МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти

Про матеріал
В методичному посібнику подано матеріали про впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умови досягнення нової якості технологічної освіти. Методичний посібник рекомендований вчителям трудового навчання тп технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи. Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умови досягнення нової якості технологічної освіти.
Перегляд файлу

Міністерство освіт і науки України

УО Краматорської міської ради

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ММО вчителів трудового навчання та технологій

 Краматорських загальноосвітніх шкіл

ТГ вчителів трудового навчання та технологій м. Краматорська

«Особливості дистанційного навчання з предметів

(трудове навчання і технологій)»

 

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНИЙ БУКЛЕТ

Особливості дистанційного навчання з предметів

(трудове навчання і технологій)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 м. КРАМАТОРСЬК

 

УДК 796.01

 

УКЛАДАЧІ:

Журавльова О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл. Особливості дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій). – Краматорськ, 2023– 84 с.

 

РЕЦЕНЗЕНТ:

Панченко С.П., методист вищої кваліфікаційної категорії відділу STEM та інформаційних технологій Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

В методичному буклеті подано матеріали про особливості дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій).

Методичний буклет рекомендований вчителям трудового навчання тп технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.

Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність застосування особливосткй дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендований до друку засіданням науково-метожичної ради

 (протокол №1  від  16 січня 2023 року)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичний буклет

«Особливості дистанційного навчання з предметів

(трудове навчання і технологій)»

 

 

Розвиток і удосконалення інформаційних технологій призводить до суттєвих змін у характері виробництва та наукових досліджень, передбачає переорієнтацію освіти, побуту, культури, соціальних стосунків тощо. Такі значні перетворення вимагають нового підходу до розбудови національної системи освіти України, впровадження нових інформаційних технологій, наукових досліджень, які пов’язані з інтенсивним розвитком науки і техніки, появою нових професій.

Одним з важливих напрямів удосконалення трудового навчання повинна стати орієнтація на використанням засобів інформаційних технологій Така підготовка повинна відображати потреби ринку праці, бути гнучкою і пристосованою до технічних, економічних, соціальних потреб суспільства та спрямованою на те, щоб допомогти випускникам загальноосвітніх шкіл у професійному самовизначенні, оволодінні методами творчої діяльності в умовах ринкової економіки.

Нові інформаційні технології назавжди увійшли в повсякденне життя і професійну діяльність сучасної людини і стали найважливішим фактором прискорення темпів науково-технічного проґресу. Тому, важливими є педагогічні дослідження, в яких використовуються інформаційні технолгії як засіб удосконалення навчального процесу в загальноосвітній школі.

Трудове навчання учнів ставить особливі вимоги до мислення учнів, яке формує їх психологічну готовність до праці в умовах сучасного виробництва. Засвоєння учнями змісту навчання має здійснюватися не стільки шляхом передачі готових висновків, скільки шляхом самостійної роботи кожного учня. Концепцією середньої загальноосвітньої школи України визначається, що в організації навчального процесу доцільно надавати пріоритет засобам активного навчання й сучасним технологіям.

 

Застосування засобів інформаційних технологій надає величезних можливостей для вдосконалення навчання, для створення умов активізації пізнавальної діяльності учнів у процесі самостійної роботи. Згідно з концепцією інформатизації освіти передбачається застосування ефективних засобів та організаційних форм навчальної роботи з використанням нових інформаційних технологій навчання, забезпечення впровадження їх у традиційні навчальні дисципліни.

В останні роки в Україні інтенсивно досліджують питання запровадження в навчальний план широке застосування інформаційних технологій.

 

Методичний буклет рекомендований вчителям трудового навчання тп технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.

Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність застосування особливосткй дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій).

 

РЕЦЕНЗЕНТ:

Панченко С.П., методист вищої кваліфікаційної категорії відділу STEM та інформаційних технологій Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

 

 

ТВОЧА ГРУПА

«Особливості дистанційного навчання з предметів

(трудове навчання і технологій)»

 

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Особливості дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій)»,   учитель трудового навчання та технологій  першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

 

Історія виникнення технології

Передумовою розвитку дистанційного навчання можна називати саме розвиток технічних засобів навчання, що згодом дали можливість поступово відійти від позиціювання вчителя у якості основної, ключової фігури, яка здійснює організацію навчального процесу. Починаючи з 60-х років ХХ століття науковці дедалі частіше звертались до пошуку ефективних шляхів інтенсифікації навчальної діяльності учня і таким чином акцентували увагу саме на даний вид діяльності у навчальному процесі. Діяльність вчителя (викладання) відходила на другий план і таким чином сформувалося уявлення про його другорядну, допоміжну роль у забезпеченні високий результатів навчання учня. Технологія дистанційного навчання, що почала окреслюватись у 80-х роках ХХ століття, на перших етапах свого запровадження зводилась здебільшого до використання друкованих навчальних матеріалів, що доставлялись поштою учневі.

Наступним кроком у розвитку дистанційного навчання стало використання телебачення і радіо з метою трансляції навчальних програм. Одночасно із цим набули розповсюдження навчальні записи на аудіокасетах, а контакти між учнем та вчителем підтримувались з допомогою поштового сполучення та телефонного зв’язку.

Наступне десятиліття дало людству ряд нових технічних засобів навчання, відкрило нові можливості щодо передачі й презентації інформації. Відеомагнітофони, а згодом DVD-програвачі дали можливість підвищити рівень подання інформації, супутникове телебачення, мережа Інтернет стали потужним засобом трансляції освітніх передач. У цей час в практику дистанційного навчання увійшли інтерактивні навчальні середовища, телеконференції, аудіо-конференції і т.ін.

Саме у 90-х роках ХХ століття відкриваються перші мережеві відкриті університети, а у системі освіти США з’являються національні університети дистанційного навчання, що у значній мірі обумовило вигляд сучасної конфігурації технології дистанційного навчання. У цей час чітко окреслились напрями застосування дистанційної освіти: спеціальності, наукові ступені тощо.

Концептуальні положення

Термін "дистанційне навчання" не має посилань на якусь конкретну технологію, а представляє собою новий спосіб навчання, що дозволяє вийти за вузькі межі навчання в аудиторії. Дистанційне навчання – це практика, що пов’язує викладача, учня, а також засоби взаємодії між учасниками навчального процесу, які знаходяться територіально у різних регіонах.

Дистанційне навчання з перших кроків свого запровадження показало свою перспективність. З допомогою пошти, факсу, електронних засобів передавання інформації воно розширило можливості комунікації між учасниками навчального процесу.

Дистанційне навчання – це систематизоване цілеспрямоване навчання, що здійснюється на певній відстані від викладача.

Представлене визначення охоплює ряд форм навчання – від таких, що засновані на друкованих матеріалах, до відео- конференцій, коли учні можуть безпосередньо контактувати з вчителем.

У межах дистанційного навчання поступово виник і затвердився у вжитку свій власний термінологічний апарат: віртуальний клас, підтримка навчання, навчальний телекомунікаційний проект, зворотний зв'язок, діалогова технологія, телеконференція, телекомунікації. Розглянемо докладніше сутність представлених понять.

Віртуальний клас (група) – це спільнота учнів, взаємодія між якими здійснюється з допомогою комп’ютерних мереж під час виконання ними спільного завдання.

Підтримка навчання – будь-які матеріали, інформація, що надходить від вчителя до учня в інший географічний регіон.

Навчальний телекомунікаційний проект – одна із перспективних форм трансформаційної моделі дистанційного навчання, що базується на спільній діяльності учнів щодо досягнення певної мети.

Зворотний зв'язок у дистанційному навчанні – це узагальнення відповідного кібернетичного поняття – означає рух інформації від педагога до учня на певній відстані на стадії оцінки вчителем досягнень учня.

Діалогова технологія – конфігурація програмного забезпечення, приладдя, а також міжособистісна взаємодія, що забезпечує вільне спілкування.

Телеконференція – засіб обміну повідомленнями з певною кількістю зацікавлених осіб.

Телекомунікації – у загальному сенсі термін об’єднує всі засоби дистанційного передавання інформації (радіо, телебачення, телефон, телеграф, телетайп, телекс, телефакс, комп’ютерні телекомунікації).

Мета та завдання технології

Метою створення та розвитку системи дистанційного навчання є надання широким верствам населення у будь-яких регіонах країни рівних освітніх можливостей, а також можливості підвищувати свій рівень освіти.

З допомогою дистанційного навчання отримати базову або додаткову освіту, що вигідно вирізняє даний спосіб отримання освіти.

До основних завдань дистанційного навчання належать:

  • стимулювання інтелектуальної активності учнів з допомогою визначення цілей вивчення і застосування матеріалу, а також залучення учнів до відбору, обробки матеріалу.
  • розвиток пізнавальної мотивації, що досягається шляхом чіткого визначення цінностей та внутрішніх мотивів, що спонукають до навчання;
  • розвиток здібностей та навичок самонавчання, що досягається шляхом розширення та поглиблення навчальних технологій та прийомів.

Розвиток системи дистанційного навчання орієнтований на такі соціальні групи, як:

  • керівники регіональних органів влади;
  • менеджери різного рівня;
  • молодь, яка не має можливості отримати високоякісні освітні послуги у традиційні системі освіти внаслідок її низької пропускної здатності, необхідності сумісництва з роботою, або внаслідок віддаленості місця проживання учня від освітніх центрів;
  • військовослужбовці, та члени їхніх родин;
  • фахівці конверсійних виробництв;
  • безробітні;
  • фахівці з вищою освітою, які прагнуть отримати другу вищу освіту;
  • студенти, які бажають паралельно отримати другу вищу освіту;
  • особи, які з різних причин не можуть навчатись за традиційними освітніми технологіями.

Зміст технології

Перш ніж описувати технологію дистанційного навчання слід звернутись до традиційних форм організації навчального процесу і оцінити їх переваги і недоліки. Традиційне відвідування студентами навчальних занять при навчанні «на стаціонарі» має перевагою систематичне відвідування ними лекційних практичних та семінарських занять, можливість задавати питання вчителеві у разі виникнення певних труднощів. У той же час таке навчання потребує, щоб навчальний заклад був розташований на незначній відстані від місця проживання студента. У разі навчання на значній відстані від місця проживання студент потребує поселення у гуртожиток.

 

Заочна форма навчання передбачає, що студент отримує навчальний план, навчальну програму, перелік необхідної літератури, питання до заліків та іспитів. Навчання за заочною формою відбувається самостійно, а контакти з викладачем можуть бути лише під час настановчої сесії, іспитів та заліків тощо. Таким чином, студент стає позбавлений можливості спілкування з іншими студентами групи та викладачами як у разі навчання за денною формою.

Дистанційне навчання у певній мірі позбавлене ряду наведених недоліків, оскільки воно передбачає більш тісні контакти між учасниками навчального спілкування упродовж усього терміну навчання, а не лише під час сесії. На відміну від заочної форми навчання у даному випадку студент знає своїх викладачів, постійно контактує з ними (задає питання і оперативно отримує відповіді), а також контактує з іншими студентами групи.

Останнім часом дистанційне навчання все більше почали асоціювати саме з інноваційними технологіями використання комп’ютерів у навчальному процесі. Важливим засобом розвитку саме цього напряму стали комп’ютерні навчальні програми а у перспективі – комп’ютерні телекомунікаційні мережі. Вже зараз багато вчителів користуються таким простим засобом телекомунікації, як електронна пошта, з допомогою якої можна відсилати завдання, розсилати методичні вказівки або електронні навчальні посібники. Використання електронної пошти у навчальному процесі має ряд переваг:

  • вона стимулює та полегшує обмін досвідом викладачів різних предметів;
  • підвищує інтерес учнів до навчальної дисципліни, що вивчається;
  • розширює комунікативну практику студентів, допомагає удосконалювати письмове мовлення;
  • дає можливість використовувати нові методичні прийоми, що спираються на співставленні власних даних учнів із тими, що отримані електронною поштою.

Система дистанційно навчання передбачає:

  • вивчення окремого курсу (навчальної дисципліни), внаслідок чого видається відповідний сертифікат;
  • вивчення програми – навчання з кількох курсів (навчальних дисциплін), що складають цілісний цикл, навчання з якого завершується видачею відповідного сертифікату чи диплому про професійну перепідготовку;
  • повний цикл вищої освіти – вивчення повної кількості курсів, що складають навчальний план з певної спеціальності у відповідності до державного стандарту даної спеціальності. Повний цикл навчання підтверджується видачею відповідного диплому.

Навчальний процес за технологією дистанційного навчання складається з трьох частин: базової, професійної та дипломної. Внаслідок успішного завершення кожної з названих частин студент отримує відповідний документ і лише успішне завершення усіх трьох стає підставою для отримання диплома про вищу освіту державного зразка.

У навчальному процесі використовуються різні засоби подання інформації:

  • навчально-методичні посібники на паперових та електронних носіях;
  • навчальний матеріал на аудіокасетах;
  • навчальний матеріал на відеокасетах;
  • навчальний матеріал на CD-, DVD-ROM.

За кожним студентом закріплюється персональний викладач (тьютор), який здійснює навчально-методичне керівництво на всіх етапах оволодіння студентом навчальним матеріалом. З метою реалізації діалогу між викладачем та студентом, а також забезпечення дистанційного доступу до навчальної інформації використовується: звичайна та електронна пошта, телефон, комп’ютерні мережі.

У перспективі, що почала реалізовуватись вже на сучасному етапі розвитку дистанційного навчання, провідне місце посідатимуть саме комп’ютерні телекомунікаційні мережі, оскільки вони мають ряд вагомих переваг:

  • спілкування багатьох із багатьма;
  • спілкування, що не обмежується географічними відстанями;
  • спілкування, що не обмежується часовими межами;
  • спілкування на основі тексту, а не мовлення.

Особливо перспективними формами телекомунікаційного навчання є:

        урок в режимі on-line;

        змішаний режим – комп’ютерні телекомунікації та безпосереднє спілкування вчитель-учень;

        доповнення до існуючих навчальних курсів та предметів.

Практика організації дистанційного навчання показує, що телекомунікаційне середовище спілкування передбачає створення нових методів, оскільки учні виступають не просто пасивними споживачами інформації, а у процесі навчання вони створюють власне розуміння предметного змісту навчання. на заміну звичайної моделі навчання приходить нова, що базується на наступних положеннях:

  • у центрі навчального процесу – учень;
  • в основі навчальної діяльності – співробітництво;
  • учні грають провідну роль у навчанні;
  • сутність технології полягає у розвитку здібностей до самоосвіти.

Суттєвою перевагою дистанційного навчання у порівнянні із навчанням за денною формою чи заочною є повний запис (протокол) усіх матеріалів, що створюються у процесі навчання. такі матеріали є цінними з багатьох причин:

1. Пояснення методиста, що даються студентові, є доступними для усіх членів групи і зберігаються у спеціальній базі відповідей. Це також дає можливість виявити серед них ті, що є найбільш типовими і у такий спосіб удосконалити курс.

2. Студенти отримують повну та точну інформацію для аналізу та усвідомлення замість власноруч створеного конспекту під час звичайних лекційних занять.

3. Протокол дозволяє оцінити активність студента чи групи.

Таким чином, комп’ютерні телекомунікаційні мережі мають перспективи для свого розвитку. Враховуючи зазначені переваги можна робити висновки про подальші темпи розповсюдження технології дистанційного навчання. У той же час неможна говорити про дану технологію як про таку, що з часом замінить традиційні форми та методи організації навчального процесу. Річ у тім, що не з усіх спеціальностей можна реалізувати дану технологію. У першу чергу виключенням стають ряд професій, що передбачають ґрунтовну практичну підготовку із відвідуванням спеціалізованих баз практики (медичні працівники, вчителі тощо).

Вимоги до особистості вчителя

Фахівці стверджують, що у зв’язку із введенням дистанційного навчання суттєво змінилася сфера професійних обов’язків та вимог до кваліфікації та рівня підготовки вчителя. До обов’язків педагога в умовах даної технології належать:

  1. створення контексту, що передбачає відкрите обговорення, затвердження правил, затвердження порядку денного;
  2. проведення обговорення, що включає в собі: висловлювання оцінок, схвалення; підказування;
  3. організацію перехресного обговорення.

Результатом правильно організованої діяльності викладача має стати створення такої атмосфери, що сприяє процесу навчання.

Особливою вимогою є спеціальна психологічна підготовка вчителя. Вона передбачає, що у разі виникнення сумнівів у студента щодо участі у відкритому обговоренні, вчитель має дистанційно переконати його у доцільності взяти участь у діалозі.

Окремі студенти з певних причин не звикли сприймати інформацію на екрані комп’ютера, а тому виводять її на принтер. Якщо обсяги інформації виявляються занадто великими, це призводить до втрати часу.

Також слід більше уваги звертати на стимулюванні учнів до активно самостійної діяльності, що потребує систематичної підтримки, позитивно оцінки тощо. Зрозуміло, що такі обов’язки потребують додаткової психологічної підготовки особливо у разі навчання заочно (дистанційно) з допомогою телекомунікацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ТВОЧА ГРУПА

«Особливості дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій)»

 

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Особливості дистанційного навчання з предметів (трудове навчання і технологій)»,   учитель трудового навчання та технологій  першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

 

Засоби та інструментарій дистанційного навчання

Критерії вибору засобів організації дистанційного навчання

Для забезпечення дистанційного навчання учнів учитель/ка може створювати власні веб-ресурси або використовувати інші веб-ресурси на свій вибір. При цьому обов'язково надати учням рекомендації щодо використання ресурсів, послідовності виконання завдань, особливостей контролю тощо. Щоб привчати дітей до академічної доброчесності, важливо завжди давати коректні посилання на джерела використаної інформації.

