Методичний посібник з декоративно-прикладної творчості "Орігамі"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Виконала :

                                                     вчитель російської мови

                                                                   та світової літератури

                                               Вовчоярівського НВК

                             ( ЗНЗ-ДНЗ)

                                                   Попаснянського району

                                         Луганської області

                                                            Письменна Олена Вікторівна

2014 р.

Зміст

Що таке орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...   3

Папір та інші матеріали ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  3

Математика в орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  4

Технічне орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  5                                                      

Відкриття паперу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6                                                                                                      Виникнення орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 8                                                 Типи і форми орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11                                              

Техніка складання паперу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...     15                                     

Організація роботи ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...    15                                                 

Модульне орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...   17                                                    

Схема складання модулей ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...     19                                         Схема складання  вази ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .     21                                                

Схема складання  лебедя ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...   26                                               Схема складання  кактуса у горщику ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  34                       

Вироби модульного орігамі ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  40

Роботи гуртка «Орігамі» ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...   42

Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ...  46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Що таке орігамі

Орігамі (яп.орі — «складати», камі — «папір», тобто «складений папір»; також трапляється написання орігамі) — мистецтво складання паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок. Термін орігамі відноситься до всих типів складання паперу, а не тільки японських зразків.

В орігамі використовуються небагато різних згинів, але вони можуть бути скомбіновані багатьма засобами й утворювати дуже складні фігури. Зазвичай фігури орігамі складають без розрізів з квадратного аркушу паперу, сторони якого можуть бути різних кольорів. Всупереч найпоширенішій версії у традиційному японському орігамі, що сягає ери Едо (1603—1867), цих правил суворо не дотримувались і в багатьох випадках аркуші розрізались (Кіріґамі ) або фігури складали не з квадратного аркушу, а з прямокутного, круглого, трикутного чи з інших неквадратних аркушів паперу.

Хоча, щодо походження орігамі існують деякі розбіжності, але напевно можна сказати, що розвинулось  воно саме в Японії. Спочатку це була забавка переважно для дітей, доки Йосідзава Акіра не надав цій забавці другого дихання додавши їй нові технології, такі як мокре складання та систему зображення отримання фігур, що отримала назву система Йосідзави-Рендлета. З 1960-х мистецтво орігамі почало активно поширюватись у всьому світі, з'явились такі напрями як модульне орігамі, Кірікомі, чисте орігамі.

 

Папір та інші матеріали

 

Хоча для складання може використовуватись будь-який листовий матеріал, але вибір матеріалу дуже впливає на складання й остаточний вигляд моделі. Звичайний копіювальний папір з густиною 70-90 г/м2 може використовуватись для простих моделей, таких як журавлик або водяна бомбочка. Важчий папір, з густиною більш 100 г/м2 зазвичай використовується за технологією мокрого складання. Ця технологія дозволяє створювати більш округлі моделі, які стають твердими й міцними коли висохнуть.

Спеціальний папір для орігамі, що має назву камі, продається розфасований квадратами різного розміру від 2,5 см до 25 см та більший. Зазвичай такий папір має білу та кольорову сторони. Але також використовується папір, що з обох боків кольоровий або візерунковий. Зазвичай папір для орігамі має густину менше ніж копіювальний папір, що дає можливість створювати більш складні моделі.

 Деякі люди складають, як виклик, найменші мініатюрні орігамки.

Для складних моделей в орігамі використовується фольгований папір, що являє собою дуже тонкі склеєні між собою аркуш фольги й аркуш паперу. Також вживається фольгована тканина, що являє собою склеєні між собою тонкі аркуші кухонної алюмінієвої фольги й тканини. Використовується навіть «сандвіч» з шарами тканина/фольга/тканина.

Специфічні види паперу, такі як анрю, локта, ханзі, ґампі, козо, саа мають довгі волокна і зазвичай дуже міцні. Оскільки такий папір в першу чергу повинен бути гнучким, його часто покривають або ґрунтують метилцелюлозою або пшеничною пастою. Цей папір надзвичайно тонкий, а тому дозволяє реалізувати найменші згини, наприклад такі, як в кінцівках моделей комах.

Математика в орігамі

 Приклад паперової зірки, що не відповідає класичним стандартам орігамі, оскільки збірка зібрана з кількох аркушів паперу.

Практика і вивчення орігамі торкаються деяких областей математики. Наприклад, проблема плоского згину (чи можливо зразок складки зігнути у двовимірну модель) була об'єктом серйозного математичного дослідження.

