія потребує міцних знань. 5. Вправа «Хочу, можу, треба» Мета: надати інформацію про формулу вибору професії. - Чи знаєте ви, як правильно обрати професію? Корисно знати, що існує загальноприйнята формула вибору професії: ХОЧУ, МОЖУ, ТРЕБА. - Як ви вважаєте, що входить до складової формули «Хочу»? Хочу – це ваші інтереси. Вибирати професію, спираючись на інтерес, означає вибрати те, що подобається і приваблює.  Але вибирати професію, враховуючи тільки Хочу, не можна. Слід брати до уваги, що ви можете зацікавитися і тими професіями, в яких найменш обізнані, або ж звернути увагу на модні спеціальності. Для цього необхідна друга складова формули -  «Можу» .  - Як ви вважаєте, що входить до складу формули «Можу»? Можу – це здібності, індивідуально-психологічні особливості, стан здоров’я.  - Як ви вважаєте, а що входить до складу формули «Треба»? Треба – потреби ринку праці.  Тому коли кожен із вас буде вибирати професію, потрібно враховувати не тільки інформацію про Хочу і Можу, але й мати інформацію про треба, про потреби ринку праці. Якщо враховувати інформацію тільки про Хочу і Можу, можна вибрати професію, яка не дасть реалізувати себе. 6. Діагностика професійної спрямованості особистості за Д. Голландом (ДОДАТОК Ж). 7. Алгоритм вибору професії Мета: ознайомити учнів з алгоритмом вибору професії. Чим тобі хотілося займатися, які професії подобаються. Визнач професію за предметом праці. Визнач професійний тип. Вивчи свої професійні інтереси. Вивчи опис професій, умови праці, де отримують професію і можливості працевлаштування. Склади перелік вимог до людини, які висуває професія. Вивчи темперамент, риси характеру, вольові якості, стан здоров’я. Отримай інформацію в центрі зайнятості про професії, які користуються попитом на ринку праці. Проаналізуй та визнач, яка професія найбільше тобі підходить.  Визнач труднощі, перешкоди під час досягнення твоєї професійної мети.  Визнач, де можна отримати професійну освіту.  Порада з батьками, вчителями, психологом. 8. Вправа «Як стати зіркою» Інструкція: на кожному промінчику зірочки записати відповіді на питання. Ким я мрію стати? Що я вже знаю, вмію, можу? Які особливості мого характеру? Чого потрібно навчитися, щоб стати гарним професіоналом? Яких умінь, рис характеру, досвіду набути? Де я цього можу навчитися? Ким і де саме зможу працювати? ІV. Підведення підсумків   Сьогодні кожен із вас трохи глибше занурився в себе, зрозумів себе, можливо дещо змінив у своїх поглядах, а можливо, ствердився у своїх намірах. Вправа «Мікрофон» На уроці я дізнався... На уроці я навчився... На уроці мені сподобалися такі види роботи... Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для... Очікування мої здійснилися або… Оцінювання. V. Домашнє завдання: вивчити конспект, *проаналізуй обрану професію за алгоритмом. Тема 2. Світ сучасних професій і спеціальностей. Професіограма. Професійна придатність Мета: ознайомити учнів із світом сучасних професій та спеціальностей, сприяти  формуванню психологічної готовності до вибору професії, розвивати навички  складання професіограми; виховувати відповідальність. Тип уроку: комбінований. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал. Хід уроку І. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні! Будь ласка, покажіть очима, що ви поряд зі мною і готові розкрити таємниці сучасних професій. Вправа «Я мрію стати» Мета: створення сприятливої атмосфери та отримання інформації щодо майбутньої професії. Інструкція: необхідно назвати своє ім’я та висловити думку щодо вашої майбутньої професії. Мене звати…, я мрію стати…» ІІ. Актуалізація опорних знань учнів - Що таке професія? - З яких складових складається формула вибору професії? Перевірка домашнього завдання. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів Притча «Відкриті можливості»  Якось вночі одного чоловіка відвідав ангел і розповів йому про великі справи, що чекають його попереду: у нього буде можливість добути величезні багатства, заслужити гідне положення в суспільстві і одружитися на прекрасній жінці.  Усе своє життя цей чоловік чекав обіцяних чудес, але нічого не відбулося, і врешті-решт він помер наодинці і убогості. Коли він дійшов до воріт раю, то побачив ангела, який відвідав його багато років тому, і заявив йому: «Ти обіцяв мені величезні багатства, гідне положення в суспільстві і прекрасну дружину. Усе своє життя чекав, але нічого не відбулося».  «Я не це тобі обіцяв, - відповів ангел. – Я обіцяв тобі можливості багатства, високого положення в суспільстві та зустрічі з прекрасною жінкою, яка може стати твоєю дружиною, а ти їх пропустив».  Чоловік розгубився.  «Я не уявляю, про що ти говориш, - сказав він. «Ти пам’ятаєш, одного разу у тебе була ідея ризикованого комерційного підприємства, але ти побоявся невдачі і не став діяти?» - запитав ангел.  Чоловік кивнув.  «Через те, що ти відмовився здійснити її, ідея  через декілька років була дана іншому, який не дозволив страхам зупинити його, і, якщо ти пам’ятаєш, він став однією з самих багатих людей в царстві».  «І ще, пам’ятаєш, - сказав ангел, - був випадок, коли великий землетрус зруйнував місто, і тисячі людей не могли вибратися з-під уламків. У тебе була можливість допомогти знайти і врятувати людей, що вижили, але ти боявся, що в твою відсутність мародери вдеруться до твого будинку і вкрадуть все твоє майно. Тому ти не звертав увагу на заклики допомоги і залишився вдома».  Чоловік кивнув, пригадавши свій ганебний вчинок. «Це була твоя прекрасна можливість врятувати сотні людських життів. І тебе б поважали всі, хто залишився живим у місті, - сказав ангел.  «Ти пам’ятаєш жінку, прекрасну рудоволосу жінку, яка тобі дуже подобалася. Вона не була схожа ні на  одну іншу з тих, кого ти бачив до цього і після цього, але ти думав, що вона ніколи не згодиться вийти заміж за такого, як ти, і, боячись бути знехтуваним, ти пройшов повз неї?»  Чоловік знову кивнув, але тепер в його очах стояли сльози.  «Так, мій друг, - сказав ангел, - вона стала б твоєю дружиною, з нею тобі пощастило б мати багато прекрасних дітей, і з нею ти був би по-справжньому щасливий все життя».  Обговорення - У чому полягає повчальний зміст притчі? Висновок: усіх нас щодня оточують різні можливості, але часто, подібно людині  з  цієї історії, ми дозволяємо страху і сумнівам перешкодити нам використовувати їх. Сьогодні у нас захоплива подорож у світ професій. Через декілька місяців вам необхідно буде обрати свій шлях у великому дорослому  світі. Це означає, насамперед, вибір професії. Існує величезна кількість професій та спеціальностей, а скільки професій знаєте ви? Чим більше знаєте, тим більше є можливостей вибору, а отже, більше шансів знайти та вивчити ту професію, у якій саме ви будете віртуозом, досягнете успіху. Наш урок допоможе зрозуміти наскільки ви маєте уяву про свою професію, застосувати свої знання на практиці. Бажаю вам успіхів і задоволення від спільної роботи. Будьте зібраними, цілеспрямованими, наполегливими й упевненими в собі. ІV. Повідомлення теми та мети уроку Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Світ сучасних професій і спеціальностей. Професіограма. Професійна придатність». Мета уроку: ознайомити вас із світом сучасних професій та спеціальностей, сприяти  формуванню психологічної готовності до вибору професії, розвивати навички  складання професіограми; виховувати відповідальність. - Шановні учні, а для чого нам необхідні знання про сучасні професії? - Як ви ці знання можете використати у подальшому житті? V. Вивчення нової теми 1. Робота з афоризмами Мета: розвиток умінь логічно мислити, самостійно аналізувати. Шановні учні, прочитайте афоризми, будь ласка, обґрунтуйте їх зміст. «Немає професій з великим майбутнім, але є професіонал з великим майбутнім». Д. Сейерз «Якщо ви вдало оберете професію і докладете до неї душу, то щастя саме знайде вас». Ч. Дарвін 2. Бліц-опитування «Дороги, які ми обираємо» - Що таке професія? (Професія – це рід трудової діяльності). - У чому ж відмінність професії від інших видів діяльності? (Освіта). - Президент, двірник, прибиральниця – це професії? (Ні, тому що ніде не навчають цих занять, хоча вони є трудовою діяльністю). - Що є основною ознакою професії? На що ми сподіваємось, отримуючи професію? (Вона приноситиме нам радість, задоволення й забезпечуватиме матеріально). - Що таке спеціальність? (Вид заняття в межах однієї професії). - Які спеціальності ви знаєте в професії лікаря, вчителя? - Що таке посада? (Це перелік обов’язків, які покладаються на певну людину і є обов’язковими для виконання). 3. Робота в групах Мета: розвивати вміння відрізняти професію від посади та спеціальності. Інструкція: учні діляться на три групи. Кожна група отримує роздавальний матеріал, на якому записані назва професії, спеціальність, посада. Порадившись між собою, необхідно визначити, що є що. Представник групи презентує роботу команди. Завдання для І групи: визначити професію, посаду, спеціальність і пояснити на таких прикладах: доцент – викладач – завідувач кафедри; старший інженер – інженер – інженер – технолог. Завдання для ІІ групи:визначити професію, посаду, спеціальність і пояснити на таких прикладах: учитель початкових класів – учитель – завуч; продавець – завідувач відділу – продавець продовольчих товарів. Завдання для ІІІ групи: визначити професію, посаду, спеціальність і пояснити на таких прикладах: головний лікар – лікар – терапевт; бригадир – будівельник – штукатур. 4. Інформаційне міні-повідомлення «У світі професій»  У світі нараховується велика кількість професій, понад 40000. Одні виникають, інші зникають із нашого суспільства. Усі професії об’єднують у  5 груп – типів. Головною ознакою класифікації обрано предмет праці. І тип: «людина – природа» Вимоги: спостережливість, терплячість, дбайливе ставлення до природних об’єктів. Охайність, фізична витримка, вміння передбачати результати своєї праці. Головним предметом праці є рослини, тварини або мікроорганізми. ІІ тип: «людина – знакова система» Вимоги: гарна пам’ять, точність сприймання, стійкість концентрованої уваги. ІІІ тип: «людина – людина» Головним предметом праці є люди, групи, колективи. Вимоги: високі моральні якості, вміння налагоджувати взаємини з людьми. Людина замкнута, товариська, вразлива в ситуаціях частих контактів з людьми неодмінно зазнає перевантаження, втрачає працездатність, стає невротиком. ІV тип: «людина – техніка» Головним предметом праці є технічна система, матеріали, об’єкти. Вимоги: професії потребують від спеціаліста широкого використання різних схем, креслень, графіків. Важливим є вміння переводити умовні позначення креслень, схем у наочно-конкретні образи та оперувати ними. Необхідно також володіти комплексом рухових навичок: точність і плавність рухів, швидке перемикання й розподіл уваги. V тип: «людина – художній образ» Вимоги: розвинений художній смак, художні та творчі здібності. 5. Робота в групах Мета: розвивати вміння розташовувати професії відповідно до зазначених типів. Завдання для І групи: розташувати професії у відповідності із зазначеними типами: маляр, скульптор, модельєр, шліфувальник, музикант, балетмейстер. Завдання для ІІ групи: розташувати професії у відповідності із зазначеними типами: бухгалтер, програміст, перекладач, оператор зв’язку, оператор комп’ютера, секретар-друкарка. Завдання для ІІІ групи: розташувати професії у відповідності із зазначеними типами: садівник, ветлікар, пасічник, агроном, лісничий, майстер зрошування.  Учні презентують виконану роботу й аргументують свій вибір. 6. Мозковий штурм «Чинники, що впливають на вибір професії» Мета: виявити чинники, які впливають на вибір професії.  Для того, щоб правильно обрати професію, яка б приносила вам не тільки матеріальні прибутки, а й задоволення, необхідно, враховувати такі важливі чинники, як мета праці, засоби праці, умови праці, характер спілкування в колективі, рівень відповідальності, особливості виконуваної роботи, типові труднощі, мінімальний рівень підготовки, необхідний для якісного виконання обов’язків. 7. Інформаційне повідомлення «Професіограма та професійна придатність» (перегляд мультимедійної презентації). Мета: інформувати учнів про професіограму та професійну придатність.  Професіограма - повний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною. Професіограма складається на основі аналізу змісту професійної діяльності і містить у собі загальну характеристику професії і вимоги, що професія ставить до людини. Професіограма - це по суті документ, у якому подано комплексний, систематизований і всебічний опис об'єктивних характеристик професії і сукупності її вимог до індивідуально-психологічних особливостей людини. Головною частиною професіограми є психограма, що включає повний опис власне психологічних характеристик та професійно важливих особистісних якостей спеціаліста. Професіограми і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи. Процес створення професіограм базується на певних принципах, дотримання яких забезпечує наукову обґрунтованість результатів дослідження. Принципи професіографії сформулював К. К. Платонов. Основними з них є комплексність, цілеспрямованість, особистісний підхід, надійність (вимоги до емоційної стійкості особистості в умовах перешкод і шумів), диференціація, типізація, перспективність і реальність. Комплексний аналіз особливостей будь-якої професії передбачає: - виробничу характеристику професії та її спеціальностей, включаючи економічне значення, соціологічну і соціально-психологічну, педагогічну (перелік обсягу знань і вмінь, необхідних для успішної професійної праці, термін професійної підготовки тощо) - характеристики професії, а також санітарно-гігієнічну характеристику умов праці з особливим наголосом на так званих шкідливих для здоров'я виробничих процесах; - перелік медичних протипоказань для роботи у даній професії; - психограму (перелік психологічних вимог професії до спеціаліста). Професійна придатність - це імовірна характеристика, що відображає можливість людини оволодіти якою-небудь професійною діяльністю. 