Методичний матеріал "Інноваційна грамотність педагога як умова розвитку його професіоналізму"

Кордонська А.В., спеціаліст   вищої категорії, викладач-методист

Україна, м. Могилів-Подільський

Інноваційна грамотність педагога як умова розвитку його професіоналізму

Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість, оскільки суб'єктивний чинник є вирішальним під час пошуку, розробки, упровадження і поширення нових ідей. Творчий викладач має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання.

Майстерність педагога – це вирішення різноманітних педагогічних завдань, успішна організація навчально-виховного процесу й отримання відповідних результатів, але її сутність полягає в певних професійних і особистісних якостях, які формують цю діяльність і забезпечують її ефективність. Тому справжній викладач повинен постійно працювати творчо, з метою підвищення оптимізації професійного і особистісного потенціалу, оскільки педагогічна майстерність – це своєрідне поєднання особистої культури, знань і світогляду викладача, його всебічної теоретичної підготовки з досконалим володінням прийомами навчання і виховання, педагогічного технікою і власним досвідом роботи.

Справжній майстер педагогічної справи повинен володіти такими основними рисами педагогічної майстерності: мати вихідну позицію, яка є особистісно-гуманною; бути яскравою особистістю, мудрою, чуйною, доброзичливою і принциповою людиною.

Основою педагогічної майстерності викладача є педагогічна культура, основні складові якої – педагогічна спрямованість, психолого-педагогічна ерудиція, висока педагогічна майстерність і організованість, уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну, науково-дослідницьку діяльність, сукупність професійно-важливих якостей, постійне самовдосконалення.
 Педагогічну діяльність здавна кваліфікують як творчу. Вона є своєрідною, пов’язаною із характером процесу, із його результатом – особистістю студента. Творчість викладача проявляється в таких аспектах:
вміння вільно застосовувати відомі дидактичні засоби в нових стандартних (або нестандартних)ситуаціях; здатність оптимально вирішити ситуацію іншим шляхом, відмінним від уже відомих.

Особливістю педагогічної творчості є те, що це завжди співтворчість. Вона тісно пов’язана з творчістю усього педагогічного колективу коледжу, кожного студента.

Перехід від знань до професійної підготовки висококваліфікованих спеціалістів ставить певні вимоги до особистості викладача. Формування молодшого спеціаліста, професійно компетентного, умілого керівника, ініціативного, творчого, самостійного, може здійснити тільки педагог, який бездоганно володіє вказаними якостями та систематично розвиває їх у собі. Педагогічні здібності викладача включають такі компоненти:
дидактичні, академічні, організаторські, авторитарні, комунікативні.

Вміння педагога спілкуватися зі студентами входить в структуру комунікативних здібностей: здатність розуміти студента, бачити в ньому рівноправну особистість; критичне ставлення до самого себе та спокійне сприйняття критики; вміння переконувати та говорити правду, здійснювати необхідний педагогічний вплив, володіти почуттям гумору та
майстерністю слова.

Відомо, що педагогічне спілкування характеризується поетапним розгортанням: перший етап педагогічного спілкування пов'язаний з моделюванням, побудовою гіпотетичної схеми майбутньої взаємодії; другий етап – безпосереднє спілкування в процесі діяльності (заняття); третій етап – аналіз динаміки та результатів навчального впливу в процесі діяльності та спілкування (зворотний зв'язок, що дозволяє здійснити відповідну педагогічну корекцію). Технологічні особливості цих трьох основних етапів слід розглядати з урахуванням існуючих сучасних наукових підходів.

В процесі проведення різних видів навчальних занять, застосування тих чи інших методів ми використовуємо відповідний набір методів навчання для забезпечення належного навчального впливу. З точки зору методичної майстерності, важливим є розгляд змісту навчального впливу як фактора ефективності спілкування. Велике значення має виділення суттєво-значущих ознак організації, змісту та методики основних видів навчальних занять, що визначає їх ефективність.

Забезпеченню навчального та виховного ефекту занять сприяє: створення обстановки, що спонукає до вільного висловлювання думок і відстоювання своєї точки зору, колективного розв'язання навчальних питань, організація та підтримка полеміки; чіткий та розумний розподіл навчального часу; тактовність, відкритість викладача до спілкування, його зацікавленість в результатах занять; глибина знань, ерудиція, загальна та педагогічна культура викладача тощо. Подібний перелік специфічних ознак викладач може сформулювати і для будь-яких інших видів навчальних занять. Ці ознаки є технологічними орієнтирами в конструюванні педагогом адекватних комбінацій педагогічного інструментарію та їх послідовної реалізації.

