МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти

Міністерство освіт і науки України

УО Краматорської міської ради

Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

ММО вчителів трудового навчання та технологій

 Краматорських загальноосвітніх шкіл

ТГ вчителів трудового навчання та технологій м. Краматорська

«Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання

 як умова досягнення нової якості технологічної освіти»

 

 

 

 

 

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як

умова досягнення нової якості технологічної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 м. КРАМАТОРСЬК

 

УДК 796.01

 

УКЛАДАЧІ:

Журавльова О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл. Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти. – Краматорськ, 2023–  39с.

 

РЕЦЕНЗЕНТ:

Панченко С.П., методист вищої кваліфікаційної категорії відділу STEM та інформаційних технологій Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

В методичному посібнику подано матеріали про впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умови досягнення нової якості технологічної освіти.

Методичний посібник рекомендований вчителям трудового навчання тп технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.

Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умови досягнення нової якості технологічної освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендований до друку засіданням науково-метожичної ради

 (протокол №9  від 20 вересня 2023 року)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕЦЕНЗІЯ

на методичний посібник

«Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти»

 

Розвиток освітніх процесів в сучасному суспільстві, величезний досвід педагогічної інновації. Авторських шкіл і вчителів новаторів, результати психолого–педагогічних досліджень постійно вимагають узагальнення і систематизації.

Одним із засобів розв’язання цієї проблеми є технологічний підхід, застосування поняття «технологія» до сфери освіти, до педагогічних процесів.

Освіта – це індустрія, яка спрямована в майбутнє

С.Т.Капіца

Технологія – від грецької techne – мистецтво, майстерність і Iоgоc – учіння.

Термін «педагогічна технологія» - в буквальному перекладі означає вчення про педагогічне мистецтво, майстерність.

Педагогічна (освітня) технологія – це система функціонування всіх компонентів педагогічного процесу, яка побудована на науковій освіті, запрограмована в час і в просторі і приводить до належних результатів.

Провідником у будь–якій технології вважається детальне визначення кінцевого результату і точне досягнення його. А передумовами застосування поняття «технологія» щодо процесів у виробничій чи соціальній сфері є їх запрограмованість, окресленість кінцевих властивостей передбаченого продукту, засобів його створення, цілеспрямоване моделювання умов їх здійснення, а також реальне функціонування цих процесів.

Науково – технологічний прогрес зумовив технологізацію не лише матеріального виробництва, а й інтенсивно проник у сферу культури, гуманітарного знання. Усі технології поділяють на два види.:

1.               Промислові. До них належать технології переробки природної сировини (нафти, деревини, руди тощо) або одержаних з неї напівфабрикатів (металів, деталей і вузлів, будь–яких виробів). Вони вимагають неухильного дотримання послідовності передбачених технологічних процесів і операцій. Заміна одного процесу іншим, зміна їх послідовності часто знижує результативність або взагалі унеможливлює досягнення позитивного результату.
2.               Соціальні. Для таких технологій вихідним і кінцевим результатом є людина, а основним параметром змін – одна чи кілька її властивостей. Соціальні технології гнучкіші за промислові. Проте неухильне дотримання послідовності навіть найрезультативніших процесів у соціальній сфері ще не гарантує досягнення необхідної ефективності. Адже людина є надто складною системою, на неї впливає багато зовнішніх чинників різної системи і спрямованості, тому заздалегідь передбачити ефект конкретного впливу на неї неможливо. Специфіка соціальних технологій полягає в можливості пристосування їх до будь яких умов, оскільки вони здатні скоригувати недоліки процесів і методик технологічного процесу. Однак ці технології досить складні за організацією і здійсненням. На цій основі ґрунтується твердження про них як технології вищого рівня організації.

Спільне між промисловими і соціальними технологіями те, що завершальним результатом їх використання є продукт із завданими властивостями.

Розвиток цивілізації завжди пов'язаний із прогресом у сфері цих технологій. З кожним витком цивілізаційного розвитку зростали вимоги до соціальних технологій як важливого чинника гармонізації взаємодії людини і природи, людей на планеті.

З цього приводу німецький філософ Еммануїл Кант (1724-18040), виокремлюючи культуру простих умінь і культуру дисципліни волі, зазначав, що культура умінь здатна торувати шлях злу, якщо культура волі не стане їй противагою. Йдеться про інструментальну і гуманітарну культуру, на яких базується технологічний і моральний потенціал суспільства. Як відомо, еволюційні кризи здебільшого виникали тоді, коли інструментальний інтелект недостатньо стримувався інтелектом гуманітарним. Тобто суспільство живе стабільно доти, доки руйнівний потенціал виробничих, зокрема і військових, технологій врівноважується якістю культурно–психологічних засобів стримування. Якщо ж енергетичний потенціал технологій, що прогресує, суттєво перевершує можливості нормативної регуляції, суспільство опиняється в кризовому стані. Надалі, нагнітаючи напруження екологічних і соціальних конфліктів, воно або починає будувати технологічні, організаційні, інформаційні, нормативні параметри діяльності, виходячи на новий щабель розвитку.

Розвиток науки і техніки, інформатизація сучасного суспільства вимагає технологічного підходу у всіх сферах життя. Визначаємо поняття педагогічні технології, яке узагальнює поняття технологія освіти, освітні технології, технології навчання, технології виховання.

Методичний посібник  рекомендований вчителям трудового навчання тп технологій під час впровадження Закону України «Про освіту», Концепції нової української школи.

Представлено матеріали, які розкривають історичні та сучасні особливості освіти України, висвітлюють необхідність впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умови досягнення нової якості технологічної освіти.

 

 

РЕЦЕНЗЕНТ:

Панченко С.П., методист вищої кваліфікаційної категорії відділу STEM та інформаційних технологій Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

 

 

ТВОЧА ГРУПА

«Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти»

 

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти», читель трудового навчання та технологій  першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

 

З визнанням педагогічної технології важливим чинником навчально–виховного процесу не припинялися спроби з’ясування її сутності та особливостей.

Підходи дослідників до визначення поняття «педагогічна технологія» різноманітні (Б.Ліхачов, І.Волков, П.Москаленко, М.Кларін та ін.).

Спільним в усіх визначеннях є спрямування педагогічної технології на підвищення ефективності навчального процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів навчання.

Існує загальноприйняте уявлення про технологію як конструювання навчального процесу за певною схемою, яка відображає ознаки, притаманні й традиційній організації навчального процесу: впорядкованість процесу навчання, мета і оцінювання результатів.

Педагогічна технологія функціонує як наука, що досліджує найраціональніші шляхи навчання, і як система способів, принципів і регуляторів, які застосовуються у навчанні, і як реальний процес навчання.