Найголовнішим критерієм вибору інструментів для організації дистанційного навчання має бути відповідність поставленим методичним цілям, тобто те, наскільки певний сервіс чи ресурс уможливлює досягнення очікуваних результатів навчання в дистанційному форматі.

При цьому бажано також урахувати універсальність цих інструментів, щоб скоротити кількість різних платформ, які використовуються для навчання.

Порівнюючи кілька інструментів, варто враховувати зрозумілість інтерфейсу як для вчительства, так і для учнівства. Перевагу краще надати україномовним ресурсам або таким, що мають інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. Водночас важливо врахувати можливі особливі потреби учнів та засади універсальної доступності програмних засобів. В умовах, коли навчання відбувається за допомогою персональних пристроїв, слід зважати на розмаїття цих пристроїв та обирати ресурси, які максимально підходять для різних платформ (персональні комп'ютери, планшети, мобільні пристрої Apple, Android тощо).

Важливим моментом є необхідність реєстрації учнів на веб-ресурсі, адже слід пам’ятати про інформаційну безпеку та мінімізувати кількість платформ, на яких ми пропонуємо реєструватись учням та педагогам. Потрібно уважно ознайомлюватись із правилами використання платформ і, наскільки можливо, мінімізувати обсяг персональних даних, які фіксуються на них.

Основні форми онлайн-комунікації

Відеоконференція — це конференція в режимі реального часу онлайн. Вона проводиться у визначений день і час. Відеоконференція — один із сучасних способів зв’язку, що дозволяє проводити заняття у «віддалених класах», коли учні і вчитель/ка перебувають на відстані. Отже, обговорення й ухвалення рішень, дискусії, захист проектів відбуваються в режимі реального часу. Учитель/ка й учні можуть бачити одне одного, учитель/ка має можливість супроводжувати лекцію наочним матеріалом.

Форум — найпоширеніша форма спілкування вчителя/вчительки й учнів у дистанційному навчанні. Кожний форум присвячений певній проблемі або темі. Модератор/ка форуму реалізує обговорення, стимулюючи питаннями, повідомленнями, новою цікавою інформацією. Програмне забезпечення форумів дозволяє приєднати різні файли певного розміру. Кілька форумів можна об’єднати в один великий. Наприклад, під час роботи малої групи учнів над проектом створюються форуми для кожної окремої групи з метою спілкуватися під час дослідження щодо поставленого для групи завдання, потім — обговорити загальну проблему проекту спільно, з залученням усіх учасників освітнього процесу (веб-конференція).

Чат — спілкування користувачів мережі в режимі реального часу, засіб оперативної комунікації людей через інтернет. Є кілька різновидів чатів: текстовий, голосовий, аудіо-, відеочат. Найбільш поширений — текстовий чат. Голосовий чат дозволяє спілкуватися за допомогою голосу, що під час вивчення іноземної мови в дистанційній формі є важливим моментом. З освітньою метою у разі необхідності можна організувати спілкування в чатах з носіями мови. Це реальна можливість мовної практики, яка проводиться в рамках запропонованої для дискусії проблеми, сумісної проектної діяльності, обміну інформацією.

Блог — це форма спілкування, яка нагадує форум, де право на публікацію належить одній особі чи групі людей. Автор (учитель/ка, один учень/учениця чи їх група) розміщує на сайті свого мережевого щоденника (блогу) допис (твір, есе) і надає можливість іншим учням прочитати й прокоментувати розміщений матеріал. В учнів з’являється можливість обговорити й оцінити якість публікації, зокрема й іноземною мовою, що сприяє розвиткові мовленнєвих навичок.

Електронна пошта — це стандартний сервіс інтернету, що забезпечує передавання повідомлень як у формі звичайних текстів, так і в інших формах (графічній, звуковій, відео) у відкритому чи зашифрованому вигляді. У системі освіти електронна пошта використовується для організації спілкування викладача/викладачки й учня/учениці, а також учнів між собою.

Анкетування — для поточного контролю в ході дистанційного навчання зручно використовувати різноманітні анкети. Анкета є достатньо гнучким інструментом, оскільки питання можна ставити безліччю різних способів. У дистанційному навчанні після засвоєння кожної теми можна використовувати анкети, в яких учень/учениця може зробити самооцінку результатів навчання за такими показниками: зрозумів/зрозуміла, можу розв’язати самостійно; зрозумів/зрозуміла, можу розв’язати з підказкою; не зрозумів/не зрозуміла, не можу розв’язати.

Соціальні мережі, служби обміну миттєвими повідомленнями та мобільні застосунки на кшталт Viber дозволяють створювати закриті групи, спільноти, чати, вести обговорення тем, завдань, проблем, інформації.

Поширені веб-ресурси для дистанційного навчання

Платформа Moodle (https://moodle.org/) — безкоштовна відкрита система управління дистанційним навчанням. Дозволяє використовувати широкий набір інструментів для освітньої взаємодії вчителя/вчительки, учнів та адміністрації закладу освіти. Зокрема, надає можливість подавати навчальний матеріал у різних форматах (текст, презентація, відеоматеріал, веб-сторінка; урок як сукупність веб-сторінок з можливим проміжним виконанням тестових завдань); здійснювати тестування та опитування школярів з використанням питань закритого (множинний вибір правильної відповіді та зіставлення) і відкритого типів; учні можуть виконувати завдання з можливістю пересилати відповідні файли. Крім того, система має широкий спектр інструментів моніторингу навчальної діяльності учнів, наприклад: щодо загального часу роботи учня/учениці з конкретним навчальним предметом, відповідними темами або складниками навчального матеріалу, загальної успішності учня/учениці або класу в процесі виконання тестових завдань тощо.

Moodle має у своєму інструментарії:

  •             форми здавання завдань;
  •             дискусійні форуми;
  •             завантаження файлів;
  •             журнал оцінювання;
  •             обмін повідомленнями;
  •             календар подій;
  •             новини та анонси;
  •             онлайн-тестування;
  •             Вікі-ресурси.

Платформа Google Classroom (https://classroom.google.com) — це сервіс, що пов’язує Google Docs, Google Drive і Gmail, дозволяє організувати онлайн-навчання, використовуючи відео-, текстову та графічну інформацію. Учитель/ка має змогу проводити тестування, контролювати, систематизувати, оцінювати діяльність, переглядати результати виконання вправ, застосовувати різні форми оцінювання, коментувати й організовувати ефективне спілкування з учнями в режимі реального часу. Основним елементом Google Classroom є групи. Функціонально групи нагадують структурою форуми, оскільки вони дозволяють користувачам легко відправляти повідомлення іншим користувачам. Завдяки сервісу для спілкування Hangouts учні та вчитель/ка мають змогу вести онлайн-бесіди в режимі реального часу з комп’ютера або мобільного пристрою, учасники/учасниці команди можуть показувати свої екрани, дивитись і працювати разом над усім. Така трансляція автоматично публікуватиметься на YouTube-каналі. Також платформа дозволяє за допомогою Google-форм збирати відповіді учнів і потім проводити автоматичне оцінювання результатів тестування.

Zoom (zoom.us/download) — сервіс для проведення відеоконференцій та онлайн-зустрічей. Для цього потрібно створити обліковий запис. Безкоштовна версія програми дозволяє проводити відеоконференцію тривалістю 40 хвилин, однак на період пандемії сервіс зняв це обмеження.

Zoom підходить для індивідуальних та групових занять. Користувачі можуть використовувати додаток як на комп’ютері, так і на планшеті чи смартфоні. До відеоконференції може підключитися будь-який(а) користувач/ка за посиланням або ідентифікатором конференції. Заняття можна запланувати заздалегідь, а також зробити посилання для постійних зустрічей у певний час. У платформу вбудована інтерактивна дошка, яку можна демонструвати учням. Крім того, є можливість легко й швидко перемикатися з демонстрації екрана на інтерактивну дошку.

Завантажити програму можна на офіційному сайті Zoom. Платформа доступна для операційних систем Windows, MacOS, Android та iOS і має плагін, який дозволяє використовувати Zoom прямо в браузерах Google Chrome та Mozilla Firefox.

Під час карантину на сервіс Zoom були нарікання через низький рівень безпеки й захищеності, випадки підключення до конференцій сторонніх осіб. Для уникнення цього рекомендуємо дозволяти приєднання лише зареєстрованим користувачам, користуватися налаштуванням “кімната очікування” (тоді організатор конференції підтверджує кожного учасника для приєднання), не розміщувати посилання на zoom-конференції на загальнодоступних ресурсах. Дізнатися більше можна тут: https://blog.zoom.us/wordpress/ru/2020/03/20/Как-избежать-подключения-незваных-го/

Відеоконференції можна проводити також за допомогою Microsoft Teams, Google Meet, Skype тощо

ClassDojo (https://www.classdojo.com/uk-ua/signup/) — простий інструмент для оцінювання роботи класу в режимі реального часу. Тут створена комфортна система заохочення з різними ролями та рівнями доступу. У ClassDojo реєструється вчитель/ка й реєструє учнів свого класу. Персональний код для доступу до власного профілю висилається учням; батьки також отримують доступ до профілю дитини. Є можливість спілкування учнів на сторінці класу: після того як учитель/ка створив(ла) пост, школярі можуть його коментувати. Кожен учень/учениця отримує аватарку у вигляді монстрика. Завдання монстрика — збирати бали за завдання. За кожне завдання вчитель/ка присвоює учням певну кількість балів. Батьки можуть спостерігати успішність учнів з окремих предметів, а також бачити поступ у соціальних та м’яких навичках дитини.

Classtime (https://www.classtime.com/uk/) — платформа для створення інтерактивних навчальних додатків, яка дозволяє вести аналітику навчального процесу і реалізовувати стратегії індивідуального підходу. Є бібліотека ресурсів, а також можливість створювати запитання. Принцип роботи такий: учитель/ка розробляє інтерактивний навчальний матеріал з певної теми (можна використовувати матеріали з бібліотеки), учні отримують доступ до навчального матеріалу і розпочинають роботу, вчитель/ка у режимі реального часу відслідковує прогрес кожного учня/учениці.

Специфіка дистанційного навчання, що базується на телекомунікаційних технологіях, інтернет-ресурсах і послугах, впливає на способи відбору і структуризації місту, способи реалізації тих чи інших методів і організаційних форм навчання, що суттєво впливає на функціонування всієї системи.

LearningApps.org (LearningApps.org) — онлайн-сервіс, який дозволяє створювати інтерактивні вправи. їх можна використовувати в роботі з інтерактивною дошкою або як індивідуальні вправи для учнів. Дозволяє створювати вправи різних типів на різні теми. Цей сервіс є додатком Web 2.0 для підтримки освітніх процесів. Конструктор LearningApps. org призначений для розробки, зберігання та використання інтерактивних завдань з різних предметів. Тут можна створювати вправи для використання з інтерактивною дошкою.

Щоб дізнатись більше про популярні сервіси з організації дистанційного навчання та практичні поради щодо їхнього використання, натисніть тут:

Створення комунікативного простору

Дистанційне навчання передбачає кілька типів взаємодій з різними цілями:

  •             оперативне інформування;
  •             повідомлення нового матеріалу;
  •             уточнювальні запитання;
  •             коментарі до виконаних робіт тощо.

Важливо створити таку комунікаційну структуру, яка була б гнучкою (кожен педагог має власний простір для викладання необхідних матеріалів, забезпечення взаємодій та відгуків учням) і багатогранною (учням не потрібно реєструватись у різнопланових системах, доступ відбувається з єдиного ресурсу чи порталу).

Розгляньмо два основні завдання, які мають вирішуватись комунікаційними системами:

1. Налагодження первинної комунікації між учнями, батьками та вчителями, оперативне інформування щодо динамічних змін, оголошення від адміністрації закладу освіти. Це оптимально здійснювати через служби миттєвих повідомлень, соціальні мережі (закриті групи чи спільноти класів). Для таких цілей можливе також використання сайту закладу освіти (для повідомлень, що можуть бути публічними, і для всіх повідомлень, якщо на сайті є обмежений доступ лише для учнів та батьків).

2. Створення простору для організації дистанційного навчання. Простір для організації дистанційного навчання має забезпечувати такі функції:

  • проведення онлайн-уроків;
  • доступ до різноманітних електронних навчальних матеріалів;
  • отримання робіт учнів (тести чи виконані практичні завдання в зошитах);
  • оцінювання та зворотний зв’язок щодо виконаних робіт; можливість поставити питання та отримати відповідь поза межами онлайн-уроку.

Оптимальною видається організація віртуальних просторів як своєрідних точок входу для учнів певного класу (“класних кімнат”), звідки посилання ведуть до індивідуальних учительських кабінетів, де відбувається безпосередня навчальна взаємодія. Залежно від розміру класу, кількості класів, інших особливостей організації освітнього процесу в закладі, можна обмежитись цими “класними кімнатами”, не виокремлюючи окремих ресурсів за предметами навчання.

Таку структуру можна реалізовувати різними технічними інструментами, наприклад Padlet, Google Classroom, Moodle тощо.

Приклади реалізації комунікаційної

 структури за допомогою різних сервісів

Padlet.com — це віртуальна дошка, на якій можна розміщувати окремі плитки-дописи з текстовою інформацією, гіперпосиланнями, зображеннями, прикріплювати файли, аудіо-, відеозаписи. Можна ввімкнути режим коментування, у якому учні зможуть навіть додавати виконані роботи. Варто зазначити, що така організація взаємодії може бути доцільною в межах уроків одного класу або кількох класів на нетривалий період, оскільки доступний простір швидко захаращується. Крім того, у безкоштовному обліковому записі доступні лише три віртуальні дошки. Водночас, це може бути зручною точкою для інформування та оперативних оголошень.

 

Google Classroom — це один із сервісів Google, призначений для створення віртуальних класів. Зауважимо, що, відповідно до умов ліцензійних угод, не можна використовувати персональні облікові записи вчителів та учнів, якщо заняття організовуються в закладі освіти (такого обмеження немає на позакласні діяльності, гуртки та інші види неформальної та інформальної освіти).

Щоб подивитись покрокову інструкцію з роботи в Google Classroom, натисніть тут:

Для дистанційних занять у закладі формальної освіти потрібно заздалегідь подбати про розгортання G Suite for Education (https://gsuite.google.com/intl/uk/) — безкоштовної платформи з корпоративними обліковими записами для всіх учасників освітнього процесу.

Щоб дізнатися більше про умови та етапи розгортання платформи G Suite for Education в закладі освіти, натисніть тут

Moodle — повнофункціональна система організації дистанційного навчання та створення електронних курсів. Ця система потребує встановлення на сервер, обов’язкового адміністрування на рівні закладу освіти. Перевагою є те, що розроблені курси можуть повторно використовуватись, у тому числі й для різних груп учнів.

Додаткові сервіси та ресурси можуть урізноманітнити навчальний процес та надати учням можливості для інтерактивного опанування матеріалу.

ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Відео

В інтернеті доступні досить багато відеороликів, які розкривають теми шкільної програми, зокрема канал Міністерства освіти України https://www.youtube.com/c/MONUKRAINE, курси платформ Prometheus https://prometheus.org.ua/, EdEra https://www.ed-era.com/ та інші джерела.

Щоб дізнатися про більше джерел навчального онлайн-контенту, натисніть тут

На YouTube у межах проекту МОН “Всеукраїнська школа онлайн” розміщуються уроки для учнів 1-11 класів. Для початкової школи транслюються уроки з чотирьох предметів: української мови, математики, науки та мистецтва, а для 5-11 класів — з одинадцяти предметів: української мови, української літератури, історії України, всесвітньої історії, англійської мови, фізики, алгебри, геометрії, географії, хімії, біології. Передбачається, що буде підготовлено та оприлюднено відео з усіх тем, що мали викладатися в школі впродовж карантину з 12 березня 2020 року до кінця 2019/2020 навчального року. До кінця травня 2020 року уроки транслюються з 10 години ранку (від понеділка до п’ятниці) для 5-11 класів та з 9 години ранку (у вівторок та четвер) для 1-4 класів. Усі вже оприлюднені уроки зберігаються на каналі, тому їх можна використовувати в будь-який час, якщо необхідно. Також для зручності кожен клас має окремий список відтворення, де вчитель може знайти потрібний йому урок. Уся інформація про проект, а також корисні посилання збираються та оновлюються в окремому розділі на сайті МОН “Всеукраїнська школа онлайн” за посиланням: https://mon.gov.ua/ua/tag/vseukrayinska-shkola-onlajn.

Щоб подивитись усі уроки “Всеукраїнської школи онлайн” на офіційному YouTube-каналі МОН:

https://uahistory.co/lesson/organization-remote-teaching-at-school-methodical-recommendations/organization-remote-teaching-at-school-methodical-recommendations.files/image012.jpg

Зазвичай ці відео досить високої якості, тож варто давати посилання на них або на їх фрагменти. Проте іноді вчителю/вчительці потрібно викласти певний матеріал авторським способом, дати докладніші пояснення чи підкреслити важливі аналогії, актуальні для конкретної групи учнів. У таких випадках варто записати власний відеоролик і надати до нього доступ через мережу YouTube, Vimeo чи аналогічні.

Досить поширеним варіантом навчального відео є скрінкаст, тобто зйомка екрана комп’ютера, на якому відбувається демонстрація презентації з голосовим супроводом та коментарями вчителя/вчительки. Зазвичай за рахунок відсутності зворотного зв’язку та необхідності вирішувати організаційні моменти скрінкаст теоретичної частини уроку триває не більш ніж 15 хвилин.

