Методика проведення уроків теоретичного навчання різних типів при підготовці кваліфікованих робітників

Про матеріал

У роботі розкриваються теоретичні, методичні та практичні аспекти теми “ Методика проведення уроків теоретичного навчання різних типів при підготовці кваліфікованих робітників за професією «Соціальний робітник».

Проведено аналіз сучасних літературних джерел за темою роботи, за результатами підготовлено теоретичну частину роботи.

У практичній частині роботи представлено методичні розробки уроків різних типів з професійно-теоретичної підготовки учнів за професією «Соціальний робітник».

Робота може бути корисною для педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації

 

 

 

 

 

Методика проведення уроків теоретичного навчання різних типів при підготовці кваліфікованих робітників  за професією «Соціальний робітник»

Викладач

Білозерського професійного

 гірничого ліцею

Козуб Ірина Михайлівна

 

 

 

 

 

2018 р.

 

АНОТАЦІЯ

      У  роботі розкриваються  теоретичні, методичні та практичні аспекти теми “ Методика проведення уроків теоретичного навчання різних типів при підготовці кваліфікованих робітників  за професією «Соціальний робітник».

Проведено аналіз сучасних літературних  джерел за темою роботи, за результатами підготовлено  теоретичну  частину роботи.

У практичній частині роботи представлено методичні розробки уроків різних типів з професійно-теоретичної підготовки учнів за професією «Соціальний робітник». 

Робота може бути корисною для педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


ЗМІСТ

ВСТУП

  1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1.Сучасний урок теоретичного навчання у ЗП(ПТ)О.

      1.2.Класифікація  уроків з професійно-теоретичної підготовки.

      1.3.Методика проведення уроків різних типів.

 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Методичні розробки уроків теоретичного навчання.

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасна освітня парадигма характеризується принципово новими положеннями в порівнянні з традиційними в питаннях організації професійно-теоретичної  підготовки професійно компетентних робітників, які відповідають сучасним вимогам ринку праці.Особлива увага при цьому приділяється формуванню навичок самоосвіти, економізації, інтеграції формуємих знань, впровадженню диференціації навчання; пріоритетним напрямком є комп’ютеризація. Провідними повинні стати дослідницькі, евристичні та проблемно-розвиваючі методи навчання, які дозволяють найбільш повно реалізувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні.

Розвиток професійно-важливих якостей сучасного працівника можливий, насамперед, шляхом удосконалення професійної підготовки за рахунок впровадження інноваційних особистісно-орієнтованих технологій навчання, які передбачають диференційований підхід до навчання з урахуванням інтелектуального розвитку учня, його підготовленості до навчання і навченості, індивідуальних здібностей.

Сучасна  модель навчання  пов’язана з технологізацією освіти. Завдяки становленню цієї моделі змінилися форми і методи навчання професії, культура проектування уроку, система оцінювання навчальних досягнень учнів тощо.

Об’єктом даної випускної роботи  є сучасний урок професійно-теоретичної підготовки  у ЗП(ПТ)О..

Предмет -методика проведення  уроків різних типів з професійно-теоретичної підготовки за професією «Соціальний працівник».

Мета випускної роботи:

  1.               Сформувати і розвинути власні уявлення з теоретичних питань, окреслених темою роботи.
  2.               Вдосконалити методичні уміння з практичної реалізації теоретичних уявлень, окреслених темою роботи.

Завдання:

1.Підібрати і опрацювати педагогічні та методичні джерела інформації з теми дослідження.

2.Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи.

3.Створити методичні розробки уроків різних типів з  професійно - теоретичної підготовки.

Практична значущість випускної роботи  полягає у тому, що отримана інформація дозволяє підвищити ефективність уроків з професійно – теоретичної підготовки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

           1.1.Сучасний урок теоретичного навчання  у ЗП(ПТ)О

Урок гнучка організаційна форма навчального процесу, яка дозволяє педагогу оперативно реагувати на результати навчання. В той же час урок складна форма організаційного процесу, який вимагає від педагога творчої діяльності при його проектуванні та педагогічної майстерності в процесі організації, проведення і наступного аналізу.

Урок є  основною формою організації професійно-практичної підготовки, тому що відображає цілісний процес навчання в органічному поєднанні з іншими формами організації навчальної діяльності: позаурочна діяльність учнів, виробнича практика і стажування, проведення  конкурсів, дослідницької діяльності тощо.

Урочна форма характеризується тісним взаємозв’язком усіх компонентів: комплексна мета уроку досягається за рахунок єдності й узгодження мети і задач уроку, змісту навчального матеріалу, методів і засобів навчання, форм організації навчальної діяльності учнів.

Процес навчання на уроці можна представити наступною схемою:

 

Структура уроку – це визначена послідовність етапів діяльності педагога і учнів, спрямована на виконання дидактичних і виховних цілей і задач уроку.

Мета уроку  визначається як заздалегідь запланований результат спільної діяльності педагога і учнів з оволодіння останніми знань, умінь і навичок.

Задачі уроку – сукупність послідовних дій, виконання яких приведе до досягнення цілей уроку.

Зміст навчання – це навчальна інформація та комплекс практичних завдань і вправ, які забезпечують у сукупності формування визначеної системи знань, оволодіння практичними уміннями і навичками, формування визначених світоглядних, громадських і професійно значущих якостей.

Реальний   результат навчання виражається, насамперед, у рівні знань, умінь і навичок, придбаних учнями на уроці.

Концепція сучасного уроку базується на особистісно-орієнтованих цінностях освіти, коли учень є центральною фігурою навчального процесу. При цьому педагог у більшій мірі виступає в ролі організатора самостійної, активної, пізнавальної діяльності учнів, компетентного консультанта і помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не лише на контроль знань і умінь, але на проектування, діагностику і корегування дій учнів, щоб вчасно допомогти своїми кваліфікованими діями усунути утруднення в одержанні й застосуванні учнями необхідної інформації.

Навчання не може уникнути репродуктивності, яка має бути оптимальною, а частка її використання повинна поступово зменшуватися на всіх ланках навчання. Основними елементами сучасного уроку є практична діяльність, аналіз практики, дослідження і пошук.

Сучасний зміст освіти та закономірності процесу навчання визначають ряд неодмінних вимог до сучасного уроку :

  • урок повинен бути логічною одиницею теми, розділу, курсу, відрізнятися цілісністю, внутрішнім взаємозв’язком частин, єдиною логікою розгортання діяльності педагога і учнів;
  • урок повинен передбачати не тільки виклад нової навчальної інформації, а й завдання для її практичного застосування, причому частина знань повинна бути отримана учнями у процесі самостійного пошуку шляхом рішення пошукових задач;
  • наявність науковості змісту, неодмінною умовою проявлення якої є ознайомлення учнів із доступними для них методами науки;
  • реалізація індивідуалізації та диференціації навчання: виклад навчального матеріалу на уроці може і повинен бути варіативним за своєю структурою; використання навчального матеріалу та завдань для самостійної роботи учнів різного рівня складності;
  • на уроці повинен здійснюватися розвиток навчальних компетентностей учнів за допомогою відтворення ними академічних знань, вправ у вміннях і навичках, шляхом виконання завдань на застосування академічних компетентностей у нестандартних ситуаціях;
  • на уроці повинно проводитися систематичне, планомірне та системне оцінювання рівнів навчальних досягнень учнів, виявлення рівня їх навченості.

Багатоплановість сучасного уроку дозволяє сформулювати декілька груп вимог до нього.

Дидактичні вимоги до уроку теоретичного навчання:

  • реалізація основних принципів дидактики;
  • чітке визначення цілей уроку в цілому, місця і ролі конкретного уроку в загальній системі навчальних занять;
  • визначення змісту уроку відповідно до вимог програми навчальної дисципліни і цілей уроку;
  • висока педагогічна майстерність педагога, творче застосування ним різних методів і прийомів навчання, вміле володіння сучасною дидактичною технікою;
  • забезпечення високої пізнавальної активності учнів на уроці, оптимальна сполука викладання педагогом навчального матеріалу із самостійною пошуковою роботою учнів, рішенням проблемних задач і виконанням завдань творчого характеру;
  • взаємозв’язок форм організації навчальної діяльності учнів;
  • диференційований підхід до учнів відповідно їх рівню підготовленості до засвоєння навчального матеріалу, широке використання дидактичного матеріалу різного ступеню складності;
  • раціональне чередування різних видів діяльності учнів;
  • наступність у навчанні (зв’язок визначеного уроку з попередніми і наступними заняттями, реалізація міжпредметних зв’язків);
  • застосування раціональних та ефективних методів контролю, об’єктивність й мотивованість оцінювання знань та умінь учнів.

Виховні вимоги:

  • реалізація виховних можливостей, закладених у змісті, цілях і методах навчання;
  • вплив на мотиваційну сферу особистості учнів, стимулювання і формування позитивного відношення до навчання, розвиток самостійності і творчих здібностей;
  • висока вимогливість педагога, що сполучається з повагою до особистості учнів; дотримання педагогічної культури й такту.

Організаційні вимоги:

  • чітка структура уроку, яка відповідає його меті, змісту, методам навчання;
  • раціональне використання навчального часу впродовж проведення всіх структурних елементів уроку.