Головне в педагогічній технології – розробка, деталізація інструментальних аспектів педагогічного процесу. Створення нової технології, як правило, є наслідком незадоволення результатами навчання й виховання, а також неефективністю педагогічної діяльності як професійного експерименту. Суттєвою особливістю педагогічної технології є те, що довільним діям вона протиставляє жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих дій, послідовний перехід від елементу до елементу.

Потреба в розробленні технологічних конструкцій виникла у зв’язку з ідеєю управління педагогічним процесом. Реалізація її стала можливою на основі системного підходу, що дає змогу порівняти різноманітні педагогічні вміння, які у своїй сукупності гарантують результат.

Розробленню нової технології, як правило, передують нові потреби (цілі) суспільства, наукові відкриття або результати наукових досліджень. Наприклад, виникнення програмованого навчання передували розвиток кібернетики та інформатики, створення електронно–обчислювальної техніки; виникненню й розвитку проблемного навчання – дослідження закономірностей розвитку мислення, вчення російського психолога Льва Виготського (1896-1934) про зону найближчого розвитку.

Процес становлення нової педагогічної технології охоплює такі етапи: виникнення суспільної потреби – фундаментальні дослідження в галузі психології – прикладні психолого–педагогічні дослідження – розроблення нових технологій – відображення новостворених технологій у навчально–програмній та навчально–методичній документації.

В освітній практиці педагогічна технологія може функціонувати на таких рівнях:

1. Загальнопедагогічний рівень функціонування педагогічної технології. Загальнодидактична, загальновиховна технологія репрезентує цілісний освітній процес у регіоні, освітньому закладі, на певному рівні навчання чи виховання. У такому вигляді педагогічна технологія тотожна педагогічній системі, оскільки вона містить сукупність цілей, змісту, засобів і методів навчання, алгоритм діяльності суб’єктів і об’єктів навчально–виховного процесу.
2. Предметно–методичний рівень функціонування педагогічної технології. Йдеться про застосування педагогічної технології  як окремої методики, тобто як сукупність методів і засобів реалізації певного змісту навчання та виховання в межах одного предмета, групи, в діяльності педагога.
3. Локальний (модульний) рівень функціонування педагогічної технології. Зорієнтована на цій рівень педагогічна технологія реалізується як технологія окремих частин навчально–виховного процесу, розв’язання окремих дидактичних і виховних завдань (технологія окремих видів діяльності, формування понять, виховання окремих особистісних

 якостей тощо).

У зв’язку з цим правомірним є розмежування таких понять, як «освітня технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання (виховання, управління)», оскільки кожна з них має свою ієрархію цілей, завдань, змісту.

Об’єднують освітню, педагогічну технологію, а також технологію навчання (виховання, управління) актуальні для певного історичного етапу освітні концепції, педагогічні парадигми (системи поглядів).

Освітня технологія. Вона відображає загальну стратегію розвитку освіти, єдиного освітнього простору. Призначення освітніх технологій полягає у розв’язанні стратегічних для системи освіти завдання: прогнозування розвитку освіти, проектування і планування цілей, результатів, основних етапів, способів, організаційних форм освітньо–виховного процесу. Такими освітніми технологіями є концепції освіти, освітні закони, освітні системи. У сучасній Україні такими освітніми технологіями є гуманістична концепція освіти, закон України «Про освіту», система безперервної освіти (дошкільний, шкільний, вузівський, поствузівський рівні) та ін.

Педагогічна технологія. Відображає тактику реалізації освітніх технологій у навчально–виховному процесі за наявності певних умов. Педагогічні технології акумулюють і виражають загальні ознаки та закономірності навчально–виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета. Кожна конкретна педагогічна технологія відображає модель навчально–виховного та управлінського процесів у навчальному закладі, об’єднує в собі їх зміст, форми і засоби. Вона може охоплювати й спеціалізовані технології, що застосовуються в інших галузях науки і практики – електронні, нові інформаційні технології, промислові, поліграфічні, валеологічні (які зберігають здоров’я) тощо.

Технологія навчання (виховання, управління). Цей тип технології моделює шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межах відповідного навчального предмета, теми, питання. За багатьма параметрами вона є наближеною до окремої методики. Дидактична технологія охоплює зміст, форми, методи навчання. Специфічні зміст, форми і методам властиві й технології виховання або управління.

Важливими теоретичною і практичною проблемами є співвіднесення дидактичних систем і технології навчання. Щодо цього в орієнтації педагогічної свідомості окреслилися такі два напрями:

1. Технологічний напрям орієнтації педагогічного процесу. Спрямований він на ефективність навчання, розроблення критеріїв засвоєння, формування і підсумування оцінювання, подання інформації та етапів її засвоєння, конкретизацію навчальних цілей корекцію зворотнього зв’язку, повне засвоєння знань, умінь і навичок.
2. Гуманістичний напрям організації педагогічного процесу. Прибічники його головною метою своєї діяльності вважають формування і розвиток критичного, творчого мислення.

Перший напрям реалізується за допомогою «технології навчання», другий – за допомогою моделей навчання, передусім дослідницький, комунікативно діалогової, дискусійної та ігрової. Модель навчання тлумачиться як окреслена схема або план діяльності педагога у навчальному процесі. Її стрижнем є організована вчителем діяльність учнів. Якщо технологічно–орієнтована модель передбачає репродуктивний характер діяльності учнів, то пошукова – продуктивний, пошуковий.

Середовищем реалізації педагогічної технології є технологічний процес.

Технологічний процес – система технологічних одиниць, зорієнтованих на конкретний педагогічний результат.

У теорії виховання технологічними процесами є, наприклад, методика колективних творчих справ, методика організації колективу, система виховної роботи тощо, у теорії навчання – система форм і засобів вивчення певної теми навчального курсу, організація практичних занять з відпрацювання умінь і навичок грамотного письма або розв’язання задач.

На педагогічний результат технологічного процесу впливають рівень майстерності педагога, ступень розвитку дитини, психологічний клімат у колективі тощо.

У педагогічній технології використовують також технологічні схеми і технологічні карти.

Технологічна схема – умовне зображення технології процесу, поділ його на окремі функціональні елементи і позначення логічних зв’язків між ними.

Таке зображення є необхідною умовою унаочнення процесу, що сприяє його аналізу і ефективному застосуванню.

Технологічна карта – опис процесу у вигляді покрокової, поетапної послідовності дій із зазначенням засобів, що використовуються.

Професійне вміння проектувати технологічну карту є одним із інноваційних компонентів професійної діяльності педагога, вершиною його методичної вправності. Ґрунтується воно на добре розвинених рефлексивних здібностях педагога, а за своєю суттю є інтегративним, багатокомпонентним.