Для учнів відеоурок є дуже зручним ресурсом, який може компенсувати (принаймні частково) відсутність під час онлайнового заняття. Є можливість повернутись до незрозумілих моментів та переглянути пояснення кілька разів, повільніше, з паузами, відповідно до власного стилю навчання. Можна використати ці ролики на етапі підготовки до тестування чи навіть після завершення курсу для актуалізації матеріалу згодом. Після завершення дистанційного навчання ці ж матеріали можна буде використати для реалізації «перевернутого класу».

Проте просто наявність відеоролика, і завдання його переглянути не більш інформативні, ніж наявність підручника і вказівка “прочитати параграф”. Важливо сформулювати чітке завдання: що саме має зробити учень/учениця під час та після перегляду відео. Існують платформи, на яких можна налаштувати питання так, щоб переривати перегляд відео і блокувати перехід до наступної частини без відповіді на поставлене питання. Можна включати у відео текстові блоки на паузах для того, щоб звернути увагу глядача на певні моменти у відео. І нарешті, можна розробити форму опитування, яку потрібно заповнити після перегляду відеозаняття. Цифровими інструментами роботи з відео є, наприклад, сервіс https://screencast-o-matic.com/ для запису скрінкастів, https://edpuzzle.com/ для створення інтерактивних відео з запитаннями, вбудованими в хід ролика, https://www.youtube.com/ для розміщення власних роликів та надання до них доступу через інтернет.

Онлайн-дошки

Під час звичайного уроку в класі вчителі часто користуються таким базовим інструментом навчання, як класна дошка. Онлайновий аналог шкільної дошки дозволяє забезпечити практично такий же функціонал, навіть більший.

Так, на дошці можна розмістити попередньо підготовлені матеріали (тексти, зображення, відео, аудіо), робити записи шляхом друкування тексту або створення малюнків. Крім того, зазвичай у сервісах онлайн-дошок є можливість використовувати додаткові інструменти побудови рівних фігур, готові шаблони організаційних діаграм (карти понять, мозковий штурм, алгоритм тощо). З дошкою можна організувати спільну роботу, зокрема під час синхронного онлайн-заняття. Учні можуть робити записи на дошці одночасно або по черзі. Перевагою онлайн-дошки є те, що всі записи можна зберегти і надати для відсутніх на занятті.

Прикладами цифрових сервісів онлайн-дошок є https://jamboard.google.com/ та https://miro.com/app/

Тести

Тести з автоматичною перевіркою дозволяють організувати швидке оцінювання рівня опанування навчального матеріалу учнями. Зазвичай тестові системи надають можливість створювати запитання різних типів (множинний вибір, текстова або числова відповідь, упорядкування, встановлення відповідності тощо). Часто є доступними бібліотеки готових запитань, які можна додати до власних сесій тестування, змінюючи їх у разі потреби.

Більшість сервісів передбачають можливість формування запитань, іноді з варіантами відповідей, з використанням зображень, аудіо- та відеофрагментів. Таким чином можна формувати цілу траєкторію опанування певної теми.

Серед типових налаштувань онлайн-тестів варто відзначити можливість перемішувати запитання та варіанти відповідей у них, встановлювати часові обмеження (час на спробу, час відкриття тесту для виконання), обмежувати кількість спроб, а також спосіб або час повідомлення результатів тестування. Якщо тестування застосовується з навчальною метою, то можна послабити строгість цих параметрів. Якщо ж тестування є контрольним, то має сенс застосувати жорсткіші обмеження і нагадати учням про важливість дотримання норм академічної доброчесності.

Слід урахувати, що автоматизована перевірка, хоч і значно спрощує рутинну роботу вчителя, часом є недостатньою для достовірної діагностики успішності опанування теми. Тому доцільно доповнювати тестові завдання практичними роботами. Учитель/ка може надавати зворотний зв’язок за результатами тестування індивідуально або враховувати динаміку відповідей учнів у плануванні подальших занять.

Онлайн-тести можна створювати в Google-формах, а також на спеціалізованих платформах, наприклад https://www.classtime.com/uk/

Практика та інструменти формувального оцінювання

На противагу тестам з автоматизованою перевіркою та оцінюванням відповідей учнів, існує інша категорія освітніх програмних засобів, які спрямовані радше на формувальне оцінювання та відпрацювання практичних навичок, а не на виставлення оцінок. Зазвичай у таких системах учень/учениця має можливість виконати завдання, перевірити правильність, повернутись до опрацювання матеріалу і знову спробувати виконати завдання. Учитель/ка може отримувати або не отримувати дані про ці спроби.

Завдання, які пропонуються учням, можуть мати вигляд тестових (множинний вибір, установлення відповідності, впорядкування, позначення ділянки на зображенні тощо) або ігрових(пройти лабіринтом, відповідаючи на запитання, розв’язати кросворд, відгадати слово за буквами, скласти пазл тощо).

Такі сервіси не стільки оцінюють правильність відповіді з першої спроби, скільки допомагають учневі/учениці з’ясувати власні прогалини та зосередитись на корекції. Подібні вправи можна пропонувати для закріплення певних навичок, а також вибірково — для учнів, які потребують додаткової практики.

Однією з найдоступніших платформ для створення практичних вправ є https://learningapps.org/, а для надання формувального зворотного зв’язку існує спеціалізований сервіс https://goformative.com/

Цікаві можливості розробляти різноманітні інтерактивні вправи на основі флеш-карток надають сайти https://www.studystack.com/ та https://quizlet.com/

Якщо вчитель/ка та учні практикують використання робочих зошитів, роботу з ними можна перенести в онлайновий режим через сервіси https://www.liveworksheets.com/, https://wizer.me/ чи аналогічні.

Інтерактивні сервіси миттєвого опитування

Проведення онлайн-уроку не повинне обмежуватись лекційним викладом матеріалу. Під час звичайних уроків педагоги застосовують різні методи інтерактивної роботи, зокрема такі, що передбачають висловлення учнями власної позиції, роботу в малих групах тощо. За допомогою цифрових інструментів можна організувати швидкі опитування, причому як задля з’ясування рівня оволодіння певною темою, так і для “заміру” ставлення учнів до певного питання.

Такі опитування відбуваються в режимі реального часу і допомагають урізноманітнити онлайн-уроки. Зазвичай подібні сервіси передбачають, що вчитель/ка попередньо готує перелік запитань, які надає учням під час заняття. Учень/учениця має обрати або записати відповідь, а вчитель/ка, отримавши узагальнені результати опитування класу, — продемонструвати їх і використати для побудови подальшого ходу заняття.

Відповіді учнів можуть відображатись різними способами: рейтингом, хмаркою слів, рухомим рядком, діаграмами, графіками, списком, кластерами тощо. Зазвичай учням подобається те, що їхні відповіді одразу відображаються на спільному екрані, вони можуть побачити власний внесок у загальний підсумок. Такі сервіси можна використовувати для формувального оцінювання, за якогоучень/учениця не стільки отримує оцінку за відповідь, скільки зворотний зв’язок щодо того, наскільки ця відповідь є правильною. Так, на спільному слайді з результатами не видно імен окремих учнів, але видно загальну тенденцію, тож кожен учасник/учасниця може оцінити власну відповідь, не привертаючи уваги інших до можливих помилок.

Популярними сервісами миттєвих опитувань є https://kahoot.com/, https://www.mentimeter.com/, https://www.polleverywhere.com/

Цифрова творчість учнів

Існує цілий спектр цифрових інструментів, які дозволяють створювати інформаційні продукти для підтримки навчального процесу. Вони ж можуть бути використані учнями для того, щоб продемонструвати опанування певної теми з навчального матеріалу.

Зокрема, практично будь-який мобільний телефон надає можливість записувати відео, яке в деяких випадках може замінити письмове завдання і не гірше продемонструвати набуття певних компетентностей. Існують спеціалізовані платформи обміну відеороликами, на яких учні можуть завантажувати свої відеовідповіді, коментувати їх, дискутувати (наприклад https://info.flipgrid.com/)

Окрім відеороликів, об'єктами цифрової творчості учнів можуть бути:

  •             карти понять (https://www.mindmeister.com/);
  •             комікси (https://www.storyboardthat.com/);
  •             блоги (https://www.blogger.com/);
  •             програми (https://scratch.mit.edu/);
  •             інфографіка (https://www.canva.com/);
  •             анотовані зображення (https://www.thinglink.com/);
  •             флеш-картки, власні тести тощо.

Цікавим може бути завдання створити уявну сторінку в соціальній мережі для персонажа книги (так званий фейкбук https://www.classtools.net/FB/home-page) або переказати сюжет історії, використовуючи емотикони.

Що робити, коли використання цифрових та онлайн-технологій неможливе? Відповідь очевидна — використовувати завдання з підручників і робочих зошитів, якщо дитина через певні обставини не може користуватися комп'ютером і виходити в інтернет. В офіційному роз'ясненні для вчителів від міністерства освіти Естонії зазначено: “Ручку, папір, книги ніхто не скасовував, навіть за умов дистанційного навчання”. Але в такому випадку вчителям варто давати дітям більше творчих завдань, пов'язаних з малюванням, ручною працею з доступних матеріалів та з творчим опрацюванням текстів книжок, не обмежуючись лише підручниками.

Використання інформаційних технологій в процесі здобуття знань

Процес інформатизації суспільства, безперечно, зумовлює й інформатизацію освіти: ця сфера забезпечується теорією і практикою розробки та використання нових інформаційних технологій, орієнтованих на реалізацію психологопедагогічної мети навчання і виховання. Змінюються цілі і завдання освітньої галузі в інформаційному просторі, особистісно орієнтована система навчання поступово приходить на зміну традиційній, інноваційні методи конкурують з класичними, набуває актуальності технологічний підхід у навчанні. Серед педагогічних технологій (формування творчого учня, дослідницька, проектна тощо) інформаційні технології, до складу яких входять комп'ютерні (зокрема, мультимедійні), посідають особливе місце в сучасній системі освіти.

У перших тлумаченнях поняття «педагогічна технологія» йшлося насамперед про застосування у навчанні технічних засобів (ТЗН) та засобів програмованого навчання.

Для шкіл США 30-ті роки минулого століття позначені активним запровадженням перших програм аудіовізуального навчання, широким використанням ТЗН: магнітофонів, програвачів, проекторів і телевізорів, що об'єднуються поняттям «аудіовізуальні засоби». Згодом виникає програмоване навчання з використанням цих засобів. 70-ті роки розширили спектр використання ТЗН: відеомагнітофон, карусельний кадропроектор, поліекран, електронна дошка, синхронізатори звуку і зображення тощо стали «технічними помічниками» педагогів і учнів у навчальному процесі. Створення першого персонального комп'ютера у 1976 році відкрило нові можливості для розвитку освітніх технологій. Згідно з «Глосарієм термінів за технологічною освітою», педагогічна технологія — «це систематичний метод планування, застосування й оцінювання всього процесу навчання й засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для найефективнішої форми освіти».

В Україні розробка комп'ютерних технологій навчання розпочалася лише в середині 70-х років минулого століття і розвивалася переважно у вищій школі. 1985 року прийнята урядова постанова «Про заходи щодо забезпечення комп'ютерної грамотності учнів середніх навчальних закладів і широкого впровадження електронно-обчислювальної техніки в навчальний процес», яка засвідчила появу нових інформаційних технологій (НІТ) навчання в масовій школі. Нові інформаційні технології - це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі й подання інформації за допомогою комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій.

На сучасному етапі комп'ютер органічно увійшов у наше життя як джерело текстової, анімаційної, аудіовізуальної та інших видів інформації, як помічник в роботі, засіб спілкування і розваг, дав можливість моделювати віртуальну реальність, відкрив цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навичок, реалізації принципово нових форм і методів навчання. Бурхливий розвиток засобів інформатизації, поява нових технологій одержання, передачі, обробки і збереження інформації відкривають необмежені можливості для застосування комп'ютерів у навчальному процесі.

Якщо кілька років тому на теренах української шкільної освіти мультимедійні технології сприймалися як віяння моди, то сьогодні вони широко впроваджуються у навчальний процес багатьма освітніми закладами, забезпечують учнів і викладачів принципово новими можливостями роботи з довідковою інформацією.

Термінологія інформаційних технологій навчання і відповідні поняття ще не усталилися. Це повною мірою стосується і визначення поняття «мультимедійні технології».

 

Технологія (з грецького «знання про майстерність») у сфері освіти — це комплекс, що складається із запланованих результатів, засобів оцінки для корекції та вибору оптимальних методів, прийомів навчання, оптимальних для даної, конкретної ситуації, набору моделей навчання, розроблених учи­телем на цій основі.

Мультимедіа (від англійських слів -  багато, середовище) — поєднання спеціальних апаратних засобів і програмного забезпечення, що дає змогу на якісно новому рівні сприймати, переробляти і надавати різноманітну інформацію: текстову, графічну, звукову, анімаційну, телевізійну тощо.

Отже, мультимедійні технології - сукупність методів, прийомів і програмно-педагогічних засобів для реалізації навчально-виховної мети предмета, вирішення окремих дидактичних та виховних завдань. Це така модель навчання, в якій запланований результат передбачає реалізацію визначеної мети навчально-методичного комплексу з використанням аудіовізуальних засобів та програмного забезпечення.

До засобів мультимедіа відносять традиційні ТЗН (телевізор, кодоскоп, фільмоскоп, магнітофон, програвач, радіо тощо) та сучасні аудіовізуальні засоби (комп'ютер, проектор, екран, відеомагнітофон, музичний центр, відеокамера, документ-камера, інтерактивна дошка та інші). Звернемо увагу на те, що й носії інформації дещо осучаснилися - від класичних грамплатівок, фотографій, ілюстрацій, репродукцій та, звісно, літературних джерел (книг, журналів, газет) тощо - до популярних сьогодні різноманітних касет, дискет, дисків і т. ін.

Програмно-педагогічні засоби - сукупність комп'ютерних програм навчального призначення. До них належать і мультимедійні програми.

Технології мультимедіа не тільки перетворили комп'ютер на повноцінного співрозмовника, а й дали учням можливість, не залишаючи навчального класу (домівки), «бути присутніми на лекціях видатних науковців і педагогів, стати свідками історичних подій минулого і сучасного, відвідати найвизначніші музеї і культурні центри світу, найвіддаленіші з географічного погляду куточки Землі», — стверджують автори навчально-методичного посібника «Освітні технології».

Мультимедійні технології, як і будь-яка педагогічна технологія, мають відповідати основним критеріям технологічності:

         системності (наявність логіки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність);

         керованості (можливість діагностики досягнення цілей, планування процесу навчання);

         ефективності (технологія має обиратись відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання);

         відтворюваності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб'єктами).

До безперечних переваг мультимедійних технологій у шкільній практиці (слайд можна віднести:

  • розширення сфери доступу до різних видів інформації (Інтернет, електронні бібліотеки, довідники, книги, енциклопедії тощо);
  • швидкість знаходження, передавання, опрацювання великого обсягу інформації;
  • анімаційність та колористика матеріалу;
  • зручне та компактне збереження (касета, дискета, диск) і тиражування програм;
  • багаторазове та різнорівневе використання і коригування навчальних мультимедійних програм відповідно до психолого-вікових особливостей школярів та індивідуальних уподобань учителя;
  • динамічність у створенні різних за ступенем складності схем, таблиць, кросвордів, ребусів, вікторин тощо;
  • використання значного обсягу аудіовізуального навчального матеріалу (малюнки, фото, репродукції картин, карти, портрети, ілюстрації, аудіо-, відео- та кіноматеріали тощо) та можливість його творчого комбінування;
  • унаочнення абстрактних теоретичних понять;
  • моделювання навчальних ситуацій у просторі та часі (віртуальні екс­курсії до музеїв і культурних центрів світу, подорожі до різних країн, істо­ричних епох тощо);
  • урізноманітнення методів, форм і прийомів навчання;
  • ефективність використання мультимедіа у проведенні нестандартних уроків (урок-подорож, урок-вікторина, урок-семінар, урок-диспут і т.д.)
  • можливість індивідуального, групового, колективного, самостійного та дистанційного навчання (взаємодія викладача й учня за допомогою комп'ютерних комунікацій) — використання інтерактивних технологій;
  • проектна діяльність (дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практично орієнтовані проекти);
  • розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікатив­них дій;
  • розвиток умінь експериментально-дослідницькоі діяльності;
  • формування інформаційної культури учнів тощо.

Мультимедійні технології застосовуються під час вивчення більшості навчальних дисциплін. Завдяки мультимедіа навіть сухий теоретичний матеріал оживає, а абстрактні поняття постають як конкретні явища, видатні хрестоматійні постаті перетворюються на живих особистостей, історичні події - на реальну минувшину, хімічні або фізичні процеси - на закономірності природи, що оточує людину. До того ж, в процесі засвоєння програмового матеріалу в учнів одночасно працюють кілька видів пам'яті, зокрема, слухова та зорова. Навчальні мультимедійні технології - це найсучасніші, науково обгрунтовані й забезпечені засоби наочності. Мультимедіа також надають можливості проведення різних типів уроків: і викладання нового навчального матеріалу, і повторення та закріплення пройденого, і контролю засвоєння учнями знань, умінь і навичок, а також бінарних (згадаймо міжпредметні зв'язки) та інших нестандартних уроків (уроків-семінарів, уроків-подорожей, уроків-вікторин тощо).