8. Робота в групах Інструкція: кожній групі необхідно охарактеризувати професію за такими параметрами: мета праці; засоби праці, умови праці; характер спілкування; відповідальність у праці; особливості праці; типові труднощі; мінімальний рівень підготовки.  Назви професій для груп: продавець, бухгалтер, лікар. 9. Вправа «Відгадай професію» Мета: ознайомити учнів із міні-характеристиками деяких професій, сформувати уявлення про вимоги до певних професій. Інструкція:  зачитуються характеристики професій, які вам необхідно відгадати та назвати. 1) Рахівник, відповідальний, ураховує, освоює, виконує. Зберігає засоби для підприємства. (Економіст, бухгалтер). 2) Багатогранний, екстравагантний. Творить, прикрашає, створює. Завжди неповторний результат праці. (Художник, дизайнер). 3) Вишуканий, творчий. Обдаровує, хвилюється, розвивається. Виступає в певних образах. (Актор). 4) Пильний, безстрашний. Контактує, організовує, відповідає. Нагороджують, надають позачергове звання. (Слідчий – міліціонер). VІ. Підведення підсумків - Що було важливим для вас на уроці? -  Які висновки ви зробили для себе? Сподіваюсь, що подорож  у світ професій була для вас корисною та цікавою. Можливо, що якась із названих сьогодні професій стане вашим вибором. VІІ. Домашнє завдання: скласти професіограму своєї майбутньої професії. Тема 3. Ринок праці і вибір професії Мета: ознайомити учнів із поняттям «власний вибір», інформацією про сучасний ринок праці; формувати свідоме ставлення до власного вибору професії; виховувати відповідальність. Тип уроку: комбінований.. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал, відео «Моє життя – мій вибір», «Шлях до успіху», виставка буклетів про навчальні заклади міста Миколаєва. Хід уроку І. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні! Дякую за те,  що ви вчасно підготувалися до уроку. Час розпочати роботу. Вправа «Знайомство» Мета: налаштувати на роботу, створити сприятливий емоційний настрій. Інструкція: учні мають завершити речення: «У дитинстві я хотів бути…, а зараз хочу обрати професію…» ІІ. Актуалізація опорних знань - Що таке професійна придатність? - Що таке професіограма? Перевірка домашнього завдання. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів Притча «Філософія життя» Професор філософії взяв велику жерстяну банку, наповнив її великими камінцями й запитав у студентів: «Чи повна банка?»  «Звісно, повна,» - відповіли ті. Тоді професор насипав зверху на камінці маленьку гальку і злегка потрусив банку. Галька заповнила увесь вільний простір між камінням. Студенти засміялися.  Після цього професор взяв банку та насипав туди піску, який посипався в усі щілини між камінням і галькою. «Ця банка, мов людське життя», - сказав професор. – Спочатку ми наповнюємо її найбільшим камінням – це найважливіше, без чого не можливе наше існування: любов, кохання, віра, сім’я, цікава робота, виховання дітей. Галька, то є менш важливе, але також необхідне для комфорту. Наприклад: будинок, авто, дача. Пісок – це наші повсякденні турботи. Якщо ми спочатку насиплемо в банку пісок, то місця для каміння й гальки не буде. І тоді в нашому житті буде лише повсякденна суєта, і ми не зможемо досягнути найважливішого та найпотрібнішого. Необхідно навчитися зосереджувати зусилля на важливих речах, без яких життя не має сенсу, наприклад, вихованні дітей, спілкуванні з батьками. Іноді ми витрачаємо багато часу на заробляння грошей, хатні справи, телебачення тощо, а часу для чогось справді важливого бракує. Так ми заповнюємо свою «банку» піском. Забувши про велике каміння. Обговорення - Які думки виникли під час прослуховування притчі? ІV. Повідомлення теми та мети уроку Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Ринок праці і вибір професії». Мета уроку: ознайомити вас із поняттям «власний вибір»; формувати свідоме ставлення до власного вибору професії; виховувати відповідальність. Вправа «Очікування» Від уроку я очікую… Від самого себе я  очікую… V. Вивчення нової теми 1. Перегляд відео «Моє життя – мій вибір» Обговорення: - Які думки виникли під час перегляду відео? 2. Мозковий штурм «Ситуації, в яких я роблю вибір» Мета: підготувати учнів до відповідального вибору. Кожного дня нам необхідно робити вибір. Наприклад, що з’їсти чи одягнути, робити домашнє завдання чи ні, зробити те, що запропонували друзі, але заборонили батьки. Пригадайте, який вибір ви робили сьогодні. Як бачимо, ситуації різноманітні, вибір різноманітний, бо ми з вами різні. Ми постійно робимо вибір, хоча не завжди це усвідомлюємо. 3. Вправа «Що впливає на вибір професії?» Мета: допомогти усвідомити свій вибір. Учні називають свої варіанти відповідей. 4. Інформаційне повідомлення «Типові помилки під час вибору професії» Мета: аналіз типових помилок під час вибору професії. - поділ професій на престижні та непрестижні; - ототожнення навчального предмета з професією; - перенесення ставлення людини на професію; - вибір під впливом когось; - неправильне уявлення про характер в певній трудовій діяльності; - вибір під впливом певних обставин; - думки про легке життя. 5. Вправа «Моя професійна мета» (Додаток З) Мета: усвідомлення проміжних етапів і можливих шляхів досягнення своєї професійної мети. Інструкція: 1. На бланку «дорожньої карти» сформулюйте свою професійну мету. Наприклад: - вступ до конкретного навчального закладу; - закінчення конкретного навчального закладу та отримання спеціальності; - влаштування на конкретне місце роботи; - конкретне професійне досягнення, включаючи побудову кар’єри, отримання нагород, премій. 2. Запишіть зверху на аркуші свою професійну мету (кінцеву зупинку вашого шляху). 3. Подумайте та запишіть у свою «дорожню карту» проміжні зупинки. 4. Розподіліться на пари та розкажіть партнеру про свій шлях до професійної мети. 5. Спробуйте спільно розробити альтернативний шлях до тієї ж самої мети. Відобразіть цей шлях на своїй карті. 6. Вправа «Мета мого життя» Інструкція: кожному учню роздають  по 3 аркуші паперу, вирізані у формі ластівки, журавля та ракети, на яких вони записують цілі свого життя на найближчі 5 років (ластівка), 10-15 років (журавель) та 20-25 років (ракета). Після виконання завдання учні по одному підходять до фліп-чарту, де зображено поле (5років), ліс (10-15 років) і небо (20-25 років), прикріпляють свої відповіді з коментарем щодо власних цілей. Висновок: кожен по-своєму бачить мету свого життя, але є речі, які нас об’єднують. Це прагнення створити власну сім’ю здобути освіту та досягнути певного успіху в житті. 7. Робота в групах «Актуальні професії» Мета: перевірити обізнаність учнів про актуальні професії; ознайомити учнів з професіямі, які користуються попитом на ринку праці. Інструкція: об’єднатися в дві групи, для цього розрахуйтеся за порядком на день і ніч. Завдання для І групи: скласти перелік професій, які, на вашу думку, затребувані в Україні. Завдання для ІІ групи: скласти перелік професій, які користуються попитом на ринку праці в місті Миколаєві.  Учні презентують свої наробки.  А зараз я хочу ознайомити вас з реальною картиною. До вашої уваги пропоную «Барометр професій»  міста Миколаєва. 8. Перегляд відео «Шлях до успіху» Обговорення - Які думки виникли під час перегляду відео? 9. Притча «Мудрий володар»  Ця історія сталася давним-давно, в старовинному місті, в якому жив великий мудрець. Слава про його мудрість розповсюдилася далеко від його рідного міста. Але в місті жила людина, яка заздрила його славі, і ось вирішив той чоловік придумати таке питання, щоб мудрець не зміг на нього відповісти. Пішов він на луки, спіймав метелика, посадив його між стулених долонь і придумав запитання, який метелик у нього в руках. Якщо мудрець скаже, що живий, то він зімкне долоні, і метелик помре. Якщо мудрець скаже, що мертвий, то він розкриє долоні,  і метелик полетить. Ось тоді всі зрозуміють, хто найрозумніший. Так все і сталося. Заздрісник відправився до мудреця та запитав: «Який метелик у мене в руках, о мудрий, - живий чи мертвий?» І тоді мудрець, який дійсно був розумною людиною, відповів: «Усе в твоїх руках». VІ. Підсумок уроку та оцінювання Вправа «Мікрофон» На уроці я дізнався... На уроці я навчився... На уроці мені сподобалися такі види роботи... Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для... Очікування мої здійснилися або… V. Домашнє завдання Дати відповідь на питання: «Чи користується попитом на ринку праці обрана вами професія», * підготувати проект «Моя майбутня професія». Розділ 7. Основи ділового та публічного спілкування Тема 1. Психологія ділового спілкування Мета: ознайомити учнів з основними принципами партнерського спілкування, видами та рівнями спілкування, розглянути  особливості ділового етикету; розвивати вміння передбачати результати взаємодії; виховувати толерантність. Тип уроку:  засвоєння нових знань. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал. Хід уроку І. Організаційний момент  - Доброго дня, шановні учні!Мені приємно бачити ваші обличчя. На партах я бачу порядок. Почнемо працювати? ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів Шановні учні, будь ласка, прослухайте притчу. До Сократа в Афіни прийшов молодий чоловік, який мав бажання оволодіти мистецтвом красномовства. Сократ, поспілкувавшись деякий час з ним, збільшив плату за навчання. - Чому? – вигукнув учень. - Тому, - відповів філософ, - що мені прийдеться навчати тебе не тільки говорити, а й мовчати й слухати. Обговорення У чому полякає повчальний зміст цієї притчі? Як ви вважаєте, про що ми будемо вести розмову сьогодні? ІІІ. Повідомлення  нової теми та мети  Сьогодні ми розглянемо на уроці тему «Ділове спілкування». Мета: ознайомити вас з основними принципами партнерського спілкування, видами та рівнями спілкування, розглянути  особливості ділового етикету; розвивати вміння передбачати результати взаємодії; виховувати толерантність. - Шановні учні, а для чого нам необхідно розглядати цю тему? - Як ми набуті знання з цієї теми можемо використати у подальшому житті? - Які ваші очікування від уроку? Від уроку я очікую… ІV. Вивчення новоїтеми Основні питання: 1. Основні принципи партнерського спілкування: принципи психологічного  партнерства, психологічної  рівності, узгодження інтересів, дотримання договірних умов. 2. Види і рівні спілкування. 3. Діловий етикет. 4. Фази спілкування та передбачення результатів взаємодії. 1. Робота в групах Мета: розвивати навички партнерського спілкування під час опрацювання теоретичного матеріалу, вміння виділяти головне, розвиток навичок публічного виступу. Завдання для І групи: опрацювати теоретичний матеріал «Основні принципи партнерського спілкування». Завдання для ІІ групи: опрацювати теоретичний матеріал «Види і рівні спілкування». Завдання для ІІІ групи: опрацювати теоретичний матеріал «Особливості ділового етикету». Завдання для ІVгрупи:опрацювати теоретичний матеріал «Фази спілкування та передбачення результатів взаємодії». Учні презентують  свої доповіді. Доповідь І групи «Основні принципи партнерського спілкування» Ділове спілкування визначається як специфічна форма контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін інформацією, пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями. Під умінням спілкуватися розуміють культуру ділового спілкування, яка включає: високу комунікативну культуру: мистецтво говорити й слухати; уміння об’єктивно сприймати та правильно розуміти партнера; досягнення ефективної взаємодії на основі взаємних інтересів; уміння будувати  стосунки з будь-яким партнером. Ділове спілкування на відміну від його інших видів має свої особливості, а саме: - наявність певного офіційного статусу об’єктів; - спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій; - відповідність певним загальновизнаним і загальноприйнятим правилам; - передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки; - конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв'язання конкретних завдань, досягнення певної мети, як правило, не виходячи за рамки певного кола; - взаємоузгодження рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів; - значущість кожного партнера як особистості; - безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать їх внутрішній світ. Людина, яка спрямовує інформацію (комунікатор), і людина, яка її приймає (реципієнт), у діловому спілкуванні постійно міняються місцями, завдяки чому у людей, що спілкуються, має бути однакове розуміння не тільки значень, а й змісту слів. Ефективне ділове спілкування - це не стільки обмін значеннями, скільки обмін думками. Більше того, це пошук спільного рішення. Основні принципи партнерського спілкування: - психологічного  партнерства, - психологічної  рівності, - узгодження інтересів, - дотримання договірних умов. Принцип партнерського спілкування. Цей принцип ґрунтується на визнанні цінності особистості іншої людини, її міркувань, інтересів. Рішення приймають з максимально можливим врахуванням інтересів усіх учасників спілкування, а не досягнення однієї зі сторін своєї мети за рахунок інтересів інших. Доповідь ІІ групи «Види та рівні ділового спілкування» У тактиці спілкування розрізняються сім можливих його рівнів, знання яких дає змогу краще розібратись в ситуації, глибше її зрозуміти, зробити певні висновки, що стосуються як системи управління, так і встановлення підприємницьких контактів. Психологи називають такі рівні: - примітивний, - маніпулятивний, - стандартизований, - конвенціональний (погоджувальний), - ігровий, -діловий, - духовний. Зрозуміло, що