Технології максимально пов’язані з навчальним процесом, діяльністю тих, хто навчає, і тих, хто навчається. Структуру технології навчання утворюють:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина, яка охоплює:

• постановку, максимальне уточнення, формулювання цілей (загальних і конкретних) щодо досягнення результатів;
• зміст навчального матеріалу;

в)  процесуальна частина, до складу якої належать такі компоненти:

• організація навчального процесу відповідно до поставлених цілей;
• методи і форми навчальної діяльності учнів та діяльності викладачів;
• управління навчальним процесом (оцінювання поточних результатів, корекція навчання, спрямована на досягнення поставлених цілей);
• заключна оцінка результатів.

Педагогічній технології притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок частин, структурна і змістовна цілісність, соціо – і природодоцільність, інтенсивність усіх процесів.

Методика є окремою теорією, а технологія – алгоритмом її втілення у практику.

Педагогу не достатньо знати методику, він повинен уміти трансформувати знання і вміння. Тобто володіти технологією отримання запланованого результату. Суттєвою особливістю педагогічної технології є гарантування кінцевого результату і проектування майбутнього навчального процесу.

Висловлюються думки щодо обмеження використання поняття «технологія» у педагогіці, доцільність функціонування його лише у сфері дидактики, оскільки визначити діагностичну мету чітко і якісно можна лише у навчанні. Нею може бути засвоєння певного обсягу навчального матеріалу, способів дій при підготовці до професійної діяльності тощо. Цей підхід аргументується тим, що якість засвоєного конкретного матеріалу можна легко проконтролювати й оцінити. Значно важче чітко визначити діагностичну мету (наприклад, рівень сформованості певної психологічної , особливо особистісної якості) у вихованні. Тому створити технологію, на думку прибічників цього підходу, неможливо, оскільки не існує системи діагностичних засобів. У процесі виховання можна спиратися лише на розроблені методики і суб’єктивні методи контролю. У зв’язку з цим доцільно, на їх погляд, вести мову лише про «елементи технологізації виховання», використання яких сприяє ефективності виховного процесу.

Сучасна практика виховання перебуває у перехідній стадії – вихователі та вчителі ще не працюють за цілісними науковими технологіями, але вже поступово відходять від замкненого на індивідуальності інтуїтивного розв’язання виховних завдань. Помітна тенденція до впровадження апробованих технологічних знахідок, прагнення до уніфікації та стандартизації вимог.

Виховну технологію не можна ототожнювати з виховним методом. Якісно нові методи, які ґрунтуються на рефлексивно–вольових механізмах, механізмах співпереживання й позитивно–емоційного оцінювання, апелюють до самосвідомості, свідомого, творчого ставлення людини до суспільних норм і цінностей, український дослідник Іван Бех кваліфікує як виховні технології особистісної орієнтації.

Головні ознаки педагогічної технології:   

• концептуальність (передбачає опору технології на конкретну наукову концепцію цілей і результативності (полягає в гарантованому досягненні цілей, ефективних результатів за оптимальних затрат для досягнення певного стандарту навчання);
• економічність (виражає якість, яка забезпечує резерв навчального часу, оптимізація праці педагога і досягнення запланованих результатів у стислі строки);
• алгоритмізованість, проектованість, цілісність, керованість (передбачає легке відтворення конкретної технології будь–яким педагогом у будь – якому освітньому закладі). Кожний етап і прийом роботи повинен обумовлюватися математично точно і передбачати можливість заміни іншим. Керованість пов’язана з можливістю чіткого визначення мети. Планування, проектування педагогічного процесу, поетапної діагностики;
• коригованість (можливість постійного оперативного зворотного зв’язку, послідовно організованого на чітко визначені цілі). У цьому плані ознаки коригованості, діагностичного визначення мети і результативності тісно взаємопов’язані і доповнюють одна одну. Система контролю та оцінювання розвитку має забезпечувати щоденну фіксацію динаміки зміни стану навичок, знань, тобто кожна дія педагога повинна обумовлюватися точною діагностикою стану об’єкта;
• візуалізація (характерна для окремих технологій, передбачає використання аудіовізуальної та електронно–обчислювальної техніки, а також конструювання та застосування різноманітних дидактичних матеріалів і оригінальних наочних посібників);
• декомпозиція педагогічного процесу на взаємопов’язані етапи (чим більш відповідним є опис етапу педагогічної технології реальному етапу певного процесу, тим вища ймовірність досягнення успіху при її розробленні й реалізації);
• координованість і поетапність дій, спрямованих на досягнення запланованого результату (послідовність і порядок виконання дій повинні базуватися на внутрішній логіці процесу);
• однозначність виконання передбачених процедур і операцій (необхідна умова досягнення адекватних поставленій меті результатів: чим значніші відхилення в діях суб’єкта від приписаних технологією параметрів, тим реальніша і серйозніша небезпека деформувати весь процес і одержати результат, що не відповідає очікуваному.

Критерії ефективності результатів застосування педагогічної технології:

• засвоєння знань (глибина, усвідомленість, системність, цілісно–смислове ставлення, дієвість, міцність, самостійність тощо);
• розвиток ціннісних орієнтацій;
• самореалізація вчителя та учня;
• зміна стосунків у педагогічному процесі;
• специфіка мислення (діалектичність, проблемність, аналітичність тощо)

Сучасна педагогічна технологія повинна гарантувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів впровадження, витрати сил і засобів.

Важливим також є моральний аспект технологізації освіти. Йдеться про «педагогічну чистоту» (О. Пєхота), моральну безпеку, валеологічну обґрунтованість і духовну екологічність відомих і створюваних педагогічних технологій. Важливо, щоб в основу кожної з них було покладено принципи гуманітарного світогляду, що передбачають формування таких якостей особистості, як усвідомлення єдності природи і людини, відмова від авторитарного стилю мислення і взаємодії педагога та учня, терпимість, схильність до компромісу, шанобливе ставлення до думки іншого, інших культур, моральних і духовних цінностей тощо.

Усвідомлення вчителем особливостей педагогічних технологій забезпечує ефективне використання в навчально-виховному процесі сучасних технологій навчання і виховання.

Класифікація педагогічних технологій

1.   Педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу

• Педагогіка співробітництва.
• Гуманно особистісна технологія Ш.О. Амонашвілі.
• Система Є.М. Ільїна: викладання літератури як предмету, що формує людину.
• Технологія віта генної освіти (А.С. Бєлкін).

2. Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів

• Ігрові технології.
• Проблемне навчання.
• Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових моделей навчального матеріалу (В.Ф. Шаталов).