Що важливо, папір показує нульову Ґаусову кривизну в усіх точках поверхні й тільки згини представляють собою лінії нульової кривизни. Але кривизна вздовж поверхні не зігнутої складки на мокрому папері, або складки нігтем не задовольняє цій умові.

Те, що складання плоскої моделі зі зразка складки є NP-повним було доведено Маршалом Берном і Баррі  Хайєсом.

Проблема твердого орігамі має деяке практичне значення. Вона формулюється так — якщо ми замінемо папір листом металу і будемо використовувати стрижні замість ліній складок, то чи зможемо ми отримати відповідну модель ? Прикладом рішення цієї проблеми є тверді згини мапи Міури, що використовуються для розгортання масивів сонячних батарей для космічних супутників.

Технічне орігамі

 

Технічне орігамі, що також має назву орігамі секкеї це розділ, що розвивався пліч-о-пліч з математичним орігамі. В перші дні розвитку орігамі розробка нових моделей представляла собою суміш методу проб і помилок, удачі та інтуїції. Однак з розвитком математики орігамі з'явилась можливість задавати основну структуру моделі ще до того, як буде зроблено перший згин. Цей метод створення моделей був розроблений Робертом Ленґом, Мегуро Тосіюкі та іншими, і дозволяє створювати надзвичайно складні моделі з великою кількістю деталей, такі, наприклад, як багатоніжки, фігурки людини зі всіма пальцями рук і ніг, тощо.

На сьогодні існує два основних методи отримання моделей — це послідовний ряд діаграм, перетворення в яких записані в системі Йосідзави-Рендлета та схема складок (англ. Crease Pattern). По суті схема складок представляє собою сукупність складок, що необхідна для формування вже готової моделі. Цей метод в останні роки набуває все більшої популярності, частково оскільки є певний виклик в тому, щоб зібрати фігуру зі схеми складок (а це не так просто), частково тому, що це є єдиний ресурс для складання моделі, оскільки автор не вказав послідовність діаграм.

Відкриття паперу

 У давнину китайці використовували для письма дерев'яні і бамбукові дощечки і шовк. Спосіб запису знань на дощечках був об'ємним і тому незручний (відомий факт, коли літератор династії Хань (  206 р. до н.е. -  220р. н.е.) Дуфань Шо написав для імператора статтю на трьох тисячах дерев'яних стовбурів). А шовк, хоч і був прекрасним матеріалом для письма, але був занадто дорогим. Тому в справу йшли навіть найменші його обрізки, які змочували і розтирали між каменями. Отриману кашку наливали на рівну поверхню і сушили під гнітом. Подібну технологію використовували і східні туркмени. Для цього вони розпускали у воді невеликі шматочки вовняної нитки. Потім їх відловлювали ситом, відкидаючи на спеціальний прес, віджимали і сушили.

 До III ст. до н.е. китайці замінили шерсть і шовк більш доступним матеріалом – рослинними  волокнами, використовуючи для цього товчену кору шовковичного дерева і подрібнені стебла бамбука. Вийшов абсолютно новий матеріал – папір . Офіційною ж датою "появи" паперу

в Китаї вважається  105р. до н.е., коли чиновник Цай Лунь зробив офіційну доповідь імператору про існування такої технології.

 Висушені листки спресованого волокнистого матеріалу виявилися чудовим матеріалом для письма. Імператор Хен Сюай навіть видав спеціальний указ, що забороняє писати на дереві і пропонує використовувати для письма папір.

 У VI - VII ст. н.е. в Китаї вже мали ходіння паперові гроші Фей-Тянь ("літаючі монети"). Ймовірно, це були перші паперові гроші в

 історії людства. У VI ст. н.е. в Китаї вже виготовляють справжні паперові книги.

 Китайці ревно зберігали секрет виготовлення паперу. Технологію її виробництва було заборонено вивозити за кордон. Однак, згідно з легендою, на початку VII ст. н.е. мандрівний буддійський чернець Дан Хо, про який сучасники говорили, що він був "багатий знаннями і вмів робити папір і туш", добирається до Японії, де розкриває секрет бумагоделія. Сталося це, як стверджують "Японські хроніки" в 610 році. А через століття японці вже виробляють власний папір, який за якістю перевершує китайський.

 Спочатку папір в Японії отримували з коконів шовкопряда. Їх варили, розкладали на рогожу, промивали у річковій воді, перетирали в однорідну масу, яку після відціджування води сушили. Верхній шар, або шовкову вату видаляли, а на рогожі залишався тонкий волокнистий шар, який після висушування перетворювався на аркуш паперу.

 Незабаром сировину замінили більш дешевим - тими ж стеблами бамбука, корою, коноплями, ганчір'ям. З'являється багато дрібних майстерень, які виробляють папір. Перша велика паперова фабрика в Токіо виникла в 1870году. До того часу в країні було вже більше 35 тисяч майстерень, де папір виготовляли вручну.