кожен з названих рівнів може проявитися в різних ситуаціях, які диктують і відповідні людські відносини. Скажімо, одна справа спілкування на вулиці, в транспорті, в магазині, і зовсім інша - на офіційному прийомі, а ще інша - в безпосередніх ділових стосунках, де можуть існувати різні взаємини (рівноправні, підлеглі, нерівноправні) і тоді висуваються свої критерії з однієї чи іншої сторони. Одна справа, коли управлінці чи підприємці виступають як рівноправні партнери, і зовсім інша, коли один з них відчуває певну залежність і, особливо, коли починає проявлятися їх нерівноправність. Коли ту чи іншу справу вирішують рівноправні представники фірм чи відповідальні особи на найвищому державному рівні, то за ними завжди стоїть фінансове, економічне, політичне положення цих організацій чи держав, або інша досить впливова сила, яка урівнює обох у діловому спілкуванні. Зони спілкування Ділове спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми, причому виділяються такі види зон спілкування: - Інтимна зона (15 - 46 см) - спілкування з близькими, батьками, родичами. - Особиста зона (46 - 120 см)- відстань спілкування з друзями і однодумцями. - Зона соціального спілкування (1,2 - 2,0 м) - відстань на переговорах з приятелями і колегами по роботі. - Формальна зона (2,0 - 3,6 м) - ділові переговори, візити до вищих чиновників. - Загальнодоступна або публічна зона (більше 3,6 м) - спілкування з великою групою людей. Величина кожної зони залежить не тільки від ситуації, а й від національно-культурного поля особистості, від статусу партнера, з яким ведеться спілкування, від власного настрою. У діловому спілкуванні вироблені такі найбільш прийнятні правила: - слід дотримуватись міри у дистанціюванні (не треба надмірно віддалятись і не надто наближатись до партнера); дистанція між партнерами повинна відповідати ситуації; - не варто починати спілкування з відстані більше, ніж 4 метри. Найбільш прийнятними на такій дистанції може бути посмішка чи кивок головою на знак привітання; - перші фрази краще говорити на відстані соціальної зони (залежно від близькості відносин з партнером); - найбільш головними, важливими ідеями, інформацією з партнером обмінюються в особистій зоні; - відстань треба долати поступово, а не перескакувати через одну чи дві зони. У такому разі легше досягти згоди, виважено розв’язати проблему; - не порушати визначену зону, особливо інтимну, в ділових стосунках це є неприйнятним. Нерідко ділове спілкування порівнюють з грою в шахи, де неможливо "закреслити" непродуманий хід. Якщо хід вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно робити за нових умов. Залежно від змісту у діловому спілкуванні можуть траплятися такі його взаємопов’язані види; товариське, приятельське, робоче, випадкове, професійне, формально-поверхове.  Зрозуміло, що від виду ділового спілкування залежав зміст та відповідна поведінка сторін. Справжньою культурою ділового спілкування є уникнення приниження та образи партнера. Історично склалися два види ділового спілкування безпосереднє і опосередковане. Безпосереднє спілкування - це мовне спілкування у найбільш розвиненому вигляді. Воно підкріплюється мімікою жестами, інтонацією тощо. По суті, в цьому виді спілкування вся людська сутність стає своєрідним його «знаряддям». Спілкування суттєво впливає на розвиток усіх потреб людини; в ньому завжди наявний комунікативний момент. Опосередковане спілкування виникло на основі безпосереднього. До нього відносять письмо (зауважимо: тут має місце втрата міміки, жестів, інтонації тощо), масові засоби інформування: газети, радіо, телебачення, книги, відео, комп'ютерна мережа, музичні записи тощо.  Уся система безпосереднього і опосередкованого спілкування впливає на розвиток як особистості, так і взаємин між людьми. Останнє особливо важливе, бо в процесі спілкування людина «присвоює» ті багатства, які створені і притаманні іншим, і водночас привносить у цей процес те, що вона має з власного досвіду. Невипадково говорять: «3 ким поведешся, від того і наберешся». Доповідь ІІІ групи «Особливості ділового етикету» Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві. Готуючись до зустрічі з партнером необхідно намітити свою тактичну лінію. Для цього корисно засвоїти тактичні прийоми, які можна застосувати в ході переговорів, домагаючись своєї мети. Прийом «відходу» чи «відхилення від боротьби» - застосовується, колизачіпаються питання небажані для обговорення, чи щоб не давати партнеруточну інформацію, однозначну відповідь. Прийом полягає в тому, що партнера просять відкласти розгляд того чи іншого питання, перенести його на інше засідання і т.п. При цьому прохання супроводжується переконливими аргументами. Близькі за змістом до «відходу» інші тактичні прийоми – «затягування», «вижидання», «салямі» (за принципом нарізування ковбаси тонкими шматочками). Ці прийоми використовують, коли хочуть затягти процес переговорів, щоб прояснити ситуацію, одержати більше інформації від партнера і т.п. «Пакетування» – до обговорення пропонується не одне питання, а трохи. Варто враховувати також, що є ряд факторів негативно впливають наведення справ: - дискомфорт фізичного середовища: непривабливість приміщення, незручністьсидінь, несвіже повітря і т.п.; - заклопотаність співрозмовників якимись службовими чи особистими справами, розладнаність морально психологічного стану; - амбіції, заздрість, недоброзичливість; - неграмотність мови виступаючого, невиразність фраз і т.п.; - некомпетентність співрозмовника; - неприйняття іміджу співрозмовника. Намагайтеся уникнути появи таких факторів, а при їхній наявності –нейтралізувати їх. У діловій розмові потрібно уміти дати відповідь на будь – яке запитання. Навіть на найпростіше, яке задають щоденно по декілька разів “Як справи?”, завжди потрібно пам’ятати про почуття міри. Нічого не відповісти неввічливо; буркнути “нормально” і пройти повз теж неввічливо, якщо не грубо; почати довго розповідати про справи – прославитись занудою. У таких випадках приписує відповідати приблизно наступне: ”Дякую, нормально”, “Дякую, поки скаржитись гріх”, в свою чергу поцікавитись: ”Сподіваюсь, що у вас все нормально?”. Такі відповіді нейтральні, вони заспокоюють усіх. У вербальному спілкуванні передбачає застосування різних психологічних прийомів. Один з них – «формула прогладжування», це словесні фрази типу “Удачі вам!”, “Бажаємо успіху”, відомі фрази “Великому кораблю велике плавання”, “Ні пуху – ні пера” виголошені з різними відтінками. Діловий етикет – це мова міжнародних, міжвідомчих та бізнес-відносин, показник стану взаємин між партнерами і державами. Ми визначили основи сучасного ділового етикету: принципи гуманізму, тактовності, ввічливості, доцільності дій. З’ясували, що таке «золота середина» – почуття міри в усьому. Розглянули єдність форм і змісту, роль національних особливостей, традицій, історичних, культурних, геополітичних передумов норм і правил поведінки будь-якої групи людей. Доповідь ІVгрупи «Фази спілкування та передбачення результатів взаємодії» Ділове спілкування, як певний процес взаємодії людей, має свою стратегічну лінію, тактику проведення, а також певні фази. До фаз ділового спілкування відносяться початкова, основна і завершальна.  Початкова фаза - протягом якої встановлюють вихідні контакти, налаштованість на спілкування, йде орієнтація в ситуації. У цій фазі постає завдання: спонукати ділового партнера до спілкування, зацікавити, створити максимальне поле можливостей для обговорення проблем. Тут також оцінюється емоційний стан партнера, визначаються стратегія і тактика спілкування, вибирається певний тон взаємин, виявляється самооцінка партнера і йде орієнтація в розподілі ролей.  Основна фаза - протягом якої реалізується певна послідовність дій, а саме: встановлюється проміжна та кінцева мета спілкування, виконуються безпосередні мовні, немовні та документальні контакти, йде взаємний аналіз вихідних та проміжних пропозицій, пошук узгодження рішень, відбувається розподіл ролей за принципом "домінування-підпорядкування", визначення перспектив спілкування.  Завершальна фаза - протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії, відбувається вихід із контакту, формуються основи для подальшої взаємодії. Здійснюються ділові взаємини у двох формах: контакту та взаємодії. Контакт - це одиничний акт, в якому відсутня система узгодження дій партнерів стосовно один одного. Основу ж ділових взаємин партнерів складають не контакти, а їх взаємодія. Взаємодія (інтеракція) - аспект спілкування, що проявляється в організації людьми взаємних дій, спрямованих на реалізацію спільної діяльності, досягнення певної вигідної обом сторонам мети. Під соціальною інтеракцією (від лат. interaction - взаємодія) розуміють безпосередню міжособистісну комунікацію (обмін символами), важливою особливістю якої визначається здатність людини "виконувати роль іншого", уявляти, як її сприймає партнер по спілкуванню, і відповідно інтерпретувати ситуацію та конструювати свої дії. Змістом взаємодії між людьми є певна і специфічна для соціальної структури суспільства сукупність економічних, правових, політичних відносин, які реалізуються у спілкуванні. 2. Робота в групах Мета: розвивати навички партнерського спілкування під час роботи над завданням. Завдання для І групи: запропонувати ефективні прийоми привертання уваги партнера. Завдання для ІІ групи: розробити поради щодо створення сприятливого психологічного клімату в діловому спілкуванні.  Учні презентують свої напрацювання. Доповідь учнів І групи «Ефективні прийоми привертання уваги партнера»: - Вселяйте партнеру почуття його гідності. - Виявляйте щирий інтерес до партнера. - Задавайте партнерові приємні питання. - Частіше вживайте ім’я партнера. Доповідь учнів ІІ групи «Створення сприятливого психологічного клімату в діловому спілкуванні»  Для створення сприятливого психологічного клімату в діловому спілкуванні необхідно: Зменшити фізичну та соціальну дистанцію. Показуйте ваше бажання зрозуміти позицію партнера. Дотримуйтесь товариського тону. Виявляйте якості вашого партнера. Будьте спокійними та доброзичливими. Активно і уважно слухайте партнера. Чи здійснилися ваші очікування? V. Підведення підсумків Чи здійснилися ваші очікування? Вправа «Мікрофон» Сьогодні на уроці я… Оцінювання. VІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, *розробити поради для ефективного ділового спілкування. Тема 2. Публічний виступ Мета: надати розуміння про публічний виступ, вимогами до виступів, виробити стратегію й тактику поведінки під час підготовки до публічного виступу, відпрацювати навички ораторського мистецтва, підвищити впевненість у своїх силах. Методи: групова дискусія, ігрові методи. Завдання: 1.Навчити складати план і схему виступу. 2. Відпрацювати вміння володіти аудиторією. 3. Відпрацювати навички впевнено відповідати на запитання. Тип уроку: комбінований. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал. Хід уроку I. Організаційний момент - Доброго дня, шановні учні! Я рада бачити вас, сподіваюсь і ви також. Бажаю вам успіхів під час наполегливої праці. ІІ. Актуалізація опорних знань учнів - Назвіть основні особливості ділового спілкування та охарактеризуйте їх. - Які види ділового спілкування ви знаєте? - Сформулюйте основні принципи партнерського спілкування. Перевірка домашнього завдання (учні готували завдання заздалегідь). ІІІ. Мотивація навчання учнів У західній частині Ірландії є замок Бларні. Це найпопулярніше  місце багатьох туристів. Сюди приїжджають близько чверті мільйона людей на рік. І всі лише з однією метою: піднятися на одну з веж і поцілувати камінь, який розташований на висоті 30 метрів. Легенда стверджує, що так отримують дар красномовства. Говорять, що тут був навіть Уінстон Черчілль.  Поцілувати камінь – справа непроста. На висоті треба робити ризиковані трюки: людина висить вниз головою, її тримають за ноги, а вона повинна просунути голову у щілину, щоб дістатися до завітного каменя.  Як бачите, нам буде легше. Ми не ризикуватимемо життям, а спробуємо оволодіти цим мистецтвом за допомогою знань та тренувань. ІV. Повідомлення теми та мети уроку Що ви очікуєте від сьогоднішнього уроку? Сьогодні на уроці ми розглянемо тему «Публічний виступ». Мета уроку: надати розуміння про публічний виступ, ознайомити вас із вимогами до виступів, виробити стратегію й тактику поведінки під час підготовки до публічного виступу, відпрацювати навички ораторського мистецтва, підвищити впевненість у своїх силах. - А що очікуєте ви від сьогоднішнього уроку та себе? Я очікую… V. Вивчення нової теми 1. Робота з епіграфом уроку Зверніть увагу, будь ласка,  на епіграф до нашого уроку. Як ви розумієте його зміст? «Багато говорити і багато сказати не є те саме» Софокл Діти, а для чого нам необхідні знання про публічний виступ? Як ми ці знання можемо використати у подальшому житті? 2. Вправа «Мозковий штурм». Доберіть асоціації до словосполучення «Публічний виступ» та спробуйте дати визначення. Мета:виявлення асоціацій учнів до поняття «публічний виступ», створення підґрунтя для подальшої роботи. Публічний виступ – це… Публічний виступ – це різновид усного спілкування. 3. Вправа «Незакінчені речення» Мета:діагностика труднощів під час публічного виступу. Я відчуваю себе некомфортно, коли виступаю перед аудиторією, тому що… Мені подобається виступати перед аудиторією, тому що… Обговорення: З якою метою ми виконували цю вправу? 4. Інформаційне повідомлення «Структура публічного виступу»(перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь). Мета: інформувати учнів про структуру публічного виступу. Люди Античного світу вміли та любили мислити образно. Давні ритори часто порівнювали ораторський виступ з деревом, в якому є корінь, стовбур, гілки, листки, квіти. 