Дитина з обмеженими  потребами –  не пасивний  член суспільства, 

    а особистість, яка має право на задоволення власних

соціальних потреб, на  навчання, на працю, відпочинок, створення  сім’ї, доступ до культурних цінностей.

Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе й милосердне ставлення до дітей із особливими потребами, які не мають змоги вести повноцінне життя.

Їхні проблеми завжди актуальні попри те, що держава намагається розв’язувати їх через адаптацію таких дітей у суспільстві. Стосунки,що базуються на доброті й повазі,постійне співпереживання, співчуття, готовність до вирішення проблем, з якими стикається дитина, - усе це може створити психологічний комфорт у школі і сімї.

Коли в сім'ї народжується дитина з певними вадами, з тяжким захворюванням, життєва криза, що її переживає кожен член сім'ї окремо і вся сім'я разом, стає глибокою та гострою. Успішність взаємодії з малюком близьких дорослих зазнає серйозного випробування. Порушення розвитку дитини викликає у членів сім'ї шок, переживання біди, амбівалентне ставлення до неї, відчуження. Дорослі не знають, що далі робити з такою дитиною, як правильно її виховувати, доглядати, навчати. Майбутнє дитини сприймається вкрай песимістично. Страх, що дитина ніколи не пристосується до життя, не зможе бути хоча б частково працездатною, спроможною жити самостійно, стає тяжким випробуванням для батьків.

Труднощі супроводжують дитину і в спілкуванні з оточенням, особливо - якщо вона навчається в

загальноосвітньому закладі: несприйняття, образи з боку інших дітей, підкреслення неспроможності.

Низька соціально-психологічна адаптація дитини з особливими потребами викликає постійне відчуття емоційного дискомфорту, підвищену тривожність, закріплює низьку самооцінку, сприяє появі образи на весь світ, агресії щодо «нормальних» людей.

Але якими б не були фізичні чи психічні обмеження, поряд з ними у дитини завжди є резерви розвитку, використання яких може поліпшити якість її життя.

Виходячи з практики роботи, діти із затримкою психічного розвитку та легкою розумовою відсталістю становлять найчисельнішу групу серед тих, які потребують спеціальної допомоги у процесі навчання та соціальної адаптації. 

Вони значною мірою визначають контингент учнів, особливо початкової школи, які стійко не встигають. Для початку необхідно визначити саме поняття, зміст, типологію, причини, залежність цих вад психофізичного розвитку від соціальних умов.

 Сьогодні педагогічна громадськість чи не найбільше обговорює проблему інтеграції дітей із порушенням психофізичного розвитку в єдину освітню систему загальноосвітньої школи.

Процес інтеграції буде вважатися повноцінним, якщо забезпечуватиме три умови:

•       навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенціального розвитку;

•       можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам – виховувати власну дитину;

•       розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціальної адаптації.

Реалізація цих умов потребує зламу стереотипів та оволодіння новими формами роботи всіма учасниками педагогічного процесу. 

Навчання дітей з особливими потребами в звичайних класах допомагає їм адаптуватися до нормальних життєвих ситуації, позбутися відчуття ізольованості, відчуження, сприяє зникненню соціальних бар'єрів та інтеграції в соціумі. З іншого боку - учнівська громада школи вчиться спілкуватися та працювати разом з такими дітьми, формує в них почуття відповідальності за товаришів, які потребують не лише допомоги, а насамперед - прийняття та визнання. 

Спеціалісти стверджують, що якщо дитина з особливими потребами вчиться у колективі звичайних здорових дітей, це позитивно впливає як на дітей інвалідів(їхній розвиток пришвидшується, в майбутньому їм стає легше стати повноцінними членами суспільства), так і на інших дітей (вони стають більш терпимими, толерантними). 

Однак, потрібно зазначити, що створення необхідних умов для розвитку дітей з особливостями психофізичного розвитку це цілісна діяльність, командна взаємодія (вчителів, батьків, практичного психолога, соціального педагога, адміністрації школи, керівників циркової та танцювальної студій, логопеда, медпрацівників).

Інтеграція дітей названої категорії у загальноосвітньому навчальному закладі потребує від працівників психологічної служби реалізації багатьох завдань. Так, до обстеження дитини у консультації психолог:

•                       вивчає особливості пізнавальної діяльності дитини;

•                       відображає необхідну інформацію у психологопедагогічній характеристиці дитини.