 Старовинна технологія виробництва паперу зберігається в Японії і до сьогоднішнього дня. Майстрам, що опанували таємницями давніх ремесел, присвоюється звання "живий скарб" і виділяється значна стипендія. Разом з найбільшими фабриками, що виробляють щодня кілометри паперу в рулонах, працюють маленькі майстерні, де виробляють вручну окремі дорогі аркуші паперу "ваші". Цей папір дуже міцний – він витримає кілька тисяч згинів. На папері "ваші" після закінчення Першої Світової війни був підписаний Версальський договір про світ.

Виникнення орігамі

 Ще в давнину, в Китаї папір використовували різним чином, в тому числі і в релігійних обрядах. Наприклад, спочатку було прийнято на похороні разом з небіжчиком спалювати і весь його домашній скарб – щоб  забезпечити йому подальший шлях на небесах. Однак пізніше з ощадливості реальні речі помірно були замінені спеціальними смужками паперу, на яких писалися лише назви речей (подібні смужки паперу з надрукованими побажаннями процвітання і щастя у наші дні можна купити в дріб'язкових крамницях Китаю).

 З паперу ж виготовлялися також різноманітні корисні у побуті речі, подібні до знаменитих підвісних ліхтариків. При їх виготовленні використовувався і прийом складання. Однак складання фігурок з квадратних аркушів паперу не отримало в Китаї такої ж назви, як у Японії. Ймовірно, це пояснюється тим, що японці використовували папір не лише для письма, виробництва ширм, парасольок, вікон і навіть одягу, а й для наочної демонстрації деяких світоглядних ідей філософії дзьої-буддизму.

 Буддисти були перші, хто звернув увагу на дріб'язок і знищив поділ світу на високе і низьке. Вони звернули свою увагу на все, що неміцно, на мить, на найменшу дещицю, з чудовою метою – щоб  зловити в ній, в дрібниці, дихання вічності, бо у світі все пов'язане з усім. Вони шукали в найпростішому прояви єдиної і неподільної істини – мокато  - бо  будь-яка трохи містить її, і треба вміти її, Істину, там виявити.

 Буддизм взагалі шукав істину в багатьох напрямках, і кожен прийняв його. Народ  знаходив свій особливий шлях до неї. Говорячи про шляхи в буддійському розумінні, варто підкреслити, що різні шляхи до Істини в ньому не конкурували між собою, а швидше доповнювали одне одного, так як всі вели в єдиному напрямку – до  єдиної і неподільної Істини.

 Кілька років тому середній європеєць ледь чув про папери, а японець вже був оточений нею. У 50-х роках XV століття, в містечку Майнці видатний німецький винахідник Йоганн Гуттенберг вперше на західноєвропейському папері ручного виробництва надрукував біблію. Це був один з перших паперів, виготовлений ​​спеціально для друку.

 Високо цінувалася міцність паперу "ваші" в піротехніці. Вона йшла на виготовлення корпусів і гільз ракет для феєрверків. Японський папір використовувався для непромокальних фіранок в екіпажах, мотузок і тонких тросів, застосовувався в медицині (пластир). З паперу, скрученого в тонкі мотузки, плели і вив'язували різні футляри, кошики й коробочки для окулярів, музичних інструментів.

 Перший японський папір був дуже високої якості. Папір зроблений взимку, був більш красивий на вигляд і приємний на дотик. Ці якості купувалися завдяки холоду, який охороняв волокна від псування.

 Взагалі ж красу, приховану в речах, японці відкрили в IX - XII століттях, в епоху Хейах (794 - 1185) і навіть позначили особливим поняттям "моно - ноаваре". Це відкриття йде від синто, віри в те, що кожна річ, кожне явище, навіть слова, містять у собі ками - божество. Синтоїзм, взагалі, дуже схожий на наше язичництво.   Наприклад, в папері. А тим більше в закрученому в мудрований зигзаг гохей, який висить перед входом в синтоїстські святилища і вказує на присутність божества в храмі. Існує 20 варіантів складання гохей, і ті, які складені особливо незвично, залучають ками. З IX століття в Японії живе звичай зміцнювати гохей на поясах борців сумо перед початком сутички.

 До цих пір складають у Японії ката-сиро – вісім  ляльок з білого паперу, яких розставляють для запобігання нещасть по всіх восьми напрямках простору; складають гофу – паперові  амулети, і нагаси-біна - символ сімейної гармонії: він і вона в паперовому кімоно на круглому ложі. Для вигнання злих духів і очищення храмів синтоїсти до цих пір користуються харам - гуси - мітелкою, складеної з смужок білого паперу. Взагалі роль паперу в синто дуже велика, і виробам з нього надається езотеричний сенс.