1. Корінь дерева схований від очей аудиторії. Під ним розуміють причину, яка привела оратора на трибуну: а) бажання прославитися, стати відомим; б) надія отримати плату, гонорар за виступ; в) думка, що виступ буде для аудиторії корисний, сприятиме розширенню світогляду; становленню професійних вмінь та навичок. 2. Стовбур, який представляє тему виступу, основну проблему ораторської промови. 3. Основні гілки, під якими розуміють основні питання в плані лекції, у класичній риториці їх зазвичай три. 4. Більш дрібні гілочки – підпитання, на які ділиться кожне основне. 5. Верхівка дерева, яка представлена листям, тобто словами, в які оратор «вдягає» свій виступ. 6. Квіти, тобто прикраси,  які можуть зробити  мовлення гарним.  Сьогодні ми будемо вивчати «елементи риторичного дерева» та розвивати вміння побудови публічних виступів. Ораторське мистецтво зароджувалось у Давній Греції. Риторику величали «царицею всіх мистецтв». В одній із легенд розповідається про найвидатнішого афінського оратора Демосфена, який довго тренувався, намагаючись навчитися проголошувати публічні промови. Першу його промову публіка зустріла зі сміхом і знущаннями: Демосфен був малий на зріст, мав слабкий голос, гаркавив, нервово посмикував плечем. Афіняни не дали йому навіть закінчити промову. І Демосфен вирішив подолати недоліки. Аби навчитися голосно говорити, він ходив по берегу моря, заглушаючи своїм голосом шум хвиль, набравши в рот камінчиків, читав напам’ять уривки поетичних творів. Для того, щоб перебороти свою звичку посмикувати лівим плечем, Демосфен ставав під висячий меч. У Стародавній Греції риторика була вагомою складовою частиною  суспільного життя. З того часу кожне століття дарувало людству майстрів публічного виступу. Змінювалися часи і народи, та незмінними умовами успіху ораторів залишалася величезна робота над своїм словом, над наданням йому сили, впливовості та значущості, над удосконаленням вміння виступати перед широким загалом. 5. Інформаційне повідомлення «Що таке публічний виступ?Помилки, які можуть коштувати вам перемоги»(перегляд мультимедійної презентації, яку підготували учні заздалегідь). Мета: повідомити в доступній формі про особливості публічного виступу та основні помилки, які допускають оратори під час своїх публічних виступів.  Уявіть, що Ви здійснили науково-дослідницьку роботу, належним чином оформили її та за умовами конкурсу вам ще потрібно за 8 хв. публічно виступити та захистити свою роботу. День виступу здавався вам дуже далеким, поки не з’ясувалося, що до виступу залишилося декілька днів. І тут вас починає турбувати питання: «Що таке публічний виступ?»  Під час будь-якого виступу відбуваються одночасно дві речі: Доповідач бере на себе якесь зобов’язання перед публікою. Він прагне довести щось таке, що має отримати підтримку слухачів і перейти в якусь дію.  Слухачі оцінюють це зобов’язання. «Чи є в цьому сенс?» «Чи точні ці факти?»  «Чи вселяє мені довіру ця людина?»  Ось що ви повинні тримати в пам’яті – це найкраще визначення, якому повинен відповідати ваш виступ.  Публіка сподівається від  вас почути щось таке, чого не знає вона. Можливо, вам відомий якийсь секрет, яким ви хочете поділитися. Якщо ні,то у вас, можливо, є якийсь новий погляд на речі – такий, який слухачі можуть застосовувати з користю для себе.  Звичайно, і у промовця є свої потреби, їх багато. Але головна – це потреба у схваленні. Тільки слухачі можуть її задовольнити – безліччю способів, від присвоєння вашому виступу найвищого балу, до вибуху аплодисментів.  Не буває публіки, яка ні для кого не становить інтересу. Вона повинна бути цікавою для вас хоч би тим, що з’явилася на ваш виступ. Це ж неймовірний комплімент! Люди, що сидять там, у залі, відійшли від своїх справ, щоб послухати, що ви скажете, і побачити, що ви їм збираєтесь показати. Ви несете перед ними відповідальність уже тому, що вони тут. Ви зобов’язані зробити для них усе, що тільки зможете. Ми допоможемо вам впоратись із цим завданням. 6. Вправа «Хвилина» Мета: навчитися відчувати час. Інструкція.  Заплющити очі та через хвилину відкрити їх. У кожного хвилина буде умовна, у когось вона пройде швидше, у когось повільніше. Хтось значно поспішає, хтось відстає. Достовірну інформацію надасть ведучий. Таку ж процедуру провести знову, тільки на цей раз відчути потрібно 90 секунд. Врахувати похибки. 7. Вправа «Перші 90 секунд, які вирішують усе». Мета: навчитися опановувати себе в новій ситуації, зорієнтуватися на виступ та завоювати публіку. Інструкція. Якщо  ви хочете щоб вас сприйняла публіка, то завоюйте її! Перші 90 с. будь-якого виступу – найважливіші. Слухачі, ймовірно, вас бачать уперше, вони вдивляючись у вас, складають про вас думку, а також приймають рішення, чи слухати вас. Тож дайте їм зрозуміти, як ви раді, що вони тут, зацікавте їх, приєднайтесь до них. Наприклад, це може звучати так: «Мені дуже пощастило мати однодумців або людей, які зацікавлені у вивченні…» Дуже важливо «розігріти слухачів».  Для цього спершу зосередьте увагу на якомусь своєму прихильнику – людині, чия підтримка вам забезпечена.  Встановивши контакт,не втрачайте його. Хай про це говорить ваш погляд. Хай ця людина зрозуміє, що вона має для вас величезне значення. Ваші голосові зв’язки можуть донести до слухачів сенс вашого виступу, проте тільки  очі здатні завоювати публіку. Тому, відвівши погляд на інше, знову встановіть контакт з вашим слухачем, поглядом  подякуйте за підтримку. Потім у вас з’явиться ще один прихильник: прямим, відкритим обміном поглядами, можливо, навіть усмішкою або кивком. Потроху публіка вже «розігріватиметься». Це схоже на перекличку,  - тільки очима. Так, під заряджаючись під час дружніх контактів, ви змінюєте атмосферу в залі, вона помалу відігрівається, стає не такою статичною. Зоровий контакт – це розділовий знак. Це зустріч  поглядів, яка підкреслює думку, можливо, навіть одне слово. Найнебезпечніший недолік оратора – блукаючий погляд! Блукаючий погляд свідчить про те, що ораторові ніяково, і майже ніколи не дозволяє досягти зорового контакту.  А тепер перегляньтесь і встановіть між собою зв’язок, який допоможе кожному розкритися, прибрати бар’єри, подолати невпевненість. VІ.Закріплення нового матеріалу 1. Робота в групах Інтерактивна вправа «Спільний проект» Завдання: опрацювати роздатковий матеріал, скласти тези та  презентувати результати роботи. Робота в групі №1. «План виступу» Мета: навчити складати план виступу.  Якщо ви хочете, щоб з плану виступу можна було отримати якусь користь, він повинен бути достатньо простий, щоб  тримати його в пам’яті. Настільки простий, щоб ви говорили. Цим вимогам відповідає план, відомий з часів Цицерона: І. Вступ. ІІ. Основна частина. ІІІ. Висновок. Цицерон написав перше керівництво для ораторів (близько 100р. до н.е.), і його ораторська слава живе ось вже двадцять століть. Що не говоріть, а це схоже на безсмертя. І він не втомлювався працювати над планами виступів. Подаємо правила для ораторів з його маленької книжки «Про теорію публічних виступів». Шість правил Цицерона для ораторів: 1. Вступ («домогтися уваги»). 2. Виклад фактів (фон). Звернути увагу на стислість, ясність, правдивість. 3. Розподіл (сфери згоди, незгоди, необхідні рішення). 4. Докази (позиції з невідкладних питань – із свідченнями на їхню користь). 5. Спростування («знищення доказів наших супротивників» - не так уже просто було з Цицероном змагатися). 6. Висновок «за всіма правилами мистецтва». Це означало, наскільки я розумію, що варто нагадати публіці про те, яка відповідальність лежить на ній у цьому питанні, та з гідністю вийти). Якщо хочете, розділи 1, 2, 3 можна було б назвати «Розуміння проблеми», розділи 4, 5 – «Вирішення проблеми», а розділ 6 – «Вживання заходів». Інструкція. Пропонуємо, використовуючи правила й поради, які ви маєте в своїх пам’ятках, скласти план вашого власного виступу, після чого деякі можуть презентувати його групі. На виконання завдання дається 5 хв. Аналіз: 1. Чи складно було виконати завдання? 2. Складання яких розділів плану було найскладнішим? 3. Хто найбільш вдало склав свій план? 4. Яких помилок припустилися промовці? Робота в групі №2. «Як говорити не за папірцем» Мета: навчити складати схему виступу. Задайте собі запитання: «Як виглядатиме мій виступ, якщо зобразити його на папері на зразок настільної гри?»               Візьміть дошку для будь-якої настільної гри. Зверніть увагу, що на кожній ділянці дошки є яскравий малюнок, і зображений там персонаж легко запам’ятовується. На кожній ділянці є щонайменше один малюнок. Шлях, по якому вам потрібно пройти, виділений кольором, його добре видно. Слів на дошці мало, тому вони легко запам’ятовуються.  Уся дошка – це чудова підказка, яка сприймається майже миттєво, тому що втілена в тій формі, в якій у більшості людей все відображається в пам’яті, у вигляді зорових образів.  Цей прийом – уявити ваш виступ у вигляді зорових образів – може виявитися корисним у двох випадках: 1. Створюючи зорові образи для такої схеми, ви малюватимете уявні малюнки, які утримуються набагато довше, ніж слова. Ці малюнки міцно закарбуються у вашій пам’яті, і виявиться, що ви зможете пригадати зміст вашого виступу майже без зусиль. 2. Крім того, ви зможете використовувати свою маршрутну схему замість суфлера. Візьміть її з собою на виступ і покладіть у таке місце, щоб її було видно. Ви побачите, що «читати» її можна з відстані 3-х метрів або навіть більше і що, час від часу поглядаючи на неї, ви у будь-який момент зможете  орієнтуватися, в якій її точці знаходитеся. До того ж, ви переконаєтеся, що, маючи напохваті схему, ви менше хвилюватиметеся. Матеріали: пам’ятка №3. Інструкція. Пропонуємо, використовуючи ці поради, скласти схему вашого виступу. Після чого деякі можуть презентувати його групі. Аналіз: 1. Чи важко було впоратись із завданням? 2. Що викликало найбільші ускладнення? 3. Хто з промовців найбільш вдало виступив? 4.Яких помилок припустилися? Робота в групі №3. «Як підготуватися до відповідей на запитання» Мета: відпрацювати навички впевнено відповідати на запитання. Припустимо, що ви щойно проголосили яскраву та змістовну промову перед аудиторією. Швидше за все, після цього на конкурсі вам стануть ставити запитання. Але будуть запитання чи ні, ви завжди маєте бути до них готовими, тому що відповіді на них враховуються на конкурсі. Ви повинні мати досить чітке уявлення про те, які запитання  можуть поставити, і що ви на них відповідатимете. Якщо не можете відповісти на несподіване запитання детально, цілком можна задовольнитися короткою відповіддю «так» чи «ні». Готуючись до виступу, треба передбачити запитання, щоб бути готовим до відповіді. Пам’ятайте: кожне запитання,  яке  вам ставлять, - пряме свідчення інтересу до вашого виступу. Інструкція. Пропонуємо продумати, які запитання можна поставити вам після вашого виступу, написати їх на аркушах паперу жовтого кольору, залишаючи після кожного кілька незаповнених рядків. Потім продумайте відповіді на ці запитання, зробіть нотатки, важливі факти, яскраві фрази зробіть чорнилом іншого кольору під кожним запитанням. Охочі можуть дати відповідь на запитання, які ставитимуть інші учасники, користуючись їхнім жовтим аркушем. Аналіз: 1.Що викликало найбільші ускладнення? 2.Скільки запитань ви придумали? 3. Чи немає серед них таких запитань, на які можна дати відповідь у самому виступі? 4. Чиї запитання і відповіді вам найбільше сподобалися? Чому? 5.Як себе почуваєте після виконання вправи? 6.Що ви будете використовувати під час підготовки до виступу? 2.Індивідуальна робота Завдання: скласти публічний виступ на одну з тем, використовуючи метод «Прес»: Позиція («Я вважаю,….») Пояснення (причина появи позиції) («Тому, що…)        Підтримка (факти, цифри, приклади, цитати, посилання…) («Наприклад…»)         Висновок («Отже,  ….»). Теми: 1. Рівноправність жінок і чоловіків. 2. Яку професію слід обирати? 3. Дієта: «за» чи «проти». 4. Молодіжні субкультури. 5. Реклама: «переваги» та «недоліки». Критерії аналізу публічного виступу: досягнення поставленої мети; інформативність; логічність розвитку теми; аргументація основних положень; наочність; контакт з аудиторією; засоби активізації уваги слухачів; мова; поведінка оратора перед аудиторією. 3.Робота в групах (поділ на 3 групи). Завдання дляIгрупи. Складіть тематику виступів для: а) селян, б) підлітків, в) батьків, г) безробітніх. Завдання дляIIгрупи. Уявіть ситуацію: ви заходите до аудиторії читати лекцію, однак слухачі не налаштовані на роботу. До активізації яких мотивів ви звернетесь? Завдання дляIIIгрупи. Уявіть ситуацію, що ви читаєте доповідь, а один слухач постійно в залі задає некоректні питання. Ваші дії? 3. Вправа «Я молодець, тому що….» Мета: розвиток емпатії, підвищення самооцінки. Інструкція. Я вам пропоную похвалити себе за щось. Зараз настав час, коли хочеться, щоб більше хвалили, але це буває так рідко. У вас є можливість похвалити себе за що хочете. Отже, я молодець, тому що…». Обговорення: Чи складно вам було хвалити себе? Які почуття виникли у вас під час виконання вправи? IV.Підбиття підсумків, оцінювання результатів роботи Мета: отримати зворотний зв’язок від учнів. Які ваші враження від уроку? Які відкриття ви зробили для себе? Що візьмете на озброєння і будете використовувати  в подальшому? Запам’ятайте для себе: Оратор має передбачити, як не втратити прихильних, здобути байдужих, заспокоїти агресивних. Домашнє завдання: Скласти публічний виступ на вільну тему, використовуючи метод «Прес». Тема 3. Психологія публічного спілкування. Основні техніки самовладання та самопрезентації Мета: ознайомити учнів з різноманітними формами публічного спілкування, з основними техніками самовладання та самопрезентації; формувати вміння переконувати; виховувати самоконтроль. Тип уроку: комбінований. Обладнання: мультимедійна презентація, роздавальний матеріал. Хід уроку І. Організаційний момент  - Доброго дня, шановні учні!