Урок "Захист проекту "Традиційний народний одяг і сучасність."

План уроку на тему:

«Традиційний народний одяг і сучасність»

Мета уроку:

• ознайомити учнів з історією розвитку одягу, художніми особливостями народного одягу, показати відмінність кольорової гами народного одягу у різних регіонах України. Поєднати знання про традиційний народний одяг з сучасністю.
• виховувати повагу до народного мистецтва, прививати любов до праці, почуття прекрасного, патріотичні почуття.
• розвивати художній смак учнів.

Обладнання: географічна карта України, зразки вишивок різних регіонів України, український національний костюм, творчий проект „Стиль і мода”, моделі виготовлених спідниць, ритмічна музика для показу спідниць, магнітофон, зразки моделей юпок.

Міжпредметні зв’язки: історія, географія, образотворче мистецтво.

Тип уроку: комбінований, урок – захист творчого проекту.

Хід уроку.

1. Організаційний момент.

 Перевірка підготовки учнів до уроку.

2. Мотивація учбової діяльності.

Красивий модний одяг, пошитий самостійно, приносить велике задоволення. Прагнення до виготовлення швейних виробів можна порівняти з захопленням музикою, живописом, іншими видами мистецтва, коли людина непрофесіонал володіє багатьма секретами майстерності.

Сьогодні на уроці ми будемо говорити про моду, створення одягу. Тема нашого уроку «Традиційний народний одяг і сучасність.»

Наш урок незвичайний. Це урок-презентація. Слово «презентація» - англійське, означає показ чого-небудь, ознайомлення з чимось.

А епіграфом нашого уроку є слова Ліни Костенко:

Тут люд осілий. Тут шанують труд.

І рух дають і кругові і кросну.

Кують залізо із місцевих руд

І мають славу дуже розголосну.

Тут процвітало всяке ремесло.

3. Викладання нового матеріалу.

Слово вчителя. Колективні художні промисли виникали на базі домашніх ремесел. Технологічні навички передавались від батька до сина, з покоління в покоління. Кожна сім’я займалась прядінням і ткацтвом. По селах ходили кушніри та шевці, які шили кожухи, свитки, взуття. Майже в кожному селі були кузні. В коваля можливо було не тільки заказати серп, ніж, підкувати коня, але й почути різні новини. В Добрянці були ще й каменярі, які будували житло, церкви. Але незважаючи на різноманітність професій і промислів, кожна людина хотіла бути одягненою зручно, красиво, модно.

Бесіда.

А як ви розумієте слово «мода»?

Мода (лат., міра, спосіб, образ дії) означає тимчасову перевагу тих чи інших уподобань.

Слово вчителя.

Одяг пройшов декілька етапів розвитку. Для кожного етапу характерний свій стиль. Група дослідників займалась вивченням питання історії розвитку одягу.

Повідомлення учнів.

Старогрецький і римський одяг являв собою полотнище тканини, яке перекидали через плече, скріплювали пряжками чи застібками й підв’язували на різні лади, залежно від смаку того, хто одягав. Від кількості складок і майстерності їх розміщення залежала краса одягу. Прикрашали тканину витканими або вишитими смугами, рослинним або геометричним орнаментом.

Характерною ознакою одягу IX – XII ст. є те, що він чітко підкреслював фігуру, а від лінії стегон був розширений. Рукави надзвичайно вузькі. Обов’язковим елементом одягу була накидка з прозорого шовку в колір тканини.

У романський період рукави до ліктя були настільки вузькі, що не входила рука, а від ліктя вони звисали часто аж до землі.

Значно змінився одяг в середні віки. Феодальна знать, намагаючись відмежуватись від народу навіть одягом, весь час змінювала його. А XIV і XV ст.. можна назвати карнавалом моди, бо ніколи знать західних країн не носила таких крикливих і химерних туалетів, як у період кінця середніх віків.

Сукні багатих жінок складалися з щільно облягаючого ліфа і широкої спідниці. Ці дві частини, у свою чергу, складалися з багатьох деталей, нагромаджених одна на одну. Під спідницю піддягали кринолін, часто такої ширини, що жінка не могла пройти у двері. Поверх сукні накидали мантилью – довге прозоре покривало.

У кінці XVI ст.. форма одягу змінилась, особливо жіночого. Спідниця стала вільнішою – укладалися м’які великі складки, а валики на боках підкладались під спідницю, нагадуючи форму абажура. Під спідницю одягали цупкий каркас, а зверху круглу колесоподібну оборку. 

Слово вчителя.

У другій половині XVIII ст. починає утверджуватись народний український одяг. Чоловіче вбрання складалося з сорочки, штанів, свити і постолів або чобіт. До жіночого одягу належали: вишита сорочка, кольорові чоботи або черевики, намітки. Споконвіку українські жінки і чоловіки свято шанували одяг, а особливо вишиту сорочку. Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих сил.

Сьогодні, тут, ми бачимо старовинну вишиту сорочку Чернігівської області. У кожній місцевості сорочки вишивали по-різному.

Демонстрування. (на карту України вчитель прикріплює зразки орнаментів для вишивання сорочок по регіонам країни, коментуючи їх)

Вишивки Полісся – прості і чіткі. Ромболамана лінія повторюється кілька разів.

Вишивки Київщини – білі, червоні з чорним, зрідка додається жовтий і сіро-голубий колір, переважають рослинно-геометричні орнаменти.

У Південному регіоні України орнамент рослинно-геометричний, а також своєрідні поліхромні орнаменти; уведення блакитного, жовтого, зеленого кольорів. На колірну гаму вишивок півдня впливає національна неоднорідність населення.

