"Методика захисту учнями ПТНЗ виробничої практики засобами ІКТ"

Про матеріал
У даному методичному посібнику зібрані матеріали для учнів ПТНЗ з метою допомоги при захисті виробничої практики (творчих робіт) різних форм подачі матеріалу, а також для педагогів професійного навчання з метою оволодіння ними технології захисту учнями ПТНЗ виробничої практики засобами ІКТ. У посібнику також висвітлено основні вимоги до організації виробничої практики учнів і керівників практики, методики захисту практики, подано орієнтовну програму проходження виробничої практики учнями ПТНЗ. Даний методичний посібник призначений для учнів з професій «Оператор комп’ютерного набору», «Секретар керівника». «Діловод. Адміністратор», педагогів професійного навчання.
Перегляд файлу

Методика захисту учнями ПТНЗ виробничої практики засобами ІКТ

D:\tanya\УРОКперевини роботи\23 ГРУПА ПЕРЕВИРНА\Оформлення титулки\титулка нова.jpg

Вище професійне училище № 25 м. Хмельницького

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

Методика захисту учнями ПТНЗ

виробничої практики
засобами ІКТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький, 2016
 

Методичний посібник

для педагогів професійного навчання та учнів ПТНЗ І, ІІ, ІІІ курсів навчання

за професіями

«Оператор комп’ютерного набору»

«Секретар керівника»

«Діловод. Адміністратор. Касир (установи)»

денної форми навчання

 

 

 

 

 

 

 

Укладачі

Педагоги професійного навчання

О.В.Цюпак, Т.В.Коржан

 

Рецензенти:

Заступник директора з НВР

Загіка О.О.

Заступник директора з НР ВПУ № 25

Н.Д.Кочаток

 

 

 

 

Методика захисту виробничої практики учнями ПТНЗ засобами ІКТ: Методичний посібник / Уклад. О.В.Цюпак, Т.В.Коржан. – Хмельницький, 2016. – 98 с.

 

У даному методичному посібнику зібрані матеріали для учнів ПТНЗ з метою допомоги при захисті виробничої практики (творчих робіт) різних форм подачі матеріалу, а також для  педагогів професійного навчання  з метою оволодіння ними технології захисту учнями ПТНЗ виробничої практики засобами ІКТ. У посібнику також висвітлено основні вимоги до організації виробничої практики учнів і керівників практики, методики захисту практики, подано орієнтовну програму проходження виробничої практики учнями ПТНЗ.

Даний методичний посібник призначений для учнів з професій «Оператор комп’ютерного набору», «Секретар керівника». «Діловод. Адміністратор», педагогів професійного навчання.

 

 

 

 


ЗМІСТ

Передмова........................................................4

  1. Загальні положення...........................................................5
  2. Вимоги до бази практики......................................................6
  3. Інструктаж з техніки безпеки...................................................7
  4. Здійснення керівництва практикою..............................................7
  5. Організаційні умови проходження практики, її особливості відповідно курсу...........8
    1. І КУРС. Програма виробничої практики в умовах виробництва...................9
      1.    Орієнтовні моделі оформлення портфоліо.................................12
      2.    Структура портфоліо...................................................13
      3.    Критерії оцінювання портфоліо ..........................................16
    2. ІІ КУРС. Програма виробничої практики в умовах виробництва.................16
      1.    Орієнтовний перелік питань до курсового проекту..........................18
      2.    Буклет та його види....................................................20
      3.    Створення брошури....................................................23
      4.    Створення веб-сайту комп’ютерними засобами.............................24
      5.    Оцінювання учнівського веб-сайту.......................................26
      6.    Критерії оцінювання курсового проекту...................................27
    3. ІІІ КУРС. Програма виробничої практики в умовах виробництва.................28
      1.    Застосування кейс-технології для захисту практики.........................30
      2.    Критерії оцінювання виконання ситуаційних завдань .......................35
  6. Критерії оцінювання результатів виробничої практики.............................45
  7. Порядок оформлення документації до захисту практики ...........................49
    1. Складання і оформлення звіту..............................................49
    2. Захист звіту виробничої практики...........................................52

Список використаних джерел..................................................53

Додаток 1 (Акт обстеження робочих місць учнів).................................55

Додаток 2 (Характеристика на учня-практиканта).................................56

Додаток 3 (Графік перевірки практики)..........................................57

Додаток 4 (Звіт перевірки проходження виробничої практики)......................58

Додаток 5 (Відомість здачі документації учнями).................................59

Додаток 6 (Перелік підприємст баз практики)....................................60

Додаток 7 (Зразки учнівських порт фоліо зі змістом викладу).......................62

Додаток 8 (Ситуаційні завдання)...............................................64

Додаток 9 (Форма оцінювання рівня виконання творчих робіт до захисту практики)....90

Додлаток 10 (Бланки робочих нарядів)..........................................91

Додаток 11 (Зразок наказу про прийняття на практику учнів-практикантів)............94

Додаток 12 (Зразок форми заповнення щоденника проходження виробничої практики).95

Додаток 13 (Оформлення титульної сторінки звіту)...............................97

 


ПЕРЕДМОВА

 

Виникнення та розвиток інформаційного суспільства передбачає широке застосування інформаційно-комунікаційних технологій в т.ч. і у навчальному процесі. Нові комп’ютерні технології є одним із важливих напрямків розвитку документної сфери та інформатизації освіти. З огляду на сучасні реалії, педагоги професійного навчання ПТНЗ повинні вносити в навчальний процес нові методи подачі інформації.

Однією з найважливіших складових частин процесу підготовки учнів ПТНЗ за професіями: «Оператор комп’ютерного набору», «Секретар керівника», «Діловод. Адміністратор. Касир (установи)» є виробнича практика, яка проводиться на підприємствах, в установах і організаціях різних форм власності.

Метою виробничої практики є закріплення знань, які здобуті учнями в процесі вивчення теоретичних та професійних дисциплін, а саме оволодіння учнями-практикантами сучасними методами та формами аналізу організації управління, навчання, набуття професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час конкретних ситуацій, що складаються на підприємствах в сучасних умовах.

Виробнича практика готує майбутніх спеціалістів до самостійного виконання обов’язків на першій посаді, де вони працюватимуть. Внесок молодих спеціалістів у практичну діяльність підприємств, установ, організацій відповідної галузі прямо залежить від їхньої підготовленості до роботи, теоретичного кругозору й практичних навичок…

Виробнича практика дає учням можливість остаточно переконатися в правильності зробленого ними вибору. Під час її проходження вони можуть перевірити свій професіоналізм. Звичайно, особливо важливих і відповідальних завдань молодий фахівець може й не отримати, але він цілком здатний працювати рядовим виконавцем і брати участь у вирішенні загальних виробничих завдань.

Практикант під час роботи на виробництві має можливість вивчити реальні ситуації та перевірити отримані під час навчання знання. Він може самостійно приймати рішення, обґрунтовуючи правильність своїх висновків перед керівником практики. Майбутній спеціаліст навчається субординації, роботі в колективі, отримує навички професійного спілкування.

Вивчаючи програму теоретичного курсу та отримуючи практичні навички в стінах навчальних закладів, учні не завжди чітко розуміють, чим насправді їм доведеться займатися на робочому місці. Саме в умовах виробництва учні набувають практичних знань і необхідних навичок. Тобто виробнича практика підвищує рівень кваліфікації відповідних професій, що актуально сьогодні для всіх галузей економіки.

У даному методичному посібнику висвітлено методику усіх форм виконання творчих робіт учнями ПТНЗ засобами ІКТ під час захисту виробничої практики і на конкретних прикладах описано порядок її оформлення.

