Методичний посібник " Портфоліо літературного героя ( 5 клас)"

Про матеріал

Посібник " Портфоліо літературного героя. 5 клас" пропонує авторську модель портфоліо літературного героя з використанням різноманітних інтерактивних методик, що дають змогу спланувати й організувати урок зарубіжної літератури на рівні сучасних інноваційних технологій. Розробка складена згідно з оновленою програмою для 5 класу Міносвіти.

Перегляд файлу

$E:\ray3.jpg$ $E:\125.jpg$ 641BB9A $E:\рамки різні малюнки\prikrasa4.gif$
Портфоліо літературного героя

Автор: Довгань Анжела Анатоліївна

На допомогу вчителям світової літератури: Методичний посібник. –

с. Красноставці, 2016 – 143 c.

Комп`ютерна верстка, дизайн: А.А. Довгань

У посібнику подано авторську модель портфоліо літературного героя. Пропоновані різноманітні приклади портфоліо із використанням інтерактивних методик, дають змогу спланувати й організувати урок світової літератури на рівні сучасних інноваційних технологій. Розробка складена згідно з оновленою програмою для 5 класу Міносвіти. Матеріали посібника можуть бути використані також на факультативних заняттях, або фрагментарно на уроках світової літератури протягом навчального року. Творчий учитель може доповнити запропоновані у цьому посібнику форми й методи роботи власними напрацюваннями, зважаючи на рівень навчальних досягнень учнів конкретного класу. Призначено для вчителів – словесників загальноосвітніх навчальних закладів. Компакт – диск, який вміщено в посібнику містить усі тексти художніх творів зі світової літератури за новою програмою для 5 класу, презентації та відеоролики, фонозаписи пісень та художній фільм « Пригоди Тома Сойєра"

2016 рік

Зміст

Передмова …………………………………………………………….4

Розділ І. Метод ведення портфоліо літературного героя…….6

Структура портфоліо……………………………………….8
Критерії оцінювання портфоліо…………………………..9

Розділ ІІ. Світ дитинства………………………………………….10

Портфоліо Тома Сойєра……………………………………11
Проектно – конструкторська модель уроку» Марк Твен

« Пригоди Тома Сойєра»………………………………….12

Портфоліо Полліанни Віттієр……………………………..52

Розділ ІІІ. Сила творчої уяви…………………………………….76

Портфоліо Пеппідовгапанчохи……………………………77
Портфоліо Аліси…………………………………………….102

Список використаних джерел………………………………………143

$D:\yak-pisati-harakteristiku-geroya-thumb.jpg$ Передмова

Перед вами – посібник, який містить моделі портфоліо літературного героя за оновленою програмою зі світової літератури. Ґрунтується він на оновленій концепції та новітніх підходах до вивчення світової літератури у 5 класі. У «Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті» визначається: « Ідеал виховання – гармонійно розвинута, високоосвічена. Соціально активна і національно свідома людина, що наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинним і патріотичними почуттями, здатна до саморозвитку й самовдосконалення». Виховання такої особистості є першочерговим завданням сучасної школи. Велику роль у цьому відіграє викладання світової літератури, покликане не тільки давати знання, але й різнобічно виховувати і розвивати особистість. Чи можуть сучасні уроки бути радісними й цікавими? Розкривати творчий потенціал особистості школярів?

Так! Але треба перенести процес навчання на інноваційну основу.

Час, суспільство і самі діти змушують учителя постійно змінювати методи навчання, шукати такі, які будуть найпродуктивнішими на певному етапі, сприятимуть розвитку інноваційної особистості. Тобто особистості, яка зможе проявити себе в умовах конкуренції, досягти поставленої мети, реалізувати себе, яка не буде боятися експериментувати, змінювати щось у собі й у своєму житті. Формуванню такої особистості сприятиме використання у навчальному процесі технології портфоліо. Автор посібника пропонує ознайомитися з цією технологією та наводить приклади її використання на уроках світової літератури.

Освіта потребує осмислення нових реалій життя, оновлення змісту й форм навчання. На мій погляд дуже добре,що укладачі програми з – поміж безлічі дитячих книг звернули увагу на «Полліанну» Е.Портер, «Чарлі й шоколадну фабрику» Р.Дала, « Машину для здійснення бажань, або Суботик повертається в суботу» П.Маара та інші, що є близькими нашим сучасним дітям і містять не лише величезний виховний потенціал, а й творчо й інтелектуально розвивають дитину. Для активної співпраці вчителя й учнів пропонуються інтерактивні вправи, прийоми, методи, подано альтернативні варіанти проведення окремих етапів уроку світової літератури; розвиваються навички самостійного пошуку джерел інформації, підготовки й презентації невеликих портфоліо літературного героя. Автором зібраний також досить значний матеріал, який надасть учителеві можливість вибору, зекономить його час і зусилля.

Сподіваємося, що ця розробка буде корисною не лише для молодих учителів, а й для досвідчених – як основа для творчих пошуків.

З повагою, автор.

Метод ведення портфоліо літературного героя

Кожна дитина особлива, по-своєму неповторна і обдарована. Звернення вчителя до її найкращих почуттів обов’язково матиме успіх і знайде відгук у дитячих серцях.

Ключовою позицією сучасної освіти є не просто сприяння опануванню учнем переліком знань, умінь, навичок, а в першу чергу сприяння становленню школяра як особистості.

Для того, щоб особистість розвивалася саме в такому напрямку, потрібно навчити її самоаналізу, самокритики, самодисципліни, саморозвитку, самоконтролю, самореалізації…Тому для організації самостійної роботи учнів варто використовувати метод ведення портфоліо.

Основною метою цього методу є створення мотивації навчальної діяльності, розвиток пізнавальних навичок, розвиток об’єктивної самооцінки, творчих здібностей, уміння самостійно конструювати свої знання, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, планувати свою діяльність, формування організаційних навичок.

$D:\img11.png$ Метод Портфоліо:

сучасно;
результативно;
новітньо;
інтерактивно;
цікаво;
креативно;
диференційовано.

$D:\1.png$ 63155_70354014_big

ПОРТФОЛІО

- У перекладі з італійської – « папка з документами», «папка фахівця».

- Це колекція робіт, паперів тощо, які поєднані між собою загальною тематикою або автором.

- Систематичний і спеціально організований збір доказів, які можна використати в навчанні.

- Скарбничка особистих досягнень учня у різних видах діяльності, його успіхів, позитивних емоцій, можливість ще раз пережити приємні моменти свого життя ( І. Руденко), своєрідний маршрут її розвитку ( О. Тумакова).

- Доповнює традиційні контрольно – оцінювальні засоби, направлені на перевірку репродуктивного рівня засвоєння інформації, фактологічних і алгоритмічних знань і вмінь, включаючи екзамени.

Портфоліо є не тільки сучасною ефективною формою оцінювання, але допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання:

1. підтримувати та стимулювати навчальну мотивацію учнів, їх активність та самостійність, розширювати можливості навчання та самонавчання;

2. розвивати навички рефлексивної та оціночної ( самооціночної) діяльності учнів;

3. формувати вміння вчитися – висувати мету, планувати та організовувати власну навчальну діяльність, можливості для успішної соціалізації.

Педагогічна філософія портфоліо передбачає:

інтеграцію кількісної та якісної оцінок;
зміну акцентів на досягнення, успіх;
перенесення педагогічного наголосу з оцінки на самооцінку.

Структура портфоліо:

1. Портрет.

Автор портфоліо має можливість презентувати себе ( чи літературного героя) будь-яким способом. Це може бути есе, сінквейн, анкета, фотографія, вірш, малюнок тощо.

2. Колектор.

Являє собою розділ, який вміщує потрібну інформацію у відповідності з

темою портфоліо.

Тут можуть знаходитися різноманітні енциклопедичні статті, матеріали періодичних видань, інформаційні матеріали, отримані від вчителя, будь – який ілюстративний матеріал, тощо – одним словом все, що пов’язане з темою портфоліо, але не є продуктом надбання автора портфоліо.

« Колектор»- це своєрідна скарбничка матеріалів та інформації, частина якої може бути використана у роботі з теми, що вивчається, а частина може перейти в портфоліо до наступних тем.

3. Робочі матеріали.

Розділ являє собою скарбничку різноманітних завдань і робіт, виконаних в процесі роботи над портфоліо.

4. Досягнення.

Розділ є заключним і містить роботи, які, на думку автора портфоліо, демонструють його прогрес в навчанні. Це можуть бути найбільш вдалі творчі, контрольні, самостійні роботи, проекти, малюнки…

Зміст портфоліо залежить від конкретної мети навчання.

Принципи формування портфоліо:

Відкритість ( інформація доступна для усіх учасників освітнього процесу).
Багатоаспектність ( оцінювання не тільки знань учнів, але й умінь застосовувати їх на практиці, їх соціального досвіду, відстеження динаміки особистого розвитку учня).
Змістовність оцінки ( оцінюються не лише кількісні показники, але й процес навчання).
Гуманістична спрямованість ( урахування індивідуальних здібностей кожного учня).
Варіативність ( урахування індивідуальних цілей, потреб, інтересів учнів).
Дух змагання.

Критерії оцінювання портфоліо:

• Високий рівень – портфоліо характеризується глибоким і досконалим змістом, повно вичерпно висвітлює тему; містить переконливі аргументи на користь тієї чи іншої позиції; робота відзначається багатством слововживання, граматичною правильністю, стилістичною довершеністю та засвідчує очевидний особистий прогрес і творче відношення до предмету.

• Достатній рівень – портфоліо демонструє глибокі знання, уміння та навички, але в ньому недостатньо відтворено елемент творчості та оригінальності.

• Середній рівень – елемент творчості відсутній, виклад загалом зв’язний, але ще слід працювати над умінням самостійно формулювати судження, належно їх аргументувати.

• Початковий рівень – неінформаційний портфоліо, за яким важко сформулювати загальні уявлення про здібності, уміння та навички автора.

$D:\1.png$ $E:\1301163430_4cba1a3e97322fb09798efc07439ff3a.jpg$

$E:\croppedimage220162-Risunok2.png$

Світ дитинства

Портфоліо

$C:\Documents and Settings\Lena\Мои документы\марк твен\50.jpg$ Тома Сойєра

Проектно – конструкторська модель уроку

( До вивчення теми «Марк Твен « Пригоди Тома Сойєра»)

Мета: скласти портфоліо Тома Сойєра; розвивати навички виразного читання, переказу, усного мовлення, вміння характеризувати художній образ; сприяти вихованню моральних якостей учнів; формувати пізнавальні, комунікативні, полікультурні компетентності школярів.

Змістові лінії літературної освіти: аксіологічна, комунікативно - мовленнєва, діяльнісно - організаційна.
Компетенції учня-читача: аксіологічна, літературознавча,комунікативно-мовленнєва, діяльнісно - операційна.
Тип і різновид уроку : урок - характеристика образу літературного героя
Форма уроку : урок – портфоліо

Літературно – мистецькі зв’язки:

Наочні засоби навчання : відеофільм, портрет, ілюстрації до твору, виставка творів М.Твена, портфоліо Тома Сойєра; х/ф «Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна»(режисер С. Говорухін, 1981 рік); ілюстрації до повісті; мультимедійні презентації, нотбук.

Хід уроку

І. Актуалізація знань учнів

Вступне слово вчителя.

Мільйони читачів різних поколінь зацікавлено стежили та стежать за пригодами Тома Сойєра й Гекльберрі Фінна, принца та жебрака, багатьох інших героїв – персонажів книг знаменитого американського письменника Марка Твена. Дітей приваблюють бешкетливі, вигадливі й водночас щирі,чесні та благородні характери цих героїв, дорослі згадують власне дитинство, дивлячись на себе очима дітей. Так могла написати тільки людина, яка сама пережила багато різних подій і якій близькі саме такі герої. Сьогодні ми розпочинаємо знайомство з Марком Твеном і його повістю «Пригоди Тома Сойєра», яку автор назвав « Гімном дитинства, перекладеним прозою».

Перегляд кадрів х/ф « Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна».

Як ви розумієте слово « пригода»? Які риси характеру мають зазвичай герої пригодницьких творів?

У чому полягає секрет популярності « Пригод Тома Сойєра»?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель.

Як ви вже здогадалися, головний герой повісті Том Сойєр – звичайний хлопчик, пустун і бешкетник. Він завжди життєрадісний, добрий, здатний знаходити кумедні моменти в буденних ситуаціях і перетворювати будь – яку справу на захопливу гру. Марк Твен, автор цієї повісті, впевнено переконаний в непереможності добра, справедливості й шляхетності. Протиборство дружби та ненависті є вічним, як і добра та зла. З ним ви зустрічаєтесь щодня і щохвилини. Зовсім недавно на одному із телеканалів ви могли почути розповідь про цинічне знущання підлітків над однокласником у дворі однієї з українських шкіл. Вони не лише записали все це на мобільний телефон, а й розповсюдили запис в мережі Інтернет. Хизуючись своїм «геройством». Мене особисто все це вразило і обурило. І я сподіваюсь, що сьогоднішній урок допоможе вам розпізнати, що таїться в людині – добро, чесність, готовність прийти на допомогу в скрутну хвилину чи зло, жорстокість та підступність…

Діти, як ви вважаєте, чого нам сьогодні бракує? Яких чеснот не вистачає нашим сучасникам?
А як ми можемо одним словом назвати людину, якій властиві зазначені вами якості? (мужня, благородна людина, справжній лицар)
Чи правильно ви розумієте значення слова «лицар»? Звернімося до словника.
А якого «маленького лицаря» уславив у своїй повісті Марк Твен?

Учитель. Саме про нього і йтиметься на нашому уроці. А щоб робота була спрямованою і систематизованою, спробуємо скласти портфоліо Тома Сойєра, головного героя твору.

ІІІ. Повідомлення теми, завдань уроку.

Що означає слово « портфоліо»?

( В перекладі з італійської – « папка з документами». Це впорядкована з певною метою збірка матеріалів).

Учитель. Мета нашого портфоліо – зібрати й упорядкувати матеріали для характеристики Тома Сойєра. Такий вид роботи не тільки цікавий, а й корисний. Адже в майбутньому, вступаючи до вищого навчального закладу або влаштовуючись на роботу, розвиваючи власний бізнес, ви складатимете портфоліо своїх досягнень.

Коротка характеристика складових портфоліо, з яким працюватимуть учні. ( Приклади розділів портфоліо подано у статті «Метод ведення портфоліо літературного героя»).

ІV. Робота над темою уроку

Заповнення відомостей про літературного героя.

І. Портрет.

1.Ім’я, прізвище: Том Сойєр

2. Вік: 10 -12 років

3. Національність: американець

4.Місце проживання: американське містечко Сент – Пітерсберг /штат Міссурі/ , розташоване на мальовничому узбережжі Міссісіпі.

5. Батьки: Том живе із тіткою Поллі та своїм молодшим зведеним братом Сідом.

6.Рід занять: навчається у школі міста Сент – Пітерсберг.

7. Друзі: Гекльберрі Фінн- син місцевого п’янички, Беккі Тетчер – донька місцевого судді, однокласниця.

8. Моральні якості: порядна людина, вірний друг, мужній, благородний.

- Яким ви уявили цього хлопчика, вашого ровесника?

- Прочитайте, як описує свого героя Марк Твен. Для цього звернімося до тексту. Відповідні цитати ви можете записати у розділ портфоліо «Портрет».

Цитати з повісті Марка Твена « Пригоди Тома Сойєра»

А) Зовнішній вигляд літературного героя, портрет.

«Невеликий хлопчисько, з трохи кучерявим волоссям,кмітливий, винахідливий,гарний організатор,романтик,фантазер,начитаний,оптиміст, благородний,добрий,співчутливий,сміливий, витривалий, уміє орієнтуватися у складних ситуаціях».

Учитель. Інші розділи нашого портфоліо ми заповнимо пізніше,після того, як перевіримо ваші знання тексту і я переконаюсь , що ви справді спостережливі й уважні читачі та глядачі.

Перегляд уривка художнього фільму ««Пригоди Тома Сойєра та Гекльберрі Фінна»(режисер С. Говорухін, 1981 рік).
Переглянувши епізод початку повісті, з’ясуйте, які корективи і для чого вніс режисер Говорухін, змінивши сюжетну лінію твору?
Це випадкові зміни чи закономірні?

Учитель. У режисера був задум: підкреслити неоднозначність образу Тома Сойєра. Глядач з першої хвилини перегляду мав бути заінтригований, ким же насправді був Том: звичайним хлопчиком чи героєм? Ось ми і підійшли до визначення моральних якостей Тома .

Як бачимо, що він – звичайна дитина: бешкетлива, неслухняна, лінькувата, але водночас винахідлива (зумів важку роботу перетворити на розвагу й «прибуткову справу»), життєрадісна,чутлива до краси, чудовий товариш. Герой постійно вигадує якісь витівки,завдаючи дорослим чимало клопоту, але ніколи не має на думці злих намірів. Як же поводитиметься Том Сойєр у вирішальні, відповідальні моменти свого життя? Про це ми дізнаємося, читаючи наступні розділи повісті.

Наступний розділ нашого портфоліо – це « колектор» від латинського «збирач»,іншим словом «словник», у якому зібраний ілюстративний матеріал до твору, різні тлумачення слів, літературознавчі терміни. Ви їх обов’язково запишете до цього розділу вдома.

ІІ. Колектор

Лицар – 1/за доби Середньовіччя в Західній Європі – феодал, який належав до військово – землевласницького стану. Кінний воїн із важким озброєнням та повним спорядженням. 2/самовіддана,благородна людина, яка захищає когось або щось;

3/той, хто самовіддано і безкорисливо служить на якійсь ниві,захищає ідею, етичні засади.

Псевдонім – вигадане ім’я.

Mark twain – це фраза, яку вигукували американські річковики, коли впевнювалися, що глибина на річці достатня для того, аби судно пройшло і не сіло на мілину.

