Методичний посібник з патріотичного виховання

Про матеріал
Зміст навчально-методичного посібника складають цікаві форми роботи з національно-патріотичного виховання із дітьми, які мають порушення мовлення старшого дошкільного віку, розкрито питання українського фольклору, як складника української народної культури. Запропоновано методичні рекомендації, добірка занять, скоромовок, чистомовок, загадок, колискових з патріотичного виховання Матеріали посібника призначаються для вихователів-методистів, вчителів-логопедів, вихователів дошкільних навчальних закладів.
Перегляд файлу

 

Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради

Комунальний заклад «Дошкільний навчальний

заклад (ясла-садок)№33 комбінованого типу

Криворізької міської ради»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Українське знай, та не забувай»

(патріотичне виховання)

 

 

 

 

 

На Сумщині стартує конкурс ідей патріотичного виховання молоді ...

 

 

 

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

В ЛОГОПЕДИЧНІЙ РОБОТІ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

 

 

 

Автор: Коріняка В.В., вчитель-логопед КЗ ДНЗ (я/с) КТ №33, м. Кривого Рогу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коріняка В.В.  Націанально-патріотичне виховання в логопедичній роботі дошкільного закладу: методичний посібник / Коріняка В.В. –      м. Кривий Ріг: КЗ ДНЗ (ясла-садок) КТ №33, 2017. - 77 с.

Зміст навчально-методичного посібника складають цікаві форми роботи з національно-патріотичного виховання із дітьми, які мають порушення мовлення старшого дошкільного віку, розкрито питання українського фольклору, як складника української народної культури. Запропоновано методичні рекомендації, добірка занять, скоромовок, чистомовок з патріотичного виховання

Матеріали посібника призначаються для вихователів-методистів, вчителів-логопедів, вихователів дошкільних навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

6

  1.       Особливості національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку

6

1.2. Фольклор – духовна скарбниця українського народу

7

1.3. Мова – генетичний код нації

18

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ НА ПРАКТИЦІ

22

2.1. Методичні рекомендації для вчителів-логопедів дошкільних навчальних закладів з реалізації національно-патріотичного виховання дошкільників

11

2.2. Конспекти занять для ознайомлення з  українським фольклором

14

2.3. Конспекти логопедичних занять

         2.4.  Прислів’я  та приказки  про Україну, Вітчизну,  рідну землю, рідний край    

       2.5.     Колядки, щедрівки  

      2.6. Загадки про рідний край    

      2.7. Колискові                                                                           

 

18

 

45

 

57

87

90

ВИСНОВОК

ДОДАТКИ

166

168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

172


Вступ

 

Патріотизм-сердцевина людини,

 основа її активної позиції

В.О. Сухомлинській

 

        Патріотичне виховання завжди було невидємною складовою виховного процесу в системі освіти. У сьогоднішніх умовах воно набуває особливої актуальності, нового звучання та підходів. Слід зазначити, що патріотизм, як і інші якості особистості, починає формуватися в дошкільному дитинстві, у період надзвичайно активного розвитку дитини. Патріотизм (грецьк. Patris - батьківщина) означають як любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу. Без любові до Батьківщини, готовність примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за потреби – віддавати життя за її свободу і незалежність людина не може бути громадянином.

Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладають основи свідомості й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, на думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке вона на цей час посідатиме в житті. На цьому етапі відбувається формування культурно  -цінносних орієнтацій духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної само ідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі. Цей період життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічного впливу на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні, тому вони залишаються в пам’яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму.

До проблем виховання молодого покоління на засадах патріотизму в різні часи зверталися такі класики педагогічної науки, як Г. Сковорода, К. Ушинський, О. Огієнко, С Русова,  А Макаренко, В. Сухомлинський, Г. Ващенко та інші видатні вчені. Особливо цінною для сучасної практики є педагогічна спадщина талановитого українського педагога – гуманіста, педагога-новатора і філософа В. Сухомлінського. Запропоновані ним форми і методи освітнього впливу на дитячу особистість актуальні й тепер. Він вбачав пріоритет у формуванні нового покоління свідомої молоді, вихованні патріотів, які поcпражньому люблять Батьківщину, горді за свій народ та його історичне минуле, відповідальні за його майбутнє.

Працюючи в закладах освіти я можу сказати, що нині настали сприятливі умови для подолання тенденції духовного занепаду нашого суспільства, відродження та розвитку національної культури. У розв’язанні цієї проблеми вирішальна роль належить закладам дошкільної освіти.  Особливого значення зараз набуває глибинна гуманізація дошкільної освіти, звернення до невичерпних джерел народної духовності, адже відродження національної культури неможливе без етнізації знань. Відомий славіст Ян Колар зазнав: «Пісні народні є найміцнішою основою освіти, чинником культури, підтримкою народності, захистом і окрасою мови». Оскільки «художньо-образні форми пісенного слова містять поняття про народну мораль, уявлення про добро і зло, оцінку людської краси, зв’язки людини з навколишньою природою». У народних піснях відображається багатогранний світ людських стосунків, конкретні картини буденних занять, емоційні характеристики, за текстами пісень можна встановити найхарактерніші назви поширених ремесел. «Слово матері, слово народної пісні, історія, закодована в думах, піснях, переказах, засвідчена в історичних пам’ятках, козацьких літописах… - все це формує національно-мовну свідомість, а вона в свою чергу впливає на всі сфери суспільного життя українців». 

Тож проблема використання народознавства в навчально-виховному процесі в дошкільних закладах привернула до себе увагу численних педагогів-науковців, методистів, вчителів-логопедів… Ця ж проблема викликала у нас дослідницький інтерес і лягла в основу даного посібника, що, на нашу думку, зможе озброїти вчителів-логопедів та інших педагогів необхідним матеріалом для проведення занять з народознавства. Вони повинні стати своєрідним бальзамом,  «який сьогодні так необхідно прикладати до ран духовних». Заняття  народознавства відкривають перед дітьми дивовижний світ, дивовижний своєю красою і духовною насиченістю світ народної пісні, казки, легенди, незглибимий світ почувань і дум наших далеких пращурів, допомагають встановити своєрідний діалог з ними. Але б спочатку хотілось би розкрити, що ж таке український фольклор.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

  1.        Особливості національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку

 

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їхньому інтересі до найближчого оточення (сім’ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним,  нерозривно пов’язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання. 

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднанні ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавства, засобами мистецтва, практична діяльність (праця, спостереження, ігри, творча діяльність, розвиток мовлення  та ін..) національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є :

  • Формування уявлень про сімю, родину, рід і родовід, краєзнавство;
  • Ознайомлення з явищами суспільного життя;
  • Формування знань про історію держави, державниі символи;
  • Ознайомлення з традиціями і культурою свого народу, формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначати вікові етапи, на якому стає можливим активне формування в дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання має поєднувати прищеплення любові до найближчих людей із формування такого є ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільників, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Основними принципами українознавчої роботи в дошкільному закладі та родині має бути народність, природо відповідальність, наочність, активність, систематичність, послідовність, урахування вікових та індивідуальних особливостей, краєзнавство.

До єфективних методів і форм організації патріотичного виховання належать:

  • Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних памяток, визначних місць;
  • Тематичні та інтегровані заняття;
  • Розповіді вихователя;
  • Бесіди з цікавими людьми;
  • Узагальнювальні бесіди;
  • Розглядання ілюстративних матеріалів;
  • Читання та інсценування творів художньої літератури;
  • Запрошення членів родини до дитячого садка;
  • Спільні з родинами виховні заходи (День сім’ї, свято бабусь тощо)
  • Зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи тощо.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства – вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють із культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції – досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї – усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним форма вbявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін..)

Прилучаючись до народознавства, діти почнуть розуміти, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народу мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивку, петриківський, опішнянський, косівський розпис, яворівську іграшку), вони поступово отримують більш-меншь цілісне уявлення про втілену в художній і предметний творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних представників. При цьому педагог має піклуватися не стільки про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, збагачуючи мовлення дітей, розвиток почуттів дітей.

У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Завдання патріотичного виховання  дошкільників відображені в  програмах дошкільної  освіти та в чинних програмах. Вони реалізуються  у різних формах оргінізації життєдіяльності дітей: на заняттях різних типів, під час проведення свят та розваг відповідної тематики, у бесідах, під час ігрової діяльності тощо.

 

 

  1.        Фольклор – духовна скарбниця українського народу

 

Важливою та невід’ємною частиною народу є його фольклор. Чому він відіграє таку велику роль? Щоб нам це збагнути, треба пригадати та розглянути саме поняття «фольклор». Фольклор – це усна народна творчість. А усна народна творчість — колективна літературна і музична творча діяльність народу. Це також художньо-словесна творчість народу в сукупності її видів і форм, де засобами мови збережено знання про життя і природу, давні вірування і культи, а також відбито світ думок, почуттів і переживань, уявлень народнопоетичної фантазії.

 Виник фольклор дуже давно. Ще до виникнення писемності у східних слов'ян існувала багата усна народна творчість: обрядові пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та ліричні пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались під музику в речитативно-декламацiйнiй формі.

 Розвиток фольклору на Русі тісно пов'язаний з віруваннями народу, які до введення християнства мали так званий анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядів i поезiï були пов'язані з язичницькою релігією та міцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив нової християнської релiгiï. Поступово старі традицiï i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядів, що призвело до виникнення двовір’я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.

 Язичницька стала підґрунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстаріших видів якого є міфи. Хоча міфи були поширені i за часів Киïвськоï Русі, про що свідчать ïх уривки у писемній та усній передачі. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноï людини в чарівну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому літопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часів з народними річними святами, i поза календарний . приурочений до різних явищ побуту (весіль, похорон тощо), що досить міцно тримався в селянському побуті впродовж багатьох століть. Як словесне оформлення обрядів, пов'язаних iз річним циклом хліборобських робіт, iз чотирма порами року та іншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезія. Календарні пiснi . високохудожні твори, ïх образи, поетичні засоби вироблялися протягом багатьох століть. До прозових фольклорних жанрів Киïвськоï Русі належать казки, перекази, легенди, приказки, прислів’я та загадки.

 Усна народна творчість мала великий вплив на давньоруську літературу, на ïï форму, мову та стиль.               Особливо це позначилося на історичних творах найбільш ранньої лiтературноï форми на Русі. Виникнення iсторичноï літератури, зокрема літописання, тісно пов'язане з розвитком суспiльноï свiдомостi, інтересом до минулого своєї країни, намаганням визначити місце Русі серед інших країн i народів.

  Фольклор відображував трудовий процес, характер землеробського заняття, побут та iн. Цi явища знайшли своє відлуння у так званій календарній i обрядовій поезiï, дослідити i вивчити яку можна на пiдставi архаїчних залишків у побуті українців.

 І сьогодні фольклор відіграє не менш важливу роль, хоча зазнав багатьох змін.

 Давайте розглянемо види фольклору, щоб краще зрозуміти його застосування і втілення.

 Фольклор має свої роди та жанри: народний епос, народна лірика, народна драма.

Народний епос – це розповідні фольклорні твори:

загадки

прислів'я та приказки

анекдоти

думи

історичні пісні

балади

казки

легенди

перекази

байки

притчі

 Народна лірика — це поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується за допомогою відтворення думок, почуттів і переживань героїв.

Трудові пісні

 Родинно-побутові пісні:

колискові

весільні

танцювальні 

жартівливі пісні

пісні-голосіння

 

 Соціально-побутові пісні:

козацькі,

кріпацькі,

чумацькі,

рекрутські(солдатські),

бурлацькі(наймитські),

стрілецькі пісні.

 

Календарно-обрядові пісні:

веснянки

русальські

купальські

жниварські пісні

колядки

щедрівки

 Третій жанр – народна драма - це фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів ( Наприклад, пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля).

 Тепер, коли ми ознайомилися з загальними поняттями, можна розглянути детально деякі види фольклору.

 Легенди. Легендою називають усне народне оповідання про чудесну подію, що сприймається як достовірне. Легенди дуже близькі до переказів та казок, наприклад їх початкові формули — «було це давно», «колись давно-давно», також фантастичний зміст, але такий, що трактується як диво, творене незвичайними людьми. На відміну від казкової фантастики у легендарну вигадку вірили як у можливу. Фантастика і вимисел легенди були тими чинниками, за допомогою яких неясне ставало зрозумілим, неможливе – досяжним.

 Прислів’я та приказки. До неоціненних коштовностей українського фольклору належать прислів'я та приказки — короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику.

 У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками.

 Народні прикмети. Наші пращури довго і уважно спостерігали за погодою, за поведінкою птахів та звірів, і на основі своїх спостережень могли сказати, якими будуть зима, літо, весна, осінь..

 Байки -- це короткі оповідання, де головними персонажами переважно є тварини, рослини, неживі предмети, явища природи. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки. Обов’язково байка повинна містити певний висновок, повчання - так звану мораль.

Звісно, що український фольклор багатий на гуморески. Гуморески - короткі переважно римовані жартівливі твори , які створені були на основі цікавих людських спостережень та курйозних випадків з життя. Гумореска завжди "заправлена" гумором, з додаванням іронії та сатири.

 Фольклор українців багатий і різноманітний тому що творився віками і з любов'ю до рідної землі.

 Українські народні думи, історичні пісні, балади, соціально-побутові ліричні, календарно-обрядові пісні та дитячий пісенний фольклор з давніх давен були носіями етнічного коду українців.

 Цей розділ нашої роботи є яскравим цьому підтвердженням. В наступному розділі ми пропонуємо матеріал, зібраний і досліджений нами, який може бути використаний під час програмних занять з патріотичного виховання.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ НА ПРАКТИЦІ

 

2.1. Методичні рекомендації для вчителів-логопедів дошкільних навчальних закладів з реалізації національно-патріотичного виховання дошкільників

Враховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції Гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Стрижень концепції національно-патріотичного виховання дошкільнят – навчання дітей рідною мовою.

Настрій дитини, в якому поєднуються і релігійне, й естетичне, і національно-патріотичне почуття, може стати основою для розвитку в неї високої ідейності та проростання любові до свого народу.

Завдання, що постають перед українськими педагогами – це збереження та розвиток національної своєрідності, а саме:

  • спонукати дітей до активного прояву національних почуттів, патріотизму;
  • плекати почуття поваги до батьків, людей старшого віку;
  • виховувати доброзичливість, щирість, лагідність, культуру мовлення, спілкування на засадах українського мовленнєвого етикету;
  • формувати в дітей емоційну чутливість як здатність співчувати, співпереживати, емоційно сприймати явища дійсності;
  • виховувати толерантне ставлення до представників різних рас, культур, національностей, вірувань, тих особливостей їхнього стилю життя, звичаїв, поведінки, які не суперечать нормам моралі, прийнятим в українському суспільстві;
  • формувати емоційно-ціннісне ставлення до природи рідного краю, планети Земля загалом.

Важлива місія дошкільної освітив у наш час полягає в забезпеченні національного відродження та формуванні в дітей сучасних рис національного характеру.

Типові риси національного характеру українців

  • Любов до рідної землі, прагнення оберігати, захищати свою Батьківщину.
  • Вірність історичній пам’яті, прагнення до збереження традицій.
  • Особиста незалежність, повага до свободи, визнання рівності прав усіх людей.
  • Гуманне ставлення до природи, відчуття глибинного зв’язку з рідною землею.
  • Заглибленість у себе, тенденція до усамітнення й водночас гостинність.
  • Толерантне ставлення до інших, прагнення дійти порозуміння з ними.
  • Емоційність, підвищена чутливість, вразливість.
  • Схильність до доброзичливого, щирого спілкування.
  • Орієнтування на малий гурт, родинні зв’язки та цінності, що проявляється в обмеженості зв’язків з іншими людьми, небажанні брати участь у розв’язанні зовнішніх проблем.
  • Спрямованість власної активності на себе, відтак певний індивідуалізм, пасивність у громадських справах.

 

Основні завдання організації роботи педагогів з національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку

  • Розширювати уявлення про місце кожної людини в соціальному середовищі, необхідність дотримання морально-етичних норм суспільства.
  • Формувати у дітей позитивний образ Батьківщини та рідної домівки.
  • Виховувати любов і повагу до членів своєї родини, бажання піклуватися про них.
  • Формувати ціннісне ставлення до культури українського народу, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій.
  • Виховувати почуття власної гідності як представника українського народу.
  • Навчати дотримуватися культури поведінки у щоденній життєдіяльності.

Для реалізації цих завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі корекційно-розвиткового навчання і в процесі життєдіяльності дітей у дошкільному навчальному закладі та вдома.

З метою створення умов для реалізації національно-патріотичного виховання дошкільників необхідно передбачити у корекційно-мовленнєву напрямку роботи вчителя-логопеда з подолання мовленнєвих порушень у дітей лексичний матеріал, пов’язаний з історією України, видатними українцями, героями – захисниками рідної землі минулих часів та сьогодення.

Працюючи у дошкільному закладі з даного напрямку маємо на меті поділитися з досвідом роботи з використання культурно-історичних подій в корекційно-розвитковій роботі з дошкільниками.

Зокрема:

  •  авторський Тематичний план з реалізації національно-патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку з порушеннями мовлення;
  •  кожне заняття починати з «привітання Україні» (коротенькі віршики, які промовляються спільно з логопедом протягом тижня, двох, а далі – «нове привітання»);
  •  тематичні презентації, присвячені героїчним подвигам українського народу – «День Захисника України» (14 жовтня), «День Гідності та Свободи» (21 листопада) тощо.

 


2.2. Конспекти занять для ознайомлення з  українським фольклором.

 

Заняття №1

 

«Українське знай, та не забувай!»

 

Що таке фольклор? Хто і як створював фольклорні твори?

Коли з’явилися перші твори усної народної творчості?

Які види фольклору вам відомі? Наведіть приклади. 

 

Заняття № 2

 

«Обрядовий фольклор.

Календарно – обрядова поезія»

 

 На хліб і пісню щедра українська земля. Хлібом і піснею сла­виться наш родовід оріїв-орачів. Тому й не дивно, що в барвисто­му вінку усної народної творчості найчисленнішими є пісні.

 Народна пісня — невеликий усний віршований твір, що співається.

 Українська народна пісня — це високий небесний політ мис­тецького слова України, це  поетична душа її народу.

 За змістом українські народні пісні розмаїті. Велику групу становлять календарно-обрядові, які нерозривно пов'язані з пев­ною порою року, звичаями і сільськогосподарськими роботами.

 Найдавніші народні пісні виникли ще в первісному суспіль­стві, коли людина жила в повній гармонії з природою. Тоді ж вона повірила в існування багатьох божеств: Перуна — бога блискавки і грому, Стрибога, що «керував» вітрами, Коляди — бога зимового сонця та веселих ігрищ на його честь, Ярила — бога весняного сонця і народження життя, Дажбога, який по­силав людям щастя, добро і достаток восени. Це був відомий нам дохристиянський період буття, час духовного єднання наших предків із Всесвітом.

 Щоб задобрити богів, людина вдавалася до різних магічних дій-обрядів, які супроводжувалися піснями, іграми, танками, замовляннями. Після хрещення Русі-України вони поєдналися з християнською обрядовістю.

 Пісні, що виконуються під час обрядів, називаються обря­довими.

 У кожну пору господарського року українці дотримувалися певних звичаїв, які супроводжувалися відповідними обрядами й піснями. Найважливіші серед них — коляди, щедрівки, веснян­ки, купальські, русальні, жнивні пісні.

 

 

 

 

ПОМОЖИ НАМ, БОЖЕ, НИВУ ПОЖАТИ

 

Поможи нам, Боже, ниву пожати,

Ниву пожати, у копи скласти,

У копи скласти, копи повозити,

Копи повозити з поля до обори,

З обори до стодоли, з стодоли до комори,

З золотої ниви в щасливу годину!

 

ЖНИВАРСЬКІ ПІСНІ

 

Там женчики жали,

Золоті серпи мали...

 

 Жнива. Від зорі до зорі на українських нивах кресали серпи, дзвеніли коси, рядками лягали снопи, виростали півкопи. Женці йшли в поле і поверталися додому я піснями. Спів звеселяв душу, знімав утому, додавав снаги. Це були власне жниварські пісні, у яких оспівувалася земля-годувальниця, стосунки між господа­рями і женцями, прославлялись найкращі женці, висміювались нероби, ті, кого «сонце пече, стерня коле» уславлювалась, поети­зувалась тяжка, але мила серцю праця, селянська доля.

 

 

ТАМ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА

 

Там у полі криниченька,

Навколо пшениченька.

Там женчики жали,

Золоті серпи мали.

Срібнії юрочки,

Що в'язали снопочки.

Добрії були женці —

Дівчата й молодиці.

Дівчата — косаті,

А хлопці — вусаті,

Молодиці — білолиці.

 

 Українські народні пісні – яскравий вияв талановитості нашої нації. Мабуть, жоден народ не може похвалитися такою кількістю, різноманітністю, задушевністю, ліризмом своїх пісень, як українці.

Серед народних пісень найбільшою за кількістю є суспільно – побутові пісні. Фольклористи поділяють їх на козацькі, чумацькі, кріпацькі, солдатські, ремісницькі, бурлацькі, заробітчанські, переселенські. Кожен розряд налічує по кілька тисяч оригінальних пісень, багато з яких мають ще й по декілька варіантів. (додаток 2).

 

Підсумок заняття

 

Що нового ви довідалися про фольклорні пісні?

На які розряди поділяють суспільно – побутові пісні?

Хто є головними героями пісень?

Які народні пісні Ви знаєте?

 

Заняття № 3

 

« Народна казкова проза.

Казки про тварин, фантастичні, соціально – побутові»

 

 Чи є на Землі людина, яка не любила б казок? Напевно, немає. Адже змалку казка навчала нас уявляти та мріяти, радіти й сумувати. Ознайомившись з українськими народними казками, ми бачимо, що вони уславлюють любов українців до волі, сміливість, мудрість, прагнення до справедливості, працьовитість. І навпаки, у казках засуджується рабство, брехня, жорстокість, ледарювання. За такими неписаними моральними законами, відображеними в казках, жив наш народ мріючи про те, що буде – таки колись у своїй хаті своя правда.

 Саме слово казка походить від слова «казати» - розповідати. У казковому світі живуть персонажі, створені народною уявою, наділені характерними національними рисами, тому вони й перемагають сили зла. Зазвичай у казковому світі торжествує добро й правда, усе закінчується щасливо.

Казка має таку побудову: вона складається зачину, основної частини та кінцівки.

Казка – це фольклорний розповідний твір про вигадані, а часом і фантастичні події.

Види казок за змістом: казки про тварин, побутові та фантастичні(чарівні).

Казки створені письменниками називаються літературними.

Сила – силенна казок на Україні. Де тільки хата біла, господиня мила, котик сіренький і дитина маленька, там ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота. І не зайдуть вони в хатину, поки там не погостює казка.

У казках народ прославляє розум, добро, а засуджує зло, неправду, лінощі, боягузтво.(додаток 3)

 

Підсумок заняття.

 

Що таке казка?

Які є види казок?

Хто в них виступає дійовими особами?

Приготуйте і розкажіть кілька казок. Що в них прославляється, а що осуджується?

Запропонуйте свій варіант народної казки.

 

 

Заняття № 4.

 

«Прислів’я та приказки»

 

Прислів’я та приказки відображають споконвічну спостережливість і мудрість українського народу,його погляди на світ,суспільне життя,характер та поведінку людей. Недарма їх називають золотими зернами народної мудрості.

 Прислів’я - короткий, влучний, яскравий і  образний народний вислів повчального  характеру,що виражає закінчену думку.

 Приказка - кроткий,влучний,яскравий  і образний народний вислів,що не має повчального характеру і не виражає закінченої думки ,висновку.