Актуальність даного посібника полягає у тому, що при проходженні виробничої практики учні ПТНЗ мають змогу практично оволодіти навичами майбутньої професії та засвоїти сучасні технології обробки документів.


1.            ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Керівник виробничої практики від училища призначається наказом керівника училища з категорії педагогів професійного навчання, які проводили виробниче навчання з учнями відповідної групи.

Виробнича практика на підприємстві проводиться також під керівництвом керівника практики, але відповідного підприємства, установи чи організації. Призначені особи на період проходження учнями виробничої практики несуть відповідальність за якість навчання і безпеку їх праці.

Педагоги професійного навчання (керівники практики від училища) проводять контроль за роботою учнів згідно графіка, затвердженого заступником директора з НВР училища.

Учні під час виробничої практики ведуть щоденник обліку навчально-виробничих робіт.

У відповідності з конкретними умовами підприємства і вимогами до підготовки кваліфікованих робітників у зміст практики можуть бути внесені зміни, які включатимуть оволодіння новою технікою чи технологією, безпечними методами праці. Ці зміни можуть бути узгоджені з керівництвом училища і внесені в зміст практики.

По завершенні практики, учні виконують кваліфікаційну індивідуальну роботу для захисту своєї практики.

Виробнича практика учнів передбачає безперервність та послідовність її проведення при одержанні достатнього обсягу практичних навичок, які потрібні для виконання функціональних обов’язків робітника відповідної кваліфікації.

Метою виробничої практики, як заключного етапу навчально-виховного процесу являється успішне завершення виробничого навчання і підготовка майбутнього робітника до самостійної високопродуктивної роботи на підприємстві. Виробнича практика сприяє закріпленню набутих в процесі навчання теоретичних знань і отримання практичних навичок і початкового досвіду роботи відповідно до профілю обраної спеціальності.

Основним завданням виробничої практики учнів є:

  • адаптація в конкретних умовах виробничого колективу;
  • закріплення і вдосконалення професійних знань і навичок за професією;
  • накопичення досвіду самостійної роботи за професією;
  • вивчення нової техніки, сучасної прогресивної технології, передових методів і прийомів праці;
  • вивчення технічної та технологічної документації на підприємстві;
  • вивчення питань організації праці на робочому місці;
  • виховання у учнів свідомої трудової дисципліни, відношення до праці, колективізму, товариської взаємодопомоги, поваги до традицій колективу, бережливості і економії витратних матеріалів та електроенергії;
  • забезпечення високої якості виконання робіт;
  • суворого виконання правил Держтехнагляду, електробезпеки, протипожежної безпеки і вимог експлуатаційних інструкцій.

Методичні рекомендації розроблені згідно з Порядком проходження виробничої практики учнями ПТНЗ України


  1. ВИМОГИ ДО БАЗИ ПРАКТИКИ

Виробнича практика проводиться на підприємствах, в установах і організаціях, які мають відповідати вимогам практики. Зазначені об’єкти повинні мати відповідну матеріально-технічну базу, досвідчених і кваліфікованих працівників відповідної служби. Перелік підприємств, установ і організацій, на базі яких проводиться виробнича практика, визначається заздалегідь при зарахуванні учня до училища.

Визначення баз практики здійснюється адміністрацією училища на основі прямих договорів з підприємствами, організаціями, установами незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Зміна об’єкта практики учнями можлива тільки з поважних причин, за згодою керівництва навчальним закладом і повідомленням про це не пізніше, ніж за два тижні до початку практики для укладання відповідних угод.

Навчальний заклад укладає двосторонні та багатосторонні договори щодо проходження виробничої практики на підприємствах міста Хмельницького та Хмельницької області, в установах, об'єднаннях АПК та їх підрозділах.

Перелік підприємств, установ і організацій, на базі яких буде організовуватись проходження учнями виробничої практики знаходиться у навчальному закладі..

Основною вимогою до бази практики є її здатність забезпечити виконання програми виробничої практики учнів.

Оскільки підготовка робітників здійснюється за договорами з підприємствами, організаціями, установами, фізичними особами, бази практик передбачаються цими договорами.

Підприємства, установи, організації, що є базами практики:

  • організовують та проводять практику учнів у відповідності з Порядком проходження виробничої практики учнями ПТНЗ України та «Програмою практики»;
  • призначають безпосередніх керівників практики від підприємства з числа провідних або головних спеціалістів;
  • створюють необхідні умови для отримання учнями в період проходження практики знань за спеціальністю, дотримуються узгоджених навчальним закладом календарних графіків проходження практики;
  • надають учням-практикантам і керівникам практики від училища необхідну робочу та технічну документацію, а також можливість використовувати офісне обладнання, необхідне для виконання програми практики;
  • забезпечують учням умови безпечної роботи на кожному робочому місці;
  • забезпечують облік виходів на роботу учнів-практикантів; повідомляють керівнику виробничої практики від училища про всі порушення учнями дисципліни, правил внутрішнього розпорядку, інші порушення;
  • несуть відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за нещасні випадки з учнями, котрі проходять виробничу практику на даному підприємстві, установі, організації;
  • дають по закінченню практики письмову характеристику на кожного учня-практиканта, у якій відображають відношення учня до роботи, його дисципліну, виконання програми практики, якість підготовленого звіту;
  • надають допомогу у підбиранні матеріалів для захисту курсових проектів (робіт);
  • проводять обов'язкові інструктажі з охорони праці, техніки безпеки (ввідний та на робочому місці – первинний) з оформленням встановленої документації; забезпечують та контролюють дотримання учнями-практикантами правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на даному підприємстві, в установі, організації, в тому числі і часу початку та закінчення роботи.

 

 


  1. ІНСТРУКТАЖ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

Навчання та інструктаж учнів-практикантів з питань охорони праці є складовою частиною системи управління охороною праці і провадиться у процесі їх трудової діяльності.

Зокрема, перед початком виробничої практики на установчому зібранні, керівник практики від училища, проводить цільовий інструктаж з техніки безпеки учнів, про що робиться відповідний запис у книзі інструктажу з техніки безпеки. Також на установчому зібранні керівник практики від училища ознайомлює учнів–практикантів із метою, завданнями виробничої практики, календарним планом проведення практики, дає індивідуальні завдання на виробничу практику, ознайомлює учнів із вимогами ведення щоденника та вимогами до написання звітів з виробничої практики, обов’язками учнів під час виробничої практики.

Ще один інструктаж з техніки безпеки проводиться безпосередньо на підприємстві – базі практики, з урахуванням специфіки підприємства.

Перед перевіркою знань з охорони праці на підприємстві можуть організовуватись заняття, лекції, консультації. Допуск до роботи учнів, які не пройшли навчання і перевірку знань, забороняється.

Відповідальність за організацію навчання і перевірку знань з охорони праці здійснює служба охорони праці або особи, на яких наказом по підприємству покладені ці обов'язки. На підприємствах виробничої сфери з числом працюючих понад 50 чоловік власник зобов'язаний створити службу охорони праці, діяльність якої регулюється Типовим положенням про службу охорони праці, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці. При кількості працюючих менше 50 чоловік функції служби охорони праці можуть виконувати у порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

З учнями, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики проводиться вступний інструктаж. На великих підприємствах окремі питання вступного інструктажу можуть висвітлювати відповідні фахівці.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття учня на виробничу практику.

Первинний інструктаж провадиться на робочому місці до початку роботи учня-практиканта, який переводиться з одного робочого місця на інше і який виконуватиме нову для нього роботу.