Сьогодні, в умовах модернізації освіти, стає актуальною модель компетентнісного підходу у навчанні зі своєю культурою та понятійним апаратом, серед якого такі, як: ключові та базові компетентності; психолого-педагогічна або проблемна ситуація; різнорівневий підхід у навчанні тощо.

Вплив технологізації освіти та компетентнісного підходу у навчанні на методику проведення занять можна простежити в порівнянні традиційного та сучасного уроку (табл.1).

 

 

                                                                                            Таблиця 1

Порівняльна характеристика традиційного і сучасного уроку в ЗП(ПТ)О

 

Критерії

порівняння

Традиційний урок

Сучасний урок

1

2

3

1. Стратегія навчання

Стратегія формування – педагогічне втручання у внутрішній світ учня, нав’язування йому загальноприйнятих у дидактиці способів діяльності та її оцінювання

 

Стратегія розвитку - розвиток особистісного потенціалу учня, його інтелектуалізації та самореалізації, формування творчої особистості

2. Джерело мотивації навчання

Зовнішнє (оцінки, педагог, батьки, суспільство)

 

Внутрішнє (інтерес самого учня)

3. Джерела інформації

Педагог, підручники, ТЗН, довідникова інформація

Використання нових інформаційних технологій, комп’ютерних та мережевих інформаційних систем

 

4. Глибина вивчення змісту навчальної інформації

Учні, як правило, орієнтовані на рівень знання і розуміння

Учні засвоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез, оцінка)

5. Відсоток засвоєння навчального матеріалу

Як правило, невисокий (від 5 до 50%)

Як правило, високий (від 30 до 90%)

6. Роль особистості педагога

Особистісні якості педагога залишаються в тіні, він виступає як “джерело” інформації.

Педагог сильніше розкривається перед учнями, виступає як лідер, організатор, партнер, консультант, контролер

 

7. Роль учнів

Учні виступають як “об’єкт” навчання, їх роль пасивна в прийнятті важливих рішень щодо процесу навчання. Діяльність - репродуктивна

Учні – “суб’єкт” навчання, їх роль активна в генерації та реалізації особистісних ідей в процесі навчання. Діяльність – мотивована, пошукова, пізнавальна

 

8. Методи навчання

Традиційні (репродуктивні, продуктивні, дедуктивні, індуктивні)

 

Інтерактивні (інформаційні, евристичні, імітаційні)

9. Форми навчання

Групова, бригадно-ланкова, індивідуальна, змішана.

Інтегрована, кооперативна, робота в малих групах, парна, індивідуальна.

 

10. Контроль над процесом навчання

Педагог добре контролює обсяг і глибину вивчення, час і хід навчання. Результати роботи учнів передбачувані.

Педагог має менший контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і перебігом навчання. Результати роботи учнів менш передбачувані.

 

11. Результат уроку

Досягнення точного запланованого результату згідно із дидактичною метою уроку

Вибір оптимального рішення в процесі багатоваріативної переробки навчальної проблеми. При цьому поглиблюються необхідні знання й уміння та розвивається професійна творчість

 

              1.2. Класифікація уроків з професійно-теоретичної підготовки.

У педагогічній практиці ЗП(ПТ)О  найбільшого поширення одержала класифікація уроків теоретичного навчання , в основі якої лежить  дидактична мета, яку планують досягти на уроці. Вид уроку визначається методикою його проведення. Типи та відповідні їм види уроків наведені в табл.2.

                                                                                                    Таблиця 2

Типи та види уроків теоретичного навчання

№ з/п

Тип уроку

Вид уроку

Основна дидактична мета

1

2

3

4

 

1.

 

Урок засвоєння нових знань

 

Лекція, бесіда, евристична бесіда, самостійна робота з літературою,

 

Сприйняття та первинне усвідомлення нової навчальної

розповідь, екскурсія, перегляд кінофільму з обговоренням, робота з електронними підручниками, електронними носіями інформації тощо

інформації, запам’ятовування основних суттєвих фактів, понять, закономірностей

2.

Урок закріплення і удосконалення знань, умінь, навичок

Практична робота, лабораторно-практична робота, самостійна робота, семінар, дискусія, виконання вправ, дидактичні ігри, робота з навчальними програмами на комп'ютері, бінарний урок тощо

Вторинне усвідомлення нового навчального матеріалу шляхом відтворення та застосування набутих знань у практичній діяльності, закріплення знань та формування вмінь

3.

Урок узагальнення та систематизації нових знань та вмінь

Ділова гра, рольова гра, аналіз конкретних ситуацій, конкурс, дискусія, науково-практична конференція, захист рефератів, самостійна робота з додатковою літературою, лабораторно-практична робота тощо

Узагальнення та систематизація набутих знань та умінь за темою, розвиток критичного та творчого мислення, усвідомленої активності учнів. Формування вмінь з прийняття рішень у нестандартних ситуаціях

4.

Комбінований урок

Змішаний (використовуються елементи різних видів уроку)

Сприйняття, закріплення, вдосконалення, застосування та контроль знань, умінь учнів

5.

Контрольно-перевірочний урок

Письмова контрольна робота, залік, тестування, бесіда для фронтального опитування, робота з контролюючими програмами на комп'ютері, ущільнене опитування тощо

Виявлення рівня усвідомленості та глибини знань, перевірка та оцінка вмінь та навичок, їх практичного застосування, отримання даних для атестації

 

Можна окремо виділити групи нетрадиційних уроків:

  • у вигляді змагань та ігор (конкурси, турніри, вікторини, брейн-ринги тощо);
  • публічного спілкування (прес-конференції, диспути, взаємне навчання тощо);
  • спирання на фантазію учнів (урок-казка, урок-легенда, урок-матриця ідей, урок-винахід тощо);
  • уроки, які комбіновані з іншими організаційними формами навчання (урок –консультація, урок-семінар, урок-залік тощо);
  • основані на нетрадиційній діяльності учнів (уроки-взаємонавчання, уроки-суди, уроки-співпраці, уроки-самоуправління тощо);
  • інтегровані, бінарні.

Урочна форма навчання дозволяє викладачу вирішити такий комплекс дидактичних цілей:

  •    повідомлення учням нової інформації, організація самостійного вивчення нового навчального матеріалу, формування усвідомленого розуміння навчальної інформації і розвиток механізмів мислення;
  •    повторення і закріплення вивченого матеріалу, узагальнення і систематизація отриманих знань, експериментальне підтвердження нового матеріалу;
  •    формування професійних практичних умінь і навичок;
  •    формування вмінь і навичок розумової праці;
  •    коректування навчального процесу на основі результатів діагностування; поглиблення і доповнення знань і вмінь учнів;
  •    контроль, аналіз і оцінювання знань учнів;
  •    розвиток пізнавальних здібностей учнів.

При розробці системи уроків за конкретною темою, необхідно враховувати запланований рівень засвоєння знань і вмінь учнів, який буде досягатися на даному уроці та відображатися у навчальній меті через конкретні дії учнів. Виходячи з діяльності учнів на уроках різних типів, співвідношення змісту уроків і рівнів засвоєння знань і вмінь учнів можливо подати в такому вигляді (табл.3).

                                                                                            Таблиця 3

 

Співвідношення цілей уроку і рівнів засвоєння знань і вмінь

№ п/п

Тип уроку

Узагальнююча навчальна мета

Конкретизовані цілі у вигляді діяльності учнів

Рівень засвоєння знань і вмінь

1

2

3

4

5

1.

Урок засвоєння нових знань

Формування основних понять і визначень, запам'ятовування учнями нової інформації

Учні пізнають, розрізняють, класифікують за відомою підставою (при зовнішній опорі)

I рівень засвоєння учнівський (знаннязнайомства)

 

2.

Урок закріплення та вдосконалення знань, умінь та навичок

Закріплення знань та формування практичних умінь учнів застосовувати знання  в типових ситуаціях

Учні описують, визначають, знаходять, складають, виділяють, пояснюють, обчислюють, демонструють, відтворюють (без зовнішнього підказування, по пам'яті)

ІІ рівень засвоєння – репродуктивний (знання-копії)

3.

Урок узагальнення і систематизації нових знань та вмінь

Узагальнення знань і вмінь учнів, застосування їх для вирішення нестандартних ситуацій, формування умінь розв’язання творчих завдань

Учні видозмінюють, реорганізовують, узагальнюють, систематизують, спрощують, ускладнюють, знаходять причинно-наслідкові зв'язки, оцінюють значущість даних, формують нові цілі і визначають алгоритм розв’язання нестандартних завдань

ІІІ рівень засвоєння – евристичний (рівень умінь та навичок) або

IV рівень засвоєння – творчий (у залежності від рівня розв'язуваних завдань)

4.

Комбінований урок

Формування системи нових понять, запам'ятовування, застосування нових знань для розв’язання практичних завдань

Учні відтворюють, описують, пояснюють, обчислюють, формулюють (без зовнішнього підказування)

ІІ рівень засвоєння – репродуктивний (знання-копії)

 

Кожний тип уроку характеризується своєю структурою, яка залежить від мети уроку. Структурні елементи уроку характеризуються своїми задачами, змістом, формою організації навчальної діяльності учнів, методами та засобами навчання, які повинні сприяти досягненню загальної дидактичної мети уроку.