3. Педагогічні технології на основі ефективності управління і організації навчального процесу

• Технологія С.М. Лисенкової: перспективно-випереджальне навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні.
• Технологія рівневої диференціації.
• Рівнева диференціація на основі обов’язкових результатів (В.В. Фірсов).
• Культуровиховуюча технологія диференційованого навчання за інтересами дітей (І.М.Закатова).
• Технологія індивідуалізації навчання (Інге Унт, А.С. Границька, В.Д. Шадриков).
• Технологія програмованого навчання.
• Колективний спосіб навчання (А.Г. Рівін, В.К. Дьяченко).
• Групові технології.
• Комп’ютерні (нові інформаційні) технології навчання.

4. Педагогічні технології на основі дидактичного удосконалення і реконструювання матеріалу

• «Екологія і діалектика» (Л.В. Тарасов).
•  «Діалог культур» (В.С. Біблер, С.Ю. Куганов).
• Укрупнення дидактичних одиниць (П.М. Ерднієв).

5. Частково предметні педагогічні технології

• Технологія раннього та інтенсивного навчання грамоти (М.А. Зайцев).
• Технологія удосконалення загально навчальних умінь в початковій школі (В.М. Зайцев).
• Технологія навчання математиці на основі розв’язання задач (Р.Г. Хазанкіна).

6. Альтернативні технології

• Вальдорфська педагогіка.
• Технологія вільної праці (С.Френе)

7. Природовідповідні технології

• Природо відповідне виховання грамотності (А.М. Кушнір)
• Технологія саморозвитку (М.Монтессорі)

8. Технологія розвивального навчання

•   Система розвивального навчання Л.В. Занкова.
•   Технологія розвивального навчання Д.Б. Ельконіна - В.В. Давидова.
•  Системи розвивального навчання зі спрямованістю на розвиток творчих якостей особистості (І.П. Волков, І.П. Іванов, Г.С. Альтшуллер)
•  Особистісно орієнтоване розвивальне навчання (І.С. Якиманська)
•  Технологія саморозвивального навчання (Г.С. Селевко)

9.  Педагогічна технологія авторських шкіл

• Школа адаптованої педагогіки (Є. Ямбург, Б. Бройде)
• Технологія авторської школи самовизначення (А.М. Тубельський)
• Школа – парк (М. Балабан)
• Агрошкола (О.Католіков)
• Школа Завтрашнього Дня (Д. Ховард)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ТВОЧА ГРУПА

«Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти»»

 

Журавльва О.Л., керівник ТГ вчителів трудового навчання та технологій Краматорських загальноосвітніх шкіл «Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти», учитель трудового навчання та технологій  першої кваліфікаційної категорії Краматорської ЗОШ І – ІІІ ступенів №10 з профільним навчанням Краматорської міської ради

 

 

Можливості використання сучасних технологій

на уроках трудового навчання та технологій

Головна задача сучасного навчання – розвиток творчого мислення, пізнавальних здібностей учнів, вміння самостійно поповнювати знання.

Головною метою трудового навчання та технологій є формування технологічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя та активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства.

Результатом навчальної діяльності учнів при вивченні трудового навчання та технологій є проект.

Проектне навчання передбачає розвиток творчого та критичного мислення учнів, уміння учнів працювати з інформаційними джерелами, різними видами проектно-технологічної документації, формування в учнів навичок проектної діяльності, уміння здійснювати аналіз та оцінку технологічних обʼєктів, уміння свідомо обирати ті чи інші технологічні процеси, трудові прийоми і технічні засоби.

Головне завдання вчителя сьогодні не просто передавати знання, а бути фасилітатором, модератором, помічником, щоб навчити дітей самостійно здобувати інформацію. Якщо раніше він був єдиним джерелом інформації, то зараз має організувати навчальний процес так, щоб діти самі пізнавали світ. Він, як і раніше, залишається лідером освітнього процесу, але стає невидимим організатором. Учитель має зробити все так, щоб учні самі дійшли висновків — саме тоді вони запам’ятовують суть.

Сучасному суспільству необхідна випереджальна педагогіка - система інтелектуального та психологічного розвитку, що формує в особистості стійкі компоненти творчого стилю мислення. Саме за допомогою новітніх підходів в освіті можна задовольнити потреби сучасного суспільства.

Як саме зацікавити учнів своїм предметом чи новою темою? Просто розповісти їм про важливість навчання та здобуття знань? Це більше не працює. Сучасні діти губляться серед оточуючого їх інформаційного шуму, тому якщо розказані вчителем факти одразу не зачепили, вони автоматично потрапляють до категорії нецікавих.

Виникає питання: як треба вести урок, аби не просто привернути увагу дітей, а ще й стимулювати їх до подальшого поглиблення знань? І тут на допомогу можуть прийти нестандартні методи. 

 

Методи та прийоми розвитку критичного мислення та пізнавальної активності на уроках трудового навчання  та технологій «QR-код»

QR-код (від англ. quick response – швидкий відгук) – це матричний (двомірний) код, який має велику місткість інформації та легке розпізнавання скануючим непрофесійним обладнанням (за допомогою фотокамери мобільного телефону, планшета або ноутбука з відеокамерою, на яких встановлена програма для зчитування QR).

QR-коди візуально представлені у вигляді чорно-білих квадратів, що нагадують лабіринт.

В одному QR-коді можна зашифрувати: 7089 цифр, 4296 символів (у тому числі кирилицю), 1817 ієрогліфів. Код може містити будь-яку текстову комбінацію, що складається з цифр і символів. QR-коди розроблено для зчитування непрофесійними пристроями, камери яких мають невелику роздільну здатність, тому крім області даних, вони мають області, що відображають просторове положення коду. Код для декодування може бути відсканований горизонтально, вертикально, під кутом.

Так як QR-коди не були ліцензовані, кожен бажаючий може не тільки використовувати, але й створювати їх самостійно та абсолютно безкоштовно. Для створення знадобляться тільки Інтернет, принтер і камера.

Серед українських та україномовних ресурсів для створення QR-кодів можна виділити:

http://ua.qr-code-generator.com,

http://qrcodes.com.ua/,

http://www.qr-code.com.ua.

Коди можна зберігати у вигляді графічного зображення у форматах jpeg, png, tiff, svg, eps, pdf, роздрукувати та розмістити.

Для створення коду у вікно QR-генератора (веб-сервісу) вводять дані, після чого автоматично генерується QR-зображення. Деякі генератори дозволяють обирати колір, розмір, рівень корекції помилок і деякі інші додаткові параметри.