Позаплановий інструктаж: провадиться з учнем-практикантом на робочому місці у випадку введення в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них; при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, та інших чинників, що впливають на охорону праці; при порушенні учнем нормативних актів про охорону праці, що може призвести або призвело до травми, аварії; на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці у випадку, якщо виявлено незнання учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

Після проведення інструктажу обов'язкові підписи як того, кого інструктували, так і того, хто інструктував. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Додержання правил техніки безпеки і виробничої санітарії залежить не тільки від виконання власником або уповноваженим ним органом своїх обов'язків, а й від того, наскільки кожний працівник знає і виконує їх під час роботи. Законом України «Про охорону праці» на працівника покладається обов'язок знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з комп’ютерним обладнанням, устаткуванням та іншими засобами виробництва, додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства; проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди; дотримуватись безпечних і нешкідливих умов праці; особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-яких виробничих ситуацій, які створюють загрозу для працюючих.


4 ЗДІЙСНЕННЯ КЕРІВНИЦТВА ПРАКТИКОЮ

Загальна тривалість виробничої практики для учнів з професії 4112 «Оператор комп’ютерного набору; 4115 Секретар керівника»; (4222) «Діловод. Адміністратор. Касир (установи)» згідно з навчальним планом.

У процесі проходження практики учень повинен оволодіти навичками роботи на конкретному робочому місці, брати безпосередню участь в роботі колективу, яка ведеться на підприємстві, в установі чи організації, де відбувається проходження практики, набути досвіду роботи у складанні та оформленні документації, яка необхідна в практичній діяльності за відповідним фахом, роботі з програмним забезпеченням.

Під час проходження практики учень зобов’язаний виконувати вказівки керівника практики, дотримуватись трудової дисципліни: режиму робочого дня, правил внутрішнього трудового розпорядку тощо, самостійно займатися вивченням нормативно-правових актів та аналізом практичної діяльності за фахом.

Виробничі екскурсії в період практики мають за мету ознайомлення учнів з суміжними відділами та підрозділами, з підприємством у цілому, його технологією, продукцією, а також сприяють розширенню ерудиції і світогляду учнів, формують повне уявлення про виробничу практику, свою діяльність, взаємодію підрозділів і структур підприємства та взаємодію з іншими підприємствами, установами, організаціями. Допускається проведення екскурсій до початку практики. Під час практики можуть також проводитися екскурсії на сусідні підприємства або тематичні виставки, які становлять інтерес для учнів даної спеціальності. Доцільніше планувати та проводити екскурсії по загальному ознайомленню з підприємством до початку практики, а на сусідні підприємства - у другій половині практики. Екскурсія проводиться під керівництвом керівника практики від училища (майстра виробничого навчання).

Складаючи звіт виробничої практики, учням дозволяється будувати його структуру, враховуючи особливості організаційної структури та спрямованості діяльності окремих об’єктів виробничої практики з обов’язковим розкриттям питань, які відображають особливість проходження практики у відповідній установі (організації).

Загалом проходження практики і написання звіту здійснюється з обов’язковим додержанням цих методичних вказівок та загальних правил проходження практики.

Основні питання, які слід з’ясувати під час проходження практики

1) характеристика організаційної структури (основні відділи, служби та їх функціональне призначення);

2) структура управління і координація;

3) планування роботи і розподіл обов’язків;

4) трудова дисципліна;

5) організація контролю за виконанням функціональних обов’язків;

6) особливості організації діловодства у конкретній установі;

7) кадрова робота в установі;

7) організація роботи зі зверненнями фізичних і юридичних осіб;

8) практика використання технічних засобів у робочому процесі;

Після висвітлення основних питань звіту необхідно подати обґрунтовані висновки, а по можливості і пропозиції.

Перед практикою керівниками практики від училища проводиться зібрання, на якому учні ознайомлюються з програмою практики, порядком ведення щоденників, здачею документації, складанням звіту про проходження виробничої практики та захистом практики загалом.

Керівник виробничої практики від училища забезпечує учнів програмою практики (подається нижче до кожного курсу), актами обстеження робочих місць учнів-практикантів (додаток 1) для визначення готовності об’єктів установ (організацій) у наданні практикантам відповідно обладнаних робочих місць на час проходження виробничої практики.

Після прибуття учнів до місця проходження виробничої практики керівники практики ознайомлюють їх зі структурою підприємства, установи або організації, напрямками їх діяльності, функціональними обов’язками учнів на період проходження практики.

Повсякденне керівництво роботою учня-практиканта на конкретних ділянках здійснюють працівники підприємства, установи чи організації, що призначені наказом керівника.

Керівник практики від підприємства, організації, установи зобов’язаний:

  • підготувати проект наказу щодо зарахування учня на практику;
  • організувати робоче місце учня-практиканта та ознайомити його з організацією роботи;
  • провести інструктаж з техніки безпеки;
  • провести екскурсію на підприємстві;
  • контролювати дотримання учнем правил внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни та правил безпеки;
  • разом з учнем скласти календарний план проходження практики (робочі, неробочі дні);
  • здійснювати методичне керівництво;
  • надавати допомогу учню в одержанні необхідних матеріалів для виконання програми практики;
  • створити умови для якісного виконання учнями програми виробничої практики;
  • контролювати роботу учня і додержання ним трудової дисципліни, вести облік виходу на практику, за необхідністю інформувати керівника практики від училища про випадки порушення учнями трудової дисципліни;
  • вживати необхідні виховні та адміністративні заходи щодо учнів, які порушують правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства, та повідомляти про це керівника практики від училища;
  • щоденно перевіряти записи в щоденнику учня і підписувати їх;
  • перевірити звіт з практики, надати письмову характеристику з оцінкою рівня теоретичної та практичної підготовки, відповідальності щодо виконання завдань виробничої практики і їх ставлення до роботи (додаток 2);

Керівник виробничої практики від училища зобов’язаний:

  •  провести контроль за підготовкою бази практики та за виконанням програм практики;
  •  забезпечити проведення всіх організаційних заходів перед відбуттям учня на виробничу практику;
  • розписати учнів, що виходять на практику, в журналах інструктажів;
  • ознайомити учнів із системою звітності практики та з написанням письмового звіту;
  • скласти графік перевірки проходження виробничої практики учнями групи (додаток 3)
  • у тісному контакті з керівником практики від підприємства, установи чи організації, де проводиться виробнича практика, забезпечувати високу якість її проходження згідно з програмою;
  • методичне керівництво роботою учнів по написанню звітів про проходження практики, аналізу зібраних матеріалів;
    • щотижня у визначений заздалегідь день, приймати заліки учнів з практики та виставляти відповідні оцінки;

        керівникові практики від училища необхідно в кінці тижня складати звіт на кожного учня про проходження ним виробничої практики (додаток 4);

        скласти відомість здачі документації учнями групи при проходженні практики (додаток 5);

  • подати старшому майстру письмовий звіт про проходження практики учнями з зауваженнями і пропозиціями щодо поліпшення виробничої практики учнів.
  • участь у роботі комісії з захисту звітів про практику.

Учні при проходженні виробничої практики зобов’язані:

  • взяти участь в організаційних заходах перед початком практики, одержати необхідну документацію з проходження практики, індивідуальне завдання, консультації щодо оформлення всіх необхідних документів;
    • прибути на місце проходження практики в зазначений термін;
    • одержати від керівника практики з училища консультації щодо виконання практичних завдань та оформлення всіх необхідних документів до початку практики;
  • погодити з керівником практики від підприємства графік виконання програми та суворо його дотримуватися; функціональні обов’язки посади, яку буде займати учень, під час її проходження;
    • виконувати правила внутрішнього розпорядку і вимоги трудового законодавства;
    • вивчити і суворо дотримуватись правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії;
    • виконувати вказівки керівника практики від підприємства, організації, установи;
    • в повному обсязі виконати всі завдання, передбачені програмою практики і завдання керівника практики від підприємства;
    • вести щоденник виробничої практики з зазначенням виконаного за кожний робочий день обсягу та характеру робіт;
    • не пізніше як за день до закінчення строку практики згідно з вимогами оформити письмовий звіт про практику, вчасно подати його керівникові практики від училища та захистити в зазначений термін;

 упродовж всього строку практики здійснювати підготовчу роботу для складання звіту про проходження практики та захисту її у визначеній заздалегідь формі.