 Учені-фольклористи вважають,що прислів’я та приказки створені народом ще в первісні часи. Виникають вони й нині, але передаються від покоління до покоління найзмістовніші, найвлучніші.

 Які ж особливості прислів’їв?

     Вони мають повчальний характер,прислів’я дають якусь пораду,застерігають від помилок і неправильної поведінки.

     Прислів’я у стислій формі влучно,дотепно,поетично висловлюють закінчену думку. Прислів’я відрізняються від приказок. У прислів’ї висловлюється закінчена думка,висновок. Приказка тільки натякає на висновок,у ній висловлюється   незакінчена думка.

Народні прислів’я та приказки - скарбниця народної мудрості,окраса мови.

Науковці вважають,що більшість прислів’їв та приказок була створена народом у 17 столітті. Кожне прислів’я чи приказка – своєрідна істина, яка не потребує доведення бо перевірена роками. Прислів’я і приказки відзначаються глибиною і місткістю думки. (додаток №4)

     

Підсумок заняття

1.Що таке прислів’я та приказки?Яка між ними різниця?

2.Назвіть основні особливості прислів’їв. Наведіть приклади.

3.Які прислів’я та приказки ви знаєте? Назвіть ваші улюблені приказки та прислів’я.

4.Розкажіть про свого друга,використовуючи прислів’я та приказки.

 

 

 

 

2.3. Конспекти логопедичних занять

 

«Українське знай, та не забувай!»

Тема: Звук і буква «Ш»

Мета: Формувати вміння правильно вимовляти звук Ш. Впізнавати приголосний звук Ш в ряді Ш – С – З – Ж. Виділяти звук Ш в позиції початок, кінець, середина слова. Називати слова з даним звуком, за запропонованою схемою. Вправляти у поскладовому промовлянні слів. Відмінювати іменники чоловічого та жіночого роду. Словотвір іменників: спільнокореневі слова від шана. Вчити поділяти речення на слова, складати прості речення. Зв'язок звука (-) з буквою Шш. Ознайомити з авторською казкою. Стимулювати самостійну художню діяльність дітей. Формувати основи патріотичних почуттів. Сприяти формуванню любові до Батьківщини.

Обладнання: сигнальні карточки – шаблі, предметні картинки, схеми, лічильні палички, фішки жовтого та синього кольору, ребристий м’ячик, проектор, презентація казки «Цар Пут», гра шидоку, силуети чоловічої та жіночої вишиванок, трафарети, штампи, гуаш, рушники для вправ, ортопедична доріжка, масажери, лежаки, аудіозапис пісні Ніни Матвієнко «Квітка-душа»

Хід заняття

І. Організаційний момент: (діти заходять по ортопедичній доріжці)

  • Привітання.

Доброго ранку, усім у цій залі!

Доброго ранку, хто разом із нами!

Гарного настрою,

Світлих думок –

Щирі бажання

Від вдячних діток!

  • Будьте вдячні своїм батькам, які подарували вам життя.

Будьте вдячні своїм вчителям, які ведуть вас по життю.

Будьте вдячні рідній, Богом даній нам, землі.

  • Привітаймо нашу Україну!

На нашій Україні і небо голубіше!

На нашій Україні і сонце на тепло!

На нашій Україні дівчата наймиліші!

На нашій Україні і хлопці козаки!

ІІ. Основна частина:

  • Який звук частіше звучав у цьому віршику? ( ш )
  •                  Я впевнена, що ви здогадалися – це звук Ш, разом вимовляємо звук Ш.
  1. У народі кажуть: Береженого Бог береже, а козака – ШАБЛЯ.
  •                   Візьміть ШАБЛЮ у праву руку та підніміть її, якщо в слові почуєте звук Ш:

Шевченко, Сагайдачний, Мазепа, Шептицький, Залізняк, Вишневецький, Шухевич, Скоропадський, Дорошенко,

Симоненко, Грушевський, Сухомлинський, Дашкевич, Довженко, Малишко

  •                   Дякую, ваші вушка добре чують звук Ш. А ще ви почули прізвища людей, якими пишається уся Україна.
  •                   Візьміть  ШАБЛЮ у ліву руку та підніміть її, якщо в слові почуєте звук Ш:

Ішов кобзар до Києва та сів спочивати;

Торбинками обвішаний його повожатий;

Хто йде, їде – не минає, хто бублик, хто гроші… (Т. Шевченко)

  1.               Послухайте ще рядки з віршів Т.Шевченка та відгадайте, як «Вітер шумить»:
  •                   Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою (тихо).
  •                   По діброві вітер виє, гуляє по полю (голосно).
  •                   Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (сердито).
  1.               Характеристика звука Ш:
  •                   Чи є перешкода, коли вимовляємо звук Ш? Де? То він який?
  •                   Обніміть шийку. Горлечко спить чи прокинулося? То він який?
  •                   Розкажемо, який звук Ш: приголосний, твердий, глухий, губки хоботком, язичок вгорі.
  1. – Піднімемо «штангу»:

Шо – А – шо

Шу – А – шу

Ша – А – ша

Ши – А – ши

Ше – А – ше

  1. – Не зівай, чітко вимовляй:

Ша, ша, шаша-на, ша-бля і ду-ша

Шу, шу, шу – му-шу, про-шу і пи-шу

  1.               Кожний народ пише свою історію та казки. Ви любите слухати казки? Лягайте на лежаки.
  •                   Я вас познайомлю з уривком авторської казки Анатолія Грищука «Цар Пут». Події, викладені у казці, є реальними. Імена деяких героїв вигадані (презентація).
  1. –Назвемо картинки та подаруємо букву Ш (діти стають на масажери).

(Шоколадка, каштан, шипшина, туш, шпинат)

ш

 

 

 

 

ш

 

 

ш

ш

 

 

 

 

ш

 

ш

 

 

 

  • Відплескаємо та визначимо кількість складів . ( 4, 2, 3, 1, 2 )
  • Поговоримо про каштан та шипшину:
  • Нема чого? Каштана, шипшини
  • Беремо що? Каштан, шипшину
  • Плоди на чому? На каштані, на шипшині
  • Стоїмо під чим? Під каштаном, шипшиною
  1.               – Назвемо картинки: шаль, шахи, кошик, машина, шапка.

- Знайдіть слово, яке підходить до вашої звукової схеми.

-о=     -о-о      -о-о-       -о-о-о     -о- -о

  1.               – Хто вміє, той читає всі інші повторюють за мною (миша, кошеня, кішка, шашки, вишні).
  2.          – Губки та язичок ми потренували. Але мовлення – це перш за все мистецтво рухів. Щоби сказати одне-єдине речення нам необхідно навчитися володіти бездоганно більш ніж ста м’язами, які приймають участь у мовленні. Ви готові тренуватися? Розстеліть рушнички.

(Йогівська вправа KHATU PRANAM під пісню Ніни Матвієнко «Квітка-душа» )

  1.          – Поклали руку на серце. Прислухайтесь, як воно стукотить. Заспокойте його. Вдихнули носиком і повільно видихаємо.
  2.          – Скажемо речення та порахуємо слова.

Тільки душа і квітуча, і жива. (6)  Ой, то душа, що шукала щастя. (6)

– Скажемо разом з пальчиками.  (пальчикова гімнастика)

Душу й тіло ми гартуємо,(права рука: 1-2, 1-3, 1-4, 1-5)

Наших предків ми шануємо.(ліва рука: 1-2, 1-3, 1-4, 1-5)

Обома руками:

Душу й тіло ми гартуємо,  (1-2, 1-3, 1-4, 1-5)

Наших предків ми шануємо.( 1-5, 1-4, 1-3, 1-2)

(скласти рушнички)

  1.          – Яке гарне слово шануємо! Що означає це слово? (вчитель-логопед пояснює, якщо діти не знають). Утворимо нове слово від шана.

- Як по-іншому можна сказати?

Шанування – слово-предмет. Що робити? Шанувати – слово-дія. Людина, яку ми шануємо яка? Шановна. Якщо це чоловік, то він який? Шановний.

– Так я з пошаною ставлюсь до своїх колег, вчителів, волонтерів, захисників України.

А ви кого шануєте? (Я шаную …), (ребристий мячик між долонями прокручувати і передати)

  1.  – Сядьте за столи. (ніжки на масажери )

Порахуйте, скільки у вас паличок? (4)

  •                  Зробіть з них букву Ш.
  •                  Які ще букви можна зробити з 4-х паличок?
  •                  К – з цієї літери починається назва столиці України …( Київ)
  •                  Х – з цієї літери починається назва фортеці, під стінами якої козаки здобули перемогу над найсильнішою у світі у ті давні часи турецькою армією і зупинили наступ Осьманської імперії на Європу… (Хотин)
  •                  М – з цієї літери починається імя козака, який є образом Вільного Українського Козака …(Мамай)
  •                  Е – з цієї літери починається імя ще одного козака, який «був парубком моторним і хлопцем хоть куди козак» … (Еней)
  1.         «1, 2, 3» – Картинки розклади та чітко назви (шуба, кошеня, шишка, мішок).
  •                  Візьміть квадрат, порахуйте, скільки клітинок у верхньому рядку? (4) У нижньому? (4) У крайньому лівому стовпчику? (4) У крайньому правому стовпчику? (4)
  •                   Ця гра називається шидоку або судоку (у перекладі з японської мови (головоломка з числами або магічний квадрат).
  •                   Знайдіть, які малюнки мають бути в порожніх клітинках. Головне правило шидоку: малюнок і у стовпчику, і в рядку має використовуватися лише один раз.
  1.  – Пропоную потренувати наші руки. 

Шию, шию, вишиваю (руки вперед, кисті вниз – вгору).

Вишиваночку мою (руки вперед, кисті всередину – назовні).

Оберіг хороший маю, (руки вперед долонями догори – зігнути і прямими пальцями торкнутися плечей).

Ношу в будні і в свята (руки в сторони долонями догори, зігнути і прямими пальцями  торкнутися плечей).

  1.            Українські вишиванки знає увесь світ. ЮНЕСКО віднесло вишиванку до всесвітнього надбання людства. Зробимо вишиванку власними руками (трафарети, штампи).
  2.            – Добрим тоном є те, щоб мати національний костюм і одягати його на родинні свята та інші події, щоб висловити пошану та згадати наших предків.

ІІІ. Заключна частина

  1. – Як багато слів із звуком Ш я вам подарувала. Подаруйте, будь-ласка, і мені слова із звуком Ш і вставте фішки.
  • Як багато українських слів із звуком Ш ви знаєте. Пам’ятайте – ви майбутнє України.
  1. Вчитель-логопед зачитує дітям вірш А. Німенко «Сонячний дім»

Привітний і світлий наш сонячний дім,

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата.

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім — це моя Україна!»

 

« Майдан України в Києві»

Тема. Звук і буква Мм

Мета. Розвивати зв’язне мовлення, підтримувати бажання розповідати, спираючись на чуттєвий досвід, знайомити дітей із значенням слова «майдан» у минулому і сучасному значенні. Удосконалювати вимову звуків, проводити звуковий аналіз слів різної звукової структури, а також ділити на склади слова різної складової структури. Формувати уміння розрізняти позитивні та негативні дії людей

Обладнання: букви, цифри, наголос, звукові схеми, магнітна дошка

Хід заняття

І. Організаційний момент:

  •                   Добрий ранок, шановні діти!
  •                   Шановні діти, я хочу познайомити вас зі своїм помічником, можна сказати, асистентом. Представся, будь-ласка.
  •                   Я – Дмитро К.
  •                   Як ти хочеш, щоби я до тебе зверталася: Дмитре, Дмитрику, Дімо?
  •                   Добре, Дмитрику.

ІІ. Основна частина

А)

  • Чи знаєш ти значення слова «Майдан»?
  • Чи є в нашому садочку майданчики?
  •                   А ти любиш гуляти на майданчику? Бігати?
  •                   На Україні Майдан був завжди біля церкви у кожному селі, селищі, місті, де збирались люди для спілкування, вирішення громадських і приватних ділових справ і розваг. 

Б)

  •                   Сьогодні, на початку ХХ1 століття древній Київ знову відкрив на весь світ силу Майдану.
  •                   Тепер розшифруємо, що означають самі букви цього знаменитого слова.
  •                   Що це за буква? (М) Яке слово промовляють усі діти, що починається з цієї літери? (мама)
  •                   Розкажи, що робить твоя мама (дієслова).
  •                   Що робить твоя мама для зміцнення твого здоров’я? (міркування дитини)
  •                   Чи можна сказати, що мама турбується про тебе?
  •                   Так, от «М» - турбота, готовність допомогти.
  •                   Що це за буква? (А)
  •                   Дмитрику, які у тебе є бажання та мрії? (міркування дитини)
  •                   Так, от «А» - початок бажання, щось почати і завершити. Щоби твої мрії здійснювалися потрібно зробити перший крок і завершити. А не почати, кинути і т.п.
  •                   Що це за буква? (Й)
  •                   Скажи, от є зло, а протилежне злу – це …? (добро)
  •                   Ти відчуваєш, коли чиниться зло, а коли добро? Можеш навести приклади добра? (міркування дитини)
  •                   Так, от «Й» - тонка духовність, чуттєвість, доброта, світолюбство. 
  • Що це за буква? (Д)
  • Як ти думаєш, «голова – тільки для того, щоб шапку носити?» (міркування дитини)
  •                   Так, от «Д» - роздуми, обдумування перед початком справи, готовність допомогти. Перш ніж, щось почати робити – треба добре подумати.
  •                   Що це за буква? (Н)
  •                   Якщо тобі щось не подобається або ти не хочеш чогось, що ти кажеш?
  •                   Так, от «Н» - знак протесту.
  •                   Зрозумів, що означає слово МАЙДАН?

В)

  •                   «Майдан». Це слово стало синонімом свободи і гідності. Знайди, яка із звукових схем ( - - о - о - о; = о - = о = = ) відповідає слову «гідність», а яка – «свобода».
  •                   Скільки звуків у слові «свобода»? А у слові «гідність»?
  •                   Мені видається невипадково ці два слова вживаються разом. Скільки приголосних у слові «свобода»?
  •                   Скільки голосних?
  •                   На який голосний падає наголос?
  •                   Скільки складів ? Чому?
  •                   Покажи цифрами, де який склад. Підстав букви до слова «свобода».

ІІІ. Заключна частина

  •                   Свобода та гідність – найбільші цінності людства. Знай, що гідність ти одержав від народження, не дозволяй нікому себе принижувати і сам нікого не принижуй.
  •                   Свобода – це не вседозволеність. А здатність людини самостійно, у відповідності зі своїм світоглядом робити вибір між добром і злом, приймати рішення і діяти.
  •                   Так герої «Небесної Сотні» на Майдані поклали душу й тіло за свою і нашу гідність та свободу. Пам’ятай про це.

 

«Чумаки та Чумацький шлях»

Тема. Диференціація звуків Ц– Ч.

Мета: формувати правильну вимову звуків [ц], [ч] у складах та словах, розвивати фонематичний слух, зорову та слухову пам'ять, увагу. Познайомити дітей із значенням слова «Чумаки» та із космічним явищем Чумацький шлях. Долучати дітей до культури і традицій українського народу, виховувати шанобливе ставлення до його надбань та віри у свої власні можливості.

Обладнання: предметні картинки, карточки слів, карточки речень, аркуш в клітинку, аркуш з кругом, по 2 ручки різного кольору, частини цілого, карта нашої Галактики, ребус, кружечки червоного, синього, жовтого кольору.

Хід заняття

І. Організаційний момент

  •                   Стали ранком ми на ганок і сказали:
  •                   «ДОБРИЙ РАНОК!» (діти)
  •                   Приготуйтеся до заняття. Заплющте очі. Покладіть руку на серце, там живе ваша душа. Щоби день був чудовим, у вас мають бути добрі думки. Пошліть думку з любов’ю мамі, таткові, бабусі, дідусю. Пошліть добрі почуття людям планети. Нехай всім сьогодні буде радісно. На нашому занятті ми дізнаємося про минуле України та її сьогодення. Треба бути дуже уважним, думати, ясно говорити. Скажіть собі: «Я думаю. Я уважний. Я все здолаю!» Відкрийте свої ясні очі.

1. Вчитель-логопед. Уважно послухайте оповідання.

Чумацький промисел на Україні відомий дуже давно, ще з ХV століття. А ми з вами живемо вже в ХХІ столітті. Чумаки торгували рибою та сіллю. У ті далекі часи не було ні машин, ні поїздів, ні літаків. І для перевезення риби та солі чумаки використовували, запряжені волами, вози. Рибу та сіль привозили на волах з Чорного та Азовського морів. Це був довгий шлях та важка робота.

  •                 Про кого говориться в оповіданні? (відповіді дітей: … про чумаків)
  •                 Де жили чумаки? ( Чумаки жили на Україні.)
  •                 Чим торгували чумаки? (... рибою та сіллю.)
  •                 На чому чумаки перевозили рибу та сіль? (... на волах, возах.)
  •                 Звідки чумаки везли рибу та сіль? (... з Чорного та Азовського морів)
  •                 Як ви думаєте – це далеко чи близько? (... далеко, довгий шлях.)
  •                 Як по-іншому сказати «шлях»? ( ... дорога, шосе.)
  •                 Хто такі чумаки? ( це українці, які перевозили і продавали рибу та сіль)
  1. Скажіть, скільки складів в слові ЧУМАКИ ? ( 3 )
  •                   Чому ? ( бо 3 голосних звука ).
  •                   Назвіть голосні  звуки. ( у, а, и )
  •                   Який 1-й, 2-й, 3-й склад?  ( чу-,  -ма-, -ки )
  •                   Пригадайте слова :
  •                 зі складом ЧУ (чудо, чудовий, чудний, чуб, чуйний, чутка, почуття, чути, відчувати, чужий, чужинець, чучело, хочу, бачу, плачу, скачу...)
  •                 зі складом МА (мама, маки, макітра, макогін, Максим, Македонія, магніт, магнітофон, магазин, макарони,...)
  •                 зі складом КИ (Київ, київський, Китай, китайський, килим, кишеня, киця, кит, кипарис, кип’яток, кисень, кисіль, ...)
  •                   На вашу думку, як будуть називати дружину чумака?
  •                   Послухайте уважно, я зачитаю вірш, а ви мені скажете.

А в городі буркун-зілля,

І лист опадає, –

Молодая ЧУМАЧИХА весело співає.

  •                   Як ви думаєте, хто така чумачиха? ( дружина, жінка чумака)
  1. Назвіть хто зображений на малюнку і звуки на кінці слова (зайчиха, їжачиха, грачиха, лелечиха).
  2. На картинках різні зображення додайте картинку із зображенням суфікса –еньк, щоб утворилося лагідне слово наприклад (рука + - еньк = рученько).

Крини – (криниЧЕНЬКО), води – ( водиЧЕНЬКО), рі – (ріЧЕНЬКО), верби – (вербиЧЕНЬКО), леле – ( лелеЧЕНЬКО)

  •                   Ходили чумаки по сіль аж в Крим, а як же вони знали, куди йти, як не блукали, по чому чумаки орієнтувалися? ( по зірках )
  •                   Всі зірки в космосі об’єднані в мільярди галактик. Галактика, в якій наша планета Земля знаходиться, називається ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ. На зірки Чумацького шляху дивилися чумаки, коли шли дорогами України (презентація).

Фонологічна хвилинка

  •                   Я буду промовляти слова, а ви скажіть, який один і той самий звук ви чуєте:   
  •                 (голосний) Астрономія, Астронавт, Астероїд, Андромеда. (а)

              Орбіта, Оріон, Овен, Омега. (о)

  •                 (приголосний) Сонце, коСмоС, коСмонавт, Скафандр, вСеСвіт, Сатурн, МарС. (с) 

Рівень засвоєння лексико-граматичного значення слова як частини мови

  •                   Скажемо речення:

Сонячна система знаходиться у зовнішньому рукаві Чумацького шляху.

  •                 Скільки слів у реченні ? (8)
  •                 Що знаходиться у зовнішньому рукаві Чумацького шляху? (система)
  •                 Система яка ? (Сонячна)
  •                 Що робить Сонячна система у зовнішньому рукаві Чумацького шляху?      (знаходиться)
  •                 Сонячна система знаходиться де ? (у рукаві)
  •                 У якому рукаві? (у зовнішньому)
  •                 Сонячна система знаходиться у зовнішньому рукаві чого ? (шляху)
  •                 Якого шляху? (Чумацького)

Руханка

  •                   Розкрийте долоню лівої руки і вказівним пальцем правої руки проведіть спіраль від зовнішнього краю долоні до її центру, промовляючи слова:

Я набираю екіпаж на Місяць і Венеру!

Несіть в ракету свій багаж, бо зачиняю двері! –

  •                   Поміняйте руки.

Комар – відважний капітан, усіх скликав до себе

На кукурудзяний качан, спрямований у небо.

  •                   Може, хто з вас стане вченим, астрономом, космонавтом і буде вивчати нашу Галактику, бо ще дуже багато невідомого. Але вже сьогодні ми з вами зробимо перші астрономічні карти.                              
  •                   Не відриваючи руки, проведіть спіраль Чумацького шляху. Стрілочка показує напрямок обертання і пройдіть до самого центра (аркуш з кругом).
  •                   У самому центрі Галактики, на думку вчених, знаходиться чорна діра, яка все поглинає, знищує. Покладіть червоний кружечок у центр спіралі.
  •                   Є ще білі діри, там утворюються нові зоряні тіла і знаходяться в рукавах спіралі. Викладіть сині кружечки.
  •                   І, нарешті, Сонячна система, здогадалися яким кружечком позначимо? Вона знаходиться, ми знаємо, на узбіччі Чумацького шляху, у зовнішньому рукаві. Покладіть жовтий кружечок.
  •                   Впишіть пропущену букву в назві космічного тіла та прочитайте її.

. онце,  . еркурій,  . енера,  . емля,  . арс,  . пітер, . атурн,  . ран,    . ептун  . лутон, . ісяць, . омета (діти вписують букви та по черзі прочитують своє слово)

  •                   Позначте шлях космічного корабля, намалювавши від червоної крапки лінію на 1 клітинку праворуч, 1 вниз, 2 праворуч, 3 вгору, 1 ліворуч, 2 вгору, 2 ліворуч, 1 вгору (аркуш в клітинку).
  •                   Яким коротшим шляхом можна було би полетіти? Намалюйте іншим кольором.

Зоровий контроль

  •                   «1, 2, 3» – картинки (кавун, горошини, вишні, велике яблуко, маленьке яблуко, зернятка) розклади і як я їх назви.
  •                   Порівняємо планети за величиною: Сонце – як великий кавун (як що?). Земля і Венера – як горошини (як що?). Уран і Нептун – як вишні (як що?). Юпітер – як велике яблуко (як що?). Марс, Меркурій, Плутон – як зернятка проса (як що?). Сатурн – як менше яблуко (як що?).
  •                   Розкладіть картинки від найбільшого предмета до найменшого.

Контроль та самоконтроль усної мовленнєвої діяльності

а) Закінчіть речення: Нашим домом для всіх нас є ... КОСМОС.

Космос – це краса і ... ПОРЯДОК.

  •                   Як ви думаєте, що означає порядок (в групі, в своїх речах, у шафі, на кухні, на вулиці, в країні, …) ? (роздуми дітей)
  •                   У кожному з вас закладені краса і порядок. У вас є все, щоб стати красивою і порядною людиною. Скажіть собі: «Я – ВСЕСВІТ!»

 

Тема. «Найкраще місце на землі» (бінарне заняття)

Мета: Формувати у дітей навики організованої суспільної мовленнєвої компетентності засобами художнього слова поета Дмитра Павличка.