 У періоди Камакура (1185-1333 рр..) Та Муроматі (1333-1573 рр.). Орігамі виходить за межі храмів і досягає імператорського двору.  Аристократія і придворні повинні були володіти певними навичками в мистецтві складання. Записки, складені у формі метелика, журавля, квіточки абстрактної геометричної фігури були символом дружби чи доброго побажання для коханої людини. Ними вдавалося часом виразити більше уваги, любові, ніж це можна було зробити словами. Уміння складати стало одним з ознак гарної освіти і вишуканих манер. Різні знатні родини використовували фігурки орігамі як герб і печатку. Придворна дама Мурасакі Сікібу, що жила в XI столітті, згадує у своїй книзі "Гандзі моно гатарів" ("Повість про блискучого принца Гандзі") про різновиди орігамі – мистецтво  складання листів, коли сам лист перетворився в хитромудрий конверт з прикрасою.

 У періоди Адзуті-Момояна (1573-1603гг.) І Едо (1603-1867гг.) орігамі з церемоніального мистецтва перетворилось в популярний проведення часу. Тоді папір перестав бути предметом розкоші та орігамі почало поширюватися і серед простого народу.  Саме тоді, триста - чотириста років тому, винаходиться ряд нових фігурок, які пізніше стають класичними. Серед них і японський журавлик  традиційний японський символ щастя і довголіття.

 Мистецтво орігамі в Японії стало традицією, яка передається з покоління в покоління, в основному по жіночій лінії.  Історики стверджують, що за манерою складання і набору фігурок можна було визначити провінцію Японії, в якій виросла і навчалася дівчина.

 Отже, до появи орігамі причетний синтоїзм, який звернув увагу буддистів на таємницю місця паперу. Важливим виявилося також і подібність звучання японських слів "папір" і "божество" - "камі". В уявленнях японців виник якийсь містичний зв'язок між релігійними ритуальними виробами з складеного паперу. Не випадково перші орігамі з'являються в синтоїстських храмах. Один з ритуалів з їх використанням полягав у виготовленні невеликих паперових коробочок Санбі, які наповнювали шматочками риби і овочів, підносячи їх як жертвопринесення богам.

Типи і форми орігамі

 У Японії відомо кілька типів орігамі. Виникли вони в різні часи, що обумовлювалося не тільки різними технологіями виготовлення схожих виробів, а й появою кольорового паперу, а також цілями виконання того чи іншого предмета.

Ашіе-та орігамі є паперова лялька, зроблена за допомогою спеціальних розрізів і сгибів. Особа ляльки малюється прямо на папері, а костюм може бути намальований або приклеєний.

Нішикі-та орігамі – в  цьому типі використовують різнобарвний папір, малюнок на якому наносять за допомогою дерев'яних колодок. Він був популярний з пізнього періоду Тайще до початку періоду Шева (1926 р.). На ляльках, виконаних у цьому стилі, робили акуратні розрізи і пензликом розмальовували риси обличчя та предмети одягу.

Касанеорі орігамі представляє собою спеціальний згин, отриманий при згинанні декількох різнокольорових аркушів паперу, змішаних відносно один одного. Останній лист паперу кладеться тільки певного кольору. Це визначається церемонією чи подією, в яких використовується даний тип орігамі.

Кавари-та орігамі – це  тип орігамі, для якого використовується папір, віддрукований з роздільними малюнками на кожному шматочку паперу. Згинання окремих елементів виробу то відкриває, то ховає різні фігури, зображені на окремих частинах, створюючи химерні картинки. Цей тип орігамі використовується в різних дитячих змаганнях і конкурсах.

Кірітсунагі орігамі передбачає виготовлення кількох з'єднаних фігур. Кращим прикладом є "цуріфуне" – зграя  журавликів. Вона робиться з квадратного аркушу паперу, який нарізаний на маленькі квадратики, з'єднані з центральним великим квадратом. Існує 49 різних способів розрізання паперу, і заготівля буває досить складною. "Сембазуру" має на увазі складання і прикраса будинку журавликами як талісман, як бажання збутися мрії. Зазвичай для цього типу орігамі використовується японський папір "ваші", який може згинатися до 30 шарів.

 Ці типи орігамі не знайшли широкого використання в інших країнах  світу, так як вони тісно пов'язані з різними церемоніями, ритуалами і святами, властивими лише Японії. Однак складання, засноване на використанні квадратного аркуша паперу і традиційних форм орігамі, знайшло застосування в освіті та мистецтві багатьох країн.

 Як говорилося раніше, мистецтво складання йде з далеких віків, з того часу, коли у свідомості людей не було різниці між живою і неживою природою. Мабуть, тоді, поряд з гохей, Таті, ноші, каташіро з'явилися і коробочки самбо, в які клали невеликі шматочки овочів і риби, підносячи їх як жертвопринесення.  Самбо в Японії було дуже тісно пов'язане з релігією, на самому початку (приблизно кілька сторіч тому) мистецтво орігамі існувало як храмове, надзвичайно регламентоване за технікою виконання. Кількість виробів було невелике. На них відпрацьовувалися прийоми роботи з папером як з матеріалом, на якому можна не тільки писати і малювати, але з якого можна виконувати різні паперові фігурки. Саме в цей час люди стали розуміти, що для орігамі потрібні певні сорти паперу. Він повинен бути еластичним, не бути ламким і ворсистим. У той час мистецтво орігамі знали деякі, папір був дуже дорогим і не було розроблено схем виконання того чи іншого виробу. Техніка та прийоми роботи з папером передавалися безпосередньо від людини до людини. Накопичувалися і традиційні вироби для того чи іншого ритуалу або церемонії. Поступово склалася традиційна форма орігамі, в основі якої лежали базові форми.

З часом стали з'являтися майстри, яких не влаштовували рамки традиційної форми орігамі. Вони шукали нові базові форми для виконання своїх виробів. Використовували не тільки лист квадратної форми, але і прямокутник, ромб, п'ятикутники і шестикутники, коло, трикутник. Це розширило можливості орігамі і дозволило створювати вироби, які з квадратного аркуша зробити не можливо. Кошо Ушіяво говорив: "Орігамі – це  світ, в якому кожен, хто може зобразити речі з єдиного аркуша паперу, відчуває радість творця". Вироби стали більш особистісними, більш творчими і різноманітними.

 Це особливо проявлялося при виготовленні масок.  Характер виконавця, його емоційний стан знаходять відображення у виробі: розміри рота, очей і носа ніколи не бувають однаковими, кожна маска має своє "обличчя".

Творча форма орігамі стала активно розвиватися, коли майстри принципово відмовилися від використання ножиць. У цій формі орігамі замість надрізів стали використовувати кілька аркушів паперу для виготовлення окремих частин фігурки і подальшого їх з'єднання. Верблюд, вільно стоїть на ногах, у якого можлива зміна нахилу голови, -     один  із прикладів такої форми. Деякі фігурки, наприклад, черепаху, виконують, ділячи аркуш навпіл і потім складаючи передню та задню частини окремо. Для того щоб зробити на основі маски фігурку людини чи божества, буде потрібно додатково один-два аркуші паперу. З них складають верхню і нижню частини тулуба.

 Часто при виготовленні складних виробів у творчій формі орігамі використовують бази і елементи традиційної форми. Такі вироби відносяться до комбінованої форми.

 З другої половини XX століття з'явився новий тип орігамі – модульний. Багатьох провідних майстрів орігамі в Японії, Європі і США не влаштовували вироби, в основі яких використовувалися базові форми, що мають в основі певну кількість гострих сегментів. Поступово, у міру збільшення кількості фігур, отриманих з цих баз, складання стає стереотипним. Цей факт і спонукав орігамістів створювати абсолютно нові базові форми, не схожі на все, що було створено й досі. В основному ці базові форми створювалися і створюються на математичних, архітектурних, художньо-географічних факультетах провідних інститутів і університетів світу. Для створення нових форм виробів знадобилися знання вищої математики, нарисної геометрії, комп'ютерної графіки.

Модульне орігамі заперечує використання ножиць і клею, для з'єднання використовуються складки і кишеньки, що утворюються в процесі виготовлення модуля.У цього типу орігамі є зачарування, властиве головоломці, хоча він вимагає хороших знань геометрії та стереометрії.

Техніка складання паперу

 Відпрацьовуючи техніку складання різних елементів виробів орігамі, слід звернути особливу увагу на правильне виконання згинів. Вони повинні бути практично "гострими" і шари паперу в них повинні щільно прилягати один до одного. В іншому випадку при накладенні згинів один на одного в подальших операціях відбувається зміщення елементів і неможливо створити красивий, акуратний виріб. Тому після виконання кожного окремого етапу роботи потрібно перевіряти "гостроту" всіх згинів.