Найбільш популярною програмою для зчитування QR-кодів є програма QR Droidдля ОС Andoid, яка дозволяє зчитувати коди, та створювати власні. Neoreader, - сервіс зі схожими функціями, працює на iOS і справляється з усіма типами кодів.

Тим, у кого немає смартфона, допоможе проста програма QRreader, в якій лише одна функція – досить піднести код до веб-камери, і додаток його зчитує. А якщо немає і веб-камери, розширення для Google Chrome зчитає будь-який QR-код, що зустрівся в Інтернеті.

На уроках трудового навчання та технологій QR-коди доцільно використовувати з наступними цілями:

• при супроводі презентації можна забезпечити слухачів роздатковим матеріалом з QR-кодами для доступу до цікавих додатків (гіперпосилання на мультимедійні джерела та ресурси: відео-, аудіо-додатки, сайти, анімації, електронні навчальні видання, бібліотеки та ін.). Можна розмістити QR-коди й на самих слайдах презентації. Замість введення URL в свої телефони, учні зможуть відскакувати код, щоб отримати додаткову інформацію миттєво;
• для підготовки завдань на урок окремим учням або групам учнів;
• для розміщення фотографій готових робіт в шкільній віртуальній галереї творчості;
• як додаток до навчального обладнання – QR-коди можна розміщувати на корпусі, частинах деталей, механізмів, електричних схемах. Наприклад, розміщені на швейних машинах QR-коди можуть містити інформацію про порядок заправлення ниток або відповідність номерів ниток голкам тощо; розміщені на кухонному обладнанні QR-коди можуть мати гіперпосилання на кулінарні книги чи окремі рецепти, схеми будови тощо;

• для використання в контрольних завданнях для закріплення пройденого (вивченого) матеріалу. На кожному білеті з контрольним завданням можна розмістити надрукований QR-код з правильними відповідями або підказкою;
• можна закодувати підказки щодо технології виконання певних видів роботи, щоб кожен учень міг отримати консультацію в будь-якому зручному місці, просто зчитавши код.
• учні можуть створювати портфоліо власних творчих робіт та розміщувати їх на шкільному сайті в QR-кодах;
• для вибору моделей-аналогів обʼєктів, які будуть виготовлятися

QR-коди вміють зберігати в собі тексти невеликого обсягу, які можна зчитувати без підключення до Інтернету. Для творчих занять це надає чималі можливості. QR-коди дозволяють зробити заняття більш захоплюючими та ефективними. З одного боку, учням зручно зчитувати цікаву інформацію та оперативно зберігати її в пам'яті мобільних пристроїв, з іншого – такий підхід дозволяє задіяти додатковий (тактильний) канал сприйняття інформації.

«Хмари тегів»

Хмара тегів (хмара слів, або зважений список, представлена (-ий) візуально) — це візуальне подання списку категорій (або тегів, також званих мітками, ярликами, ключовими словами, тощо). Ключові слова найчастіше являють собою окремі слова, і важливість кожного ключового слова позначається розміром шрифту або кольором. Таке уявлення зручно для швидкого сприйняття найвідоміших термінів і для розподілу термінів за популярністю щодо один одного.

Можливості використання хмари слів на уроках трудового навчання навчанні пов'язані, наприклад, з тим, що: 

• в хмару можна записати тему уроку, яку учні повинні визначити; 
• попросити скласти пропозиції щодо визначеної теми, «хмара» виступає в якості опорного конспекту; 
• можна запропонувати дітям прочитати в «хмарі» головне питання, на яке необхідно знайти відповідь протягом уроку; 
• створити словникову «хмару» на основі нового термінології певних видів робіт (ручних, прасувальних; видів швів: машинних, ручних вишивки; способів вʼязання тощо) і попросити учнів прокоментувати ці терміни, або знайти ті, які використовували під час роботи над проектом; 
• показати «хмару», складену з слів, що стосуються невідомого терміна і попросити здогадатися про його назву (ґудзики, гачки, кнопки, пряжки, нитки, корсажна стрічка – фурнітура; розмір, найменування, фірма-виробник,  адреса, сорт, ціна, дата випуску, інфографіка – етикетка (ярлик);
• повторити основні поняття теми, що вивчаєтся

 

 

 

 

Хмари тегів та QR-коди можна створити разом з учнями під час бінарних уроків, які обʼєднають трудове навачання та інформатику.

Бінарний урок

Цей урок об'єднує діяльність викладачів різноманітних дисциплін та учнів, що дозволяє значною мірою акти­візувати навчальний процес та встанови­ти наочні міжпредметні зв'язки.

Під час проведення бінарних уроків трудове навчаннята технології  доцільно обʼєднувати:

• з фізикою (під час уроків кулінарії можна розглянути будову і принцип дії мікрохвильової печі, грилю, блендера, міксера тощо, можна вирішувати задачі на розрахунок витрат електроенергії цими приборами);
• з основами здоровʼя (розрахунок меню для учня, приготування корисних ланчів, вітамінних напоїв)

«Сторітелінг»

Сторітелінг (storytelling) – це мистецтво розповідати історії з метою навчання, керування шляхом донесення змісту повідомлення за допомогою спеціальної методики.

Усі люди полюбляють слухати цікаві історії, а що це означає? Що правильно побудувавши розповідь, можна зачепити не розум і логіку, а саме емоції. Викликавши у слухача потрібні переживання, можна вивести його на певні висновки, а потім – підштовхнути до потрібних вчинків.

Сторітелінг як формат навчання у школі має величезну практичну користь: легке засвоєння матеріалу, розвиток уяви, подолання страху публічного виступу, налагодження стосунків з іншими учнями, самопізнання.

Одним із прикладів сторітелінгу можна назвати історію допитливої дівчинки Талантусі, яка подорожувала по швейній машинці. Така розповідь разом з візуалізацією дає суттєвий ефект.

Приклад фрагменту уроку у 5 класі:

 

«Для виконання якісної строчки на швейній машині велике значення має правильне заправляння верхньої і нижньої ниток, тому що найменша неточність призводить до несправності в роботі машини.

Сьогодні я хочу познайомити вас з хазяйкою нашої майстерні Талантусею. Ця малесенька допитлива дівчинка завжди має до всього діло, ні секунди не марнує попусту, має умілі ручки, і дуже любить домоводство. Хоч ми її не завжди бачимо, та вона завжди за всім пильно спостерігає, допомагає старанним, підказує тим, хто хоче знати, надихає тих, хто хоче творити. А тим, хто не старається, спішить, робить абияк, може порвати чи заплутати ниточку, зав’язати непотрібний вузлик, заховати будь-який інструмент і таке інше. Словом, я сподіваюся, що ви з нею станете справжніми подружками.