Завдання корекційно-освітні:

  •                   ознайомити з літературною творчістю Дмитра Павличка;
  •                   викликати бажання поповнювати свої знання про Україну, формувати почуття приналежності до свого народу, його духовної культури;
  •                   збагачувати та активізувати словник дитини («Гриби», «Дерева та кущі», «Перелітні птахи», «Осінь», «Одяг», «Україна» );
  •                   формувати граматичні компетенції (родовий відмінок іменників однини, орудний відмінок іменників однини та множини, відносні прикметники від назв дерев та кущів, префіксальні дієслова з дієслівною основою «летіли» );
  •                   закріплювати чітку артикуляцію поставлених звуків;
  •                   удосконалювати навики звуколітерного аналізу слів, читання;
  •                   учити слухати і чути інших, висловлюватись коли запитують, доречно відповідати на різні види запитань, слухати і розуміти мовлення адресоване кожному.

Корекційно-розвивальні:

  •                   формувати фонетико-фонематичні компетенції ;
  •                   активізувати мовленнєву активність дітей;
  •                   розвивати слухову увагу, пам'ять, загальну та дрібну моторику, координацію мовлення з рухами;
  •                   сприяти розвитку пізнавальної активності та словесної творчості.

Корекційно-виховні:

  •                   виховувати почуття любові до поетичного слова, своєї Батьківщини;
  •                   чіткість, виразність мовлення, природну інтонацію;
  •                   позитивні риси характеру;
  •                   інтерес до мовленнєвих занять.

Обладнання: Книга «Найкраще місце на землі», портрет Д.В.Павличка, дитячі книги кожної дитини, елементи українського побуту, прапор України, предметні картинки (птахів, листя дерев, гриб), баночки з м’ятою, схема на дошці, бриль, набори для звукового аналізу, пісня «Два кольори» у виконанні Д. Гнатюка.

Ортопедичне обладнання: ортопедична стежка, ортопедичні лежаки, масажери.             

Хід заняття

Логопед.

  1.               – Привітаємо усе навколо себе: Небо, вітаю тебе ! Сонце, вітаю тебе! Плането Земля, вітаю тебе ! Дніпро, вітаю тебе ! Україно, вітаю тебе! Всім любові, радості та щастя ! І собі !

Вихователь.

  1.               – Хто знає, той відповідає:

Не кущ, а з листочками;

Не сорочка, а зшита;

Не людина, а навчає (книжка).

  •                   Як ви здогадалися ? (бо у книжки є листочки, як і у куща; бо книжка зшита, як і сорочка; бо книжка навчає, як і людина)
  1.               Як ви думаєте, як народжується книжка ? Хто її батько чи мати? (у голові в автора: письменника чи письменниці, … видавництво, )
  •                   Кого з письменників ви знаєте ?
  •                   У вас є улюблені книжки ?
  1.               – Візьміть свої улюблені книжечки та розкажіть про них своїм друзям (дітей організувати у підгрупи).
  2.                
  •                   (Логопед) Ви знаєте, для мене, справді, Книга – найкращий подарунок та джерело знань.
  •                   (Вихователь) Так, бо Книга вчить, як на світі жить.

Логопед.

  1.               – Сьогодні ми познайомимося з чудовою книжкою, яка народилася у місті Київ у видавництві «ВЕСЕЛКА». Але щоб дізнатися, як вона називається та хто її батько – автор, нам необхідно виконати певні завдання. Покладіть руку на серце, заплющте очі:
  2.               Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

  •                   То, хто ти є ? Що в серці звучить ? Ім’я твоє назви. ( Я – Богдан,..)
  •                   Коли ви промовляли своє ім’я, в серці звучала рідна, що ? ( мова )
  1.               – Кожна дитина на планеті Земля будь-якою мовою вимовляє перше слово і це слово … ?  (радісно: мама ! )

Логопед:      Вихователь:

Перше слово – Мати,    Кожне слово пахне,

Друге – Україна.     Мов листочок м’яти.

Так учився розмовляти   Та, мов квітка з короваю,

Я, мала дитина.     Пахне слово Мати.

  •                   Візьміть листочок м’яти та відчуйте його запах.

Логопед.

  1.               – А тепер відчуйте та скажіть, чим пахне слово Осінь ? (овочами, фруктами, грибами, листям, димом, дощем, печеною картоплею, лісом, яблуками, грушами,  )

– Так , яка пахуча «Осінь» !

  1.          Пальчикова гімнастика: 

Небеса прозорі,   ( кулачки: відкрити, закрити )

Мов глибінь ріки. ( 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, великий вгору )  

Падають, як зорі,  -//-

З явора листки.  -//- 

Вихователь.

  1.   Якось вітер ніс листок,

  І прикульгував щокрок,

  І щокрок відпочивав,

  І листок на землю клав.

 

 

Логопед.

  •                   Погляньте, який листок вам вітер поклав ? ( кленовий, дубовий, березовий, горобиновий, калиновий, каштановий, липовий, … )
  •                   То вітер зірвав листок з чого ? ( з клена,...  з берези, …)
  •                   Пожовтів листок клена чи берези ( каштана чи липи ) ?( а – и )
  •                   Почервонів листок горобини чи дуба ? ( а – и )

Вихователь.

  1.  – А хто скаже, що означає слово Капелюх ? ( одяг )
  • На якій частині тіла його носять ?
  • Капелюхи носять тільки люди ? ( гриби )

В одному лісі білий гриб  

В історію печальну влип.  

Він у брилі посеред трав,       ( надіти бриль )

Як пасічник, собі стояв.

І, звісно, змалку боровик

     Скидати капелюх не звик.    ( зняти )

Логопед.

  •                   Я буду говорити про один гриб, а ви про багато грибів, які також не звикли змалку скидати капелюхи: (передавати гриб), опеньок – опеньки, маслюк – маслюки, лисичка – лисички, підберезник – підберезники, підосичник – підосичники, боровик – боровики, мухомор – мухомори, бліда поганка – бліді поганки. 
  •                   Поклади гриб під свій листок. Нехай листок буде цілим деревом. Де ти знайшов білий гриб ? ( під дубом, …, під березою, … )

Вихователь.

  1.  – Уявіть собі, діти, як …

Ходить лелека на лузі

Під крилом – телефон:

Може, подзвонять друзі

З Африки – лев  або слон. 

Логопед.

  •                   Може лев та слон також друзі лелеки. Проте, хто дійсно лелечині друзі ? Назвемо ( картинки: журавель, соловей, лебідь, шпак, жайворонок, лелека, качка, ластівка, чапля, зозуля )
  •                   Хто це перед нами ? ( птахи )
  •                   Яких птахів ми назвали ? (перелітних)
  •                   Як ви думаєте, чому лелека чекає дзвінка саме з Африки ?
  1.          Прослідкуємо шлях, яким лелеки добиралися до теплих країв. Я буду показувати стрілочку, а ви пригадуйте слово:
  •                   Лелеки з гнізда … вилетіли. Та й … полетіли. Вони … летіли, летіли. І до ставочка … долетіли. За комиші …залетіли, жабок поїли. Від ставочка … відлетіли. Рідну хату з гніздечком … облетіли. Під скелю … підлетіли, сіли спочили. Зі скелі … злетіли. Через море … перелетіли. І в теплі краї … прилетіли.

 

  •                  Заплющте очі і послухайте, що я промовляю однаково: по-летіли, при-летіли, під-летіли, пере-летіли, об-летіли, за-летіли, до-летіли
  •                  Яка частинка в цих словах однакова ? ( Летіли )
  •                  Я буду промовляти початок слова, а ви кінець «летіли»: по- , за-, в-, від-, пере-, при-, об-, з-, на-, під-
  •                  Скажемо навпаки: ( з руками )

підлетіли – відлетіли

залетіли – вилетіли

прилетіли – полетіли

Вихователь.

– А ось історія ще одного перелітного птаха:

На поляні лісовій

Шпак співав, як соловій.

Він не мав своїх мелодій,

Брав собі чужі, як злодій.

Логопед.

Шпак старався, та не те !

Мав він горло золоте,

А для того, щоб співати,

Ще потрібно душу мати.

  •                   Як це душу мати ? У вас є душа ? (бути чуйним, добрим, любити, поважати, допомагати, співчувати, … )
  1.          – Спробуємо і ми від усієї душі заспівати пісню. Станьте в коло.          

З далекого краю (йдуть по колу, тримаючись за руки)

Лелеки летіли, (підняти руки, нахилятися вправо – вліво: двічі, опустити руки )

Та в одного лелеченьки (присісти, підняти праву руку, опустити; присісти, підняти ліву руку, опустити).

Крилонька зомліли (присісти, підняти обидві руки над головою, опустити: двічі ).

  1.  – Не тільки лелеченьки стомилися, але й «зайчики» (йогівська вправа)

Ніч. У лісі кожен звір

Спати йде на власний двір.

Спить маленьке козеня,

Що награлося за дня.

Олень спить, і спить борсук.

Але раптом… Що за звук ? 

  •                  Вимовимо разом з руками (фоноритміка голосних та приголосних звуків ): у, а, і, е, о, и.
  •                  Які звуки ми промовили ? ( голосні )
  •                  П, т, к, м, х, с, н.  А це, що за звуки ? ( приголосні )
  •                  Я буду промовляти назви різних країн, а ви тільки 1-й звук: Україна, Австрія, Італія, Польща, Ефіопія, Туреччина, Канада, Малі, Оман, Хорватія, Судан, Норвегія
  1.         – Кожна країна має свій прапор. Розкажемо, який наш прапор (передавати прапорець на кожний рядок вірша).

Прапор наш, як літо,  Прапор наш – не битва,

В сонці майорить.  Не рушничний дріб:

По долині – жито,  По горі – молитва,

По горі – блакить.  По долині – хліб. 

  •                   Ось такий наш український прапор – радісний, світлий, добротний !
  1.          На стежині сонце я зустрів,

Привітав його і запитав:

  •                   Всі народи бачиш ти з висот,

Де ж найбільший на землі народ ?

Де ж найкраще місце на землі ?

Вихователь.

Сонце усміхнулося здаля:

  •                   Правда, все я бачу з висоти.

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, девродивсяти !

  •                   То де ж найкраще місце на землі для нас ? Де народилися ви?

(Ук – ра – ї – на , відплескати )

Логопед.

– От ми і дізналися, як називається книжка. Може хтось може прочитати її назву ? (Найкраще місце на землі)

  •                   Всі вірші та пісню, що ви чули сьогодні, написала одна і та сама людина. А хто пише вірші та пісні? ( поет )
  1.          – «Зберемо звуки в чашечку»: п, о, е, т. Скільки всього звуків ? Промовимо з руками (фоноритміка). Викладаємо звуками: -оо-. До кожного звука підставте букву: поет.

Вихователь.

  1.  Дівчинка книжку читає,

А Сонце перегортає

Сторінки й світло вливає

У літери та в слова. 

Логопед.

  •                   Скільки світла в слові поет. Скільки світла в поезії лауреата Національної премії  України імені Тараса Шевченка поета Дмитра Васильовича Павличка, який написав для вас цю чудову книжку.

Вихователь: 

  •                  А допомогла створити цей подарунок українським дітям лауреат премії імені Олени Пчілки художниця Вікторія Ковальчук. Розглянемо декілька ілюстрацій (вихователь з діти гортають книжку).

Логопед.

  1.  Світло об’являється,    Не впадай в зажурості,

 Як відкриєш книжку.  Мій малий читачу,

 Де ж воно ховається,   Я те світло мудрості

 Як закриєш книжку ?   В твоїм серці бачу.

Вихователь.    

  •                  Бережіть, діти, у своєму серці мудрість прочитаних книжок.

Логопед.

  1.          – Поет Дмитро Павличко підписав цю книжку словами Присяги. Приєднаймося і ми, і наші гості до Присяги поета. Прислухайтесь до свого серця та промовляйте:

Україно, ти моя єдина   Ти стоїш, як Сонце, в ореолі

Невмируща мати і любов.           Над моїм пульсуючим життям, –

Я – твоя дитина і родина,  Присягаю, що твоєї волі

Твоя мова і незгасна кров.  Я нікому знищити не дам !

  1.          – Читайте поезію Дмитра Павличка, насолоджуйтесь піснями на його вірші !

(Звучить пісня на вірші Д. Павличка «Два кольори» у виконанні Дмитра Гнатюка)

 

 «Добери гарне слово». Образ матері в творах В. Сухомлинського (бінарне заняття)

Мета. Продовжувати знайомити дітей з творчою спадщиною В.Сухомлинського. Формувати інтерес до української книжки, вміння сприймати і розуміти прочитаний текст. Вчити відповідати на питання за змістом; діяти у думках в уявлених обставинах. Розширити словниковий запас якісних прикметників, що характеризують зовнішність, риси, поведінку людини за властивими якісним прикметникам ступеням порівняння. Продовжувати формувати уявлення про родину, культуру родинних стосунків; визначати образ найдорожчої для дітей людини – мами, відображувати її характер і свою любов до неї при малюванні та опису маминого портрету.

Корекційна мета. Зняття м’язового та емоційного напруження, регуляція довільної уваги, підвищення розумової працездатності. Розвиток мозолистого тіла (комісур, міжкульових зв’язків) та дрібної моторики руки.

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, книжка «Казки школи під голубим небом», атрибути для драматизації, аркуші паперу з сигнальними малюнками, прості олівці, фарби, пензлики, невиливайки, незакінчені портрети, карточки, ляльки-немовлята, схема опису, музичний супровід: Бетховен «До Елізи», Свірідов «Відлуння вальсу», Моцарт «Турецький  марш», Сенс-Санс «Лебідь», Моцарт «Колискова», пісня мами з м’юзикла «Коза та семеро козенят».

 

 

Хід заняття

І. Організаційний момент

Вихователь.

  • Скажіть людям: «Доброго дня !»
  • Скажіть нашим гостям: «Доброго вам здоровя!»
  •      Ви помітили, як «усе довкола змінилося. Сонце засяяло яскравіше». На обличчях наших гостей засяяли усмішки і на душі у нас стало як? (легко)
  •      Бо ми побажали людям доброго дня. Пригадайте, а хто написав цю чудову історію «Скажи людині «Доброго дня»? ( Василь Олександрович Сухомлинський)
  •      Підійдемо до портрету. Вдивіться в таке знайоме вже вам обличчя... Хто ж такий Василь Олександрович Сухомлинський? (вчитель, педагог, директор школи, письменник, казкар, українець, людина з великої літери; людина, яка любила дітей, своїх рідних, свою землю, природу).

Підготовчий етап

  •                   Увага, сюрприз! Вмощуйтесь зручненько та слухайте уважненько (діти сідають на килим, «артисти» одягають маски).

ДРАМАТИЗАЦІЯ КАЗКИ «Як їжачиха приголубила своїх дітей»

АВТОР: У їжачихи було двоє їжаченят. Мов клубочки, кругленькі, з маленькими голочками. Одного разу котилися клубочки поживи шукати. Котяться садом, котяться городом, аж бачать, зайчик.

ЇЖАЧОК І: Яка солодка морквинка!

ЇЖАЧОК ІІ: Як хочеться покуштувати!

РАЗОМ: Зайчику, дай нам морквинку!

ЗАЙЧИК: Геть звідси гидкі, колючі! (Їжаченята біжать до мами, плачуть)

ЇЖАЧИХА: Чого ви плачете, діти?

ЇЖАЧОК  І: Зайчик он каже, що ми гидкі!

ЇЖАЧОК ІІ: Зайчик он каже, що ми колючі!

ЇЖАЧИХА: Та хіба ви колючі, дітки, мої рідненькі. Волоссячко у вас мяке, як льон. Та ви пухкенькі, мов подушечки, дітки мої! (діти аплодують)

  • Ви впізнали казку? («Як їжачиха приголубила своїх дітей»)
  • А хто її написав? (Василь Сухомлинський)
  • Як ви гадаєте, хто їжачиха для своїх дітей? (Мама !)  

Логопед.

  •              Так, мама! Найдорожче в світі слово, як звучить у рідній мові? (діти по черзі: Мати, матінко, матуся, мама, мамонька, мамуся. Називаю тебе я, рідна ненечко моя!  В.Гринько)
  •                   Доберіть гарне слово: мамочка яка? (лагідна, добра, ніжна, дорога, любима, привітна, гарна, щира, єдина, ласкава, найкраща, спритна, весела, радісна, сумна, розумна, працьовита, хороша, добра, щаслива, спортивна, модна, ...)
  •                   Як звертаються до матусі в народних піснях? (діти по реченню: Мамочко, моя пчілочко. Мамочко, моя ластівочко. Словечко моє вірнеє. Зозулечко моя лугова. Сонечко моє яснеє. Ручечки мої пишнії. Ніжечки мої ходулечки).
  •  Ви відчули, яка мелодійна українська мова?!
  •      Інтелектуальна гра «Полілог». Інтелектуальна – означає розумова, розсудлива гра, полілог – багато слів. Але спочатку прочитаємо слова (слова написані по складах  у файлах А-5: до-бра, ве-се-ла, ра-діс-на, ро-зум-на, є-ди-на, спри-тна, ні-жна, рі-дна, ла-ска-ва, гар-на, хо-ро-ша, сум-на, мод-на).
  •      Виберіть слово, яке характеризує вашу маму і обґрунтуйте чому, доведіть свою думку. Почніть: Моя мама  ( яка), бо ..., тому що... .
  • Я зрозуміла: Ваші мами найкращі!
  •  Фізкультхвилинка . – Відпочинемо. Розкотіться, як горошинки.                                                                       

Мамо, мамочко, матусю,   - «Кільце»: 1-2, 1-3,1-4, 1-5 двома руками одночасно.

  • Я до тебе притулюся.       

- Двома руками до грудей, широко розвести в сторони.

- Ти візьмеш мене за личко, 

- Долонями за личко, нахиляти голову ліворуч-праворуч.

Глянеш в очі близько-близько.     -//-//-//-

Поцілуєш в щічки й носик,  - «Вітер»

Доторкнешся до волосся.      -//-//-//-

Буду я в таку хвилину - Руки на пояс присісти ліву ногу на пятку, присісти праву на п’ятку.

Найщасливіша дитина.        -//-//-//-

Гарна, добра, щира ненько, - «Коліно-лікоть»

Ти одна така рідненька.        -//-//-//-

Як же хороше з тобою!        - «Вухо-ніс»

Будь завжди, завжди зі мною.    -//-//-//- ,  на останнє слово руки вгору.  (К.Вишинська)

ІІ. Основна частина

Вихователь.

  •      Продовжуємо читати книгу В. Сухомлинського «Казки школи під голубим небом». Слухайте: «Найласкавіші руки!» (діти лягають на килим животиком донизу, після читання сідають)
  • Чи сподобалося вам оповідання?
  • Що саме сподобалося?
  • Подумайте, чому оповідання має саме таку назву?
  •  Куди поїхали дівчинка з мамою?
  • Що сталося з дівчинкою?
  • Як люди намагалися їй допомогти?
  • Як дівчинка описала мамині очі, які вони? (найдобріші)
  • Не просто добрі, а ... найдобріші.
  • А волосся яке? (найкрасивіше)
  • Не просто красиве, а ... найкрасивіше.
  • А руки які? (найласкавіші)
  • Не просто ласкаві, а ... найласкавіші.
  • Якщо дівчинка вживає такі слова, то що можна сказати про дівчинку та її маму?
  • Чи можна за такими ознаками знайти людину?
  •      Тож за якими ознаками можна знайти людину? (ріст, вік, колір волосся, очей, особливі прикмети, одяг, обставини при яких загубилася людина,...)
  • А якби ви загубилися в місті, щоби ви робили, ваші дії?
  • Продовжимо роботу за столами.     

ІІІ. Закріплення матеріалу

Логопед.

  •                   Послухаємо музику і спробуємо намалювати, передати, як мама дивиться. (У кожної дитини аркуш А-4 з сигнальними малюнками «очі», «руки», «волосся». Діти напроти кожного малюнка лініями передають характер музики). 
  •                   То очі у мами які? (спокійні, лагідні, ніжні, примружені, ясні, засмучені, виразні, розумні, ...)
  •                   Вслухайтеся в музику та передайте, як рухаються мамині руки.
  •                   То руки у мами які? (спритні, швидкі, рухливі, роботящі, працьовиті, непосидючі, ласкаві,  приємні, ... )   
  •                   Слухайте музику та відчуйте, як вітер тріпоче мамине волосся.
  •                   То вітер був який? (сильний, веселий, прудкий, грайливий, пустотливий, жартівливий,...) 

Вихователь.

  •                   Уявіть, що з вами сталася така ж сама історія – ви загубилися, але не розгубилися і точно склали портрет своєї мами. Домалюймо портрет своєї мами, згадаймо в памяті її образ.
  •                   Приступайте до роботи. Використовуйте кольори, властиві тільки вашій мамі. (діти домальовують портрети, домалювавши портрет, діти по одному підходять до логопеда)

 

 

Логопед.

  •                   Подивися на схему: і, малюнок волосся, малюнок очей, малюнок губ, ! та назви імя мами, опиши мамине волосся, мамині очі, мамину усмішку, скажи щось радісне про маму.

ІV. Підсумок заняття

Вихователь.

  •                   Цікаво, чи впізнають себе мами на портретах? Ми виставимо їх в художній галереї та перевіримо це.
  •                   Коли ви станете дорослими, ви також будете татами та мамами. Уявіть, що ці ляльки – ваші рідні діти. Підійдіть до них. Лагідно візьміть їх на руки. Притуліть їх до свого серця. Нехай вони відчують, як сильно ви їх любите. Ваші діти – найкращі. Погладьте їх по голівці. Пожалійте. Бо хто, крім мами та татка, приголубить так ніжно свою дитину?! Заспівайте «колискову» своїм дітям (діти співають колискову «Спи, моя радість, засни» та колишуть ляльок-немовлят).
  •                   «Діти» сплять, а ми дякуємо казкам, оповіданням В. Сухомлинського, що пробуджують в дитячому серці тонкі струни добра, любові, ніжності до людей, які дарують їм життя.

(Діти під музику з мюзикла «Коза та семеро козенят» виходять з залу.)

 

 


2.4. Прислів’я  та приказки  про Україну, Вітчизну,

рідну землю, рідний край

 

Про заходи до 100-ліття від початку Української революції 1917 ...

 

Нема на світі другої України, немає другого Дніпра. 
Наша слава – Українська держава. 
На чужій стороні Вітчизна удвічі миліша.

 Всюди на світі добре, а вдома найкраще. 
Людина без Вітчизни як соловей без пісні. 
Людина без рідної землі, як соловей без гнізда. 
Звідки знати безрідному, що таке любов до Батьківщини? 
Вкраїна – мати, за неї треба головою стояти. 
Жити – Вітчизні служити. 
Без відваги зазнаєш зневаги. 
Грудка рідної землі дорожча за золото. 
З рідної землі і ворона мила. 
Рідна земля – мати, а чужа – мачуха. 
Та земля мила, де мати родила. 
У чужій сторонці не так світить і сонце. 
В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. 
В чужім краю і соловї не цвірінькають. 
Де рідний край, там і під ялиною рай. 
За рідний край життя віддай. 
За рідним краєм і в небі скучно. 

За своїм краєм серце болить. 
За морем тепліше, та вдома миліше. 
За народ і волю віддамо життя і долю. 
За рідний край хоч помирай. 
Краще на рідній землі кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти. 
Нема гіршої покути, як у ріднім краю носити пута. 
Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. 
У ріднім краю, як у раю. 
Кожному мила своя сторона.

Добре тому, хто в своєму дому.

Велике слово — Спасибо

Все минеться, одна правда останеться.

Добро творити — себе веселити.

Хороше діло саме себе хвалить.

Друг пізнається в біді

Лінивому завжди свято.

Лінивий сидячи спить, лежачи працює.

Багато захочеш — останне втратиш.