 


  1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ,
    ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДНО КУРСУ

Для підготовки робітників за спеціальностями «Оператор комп’ютерного набору», «Секретар-керівника», «Діловод. Адміністратор. Касир (установи)» важливою складовою частиною є виробнича практика. Саме в процесі виробничої практики учні закріплюють отримані за період навчання в училищі знання та навички.

Переліки баз практики формують безпосередньо самі ПТНЗ, враховуючи пропозиції підприємств — замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади. Перелік повинен містити: назву підприємства та кількість робочих місць або назву навчально-виробничої дільниці, яку має виділити кожне підприємство протягом певного періоду, назву і місце розташування ПТНЗ та квоту робочих місць для учнів цих навчальних закладів. Учням-практикантам дозволено самостійно обирати для себе місце для проходження виробничої практики (щоправда, це слід узгодити з керівництвом ПТНЗ).

Базами виробничої практики Хмельницького ВПУ № 25 є понад 200 підприємств міста Хмельницького та Хмельницької області (додаток 6).

Організація практики – складний механізм, який включає роботу по добору баз практики, подання відповідних документів для створення наказів про виробничу практику по училищу, забезпечення педагогів професійного навчання відповідними супровідними та методичними матеріалами, приймання диференційованого заліку з виробничої практики, ліквідації пробілів у знаннях у разі, якщо учень не пройшов усю практику або її окремі цикли з поважної причини.

Завдяки щорічному проходженню виробничої практики, яка починається з першого року навчання, на наступних курсах учні вже мають такий досвід практичної роботи, який дозволяє їм орієнтуватися у виробничих ситуаціях, технології виготовлення за індивідуальним завданням різноманітної типографської та медіапродукції. Виробнича практика допомагає учням адаптуватися до майбутнього місця роботи, прививає навички роботи в колективі, виконання правил етики, ознайомлює з іміджелогією.

Виробнича практика на другому та третьому курсах є складовою частиною організації педагогічного процесу і проводиться у межах семестру.

Проходження виробничої практики учнями 1, 2, 3 курсів повинно відповідати календарному плану виробничої практики.

Зміст виробничої практики відповідає її завданням та включає такі питання:

- практичне освоєння особливостей та організація виробничої діяльності на підприємстві;

- оцінка ефективності її здійснення.

Навчальним планом на виробничу практику відводиться:

  •               для учнів 1 курсу – 315 годин.
  •               для учнів 2 курсу –315 годин.
  •               для учнів 3 курсу - 296 годин.

Всі ці практики спрямовані на досягнення єдиної мети - здобуття з середовища виробничого процесу нових знань, вмінь та навичок за обраною спеціальністю, що приводить систему освіти, яка була отримана у вищому професійному училищі до завершеного вигляду.

Для кожного курсу практики загальна мета трансформується відповідно до рівня професіональної кваліфікації:

Перший курс – здобуття ІІ кваліфікаційної категорії: ознайомлення з виробництвом, його оснащенням засобами обчислювальної техніки, здобуття вмінь і навичок роботи за ПК;

Другий курс – здобуття І кваліфікаційної категорії: вивчання технологій виконання проектних робіт та технологій використання засобів обчислювальної техніки, які існують на підприємстві, здобуття вмінь та навичок кваліфікації вищого рівня;

Третій курс – вивчання організації виробництва та методів рішення організаційно-технічних питань виробничого процесу, засвоєння новітніх технологій та сучасних методів праці; збір матеріалів для виконання індивідуального завдання, здобуття вмінь та навичок за професією.

Досягнення конкретної мети кожної з практик здійснюється через індивідуальні творчі завдання різного ступеню складності відносно курсу навчання, а загалом передбачають знайомство з підприємством, засобами обчислювальної техніки, вивчання форм виробничого процесу та організації його управління, в т.ч. отримання виробничого досвіду на робочих місцях; отримання кваліфікаційних вмінь і навичок робітника.

Тривалість робочого дня учнів під час проходження виробничої практики на підприємстві складає 7 годин.

З метою надбання умінь та навичок самостійного розв’язання дослідницьких та організаційних завдань кожний учень на початку практики отримує індивідуальне завдання, яке формується керівником практики від училища. У процесі проходження учнем практики індивідуальне завдання може бути уточнено або скориговане, враховуючи конкретну роботу, яка виконується учнем.

Виконання індивідуального творчого завдання є дуже важливим етапом роботи, оскільки в процесі його виконання, учні опрацьовують, закріплюють та опановують нові форми роботи.

Завдання видається згідно з темою обраною учнем для подальшої дослідницької роботи. Тематика індивідуальних завдань охоплює широке коло питань, пов'язаних з роботою за комп’ютерним обладнанням та документацією.

Індивідуальні завдання повинні містити проблемні запитання, для вирішеннях яких учням доведеться робити ряд конкретних кроків: розрахунок параметрів для виконання типографських робіт, визначення організаційних процесів підприємства, створення комплексу гіпертекстових документів.

Індивідуальні завдання видаються керівником практики від училища перед початком практики та оформлюються окремою сторінкою у звіті з проходження практики за підписом керівника.

Консультації керівника практики від училища проводяться щотижня у визначений день, що координує діяльність учнів під час практики та написання ними звіту з виробничої практики.

5.1  І КУРС

І семестр
Виробниче навчання у навчальній лабораторії

№ з/п

Назва теми

Кількість годин

1

Вступ. Інструктаж з охорони праці.

6

2.

Основи роботи на ПК

30

3

Машинопис

12

4

Основи роботи в Internet

12

 

Перевірна робота

6

 

Всього за І семестр

66

ІІ Семестр
Виробниче навчання у навчальній лабораторії

5.

Технології комп’ютерної обробки інформації

90

 

Перевірна робота

6

 

Всього за ІІ семестр

96

 

Всього за І курс з виробничого навчання у навчальній  лабораторії

162

Виробнича практика в умовах виробництва

6.

Інструктаж з охорони праці, пожежної та електробезпеки. Знайомство з підприємством, апаратурою, робочим місцем

7

7.

Самостійне виконання робіт оператора комп’ютерного набору другої категорії

301

 

Кваліфікаційна пробна робота

7

 

Всього за виробничу практику

308+7

 

Всього за І курс

477

 

Програма виробничої практики в умовах виробництва

№ з/п
теми

К-сть. годин на тему

Назва теми

№ з/п
уроку

К-сть
год. на заняття

Назва теми уроку

6

7

Інструктаж з охорони праці, пожежної та електробезпеки. Знайомство з підприємством, робочим місцем

28

7

Інструктаж з охорони праці

7

301

Самостійне виконання робіт оператора комп’ютерного набору другої категорії

29-30

14

Робота з файлами та каталогами в  та TC. Робота з меню в TC. Робота з антивірусними програмами. Робота по архівації та розархівації файлів.

 

31

7

Робота з обєктами у Windows . Робота з вікнами у Windows.

32-33

14

Набір бланків засобами текстового редактора Word. Набір службових документів

34-36

21

Редагування та форматування  документів  в текстовому редакторі Word.

37-38

14

Використання засобів оформлення при створенні документів. Використання полів злиття.

39-41

21

Створення сімейства електронних таблиць із спільними даними. Внесення даних в електронні таблиці.

42-43

14

Корекція формул і даних в електронних таблицях.

44-45

14

Друкування таблиць. Робота з макросами.

46-47

14

Робота зі списками. Сортування, фільтрація, розширений фільтр, авто фільтр.

48-49

14

Створення та форматування діаграм.

50-51

14

Робота з таблицями у СУБД.

52-53

14

Створення та використання запитів.

54-56

21

Створення та використання форм, звітів.

57-59

21

Створення презентацій в Power Point.

60-62

21

Фотомонтаж та відео монтаж у Windows Movie Maker, Adobe Photoshop.

63

7

Робота з графічними об‘єктами. Робота з текстом.

64-65

14

Сканування тексту. Редагування сканованих зображень: тексту, графіки.

66-67

14

Перегляд серверів Internet. Робота з пошуковими системами.

68-70

21

Електронна пошта. Передача факсових повідомлень.

 

7

Кваліфікаційна пробна робота
2 категорія

71

7

Виконання кваліфікаційної пробної  роботи

Всього з виробничої практики

308+7

 

Всього з виробничої практики

315

 

Всього за 1 курс

477

 

На першому курсі учні проходять першу виробничу практику тривалістю згідно з навчальним планом.

Цілями першої виробничої практики є:

  • ознайомлення учнів з існуючим рівнем розвитку засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій;
  • дослідження сфер використання комп’ютерних систем та мереж у повсякденній діяльності підприємств, взаємозв’язок комп’ютерних служб з іншими підрозділами підприємств;
  • закріплення та поглиблення знань вивченого на уроках спецтехнологій згідно навчального плану;
  • придбання нових знань на основі вивчення виробничої структури, обладнання комп’ютерних систем та технологій, організації праці на підприємствах;
  • придбання практичних навиків роботи із засобами обчислювальної техніки;
  • можливий збір матеріалу для курсових проектів наступних курсів.

Завдання практики полягає в:

  • ознайомленні з виробничим процесом;
  • практичній роботі з ПК;
  • самооцінці доцільності та достатності знань, які одержані під час навчання для реальної практичної роботи на підприємстві.

Усі ці завдання реалізуються з залученням нових інформаційних технологій, які стають головним засобом доступу до різних джерел інформації і формуванням мотивації до самостійного пошуку, обробки, сприйняття та використання цієї інформації.

Одним із основних компонентів підвищення ефективності навчального процесу є мотивація учнів до пізнавальної діяльності та особистих досягнень. Пізнавальна діяльність учнів буває успішною лише тоді, коли розвивається їх самостійність.

Слід зазначити, що більшість першокурсників мають чітко виявлену мотивацію. Дуже важливо не тільки стимулювати цю мотивацію у навчальному процесі, але й не звести її тільки до прагнення отримати хорошу оцінку. Учень повинен розуміти, для чого йому потрібні певні знання та навички, як його особисті досягнення відобразяться у майбутньому житті, професійній діяльності, працевлаштуванні, кар’єрі.

Для самостійної роботи учнів під час першої виробничої практики можна використовувати такі види завдань, як підготовка рефератів, курсових, презентацій, портфоліо або поєднання цих форм.

Наприклад, для захисту реферату застосовують презентацію, виконану у програмі PowerPoint перед учнями групи. Така технологія навчання сприяє розвитку в учнів інформаційної комунікативності, рефлексії, критичного мислення, самопрезентації, уміння вести дискусію, відстоювати та аргументувати свою точку зору, синтезувати вивчений матеріал та якісно презентувати його аудиторії. Кращий реферат або презентацію учень може використовувати у своєму портфоліо, щоб продемонструвати своє вміння працювати з джерелами інформації, програмним пакетом, а також здійснювати обробку даних.

Портфель або портфоліо – один із ефективних способів мотивації учнів та активний метод навчання.

Термін «портфоліо» використовується у сучасній освіті як своєрідний «портфель», що містить набір доказів оволодіння учнями особистими та професійними компетенціями, їх самопрезентація. Іншими словами, в учнів повинно бути «досьє успіхів», у якому віддзеркалюються кращі досягнення з того, що відбувається в їх житті; зокрема набуті навички та уміння.

Портфоліо також є технологією автентичного оцінювання освітньої і професійної діяльності учня. Це індивідуальний, персонально підібраний пакет матеріалів, які з одного боку, демонструють результат роботи, а з іншого, містять інформацію, яка характеризує способи аналізу і планування діяльності учня.

Робота над портфоліо мотивує учня на отримання максимальних результатів у навчанні, науково-дослідницькій діяльності.

Для якісного складання портфоліо учень повинен уміти користуватися такими комп’ютерними програмами, як:

  • Microsoft Word для створення, збереження, відкриття документів, їх форматування;
  • Microsoft Excel для побудови діаграм;
  • Microsoft PowerPoint для відкриття презентацій, створення, збереження, використання зображень та текстів.

5.1.1 Орієнтовні моделі оформлення портфоліо

До ведення портфоліо немає єдиних вимог. Зміст і структура залежить від мети та завдань. Підходи до побудови портфоліо можуть бути різними і залежати від індивідуальних особливостей учня. Важливо, щоб учень проаналізував свою роботу, власні успіхи, узагальнив і систематизував свої досягнення, об'єктивно оцінив свої можливості, побачив способи подолання труднощів і досягнення вищих результатів.

Педагог професійного навчання ще до започаткування портфоліо з’ясовує:

  • чи придатний певний етап навчального процесу для використання такого засобу контролю;
  • якими мають бути вимоги до портфоліо, щоб на основі його матеріалів визначити прогрес учня у навчанні;
  • чи є можливість і бажання додатково витрачати час на консультації для кожного учня, вносити коментарі щодо їхньої роботи;
  • які матеріали з даного курсу будуть обов’язковими в портфоліо, а які – учень обиратиме сам;
  • яких умінь, необхідних для організації портфоліо, бракує в учнів, як компенсувати цей брак;
  • скільки часу необхідно витратити для роботи на кожному етапі організації портфоліо;
  • які критерії запропонувати учням для успішного виконання роботи та її презентації;
  • коли і в який спосіб буде відбуватися презентація портфоліо;
  • яким буде подальше використання учнівських робіт.

Портфоліо може набувати різних форм: паперовий варіант, електронна версія або презентація на сайті (веб-портфоліо).

Паперовий варіант портфоліо може оформлятись, як:

  1. Портфоліо документів - це портфель задокументованих освітніх досягнень. Тут можуть бути: особисті досягнення учня - дипломи, посвідчення, сертифікати, документи про участь в конкурсах, грамоти тощо; роботи учнів протягом навчального року. Це дає можливість як кількісної, так і якісної оцінки матеріалів портфоліо та навчальної діяльності учня. Однак портфоліо документів дає уявлення про результати, але не описує процес індивідуального розвитку учня.
  2. Портфоліо робіт - зібрання різних творчих, проектних, дослідницьких робіт, плани, друковані матеріали, власні творчі розробки, виступи, доповіді тощо. Дане портфоліо дає якісну оцінку за заданими параметрами: повнота, різноманітність, динаміка творчої активності, направленість інтересів тощо.
  3. Портфоліо відгуків - включає самооцінювання власних робіт, оцінки одногрупників, батьків, викладачів, резюме, рецензії тощо.