А сьогодні Талантуся прийшла, щоб навчити вас правильно заправляти швейну машину. На цей випадок вона завжди розповідає цікаву пригоду, яка сталася з нею, коли вона захотіла дізнатися, куди ж веде ниточка від коточка? Як у казці.

А ви уважно простежте шлях Талантусі на своїх машинках та позначте цифрами послідовність заправляння верхньої нитки на картках:

 

 

 

 

 

 

 

 

От же, взяла Талантуся ниточку за самий кінчик і промовила: «Куди ниточка веде взнати я бажаю…»

І пішла так по машинці до самого краю,

Та за нитконапрямляч (2) зачепилася,

Впала й між шайбами регулятора натягу (3) опинилася.

За виступ ниткопритягувальної шайби чіплялася,

На компенсаційній пружині (4) гойдалася.

У вушко ниткопритягача (5) не помітила як потрапила,

Два нитконапрямляча (6,7) її далі поквапили,

Нитку до самого вушка голки (8) направили.

Ось так Талантуся верхню нитку й заправила.»

Види та особливості сторітелінгу

Сторітелінг може бути пасивним і активним. У першому випадку за створення історії та її розповідь відповідає вчитель, у другому – йому допомагають учні. Вибір одного чи іншого варіанту залежить від уроку, теми заняття, а також від особистих побажань педагога.  

Так, пасивний сторітелінг оптимально підходить для початку вивчення нової теми. У формі розповіді можна подати нові правила, теорії, закони тощо. А от активний – чудовий варіант для закріплення знань. Учні будуть створювати історії самостійно, а задача вчителя – направляти їх вірним шляхом.

Як вчителю створити свою історію?

Варто розуміти, що далеко не кожна розповідь є історією. Щоб її створити, вам потрібно чітко знати тему, розробити сюжет, вигадати непересічного героя, додати трохи цікавих подій та вивести правильні висновки. В цілому алгоритм дій буде наступним:

1. Визначення теми та мети уроку – від цього залежить вибір сюжету історії.
2. Розробка детального сюжету та основних подій оповіді.
3. Вибір головного героя – подумайте над його іменем, характером, зовнішністю тощо.
4. Вигадка інтриги (чим більш несподіваною вона буде, тим краще!). На цьому етапі вже можна складати перший варіант історії.
5. Прочитайте готовий варіант та додайте метафори.

Історія може бути вигаданою від початку і до кінця, але також можна використовувати цілком реальні події. Так буде навіть краще, адже випадки з життя завжди викликають величезну цікавість. Зверніть увагу: розповідь має бути емоційною та динамічною, події мають йти одна за одною.

На уроках трудового навчання та технологій можна запропонувати учням скористатися цим методом під час підготовки до презентації, попередньо оговоривши її структуру. Так, наприклад учениця 8 класу Катерина З. презентацію своєї сумочки представила у вигляді гумористичної розповіді.

Алгоритм презентації виробу

1. Призначення виробу, його застосування.
2. Хто буде ним користуватися?
3. Унікальність виробу.
4. Економічні витрати.
5. Чи можна його продати.
6. Чи будуть його купувати? Чому?
7. Що б ви змінили, якби виготовляли виріб іще раз.

                          Презентація «Не сумочка, а мрія»

Всі ми довго міркували над проектом новим,

Нараз у всіх виникла ідея чудова:

Сумку поясну бананку надумали пошити,

Модну річ, щоб залюбки нам самим носити.

Без вагань всі разом стали до роботи,

Вʼязали, шили, вишивали «до сьомого поту».

Ось шедевр мій, оцініть, справжній твір мистецтва.

Авторського в ній багато, скажу без кокетства.

Ручний розпис по тканині, бирка, етикетка,

Є кишенька…, словом плаче по ній магазин «Розетка»!

Річ насправді унікальна, серцю дуже мила.

Не для продажу її Катруся пошила.

Витратила я на сумку зовсім небагато:

Ланцюжок матусі, старі джинси тата.

 

Із старої парасольки підкладку пошила

Помпон для брелоку в сестри попросила.

А чи можна річ таку на ринку продати?

Ні не можна, бо ніхто її не буде продавати!

На прогулянку, в похід, в подорож чи в гості

Образ з нею довершений, досконалий просто

Річ віднині незамінна в моєму гардеробі.

В сумочку покласти можна усе необхідне:

Гребінець, ліхтарик, лак, люстерко, мобільний,

Флешку, пилочку, помаду, все для рукоділля необхідне.

Гаманець, серветку, клей, ручку, візитівку,

Плитку шоколаду, пластир, заколку і листівку,

Коли раптом хтось із хлопців здивувати схоче,

Знаючи яке багатство є в сумочці дівочій,

Запитає чи є в мене в сумці плоскогубці,

Слід побачити його лице, коли знайде їх у моїй сумочці.

«КРОССЕНС»

Кроссенс – соціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає  «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови  означає  «перетин слів».

Ідея кроссенса проста, як і все геніальне. Це асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти    картинок.  Зображення розташовують так, що кожна  картинка має зв'язок із попередньою і наступною,  а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Завдання того, хто розгадує кроссенс - знайти асоціативний  зв'язок  між сусідніми (тобто тими, що мають спільний бік) картинками.

Зв’язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.

Починати розгадувати кроссенс можна з будь-якої картинки, що розпізнається, але центральним є квадрат під номером 5.  Центральна картинка, за бажанням автора, може бути пов’язана за змістом зі всіма зображеннями в кроссенсі.  Якщо образи на зображеннях прості і логічні, то для розгадки кроссенса треба лише знання фактів. У такому разі правильна відповідь одна і тематика конкретна.                 Способи читання кросенсу

Прийом «Кроссенс» допомагає формувати всі види універсальних навчальних дій.                Алгоритм складання «Кроссенса»:

1) визначити тематику, загальну ідею;

2) пошук і підбір зображень (образів), що мають відношення до теми;

3) вибрати 9 елементів;

4) знайти зв'язок між елементами, визначити послідовність;

5) сконцентрувати значення в одному елементі (центр – 5-й квадрат);

6) виділити відмітні риси, особливості кожного елемента.

Для полегшення створення  кроссенса зручно спочатку кожен квадрат заповнити словом (словосполученням) із вибраної теми, а потім замінити його асоціативною картинкою.

Оскільки основне значення кроссенса – це певна загадка, ребус, головоломка, то він є гарною формою  нетрадиційної перевірки знань із теми.

На яких етапах уроку можна використовувати прийом «Кроссес»?

1.    при формулюванні  теми і мети уроку;

2.    при вивченні нового матеріалу, в якості постановки проблемної ситуації;

3.    при закріпленні і узагальненні вивченого матеріалу;

4.    при підведенні підсумку роботи на уроці, включити як  рефлексію.