Повість – прозовий, досить великий, середній за обсягом епічний твір, у якому йдеться про історію людського життя в усій його різноманітності, переплетенні з іншими людськими долями.

Сюжет – це перебіг дій та послідовність їх розвитку. Елементи сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.

Літературний портрет – змалювання зовнішності героя, його одягу, його звичок, характеру.

Комічне (комізм) (грецьк. komikos — смішний) — відображення дійсності, яке супроводжується сміхом без співчуття, страху і пригнічення.

Гумор (лат. humor—- волога, рідина) — різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах.

Іронія (грецьк. еігоnеіа — лукавство, глузування, удавання) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення.

Сатира (лат. satira — суміш, усяка всячина) — особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміюванні негативних явищ.

305-177x300

Сенкан

Том Сойєр

Кмітливий, веселий і винахідливий

Сирота, живе у родині середнього достатку

Великий фантазер

Лицар

Анкета – характеристика Тома Сойєра

Імя, прізвище: Том Сойєр

Місце проживання: м. Сент – Пітерсберг

Батьки, опікуни, родина: Батьків немає, виховувала тітка Поллі, сестра матері

Вік: 10 – 12 років

Освіта: Навчається у школі, відвідує недільну школу при церкві.

Пригоди: Відвідування вночі цвинтаря, став свідком страшного злочину; утік на безлюдний острів; шукав скарбів; загубився в печері; знайшов скарб.

Вчинки: Сміливо свідчив у суді, порушивши клятву другові заради справедливості й милосердя; підтримував Беккі, коли загубилися в печері, зрештою знайшов вихід, урятував себе і її.

Риси характеру : Трохи бешкетливий, нерозважливий, справедливий, чесний, фантазер, благородний, людяний, кмітливий, веселий, розумний, вірний у дружбі, витривалий, романтичний шукач пригод.

Ставлення до друзів: Може пожартувати над друзями; відданий друзям, але в серйозних випадках діє справедливо, благородно, відповідно до совісті й здорового глузду; чутливий, подбав про те, щоб хтось порадів поверненню не лише його, а й бездомного друга Гека.

Ставлення інших героїв до нього: Тома люблять усі, навіть ті, кому він інколи завдає неприємностей , клопоту (як тітка Поллі); довіряють, покладаються на нього (як Беккі й інші).

Есе: « Том Сойєр – звичайна і незвичайна дитина»

Ми, сучасні діти, можемо багато чого повчитися у цього маленького героя. Том Сойєр із повісті Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» - звичайна собі дитина: веселий, трохи бешкетливий хлопчик, допитливий, прагне пізнати світ. Життєві труднощі не оминули його: він сирота й знаходиться під опікою родички. Навчається в школі, має багато друзів. Том ще й начитаний, прагне пригод. Часто потрапляє в небезпечні ситуації, створюючи їх собі сам, примушуючи близьких хвилюватися за нього. Це улюблений герой не тільки дітей, а й дорослих, адже дає їм змогу побачити себе зі сторони, дитячими очима, навіть повчитися чогось. Том не злякався жорстокого та підступного індіанця Джо, виступив на суді, відновив справедливість. Саме своїм оптимізмом, відкритістю, щирістю, бажанням покращити світ і приваблює нас образ Тома Сойєра – звичайної і незвичайної дитини. Кожному з нас, напевно, хотілося б мати такого друга.

$C:\Documents and Settings\Lena\Мои документы\марк твен\1261055647_139426cc72ae8.jpeg$ $C:\Documents and Settings\Lena\Мои документы\марк твен\cover.jpg$

$C:\Documents and Settings\Lena\Мои документы\марк твен\i_marktven3_1.jpg$ паркан.jpg

Бекки.jpg

ІІІ Розділ « Робочі матеріали»

Наступний крок нашого уроку – робота над планом характеристики Тома Сойєра, адже вдома ви напишете листа Тому Сойєру, який логічно завершить роботу нашого уроку. Отож, перейдемо до плану, який ви знайдете у портфоліо.

Наш розділ ще містить цитатний матеріал, в якому знайшли відображення дій і вчинків героя.

Алгоритм для характеристики літературного героя

Дані про героя ( з якої книги, якого автора, головний чи другорядний герой).
Портрет у розвитку (якщо зазнає змін).
Вчинки героя. Як вони розкривають його внутрішній світ?
Мовлення героя, як воно його характеризує.
Як решта персонажів характеризують героя, ставляться до нього,чому.
Художні особливості образу ( описи, деталі, діалоги, монологи, ліричні відступи, екскурси в минуле,що характеризують внутрішній світ героя, зміни, які з ним відбуваються).
Ставлення автора до свого героя.
Які думки і почуття викликає у вас цей образ.

Крім цього вам потрібно дібрати ще епіграф до наступного уроку. Запишіть до нашого портфоліо кілька епіграфів, попробуйте обрати один із них, аргументуючи свій вибір.

Людина відображається в своїх вчинках.

Природа хоче, щоб діти були дітьми, перш ніж стати дорослими.

(Ж.-Ж.Руссо)

Повість «Пригоди Тома Сойєра» - це гімн дитинству , перекладений прозою.

Марк Твен

Мир,щастя,братерство людей -ось що потрібно нам у цьому світі!

Марк Твен

V. Підсумок уроку

Учитель. А тепер я хочу запропонувати вам пісню В.Шаїнського «Если с другом вышел в путь» у виконанні дитячого ансамблю «Непоседы».

Так уже склалося, що в житті людині часто доводиться робити вибір між добром і злом, правдою та неправдою, сміливістю та боягузтвом. Томові Сойєру та його товаришам не раз доводилося робити такий вибір. І вони ніколи не відступали назад, сміливо та благородно перемагали власні образи та страх, виявлялися справжніми друзями. Як говорить народна мудрість

«Друг пізнається в біді». У такої людини, як Том, просто не могло не бути справжнього товариша, адже він на це заслуговує. Ось саме ця пісня є підсумком нашого уроку. А ті зерна добра, честі, порядності нехай проростуть у вашому житті хорошим врожаєм. І тоді світ навколо нас, можливо, стане кращим.

VІ. Домашнє завдання. 1.( Для учнів початкового рівня) ) вивчити біографію письменника на сторінці 182-184, читати розділи 6,9-й

2.(Для учнів достатнього, середнього та високого рівня ) вивчити біографію письменника на сторінці 182-184, читати розділи 6,9-й

підібрати цитати , які б характеризували сонячний, радісно -бешкетливий світ дитинства у повісті; написати твір- мініатюру на одну із тем: «Герой, з яким завжди цікаво», «Яким я уявляю Тома Сойєра?»

3.( для бажаючих) взяти інтерв'ю у письменника; написати листа Тому Сойєру та внести його в наступний розділ портфоліо « Досягнення». За бажанням – зробити відео презентацію, дібрати ілюстрації або проілюструвати книгу «Пригоди Тома Сойєра»( на вибір)

Додаток до розділу «Робочі матеріали»

Літературний портрет Гека Фінна.

«Гекльберрі завжди був одягнений в обноски з дорослих людей, укриті незліченними плямами й такі подерті. Що аж клапті теліпалися з усіх боків. На голові у нього стриміла руїна здоровенного капелюха з напівобірваними крисами; куртка, коли він її напинав,сягала йому мало не до п’ят, а ґудзики позаду опинялися куди нижче від того місця , де їм належало бути; штани трималися на одній шлейці,звисаючи позаду порожньою торбою, і обтріпані холоші, якщо Гек не завдавав собі клопоту підкотити їх, волочилися по землі».

Міні – характеристика героїв:

Том Сойєр

Суддя Тетчер склав про нього щонайкращу думку.
Позичив візок у Бенні Тейлора
Мав зведеного брата Сіда
Відкрив загальний закон, що керує всіма людськими вчинками.
Замість уроків бігав купатися на річку.

$F:\Мои документы\ЛАНА ПОЛТАВА\Марк Твен\3971.jpg$

Гек Фінн

Він кровю підписав клятву.
Боявся померлого індіанці Джо.
Вистежив грабіжників.
Лягав спати, коли хотів.
Усі заздрили йому.

Джім

Боявся старої пані з наперстком.

Ніколи не повертався з водою раніш, ніж за годину.

Не зміг устояти від спокуси побачити болячку на нозі.

Любив наспівувати "Дівчата з Буффало".

Замість білої мармурової кульки отримав удар пантофлею.

Сід

За його провину було покарано іншого.

Постраждав за те, що зміг відрізнити чорне від білого.

Якось йому довелося чути передсмертний стогін.

Не любив пустощів.

Ледь не втратив брата.

Рольова художня гра "Заплутана розповідь".

Увазі класу пропонуються три розповіді від імені літературних персонажів, які підготували учні з творчої групи. Слухачам необхідно встановити помилки й неточності у повідомленнях (за кожне правильне виправлення нараховується два бали).

Розповідь перша.

Тітонька Поллі. Горе та й годі мені з цим Томом! Геть хлопчисько відбився від рук! Якось наказала йому побілити паркан, то він повернувся весь у вапні. Я вже й сама була не рада, що покарала його...

Ой, не виконую я свого обов'язку щодо хлопця, бачить Бог! У ньому наче біс сидить, та помилуй мене, Боже, він же, сердешна дитина, син мого покійного брата, і мені просто не стає духу лупцювати його. Хоча й треба. Ось він цукорницю розбив, сам у цьому зізнався, а потім усе звернув на Сіда. А нещодавно взагалі щез, заблукав із Геком у печері. Я вже думала, що й не побачу мого бідного Тома! Скільки сліз я тоді пролила, тільки Богові відомо! І що ж бо ви думали? Він з'явився у церкві саме на своїй поминальній службі! Горе та й годі! Ось і знову цей шибеник десь подівся. Томе, де ти? А ви його часом не бачили?

Помилки й неточності.

1. Том не вимазався вапном, коли фарбував паркан.

2. Том — син покійної сестри тітоньки Поллі, а не брата.

3. Том не розбивав цукорниці і не зізнавався в цьому.

4. Том заблукав у печері з Беккі Тетчер, а не з Геком.

5.На свою поминальну службу Том прийшов не після пригод у печері, а після втечі на острів.

Розповідь друга.

Гекльберрі Фінн. Хоч Том і з порядної родини, але він мій найкращий друг. Ми з ним разом ходили на цвинтар виводити бородавки. Ну і моторошно там у ночі, я вам скажу! А потім ми вдвох утекли на острів. Ото життя там було! Правда, після цього індіанець Джо нас ледве не впіймав — хтось йому розпатякав, що ми стали свідками того страшного вбивства на річці. Добре, що він поспішав шукати скарб у будинку вдови Дуглас та й не став нас наздоганяти. А потім усе це золото дісталось нам... Ну, бувайте. Ніколи мені з вами тут теревені розводити. А то ще прийде вдова та знову вмиватися накаже.

Помилки й неточності.

1. На острів хлопці втекли утрьох, з ними був Джо Гар-пер.

2. Індіанець Джо ніколи не намагався впіймати Тома і Гека.

3. Хлопці стали свідками вбивства на цвинтарі, а не на річці.

4.Скарб було заховано у печері, а не у будинку вдови Дуглас.

5. Індіанець Джо прагнув потрапити у будинок удови, щоб помститися за минуле.

Розповідь третя.

С і д. Том — мій рідний брат. Ми живемо в одному будинку. Він постійно потрапляє в різні історії. Ото мука з таким братом! Уявляєте, подарував я якось йому ножика, так він порізав ним буфет. А примусити його щось зробити або уроки вивчити — марна справа! Але все одно він добрий хлопчик, я в цьому переконаний. Ось, наприклад, коли вони втекли на острів, він усе ж таки знайшов можливість передати тітоньці записку. І Мефа Поттера врятував від шибениці, і індіанця Джо не злякався, а допоміг упіймати цього вбивцю, і вдову Дуглас врятував від страшної смерті. Ні, що не кажіть, а Том гарний хлопчик.

Помилки й неточності.

1. Том — не рідний, а двоюрідний брат Сіда.

2. Ножик Том отримав у подарунок не від Сіда, а від Мері.

3.Записку з острова тітоньці Поллі Том не передав, хоча й хотів це зробити.

4. Том не допомагав ловити індіанця Джо, тому що той помер у печері від голоду.

5. Удову Дуглас врятував не Том, а Гек.

images (6).jpg «Цікава вікторина»

— Про який випадок йдеться в уривку: «обморочені парафіяни казали один одному, що залюбки дали б обдурити себе ще раз, аби тільки знову почути такі чудові співи»? (Коли друзі повернулися саме у момент власних похорон.)

— За яких умов тітонька Поллі сплутала Тома з ангелом? (Слухаючи його «сон» про події, які відбувалися за його «відсутності».)

— Яку промову блискуче «провалив» на іспиті Том? («Дайте мені волю, або вбийте мене» — промова Патріка Генрі за ліквідацію рабства.)

— Коли вчитель «сяйнув золотою головою»? (Під час іспиту за допомогою кота стягли з нього перуку, і лисина вчителя засяяла: підмайстер маляра позолотив її.)

— Яка випадковість допомогла Томові знайти вихід з печери? (Пройшовши третій коридор, він помітив світло — вихід на схили Міссісіпі. Якби на той час була ніч, цього б не сталося.)

— Який знак позначив місце схову скарбу? (Виписаний кіптявою хрест.)

— Скільки часу пробули в печері Том і Беккі? (Три дні й три ночі.)

— Який вселюдський закон відкрив Том, фарбуючи паркан? («...І кожен хлопець, і кожна людина завжди прагнутимуть і домагатимуться тільки того, чого важко досягти».)

— Як вдалося Томові вперше привернути увагу Беккі? (Малюнком на грифельній дошці.)

— Що стало причиною звинувачення Поттера у вбивстві? (Загублений ним ніж.)

Дослідницька робота

Порівняльна характеристика Тома і Гека.

Таблиця

Характеристика	Том Сойєр	Гекльберрі Фінн
Портрет
Риси характеру
Поведінка (вчинки)
Ставлення героя до інших персонажів
Ставлення інших персонажів до героя
Твоє ставлення до книжкових ровесників

Інтерактивна технологія «Займи позицію»

Чи стануть, на вашу думку, Том і Беккі друзями ?

1. Будуть товаришувати

2. Том не захоче дружити

3. Беккі не захоче дружити

4. Мені байдуже

Обгрунтуйте свій вибір.

Текстуальна вікторина

Хто був прототипом образу Тома Сойєра?
Як Сід викрив обман Тома?
Як тітонька покарала Тома?
За що Том образився на тітку?
Ким був батько Беккі?
Для чого Том відстав від Мері та Сіда перед входом до церкви?
Який подарунок отримав Том як найкращий учень недільної школи?
Навіщо Том і Гек пішли на цвинтар?
Чим Том образив Беккі?
Чим закінчилася пригода на цвинтарі?
Чим Том лікував кота від меланхолії?
Пароль Томової команди мандрівників?
Як Томові вдалося стати лицарем в очах Беккі?
У якій печері заблукали Том і Беккі?
Що змінило долю Мафа Поттера?
Як помер індіанець Джо?
Якою була мрія Тома?
Де був захований скарб?
Скільки часу Том і Беккі провели в печері?
Якою несподіваною новиною Том здивував усіх присутніх у вдови Дуглас?

3. Творче завдання

Учитель пропонує учням розказати про Тома та Гека:

а) від імені кожного з них (один про одного);

б) від імені тітки Поллі;

в) від імені Віллі;

г) від імені когось із друзів Тома;

д) від імені дорослих жителів містечка.

Порівняльна характеристика

Орієнтований план характеристики

1. Сімейний стан героїв.

2. Матеріальний достаток Тома й Гека.

3. Ставлення до освіти та виховання.

4. Ставлення до них інших персонажів (дорослих і дітей).

5. Риси вдачі хлопців.

6. Роль дружби в їхньому житті.

Літературний диктант

«Продовж речення...»

Народився Марк Твен у невеличкому селищі.. .(Флорида)
Коли йому було чотири роки, сім'я переїхала до містечка... (Ганнібал)
Містечко Ганнібал розташоване на березі річки.. .(Міссісіпі)
Справжнє ім'я Марка Твена (Семюель Клеменс)
«Марк- Твен» означає...(з англійської буквально : мірка-два)
У дитинстві майбутній письменник найбільше мріяв...(стати матросом)
Шкільною подругою Марка. Твен була ...(Лаура Хокінс)
М. Твен почав писати «Пригоди Тома Сойєра»... (у 1875 році)
Назва міста, у якому відбуваються події, описані у повісті ...(Сент-Потерсберз)

Додаток до розділу « Досягнення»

Сенкан « Пригоди Тома Сойєра»

Пригоди Тома

Веселі, цікаві

Дивують, розважають, навчають

Неповторний світ дитинства

Захоплення

Схема – квітка «Пригоди Тома Сойєра»

images (7).jpg

$E:\1322612776_tom-sawyer.jpg$

Учень - «екскурсовод»

images (2).jpg Саме в містечку Ганнібал знаходиться пам`ячник, створений скульптором Ф. Хіббардом, на ньому можна побачити двох хлопчаків: вони босі, в подертих штанцях, один тримає за хвіст кота.

Ці двоє бешкетників-нерозлучні друзі Том і Гек, герої чудової книги Марка Твена.

Учень-« екскурсовод »

Про безсмертну славу автора «Пригод» та героїв твору свідчить те, що ось уже 40 років уряд з 30 червня по 4 липня в Ганнібалі проходять «Національні дні Тома Сойєра ».

На цей фестиваль з’їжджаються сім’ями зі всієї Америки.

Учень-« екскурсовод »

images (1).jpg Бажаючих фарбувати дуже багато. Босі хлопчаки , закотивши рукава і підвернувши джинси, змагаються, хто швидше пофарбує відведені їм ділянки дошок.

На цьому фестивалі вибирається на рік Том Сойєр і Беккі Теччер із місцевих старшокласників. Цілий рік вони, як посланці доброї волі, представляють Ганнібал в США і за його межами, беручи участь у всіх офіціальних церемоніях.

«Дім дружби»

Порівняльна таблиця – характеристика Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна

Том		Гек
Спільне
Хлопці приблизно одного віку,один сирота, інший – безпритульний ,веселі, бешкетливі, людяні, добрі,сміливі, кмітливі, благородні, мрійники; мають шкідливі звички - курять
Відмінне
Освічений, начитаний	Волелюбний
Вигадливий	Неосвічений, не відвідував школи, церкви
Гарний організатор	Має багато шкідливих звичок: «нероба, безпритульний і розбишака», неохайний, лаявся
Підприємливий	Уміє приймати рішення в екстремальних ситуаціях
Чутливий, легко закохується
Вірний у дружбі
не завжди дбає про спокій ближніх

Презентація рекламних роликів

$F:\Мои документы\ЛАНА ПОЛТАВА\Марк Твен\a63aa17b3f.jpg$

Вулиця маленького американського провінційного містечка. Видно подвіря магазинчика, повз яке туди – сюди ходять люди. До магазину наближається хлопчик – продавець газет. Який щосили репетує: « Свіжі новини! Свіжі новини! Сьогодні уранці дочка судді Тетчер зникла разом із однокласником Томом Сойєром! Востаннє їх бачили на пікніку. Куди поділися діти? Подробиці читайте у свіжому номері газети «Сент – Пітерсберзькі новини».

За кадром звучить такий текст: « Якщо вам цікаво дізнатися про подробиці зникнення Тома і Беккі, а також їх подальшу долю, то задля цього не обов’язково вирушати до Америки, достаньо прочитати повість Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра»

$F:\Мои документы\ЛАНА ПОЛТАВА\Марк Твен\aa5b348e71.jpg$

Вечірні новини. Диктор розповідає про цікаві події, що сталися протягом дня. Раптом у студії зявляється людина, підходить до ведучого,щось шепоче йому на вухо і швидко виходить. Кілька секунд диктор стурбовано спостерігає за нею . Потім, дивлячись у камеру,каже тремтячим голосом: «Ми мусимо перервати новини,щоб повідомити вам страшну подію. Сьогодні під час прогулянки у печері, зникли Том Сойєр та Ребекка Тетчер. Ведуться пошукові роботи. Про подальший розвиток цієї події стежте у наших спеціальнихє випусках».Далі диктор продовжує розповідати перервані новини, але його голосу вже не чутно. Натомість за екраном лунає: Якщо ви хочете дізнатися, чи вдасться урятувати цих дітей, читайте книжку Марка Твена « Пригоди Тома Сойєра»

Темна ніч. Старе кладовище. Видно лише похилені хрести та старе дерево біля кладовищенського паркана. Чутно, як воно скрипить. На дереві сидить сова і пугикає. Дещо тихіше лунає тривожна музика. Удалині щось миготить і повільно наближається. Чим ближче воно наближається, тим гучніше грає музика. І коли, призвичаївшись до суцільної темряви, глядач уже майже вгадує людські силуети, камера показує сову,яка злякано злітає з дерева. Камера неспішно фіксує невідомі силуети, і ми помічаємо двох хлопчаків,які, перелякано озираючись, повільно пересуваються поміж занедбаних могил. Один із хлопців тримає у руці дохлу кішку. Музика замовкає, з’являються титри: « Якщо ви хочете дізнатися, чому ці діти не сплять уночі, а блукають старим кладовищем, та ще з мертвою кішкою в руках, то читайте книжку Марка Твена « Пригоди Тома Сойєра».

$E:\deti-7-300x234.jpg$ Короткий зміст повісті «Пригоди Тома Сойєра»

Переказав А. М. Мелихов

Середина минулого століття, містечко з претензійною назвою Санкт-Петербург. Америка, де ні фабрик, ні залізниць, ні класової боротьби, а замість цього серед будиночків з городами бродять кури. Благочестива провінція, де тітка Поллі, що самостійно виховує Тома Сойєра не береться за різку, не підкріпивши свою крихку суворість текстом зі священного писання. Вимоглива провінція, де діти навіть під час канікул продовжують зубрити вірші з Біблії у недільній школі. Небагата провінція, де незнайомий хлопчик, у буденний день що прогулюється у черевиках, виглядає нахабним чепуруном, якого Том звичайно ж не може не провчити. Тут дуже принадно буває утекти з школи і покупатися в Міссісіпі, незважаючи на передбачливо пришитий тіткою Поллі комір сорочки, і коли б не зразковий тихоня Сид — звідний брат углядевший-таки, що нитка на комірі змінила колір, усе взагалі було б шито-критий. За цю витівку Тома чекає суворе покарання — йому належить у свято білити огорожу. Але виявляється, якщо вселити знайомим хлопченятам, що білення огорожі — велика честь і рідкісна розвага, то можна не лише спихнути роботу на інших, але ще і виявитися власником справжньої скарбниці з дванадцяти алебастрових кульок, осколка синьої пляшки гармати з котушки, нашийника без собаки, ключа без замку, скляної пробки без карафи, мідної дверної ручки і руків'я ножа. Втім, людські пристрасті вирують усюди однаково: в маленьку церкву одного разу входить велика людина — окружний суддя Тэчер, людина, що побачила світло, бо прибув з Константинополя що в дванадцяти милях від Санкт-Петербургу; а разом з ним з'являється його дочка Бекі - блакитноокий ангелок у білій сукенці і вишитих панталончиках. Спалахує любов, обпалює ревнощі, за нею розрив, смертельна образа, потім полум'яне примирення у відповідь на благородний вчинок: учитель дубасить Тома за книгу, яку ненавмисно розірвала Бекі. А між образою і примиренням в пориві відчаю і безнадійної образи можна піти в пірати, збивши зграю благородних головорізів з місцевого безпритульника Гекльберри Финна, з яким хорошим хлопчикам дуже суворо забороняється водитися, і ще одного приятеля, вже з пристойної сім'ї. Хлопченята чарівно проводять час на лісистому острові Джексона недалеко від рідного Санкт-Петербургу, грають, купаються, ловлять неймовірно смачну рибу, уплітають яєчню з черепахових яєць, переживають жахливу грозу, вдаються до розкішних вад, на зразок паління саморобних трубок з маїсу. Але з цього хлоп'ячого раю піратів починає тягнути назад до людей — навіть маленького бродягу Гека. Том насилу умовляє друзів дотягнути до запаморочливої сенсації — явитися, можна сказати, на власні похорони на заупокійну службу по їх же зниклих без вісті душах. До Тома, на жаль, із запізненням доходить уся жорстокість їх захоплюючої витівки. А на тлі цих порівняно безневинних катаклізмів розгортається неабияка кривава трагедія. Як відомо, найвірніший засіб вивести бородавки — вночі відправитися на свіжу могилу поганої людини з дохлою кішкою, і коли за ним являться біси, шпурнути їм услід кішку, що заклякнула, із словами: «Біс за мерцем, кіт за бісом, бородавки за котом, — тут і справа з кінцем, усе троє геть від мене«! Але замість бісів з'являються з бляшаним ліхтарем молодою доктор (у благочестивій Америці важкувато іншим способом розжитися трупом навіть для медичних цілей) і два його помічники — нешкідливий недотепа Мефф Поттер і мстивий метис Індієць Джо. Виявилось, Індієць Джо не забув, що у будинку доктора п'ять років тому його виштовхали з кухні, коли він просив поїсти, а після того, як він присягнувся відплатити хоч через сто років, його ще і посадили у в'язницю за бродяження. У відповідь на піднесений до його носа кулак доктор збиває метиса з ніг напарник Індійцеві Джо вступає за нього; у бійці, що зав'язалася, доктор приголомшує Меффа Поттера дошкою, а Індієць Джо вбиває доктора ударом ножа, упущеного Меффом Поттером, і потім вселяє йому, що це він, Поттер, у безпам'ятності убив доктора. Бідний Поттер усьому вірить і благає Індійця Джо нікому про це не розповідати, але скривавлений ніж Меффа Поттера, забутий на кладовищі усім представляється неспростовним доказом. Свідчення Індійця Джо довершують справу. До того ж хтось бачив, як Мефф Поттер умивався — з чого б це? Лише Том і Гек могли б врятувати Меффа Поттера від шибениці, але в жаху перед «індіанським дияволом« вони присягаються один одному зберігати мовчання. Терзані совістю, вони відвідують Меффа Поттера у в'язниці — просто підходять до загратованого вікна маленького відокремленого будиночка і старина Мефф дякує їм так зворушливо, що муки совісті стають зовсім нестерпними. Але в рокову хвилину, вже під час суду Том героїчно розкриває правду: «А коли доктора було досить Меффа Поттера дошкою по голові і той впав, Індієць Джо кинувся на нього з ножем і«. Тарах! Зі швидкістю блискавки Індієць Джо схопився на підвіконня, відштовхнув тих, що намагалися утримати його і був такий. Дні Том проводить блискуче: вдячність Меффа Поттера, загальне захоплення, похвали у місцевій газеті — деякі навіть передбачають, що він буде президентом, якщо тільки його не повісять доти. Проте ночі його наповнені жахом: Індієць Джо навіть в снах загрожує йому розправою. Гноблений тривогою, Том все ж затіває нову авантюру — пошуки кладу : чом би під кінцем якої-небудь гілки старого усохлого дерева, в тому самому місці, куди тінь від неї падає опівночі не розкопати напівгнилу скриню, повну діамантів?! Гек спочатку віддає перевагу доларам, але Том роз'яснює йому, що діаманти йдуть по долару штука, не менше. Проте під деревом їх осягає невдача (втім, можливо, перешкодили відьми). Куди надійніше поритися в кинутому будинку, де ночами у вікні мелькає блакитний вогник, тобто і привид недалеко. Але ж привиди вдень не розгулюють! Правда, друзі трохи не влипнули у біду, відправившись на розкопки в п'ятницю. Проте, вчасно спохопившись, вони провели день, граючи в Робін Гуда — найбільшого з людей, що коли-небудь жили в Англії. У суботу, що сприяє шуканню скарбів, Том і Гек приходять в страшний будинок без стекол без поли, з полуразвалившейся сходами, і, поки вони обстежують другий поверх, клад внизу дійсно — об диво! — знаходять невідомий бродяга і — об жах! — Індієць Джо, знову що з'явився в містечку під виглядом глухонімого іспанця. Вистежуючи «іспанця», Гек запобігає ще одно жахливий злочин: Індієць Джо хоче понівечити багату вдову Дуглас, покійний чоловік якої будучи суддею, свого часу велів всипати йому батогів за бродяження — немов якому-небудь негрові! І за це він хоче вирізувати ніздрі вдові і обрубати їй вуха, «як свині». Що підслуховує жахливі загрози, Гек закликає допомогу, але Індієць Джо знову безслідно ховається. Тим часом Том вирушає на пікнік зі своєю улюбленою Бекі. Уволю повеселившись «на природі«, діти забираються у величезну печеру Мак-Дугала. Оглянувши вже відомі чудеса носячі химерні назви «Собор», «Палац Аладдина» і тому подібне, вони забувають про обережність і втрачаються у бездонному лабіринті. Усьому провиною виявилися сонмища кажанів які трохи не загасили закоханим дітям їх сальні свічки, залишитися в темряві — це був би кінець! — а потім ще довго гналися за ними по усе новим і новим коридорам. Том як і раніше повторює: «Усе відмінно», але в його голосі Бекі чує: «Усе пропало». Том намагається кричати але тільки ехо-камера відповідає згасаючим глузливим реготом, від якого стає ще страшніше. Бекі гірко докоряє Тому за те, що він не робив відміток. «Бекі, я такий ідіот»! — кається Том. Бекі у відчаї ридає, але коли Том починає проклинати себе, що своєю легковажністю згубив її, вона бере себе в руки і говорить, що винна анітрохи не менше його. Том задуває одну зі свічок, і це теж виглядає зловісно. Сили вже закінчуються, але сісти — означало б приректи себе на вірну смерть. Вони ділять залишки «весільного пирога», який Бекі збиралася покласти під подушку, щоб вони побачили один одного уві сні. Том поступається Бекі великою частиною. Залишивши Бекі, що знесиліла, у підземного струмка, прив'язавши мотузку до виступу скелі, Том обнишпорює доступні йому коридори і — натикається на Індійця Джо зі свічкою в руці, який, до його полегшенню, сам кидається навтіки. Врешті-решт завдяки мужності Тома діти все-таки вибираються назовні в п'яти милях від «Головного входу». Суддя Тэтчер, сам змучений безуспішними пошуками, віддає розпорядження надійно замкнути небезпечну печеру — і тим самим, не відаючи того, прирікає Індійця Джо, що ховався там на тяжку смерть, — заразом створивши в печері нову пам'ятку: «Чашу Індійця Джо« — поглиблення в камені, в яке нещасний збирав краплі, що падали згори, по десертній ложці в добу. На похорони Індійця Джо народ з'їхався з усієї округи. Люди привозили з собою дітей, їжі і випивки : це було майже таке ж задоволення, начебто прославленого лиходія на їх очах підійняли на шибеницю. Том здогадується, що зниклий клад, мабуть прихований в печері, — верб самій справі, вони з Геком знаходять тайник, вхід в який помічений хрестом виведеним кіптявою свічки. Гек, проте, пропонує піти: дух Індійця Джо напевно бродить десь біля грошей. Але тямущий Том міркує, що дух лиходія не стане бродити біля хреста. У кінці кінців вони опиняються в затишній печерці, де знаходять порожнє барильце з-під пороху, дві рушниці у чохлах і ще різний мотлох, що відволожився, — містечко, напрочуд пристосоване для майбутніх розбійницьких оргій (хоча в точності і невідомо, що це таке). Клад виявляється там же - золоті монети, що потьмяніли, більше дванадцяти тисяч доларів! Це при тому, що на долар з чвертю можна було безбідно жити цілий тиждень! На додаток вдячна вдова Дуглас бере Гека на виховання, і тут був би повний «хэппи энд» якби Геку виявилося по плечу тягар цивілізації — ця мерзенна чистота і задушлива благопристойність. Слуги вдови умивають його, чистять ту, що утрудняє рухи, не пропускає повітря одяг, щоночі укладають на огидно чисті простирадла, йому доводиться їсти при допомозі ножа і вилки, користуватися серветками, вчитися по книжці, відвідувати церкву, виражатися так ввічливо, що і говорити полювання пропадає: якби Гек не бігав на горище вилаятися гарненько здається, він просто віддав би Богові душу. Том ледве-ледве переконує Гека потерпіти, доки він організовує розбійницьку зграю — адже розбійники завжди бувають знатними людьми, все більше графами та герцогами, і присутність в зграї обідранця сильно підірве її престиж. Подальша біографія хлопчика, завершує автор, перетворилася б на біографію чоловіка і, додамо ми, напевно, втратила б чи не головну привабливість дитячої гри : простоту характерів і «виправність» усього на світі, У світі «Тома Сойєра» усі нанесені образи безслідно зникають мертві забуваються, а лиходії позбавлені тих ускладнюючих рис, які невідворотно домішують до нашої ненависті співчуття.

Djemmy_03032011

images (7).jpg

І. Портрет

Девіз: «Ви можете жити так, ніби все на цьому світі диво!

«Жити – життю радіти!» « Радієш ти, радію я – радіє всі наша Земля! « Придивись, навколо так багато Радості! Живи і радій!»

$E:\pollianna.jpg$

Сенкан

Полліанна

Зворушлива,милосердна,харизматична

Грається в «радість»

Змінює і осяює світ людей навколо себе

«Райдужна дівчинка»

Змалювання образу героїні:

«Невдовзі Ненсі побачила її: худорлява дівчинка в сукенці в червону клітинку, брилику і з двома грубенькими світло – жовтими косами, що звисали на спині. Миле, веснянкувате личко поверталося то ліворуч, то праворуч, видивляючись когось…»

Автобіографія

Знайомтесь! Я, Полліанна Віттієр, американська дівчинка та головна героїня твору, яка народилася на далекому Заході. Мама назвала мене на честь сестер: Поллі + Анна. Я маленька сирітка з незвичайним ім’ям, що володію дивовижним талантом – нести світло і радість усім довкола. Моя головна зброя – це щире серце і радісний дух. Руда, маю на обличчі ластовиння, якого постійно соромлюсь. Моя улюблена гра - дарувати радість усім, кого я зустрічає: хворій міс Сноу, мовчазному незнайомцеві,бездомному хлопчикові Джиммі, жвавій,гострій на язик, але добрій душею служниці Ненсі. Я племінниця міс Поллі Гаррінгтон. Після смерті матері мене виховував мій батько- священик Джон Віттієр. Коли тата не стало, я була під опікою Жіночої допомоги ( церковно – громадська організація більш – менш заможних жінок для розв’язання нагальних проблем громади – допомоги бідним, сиротам,хворим).Міс Поллі, сестра моєї покійної матері вирішила забрати мене до себе на виховання у містечко Белдінгсвіль, вона вважала це своїм обов’язком. На мою долю випало багато випробувань. Я залишилась сиротою, згодом отримала тяжку травму хребта й була прикута до ліжка. Але завдяки своїй грі в радість я змогла здолати всі ці тяжкі випробування. Я змогла повернути місцевому багатію Джону Пендлтону втрачений сенс життя, бездомному хлопчику Джиммі знайшла родину, а тітці Поллі нарешті довелося примиритися зі своїм коханим.

Навчивши всіх своїй грі в радість, я знайшла багато друзів як серед однолітків, так і серед дорослих. Я навчила кожного радіти життю!!!

Есе: ця книжка – гімн оптимістів. Елеонор Портер написала її для песимістів, щоб ті подивилися на світ іншими очима, повними радості, почали радіти і творити прекрасне з радістю…»

Анкета – характеристика Полліанни

Ім’я: Полліанна. Мама назвала її на честь сестер: Поллі + Анна
Місце проживання: Захід США, містечко Белдінгсвіль на сході США
Батьки, опікуни: Батько – священик – місіонер. Іх разом із матір’ю рано не стало. Виховувала спочатку жіноча допомога, потім узяла на виховання сестра матері тітка Поллі Гаррінгстон.
Вік: 11 років
Освіта: навчалася в школі
Риси характеру: добра, співчутлива, милосердна, весела, діяльна, балакуча, кмітлива, спритна, любить природу, все красиве, товариська, спостережлива, чутлива, життєрадісна, мужня.
Вплив на життя й долі людей: Ненсі завдяки їй полюбила своє імя; тітка Поллі стала не такою суворою, знайшла своє щастя, як і лікар Чилтон, Джон Пендлтон, Джиммі, місіс Сноу та багато інших.
Мрії Полліанни: Щоб усі люди були щасливими, раділи з того, що є, боролися за своє щастя й були більш уважними одне до одного.
Сенс гри в радість Полліанни: Бачить в усьому радість, намагається навіть у скрутній, тяжкій ситуації знайти, з чого порадіти. Коли їй у подарунок прислали замість ляльки милиці, батько допоміг зрозуміти, чому можна порадіти: тому, що їй це не потрібне.
Чому навчила дорослих і дітей: дорослих і дітей навчила радіти життю, допомагати одне одному, бути відкритішими, чутливішими до чужого горя й чужих проблем.

ІІ. Розділ «Колектор»

Колаж книг Елеонори Портер

preview_mirror

Штат США

Нью-Гэмпшир

Девиз штата

«Живи свободным или умри»

«Гранитный штат»

Крупнейший город

1 318 194 (2011 год)
42-е по США

Автор: американська письменниця

Елеонор Портер

Короткий біографічний нарис

Про те, що коли-небудь вона стане всесвітньовідомою письменницею, Елеонор Портер ніколи не мріяла. З дитинства маленька Еллі над усе любила співати. Народилася вона 1868 року в штаті Нью-Гемпшир і походила з досить заможної та шанованої родини перших поселенців до Америки. (Про них у США зазвичай захоплено кажуть: "О, вони прибули на «Мейфловері»!") Отож, кілька років Елеонор вчилася музики в Бостоні. Вона грала на фортепіано, співала в церковному хорі, виступала з концертами. Їй пророкували славу великої артистки. Але не склалося. Чудового травневого дня 1892 року Елеонор Портер вийшла заміж. Її чоловік був підприємцем і незабаром через справи фірми їм довелося переїхати до іншого міста, то ж Елеонор залишила свій музичний колектив. Кілька років подружжя мешкало в Теннессі, потім оселились у Нью-Йорку. Елеонор дуже любила свою родину – чоловіка, діток, і все ж їй було трохи сумно, вона тужила за сценою, за нездійсненою мрією: "Я нічого не роблю для Бога! Я так мріяла славити Його як співачка. Чи я маю ще хоч якийсь талант, аби прославити мого Господа?"

$E:\foto15-150x161.jpg$

В родини Портерів був гарний ошатний будинок, найбільшою окрасою якого був сад, що ріс просто на пласкому даху будівлі. Елеонорі дуже подобалося відпочивати там, сидячи в кріслі посеред дерев, дивитися в небо.

Одного разу вона захопила з собою олівець, зошит і почала писати оповідку...

Потім кілька своїх оповідань вона надіслала до відомого в Америці християнського журналу "Крістіан Гералд". І їх надрукували! Так Елеонор Портер стала письменницею, на той час їй було вже тридцять три роки. Вона знайшла своє справжнє покликання та справу, якою може славити Бога та нести Його Слово.

Ще кілька років Е. Портер писала короткі історії й оповідання, котрі охоче друкували різноманітні часописи. Її перший роман вийшов друком лише 1907 року. Він називався "Перетнути потік".

Аж ось, це було 1912 року, письменниця взялася за невеличку повість для дітей. То була зворушлива історія про те, як сувора багата тітка взяла на виховання племінницю-сирітку. Героїня носила чудернацьке ім'я Полліанна. Її батьки поїхали як місіонери до маленького містечка на Далекому Заході. Родина бідувала, то ж іграшок у дівчинки не було, щоб вона не журилася, тато придумав для неї дещо незвичну забавку – гратися в радість.

"Що це таке?" – запитаєте ви. І Поліанна відповість: " Гра в радість – це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти".

Все почалося з того, що одного разу пастору Віттіеру, Поліанниному татові, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та порахував скільки разів у Святому Письмі Господь закликає Своїх вірних до радості. Вийшло – понад вісімсот разів! Отож: "Коли вже Бог узяв собі клопіт вісімсот разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевне, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися," – сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь. Саме ті "радісні тексти" й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки прислали милиці.

А потім Поліанна почала вчити грати в неї усіх друзів... (Що з цього вийшло ви прочитаєте й самі бо повість "Поліанна" Е. Портер перекладено й українською мовою.)

Зайве й казати, що книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів. Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з'являтися переклади іншими мовами. По всій Америці створювалися "Клуби Поліанни", члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. А до Елеонор Портер почали надходити листи з проханням розповісти про подальші пригоди Поліанни. Тож у 1915 році вийшла повість "Юність Поліанни", яка розповідає про те, що сталося з дівчинкою-Радість, коли та виросла. А по смерті письменниці ще чотири автори спільно випустили серію книжок під назвою "Радісні книги Поліанни".

Одного разу в якомусь інтерв'ю пані Портер закинули, чи не занадто легковажно вона ставиться до життя, чи не є гра в радість втечею від проблем. На що вона відповіла: "Я ніколи не вважала, що слід заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Просто, як на мене, значно ліпше сприймати невідоме бадьоро і радісно".

Померла письменниця навесні 1920 року. За менше ніж двадцять років творчої праці вона встигла написати чотирнадцять повістей і романів, а також випустити чотири збірки оповідань; вони й сьогодні легко знаходять собі читачів. Проте найвідомішою книжкою Елеонор Портер і досі залишається "Поліанна".

Pollianna_u_Lvovi030222011

В сценічному варіанті Полліанна завітала й до Львова. Ініціатором постановки цієї повісті став заньківчанський режисер Богдан Ревкевич. Славнозвісна повість американської письменниці «підкупила» його своїм напрочуд добрим та щирим сюжетом.

$E:\udcmo_logo_active.jpg$ (гімн Євросоюзу)

Радість – всесвіту пружина,

Радість – творчості душа,

Дивна космосу машина

Нею живиться й руша.

Радість квіти розвиває

І розгін дає сонцям,

Їх в простори пориває,

Невідомі мудрецям.

Ф. Шиллер. Ода “До радості”

у перекладі М. Лукаша

Фільми за творами Елеонор Портер

2003 рік « Полліанна» - телефільм; режисер Сарра Хардінг, у головній ролі Джорджина Террі ( Велика Британія)

1990 рік « Поллі. Повернення додому» - музичний фільм; усі дійові особи – персонажі « Полліанни» (США).

1989 рік « Поллі» - музичний фільм за романом « Полліанна» (США)

1986 рік « Полліанна» - мультиплікаційний телесеріа ( Японія).

1982 рік « Пригоди Полліанни» - телефільм; у головній ролі Петсі Кензіт (США)

1973 рік « Полліанна» - телефільм; у головній ролі Елізабет Арчард ( Велика Британія).

1971 рік «Життя прекрасне, коли любиш» - фільм за романом « Полліанна» ( Туреччина)

1960 рік « Полліанна» - кольоровий; студія Волта Діснея, режисер Девід Свіфт, у головній ролі Хейлі Мілз ( США)

1958 рік « Полліанна» - чорно – білий ( Бразилія)

1952 рік « Хто – небудь бачив мою дівчинку?» - кольоровий; за однойменним оповіданням ( США)

1920 рік «Полліанна» - німий, чорно – білий ; режисер Пол Пауел, у головній ролі Мері Пікфорд (США).

1919 рік « Світанок» - німий, чорно – білий; за однойменним романом (США)

Словник літературознавчих термінів:

Роман – літературний жанр, найпоширеніший у ХУІІІ – ХХІ століттях; великий за обсягом, складний за будовою прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Портрет – опис зовнішності героя художнього твору

Твір Е.Портер « Полліанна» за жанром – великий прозовий твір, який має сюжет – художню послідовність подій.

Складові сюжету:

Експозиція - розмова старого садівника місіс Поллі Тома та її служниці Ненсі про господиню, про очікування приїзду її маленької племінниці, яка залишилася сиротою та яку господиня бере до себе лише з обов’язку.

Зав’язка – приїзд Полліанни, її знайомство з Ненсі та тіткою.

Розвиток дії – це знайомство Полліанни із жителями Белдінгсвіля, вплив на їхнє життя за допомогою гри в радість, налагодження стосунків із тіткою, з’ясування давніх історій кохання Джона Пендлтона, лікаря Чилтона та інших героїв, нещасний випадок із Полліанною.

Кульмінація – найнапруженіший момент у творі, ситуація, коли Полліанна, яка сподівалася на швидке одужання, дізналася про вирок лікаря Міда – ходити вона більше не зможе. Дівчинку охопив страшний відчай.

Розвиток дії – лікар Чилтон через свого друга, фахівця із подібних травм, хоче допомоготи Полліанні, але тітка Поллі чомусь не погоджується, Джиммі береться її умовити, і йому це вдається.

Розв’язка – Полліанну відвозять на лікування, вона стає на ноги і пише оптимістичного листа своїм рідним та близьким людям.

ІІІ. Розділ «Робочі матеріали»

Порівняльна таблиця

Будинок міс Поллі очима Полліанни	Кімната, яку уявляла	Кімнатчина, у яку поселили
Перед очима Полліанни шурхотіла розкішна чорна шовкова спідниця міс Поллі.	…найбільше вона прагнула вгадати, за якими з цих чарівних дверей чекає на неї її власна кімната.	… не було нічого цікавого;
Крізь відчинені двері позаду вона встигла помітити килими у м’яких тонах…	мила,	… голі стіни обабіч; … гола підлога; … голі вікна;
… меблі, обшиті атласом.	прекрасна кімната,	…кінці сходів – сутінки до найдальших закутків;
Ноги Полліанни потопали в чудовому килимі, схожому на зелений мох.	повна фіранок, килимків та картин…	… дах спускався майже до підлоги;
Обабіч сходів на стінах золочені рами картин або зблиски сонячних променів, що пробивалися крізь прозористе мереживо фіранок, засліплювали очі.		Громадилося безліч ящиків та скринь; … під дахом не було чим дихати;
… прекрасний будинок!		.. було спекотно й душно.

Гра « Упізнай героя»

.Ходить самотою парком
Ні з ким не розмовляє, не вітається
Був закоханий у маму Полліанни
Захотів назвати Полліанну своєю спадкоємицею
Усиновив Джиммі

(Джон Пендлтон)

Любить поговорити про особисте життя
Працьовита, добра, вправна
Уболіває за Полліанну, що в неї така сувора тітка
Не любить свого імені
Залюбки навчає куховарства

(Ненсі)

Страждає від самотності
Давно закоханий у Поллі Гаррінгтон
Завжди приходить на допомогу людям
Має друга, фахівця із лікування травм хребта
Сприяє одужанню Полліанни

( Лікар Чалтон)

Знав маму Полліанни ще дитиною
Дуже хотів побачити дівчинку, поговорити з нею
Добрий, спокійний, спостережливий
Багато часу проводить у саду
Має сина Тімоті

(Садівник Том)

Дратівлива, нетерпляча
Не любить розшторених вікон
Дуже перебірлива в їжі
Має дочку Міллі
Не може ходити

(Місіс Сноу)

Жила на далекому Заході
Уміє добре лазити по деревах
Любить хліб із молоком
Дуже хотіла мати ляльку
Дуже привітна, життєрадісна, комунікабельна

(Полліанна)

Людина обов’язку
Дуже не любить мух
Ніколи не грюкала дверима
Носить похмуре вбрання, не посміхається, не плаче
Різко змінила свої погляди , характер

(Тітка Поллі)

План переказу твору

Лист
Обов’язок
Приїзд Полліанни
Кімната на горищі
Гра в радість
Школярка
Нещастя
Знову радість

Риси характеру людини:

Жадібність,цікавість, сила волі, стриманість, обережність, розсудливість, працелюбність, заздрісність, оптимізм, люб’язність, скромність, доброта, щедрість, егоїзм, чемність, щирість, хитрість,балакучість,терпимість, винахідливість, турботливість,рішучість, відкритість, старанність, байдужість, запальність, енергійність, душевність, простота, правдивість, сміливість, відданість.

Вислови відомих митців до роману « Полліанна»

Покажіть людині все найкраще, те справжнє, що приховане в душі, і переконайте, що їй під силу впоратися з будь – чим…(Е.Портер)
Засміятися щирим, світлим сміхом може тільки глибока добра душа( М.Гоголь)
Любов – це безцінний дар. Це єдина річ, яку ми можемо подарувати, і все ж вона у тебе залишається (Л.Толстой)
Найбільш яскраві спалахи радості у нас зазвичай виникають від несподіваної іскри (Семюель Джонс)
Ми всі повинні знайти с вій смисл життя – великий він чи малий. Окрім того, кожен несе в собі добре світло, треба тільки вміти відкрити свою душу і подарувати це світло людям (Е.Портер)
Я ніколи не вважала, що необхідно заперечувати існування труднощів, страждань і зла. Я тільки думала, що набагато краще йти назустріч невідомому бадьоро і радісно Е.Портер

Висловлювання Полліанни

«Яка різниця, тепло на вулиці чи холодно, коли у твоїй кімнаті цілий день живе маленька веселка»
«Собаки й кішки чомусь розбираються в людях краще за самих людей»
«Житло стає Домом тільки завдяки жінці чи присутності дитини»
« Вона зовсім не схожа на інших, а коли люди не схожі, це так цікаво»
Якщо не можеш радіти, радій, як можеш!»

Асоціативний кущ

ozdoba-54

Образи й радості ( притча)

Якось двоє друзів багато днів ішли пустелею. Раз вони посперечалися, і один з них зопалу дав іншому ляпаса. Друг біль відчув, але промовчав. Лише написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».

Друзі продовжили подорож, і через багато днів знайшли оазис із озером, у якому вирішили викупатися. Постраждалий від ляпаса мало не втонув, але друг його врятував.

Коли ж отямився, то висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг урятував мені життя».

Перший поцікавився:

– Коли я тебе скривдив, ти написав на піску, а тепер – пишеш на камені. Чому?

І друг відповів:

– Коли хтось кривдить нас, ми повинні писати це на піску, щоб вітри могли

стерти напис. Але повідомлення про гарні вчинки ми повинні висікати на камені, щоб ніякий вітер не міг це стерти. Навчися писати образи на піску й висікати радощі на камені. Залиш дещицю часу для життя! І нехай тобі буде легко й світло…

« Гра в радість»

(«… це коли в будь-якій ситуації треба знайти щось таке, з чого можна порадіти»).

Ідея гри : Усе почалось з того, що одного разу пастору Віттієру, татові Полліанни, було дуже сумно. Тоді він узяв Біблію, перечитав її всю та порахував, скільки разів у Святому Письмі Господь закликає своїх вірян до радості. Вийшло – понад 800 разів. Отож: «Коли вже Бог узяв собі клопіт 800 разів звернутися до нас із закликом радіти й веселитися, то, напевне, Він дуже хотів, щоб ми навчилися радіти і веселитися», – сказав собі він і відтоді старанно намагався виконати цю Божу заповідь. Саме ті «радісні тексти» й наштовхнули його на думку про гру в радість, коли його маленькій донечці з місіонерської станції замість ляльки прислали милиці. Отже, батько передав своїй донечці у спадок безцінний дар – позитивне відношення до життя, вміння насолоджуватися тим, що у тебе є, він навчив її грати у Радість. Чим важче було радіти, тим більш захоплюючою та складною була гра. І це дуже допомогло Полліанні у житті, коли дівчинка залишилася одна і їй довелося опинитися серед незнайомих людей.

ІV. Розділ «Досягнення»

Асоціативний кущ із застосуванням методу

« Гронування»

Полліанна

Творчий переказ від імені героїні Ненсі

(випереджувальне індивідуальне завдання).

Орієнтовний переказ.

Якось міс Поллі викликала мене до себе і наказала мені приготувати кімнату на горищі для її племінниці, а потім зустріти її на станції. Дівчинка була сиріткою, батько її помер два тижні тому (він був священиком маленької місіонерської церкви). Мати вона майже не пам’ятала (це була старша сестра міс Поллі). І хоча міс Поллі ніколи не бачила дівчинку, вона змушена була взяти її на виховання. Адже це була донька її померлої сестри. Бідолашна дівчинка! Вона навіть не здогадується, що то за людина її тітка, самотня сувора жінка, завжди похмура, ніколи не посміхнеться, нікого не любить, ніколи їй не догодиш, хоч як старайся. Усіх довкола шпиняє.

Це ж треба додуматися – запхати дитину у цю комірчину на горищі. Влітку тут дихнути не можна від спеки, а взимку вона не опалюється, і це в будинку, де безліч порожніх кімнат. Нема в хазяйки сорому.

Сенкан

Дівчинка

Славна, добра

Клопочеться, допомагає, вболіває,

Навчити всіх радісно жити намагається –

(Теплом своїм всіх зігріти намагається)

Сонечко

Сенкан

Полліанна

Мудра і весела

Живе, радіє та допомагає

Усім у радість грати

Оптиміст!

Роль Поліанни в житті жителів міста Белдінгсвіля

( результати досліджень учнів)

Тітка Поллі

Була: строга, холодна, стримана, з почуттям обов’язку, пунктуальна, нещасна, сумна, одинока.

Стала: турботливою, доброю, чуйною тіткою, яка дозволяла собі розпускати довге волосся, чепуритися, плакати, грати в гру «Радість» і бути щасливою заміжньою жінкою.

Лікар Чилтон

Був: завжди привітним, добрим, чуйним, але одиноким і нещасним, бо любив тітоньку Поллі, з якою їх розділяло давнє непорозуміння.