 При відпрацюванні згинів для отримання голови, дзьоба, лапи, хвоста слід звернути увагу, на частину якої тварини або птиці схоже те, що вийшло під час складання. Важливо знати особливості їх будови в житті, зрозуміти можливості стилізації. Це допоможе виконувати вироби за схемами, а також удосконалювати їх і розробляти власні моделі.

 При відпрацюванні техніки складання симетричних згинів (виконання ніг, дзьоба, елементів квітів) не варто згинати боку щільно стикувати один з одним, тому що при наступних операціях вони можуть налазити один на одного і псувати зовнішній вигляд виробу. При грубій помилці такого роду виріб скласти іноді просто неможливо.

Організація роботи

 Учні, які просто механічно копіюють процес складання, не отримають жодної користі від цього.

 Здається, що дуже просто скласти фігурку з листочка паперу, однак насправді це вимагає високого творчого потенціалу. Захоплення орігамі, допомагаючи розвивати спостережливість, передбачає різні знання. Адже для того щоб зробити, наприклад, пташку чи тварину в техніці орігамі, необхідно знати їх форму, рухи і звички: інакше собака не буде схожа на собаку, а горобець на горобця. А перш ніж зробити маску, потрібно дізнатися характер персонажа. Якщо цього не зробити, робота не дасть повного задоволення і залишиться суто механічним повторенням рухів педагога. Крім того, необхідно бачити і відчувати об'єкт, який ви хочете зробити.

 Сучасні стандартні форми паперу для орігамі: квадрат, прямокутник, ромб, рівносторонній трикутник, трапеція, прямокутний одно-стегновий трикутник, п'ятикутник, шестикутник, коло, еліпс, півколо. Як правило, увігнуті багатокутники, такі, наприклад, як зірка, не використовуються.

 При виконанні виробу потрібно бути впевненим, що вихідний лист відповідає формату, який потрібен. Якщо це не перевірити, то під час складання будуть виникати перекоси і накладання окремих елементів. Загинати або складати лист акуратно, з'єднуючи один куточок з іншим рівно і точно.

 Існують 4 підготовлених згину для квадрата: по одній діагоналі, по іншій діагоналі, згин навпіл по директрисі (як книжку) зліва направо і зверху вниз. Ці згини повторюються в багатьох виробах.

 Коли всі ці питання відпрацьовані можна переходити до виконання нескладних фігурок або орнаменту. Природно, необхідно знати досить багато про виконуваний предмет.

 Дуже важливо в думках зробити начерк вироби, а потім вже переносити його на папір. Ці ескізи та замальовки допоможуть у подальшій роботі над обраною фігуркою. У процесі виготовлення форма тварини може прийняти більш абстрактний вигляд, але він повинен бути завжди впізнаваним.

 Є певна точка зору на розуміння краси орігамі. Сприймати орігамі як мистецтво можливо тільки маючи тонкий смак. Це мистецтво дуже особистісне, так як вироби, несуть відбиток   характерів, схильностей, інтересів. Не випадково в даний час мистецтвом орігамі активно займається вища школа в багатьох країнах світу.

 Важко зрозуміти це мистецтво, не займаючись малюнком, ліпленням, ікебаною.  Живописцю потрібно полотно, скульпторові необхідний простір для орігамі потрібен тільки аркуш паперу. Але в аркуші паперу закладені незліченні можливості, в ньому міститься безліч "невидимих" ліній складання, які необхідно вибрати для отримання потрібної форми чи елементу. Правильно складений папір чи ні, залежить тільки від вашої майстерності і окоміру. Для створення нової фігурки, людина повинна бути з достатньою уявою, щоб побачити лінії, за якими можна було б скласти хоч що-небудь.

 У той час як інші види мистецтва залежать від кистей, фарб, різців та інших інструментів, в орігамі основний інструмент - пальці рук, і їх необхідно тренувати. Для цього підходять вправи на виконання окремих фігур орігамі (таких як дзьоб, лапа, голова, нога) і простих базових форм.

 Ускладнення завдань при виготовленні робіт в традиційній формі можливо за рахунок поступової відмови від схем складання, виконання складних виробів тільки по готовому зразку. Хороші результати дає форма навчання, коли за власним сценарієм з одного аркуша паперу послідовно виконуються всі персонажі і необхідні предмети.

Модульне орігамі

Одним з популярних різновидів орігамі є модульне орігамі, в якому ціла фігура збирається з багатьох однакових частин (модулів). Кожен модуль складається по правилах класичного орігамі з одного листа паперу, а потім модулі з’єднуються шляхом вкладання їх один в одного, сила тертя, що з’являється при цьому, не дає конструкції розпастися. Одним з об’єктів модульного орігамі, що найчастіше зустрічаються, є кусудама, об’ємне тіло кулястої форми.

Хочу з вами поділитися детальною схемою створення своєрідних модулів, що можна використовувати в модульному орігамі.

Модульне відрізняється від звичайного орігамі тим, що в процесі зібрання об'єктів використовується велика кількість однакових орігамі-частинок, тобто модулів. Кожен модуль створюється в техніці орігамі. При збиранні моделі модулі вкладаються один в одного і тримаються без будь-якого клею.

Модулі виготовляються з аркушів паперу сторони яких співвідносяться, як 1:1,5. Можна взяти аркуш А4 і розділити його на 16 рівних частин. У нас повинні вийти прямокутники розміром приблизно 53×74 мм.

Такий же аркуш, якщо нам потрібні менші модулі можна розділити на 32 частини. Тоді їх розмір буде 37×53 мм.

Такий же аркуш, якщо нам потрібні менші модулі можна розділити на 32 частини. Тоді їх величина буде 37×53 мм.

Давайте розберемся по діях як робити модуль.

Схема складання модулей

1. По довжині складаємо прямокутник удвоє.

 

 

 

 

 

 

2. Щоб визначити середину складаємо і розгинаємо по ширині.

 

 

3. Загинаємо до середини краї прямокутника.

 

 

4. Перевертаємо і загинаємо кутики так, щоб між верхнім трикутником і загнутими кутиками залишався невеличкий зазор.

5. Піднімаємо кутики вгору.

 

6. Згинаємо трикутник.

 

 7.  Склади трикутник

8. Модуль, який у нас вийшов, має два кутка та два кармашка.  

9. Як з'єднувати між собою модулі? Складені за схемою модулі, можна вставляти один в одного різними засобами та отримувати об'ємні вироби, ось один серед можливих:

 

 

 

 

Схема складання  вази

1.   Склади модулі за схемою Трикутний модуль. Для такої маленької вази знадобиться 152 білих, 64 жовтих і 92 зелені модулі. Всього - 308 модулів.

Приготуй 20 білих модулів для першого ряду і 20 жовтих для другого. Сполучай їх таким чином.

2.Почни збирати третій рядок. 

 

3. Через кожні 4 жовті модулі надівай 1 білий іншою стороною

 

5.Коли третій ряд буде зібраним, замкни модулі у кільце.    

 

6.   Виверни фігуру так, щоб зовні виявилися жовті модулі короткою стороною. Спочатку кільце може розгортатися. Притримуй його руками, збираючи четвертий ряд. У четвертому ряду надінь на білий модуль два білі модулі довгою стороною, потім три жовтих - короткою. Далі повторюй цей візерунок.

7.П'ятий рядок. Білий, зелений, білий модулі довгим боком, два жовтих – коротким. Повторюй візерунок. 

8.Шостий рядок. Один білий, два зелених, один білий довгим боком, один жовтий -  коротким . Повторюй візерунок. 

9.Сьомий рядок. Білий, зелений,жовтий, зелений,білий модулі довгим боком. . Повторюй візерунок.   

 

10.Восьмий рядок. Два зелених, три білих модулі довгим боком. . Повторюй візерунок

11.Дев'ятий рядок. Один зелений, чотири білих модулі. Повторюй візерунок.   

12.  З'єднай разом сім модулів, вставляючи їх один в одного. Зроби чотири зелені заготівлі і чотири білих.

13. Надінь їх короткою стороною назовні. Зелені заготівлі надінь на зелені модулі дев'ятого ряду, а білі - між двома середніми білими модулями.

14.Зроби «арочне» з'єднання.  Надінь п'ять модулей таким чином.         

15. Зроби вісім арок між усіма довгими заготівлями. Арки з п'яти модулів можна збирати окремо і надівати або збирати поступово, йдучи від довгих заготівель з двох сторін. На цей ряд йде сорок білих модулів.

Заверши вазу поруч з тридцяти двох зелених

 Ваза готова, можна ставити в неї букет.

Схема складання  лебедя

 1  червоних

 136  рожевих

 90  помаранчевих

 60  жовтих

 78 зелених

 39  блакитних

 36 синіх

 19 фіолетових

 Якщо хочеш зробити білого лебедя з червоним клювом, то візьми 458 білих прямокутників та 1 червоний.

Візьми три рожевих модулі та розташуй їх таким чином.      

 Встав кутки перших двух модулей в два кармани третього модуля.        

 

 Візьми ще два модулі та приєднай їх таким чином до першої групи. Так виконується перше кільце. Воно складається з двох рядів: внутрішній рядок, модулі якого стоять на короткому боці, і зовнішнійряд, модулі якого стоять на довгому боці.