Я , як соціальний педагог, зобов’язана :

•                       сприяти рішенню батьків, за допомогою переконливих аргументів,     відвідати     психолого-медико-педагогічну консультацію;

•                       при необхідності допомагаю у підготовці відповідних документів.

 Одне з найголовніших завдань, які я ставлю перед собою у роботі з дітками цієї категорії це – сприяння успішній соціальній адаптації дитини в загальній системі соціальних відносин та взаємодій. Саме для цього необхідно пройти такі етапи:

•                       формування позитивного ставлення до себе;

•                       оптимізацію спілкування з однолітками, педагогами;

•                       заохочення до виявлення особистих пізнавальних інтересів дитини, її самостійності;

•                       допомога у професійному самовизначенні.

Реалізувати це можна шляхом розширення сфери соціальних контактів дітей із особливими освітніми потребами а саме:

•                       сприяти відвідуванню та посильній участі цих дітей у шкільних святах, концертах, виставках, конкурсах дитячої творчості та інші;

•                       залучення до волонтерської  роботи;

У результаті цього діти долучаються до всіх соціальних систем, структур, соціальних зв’язків, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття як особистості.

Найдосконаліша інтеграція дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі не знімає проблеми психологічної роботи з батьками. Мета такої роботи насамперед полягає в тому, щоб допомогти їм прийняти реальні освітні потреби дитини і залучити їх до співпраці в її навчанні. Все це неможливо здійснити без вивчення психологічних особливостей батьків дітей з порушенням психофізичного розвитку для того, щоб зрозуміти мотиви їхньої поведінки, їхні тривоги, а часто й агресивність.

Практика показує, що батьки всіх категорій потребують допомоги як практичного психолога, так і соціального педагога у таких питаннях:

•                       вирішення конфліктних ситуацій, які виникають між батьками і педагогами;

•                       корекція ставлення всіх членів сім’ї до дитини з особливими потребами;

•                       підвищення психолого-педагогічної культури батьків;

•                       допомога у створенні громадських організацій сімей, які мають дітей із особливими потребами, активна участь у їхній діяльності;

•                       сприяння в наданні матеріальної та побутової допомоги сім’ї, яка має дитину з особливими потребами. 

Отже, усі напрямки роботи з дитячим і педагогічним колективом, а також із батьками в умовах інтегрованого навчання дітей, із особливими освітніми потребами в загальноосвітній школі потребують розширення знань і практичних навичок соціальних педагогів, практичних психологів та педагогів.

 

 

 

До категорії дітей з особливостями в розвитку відносимо:

1.Діти з затримкою психічного розладу;

                    2.Діти    з     розладами    емоційно-вольової     сфери     і

поведінки;

3.Діти з порушенням опорно-рухового апарату;

4.Діти з порушенням мови та слуху;

5.Діти зі складними недоліками у розвитку;

Психологічний супровід дітей з особливими потребами передбачає: психологічну діагностику дітей, надання психологічної підтримки педагогам та батькам, проведення корекційної роботи з дітьми, які мають проблеми розвитку.

В нашому навчальному закладі соціально педагогічна підтримка дітей з особливими потребами здійснюється в таких напрямках

1.         Соціальна паспортизація учнів, тобто своєчасне виявлення вищезазначеної категорії дітей, фіксація їх анкетних даних.

2.         Відвідування цих дітей удома і складання акту обстеження житлово-побутових та моральних умов проживання в сім'ї.

Ці 2 пункти в роботі соціального педагога тісно пов’язані між собою. Тільки співпрацюючи з класоводами та з класними керівниками соціальний педагог може найоптимальніше організувати супровід дітей з особливостями в розвитку Наступні напрямки:

3.         Проведення соціально-педагогічних досліджень особливостей психофізичного розвитку та соціалізації 

4.         Корекційно-розвивальна робота

5.         Проведення просвітницької роботи з батьками цих дітей,вчителями

6.         Виявлення та розвиток творчих обдарувань, нахилів. 

7.         Виховання в соціумі гуманного ставлення до дітей з обмеженою дієздатністю.