Став: завдяки Полліанна лікар зумів порозумітися з коханою жінкою і одружитися, став щасливим чоловіком.

Джон Пендлтон

Був: замкнутим, похмурим, мовчазним, одиноким

Став: люблячим, турботливим батьком усиновленого хлопчика Джиммі. Його життя стало яскравим, веселим, повноцінним.

Джиммі

Був: сумним, зневіреним, бездомним, хотів мати батьків, сім’ю і будинок.

Став: завдяки Полліанні у нього з’явились і сім’я, і названий батько, і будинок. Хлопець став щасливим.

Місіс Сноу

Була: дратівливою, вразливою, сердитою хворою жінкою, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна.

Стала: терпимою, уважнішою до оточуючих, дозволяла відчиняти вікна і пускати сонячне проміння в оселю, розчісувати своє кучеряве волосся, робити всілякі зачіски, прикрашені свіжими трояндами. Хвора почала навіть працювати. Вона в’язала одяг для дітей з притулку і раділа тому, що у неї здорові умілі руки.

Ненсі

Була: завжди привітною, турботливою, чуйною, люб’язною, але не любила свого імені.

Стала: завдяки Полліанні вона полюбила своє ім’я.

Священник Пол Форд

Був: засмученим, у розпачі, писав проповіді, розпочинаючи їх словами: « Горе вам…»

Став: усвідомив свою місію, роль у житті мешканців міста і починав проповіді так: « Радійте, люди…»

Стислий переказ твору

На початку літа міс Полі Гарінгтон отримала лист, в якому повідомлялось, що її племінниця, Поліанна, залишилась сиротою, так як у неї померла мама, сестра міс Поллі, а потім тато, священик Джон Вітьєр, і просили взяти дівчинку на виховання.

Міс Поллі вважала своїм обов’язком забрати дівчинку до себе. Вона наказала своїй служниці Ненсі приготувати кімнату на горищі для Поліанни і зустріти дівчинку на станції. Ненсі так і зробила, хоча була дуже невдоволена тим, що дівчинку поселяють у кімнату на горищі, де було лише ліжко, стіл, стілець, голі стіни, підлога і вікна, а не в одній з розкішних кімнат великого будинку. На станції вона побачила Поліанну. Племінниця для тітки не була улюбленою, вони ніколи не зустрічалися й не плакали від щастя, тому тітка Поллі зустріла дівчинку дуже холодно, « з обов’язку». Полліанна дуже зраділа зустрічі, думаючи, що це її тітонька, але їхня зустріч відбулася пізніше у великому будинку. Ця зустріч була стриманою, холодною з боку тітки. Полліанні довелося докласти багато зусиль, щоб своєю дитячою безпосередністю «розтопити» холодні стосунки з тіткою.

Міс Поллі розповіла Полліанні про її режим дня. Крім усіх обов’язкових справ, Полліанна відвідувала місіс Сноу, носила їй їсти, познайомилася з багатьма мешканцями міста, подружилася з ними і навчила грати в гру « Радість». Так пройшло літо, а восени Полліанна пішла до школи.

Одного дня з нею трапилося нещастя: коли дівчинка поспішала зі школи додому, потрапила під колеса автомобіля, який швидко їхав. Полліанна отримала травму ніг і не могла ходити, тому розучилася грати в свою улюблену гру в радість. Тепер, навпаки, жителі міста почали вчити Полліанну грати в радість , розповідаючи про свої досягнення у грі. Дівчинка знову почала радіти, а пізніше і ходити.

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\0011-karlson_02.jpg$ $D:\4.png$

$E:\16498_1.jpg$

$E:\69343827.jpg$ $E:\peppy.gif$ Сила творчої уяви

$E:\34.jpg$ $C:\Documents and Settings\All Users\Документы\pippi_longstocking.jpg$

$E:\1.gif$ Портрет

Давайте познайомимось! Я – Пеппі Довгапанчоха – найдивовижніша семирічна дівчинка в світі! А точніше: Пеппілотта Віктуалія Рульгардіна Ефраімсдоттер Довгапанчоха (оригінальне ім'я: Pippilotta Viktualia Rullgardina Krusmynta Efraimsdotter Lngstrump), більш відома як Пеппі Довгапанчоха - центральний персонаж серії книг шведської письменниці Астрід Ліндгрен.

$E:\peppy.gif$ Сенкан

Пеппі

Смілива, дивна, добра

Вигадую різні небилиці

Готова захистити слабших

Надійний друг

Опис зовнішності Пеппі:

... Ось такий вона мала вигляд: морквяного кольору волосся, цупко заплетене в дві кіски, що стирчали, мов палички, ніс картоплинкою, весь поцяткований ластовинням, великий рот із білими зубами. А вбрана вона просто-таки химерно. Пеппі сама пошила собі сукенку. Сукенка мала бути блакитною, та блакитної матерії не вистачило, тому Пеппі в кількох місцях подоточувала червоні клапті. На довгі, худі ноги вона понатягала довгі панчохи - одну руду, другу чорну, а чорні черевики були рівно в двічі довші за її ступні. Ці черевики тато купив дівчинці на виріст у Південній Америці, і ніяких інших черевиків вона не хотіла носити...

$E:\peppy_1.gif$ Цитатна характеристика Пеппі:

1. "Пеппі дуже дивна дитина”. (Дивна)

2. Але ж мій день народження сьогодні! Хіба я не маю права теж давати іменинні подарунки?” (Добра).

3. Вона підняла його вгору своїми дужими руками, понесла до берези, що росла неподалік, і перевісила через гілляку. Потім узяла другого хлопця й перевісила через іншу гілку, третього посадила на стовпчик хвіртки, четвертого перекинула через огорожу… а останнього розбишаку вмостила в малесенький іграшковий візочок..." (Смілива).

4. – Пошуковець – це той, то дає всьому лад і вишукує різні речі, які лежать не там, де слід… На світі скрізь валяється повно речей, і треба ж їх комусь вишукувати”.(Вигадниця).

5. "А найдавніше в неї те, що вона напрочуд дужа… Вона могла б підняти навіть коня, якби захотіла. І Пеппі таки піднімала коня” (дужа”)

6.”Коли злодії були вже на порозі, Пеппі наздогнала їх, дала кожному по золотій монеті й сказала: - Беріть, ви їх чесно заробили” (Справедлива).

7.І коли Пеппі скінчила купувати, в крамниці майже не лишилося іграшок. На пашцях лежало тільки трохи книжкових закладок та дерев’яних кубиків. Собі Пеппі нічого не купила…” (Шедра).

8.”…Пеппі досягла крони, поклала дошку на товсту гілляку й почала обережно посувати її в напрямку вікна… Пеппі стала на дошку… Швидко побігла… і стрибнула у вікно…” (Відважна).

9.”Пеппі підійшла до графині, що знеможено опустилася на садову лавку, й лагідно мовила: - Приходь до мене і житимеш у віллі "Хованка” скільки схочеш!” (Співчутлива).

10.”… їй дев’ять років, і мешкає, вона… сама… Нема в неї ані мами, ані тата” (Самостійна).

11.”Ох, я знов брешу? Дивно, але брехня з мене так і рветься, ніяк я не можу її стримати” (Брехлива).

12.”На дереві Пеппі прив’язала один кінець мотузки до гілляки, а другим обв’язала одного хлопчика і бережно опустила його вниз на руки матері…” (Кмітлива).

Есе « Чого можна навчитися у Пеппі?»

$E:\peppy_3.gif$ Пеппі Довгапанчоха — дивовижна дівчинка, їй дев'ять років. Вона живе на околиці маленького містечка у віллі Хованка. Живе вона там сама-самісінька. Немає в неї ні мами, ні тата. І ця дівчинка вміє сама з усім справитися. Вона грається коли хоче, спить коли хоче, дбає про своїх мавпочку та коня. Томмі й Аніка завжди приходять до Пеппі в гості, бо дівчинка ніколи не сумує, вміє розвеселити себе та інших. Вона побувала разом із татом у різних країнах і вміє розповідати цікаві історії. Ще вона дарує своїм друзям подарунки та вміє бути пошуковцем. І стара бляшана банка, і іржава шпулька, і олівець перетворюються на якісь незвичайні речі, бо Пеппі вміє з усього зробити веселощі. Пеппі не переживає, що в неї різні панчохи. А ще вона рада, що в неї величезні черевики, бо можна вільно ворушити пальцями. З цією дівчинкою весело навіть тоді, коли вона спить: кладе ноги на подушку, а голову ховає під ковдру.

Може здатися, що Пеппі не казкова героїня, а звичайна дівчинка - бешкетниця, розбійниця. Але вона все ж таки казкова. Вона має величезну силу. Пеппі сама справилася з хлопцями, які її ображали, вона легко підіймає коня. Ще вона дуже добра й не дозволяє, щоб чоловік бив тварину. Пеппі бешкетна, але розумна й добра. Вона може бути справжнім другом.

Колектор

Пеппі очима дітей

Пеппі на великому екрані

Американська режисерка Дебра Гранік (Debra Granik), чий фільм «Зимова кістка» (Winter’s Bone) було визнано однією з найкращих стрічок 2010 року, заявила, що готує кіно за творами Астрід Ліндгрен «Пеппі Довгапанчоха».

Пеппі Довгапанчоха — центральний персонаж серії дитячих книжок Астрід Лідгрен, перша з яких вийшла друком 1945 року у Швеції. Останньою значною екранізацією пригод Пеппі був американський мультфільм 1997 року. Йому передували фільми «Пеппі Довгапанчоха: Нові пригоди» (США, 1988), «Пеппі Довгапачоха» (СРСР, 1984), та однойменний шведсько-німецький телесеріал 1960-1970-х років. Вілла "Курка" - будинок, який брав участь в зйомках шведського телесеріалу про Пеппі

Попередні екранізації

Пеппі Довгапанчоха (Pippi Lngstrump - Швеція, 1969) - телесеріал Олле Хелльбома. "Шведська" версія телесеріалу - в 13-ти серіях, версія ФРН - 21 серія. У головній ролі - Інгер Нільсон. Телесеріал з 2004 року в "німецької" версії показується на каналі "Культура". Кіноваріант - 4 фільми (випуск 1969, 1970 рр..). Дві кінокартини - "Пеппі Довгапанчоха" і "Пеппі в країні Така-Тука" демонструвалися в радянському прокаті.
Пеппі Довгапанчоха ( СРСР, 1984) - телевізійний двосерійний художній фільм.
Нові пригоди Пеппі Довгапанчоха (The New Adventures of Pippi Longstocking - США, Швеція, 1988)
Пеппі Довгапанчоха (Pippi Longstocking - Швеція, Німеччина, Канада, 1997) - мультфільм
Пеппі Довгапанчоха (Pippi Longstocking - Канада, 1997-1999) - мультсеріал
"Пеппі Довгапанчоха" - діафільм (СРСР, 1971)

Музична казка на 2 дії. Інсценізація Ольги Гапи за казкою Астрід Ліндгрен. Музика Б. Раденка.

Перший Український театр для дітей та юнацтва – Вистава “Пеппі Довгапанчоха” &Pcy;&iecy;&rcy;&shcy;&icy;&jcy; &Ucy;&kcy;&rcy;&acy;&yicy;&ncy;&scy;&softcy;&kcy;&icy;&jcy; &tcy;&iecy;&acy;&tcy;&rcy; &dcy;&lcy;&yacy; &dcy;&iukcy;&tcy;&iecy;&jcy; &tcy;&acy; &yucy;&ncy;&acy;&tscy;&tcy;&vcy;&acy; – &Vcy;&icy;&scy;&tcy;&acy;&vcy;&acy; “&Pcy;&iecy;&pcy;&pcy;&iukcy; &Dcy;&ocy;&vcy;&gcy;&acy;&pcy;&acy;&ncy;&chcy;&ocy;&khcy;&acy;”

Тривалість вистави – 1 год. 40 хв.

Вистава «Пеппі Довгапанчоха» створена за повістю однієї з найвідоміших письменниць світу – Астрід Ліндгрен й присвячена сторіччю від дня її народження. Твори шведської казкарки надзвичайно популярні в усьому світі. Вони перекладені 45 мовами і стали основою для створення багаточисленних вистав, кінофільмів, анімацій, аудіокниг. Персонажі її казок захоплюють дітей нашої планети.

Астрід Ліндгрен – нагороджена багатьма Міжнародними відзнаками у галузі літератури. Але найціннішим для Ліндгрен завжди було визнання її маленьких читачів. Тому таким дорогим стало для авторки нагородження орденом «Посмішки», яким своїм улюбленим письменникам присуджують діти Польщі.

За життя їй поставили пам’ятник у центрі Стокгольма, на урочистому відкритті якого Астрід була присутня. А ще, ім’ям Астрід Ліндгрен названа одна із планет всесвіту. Можливо, колись і «космічні малята» будуть також захоплюватись її персонажами.

Радість зустрічі з Пеппі та її дитячими мріями спонукає усіх нас задуматись над тим, як зробити цей світ добрішим, відкритим до духовної краси.

На сцені нашого театру ви побачите захоплюючу історію про кумедне дівчисько та її друзів. Музична казка у поєднанні з веселою грою подарує усім нам незабутні враження. Глядачам – зустріч з улюбленою героїнею твору.

Астрид Линдгрен
Astrid Lindgren
В 1960 году
Имя при рождении:	Астрид Анна Эмилия Эрикссон
Дата рождения:	14 ноября 1907
Место рождения:	Виммербю, Швеция
Дата смерти:	28 января 2002 (94 года)
Место смерти:	Стокгольм, Швеция
Гражданство:	Швеция
Род деятельности:	шведская писательница
Жанр:	детская литература, сказка

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\1005205_sweden.gif$

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\apteka1.jpg$

А́стрід А́нна Емі́лія Лі́ндгрен (швед. Astrid Anna Emilia Lindgren, дівоче прізвище Ерікссон, швед. Ericsson; 14 листопада 1907, Віммербю, Швеція — 28 січня 2002, Стокгольм, Швеція) — шведська дитяча письменниця, чиї книги перекладені більш ніж 85 мовами та видані більше ніж у 100 країнах. На сьогодні вона найбільш відома своїми персонажами «Карлсон, який живе на даху» та «Пеппі Довгапанчоха».

У Стокгольмі, столиці Швеції, на вулиці Давлаган стоїть старий будинок, вікна якого дивляться на великий міський парк. Про цей будинок у Швеції, та й у багатьох країнах світу, знає чимало дітей і дорослих, бо більше 60 років (1941 по 2002) на другому поверсі тут мешкала Астрід Ліндгрен, десятки книжок якої перекладено майже півсотнею мов світу. "Народилася майбутня письменниця 14 листопада 1907 року, у шведській провінції Смоланд, у звичайній селянській родині, і назвали її Астрід Анна Емілія Еріксон. Зрозуміло, батьки й гадки не мали, що їхня донечка стане у майбутньому всесвітньовідомою письменницею. І "Першою жінкою Швеції”, як її шанебливо вивчають земляки. Вона була ніби таке ж, як і її ровесники, але відзначалась тим, що майже ніколи не розлучалась з книгами, була найзапеклішим читачем шкільної та сільської бібліотек, де читала все підряд! А ще вона краще за всіх писала шкільні твори. Один із них – "Життя у нашій садибі” – не лише отримав першу шкільну нагороду, я й був надрукований у місцевій газеті, через що однокласники дражнили Астрід малою "Сельмою Лагерлеф”. І хто міг тоді подумати, що ця маленька непосида дійсно прославиться на весь світ…

Літературний герой – це образ, дійова особа, наділена яскравим характером, зображена широко і всебічно, у зв’язках з іншими людьми, зі світом речей і природи. Літературний герой місить у собі індивідуальні риси і є узагальненням певних людських якостей.

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\D2AstridLindgren.jpg$ Фотогалерея обкладинок книги

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\D1AstridLindgren.jpg$ Астрід Ліндгрен « Пеппі Довгапанчоха»

$E:\peppy_1.gif$ $C:\Documents and Settings\All Users\Документы\pippi_longstocking.jpg$ $E:\peppy2_2.gif$
$E:\рамки різні малюнки\9a9336ad2c04.gif$ 3. Робочі

матеріали

Подорож у світ казки

Коли маленькій Карін, доньці Астрід Ліндгрен, було сім років, вона тяжко захворіла і лежала в ліжку кілька довгих місяців… Щовечора вона просила, аби мама розповіла їй якісь історії. Астрід Лінгрен уже й не знала, про що розповідати, й доня сказала: "А ти розкажи про Пеппі Довгапанчоха!”.

Як згадує сама письменниця, вона тоді, "не спитала, хто це, і почала вигадувати дивовижні пригоди, які б відповідали незвичайному імені дівчинки”. Отак народилися ці історії, а згодом, наче й забулися. Та якось узимку письменниця … зламала ногу! Щоб якось розрадитись, вона почала пригадувати й записувати пригоди Пеппі, розказані доньці. Потім передрукувала їх і подарувала Карін на день народження, а один примірник надіслала до видавництва. Та невдовзі рукопис повернувся з відмовою.

Але ця відмова не образила письменницю, й вона через рік надіслала рукопис в інше видавництво, де пригоди Пепі Довгапанчоха і побачили світ, одразу ж отримавши першу премію на конкурсі книг для дітей.

І звідтоді Пеппі Довгапанчоха, незвичайно вигадниця, фантазерка та мрійниця, чудовий, надійний друг, кмітливе розбишакувате руде дівчисько, переможно закрокувало планетою. Книгу перекладали, малювали комікси, робили радіопередачі і випускали кінофільми…”

Враження від твору

— Ознайомлення з новою книгою — це знайомство з новим другом. Сподіваюся, що наша нова подруга Пеппі Довгапанчоха сподобалася вам, хоча, мабуть, коли б ви мали таку однокласницю чи сусідку в реальному житті, то ще невідомо, як би склалися ваші стосунки. Часто все дивне, незвичайне нас лякає.

Але Пеппі не винна, що залишилася сама, без батьківського піклування. І тепер

є чимало дітей, у яких щось не склалося в родині, вони інколи дивно поводяться, бо дуже потребують дружньої підтримки, доброго товариства. А ми продовжуємо читати про дівчинку Пеппі, яка, хоч і з’явилася більше ніж півстоліття тому, близька нам і цікава.

«Коло думок»

Назвіть повне ім’я героїні, з якою ми сьогодні познайомилися.
Чи подобається вам Пеппі?
Доведіть, що Пеппі – найдивовижніша дівчинка в світі.
Чи хотіли б ви бути схожими на Пеппі? Чим саме?
Чи хотіли б ви мати такого друга, як Пеппі? Чому?
Як ви розумієте слова Астрід Ліндгрен: "Ні, я не хочу писати для дорослих. Я хочу писати для таких читачів, які здатні творити дива. А дива творять діти, коли читають книги”.

Згадаймо текст…

Витівки героїні:

Як вона пекла млинці.
Пошуки речей.
Як Пеппі гралася з поліцаями у квача.
Зустріч з чотирма розбишаками на чолі з капосним Бенетом.
Як Пеппі зробила екскурсію.

Повісті про Пеппі

• Пеппі оселяється на віллі "Курка" (1945)

• Пеппі збирається в дорогу (1946)

• Пеппі в країні Веселе (1948)

• Пеппі Довгапанчоха влаштовує ялинку (1979)

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\Pippi.jpg$ Монолог Астрід Ліндгрен

Моє повне ім’я Астрід Анна Емілія Еріксон. Я народилася у звичайній селянській родині й ніколи навіть не мріяла бути письменницею . Моє дитинство було дуже щасливим, зігрітим піклуванням та любов’ю батьків, братів, сестер. Життя було схоже на казку. Ми любили взимку кататися на санчатах, влітку слухати спів птахів, гралися з ранку до ночі. Казка закінчилася тоді, коли мені виповнилося 18 років. У пошуках роботи я поїхала до столиці Швеції – Стокгольма, Там у мене не було ні родичів, ні друзів, ні грошей. Я страшенно страждала від самотності й бідності. Та доля нарешті усміхнулася мені: я знайшла роботу в Королівській спілці автомобілістів. А через деякий час вийшла заміж за свого начальника Стуре Ліндгрена. У нас народилася донька Карін. Я була дуже щасливою жінкою. Та якось узимку я врала, зламала ногу й мусила довго лежати. Це було занадто нудно і я вирішила записати одну з історій, яка навигадувала для своєї маленької доньки. Це була історія рудоволосої дівчинки, котру донька назвала Пеппі Довгапанчохою. Казка сподобалася, і донька умовила мене надіслати її у видавництво. Рукопис повернули, але через деякий час я знову його туди надіслала. І сталося диво: на конкурсі творів для дітей саме цей твір визнали найкращим. Ось так я й почала видавати свої книжки. Усі вони написані для дітей і про дітей. Сподіваюся, вам вони теж знайомі.

Таблиця «Реальне та фантастичне в казці».

Реальне	Фантастичне
Дівчинка працьовита; любить добирати різні речі, розважатися; робить сюрпризи друзям, приховуючи для них подарунки та ін.	Дівчинка дев’яти років живе сама; дуже сильна, самостійна; кінь стоїть на веранді; пече тістечка на підлозі та ін.

4.Досягнення

Колективна робота "Книжка-фантазія. «Пеппі Довгапанчоха"
юних художників студії /Проект/

Характеристика героїні твору Пеппі Довгапанчоха

Астрід Ліндґрен - Пеппі Довгапанчоха (2005) [mp3] Пеппі Довгапанчоха - один з найбільш фантастичних героїнь Астрід Ліндгрен. Вона робить все, що хоче. Спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, повертаючись додому, задкує всю дорогу задом, тому що їй не хочеться розвертатися і йти прямо. Але найдивовижніше в ній те, що вона неймовірно сильна і моторна, хоча їй всього дев'ять років. Вона носить на руках власного коня, яка живе в її будинку на веранді, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в сторони цілу компанію хуліганів, які напали на маленьку дівчинку, спритно виставляє з власного будинку цілий загін поліцейських, що прибули до неї, щоб насильно забрати її в дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох громив злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак в розправах Пеппі немає ні злості, ні жорстокості. Вона на рідкість великодушна зі своїми ворогами. Осоромлених поліцейських вона пригощає щойно випеченими булочками.

А сконфужених злодіїв, що відпрацьовують своє вторгнення до чужого дому тим, що вони всю ніч танцюють з Пеппі твіст, вона великодушно нагороджує золотими монетами, на цей раз чесно заробленими ними, й радо пригощає хлібом, сиром, шинкою, холодної телятиною і молоком. Причому дівчинка не тільки надзвичайно сильна, вона ще й неймовірно багата і могутня, адже її мама - ангел на небі, а тато -- негритянський король. Сама ж Пеппі Довгапанчоха живе разом з конем і мавпочкою, паном Нільсоном, у старому напіврозваленому будинку, де вона влаштовує справжні королівські бенкети, розкочуючи качалкою тісто прямо на підлозі. Пеппі нічого не варто придбати для всіх дітей у місті "сто кіло льодяників" і цілий магазин іграшок. По суті справи, ця дівчинка не що інше, як мрія дитини про силу і шляхетність, багатство і щедрість, могутність і самовіддість. Але ось дорослі Пеппі чомусь не розуміють. Міський аптекар просто лютішає, коли Пеппі запитує його, що потрібно робити, коли болить живіт: жувати гарячу ганчірку або лити на себе холодну воду.

А мама Томмі і Анніки каже, що ця дівчинка не вміє себе вести, коли та в гостях: одна заковтує цілком вершковий торт. Але найдивовижніше в Пеппі Довгапанчоха - це її яскрава і буйна фантазія, яка виявляється і в тих іграх, які вона вигадує, і в тих дивовижних історіях про різні країни, де вона побувала разом з татом, капітаном далекого плавання, які вона тепер розповідає своїм друзям.

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\D2AstridLindgren.jpg$ Твір – роздум « Хто сказав, що треба стати дорослим?»

Пеппі – маленька, руда, веснянкувата дівчинка, яка живе одна на віллі "Хованка" в невеликому шведському містечку разом зі своїми тваринами: мавпочкою паном Нільсоном і конем. Пеппі - дочка капітана Ефраїма Довгапанчоха, який згодом став вождем чорношкірого племені. Від свого батька Пеппі успадкувала фантастичну фізичну силу, а також валізу з золотом, що дозволяє їй безбідно існувати. Мама Пеппі померла, коли та була ще немовлям. Пеппі впевнена, що вона стала ангелом і дивиться на неї з неба. ("Моя мама - ангел, а тато - негритянський король. Не у всякої дитини такі знатні батьки".)

Пеппі "переймає", а скоріше, придумує різноманітні звичаї з різних країн і частин світу: при ходьбі задкувати назад, ходити по вулицях вниз головою, "тому що ногам жарко, коли ходиш по вулкану, а руки можна взути в рукавиці".

$C:\Documents and Settings\All Users\Документы\D1AstridLindgren.jpg$ Кращі друзі Пеппі - Томмі й Аніка Сеттергрен, діти звичайних шведських обивателів. У компанії Пеппі вони часто потрапляють в неприємності й смішні переробки, а іноді - справжні пригоди. Спроби друзів або дорослих вплинути на безладний Пеппі ні до чого не приводять: вона не ходить в школу, неписьменна, фамільярно і весь час вигадує небилиці. Тим не менш, у Пеппі добре серце і хороше почуття гумору.

Пеппі Довгапанчоха - одна з найбільш фантастичних героїнь Астрід Ліндгрен. Вона незалежна і робить все, що хоче. Наприклад, спить з ногами на подушці і з головою під ковдрою, носить різнокольорові панчохи, повертаючись додому, задкує задом, тому що їй не хочеться розвертатися, розкочує тісто прямо на підлозі і тримає коня на веранді.

Вона неймовірно сильна і моторна, хоча їй всього дев'ять років. Вона носить на руках власного коня, перемагає знаменитого циркового силача, розкидає в сторони цілу компанію хуліганів, обламує роги люто бику, спритно виставляє з власного будинку двох поліцейських, які прибули до неї, щоб насильно забрати її в дитячий будинок, і блискавично закидає на шафу двох «громил» злодіїв, які вирішили її пограбувати. Однак в розправах Пеппі немає жорстокості. Вона на рідкість великодушна до своїх ворогів. Пеппі не тільки на рідкість сильна, вона ще й неймовірно багата. Їй нічого не варто придбати для всіх дітей у місті "сто кіло льодяників" і цілий магазин іграшок, але сама вона живе у старому напіврозваленому будинку, носить єдине плаття, зшите з різнокольорових шматків, і єдину пару туфель, куплених їй батьком "на виріст" .

Але найдивовижніше в Пеппі - це її яскрава і буйна фантазія, яка проявляється і в іграх, які вона вигадує, і в дивовижних історіях про різні країни, де вона побувала разом з татом-капітаном, і в нескінченних розіграшах, жертвами яких стають недотепи - дорослі. Будь - яку свою розповідь Пеппі доводить до абсурду: шкідлива служниця кусає гостей за ноги, довговухий китаєць ховається під вухами під час дощу, а вередлива дитина відмовляється їсти з травня по жовтень. Пеппі дуже засмучується, якщо хто-небудь говорить, що вона бреше, адже брехати недобре, просто вона іноді забуває про це.

Пеппі - мрія дитини про силу і шляхетність, багатство і щедрості, свободу і самовідданості. Але ось дорослі Пеппі чомусь не розуміють. І аптекар, і шкільна вчителька, і директор цирку, і навіть мама Томмі й Аніка зляться на неї, повчають, виховують. Мабуть тому більше всього на світі Пеппі не хоче дорослішати:

"Дорослим ніколи не буває весело. У них вічно безліч нудної роботи, дурні сукні та комунальні податки. І ще вони напхані забобонами і всякою нісенітницею. Вони думають, що станеться жахливе нещастя, якщо сунути в рот ніж під час їжі, і все таке інше ".

Але "хто сказав, що треба стати дорослим?" Ніхто не може змусити Пеппі робити те, чого вона не хоче!

Книги про Пеппі Довгапанчоха виконані оптимізму і незмінною віри в саме-саме хороше.

Одинадцять історій про пригоди Пеппі та її друзів.

Ось які це історії:

1. Пеппі оселяється у віллу «Хованка»

2. Пеппі вишукує речі і встряє в бійку

3. Пеппі грається з поліцаями у квача

4. Пеппі йде до школи

5. Пеппі сидить на хвіртці й залазить у дупло

6. Пеппі влаштовує прогулянку

7. Пеппі йде до цирку

8. До Пеппі закрадаються злодії

9. Пеппі запрошують на підвечірок

10. Пеппі стає рятівницею

11. Пеппі святкує свій день народження

$E:\8509.jpg$

$E:\49255_1.jpg$

$D:\шрифти\осінь2.png$ $E:\alisa_z1.jpg$ Портрет

Сенкан:

Аліса

Допитлива, розважлива, самокритична

Володіє своїми емоціями

Навчає бути культурними та вихованими

Чудова співрозмовниця

«Психологічний портрет» Аліси

Допитлива, розумна, обережна, інтелектуал, талановита дівчинка, доброзичлива, товариська, дружелюбна, грамотна, філософ, логічно мислить, ввічлива, чемна, милосердна, смілива, бешкетлива, культурна, вихована, самокритична, володіє своїми емоціями, гарна співрозмовниця, не може бути самотньою, ласкава, легко знаходить мову з незнайомими.

«Музей фактів про Алісу»

Ім’я, отримане від англійського письменника Чарльза Лютвіджа Доджсона (Льюїса Керрола):

Аліса

Прообраз головної героїні Аліси: Аліса Ліддел, донька ректора коледжу Ліддела, 10 років.

Літературні твори: казкові повісті – дилогії Льюїса Керрола « Аліса в Країні Див» та « Аліса в Задзеркаллі»

Місце народження: графство Чешир, Англія

Риси характеру: допитлива, грамотна, обережна, милосердна, добра, ввічлива, дуже любить пригоди.

$E:\1264680208_poster.jpg$ Світ захоплень: знає кілька мов, любить історію, вигадує незвичайні вірші – каламбур, цікавиться іграми «Гасай – Коло», любить переставляти слова у реченні, пити чай із друзями, грає в крокет та шахи, подорожувала до Країни Див – краю дивовижних питань і ще дивовижніших відповідей.

Персонажі фантастичного світу Країни Див: Білий Кролик, Капелюшник, Червовий Валет, Березневий Заєць, Блакитна Гусінь, Додо, Чеширський Кіт, Королева сердець, Король Сердець, Герцогиня, Миша Сонько – Гризун, Грифон, Казна – Що – Не – Черепаха, Ящур Крутихвіст.

$E:\1289734537_5.jpg$ Популярність Аліси на Україні: казки про Алісу перекладені багатьма мовами світу: перший переклад датується 1960 роком ( перекладач Г. Бушинова), останній здійснено Валентином Корнієнком за редакцією Івана Малковича у 2007 році.

Екранізації казок про Алісу: Кінофільми: Сесиля Хепуорта (1903); Нормана З.Маклауда (1933); Вільяма Стерлінга ( 1972 ); Гаррі Харріса ( 1985); Яна ШванкМайєра (1988), Ніка Віллінга (1999, 2009), Тіма Бертона ( 2010). А також знято декілька мультиплікаційних фільмів, зокрема Уолта Діснея.

Пам’ятники Алісі: Англія, місто Дерсбер, скульптурна композиція: поруч із замисленим Додо стоїть Аліса, а поруч тісняться Білий Кролик, Березневий Заєць, Чеширський кіт, інші персонажі; Англія, місто Гілфорд – пам’ятник Аліссі у Задзеркаллі; Росія, місто Москва – пам’ятник Білому Кролику з годинником; Україна, місто Київ, Пейзажна алея – скульптура Аліси ( автор Костянтин Скретуцький); Америка, місто Нью- Йорк, Центральний парк – пам’ятник Алісі та іншим героям твору.

Музика: Володимир Висоцький, відомий російський автор і виконавець пісень. «Пісня Аліси».

Астрологія: астероїд – 6984 Льюїскеррол.

Есе « У світі фантазій Аліси»

$E:\alice.jpg$ Чудовий світ Льюїса Керролла… Майже сто п'ятдесят років зачаровує і дорослих, і дітей. Книги про Алісу читають у всьому світі. І тим більше дивний їх творець, серйозний математик з одного боку і фантазер, кращий друг дітей - з іншого. Книги Керролла - це казка, переплетена з реальністю, це світ вигадки і гротеску. Подорож Аліси - це шлях, по якому вільно ковзає фантазія людини, вільної від тягот «дорослого» життя, тому персонажі, що зустрічаються на шляху, і пригоди, пережиті Алісою, так близькі дітям. Створений в секундному пориві всесвіт Аліси потряс весь світ. Напевно, жоден художній твір на світі не має стільки читачів, фікрайтерів, наслідувачів і ненависників, як твори Льюїса Керролла. Відправляючи Алісу вниз по кролячій норі, автор навіть не припускав, куди приведе маленьку героїню його фантазія, і вже тим більше не знав, як відгукнеться його казка в серцях мільйонів людей.

$D:\3.png$ $E:\1264680208_poster.jpg$ Реклама

Этот рассказ мы с загадки начнём –

Даже Алиса ответит едва ли:

Что остаётся от сказки потом –

После того, как её рассказали…

Шановні читачі! Я сподіваюся, ви всі бажаєте дізнатися більше про пригоди головної героїні Аліси та потоваришувати з нею. Ви переконаєтесь у тому, що в книжці багато фантастичних елементів: дивні перетворення персонажів, стрімкі і неймовірні повороти сюжету, багато дивовижних подій. Ви дізнаєтеся, які незвичайні слова і вислови використовує Льюїс Керрол, щоб відтворити дивовижний світ, куди потрапила Аліса. Тож прочитайте повість « Аліса в Країні Див» та продовжуйте мандрівку в чарівну атмосферу казки!

Колектор

Схема сенкану

1 рядок – ім’я героя;

2 рядок – визначальні слова, що характеризують героя;

3 рядок – процес стану героя, його дії;

4 рядок – фраза (слово), що свідчить про авторське ставлення до героя;

5 рядок – синонім до першого рядка.

Історія нонсенсу як літературного жанру

Слід відмітити, що термін нонсенс трактується багатьма дослідниками досить вільно. У літературно-критичних текстах він використовується як у вузькому, так і в широкому значенні. У першому випадку цей термін визначає певний жанр, або точніше, жанрову різноманітність: казка-нонсенс (це про Alice in Wonderland), віршик-нонсенс (це про той віршик, який прочитав Шалтай-Болтай Алісі), поема-нонсенс (The Hunting of the Snark). Нонсенс створює особливий, зовсім неподібний на реальну дійсність світ, який заперечує всі правила і закони суспільства у здоровому глузді. У цьому світі не визнають суспільних відмінностей, не думають про гроші і вигоду, не думають про спасіння душі, не ходять до церкви, не займаються благодійністю, не лицемірять, не роблять підлості, не бояться смерті, не принижуються перед владою, не бояться того, що скажуть сусіди. Тут думають про побут, їжу, напої, зріст, пересування, сон. Думають і про смерть, і хвороби тільки зовсім по-іншому, ніж в навколишньому світі, який диктує свої норми.

Тлумачний словник

Прототип – особа, яка стала джерелом для створення літературного образу.

Крокет – гра, в якій дерев’яні кулі проганяються через невеличку браму із дроту.

Абсурд – нісенітниця ( від англ.nonsense) те, що суперечить здоровому глузду

Каламбур – літературний прийом, використання в одному тексті різних значень одного слова або різних слів ( словосполучень), схожих за звучанням.

Ліра – муза натхнення.

Повість – звичайне оповідання.

Абракадабра – будь – яке незрозуміле слово або набір слів, позбавлений значення.

Фантастика – ( з грецьк. Здібність уявляти) – 1) те, чого не існує в реальній дійсності; 2) світ уявлень і образів митця, творча уява; 3) різновид художньої літератури, заснований на творчій уяві.

Гравюра – вид графічного мистецтва, створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь або через трафарет.

Фанфік (також фенфік; від англ. Fan — прихильник та fiction — художня література) — це різновид творчості шанувальників популярних творів мистецтва (так званого фан-арту в широкому значенні цього слова), літературний твір, заснований на якому-небудь оригінальному творі (як правило, літературному чи кінематографічному), що використовує його ідеї, сюжет або персонажів. Фанфік може бути продовженням, передісторію, пародією, «альтернативним всесвітом», кросовером ("переплетінням" кількох творів) тощо.

Інше визначення: фанфік — жанр масової літератури, створеної за мотивами художнього твору фанатом цього твору для читання іншими фанатами, який не має при цьому комерційної мети.

Фігурні вірші: найцікавіший приклад художнього новаторства письменника, так звані « мальовані вірші», в яких поєднано слово і зоровий образ ( Історія Миші). В Україні цю традицію започаткував Іван Величковський.

Грифон – фантастична крилата істота з тулубом лева, головою орла або лева. Має гострі кігті, білі або золоті крила.

Кадриль – веселий танець, популярний у Європі у ХУІІІ – ХІХ ст.

Омар – найбільший із морських раків, може досягати 80 см.

Суд присяжних – форма здійснення державної влади, зокрема судової, безпосередньо громадянами шляхом їх участі у відправленні правосуддя.

Літературна казка - авторський художній твір з вигаданим сюжетом, у якому наявні чарівні, фантастичні елементи. Літературна казка тісно пов’язана з народною і має з нею чимало спільного. Літературна казка належить конкретному письменникові.

Презентація книжки Керрола

Країна Див – це те, що ми є…

$E:\preview_559.jpg$ Рей Бредбері

$E:\poster.jpg$ $E:\339382.jpg$ $E:\49255_1.jpg$ $E:\8509.jpg$ $E:\imgpreview.jpg$

$E:\44473_1.jpg$ $E:\30047_1.jpg$ $E:\44472_1.jpg$ $E:\89.jpg$ $E:\46406_1.jpg$ $E:\456.jpg$

$E:\90.jpg$ $E:\150px-Алісині_пригоди.jpg$ $E:\22502_1.jpg$ $E:\45.jpg$

$E:\alisa_z1.jpg$ $E:\img4.jpg$ Мандрівка в Дивокрай

$E:\alisa_z3.jpg$ /Ілюстрації художників/

$E:\alisa_z2.jpg$ $E:\alisa_z4.jpg$ $E:\alisa_z5.jpg$

$E:\alisa_z7.jpg$ $E:\alisa_z8.jpg$ $E:\alisa_z6.jpg$ $E:\alisa_z9.jpg$ $E:\alisa_z10.jpg$ $E:\alisa_z11.jpg$

$E:\image040.jpg$ Краєвиди графства Чешир (Англія)

$E:\cm_20120903_01583_009.jpg$

$E:\cm_20120903_01583_003.jpg$

$E:\cm_20120903_01583_006.jpg$

Робочі матеріали

Історія створення казки

$E:\iphone360_177165.jpg$ Про дружбу Керролла з Алісою Лідделл і її сестрами та обставини написання казок надруковані сотні сторінок. «Три дівчинки Лідделл» – це дочки ректора Крайст Черч коледж, одного з авторів відомого в ті часи «Грецького лексикона Лідделла і Скотта». Дівчатка називалися Лоріна-Шарлотта, Аліса та Едіт. Алісі в той час було 10 років. Під час прогулянки 4 липня 1862 року Керролл розповів дівчаткам казку, що стала основою Alice in Wonderland. Судячи зі всього, Аліса Лідделл була дівчинкою незвичайною; про це свідчать і спогади сучасників письменника, і чисельні її портрети, і зізнання самого Керролла.Alice in Wonderland вийшла у світ у видавництві Макміллана у 1865 році. Лише декотрі із близьких друзів письменника змогли одразу справедливо оцінити її оригінальність і новизну. Критика зустріла книгу з прохолодою. Alice in Wonderland узаконила нове ім’я доктора Доджсона – Льюіс Керролл, яким він і раніше підписував свої гумористичні вірші, що інколи друкувалися в різноманітних журналах. Псевдонім Доджсон отримав, переклавши два даних йому при хрещенні імен на латинь, помінявши їх місцями і знову «переклавши» англійською мовою. З тих пір це ім’я міцно ввійшло в англійську літературу, спочатку для дітей, а потім для дорослих. Не пройде і десяток років після публікації Alice in Wondeland, як Льюіса Керролла будуть порівнювати з самим Ч. Діккенсом.

$E:\220px-Alice_Liddell_2.jpg$ Слава його казок про Алісу зростає: окрім перекладів Alice in Wonderland німецькою і французькою мовами, в 1872 році виходить переклад італійською, в 1874 році − нідерландською, в 1879 році –російською мовою. До Різдва 1886 року Театр принца Уельського в Лондоні ставить Alice in Wonderland. У тому ж році Керролл опублікував факсиміле рукопису Alice’s Adventures Under Ground, першого письмового варіанту Alice in Wonderland, подарованого ним Алісі Лідделл. Льюіс Керролл помер 14 січня 1898 року в Гілфорді. Там він і похований. На батьківщині Керролла в сільській церкві Дерсбері є вітраж, де разом з задуманим Додо стоїть Аліса, а навколо – Білий Кролик, Капелюшник, Березневий Заєць, Чешірський Кіт та інші персонажі його безсмертних казок.

«Інформаційний пакет історії »

Англія – батьківщина Льюїса Керролла – частина сполученого королівства Велика Британія розташована на Британських островах, є країною Західної Європи. За життя письменника на англійському троні майже сорок років була королева Вікторія – видатна правителька, яка турбувалася життям підданих на теренах найбільшої імперії світу, що мала колонії у Північній Америці, на півострові Індостан, Австралії, Африканському континенті.

За казковим королівством, зображеним Льюїсом Керролом, ми бачимо Англію « вікторіанської» доби. Так називали період правління королеви Вікторії: 1837 – 1901 роки з досить жорстокими законами, несправедливим, а іноді безглуздим судом, абсолютною королівською владою, коли в англійському суспільстві панували лицемірство, сувора мораль. За тих часів дітей привчали стримувати себе у всьому – у почуттях, емоціях, вчинках; вони повинні були говорити правильною мовою, грати в тихі ігри, не заважати дорослим. Льюїс Керрол зобразив у книжці звичаї та традиції англійців. Наприклад, вечірнє чаювання о 17.00 увійшло в традицію саме за часів королеви Вікторії. Англійці полюбляють гру в крокет ( В Англії близько 400 клубів з крокету).

Аліса в Задзеркаллі

(короткий зміст твору)

Автор переказу І. С. Стам

У цій книзі Люіс Кэрролл, великий любитель головоломок, парадоксів і «перевертышей», автор що вже стала знаменитою «Аліси в Країні Чудес», відправляє свою улюблену героїню дівчинку Алісу в іншу казкову країну — Задзеркалля.

Як і минулого разу, Аліса пускається в пригоди завдяки своєму цікавому і симпатичному звірятку — чорному котеняті, з яким вона в напівдрімоті грає. А по той бік чарівної дзеркальної грані починаються різноманітні чудеса і перетворення. Аліса опинилася начебто в такій самій кімнаті з палаючим каміном, але портрети там про щось перешіптувалися, годинник широко посміхався, а біля каміна Аліса побачила безліч маленьких, зате живих шахових фігур. Там гуляли і чинно розмовляли, явно не помічаючи появи Аліси, Чорний Король і Чорна Королева, Білий Король і Біла Корольова, Тури і Пішака. І коли дівчинка підхопила короля і почистила від золи, той був так переляканий цим втручанням незрозумілої невидимої сили, що, по власному визнанню, похолоднішав до кінчиків бакенбард, яких, не забула помітити Чорна Королева, у нього зовсім і не було. І навіть коли розумна Аліса зміркувала, як в цій країні потрібно читати вірші написані абсолютно незрозумілим чином, і піднесла книжку до дзеркала, сенс вірша все одно чомусь вислизав, хоча відчувалося, що в словах багато знайомого і події зображені дивовижні. Алісі дуже хотілося оглянути незвичайну країну, але зробити це було не просто: як вона не намагалася підійнятися на вершину пагорба, всякий раз знову виявлялася біля входу у будинок з якого вийшла. Поговоривши з дуже жвавими на мову кольорами, що росли неподалік на клумбі, Аліса почула незвичайну раду: йти в протилежну від мети сторону. Углядівши Чорну Королеву, Аліса так і зробила і, до власного подиву, зустрілася з нею біля підніжжя раніше недосяжного пагорба. Тут-то Аліса і помітила, що країна розграфлена на акуратні клітини загорожами і струмочками — ні дати ні узяти шахівниця. І Алісі дуже захотілося взяти участь в цій шаховій грі, нехай навіть в якості пішака; хоча найбільше їй, звичайно, хотілося стати Королевою. Адже у шахах, якщо дуже постаратися, і пішак може стати королевою. Чорна Королева навіть розповіла їй, як дістатися до восьмої лінії. Аліса відправилася в дорогу, повну несподіванок і пригод. У цій надзвичайній країні замість бджіл навколо Аліси літали слони, на потягу, в якому опинилася Аліса, пасажири (у тому числі Козел, Жук і Кінь) пред'являли квитки величиною з них самих, а Контролер довго розглядав Алісу у телескоп, мікроскоп, театральний бінокль і нарешті зробив висновок: «Ти їдеш не у ту сторону!» Під'їхавши до струмка, потяг недбало перескочив через нього (ас ним і Аліса перестрибнула на четверту лінію шахівниці). Далі вона зустріла стільки неймовірних істот і почула стільки неймовірних суджень, що навіть не могла згадати власного імені. Потім вона вже не заперечувала, коли Лев з Однорогом, ці казкові чудиська стали звати Чудиськом її, Алісу.

На четвертій лінії, як і передбачала Чорна Королева, Аліса познайомилася з двома товстухами, Труляля і Траляля, що вічно сперечалися і навіть билися по дурницях. Забіяки неабияк злякали Алісу: підвівши до Чорного Короля, що спав неподалік, вони заявили, що вона лише сниться йому уві сні і варто Королеві прокинутися, як і Аліса, і вони самі, і усе навкруги зникне. Хоча Аліса їм не повірила, але будити Короля і перевіряти слова близнюків все ж не стала.

Задзеркальне життя позначалося в усьому. Біла Королева, що зустрілася Алісі, пообіцяла почастувати дівчинку варенням завтра. Аліса стала відмовлятися, але Королева її заспокоїла: завтра ж все одно реально ніколи не настає, воно настає лише сьогодні, а варення обіцяно на завтра. Мало того, з'ясувалося, що Королева пам'ятає відразу і минуле, і майбутнє а коли вона закричала від болю над пальцем, що закривавився трохи пізніше, то вона його ще і не вколола зовсім, це сталося лише через якийсь час. А потім, в лісі Аліса ніяк не могла розрізати пиріг і почастувати присутніх: пиріг увесь час зростався; тоді Лев пояснив їй, що Задзеркальний пиріг потрібно спочатку роздати, а вже потім різати. Тут усе відбувалося усупереч звичній логіці, немов задом наперед.

Звичайні предмети теж поводилися ні на що не схожим чином. Яйце раптом на очах у Аліси виросло і перетворилося на круглого лобатого чоловічка, в якому Аліса відразу дізналася Шалтая-Болтая з відомого дитячого вірша. Проте бесіда з ним поставила бідну Алісу в повну безвихідь, тому що у нього навіть цілком знайомі слова придбавали несподівані значення, що вже говорити про незнайомих!.

Ця властивість — тлумачити незвично, вивертати навиворіт звичні слова — було властиво майже усім жителям Задзеркалля. Коли в лісі Аліса зустрілася з Білим Королем і повідомила його, що не бачить на дорозі нікого, Король їй позаздрив: ще б їй вдалося побачити Нікого; самому Королеві бачити його не доводилося.

Врешті-решт Аліса дійшла, зрозуміло, до восьмої лінії, де відчула на голові незвично важкий предмет — це була корона. Проте що з'явилися незабаром Чорна і Біла Королеви як і раніше поводилися з нею, немов дві сердиті гувернантки, спантеличуючи новоспечену Королеву своєю дивною логікою. І бенкет, влаштований начебто в її честь теж був напрочуд дивний. Розсерджена Аліса накинулася на ту, що підвернулася під руку Чорну Королеву, почала її трясти і раптом виявила, що тримає в руках hellip; чорного котеняти. Так це був сон! Але чий? Питання ще чекає відповіді.

Аліса в Країні Чудес

(короткий зміст твору)

Героїня книги, дівчинка на ім'я Аліса, починає свою подорож в Країну Чудес несподівано для себе самій: Аліса, що розімліла від жари і неробства, раптом помітила кролика, що само по собі не дивно; але кролик цей виявився таким, що не лише говорить (чому у ту хвилину Аліса теж не здивувалася), але ще і власником кишенькового годинника а на додаток він кудись дуже квапився. Згораючи від цікавості, Аліса кинулася за ним в нору і виявилася… у вертикальному тунелі, по якому нестримно (або не дуже? адже вона устигала помічати, що коштує на полицях по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «Апельсиновий мармелад», на жаль порожній) провалилася крізь землю. Але усе кінчається на цьому світі, кінчилося і Алісино падіння, причому досить благополучно: вона опинилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей а на столику — маленький золотий ключик, яким їй вдалося відкрити двері у дивовижний сад, але пройти туди було неможливо: Аліса була занадто велика. Але їй тут же підвернувся флакончик з написом «Випий мене»; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все ж випила з флакончика і стала зменшуватися, та так, що злякалася, як би з нею не сталося того, що буває з полум'ям свічки, коли свічу задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «З'їси мене»; з'ївши його, Аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже усе тут було дивно і непередбачуване. Навіть таблиця множення і давно вивчені вірші виходили у Аліси кось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася і навіть вирішила, що це і не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості і нескінченних дивностей вона заплакала. І наплакала ціле озеро, навіть сама там трохи не потонула. Але виявилось, що вона бовтається в слізному озері не одна, поруч пирхала миша. Ввічлива Аліса завела з нею розмову (мовчати було б незручно), але, на жаль, заговорила про кішок, адже у Аліси залишилася удома улюблена кішечка. Проте Миша, ображена Алисиной черствістю, віддалилася, а Кролик, що знову з'явився, відправив Алісу, як яку-небудь служницю до себе додому за віялом і рукавичками, оскільки він прямував до Герцогині. Аліса сперечатися не стала, увійшла до будинку Кролика, але з цікавості випила і там з чергового флакончика якоїсь рідини — і виросла до таких розмірів, що трохи не рознесла будинок. Добре, що її закидали камінчиками, що перетворювалися на пиріжки, вона знову стала крихітною і втекла геть.

Довго вона поневірялася в трав'яних джунглях, трохи не потрапила на зуб юному цуценяті і нарешті опинилася біля великого гриба, на капелюшку якого сиділа Гусениця і важливо палила кальян. Аліса поскаржилася, що вона увесь час міняється в рості і не дізнається сама себе, але Гусениця не знайшла в подібних змінах нічого особливого і віднеслася до розгубленої Аліси без жодного співчуття, особливо почувши що ту, бачте, не влаштовує ріст в три дюйми — Гусеницю ж такий ріст дуже влаштовував! Скривджена Аліса віддалилася, прихопивши з собою шматочок гриба.

Гриб згодився коли Аліса побачила будинок: вона пожувала трішки гриба, підросла до дев'яти дюймів і наблизилася до будинку, на порозі якого один лакей, схожий на рибу, вручав іншому схожому на жабу, запрошення Герцогині завітати до Королеви на партію в крокет. Аліса довго з'ясовувала у Лакея-жаби, чи можна їй увійти, нічого не зрозуміла з його відповідей (не позбавлених своєї дивної логіки) і вступила у будинок. Вона опинилася в кухні, де було не продихнути від диму і перцю; там кашоварила куховарка, а неподалік сиділа Герцогиня з волаючим немовлям на руках; мимохідь куховарка кидала в обох посудом; за усім цим з усмішкою спостерігав великий кіт. Здивованій Алісі Герцогиня коротко пояснила, що кіт посміхається, тому що він Чеширский Кіт, додавши, що взагалі-то усі коти уміють посміхатися. Після чого Герцогиня стала наспівувати верескливому немовляті начебто знайому колискову але від цієї пісеньки Алісі стало моторошно. Врешті-решт Герцогиня шпурнула згорток з немовлям Алісі, та винесла того, що непосидючого, що дивно похрюкує, крихту з будинку і раптом з подивом побачила, що це зовсім не дитина, а порося! Аліса мимоволі згадала і інших діточок, з яких, можливо, теж вийшли б дуже милі свинки.

Тут перед Алісою знову з'явився Чеширский Кіт, і вона запитала його, куди їй йти далі. Кіт, посміхаючись, пояснив, що якщо, як вона говорить, їй все одно, куди вона прийде те йти можна у будь-якому напрямі. Він спокійно заявив дівчинці, що в цій країні усе ненормальні, і навіть розумна Аліса не зуміла оспорити його докази. Після чого Кіт зник — увесь, окрім широкої посмішки, що довго висіла в повітрі. Ця властивість Кота особлива йому згодилося, коли люта Червона Королева наказала відрубати йому голову: Кіт відразу зник, в повітрі виднілася одна лише його голова, але як накажете відрубати голову, якщо у неї і тіла-то немає? А Кіт тільки широко усміхався.