На добрий привіт — добрий отвіт.

Нехотіння — терпіння.

Не шукай краси, а шукай доброти.

Нема такого друга, як радна мати.

Biд ввічливих слів язик не відсохне.

Порядок — душа всякого діла.

Правду всякий хвалить, та не всякий ii береже.

Звичка — друга натура.

Терпіння дає вміння.

Добро i у спі хороше.

Люблю того, хто не зобідить нікого.

На чужий коровай рот не роззявляй.

Нема худа без добра.

Із малої іскри велика пожежа.

Правда дорожча за золото.

У страху oчi великі

Чужого не хапай, а свого не кидай.

Вчасно посіяне вчасно зійде.

Дитя — що тітно: як замітив, так i виросло.

Гончара глина годує.

Гончар у черепі їсти варить.

Нехай горщики б’ються на гончарову голову.

Так хороше зліпив, як душі не вліпив.

Швець у дерев’яних чоботях ходить, а гончар iз драних горщиків їсть.

Горшки не святі ліплять.

Не святі горшки ліплять, а прості люди.

Xi6a свята горшки ліплять?

Битий посуд два віуиши живе.

Порожній посуд здаля дзвенить.

Череп’я живе довше, як цілий посуд.

Чистенько коло посуду ходить.

Нащо золота миска, як вона порожня?

Хоч умирай, але у свій горнець заглядай.

Від горшка два вершка.

Дорікав горщик чавунцеві, що чорний, а сам у сажі

Дірявого горшка не заллєш.

Діти, діти, де вас подіти: чи на піч загнати, чи горщик каші дати.

I горщик з горщиком стрівається, як страва вариться.

Найдеться покупець i на дірявий горнець.

Навщо й покришка, коли горщик пустий.

Порожшій горнець дзвенить, а повний мовчить.

Хай i горшком називають, аби у піч не ставляли.

Чим горнець накипів, тим його й чути.

Що з горщика вибіжить, то голова не влізе.

Є в глеку молоко, та голова не влізе, глек розбить та в корито налить — можна без ложки наїстись.

Глечик пополам — ні тo6i, ні нам.

Пішов  глечик за водою, та й пропав там з головою.

Як неділя, то й сорочка біля.

Кожух та свита, та й душа сита.

Обіцяв пан кожух, та тільки слово його тепле.

Де волошки, там хліба трошки.

За тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко.

Будь великий, як верба, а здоровий, як вода, а багатий, як земля.

Красна ріка берегами, а Великдень — пирогами.

Нема в світі кращого, як родина, — то вам скаже i дитина.

Сімя міцна — горе плаче.

Хто батька-матір зневажає, той добра не знає.

Добрі діти  — батькам вінець, а злі діти — кінець

Добрі діти батькам утіха, погані — серцю біль.

Вразливе слово від дітей  гірш  за болячку, бо не гоїться.

Хвалися не родичами-орлами, a своїми ділами.

Малі діточки  — що ясні зірочки: i святьть, i радують.

Матір ніi купити, ні заслужити.

Материне серце — як літнє сонце.

Яке зерно — такий хліб, який батько — такий син.

Шануй батька й неньку, то буде тo6i скрізь гладенько.

У дітках лад — нащо й ліпший клад.

Без дітей тихо, та на старості лихо.

Учи дігей не страшкою, а ласкою.

Людина без Батьківщини — як соловей без nicні.

Батыківщина — мати, умій за неї постояти.

Удома i стани помагають.

Ліпше своя сяка-така хата, як чужа хата.

На Батьківщині i шкоринка — пиріг.

Кожному мила своя сторона.

Де був, там будь, а свій кут не гудь.

Не дай, Боже, в чужий хата жити i в чужій печі палити.

Усюди добре, а дома найкраще.

У рідному краю i сонце ясніше світить.

Там земля мила, де мати народила.

Добре тому, хто в своєму дому.

Весна всім красна.

Березень з водою, квітень з травою, травень з квітами.

У березні день з ніччю  зустрічається.

Весна красна квітками, а осінь — плодами.

Весна багата на квіти, а хліба в oceнi позичає.

Весняний день рік годує.

Весна ледачого не любить.

Теплий квітень, мокрий травень — буде в полі  врожай.

Сонце rpiє, сонце сяє — вся природа воскресає.

Весняний дощ зайвим не буває.

Весна — наші батько й мати, хто не nociє, не буде збирати.

Весна вімикає джерела й річки.

Пізнявесна не обдурить.

Дощ упору — золото.

Дощ у травні — буде хліб славний.

Травень ліси одягає, літо в гості чекає.

Де ластівка не літає, а на весну додому прилітає.

Ранні ластавки — щасливий piк.

Де лелека водиться — там щастя родиться.

Як у травні дощ i rpiм, буде радість людям усім.

Травнева роса краще вівса.

На Новий piк прибавилось дня на заячий скік.

Зима без снігу — як літо без хліба.

Зима багата снігами, а осінь — снопами.

Добрий той сніг, що вчасно ліг.

Узимку сонце крізь плач сміється.

I собака зимою про хату думав.

Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.

Зимою деньок, як комарів носок.

До завірюхи треба кожуха.

У зимовий холод кожний молод.

Мороз — не світ брат.

Хоч мороз i припікає, зате комарів немає.

Нема cнiry — нема сліду.

То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.

Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.

Лютневий сніг весною пахне.

Весна багата на квіти, а осінь — на сніпки.

Осінь збирає, а весна з’їдає.

Осінь усьому рахунок веде.

Восени день блисне, а три кисне.

Осінь на рябому коні їздить.

Курчат восени лічать.

Восени багач, а навесні прохач.

3 осінньої! дороги не витягнеш ноги.

Осінь наша мати, i жебрака нагодуе.

Жовтень ходить по краю та виганяє птиць із гаю.

Плаче жовтень холодними сльозами.

В осінній час ciм погод у нас: ciє, вiє, крутить, мутить, реве, припікає, поливає.

Без хмари дощ не приходить.

Погода: один день блисне, а сім днів кисне.

Восени й горобець багатий.

Дерево міцне корінням, людина — друзями.

Дружба та братство дорожчі за багатство.

Друга шукай, а знайдеш — тримай.

Вірний приятель — то найбільший скарб.

В друга вода солодша, ніж у ворога мед.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Хто друг кожному, той не друг жодному.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Давнього друга іншим не заманіш.

Друга у скруті пізнають.

Скарб — не друг, зате друг — скарб.

Для приятеля нового не пускайся старого.

Хто з тобою роздружився, той з тобою й не дружив.

Добра людина завжди знайде добрих людей.

Не карай, Боже, нічим, як другом лихим.

Щасливо там жить, де вміють дружить.

Без вірного друга велика туга.

Були б пиріжки — будуть i дружки.

Друзі пізнаються в біді.

Друзі — це злодії часу.


Коли хочеш позбутися друга, позич йому грошей.

Знайти друга, за якого можна померти, — легко, а такого, щоб за тебе помер, — важко.

Не май друга вірного, не будеш мати зрадного.

Нема кращого друга, як вірна подруга.

Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.

Нових друзів май, старих не забувай.

При добрій годині всі друзі й побратими.

Той не друг, що хвалить тихо, а той друг, що хвалить вслух.

У друга вода солодша від вражого меду.

Хорошого друга узнаєш, як з ним розлучишся.

Чоловік без друга — що їжа без солі

 Як не матимеш друга, не матимеш ворога.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

Берись дружно — не буде сутужно.

Говорити правду — втратити дружбу.

Дружба дружбою, а служба службою.

Дружба — найбільший скарб.

Дружба родиться в біді, а гартується в труді

 Дружба — як дзеркало: розіб’єш — не складеш.

Не в службу, а в дружбу.

Пробуй золото вогнем, а дружбу — грішми.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш.

Зла компанія — що вугілля: як не впече, то замаже.

Погана компанія i доброго чоловіка зіпсує.

Лагідні слова роблять приятелів, a гострі слова — завзятих ворогів.

Ліпше мати сто приятелів, ніж одного ворога.

Приятелів тьма, а вірного друга нема.

Приятельство що старше, то сильніше.

Такого co6i приятеля знайшов, що навіть до пекла би з ним пiшов.

Треба i в пеклі приятеля мати.

У товаристві лад — усяк тому рад.

Вчора браталися, нині розсталися.

Добре братство миліше, шж багатство.

В лиху годину узнаєш вірну людину.

Біля чого потрешся , того i сам наберешся.

Чого сам собі не зичиш, того i другому не жадай.

Один другого не переважить, хоч на одшй гілляці повісь

Обоє рябоє.

Ми з тобою – як риба з водою

Без ьрата прожитии, а без сусіда - ні

Близький сусід кращий від далекого брата.

Бодай доброго сусіда мати та й своїм плугом орати.

Добре, як сусід близький i перелаз низький.

Добрий сусід — найближча родина.

Не заглядай до сусіда — може з того бути біда.

Не купуй собі дім, а купи сусіда; хату купиш, а сусіда не продаси.

Не позичай у сусіда розуму.

Сусідські діти найпустіші.

Тоді сусід добрий, коли мішок повний.

У сусіда повна піч дров, та горять, а у мене одно, та не хоче.

У сусіда ані коня не купуй, вні жінки не бери, бо будуть утікати

 Який сусіда, така i бесіда.

В кожної куми свої пироги.

Годі, куме, їсти, бо не буде на пироги місця.

Голодній кумі лиш хліб на умі.

Де кум, а де коровай.

Дарма, що кума бліда, аби пиріг спекла.

Жінка суджена, а кума люблена.

Знає кума — знає півсела.

Знехочу кум у кума порося з’їв.

Їла б кума, то ложки нема.

Якби знаття, що в кума пиття, то б i діти забрав.

Коло пекла живучи, треба й чорта за кума просити.

Кому яке діло, що кума з кумом сиділа.

Кум не кум, а з черешні злазь.

Нашій кумі все просо на умі

Не трать, куме, сили, спускайся на дно.

Не хочет страти, не сунься нi в кумі, ні в свати.

Хвалить кум куму, як нема кому.

Хто кумить i свашить, додому не пташить.

Вітали, але сідати не просили.

Бог дав свято, а чорт — rocтi.

Будьте, як дома, а поводьтесь, як в гостях.

В гостину збирайся, але вдома пообідати не забувай.

В гості ходить — треба і до себе водить.

Любиш в гостях бувати, люби ж гостей i приймати.

У гостях добре, а вдома краще.

В гостях добре їсти й пити, а вдома спати.

В гостях за їжу останній приймайся, а перший переставай.

 

Веселий гість — дому радість.

Biд податів та гостей не відкрутишся.

Діти в кут, коли rocті в хату йдуть.

Гарними розмовами гостей не наситиш.

Гарні гості, та не в пору.

Риба i гості псуються через три дні.

Гість рідко буває, та багато бачить.

Гість— невільник: де посадять, там i сидить.

Гість  гостя ненавидить, а господар — обох.

Гість першого дня — золото, другого — срібло, а третьего — мідь: додому їдь.

Гість хазяїну не укажчик.

Гості об’їдять кості.

Гостя по одежі стрічають, а по розуму проводжають.

Гостям cмix, а хазяям сльози.

Господи Боже, чи мав ти гостіа?

Дай, Боже, гостя в дім, то i я нап’юсь при нім.

Два рази гостям рад: раз, що приїхали, а раз, що від’їхали.

Де часто гостина, там голод недалеко.

Добрі гості, та в середу трапились.

Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість що не постав — то їсть.

Дома їж, що хочеш, а в гостях — що дадуть.

Рад би гостю — хліба шкода.

« Коли їдеш у гостину, бери хліб у торбину.

Їхало помело: в гостях у віхтя було.

Коли надувся, як сич, то гостей не клич.

Один гість— радість, два — вага, три — тягар.

Милі гості, чи не надокучили вам хазяї?

Непроханий гість гірший за татарина.

Незваний гість гірший за вовка.

Незвані гості гризуть кості.

Не звикай у гостях, бо й дома захочеш.

Несе чорт гості.

Пішов  би в гості, та ніхто не запрошує.

Пора гостям i честь знати.

Прийшов гість та на голу кість.

При пості добре відбити гості.

Ситого гостя добре годувати.

То добрий гість, що мало їсть.

Хто гостю радий, той i собаку його нагодує.

Чим хата багата, тим i гостям рада.

Яка днина, така i гостина.

Який гість, такий i калач.

Що хата має, тим i приймає.

Чим маю, тим приймаю.

Хто перший приходить, тому першому i подають.

На кожний чмих не наздоровкаєшся.

Давали їсти й пити, та не було кому просити.

Де тебе не просять, хай тебе там чорти не носять.

За запросини грошей не беруть.

Просили, запрошували, з хати шапку викидали, ледве живим лишився.

Просили на дорозі,  щоб не були на порозі

 Яке частування, таке й дякування.

Нема такого друга, як рідна мати.

Хто батька-матір зневажає, той добра не знає.

Шануй батька й неньку, то буде тo6i скрізь гладенько.

У дітках лад — нащо й ліпший клад.

Без дітей тихо, та на староста лихо.

Людина без Батьківщини — як соловей без пісні.

Батьківщина — мати, умій за неї постояти.

Удома i стани помагають.

Ліпше своя сяка-така хата, як чужа хата.

Кожному мила своя сторона.

Усюди добре, а дома найкраще.

У рідному краю i сонце ясніше світить.

Там земля мила, де мати народила.

Січи не січи, коли я на печі.

Водою ситий не будеш.

Гарбузом ситий не будеш.

Не для Гриця паляниця.

Паляниця — хлібові сестриця.

Без солі, без хліба немає обіда.

 

2.5. Колядки, щедрівки

 

 

Ой радуйся, земле! Коляда іде! 
Святий вечір, добрий вечір! 
Коляда іде, всім дари везе.
Всім дари везе, нам слово каже, 
Нам слово каже, що весь світ сяє. 
Земле,земле, одчиняй двері. 
Одчиняй двері, бо твій князь їде!


 * * *


По цьому дому, по веселому
Чи дозволите колядувати? 
Колядувати, ваш дім звеселяти, 
Діточок збудити, діточок збудити, 
Христа славити?!

 

 * * *


Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок, 
Та давайте п’ятачок!

 

 

 

 * * *


Бігла теличка да з березничка, 
Да й стала.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай кусок сала!
Бігла теличка да з березничка, 
Я й попасу.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай ковбасу!
Бігла теличка да з березничка, 
Забігла до дядька в двір.
Я тобі, дядьку, заколядую,
Дай, дядьку, пиріг.
Як не даси пирога,
Візьму вола за рога 
Да поведу на моріг,
Та й викручу правий ріг,
У ріг буду трубити,
А воликом робити.

 

 * * *


Ой в ліску, в ліску листя на грабі 
Заколядуймо ми своїй бабі,
У нашої бабці добрая душа, 
Винесе вона цілого книша,
До того книша ціла ковбаса. 

 

 

 

ХЛОПЧАЧІ КОЛЯДКИ

 

Колядин, колядин,
А я в батька один.
По колінця кожушок,
Дайте, дядьку, п’ятачок.
А п’ятак не дорогий,
Дайте, тітко, ще й другий.
З Святим вечором!


 * * *


Колядин, колядин,
А я в батька один.
У новенькім кожушку,
Винесіть пампушку.
Будьте здорові!

 

 * * *


Колядин, колядин,
А я в батька один,
Коротенька курточка,
Дайте, бабцю, бубличка!
З Святим вечором!

 

 * * *


Я маленький хлопчик,
З’їв куті горщечок,
На узвар поглядаю,
Вас із празником вітаю!
А ви на це не звертайте,
По вареничку давайте.

 

 * * *


Я маленький хлопчик, 
Зліз на стовпчик.
З мішком походжаю, 
Коляду збираю.
Вечір добрий,
Дайте пиріг довгий!
Як не дасте пирога,
То візьму вола за рога 
Та поведу до торга,
Та продам за шага. 
Тпру, цабе!

 

 * * *


Коляд, коляд, колядин, 
Я у батька один.
Мені не дивуйте, 
Ковбасу лаштуйте. 
Колядин, колядин,
Я у батька один.
По коліна кожушок, 
Дайте, дядьку, пиріжок. 
З Святим вечором 
Будьте здорові!

 

 * * *


Я маленький хлопчик, 
Виліз на стовпчик,
У дудочку граю,
Христа прославляю!
А вам всього найкращого 
У світі бажаю!

 

 * * *


Я маленький хлопчик,
Сів собі на стовпчик,
В сопілочку граю,
Діток забавляю.
А ви, люди, чуйте,
Коляду готуйте.
Яблучка, горішки —
Це мої потішки.
З Святим вечором!

 

 * * *


Колядин-дин!
Я, бабусю, один.
Винеси мені пиріжок 
Ta поклади у мішок.
З руками, з ногами,
Щоб бігав за нами, 
Будьте здорові!

 

 * * *


Коляд, коляд, колядин, 
А я в батька один.
Якщо дасте кишку,
То з’їм у затишку.
А як дасте ковбасу,
Я матусі занесу. 
Виносьте дохід,
Бо знесем хату на лід,
А з льоду та в воду,
А з води та знов сюди. 
Добривечір!

 

 * * *


Коляда, коляда,
На поличку погляда.
Там ковбаси лежать, 
Вони в шанічку біжать. 
Дай, бабусю, ковбасу — 
Літом коней попасу.
Не даси ковбаси —
То сама паси.

 

 

ДІВЧАЧІ КОЛЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ

 

 Я дівчинка маленька, 
Спідниченька рябенька.
Чобітки корковенькі,
Будьте з празничком здоровенькі!


 * * *

Я маленька дівочка,
Як у полі квіточка,
Я ще не знаю ні «аз», ні «буки», 
Дайте мені червінчика в руки. 
Будьте з празником здорові!


 * * *

Я маленька дівонька,
Як у полі квітонька,
На сопілці граю,
Пісеньку співаю —
Всіх вас розважаю.
Будьте здорові!


 * * *


Я дівчинка маленька,
Моя ніжка босенька,
Пик, мик,
Дайте колядник.

 

 * * *

 
Я маленька панночка,
Як в гаю фіалочка,
Раненько встаю,
Оченята протираю,
З празничком поздоровляю!

 

 

КОЛЯДКИ

 

Добрий вечір тобі, пане господарю! 
Винеси ти нам ковбасок пару,
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Винеси сала, не скупися,
Щоб ячмінь твій уродився,
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита!
Щоб скотинка водилася,
Щоб пшениця родилася,
Щоб у хаті всього мали — 
Колядників пригощали!


* * *

Ой дай, Боже, святок діждати, 
Підем до діда колядувати.
А в нашого діда є багато хліба: 
Два стіжка жита,
А третій пшениці —
На паляниці,
А четвертий гречки —
На гречанички,
А п’ятий вівса,
Та й колядка вся. 
Добрий вечір!

 

* * *

Коляд, коляд, коляда,
А дід з печі вигляда,
А баба з пічурки —
Гуляють у жмурки.
Коляд, коляд, коляда,
Дід на бабу погляда,
А баба не дивиться 
Та на діда кривиться. 
Будьте здорові!

 

* * *

Добрий вечір вам!
Дайте дохід нам!
Як не дасте доходу — 
Перевернем хату на воду! 
Та не ламайте,
Та по цілому давайте!
Добрий вечір, 
Святий вечір!

 

* * *

Колядую-дую,
Ковбасу чую,
А ще мало,
Дайте сало.
Сало велике,
Лико порвалось,
Сало зосталось.
Добрий вечір!

 

* * *

 Ой колядка, колядниця, 
Дайте маку і кутиці.
Як не дасте, одкажіте, 
Моїх ніжок не знобіте.
Мої ніжки невеличкі, 
Купіть мені черевички, 
Черевички гарненькі,
А пальчики біленькі.
Ой коляда, колядень!
Як уночі, так і вдень!
Я уночі не піду,
Бо собачки нападуть, 
Колядички одберуть.

 

* * *

Коляд, коляд, колядниця, 
Добра з медом паляниця, 
А без меду не така, 
Дайте, дядьку, п’ятака!
Як не дасте п’ятака, 
Візьму вола за рога 
Та виведу на моріг,
Та викручу правий ріг. 
Буду рогом трубити,
А воликом робити, 
Пужкою поганять, 
Хліб-сіль зароблять. 
Будьте здорові 
З празничком!

 

* * *

Що на полиці 
Дві паляниці 
Ще й страва.
Ходить бабуся 
Коло дідуся,
Як пава.
Сидить дідусь 
На колодочці,
Сумує.
Ходить бабуся 
Коло дідуся —
Частує.

 

* * *

Вибіг баранець 
Із нових сінець, 
Наставив пужку:
    Дайте пампушку! 
Наставив ріжок:
    Дайте пиріжок! 
Наставив жменьку:
    Дайте копійку!

 

* * *

Бігла мишка по льоду, 
Загубила коляду,
А ти біжи, позбирай — 
Буде шишка й коровай!

 

* * *
  Дай, Боже, вечір добрий! 
Дайте пиріг довгий.
А хоч коротенький,
Так мачку повненький,
Без ручок, без ніжок,
Щоб не побіг у сніжок!
Та не ламайте,
Та по цілому давайте.

 

 

* * *

Із Різдвом Христовим 
Ми щиро вітаєм!
Щастя й здоров’я 
Ми усім бажаєм!
Нехай віра в серці 
Кожного засяє,
Матір Божа з неба 
Усіх привітає!

 

* * *

Сидить півень на криниці 
Спустив крильця ще й косиці, 
Сюди — мах, туди — мах,
А у вас тут млинець пах.

 

* * *

Ой у пана-господаря 
Через сад стежка,
Туди йшли три товариші:
Перший товариш — яснеє сонечко,
А другий товариш — ясний місяченько 
Третій товариш — дрібний дощичок.
    Що ти скажеш, яснеє сонечко?
А сонце каже: «Нема над мене!
Як же зійду я в неділю рано,
Обігрію ж всі гори й долини,
Поля, діброви, церкви, костьоли».
    А що ти скажеш, ясний місяцю? 
Місяць же каже: «Нема над мене!
Як же я зійду ввечері повний,
Освічу ж бо я гори й долини,
Поля, діброви, гостям дороги».
    А що ти скажеш, дрібний дощику?
А дощик каже: «Нема над мене!
Як же я піду три рази в травні, 
Розвеселю ж я гори й долини,
Поля, діброви, жита, пшениці,
Жита, пшениці, всякі пашниці».

 

* * *

Нова радість стала, яка не бувала: 
Над вертепом звізда ясна 
Увесь світ осіяла.
Де Христос родився,
З Діви воплотився,
Як чоловік, пеленами убого повився. 
Ангели співають, «слава» сповіщають, 
Як на небі, так на землі 
Мир проповідають.
Пастушки с ягнятком 
Перед тим Дитятком 
На колінця припадають,
Царя-Бога вихваляють.
Давид виграває, в гуслі ударяє,
Чудно, дивно і предивно 
Бога вихваляє.
І ми теж співаймо,
Христа прославляймо,
Із Марії рожденного, 
Смиренно благаймо:
— Просим тебе, Царю,
Небесний Владарю,
Даруй літа щасливії 
Цього дому господарю!
Щоб і хліб родився,
Щоб і скот плодився,
Щоб цей пан-господар 
Нічим не журився.
Просим тебе, Царю,
Молим тебе нині —
Даруй щастя, верни славу 
Нашій Україні!

 

* * *

 Добрий вечір тобі, пане господарю!
Радуйся! Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився! 
Застеляйте столи та все килимами.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
Та кладіть калачі з ярої пшениці.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
Та прийдуть до тебе 
Три празники в гості.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,... 
Ой перший же празник —
Та Різдво Христове.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
А другий же празник —
Василя святого.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
А третій же празник —
Святе Водохреще.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
А що перший празник 
Зішле тобі втіху.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
А що другий празник 
Зішле тобі щастя.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...
А що третій празник 
Зішле всім нам долю.
Радуйся! Ой, радуйся, земле,...

 

* * * 

Зірничка з неба світло кидає, 
Христос-дитятко нині рождаєсь. 
Світи, зірнице, Христу й Марії, 
Кріпи в нашім серці віру й надію. 
Хай ця зірничка в різдвяні свята 
Несе нам щастя по наших хатах! 
Здоров’я, втіху, пошану від світа, 
Багатства і долі на многії літа! 
Христос ся рождає!

 

 

ПОБАЖАННЯ ПО КОЛЯДІ (ПОКОЛЯДЬ)

 

 А за цими словами 
В дзвіночки дзвоним,
В дзвіночки дзвоним,
А всім ся клоним,
Щастям, здоров’ям,
Ще й віком довгим,
Ще й віком довгим,
Прибутком добрим,
Й самі собою, і з дружиною, 
І з усім чадом, і з святим Ладом.


* * *

Ой ми вже вам відщебетали,
Як соловейко у лузі, в тузі,
Як зозулечка в вишневих садах, 
Як ластівонька в побитих домах, 
Як перепілка при буковинці,
При буковинці, при густій нивці, 
При густій нивці, в ярій пшеничці.


* * *

Ми колядували,
Ми вас віншували,
Нам ні пиріжечка,
Нам ні шеляжечка,
Нічого не дали.
Посунемо далі;
Де пиріг почуєм,
Там заколядуєм.


* * *

Віншую вас, пане господарю,
Ції свята відпровадити,
Других дочекати,
Від сто літ до сто літ,
Поки вам Пан Бог назначив вік. 
Христос рождається!

 

 

 

13 січня — Щедрий вечір, Щедра кутя, Меланки (Маланки)

 


ЩЕДРІВКИ

 

Ой, господарю, господаречку,
Пусти в хату Меланочку,
Меланочка чисто ходить,
Нічого в хаті не пошкодить.
Як пошкодить, то помиє,
Їсти зварить та й накриє. 
Добрий вечір, щедрий вечір!


* * *

Де горобчики щебетали,
Там три хлопчики щедрували. 
Один носить, другий просить, 
Третьому дайте, не забаряйте. 
Коротенький кожушок —
Дай, бабусю, пиріжок!
Не винесеш пирога,
Візьму вола за рога,
Та виведу на моріг,
Та викручу правий ріг.
Винесіть ковбасу 
Й мірочку вівса — 
От вам і щедрівка вся.


* * *

Прийшли щедрувати до вашої хати.
 Щедрий вечір, добрий вечір!
Тут живе господар —
Багатства володар,
Щедрий вечір,...
А його багатство — золотії руки.
Щедрий вечір,...
А його потіха — хорошії діти. 
Щедрий вечір,...


* * *


Щедрии вечір, пане господарю, 
Щасти, Боже, твоєму товару, 
Твоєму товару, твоєму достатку, 
Щоб ти не мав ніколи припадку,
Ні в коморі, ні на оборі!


* * *

Щедрику-ведрику,
Дайте вареника,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
А ще й вареничку,
А ще й паляничку,
А ще на дохід 
Паляницю й хліб,
Решето вівса,
А зверху ковбаса!
Добрий вечір!


* * *

Ластівка-щебетушечка 
Під віконцем щебетала,
Господаря побуджала:
— Ой устань, устань, пан-господар
 Ой засвіти свічу ясненькую,
Побуди челядь красненькую.
Що ясна зоря — то твоя жона,
А звіздоньки — то твої дітоньки. 
Будьте здорові з праздником!


* * *

Щедрівочка щедрувала, 
До віконця припадала:
— Що, бабусю, напекла, 
Неси скоріш до вікна!
Не щипай, не ламай,
А по цілому давай.

 


* * *

Щедрий вечір, добрий вечір. 
Давайте дохід,
Бо перекину хату на лід,
А з льоду та в воду,
Якщо не дасте доходу! 
Будьте здорові,
3 празником!


* * *

Добрий вечір, пане-господарю! 
Винеси ж нам ковбас пару.
Ой походи коло пічки,
Пошукай нам перепічки.
Ой походи коло кваски, 
Пошукай же нам ковбаски. 
Винеси сала, не скупися,
Щоб твій ячмінь уродився.
Щоб нажали сто кіп жита,
Щоб сім’я була вся сита.
Щоб скотина водилася,
Щоб пшениця родилася.


* * *

Чи вдома, вдома пані бабуня?
Що ж вони роблять,
Що ж вони діють?
А вони діють — золото віють. 
Золото віють, срібло палають.
Ой прийшли до них онученьки їх:
— Дайте нам, бабусю, хоч одвійочку 
Хоч одвійочку, хоч одмірочку.
А ми понесем до золотаря,
Поробим віночки на головочки.


* * *

Щедрий вечір, а я йду. 
Сидить зайчик на льоду. 
А я його став питати, 
Куди іти щедрувати.
А він мені показав,
Ще й вушками помахав. 
Іди, іди туди,
Де добрії люди,
Де хороша господиня,
Де хороший господар 
Дають дітям щедрий дар. 
Добрий вечір!

Щедрик добрий, я не гірший. 
Дайте млинця, котрий більший! 
Що щедрушка — то пампушка, 
Що щедреник — то й вареник.


 * * *

Щедрик, щедрик,
Винесіть вареник,
Грудочку кашки,
Кілечко ковбаски.
Винесіть книш,
Бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу,
Бо всю хату рознесу.
Дайте ще кишку,
З’їм у затишку.


 * * *

Горобчик летів,
Хвостиком вертів.
А ти, дядьку, знай,
Копієчку дай.
З Новим роком вас!


 * * *

Щедрівочка щедрувала, 
Ворітечка поламала.
Не журися, хазяїне,
Ворітечка полагоджу!
Щедрик-щедрик, щедрівочка, 
Прилетіла ластівочка,
Стала вона щебетати,
З Новим роком всіх вітати. 
Будьте здорові,
Хазяїн з хазяйкою,
Та й з усім домом,
Та й з усім родом,
Віншуємо щастям, здоров’ям! 
Ми щиро бажаємо 
В році Новому 
Миру і злагоди 
Вашому дому!
А ще вам бажаєм 
Бути з добрим урожаєм, 
Здоров’я, щастя 
На весь рік,
Щоб жили ви краще,
Ніж торік!
З Новим роком
Будьте здорові!


 * * *
 Щедрик-ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кільце ковбаски,
Коли мало,
Дайте сало,
Коли донесу,
Дайте ковбасу.
Давайте хутко,
Побіжу прудко,
Коротка свитка —
Замерзла литка.


 * * *

Щедрую, щедрую,
У вас цукерки чую.
А ви, дядьку, вставайте 
Та мені одну дайте.


 * * *

Пане господарю, чи спите, 
Чи чуєте, чи дома ночуєте? 
Чи скажете щедрувати,
Свій дім звеселяти?


 * * *

Щедрий вечір, щедрівочка, 
Залітає ластівочка,
Ластівочка залітає,
Господаря розбуджає:
— Вставай, вставай, господарю 
Подивися до товару.
На оборі дві корови,
Вони мають по бичкові,
Тії бички не хороші,
Вони варті чотири гроші.
Тії гроші не полова.
А Марійка чорноброва.


 * * *

Щедрик-ведрик, 
Дайте вареник, 
Щедрик-ведрик, 
Сивий веприк.
Із колосочка — 
Жита мисочка,
Із снопочка — 
Ціла бочка.
Вам щедрець — 
Мені млинець, 
Грудочку кашки, 
Пару яєць.


 * * *

Щедрівочка щедрувала, 
Під віконце підбігала.
— Чи ти, тітко, наварила, 
Чи ти, тітко, напекла? 
Неси мені до вікна,
І вареник, і пиріг 
Неси швидше на поріг! 
Як гаряче — давай нам. 
Як холодне — нехай вам. 
А в нашої неньки 
Рученьки біленькі,
Кругом столу ходить, 
Варенички робить.
Сидить баба на припічку 
В рябенькому очіпочку,
А дід на стільці,
Обуває постільці.
А нас не питайте,
По копійці дайте.


 * * *

Ой там, за горою, та й за кам’яною 
Щедрий вечір, на добрий вечір! 
Ой там виходило три товариші.
Щедрий вечір,...
Що перший товариш —
Яснеє сонце.
Щедрий вечір,...
Що другий товариш —
То ясен місяць.
Щедрий вечір,...
Що третій товариш —
То дрібен дощик.
Щедрий вечір,...
Що сонечко скаже: «Як я ізійду — 
Щедрий вечір,...
То зрадується старе й малеє».
Щедрий вечір,...
А місяць каже: «Як я ізійду — 
Щедрий вечір,...
То зрадується весь звір у полі.
Щедрий вечір,...
Ой звір у полі, чумак у дорозі, 
Щедрий вечір,...
Чумак у дорозі, хазяїн у домі».
Щедрий вечір,...
А дощик каже: «Як я ізійду — 
Щедрий вечір,...
То зрадується жито й пшениця. 
Щедрий вечір,...
Жито й пшениця і всяка пашниця». 
Щедрий вечір!


 * * *

Ой, сивая та зозуленька, 
Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людям на здоров'я! 
Усі сади та й облітала.
Щедрий вечір,...
А в одному та й не бувала.
Щедрий вечір,...
А в тім саду три тереми.
Щедрий вечір,...
А в першому — красне сонце.
Щедрий вечір,...
А в другому — ясен місяць.
Щедрий вечір,...
А в третьому — дрібні зірки.
Щедрий вечір,...
Ясен місяць — пан господар.
Щедрий вечір,...
Красне сонце — жона його.
Щедрий вечір,...
Дрібні зірки — його дітки. 
Щедрий вечір,...

 

 

ВІНШІВКИ ГОСПОДАРЯМ

 

Дай же вам, Боже, у полі роду,
У полі роду, у хаті згоду.
Дай же вам, Боже, широкі ниви,
А на тих нивах рясні ячмені,
В перо пернисті, в зерно зернисті, 
Віншуємо вам щастям, здоров’ям, 
Щасливі літа, многії літа!


 * * *

Ой дай вам, Боже, у полі врожай. 
У полі врожай на пшениченьку,
На рясні снопи, на густі копи. 
Би-сте ходили межи копами,
Як ясний місяць межи зірками.
Ой дай, Боже, в дім здоровлінько, 
В дім здоровлінько на челядоньку, 
У дворі партінько на худобоньку.
Віншуємо вас із цими святами!


 * * *
 Слава нашим господарям,
Що так ґречно нас приймали. 
Щедрий вечір, добрий вечір, 
Добрим людям на здоров’я! 
Що так ґречно нас приймали, 
Медом-пивом пригощали.
Щедрий вечір,...
Всі ми раді в цьому домі 
Веселенько погуляти.
Щедрий вечір,...
Та на цей раз вибачайте — 
Нам пора вже вирушати. 
Щедрий вечір,…


 * * *

В городі зело — в хаті весело.
В коморі зерно, а в дворі мирно.
Всі голубоньки сивесенькі,
Ще й ластівоньки малесенькі.
До ваших вікон поприлітали, 
Многая літа защебетали.


 * * *

Вам вклоняюсь, вас шаную,
Вас шаную, вас віншую 
Щастям-здоров’ям,
Ще й віком довгим,
Від нині за рік 
Та від року повік!

 

ВІНШІВКИ ХЛОПЦЯМ

Рости великий,
Будь довговічний.
Будь довговічний,
Людям величний.
Тату й матусі,
Та й на утіхочку,
А людям добрим 
Та й на порадочку.
Великий рости 
За щедрівку плати.


 * * *

Великий рости,
На весілля проси,
А за коляду плати.
А за сим словом 
Бувай же здоров.
Бувай же здоров,
Ґречний Миколо!
Дай же ти, Боже,
В городі зілля,
В городі зілля,
А в домі весілля.
А за цим словом 
Та бувай же здоров,
З сестрами, з братами,
З приятелями.

 

 

 

 

 

 

 

ВІНШІВКИ ДІВЧАТАМ

 

Бувай здорова,
Рости велика,
Рости велика 
До черевика.
Від черевика 
До чоловіка.
Бувай здорова 
Не сама з собою,
Не сама з собою,
А з батьком і матінкою.
З батьком і матінкою 
І зо всі домом!


 * * *

А за сим словом 
Будь нам здорова,
Сама з собою 
Та із ґаздою,
Та й з усім домом,
Та й усім родом.
Віншуємо тебе 
Щастям, здоров’ям!

Гоп-гоп, козуню,
Гоп-гоп, сіренька,
Гоп-гоп, біленька,
Ой, розходилася, розвеселилася 
По всьому дому, по веселому!
Де коза ходить, там усе родить:
Де коза дійкою, там жито міркою, 
Де коза ногою, там жито копою, 
Де коза рогами, там жито стогами 
Де коза буває, там все проростає, 
А де не буває, там все пропадає.
А в Михайлівці всі хлопці стрільці – 
Встрелили козу в правеє вушко,
В правеє вушко, в саме сердечко. 
Тут коза впала, нежива стала.
А міхоноша бере дудочку:
Надува козі та й у жилочку.
Надулася жила, коза ожила.
Та й пішла коза та й стрибаючи,
Та й стрибаючи, та гасаючи,
Своїх діток та шукаючи!..
Трррт, коза!
Танцюй, танцюй, козуню,
Танцюй, танцюй, небого,    
Дасть тобі ґазда півзолотого.

 

 

14 січня — Новий рік за старим стилем, Василя — покровителя хліборобства

 

ЗАСІВАНОЧКИ

Ходить Ілля на Василя,
Несе пугу житяную.
Туди махне і сюди махне.
Де замахне — жито росте. 
Роди, Боже, жито, пшеницю, 
Всяку пашницю,
У полі ядро, у домі добро,
У полі колосок, у домі пиріжок! 
Здрастуйте, з Новим роком,
З Василем!


 * * *

Благослови, Боже, 
Ще й цей Новий рік, 
Щоби був щасливий 
Кожний чоловік.


 * * *

 Сійся, родися жито, пшениця,
Горох, чечевиця і всяка пашниця, 
Внизу корениста,
А зверху колосиста,
Щоб на майбутній рік 
Було більше, ніж торік.
Щоб всього було доволі 
І в коморі, і на полі.
Сію, сію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!


 * * *

Сію, вію, посіваю,
З Новим роком поздоровляю!
На щастя, на здоров’я 
Та на Новий рік.
Щоб уродило краще, ніж торік, — 
Жито, пшениця і всяка пашниця, 
Коноплі під стелю на велику куделю. 
Будьте здорові з Новим роком
Та з Василем!
Дай, Боже!



 * * *
 Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб не було у вас 
Сварки в хаті,
Ні вітру в загаті!
Діти щоб були здорові, 
їсти кашу всі готові,
Щоб була вам з них потіха,
А нам грошей хоч з півміха.


 * * *

Я несу щедрівочку в будинки, 
Сію-вію житечко з торбинки.
Сію-вію зернята-зоренята.
Хай добром проміниться кожна хата!
Як моя торбиночка порожніє,
Так навколо радістю світ повніє. 
Будьте здорові! З Новим роком!


 * * *

Сію, сію, засіваю,
Що дасте — заховаю.
Що не дасте —
То самі з’їсте.


 * * *

Сійся, родися всяка пашниця: 
Жито, пшениця,
Ячмінь, овес, гречка,
Горох, сочевиця,
Та на цей Новий рік
Хай вам дасть Господь Бог,
Щоби-сьте біди-смутку не знали,
В щасті, здоров’ї
Многії літа проживали,
А по смерті
Царство небесне оглядали. 
Гаразд вам,
Мир Божий зо всіма вами!


 * * *

Місяченьку, мій братику,
Зійди рано, постій мало.
Поки я бички позапрягаю, 
Жито-пшеницю порозсіваю.
Роди, Боже, жито і пшеницю,
Без кукілю, без метлиці.
А нам дайте по варениці.


 * * *

Сійся, родися жито-пшениця, 
Всяка пашниця,
На щастя, на здоров’я,
На Новий рік,
Щоб уродило краще, як торік.


 * * *

Сійся, родися,
Жито, пшениця,
Всяка пашниця,
Зверху колосиста,
Зісподу корениста.
На столі хлібами,
В печі пирогами!
Будьте зі святом здорові,
З Новим роком!


 * * *

Сію, сію посіваю,
З Новим роком вас вітаю, — 
Щоб родилася пшениця 
Й колосилася пашниця,
Щоб гараздилось у хаті,
На діла завжди багаті!
З Новим роком вас,
З новим щастям вас!


 * * *

Сію, сію, посіваю,
З Новим роком вас вітаю! 
Щоб було у вас в стіжку,
І в мішку, і в коморі, і в оборі, 
В ложці, в мисці,
І в колисці.

 

 * * *

Сійся, родися жито, пшениця,
На щастя, на здоров’я 
Та на Новий рік,
Щоб уродило краще,
Ніж торік, —
Коноплі під стелю,
А льон по коліна,
Щоб вас, хрещених,
Голова не боліла,
Будьте здорові з Новим роком! 
Дай, Боже!


 * * *

Сієм, сієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм,
На щастя, на здоров’я,
На Новий рік, на нове літо.
Сійся, родися,
Жито, пшениця й усяка пашниця! 
Щоб бджоли велися 
Та медок-солодок носили 
На жовтий вощечок.
Щоб вівці та корови 
Були у ґазди здорові.
Будьте здорові з Новим роком!

 

 

 

 

 

18 січня — другий Святвечір, Голодна кутя

 

Тікай, кутя, із покутя,
А узвар — іди на базар, 
Паляниці, лишайтесь на полиці, 
А дідух — на теплий дух,
Щоб покинути кожух.

 

 

19 січня — Водохреще, Йордан

 

Гей, ти, пане, пане-господарю! 
Щасти, Боже, із Йорданом,
Із Йорданом, із водицею,
Із царицею, і усім домом,
І усім добром, із твоєю дружиною,
Із твоєю челядкою,
Із дочками, як чічками.
Господарю, як королю, щасти, Боже 
З усім двором, із челядкою багатою 
Із роями, із ланами,
Із сусідами, із панами,
Із Господом Христом Богом,
На здоров’я, на літ много!
Дай, Боже!


 * * *

 Ой на водах на Йорданах 
Там Ганнуся молодая 
Біль білила, ручки мила, 
Срібний перстень загубила. 
Побігла-бігла по татусенька:
— Ідіть, татусеньку,
Перстень знайдіть!
Татусь пішов —
Перстень не знайшов,
Перстень не знайшов — 
Додому прийшов.
А миленький пішов,
Перстень знайшов.
Віншую тебе вінцем-барвінцем, 
Щонайкращим молодцем.


 * * *

Ой, на леді, на Йордані 
Святять воду три янголи. 
Йордан воду розливає, 
Ворон-коні напуває.
Там Орися біль білила, 
Рум’янеє личко мила,
До місяця говорила:
    Ой, місяцю, місяченьку, 
Освіти ясно криниченьку, 
Немає ким дати знати —
Їдь, батеньку, біль збирати. 
Батенько сі відмовляє:
    Я не піду, не поїду,
В мене сани не складані, 
Ворон-коні не ковані. 
Миленький сі не відмовляє:
    А я піду, я поїду,
В мене сани поскладані, 
Ворон-коні поковані,
Буде Христос на Йордані.


 * * *

Ой на Йордані тиха вода стояла, 
Там Божа Мати свого Сина купала 
Скупавши Його,
В біленькі пелюшки повивала, 
Повивши Його,
В золоті ясельця вложила,
Зі срібла-золота 
Приголовочок приклала.
Вложивши в ясельця,
Тричі поколихнула:
— Лелю-полелю,
Мій Синоньку єдиний!
Ой на схід сонця 
Приїхали три царі —
Стали гадати,
Чим це Дитя обдарувати.
Один дарував
Святим миром і кадилом,
Другий дарував —
Ім’я Ісус Христос дав,
А третій дарував —
Золоту квітку в ручки дав.
То ж не квіточка — 
Христове Різдво, 
Всьому миру хрещеному радісно!


 * * *

На Йордан-ріці тиха вода стояла. 
Там Мати Божа Ісуса Христа купала.
А скупавши, в шовкове повила,
А сповивши, в ясельця поклала.
А над тими яслами сірі воли стояли. 
На Святе Дитятко 
Своїм духом дихали.
На Святе Дитятко 
Своїм духом дихали,
Поки Ісуса Христа із яселець узяли. 
Узяли Ісуса Христа,
На престолі поклали.
А коло престолу три ангели літали. 
Та взяли Христа за крилята,
Та понесли попід небеса.
Ой небеса розчинилися,
Всі святі Йому поклонилися.


 * * *
Дай, Боже, що ми сказали,
Аби і так стало і вам, і нам,
І цьому щасливому двору,
І всьому миру Господньому!
Хай вам святиться, веселиться 
Святая йорданська водиця.
Як нині і в рік, і від року в рік,
І на цілий вік!
Христос хрещається!

 

 

 

2.6. Загадки про рідний край

 

 

 Загадки про Герб

***
Знак держави головний –
всяк його повинен знати.
Воля, слава, сила в нім. –
Тож спробуй відгадати.

***
Символ нашої держави –
це тризуб жовто-яскравий.

Загадки про гімн

***
По радіо звучить щоденно
патріотична пісня,
що возвеличує Вкраїну
і прославля навічно.

***
Коли звучить він – всі встають,
до серця руку прикладають,
і вголос, й подумки співають,
і Україну прославляють.

 

Загадки про прапор України

***
Синьо-жовте полотнище
гордо майорить.
Це – ознака сили й слави
Української держави.

***
Синє небо, жовте жито –
цю святиню знають діти.

Загадки про калину

***
У віночку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду.

***
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає —
В косу радо заплітає.
Сніг потане — я радію,
Розвиваюсь, зеленію:
В нічку зоряну, весняну
Соловейків колихаю.
Одягаюсь білим цвітом,
Наливаюсь теплим літом.
Осінь холодом повіє —
Я шаріюсь — червонію.
Знають мене луг і води,
І криниці, й огороди,
І дівчина мене знає —
В косу пишну заплітає,
Діти, певне, мене знають,
Швидко загадку вгадають,
Бо нема тої людини,
Щоб не відала… (калини)

***
Цвіте білим навесні, а на осінь китиці червоні,
Щоб була краса дівоча, була врода.
Незрівнянно гарна, як наша країна,
Заплітають у віночок оберіг…(калину)

Загадки про вербу

***
Проливала дрібні сльози молода дівиця.
Полоскала довгі коси у чистій водиці.

***
У ній сережки там і тут,
А гілки до свята несуть.

***
Стоїть дівчина над водою
З розплетеною косою.

Загадки про український віночок

***
Ой цвіте на Україні красне літо,
Ой збирають чорноброві в гаю квіти,
В’яжуть стрічку й квіточку в стіжок,
Щоб до танцю вбратись в оберіг – … ( вінок).

 

***

Із землі родився, на кружалі вертівся,

На огні пікся, на базарі бував,

Як упав, то пропав – ніхто не поховав (горщик)

***

Зроблена я, зроблена

З орішка, з орішка

Заколисую ніжненькою

Мамину потішку (колиска)

***сама гола, а за пазухою сорочка носить (скриня)

***

Хурчить, дзижчить, крутиться,

А хвіст в нього сучиться (прядка)

***

Я морозу не боюся,

А хто змерзне – я сміюся

Бабу гріє не кожух,

А великий, теплий дух (піч)

***

Місили, місили

Ліпили, ліпили.

А тоді хіп – та в окріп,

Та ще й наостанку

В масло та в сметанку (вареники)

 

***

Хоч мороз усе побив – його не займає (барвінок)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7. Колискові

 

 

ОЙ ХОДИТЬ СОН КОЛО ВІКОН

Ой ходить сон коло вікон,
А дрімота коло плота.
Питається сон дрімоти:
    Де ми будем ночувати?
    Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая,
 
Там ми будем ночувати,
Мале дитя присипляти.
Щоб виросло, не змарніло,
Щоб тяженько не хворіло,
Сили й розуму набралось,
Своїх батьків потішало.

 

* * *


 ХОДИТЬ ДРІМОТА КОЛО ПЛОТА

Ходить дрімота коло плота,
А сон коло вікон.
Питається сон дрімоти:
 А де будем ночувати?
 Де хатина тепленька,
Де дитина маленька.
Ти ляжеш у ніжках,
А я ляжу в головах.
Ти будеш дрімати,
А я буду присипляти.
Щоб спало — не плакало,
Щоб росло — не боліло
На головоньку, на все тіло.

 

* * *

 

ОЙ ХОДИВ СОН ПО УЛИЦІ

Ой ходив сон по улиці
В тоненькій білій кошулиці
Та здибав дрімоту
Коло бідного плоту.
Питається сон дрімоти:
    Де будемо ночувати?
    Де хатинка тепленькая,
Де дитинка маленькая,
Там будемо ночувати,
Дитиноньку присипляти..

 

* * *

 

ОЙ ХОДИТЬ СОН  ПО УЛОНЬЦІ

Ой ходить сон по улоньці
В білесенькій кошулоньці.
Слоняється, тиняється,
Господоньки питається:
    А де хатка теплесенька
І дитина малесенька?
Туди піду ночувати
І дитину колихати.
    А у нас хата тепленькая
І дитина маленькая.
Ходи до нас ночувати
І дитину колихати.
Ходи, сонку, в колисочку,
Приспи нашу дитиночку!

 

* * *

 

ОЙ ХОДИТЬ СОН ПО ДОЛИНІ

Ой ходить сон по долині (2)
У червоній кожушині. (2)
Кличе мати до дитини: (2)
— Іди, сонку, в колисоньку, (2)
Приспи мою дитиноньку. (2)

 

* * *

 

ХОДИТЬ СОНКО ПО ДОЛИНІ

Ходить СОНКО по долині,
Кличе мати до дитини:
— Ходи, сонко, в колисоньку,
Приспи мою дитиноньку.
Бо ти чужих присипляєш,
А ти мою розбуджаеш.—
Ходить сонко й по долині,
Кличе мати й до дитини.

 

* * *

 

ТА ХОДИТЬ СОН ПО ХАТІ

Та ходить сон по хаті,
Питається дитяти:
    Чи се тая дитина,
Що з білими плечима,
Із карими очима,
На пухових подушках,
На шовкових пелюшках?

 

* * *


ХОДИТЬ КОТИК ПО РОЛІ
Ходить котик по ролі,
Носить сонок в рукаві,
Носить, носить та й продає,
А нашому Шурочці так дав.
Чужим діткам по жменечці,
А нашому Шурочці по мірочці.

 

* * *

 

КОЛИСОЧКА ХИТЬ-ХИТЬ

Колисочка хить-хить,
А Панасик спить, спить.
Колисочка хитнулася,
Панасику тикнулося.
Ворітечка скрип-скрип,
А Панасик спить, спить.
Ворітечка вклякнулися,
Панасики проснулися.

 

* * *


БАЮ, БАЮ, БАЮ

Баю, баю, баю! 
Дровець нарубаю
І в печі натоплю:
Буде тепло в хаті,
Буде дитя спати.

 

* * *

 

ОЙ У ЛІСКУ НА ГОРІШКУ

Ой у ліску на горішку
Там хатинка новенька.
Там хатинка новенькая,
Там дитинка маленькая.
Ми дитинку будем колисати
І самі будем спати.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТИК, КОТИНО

Ой ну, котик, котино,
Засни, мала дитино,
Засни, засни, задрімай
Та нічого не думай.
А-а-а, а-а-а, а-а!

 

* * *

 

ОЙ БАЮ МІЙ, БАЮ

Ой баю мій, баю,
«Котка» заспіваю,
Щоб дитятко спало,
Горенька не знало.
А-а, а-а, а
Щоб дитятко спало,
Щасливим зростало.
А-а, а-а, а!
Щоб дитятко спало,
Здоровим зростало.
А-а, а-а, а!
Ой баю мій, баю,
«Котка» заспіваю,
А-а, а-а, а!

 

* * *

 

БАЮ, БАЮ, ДИТИНО

Баю, баю, дитино,
Пора засипати.
Завтра рано прокинешся,
Біленько умиєшся.
Люлі, люлечику,
Звари, мамо, кулешику
В маленькому горщаті
Маленькому дитяті.

 


* * *

 

ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, СПИ, СИНУЛЮ

Люлю, люлю, спи, синулю,
Спи, маленький, міцно,
Лягай спати вчасно,
Будеш жити щасно.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Ой люлі, люлечки,
Засніть, малі діточки,
Мої малі, малесенькі,
Дітки мої дрібнесенькі.
Ой ну, дітки дрібнесенькі,
Ви ж мені всі ріднесенькі.

 

* * *

 

А-А-А, А-А-А, КОТОЧОК

А-а-а, а-а-а, коточок,
Спи, мій синочок.
Спи сном-дрімотою,
Добром-охотою,
А-а-а.

 

* * *

 

БАЄЧКИ, БАЄЧКИ

Баєчки, баєчки,
Байте «кота»,
Мамочки, мамочки,
Колишіть дитя.
Мамочки, нянечки
У лісок пішли
Та дитині сон принесли.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТЕ-КОТИНКУ

Ой ну, люлі, коте-котинку!
Та виорем нивку,
Та посієм материнку,
Материнку будем рвать,
Малу дитинку колихать,
Мала дитинка буде спать.
Заколихавши та свою дитинку,
Побіжу я на часинку.
На часинку, на час, на часочок
Пішла в вишневий садочок,
Чую своєй дитини голосочок.

 

* * *

 

А-А, ЛЮЛЮ

А-а, люлю,
Треба ложки, треба й миски,
Треба няньки до колиски,
А-а...
Няньці треба їсти дати,
Щоб уміла колисати,
А-а, а-а, а-а, а!

 

* * *

 

А-А-А-А, ЛЮЛІ

А-а-а-а, люлі,
Чужим дітям дулі,
А нашому калачі,
Щоб спало вдень і вночі.
Щоб голівка не боліла,
А щоб тіло не хиріло.

 

* * *

 

БАЮ, БАЮ, ЛЮЛІ

Баю, баю, люлі,
А котику дулі,
А Панасу калачі,
Щоб спав удень і вночі.
А вночі — на печі,
А вранці — на лавці.
Вранці — на лавці,
А вдень — у колисці,
А ввечері — у сінях
На пухових подушках.
Мати буде сповивати,
Панасика годувати.

 

* * *

 

Е-Е-Е, ЛЮЛІ

Е-е-е, люлі,
Дам котові дулі,
А тобі дам калачі,
Щоб спав удень і вночі.
Е-е-е, люлі,
Питала зозулі,
Скільки тобі жити.
Зозуля кувала,
Правдоньку казала:
— Будеш сто літ жити,
В золоті ходити,
Матір шанувати,
Вік догодувати.

 

* * *

 

ОП ЛЮЛЕЧКИ, ЛЮЛІ

Ой люлечки, люлі,
Чужим дітям дулі,
А нашому калачі,
Щоб спав удень і вночі
Із кицькою на печі.
Киця буде воркотати,
А дитина буде спати.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ

Ой спи, дитя, колишу тя, (2)
Як не заснеш, покину тя.
Люляй, люляй, очка стуляй, (2)
Стуляй обі, засни собі.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЄ

Ой спи, дитя, колишу тє,
Як ти заснеш, я лишу тє.
Як ти заснеш на годину,
Я тє лишу на всю днину.
Ой спи, дитя, колишу тє,
Як ти заснеш, я лишу тє.
Відійду тє в чисте поле,
Спи, Марисю, спи, соколе.

 

* * *


 
ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ

Ой спи, дитя, колишу тя,
Скоро заснеш — відійду тя.
Бодай спало, не плакало,
Бодай росло, не боліло —
Отцю, матці на потіху,
Добрим людям на послугу.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТІ, БЕЗ ПОВИТТІ

Ой спи, диті, без повитті,
Прийде мати та й пов’є ті
А в тоненькі пеленочки,
А в єдвабні китайочки.
Ой спи, диті, без повитті,
Прийде мати та й пов’є ті.
Пішла в поле на роботу,
Та не прийде, аж в суботу.
Ой спи, диті, колишу ті,
Ой як уснеш, я лишу ті.
Ой спи довго, рости борзо
Вітцю й матці на потіху,
Добрим людям на послугу.
Аби лихим не служити,
Бо їм не мож догодити.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ ПОБИТТЯ,
СПИ БЕЗ ПЕЛЕНОЧОК

Ой спи, дитя, без повиття, спи без пеленочок,
Мамка прийде, тебе впів’є в тоненький рубочок.
А шовковий повивачок, пеленка тоненька,
Щоби спала, не плакала дитина маленька.
Щоби спало — не плакало, росло — не боліло
Ані ручки, ані ніжки, ні біленьке тіло.
Ані ручки, ані ніжки, ні тіло, ні тіло,
Аби моїй матіноньці от не надоїло.

 

* * *

 
ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ

Ой спи, дитя, без сповиття,
Поки мати з поля прийде
Да принесе три квіточки:
Одна буде дрімливая,
Друга буде сонливая,
А третяя щасливая.
Ой щоб спало, щастя мало,
Да щоб росло, не боліло,
На серденько не скорбіло!
Ой рісточки у кісточки,
Здоров’ячко на сердечко,
Розум добрий в головоньку,
Соньки-дрімки у віченьки!

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ

Ой ну, люлі, дитя, спать!
Пішла мати жито жать
Та й вижала три квітки:
Що первую сонливу,
А другую дрімливу,
А третюю щасливу.
Ой щоб воно спало,
Щастя-долю мало
І добрую годину
На малую дитину.
Ой щоб воно спало
І спати хотіло,
Як квіт, червоніло.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ

Ой спи, дитя, без сповиття,
Без маленьких пелюшечок,
Поки мати з поля прийде
Та принесе три квіточки,
Та положе в головочки.
Одна квітка зросливая,
Друга квітка щасливая,
А третяя дрімливая.
А щоб спало, щастя мало,
Як квіточка процвітало,
Як квіточка у садочку,
Так дитинка в повиточку.
Як яблучко на яблуньці,
Так дитинка в колисоньці.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, КОЛИШУ ТЯ

Ой спи, дитя, колишу тя,
А як заснеш, то лишу тя.
Покину тя з колисочков,
Сама піду за зіллячком,
Андрійкові за спаннячком.
Ой зіллячко, щоб пахло,
А спаннячко, щоби спало.

 

* * *

 

ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, КОЛИШУ ТІ

Люлю, люлю, колишу ті,
Як ти заснеш, то лишу ті.
Піду в поле по зілленько,
Дитиноньці по спаненько,
Принесу ті тее спанє,
Будеш спати аж до ране.

 

* * *

 

ОЙ НУ-НУ-НУ, КОТИНО

Ой ну-ну-ну, котино,
Засни, мала дитино.
Як заснеш, покину
І піду сама в долину
По червону калину.

 

* * *

 

СПИ, ДИТЯТКО, КОЛИШУ ТЯ

Спи, дитятко, колишу тя,
А як заснеш, то лишу тя.
Піду в гори на ягоди,
А в долини на малини.
Чужим дітям зелененькі,
А моєму пристигленькі.
Гіркі ж мої малиноньки,
Збавила-м си дитиноньки.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТЕ МУРУГИЙ

Ой ти, коте муругий,
Коли б такий нам другий,
Щоб вас була пара,
Щоб дитина спала.
Вона б спала, щастя мала,
Як квіточка у садочку,
Так дитина в повиточку.
Як вишенька на вишеньці,
Так дитина в колисоньці.

 

* * *

 

СПИ, ДИТЯ, В КОЛИСОЧЦІ

Спи, дитя, в колисочці,
Як угорок в долиноньці.
Щоби-с спало, не плакало,
Щоби-с росло, не боліло
Ні головка, ні все тіло,
Щоби личко не марніло.
Щоби-с росло на потіху,
А добрим людям на послугу.

 

* * *

 

ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІЧЕНЬКА

Люлі, люлі, люліченька,
Колихаю онученька,
Щоб здоровий виростав,
Ряст-травиченьку топтав,
Був як маків первоцвіт,
Много літ, ой много літ.
А-а, а!

 

* * *

 

ОЙ СПИ, СИНУ, СПИ, ДИТИНО,
УСТАНЬ ЗДОРОВЕНЬКИЙ

Ой спи, сину, спи, дитино, устань здоровенький,
Аби з тебе легінь виріс дужий, хорошенький.
Ой гойдайся, колисайся, дитина маленька,
Коби спала, не плакала, росла здоровенька.
Ой туду, каже, туду, дитинка малая,
Виросточок би ти добрий, долька щасливая.

 

* * *

 

ТА ОЙ ЛЮЛЮ, МАЛЕНЬКОЄ 

Та ой люлю, маленькое,
Люлю, маленькое.
Коли тебе виколишу
Та на великое?
Спи, дітино, у колисці
До самого рана.
Із тобою буде спати
Твоя рідна мама.

 

* * *

 

СПИ, МАРІЙКО, УДЕНЬ, УДЕНЬ 

Спи, Марійко, удень, удень,
Спи, Марійко, внічку,
Висипляй си таку дольку,
Як у траві чічку.
А Марійка, як виросте,
Піде з коровками,
Назбирає ягідочок
Обома ручками.

 

* * *

 

ОЙ ПОВІШУ КОЛИСОЧКУ У ПОПОВУ ДУЛЮ

Ой повішу колисочку у попову дулю,
Буде вітрець повівати — люлю, синку, люлю.
А дуленька буде цвісти та й буде родити,
А дитинка буде рости та й буде ходити.
А дуленька буде цвісти, буде опадати,
А дитинка буде іти та й буде збирати.

 

* * *

 

АЙ ЦЮ, ЛЮЛЮ, КОЛИШУ ТЯ

Ай цю, люлю, колишу тя,
Як ти заснеш, я лишу тя. (2)

Сама піду на роботу
Та вже прийду аж в суботу. (2)

Принесу ти калиночку
Та й затичу головочку. (2)

Колинонька буде цвісти,
А дитинка буде рости. (2)

Калинонька ме впадати,
Дитинонька ме збирати. (2)

 

* * *

 

ЛЮЛЯЙ, ЛЮЛЯЙ, МІЙ СИНОЧКУ

Люляй, люляй, мій синочку,
Справлю тобі колисочку.
Справлю тобі колисочку
Та й повішу на дубочку.
Ей сонце зійде, обігріє,
Листок впаде та й накриє.
Будуть пташки прилітати та й будуть
                                                    співати,
Дитиночку малесеньку будуть присипляти.
Люляй, люляй, мій синочку, лем ся не
                                                   скарбуляй
З колиски нової до землі чорної.
Гейчи мені, гейчи, не є дома мамці:
Мамця пішла в поле, спи, білий соколе.

 

* * *

 

ПОВІШУ Я КОЛИСОЧКУ

Повішу я колисочку
В темнім лісі
На липочку,
В темнім лісі
На липочку.
Буде вітрець повівати,
Мале дитя колисати.
Будуть пташки прилітати
Та будуть співати,
Дитиночку маленечку
Будуть присипляти.

 

* * *

 

ОЙ ПОВІШУ КОЛИСОЧКУ У ПОЛІ, У ПОЛІ

Ой повішу колисочку у полі, у полі,
Будуть дитя колисати соколи, соколи.
Я повішу колисочку та на ожиночку,
Буде вітрець колисати малу дитиночку.
Прилетіла зозуленька, сіла на калину,
Крилоньками фиркотіла, збудила дитину.
Бодай з тебе, зозуленько, сиве пір’е впало,
Збудила-с ми дитиноньку, ще би було спало.

 

* * *


 
ПОВІШУ Я КОЛИСОЧКУ НА ДУБОЧКУ

Повішу я колисочку на дубочку,
Люлі, люлі, засни, поспи, мій синочку.
Буде вітрик повівати
І синочка колихати,
З дуба листя опадати
Та синочка забавляти.
Буде сонечко сіяти,
Між листячком заглядати,
Між листячком заглядати
І синочка цілувати.

 

* * *

 

ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Люлі, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Заколишу чорнобривця.
Заколишу, залюляю,
Сама піду погуляю.

 

* * *

 

А-А, А-А, КОТИНО

А-а, а-а, котино
З сіренькими очима.
Колисочка данська,
Дитиночка панська;
Насипочка шовкова,
Подушечка пухова,
Колисочка новая,
Дитиночка малая.

 

* * *

 

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ ДА ЛЮЛЕЧКИ

Ой ну, люлі да люлечки,
Шовковії да вервечки,
Золотії да крючечки,
Мережана да попінка,
Колисочка да новенька,
Спи, дитиночка маленька.

 

* * *

 

КОЛИШИСЯ, КОЛИСОЧКО 

Колишися, колисочко
Та й нова, новенька.
Най ся в тобі виколише
Дитина маленька.
Та ой люлі, каже, люлі,
Маленьку дитину.
А я собі приколишу
Малу соколину.
Та ой люлю, Марьку, люлю,
А ци люлю, люлю.
Та я собі приколишу
Марійку-зозулю.
Та ой мала Марько, мала,
Я тебе колишу,
Та я тебе, циганочко,
Ніколи не лишу.
Та ой мала Марько, мала,
Колишу маленьку.
Та я собі приколишу
Циганку біленьку.

 

* * *

 КОЛИШСЯ МІ, КОЛИШ,
КОЛИСОЧКО НОВА

Колишся мі, колиш, колисочко нова,
Колишу я в тобі білого пахола.
Колишся мі, колиш, колисочко, сама,
Шеби я си пішла до роботи зрана.
Колишся мі, колиш, колисочко, сама,
Бо як ти не будеш, та будеш скланяна.

 

* * *


 
СПИ, ДИТИНКО, В КОЛИСОЧЦІ
ТА Я ВЕЛИКА РОСТИ

Спи, дитинко, в колисочці та й велика рости,
Чий ся мамка дочекає від тебе радості.
Я повішу колисочку в лісі на дубочку,
Буде вітер колисати мою дитиночку.

Буде вітер колисати, дощик покрапляти,
Будуть пташки прилітати дитині співати.

Будуть пташки прилітати дитині співати,
Буде моя дитиночка здоровенька спати.

Люлю, люлю, дитиночко, в новій колисочці,
Спи щаслива, не докучай своїй матіночці.

Ой спи, дитя, без повиття, я тебе колишу,
А як уснеш, дитиночко, трошки тебе лишу.

 

* * *

 

КОЛИСОЧКА ЯВОРОВА,
ПОВИВАЧ БІЛЕНЬКИЙ

Колисочка яворова, повивач біленький,
Колишу тя й не лишу тя, ангеле маленький.
Я повішу колисочку й на дуба, на дуба,
А я собі й виколишу сивого голуба.
Я повішу й колисочку а й на ябліночку,
Буде вітер колисати мою дитиночку.
Буде вітер колисати, а пташки співати,
Буде моя й дитиночка вгору підростати.
Я колишу дитиночку, й вона буде спати,
А я піду, молоденька, пшениченьку жати.

 

* * *

 

ВОРОЗОЧКИ З ОЖИНОЧКИ,
КОЛИСКА З ГОРІХА

Ворозочки з ожиночки, колиска з горіха,
Колише сі у колисці мамина потіха.
Коби тебе, дитиночка, нічо не боліло —
Ані ручки, ані ніжки, ні біленьке тіло.
Ой летіла зозулечка через садовину
Та впустила сиве перце, скорнела дитину.
Бодай в тебе, зозулечко, все пір’я упало:
Скорнела-с ми дитиночку, ще би було спало.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, ДИТЯ, В КОЛИСОНЬЦІ

Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці,
Буде вітер повівати
Та й горошком колисати;
Як горошок затиркоче,
Тоді Ганя спати схоче.

 

* * *

 

КОЛИШУ ТІ, КОЛИСОЧКО,
ЛЕГОНЬКО, ЛЕГОНЬКО

Колишу ті, колисочко, легонько, легонько,
Аби-м скоро вколисала свою дитиноньку.
Колиши сі, колисочко, колиши сі сама,
Най спить дитя, спочивав до самого рана.
А гуш, мушки, від колиски, дитя буде спати,
А я буду колисати, дитині співати.
А тпрус, кота, за ворота, не диви сі в люлю,
Бо я свеї дитиночки нині не утулю.
А тпрус, кота, із колиски, не йди в люлю спати,
Бо я буду у колисці дитину люляти.
Колисочко кедровая, колиши сі сама,
Аби спала дитиночка, спала — не плакала.
Колиши сі, дитиночко, в новій колисочці,
Як велений огірочок на шумилиночці.

 

* * *

 

СПИ ТИ, КОТЕ-ДИТИНОЧКО

Спи ти, коте-дитиночко,
Та й в тій колищині,
Як горішок-лущиночок
В зеленій ліщині.

Щоби спало, не плакало,
Нічо не боліло,
Ні рученьки, ні ніженьки,
Ні маленьке тіло.

Ой діти, мої діти,
Де вас маю діти?
Покладу вас в карабушку,
Мете шкреботіти.

Ой діти, мої діти,
Дрібонька полова,
Ото я вас вибавлю,
Коби я здорова.

 

* * *


ОЙ ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ, ЛЮЛІ

Ой лю-лю-лю, люлі,
Налетіли гулі
Та сіли на люлі.
Стали думать ще й гадать,
Чим синочка годувать.
Годувати кашкою,
Напувати бражкою.
Що кашка добренька,
А бражка п’яненька.
Дитина маленька спатоньки раденька.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ОЙ ЛЮЛІ

Ой люлі, ой люлі,
Налетіли гоголі,
Посідали на люлі.
Стали думать і гадать,
Що Русланикові дать:
Чи булі, чи кека,
Чи грошей на медок,
Чи червоних ягідок.
Ні булі, ні кека,
Ні грошей на медок,
А червоних ягідок.

 

* * *

 
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налинули гулі.
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитину годувать:
Чи вареничком
Із вареннячком,
Чи кутицею
Із ситицею,
Чи кашкою, чи борщем,
Чи по спині деркачем?

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Посідали та й на люлі.
Стали думать ще й гадать,
Чим дитину годувать:
Чи булками, чи медами,
Чи різками, чи дубцями?
Посідали гулі на воротях
У червоненьких та чоботях.
А я піду познімаю,
На ніженьки понадіваю.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ТРЕБА СПАТИ

Ой ну, люлі, треба спати,
А я буду колихати.
Заколишу, загойдаю,
Сама піду погуляю
До тихого та Дунаю,
Да в Дунаю розпитаю,
Ой чим дитя годувати:
Чи кашкою, чи молочком,
Чи солоденьким медочком?
Од Дунаю — до криниці
Та й нап’юся там водиці.
Там водиця холодненька,
Спи, дитиночка маленька.
А ти, коте, іди з хати,
Мале дитя буде спати.
Ой щоб спало і ходило
Да на ручки й ніжки не боліло,
На головоньку здоровіло,
А на серденьку щасливіло.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Із чужої сторони
До нашої дитини.
Стали думать і гадать,
Чим дитину дарувать:
Чи соньками, чи дрімками,
Червоними ягідками?
Соньки, дрімки в головоньки,
А ростоньки в костоньки,
Розум добрий в головоньку.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі!
Прилинули гулі
Та й сіли на люлі.
Стали думати-гадати,
Чим дитину дарувати.
Дали йому три квіточки:
Одну квітку сонливую,
Другу квітку дрімливую,
А третюю щасливую.

 

* * *

 
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Посідали на дулі.
Стали дульку трусити,
Стали дітки просити.
Вони дульки не дали,
Колисочку одняли.

 

* * *

 

КОТУ, КОТУ, КОТУСЮ

Коту, коту, котусю,
Займи нашу телусю
Та пожени на пашу,—
Дасть молока на кашу.
Будем кашу варить,
Будем Галю кормить.
А дитиночка маненька —
Вона каші раденька.

 

* * *

 ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДА ЛЮЛЕШУ

Ой ну, люлі, да люлешу,
Наваримо да кулешу
У новенькому горщаті
Маленькому дитяті.
Ой ну, люлі, да люлечки,
Шовковії да вервечки,
Мальовані бильця,
Колишу чорнобривця.
Чорнобривець та не спить,
Треба його дубцем бить.

 

* * *

 СКАКАВ КОТИК ПО ПЛОТКУ

Скакав котик по плотку
В червоному чобітку.
Треба котка догнати,
Чобітки відняти
Та дитину ввути —
Побіжить гуляти.
Люлі, люлі,
Чужим діткам дулі,
А моєму калачі,
Щоб спало вдень і вночі.

 

* * *

 

ОЙ ЛЕТІВ ШПАК

Ой летів шпак
Через мак
Та й сів на воротях
В червоних чоботях;
Треба з його чоботи зняти
Та Платонові дати,
Щоб пішов він гуляти,
Калину ламати,
На дорожку складати.
А з дорожки на возок,
А з возочка на торжок.

 

* * *

 

УПАВ КОТКО З ЛИПКИ

Упав котко з липки
Та одбив собі хрипки.
Сидить під лозою
І плаче сльозою.
Ходить котко по плотку
В червоному чобітку.
Ходім котка зловимо,
Чобіток знімемо,
Малому хлопчику одінемо.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
А ти, Ваню, не гуляй,
Піди гулі позганяй,
Чобіточки познімай!
І матері парку,
І батькові парку,
І Ванюші парку!

 

* * *

 

ОЙ КІТ-ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
На віконечко скік,
А з віконечка на торжок,
Купив собі кожушок,
І шапочку бобровую,
І стьожечку шовковую.
Треба з котка зняти,
А дитині дати,
Щоб тепленько було спати.

 

* * *

 

У НАС КІТ — БАЛАМУТ

У нас кіт — баламут
Та поїхав у Бахмут
Купувати киці кожуха.
Треба з киці зняти
Та дитя укрити,
Щоб було тепленько спати.

 

* * *

 

ГОЙДА, ЛЮЛЮ, ГОЙДАША!

Гойда, люлю, гойдаша!
Пішла киця на торжок
Купувати кожушок.
А ми з киці здеремо
Та й дитину вберемо.

 

* * *


 
Е-Е, Е-Е, ГОПА-ПА

Е-е, е-е, гопа-па,
Та й підемо до попа
Позичити корита.
Нема попа дома —
Поїхав по дрова,
Тільки попенята
Шиють чоботята.
Цап міряв — малії,
Кіт міряв — вузькії,
На Марусю шиті,
Підківки підбиті,
Е-е, люлюсю,
Люлю, люлю, люлю.

 

* * *

 

ЛЮЛІ, ЛЮЛІ,
ПРИЛЕТІЛИ ГУЛІ

Люлі, люлі,
Прилетіли гулі
Та й сіли на люлі.
Ой ви, гулі, не гудіть,
Колисочки не будіть.
Колисочка питається,
Санюшечці дрімається.
Е-е, е-е, я!

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі
Та сіли на люлі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ворітечка скрип-скрип,
Мале дитя спить, спить.
Цитьте, гулі, не гудіть,
Мале дитя не будіть,
Бо дитятко маленьке,
Воно спати раденьке.
А дитятко буде спать
Та не буде плакать.
А, а, а!

 

* * *

 

А-А-А-А, ЛЮЛІ

А-а-а-а, люлі,
Прилетіли гулі,
Сіли на воротях
В червоних чоботях.
Ой ходіте, гулі,
Ой ходіть до хати
Дитину качати.
А гуля біленька,
Дитина маленька,
Посиплемо пшенички,
Поставимо водички.
Гуля наїсться,
Гуля нап’ється,
Здійметься на крильця,
Полетить у садочок
Їсти ягідочок.

 

* * *

 

ОЙ НЕ ЩЕБЕЧИ

Ой не щебечи,
Ой не щебечи,
Ти сивий соколочку,
Бо ти ми збудиш,
Бо ти ми збудиш
Маленьку дитиночку.

 

* * *

 

ОЙ У САДУ ЗЕЛЕНЕНЬКІМ ПТАШАТА СПІВАЮТЬ

Ой у саду зелененькім пташата співають,
Ой маленькій дитиночці спатоньки не дають.
Ой пташата погодую, не будуть співати,
А дитина солоденька буде в люлі спати.
Люлю, люлю, дитиночко, спи у холодочку,
Полетіли пташенята — тихо у садочку.

 

* * *

 

ЛІТАВ, ЛІТАВ ЧОРНИЙ ШПАК

Літав, літав чорний шпак,
Він зозуленьку шукав.
Баю, баю, баю, бай!
Зозуленька сивокрила
На колисочці сиділа.
Баю, баю, баю, бай!
На колисочці сиділа,
Івашечка все гляділа.
Баю, баю, баю, бай!
Колясочка та скрипить,
Івашечко мій не спить.
Баю, баю, баю, бай!
Івашечко, ти гасни,
Нас на улицю й пусти.
Баю, баю, баю, бай!

 

* * *

 

КОТИКУ СІРЕНЬКИЙ

Котику сіренький,
Котику біленький,
Котку волохатий,
Не ходи по хаті,
Не ходи по хаті,
Не буди дитяти.
Дитя буде спати,
Котик воркотати.
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота.
А-а, а-а, а-а, я!

 

* * *

 

КОТЕ СІРИЙ, КОТЕ БІЛИЙ

Коте сірий, коте білий,
Коте волохатий,
Не ходи ти, не блуди ти
До нашої хати.
Бо у нас е лихий пес,
Як ті вкуси, то ти вмреш.
А на кота воркота,
На Гандзюню сон-дрімота.
Піди, коцю, в сім’є,
Наша Гандзя дрім’є.
Піди, коцю, в льон, в льон,
Принеси їй сон, сон.

 

* * *

 

КОТУ СІРИЙ, КОТУ БІЛИЙ

Коту сірий, коту білий,
Не ходи по хаті,
Не цокоти чобітками
Й не збуди дитяти.
Воно іще манесеньке
І спатоньки радесеньке.

 

* * *

 

ОЙ НЕ ХОДИ, КОТЕ, КОЛО ГАЮ

Ой не ходи, коте, коло гаю,
Поки я дитятко нагуляю.
Ой не ходи, коте, коло комишу,
Поки я дитятко заколишу.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТІВ ДВА

Ой ну, люлі, котів два,
Сіренькії обидва.
Ой ти, коту-рябку,
Та вимети хатку;
Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни;
Коте волохатий,
Не ходи біля хати,
А йди, коте, в хатку
Качати дитятко,
Бо у нас дитя маленьке,
Воно спатки раденьке.

 

* * *

 

А-А-А, КОТІВ ДВА

А-а-а, котів два,
Сірі, білі обидва.
Сірі, білі, волохаті,
Не ходіте коло хати,
Не будіть нашого дитяти.
У нас дитя маленьке,
Воно спати раденьке.
Хоч раденьке, та не спить,
Треба його дубцем бить.
А хоч треба, та не б’єм.
Малюсіньке — жалуєм.

 

* * *

 

ОЙ КОТЕ, КОТОЧКУ

Ой коте, коточку,
Посидь у садочку,
Не займай лозину,
Не збуди дитину.
А-а-а.

 

* * *

 

ОЙ ХОДИЛА ЧАЄЧКА ПО КОМИШУ

Ой ходила чаєчка по комишу,
А я свого Толика заколишу.
Колишу я, ворошу я, а Толя не спить,
Треба Толю лозинкою бить,
Як лозинка не поможе,
Тоді Толю сон ізможе.

 

* * *


 
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ!

Ой ну, люлі, дитя, спать!
А я буду колихать.
Колихаю, та й не спить,
Дайте дубця, буду бить.
З високої дубини,
З червоної калини
Для малої дитини.

 

* * *

 

А-А, ЛЮЛІ, СПИТЬ

А-а, люлі, спить,
Треба Гришу дубцем бить,
Не дубчиком — берізкою,
Щоб він плакав слізкою.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ДИТЯ, СПАТЬ!

Ой люлі, дитя, спать!
Ой хоч хоче, то не спить,
Треба його дубцем бить.
Як не дубцем, то різкою,
Зеленою берізкою.
Як не берізкою, то дубиною,
Щоб була дитина людиною.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой ну, люлі, люлі,
Налетіли гулі,
Ой ви, гулі, не гудіть,
Дитиноньки не будіть,—
В нас вона маленька,
Спати раденька.
Хоче спати, та й не спить,
Дайте прута, будем бить.
Будем бить, вибивать,
На мороз викидать,
А з морозу в хату брать
Та у люлі колихать.

 

* * *

 

ОЙ СПИ, СИНУ, БО ДІДИ ЙДУТЬ

Ой спи, сину, бо діди йдуть,
Вони тебе в торбу візьмуть.
Візьмуть тебе у торбину
Та й занесуть у кропиву.
Ти в кропиву попаришся
І з дідами посваришся.
Ой спи, сиву, люлі, люлі!

 

* * *

 

БАЮ, БАЮ, ДІТОК КОЛИХАЮ

Баю, баю, діток колихаю,
Діток заколихаю, сама піду погуляю.
Баєньки, баю, колотушок надаю,
Колотушок двадцять п’ять,
А діточки будуть спать.

 

* * *

 

БАЮ, БАЇ, БАЇ, БАЙ

Баю, баї, баї, бай,
Не лягай, мале, на край —
Впадеш на долівку
Та заб’єш голівку.
Голівка буде боліть —
Та й нікому пожаліть.

 

* * *

 

ОЙ НУ-НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, БАЙ

Ой ну-ну, люлі, люлі, бай,
Засни, сіренький бабай,
Наших діток не лякай,
Бо вони маненькі
Та спатки раденькі.

 

* * *

 

А-А, КОТИНО

А-а, котино!
Засни, мала дитино!
Ой на кота воркота,
На дитину дрімота!
Ой на кота все лихо,
Ти, дитино, спи тихо!
Ой кіт буде воркотати,
Дитиночка буде спати!

 

* * *

 

А-А, А-А, НА КОТА

А-а, а-а, на кота,
На дитину дрімота.
Котик буде мишку йняти,
Дитинонька буде спати.

 

* * *

 

ОЙ КІТ ВОРКНЕ

Ой кіт воркне,
То й дитинка вмовкне.
Ой кіт воркоче,
Дитинка спать хоче.
Ой кіт лясне,
То й дитинка засне.
Воно хоче, та й не спить,
Треба котка дубцем бить,
Не дубчиком, різочками,
Щоб не плакало слізочками.

 

* * *

 

ХОДИТЬ КОТКО ПО ПЛОТКУ

Ходить котко по плотку
В червоному чобітку.
Іди, котко, до хати,
Будеш Ромця колихати.
Пішов кицька по пташки,
Кицька пташок принесе,
Синок ручкою потрясе.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТЕ СІРИЙ

Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кошенятко,
Колиши дитятко.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТИК, ВУРЧИ, ВУРЧИ

Ой ти, котик, вурчи, вурчи,
А ти, Васько, мовчи, мовчи.
Ой ти, котко сірий, білий,
Не ходи коло сіней,
А ходи коло хати,
Ходи Васька колихати.
Ішов котко під грушечку,
Знайшов собі подушечку.
Ой тра котка бити, бити,
З його шкурочку злупити.
Під Васька підослати,
Щоб було м’якенько спати.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой люлі, люлі,
Ой ти, кицю моруга,
Ходи до нас і друга,
До нашої хати
Колихати дитяти;
А в нас хата тепленька,
Дитина маленька
І спаточки раденька.

 

* * *

 

Е-Е, Е-Е, КОТОЧОК

Е-е, е-е, коточок!
Ходи до нас ночувать
І дитину колихать.
Будем котка бить,
Щоб не вчився так робить.
Бийте кота в губи,
Щоб не просив буби.
Бийте кота в лапи,
Щоб не просив папи.
За що його дурно бить?
Котко буде молотить.
— Котко сірий,
Та вимети сіни.
— Хоч вимету, та не я —
Єсть у мене кошеня.

 

* * *

 

КОТЕ СІРИЙ

Коте сірий,
Коте білий,
Коте волохатий,
Та ходи до хати
Дитиноньку колихати.
Дамо тобі папи
Та у твої лапи,
Дамо тобі сала,
Щоб дитина спала.
Будем бити по лапках,
Щоб не ходив по лавках,
Щоб не скидав кружечків,
Щоб не з’їдав вершечків.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТЕ СІРИЙ

Ой ти, коте сірий,
Та вимети сіни;
А ти, кішко, не ворчи,
Піди сміття одимчи.
А ти, коте муругий,
Прийди до нас ще й другий,
До нашої хати
Діток колихати.

 

* * *

 

КОТОЧОК, НЕ ЙДИ РАНО В САДОЧОК

Коточок, не йди рано в садочок,
Не полохай галочок.
Нехай галки літають,
Руту-м’яту щипають
Та віночки сплітають —
То з руточки, то з м’яточки,
З червоного шовку
Та дитині на головку.

 

* * *

 

ОЙ НУ, НУ, НУ, КОТОЧОК

Ой ну, ну, ну, коточок,
Не йди рано в лісочок,
Не полохай галочок.
Нехай галки вінки в’ють
З хрещатого барвінку
Та Одарці на квітку.
Одна квітка сонлива,
А другая дрімлива,
А третяя щаслива,
Та щоб спала дитина.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТЕ, КОТАРУ

Ой ти, коте, котару,
Не йди в нашу кошару,
Не полохай товару,
Та не пужай овечок,
Та не буди діточок.
В нас діточки маленькі,
Вони спати раденькі.
А-а-а!

 

* * *


 
ОЙ КІТ-ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
Да на віконечко скік,
А з віконця в хижку,
Піймав котик мишку,
Кинув у колиску.
Мишка буде грати,
Котик воркотати;
Дитя буде спати
І щастячко мати!

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТУ, КОТАРУ

Ой ну, коту, котару,
Не йди в нашу кошару,
Піди, коту, в хижку,
Піймай, коту, мишку.
Мишка буде грати,
А Лесюта спати,
Мишка перестане,
А Лесюта встане.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТУ СІРИЙ

Ой ти, коту сірий,
Та вимети сіни,
А ти, коту-рябку,
Та вимети хатку.
Коту волохатий,
Біжи кругом хати
Та піймай ти мишку,
Укинь у колиску.
Мишка буде пищать,
А дитятко буде спать.

 

* * *

 

ХОДИВ КОТКО ПО ДВОРУ

Ходив котко по двору,
Косив хвостом лободу,
Та викосив мишку,
Та вкинув й колиску.
Мишка буде пищати,
А дитина буде спати.

 

* * *

 

А-А-А, КОТКИ ДВА

А-а-а, котки два,
Сірий, білий обидва,
По капусті ходили,
Ляльку в хустці носили.
Котку-братку,
Дай нам ляльку
Для Оксани
На забавку.

 

* * *

 

А-А-А, КОТКИ ДВА

А-а-а, котки два,
Сірі, білі обидва,
Просяться до хати,
Хочуть Галю взяти.
А ми Галю не дамо,
Бо ми Галю глядимо.

 

* * *

 

ПІШОВ КОТИК У ЛІСОК

Пішов котик у лісок,
Найшов котик поясок,
За люлечку прив’язав
Та дитину покачав.

 

* * *

 

ХОДИТЬ КОТИК ПО ДВОРУ

Ходить котик по двору
Та збирає солому.
Та збирає солому
Дитяткові в голову.
А дитятко буде спать,
Котик буде колихать.

 

* * *


 
ОЙ КОТИКУ, КОТКУ

Ой котику, котку,
Сідай на колодку,
Та пошиємо Шурі сорочку.
А Шура маленький
Та спати раденький.
А-а-а, баюшки-баю.

 

* * *

 

А-А-А-А, КОТКИ ДВА

А-а-а-а, котки два,
Шарі-бурі обидва.
Один пішов по миші,
Другий Юру колише.
Що ж ви, котки, зробили,
Що ви Юру збудили.
Ни-ни, ни-ни, ни-ни,
Пішли діти по малини.
А малини не зродили,
Наші діти поблудили.

 

* * *

 

КІТ-ВОРКІТ

Кіт-воркіт
Та на віконечко скік,
А з віконця додолу,
У зелену діброву.
А дібровонька шумить,
Наше мале дитя спить.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТУ, КОТОЧОК

Ой ну, коту, коточок,
Заховався в куточок,
А-а-а-а!
Заховався в куточок,
Тільки видно хвосточок.
А-а-а-а!
Тільки видно хвосточок,
Та й лякає діточок.
А-а-а-а!
Катя котика піймала
Та й почала бити.
А-а-а-а!
    Не вчись, коту, лякати,
А вчися робити.
А-а-а-а!

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК

Ой ну, люлі, коточок,
Заховався в куточок,
А дитя, як прийшло,
Кота в куточку найшло.
А я того коточка
Та вижену з куточка,
Щоб по хаті не ходив
І дитяти не збудив.
У нас дитина маленька,
Вона спати раденька.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЯШІ

Ой люлі, люляші,
Купив батько Наташі
Ляльку і кота.
Щоб удень гуляла,
А вночі щоб спала.

 

* * *

 

ДІТВАК ОЧКА ЗАЖМУРИТЬ

Дітвак очка зажмурить —
Мамка вже ся не журить.
Ой так жмурить, так жмурить
Мамка вже ся не журить.

 

* * *


 
ГАЮ, ГАЮ, ГАЮ! 

Гаю, гаю, гаю!
Ніжки йдуть до гаю,
Ручки нарвуть квіття —
Забавиться дитя.
Забавиться і заспить,
Мамка ніжки напростить.

 

* * *

 

ОЙ ГОЙДА, ГОЙДА,
ОЙ ГОЙДА, ГОЙДА

Ой гойда, гойда, ой гойда, гойда,
Спи, дитино маленька,
Щоби ти росла, щоби ти росла,
Би-с була здоровенька.

 

* * *

 

 

КОЛИСАЛА Я, КОЛИСАЛА Я

Колисала я, колисала я
Дитиночку маленьку
Та й розбила я, та й розбила я
Колисочку новеньку.

Ой не жаль мені, ой не жаль мені
Колисочки нової,
Тільки мені жаль, тільки мені жаль
Дитиночки малої.

Я колисочку, я колисочку
Куплю ще й помалюю,
А дитиночку, а дитиночку
За рік не вигодую.

Бо колисочка, бо колисочка
З сухого деревечка,
А дитиночка, а малесенька
Матінці з-під сердечка.

Ой лю-лю-лю, ой лю-лю-лю,
Нім я тя вигодую,
Не одну днинку, не одну нічку
З тобов ся набідую.

 

* * *

 

ОЙ ПОРВАЛАСЯ ВЕРВЕЧЕНЬКА НОВАЯ

Ой порвалася вервеченька новая,
Забилася дитинонька малая.
Не жаль мені вервеченьки нової,
А жаль мені дитиноньки малої.
Я вервечку в місті за гріш, за два куплю,
А дитини за рік, за два не згодую;
Як вервечка порветься, то другая буде,
Як дитина заб’ється — жаль матері буде.

 

* * *

 

ПОЛОМИЛАСЯ КОЛИСОНЬКА НОВАЯ

Поломилася колисонька новая,
Розбилася дитинонька малая.
Не так жаль мені колисоньки нової,
Ой як жаль мені дитиноньки малої.
Бо колисонька з білого деревця,
А дитинонька з-під мого серця.
Бо колисонька з білої берізоньки,
А дитинонька з кервавої слізоньки.
Бо колисоньку за годину зготую,
А дитиноньку за рочок не згодую.

 

* * *

 

ВІВЦІ ПІШЛИ В ПОЛОНИНКУ, А ЯГНЯТКА БЛІЮТЬ

Вівці пішли в полонинку, а ягнятка бліють,
А як мамка піде з хати, то діточки мліють.
Вівці прийшли з полонинки, а ягнятка скачуть,
Прийшла мамка з роботиці, діти вже не плачуть.

 

* * *


 
ОЙ КРАСНО-ЯСНО

Ой красно-ясно,
Ой красно-ясно,
Куди сонінько ходить.
Ой ще красніше,
Ой ще ясніше,
Куди матінка ходить.
Сонінько зійде,
Сонінько зійде
Та й назад воно зайде.
Матінка умре,
Матінка умре,
Вже іншої не буде.
Хоть вона сі найде,
Хоть вона сі найде,
Все вона не рідненька.
Що і притулить,
Що і притулить,
Все вона студененька.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ

Ой люлю, люлю,
Ти, мій маленький шпачку,
Я тебе знайшла
В зеленім мачку.
Ой люлю, люлю,
Ти, мій маленький паничу,
Я тебе знайшла,
Як полола пшеницю.

 

* * *

 

ПОВІЙ ТИ, ТИХИЙ ВІТРОЧКУ

Повій ти, тихий вітрочку,
Розколиши колисочку,
Розколиши колисочку,
Най колише дитиночку.
Най колише маленькую,
Бо вна плаче, а я чую.
Тихо, тихо, дитиночко,
Онде летить соколочко.
Та як він твій плач учує,
Зараз тебе зарабує.
Понесе тя в сині гори,
Тоді мені буде горе.
Спи, дитинко, життя моє,
Яке ж красне личко твоє,—
Ще го сонце не спалило,
Ще го лихо не прикрило.
Гей, коби я чари знала,
Я би таке вчарувала,
Щоби ця моя дитина
Нігде в світі не бідила.

 

* * *

 

ОЙ СПАЛА БИ ДИТИНОЧКА, ОЙ СПАЛА БИ, СПАЛА

Ой спала би дитиночка, ой спала би, спала,
Коби добра пістуночка, аби вколисала.

Колисала, леліяла мамка дитиночку,
Аби спала — не плакала хоч би годиночку.

Люлю, дитя моє мале, я тебе колишу,
Ой доки ти та не уснеш, я тебе не лишу.

Ой колишу та й не лишу дитину малую,
Нім я її виколишу, то сі набідую.

 

* * *

 

ЛЮЛЯЙ ЖЕ МІ, ЛЮЛЯЙ

Люляй же мі, люляй,
Колиско з явора,
Я в тобі колишу
Дитятко-сокола.

А усни мі, усни,
Велике вирости,
Велике, як і я,
Біле, як лелія.

Усни же мі, усни,
Велике вирости,
До вершечка свого,
Літа молодого.

А люляй мі, люляй,
Чорні очка стуляй!
І я би стуляла,
Кеби-м такі мала.

Люляй же мі, люляй,
Чорні очка стуляй!
Як же їх стуляти,
Кед не хотять спати?

А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під зелену липу
Дитину повиту.

А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під зелену сосну
Дитину милосну.

А люлю мі, люлю,
Де я тя притулю?
Під високу дулю,
Там я тя притулю.

Люляй же мі, люляй,
Мій малий синочку,
Вишию я тобі
На літо сорочку.

 

* * *

 

ОЙ НИНИ, НИНИ, ОЙ НИНИ, НИНИ

Ой нини, нини, ой нини, нини,
Збавила-м я си днини
Та коло тої, та коло тої
Маленької дитини.
Збавила-м днини, збавила-м днини
Та я ще збавлю ночі,
Не висплю я сі, не висплю я сі
Та мої чорні очі.

 

* * *

 

ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ДИТЯ МОЄ

Люлю, люлю, дитя мов,
Лишу тебе, серце моє.
Лишу тебе, дитиночка,
Та піду на панщиночку.
Панщиночку відробляти,
Тебе, дитя, годувати.
Спи, дитинко, не вставай,
Та мені робити дай.
Гей спи, гей спи ти, дитино,
Бо ти ще нічо не винно.
Ще тя пани не зловили,
Ікомани не побили.

 

* * *

 

ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ДИТИНОЧКА ЛЮБА

Люлю, люлю, люлю, люлю, дитиночка люба,
Тебе мамка витесала з зеленого дуба.

Ой з дуба чи не з дуба, але, відав, з клену,
Зав’язала дитиночка руки без ременю.

В’яжи, синку, в’яжи, синку, довго — не коротко,
Буду з тобою бідувати тяжко — не солодко.

 

* * *

 

ДІТИ МОЇ, ДІТИ

Діти мої, діти,
Дев’ятеро діти,
Ани сама не знам,
Де вас мам подіти,
Гей, ани сама не знам,
Де вас мам подіти.

Діти мої, діти,
Дрібніцькі, як значок,
А я межи вами,
Як зогнитий пнячок,
Гей, а я межи вами,
Як зогнитий пнячок.

А гайці мі, гайці,
Мої дрібні діти,
Дайте свої мамці
До роботи піти,
Гей, дайте свої мамці
До роботи піти.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛЮЛЮ, КАЖЕ, ЛЮЛЮ, МАЛЕНЬКУ ДИТИНКУ

Ой люлюлю, каже, люлю, маленьку дитинку,
З тобов нема супочинку ані одну днинку.
А у днинку не спочину через роботочку,
А уночі не спочину через дитиночку.

 

* * *

 

ЕИ, ЛЮЛЯЙ МИ, ЛЮЛЯЙ

Бй, люляй ми,люляй,
Сині очка стуляй,
І я би-м стуляла,
Коби-м такі мала.
Ей, люляй ми, люляй,
Сиротенько мала,
Бо твій неньо умер,
Я вдова зостала.
Я вдова зостала,
Мам семеро діти,
Сиротеньки мої,
Як вас виживити.

 

* * *


 ОЙ ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, ОЙ ЛЮЛЮ

Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Коби-м ті вилюляла,
Коби-м сі з тебе, коби-м сі з тебе
Потіхи дочекала.
Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Ти, дитинонька красна,
Ой коби-с росла, ой коби-с росла,
Сиві би-с бички пасла.
Ой люлю, люлю, ой люлю, люлю,
Заки ті підгодую.
Не рочок, не два, не рочок, не два
З тобою набідую.

 

* * *

 

ЕЙ, ПОВІШУ Я, ЕЙ, ПОВІШУ Я

Ей, повішу я, ей, повішу я
Колисоньку на вишню,
Ей, вколишу я, ей, вколишу я
Дитиноньку конечно.
А сама піду, а сама піду
Зелене жито жати,
А буйний вітер, а буйний вітер
Дитину колисати.
Вижну пшеницю, зложу в копицю,
Сама піду орати.
Та дай же ми ся, та й пане боже,
Дитини дочекати.
Звезу копоньки до новой шопоньки,
А нивочку виорю,
Ей, буду мати на старі літи
З дитиноньки нідпору.
Ей, зорю ниву, ей, зорю ниву
Від ставу аж до луга,
Для мене поміч, для мене поміч,
Для цісаря послуга.
Горе рибоньці, білій плотоньці,
Як висхне в ставі вода;
Камінь глодати, дитя ховати —
То одная робота.

 

* * *

 

 


 
ЛЮЛЯЙ, ЛЮЛЯЙ, СОКОЛЯТКО

Люляй, люляй, соколятко,
Принесе ті отець ябко.
Отець ябко, мати грушу,
Люляй, люляй, соколюшу.

 

* * *

 

ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, БАЙ, БАЮ

Люлі, люлі, бай, баю,
Пішов татко за рибою,
Матір сорочечки полоскають,
А дитятко буде спать.
Дитяточко малесеньке,
Воно спати радесеньке.
Люлі, люлі.

 

* * *

 

ЗАСНИ, ДИТЯ, БЕЗ СПОВИТТЯ

Засни, дитя, без сповиття,
Без догляду мами.
Піду шукать, долю гукать
Чужими ланами.
Засни, дитя, без сповиття,
А де ж твоя мати?
    Пішла панам, пішла попам
Строку відробляти.

 

* * *

 

А-А, А-А, А-А, А!
ПІШЛА МАТИ ЖИТО ЖАТИ

А-а, а-а, а-а, а!
Пішла мати жито жати,
Та не собі — пану,
А-а, а-а, а-а, а!
Мале дитя без сповиття
Не мав талану,
А-а, а-а, а-а, а!
Рости, сину, не гни спипу
Та на чужій ниві,
А-а, а-а, а-а, а!
Добудь життя, моє дитя,
То будеш щасливий,
А-а, а-а, а-а, а!

 

* * *

 

ОЙ СПИ, СИНКУ, ХОЧ ГОДИНКУ

Ой спи, синку, хоч годинку,
Ой спи і другую,
Пішла мати жито жати
За воду биструю.
Спи, дитинко, спи, дитинко,
Мій сивий соколе,
Пішла мати жито жати
На широке поле.
Ой спи, дитя, без повиття
Та й без повивання,
Пішла мати жито жати
Від самого рання.
Ой спи, дитя, без повиття,
Доки місяць зійде,
Доки твоя матусенька
З поля не надійде.

 

* * *

 

А-А, ЛЮЛІ, СПАТКИ

А-а, люлі, спатки,
Нема дома матки,
Поїхала на торжок
Купувати пиріжок.
А як купим пиріжок
Та медом помажем,
Дитині покажем,
Самі із’їмо,
А дитині не дамо.

 

* * *

 

 

 

НУ, ДИТИНО, СПАТКИ

Ну, дитино, спатки,
Нема дома матки,
Пішла мати на базар
Солі купувати.
Не купила солі,
А купила барана.
А в барана круті роги,
А в дитини чорні брови.

 

* * *

 

А-А, ЛЮЛЮ, БАСЬ

А-а, люлю, бась,
Прийде мама — гаму дасть,
А бабуня — коко,
Щоб гаснуло око.

 

* * *

 

ОЙ ГОЙДА

Ой гойда,
Чужа мати — пройда,
А нашая — люба,
Не піде нікуди,
Буде дома сидіть
І Івасика глядіть.

 

* * *

 

ОЙ НУ-НУ, КІТКУ

Ой ну-ну, кітку,
Піди по тітку.
Тітка в нас молода,
Аж з Китай-города,
У червоній плахті,
У зеленій запасці,
У червоних чобітках
На золотих підковках.
Тітка підківками лясне,
А дитина засне.

 

* * *


 
ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, МАЛИЙ ГУЛЮ

Люлю, люлю, малий гулю,
Пішла мати по цибулю.
Цибуля сі не вродила,
Мати в хаті заблудила.
Ішла мати по петрушку,
Закришити дітям юшку.
Ішла мати по петрушку
Та й здибала щебетушку.
Щебетушка щебетала,
Щоб дитина мені спала.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ-ЛЮ

Ой лю-лю-лю-лю-лю-лю-лю,
Ой лю-лю-лю, старий гулю,
Куди їдеш? — По цибулю.—
Та будемо купувати,
Та дешевше продавати.

 

* * *

 

ОЙ ХОДИЛА ЧАЄЧКА ТА Й ПО КОМИШУ

Ой ходила чаєчка та й по комишу,
Ой ходила чаєчка та й по комишу,
А я свою лялечку та й заколишу.
Ой ходила чаєчка та й по городу,
Ой питалась чаєчка свого роду.
Ой ну й ну, мушки гудуть,
Ляльці спатки не дають.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилець робить?
Він листоньки пише,
Дитину колише.
Листоньки читає,
Дитину хитає.
Листоньки малює,
Дитину годує.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛЕСІ

Ой люлі, люлесі,
Шовковії вервесі,
Помальовані бильця,
Пішла до Кирильця.
Кирилець не гуляє,
Писаночку пише,
Дитину колише.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Ой ну люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Підем до Кирильця.
Що Кирилець поробля?
Черевички поправля.
Та й не нам — та панам,
Та поповим синам.
А попові дочки
Сидять на віконці,
Прядуть волоконці.
Що виведуть нитку —
Горобцю на свитку;
Як виведуть півтора —
Горобцеві рукава;
Остануться кінці —
Горобцеві на штанці;
Остануться торочки —
Горобцеві на сорочки.

 

* * *


 
ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилко робить?
Черевички кроїть.
І пошив, покував,
Під лавкою заховав,
А з-під лавки на торжок
Та й продав за шажок.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, ЛЮЛЕЧКИ

Ой ну, люлі, люлечки,
Шовковії вервечки,
Мальовані бильця,
Ходім до Кирильця.
Що Кирилко робить?
Нема його дома,
Пішов в ліс по дрова.
Самі Кирилята
Шиють чоботята.
Та не дорогії —
По три золотії.
Не цих шевців,
А переяславців.

 

* * *

 

А-А-А, КОТІВ ДВА

А-а-а, котів два,
Сіренькії обидва.
По бережку ходили
Та качечку ловили.
Та качечку в юшечку,
А пір’ячко в подушечку.
Подушечка м’якесенька,
Спи, дитино малесенька.

 

* * *

 

АЙ НУ, НУ-НУ, КОТИ ДВА

Ай ну, ну-ну, коти два,
Та ще й сірі обидва, а-а...
По садочку ходять,
Горобчиків ловлять, а-а...
Ай ну, коти, не гудіть,
Спить дитина — не збудіть, а-а...

 

* * *

 

АНУ-НУ-НУ, КОТАРУ

Ану-ну-ну, котару,
Та вимети кошару,
Та настели сінця
Вівцям по колінця:
Нехай вівці не бринчать,
Бо в нас дівка хоче спать.

 

* * *

 

А-А-А-А-А-А-А,
ОЙ НУ-НУ-НУ, КОТАРУ

А-а-а-а-а-а-а,
Ой ну-ну-ну, котару,
Загонь вівці в кошару,
Нехай вони не блудять
І вовнички не гублять. 
А то вовни трошки,
Не буде Ванькові на панчошки.

 

* * *

 

ОЙ КОТИКУ-РЯБКУ

Ой котику-рябку,
Та вимітай хатку.
А ти, котку сірий,
Та вимітай сіни.
А ти, котку-котару,
Та вимітай кошару.
Виженемо овечки,
Щоб по гірці не ходили,
Діток малих не будили,
Щоб вовниці не губили.
В нас вовниця дорогая,
У нас дитина малая.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТЕ СІРИЙ

— Ой ну, коте сірий,
Та вимети хату й сіни.
— Хоч вимету, так не я,
Єсть у мене кошеня.
І хвостиком замете,
І лапкою загребе,
І в коробку вибере,
І на смітник винесе,
І там висипле.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ

Ой люлі, люлі,
Ой котику сірий,
Та вимети сіни,
А ти, кішко, вимий ложки —
Погуляєш трошки.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТКУ-РЯБКУ

Ой ну, котку-рябку,
Та скопай нам грядку
Малу, невеличку,
Як із рукавичку.
Ми посієм маку
Іще й пастернаку
Та насадим квіточок —
Забавляти діточок.
Бо в нас діти маленькі,
Гуляти раденькі.

 

* * *


 ОЙ ТИ, КОТЕ ЧОРНИЙ

Ой ти, коте чорний,
Та сідай у човен,
Та поїдем на лужок,
Наламаєм квіточок
Та забавим діточок.

 

* * *

 

КОТИКУ-КОТАРЮ

Котику-котарю,
Вимітай кошару,
Та назбирай паличок,
Та забав діточок,
Та назбирай дрібненьких,
Та забав маненьких.

 

* * *

 

А-А, А-А, КОТКИ ДВА

А-а, а-а, котки два,
Шарі-бурі обидва.
А ти, котку бурий,
Позаганяй щури.
А ти, котку лисий,
Позаганяй миші.
А ти, волохатий,
Дитя колихати.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КОТЕ МУРУГИЙ

Ой ну, коте муругий,
Коли б такий і другий,
То запрягли б у візок,
Поїхали б у лісок,
Нарубали б хмизу
Та ізплели б хижу
Для обох коточків
І для їх діточок.

 

* * *


 
ХОДИТЬ КОТИК ПО ЛАВКАХ

Ходить котик по лавках
У червоних чобітках.
Бити кота, бити —
Не хоче робити.

Бити кота по хвосту,
Щоб нарубав хворосту.
Бити кота по спині,
Щоб не будив дитини.


* * *


БИТИ КОТА, БИТИ

Бити кота, бити —
Не хоче робити.
Бити кота по лапках,
Най не скаче по лавках.
А мій кіт
Та взяв ціп,
Пішов молотити.
Намолотив гречки
Коробочку й нецки.
Лапками згортає,
Хвостиком змітає,
А вусами віє,
А писком збирає,
А вухами вчиняє.

 

* * *

 

А-А-А-А-А-А-А,
НЕХАЙ КОТУ УСЕ ЛИХО

А-а-а-а-а-а-а,
Нехай коту усе лихо,
Ти, Іване, спи тихо, а-а-а.
Не ходи, кіт, по печі,
Буду бить у плечі, а-а-а.
Не ходи, кіт, по лавці,
Буду бить по лапці, а-а-а.
Не ходи, кіт, по полиці,
Буду бить по потилиці, а-а-а.
Не ходи, кіт, по мосту,
Буду бить по хвосту, а-а-а.
Не лізь, коток, на колодку,
Розіб’єш головку, а-а-а.
Буде головка боліть,
І нікому буде жаліть, а-а-а.
Нехай коту усе лихо,
Ти, Іване, спи тихо, а-а-а.

 

* * *

 

ЛЮЛЮ, ЛЮЛЮ, КОТІВ ДВА

Люлю, люлю, котів два,
Сірі, білі обидва,
По базарі ходили,
Людям шкоду робили.
І кружечки звертали,
І сметанку злизали.

 

* * *

 

ОЙ КОТЕ СІРИЙ

Ой коте сірий,
Не ходи у сіни,
Не валяй кружечків,
Не з’їдай вершечків.

 

* * *

 

БИТИ КОТКА, БИТИ

Бити котка, бити,
Не на лихо вчити,
Щоб не вчився горілочки пити,
Вчився ділечка робити:
Черевички шити,
Платтячко попрати,
Постільку послати,
Дитину колихати,
Гарного «котка» співати.

 

* * *

 


 Е-Е, Е-Е, КОТКУ

— Е-е, е-е, котку,
Чи вчинив ти шкодку?
— А бігме, це не я,
Це кицюня моя
По коморах ходить,
Людям шкоду робить.—
А тра кицю бити,
Щоб вчилась робитиі
Черевички шити,
На базар носити,
Хлібець купувати —
Діток годувати.

 

* * *

 

ОЙ КІТ-БАЛАМУТ

Ой кіт-баламут
Надів на себе хомут,
А миші сміються,
У боки беруться.
Одна миша манесенька,
Сіра, біла, білесенька,
За хомут вчепилась,
Сама покотилась.
А кіт засміявся,
Аж у боки взявся,
Пішов танцювати,
По хаті скакати.
Та й скакнув на лавку,
Та й плигнув в лоханну,
Ізвалив полицю,
Скотив паляницю.
Ой ну котка бити:
Не вчись так робити,
А вчись колихати,
Дитя буде спати.

 

* * *

 

 

 

КОТЕ, КОТЕ, ВИЛИЙ ВОДУ

Коте, коте, вилий воду,
Вилий воду на колоду.
Цебром, цебром, цебрицею,
Холодною водицею.
Чи на дощ, чи на дощ,
Чи на сонечко,
Виглянь, матінко,
В віконечко.
Дитиночка купається
І пісочком туляється.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТУ СІРЕНЬКИЙ

— Ой ти, коту сіренький,
А чим же ти живенький?
— Тими мишечками,
Що попід мішечками,
А тими мишками,
Що попід мішками,
Тими ягідками,
Що попід садками.
А-а-а!

 

* * *

 

КІТ-ВОРКІТ

Кіт-воркіт
На віконце скік,
А з віконця та на лавку,
А з лавки та додолу,
А з додолу та в діброву, 
З діброви та в лісок
Та й вирвав собі горішок.

 

* * *

 

ОЙ НУ, КІТ-ВОРКІТ

Ой ну, кіт-воркіт,
На віконце скік,
А з віконця на тинок,
А з тиночка у садок,
Та нарвемо ягідок,
Та напечем паляниць,
Та нагодуєм молодиць.
Ой ви, молодиці,
їжте паляниці,
А попові дочки,
Їжте ягідочки.

 

* * *

 

ОДНА КІШКА ЧОРНА

Одна кішка чорна
Поставила жорна,
А другая біла
На жорна прибігла.
Мелітеся, жорна,
У нас гречка чорна,
Мелітеся на муку,
Оладочків напеку.
Приходь, котку, й тобі дам,
Та не ховай під плече,
Бо під плечем гаряче,
Все маслечко потече.

 

* * *

 

ОЙ ТИ, КОТЕ ЧОРНИЙ

— Ой ти, коте чорний,
Накуй мені жорни.
— Нащо тобі жорни?
— Крупчики дерти.
— Нащо тобі крупчики?
— Кашку варити.
— Нащо тобі кашка?
— Дитину кормити.

 

* * *

 

А-А-А! КИЦЯ МУРА, ДЕ ТИ БУЛА?

А-а-а!
— Киця Мура, де ти була?
Я гукала, ти не чула,
А-а, а-а, а!
— Я сиділа під столом,
Їла кашу з молочком.

 

* * *

 

ОЙ ЛЮЛІ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК

Ой люлі, люлі, коточок,
Поїв бабин медочок
Ще й тарілочку злизав,
На Василька сказав.
— Дуриф, котку, то не я,
То бабуся твоя.

 

* * *

 

КОТКУ, КОТКУ, КОТОЧОК

Котку, котку, коточок,
Виїв бабин медочок,
Та й сів у куточок,
Тільки видно хвосточок
Та лапки кусочок.

Не їж, котку, медку,
Бо я вуха нарву,
Д ти будеш нявчати,
Дитя буде кричати.

Піди, котку, у коморку
Та упіймай мишку,
А тоді біжи у хату
Та поколиш Гришку.

А як Гришка засне,
Баба кашки принесе,
Поїси кашки
І ти ляжеш спатки.

 

* * *

 

А-А, КІТКУ

А-а, кітку,
Нащо вкрав квітку?
Та поніс поза ліс,
Та до Галі приніс.
Стала Галя бити:
— Не вчись, котку, красти,
Та вчися робити —
Черевички шити.
Черевички з рогозу
Не бояться морозу.

 

* * *

 

А-А, КОТОЧОК!

А-а, коточок!
Украв у баби клубочок
Да поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя котка бить:
— Не вчись, коте, красти,
Да вчися робити,
Черевички шити!
Да не дорогії —
По три золотії;
Да не сіх шевців —
Переяславців;
Да не свого ременю —
Привезено з Кременю;
Не сієї роботи —
Привезені чоботи;
Да не наськії,
Да черкаськії.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КІТКУ!

Ой ну, люлі, кітку!
Та вкрадь, кітку, плітку,
Та понеси до Галі,
Та положи на лаві.
Стала Галя котка бить,
Щоб не вчився так робить,
А вчився робити,
Черевички шити.
І пошив, покував
І під лавку поховав,
А з-під лавки на торжок,
Та продамо за шажок,
Та купимо пиріжок
І яблучко тее,
Що все золотее.

 

* * *

 

КІТКУ, КІТКУ, ТА ВКРАВ КВІТКУ

Кітку, кітку, та вкрав квітку,
Та поніс до Галі,
Положив на лаві.
Стала Галя кота бити:
— Не вчись, котку, красти,
Та вчися робити,
Черевички шити,
На базар носити,
Гроші торгувати,
Хліба купувати,
Діток годувати.
А дітки маненькі
Нічого не знають,
Хлібець розкидають,
Собаки хватають.
Діток По руках,
А собак по зубах.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК

Ой ну, люлі, коточок
Та украв клубочок,
Та й поніс до дочок.
— А нате вам, дочки,
Клубок на сорочки,
Щоб ви голі не ходили,
Щоб вас люди не судили.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТОЧОК

Ой ну, люлі, коточок
Украв у Васі платочок.
Побіг Вася наганять;
Нагнав котка у бору,
Приніс його додому.
Посадив котка на мосту,
Став котка бити по хвосту.
Посадив котка на лавці,
Став котка бити по лапці:
— Оце тобі, коточок,
За те, що вкрав у мене платочок.

 

* * *

 

ХОДИВ КІТ ПО ГОРІ

Ходив кіт по горі,
Носив сало в пелені.
Та не знав, де діти,
Та вкинув між діти,
Діти полякались,
В хату поховались.

 

* * *

 

ОЙ КІТ-ВОРКІТ

Ой кіт-воркіт
Кашу поїв,
А нашому Юрчику
Спать повелів.
Ой кіт-воркіт
Та воркоче,
А мале дитя
Спати хоче.

 

* * *

 

ПІШЛА КІШКА ПО ВОДУ

Пішла кішка по воду
Втопилася у броду;
А кіт пішов рятувати,
Кішку за хвіст витягати;
Витяг її за хвостець
Та ударив об стовпець.
— Будь ти, кішко, весела,
Поїдемо до села;
Будь ти, кішко, здорова,
Поїдемо по дрова.
Сідай, кішко, на барана,
Поїдемо аж до пана.
А в барана круті роги,
А в Івася білі ноги.

 

* * *

 

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ

Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик витягати:
    Давай, кицю, лапку
Та вилізай на кладку.
Сиди, кицю, грійся
Та нікого не бійся.

 

* * *

 

ПІШЛА КИЦЯ ПО ВОДИЦЮ

Пішла киця по водицю,
Утонула у криницю.
Та нема ні киці, ні водиці,
Та нічим же полоскати лободиці.
Та пішли кицю витягати,
Та витягли та й за ушки,
Положили на подушки.
Лежить киця та й не спить,
Треба її різочкою бить.

 

* * *

 

ОЙ НУ, ЛЮЛІ, КОТКУ!

Ой ну, люлі, котку!
Пішла киця по водицю
Та й упала у криницю.
Пішов котик рятувать,
Витяг кішку за вухо
Да посадив, де сухо.
— Сиди, кішко, а ти тут,
А я піду найду прут.
Та й виорю нивку,
Та й посію материнку.
Материнка цвістиме,
А Парася ростиме.
Материнку пожнемо
Та повезем продамо,
А Парасі на плаття наберемо.

 

* * *

 

ОЙ КІТ-МУРКІТ

Ой кіт-муркіт
На гойдочку скік,
А з гойдочки додолу,
Розбив собі голову.

 

* * *

 

А ВПАВ КІТ ІЗ ВОРІТ

А впав кіт із воріт,
Забив плечі і живіт.
Ото тобі, котку,
Не лізь на колодку;
Бо заб’єш головку.
Та буде боліти —
Нічим загоїти.
Купить мати шовку
Та загоїть головку.

 

* * *

 

ТА ХОДИВ КОТИК МОЛОТИТЬ

Та ходив котик молотить
Та побив собі животик.
Та й біжить, та й кричить:
— Ой, йой, йой!
Побив живіт лопатой.—
Та біжить кицька рятувать,
Та біжить кицька рятувать,
Котка за вушка витягать.
А-а, а-а, а-а, а!
А-а, а-а, а-а, а!

 

* * *

 

СИДІВ КОТИК НА ПЛОТІ

Сидів котик на плоті
В червоних чоботях.