Я бачу, що у вас сьогодні гарний настрій, тому розпочнемо роботу. ІІ. Актуалізація опорних знань учнів - А що таке публічний виступ? Перевірка домашнього завдання. ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів  У наш час виникла потреба в людях-особистостях, які вміють самостійно мислити, переконувати живим словом, спонукати до дій в ім’я торжества істини, добра,  краси та миру. Свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого, значною мірою, залежить її доля, а також доля оточуючих, отже, і всього суспільства. Видатний оратор Давнього Риму Цицерон писав: «Краща у світі мета – стати хорошою людиною». Тому сьогодні спробуємо наблизитися на крок до оволодіння психологією публічного спілкування. ІV. Повідомлення теми та мети  Сьогодні ми продовжуємо вивчати питання про публічний виступ та розглянемо тему «Психологія публічного спілкування. Основні техніки самовладання та самопрезентації». Мета уроку: ознайомити вас з різноманітними формами публічного спілкування, з основними техніками самовладання та самопрезентації; формувати вміння переконувати; виховувати самоконтроль. V. Вивчення нової теми 1. Робота з епіграфом уроку - Зверніть увагу, будь ласка,  на епіграфи  до нашого уроку.  Як ви розумієте їх зміст? «Є два мистецтва, що можуть поставити людину на найвищий щабель пошани: одне – мистецтво полководця, друге – мистецтво вправного оратора». Цицерон «Фахівці нової генерації мають володіти живим, ефективним, переконливим словом як інтеграційною якістю професійної майстерності» Г. Сагач Від моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецтво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще у 332р. до н.е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Йдеться про «Риторику» Арістотеля, в якій він визначає її як мистецтво переконливого впливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет. 1. Робота в групах Інтерактивна вправа «Спільний проект» Завдання: опрацювати роздатковий матеріал, скласти тези та  презентувати результати роботи. Завдання  для І групи «Доповідь та її різновиди» Публічний виступ- це різновид усного спілкування. Жанровий різновид публічного виступу - це доповідь (звітна, ділова, політична), промова (агітаційна, мітингова, ювілейна), бесіда, лекція, репортаж. Доповідь ділова містить виклад певних питань із висновками і пропозиціями. Інформація, що міститься в доповіді, розрахована на підготовлену аудиторію, готову до сприйняття, обговорення та розв’язання проблем. Максимальний результат буде досягнуто, якщо учасники зібрання будуть завчасно ознайомлені з текстом доповіді. Тоді можна очікувати активного обговорення, аргументованої критики, суттєвих доповнень і виваженого рішення. Доповідь звітна містить об’єктивно висвітлені факти та реалії за певний період життя й діяльності керівника, депутата, організації чи її підрозділу тощо. У процесі підготовки до звітної доповіді доповідач мусить чітко окреслити мету, характер і завдання, до кожного положення дібрати аргументовані факти, вивірені цифри, переконливі приклади, влучні і доречні цитати. Варто також укласти загальний план й усі положення та частини пов’язати в одну струнку систему викладу. Після обговорення, доповнень і коректив доповідь схвалюють зібранням і приймають остаточне рішення, як програму майбутніх дій на подальший період. Завдання для ІІ групи «Промова та її різновиди» Промова- це усний виступ із метою висвітлення певної інформації та впливу на розум, почуття й волу слухачів, логічною стрункістю тексту, емоційною насиченістю та вольовими імпульсами мовця. Мистецтво переконувати та технології пропагандистського, агітаційного впливу на виборців у ході політичних кампаній Давньоримська ораторська схема: що, для чого, у який спосіб - може і нині бути визначальною для промовця. Отже, ураховуючи вид промови, оратор повинен змінювати й характер виступу, і засоби, якими оперуватиме під час її виголошування. Із промовою виступають на мітингах, масових зібраннях на честь певної події, ювілею тощо. Мітингова промова зазвичай виголошується на злободенну тему й стосується суспільно значущої проблеми, яка хвилює широкий загал. Цей короткий, емоційний виступ розрахований на безпосереднє сприймання слухачів. Завдання оратора - виявити нові, нестандартні аспекти теми, спонукавши присутніх по-новому сприйняти уже відомі факти і реалії. Успішність мітингової промови залежить від індивідуального стилю оратора, його вміння доречно використовувати весь арсенал вербальних і невербальних засобів спілкування та майстерності імпровізувати залежно від реакції аудиторії. Палка, заклична, актуальна, майстерно виголошена мітингова промова, як свідчить історія - дієвий чинник впливу на свідомість слухачів. Агітаційній промові притаманні практично всі складові промови мітингової. В агітаційній промові, як правило, роз’яснюють чи з’ясовують певні питання, пропагують певні думки, переконання, ідеї, теорії тощо, активно агітуючи за їхню реалізацію чи втілення в життя. Ділова промова характеризується лаконізмом, критичністю, спрямування, полемічністю та аргументованістю викладених в ній фактів. На відміну від мітингової та агітаційної ділова промова орієнтована на логічно виражене, а не емоційно схвильоване сприйняття слухача. Частіше цей виступ не має самостійного значення, він зрозумілий і сприймається лише в контексті проблеми, що обговорюється на конкретному зібранні. Ювілейна промова. Присвячується певній даті, пов’язаній з ушануванням людини, групи осіб, урочистостям на честь подій з життя та діяльності організації, установи, закладу тощо. Якщо це підсумок діяльності - до ювілейної промови можна включати в хронологічному порядку найважливіші етапи діяльності та досягнення ювіляра, побажання подальшого плідного розвитку та всіляких гараздів. Доречна пафосність не повинна переходити в заштамповану, нудну одноманітність. Слушними в ювілейній промові будуть експромти й імпровізації, тактовні жарти та дотепне акцентування уваги слухачів на своєрідних рисах ювіляра, спогади про цікаві й маловідомі факти з його життя та діяльності. Форма та зміст ювілейної промови, попри невимушеність і дотепність її викладу, повинні морально та етично виважені промовцем, щоб не образити ні ювіляра, ні його близьких, ні слухачів. Лекція є однією з форм пропаганди, передачі, роз’яснення суто наукових, науково-навчальних, науково-популярних та інших знань шляхом усного викладу навчального матеріалу, наукової теми, що має систематичний характер. Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає: - виклад суті певного питання; - акцентування на основному; - висловлення свого ставлення й оцінки; - підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки); - підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела). Завдання для ІІІ групи «Диспут» 3. Дискусія (від лат. discussio - розгляд, дослідження) - обговорення якого-небудь спірного питання, проблеми. Важливою характеристикою дискусії, що відрізняє її від інших видів спору, є аргументованість. Обговорюючи спірну (дискусійну) проблему, в якій кожна сторона, опонуючи думку співрозмовника, аргументує свою позицію. Під дискусією також може матися на увазі публічне обговорення яких-небудь проблем, спірних питань на зборах, у пресі, у бесіді. Відмінною рисою дискусії виступає відсутність тези, але наявність в якості об'єднуючого початку теми. До дискусій, організованим, наприклад, на наукових конференціях, не можна пред’являти тих же вимог, що і до суперечок, організуючим початком яких є теза. Дискусія часто розглядається як метод, що активізує процес навчання, вивчення складної теми, теоретичної проблеми.  Диспут (від лат. Disputare міркувати, сперечатися) - рiзновид дискусiї, публічне обговорення тієї чи іншої важливої для присутніх проблеми, яке, як правило, завчасно готується i пов'язане з реальним життям, власним досвідом учасників. Вид діалогічного мовлення, публічний спір на злободенну наукову або розмовно-побутову тему. З приводу даної проблеми учасники диспуту висловлюють різні думки і судження. Розгортається диспут завдяки оцінкам, аргументаціям, смисловим зв'язкам із реальним життям, опорі на особистий досвід, яким користуються учасники спору. У диспуті є елементи монологу та діалогу. Діалогічні елементи надають емоційне забарвлення дискусії, а монологічні служать для вираження її логічного змісту. Як виховних потенціалів диспуту можуть бути названі вміння доказово, аргументовано викладати свою точку зору, зберігати витримку і спокій, сприймати критику, з повагою ставитися до думки опонента. Г. Плоткін пропонує правила для учасника диспуту:         Кожен має право висловити свою думку. Якщо у тебе є що сказати слухачам, нехай вони дізнаються про це.         Говори, що думаєш, думай, що говориш! Висловлювався ясно і чітко. Чи не затверджуй того, в чому не розібрався сам.         Постарайся, як можна більш переконливо викласти свою точку зору. Спирайся тільки на достовірні факти.         Не повторюй того, що до тебе було сказано.         Поважай чужу думку. Постарайся зрозуміти його. Умій вислухати точку зору, з якою не згоден. Будь витриманим. Не перебивай виступаючого. Не давай особистісних оцінок. Правоту доводь доводами, а не криком. Намагайся не нав’язувати своєї думки.         Якщо доведено помилковість твоїй позиції, май мужність визнати свою неправоту.         Нехай головним підсумком диспуту стане твоє просування по нелегкому шляху осягнення істини.         Починати диспут доцільно з пропозиції прокоментувати будь-якої факт, висловлювання, відео (кіно) фрагмент.         Активність учасників диспуту, їх творча діяльність, яка призводить до самостійного вирішення  проблем, які обговорюються за допомогою запитань, оцінних та спонукальних реплік. Можна користуватися такими мовними трафаретами: Я згоден (згодна), тому що ... Я не згоден (не згодна), тому що ... Я висловлюю окрему думку, так як .. Завдання для ІVгрупи «Самопрезентація» Самопрезента́ція - це образ себе, який я представляю іншим. Вона пов’язана з нашим прагненнями запропонувати бажаний образ як для інших людей так і для самого себе. Перше враження. Багато з нас досі оцінює людину з першого враження. Тому дуже важливо вигідно презентувати себе в різних ситуаціях під час спілкування з людьми.         Оціни себе. Для цього, перш за все, намагайся правильно оцінити всі свої переваги й недоліки. Особливо акцентуй увагу на своїх кращих якостях, а якщо тобі чогось бракує, тоді займися самовдосконаленням.У народі кажуть: «Зустрічають за одягом, проводжають за розумом». Причому нерідко в прямому значенні слова. Намагайсягідно презентувати себе з першого моменту знайомства. Запам’ятай, що впевнені манери та доброзичлива усмішка стануть твоєю головною зброєю. І не забудь підкреслити свою індивідуальність, як в одязі, так і в усьому зовнішньому вигляді. Під час спілкування з людьми будь зрозумілим. Упевнене й виразне мовлення, відкритість і щирість створюють напрочуд сприятливе враження.         Погляд. Навчись уважно дивитися на співрозмовника. Однак це зовсім не означає, що потрібно пильно роздивлятися його з ніг до голови.  Шукай у свого співрозмовника ті риси, які викликають у тебе симпатію та позитивні емоції. Зупинися на них і спілкуйся з цієї позиції.      Руки. Нерідко під час спілкування ми не знаємо, куди подіти руки. Не варто їх соромитися, так само як і жваво жестикулювати. Будь максимально природним й розслабленим.      Твої ролі. Усі ми в різних ситуаціях граємо різні ролі. Іноді доводиться підлаштовуватися під прийняті манери поведінки в певному колективі. І все ж важливо навчитися завжди залишатися собою. Учні кожної групи презентують свої напрацювання. Вправа«Презентуй себе» Мета: розвивати навички самопрезентації. Інструкція: заповни концептуальну карту особистості та розкажи іншим про себе. Концептуальна карта особистості Ім’я______________________________________________________________Цінності__________________________________________________________ Риси характеру____________________________________________________ Інтереси__________________________________________________________ Плани________________________________________________________ Досягнення___________________________________________________ Девіз мого життя______________________________________________ VІ. Підведення підсумків Вправа «Мікрофон» На уроці я дізнався... На уроці я навчився... На уроці мені сподобалися такі види роботи... Знання й уміння, здобуті на уроці, мені знадобляться для... Очікування мої здійснилися або… Оцінювання VІІ. Домашнє завдання: вивчити конспект, підготуватися до тематичної контрольної роботи. Тематична контрольна робота №2. «Психологія вибору професій. Основи ділового та публічного спілкування» 1-варіант Мета: перевірити знання, вміння та навички за ІІ семестр; розвивати навички логічного мислення; виховувати відповідальне ставлення до виконання роботи. Обладнання: бланки з тестовими завданнями. Хід уроку 1. Організаційний момент 2. Пояснення виконання тематичної контрольної роботи 3. Виконання учнями тестових завдань 1. Комунікатор- це… а) людина, яка приймає інформацію під час ділового спілкування. б) людина, яка спрямовує інформацію під час ділового спілкування. 2. Які фактори негативно впливають під час ділового спілкування: а) дискомфорт фізичного середовища: непривабливість приміщення, незручність сидінь, несвіже повітря і т.п.; б) заклопотаність співрозмовників якимись службовими чи особистими справами, розладнаність морально психологічного стану; в) амбіції, заздрість, недоброзичливість; г) неграмотність мови виступаючого, невиразність фраз і т.п.; д) некомпетентність співрозмовника; е) неприйняття іміджу співрозмовника; є) усі перераховані вище фактори. 3. З яких компонентів складається формула щодо вибору професії. 4. Дайте визначення поняття «професійне самовизначення». 5. Назвіть види ділового спілкування. 6. У чому полягає ефективність ділового спілкування? 7.Уявіть ситуацію: ви заходите до аудиторії читати лекцію, однак слухачі не налаштовані на роботу. До активізації яких мотивів ви звернетесь? 8. Запропонуйте практичні поради доповідачеві. 9. Назвіть професійно важливі якості вашої майбутньої професії. 10-12. Запропонуйте текст публічного виступу на будь-яку тему, використовуючи метод «ПРЕС». 2-варіант 1. Реципієнт – це… а) людина, яка приймає інформацію під час ділового спілкування. б) людина, яка спрямовує інформацію під час ділового спілкування. 2. До основних  правил ділового спілкування відносяться: а) слід дотримуватись міри у дистанціюванні (не треба надмірно віддалятись і не надто наближатись до партнера); дистанція між партнерами повинна відповідати ситуації; б) не варто починати спілкування з відстані більш ніж 4 м. Найбільш прийнятними на такій дистанції може бути посмішка чи кивок головою на знак привітання; в)перші фрази краще говорити на відстані соціальної зони (залежно від близькості відносин з партнером); г) найбільш головними, важливими ідеями, інформацією з партнером обмінюються в особистій зоні; д) відстань треба долати поступово, а не перескакувати через одну чи дві зони. У такому разі легше досягти згоди, виважено розв'язати проблему; е) не порушати визначену зону, особливо інтимну, в ділових стосунках це є неприйнятним є) усі перераховані вище правила. 3. Повний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною: а)  професіографія; б) психограма; в) професіограма. 4. Дайте визначення поняття «ділове спілкування». 5. Назвіть  фази ділового спілкування. 6. Ділове спілкування підсвідоме здійснюється на певній відстані між людьми, причому виділяються такі види зон спілкування: публічна зона,формальна зона, інтимна зона, зона соціального спілкування, особиста зона. Знайдіть відповідність зон спілкування та дотримання певної відстані: 1. 2,0 - 3,6 м а) спілкування з близькими, батьками, родичами; 2. 1,2 - 2,0 м б) відстань спілкування з друзями і однодумцями; 3. більше 3,6 м в) відстань на переговорах з приятелями і колегами по роботі; 4. 46 - 120 см г) ділові переговори, візити до вищих чиновників; 5. 15 - 46 см д) спілкування з великою групою людей. 7. Назвіть можливі труднощі під час вибору професії. 8. Які умови необхідно врахувати під час вибору професії. 9. У чому полягають особливості ділового спілкування? 10-12. Запропонуйте текст публічного виступу на будь-яку тему, використовуючи метод «ПРЕС».                             ДОДАТКИ ДОДАТОК А Методика дослідження обсягу логічної та механічної пам’яті Мета: дослідити обсяг логічної і механічної пам’яті учнів методом запам’ятовування двох рядків слів.      Матеріали: два рядки слів. У першому рядку між словами існують смислові зв’язки, у другому рядку вони відсутні.  Перший ряд                                                           Другий ряд метелик- квітка                                                    сонце - ручка осінь- листя                                                          трава - чашка курка – яйце                          гребінь - земля ножиці – різати                                                     компас - клей кінь – сани                                                             дзвіночок - стріла книга – вчитель                                                     синиця - сестра щітка – зуби                                                          мухомор - диван барабан – музикант                                               гребінець - вітер сніг – зима                                                             черевики - самовар чорнило – зошит                                                  сірник - вівця паровоз – їхати                                                    капелюх - бджола груша – компот                                                     риба - пожежа Інструкція:  зараз я прочитаю пари слів першого ряду (інтервал між парою 4-5 секунд). Через 10 секунд прочитаю слова цього ж ряду ліворуч (з інтервалом між парою 10 секунд), а учні записують слова правої частини ряду, які вони запам’ятали.Аналогічна робота проводиться зі словами другого ряду.  Обробка результатів: підраховується сума правильних відповідей по кожному ряду окремо. Інтерпретація результатів: 11-12 балів – високий; 9 -10 балів – вище середнього; 6 -8 балів – середній; 4 - 5 балів – нижче середнього; 3 і менше балів – низький обсяг логічного та механічного запам’ятовування.      Таким чином, учні можуть визначити обсяг своєї смислової та механічної пам’яті і зробити висновок про те, який вид пам’яті у них переважає.                                                                       ДОДАТОК Б ВПРАВА НА РОЗВИТОК ЗДАТНОСТІ ВСТАНОВЛЮВАТИ ЛОГІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ МІЖ ПРЕДМЕТАМИ ЧИ ЯВИЩАМИ Інструкція: Зліва надруковані слова. Подумайте і скажіть, як ці поняття співвідносяться один з одним. Потім зверніть увагу на групу слів, що стоять у цьому рядку справа. Потрібно зі слів, розташованих в «чисельнику» і в «знаменнику», скласти пару, яка перебуває в тих же відношеннях, які наведено у прикладі ліворуч.  Наприклад: зліва два слова «кобила» і «лоша».  Який  між ними зв’язок? Лоша – дитина кобили.  А тепер подивіться на групу слів, розташованих справа. Зверху, в «чисельнику» розташовано слово «корова». Вам потрібно вибрати з групи слів, наведених у «знаменнику», слово, яке б утворювало такий самий зв’язок, як слово «лоша» зі словом «кінь».  Це слово «теля». А тепер продовжуйте цю роботу самостійно.        лоша                                        (пасовище, роги, молоко, теля, бик )     ?   шкаралупа                                 (курка, город, капуста, суп, лушпиння)   ? а                                                                каша                                                (масло, м’ясо, ніж, тарілка, посуд)    ? зима                                                (річка, літо, весло, каток, двигун)    ? трава                                                (сіно, волосся, лезо, інструмент)    ? паща                                          (голова, очі, дзьоб, пташеня, соловей)    ? глядач                                               (книги, столи, читач, шафа, каталог)    ? глухий(кульгавий, сліпий, художник, малюнок, хворий)    ?   ДОДАТОК В Вправа «Складні аналогії» Тест використовується для виявлення того, наскільки у людини є розуміння складних логічних відносин і виділення абстрактних зв’язків. Інструкція: учням пропонується бланк, на якому розташовано  20 пар слів-логічних задач, які пропонується розв’язати. Ваше завдання - визначити, який з шести типів логічного зв’язку укладено в кожній парі слів. Необхідно визначити відношення між словами в парі, потім знайти «аналог», тобто пару слів з таким  логічним зв’язком, а після цього зазначити у рядку  ту літеру, яка відповідає знайденому аналогу. Час виконання завдання обмежена трьома хвилинами. Шифр: А. Вівця – отара. Г. Світ – темнота. Б. Малина – ягода. Д. Отрута – смерть. В. Море – океан. Є. Ворог – супротивник.    1. Переляк – втеча АБВГДЄ Ключ:   Д 2. Фізика - наука АБВГДЄ Б 3. Правильно - вірно АБВГДЄ Є 4. Грядка - город АБВГДЄ А 5. Пара - два АБВГДЄ Є 6. Слово - фраза АБВГДЄ А 7. Бадьорий - млявий АБВГДЄ Г 8. Свобода - воля АБВГДЄ Є 9. Місто - країна АБВГДЄ В 10. Похвала - лайка АБВГДЄ Г 11. Помста - підпал АБВГДЄ Д 12. Десять - число АБВГДЄ Б 13. Плакати - ревіти АБВГДЄ В 14. Глава - роман АБВГДЄ А 15. Спокій - рух АБВГДЄ Г 16. Сміливість - геройство АБВГДЄ В 17. Прохолода - мороз АБВГДЄ В 18. Обман - недовіра АБВГДЄ Д 19. Спів - мистецтво АБВГДЄ Б 20. Тумбочка – шафа АБВГДЄ В     ДОДАТОК Г Методика вивчення мотивів навчальної діяльності учнів (Б. Пашнєв) Анкета дає змогу методом парних виборів вивчити ставлення учнів до восьми основних мотивів навчальної діяльності. Вона складається з 28 пунктів, кожний з яких містить пари тверджень, які відображають зміст двох із восьми мотивів навчальної діяльності. Анкета сконструйована так, щоб можна було співвідносити вісім основних мотивів навчальної діяльності та виявляти мотиви, яким віддають перевагу. Кожен мотив у анкеті позначений літерою алфавіту: А - мотив зовнішнього примусу, уникання покарання; Б - соціально орієнтований мотив обов’язку й відповідальності; В - пізнавальний мотив; Г - мотив престижу; Д - мотив матеріального добробуту; Е - мотив отримання інформації; Ж - мотив досягнення успіху; З - мотив орієнтації на соціально залежну поведінку. Інструкція. Прочитайте пари запитань. Виберіть з кожної пари те запитання, яке найточніше відображає ваше бажання вчитися. Номер запитання й літеру варіанта відповіді запишіть в аркуші для відповідей. Майте на увазі, що запитання весь час повторюються, однак кожного разу в новому поєднанні. Тут немає “хороших” або “поганих” відповідей. Вибираючи одне й відкидаючи інше запитання, ви виявляєте власну індивідуальність. Текст анкети 1. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? 2. В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? АБО Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? 3. Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? АБО Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? 4. Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, не бути гіршим за інших? 5. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? 6. Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? АБО Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? 7. Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 8. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? 9. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО Г)Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? 10. В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? АБО Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? 11. Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? АБО Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? 12. Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 13. Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? 14. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? 15. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? 16. В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? АБО Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? 17. Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 18. Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? АБО З) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? 19. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО Д) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати в майбутньому хорошу професію, хороші матеріальні умови? 20. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? 21. В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 22. Г) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути серед найкращих учнів? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? 23. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО Е) Чи вас більше спонукає до навчання бажання бути грамотною, ерудованою людиною? 24. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 25. В) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мислити, пізнавати нове, невідоме, розв’язувати складні завдання? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? 26. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? 27. А) Чи вас більше спонукає до навчання бажання уникнути покарання за невиконані завдання? АБО Ж) Чи вас більше спонукає до навчання бажання будь-яку роботу виконувати якнайкраще? 28. Б) Чи вас більше спонукає до навчання бажання мати знання, щоб приносити користь людям? АБО 3) Чи вас більше спонукає до навчання бажання, щоб інші не думали про вас погано, щоб не бути гіршим за інших? Оцінювання результатів Відповідь оцінюється в 1 бал. Підсумовують кількість балів за кожним мотивом навчальної діяльності, що і дозволяє виявити мотиви, яким віддають перевагу.                                     ДОДАТОК Д 1. Оберіть одне прислів’я про конфлікт, яке вам найбільше до вподоби, обґрунтуйте свій вибір та поясніть його значення. 1) Від суперечки легше утриматися, аніж потім здихатися її. 2) Теплі слова розтоплюють холодні серця. 3) Давай приходита подумаємо разом. 4) У суперечці заслуговує похвали той, хто перший замовкне. 5) Чия сила, того й правда. 6) Солодкі слова роблять солодким рух уперед. 7) Краще синиця у жмені, аніж журавель у небі. 8) Істина знаходиться в знаннях. 9) Той перемагає блискуче, хто примушує своїх ворогів тікати . 10) Убий ворога своєю надмірною добротою. 11) Чесний обмін думками не призведе до суперечки. 12) Триматися подалі від тих, хто незгодний з тобою. 13) Тільки той, хто вірить у перемогу, перемагає на полі битви. 14) Добре слово мало коштує та дорого цінується. 15) Зуб за зуб - це чесна гра. 16) Уникайте сварливих людей – вони зроблять ваше життя нещасним. 17) Людина, яка не тікає сама, змушує тікати інших. 18) М’які слова забезпечують гармонію. 19) Хочеш мати хорошого друга – зроби йому щось приємне. 20) Відкрито говори про свої конфлікти, йди їм назустріч – тільки це призведе до їх найкращого вирішення. 21) Найкращий спосіб вирішення конфліктів – уникати їх зовсім. 22) Займаю тверду, рішучу позицію. 23) Лагідність перемагає гнів. 24) Краще щось, аніж нічого з того, що ти хочеш. 25) Щирість, чесність і довіра гори звернуть. 26) Немає нічого важливішого, ніж те, за що тобі треба боротися. 