Широке використання комп'ютерів у навчальному процесі зумовлює оволодіння практичними навичками використання комп'ютерів усіма вчителями, незалежно від того, які предмети вони викладають і в яких типах навчальних закладів працюють.

Які переваги комп'ютеризації? Комп'ютер - це інструмент. Сфери комп'ютера в навчальному процесі проілюструємо на можливості предмету «трудове навчання»

1. Супроводження лекцій

Під час викладання психології можна супроводжувати лекції ілюстраціями буквально з усіх тем. Наприклад, для вивчення теми «» виготовлені слайди, які подають інформацію про будову мозку, нервової системи, ілюструють у вигляді схем процеси нервової діяльності, тощо.

2. Лабораторні, практичні роботи.

При вивченні психології виникає необхідність знайомитися із протіканням психічних явищ у практичному плані, досліджувати умови їх становлення і розвитку.

Індивідуальне проведення таких лабораторних робіт на комп'ютерах із застосуванням відповідних програм є виходом із становища, хоча, природно, не ідеальним.

Такі практичні роботи розроблені для вивчення тем «Емоції і почуття», «Темперамент, характер, здібності».

3. Електронні підручник

Ми віддаємо перевагу все ж таки паперовим підручникам. Знання треба добувати, користуючись будь-якими доступними джерелами. Інша справа, що в Україні видається дуже мало підручників взагалі і для середніх спеціальних навчальних закладів (будемо називати речі своїми іменами!) зокрема. Болить перш за все конкретному викладачеві, бо він зобов'язаний (як викладач і просто як порядна людина) забезпечити навчальний процес мінімально необхідною кількістю літературних джерел. Врешті-решт, викладачеві теж треба вчитися. І тут неоціненну послугу надає

•Інтернет

Тут можна знайти при бажанні все. Добре попрацювавши, можна врешті-решт скласти більш-менш придатний навчальний посібник і самому повчитися. Але: де взяти час? Викладач навчального закладу або навантажений непомірно, або мусить заробляти десь на стороні, бо не витягує на прожитковий мінімум. Ну і, природно, доступ до Інтернету мусить бути необмежений в будь-який зручний час. В ідеалі таке ж саме має бути і для студентів в межах навчального закладу.

4. Використання програмних засобів для тестового контролю знань

Контролюючі педагогічні програмні засоби призначені для організації процесів повторення раніше вивченого навчального матеріалу, контролю якості його засвоєння, застосування у практичній діяльності. При цьому використовується поняття «тест». Він може бути різної складності за спосо­бами організації діяльності суб'єкта (учня, студента). Зокрема, тести, що передбачають звичайний вибір завдань, знань і т. ін. з готового банку інфор­мації про них або вибірковий вибір знань, завдань, відповідей з 5-20 запропонованих варіантів:

             за методом формалізації навчального матеріалу, коли використовуються тести з постійним чи змінним змістом, тести за окремими параграфами тощо;

             за формою побудови відповідей на запитання із застосуванням тестів, які передбачають словесну, усну чи письмову відповіді, відповідь у числах, графіках тощо;

             за ступенем адаптації до суб'єкта, який працює з тестом, що розрахований на часткову або повну (за задумом автора) адаптацію до діяльності суб'єкта з можливими варіантами використання не адаптованих тестів, зокрема типу «лотерея», тощо.

Для забезпечення контролю знань з психології комп'ютерні тести розроблені з 10 тем.

Вчитель повинен передбачити можливість надання учням працювати з навчальним матеріалом в індивідуальному темпі та розв'язання учнями завдань, які відповідають їх індивідуальному рівню досягнень. Тобто, намагатися зробити процес навчання не тільки динамічним, інформаційно насиченим, а ще й індивідуальним.

Сучасний учитель повинен навчити своїх учнів, не в останню чергу, організовувати самостійно свою навчальну діяльність. Навички самостійного навчання будуть необхідні дитині протягом усього її самостійного життя. Під навичками самостійної організації своєї навчальної діяльності розуміють:

         уміння генерувати ті знання, які необхідні людині в повсякденному житті в сучасному інформаційному суспільстві;

         уміння знайти необхідну інформацію й виділити із знайденої інформації головне, та, спираючись на здобуту інформацію і свої знання, уміти робити висновки, а не запам'ятовувати знайдену інформацію цілком;

         уміння відповідально і зосереджено працювати і т.д.

Підсумовуючи, можна сказати, що все ж таки центральною фігурою в навчальному закладі є викладач з його досвідом і знаннями, і якщо не буде створено відповідних умов для його нормальної праці, не допоможуть жодні найновітніші технології, бо вони є вторинними в навчальному процесі.

Сучасні інформаційні технології та їх використання

при викладанні шкільних дисциплін

Темпи технічного і наукового-технічного прогресу нині такі, що більшість знань застарівають протягом 3-5 років. Тому жоден навчальний заклад не в змозі підготувати фахівця на весь період його професійної діяльності. Звідси - необхідність безперервного підвищення кваліфікації і професіонального удосконалення. Фахівці будь-якої галузі мають бути готовими до необхідності підвищувати свою кваліфікацію протягом усієї професійної діяльності. Крім того, виникає необхідність, щоб нові знання надходили в систему освіти безпосередньо в процесі навчання. Основним принципом підготовки фахівця мають бути неперервність та науковість. Має вдосконалюватись якість освіти, орієнтованої на тип особистості, здатної до стрімкої, гнучкої зміни своєї життєдіяльності.

Необхідно на нинішньому етапі особистісно-орієнтованого технологією навчання є зміна ролі вчителя, його перетворення з авторитета, який володіє великим обсягом знань і вмінь, у модератора, аніматора або провідника у світі знань. Такі зміни пов'язані з низкою проблем. З одного боку, вчителі звикли до своєрідної монополії на знання і до відчуття своєї безпомилковості. Це приводить до труднощів при переході на інший стиль праці. З другого боку, приріст знань та інформації відбувається так швидко, що важко встигнути вчасно їх опрацювати. Крім того, навчальний заклад і вчитель перестають бути єдиним джерелом знань. Різні форми дистанційного навчання (телебачення, комп'ютерні освітні програми, Інтернет) можуть певною мірою замінити вчителя, і в будь-якому випадку є суттєвим елементом посередника в отриманні знань. Швидке введення Інтернет-технологій створило всесвітню комунікаційну платформу, що відкрила шляхи для перегляду традиційних способів навчання. Сучасний учитель повинен розуміти це і намагатися співіснувати з цими формами, а не суперничати, виключаючи такі способи набування знань. Він також повинен уміти використовувати ці нові форми роботи, щоб таким чином виконати надану йому роль провідника, який зможе упорядкувати і звести в чітку систему знання, що надходять до учнів з різних джерел.

Викладач не може не володіти сучасними інформаційними технологіями. Необхідно широко використовувати нові дидактичні засоби, якими є комп'ютер і мультимедійний проектор. По-перше, комп'ютер можна використовувати як банк даних. Дані, які стосуються певного навчального предмету, можна знайти в електронних довідниках, на їх основі можна сформувати власні, необхідні для конкретного розділу навчальної програми, і зберігати їх у пам'яті комп'ютера.

Наприклад, на заняттях з трудового навчання, рідше використовую електронні енциклопедії, а саме:

• «Велика дитяча електронна енциклопедія.»;

Готуючись до занять, чи, виконуючи самостійні роботи, учні часто використовують інформацію Інтернету.

По-друге, електронний матеріал може повністю замінити показ друкованих продуктів. Крім, вище названих програм, дуже зручними є програми, які містять слайд-шоу.

По-третє, за допомогою комп'ютера можна виконувати певні операції. На уроках трудового навчання програма пропонує уроки комп'ютеризованого характеру. Деякі заняття зручно проводити в комп'ютерному кабінеті.

По-четверте, нині широко застосовується в освітньому процесі комп'ютерне тестування.

По-п'яте, викладати навчальний матеріал можна з використанням презентацій. Використання сучасних інформаційних технологій сприятиме творчій роботі учнів. Це помітно під час відповідей на с заняттях, де кожен учень використовує різні джерела інформації.

Одже, висока освітченність учителя передбачає, окрім доброго знання свого фаху, оволодіння сучасною філософією освіти, використання сучасних інформаційно-комунікативних технологій. Без цих умінь і знань педагог не здатний до високої мобільності у зміні парадигм, технологій навчання, що є ознакою даного часу. Тому на нинішньому етапі є дуже важливим навчання вчителя використанню сучасних інформаційних технологій.

Комп’ютерна техніка, як засіб удосконалення

технічної культури школярів

Аналізуючи низки наукових досліджень, можна побачити, що в даний час існує декілька напрямів підвищення якості освіти. До них належать: індивідуалізація процесу навчання, застосування технічних засобів навчання, активізація діяльності учнів, політехнізація процесу навчання, розвиток міжпредметних зв’язків, включення учнів у творчу діяльність. У наш час процес розвитку засобів комп’ютерної техніки відбувається настільки стрімко, що те, що вчора називалося вершиною досконалості, сьогодні є звичною справою, те, що зараз здається недосяжним, завтра буде повсякденним явищем. Тому перед школою стоїть проблема вибору комп’ютерної техніки як засобу навчання. Важливе значення під час вибору комп’ютерної техніки має можливість працювати з мультимедійними програмами і тривалість роботи школяра за дисплеєм комп’ютера. Раніше було встановлено, що тривалість роботи з комп’ютером не повинна перевищувати 20-25хв. Для учнів старших класів, тому що, це пов’язано із станом центральної нервової системи і зору школярів.

У наш час комп’ютери стають усе доступнішими в системі освіти, то в доступному для огляду майбутньому, комп’ютеризоване навчання може стати одним з основних способів навчання. Але навряд такий підхід можна визнати перспективним. По-перше, залишається за кадром зв’язок з безкомп'ютерним уроком, його методикою, у результаті чого комп’ютеризований урок ніби повисає в повітрі; по-друге, вчителю часто не зрозуміло, навіщо треба робити на комп’ютері те, що можна зробити і без нього; по-третє, в учнів потрібно цілеспрямовано формувати уміння працювати з інформацією. А з іншого боку, якщо дивитися на комп’ютерну техніку, то можна помітити, що в ній є багато позитивних сторін цього процесу, тому що використання комп’ютера в навчальному процесі підвищує його ефективність.

1. Комп’ютер розширив можливість подання навчальної інформації. Застосування кольору, графіки, мультиплікації, звуку дає можливість відтворити реальні обставини діяльності.

2. Комп’ютер підсилює мотивацію навчання. Не тільки новизна роботи з комп’ютером, що сама по собі нерідко сприяє підвищенню інтересу до навчання, а й можливість регулювати подання навчальних завдань за складностями, виробляти в учнів інформаційну культуру. Крім того, комп’ютер усуває одну з найважливіших причин негативного ставлення до навчання – неуспіх, зумовлений нерозумінням основного змісту проблеми, значними пробілами у знаннях. Працюючи на комп’ютері, учень може довести рішення будь-якої задачі до логічного кінця, оскільки йому надається потрібна допомога.

3. Комп’ютер активно залучає учнів до навчального процесу.

4. Комп’ютери дають змогу успішно застосовувати в процесі навчання задачі на моделювання різних ситуацій.

5. Комп’ютер дає змогу якісно здійснювати контроль за діяльністю учнів, забезпечуючи при цьому гнучкість керування навчальним процесом.

У навчальному процесі комп’ютер може бути як об’єктом вивчення, так і засобом навчання, тобто можливі два напрями комп’ютеризації навчання. У першому – засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей комп’ютера, а також його використання при вирішенні різноманітних задач. У другому – комп’ютер є могутнім засобом підвищення ефективності навчання.

Отже, використання комп’ютерної техніки як засобу техніко-технологічної підготовки учнів найбільш доцільно проводити під час вивчення саме цього розділу програми, тим більше, що програмою передбачено активне включення комп’ютерної техніки в процес навчання.

Технічні засоби навчання, та їх застосування на уроках

Технічні засоби навчання (ТЗН). Основними функціями ТЗН є забезпечення інформаційної насиченості навчальновиховного процесу, усвідомленого засвоєння науково-теоретичних знань. ТЗН мають змогу долати часові і просторові межі, проникати у глибинну сутність явищ і процесів; показувати явища у розвитку, динаміці; реалістично відображати дійсність; емоційно забарвлювати інформацію.

За способами впливу на учнів ТЗН поділяються на три групи: візуальні (зорові), аудіальні (звукові), аудіовізуальні (звукозорові).

Візуальні ТЗН - це засоби, в яких носіями інформації є діафільми, діапозитиви, епіпосібники і транспаранти, що подаються учням за допомогою діапроекторів, епіпроекторів і графопроекторів (кодоскопів) у вигляді нерухомих зображень предметів. За допомогою візуальних ТЗН демонструються складні схеми, пристрої, різні зображення.

Діафільми складаються із чорно-білих або кольорових позитивних фотографічних зображень, розміщених у логічній послідовності на плівці. Вони використовуються тоді, коли явище вимагає тривалого вивчення і потребує показу його динаміки. Діафільми використовуються на різних етапах уроку, факультативу, предметного гуртка, навчальної конференції, навчальної екскурсії тощо. Активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню їхньої якості знань вони сприяють тоді, коли поєднуються зі словом вчителя (коли оголошується мета перегляду, виділяється головне, ставляться проблемні питання чи завдання, складається план, даються завдання для переказу і под.).

Діапозитиви - це фотографічні чорно-білі або кольорові зображення на плівці або склі. Діапозитиви може виготовити й сам учитель, коли необхідно спроектувати на екран непрозорі плоскі об'єкти - схеми, ескізи, графіки, діаграми, таблиці, рукописні чи друковані тексти, фотографії, цифровий матеріал тощо. Таку проекцію виконують за допомогою епідіаскопа.

Транспаранти - екранні засоби навчання, які являють собою комплект (серію) крупноформатних діапозитивів, на яких зображено відповідну частину повного зображення об'єкта, процесу, приладу, механізму, машини тощо. Наприклад, на екрані можна показати політ птаха шляхом накладання малюнків з різними положеннями крил, розташованих у логічній послідовності.

Для виготовлення транспарантів вибирається об'єкт вивчення, потім здійснюється "фазування" елементів об'єкта, розробляється план-сценарій серії транспарантів. На базовий кадр накладається наступний кадр, який дає зображення відповідного елемента. Накладання всіх транспарантів забезпечує зображення об'єкта в динаміці.

Демонструвати транспаранти можна за допомогою графо-проекторів. Графопроектори - це пристрої, які проектують на екран записи, малюнки, схеми, графіки тощо, виконані на широкоформатній прозорій плівці. Плівка може пересуватися в прямому і зворотному напрямках. Це створює можливість у процесі уроку робити необхідні записи, виводити формулу, будувати схему, тощо; відкривати і закривати частину матеріалу, стирати запис, переміщувати дані, доповнювати, змінювати їх. Усе це призводить до урізноманітнення інформації, підвищення її якості. Особливо важливим є те, що графопроектори можуть застосовуватися в незатемнених або в напівзатемнених приміщеннях.

Одним із видів проектора є кодоскоп. Кодоскоп призначений для використання в навчальному закладі замість класної дошки. Перші три літери в слові «КОДоскоп» означають: К -класна, О - оптична, Д - дошка.

Аудіальні (звукові) ТЗН - це засоби, які передають інформацію, розраховану на сприймання органами слуху. Носіями звукової інформації є грамплатівка, магнітна стрічка. Апаратурою, за допомогою якої сьогодні записується і відтворюється звукова інформація, є: програвачі, електрофони, магнітофони, радіоприймачі.

Звукові технічні засоби навчання бувають різних видів і є досить поширеними, зокрема:

  • комплекти грамплатівок, об'єднані в фонохрестоматію з різних навчальних дисциплін; записи програмних художніх творів; записи музичних творів;
  • документальні звукозаписи; звукозаписи для організації самостійної роботи на уроці; програми для лінгафонних пристроїв з іноземних мов; записи з радіо спеціальних навчальних і виховних передач для учнів;
  • документальні, драматичні;
  • фрагменти радіоспектаклів, радіокомпозиції, окремі літературні твори, вірші
  • радіоінсценівки, радіолекції, радіоекскурсії; музичні передачі - опери, симфонії, народні пісні, тематичні добірки тощо.

Звукові ТЗН підсилюють емоційність сприймання навчального матеріалу, збагачують, поглиблюють знання, вміння і навички учнів, сприяють вихованню в них інтересу до предмета, здатності мислити словесно-художніми образами забезпечують естетичний розвиток школярів.

Аудіовізуальні ТЗН: навчальне кіно, телебачення, відеозаписи

Навчальне кіно з'явилося понад 70 років тому. Масове застосування навчального кіно в загальноосвітній школі почалося у передвоєнні роки. З того часу воно інтенсивно розвивається і вдосконалюється.

Навчальне кіно значно розширює можливості навчального процесу. За допомогою навчальних кінофільмів учні мають можливість спостерігати внутрішні процеси і явища, які без кінофільму побачити неможливо. Наприклад, здійснити мандрівку по земній кулі, подорож у космос, побачити ріст рослини, розкриття квітки, більш глибоко усвідомити історичні події минулих років і под

Телебачення як засіб навчання, виховання і розвитку учнів увійшло до загальноосвітньої школи порівняно недавно. Незважаючи на це, воно широко використовується у сучасній школі завдяки специфічним можливостям: показувати події у момент їх здійснення і на будь-якій відстані від учнів; використовувати великий план, що наближає учнів до дії, предмета вивчення; робити глядачів - учнів співучасниками подій, які показуються на екрані (ефект присутності); працювати на велику аудиторію (клас, група класів, усі учні школи); створювати найкращі умови для спостереження (бачити лише те, що потрібно для навчання, виховання, розвитку).