До основних структурних елементів уроку теоретичного навчання можна віднести:

  • організаційну частину та підготовку учнів до вивчення нового навчального матеріалу (повідомлення теми та цілей уроку, мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань і умінь учнів,);
  • повідомлення навчального матеріалу викладачем (пояснення з використанням наочності та технічних засобів навчання, лекція, демонстраційний експеримент, вирішення проблем, евристична співбесіда тощо);
  • самостійне засвоєння знань учнями (перегляд кінофільму, робота з навчальними посібниками та довідниками, виконання лабораторно-практичних робіт, робота з електронними підручниками тощо);
  • початкове закріплення та поточне повторення вивченого матеріалу (робота з картками-завданнями, з навчально-контролюючими програмами на комп'ютері, співбесіда, перегляд кінофільму, виконання практичних завдань тощо);
  • вправи на закріплення та удосконалення знань і вмінь (розв’язання репродуктивних завдань, робота з картками-завданнями, робота на тренажерах, з електронним підручником тощо);
  • самостійне удосконалення знань і формування вмінь (робота з технічною літературою та документацією, розв’язання продуктивних завдань, написання рефератів, підготовка доповідей для семінарського заняття тощо);
  • узагальнююче повторення (оглядова лекція, співбесіда, складання систематизованих таблиць, діаграм, графіків, схем, класифікацій, перегляд кінофільмів тощо);
  • контроль й оцінка знань та вмінь учнів (тестування, заліки, проведення контрольних робіт, програмований контроль, опитування за допомогою комп’ютерних програм, взаємоопитування та взаємоконтроль).

В залежності від мети уроку викладач може використовувати перелічені структурні елементи, визначаючи їх послідовність. Послідовність проведення уроку пов’язана з його структурно-логічною схемою, яка віддзеркалює алгоритм діяльності викладача, спрямований на виконання навчально-розвиваючих та виховних цілей і задач. Педагогічна майстерність викладача виявляється в усвідомленні місця та значення конкретного уроку в межах  теми програми, визначенні доцільної структури уроку, методів і прийомів його проведення.

                      1.3. .Методика проведення уроків різних типів

В залежності від типу уроку можна рекомендувати наступну його структуру та відповідні методи і прийоми навчання (табл.4).

 

                                                                                          Таблиця 4

Орієнтовна структура уроків теоретичного навчання різних типів

 

п/п

Тип уроків

Структура уроків

Методи та прийоми навчання

1

2

3

4

 

1.

 

Урок засвоєння нових знань

Організаційна частина

 

Повідомлення теми та цілей уроку

 

 

Мотивація навчальної діяльності учнів

Розкриття професійної значущості теми

Актуалізація опорних знань і умінь учнів, перевірка домашнього завдання
 

  • усне фронтальне опитування;
  • тестове опитування;
  • короткочасна письмова робота;
  • взаємоопитування та рецензування відповідей.

 

Повідомлення нового навчального матеріалу за планом уроку

 

  • постановка питань під час пояснення навчального матеріалу;
  • евристична бесіда;
  • проблемний виклад навчального матеріалу;
  • застосування наочних посібників;
  • перегляд кінофільмів з обговоренням;
  • робота з електронними носіями інформації тощо

Закріплення знань учнів за кожним пунктом плану викладу навчального матеріалу

  • робота з опорними структурно-логічними конспектами;
  • заповнення систематизуючи таблиць, роздаткового навчального матеріалу;
  • обговорення основних питань навчального матеріалу;
  • робота в малих групах по виконанню завдань;
  • самостійна робота з літературою тощо.

Виявлення ступеня

розуміння учнями вивчаємого матеріалу, уточнення окремих висновків і положень, відповіді на запитання учнів

  • бесіда
  • пояснення
  • обговорення питань, що викликали утруднення учнів;
  • залучення учнів до аналізу помилок.

Підбиття підсумків уроку, повідомлення домашнього завдання

 

 

  • оцінювання роботи всієї групи й окремих учнів;
  • дебрифінг;
  • інструктування по виконанню домашнього завдання.

 

 

 

2.

 

 

Урок закріплення і удосконалення знань, умінь, навичок

Організаційна частина

 

Повідомлення теми та цілей уроку

 

Мотивація навчальної діяльності учнів

  • пояснення значущості професійних знань і умінь для майбутньої роботи

 

 

 

Відтворення та корекція опорних знань, умінь, навичок

  • виконання вправ;
  • фронтальне опитування;
  • бліц-опитування;
  • взаємоопитування;
  • тестовий контроль;
  • технічний диктант;
  • пояснення складних питань викладачем;
  • відтворення опорних конспектів і їх окремих граф;
  • аналіз виробничих ситуацій.

Повідомлення чи самостійна робота учнів по засвоєнню нової навчальної інформації

  • бесіда;
  • самостійна робота з літературою;
  • самостійна робота з електронними посібниками, навчальними програмами, в мережі Internet.

Застосування учнями знань у стандартних умовах

  • виконання типових задач і завдань;
  • розробка типових технологічних процесів;
  • дидактичні ігри для формування знань, умінь на репродуктивному рівні;
  • обговорення та прийняття рішень в конкретних виробничих ситуаціях;
  • робота в малих групах;

Корекція знань і умінь учнів, усунення прогалин у їх знаннях й уміннях

 

  • бесіда;
  • пояснення;
  • відповіді на питання учнів;
  • робота учнів з дидактичними матеріалами: опорними конспектами, кресленнями, схемами тощо.

Перевірка та оцінка знань і умінь учнів

  • обговорення результатів виконаних учнями завдань;
  • взаємооцінювання та самооцінювання, рецензування тощо

Підбиття підсумків уроку. Повідомлення домашнього завдання.

  • оцінювання навчальної діяльності учнів на уроці;
  • обговорення типових помилок;
  • дебрифінг;
  • рекомендації по виконанню домашнього завдання.

 

3.

Урок узагальнення та систематизації знань і умінь

Організаційна частина

Повідомлення теми і задач уроку

 

Мотивація навчальної діяльності учнів

  • посилання педагога на конкретні нестандартні виробничі ситуації з метою з'ясування, які знання і уміння необхідні для їх вирішення;
  • зв'язок матеріалу уроку з досвідом учнів.

Актуалізація і корекція опорних знань і умінь

  • обговорення евристичних питань на виявлення причинно-наслідкових зв'язків;
  • проведення аналізу, оцінювання, порівняння;
  • виділення головного, узагальнення та систематизація.

Одержання нових знань і умінь шляхом постановки і рішення проблем, основаних на узагальненні та систематизації набутих знань і умінь

  • оглядова проблемна лекція;
  • інтерактивна лекція;
  • ділова (рольова) гра;
  • виконання прогностичних завдань;
  • мозковий штурм;
  • діагностичні завдання;
  • робота в малих групах;
  • завдання з прийняття рішень у нестандартних ситуаціях.

 

 

Поетапне обговорення ходу рішення проблеми

  • дискусія;
  • бесіда;
  • методи «акваріум», «мікрофон», «опитування експертів» тощо.

 

 

Підведення підсумків уроку

  • дебрифінг

Оцінка навчальної діяльності учнів на уроці

  • рейтингове оцінювання;
  • взаємо та самооцінювання.

Повідомлення домашнього завдання

  • інструктування по виконанню домашнього завдання

4.

Комбінований урок

Організаційна частина

 

Повідомлення теми, цілей та задач уроку

 

Мотивація навчальної діяльності учнів

  • роз'яснення практичного значення навчального матеріалу для майбутньої професійної діяльності

 

Актуалізація опорних знань і умінь учнів

  • фронтальне опитування;
  • бліц-опитування;
  • ущільнене опитування;
  • тестовий контроль;
  • робота з картками завданнями;
  • технічний диктант тощо.

Засвоєння нового навчального матеріалу

Варіанти:

  • повідомлення навчального матеріалу викладачем із застосуванням наочності та технічних засобів навчання;
  • двократне викладання навчального матеріалу (з опорним конспектом);
    • самостійне засвоєння знань учнями шляхом роботи з підручником, електронними носіями інформації, перегляду кінофільму тощо.

Початкове закріплення та повторення нового навчального матеріалу

  • бесіда;
  • взаємоопитування та рецензування відповідей;
  • технічний диктант;
  • тестування тощо.

 

Формування умінь із застосування знань на практиці

  • виконання усних, письмових і практичних завдань;
  • рішення задач;
  • розробка технологічних процесів;
  • виконання графічних робіт;
  • вправи на вимірювання та складання схем тощо.

 

Підведення підсумків уроку та оцінювання

  • само та взаємооцінювання;
  • дебрифінг

 

Повідомлення домашнього завдання

  • інструктування по виконанню домашнього завдання.

5.

Контрольно-перевірочний урок

Організаційна частина

 

Повідомлення мети і завдань уроку

 

Актуалізація опорних знань і умінь учнів

  • бесіда;
  • створення проблемних ситуацій;
  • рецензування відповідей;
  • взаємо опитування.

Видача завдань, повідомлення про послідовність і способи їх виконання, відповіді на запитання

  • бесіда;
  • пояснення.