27) У світі завжди були й будуть переможці і переможені. 28) Вони на тебе з каменем, а ти до них з прихильністю. 2. Визначення видатних людей про конфлікт «На гіркому досвіді я опанував найвищий урок: уміння стримувати свій гнів; і як акумульоване тепло перетворюється на енергію. Так і наш контрольований гнів може перетворитися на таку силу, яка може вплинути на світ». (Індійський політичний діяч Махатма Ганді); «Бійкою ніколи не доб’єшся багато, за допомогою поступок можна отримати більше, ніж сподіваєшся».  (Дейл Карнегі); «Кожна людина може помилятися, але нікому, крім дурня, невластиве прагнення вперто захищати помилку». (Римський політичний діяч Цицерон); «Гордовитий та впертий робить усе по – своєму, не прислухавшись до порад, і зрештою стає жертвою власних помилок». (Давньогрецький байкар Езоп).             ДОДАТОК Е 3. Тест К. Томаса«Стилі вирішення конфліктів» Сітка Томаса - Кілмена допомагає визначити власний стиль розв’язання конфлікту чи звичний стиль іншої людини. Для того, щоб визначити власну звичну модель виходу із конфліктів, уважно заповніть тест 1 Я наполегливо обстоюю свою позицію. 1 2 3 4 5 2 Я формулюю свою позицію лише як одну з точок зору. 1 2 3 4 5 3 Я намагаюся ставити проблеми інших вище від моїх. 1 2 3 4 5 4 Я прагну досягнути до компромісу сприйнятого для всіх сторін. 1 2 3 4 5 5 Я уникаю втягування у конфлікт. 1 2 3 4 5 6 Я намагаюся докладно, спільними зусиллями дізнатися про причини конфлікту і суть справи. 1 2 3 4 5 7 Я намагаюся звинуватити іншу особу. 1 2 3 4 5 8 Я намагаюся сприяти злагоді. 1 2 3 4 5 9 Я вступаю в переговори і дискусію, щоб здобути хоча б частину того, що я пропоную 1 2 3 4 5 10   Я уникаю відвертих дискусій та обговорення конфліктних питань. 1 2 3 4 5 11 Я відверто ділюся інформацією з іншими для розв’язання непорозумінь. 1 2 3 4 5 12 Мені приємно, коли я перемагаю в дискусії. 1 2 3 4 5 13 Я поділяю думки інших. 1 2 3 4 5 14 Я шукаю компроміс для розв’язання суперечок 1 2 3 4 5 15 Я приховую свої почуття, щоб не загострювати ситуацію. 1 2 3 4 5 16 Я заохочую відвертий обмін думками щодо ключових справ і проблем. 1 2 3 4 5 17 Я неохоче припускаю, що помилилася / помилився.   1 2 3 4 5 18 Я намагаюся допомогти всім зберегти свою гідність під час суперечки чи конфлікту. 1 2 3 4 5 19 Я наголошую на перевагах взаємних поступок. 1 2 3 4 5 20 Я заохочую інших брати участь у розв'язанні конфліктів 1 2 3 4 5 Вибір стилю поведінки Спробуйте проаналізувати ваші минулі конфлікти,яку стратегію ви вибирали. Чітко визначивши свій вибір під час розв’язання конфліктів, не змінюйте його, а спробуйте додати до нього ще один. Адже життя різне і ми повинні реагувати на нього по-різному. Чим більше стратегій реагування ви маєте, тим краще ви зможете вирішувати свої проблеми. Який метод у яких випадках варто застосовувати? 1.Ухиляння потрібно застосовувати, коли: - потрібно послабити напругу, заспокоїтись; - результат для вас не дуже важливий або не час розв’язувати цю проблему; - заощаджується час, який витрачається на довгі дискусії про неважливі деталі; - конфлікт потрібно розв’язати на короткий термін або необхідно виграти час (можна заручитись чиєюсь підтримкою чи отримати додаткову інформацію); - у вас обмаль влади для розв’язання проблеми чи розв’язання бажанимспособом; - ситуація дуже складна і роз’язання вимагає надто багато від вас; - конфлікт може розв’язатись сам собою, якщо його облишити; - терміново розв’язати проблему небезпечно, бо відкрите обговорення погіршить ситуацію; - хтось має більше шансів розв’язати проблему і необхідно перекласти відповідальність на цю людину; - ви знаєте, що проблему розв’язати неможливо чи не маєте бажання її розв’язувати. Можливі наслідки:   замість того, щоб зникнути, проблема зросте; - залишаються нерозв’язаними важливі спірні запитання; - групова співпраця над ефективним рішенням утруднена через те, що не з’ясовується різниця щодо чіткого визначення проблеми; - керівник може виглядати байдужим, бо ігнорує проблеми, важливі для інших учасників чи учасниць; - люди не відчувають себе зобов’язаними щодо остаточного рішення, оскільки не враховуються їхні потреби, не цінується їхня думка. 2. Пристосування потрібно застосовувати, коли: - ви цінуєте приємну атмосферу спілкування і збереження добрих стосунків є більш важливим, ніж спроба розв’язання проблеми; - можна поступитись позицією, бо якість рішення не постраждає, а справа просто не вартує сварки; - у вас обмаль влади чи мало шансів перемогти; - висновок набагато важливіший для іншої людини, ніж для вас. Можливі наслідки: - запитання виникнення конфлікту залишається не розв’язаним; - разом з принципами людина втрачає відчуття відповідальності за проблему; - заради спокою втрачається досконале розв’язання проблеми, бо через почуття нерівності, страху чи пристосування до інших людина відмовляється від важливих позицій або замовчує важливу інформацію. 3. Компроміс потрібно застосовувати, коли: - обидві сторони мають однакову владу і мають інтереси зовсім протилежні й виключні; - ви хочете розв’язати все швидко, а це ефективний і вигідний шлях; - вас влаштовує тимчасове рішення або ви можете скористатись короткочасною вигодою; - інші підходи до розв’язання проблеми виявилися неефективними; - мета не має для вас надто важливого значення і ви можете її дещо змінити; - краще хоч щось отримати, ніж усе втратити. Можливі наслідки: - якщо особи ідуть на компроміс з важливої для них проблеми, вони будуть значно менше підтримувати остаточне рішення; - якщо поступаються раціональною позицією, то якість рішення погіршується, що може призвести до програшу обох сторін; - кожна з сторін перебільшує свої вимоги, перекручує факти, відстоює нереальну позицію і переваги своєї альтернативи замість прямої дискусії навколо проблеми. 4. Конкуренцію потрібно застосовувати, коли: - результат є дуже важливим для вас і ви вважаєте, що перемогти має тільки одна думка; ви маєте достатній авторитет для прийняття рішення і вважаєте своє рішення найкращим; - рішення необхідно прийняти швидко, і ви маєте достатньо влади для цього; - немає іншого вибору, і вам немає чого втрачати; - критична ситуація вимагає миттєвого рішення; - як керівник, ви повинні прийняти нестандартне рішення і повести групу за собою. Можливі наслідки: - переможені не мають змоги виявити свої потреби, що може спричинитися до майбутнього розриву; - намагаючись відстояти свою альтернативу, кожна сторона не прислухається до фактів або аргументів інших; - люди свідомо можуть приховати інформацію або перебільшити важливість їхніх позицій; - віднайти найкраще рішення часто неможливо; - переможені будуть незадоволені і не будуть підтримувати остаточне рішення. 5. Співробітництво або співпрацю потрібно застосовувати, коли: - розв’язання проблеми важливе для обох сторін і ви хочете вислухати одне одного та пояснити свої інтереси; - з іншою стороною у вас тісні, довготривалі і взаємозалежні стосунки; - ви та інша сторона проінформовані про проблему і маєте бажання її розв’язати, винести на обговорення конструктивні ідеї і працювати над їх здійсненням; - обидві втягнуті в конфлікт сторони наділені рівною владою, або будуть на рівні шукати розв’язання проблеми. Можливі наслідки: - конструктивне розв’язання проблеми забирає багато часу як на створення атмосфери довіри і співробітництва, так і на детальне доопрацювання рішення та узгодження можливих розбіжностей; - недостатня ефективність, коли бракує часу, низька відповідальність за остаточне рішення або коли обидві сторони не мають спільної мети.   ДОДАТОК Є «Виявленнярівня емпатії» (за методикою І. Юсупова) Інструкція. Учень має висловити свою думку («не знаю», «іноді», «часто», «майже завжди», «завжди») щодо наведених тверджень. Текстовий матеріал Мені більше подобаються книжки про подорожі, ніж книжки про долю людей. Дорослих людей дратує турбота батьків. Мені подобається розмірковувати про причини успіхів або невдач людей. Серед музичних творів віддаю перевагу сучасним. Якщо хвора людина виявляє дратівливість та незадоволення, до цього слід ставитись поблажливо. Хвору людину потрібно постійно підтримувати морально. Стороннім людям не слід втручатися в особистісні конфлікти, що виникають між двома особами. Літні люди зазвичай дуже образливі і вимогливі. У дитинстві сумна музика викликала у мене смуток, навіть сльози.   Якщо мої батьки роздратовані, то це впливає і на мій настрій.  Мені байдуже, що мене хтось критикує.  Мені більше до вподоби роздивлятися портрети, ніж пейзажі або натюрморти.  Я вибачаю батьків навіть у тих випадках, коли вони не праві.  Якщо кінь погано працює, його потрібно бити.  Коли я читаю про драматичні події з життя людей, то переживаю так, наче це відбувається зі мною.  Батьки ставляться до мене несправедливо.  Я не можу залишатися осторонь, коли бачу, як сперечаються підлітки або дорослі.  Я не звертаю уваги на поганий настрій батьків.  Мені подобається спостерігати за поведінкою тварин, я навіть відкладаю інші справи.  Фільми про книжки можуть викликати сльози лише у сентиментальних та несерйозних людей.  Мені цікаво спостерігати за людьми, їхньою поведінкою, мімікою.  У дитинстві я приносив додому безхатніх кошенят, цуценят.  Усі люди озлоблені.  Коли дивлюся на незнайому людину, то мені хочеться відгадати, яке в неї життя.  У дитинстві навколо мене збиралася купка молодших за мене дітей.  Коли бачу поранену тварину, намагаюсь їй допомогти.  Людина почуватиметься краще, навіть якщо просто уважно вислухати її.  Ставши свідком дорожньої пригоди, намагаюся залишитися осторонь подій.  Молодші діти радіють, коли я пропоную їм нову гру або розвагу.  Люди перебільшують, коли кажуть, що тварини здатні  відчувати настрій людини.  Конфліктну ситуацію людина має вирішувати самостійно, не залучаючи до неї оточуючих.  Якщо дитина плаче, то в неї є причина.  Молодь має поблажливо ставитися до літніх людей і задовольняти їхні прохання.  Мені хотілося б дізнатися, чому деякі однокласники бувають задумливими.  Безпритульних тварин потрібно знищувати, щоб захистити здоров’я людей та домашніх тварин.  Мені не подобається, коли друзі розповідають про свої проблеми, і зазвичай я змінюю тему розмови. Обробка результатів Перед підрахунком результатів варто перевірити ступінь щирості учня. Якщо він відповів «ніколи» на твердження №3, 9, 10, 11, 13, 28, 36 або «завжди» - на твердження № 11, 13, 17, 26, то він не був щирим, а прагнув показати себе у кращому вигляді. Результатам тесту можна довіряти, якщо із перерахованих тверджень учень дав не більше трьох нещирих відповідей.  Результати тестування можна підрахувати за такою шкалою: Варіант відповіді Бали Не знаю 0 Ніколи 1 Іноді 2 Часто 3 Майже завжди 4 Завжди 5    Аналіз результатів 82 - 90 балів. Дуже високий рівень емпатійності. Людина дуже вразлива, чутлива до образ, болісно реагує на критику. У спілкуванні тонко реагує на настрій співрозмовника, погано почувається в присутності «важких людей». Досить часто відчуває комплекс провини, побоюючись завдати комусь клопоту або образити. 63 - 81 бал. Висока емпатійність. Людина чутлива до проблем оточуючих, великодушна, схильна пробачати іншим недоліки та помилки. З інтересом ставиться до людей. Емоційно чутлива, комунікабельна, швидко встановлює контакт і знаходить спільну мову. Намагається уникати конфліктів, знаходячи компромісні рішення. В оцінці довіряє скоріш власним відчуттям, ніж аналітичним висновкам. 37 - 62 бали. Нормальний рівень емпатійності, властивий більшості людей. У стосунках ця людина більше схильна судити про інших за їхніми вчинками, ніж довіряти власним враженням. Їй властиві стримані емоційні прояви. У спілкуванні делікатна, зазвичай не висловлює свою точку зору, якщо не впевнена у її прийнятті оточуючими. 12- 36 балів. Низький рівень емпатійності. Людина зазнає труднощів в усуненні конфліктів з оточуючими, незатишно почувається в компанії. Емоційні прояви інших здаються їй незрозумілими і безпідставними. Вона є прихильником точних формулювань і раціональних рішень. Друзі і знайомі відмічають її ділові якості та стриманість. 11 балів і менше. Дуже низький рівень емпатійності. Відчуває труднощі у спілкуванні і встановленні контактів з оточуючими, особливо з дітьми та літніми людьми. Енергійна, іронічна, позбавлена сентиментальних проявів, зосереджена на собі. Хворобливо переносить критику на свою адресу. Не схильна поступатися власними інтересами заради почуттів інших людей.                     ДОДАТОК Ж Тест професійної спрямованості особистості (розробка Д. Голланда) Мета:Визначити ступінь зв’язку, типу особистості зі сферою професійної діяльності, до якої у неї є природні нахили. Інструкція: Візьміть чистий аркуш паперу та запишіть у рядки такі літери-коди:Р ____ І ____ С ____ К ____ П ____ А Нижче наведено 42 пари різних професій (таблиця 1) кожна спеціальність помічена певною буквою (кодом-шифром). З кожної пари необхідно обрати одну спеціальність, яка вам більше до вподоби, і зафіксувати свій вибір на підготовленому аркуші паперу позначкою навпроти коду цієї професії. Наприклад, у першій парі, якщо ви обираєте професію інженера-будівельника, позначку необхідно поставити після букви «Р», якщо професію конструктора – після букви «І». Вибір є обов’язковим. Примітка.Є дещо інша модифікація цього тесту. Якщо у якійсь парі професій вам жодна не до вподоби – ви цю пару пропускаєте. Але тоді десь в іншій парі необхідно обрати та відмітити на підготовленому бланку дві професії. Потрібно працювати дуже уважно, оскільки загальна кількість виборів має становити 42 – не більше і не менше. Цей варіант виконання методики краще виявить вашу професійну спрямованість в умовах вільного вибору професії. Оскільки в сучасних умовах частіше зустрічаємо жорсткі умови професійного самовизначення та працевлаштування, то доцільніше скористатися запропонованим вище варіантом: з кожної пари професій обов’язково обирається одна.       