Карпати і Прикарпаття - велика кількість орнаментальних композицій, осіння гама квітів, а у верховинських візерунках – гама синіх і фіолетових кольорів.

Для вишивок Закарпаття колірна гама досить широка: червоний сполучається з чорним (при цьому виділяється один колір – чорний чи червоний), застосовуються як білі, так і багатобарвні орнаменти.

Багата традиціями Чернігівська земля. Значного поширення набула своєрідна ажурна вишивка. Характерними техніками є «лиштва», «вирізування», «виколювання», різноманітні мережки. Переважають вишивки червоного кольору, білі монохромні вишиванки.

Поверх сорочки жінки носили дві запаски – задню чорну, а передню – вужчу синю. У холодну пору вдягали юпку і спідницю.

Бесіда

Чи однакові предмети одягу спідниця та юпка? (додаток 2)

Повідомлення учнів.

На Середній Наддніпрянщині як святковий жіночий верхній одяг використовували давню баєву юпку з трьома клинами й великим виложистим коміром із тонкої червоної, синьої або зеленої байки (ворсистого сукна, раніше привізного, а з XVIII ст. – місцевого виробництва). Вся поверхня юпки прикрашалася саморобними китицями (хвостиками, ковтками, мухами) з кольорової вовни, які контрастували з матеріалом юпки. У цьому одязі помітний вплив міського костюма, а також модних течій, які трансформувалися у своєрідний народний стиль.

Наприкінці ХІХ ст. з розвитком місцевих мануфактур їхня продукція поступово витісняє традиційні домашні та старовинні імпортні тканини. Холості (неутеплені) та ватяні юпки, круглі ватяні кохти (ватянки) розвивають кращі місцеві традиції крою верхнього одягу з саморобного сукна: збільшується кількість клинів, бантових або зборів(накладів), багатошовною стає спинка, яка часом відрізалася по лінії талії. Те ж саме стосується й багатства декоративних прийомів.

Початок ХХ ст. приніс в українське село нові, більш уніфіковані форми верхнього вбрання – пальтового та піджакового типу. Під впливом міського костюма й насамперед одягу робітництва набувають поширення різні види повсякденних ватяних піджаків, коротких пальт із напівсукна та інших фабричних тканин. Ці вироби були прямоспинного крою, підкреслено прості й утилітарні. 

Якою ж була спідниця в української жінки?

Повідомлення учнів.

Попередниця сучасної спідниці – пов’язка на стегнах первісної людини, яка поступово набрала сучасний вигляд.

В 16-му сторіччі в Іспанії з’явилися неймовірно широкі спідниці, які розміщувалися в декілька ярусів і були такі важкі, що жінки не могли їх носити. І тоді – придумали каркас із обручів.

В 17-му сторіччі у Франції почали відкривати ніжки, нижні спідниці і підкладки. Новий виток моди – спідниця у вигляді купола.

В 18-му сторіччі спідниця приймає незвичний вигляд, позаду нижче пояса прив’язують ватяну подушку.

У селян також була своя мода. Дівчата надягали по декілька спідниць, щоб здаватися товстішими (еталон краси на селі). По кількості спідниць вимірювали достаток. У донських казачок було одягнуто одночасно 15-20 спідниць. На Кубані спідницю починали носити з 15 років, причому була черга серед сестер: поки не посватають старшу, меншій не можна було носити спідниці.

Традиційна спідниця в Україні – запаска, плахта, обгортка. Спочатку це був просто відріз тканини, який обмотували навколо стегон і приталювали поясом. Згодом вона видозмінювалася: в одних місцевостях спідниці робили в складочку, в інших – прямими.

Слово вчителя.

Кожен рік проводяться сезони моди, на яких відомі модельєри представляють свої моделі. Найбільш відомі англієць Ворт, француз Крістіан Діор, італієць Ніно Річі, росіянин Валентин Юдашкин і В’ячеслав Зайцев, українці Сергій Бизов, Ліля Пустовит, Михайло Воронін.

Багато дівчат мріють вигадати свій оригінальний фасон спідниці. І сьогодні ми представляємо колекцію спідниць, виготовлених власними руками.

Демонстрація моделей спідниць (показ моделей супроводжується під ритмічну музику з описом кожної моделі).

Слово вчителя.

Будь-які швейні вироби потребують ретельного догляду – вчасного прання та ремонту.

Прання має свої правила та секрети. Брудну білизну зберігають у сухому місці, що добре провітрюється. Щільно укладена білизна, яка довго зберігається, набуває неприємного запаху і може пожовкнути.

Перед пранням білизну розподіляють за кольором (біла і темна), за волокнистим складом тканин (рослинного, тваринного походження, синтетичні), за мірою забруднення (брудна, дуже брудна) і за стійкістю до температури води (та, яку можна прати в гарячій воді, і та, яку – не можна).

Для того, щоб правильно доглядати за швейними виробами, до них прикріплюється пам’ятка з умовними знаками, які вказують на режими догляду за ними.

Вчасно зроблений ремонт швейних виробів продовжує термін їх використання.

Потрібно своєчасно пришивати відірвані ґудзики, гачки, кнопки, зашивати розпорений шов або заштопати маленьку дірочку, а при необхідності накласти латку.

4. Рефлексія

1. Що нового ви дізнались на уроці?
2. Чи сподобались вам показані моделі одягу?
3. Яку б модель спідниці ви хотіли б пошити? Що б ви змінили у запропонованому фасоні?

5. Підсумки уроку.

Додаток 1