Методика художньої обробки деревини

«Методика художньої обробки деревини. Різьблення по дереву» підготував Маковоз А.В.

Коротка історична довідка Рі́зьблення по де́реву— вид декоративно-прикладного мистецтва, також різьблення є одним з видів художньої обробки дерева поряд з випилюванням, токарною обробкою. У XVIII–XIX ст. різьблення в Україні досягло найвищого рівня. Різьбленням оздоблювали деталі будівель — одвірки, сволоки, балки, налічники, піддашні дошки, горішні вікна. В інтер'єрі житла різьбленням прикрашали віконниці, одвірки, полички, мисники. Особливу увагу різьбярі приділяли сволоку, який займав більше місця в інтер'єрі. Часто його оздоблювали плосковиїмчастим різьбленням з мотивами розеток, кіл, смужок, ламаних ліній, бокові частини іноді профілювали крученим орнаментом. Традиція оздоблення сволоків існує в народному будівництві досі. Найдавніші пам'ятки народного мистецтва на території сучасної України, що зійшли до нас, належать до епохи палеоліту (20 тис. років до н. е.). Це вироби з кістки, оздоблені різними геометричними мотивами. Їх знайшли археологи під час розкопок Мізенської стоянки на Чернігівщині. Предметів із дерева із тих далеких часів не збереглося. В 18-19 ст. остаточно формуються центри народного мистецтва — народні художні промисли. Після 1861 року народні промисли одержують подекуди новий творчий розвиток. Їх центри: Полтавщина, Київщина, Гуцульщина, Поділля, Лемківщина де формується своя стилістика оформлення, характер орнаменту, прийоми виконання.

Васи́ль Григо́рович Девдю́к (*8 червня 1873 с. Старий Косів, нині Косівського р-ну, Ів.-Франківської обл. — †3 травня 1951, Косів) — майстер художнього різьблення на дереві, художньої обробки металу, викладач та один із засновників Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства та металевої орнаментики.

Життя та творчий шлях різьб’ярів України. Відомим майстром художньої різьби на Гуцульщині був Василь Девдюк із Косова. Він багато зробив для розширення і розвитку народного мистецтва, для організації спеціальної фахової школи художніх народних ремесел на Гуцульщині. В. Девдюка, В. Шкрібляка і М. Мегеденюка як фахівців різьби офіційно запросили з Косова до фахової школи у Вижниці, яку відкрили у 1905 р. Тут Девдюк пропрацював до 1914 р. В 1920-х роках Девдюк у власній майстерні відкрив приватну професійну школу, де навчав гуцульських дітей мистецтву різьби по дереву, орнаментальні мотиви майстра і "пшеничка", "рачки", "зубчики", "слізки", "копанички", "кільчате письмо" тощо. Відомі майстри-різьбярі на Гуцульщині Карпатюки Юрій і Семен, Петро із с. Яворова Косівського району. У своїх ранніх творах Юрій використовував всі принципи композиційних засобів і орнаментальні мотиви Шкрібляків. Цінними є пошуки у створенні художніх робіт із дерева здібного різьбяра Гуцульщини І.М.Савченка. Одним з перших на Гуцульщині він застосував оригінальні способи інкрустації в декоративних зображення. Ця техніка декоративна на Гуцульщині, дістала назву - техніка мозайкої викладки, по-тематичних зображень. Майстер використовує самобутні орнаментальні мотиви і творчо переробляє їх, надаючи їм нового, оригінального звучання, створює нові сучасні форми дерев'яних виробів.

Ажурна (наскрізна) різьблення по дереву - це різновид плоскому, але робиться не глухою: навколишній малюнок випилюється або вирізьблюється наскрізь. По характеру вирізів вона може бути й заваленої, саме в такий спосіб зовнішні різьблені вироби, що прикрашають будови, охороняють їх від снігу й дощу. Наскрізне різьблення характерне для лиштв, карнизів, балконних огороджень. Ажурне різьблення виконується за допомогою вузьких ножівок, лобзиків, свердлів. Стамеска є підсобним інструментом для зачищення й сколювання зайвої деревини.

При глухому різьбленню на поверхні виробу утворюються невеликі поглиблення, що становлять геометричний малюнок з різних трикутників, квадратів, багатогранників, ліній. Це так зване геометричне, або клинове різьблення, — малюнок його відрізняється різкими переходами від світла до тіні. Одним з найдавніших способів оздоблення дерев'яних виробів вважається плоске різьблення, що виконувалося найпростішими інструментами — сокирою чи ножем. Елементами такого різьблення є прості геометричні фігури, утворені поєднанням горизонтальних, вертикальних та скісних (під кутом 45-60 градусів) ліній. В основ його — давній вид «чистого» плоского різьблення, так зване «кільчасте письмо». Неглибокі, тоненькі лінії, що утворюють діагональну або прямокутну дрібну, легеньку сітку на поверхні деревини, дають коли уявлення про такі найдавніші орнаментальні мотиви, як «січені зубці», «зубці з головами», «головкате», «огірочки», «бесаги», «кривулька», «медівники», «бані», «п'явки», «душ» та ін.

До скульптурної різьби по дереву відносять як маленькі дитячі іграшки, так і величезні статуї. Головне, щоб скульптура була оброблена з усіх боків і її можна було розглянути з різних ракурсів. Допускається будь-який рельєф - низький або високий. Скульптурна різьба по дереву для початківців дуже складна. Вона значно відрізняється від інших видів мистецтва. Щоб зробити хорошу роботу, різьбяр повинен добре володіти всіма інструментами і іншими видами різьблення. Також необхідно бачити фігуру в обсязі.

Матеріали, інструменти та пристосування Інструменти: Різноманітні ножі Стамески Рашпілі Матеріали: Деревина м’яких порід(липа, вільха, осика) Шліфувальний папір Хімічна протравка Розчин чорної туші Пристосування:

Технологія реалізації проєкта Вибір об’єкта Планування роботи Проектування моделі Розробка ескізу Процес виготовлення Процес оздоблення Захист проекту

Бажаю успіхів!