Таблиця 1 Перелік пар професій із кодами   № пари Професія Код Професія Код 1 Інженер-будівельник Р Конструктор І 2 Перукар Р Бібліотекар С 3 Токар Р Оператор комп’ютерного набору К 4 Режисер А Директор магазину П Б Архівіст К Дизайнер А б Філософ І Програміст К 7 Учений-хімік І Бухгалтер К 8 Редактор наукового журналу І Адвокат С 9 Інженер-технолог Р Перекладач художньоїлітератури А 10 Страховий агент С Художник із розпису тканин А 11 Офіціант С Менеджер із реклами П 12 Спортивний лікар С Художник-графік А 13 Нотаріус К Підприємець П 14 Оператор ЕОМ К Різьбяр по дереву А 15 Політичний діяч П Письменник А 16 Садівник Р Метеоролог К 17 Водій Р Медична сестра С 18 Інженер-електронник Р Учений І 19 Маляр будівельний Р Артист естради А 20 Біолог І Екскурсовод С 21 Телерепортер П Фотограф А 22 Брокер П Фармацевт К 23 Кінознавець І Менеджер із маркетингу П 24 Математик І Архітектор А 25 Працівник дитячої кімнати міліції С Аудитор К 26 Учитель С Головний зоотехнік П 27 Вихователь дитячого садка С Художник-керамік А 28 Керівник спортивної команди П Економіст К 29 Літературознавець І Експерт К 30 Астроном І Диригент А 31 Автослюсар Р Секретар-друкарка К 32 Електрозварник Р Музикознавець І 33 Кухар Р Фермер П 34 Закрійник Р Декоратор А 35 Археолог І Директор театру П 36 Працівник музею І Продавець-консультант С 37 Гідролог І Артист А 38 Працівник соціальної служби С Коректор К 39 Лікар С Дипломат П 40 Банківський працівник К Продюсер П 41 Інженер-металург Р Психолог С 42 Телемеханік Р Директор видавництва П   Коли всі вибори зроблено, ще раз переконайтеся, що загальна їх кількість становить 42. Тепер підрахуйте кількість виборів по кожній букві. Запишіть ці числа. Це так звані «сирі» (початкові) бали. За наведеною нижче таблицею їх необхідно перевести у стандартні бали. Таблиця 2 Переведення «сирих» балів у стандартні бали   Стандартні бали   Початкові бали Стандартні бали   Початкові бали Стандартні бали   Р І С К П А 0 0-1     0   0-1   0 1 2 0 0-1 1 0 2 0 1 2 3 1 2 2 1-2 3 1-2 2 3 4-5 2-3 3-4 3 3 4-5 3 3 4 6 4 5 4 4 6 4-5 4 5 7 5 6 5 5-6 7 6 5 6 8-9 6-7 7-8 6 7 8-9 7-8 б 7 10 8 9 7 8 10 9 7 8 11 9 10-11 8 9-10 11 10-11 8 9 12-13 10 12 9 11 12 12 9 10 14 11-12 13-14 10 12 13-14 13-14 10 11   13   11 13-14     11   Нижче подані характеристики різних професійних середовищ. З’ясуйте, скільки балів ви набрали по кожному з них. 9-11 балів – дуже значний інтерес до професій цього напряму. Можливо, саме з цими спеціальностями буде пов’язане ваше майбутнє. 7-8 балів – підвищений інтерес. Будьте уважні до характеристик та вимог цього професійного середовища, у вас є до нього певне тяжіння. 5-6 балів – середній інтерес. Мабуть, задоволення від роботи в умовах цього професійного середовища буде посереднім. 4 та нижче балів – у вас не виявлено зацікавленості працювати в умовах цього професійного середовища. У чому справа? Можливо інші тести допоможуть вам відповісти на це запитання. А краще – зверніться за консультацією до психолога. Характеристики професійних середовищ Реалістичне(Р) професійне середовище характеризується тим, що предметом праці тут є конкретні реальні речі. Це може бути сфера виробництва, використання різних матеріальних цінностей і засобів. Для виконання робіт необхідна наявність вправності, рухливості, наполегливості, фізичної сили. Соціальні навички потрібні незначною мірою і пов’язані здебільшого з прийманням і передачею мінімальної інформації. Бесіди короткі і стереотипні. Характер завдань, які отримує працівник, конкретний і чіткий. Результат передбачуваний і матеріальний. Професії: механік, зоотехнік, водій, інженер, агроном, машиніст, електрик тощо. Інтелектуальне(І) професійне середовище характеризується розв’язанням завдань, що передбачають насамперед наявність абстрактного мислення й аналітичних здібностей. Апаратура, що використовується, передбачає швидше інтелектуальні, ніж фізичні навички. Міжособистісні відносини відіграють незначну роль, хоча тут необхідно вміти передавати і приймати складні словесні конструкції. Результат праці може бути непередбачуваним, часто нематеріальним. Характер завдань різноманітний, вимагає досить високого рівня інтелекту. Професії: геолог, ботанік, хімік, учений, редактор, фізик тощо. Соціальне(С)професійне середовище відповідає соціальному типу особистості. Це здебільшого робота з людьми, що передбачає наявність умінь розбиратися в поведінці людей та навчати інших. Робота вимагає постійного особистого спілкування з людьми. Необхідні здібності переконувати, промовистість. Характер знань різноманітний. Результат праці не завжди можна передбачити. Професії: соціолог, педагог, психолог, лікар, адвокат, соціальний працівник, профконсультант тощо. Конвенційне(К) професійне середовище характеризується розв’язанням завдань, що вимагають здібностей до обробки конкретної рутинної інформації. Це здебільшого робота з документами, цифрами, фактами, банками даних тощо. Робота вимагає точності, ретельності. Професії: бухгалтер, ревізор, податковий інспектор, фінансист, оператор ЕОМ тощо. Підприємницьке (П) професійне середовище характеризується виконанням завдань різного характеру, що вимагають особистої ініціативи, уміння керувати, соціальних навичок. Важливо вміти розбиратися в мотивах поведінки різних людей. Під час спілкування з представниками різних типів і в різних ситуаціях важливі комунікабельність і промовистість. Результат роботи не завжди передбачуваний, але реалістичний. Професії: бізнесмен, брокер, спеціаліст із реклами, організатор подорожей, постачальник, страховий агент тощо. Артистичне (А) професійне середовище характеризується вирішенням проблем і завдань, що передбачають наявність художнього смаку, уяви. Більш складні завдання розв’язуються за допомогою фантазії, інтуїції. Усі свої знання, емоційну сторону життя, свою суть представники цього середовища прагнуть присвятити досягненню конкретної мети – реалізувати себе. Характер завдань різноманітний, результат непередбачуваний. Необхідна наявність спеціальних здібностей: до співів, малювання, хореографії. Професії: диригент, музикант, художник, актор, журналіст, скульптор, дизайнер тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК З

 

 

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Акмеология : учебник / [под. общ. ред. А. А. Деркача]. – М., 2002.-650с.

2. Безпалько, О. Спілкуємось та діємо: [Навч.-метод. посіб.] / – О. Безпалько, Ж. Савич. - К. : Навч. книга, 2002. – 112 с.
3. Бернацька, О. Б. У пошуках власного я: тренінг для підлітків /

О. Б. Бернацька. – К. : Редакції загальнопед. газет, 2012. – 128 с.

4. Бех, І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: [Науково-метод. посіб.]/

І. Д. Бех. – К.:ІЗМН, 1998. – 204 с.

5. Васильєв, Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов/ Н. Н. Васильєв. – СПб. : Речь, 2007. – 174с.
6. Голосова, Т. С. Вибір професії – крок до життєвого успіху/ Т. С. Голосова // Шкільному психологу усе для роботи. – 2012. - №7(43), С. 38-39.
7. Готовність учня до проф. навч. / [Упоряд.: В. Рибалка, За заг. ред.

С. Максименко, О. Главник].- К. : Мінрос-СВС, 2003, -112с.

8. Деркач, О. Педагогіка творчості: арт-терапія та казкотерапія на допомогу вчителю, вихователю, практичному психологу, соціальному педагогу: [Навчально-методичний посібник.]/ О. Деркач. – Вінниця, ВДПУ, 2009. –88с.
9. Дичківська, І. М.Інноваційні педагогічні технології: [Навчальний посібник. ]/ І. М. Дичківська. -  К. : Академвидав, 2004. – 352 с.
10.  Дмитрієва, О. А. Феномен творчості. Актуалізація творчого потенціалу на уроці / О. А. Дмитрієва // Шкільному психологу усе для роботи. – 2011.- №1(25),  С. 2-9.
11. Захарчук, Н. А. Розробки занять для учнів 10-11класів / Н. А. Захарчук // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010.- №9(21),  С.4-6, 13-15.
12. Змістовне наповнення програми під час навчання предмета «Психологія. 11 клас» (профільний рівень) : методичні рекомендації / [Укл. : К. О. Пінюгіна, В. В. Білецька, В. П. Ляхова.] – Миколаїв : ОІППО, 2011. – 80 с.
13. Захарчук, Н. А. Основи психології. Розробки занять для учнів 10-11класів / Н. А. Захарчук // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010.- №10(22), С.12-14.
14. Ішмуратов, А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів / А. Т. Ішмуратов. –К.,1996 –Р.2., 190 с.
15. Каленюк, С. Б. Відкрий світ своїх талантів / С. Б. Каленюк // Шкільному психологу усе для роботи. – 2013.- №5(53),  С. 29-34.
16.  Карпенчук, С. Г. Самовиховання особистості: [Науково-метод. посібник/.] / С. Г. Карпенчук. – К.: ІЗМН, 1998. – 216с.
17. Коваленко, С. М. Сучасна риторика : [Навчально-практичний посібник.] / С. М. Коваленко. – Тернопіль : Мандрівець, 2007. – 184с.
18. Коваль, А. П. Ділове спілкування: [Навч. посібник.]/ А. П. Коваль – К.:Либідь,1992. – 279 с.
19.  Когут, О. І. Основи ораторського мистецтва : [Практикум.] / О. І. Когут. – Тернопіль : Астон, 2005. – 296с.
20. Клищук, В. В. Типи темпераменту/ В. В. Клищук // Шкільному психологу усе для роботи. – 2011. - №1(25),  C. 34.
21. Короткий психологічний словник / [За ред.А. В. Петровського, Ярошевський]. - М., 1986. - С. 153.
22. Левчук, С. Вдивляйся у себе. Збірка історій та притч для натхнення / С. Левчук, Т. Щеглюк-Сквирка : Джерело, 2011. - 63 с.
23. Литвиненко, Т. В. Передумови становлення особистості сучасних випускників в акмеологічному освітньому  просторі / Т. В. Литвиненко  // Управління школою. - 2011. - №19-21. - С. 75-77.
24.  Макаренко, В. М.Як опанувати технологію критичного мислення/ В. М. Макаренко, О. О. Туманцова. - X.: Вид. група «Основа»: «Тріада +», 2008.
25.  Маковецька, О. М. Здібності людини / О. М. Маковецька // Шкільному психологу усе для роботи. – 2014.- №6(66), червень, С. 37.
26.  Максименко, С. Д. Програма для загальноосвітніх навчальних  закладів. Психологія. 11 клас [Текст] / С. Д. Максименко, С. І. Болтівець, О. В. Губенко, С. О. Мустов, О. С. Нуменко, О. С. Нечаєва, Я. Є. Стемківська, М.-Л. А. Чепа. – К., 2011.
27.  Мануйленко, Н. М. Роль психолога у формуванні учнів до профільного навчання / Н. М. Мануйленко // Шкільному психологу усе для роботи. – 2012.- №5(41),  С.12.
28.  Матвієнко, В. М. Емпатія // Укр. диплом. енциклопедія: у 2-х т. / ред. кол. Л. В. Губерський. – К. Знання України, 2004. – Т.1. – 760 с.
29.  Матюша, І. К. Особистість і колектив як цілісна гармонійна система (психолого-педагогічний аспект): [Навч. – метод. посібник.] / І. К. Матюша. – К. ІЗМН, 1997. – 188 с.
30.  Мітюхіна, В. П. Альтернативна педагогіка у партнерстві з тенденціями «Нової української школи» / В. П. Мітюхіна // Управління школою. – 2017. - №34-36(550-552). – С. 8.
31. Ми – громадяни України: Навчальний посібник з громад. освіти для 9(10) кл. серед. загальноосвіт. навч. закл. / [О. Пометун, О. Дем’янчук, І. Ігнатова та ін.; За ред. О. Пометун.] – Львів. : НВФ «Українські технології», 2002. – 256 с.
32.  М’ясоїд, П. А. Загальна психологія : [Навч. посіб.] / П. А. М’ясоїд. – К. : Вища шк., 1998. – 479 с.
33.  Нечипуренко, Ю. Розвиток пам’яті та правила роботи з нею / Ю. Нечипуренко// Психолог . – 2008. – 11(299) С. 17-20.
34.  Оденцова, В. М. Програма занять з підготовки учнів до іспитів / В. М. Оденцова // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010. - №3(15),   С.23-26.
35.  Основи критичного мислення: Навчальний посібник для учнів старших класів загальноосвітньої школи. / [Пометун О. І., Пилипчатіна Л. М., Сущенко І. М., Баранова І. О.] – Тернопіль. : Навчальна книга – Богдан, 2010. – 216с.
36.                     Сагач, Г. М. Похвальне красномовство : [Практичний посібник для вчителів, студентів середніх та вищих навчальних закладів.] / Г. М. Сагач. – К. : ІЗМН, 1996. – 156с.
37.                     Пономаренко, Л. П. Основы психологии для старшеклассников:  Пособие для педагога: В 2 ч. [Текст] / Л.П. Пономаренко, Р. В. Белоусова. – М. : ВЛАДОС, 2001. – Ч.2. Психология общения : 11 клас. – 192 с.
38.                     Пономаренко, Л. П. Основы психологии для старшеклассников:  Пособие для педагога: В 2 ч. [Текст] / Л.П. Пономаренко, Р. В. Белоусова. – М. : ВЛАДОС, 2001. – Ч.1. Основы психологии : 10 клас. – 224 с.
39.                     Радул, В. В. Соціальна зрілість як вершина акмеологічного розвитку особистості  / В. В. Радул // Рідна школа. - 2011.- №3. -  С.15-19.
40.                     Решетіло, С. В. Світ професій і твій вибір / С. В. Решетіло // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010.- №12(24), С.34-35.
41.                     Сельченок, К.В. Прикладная конфликтология. Хрестоматія. – М.:АСТ. 2007. -624 с.
42.                     Страшнюк, Ж. Д. , Сахарова О. П. Погляд на проблему розвитку творчих здібностей особистості / Ж. Д. Страшнюк // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010. - №2(14),  С. 2-5.
43.                     Технології розвитку критичного мислення учнів / [А. Кроуфорд,  В. Саул, С. Метью, Д. Макінстер.] - К.Вид-во «Плеяди», 2008. – 220 c.
44.                     Тихомирова, Є.Б., Постоловський С.Р. Конфліктологія та теорія переговорів: [Підручник.] / Є. Б. Тихомирова, С. Р. Постоловський. – Рівне : Перспектива, 2007. – 389 с.
45.                     Ткачук, А. О. Психологічні умови розвитку творчих здібностей учнів /

А. О. Ткачук // Шкільному психологу усе для роботи. – 2010.- №12(24), С. 2-3.

46.                     Тягло, О. В.Критичне мислення: [Навчальний посібник.] / О. В. Тягло. - X.: Вид. група «Основа», 2008. – 192с.
47.                      Чорна, О. Д. Темперамент як природна основа характеру / О. Д. Чорна // Шкільному психологу усе для роботи. – 2009.- №7(7), С.8-11.