8.         Здійснення матеріальної допомоги сім'ям, в яких проживають діти, що мають обмежені можливості. Пошуки спонсорів для здійснення соціального захисту цієї категорії дітей.

Хочу зауважити, що система впливу на дітей з обмеженими можливостями має бути розрахована на тривалий час і впливати на особистість загалом, у єдності таких її компонентів,як: пізнавальні емоційно-вольові, психічні процеси; досвід; спрямованість; поведінка

Тобто, нам, соціальним педагогам, необхідно узгоджувати педагогічні впливи з медичними і психологічними; дотримуватись послідовності й наступності в  корекційно виховній роботі, єдиного охоронно-педагогічного режиму в школі  та сім’ї.

Відповідно до цього можна стверджувати, що організовувати навчання дитини з обмеженими можливостями не можна, сподіваючись на її спонтанний розвиток   

З досвіду роботи можу сказати,що адміністрація та вчителі попрацювавши багато років з дітьми,володіють надзвичайно бідними, одноманітними, а часто і застарілими відомостями про психологічні особливості учнів різних вікових категорій, про специфіку роботи з дітьми з особливими потребами.

Це саме можна сказати і про батьків,які дуже люблять своїх дітей, але часто їх не знають і не вміють їх розуміти.

Ну, і звичайно, самі діти , в яких постійно виникає безліч різноманітних запитань, відповіді на які вони часто можуть отримати лише у соціального педагога чи психолога.

Саме тому , для ознайомлення вчителів, батьків з новітніми методами і технологіями роботи дуже важливе значення має просвітницький напрям, який передбачає поведення заходів та виступів з певної проблематики , а саме: 

-  лекції

-  семінари-практикуми

-  бесіди 

Для прикладу-постійно діючі семінари-практикуми з вчителями: «Особливості роботи з дітьми з особливими потребами» на якому обговорюємо психологічні особливості таких діток, та важливі умови розвитку довіри вчителя до дітей з особливими потребам, а саме

1.Довіра не нав'язується ініціатором контакту, відносини будуються так, щоб - викликати у учня бажання будувати самому відношення з ініціатором контакту.

2.                       Процес контакту проходить певні етапи, затримка, яких так само як і спроба проскочити через деякі з них, зводять на «ні» все зусилля  педагога. Процес встановлення  контакту має поступальний характер.

3.                       Фіксації     ознак          дає    педагогові можливості 

використовувати інші способи і прийоми дії  на учня, які відрізняються від використовуваних раніше.  

 

 

 

Проведення соціально педагогічних досліджень особливостей психофізичного розвитку є важливим етапом у системі соціально-педагогічного супроводу дітей з особливостями в розвитку, а саме:

-  визначення самооцінки

-  дослідження тривожності

-  мотивації досягнення 

-  визначення міжособистісних стосунків і ряд інши…

За результатами діагностичних досліджень відповідно до виявлених проблем у спілкуванні та розвитку особистості нами була розроблена корекційна програма. Проаналізувавши зміст і поставленні завдання проводимо цю роботу як групову так і індивідуальну   

Програма корекційно-розвивальних занять має на меті покращення адаптації дітей з особливими потребами, покликана допомогти у вирішенні проблем, пов'язаних з інтелектуальною, особистісною, комунікативною сферами.

Завдання психокорекційної програми:

1.Зниження емоційного напруження, формування позитивної емоційної стабільності;

2.                  Розвиток комунікативних навичок, регуляція соціальних відносин дітей

3.                  Відновлення, корекція та компенсація порушень психофізіологічних функцій, станів особистісного й соціального статусу дітей з обмеженими фізичними можливостями;

4.                  розвиток пізнавальних процесів;  5.формування моральних уявлень.

Корекційна програма розроблялась з урахуванням специфіки кожної категорії дітей.

Так, у дітей з вадами слуху спостерігається специфічне недорозвинення мовлення, яке зумовлене, насамперед, ступенем порушення слухової функції, а також часом його виникнення, індивідуально-психологічними особливостями дитини та умовами її розвитку.

Розлади мовлення, що обмежують спілкування, спричиняють розвиток негативних рис характеру - сором'язливості, замкнутості, нерішучості, негативізму, почуття незначущості. Порушення слуху і глухота не впливають на інтелектуальний, пізнавальний потенціал дитини чи її здатність до навчання, однак, діти з такими вадами потребують у школі спеціальної допомоги. У дитини варто виховати довіру до своєї здатності керувати собою, сприяти розвитку комунікативних навичок, формуванню адекватної самооцінки.

Дітям із затримкою психічного розвитку (ЗПР) властиві недоліки розвитку пам'яті, уваги, інертність психічних процесів, що створює, передусім, значні труднощі у навчанні КОРЕКЦІЙНО - РОЗВИВАЛЬНІ ВПРАВИ

Розвиток вправності дрібної моторики рук

1.                 Стискання та розтискання кистейодночасно, по черзі то лівою, то правою.

2.                 Натискання одночасно кінчикамипальців однієї руки на іншу.

3.                 Почергове натискання вказівним,середнім, безіменним, мізинним пальцем на середній палець і навпаки( мізинцем, безіменним, середнім і вказівним) почергово, лівою, правою рукою, одночасно обома.

4.                 «Хвилі» (пальці зчеплені в «замок»), не роз’єднуючи рук.

Хвилеподібно прогинати кисті, пальці вгору та вниз. 5.    Затискати з силою пальці в          кулак і розтискати, розслаблюючи їх.

6.     Катати по черзі кожним пальцем камінчики, кульки.

7.     Розминати пальцями пластилін.

8.     Тарабанити усіма пальцями обох рук по столу.

9.     Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі ( швидко, повільно).

10.Зав’язувати вузлики на мотуз

11.Обмальовування малюнків по контуру.

11.  Малювання візерунків по клітинках.

12.  «Піраміда». Стиснувши руки в кулаки, треба натискати правим кулаком лівий, тобто «будувати піраміду», яка стає все вищою й вищою. Кулаки треба ставити один на дин якомога сильніше.

13.  Кругові ритмічні рухи кулачків за годинниковою і проти годинникової стрілки.

14.  Лікті зігнутих рук стоять на столі. Права рука намагається діставати праве плече, ліва її утримує, перешкоджає. Такий самий рух виконує й ліва рука.

15.  Руки   зчеплені в замок перед грудьми. Правою рукою намагайтеся відвести ліву руку, а лівою - праву.

16.  Гра «Допоможи курчаткам». Для цього необхідно обвести контур рук дитини на папері і в кожному пальчику намалювати курчатко. Уявляємо, що літає коршун і хоче схопити курча, треба

затулити кожне курчатко. Дитина старається розслабити руку розвести пальчики і накласти на трафаретку так, щоб затулити кожне курча.

17.  Гра «Піаніно». Уявляємо, що ми граємо на піаніно. Дитина кожним пальчиком натискає на одну клавішу. Можна виготовити трафаретку ( імітовані клавіші).

18.  Підняти руки до гори долонями до себе, подивитись на них, опустити. Стежити, щоб руки не згинались у ліктях і не приводились одна до одної. При геміпарезах треба допомогти дитині у виконання вправи хворою рукою

Корекція концентрації, стійкості, обсягу та переключення уваги

1.                 Гра «Що змінилось». На столі розкласти 5-8 предметів, дати дитині можливість розглянути їх 1-2 хвилини. Потім попросити її відвернутися і забрати 1-2 предмети. Коли дитина повернеться .запитати її, що змінилося. Кількість предметів можна змінювати. Гру можна проводити, змінюючи розташування речей у кімнаті. Знаходження відмінностей між малюнками (можна знайти у дитячих журналах, розвивальних книгах-прописах).

2.                 Г ра «Знайди пару». Приготувати картку, на якій зображені парні предмети. В даному випадку автомобілі.

Завдання дитини - знайти пару кожному автомобілю.

 

3.                 Гра «Переплетені лінії». Пропонувати дитині малюнки, на яких зображено кілька переплетених ліній. Кожна лінія має номер на початку (ліворуч) і в кінці (праворуч). Однак ці номери не збігаються. Дитина повинна уважно простежити за кожною лінією від її початку до кінця, назвати номер лінії ліворуч, а потім - номер лінії праворуч. Спочатку можна дозволити користуватися олівцем, в подальшому - стежити тільки очима.

4.                 Гра «Знайди закономірність» Закреслювання заданих літер або одночасне закреслення одних і підкреслення інших літер у тексті. Наприклад, можна запропонувати завдання: у абзаці тексту (може використовуватися дитяча газета, журнал, книга) закреслити букву а, і одночасно підкреслити букву к.

5.                 Знайти у квадраті „заховані» слова.

С	И	Р	А	В	Т
В	У	Р	О	К	С
К	І	Т	Д	Р	Л
У	А	А	М	А	К
С	О	К	П	Н	О
З	Ш	Н	Е	К	Ч

 

Перед вами аркуш, на якому 11 рядків із хаотично розташованих літер, серед яких знаходяться і літери, що складають слова поняття. Разом вони складають фразу. Ваше завдання: знайти ці слова і підкреслити їх для того, щоб прочитати цю

Літери в хаотичному порядку	Слова-
рапгцлурвтдфюдобрийаивюасотденьрапм	поняттяДобрий день
ілвпаівлаплацейорапділметодрапкдпкпкдп	цей метод
Розвиваєгкрдаопржапррмтюитвдолпркдш	розвиває
Амлвсидіукнгдроаліаплднуконцентраціюь	концентрацію
Лваплфнвашоїьбипбвим борилибю бюим	вашої
іовмблсмбямимовільноїлсапилугкнрдгрщ	мимовільної
іалнкецнекапалмилмрючмидшкжєовєуваг	уваги
Илівгаіжвимоідлвкнщцшнкцнцбудьтебьи	будьте
будьраівлдорпшугнруапшгдрпласкалюарп	Будь ласка
ловрашцугкнрацшщгукнлваиаюяособливо	особливо
Ораепушкещуцуважнідюівгещжкнрлаюич	уважні

 

 

 

 

 

 

 

 

6.                 Уважно розглянь малюнки і знайди відмінності між ними.

Дитина має знайти не менше п’яти - шести відмінностей у кожній парі малюнків.

 

7.                 Хто заховався у лісі? Знайди всіх тварин. Дитина має швидко знайти і назвати на малюнку всіх звірів.

 

 

8.                 На кожному малюнку домалюй те, що забув зобразити художник

 

 

Хто куди їде? Простежте очима ( без допомоги рук) по порядку всі доріжки. Потім розфарбуй їх різними кольорами.

Дитина має «пройти» по доріжках поглядом, а не пальчиком, і визначити шлях кожного казкового персонажа.

 

 

 

2. Знайди 10 - 12 відмінностей між двома малюнками . Дитина має порівняти малюнки і самостійно знайти десять дванадцять відмінностей.

 

 

Корекція та розвиток пам'яті.

1.    Гра «Магазин». Попросити дитину «сходити в магазин» за покупками, для цього необхідно запам'ятати всі предмети, які треба купити. Починати з 2-4 предметів, поступово збільшуючи їх кількість. Можна мінятися ролями, магазини можуть бути універсальними і спеціалізованими.

2.    Постарайся запам’ятати всі намальовані предмети. Закрий книжку і назви малюнки по пам’яті.

 

 

 

 

 

3.    Знайди та обведи знайомі тобі малюнки. Що змінилося в таблиці?

 

 

 

 

 

 

 

4.    Запам’ятай, якого кольору кожен предмет. Закрий верхню частину сторінки і розфарбуй малюнки по пам’яті . Дитина має запам”ятати кольори всіх предметів і правильно розфарбувати малюнки внизу

 

 

5.    Запам’ятай і назви по черзі ряди цифр. Добре, якщо малюк зможе запам’ятати всі цифри в кожному ряду і назвати їх.

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток і корекція мислення

1.  Що переплутав художник? А ти можеш придумати схожі малюнки? Дитина має самостійно помітити на малюнках все, що не відповідає дійсності.

 

Порівняти чим відрізняються і чим схожі дві іграшки чи будь які два предмети. Дитина повинна назвати чим вони відрізняються (як правило досить легко називають 1-3 відмінності) і встановити схожість (більшість дітей без допомоги і навички це завдання виконати не можуть). Наприклад. Чим відрізняються і чим схожі іграшки зайчик і ведмежа? Дитина повинна відповісти, що вони відрізняються кольором, розміром, довжиною і т.п., а схожі тим, що пухнаті, у них є лапи, вуха, очі.

2.  Послухай задачі і дай відповіді на запитання

Сашко і Миколка гралися іграшками. Один хлопчик складав кубики, другий — возив машинку. Сашко кубиками не грався.

Чим грався

Сашко, а чим — Миколка?

 

Оленка й Катруся малювали. Одна дівчинка користувалася фарбами, друга — олівцями. Оленка олівцями не малювала. Чим малювала Оленка, а чим — Катруся

 

Розвиток уяви

1.    Що може вийти з цих малюнків? Дитина має придумати кілька прикладів на кожен випадок, за бажанням вона може домалювати малюнки

2.    Як ти думаєш, який настрій у цих дітей? Як вони виражають свої емоції? ( що роблять?) . Придумай про кожного з них історію.

Дитина має вміти розпізнавати й називати людські емоції та настрій ( здивування, радість, страх, образу, злість, тощо), придумувати різні історії людей і відображати в них своє ставлення до того, що відбувається, давати правильну оцінку вчинкам головних героїв і подіям.

 

 

 

3.    Чи зможеш ти за допомогою кольорових олівців домалювати малюнки й перетворити ці фігури на доброго і злого чарівника? У цьому завданні оцінюються не якісь малюнків, а їх оригінальність, ідеї дитини, вміння підкреслити характерні відмінності в образах чарівників. Це можна зробити, змінивши їм форму губ і брів, розфарбувавши одяг, додавши зірочку на чарівній паличці.

 

 

 

Придумай казки з цими героями Малюк має вміти придумати самостійно казкові історії.

 

 

 

 

Ігри-розминки

1.     Гра «Запам 'ятай рух». Вчитель показує рухи, які складаються із 24 дій. Дитина повинна повторити ці дії в тому порядку, що показав вчитель, а потім у зворотному.

Наприклад:

> Повернути голову вліво - вправо - присісти-встати.

^ Підняти руки вперед - вгору - поставити на пояс - опустити вниз.

^ Присісти - встати - поставити праву ногу вперед на носок - приставити її - поставити ліву ногу вперед на носок приставити її.

2.     Гра «Повітряна кулька» заспокоює, знімає стрес, допомагає позбутися почуття гніву, злості, розслабитися. Дитина, зображуючи повітряну кульку, піднімає руки вгору, глибоко вдихає повітря та затримує дихання. Потім повільно «випускає повітря з кульки» - видихає його. Руки повільно опускаються вниз, голова схиляється на груди, «кулька повністю спускається» (дитина повинна повністю розслабитися).

Повторюється два-три рази.

3.     Гра «Кулак-ребро-долоня» (тест О. Лурія). Вчитель показує три рухи рукою, потім дитина повинна повторити. Наприклад: ударити кулаком по столу, поставити долоню ребром, ударити долонею по столу. Можливі свої варіанти рухів.

4.     Гра «Буває - не буває». Вчитель промовляє речення. Якщо воно правдиве, дитина плеще в долоні, якщо ні - тупотить ногами. Наприклад:«вовк блукає лісом», «вовк сидить на дереві», «кішка гуляє по даху», «собака летить у небі», «дівчинка пестить собаку», «хатина малює дівчинку», «тато менший за сина».

5.     Гра «Не помилися». Вчитель називає частину тіла і одночасно показує її, проте, він може називати одну частину, а показувати іншу. Завдання для учня - показувати лише ту частину тіла, яку називає вчитель. Наприклад: Ніс - вухо - ротніс (показує ліву руку) - праве вухо(показує рот) - і т.д. Можна давати дитині можливість бути ведучою.

6.     Гра    «Назви число». Учитель тримає, у руках 2 м'ячі - великий і маленький (або 2 олівці. 2 кубики різної величини). Кидаючи м'яч, він називає числа, наприклад 4. Якщо м'яч великий, то дитина має додати до цього числа інше, яке вона задумала (наприклад 3), якщо м'яч маленький, то це число треба відняти.

 

 

І все так, головною метою соціально педагогічного супроводу є насамперед формування позитивної думки у таких учнів, сприяння розвитку їхніх індивідуальних рис , самопізнанню, самореалізації та інтеграції в суспільство,включення цих дітей в активне суспільне життя.

Ми повинні дати зрозуміти цим діткам, що вони потрібні, що вони можуть допомагати і приносити користь іншим людям.

Доброта й чуйність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину – в характері наших вихованців