Під методичною майстерністю викладача розуміють високий рівень володіння ним конкретними прийомами, способами, технікою та засобами педагогічної діяльності, завжди пов'язаною із методикою конкретної навчальної дисципліни, залученням студентів у різні види діяльності та організацію колективу навчальної групи. У такій діяльності викладач будує модель останньої з урахуванням прогнозу можливих результатів навчання в реальних умовах навчального процесу; а також оцінює ефективність засобів, які використовує, стан педагогічної системи, можливості і резерви її удосконалення.

 Розглянемо можливі форми розвитку методичної майстерності викладачів, які мають забезпечити високий рівень проведення всі видів навчальних занять, спираючись на новітні інноваційні технології, досягати високих результатів у навчанні та вихованні студентів при мінімальних матеріальних, часових та енергетичних витратах.

Як свідчить досвід, добре себе зарекомендували такі форми розвитку методичної майстерності: курси   перепідготовки   та   підвищення   кваліфікації   науково-педагогічних   і   наукових працівників: навчально-методичні збори; проведення відкритих навчальних занять; участь в організації та проведенні наукових, методичних, теоретичних та науково-практичних семінарів і конференцій; професійна підготовка; проведення педагогічних експериментів і досліджень; періодичний контроль методичної майстерності викладачів та вироблення заходів щодо усунення відхилень у методичній діяльності; стажування в інших вітчизняних та закордонних вищих навчальних закладах.

На рівні засідань циклової комісії ефективними є: участь у методичних зборах; підготовка та проведення наукових, методичних, теоретичних, науково-практичних семінарів і конференцій; обмін досвідом педагогічної майстерності;

застосування інноваційних педагогічних технологій; проведення інструктивно-методичних занять з головами інших циклових комісій; підготовка та видання навчальних посібників, підручників; створення електронних підручників; проведення інструктивно-методичних занять з молодими викладачами.

Для самостійної роботи викладачам можна рекомендувати знайомство з педагогічними інноваціями, кращим досвідом, новими ефективними методиками, прийомами навчання тощо, використання їх на практиці, експериментування.

Як одну з дієвих форм можна запропонувати постійне
удосконалення професійно-етичного рівня викладача, яке складається з двох взаємозв'язаних та взаємообумовлених елементів: самооцінки та самовиховання, зокрема, придбання досвіду етичної поведінки. Важливими передумовами цього процесу ми вважаємо такі: формування високої життєвої мети та ідеалів, розвинену мотивацію викладача на самовдоско­налення та самореалізацію; набуття ним відповідних етичних та психолого-педагогічних знань, формування умінь, спрямованих на самовдосконалення; здатність об'єктивно оцінювати свою поведінку, рівень морального розвитку, своєї культури; високий рівень вольового саморегулювання, особливо в складних ситуаціях педагогічної діяльності. 

Професійне вдосконалення викладача коледжу, на нашу думку, сприятиме вирішенню ряду принципових завдань: формування механізму підвищення професійної майстерності як невід'ємної нормативної і змістової складової навчально-виховного процесу, моделювання очікуваних результатів та їх системна діагностика; створення відповідного середовища. Отже, розвиток професійної компетентності викладача є одним з проявів професійної майстерності, показники сформованості професійно необхідних якостей і характеристик на засадах системи теоретичних знань та практичного досвіду, що зумовлюють достатній рівень готовності до виконання професійних обов'язків відповідно до визначених вимог, забезпечують високий рівень його самоосвіти та професійної самореалізації.

Список використаних джерел:

1. Віаніс-Трофименко К.Б., Лісовенко Г.В. Підвищення професійної компетентності педагога. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – (Серія «Бібліотека журналу «Управління школою», вип. 7 (55)). – с.11-17.

2. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. – Київ: Вид.дім «КМ Academia», 1997. – 191с.

2. Островерхова Н. Чинники спонукання вчителів до вдосконалення майстерності // Завуч. – 2005. – №28. – с.10-11.