Самостійна робота учнів по виконанню завдань на застосування знань у стандартних і нестандартних умовах

  • репродуктивний;
  • частково-пошуковий;
  • проблемний;
  • дослідницький;
  • аналіз конкретних виробничих ситуацій.

Перевірка, аналіз і оцінка виконаних завдань

  • взаємооцінювання;
  • самооцінювання;
  • оцінка експертами.

Підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання

  • дебрифінг;
  • інструктування по виконанню домашнього завдання.

 

 

Методика проведення уроків різних типів характеризується рядом особливостей.

Урок засвоєння нових знань проводиться на початку вивчення нової теми, розділу, коли знання учнів обмежені. На даному уроці з усіх ланок процесу навчання реалізуються психологічні процеси сприйняття, розуміння і осмислення. Перш ніж перейти до викладу нового матеріалу викладачу рекомендується створити своєрідний психологічний настрій-мотивацію: підкреслити теоретичну і практичну значущість навчального матеріалу для майбутньої професійної діяльності; поставити перед учнями навчальні проблеми, які вони зможуть розв’язувати в міру опанування знаннями за темою. З метою підготовки учнів до сприйняття нового матеріалу можна продемонструвати фрагменти кіно- чи відеофільму, ознайомити з науково-технічною інформацією за темою уроку.

У мотивації навчання особливу значущість має інтерес учнів до самого процесу навчально-пізнавальної діяльності: бажання і прагнення самостійно знайти відповідь на поставлене запитання чи навчальну проблему, самостійно виконати доручену роботу, отримати задоволення від її виконання і досягнутої мети. В основі таких мотивів лежить радість від самого процесу діяльності, потреба в пізнанні нового. Такі мотиви є надійною основою успішного навчання. Для практичної діяльності педагогів наявність мотивів є важливим елементом навчально-виховного процесу, який стимулює й активізує пізнавальну діяльність учнів і викликає у них готовність витратити вольове зусилля для досягнення навчальних цілей.

Пояснення нового матеріалу рекомендується розпочинати з повідомлення плану уроку та актуалізації опорних знань, необхідних для розуміння учнями теми, що вивчається. Проведення актуалізації дозволяє викладачу ліквідувати прогалини в знаннях і вміннях учнів, правильно побудувати навчальний процес і уникнути нерозуміння учнями навчального матеріалу на уроці. Вид актуалізації (пасивний чи активний) буде залежати від змісту навчального матеріалу, його важливості і складності, підготовленості учнів, досвіду викладача. Питання, обговорювані при актуалізації, можуть спиратися на життєвий досвід учнів, носити внутрішньопредметний та міжпредметний характер. У ЗП(ПТ)О  особливе значення має встановлення зв'язків між загальнотехнічними, спеціальними загальноосвітніми предметами і виробничим навчанням.

Активну актуалізацію можна проводити у формі фронтального групового опитування, індивідуальної роботи з картками-завданнями різних видів, комп'ютерними контролюючими програмами, взаємоопитуванням учнів, ущільненого опитування, тестового контролю, технічних диктантів, дидактичних ігор («Лото», «Мозаїка», «Підбери пару»), розв'язування кросвордів тощо. Вибір форми проведення актуалізації буде залежати від рівня підготовленості учнів, обсягу опорних знань, педагогічної майстерності викладача.

Основний етап уроку даного типу – це повідомлення нового навчального матеріалу. У залежності від обраного методу навчання, викладання нового матеріалу можна проводити у вигляді розповіді, пояснення, бесіди, евристичної бесіди, проблемного викладання, лекцій із застосуванням різних методів навчання.

Усне викладання рекомендується будувати в логічній послідовності у вигляді окремих частин, засвоєння яких потрібно періодично перевіряти. Зміст загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів характеризується специфічними особливостями: складністю і різноманітністю об'єктів, що вивчаються неоднозначністю можливих технічних рішень, значним обсягом фактичного та нормативного матеріалу. Тому пояснення необхідно поєднувати з демонстрацією наочних приладів, експериментів, складанням схем, побудовою графіків, таблиць, демонстрацією кіно- і відеофільмів, роботою за опорними конспектами, електронними мультімедійними засобами тощо.

Найбільш істотні терміни, визначення, формули, висновки можна виділити і продиктувати учням для запису. Для підвищення доступності викладу рекомендується:

- викладати конкретну навчальну інформацію в систематизованому вигляді;

- використовувати терміни, які зрозумілі учням;

- не перевантажувати урок цифровими даними;

- використовувати порівняння, спиратися на дані з життєвого досвіду учнів.

При сприйнятті учнями нового матеріалу велику роль відіграє постановка питань по ходу уроку. Це спонукає учнів стежити за логікою викладання, відокремлювати головне, висловлювати свої думки, робити висновки, уважно працювати на уроці.

Під час засвоєння на уроці нового матеріалу важливим видом навчально-пізнавальної діяльності учнів є самостійна робота з літературою, яка дозволяє навчити учнів самостійно одержувати необхідну інформацію, виділяти головне, критично оцінювати отриману інформацію, формувати власну точку зору за проблемою. При цьому формуються вміння і навички самостійної розумової праці; розвивається аналітичне, логічне, системне мислення, здатність до самоорганізації. Роль цього виду навчальної діяльності особливо зросла тепер, коли перед навчальними закладами поставлено завдання формування в учнів потреб до самоосвіти, безперервного підвищення професійного рівня, вмінь використовувати наявні знання для одержання нових знань. Самостійна робота з літературою може бути окремим етапом уроку поряд із виконанням нового матеріалу. В окремих випадках доцільно весь урок присвятити самостійному засвоєнню учнями знань. При організації самостійної роботи з літературою із засвоєння нових знань необхідно враховувати підготовленість та інтелектуальний розвиток учнів і в залежності від цих показників диференціювати завдання.

Для самостійного вивчення учнями нової інформації педагогу рекомендується спочатку відбирати нескладний матеріал і поступово підвищуючи складність в міру накопичення в учнів знань і вмінь. Слід враховувати, що метою організації самостійної роботи з літературою є не тільки «прочитати → зрозуміти → запам'ятати», а знайти навчальний матеріал для розв’язання визначених завдань, а також відповісти на запитання. За вивченим матеріалом до самостійної роботи учнів необхідно розробити систему інструкційно-методичних вказівок, спрямованих на конкретизацію їх дій.

Організація самостійної роботи із засвоєння нових знань сприяє підвищенню пізнавальної активності учнів, розвиває їх уміння у самоосвітній діяльності, інтерес до навчання, пам'ять і технічно грамотну мову, стимулює розвиток їх творчих здібностей.

Урок засвоєння нових знань має великі реальні можливості для розвитку і виховання учнів. Однак, слід враховувати, що на уроці даного типу не можна забезпечити формування глибоких і міцних знань та вмінь, найбільш імовірним є досягнення учнями першого рівня засвоєння, коли у них формуються «знання-знайомства», і створюються передумови та підґрунтя для подальшого удосконалення знань і вмінь більш високого рівня на наступних етапах процесу навчання.

Важливо розуміти, що педагог на теоретичному занятті повинен не просто виконувати роль інформатора та основного «джерела» знань, а й управляти навчально-пізнавальною діяльністю учнів із засвоєння нових знань.

Урок закріплення й удосконалення знань, умінь і навичок спрямований на формування вмінь учнів правильно відтворювати вивчені факти, закони, правила, способи дій. Варто враховувати, що можливість правильного відтворення базується на міцному запам'ятовуванні навчального матеріалу. Найбільш імовірний рівень, який досягається під час засвоєння знань на цьому уроці – це репродуктивний, коли учень має “знання-копії” і може відтворити вивчену навчальну інформацію буквально чи конструктивно. В умовах підготовки кваліфікованих робітників цей рівень засвоєння характеризується уміннями застосовувати знання при виконанні типових навчально-виробничих завдань: уміннями правильно користуватися нормативними, довідковими документами, технічною літературою, графічним матеріалом; уміннями правильно пояснювати технологічні процеси. Однак не слід виключати можливість формування більш високого рівня пізнавальної діяльності на уроках цього типу, зокрема, в учнів з високим інтелектуальним розвитком.

Широкі дидактичні можливості  задач і завдань на уроках загальнотехнічних і спеціальних навчальних предметів визначаються різноманітністю методик їх застосування. Серед дидактичних цілей, які досягаються при розв’язанні  задач, особливе місце займає формування вмінь не просто розв’язувати задачі за алгоритмом але й навчання учнів самостійно розв’язувати будь-яку запропоновану задачу, що відповідає їх знанням і вмінням.

Одним із завдань педагога в процесі розв’язання учнями навчальних задач є надання допомоги в аналізі дій, причинах утруднення, знаходження правильного шляху розв’язання. Реалізувати це можливо за допомогою запитань, які спонукають до навчальної рефлексії.

Прийоми рішень задач на уроці можуть бути різноманітними: розв’язання одним учнем біля дошки з одночасним коментуванням його дій усією групою; самостійна індивідуальна робота з розв’язання різних задач і наступне обговорення; рецензування рішення; фронтальна письмова робота. При розв’язуванні задач нового типу викладач може пояснити весь хід розв’язування, однак при цьому варто залучати учнів до обговорення обґрунтованості та правильності всіх етапів розв’язування задачі, а потім запропонувати учням самостійно повторити всі дії.