Навчальні телевізійні передачі транслює друга програма Українського телебачення. Це передачі з історії України, всесвітньої історії, української літератури, світової літератури, музики, трудового навчання. Телепередачі складають відповідно до програм шкільних навчальних дисциплін і показують водночас із вивченням даної теми уроку. При цьому телепередача не просто повторює матеріал підручника, а подає інформацію про останні досягнення науки і техніки, широко використовує можливості й переваги телебачення.

 

Крім уроку, телепередачі розраховані і на позаурочну самостійну роботу учнів, факультативні заняття, гуртки, секції, клуби, об'єднання, групи продовженого дня, а також на інформаційну і методичну допомогу вчителеві.

Навчальні передачі бувають денними, що призначені для використання безпосередньо на заняттях, і вечірніми, які йдуть поза шкільним розкладом.

Денні передачі транслюються тоді, коли в школах йде навчання. Вони можуть бути:

  • з теми одного уроку: входить демонстративний матеріал, який малодоступний для школи, в основному з точних наук: математики, фізики, хімії, астрономії, а також біології;
  • узагальнюючого характеру: підсумовуються знання учнів при вивченні відповідної теми за допомогою великої кількості наочного матеріалу, кінофільмів або знятих на плівку експериментів;
  • телевізійні лекції - компонується спеціально відібраний зоровий ряд, тобто відповідний матеріал, який супроводжується словом ведучого;
  • телевставки: доповнюється матеріал підручника або розкриваються конкретні питання, які в шкільних умовах важко продемонструвати, наприклад, фрагмент кінофільму, сучасні наукові дані про явище природи або суспільного розвитку;
  • телеекскурсії здійснюються на такі об'єкти, куди учні не можуть поїхати, зокрема в музеї, заповідники, виставки: екскурсія у відділ «Африка» етнографічного музею, екскурсія в Галерею і под.;
  • показ навчальних фільмів, які передаються безпосередньо на урок; їх можна демонструвати по телебаченню декілька разів у різні зміни і різні дні.

Вечірні передачі йдуть поза шкільним розкладом, але пов'язані із шкільною програмою. До вечірніх передач належать такі їх види:

  • на допомогу учням при виконанні складних домашніх завдань; у таких передачах учитель дає кваліфіковані пояснення щодо суті завдання і дій, які потрібно виконати, щоб успішно впоратися з цим завданням;
  • телелекції, телеекскурсії, що несуть більшу за обсягом навчальну інформацію і тривають довше, ніж телелекції і телеекскурсії, котрі розраховані на урок;
  • консультації для вчителів дають методичні рекомендації щодо використання майбутніх телепередач на уроках: у рубриках «Екран-учителю», «Година вчителя», «Для Вас, учителі». Педагог може заздалегідь переглянути навчальні телевізійні передачі, з якими він буде працювати на уроках;
  • зразкові уроки для вчителів - це зразкові уроки кращих майстрів педагогічної праці, вчителів-новаторів, які передаються безпосередньо із шкіл.

Телевізійна передача має той недолік, що вона, як правило, не повторюється. Для повторного перегляду телепередачі її записують на спеціальну стрічку, яку називають відеострічкою, а апарат, на якому виконується запис, відеомагнітофоном.

Кожний урок з використанням аудіовізуальних засобів вимагає від учителя ретельної підготовки. Передусім важливо враховувати, що технічні засоби навчання не можуть замінити в класі вчителя. Вони використовуються тоді, коли інші засоби, які є у його розпорядженні, не можуть забезпечити якісного засвоєння знань, вихованості і розвитку учнів

Готуючись до навчального заняття, учитель повинен попередньо ознайомитись із змістом кінофільму чи телепередачі

Це можна зробити, переглянувши фільм або ознайомившись із монтажним листом, у якому описано зміст навчального кінофільму, зазначені номери монтажних кадрів, їх метраж, зміст кадрів і звукового супроводу. Зміст, структура, особливості телеінформації розкриті також у анотаціях на навчальні передачі, що друкуються в інформаційному збірнику Міністерства освіти і науки України, який передплачує кожна школа, та у фахових журналах. Крім того, попередньому ознайомленню із змістом телепередач, як ми вже зазначали, сприяють спеціальні телерубрики. Далі слід встановити ступінь відповідності ТЗН навчальним програмам, темі уроку, продумати тип і структуру уроку, визначити місце навчального кіно чи телепередачі у структурі уроку, конкретизувати способи активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Ефективному використанню засобів навчання сприяє кабінетна система навчання, що передбачає проведення занять з усіх предметів, а також позаурочних занять у навчальних кабінетах, обладнаних підручниками, навчальними посібниками, додатковою літературою, засобами наочності, технічними засобами навчання. Така система створює кращі можливості для використання наочності та ТЗН, хоч і не позбавлена проблем, пов'язаних із невідповідністю робочих місць учнів їх фізичному розвитку, зайвими пересуваннями у коридорах, труднощами у складанні розкладу занять тощо.

Інформатизація загальної середньої освіти

Шостою групою засобів навчання, за В.Оконем, є складні електронні пристрої і телекомунікаційні мережі. Розвиток інформатики, створення ЕОМ і їх швидкий прогрес породили у науці напрямок - педагогічну інформатику і процес інформатизації освіти.

Педагогічна інформатика - це наука, яка вивчає використання в освіті ЕОМ, комунікативних мереж, різних інформаційних технологій. Інформатизація освіти - це процес впровадження в освіту інформаційних знань, методів, технологій.

Невід'ємною складовою інформатизації освіти є інформатизація загальноосвітніх навчальних закладів. Вона має охопити всі напрямки та сфери діяльності учнів, учителів, керівників навчальних закладів та установ і суттєво вплинути на зміст, організаційні форми і методи навчання та управління навчально-пізнавальною діяльністю. Інформатизація навчального процесу передбачає створення, впровадження і розвиток комп'ютерно-орієнтованого навчального середовища на основі інформаційних систем, мереж, ресурсів та технологій, побудованих на ґрунті застосування сучасної обчислювальної і телекомунікаційної техніки.

Головною метою інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів є підготовка підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформатизованому суспільстві, підвищення якості, доступності та ефективності освіти. Реалізація мети передбачає досягнення основних завдань:

  • формування інформаційної культури учнів, яка стає сьогодні невід'ємною складовою загальної культури кожної людини і суспільства в цілому;
  • рівнева і профільна диференціація навчально-виховного процесу з метою розвитку нахилів і здібностей учнів, задоволення їх запитів і потреб, розкриття їхнього творчого потенціалу.

Пріоритетними напрямами інформатизації загальної середньої освіти є оснащення закладів освіти сучасними засобами інформаційних технологій, що передбачає створення:

  • спеціальних навчальних приміщень (кабінетів);
  • сучасних комп'ютерних мультимедійних класів;
  • локальної інформаційної мережі класу і навчального закладу;
  • телекомунікаційних засобів виходу до глобальної всесвітньої мережі Інтернет;
  • базових та спеціалізованих системних програмних засобів;
  • прикладних програмних засобів навчального призначення;
  • мережі комп'ютеризованих шкіл України;
  • національної інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів загальноосвітніх навчальних закладів;
  • мережі регіональних сервісних центрів;
  • державної системи дистанційної освіти і тестування;
  • участь у міжнародних освітніх проектах;
  • удосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Інформатизація педагогічного процесу загальноосвітньої школи насамперед передбачає широке використання педагогічних програмних засобів на базі сучасних комп'ютерів у процесі вивчення шкільних навчальних дисциплін.

Комп'ютери у навчанні

Комп'ютер є багатофункціональною навчальною машиною. Його дидактичні можливості дозволяють:

  • завдяки новизні і нетрадиційності залучити учнів до активної навчально-пізнавальної діяльності;
  • активізувати навчання шляхом використання привабливих і швидкозмінних форм подачі інформації (мультиплікація, колір, музика), стимуляції пошуку відповідей (наприклад, маленький ведмедик радісно плеще в долоні за правильної відповіді і ллє рясні сльози за помилкової), духу змагання (учень змагається з машиною і з самим собою);
  • поліпшити сприймання матеріалу за рахунок наочності, підкреслювання, обертання, кольорового зображення, графіки, мультиплікації, музики, відео;
  • розвивати творче мислення шляхом експериментування, пошуку зв'язків між новою і старою інформацією, встановлення зв'язків і закономірностей в межах набору завчених фактів;
  • розвивати абстрактне мислення за допомогою заміни, демонстрації конкретних предметів схематичними чи символічними зображеннями (кресленнями, графіками, діаграмами, формулами), наочністю;
  • формувати уміння раціонально будувати розумові операції (точно визначати цілі діяльності, завдання, засоби досягнення завдань, цілей);
  • стимулювати рефлексію, аналіз учнями своєї діяльності шляхом отримання наочного зображення наслідків власних дій;
  • реалізувати індивідуалізацію навчання за послідовністю понять, що вивчаються; за методом подачі навчального матеріалу; рівнем складності і кількості пред'явлених задач, часу навчання тощо;
  • керувати навчанням: комп'ютер визначає, які навчальні завдання (питання, задачі, вправи) будуть запропоновані учням, які пізнавальні дії (порівняння, зіставлення, абстрагування та ін.) вони мають виконати, до яких результатів і висновків дійти;
  • здійснити доступ до «банків інформації» - практично безмежного обсягу інформації і її аналітичного опрацювання, що призводить до безпосереднього залучення підростаючого покоління до інформаційної культури суспільства;
  • доступ до мережі Інтернет дозволяє взяти участь у міжнародних освітніх проектах (спільній навчально-пізнавальній творчій або ігровій діяльності учнів-партнерів, організованій на основі комп'ютерних телекомунікацій), яка має спільну мету - дослідження певної проблеми (дослідницької, літературно-творчої, пригодницької, інформаційної та інших);
  • організувати дистанційне навчання з використанням персональних комп'ютерів і мережі Інтернет;
  • забезпечити об'єктивність контролю, можливість реалізації суб'єктивного стилю спілкування, що особливо важливо для учнів із сповільненим темпом сприймання і засвоєння навчального матеріалу.

Аналіз досвіду навчальних закладів свідчить про можливості використання комп'ютерної техніки у всіх ланках навчально-виховного процесу. Комп'ютер ефективно використовується на уроках з різних предметів.

Розглянемо приклади використання комп'ютера на уроках таких типів.

1. Урок засвоєння нових знань.

Нагадаємо, що уроки цього типу при традиційній методиці мають таку структуру:

1. Перевірка домашнього завдання, активізація опорних знань.

2. Оголошення теми, мети, завдань уроку; мотивація навчальної діяльності.

3. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв'язків і відносин в об'єктах вивчення.

4. Узагальнення і систематизація знань.

5. Підведення підсумків та повідомлення домашнього завдання.

Під час проведення уроків цього типу в комп'ютерному класі учні розподіляються на 3 групи. Урок має таку структуру:

1. Актуалізація й корекція опорних знань учнів перевіряється за допомогою комп'ютера (перша група), інші працюють з учнями за запитаннями, картками (5-7 хвилин).

2. Сприймання і первинне усвідомлення нового матеріалу: група учнів з високим рівнем підготовки вивчає матеріал за комп'ютером, інші слухають пояснення вчителя чи працюють над поставленою проблемою за підручником (10 хв.)

3. Систематизація знань: учні з високим рівнем підготовки виконують самостійно завдання за підручником; слабші учні працюють з учителем; третя група перевіряє рівень засвоєння матеріалу за допомогою комп'ютера (15 хв.)

4. Підсумок уроку і домашнє завдання.

2. Комбінований урок

Комбінований урок, як відомо, має дві або декілька рівних за своїм значенням навчальних завдань. Наприклад, перевірка раніше засвоєних знань і засвоєння нових знань.

Методика проведення комбінованого уроку з використанням комп'ютерів може бути такою:

1. Перевірка засвоєння попереднього матеріалу частиною учнів проводиться за допомогою комп'ютера. До цієї групи входять учні з будь-якими розумовими здібностями, як сильними, так і слабкими, залежно від характеру завдань. З рештою учнів працює вчитель, використовуючи різні форми роботи: фронтальну бесіду, самостійну роботу, диктант, перфокарти тощо.

2. Вивчення нового матеріалу. Учні з високими розумовими здібностями вивчають новий матеріал самостійно за комп'ютером, а з рештою учнів працює вчитель.

3. Опрацювавши новий матеріал, учитель і учні переходять до нового етапу уроку - закріплення вивченого. Тут знову ж таки група учнів працює за комп'ютерами самостійно, а інші школярі працюють з учителем. Сильні учні виконують завдання, що складені вже за новим, щойно вивченим матеріалом. Якщо в них виникають проблеми, учитель бачить, на що потрібно звернути увагу під час повторення даної теми на наступному уроці. Якщо на етапі закріплення комп'ютер виставить негативну оцінку, її зовсім не обов'язково виставляти в журнал, адже учень, попрацювавши вдома, може на наступному уроці виправити ситуацію.

Наприкінці уроку вчитель підводить підсумки, визначає домашнє завдання.

Урок узагальнення й систематизації знань. Урок має таку структуру:

1. Постановка мети уроку й мотивація навчальної діяльності учнів - 3 хв.

2. Відтворення і корекція опорних знань - 6 хв.

3. Повторення й аналіз основних фактів, подій і явищ - 6 хв.

4. Узагальнення й систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань - 20 хв.

Клас ділиться на три групи:

а) перша група працює на комп'ютерах 5-7 хв.;

б) друга група учнів самостійно працює з картками 5-7 хв. (завдання творчого характеру на розвиток логічного мислення), після виконання поставлених завдань учні міняються місцями;

в) третя група учнів працює з учителем, виконує завдання творчого характеру.

Перша група після виконання завдань на комп'ютерах працює разом з учителем або одержує індивідуальні завдання.

5. Засвоєння провідних ідей і основних теорій на основі широкої систематизації знань - 5 хв. Учитель ставить проблемні запитання, на які учні дають відповіді.

6. Підведення підсумку уроку - 5 хв. Учитель підводить підсумки роботи учнів, виставляє оцінки, мотивуючи кожну з них. Дає домашнє завдання і пояснює його.

Таким чином, використання ЕОМ можливе на різних етапах уроку. За рівнем (повнотою) комп'ютеризації виділяють два типи навчальних занять:

1) з елементами комп'ютеризації та

2) цілковито комп'ютеризовані. Для першого, як свідчать наведені вище приклади, характерне епізодичне застосування ЕОМ для розв'язання окремих завдань уроку: перевірки домашніх завдань, набуття нових знань, формування нових умінь, закріплення вивченого, виконання тренувальних вправ, контролю. Для другого типу навчальних занять - тривала робота з комп'ютерами для досягнення далекосяжних цілей.

Для введення комп'ютера у навчання створюються навчальні комп'ютерні програми (НКП), які керують пізнавальною діяльністю учня.

Програма - це система команд для машини, за якими остання виконує запроектовані дії. Існує пряма залежність між якістю програми і ефективністю комп'ютерного навчання: чим досконаліша програма, чим повніше в ній враховані закономірності пізнавальної діяльності, тим швидше і легше досягаються намічені результати. Тому створення програм є складною, але перспективною справою для дидактів, психологів, програмістів, галузевих учених. За принципом роботи комп'ютерні програми поділяють на 4 класи.

1. Навчальні програми (Tutorial software). Ці програми призначені для навчання учнів шляхом представлення їм фактичного матеріалу в тій чи іншій формі і контролю знань за допомогою тестів, практичних завдань і вправ. Навчання відбувається під керівництвом учителя або комп'ютера і використовується при вивченні багатьох дисциплін.

2. Моделюючі програми (Simulation software) дозволяють вивчати будь-який розділ однієї дисципліни на основі моделі. Маніпулюючи доступними для зміни параметрами фізичних величин, учень за реакцією моделюючої системи визначає діапазон їх допустимих змін і усвідомлює суть процесів, які здійснюються під його керівництвом. Наприклад, в моделі екологічної системи той, хто навчається, може змінити відсотковий склад гризунів і хижаків та стежити за всіма змінами, які відбуваються в установленій до цього системі.

3. Інструментальне програмне забезпечення (Tools software) розраховане здебільшого на конкретний курс чи методику навчання. Програми надають можливість учням самостійно розв'язувати певні задачі за коротший час із меншими зусиллями. Вони звільняють користувача від рутинної обчислювальної і статистичної роботи, надаючи йому свободу у виборі методів розв'язання конкретних задач і простір для творчості.

4. Інтегровані навчальні програми (Integrated software). До цього класу відносять всі програми, які комбінують в собі ознаки двох або трьох вище перерахованих класів.

Створення навчальних програм є складною, але перспективною справою для спеціалістів з інформатики, ЕОМ, педагогів, психологів, галузевих учених. Сьогодні нагромаджено значний фонд програмних засобів навчання, що базуються на застосуванні технології мультимедіа. Мультимедіа є новою інформаційною технологією, тобто сукупністю прийомів, методів, способів продукування, обробки, зберігання, передавання аудіовізуальної інформації, заснованої на використанні компакт-дисків. Це дає змогу поєднати в одному програмному продукті текст, графіку, аудіо - та відеоінформацію, анімацію. Важливою властивістю мультимедіа є інтерактивність, що дає змогу користувачеві отримати зворотний зв'язок. Крім цього, в мультимедіа реалізується цифрове кодування інформації, завдяки чому велика кількість даних зберігається на компакт-дисках (CD). На одному дискові, наприклад, зберігається така кількість інформації, яку вмішують 300 000 друкованих сторінок, 500 дискет, 3000 кольорових фотографій, 74 хвилини стерео - або 60 хвилин відеозапису. Прикладом практичного застосування технології мультимедіа є такі продукти, як довідники, енциклопедії, які виробляються в США та інших країнах світу. Так, паперова версія комп'ютерної енциклопедії - Comptons Interactive Encyclopedia займає 26 товстих томів, а електронна версія - декілька CD. Інформацію, яку вміщує енциклопедія, можна згрупувати за 19 тематичними розділами: історія, біологія, математика тощо. Крім пошуку за темами, можливий пошук за змістом, що вміщує більше 32 000 статей. Після того, як знайдено потрібну інформацію, можна отримати список ілюстрацій, відеофрагментів, звукових прикладів і таблиць.

У навчальних закладах нашої країни вже закріпилась тенденція до організації нового структурного підрозділу, що називається медіатекою. В медіатеці зберігається найрізноманітніша інформація: аудіо- та відеослайди, комп'ютерні програми, текстову інформацію. Потрібну інформацію можна знайти за декілька секунд, увівши до комп'ютера лише одне-два ключових слова.

Величезний дидактичний потенціал використання інформаційних технологій навчання може бути розкритим лише за умов, якщо провідна роль у навчально-виховному процесі належатиме вчителю. Саме він визначає і забезпечує ті умови, за яких цей потенціал дійсно реалізується.

Комп'ютер є засобом навчання. Учитель поміщає його між собою й учнем і відповідно до поставленої мети використовує як знаряддя пізнання, накопичення і застосування знань, тобто підпорядковує його цілям і завданням діяльності. У цих умовах зміст праці вчителя суттєво змінюється: основним стає не передача знань, а організація самостійної пізнавальної діяльності учнів, здійснення оперативного управління індивідуальною роботою всіх учнів класу, своєчасне виявлення труднощів кожного з них при розв'язанні пізнавальних задач, надання їм необхідної допомоги.

Машина - якою б досконалою і «розумною» вона не була - лише опосередковує діяльність людини, що перетворює природу, і в цьому смислі принципово нічим не відрізняється від знаряддя.

О.М. Леонтьєв

Одним з вирішальних факторів ефективного використання засобів інформаційних технологій у навчально-виховному процесі є знання і вміння вчителя, що застосовує ці технології, раціонально поєднуючи їх з традиційними.

Вмонтування інформаційних технологій у педагогічний процес не повинно звести нанівець наявні досягнення в галузі психології, педагогіки і методик навчання різних дисциплін, завдати збитків культурним надбанням, національним традиціям.

Учитель повинен враховувати і негативні наслідки комп'ютерного навчання. Інформаційні процеси завдають шкоди здоров'ю особистості. Захоплення комп'ютерами нерідко призводить до серйозної розбалансованості учнівської психіки, втрати зору. Обмежується спілкування учнів з друзями, батьками, іншими людьми. Втрачається інтерес до книги. До того ж мова комп'ютера завжди однакова. На відміну від мови вчителя вона не збуджує почуттів, не формує світогляду.

Водночас, деякі вчені висловлюють припущення, що педагогічне засвоєння електронних засобів, глибока інформатизація педагогічної діяльності можуть фундаментально змінити дидактичні концепції. Якщо у сучасному процесі навчання головною ланкою є «учитель-учень», то в інформаційно-комунікативній моделі навчання головною ланкою може стати «інформаційна система – учень».

Створення і застосування педагогічних програмних засобів

В останні роки в Україні інтенсивно проводяться дослідження і впровадження в навчальний процес педагогічних програмних засобів на думку фахівців, усі засоби, реалізовані за допомогою ПЕОМ для доведенн я педагогічних цілей, підрозділяються на дві основні групи: інструктуючи педагогічні засоби (ІПЗ) і програмні педагогічні засоби (ППЗ). (а принципом роботи ППЗ їх можна розбити на: навчальні, інструментальні, моделюючі, інтегровані навчальні програми

Навчальні програмні засоби застосовуються при оволодінні новими знаннями, виробленні навичок, навчанні розв'язанню задач; повторенні та закріплення знань, забезпечуючи варіативність завдань і темп просування.

Моделюючі програмні засоби є конкретною реалізацією якого-небудь і в цілого курсу інформатики, що дозволяють детально вивчити його. Сценарій існуюючих програм визначається впливом учня на модель досліджування розв’язання завдань розділу, під час його опрацювання.ти. Маніпулюючи, таким чином, доступними для нього параметрами, студент за реакцією моделюючої системи визначає діапазон припустимих змін і усвідомлює сутність процесів, які здійснюються під його керуванням керуванням.

Інструментальні програмні засоби надають своїм користувачам можли­вість самостійно розв'язувати визначені задачі за короткий час і з меншими зусиллями, позбавляючи їх рутинної обчислювальної та статистичної роботи і надаючи волю у виборі методів розв'язання конкретних задач і простір для реалізації.

Усі типи програм можуть застосовуватися в навчальному процесі залежно від конкретних умов. Аналіз проведеного дослідження показує, що останнім часом акцент у застосуванні ППЗ зміщується убік ППЗ, спрямованих на спілкування викладач-студент, студент-студент за рахунок значного використання засобів НІТ (експертних систем, інтелектуальних систем, систем машинної графіки, інструментальних педагогічних засобів, розв'язання задач і т. д.).

НІТ забезпечують можливості для розвитку наочно-образного мислення, моторних і комунікативних навичок, цілеспрямованості і соціалізації, сприяють активізації вербальної взаємодії дітей, що є особливо важливим фактором у навчанні. Головним аспектом навчання стає не запам'ятовування правил, а саме процес мислення, що дозволяє формулювати суть процесів і явищ.

На даному етапі в процесі навчання важливе місце посідають системи

аудіо та медіа, до складу яких входить інформація різних типів (текст, ілюстрації, звуки, зображення). Ці засоби відіграють величезну роль у процесі самопізнання, де активну роль грає саме той, кого навчають, визначаючи необхідний матеріал і шляхи його засвоєння.

Широко застосовуються в навчальній практиці інтелектуальні навчальні програми, що мають можливість: аналізувати і керувати процесом формування знань і умінь інтерпретувати й абстрагувати; давати викладачеві інструкції а вибору методики навчання і послідовності викладу матеріалу; поєднувати навчання, забезпечуючи їхню послідовність.

Окремим випадком інтелектуальних навчальних систем є навчальні системи, які можна використовувати в ролі репетитора для вивчення тем курсу. Експертні системи можна використовувати для контролю знань.

Досвід практичної роботи показує, що найбільш ефективними в проїм навчання для вироблення уміння інтерпретувати є інструментальні та моделюючі ППЗ, які можна застосовувати на всіх етапах навчання.

Вибір ППЗ для використання в навчальному процесі, як правило, не залежить від мети навчання, що виражається в тих чи інших діях та визначає стратегію і тактику навчання. Вибір ППЗ у процесі навчання обумовлений визначенням психологічних, педагогічних і дидактичних вимог, у яких безпосередньо обмовляється застосування ППЗ у навчальному процесі.

Конкретизація вимог з адаптацією на розв'язання проблеми пізнавальної активності студентів дозволяє виділити наступні:

  • наочність основних компонентів;
  • забезпечення діалогу студента із ППЗ у процесі роботи з нею;
  • набір функцій, необхідних для роботи з тим розділом, на який < ірії II тована програма;
  • варіативність, наочність;
  • мотиваційна забезпеченість;
  • комунікативність;
  • індивідуалізація навчання.

Отже, як видно з вищесказаного, використання різних структур НІТ розвитку пізнавальної активності студентів знаходиться в прямій залежності від розв'язуваних дидактичних завдань тих інтелектуальних процесів, що очікуємо в діяльності того, кого навчаємо.

Мультимедійні засоби під час повторення,

узагальіii та систематизації знань учнів

Повторення та узагальнення навчального матеріалу досить складні методикою проведення, так і за можливостями активізації роботи всіх навчаючихся.

Вони зустрічаються з уже відомими подіями та явищами, а тому постає завдання знайти такі методичні прийоми і засоби допомогли не тільки відтворити знання, а й систематизувати та узагальни і доповнити та поглибити їх.

Фізіологічною основою повторення, систематизації та узагалі підсилення вже існуючих нервових зв'язків, що утворилися під час навчання навчального матеріалу, та створення на їх основі нових зв'язків і асоціації з ними.

Важливою умовою активізаціїроботи під час повторення є внесення елементів нового. Ця загальнопедагогічна вимога має пряме відношення використання мультимедійних засобів навчання. Важливість їх застосування саме й полягає в тому, що вони вносять до заняття «цікаву новизну».

Форма викладу дає можливість відтворити за короткий час значний матеріал, а також по-новому його з'ясувати, викликати образи, уточнити нечітко сформовані уявлення, поглибити здобуті знання, використання засобів мультимедіа з метою повторення, узагальнення та іншої мотивації знань не тільки допомагає створити конкретне, наочно-образне уявлення про предмет, явище чи подію, які вивчаються, але й доповнити іншими даними. Відбувається не лише процес пізнання, відтворення вже відомого, але й поглиблення знань. Під час роботи з навча-програмою важливо зосередити увагу на найбільш складну частину, активізувати самостійну пошукову діяльність.

Роль мультимедійних засобів у процесі повторення відрізняється від їх використання на заняттях пояснення. Ця відмінність полягає в і, що на занятті повторення вони можуть охоплювати матеріал кількох тем і використовуватися вже не як джерело знань (хоч окремі відомості, є новими для), а як основна або додаткова ілюстрація чи засіб відтворення та систематизації вже здобутих знань.

Методика роботи з мультимедійною програмою під час повторення залежить від того, чи вона уже відома чи вперше вони ознайомлюються з нею, новим засобом навчання. При повторному використанні застосована програма допомагає не лише відтворити навчальний матеріал, а й систематизувати його, поглибити та узагальнити. Якщо ж засоби мультимедіа попередньо не використовувалися, їх дидактичне призначення дещо змінюється: ми не тільки відтворюють відоме, але й подають його в новому висвітленні, воно вже відоме новими фактами, допомагають узагальнити та систематизувати знання.

Виходячи з цих особливостей, розглянемо окремі дидактичні можливості, обумовлені ними місце та методичні прийоми використання муль-тимедійних програм під час повторення навчального матеріалу. Під час занять повторення та узагальнення інтегруються дидактичні а також, методичні варіанти використання мультимедійних засобів, що мають різне дидактичне призначення. Це може бути джерело нової інформації, матеріал для виконання самостійної роботи чи перечитання, ілюстрація до вже відомого матеріалу.

Бачимо, що під час повторення можуть бути використані з великою цінністю не лише навчаюча програма повністю, але й окремі фрагменти,

Разом з тим окремі демонстрації можуть бути успішні при використані під час повторення з метою узагальнення та систематизації знань за обсягом матеріалу.

Використання засобів мультимедіа під час повторення та узагальнення матеріалу може бути розраховане на проведення самостійної роботи, порівняння, розв'язання певних пізнавальних завдань, на основі яких ній повинні краще з'ясувати суть явищ та процесів, важливість подій, зробити певні висновки й узагальнення. Застосована в усіх випадках інформація за своїм дидактичним призначенням у цьому випадку виступає як матеріал для самостійної роботи

Щодо різноманітних навчальних завдань, змісту та мети повтореним мультимедійні засоби можуть бути використані як під час пояснення з МІ ментами поточного повторення, так і під час окремих занять наочна опора, посібник до самостійної роботи або ілюстрація до повториш'' чи як засіб повторення, узагальнення та систематизації знань. Відповіді!" Від цього змінюється місце мультимедійної інформації на занятті та методичні прийоми її застосування.

Сучасні інформаційні технології і творча робоа учнів в процесі вивчення дисциплін

Нині суспільство зазнає швидких і фундаментальних змін у різноманітних галузях науки. Корені цього явища пов'зані з необхідністю визначення методів пізнання індивіда при використанні новітніх педагогічних технологій і методів та засобів опрацювання інформації. Змістом цих технологій є вивчення загальних властивостей та умов їх запровадження в професійній підготовці вчителя.

Процеси глобалізації, ініційовані в кінці XX століття інтелектуальною елітою людства, не лише зумовили швидкий розвиток інформаційних технологій, а й фактично підвели світове співтовариство до усвідомлення необхідності переходу на більш високий інформаційний рівень соціальної організації. Складність і неординарність нової суспільної формації вимагають глибокого теоретичного і прикладного осмислення проблем, пов'язаних із стрімким поширенням сучасних інформаційних технологій в усіх сферах людської діяльності і впливом їх на трансформацію традиційної соціокультурної організації суспільства.

Універсальність науки полягає в інтеграції досягнень суспільства на певному рівні його розвитку, діє за принципом функціональної додатковості та має особливості гармонійного саморозвитку. Досить актуальним стає формування в майбутнього спеціаліста інформологічної культури, яка характеризується такими функціями:

1. Інформаційна функція: полягає в забезпеченні спадковості різних рівнів історичного прогресу в плані розвитку науки.

2. Когнітивна функція: зумовлює потреби людини в теоретичних і

практичних формах.

3. Комунікативна функція: полягає в конкретних правилах і способах ефективного спілкування, тобто визначається варіативністю процесу обміну інформацією між людьми за допомогою сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

4. Нормативна функція - це необхідність підтримання рівня соціальної взаємодії, яка актуалізує проблему збалансованого, упорядкованого стану системи, приведеної у відповідність із суспільними потребами й інтересами різних соціальних груп та індивідів.

5. Знакова функція: вербальні й невербальні системи образів, що утвердилися в середовищі спілкування.

Виховання інформологічсної культури можливе за умови диференціації етапів одержання й аналізу інформації, побудови системи оцінювання адекватності знань і рівня професійної компетентності. Використання інформаційних технологій у такому контексті сприятиме не лише розвитку більш високого рівня мотивації особистості, її критичного і проблемного мислення, а й підвищенню якості й успішності досягнень.

Сучасні інформаційні технології і творча робота учнів позаурочний час

Будь-яка країна цінуючи обдарованих людей дбає про своє майбутнє. Так само, навчальний заклад приділяючи увагу талановитим учням, може під­вищити свій рейтинг на освітянському просторі. Саме використання нових ін­формаційних технологій вносить певні позитивні моменти в роботу з обдарова­ними дітьми.

Завдяки використанню Інтернету учень може приймати участь у біль­шій кількості різних олімпіад, конкурсів, конференцій. Перші тури подібних за­ходів проводяться без виїзду в інші міста, а через мережу Інтернет. Якщо учень досягає певних успіхів, то його запрошують на очний тур. Зрозуміло, що учасниками таких заходів в першу чергу стають здібні діти.

Учень може самостійно знайти методи розв'язування олімпіадних задач, знайти необхідну інформацію для своїх досліджень, отримати поради в режимі спілкування з іншими учасниками чи членами журі, побачити прогалини в своїх знаннях розглядаючи роботи інших учасників.

Щоб працювати з обдарованими студентами з використанням НІТ до викладача також посилюються вимоги. Дуже часто, щоб виконати проект, здій­снити дослідження на належному рівні, необхідно оволодіти додатковими знан­нями. Але програмні засоби змінюються так швидко, що вивчаючи їх по книгах, по статтях з періодичних видань, з статей в Інтернет, все одно відстаєш. Тому бажано запрошувати спеціалістів, які в стислі терміни кваліфіковано допомо­жуть освоїти нові програмні продукти і методи навчання. Це підтверджує підго­товка викладачів на курсах «Іntel навчання для майбутнього», «Партнерство в навчанні».

Для викладача важливо не тільки досконально знати свій предмет, а й уміти направити енергію учня в потрібне русло, щоб він сам вже знав, в якому напрямі розвиватися. Розпочинати роботу з обдарованими учнями бажано з початкових класів. Як не дивно, але маючи доступ до пошуку інформації, дуже рідко навіть талановиті студенти самостійно можуть знайти цікавий конкурс, змагання, олімпіаду. Тому пошук таких заходів бажано здійснювати викладачам і пропо­нувати здібним учням. Сучасний школяр часто піднімає питання заохочен­ня (а що він буде мати від участі). Тому викладач повинен показати всі позити­вні сторони.

Використання елементів інформатики

в трудовому навчання учнів школи

ХХІ століття ставить перед людством вимогу інтенсифікації інформаційного прогресу, який впливає на всі сфери життєдіяльності людини і суспільства. Зокрема, відбувається перехід від індустріальних до науково-інформаційних технологій, що значною мірою базуються, не на матеріальній, а на інтелектуальній власності, на знаннях субстанцій виробництва і визначаються рівнем розвитку освіти в країні, станом наукового потенціалу нації. На сьогодні, назріла переорієнтація підготовки школярів до трудової діяльності від уніфікованого, усередненого підходу до індивідуалізованої організації усієї системи освіти, перш за все, освітньої галузі «Технологія» і шкільного предмету «Трудове навчання».

Жодний із засобів навчання не є універсальним і має ряд позитивних, так і негативних рис. Це підкреслює роль вчителя в освітньому процесі. Засоби навчання лише допомагають йому урізноманітнити викладання, по різному організувати самостійну роботу учнів на уроках, зробити урок цікавим і пізнавальним. Не є виключенням і сучасна комп’ютерна техніка.

Вчитель трудового навчання планує застосування засобів і прийомів вивчення певної інформації. Він контролює правильність виконання учнями трудових прийомів, застосовує різноманітні методи оцінювання навчальних досягнень школярів. Перед учителем виникає проблема організації учнів, стимулювання їх до навчальної роботи з урахуванням індивідуальних особливостей. Ефективність запропонованих засобів навчання значною мірою залежить від майстерності учителя і його бажання працювати творчо, нестандартно, дієво, враховувати індивідуальні здібності школярів.

Запровадження інформаційних технологій навчання школярів у процесі підготовки спирається на реалізацію принципів використання міжпредметних зв’язків. Використання комп’ютерних технологій вимагає обов’язкового узгодження міжпредметних зв’язків трудового навчання та інформатики.

Учні, які розпочали вивчення інформатики у 7 класі, цілком підготовлені до роботи з нескладними комп’ютерними програмами з трудового навчання. Вони вміють завантажувати комп’ютер, виконувати основні операції з використанням текстового та графічного редакторів, проводити обчислення, пошук даних у мережі Інтернет тощо. Важливо, що програма з інформатики передбачає вивчення учнями 7 класу програмних засобів навчального призначення. За наявності у школі відповідних програм з трудового навчання їх вивчення можна розпочати на уроках інформатики. Аналіз матеріалів, що містяться в сучасних публікацій з названої проблематики дає підстави зробити висновок про достатній рівень комп’ютерної грамотності учнів 9 класів загальноосвітніх шкіл, який дозволяє більшості з них виконувати прості операції на комп’ютері та користуватися навчальними програмами.

Сільські школярі мають значно нижчу підготовку і досить невеликий досвід роботи на ПК. Звичайно, цей висновок не можна розповсюджувати на всі загальноосвітні школи України. Опитування вчителів, вивчення матеріально-технічного оснащення шкіл показали, що ряд сільських навчальних закладів мають добре оснащені кабінети інформатики, у яких на належному рівні здійснюється підготовка молоді. Враховуючи той факт, що грамі комп’ютеризації сільських шкіл сьогодні приділяється значна увага, можна стверджувати, що найближчим часом таке відставання буде ліквідоване.

Проблемі підготовки вчителів до використання комп’ютерної техніки сьогодні приділяється багато уваги. У вищих навчальних закладах педагогічної освіти для усіх майбутніх учителів читаються обов’язкові курси інформатики, використання комп’ютерних технологій при вивченні фахових дисциплін та ін. Удосконалення комп’ютерної грамотності вчителів є одним із обов’язкових напрямків курсової підготовки в інститутах післядипломної освіти тощо.

Усе це свідчить, що питання підготовки вчителів до роботи на комп’ютері буде найближчим часом вирішене на рівні, достатньому для виконання необхідного мінімуму робіт. З іншого боку, використання комп’ютерної техніки приведе до самовдосконалення підготовки вчителя.

Вказуючи, яким чином можна використати комп’ютер на уроці трудового навчання, вчителі наводять такі пріоритети застосування: подача теоретичного матеріалу, проведення тестування, ознайомлення з основами виробництва мультимедійними засобами тощо. Майже усі вчителі технічної та обслуговуючої праці вказують на відсутність необхідних комп’ютерних програм для використання на уроках трудового навчання, які хоча б частково відповідали навчальним програмам з даного предмету.

Серйозною проблемою у запровадженні комп’ютерних технологій у навчальний процес загальноосвітніх шкіл є відсутність відповідного програмного забезпечення з окремих предметів, у тому числі, з трудового навчання. Ці зауваження в черговий раз підтверджують попередній висновок про те, що єдиної точки зору на проблему використання комп’ютерної техніки в навчальному процесі загальноосвітніх шкіл немає. Тим більше, практично не існує потрібних програмних комп’ютерних продуктів для безпосереднього використання на уроках трудового навчання, які враховували б індивідуальні особливості учнів. Одержані нами дані вказують на необхідність розробки спеціальних комп’ютерних програм, і подальшої перевірки робочої гіпотези щодо ефективності реалізації виявлених дидактичних умов індивідуалізації навчального процесу на основі використання комп’ютерів у процесі трудового навчання. Поряд з цим потрібно пам’ятати і про те, що використання комп’ютерної техніки на уроках трудового навчання повинно бути лише своєрідним доповненням, і не повинно домінувати. Основний обсяг занять повинен відводитися на виконання практичних робіт з проектування виробів і обробки матеріалів, засвоєння азбуки домашнього господарювання, на реалізацію інших завдань згідно чинної програми трудового навчання школярів.

Застосування інформаційно-комунікативних технологій у підготовці вчителя трудового навчання

Темпи технологічного і науково-технічного прогресу нині такі, що більшість знань застарівають протягом 3-5 років. Тому жоден ви­щий навчальний заклад не в змозі підготувати фахівця на весь період його професійної діяльності. Звід­си - обхідність безперервного підвищення кваліфікації і професіонального удосконалення. Фахівці будь-якої галузі мають бути готовими до необхідності підвищувати свою кваліфікацію протягом усієї професійної діяльності. Крім того, виникає необхідність, щоб нові знання надходили в систему освіти безпосередньо в процесі навчання. Освовним принципом підготовки фахівця мають бути неперервність та науковість. Має вдосконалюватися якість освіти, орієнтованої на тип особистості, здатної до стрімкої, гнучкої зміни своєї життєдіяльності. Особливо гостро ця проблема стосується підготовки вчителя, зокрема вчителя трудового навчання.

Реформування системи освіти та зміни в економіці України викликають перехід до нового змісту трудового навчання. Аналіз програм трудового навчання загальноосвітньої школи доводить необхідність опанування в школі кресленням, навичками механічної обробки матеріалів і первинними знаннями технологій окремих галузей виробництва, економіки, екології.

Необхідною на нинішньому етапі особистісно орієнтованою технологією навчання є зміна ролі вчителя, його перетворення з авторитета, який володіє великим обсягом знань і вмінь, у модератора, аніматора або провідника у світі знань. Такі змыни пов'язані з низкою проблем. З одного боку, вчителі звикли до своєрідної монополії на знання і до відчуття своєї безпомилковості. Це приводить до труднощів при переході на інший стиль праці. З другого боку, приріст знань та інформації відбувається так швидко, що важко встигнути вчасно їх опрацювати. Крім того, школа і вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. Різні форми дистанційного навчання (телебачення, комп'ютер, освітні програми, Інтернет) можуть певною мірою замінити вчителя, і в будь-якому випадку є суттєвим елементом посередника в отриманні знань. Швидке введення Інтернет-технологій створило всесвітню комунікаційну платформу, що відкрила шляхи для перегляду традиційних способів навчання. Сучасний учитель повинен розуміти це і намагатися співіснувати з цими формами, а не суперничати, виключаючи такі способи набування знань. Він також повинен уміти ви­користовувати ці нові форми роботи, щоб таким чином виконати надану йому роль провідника, який зможе упорядкувати і звести в чітку систему знання, що надходять до учнів з різних джерел. Така позиція вчителя, безсумнівно, збільшить його авторитет у шкільному середовищі, а йому самому дасть змогу безупинно підвищувати професіональний рівень.

Учитель трудового навчання має володіти базовими професійними знаннями. Основна складність його підготовки полягає в тому, що технічна література, яка для цього потрібна, дуже швидко застаріває, не відповідає сучасному рівню розвитку галузей виробництва. Сфера виробничих знань характеризується високою динамікою: створюються нові матеріали, змінюються технології, удосконалюється автоматика та різноманітні інструменти. Якщо вчитель не буде постійно поповнювати свої знання, то дуже швидко вони перестануть бути актуальними. Тому неперервна освіта - це необхідність для професіоналів цієї групи.

Друга проблема - велике різноманіття сучасних матеріалів і технологій роботи з ними. Неможливо бути обізнаним на високому рівні в усіх сферах виробництва. Людина, яка досконало вивчила особливості сучасних сплавів і методи їх обробки та використання (види з'єднання, захист від пошкодження, умови експлуатації тощо), може щось упустити з галузі вирощування рослин чи сучасної електротехніки. Тому вчитель трудового навчання повинен постійно бути готовим до того, що учень може задати запитання з будь-якої сфери трудової діяльності людини, надивившись на різноманіття технічних речовин та матеріалів, які пропонує сучасний ринок. Для відповіді на такі запитання вчитель має знати, де знайти потрібну інформацію, і як краще донести її до учня, як пробудити у нього пізнавальний інтерес.

Педагог має не тільки передавати інформацію, а й формувати у молоді уміння самостійної, неперервної освіти, здобувати знання й удосконалювати свою професійну культуру. Враховуючи динамічний ріст виробничих технологій, неперервна освіта викладачів педагогічно-індустріальних факультетів є вкрай необхідною.

Основним засобом забезпечення неперервної освіти на сучасному етапі є інформаційно-комунікативні технології. У вчителя трудового навчання вже на сьогодні мають бути сформовані основні компоненти основ інформаційної культури:

         розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в пізнанні навколишньої дійсності та творчої діяльності людини, в управлінні технічними процесами;

         розуміння проблеми подання, оцінювання і вимірювання інформації, її сприймання й усвідомлення, сутності формалізації суджень, зв'язку між змістом і формою, ролі інформаційного моделювання в сучасній інформаційній технології;

         розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення;

         уміння добирати і формулювати мету, здійснювати постановку завдань, висувати гіпотези, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою сучасних технічних засобів та інтерпретувати отримані результати, систематизувати фак­и, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки рішень;

         уміння добирати послідовність операцій і дій у професійній діяльності, розробляти програму спостереження, досліду, експерименту;

         володіння апаратними застосуваннями ЕОМ, системами опрацювання текстової, числової і графічної інформації, баз даних і знань, предметно-орієнтованими прикладними системами, системами телекомунікацій;

         розуміння сутності штучного інтелекту;

         уміння адекватно формалізувати наявні у людини знання та і не проектувати формалізовані описи, дотримуватися належної рівноваги між формалізованою і неформалізованою складовими.

Сучасний учитель трудового навчання не може не володіти комп'ютерними технологіями. Не дивлячись на те, що оснащення шкіл комп'ютерною технікою з кожним роком збільшується, на жаль, її використання, особливо під час трудового навчання, не можна назвати достатнім. Учителі в більшості випадків дуже консервативні. Більшість з них, особливо з великим стажем роботи, не хочуть змінювати традиційного способу навчання.

Тому вчителів треба переконати в доцільності використання нового дидактичного засобу, яким є комп'ютер. Його застосування в навчально-виховному процесі багатоаспектне. По-перше, комп'ютер можна використовувати як банк даних. Учителю трудового навчання постійно потрібна специфічна інформація, наприклад, дані про елементи конструкцій, фізичні параметри машин і механізмів, режими термічі ної обробки, відомості про механічні, технологічні й експлуатаційні властивості конструкційних матеріалів тощо. Усі ці дані можна знайти в електронних довідниках, на їх основі сформувати власний, необхідний для конкретного розділу навчальної програми, і зберігати його в пам'яті комп'ютера.

По-друге, на заняттях з трудового навчання, навіть за умови наявності застарілого обладнання або й цілковитої його відсутності, комп'ютер є найкращим засобом для ілюстрації принципу роботи приладів або механізмів у динаміці. Комп'ютер є незамінним також у випадку імітування технологічних процесів, які в природі відбуваються повільно або потребують для демонстрування громіздких приладів, а тому не можуть бути продемонстровані на занятті. Таким самим способом моделюються складні фізичні й технологічні процеси, що допоможе учням уявити реальні процеси, які неможливо продемонструвати в дійсності.

По-третє, знання вчителем потрібного математичного забезпечення до комп'ютерних програм дасть змогу проводити необхідні розрахунки технологічних процесів або побудови графіків залежності параметрів окремих процесів. Не можна при цьому недооцінювати також роль комп'ютера в естетичному вихованні школярів під час демонстрування технічних та художніх витворів, велику кількість яких можна знайти в Інтернеті.

По-четверте, нині широко застосовується в освітньому процесі комп'ютерне тестування.

Варто також зазначити, що «глобальні комп'ютерні мережі дають можливість не лише застосовувати у викладацькій діяльності більш широкий спектр навчальних матеріалів, а й використовувати для свого професійного росту широкі інформаційні ресурси комп'ютерних мереж, підтримувати тісні творчі зв'язки зі своїми колегами, а в перспективі - підвищувати свою кваліфікацію шляхом дистанційного навчання за спеціальними програмами» [1, 4]. У перспективі набуде розмаху дистанційне навчання, тому існує потреба включити до університетських освітніх програм для вчителів технологічні інтегративні стратегії, які містять базові вміння роботи в режимі «опііпе». Навчання в цьому режимі вимагає ефективного викладання: володіння змістом, знання предмета, вміння планувати заняття.

Усі перелічені форми застосування комп'ютерних технологій будуть ефективними лише за умови інноваційного підходу до підготовки вчителя трудового навчання. Країні потрібен учитель нової генерації з добре сформованими професійними уміннями і навичками, що забезпечують реалізацію психолого-педагогічних знань про мету, завдання, принципи, сутність інноваційного; навчання та виховання і знань про способи організації педагогічного: процесу в інноваційному режимі. Розуміння того, що використання комп'ютерів, доступ до сучасних джерел інформації є важливою складовою освіти людини XXI ст. привело до відкриття у Донбаському державному педагогічному університеті спеціальності «трудове навчання та основи інформаційних технологій». Студентів педагогічно-індустріального факультету, які навчаються за цією спеціальністю, готують до кардинальних змін у викладанні трудового навчання.

Роль комп'ютерних технологій у формуванні навичок конструювання виробів на уроках трудового навчання учнів 8-9 класів

Впровадження комп'ютерних технологій у процес навчання різних навчальних дисциплін набув масового характеру. Комп'ютер став засобом підвищення продуктивності праці у всіх сферах діяльності людини. Проте, процес інформатизації майже не торкнувся трудового навчання. Це пов'язано із необхідністю формування за допомогою комп'ютера певних навичок. Тому, справедливо підкреслюючи можливості комп'ютера, акцент необхідно робити на тому, що машині відводиться роль засобу, а суб'єктом діяльності завжди залишається людина, комп'ютер виступає в ролі провідника ідей вчителя.

Проте, для успішного використання комп'ютера в навчальному процесі мова повинна йти не про функції комп'ютера, а про функції програмних продуктів з педагогічної точки зору, що виступають як джерело знань і засіб організації навчально-виховної діяльності. Під дидактичними функціями педагогічних програмних продуктів розуміють цілеспрямовано задані властивості, що найбільше повно відповідають призначенню педагогічного програмного середовища у навчально-виховному процесі. Саме тому необхідно підкреслити важли­вість створення програмного середовища при співпраці програміста із спеціалістами педагогіки і психології, що рідко має місце на практиці. «Якщо спеціаліст у галузі програмування створює ППЗ на основі власної інтуїції, своїх поглядів і уявлень про навчальний процес самостійно, без допомоги педагога визначає предметні області ППЗ, тоді створений таким чином програмний продукт буде мало ефективним у використанні, а іноді може створити певні проблеми. Методичному супроводу в таких випадках залишається бажати кращого, і без допомоги підготовленого вчителя такі програмні засоби залишаються предметом пасивного навчання і довідковими посібниками з хорошими презентаційними можливостями» [3].

Існує ряд програмно-методичних розробок для використання комп'ютерних навчальних програм у процесі формування теоретичних знань на уроках трудового навчання [2, 7]. Також є програми для більш професійного використання комп'ютерної техніки у виробничому процесі, зокрема програма призначена для автоматизованого розкрою листових матеріалів - ДСП, фанери, металу, скла, пластмас та ін., яка дозволяє значно підвищити ефективність и скоротити час формування карт розкрою [4], також програма оптимального розкрою прямокутних листів на деталі прямокутної форми [5].

У своєму дослідженні нами поста­влено за мету створити комп'ютерний програмний продукт, що передбачав би його застосування на уроках трудового навчання учнів 8-9 класів, враховуючи специфіку предмета та особливості передбаченого програмою навчального матеріалу. Розглянемо для прикладу процес конструювання виробів на звичайному уроці трудового навчання без застосування комп'ютерів. Вчитель видає учням зразки виробів для виготовлення (як правило, це стандартний набір пропонованих учням виробів, що вже роками виготовляються в навчальних майстернях). Перед учнями стоїть завдання проаналізувати форму та розміри окремих деталей, отворів, їх взаємне розміщення, спосіб їх з'єднання та матеріал виготовлення, і після того запропонувати свій виріб із зміненими параметрами тих чи інших елементів порівняно із зразком та виконати ескіз чи технічний рисунок.

Конструювання виробів є творчим процесом, що вимагає достатнього розвитку технічного мислення та процесів уяви. Як показують наші дослідження, учні, які приходять в навчальні майстерні, не вміють конструювати вироби для виготовлення, зображати їх у вигляді креслення, ескізу чи технічного рисунку. «Створення образу нерозривно пов'язано із залученням знань, із виконанням ряду логічних операцій. Переплетення чуттєвих і логічних компонентів мисленнєвої діяльності призводить не тільки до відтворення образу, але й створення нового, відмінного від вихідного, зображеного на кресленні» [6]. Таким чином, в результаті обдумування зображення готової деталі, можна створити іншу, із додатковими функціями та призначенням. «При формуванні таких вмінь необхідно спонукати учнів по-новому глянути на добре відоме, ставати на точку зору, що відрізняєть­ся від загальноприйнятої, обговорювати наслідки, що витікають із нових аналогій» [2].

Коли учень переконструйовує задані характеристики завдання в новий образ, в його уяві з'являється остаточний вигляд виробу. Без попереднього досвіду такої роботи не буде відбуватися творчий процес [1]. Свого часу, майже всі автори, що вивчали творчу діяльність, відзначають, що «творчо підходити до справи, висловлювати оригінальні пропозиції багатьом заважають такі негативні мотиви, як невпевненість у своїх силах, надмірна самокритика, страх бути незрозумілим або висміяним» [1]. Як відзначає Ф.І. Іващенко: «Розвиток уяви - найважливіша умова творчого ставлення до справи, новаторства в будь-якому виді праці...» [1]. У свою чергу, він виділяє деякі умови розвитку уяви, які можуть бути включені до змісту трудового виховання або відтворені у навчальних умовах. Зокрема, «...розвиток уяви тісно пов'язано з наявністю у людини таких якостей, як сприйнятливість до проблем, наполегливість (вона допомагає протистояти невдачам), прагнення до ігрових ситуацій (гравець звільнюється від скутості, від звичних дій), прагнення до вдосконалення, відсутність самозаспокоювання та ін.». Ці факти завжди необхідно врахов­вати вчителю: негативні - переборювати, а позитивні - розвивати.

Саме із врахуванням вищенаведеного нами розроблено програмне середовище із метою конструювання виробів. На екрані з'являється зображення виробу, що надає можливість учневі переходити від одного зображення до іншого, змінюючи окремі елементи виробу (останній розділений на три частини).  Під час роботи із програмою в учня є можливість варіювати окремі елементи виробу, підбираючи оптимальний вигляд остаточного виробу (на його думку). Тим самим створюється ігрова ситуація, з'являється інтерес до конструкторської діяльності, зникають негативні мотиви

Програма пройшла апробування на уроках трудового навчання у 8- 9 класах Краматорськоъ ЗОШ І-ІІІ ступенів № 10 з профільним навчанням Краматорської міської рали.  Конструювання виробів в експериментальних класах проходило у комп'ютерному класі з використанням даної програми.

В контрольних класах проводилось звичайне заняття без використання комп'ютерної техніки. Після того, як учні сконструювали вироби, вони приступали до їх виготовлення. Аналіз результатів роботи експериментальних та контрольних груп показав, що вироби (зокрема їх естетичний вигляд, наявність у ньому тих чи інших елементів, що підвищують функціональні можливості, доцільність, практичність) у експериментальних групах кращі ніж у контрольних.

Отже, розвиток уяви та творчого мислення в експериментальних групах знаходиться на вищому рівні ніж у контрольних. Проте є випадки, коли учні із контрольних груп в силу своїх здібностей, попереднього досвіду та інших факторів проявляють високі творчі здібності без використання комп'ютерної техніки.

Використання на заняттях з трудового навчання даного програмного середовища дозволяє краще унаочнити готові вироби, які виготовляють учні, що важко досягти за допомогою креслення, ескізу чи технічного рисунку. Зображення виробу умовно розділено на декілька окремих частин тим самим полегшує процес аналізу та проектування нового. Існує можливість змінювати завдання залежно від тематики заняття, оскільки програма являється «відкритою» (дозволяє у будь-який час змінити або доповнити завдання). Підбір завдань проводиться диференційовано (різний ступінь складності), тим самим здійснюється індивідуальний підхід із врахуванням можливостей кожного учня, що відповідає сучасним вимогам загальноосвітньої школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Процес інформатизації суспільства сьогодні - це об'єктивне явище, пов'язане з підвищенням ролі та впливу інтелектуальних видів діяльності на всі аспекти людського життя. Тому інформатизація освіти, як невід'ємна скла­дова інформатизації суспільства, має забезпечити функціонування людини в умовах існуючого сучасного техноінформаційного простору і, перш за все, зорієнтувати розвиток освіти на впровадження в навчальний процес нових інформаційних технологій.

Помітною і позитивною ознакою суспільного розвитку багатьох країн нині є інтенсивний розвиток інформаційно-комп'ютерних технологій. Підписання Україною Болонської конвенції зі створення загальноєвропейського простору вищої освіти у рамках інтеграційних процесів у травні 2005 р. у місті Берген (Норвегія), вимагає від сучасних вищих навчальних закладів карди­нальних змін для формування нових знань, умінь і навичок студентів.

Основний напрямок в інформатизації освіти - вдосконалення навчально-виховної діяльності закладів освіти в результаті застосування НІТ під час інформування, проектування, навчання та створення техноінформаційного середовища для більш ефективного розвитку інтелектуальних, творчих та професійних здібностей особистості.

Інформатизація навчального процесу, з одного боку, має на меті підготовку висококваліфікованих учителів, які б могли застосовувати НІТ в навчально-виховному процесі та особистій професійній діяльності, а з іншого - підвищення ефективності навчання завдяки розширенню обсягів шформа-ції та вдосконалення методів її застосування.

Широке впровадження (НІТ) в навчальний процес породжує ряд проблем, що стосуються змісту методів, організації форм і засобів навчання, гуманітаризації освіти та гуманізації навчального процесу, інтеграції навчальних програм і фундаменталізації знань, підготовки й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів, створення системи неперервної освіти, зокрема систем освіти і самовдосконалення вчителів, яка забезпечує оволодіння ними основамиінформаційної культури.

Значною мірою інформатизація навчального процесу сприяє вирішенню ряду питань його гуманізації, оскільки з'являються можливості значної інтентеграціїі спілкування вчителів і учнів, врахування індивідуальних запитів, і здібностей та їх розвитку, розкриття творчого потенціалу учня та диференціації навчання відповідно до запитів, індивідуальних особливостей, нахилів і здібностей дитини, звільнення дитини і вчителя від необхідності виконання рутинних, технічних операцій, надання їм всіх можливостей для розв'язання пізнавальних, творчих проблем.

Використання НІТ дає можливість значно підвищити ефективність навчання, завдяки корисності, доцільного дозування, доступності (зрозумілості), малому шуму оперативного взаємозв'язку джерела навчальної інформації і учня, адаптації темпу навчальної інформації до швидкості засвоєння, індивідуальних особливостей школярів, ефективного поєднання індивідуальної та колективної діяльності, методів і засобів навчання, організацій них форм навчального процесу, що значною мірою сприяє вирішенню ряду завдань. При цьому невіддільним від проблем гуманізації навчання є використання основних принципів сучасної психології: нероздільна єдність свідомої ті та діяльності, трактування пізнавальних процесів як форм діяльності і врахування рівнів психічного розвитку, індивідуалізації учня орієнтовної групи дій, проблемності в навчанні, а також врахування ролі людських факторів, зокрема таких, як діяльність, свідомість, особистість.

Вирішення означених проблем вимагає розробки нових навчальних дисциплін, курсів, нових методик викладання всіх без винятку предметів нового типу навчання, нових засобів, організаційних форм і методів навчання, супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління цим процесом, розрахованих на акцентування самостійної навчальної пильності дослідницького, творчого характеру учнів і вчителів на основі широкого використання НІТ, активізацію пізнавальної діяльності учнів.

В основу використання НІТ в навчальному процесі повинні бути покладені принципи, що не залежать від конкретної предметної галузі, в якій управляє вчитель. Основи інформаційної культури, уявлення про можливість (автоматизовані інформаційно-обчислювальні системи), сфери їх використання потрібно формувати в процесі вивчення всього цих дисциплін, незалежно від їх специфіки і обраного фаху. Обсяг та їх зміст повинні бути значно диференційованими згідно до спеціалізації вчителя.

Слід зазначити, що для використання НІТ вчителям зовсім не обов'язково знати будь-які мови програмування, вміти складати власні алгоритми і програми, знати фізичні, арифметичні та логічні принципи побудови дії персональних електронно-обчислювальних машин (ПЕОМ) тощо. Головне - досконале знання своєї предметної галузі та методики використання НІТ при її вивченні та викладанні.

Сучасне педагогічне програмне забезпечення (ППЗ) дозволяє ознайомитися з правилами користування ним за досить короткий час (іноді, при певному досвіді роботи з ПЕОМ, за 15-30 хвилин), проте, методика використання ППЗ (та інших засобів НІТ) повинна ретельно розроблятися до кожного окремого заняття. З одного боку, ППЗ (педагогічні програмні засоби) - це пакети прикладних програм для використання в процесі навчання різним предметам. З іншого - це дидактичні засоби, призначені для різних цілей навчання: формування знань, умінь і навичок, контролю за якістю їхнього засвоєння та ін., тобто це компоненти процесу навчання. Перше принципово важливе для розв'язання питання про склад і види ППЗ, друге - для визначення їхнього місця серед численних дидактичних засобів навчання, виявлення класів задач, що доцільно розв'язувати із застосуванням програмних засобів, для співвіднесення традиційних і програмних засобів навчання.

Із позицій програмної реалізації до числа ППЗ можуть бути віднесені комп'ютерні навчальні програми (вони, у свою чергу, можуть бути поділені на інформаційні, контролюючі, моделюючі, демонстраційні, тренажерні, комбіновані й ін.), експертні системи навчального призначення, комп'ютерні ігри та ін. Відзначимо, що за певних умов на заняттях із різних предметів можуть використовуватися інструментальні програмні засоби, зокрема такі, як текстові, графічні, музичні редактори, електронні таблиці і т. п.

Чітко визначеною є мета використання ППЗ у навчальному процесі:

  • образне і динамічне представлення навчальної інформації, її систематизація, постійне й оперативне відновлення;
  • вироблення і закріплення різноманітних умінь і навичок;
  • контроль за засвоєнням знань.

Використання комп'ютера як засобу навчання висуває завдання розроб­ки науково обґрунтованої типології програм як на рівні дидактики, так і на рівні методик викладання з урахуванням специфіки кожного предмета.

У педагогічній літературі мають місце різні наукові підходи щодо побудови типології навчальних програм.

Так, Б.С. Гершунський класифікує ППЗ за діловим призначенням і виділяє наступні типи машинно-орієнтованих навчальних програм:

1) керуючі;

2) діагностуючі;

3) демонстраційні;

4) що генерують;

5) контролюючі;

6) моделюючі і т. ін.

Досить важливо, щоб учитель розумів, що може і що не може комп’ютер. Аналіз творчого продуктивного мислення показує, що головним процесі навчання є не стільки операційно-технічні процедури програм розвЄЄязання вже сформульованих задач, скільки побудова зразка ситуації, висування гіпотези, здогадка, постановка проблеми, задачі. Розвиток програмного забезпечення досяг такого рівня, коли в багатьох випадках алгоритм досягнення мети може побудувати сам комп'ютер.

Вміння та навички, які необхідні майбутнім вчителям для використання нових інформаційних технологій при викладанні навчальних дисциплін, а також для керування навчальним процесом при його підготовці, супроводі й аналізу в умовах сучасних закладів освіти.

Актуальною стає підготовка творчих учителів у процесі використання елементів дистанційного навчання. Ця форма навчального процесу дає можливість не переривати процесу праці вчителя. Цьому питанню останнім часом приділяється надзвичайно багато уваги. Тому актуальність вказаної проблеми для сучасної вищої школи є незаперечною.

Впровадження дистанційної освіти за допомогою інформаційно-комп'ютерних технологій, яка була б доступною для всіх, незалежно від місця знаходження, має винятково важливе значення. Аналіз останніх наукових досліджень свідчить про глибокий інтерес та значну увагу до поставленої проблеми.

Дистанційне навчання - автоматизована навчальна система, що містить у собі дидактичні, методичні й інформаційно-довідкові матеріали з навчальної дисципліни, а також програмне забезпечення, що дає змогу комплексно використовувати їх для самостійного одержання й контролю знань. Засоби навчання представляють як зміст навчання, так і контроль й управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

У традиційному навчальному процесі такими засобами є друковані паперові видання підручників, навчально-методичні комплекси, посібники, довідники, словники. У процесі традиційного вивчення у вузі найголовнішим залишається усне мовлення викладача та його особистість, а при дистанційному навчанні використовується й застосовується писемне мовлення з навчальним матеріалом на аудіо-, відео-, електронних носіях, комп'ютерні навчальні системи, комп'ютерні мережі. Тому при одержанні дистанційної освіти кількість засобів навчання збільшується.

Електронні видання навчального призначення мають низку позитивних переваг, на відміну від паперових. Зокрема, це компактність збереження в пам'яті комп'ютера або на дискеті; мультимедійні можливості, мобільність, можливість оперативного внесення змін і доповнень; користування гіпертекстовими посиланнями; зручність пересилання електронною поштою, спілкування у форумі, чаті.

Особливу увагу, як свідчить мій досвід, слід приділити сучасним підручникам. Створення навчальної продукції, особливо підручника - складна змістовна задача, яка на стартовому етапі повинна бути вирішена спільними зусиллями творчих колективів носіїв мови.

Сучасний стан освітнього процесу, можливості засобів телекомунікацій, потреби суспільства у висококласних фахівцях, конкурентоспроможних на ринку праці, роблять незаперечним факт необхідності впровадження елементів дистанційного навчання навіть у традиційну форму освіти.

Таким чином, використання в освітньому процесі новітніх досягнень інформаційно-комп'ютерних технологій, безперечно, сприяє зануренню сучасного фахівця у світовий інформаційний простір згідно з вимогами Болонського процесу.

Впровадження цієї системи освіти дасть можливість Україні стати на рівень високорозвинутих країн, сформувати міцну систему нових освітніх технологій, освоювати інноваційний шлях розвитку. Така освіта, що дає можливість забезпечити всебічний розвиток особистості, її соціальну рівноправність, толерантність, самостійність й ініціативність, вимагає поваги до волі й способу життя кожного громадянина, безперечно, має велике, майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

  1. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие./ Г.К. Селевко – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.
  2. Ліхачов Б. Педагогічні технології. / Б. Лихачов – К., 1998. – С.148-157.
  3. Москаленко П. Педагогічні технології. / П. Москаленко – К., 2001. – С.115-117
  4. Артемова Л. Педагогічні технології. / Л. Артемова – К., 2000. – С.197-200.
  5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології. / І.М. Дичківська – К.: Академвидав, 2004. – 352 с. 1.                        
  6.  Барбіна Є. Професійна майстерність учителя в історії педа¬гогічної думки // Рідна школа. — 1998. — № 2. — С.71—74.
  7. Барко В. І., Тютюнникова А.М. Як визначити творчі здібності дитини? — К., 1991. — 79 с.
  8. Битюков К. О., Кочетков И. Б. Школа учебы и школа творчества. Научно-иссл. работа в системе подготовки учителя инновационного типа: Сб. науч. тр. / Ленинград. гос. пед. ин-т им. А. И. Герцена; [Редкол.: И. А. Колесникова (отв. ред.) и др.]. — Л.: ЛГПИ, 1990. — 111 с.
  9. Ващенко Г. Загальні методи навчання: Підручник для педа¬гогів. — Вид. перше. — К.: Українська Видавнича Спілка, 1997. — 441 с.
  10. Вержихоеская А.Т., Литвинова Н.И., Ходочок А.В. Психологические условия подготовки школьников к творческой деятельности // Психология. Респ. науч.-метод, сборник. Вып. 37. — 1997. — С. 20—24.
  11. Вейс Роберт Н. Індивідуум і "Е"-теорія освіти: попередні начерки нової науки // Рідна школа. — 1997. — № 1. — С. 21—29.
  12. Давыдов В. В., Запорожец А. В. Психологический словарь. — М., 1983. — С. 178.
  13. Дараган О. Розвитку мислительної активності сприяє психолог // Рідна школа. — 1997. — №6. -^ С. 37.
  14. Дробноход М. Освітні системи майбутнього творяться сьогодні. (Матеріали "Круглого столу") // Рідна школа. — 1997. — № 2. — С. 4.
  15. Душенко В. О. Виховання особистості у процесі навчання // Початкова школа. — 1998. — № 7. — С. 10—12.
  16. Зайченко Л. В. Деякі проблеми розвитку української національної школи в педагогічній спадщині С. Р. Русової // Вісник Академії пед. наук України. — 1993. — № 1. — С. 80—90.
  17. Кичук Н. В. От творчества учителя к творчеству ученика. — Измаил, 1992. — 96 с.
  18. Макрідіна Л. Сучасні технології навчання (Формування твор¬чої особистості) // Рідна школа. — 1997. — № 6. — С. 46—49.
  19. Ниренберг Джеральд И. Искусство творческого мышления: Пер. с англ. — Мн.: ООО "Попурри". — 1996. — 210 с.
  20. Околетов О.П. Педагогическая среда познания // Педагогика. — 1992. — № 9—10. — С. 60—64.
  21. Паламарчук В., Рудаківська С. Від творчої особистості до нових технологій навчання // Рідна школа. — 1998. — № 2. — С. 52—62.
  22. Пряникова О. Г., Равкин 3. И. История образования и педагогической мысли: Учебник-справочник. — М.: Новая школа. — 1994. — 96 с.
  23. Сисоева С.О. Основи педагогічної творчості вчителя: Навч. посібник. — К.: ІСДОУ. — 1994. — 112 с.
  24. Цапок В,А. Творчество (Философский аспект проблемы). — Кишинев, 1989. — С. 7.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

ДОДАТКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне видання

 

 

 

 

Журавльова Олена Леонідівна, Панченко Світлана Петрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Особливості дистанційного навчання з предметів

(трудове навчання і технологій)

Методичний буклет

 

 

 

Підписано до друку 16.01.2023  Формат 21х29,7 1/16. Гарнітура Times.

 Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 15. Тираж 30пр.

 

 

Друкарня ПП «Дорошенко Ю. і Ко»

84320, Україна, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 40Ш

 Тел.: 0626462897

docx
Додано
30 жовтня 2023
Переглядів
4177
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку