Виховний захід "Шляхами слави та безсмертя" сприяє формуванню та розвитку пізнавального інтресу до історії рідного краю, зокрема селища Лисянка, що на Черкащині. Поглиблює знання дітей про роки Великої Вітчизняної війни.
Лисянський навчально-виховний комплекс
«ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія»
СЦЕНАРІЙ
виховного заходу
для класних керівників та класоводів
з нагоди 73 річниці визволення Лисянщини
від німецько-фашистських загарбників
«Шляхами
слави і безсмертя»
Підготувала вчитель
музичного мистецтва
Обиюх Наталія Володимирівна
2018р.
МЕТА: поглибити знання дітей про роки Великої Вітчизняної Війни; розвивати пізнавальний інтерес до історії рідного краю; формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів своєї держави, повагу до людей старшого покоління, які пережили страхіття війни.
Мальовниче і славне селище, розташоване в долині річки Гнилий Тікич, яка в`ється серед чарівної природи. Цей мальовничий куточок Черкащини приваблює не тільки красою, він славиться ще й своєю історією.
Дати… Дати… В житті нашої країни є багато дат, відмічених на календарях. Але є й такі, що не відмічені, але не менш знаменні. Вони відмічені в душі кожного учасника бойових дій втратами товаришів, рідних, близьких.
Не можна сьогодні не згадати, скільки мужності, відваги, героїзму, любов до рідної землі проявили вони в роки Великої Вітчизняної Війни, під час якої на території Лисянщини розгорнулась Корсунь-Шевченківська битва. 17 лютого ми будемо святкувати 70-ту річницю визволення Лисянки від німецько-фашистських загарбників. Про страшні події лютого 1944 року розповідається у вірші В.Бондарчука «Місяць лютий. Рік 44-й». З людської пам`яті ніколи не стерти тих подій, які відбувались на лисянській землі.
Місяць лютий. Рік 44-й…
Час іде, а пам`ять не зітерти.
… в гуркоті, у полум`ї – в долині
Лисянка – в руїні на руїні…
Танки йшли, летіли самольоти,
Поспішали в бій стрілецькі роти,
Несли помсту ворогу солдати,
Юні хлопці і дядьки вусаті.
Кулемети ворога строчили
І гармати невгамовно били…
Бій точився в селищі і полі,
Де журливо гнулися тополі.
Полягло солдатів, ой багато
Не вернулись а ні брат, ні тато.
Припадають до землі берізки,
Де стоять гранітні обеліски.
Багатьох своїх дітей не долічилася лисянська земля. Над Тікичем, на високому пагорбі в граніті викарбувано навічно імена наших земляків, які одержали найвищу нагороду, ставши героями. Але найвища нагорода – це наша пам`ять. Ці ж імена носять вулиці нашої Лисянки.
(демонстрація фото героїв Радянського Союзу , уродженців Лисянщини)
Про Євгена КонстянтиновичаТищика можна говорити багато. Родом із Чеснівки. Весною 1944 року командував танковою ротою. Березневого ранку 1944 року танк офіцера Тищика несподівано з`явився на вулицях стародавньої Умані. Екіпаж Тищика знищив два ворожих танки на кілька вогневих точок противника. Та Євген Констянтинович загинув у бою з переважаючими силами ворога.
Василь Сидорович Хіміч народився в с. Брідок. Подвиг здійснив у вересні 1943 року при визволенні м. Києва. Одержавши наказ разом із групою бійців форсувати Дніпро, був поранений, але надійно утримував позицію до підходу підкріплення. Після війни В.С. Хіміч жив і працював у Лисянці. Тут і закінчилось його життя.
Яким Онопрійович Совенко народився і виріс у с. Хиженці. В роки війни командував батальйоном, який на початку 1945 року з 12 по 27 січня знищив 600 гітлерівців і велику кількість техніки. Не зважаючи на нальоти ворожої авіації, сильне бомбардування, він першим форсував річку Одер і зайняв плацдарм на західному березі, який утримував протягом двох днів. 27 січня, обороняючись в оточенні гвардії , майор Я.О. Совенко героїчно загинув.
Пилип Семенович Яровий - житель села Порадівка в грізні роки війни був командиром ескадриллі. Разом з іншими пілотами здійснив сотні бойових вильотів, проводив розвідку, супроводжував бомбардувальників, прикривав переправи, вогневі точки. Він збив 4 ворожих літаки, сотні гітлерівців, приймав участь у десятках повітряних боїв.
Входить двоє дітей
Вашу доблесть не вкласти в слова
Не так просто в рядки помістити
Сивим боком війна прошива
Ваші скроні, соколики наші.
Ми – не діти війни
Лихоліття страшного не знаєм
Із книжок про війну,
Про бої ми читаєм.
Ми не діти війни,
Ми дітьми її тьми не були
Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли.
Але пам`ять про те, що творила війна
У дні лютневі щорічно в нашій душі ожива.
17 лютого 1944 року назавжди увійшло в пам`ять лисян.
Цього дня 73 років тому в ход іКорсунь-Шевченківської операції
після тяжких кровопролитних бої було визволено Лисянку.
Важкі випробування випали на долю жителів Лисянського району в період Великої Вітчизняної війни. Восени 1941 року Лисянка була окупована німецько-фашистськими військами. На території району фашисти встановили жорсткий окупаційний режим. Було закатовано десятки мирних жителів.
Але народ не корився ворогу. Сотні лисян брали участь у підпільному і партизанському русі. На території району діяло 3 партизанські загони: під командуванням А .Макартичана, К.Легкодуха та П.Яковлєва.
Демонстрація фото пам`ятників: ОбеліскаСлави, могилиневідомому солдату, погруддяШтєвнєва.
У повоєнні роки у центрі Лисянки на честь воїнів-танкістів 1-го Українського фронту та їх командуючого генерал-лейтенанта А.А. Штевнєва встановлено танк Т-34 та гранітне погруддя. (на знімку). Генерал-лейтенант А.А. Штевнєв загинув на шляху до Звенигородки поблизу села Орли, під час закінчення Корсунь-Шевченківської битви.
«Лист від солдата»
Хто Вітчизну боронив
Від нас шану заслужив:
Прадідмійпройшоввійну –
Я вклоняюсяйому.
В мирний час служив мійдід –
Захищав кордон як слід.
Прадід про війнурозкаже,
Потійкисльозузмахне,
Фотографіїпокаже
І невесело зітхне.
Треба швидкопдростати
І професію обрати,
Щоб у арміїслужити
І Вітчизнуборонити.
«70-річчя Шестеринської трагедії»
Вірш «Шестеринська трагедія»
Пісня «Катюша»
« ОБЕЛІСКИ»(показ обеліску)
У кожному місті і в кожнім селі
Стоять мовчазні обеліски.
В чужій стороні і на рідній землі
Застигли над ними берізки.
На плитах гранітних – прізвища тих,
Хто в клекоті грізного грому
На ворога йшов по дорогах крутих
І не повернувся додому…
Батьки залишали навіки сім`ю
В сльозах і у болях щоденних
А хлопців чекали у ріднім краю,
Надія і сум наречених.
В пожарах війни сотні тисяч солдат
За рідну Вітчизну вмирали.
В могилах сирих вічним сном вони сплять
Та світ вберегли від навали.
І день Перемоги прийшов навесні…
Тяжкою ціною здобутий.
І подвиг народу в жорстокій війні
Ніколи не буде забуто.
Вірші «Лелека»
«Соняхи»
«Солдат»
Ведуча: Далі ми пропонуємо конкурси для хлопців – наших майбутніх солдатів.(додаток)
Пам`ятайте про тих, що безвісти пропали,
Памятайте про тих, що не встали, як впали.
Пам`ятайте про тих, що згоріли, як зорі, -
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам`ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам`ятайте про тих, що лягли на заставах,
Пам`ятайте про тих, що стрибали під танки…
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах і у горах, і є під горою -
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
Пам`ятайте про них і у праці, і в пісні –
Хай відомими стануть всі герої безвісні.
Україно, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша,
Наша отча сторона.
Вірш «Співай, Україно».
Ти чуєш, Вітчизно, співа Україна,
Цій пісні немає кінця.
Співцям нашим видно усю Україну
З могили поета-борця.
Співай, Україно, співай, моя люба,
Співай про майбутнє своє.
Народе мій любий, народе вкраїнський,
Я мрію про щастя твоє.
Співуча Вкраїно, моя ти єдина,
Воскресла з воєнних руїн,
Кріпись, Україно, цвіти, Україно,
Бо я тебе люблю, як матінку син.
«Український танець»
А яке сьогодні наше селище Лисянка, ми побачимо на цій презентації.