Особливого значення на уроках цього типу набуває актуалізація опорних знань і вмінь, оскільки успішне розв’язування навчальних задач можливе лише за умови повного розуміння учнями виконуваних дій, сутності процесів, характеристик і розмірності величин, що входять в умову задачі.

Уроки узагальнення і систематизації знань, умінь і навичок проводяться на завершальному етапі вивчення теми, розділів навчального предмету і мають за мету привести засвоєні знання й уміння до цілісної системи, охопивши за урок найбільш істотні особливості навчального матеріалу. Під узагальненням розуміється виявлення загального в предметах, явищах і, засноване на цьому, їх об'єднання. Систематизація припускає розподіл предметів і явищ за групами у залежності від їх подібності і розходження. Систематизація й узагальнення – взаємозалежні дидактичні поняття: узагальнення здійснюється, головним чином, через систематизацію; системність знань досягається шляхом поетапного узагальнення.

На уроках цього типу повторюється і поглиблюється сутність основних наукових понять і теоретичних висновків; установлюються зв'язки між явищами, що вивчаються; класифікуються явища за різними ознаками; оцінюються вивчені явища на основі визначених критеріїв; використовуються методи і прийоми навчання, які сприяють формуванню інтелектуальних умінь учнів; встановлюються внутрішні та міжпредметні зв'язки; виконуються завдання, які вимагають інтегрування знань, застосування їх у нестандартних навчальних і виробничих ситуаціях; розв’язуються завдання творчого характеру. Метою таких уроків є формування знань і вмінь відповідно до третього рівня засвоєння – евристичного.

За методикою проведення уроки узагальнення і систематизації можуть бути дуже різноманітними. Продуктивні методи та прийоми, які застосовуються на таких уроках, спрямовані на розвиток мислення і формують способи професійної діяльності, які вимагають самостійних нетрадиційних рішень.

Великого значення на уроках цього типу мають різноманітні види самостійних робіт:

- завдання на самостійне порівняння і зіставлення вивчених явищ і процесів;

- складання письмових відповідей на узагальнюючі питання за вивченою темою;

- письмові роботи, які вимагають перегрупування знань;

- спеціальні завдання на узагальнення і класифікацію: складання схем, діаграм, порівняльних і узагальнюючих таблиць;

- завдання на застосування знань у нестандартних виробничих ситуаціях, на оцінювання способу виконання робіт, їх ефективності та раціональності;

- завдання з діагностики несправностей;

- завдання на прогнозування процесу, дій, явищ;

- завдання на обґрунтування економічної ефективності, пошук шляхів підвищення продуктивності праці, поліпшення якості, підвищення надійності, конкурентноздатності.

З урахуванням специфіки майбутньої професійної діяльності (особливо для складних технічних професій) доцільно у зміст уроку включати рішення задач, орієнтованих на формування аналітичних, проектувальних, конструктивних умінь.

Аналітичні вміння передбачають наявність у людини здібностей аналізувати конкретні ситуації і виконувати адекватні їм способи дій. Проектувальні вміння дозволяють працівнику визначати стратегію досягнення цілей на основі аналізу ситуацій, спрогнозувати результати своїх дій. Конструктивні вміння передбачають здатність до розробки системи засобів і прийомів для досягнення поставленої мети. Більшою чи меншою мірою перераховані вище вміння важливі для будь-якої професійної діяльності.

Для розвитку цих здібностей доцільне використання задач таких типів:

  •                 Задачі з невизначеністю (з неповними даними). У реальній практиці для прийняття рішень може бути недостатньо інформації, тому працівнику потрібно вміти знаходити відсутні дані в технічних довідниках і нормативних документах. Розв’язання такої задачі повинне починатися із з'ясування кількості відсутніх даних, їх знаходження у відповідних джерелах. Після чого поставлена задача розв’язується.
  •                 Задачі з надлишковими даними. Для розв’язання задачі потрібно виявити, які дані є необхідними, а які дані необхідно виключити.
  •                 Задачі із суперечливими даними. Розв’язання таких задач навчає учнів аналізувати і критично оцінювати реальні умови, усвідомлено відноситися до поданих даних, уміти бачити можливість помилкових дій.
  •                 Задачі на виявлення можливої помилки в готовому рішенні. Змістом такої задачі повинні бути реальні ситуації з професійної практики.
  •                 Задачі з нестачею  необхідних даних і надлишком несуттєвих даних.

Уроки узагальнення і систематизації доцільно проводити з використанням методів моделювання професійної діяльності (ділові, рольові ігри), елементів дидактичних ігор, ігрового проектування, інтерактивних і проблемних методів навчання.

Комбінований урок займає домінуюче положення в педагогічній практиці. На цьому уроці поєднується: виклад нового матеріалу, його закріплення й удосконалення, відпрацьовування вмінь і навичок, перевірка засвоєних знань і вмінь, тобто реалізуються декілька взаємозалежних дидактичних цілей. Відповідно до цих етапів у структурі комбінованого уроку виділяють: мотивацію майбутньої навчально-пізнавальної діяльності, актуалізацію опорних знань і вмінь, виклад нового навчального матеріалу, закріплення нових знань і вмінь, перевірку засвоєння навчального матеріалу, видачу домашнього завдання.

На комбінованому уроці найбільш імовірне формування другого рівня засвоєння знань і вмінь, який припускає повне розуміння навчального матеріалу учнями й уміння його відтворити буквально або конструктивно.

Важливе значення в структурі комбінованого уроку має взаємозв'язок його складових частин: успішне рішення педагогічних завдань попередньої частини уроку дозволяє переходити до наступної, а дидактична мета уроку досягається реалізацією завдань, поставлених до кожної частини уроку. Дидактичні вимоги до комбінованого уроку враховують різноманіття його дидактичних цілей.

Виклад нового матеріалу повинен відповідати дидактичним принципам науковості, доступності, посильності, систематичності і послідовності. Закріплення знань і відпрацьовування вмінь і навичок вимагають раціонального відбору практичних вправ і завдань з урахуванням особливостей змісту навчального матеріалу, рівня підготовленості учнів і запланованого рівня засвоєння знань, умінь і навичок. При цьому варто враховувати, що система практичних завдань повинна включати всі питання теми та передбачати їх поступове ускладнення. Виконанню практичних завдань повинна передувати перевірка засвоєння учнями теоретичного матеріалу.

Оскільки комбінований урок має різноманітну структуру і вимагає раціонального розподілу часу на реалізацію завдань кожного етапу, дидактичні засоби навчання на урок варто підбирати з урахуванням їх доцільності, економії часу, можливостей інтенсифікувати навчальний процес. При підготовці до комбінованого уроку викладачу рекомендується точно визначити час, необхідний для кожного етапу у відповідності до його значущості в структурі навчально-виховного процесу.

На контрольно-перевірочному уроці проводиться контроль і оцінювання знань, умінь і навичок учнів. На уроці цього типу реалізується самостійна діяльність кожного учня. При проведенні даного уроку можуть бути використані: фронтальне усне опитування; письмове виконання практичних завдань, які включають відповіді на запитання; розв’язання задач; виконання вправ; відповіді на завдання тестів різного рівня; робота з контролюючими комп'ютерними програмами тощо.

У структурі контрольно-перевірочного уроку можна виділити такі етапи: пояснення мети контролю, інструктаж з організації роботи на уроці, ознайомлення зі змістом контрольного завдання і порядком його виконання, відповіді на запитання учнів, самостійна робота учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Урок № 1

 

Предмет «Професійна етика і культура спілкування»

Професія Соціальний робітник

Викладач Козуб Ірина Михайлівна

Тема Культура мовлення і комунікація. Комунікація в діловій сфері. Етика професійного спілкування.

Мета: формувати в учнів уміння дотримуватися вимог культури мовлення з метою ефективної комунікації, моделювати ситуації професійного спілкування з дотриманням етики професійного спілкування; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, мислення; виховувати в учнів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу культуру поведінки і спілкування.

Дидактивне забезпечення: роздавальні матеріали, словники (у тому числі електронні), картки з афоризмами.

Внутрішньо-предметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (терміни), культура мовлення.

Міжпредметні зв’язки: література, економіка, історія.

Тип уроку: урок закріплення та удосконалення знань та умінь

Вид уроку: урок-практикум.

ХІД УРОКУ

 

І. Мотиваційно-організаційний етап

1. Ознайомлення із темою, метою і завданнями уроку

► Прочитайте афоризми. Як ви їх розумієте? Сформулюйте за ними тему, мету й завдання уроку. Що вам відомо про їх авторів?

1. Етикет — коли поводиш себе трохи краще, ніж це необхідно (Уілл Каппі). 2. Етика — це естетика душі (П. Реверді). 3. Етика — це спроба надати загальної значущості нашим бажанням (Б. Рассел). 4. Істинна етика починається там, де припиняють користуватися словами (А. Швейцер). 5. Добре виховання — це коли іншим добре (В. Немирович-Данченко). 6. Щоб досягти успіху в цьому світі, ...потрібні хороші манери (Вольтер). 7. Кожна людипа мусить писати так само добре, як і говорити (Д. Лихачов).

Довідка: Уілл Каппі — американський письменник; П’єр Реверді — французький письменник; Бертран Рассел — англійський філософ, логік, математик; Альберт Швейцер — німецький лікар-місіонер; Володимир Іванович Немирович-Данченко — театральний режисер і драматург; Вольтер — французький письменник, філософ; Дмитро Сергійович Лихачов — видатний російський філолог, мистецтвознавець, сценарист, академік РАН.

2. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів Бесіда

• Пригадайте, що вам відомо про комунікацію?

• Які особливості має комунікація в діловій сфері?

• Що розумієте під етикою?

• У чому полягає етика професійного спілкування?

II. Процесуально-діяльнісний етап

  1. Робота з текстом

► Прочитайте текст. До якого стилю він належить? Визначте тему й основну думку, інформацію, яка є новою для вас. Запишіть основну інформацію у вигляді тез.

       Ділове спілкування — це процес взаємозв’язку і взаємодії, в якій відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що припускає досягнення певного результату, розв’язання конкретної проблеми або реалізацію певної мети. Загалом ділове спілкування відрізняється від буденного (неформального) тим, що в його процесі ставлять мету і конкретні задачі, які вимагають свого розв’язання. У діловому спілкуванні ми не можемо припинити взаємодії з партнером (принаймні без втрат для обох сторін).

       У процесі ділового спілкування важливо дотримуватися професійної етики, яка означає насамперед певний кодекс поведінки людей під час виконання ними своєї професійної діяльності. Професійна етика різноманітна: етика лікаря, етика юриста, етика бізнесу, етика ученого, педагогічна етика тощо.

        Етикет — слово французького походження, що означає манеру поведінки. До нього відносять правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві. У поняття службового (ділового) етикету входять норми і звичаї, що регулюють культуру поведінки людини в суспільстві.

        Службовий (діловий) етикет — сукупність правил, пов’язаних із умінням тримати себе в суспільстві, зовнішньою охайністю, правильністю побудови бесіди і ведення листування, ясністю викладу своїх думок, культурою поведінки за столом і в інших ситуаціях ділового і світського спілкування. Етичний сенс етикету виявляється перш за все в тому, що з його допомогою ми одержуємо можливість виразити пошану до людини.

        Зміст етикету передбачає визнання значущості людини або вияв пошани до неї, виражений у формі ввічливості, чемності. Ввічливість є виразом поважного ставлення до людини. Проявляти ввічливість — значить бажати добра людині. Суть ввічливості — доброзичливість; коректність або вміння тримати себе завжди в рамках пристойності, навіть у конфліктній ситуації.

        Тактовність — відчуття міри, перевищивши яке, можна образити людину; скромність — стриманість в оцінці своїх чеснот, знань і становища в суспільстві; благородність — здатність скоювати безкорисливі вчинки, не допускати приниження заради матеріальної або іншої вигоди. Точність — відповідність слова справі, пунктуальність і відповідальність у виконанні взятих зобов’язань у діловому і світському спілкуванні.

        Етичні норми ділового і світського спілкування включають:

1) взаємну ввічливість;

2) такт;

3) невимушеність (природність, розкутість, але не фамільярність);

4) розумність (раціональність);

5) обов’язковість.

        Для того щоб спільна діяльність дала позитивні результати, лідер має враховувати особливості поведінки людей у групі та етичні проблеми, які при цьому виникають. Без цього навряд чи спілкування буде результативним і відповідатиме належному рівню культури. Спілкування підлеглого з керівником також визначається певними правилами: до керівника слід ставитися з повагою, у міру демонструючи свою готовність до взаємодії та виконання доручень, не слід поводитися з керівником занадто запопадливо, звертаючись до керівника, доцільно вживати ту форму, якою користуються більшість співробітників.

       Спілкування з колегами відповідно до встановлених правил регламентуються, наприклад, так: бути доброзичливим, ввічливим, привітним, слухаючи уважно співрозмовника, доцільно показувати йому (позою або мімікою) позитивну реакцію на нього, не обговорювати на роботі свої домашні та особисті проблеми, не розмовляти па роботі, щоб не заважати іншим (За матеріалами інтернет-видань).

  1. Робота в парах

► Продовжте текст, зберігаючи стиль і авторську тональність.

      Ділові розмови поділяють на інформативні та дискусійні. Перші — коротші, не вимагають зосередження уваги та узгодження думок. Головна їх мета — задовольнити потребу партнерів у деякій додатковій інформації, що дозволяє їм обрати обґрунтоване рішення, що не суперечить інтересам зацікавлених сторін. Інші розмови — ...

  1. Групова робота

► Інструкція з вивчення питання:

1. Уважно прочитайте пропонований матеріал.

2. Зверніть увагу на правила мовленнєвої поведінки керівника та підлеглого в офіційній ситуації, а також на правила спілкування підлеглих. Самостійно сформулюйте висновок.

3. Відтворіть одну (дві) ситуацію (готується в парі з одногрупником), дотримуючись правил ведення службової бесіди.

1) Вам потрібно на завтра відпроситися з роботи. Спробуйте умовити свого керівника.

2) Ви — начальник відділу. Попросіть свого підлеглого вийти на роботу у вихідний день.

3) Ви — керівник відділу. Ваш підлеглий дуже просить надати йому відпустку. Відмовте у проханні.

4) Ви запізнилися на роботу, і, дізнавшись про це, вас викликає керівник.

 

Правила ділового спілкування між керівником і підлеглим

Для керівника

1. Вітаючись із підлеглим, обов’язково називайте його ім’я і по батькові. Пам’ятайте: будь-якій людині завжди приємно чути: своє ім’я.

2. Спілкуючись із підлеглими, обов’язково стежете за своєю вимовою, тому що від того, як говорить керівник, залежить, наскільки точно його будуть розуміти підлеглі. Правильне мовлення викликає повагу і привертає увагу як до того, хто говорить, так і до теми бесіди.

3. Яка б не була напружена ситуація, намагайтеся говорити рівним, спокійним голосом. Хто кричить, того часто не чують.

4. Незалежно від того, з ким має відбутися спілкування, ви як керівник завжди повинні: уміти дохідливо і конкретно пояснити, що ви хочете від підлеглого; контролювати своє спілкування, ретельно підбираючи слова.

5. Ставлячи перед підлеглими завдання, необхідно ясно і визначено довести, на які результати очікують від співробітника і підрозділу загалом. У цьому випадку має бути зазначено конкретний рівень необхідних результатів, структуру повноважень і порядок інформування про виконання поставленого завдання.. Пам’ятайте, якщо щось вашим підлеглим буде не зрозуміло, воно обов’язково буде зроблено неправильно.

6. Спілкуючись із підлеглим, дивіться на нього як на співробітника, покликаного вирішувати службові питання, а не догоджати вам.

7. Контроль — один із функціональних обов’язків керівника. Головна його мета: не тримати в постійному напруженні підлеглих, а організовувати якісний виробничий процес і не допустити технологічних збоїв в обслуговуванні клієнтів. Тому, контролюючи діяльність своїх підлеглих, звертайте увагу на виявлення причин, що можуть спричинити виникнення небажаної ситуації.

8. Якщо ваш підлеглий виконав ваше завдання неякісно, укажіть йому на його конкретні помилки і прорахунки. Не маніпулюйте тільки словами: «погано», і «мені не подобається» тощо. Укажіть об’єктивні і конкретні причини, чому вас не влаштовує ця робота.

9. У випадку якщо ви не задоволені дією свого співробітника, то критикувати потрібно його дії, а не особистість. Тобто потрібно вказати, що «цей документ написаний з помилками», а не говорити: «Ви безграмотний працівник».

10. Найбільшу неетичність, що може дозволити керівник — це заважати працювати своїм підлеглим. Якщо у вас команда професіоналів, вона не має потреби в тотальному нагляді і понуканні. Гарний керівник не заважає ініціативі співробітників, більше довіряє колективу і найголовніше — не ускладнює життя людям, що працюють під його керівництвом.

Для підлеглих:

1. Під час привітання начальника рекомендують називати його ім’я і по батькові. Пам’ятайте: будь-якій людині завжди приємно чути своє ім’я. Руку для рукостискання ви подаєте після того, як вам подав її керівник.

2. Якщо ви сидите, а до кімнати увійшов ваш начальник і звернувся до вас, необхідно встати і відповісти на його запитання.

3. Доповідати керівнику з того чи іншого питання потрібно коротко, власне кажучи, без «філософствування» та «історичних екскурсів».

4. Розмовляючи з керівником, обов’язково стежте за своїм мовленням, тому що від цього залежить, наскільки точно вас зрозуміє ваш начальник. Правильне мовлення викликає повагу, привертає увагу до того, хто говорить, і залишає гарне враження про нього.

5. Яка б не була напружена ситуація, намагайтеся говорити рівним, спокійним голосом. Хто кричить, того часто не чують.

6. У випадку, коли ви доповідаєте керівнику про виникнення проблемної ситуації, заздалегідь підготуйте і повідомте начальнику кілька варіантів рішення цього питання і можливі наслідки, що можуть бути у реалізації конкретного варіанта.

7. Отримуючи від керівника те чи інше завдання, обов’язково зафіксуйте його письмово. Відразу після того, як начальник закінчив ставити завдання, зачитайте йому, як ви зрозуміли це завдання. Уточніть у нього час виконання, необхідний результат (форму звітності), ваші повноваження і засоби, які вам необхідні для виконання завдання.

8. У випадку якщо ви з якихось причин не можете виконати поставлену перед вами задачу, необхідно в найкоротший термін повідомити начальника про це, визначивши всі причини, які стали на перешкоді виконання цього завдання.

9. Завжди пам’ятайте, що у вашого начальника є право керувати, що дає йому законні підстави ставити перед підлеглими виробничі завдання і вимагати їхнього якісного виконання.

Правила спілкування з колегами

1. Завжди вітайте усіх, кого бачите перший раз за день. Робіть це доброзичливо, а не крізь зуби.

2. Якщо до вас в управління (відділ) завітав співробітник сусіднього підрозділу, запропонуйте йому присісти й уважно його вислухайте.

3. У випадку якщо співробітник сусіднього відділу (управління) просить вас виконати якусь роботу, необхідно йому ввічливо відповісти, що ви цю роботу виконаєте після того, як вам це скаже ваш безпосередній керівник. Робіть це з посмішкою і доброзичливо.

4. Рекомендують спілкуватися з колегами на Ви, на ім’я і по батькові. (Пам’ятайте: назвавши ім’я людини, ви закладаєте гарний фундамент для продуктивного співробітництва.)

5. Якщо ви говорите по телефону, а до вашого кабінету увійшов ваш колега, перепросіть телефонного співрозмовника і приділіть увагу гостеві. Запропонуйте колезі з іншого підрозділу присісти і попросіть його зачекати закінчення телефонної розмови. Після чого можете продовжити говорити по телефону. Якщо телефонну розмову можна перенести, перепросіть телефонного співрозмовника, скажіть, що зателефонуєте пізніше. (Особливо непривабливо виглядає ситуація, коли очікує закінчення розмови ваш начальник.)

6. Не обговорюйте зі своїми колегами дії інших співробітників. (Це просто називають плітками.)

7. Якщо під час наради чи бесіди вам здалося, що ваш колега чи співрозмовник порушує питання, що не стосуються його функціональних обов’язків, не слід його різко перебивати і вказувати йому на його місце. Рекомендується чемно його вислухати. Навіть у дилетантському міркуванні можуть бути корисні думки. Як правило, професіонал зосереджений на пошуку глибинних причин виникнення тієї чи іншої проблеми, а вирішення питання може бути на поверхні. Крім цього, фахівці схильні розв’язувати проблеми за певними шаблонами, а неспеціаліст може запропонувати нестандартний, але водночас досить ефективний хід. (Пам’ятайте, що брутальність і хамство полягають не тільки у фамільярності, а й у неповазі до людини, що виявляється в зарозумілості і небажанні вислухати точку зору іншого.)

8. Під час наради чи бесіди цінуйте свій і чужий час. Потрібно говорити коротко і по суті. Розповідати історії, що мають початок від «царя Гороху», не варто.

4. Самостійна робота

► Дайте визначення комунікабельності як риси особистості. За потреби скористуйтеся словником. Для чого потрібна комунікабельність? Кому насамперед потрібна комунікабельність як запорука досягнення успіху в професійній діяльності? Напишіть вільного листа, даючи відповіді на запитання. Комунікабельність (комунікативність) (від лат. communicatio — контакт) — це схильність, здатність до комунікацій, встановлення контактів і зв’язків, досягнення взаєморозуміння.

  1. Прес

► Поміркуйте і дайте відповіді на запитання: Які відомі вам професії потребують комунікабельності? Чи потрібно бути комунікабельним у сучасному світі?

Довідка: У психології спілкування комунікабельність — уміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного і взаємозбагачувального спілкування з іншими людьми. Комунікабельність є однією з визначальних навичок успішної соціальної взаємодії, що стосується як професійних, так і особистісних стосунків. Комунікабельність є однією з найважливіших особистісних якостей у професіях, що передбачають активне спілкування з іншими людьми, такими як, наприклад, соціальний робітник, менеджер із продажу, менеджер по зв’язках із громадськістю, менеджер із персоналу тощо.

III. Контрольно-рефлексивний етап

  1. Ток-шоу «Хто не вміє говорити, кар’єри не зробить» (Наполеон)

Учитель виступає ведучим, оголошує тему дискусії, пропонує висловитися з теми «запрошеним гостям», глядачам, які висловлюють власні думки або ставлять запитання «запрошеним» (не більше 1 хв.). Учитель має право теж ставити запитання або перебивати мовця через обмеженість часу для виступу.

 

  1. Творча робота (Рольова гра)

Слово вчителя. Відомо, що від уміння соціального робітника  спілкуватися з клієнтом залежить результат подальшої роботи. Велику роль відіграє довіра до соціального робітника: чим більше клієнт довіряє, тим швидше можна досягнути позитивних результатів співараці. Для цього соціальний робітник повинен швидше завоювати довіру клієнта, застосувавши всі свої знання й уміння вести бесіду.

► Змоделюйте відповідні ситуації: «Перша зустріч із клієнтом».

 IV. Домашнє завдання (на вибір)

1. Скласти й записати правила спілкування соціального робітника з клієнтом.

2. Підготувати повідомлення про етикет на робочому місці .

 

 

Урок № 2

 

Предмет «Основи діловодства»

Професія Соціальний робітник

Викладач Козуб Ірина Михайлівна

Тема Складання й оформлення службових документів.

 

Мета: навчальна: поглиблювати знання про побудування ділових документів у професійній діяльності людини та про правила ділового спілкування, ознайомити учнів із призначенням та формою вказаних ділових паперів, навчати складати їх за зразком, удосконалювати вміння працювати з документами, ознайомити із реквізитами та  вимогами до оформлення ділових паперів;

розвиваюча: розвивати професійні якості, пам’ять, увагу; продовжувати роботу щодо удосконалення усного та писемного мовлення, збагачувати словниковий запас учнів;

виховна: виховувати в учнів усвідомлення важливості високих професійних якостей, культуру ділового спілкування та мовлення, шанобливе ставлення до рідної мови

Тип уроку: комбінований

Вид уроку:змішаний

Методи навчання:  інтерактивні методи та інформаційно-комунікаційні  технологій.

Дидактичне забезпечення: допоміжні картки, дидактичні матеріали.

 

Хід уроку:

І. Організаційний момент

Цей урок матиме для вас досить незвичну форму, але сподіваюсь, що у процесі роботи ви зможете якнайкраще засвоїти нові знання, систематизувати уже набуті та розвивати культуру мовлення та навички ведення ділової документації.

 

Отже, ми раді вітати вас на співбесіді щодо прийому на роботу у фірму «Професіонал» на посаду фахівців з укладання ділової документації.

 Наша співбесіда сьогодні у формі тестування. Виконавши завдання тесту, ви продемонструєте власні теоретичні знання, потрібні у майбутній професійній діяльності.

ІІ. Актуалізація знань

Перевірте себе, розв’язуючи кросворд і спираючись на раніше отримані знання.

 

І

Д

П

И

С

 

 

 

 

 

2

П

Р

О

Т

О

К

О

Л

 

 

О

К

У

М

Е

Н

Т

 

4

А

В

Т

О

Б

І

О

Г

Р

А

Ф

І

Я

 

 

 

 

 

Е

К

В

І

З

И

Т

И

 

 

Т

А

Н

Д

А

Р

Т

И

З

А

Ц

І

Я

 

В

І

Т

 

 

 

 

8

Д

О

Р

У

Ч

Е

Н

Н

Я

 

Г

О

Л

О

Ш

Е

Н

Н

Я

 

 

 

 

 

 

10З

А

Я

В

А

 

11З

А

Г

О

Л

О

В

О

К

 

 

 

 

  1. Неодмінний реквізит більшості документів.
  2. Документ колегіальних органів,у якому фіксують місце, час, мету й результат проведення зборів, нарад.
  3. Зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати.
  4. Документ, у якому особа власноручно в хронологічному порядку подає стислий виклад життя та діяльності.
  5. Необхідні елементи будь-якого документа.
  6. Сукупність вимог щодо форми та змісту документів.
  7. Документ, що містить  відомості про результати діяльності за певний період часу.
  8. Письмове уповноваження, за яким особа чи організація надає право іншій особі на законних підставах здійснювати певні дії від її імені.
  9. Документ, що містить  необхідну інформацію щодо події, заходу, навчання, послуг, пропозицій тощо.
  10. Різновид документа, за допомогою якого громадяни реалізують через державні, громадські чи приватні організації надані їм права чи захищають свої інтереси.
  11. Реквізит, що відображає головну ідею документа, розкриває його зміст.

Перевірка кросворду.

Рада повідомити вам, що за результатами тестування  ви виявили глибокі теоретичні знання.

Тепер ви отримаєте своє перше завдання. А яке воно, вам треба розшифрувати за допомогою клавіш мобільного телефону. Завдання зашифроване у вигляді цифр, під якими розміщені букви.

6

2

3

9

5

2

 

АБВГ

1

ҐДЕЄ

2

ЖЗИІ

3

ЇЙКЛ

4

МНОП

5

РСТУ

6

ФХЦЧ

7

ШЩЬ

8

ЮЯ

9

 Справді, тут зашифровано слово резюме.

З метою перевірки практичних навичок пропоную вам скласти власне резюме, у якому ви обґрунтуєте ваш професійний вибір. Про особливості написання резюме нам нагадає наш начальник відділу кадрів.

Повідомлення учня:

Резюме – це документ, в якому коротко викладаються особисті, освітні та професійні відомості про особу.

Реквізити документа:

Назва виду документа

Текст, що містить таку інформацію:

Домашня адреса, телефон, e-mail;

Прізвище, ім’я, по-батькові;

Мета написання документа;

Особисті данні (дата народження; сімейний стан; національність);

Відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися; ступінь володіння іноземними мовами(при потребі);

Відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади, із зазначенням стажу роботи);

Відомості про публікації (якщо потрібно);

Інша інформація на вимогу роботодавця.

Дата (при потребі)

Підпис (при потребі)

Дотримуйтесь таких порад:

Резюме повинно бути детальним, і, водночас, лаконічним. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Для того, щоб досягнути успіху, під час складання варто дотримуватись певних правил:

Формулюйте свою мету зрозуміло, чітко, дохідливо.

Намагайтесь вжити якомога більше фахових слів, що відповідають посаді, яку ви хочете обійняти.

Для кожного конкретного конкурсу складайте окреме резюме.

Намагайтесь не вживати такі слова, як “я”, “ми”. Замість них вживайте на початку речення активні дієслова: організував, створив, керував, вивчав, обізнаний з.

Не надсилайте своєї фотокартки, якщо цього спеціально не передбачено.

Не вказуйте розмір заробітної плати й особисті відомості.

Для передруку використовуйте якісний папір стандартного розміру.

Якщо ви обіймаєте не надто високу посаду, то під час складання резюме краще зосередитися на великому досвіді роботи й набутих навичках.

 

 

Виправте недоліки у резюме, укладеному одним з наших клієнтів:

РЕЗЮМЕ

Прізвище, ім'я, по батькові: Сіненко Оксана Павлівна,

Дата і місце народження: 30 вересня 1980 p., м. Київ.

Професійний досвід: 2009-2012 — дизайнер-флорист у фірмі «Мій дім».

2013-2014 — продавець-консультант у  магазині «Ромашка».

Сімейний стан: заміжня, маю дитину (2 роки).

 Додаткові дані: вільно володію англійською мовою.

(підпис)  В. А. Коваль

 

Ви впорались із завданням і тепер справді маєте перше замовлення: тепер ви піар-менеджери, тому повинні професійно укласти автобіографію для нашого клієнта. Ось відомості, які він нам про себе повідомив:

У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий і потім — років, мабуть, із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя, коли напували корову Оришку. Трапилася ця подія 1 листопада (ст. стилю) 1889 року в містечку Груні, Зіньківського повіту на Полтавщині... Власне, подія ця трапилася не в самім містечку, а в хуторі Чечві, біля Груні, в маєткові поміщиків фон Рот

Батьків батько був у Лебедині шевцем...

Потім — оддали мене в школу. Школа була не проста, а Міністерства народного просвещенія... Оддали мене в школу рано. Не було, мабуть, мені й шести літ. Скінчив школу. Повіз батько мене в Зіньків, хоч і тяжко йому було тоді, бо вже нас було шестеро чи семеро, а заробляв він не дуже. Проте повіз і віддав мене у Зіньківську міську двокласну школу.Зіньківську школу закінчив я року 1903-го, з свідоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого, чи що) розряду. Потім повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу, бо батько як колишній солдат мав право в ту школу дітей оддавати на «казьонний кошт». Та й закінчив школу, та й зробився фельдшером. А потім до університету вступив...

Писати в газетах я почав 1919 року за підписом Павло Гунський. Почав з фейлетону. У 1921 році почав працювати в газеті «Вісті» перекладачем. Перекладав я, перекладав, а потім думаю собі: «Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потім — письменником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — в мене особливої нема, бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — робитиму». Зробився я Остапом Вишнею та й почав писати. І пишу собі...

(Учні укладають автобіографію, використовуючи відомості з тексту)

Робота окремої групи учнів

А поки творча група виконує своє перше завдання, вам пропонується прослухати майстер-клас на тему «Складні випадки перекладу прийменникових конструкцій у діловому мовленні»

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.

Колективна робота. Перекладіть українською:

В адрес — на адресу

Ввести в состав — ввести до складу

В защиту — на захист

В двух шагах — за два кроки

В семь часов — о сьомій годині (на сьому...)

Войти в комнату — зайти до кімнати

На протяжении дня — протягом дня

На следующий день — наступного дня

Не глядя на... — не дивлячись на...

Несмотря на... — незважаючи на...

Не по силам — не під силу

По заказу — на замовлення

По закону — згідно з законом

По моим сведениям — за моїми відомостями

По поручению — за дорученням

По приказу — за наказом

По просьбе — на прохання

По собственной воле — з власної волі

*ВПРАВИ на картках

 Запишіть прийменникові сполучення українською мовою:

прийти по делу; по собственной воле; при любой погоде; в рассрочку; не по силам; по закону; приняться за работу; поставить в пример; по указанию; по всем правилам; речь по вопросу; пришлось по вкусу; по последней моде; принять во внимание; принять к сведению; работать по схеме; на следующий день;

 по моим сведениям; идти по улице; в двух шагах; послать по почте; в адрес; по прибытии; поступать в университет; читать на украинском языке; войти в аудиторию; в лесу; в столе; у дома; у моря; по широкой реке; по мосту;

 по заказу; в пять часов; по причине; в течение; журнал по медицине; благодаря случайности; выйти из отдела; врач по призванию; охота на крупного зверя; с марта по июнь; добрый по природе; по истечении времени; папка для бумаг; войти в контакт; вопреки желанию.

Сподіваюсь, що наш майстер-клас допоможе вам у майбутній професійній діяльності.

Рада повідомити вам, що сьогоднішню співбесіду ви пройшли успішно. Тому завтра чекаю вас  о 8.20 на робочих місцях. Звертаю вашу увагу на те, що фірма отримала велике замовлення на укладання анотацій, тому рекомендую відновити ваші знання про цей вид документів. Дякую за увагу.

Підведення підсумків.

Домашнє завдання: укласти біографію одного з видатних українців

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Мету дослідження досягнуто та виконано такі завдання:

1. Підібрано і опрацьовано 10 джерел педагогічної та методичної літератури  з теми дослідження.

2. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи. Встановлено, що тип уроку з професійно-теоретичної підготовки навчання визначається його провідною дидактичною метою. Кожному типу уроку відповідають декілька його видів, ефективність уроку з професійно-теоретичної підготовки у великій мірі залежить від уміння педагога методично грамотно співвіднести тип і вид навчального заняття, застосовувати сучасні технологіх навчання.

3. Створено 2 методичні розробки уроків з професійно-теоретичної підготовки за професією «Соціальний працівник».Типи уроків обрано за класифікацією, яка базується на провідній дидактичній меті - урок вдосконалення та закріплення знань та умінь, комбінований урок. Методика реалізації цих уроків є такою, що сприяє формуванню знань та умінь учнів на евристичному рівні  та активізує навчальну діяльність учнів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Азбука уроку: планування, методика, технологія проведення аналізу. – Харків: Вид. група «Основа», 2006. – 144 с.
  2. Коваленко О.Е., Брюханова Н.О., Корольова Н.В., Шматков Є.В. Методика професійного навчання: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів інженерно-педагогічних спеціальностей. – Харків: ВПП «Контраст», 2008. – 488 с.
  3. Соломатін А. Організація уроку в умовах модернізації освіти // Відкритий урок – 2006. – №10. – С. 3-16.

4. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок: інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібн. / За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192с.

5. Методика професійного навчання: Методичний посібник/ І.Є.Сілаєва, С.С.Шевчук,С.І.Заславська.-Донецьк : ІПО ІПП УМО.-2013.-292с.

6. Нікуліна А.С., Сілаєва І.Є, Шевчук С.С. Сучасний урок у професійній школі: проектування, організація, аналіз: Методичний посібник. – Донецьк: ДІПО ІПП. – 2008. – 160 с.

7.  Кондрашова Л.В., Прокопєва Т.М., Вайнер С.С. Технологія і методика особистісно орієнтованого навчання: навчально-методичний посібник /                Л.В. Кондрашова, Т.М. Прокопєва, С.С. Вайнер. – К.: Знання, 2013. – 319с.

8.Скакун В.А. Методическое пособие для преподавателей специальных и общетехнических предметов профессиональных учебных заведений. - М.: Изд.центр Академии профес. образования, 2001. – 184 с.

9. Сілаєва І. Є. Технології навчання професії : навчально-методичний посібник // І. Є. Сілаєва - БІНПО, 2017. - 64 с.

10.  Шевчук С.С. Інноваційний урок у професійній школі : навч.-метод. посіб. / С.С. Шевчук. –  Біла Церква : БІНПО УМО НАПНУ, 2015. – 110  с.

 

 

 

docx
Додано
28 вересня 2018
Переглядів
5869
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку