Методичний матеріал до уроку «Література українського реалізму» (10 клас)

Методичний матеріал до уроку 

«Література українського реалізму» (10 клас)

 Реалізм – це мистецький напрям ХІХ століття, який характеризується всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ.

Риси реалізму

1) відтворення життя у формах самого життя;

2) типовий герой у типових обставинах;

3) соціально-історична детермінація (визначеність);

4) прагнення об’єктивності й достовірності зображення;

5) пізнавання пізнавально-аналітичного начала.

Представники реалізму у світовій літературі:

Оноре де Бальзак                          Стендаль                                Гюстав Флобер

Чарльз Діккенс                              Лев Толстой                     Федір Достоєвський та інші.

Одним із яскравих представників української реалістичної літератури є Іван Семенович Нечуй – Левицький (1838-1918).

Справжнє прізвище письменника Левицький. За версією Валер'яна Підмогильного через непрості стосунки з батьком, сільським священиком, автор обрав собі псевдонім Нечуй, аби отець Семен не чув про сина-письменника. Іван Франко назвав письменника «великим артистом зору», «колосальним всеобіймаючим оком» України. Євген Гуцало зазначив, що у повісті змальована «арена людських пристрастей». Очевидно, такі характеристики зумовлені різножанровим і тематично багатим творчим доробком митця, прагненням змалювати у всій повноті народне життя, показати характерні типи, побут, звичаї різних соціальних верств тогочасної України. Селян, як часів кріпацтва так і пореформеної доби, найманих робітників, поміщиків, фабрикантів, чиновників, представників духівництва української інтелігенції тощо. 

У своїх наукових працях автор наголошував на тому, що український письменник повинен дотримуватися трьох головних принципів:

- реальності

- національності

- народності

За його словами «… реальна література повинна бути дзеркалом, у котрому б одсвічувалася правдива жизнь… обчищена й гарна з естетичного погляду, добре спорядкована й  згрунтована, освічена вищою ідеєю», а «… для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом». 

Характерні особливості стилю Івана Нечуя-Левицького

1) поєднання реалістичного зображення з поетизацією народного життя;

2) нахил до живописної образності (контрасти світла й тіні);

3) майстерність українського пейзажу;

4) «сміх крізь сльози».

Одним із найвідоміших творів письменника є «Кайдашева сім'я»

Автор: Іван Нечуй-Левицький.

Жанр: соціально-побутова повість.

Рід: епос.

Напрям: реалізм.

Тема: змалювання побуту й психології українського селянства в пореформену добу (перші десятиліття після скасування кріпосного права (1861 року)).

Ідея: засудження індивідуалізму егоїстичних натур і духовної роз’єднаності в родині.

Історія написання, прототипи: твір було написано в 1878 році, а в 1879 році надруковано в журналі «Правда» (Львів). Село, описане у творі, було авторові добре знайоме. У дитинстві і в юності він тут навіть деякий час жив у родичів. Кайдаші мали  своїх прототипів: заможну сім'ю Мазурів, яка прославилася постійною колотнечею. Їхнє вуличне прізвисько (Кайдаші) письменник обрав для своїх персонажів. Сватами Мазурів були багаті Довбиші.

Експозицією у повісті є розмова Карпа й Лавріна Кайдашів про майбутнє одруження та роздратування батька через неробство синів.

Зав'язка: сватання й одруження Карпа з Мотрею Довбишівнею.

Розвиток дії: поступове назрівання конфлікту між свекрухою Марусею Кайдашихою, яку у творі названо економшею та невісткою.

Сварки між членами родини, наростання сімейних конфліктів,

одруження молодшого сина Лавріна з Мелашкою Балаш з Бієвців, 

утеча Мелашки під час прощів у Києві, повернення у Семигори

 та смерть Омелька Кайдаша.

Композиційно  твір складається з 9 частин сюжет яких розгортається за принципом нагнітання епізодів і сцен. Діалоги рухають сюжет твору, у них розкриваються характери персонажів.

Кульмінаційними моментами твору  є ряд сварок: через мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана та через грушу.

«Кайдашева сім'я», до речі, мала два варіанти фіналу розв’язки. За першою версією, діло з грушею не закінчилось, вона розросталася вшир і вгору, родила дуже рясно, дратуючи і дорослих і малих Кайдашів.

За другою, діло з грушею скінчилося несподівано, груша всохла і дві сім'ї помирилися. В обох садибах настала мирнота.

Головні персонажі: родина Кайдашів.

Другорядні: Довбишиха (мати Мотрі), Балаші (батьки Мелашки, її молодші брати й сестри), баба Палажка Солов'їха, баба Параска Гришиха, проскурниця, волосний, мешканці села.