Аліса ж тим часом відправилася до безумного Березневого Зайця і потрапила на таке улюблене і звичне у англійців, але абсолютно незвичайне чаювання. Заєць і безумний Капелюшник були вимушені пити чай не раз і не два в день (що було б природне і розумне) а безперервно — таке було їм покарання за те, що вони вбивали Час. Оскільки вони віднеслися до неї дуже негостинно, заплутували її і піднімали на сміх, Аліса пішла і від них і після нових пригод потрапила нарешті в королівський сад, де садівники фарбували білі троянди в червоний колір. І тут з'явилася королівська пара, Червоні Король і Корольова, оточені придворними — бубновими і червоними картами подрібніше. І хоча Король і Королева проявляли незвичайну суворість до оточення, а Королева вимагала рубати голови мало не усім підряд, Аліса не злякалася: адже вони усього лише карти розсудила вона.

Майже усіх своїх знайомих по Країні Чудес Аліса побачила в залі, де судили Червоного Валета, який, як говорилося в старовинній пісеньці, вкрав піроги, випечені Королевою. До чого ж дивні свідчення надавали в суді перелякані свідки! Як старалися усі записати недотепи-присяжні і як вони усі плутали! І раптом викликали Алісу яка встигла вирости до своїх звичайних розмірів. Король з Королевою намагалися її залякати але їх спроби розбивалися об її здорову логіку, і на загрозу страти вона спокійно відповіла: «Ви адже усього лише колода карт» — і чаклунство розсіялося. Аліса опритомніла на тій же луговині біля сестри. Навкруги був звичний пейзаж, чулися звичні звуки. Значить, це був тільки сон!.

7f4 4.Досягнення

$E:\img5.jpg$

Шапка фанфика:

Автор: Natalija
Фандом: Алиса в Стране Чудес (Тим Бертон, 2010)
Персонажи/ Пейринг: Алиса/Шляпник, Чеширский Кот, Мирана… и так далее
Жанр: романтика, флафф, повседневность
Предупреждение: AU
Рейтинг: G
Размер: мини
Содержание: Шляпник думает, что Алиса его не любит
Статус: закончен
Дисклеймеры: Кэрролу и Бертону
Размещение: с разрешения автора

Текст фанфика:

Так бывает

– Алиса меня не любит, – бормотал Шляпник, идя по лесу.

«Совсем не любит», – горько думал он.

– Шляпник! Ты куда, – окликнул его Мартовский Заяц. Да, тот, который очумел в марте.

– Иду, куда глаза глядят.

– А почему?

– Да потому, что Алиса меня не любит! – горестно воскликнул Шляпник.

– Не может быть, – изумился заяц.

– Может, может, – повторил Шляпник и пошел куда глаза глядят.

Чуть позже ему встретилась Соня.

– Стой, Шляпник! Есть дело!

– Нет никакого дела, когда тебя Алиса не любит, – грустно ответил Шляпник .

– Как это? – изумилась Соня. – Любовь Алисы – это же навсегда, прямо как… как… как Бравный Меч!

– И я так думал, – трагически произнес Шляпник. – И я так всегда думал, а вот получается, что она меня совсем–совсем не любит. Ну, ни капельки!

И Шляпник пошел дальше.

– Не может быть, – прошептала изумленная Соня. – Это не наша Алиса. Такого просто не может быть, никогда!

«Уйду в Наземье», – думал про себя Шляпник.

Стану простым человеком, навсегда забуду Страну Чудес. Больше никогда не вернусь сюда. А Алиса пусть занимает мое место – пускай теперь она буде Шляпником при дворе Мираны. Пусть попробует, как это легко… она меня не любит… уйду. Совсем уйду!

– О, Шляпник! – поприветствовал его Чеширский кот, который разлегся на дереве как раз над головой проходящего мимо Терранта. – Как поживает наша шляпа?

- Забирай, – с тоской отвечал Террант – Алиса меня не любит.

– Не может быть, – изумился кот, выронив шляпу. Та покатилась по земле прямо как чашка. Террант молча преступил через нее и пошел дальше.

Ему повстречался Кролик. В жилетке, белый Кролик, тот самый, который привел Алису в Страну Чудес.

– Шляпник, тебя ждут на аудиенции у Мираны!

– Что мне Мирана, когда меня Алиса не любит…

– Как так? – даже кролик удивился, который трясся всегда, но никогда ничему не удивлялся.

– Вот так, – грустно ответил Шляпник. Не любит – и все…

Шляпник шел и думал, ну, как же это могло произойти? Как Алиса могла быть такой жестокой? Это же его Алиса, его любимая Алиса… Вот как можно так просто – взять и сказать с серьезным лицом – не люблю? Вот как там можно? Сложно поверить. Просто невозможно… невероятно. Все же было так хорошо, так замечательно. Они так мирно и радостно жили все это время… Шляпник работал, они ходили в гости, гости ходили к ним… все было так легок и просто. Они так любили друг друга! И вот – такое горе, невероятно, невообразимое. Как жить дальше? Что делать?

«Точно уйду», – думал Шляпник. Уйду, куда глаза глядят… уйду навсегда. Никому не нужен Шляпник, больше его никто никогда не увидит. И хорошо. Буду жить один, отшельником. Шляпник– отшельник. Может, обо мне сложат легенду… о великом Шляпнике, который больше ничего не шьет…

Но он не мог ослушаться и конечно пошел к Миране.

Бедный Шляпник все–таки пошел к Миране, ни на что особо не надеясь, а там…

Там его ждала зареванная Алиса.

– Куда ты ушел, Шляпник? – спросила она. – Я тебя люблю!

Мирана тихо вышла за дверь.

Она пошла в сад, где цвели сады.

Автор: Natalija
Фандом: Алиса в Стране Чудес (Тим Бертон, 2010)
Персонажи/ Пейринг: Алиса/Шляпник
Жанр: драма, романтика
Предупреждение: AU
Рейтинг: G
Размер: мини
Содержание: история о Стране Чудес
Статус: закончен
Дисклеймеры: все Кэрролу и Бертону

В Стране Чудес Алиса и Шляпник
Сражаются с Бармаглотом.
Это старая сказка
Но все ее знают.
А я расскажу еще раз.

А потом была битва
Страшная кровавая битва.
Алиса сражалась с Бармаглотом
Ей помогал Брандашмыг

И вся страна чудес поднялась
Против ига Ирацибеты
И они победили.
Победили страшной ценой

Много полегло жителей
Страны Чудес.
Стон стоял над ратным
Полем.

Плакала Мирана,
Проливая
Горючие слезы
Над своими рыцарями

В гневе хотела
Она убить Инрацибету
Но та была ее сестра
И она пощадила ее.

Только сослала в ссылку
А Алиса вышла замуж за Шляпника
Тут же
Прямо на поле их обвенчали
И они унеслись на Брандашмыге

Далеко–далеко
И жили долго и счастливо
И Алиса больше никогда
Не возвращалась в Наземье.

У них родились дети
И потом правили Страной Чудес
Вот такая история
Про Страну Чудес.

$E:\cm_20120903_01583_002.jpg$

Інсценізація «акторів»

“Розмова Аліси з Чеширським Котом”.

- Скажіть, будь ласка, Мурчику, куди мені звідси йти?

- Спершу скажи, куди ти хочеш потрапити, - відповів Кіт.

- Мені все одно... – почала розгублено Аліса.

- Тоді все одно куди йти, - сказав Кіт.

- Аби лиш кудись потрапити... – пояснила Аліса.- Кудись потрапиш-таки, - відповів Кіт, - лише з дороги не звертай.

$E:\poster.jpg$ Міні – анкета Аліси

Аліса: Ім’я Аліса – скорочена форма імені Аделаїда, що означає «благородство».

Вік: 7 років

Родина: мама, тато, дві сестрички, кицька Діна.

Риси характеру: доброта, природність, ввічливість, мужність, життєрадісність, дотепність, почуття власної гідності.

Риси характеру мешканців Країни Див

Королева: нервова, запальна, зла, непередбачувана. Це неприпустимо для державної особи.

Миша Соня: потрібно багато зусиль, щоб заспокоїти Мишу, адже вона дуже ображається.

Голуба Гусінь: - запитує: « Ти при своєму розумі?! Ти хто?»

Грифон і Черепаха: роздратовані, тільки те й роблять, що виховують Алісу, а самі були диваками й безумцями, нетерпимими до дивацтв інших.

Аліса: усім говорила максимально ввічливо, до всіх зверталася на «ви», довірливо ставилася до Чеширського Кота, готова захищати садівників від несправедливого гніву королеви; вихована, не здатна грубіянити, ображати, вона здобуває освіту: вчить французьку, музику, знає собі ціну ( не бажає бути покоївкою у Кролика, легко сприймає дива.
Гумористичні висловлювання Аліси

0_647e3_39c3af43_XL $E:\imgpreview.jpg$ $E:\imgpreview.jpg$ ( презентація проекту)

«Карасі прикарасили»

« незле»

«усе дивасніше і дивасніше»

0_647e3_39c3af43_XL $E:\image_559_280.jpg$

« Я бачу, що їм – я їм, що бачу»

«Я дихаю, коли сплю –

я сплю, коли дихаю»

0_647e3_39c3af43_XL

« Ой,

0_647e3_39c3af43_XL щось зі мною відбувається!

$E:\imgpreview.jpg$ Я, напевно,

справді складаюсь!»

« Ось буде новина,

якщо я наскрізь

пролечу всю планету!»

0_647e3_39c3af43_XL

0_647e3_39c3af43_XL « Забавно буде зустрітися

з людьми

« Анти – під – нами»

« світ догори ногами…»

« Лондон – столиця Парижа,

а Париж – столиця Рима…»

Творча робота « Уроки від Аліси»

Щоб виконати якусь досить складну справу, досягти позитивних результатів, необхідно продумати та скласти план дій, ретельно зважити свої можливості та здібності.
Пам’ятайте: ніхто, крім вас, не може знати, який шлях вам обрати. Зробіть цей вибір самі та починайте діяти!
Не бійтеся прокинутися однією людиною і лягти спати вже зовсім іншою. Головне – залишатися самим собою.
Ви маєте говорити не просто для того, щоб говорити, а для того, щоб передати якусь вашу думку. Інакше кажучи, не базікайте даремно!

$E:\рамки різні малюнки\index.jpg$

Вправа « Мозковий штурм». Визначити головну думку повісті – казки Л.Керрола « Аліса в Країні Див»

Потрібно мати чесне й любляче серце, цінувати золоті роки щасливого дитинства.
Необхідно багато читати, знати, цікавитися всім, щоб уміти знаходити вихід зі скрутної ситуації.
Слід бути сміливим, рішучим, кмітливим, щоб зуміти за себе постояти.
Мрія, фантазія, творча уява мають важливе значення для людини.

$E:\рамки різні малюнки\prikrasa4.gif$

Нонсенс Аліси

Аліса то зменшувалася, то збільшувалася; наплакала озеро сліз; дитина перетворилася на порося; садівники перефарбовують біле троянду на червону; Королева наказує всі повідтинати голови, і при цьому вони залишаються живими й здоровими; гра в крокет відбувається за допомогою живих істот – їжаків, фламінго, вояків – і без правил; Чеширському Котові хочуть зітнути голову – а він і так не має тулуба.

«Фольклорні герої казки»

Чеширський Кіт Прислів’я

Валет Дитяча пісенька

Капелюшник Народне малярство

Солоний Заєць Власна назва(топонім)

Паточна Криниця

«Розділи та персонажі, навіяні образами англійського фольклору»( робота в групах)

І Група. У книжці з’явилися персонажі, здебільшого навіяні образами англійського фольклору.

Так, Солоний Заєць і Капелюшник прийшли до книжки з народних приказок про шаленців: «Казиться, наче солоний заєць», «Дурний, як капелюшник» (у XIX ст. майстри-капелюшники використовували для обробки фетру ртуть, отруєння якою часто-густо призводило до психічних розладів). «Паточна Криниця» з казки Садового Вовчка – назва цілющого мінерального джерела в околицях Оксфорда. Ще одним «фольклорним» героєм казки став Чеширський Кіт: «Усміхається, мов чеширський кіт», – можна було почути з вуст Керроллових земляків. Існують різні версії походження цієї приказки: найчастіше вважають, що вона навіяна вивісками на старовинних чеширських тавернах, прикрашеними гербом Англії – зображенням трьох золотих леопардів (зрозуміло, що під рукою сільських малярів леопарди радше нагадували усміхнених котів). А в Історії про суд над пройдисвітом Валетом, що вкрав у королеви пироги, читачі впізнавали героїв англійської дитячої пісеньки із збірника «Вірші Матінки-Гуски».

$E:\220px-LewisCarrollSelfPhoto.jpg$ ІІ група – «Серце Керрола» (Виписати ключеві слова до характеристики Керрола як людини, підготувати виразне читання акровірша).

Щире, просте, любляче, допитливе серце Льюїс Керролл – Чарльз Лютвідж Доджсон – зберіг до кінця життя: то бавлячись із дітлахами, то витіваючи жарти зі своїми друзями – поетами, акторами й художниками, то гостюючи в молодших сестер – колишніх перших слухачок його дитячих нісенітниць (щороку Керролл проводив в сестер у місті Гілфорді; саме там, у садибі «Каштани», письменник скінчив свій життєвий шлях, а його могила на Гілфордському кладовищі стала по-справжньому дорогим для кожного англійця), то пишучи нові казки та дитячі поеми... І недарма свою другу казку – «Аліса в Задзеркаллі» – Керролл завершив віршем-спогадом, перші літери якого складали ім’я та прізвище його улюблениці – Аліси Плезанс Ліддел:

Ах, ті милі давні дні. А вві сні не умира

Липня усмішки ясні Наших радощів пора

І весела гра в човні! Стародавня наша гра!

Сестри слухають мене, Літня казка знов луна,

А світило осяйне І чарує нас вона –

Попід небом казку тне. Див химерних сторона.

Літо радісне мина: Дням веселого буття,

Ех, його вже обтина Ет, нема вже вороття...

Зимня віхола сумна... Любий сон то – чи життя?

ІІІ група – «Походження псевдоніма» (переказати близько до тексту).

Свій псевдонім Доджсон утворив звичними для своїх словесних жартів чином: переклав своє ім’я – «Чарльз Лютвідж» – латиною, що дало «Каролюс Людовікус», а далі знову переклав це «латинське» ім’я англійською – вийшло Льюїс Керролл.

Завдання пошуково – дослідницького характеру

Реальне та фантастичне у творі Керрола « Аліса в Країні Див»

Прогулянка дітей біля ріки	Тварини, які розмовляють
Навчання у школі, знання, там отримані	Перетворення Аліси
Характер Аліси	Країна Див

« Паспорт» Країни Див $E:\sign-in-vflvTYLtt.png$

Місце знаходження : Книга « Алісі в Країні Див»

Автор: Льюїс Керрол

Рік появи ( видання): 1865

Тема: Дивовижні, фантастичні пригоди дівчинки Аліси вві сні

Головна героїня: Аліса

Прототипи, натхненники образів: дочки декана Ліддела, друга Керрола, - Лоріна, Аліса й Едіт

Інші, другорядні герої: Білий Кролик, Березневий Заєць, Капелюшник, Соня, Герцогиня, Король, Королева, Фальшивий Черепаха, Грифон та інші.

Головна думка ( ідея) : Слід прагнути до пізнання світу, мріяти, бути чесним та сміливим, цінувати прості радості життя, щасливе дитинство.

Художні особливості мови: Наявність парадоксів, нонсенсу, каламбурів, пародій на вірші, гри слів, фразеологізмів та інше.

У світі фантазій англійського художника Джона Тенніела

Британська дитяча книга для всього світу завжди розпочинається з неперевершеної "Аліси" із неперевершеними малюнками Джона Тенніела. "Чарівний олівець" має на меті продемонструвати, що сучасні англійські дитячі ілюстратори не тільки зберегли традиції, але й розвинули їх відповідно до всіх течій та напрямів сучасного світового образотворчого мистецтва.

Ескізи своїх ілюстрацій Тенніел створював на папері, потім їх переносили на дерев’яні дошки, вирізали з них спеціальні форми, які використовували для друку гравюр.

Список використаних джерел:

Волощук Є. В. Світова література: підруч. для 5 –го кл. загальноосвіт. навч. закл. / Є.В.Волощук. –К: Генеза, 2013. – 256 с.
Ворожейкіна О.М. 100 цікавих ідей для проведення уроку. –Ч.: Основа,2011.- 287 с.
Григоренко О.П. Система уроків за романом Е.Портер «Полліанна» // Зарубіжна література в школах України. – 2013. – № 3. – С.17-25.
Керолл Л. Приключения Алисы в Стране Чудес. Алиса в Зазеркалье .- М.: Пресса,1992.-314 с.
Мартинчук Н. Портфоліо на уроці зарубіжної літератури. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, 2009.- № 6. – с. 19./
Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра. - Видавництво « Правда», Москва, 1990.
Снєгірьова В. Всі уроки для 5 класу за новою програмою. ІІ семестр. // Всесвітня література в сучасній школі, 2013. - № 1. – с. 9. //
Портер Е. Полліанна: роман; для серед. та ст. шк. віку / Елеонор Портер; пер. з англ. Б. Гора / За ред. Л.Герасимчука. –3-тє вид., без змін. – К.: Національний книжковий проект, 240 с.
Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О.І.Пометун, Л.В. Пироженко / За ред. О.І. Пометун. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
Буряк С.Д. Інтерактивні нестандартні уроки зарубіжної літератури. - Х.:Вид.група «Основа», 2005.
Пахаренко В.І. Основи теорії літератури. – К.: Генеза, 2009.
Паращич В.В. Усі уроки світової літератури. 5 клас. ІІ семестр .- Х.:Вид. група « Основа», 2013.- 254 с.
http://lib.rin.ru/cgi-bin/index.pl
Сайти Інтернет - мережі.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Довгань Анжела Анатоліївна

Пов’язані теми

Зарубіжна література, 5 клас, Матеріали до уроків

Додано

24 листопада 2018

Переглядів

12115

Оцінка розробки

Відгуки відсутні