Кожен ряд складається з 30 модулів. Збирай кільце по ланцюжку, притримуючи його руками. Останнім модулем замкни кінці ланцюжка.

 

Візьми 30 помаранчевих модулів і виконай третій ряд. Зверни увагу на те, що модулі надіваються в шаховому порядку.    

Так само виконай четвертий і п'ятий ряди, що складаються також з тридцяти помаранчевих модул.  

Тепер, взявшись пальцями за краї заготівлі, виконай рух, неначе хочеш вивернути усе кільце навиворіт. Повинна вийти ось така форма. Згори вона нагадує стадіон.    

Із зворотного боку " стадіон" виглядатиме так.

Виконай шостий ряд, що складається з 30 жовтих модулів. Тепер надівати їх треба згори. Перевір, щоб розташування модулів було таким же, як в попередніх рядах.

З сьомого ряду починай робити крила. Вибери ту сторону, де знаходитиметься голова лебедя. Вибери одну пару куточків(від двох сусідніх модулів). Це буде місце прикріплення шиї. Вліво і вправо від цієї пари зроби по ряду з 12 жовтих модулів. Т.е. сьомий ряд складе 24 модулі і має два проміжки.      

Продовжуй робити крила, кожен наступний ряд зменшуючи на один модуль. 8 ряд: 22 зелені модулі(двічі по 11), 9 ряд: 20 зелених модулів, 10 ряд: 18 зелених модулів.

 

  11 ряд: 16 блакитних модулів, 12 ряд: 14 блакитних модулів.      

  13 ряд: 12 синіх модулів, 14 ряд: 10 синіх модулів, 15 ряд: 8 синіх модулів.    

   16 ряд: 6 фіолетових модулів, 17 ряд: 4 фіолетові модулі, 18 ряд: 2 фіолетові модулі. Крила готові. Надай їм форми, щоб вони були опуклими знизу і трохи відгиналися вгорі.  

Виконай хвостик, що складається з п'яти лав. Так само зменшуй модулі на один в кожному ряду. На нього підуть 12 зелених і 3 блакитні модулі.        

Щоб зробити шию, заготівлі треба сполучати іншим способом. Вставляй два куточки одного модуля в дві кишеньки іншого.    

Приєднай до червоного модуля 7 фіолетових. Намагайся відразу надавати шиї потрібний вигин. Якщо не хочеш, щоб дзьоб у лебедя був роздвоєним, краще заздалегідь склеїти куточки червоного модуля.

  Далі приєднай 6 синіх, 6 блакитних, 6 зелених і 6 жовтих модулів. Надай шиї бажаної форми.

 Зміцни шию на двох куточках між крилами. 

 

 Схема складання  кактуса у горщику

Кактус

 

Сполучай модулі таким чином.

Візьми для першого і другого ряду по 6 модулів, з'єднай і замкни в кільце.

У третьому ряду надінь на кожен модуль по два модулі, вставляючи куточки у внутрішні кишені.

 

У четвертому ряду 12 модулів.

У п'ятому ряду знову надінь на кожен модуль по два модулі( у зовнішні кишені).

З шостого по чотирнадцятий ряд - по 24 модулі в кожному. Щоб кактус вийшов опуклим, вставляй палець всередину і розширюй його в сторони. У кінці зведи усі модулі як можна ближче.

Горщик

Для перших трьох рядів візьми три рази по 20 модулів. Сполучай таким чином.

З'єднавши декілька модулів першого і другого ряду, приєднуй модулі третього ряду.

Замкни в кільце.

Надінь ще два ряди короткою стороною назовні.  

У шостому ряду зроби чергування: стовпчик з чотирьох модулів, прикраса з чотирьох жовтих модулів(один, згори два, згори один). Все довгою стороною назовні.

 

Зроби арку: три модулі надіваються один за одним управо(однією кишенею на один куточок), три так само вліво. Потім вони з'єднуються вгорі одним модулем. Зроби 10 таких арок.

Надівай арки на куточки стовпчиків. Старайся, щоб куточки прикрас увійшли до внутрішніх кишень  арок.

Постав кактус в горщик.  

Такий кактус зможе довго радувати своїм цвітінням!  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Сержантова Т. 365 моделей оригами. – М.:Айрис-Пресс. Рольф.-1999.

2. Соколова С. Оригами игрушки из бумаги. – М.:Махаон. - 1999.

3. Кобитина И. Работа с бумагой: поделки и игры. – М.:Сфера. -1999.

4. Баранов Н.В. Мистецтво країн і народів світу. – М.: 1989

5. Артемов А.В. Декоративно-прикладне мистецтво. – М.: 1990.