Повністю урок можна побудувати в формі кроссенса, тобто дев’ять  елементів кроссенса можуть представляти собою структуру уроку.

 Кроссенс можна запропонувати учням як творче домашнє завдання.

Як приклад можна привести аргументацію вибору обʼєкта проектування – поясної сумочки групою учениць 8 класу:

-         Ми зустрічаємося з подружками, відвідуємо кіно, кафе,

-         ми багато подорожуємо, ходимо в походи,

-         але у нас багато особистих речей, які потрібно носити постійно.

-         Кенгуру цю проблему вирішила. Нам потрібна сумка,

-         але щоб руки були вільні. То нехай це буде поясна сумка.

-         Ми її пошиємо.

-         А ще оздобимо і зробимо її унікальною.

-         Свій виріб презентуємо.

Здивуй

Один з прийомів роботи на уроках, які дають можливість активізувати пізнавальну активність учнів. Учитель зна­ходить такий кут зору, щоб навіть повсяк­денне стало дивовижним.

Дивуйте своїх учнів і не переставайте дивуватися разом з ними!

 

 

ВИСНОВКИ

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструментальності, інтенсивності. Технологія навчання як упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів забезпечує реалізацію дидактичного проекту і досягнення діагностованого результату. До основних характеристик технологій навчання належать системність, науковість, концептуальність, відтворюваність, діагностичність, ефективність, умотивованість, алгоритмічність, інформаційність. Для моделювання технологи навчання важлива постановка цілей і цільова орієнтація навчання. До основних технологій навчання належать: технологія проблемного і диференційованого навчання, технологія інтенсифікації та індивідуалізації навчання, технологія програмованого навчання, інформаційна технологія, технологія розвивального навчання, кредитно-трансферна система організації навчання.

Теоретичні основи технології навчання

У сучасних умовах технологічність стає домінантною характеристикою діяльності людини, означає перехід на якісно новий рівень ефективності та оптимальность

Науковці використовують термін «технологія» на позначення сукупності прийомів і способів оброблення або виробництва певних продуктів і водночас - науки про такі способи. Останнім часом зміст цього поняття значно розширився: інформаційні технології, технології біологічних систем, освітні технології та ін.

Освітня політика передових держав акцентує увагу на розвиткові особистості, її якостей, талантів і здібностей. Характеризуючи стан освіти, вчені зауважують у ній кризові явища, які є наслідком відставання освіти від науки і виробництва. Незважаючи на те що освіта зумовлює науково-технічний прогрес, вона чинить опір інноваційним явищам у власному середовищі.

У теорії і практиці середньої і вищої школи існують суперечності, які зумовлюють необхідність пошуку нових технологій навчання:

• між суспільною формою здійснення професійної чи навчальної діяльності, колективним характером праці і спілкування її суб'єктів та індивідуальною технологією оволодіння цією діяльністю;
• між необхідністю здійснення діяльності на рівні активності і творчості та функціонуванням репродуктивного мислення, пам'яті, індуктивної логіки процесу засвоєння знань під час навчання;
•  між спрямованістю змісту навчальної діяльності на вивчення минулого соціального досвіду та орієнтацією суб'єкта навчання на результативність майбутньої професійної діяльності;
• між функцією відображення педагогічної реальності у системі психолого-педагогічних понять і категорій і необхідністю реалізації конструктивно-аналітичної функції в процесі вивчення навчальних дисциплін.

Окрім того, дидактика середньої і вищої школи не завжди оперативно реагує на інноваційні освітні процеси, а іноді й стримує їх впровадження в масову практику. Для вчителів і майбутніх фахівців дидактика була і залишається надто теоретичною наукою тому, що на шляху руху від теоретичних знань до їх практичного застосування існує вакуум. Щоб подолати цей розрив, забезпечити синтез теорії і практики, необхідно озброювати студентів прикладними, суто технологічними знаннями. Використання нових освітніх технологій передбачає не стільки поповнення теоретико-методоло-гічних знань студентів, скільки формування професійних умінь проектувати, конструювати процес навчання, аналізувати його результати.

Про технологічні аспекти навчання писав ще Я.А. Ко-менський, який прагнув знайти його загальний порядок (ідеальний метод навчання). За такої умови навчання можна характеризувати як майстерний розподіл часу, предметів і методу. Відтоді було багато спроб зробити навчання подібним на добре налагоджений механізм. Основною перешкодою на шляху до ідеального «єдиного методу» навчання є багатоваріантність, неоднозначність елементів змісту освіти, видів навчального матеріалу, прояву закономірностей пізнавальної діяльності, взаємин учителя й учнів.

Уперше термін «технологія» стосовно процесу виховання запропонував А. Макаренко.

Запровадження педагогічних технологій у практику розпочалось у 60-ті роки XX ст. У зарубіжній теорії і практиці воно пов'язане з працями Б. Блума, Д. Бруне-ра, Дж, Керола, С Сполдінга, Д. Хамбліна, Ю. Бабансь-кого, В. Беспалька, П. Гальперіна, Н. Щуркової, а в українській науці - А. Алексюка, В. Бондаря, В. Вон-сович, В. Лозової, І. Підласого, А. Фурмана та ін.

Технологічний підхід характеризує спрямованість педагогічних досліджень на вдосконалення діяльності навчання, підвищення її результативності, інструмен-тальності, інтенсивності. Технологія педагогічної діяльності враховує об'єктивні дидактичні закономірності і забезпечує в конкретних умовах відповідність результату діяльності попередньо поставленим цілям. Особливістю освітніх технологій є те, що сфера педагогічної діяльності не може бути охарактеризована чітким предметним полем, однозначністю функцій, відокремленістю професійних дій від особистісно-суб'єктивних параметрів. Крім того, віддаленість і варіативність результату навчальної діяльності не можуть забезпечити його чіткого прогнозування і моделювання. Водночас саме технологічний підхід може протиставити довільним діям жорсткі алгоритмічні приписи, систему логічно вмотивованих операцій, спрямованих на досягнення діагностично заданої мети.

У педагогічній літературі термін «технологія» використовують у таких значеннях: 1) як синонім понять «методика» чи «форма організації навчання»  (технологія спілкування, технологія взаємодії, технологія організації індивідуальної діяльності); 2) як сукупність усіх використаних у конкретній педагогічній системі методів, засобів і форм (традиційна технологія навчання, технологія Л. Занкова тощо); 3) як сукупність і послідовність методів і процесів, спрямованих на одержання запланованого результату. Лише третє значення зберігає основний смисл технології, суть якої полягає в попередньому визначенні діагностичної мети і засобів її реалізації.

Технологія навчання - упорядкована сукупність і послідовність методів і процесів, які забезпечують реалізацію проекту дидактичного процесу і досягнення діагностованого результату.

Предметом технології навчання є створення систем навчання і професійної підготовки. Розуміння сутності технологічного процесу і наявність різних підходів до його визначення вимагає знайти узагальнену інваріантну ознаку технології навчання.

Основними характеристиками (критеріями) технологій навчання є:

• системність (взаємозв'язок і гармонізація цілей, змісту і дидактичного процесу);
• науковість (відповідність сучасним досягненням педагогічної науки, науковим критеріям, наявність психолого-педагогічної основи, цілісної теорії чи окремих наукових положень);
• концептуальність (опора на конкретну наукову концепцію або систему уявлень);
• відтворюваність (алгоритмізація конкретних дій, визначеність етапів, кроків, операцій, що забезпечують реалізацію мети і легке відтворення технології будь-яким суб'єктом освітнього процесу);
• діагностичність (наявність діагностичних цілей і відповідних результатів за оптимальних затрат на їх досягнення);
• ефективність (встановлення відповідності діагностично заданої мети одержаним результатам);
•  вмотивованість (побудова пізнання як системи пізнавальних завдань і проблемних ситуацій, спрямованих на формування внутрішніх мотивів учіння і самостійності учнів);
• алгоритмічність (чітка послідовність і порядок виконання дій на основі внутрішньої логіки дидактичного процесу, однозначність виконання передбачених процедур та операцій);
• інформаційність (наявність способів і засобів збору, обробки і передачі інформації для одержання нових відомостей про досліджуваний об'єкт);
• оптимальність (оптимізація дидактичного процесу, його економічність, досягнення запланованих результатів у найбільш стислі строки);
• законовідповідність (встановлення відповідності знань про способи і засоби організації технології навчання законам і закономірностям функціонування дидактичного процесу).

У технології навчання важливе місце належить забезпеченню зворотного зв'язку з метою виявляти учнів, у яких виникають труднощі із засвоєнням навчального матеріалу. Це дає змогу оперативно коригувати недоліки окремих методів і прийомів, з яких складається технологічний процес. Значну увагу в технологіях навчання приділяють питанням розвитку і максимального використання технічних засобів навчання, їх освітнім можливостям.

Технології навчання мають визначену структуру, що складається з таких основних компонентів:

1. Попередня діагностика рівня засвоєння навчального матеріалу (тестування) і формування класів з приблизно однаковим рівнем підготовки учнів.
2. Організація діяльності учнів для засвоєння і закріплення навчального матеріалу (основними є традиційна методика, методики Л. Занкова і Д. Ельконіна - В. Давидова).
3. Контроль якості засвоєння матеріалу.
4. Вибір прийомів і методів додаткової роботи з групою чи окремими учнями у тому випадку, коли вони не засвоїли навчального матеріалу.
5. Діагностика причин відставання у навчанні (використання тестів, діагностичних програм, завдань) у тому випадку, коли більшість учнів класу не засвоїла навчального матеріалу.
6. Вибір методики, яка забезпечує подолання прогалин у знаннях і в досвіді учнів усього класу.

Особливу увагу в технології приділено питанням контролю якості засвоєння знань і діагностиці причин відставання учнів у навчанні. Процеси організації навчальної діяльності і контролю в ній рівнозначні, взаємопов'язані. Виокремлення контролю в самостійний компонент дає змогу ґрунтовніше розробити його систему: можливі рівні засвоєння матеріалу учнями, необхідні прийоми і методи подальшої роботи стосовно кожного рівня, всі наступні дії вчителя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

1. Атемаскина Ю. В. Богословец Л. Г. Современние педагогічні технології в ДОУ.- Санкт-Петербург: Изд-у «Дитинство-Прес». - 2011. - С.89.

2. Атутов П. Р. Технология і сучасна освіта / П. Р. Атутов // Педагогіка. - 1996. - № 2..

3. Белкин А. С. Вітагенноє навчання з голографічним методом проекцій / А. С. Белкин // Шкільні технології. - 1998. - № 3.

4. Беспалько В. П. Педагогика і прогресивні технології навчання / В. П. Беспалько. - М., 1995.- С.287.

5. Буланова - Топоркова М. В., Духавнева А. В. і інш. Педагогічні технології. - Ростов н/Д: видавничий центр «Березень», 2002.- С.47.

6.. Гузеев В. В. Образовательная технологія: від прийому до філософії, - М.: Вересень. - 1996.- С.156.

7. Кларин М. В. Інновациї в світовій педагогіці / М. В. Кларін. - Рига Експеримент, 1995. - С.-478.

8. Ксензова Г. Ю. Перспектівние шкільні технології: - М.: Педагогічне суспільство Росії, 2000. - С.214.

9. Кудрявцев В. Т. Проблемноє навчання: джерела, суть перспективи / В. Т. Кудрявцев. - М.: Знання, 1991.- С.26.

10. Зозулин В. С. Современние педагогічні технології. Початкова школа. Допомога для вчителя. - Ростов н/Д: изд-у «Фенікс», 2003.- С.59-64

11. Леднев В. С. Содержаніє загальної середньої освіти. М.: Педагогіка, 1980.- С.85. 12. Лернер И. Я. Дідактічеськиє основи методів навчання. М.: Педагогіка, 1981.- С.159. 13. Матюнин Б. Г. Нетрадіционная педагогіка / Б. Г. Матюнін. - М., 1995.

14. Педагогічні технології: Учбова допомога для студентів педагогічних спеціальностей / Під загальної ред. B.C. Кукушина. - Москва: ИКЦ «МарТ», 2004. - С.336.

15. Сальникова Т. П. Педагогичеськиє технології: Учбова допомога /М.: ТЦ Сфера, 2005.- С.57.

16. Селевко Г. К. Воспітательние технології. - М.: НДІ шкільних технологій, 2005.- С.269.

17. Селевко Г. К. Современние освітні технології. - М.: Народна освіта, 1998. - С.73.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ІНФОРМАЦІЙНА ЧАСТИНА

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне видання

 

 

 

 

Журавльова Олена Леонідівна, Панченко Світлана Петрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Впровадження сучасних педагогічних технологій навчання як умова досягнення нової якості технологічної освіти

Методичний посібник

 

 

 

Підписано до друку 20.09.2023  Формат 21х29,7 1/16. Гарнітура Times.

 Друк офсетний. Папір офсетний. Ум. друк. арк. 15. Тираж 30пр.

 

 

Друкарня ПП «Дорошенко Ю. і Ко»

84320, Україна, м. Краматорськ, вул. Хабаровська, 40Ш

 Тел.: 0626462897