Методичний захід «Сучасні обробки народних пісень в інструментальному та вокальному жанрах, як засіб формування творчого мислення учнів»

ВСТУП

Одним із найважливіших завдань сучасної мистецької школи є формування творчої, мислячої особистості, створення сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу та таких індивідуальних здібностей дитини, які забезпечать їй досягнення життєвого успіху. Тому зараз все більше уваги приділяється питанням творчого розвитку дітей, де головним завданням виступає розвиток їх творчої активності засобами мистецтва, зокрема музичного. 

Невичерпні можливості музики впливати на внутрішній світ дитини, плекати її моральні риси завжди привертали увагу вчених, педагогів, музикантів. Видатний педагог-музикант Н. Ветлугіна наголошувала: «Мистецтво, зокрема музика, приховує у собі великі можливості для творчого розвитку підростаючого покоління».

Дитина приходить у цей світ, володіючи надзвичайною здатністю до емоційного сприйняття. Оскільки її знання обмежені, то спілкування зі світом відбувається на рівні емоцій. Саме емоційний стан і має стати основою для майбутнього розвитку. Одним із засобів розвитку творчого мислення учнів є вивчення фольклорного матеріалу, народних пісень та їх обробок. Адже саме народні мелодії є першоджерелом музично-слухових уявлень дитини,  її першого музичного досвіду. Це мамині колискові, народні пісні у виконанні старшого покоління на родинних святах та посиденьках, танцювальні мелодії. Емоційна наповненість народної музики та пісні – це джерело для цілеспрямованої творчої взаємодії педагога та учня.

Розвиток творчої активності учнів відбувається шляхом їх залучення до активної музично-творчої діяльності, розвитку художньо-образної  уяви, організації різноманітної  художньо-змістовної  та емоційно  наповненої  діяльності  на уроці.

Народнопісенна творчість

Украї́нська му́зика починає свій відлік з часів Київської Русі і в своєму розвитку охоплює практично всі типи музичного мистецтва — народну і професійну, академічну і популярну музику. Нині українська музика в її різноманітності звучить в Україні та далеко за її межами, вона й далі розвивається в народній та професійній традиціях, вона є предметом вивчення науковців.

Народне музичне мистецтво як вияв історичної пам’яті народу завжди відігравало важливу роль у композиторській практиці. Фольклор і професійна музична творчість як дві досконалі системи відображення дійсності утворились на різних етапах розвитку суспільної свідомості для задоволення певних духовних потреб.

Протягом  багатьох століть вони паралельно співіснували в історико-культурному середовищі, постійно знаходились у тісному взаємному переплетенні, взаємодоповненні та взаємовпливі. Запозичення  народної музики та залучення її до професійної музики демонструє активний процес проникнення елементів однієї системи в іншу, фольклорної в композиторську.

Сьогодні ми поговоримо про один з найрозповсюдженіших жанрів, в якому проявляється композиторська робота з народним першоджерелом – це жанр обробки народної пісні, в якому народна мелодія і її текст представлені в повній мірі.

 Розглядаючи жанр обробки треба зазначити, що взаємодія «чужого» та авторського текстів може коливатися і залежить від певних факторів, зокрема, від поглядів на фольклор, які склалися в ту чи іншу епоху, від стану розвитку музичної мови в даний період, від індивідуальності композитора. Але у всякому разі, художній результат цієї взаємодії є якісно іншим, новим, у порівнянні з цими двома складовими – фольклорним і авторським словом. Особливо активний інтерес до використання фольклору спостерігається в творчості композиторів XIX століття, у період самовизначення національних композиторських шкіл, як прояв національного в музичній культурі.

Народна пісня  може бути в інструментальному та вокальному видах, але звучить частіше в обробці.

Існує багато творів народної музики у композиторській обробці, обробок народних пісень є дуже багато.

Добре відомі слова композитора-класика Михайла  Глінки : "Створює музику народ, а ми художники, тільки її аранжуємо"

Обробку народних мелодій здійснювало багато композиторів у різних країнах та врізні часи: Й. Гайдн, Л. ван Бетховен, Й. Брамс, М. Римський-Корсаков, П. Чайковський, А. Лядов та інші. Обробкою української вокальної музики займалися М. Лисенко, М. Леонтович, К. Стеценко, С. Людкевич та інші українські композитори.

Існує багато видів  обробки народної музики. Так, перекладення музичного твору для іншого складу виконавців називають аранжуванням, а у випадках, коли твір обробляється для виконання оркестром, — оркестровкою. Обробку твору у віртуозному стилі називають транскрипцією.

Обробка народної вокальної музики — це видозмінення народної пісні за допомогою специфічних музичних прийомів. шляхом гармонізації, аранжування або транскрипції.

Так, наприклад обробки жартівливих народних пісень Якова Степового вражають авторською вишуканістю у виборі розмаїтих композиційних засобів. Вони, як правило, танцювального характеру в типово українських жанрах гопачка чи козачка , гармонічні за фактурою, з дрібними інкрустаціями підголосків-поспівок або декоративних пасажів.

В них всебічно обігруються різні прийоми народної інструментальної музики: гра стаккато імітує щипки на бандурі та кобзі, бурдонні квінти ліри поєднуються з скрипковими та сопілковими найграшами, специфічні ритмічні синкопи створюють ефект "притоптування".

Найяскравішим     досягненням  в області сольної   обробки    були композиції  Левка  Ревуцького. У них – рідкісне відчуття виразних можливостей народно-ладових нюансів, органічне використання гармонічних засобів, у кожному окремому випадку, глибинне розуміння природи інтонаційного багатства і варіантних можливостей мелодійної, ритмічної і гармонічної побудови музичної тканини, характерних для народнопісенної творчості й виконавства.

 Найчастіше здійснюють обробку народних мелодій, хоча набувають поширення також обробки класичних творів (зокрема в сучасній естрадній музиці).

Основою української музичної культури стали народна творчість, український музичний фольклор. Українському мелосу притаманна широта і наспівність, яскрава виразність та емоційність мелодій, задушевність і простота у поєднанні з характерними ладо-інтонаційними рисами (зміною мажору і мінору), прийомами голосоведіння і поліфонії (багатоголосся).

За своїм значенням у житті народу, за тематикою, сюжетом і музичними властивостями українська народна пісня поділяється на безліч різноманітних жанрів, що об'єднуються певною системою ознак. У цьому розумінні найтиповішими жанрами української пісні є:

• Календарно-обрядові — веснянки, щедрівки, гаївки, колядки, купальські, обжинкові та ін.
• Родинно-обрядові  та побутові — весільні, жартівливі, танцювальні (в тому числі коломийки), частівки, колискові, поховальні, голосіння та ін.
• Кріпацького побуту — чумацькі, наймитські, бурлацькі тощо;
• Історичні пісні і думи
• Солдатського побуту — рекрутські, солдатські, стрілецькі;
• Ліричні пісні та балади.

Українська народна пісня лягла в основу творів багатьох українських композиторів. Найвідоміші обробки українських пісень належать М.Лисенку та М.Леонтовичу, значний внесок у дослідження та збирання народної творчості внесли вітчизняні фольклористи — Філарет  Колесса та Климентій Квітка. Багатьом українським композиторам-класикам притаманні акапельні (тобто без супроводу) обробки народних пісень, гармонізація мелодії, утворення багатоголосся.

Тенденція до використання фольклору сучасними українськими музикантами стає дедалі виразнішою. Одним з перших почав використовувати народні мотиви у рок-музиці у другій половині 1980-х рр. уже легендарний гурт «Воплі Відоплясова». Спираючись на фольклорне підґрунтя, нову самобутню українську музику творять «Скрябін», «Мандри», «Гайдамаки», Тарас Чубай, Марійка Бурмака та багато інших виконавців. Свідченням росту інтересу до фольклору стало започаткування в Україні фестивалів етнічної музики.

Справжнє мистецтво не має часових меж»,— говорив Платон Майборода. Мистецтво композиторів-класиків перебуває поза часом, воно завжди актуальне і сучасне. Звернення сучасних музикантів до спадщини видатних майстрів, талановиті обробки відомих класичних творів є тому красномовним доказом. Українська музика завжди славилася своїми пісенними традиціями. Народна пісня — це безцінний скарб нашої культури. Її краса живе й у сучасній музиці як генетична пам’ять, як мірило нашої духовності.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ЗАВДАННЯ: спочатку звучить коротка аннотація на вокальний твір, виконується вокалістом. Далі пропонується обробка твору у виконанні викладача фортепіано. У  аннотації аналізується, яким чином композитор зберіг оригінальність мелодії, жанру, а що вклав у обробку. Які використав мелодичні та гармонічні зміни.

ПЕРЕЛІК ТВОРІВ

1. Українська народна пісня «Спать мені не хочеться»

(виконує вокаліст, а потім обробка - у виконанні викладача ф-но)

Жанр: Жартівливі, родинно-побутові, сатиричні пісні.

2. «Стоїть гора високая» на слова Леоніда Глібова

Неперевершена, оригінальна, шалено популярна спочатку в Америці, а потім в Україні і серед українців всього світу пісня. Її батько –незвичайний українець, байкар, поет і пісняр – Леонід Глібов. 1859 рік. Глібов жив і працював у Чернігові. Він любив це місто, у вільний час довго блукав його вулицями, спочивав на березі Десни. Якось виїхав у Седнів, що недалеко від Чернігова, і пішов помилуватися мальовничими краєвидами. З альтанки, що стояла на високій горі, відкрилася йому широка долина і річка Снов. Майнула думка: не так давно цією землею ходив Тарас Шевченко, писав тут, малював. Дрібні хвилі спливали невпинно. Як і життя. Скрізь ще буяла зелень, але де-не-де листочки вже поблякли. Як швидко спливає час… Так народилась поезія "Журба".Покладена на музику М.Лисенка, поезія стала популярною народною піснею "Стоїть гора високая".

Гармонізація відомого вірша А. Глібова «Журба» давно набула статусу народної пісні і завдяки своїй популярності практично втратила своє авторство, оскільки надзвичайна мелодійність і задушевність, глибокий ліризм і щирість почуттів, закладених у ній, органічно поєдналися з народнопісенним мелосом.

Тональність (d-moll) і теситура пісні відповідають природному діапазону голосу людини і традиційно-невимушеній манері голосотворення.

Пісня корисна для формування співацьких навичок уже на початковому етапі навчання, зокрема плавного голосоведення, кантилени, рівномірного і повноцінного дихання, опори звука тощо. Майстерно викладений інструментальний супровід не тільки підтримує виконавця, а й підкреслює світлий і чистий образ твору, щире і глибоке почуття причетності до скороминущості життя.

3.               «Їхали козаки із Дону до дому»

Всім відома пісня, але як стверджують дослідники фольклору, у нас сформувалось  викривлене історичне розуміння цієї пісні. Деякі  аналітики чомусь розповідають що в цій пісні співають про жидів і злих хозарів. Як правильно співати Їхали козаки чи Їхали хозари ?

Пісня «Їхали козаки із Дону до дому» навчає нас, як нам потрібно виховувати дочок.  У Війську Запорізькому були закони які не допускали поганого ставлення до жінок , але це не означає що козаки були не людьми і не кохали дівчат. Козаки  як всі чоловіки кохали дівчат,  розповідали їм байки  про те що вони їх ніколи не залишать. Молода дівчина перед успішним воїном який побачив світ і був добре вбраний була безпорадною і готова була за ним їхати хоч на край світу.  Думаю козаки були добрими коханцями так як вміли обходитись з жінками.

Наслідки такого кохання могли бути плачевними, тому пісня нам розповідає що козаки розбрелися по лісу назбирали хмизу, підпалили сосну із гори до низу.

Деякі люди ці слова сприймають буквально і думають що козаки  Галю підпалили, але вогнем  можуть бути і душевні переживання молодої Галі,  яка побачила  що  коханий її залишив одну. Зрада  коханого як вогонь могла опалювати її з середини.  Більш реально, що автор  вірша  описує весільний обряд  в якому брали гілку сосни  і  прикрашали свічками,  таку гілку сосни ставили в хаті в кутку  і заплювали свічки з гори до низу.  Швидше за все  Галю  з пісні хотіли видати заміж за не коханого чоловіка.

З цієї пісні  можна зробити висновок,  батькам потрібно навчати своїх дочок стосункам з чоловіками,  щоб вони не потрапляли в такі  плачевні ситуації як молода і не маюча досвіду Галя .

 В даній пісні  молодій  Галі дуже пощастило,  її голос почув інший козак  який цю молоду дівчину щиро кохав.  Козак прийшов і врятував розбите серце Галі,  у житті може бути не так все добре, тому нам потрібно прислухатись  до цієї поради  «А хто дочок має нехай навчає». 

4. Укр.нар.пісня «На березу дуб похилився»

Вперше цю пісню було опубліковано у збірнику «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки.» Записав і упорядкував її батько Климент Квітка  у 1918 р. Пісня входить до розділу «Народні пісні до танцю».

На березу дуб похилився,

на багату чорт задивився,

на вбогую добрії люде,

з убогої господинька буде.

5. «Дощик, дощик капає дрібненько»

Жанр: ліричні пісні про кохання. Любовно-жартівлива пісня.

Композитор Микола Лисенко створив обробку цієї пісні для високого солоспіву.  Весела. Жартівлива. Танцювального характеру.

6. «Цвіте терен»

Терен - це колюча рослина. У давні часи терен саджали на межі, навколо хати ,  також саджали як терен таку рослину  як "повій", ці рослини служили  перешкодою  для небажаних гостей чи злодіїв.

В народній пісні "Цвіте терен" оспівують розлуку закоханих людей. Молоді люди розлучилися і їхньому коханню вже немає вороття. Між їхнім коханням стоїть колючий терен  з якого вже опало листя і цей терен слугує колючою  перешкодою.  Не дивлячись на перешкоду дівчина вірить  в своє кохання  і страждає  і навіть свого коханого сварить .     

7. «Ой з-за гори кам’яної»

Жанр: Родинно-побутові пісні

Існує багато обробок пісні, найбільш відома у обробці Миколи Леонтовича для мішаного хору а капела. Записана Леонтовичем у с. Білоусівці на Поділлі від Мефодія Мацини в рр. 1898-1900. Форма куплетно-двочастинна.

8. «Ой на горі калина»

Жанр: Гаївки. Веснянки. Обрядові пісні

Проста куплетна форма з приспівом. Легка для запамятовування дітям.

Відома обробка Левка Ревуцького, Український композитор Юрій Щуровський написав варіації на тему пісні «Ой єсть в лісі калина». У ньому пісенна мелодія звучить кілька разів, проте щоразу — по-новому

.

9. "Місяць на небі, зіроньки сяють»

Родинно-побутова пісня змальовує чудову картину розмови сердець двох закоханих. Дівчина співає, пливучи в човнику місячної ночі, козак це чує, і його серце завмирає від радості й щастя, він сподівається, що його почуття взаємні. Кажуть, що очі — дзеркало душі. Отже, саме вони «звели з розуму» парубка. Пісня ніжна, лагідна, з багатьма пестливими словами, повторами, порівняннями та епітетами. Користується популярністю й донині.

ВИСНОВКИ

   Народно-пісенна творчість є одним із засобів розвитку творчого, образно-інтонаційного  мислення юних музикантів. А це в свою чергу формує такі якості особистості, як  багата ерудиція, художній талант, емоційна гнучкість, що і дозволяє виконавцю більш розкуто себе поводити та вільно орієнтуватись в тонкощах палітри відтінків музики, різноманітних видів аналізу, самоаналізу. Саме таке виконання дозволяє більш рельєфно розкривати цікаві сторони обдарованості музиканта, особливості його творчої індивідуальності.