і доповнювати електронну версію портфоліо. Такий спосіб висвітлення результатів дозволяє спростити процес складання портфоліо, забезпечує постановку поточних завдань і спостереження за їх досягненням, автоматичне датування робіт при їх розміщенні, доступність їх для читання, а також ефективний зворотній зв'язок і оцінку кожної представленої роботи, дає можливість організувати відкрите обговорення. Кращі портфоліо можна розмістити на сайті училища, що свідчитиме про кваліфікацію учнів та буде кращим варіантом самопрезентації учнів за професією.

Веб-портфоліо відкриває для учнів ширші можливості у плані оформлення персональної сторінки в Інтернеті, презентації своїх успіхів та досягнень зацікавленим особам, їх структурування та оцінки. Портфоліо з контактною адресою сприятиме розвитку соціальної та професійної комунікації учнів, допоможе встановити зв’язок з потенційними роботодавцями. На відміну від традиційного резюме, яке надається при влаштуванні на роботу, портфоліо дозволить значно краще представити та оцінити особисті та професійні компетенції людини.

5.1.2 Структура портфоліо

Для кращого висвітлення усіх аспектів та компетенцій учня, можна портфоліо будувати з трьох розділів: «портфоліо документів», «портфоліо робіт», «портфоліо відгуків».

Портфоліо учня оформляється в папці з файлами. Кожний окремий матеріал, включений в портфоліо, повинен датуватися. Склад портфоліо залежить від мети, конкретних завдань, які ставить перед учнем педагог професійного навчання (керівник виробничої практики від училища).

Будь-яка модель портфоліо повинна починатися з титульної сторінки, на якій подаються особисті дані учня, його фотографія, назва училища тощо.

Титульна сторінка повинна бути оформлена творчо, відповідно до теми портфоліо

  •       Прізвище, ім'я, по батькові учня;
  •       повна назва училища;
  •       роки навчання в даному закладі;
  •       група, рік навчання;
  •       назва професії, за якою навчається;
  •       період, за який представлені матеріали;
  •       подається фотографія учня довільних розмірів.

Зміст портфоліо: перераховуються всі представлені матеріали з позначенням сторінок; підбираються картинки-символи до кожного розділу портфоліо. Зразком змісту портфоліо можуть служити портфоліо учнів (додаток 7)

Об'єм матеріалів портфоліо від 15 до 30 сторінок друкованого тексту. Текст розміщується з дотриманням таких параметрів сторінки формату А4: ліве поле - не менше 30 мм, праве - не менше 10 мм, верхнє - не менше 20 мм, нижнє - не менше 15 мм. При комп'ютерному наборі використовується 14 шрифт, гарнітура Times New Roman.

Зібрані матеріали слід сформувати за розділами, які повинні мати заголовки.

Розділами портфоліо можуть бути:

РОЗДІЛ 1. МОЯ ВІЗИТІВКА

1.1              ЕСЕ-РОЗПОВІДЬ: Розповісти про себе (прізвище, ім'я, по батькові; учбовий заклад, група; період, за який представлені документи і матеріали), контактна інформація (телефон, адреса електронної пошти, адреса сайту), захоплення, плани на майбутнє, описати риси свого характеру, свою сім’ю, тобто скласти свій власний портрет. Цей розділ може містити цікаві фотографії і твій автопортрет. Крім того, свій автопортрет ти можеш виконати у вигляді колажу (використовуй для цього вирізки із старих журналів). Можна представити свій герб і (або) девіз. Прояви фантазію!

1.2 РЕЗЮМЕ: дозволить представити можливості і наявний діловий досвід.

                     Резюме має бути коротким і правдивим.

                     Інформація, вказана в резюме, має бути орієнтована саме на вказану мету, наприклад, на певну роботу.

  • Чітко указуйте ваші біографічні дані - дата і місце народження, сімейний стан і так далі
  • Для викладу відомостей про освіту і досвіду роботи використовуйте зворотний хронологічний порядок.
  • Указуйте в резюме ті додаткові відомості, які можуть підвищити вашу цінність (наприклад, зміст вашої роботи, досягнення, наявні конкретні знання і навики, потрібні в даній роботі).
  • Завжди використовуйте принцип «НА» замість «ДАЙ», тобто не просіть, а пропонуйте.
  • Резюме може бути складене і на іноземній мові, але тільки в тому випадку, якщо робота вимагає знання іноземної мови.
  • Текст і зовнішнє оформлення резюме мають бути максимально комфортними для читання, все друкується на хорошому папері, крупним шрифтом.
  • Направляючи резюме конкретній особі або в організацію, бажано забезпечити його супровідним листом, складаючи яке необхідно враховувати певні правила.

1.3              АВТОБІОГРАФІЯ у вільній формі, міститиме опис основних подій свого життя, своє відношення до них і ті висновки, які зумів зробити з цих подій.

Примітка. Рекомендації для написання автобіографії. Автобіографія починається із слів «Я, прізвище, ім'я, по батькові...». Далі інформація про себе висловлюється у вільній формі, але при цьому слід врахувати декілька вимог:

  • автобіографія має бути небагатослівною, але разом з тим розгорненою, такою, що відображає основні події вашого життя;
  • важливо, щоб інформація, вказана в автобіографії, допомагала вам представити своє життя в максимально вигідному світлі, не спотворюючи при цьому реальних фактів і подій;
  • при описі конкретних подій зі свого життя не забудьте вказати ваше відношення до них і, що важливіше, аналітичні висновки, які були зроблені після цієї події;
  • текст автобіографії і її оформлення мають бути максимально зручними для читання. Записи виконуються (друкуються) на якісному папері, крупним шрифтом.
  • Автобіографія має бути підписана і датована. Якщо вона займає декілька листів, то підписується кожен лист.

План написання автобіографії: Прізвище, ім'я та по батькові; Народився (лась) (день, місяць, рік, місце народження); Освіта (клас); Інформація про батьків, сім'ю (хто батьки, скільки дітей в сім'ї)

Дошкільне дитинство. (Чим захоплювався в дошкільному віці, дитячі мрії, бажання)

Учнівське життя:

  • Перше враження про школу
  • Найяскравіша подія, пов'язана зі школою
  • Ким я хотів(а) бути в 7-9 років і чому
  • Краща подія в моєму житті (описати подію, враження)
  • Моя перша нагорода (яка нагорода і за що, враження)
  • Корисні поради (висновки), отримані в результаті життєвого досвіду
  • Людина, що справила на мене великий вплив
  • Переломний момент в моєму житті (короткий опис)
  • Стосунки з батьками в дитинстві і на даний час
  • Взаємини з друзями, ровесниками і іншими людьми

До профільного навчання

  • Інтереси, улюблені заняття
  • Над чим мені необхідно працювати: особові якості, знання і уміння
  • Улюблені предмети, розділи або теми
  • Предмети, які мені потрібні для оволодіння професією
  • Мої профільні предмети
  • Мої успіхи по цих предметах (олімпіади, змагання: де, коли, який результат, творчі роботи, реферати і т. п.)
  • Якими останніми досягненнями, відкриттями в сфері, що цікавить мене, я можу поділитися
  • Які є в цій області невирішені питання, завдання

Мої життєві плани. Складаючи вміст цього розділу, подумай: чи відповідають результати твоєї діяльності поставленим цілям? Вкажи конкретні цілі: в навчальному році, на кожному курсі, табличка просування до мети; сходи успіху. Тобі належить подумати, чого ти хочеш добитися в своїх справах: які результати ти повинен отримати? Даний документ - підсумок серйозних роздумів і вимагає певного часу для його складання. Плани мають бути конкретними. Вони повинні мати точні терміни виконання. Це допоможе визначитися з планами на найближче майбутнє і більш життєву тривалу перспективу. Головне - не забувати давати відповідь на питання: "Що я збираюся для цього зробити?", аналізуючи черговий пункт життєвих планів.

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА МІСЦЯ ПРОХОДЖЕННЯ ПРАКТИКИ

  1. Подати опис підприємства: коротку історію виникнення, спеціалізацію, колектив, керівництво, фото.
  2. Робоче місце оператора.

РОЗДІЛ 3. СКАРБНИЧКА ДОСЯГНЕНЬ

  1. Характеристика практики.
  2. Власні досягнення (дипломи, грамоти)
  3. Зібрати документи з практики, виконані в різних прикладних програмах.
  4. Зробити буклети фірми, якщо такі відсутні на підприємстві.

Захист портфоліо проводиться в кілька етапів:

  1. Презентація портфоліо
  2. Відповіді на питання за змістом представлених документів.
  3. Обговорення результатів захисту членами комісії.
  4. Повідомлення учню висновків і рекомендацій комісії.


5.1.3 Критерії оцінювання портфоліо

Портфоліо - це накопичувальна система оцінювання, що передбачає формування уміння учнів ставити цілі, планувати і організовувати власну навчальну діяльність; накопичення різних видів робіт, які засвідчують рух в індивідуальному розвитку; активну участь в інтеграції кількісних і якісних оцінок; підвищення ролі самооцінки. 

Таке оцінювання передбачає визначення критеріїв для включення учнівських напрацювань до портфоліо; форми подання матеріалу; спланованість оцінного процесу; елементи самооцінки з боку учня тощо. Тобто портфоліо є одним із методів оцінювання.

Критерії оцінювання портфоліо можна розподілити на чотири рівні досягнень: початковий, середній, достатній та високий.

Початковий  – 1,2, 3 бали

Середній  - 4,5,6

Достатній - 7,8, 9

Високий - 10, 11, 12

До оцінки зараховуватиметься:

  1. Структурування і логічність викладу доказів.
  2. Якість відтворення матеріалу.
  3. Якість демонстрації (представлення роботи).
  4. Якість презентації (зібраний та оформлений матеріал). 

На сьогодні єдиних критеріїв оцінювання учнівського портфоліо не вироблено. Критерії оцінювання портфоліо залежать від спеціалізації учнів, а отже можуть бути різними. Також до критеріїв оцінювання відносять: відбір матеріалів, роздуми, використання мультимедіа, документацію, легкість у пошуку інформації, макет та текстові елементи, пояснення, граматика.

5.2 ІІ КУРС

І семестр
Виробниче навчання у навчальній  лабораторії


з/п

Назва теми

Кількість годин

8.

Вступ. Інструктаж з охорони праці, пожежної та електробезпеки

6

9.

Оволодіння технікою професійної роботи з клавіатурою

12

10.

Основи технічного редагування та оформлення тексту

54

 

Перевірна робота

6

 

Всього за І семестр

78

ІІ семестр
Виробниче навчання у навчальній лабораторії

11.

Основи Web-дизайну

18

12.

Комп’ютерні системи та мережі

6

 

Перевірна робота

6

Всього за ІІ семестр

30

Всього за ІІ курс з виробничого навчання у навчальній лабораторії

108

Виробнича практика в умовах виробництва

13.

Інструктаж з охорони праці, пожежної та електробезпеки. Знайомство з підприємством, апаратурою, робочим місцем.

7

14.

Самостійне виконання робіт оператора комп’ютерного набору першої категорії

301

 

Кваліфікаційна пробна робота - І категорія

7

Всього виробничої практики

308+7
315

 

Програма виробничої практики в умовах виробництва

№ з/п
теми

К-сть. Год.на тему

Назва теми

№ з/п
уроку

К-сть год. на заняття

Назва теми уроку

13

7

Інструктаж з охорони праці, пожежної та електробезпеки. Знайомство з підприємством, робочим місцем

90

7

Інструктаж з охорони праці.

 

 

 

14

301

Самостійне виконання робіт оператора комп’ютерного набору першої  категорії

91

7

Робота з антивірусними програмами. Робота по архівації та розархівації файлів.

 

92-93

14

Удосконалення техніки друкування. Друкування цифрових робіт

94-96

21

Розвиток швидкості набору під час верстки тексту.

97-98

14

Набір тексту іншими абетками

99-100

14

 Набір тексту із спеціальною термінологією.

101-103

21

 Робота з головним меню, вікном та панелями інструментів  Publisher. Робота з графічними примітивами. Завантаження і макетування тексту.

104-105

14

Використання стилів сторінок та публікацій. Взаємне розташування об’єктів на сторінці. Створення фреймів.

106-107

14

Робота з таблицями.

108-109

14

Верстка бланку ділового листа.

110-112

21

Робота у Page Maker.

113-115

21

Робота з основними тегами HTML.

116-117

14

Проектування Web–сторінок. Створення Web –сторінок.

118-119

14

Форматування Web–сторінок. Зв’язування Web–сторінок за допомогою гіпертексту.

120-121

14

Налагоджування параметрів операційної системи. Налагоджування апаратних пристроїв. Використання утиліт. Архівування й відновлення даних

122

7

Дефрагментація. Відновлення даних.

123-124

14

Налагодження параметрів браузера. Робота з браузером.

125-126

14

Використання та налагодження сервісів відкладеного читання. Використання та налагодження сервісів безпосереднього спілкування. Використання пошукових серверів.

 

127-128

14

Робота з базами даних. Створення запитів. Робота з формами і звітами.

129-130

14

Робота у Excel. Виконання обчислень.

131-133

21

Робота у графічних редакторах.

Кваліфікаційна пробна робота
1 категорія

134

7

Виконання кваліфікаційної пробної роботи

Всього з виробничої практики

 

308+7

 

Всього з виробничої практики

 

315

 

5.2.1 Орієнтовний перелік питань до курсового проекту (ВАРІАНТ 1)

№ з/п

Назва теми

Творча робота

Зразки робіт

Прізвище виконавця

  1.             

Проектування Web-сторінок

Презентація

термінологічний словник Web-дизайнера

Жмурик Наталія

  1.             

Правила макетування та розміщення інформації на Web-сторінці

Презентація

плакат

Гуменна Віка

  1.             

Загальний дизайн Web-сторінок

Презентація

Гончарук Андрій

  1.             

Форматування елементів Web-сторінки

Сайт

 

Василець Анастасія

  1.             

Робота з інтерактивними елементами Web-сторінки

Сайт

 

Богданова Анастасія

  1.             

Анімація та графіка, як засіб оформлення Web-сайту

Сайт

 

Осмірський Олександр

  1.             

Створення Web-сайту в Publisher

Сайт

 

Цап Юрій

  1.             

Створення Web-сайту у Word

Сайт

 

Ляшук Тетяна

  1.             

Основні засоби створення Web-сайту (в т.ч. ucoz)

Сайт

 

Бондарук Богдан

  1.           

Web-хостинг. Розміщення сайту в інтернеті

Сайт

 

Кібець Андрій

  1.           

Популярні служби інтернету

Презентація

плакат

Матвійчук Денис

  1.           

Редакційно-видавнича справа в історичному контексті

Презентація

Поперечний Владислав

  1.           

Ділова поліграфія

Презентація,

інформаційний бюлетень

Динисюк Світлана

  1.           

Рекламна поліграфія

Презентація

буклет

Яськова Тетяна

  1.           

Багатосторінкові видання

Презентація

брошура

Сизов Денис

  1.           

Процес підготовки видання

Презентація

термінологічний словник видавничої діяльності

Майстришина Марина

  1.           

Види та характеристика шрифтів

Презентація

буклет – зразки шрифтів

Цимбалюк Віка

  1.           

Апаратне забезпечення видавничих систем

Презентація

брошура

Ковтонюк Анна

  1.           

Графіка в Adobe PageMaker

Презентація

плакат

Трембач Анна

  1.           

Сучасні засоби малої поліграфії

Презентація

Тимощук Іван

  1.           

Створення публікацій рекламного характеру в Publisher

Презентація

зразки друкованої продукції

Киндюк Ірина

  1.           

Створення буклетів в Publisher

Презентація,

зразок

Слободян Сергій

  1.           

Створеня ділових публікацій в Publisher

Презентація

зразок

Ковтуненко Наталія

  1.           

Побудова книги

Презентація,

зразок

Кравчук Роман

  1.           

Створення публікацій в Adobe PageMaker

Презентація

плакат

Рогальська Юлія

  1.           

Створення та форматування матеріалів в Adobe PageMaker

Презентація

Польовик Анна

  1.           

Оформлення публікацій в Adobe PageMaker

Презентація

плакат

Шаран Анна

  1.           

Загальні відомості про сайт

Презентація

Ільчук Максим

Додаток: буклет про підприємство (реклама підприємства) необхідно робити кожному

Орієнтовний перелік питань до курсового проекту (ВАРІАНТ 2)


з/п

Зміст індивідуального завдання

Виконавець

1

Організація та документаційне забезпечення ділових заходів (Зміст)

  1.    Організація роботи підприємства (база-практики)
  2.    Організація та документаційне забезпечення ділових заходів (короткий теоретичний опис теми)
  3.    Характеристика
  4.    Практичне завдання.

Гайдук

2

Зовнішній вигляд та імідж секретар керівника (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Зовнішній вигляд та імідж секретар керівника (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Багдай

3

Складання та оформлення документів щодо особового складу (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Складання та оформлення документів щодо особового складу (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Федак

4

Робота секретаря з офісною технікою (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Робота секретаря з офісною технікою (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Надопта

5

Складання та оформлення довідково-інформаційних документів (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Складання та оформлення довідково-інформаційних документів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Галат

6

Формуляр-зразок ОРД. Оформлення реквізитів документів згідно ДСТУ 2003-4163 (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Оформлення реквізитів документів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Волинець

5.                  

Мова та етика ділового спілкування (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Мова та етика ділового спілкування (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Швець

6

Складання та оформлення розпорядчих документів (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Складання та оформлення розпорядчих документів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Чернецька

7

Документування діяльності колегіальних органів (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Документування діяльності колегіальних органів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Гуменюк

8

Етика в професійній діяльності секретаря (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Етика в професійній діяльності секретаря (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Фірак

9

Службові та особисті якості секретаря. (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики)
2. Службові та особисті якості секретаря (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Журавльова

10

Робота секретаря в Інтернет-середовищі (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Робота секретаря в Інтернет-середовищі керівника (короткий теоретичний опис теми , провайдер, яка мережа, схему мережі локальної, WI-FI)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Пазюрко

11

Психологічні аспекти ділового спілкування секретаря (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Психологічні аспекти ділового спілкування секретаря (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Ковальчук

12

Ділова етика секретаря у процесі бездокументаційного обслуговування (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Ділова етика секретаря у процесі бездокументаційного обслуговування (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Кухар

13

Ділове листування на підприємстві (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Ділове листування (короткий теоретичний опис теми, вхідна та вихідна кореспонденція, рух документів в підприємстві)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Андрейків

14

Підготовка та оформлення службових відряджень (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Підготовка та оформлення службових відряджень (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Іваніцька

15

Підготовка до складання й оформлення службових документів (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Підготовка до складання й оформлення службових документів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Демковський

16

Оформлення та ведення трудових книжок працівників (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Правила оформлення та ведення трудових книжок працівників (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Підопригора

17

Організація та планування робочого дня секретаря (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Організація та планування робочого дня секретаря (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Правук

18

Добір способів ділового спілкування (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Добір способів ділового спілкування (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Кобильчак

19

Організація роботи зі зверненнями громадян (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Організація роботи зі зверненнями громадян (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Мельник

20

Оформлення відпусток на підприємстві (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Оформлення відпусток (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Атаманюк

21

Сучасні засоби і методи автоматизації документообігу (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Сучасні засоби і методи автоматизації документообігу (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Єфремова

22

Організація бездокументаційного обслуговування керівника (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Організація  бездокументаційного обслуговування керівника (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Дженжелей

23

Обов'язки секретаря щодо організації прийомів (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Обов'язки секретаря щодо організації прийомів (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Сіротіна

24

Шляхи вирішення конфліктних ситуацій в роботі секретаря (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Шляхи вирішення конфліктних ситуацій в роботі секретаря (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Карван

25

Робоче місце секретаря і технічне обладнання офісу (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Робоче місце секретаря і технічне обладнання офісу (короткий теоретичний опис теми)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Чорна

26

Робота секретаря з каналами зв'язку (Зміст)

1. Організація роботи підприємства (база-практики).
2. Робота секретаря з каналами зв'язку (короткий теоретичний опис теми, провайдер, яка мережа, схему мережі локальної, WI-FI, телефон, факс, телетайп)
3. Характеристика
4. Практичне завдання.

Семенюк

 


Другу виробничу практику тривалістю відповідно програми виробничої практики, учні проходять на другому році навчання. Ця практика базується на дисциплінах, що вивчаються на першому, другому курсах, а також на практичному досвіді учнів, який вони придбали на першій виробничій практиці.

Цілями практики є:

  • глибоке вивчення сучасних засобів обчислювальної техніки та інформаційних технологій;
  • ознайомлення з роботою за професією;
  • дослідження сфер використання комп’ютерних систем та технологій у повсякденній діяльності підприємств;
  • закріплення та поглиблення знань з пройдених курсів навчального плану;
  • придбання нових знань на основі вивчення виробничої структури, обладнання комп’ютерних систем та мереж, організації праці на підприємствах;
  • придбання практичних навиків роботи з  засобами обчислювальної техніки;
  • збір матеріалів для майбутньої кваліфікаційної роботи.

Завданням на практику є:

  • ознайомлення з виробничим процесом;
  • практична робота учня як кваліфікованого оператора ПК;
  • практичне закріплення знань, отриманих під час вивчення навчального плану;
  • отримання практичних навичок експлуатації комп’ютерних систем та мереж;
  • поглиблення (можлива певна переоцінка) досвіду, придбаного під час першої виробничої практики;
  • порівняння своїх знань і одержаних практичних навиків за результатами першої виробничої практики.

З метою набуття учнями під час виробничої практики умінь і навичок самостійного розв'язання виробничих, організаційних та наукових проблем керівники практики від училища по узгодженню з керівником практики від підприємства, включають в програму практики індивідуальні завдання підвищеної складності, з урахуванням попереднього досвіду виробничого характеру, зокрема створення друкованої продукції у вигляді буклету підприємства, брошури, а також створення веб-сайту підприємства.

Індивідуальне завдання по виготовленню друкованої продукції для другокурсників являє собою закріплення теоретичних знань, розширення професійного світогляду, виконання значної літературної, коректорської, монтажної, редакторської роботи.

Виконання індивідуальних завдань активізує діяльність учнів, розширює їх світогляд, підвищує ініціативу і робить проходження практики конкретним і цілеспрямованим.

Матеріали індивідуальних завдань стануть надбанням училища, їх можуть використати викладачі, педагоги професійного навчання як наочність на заняттях.

Оскільки буклет - один з найбільш використовуваних видів рекламної поліграфії, то є доцільним запропонувати учням-другокурсникам створити саме його, якщо на підприємстві він відсутній.

Буклет — поліграфічна продукція, віддрукована на одному аркуші, сфальцьована зазвичай в декілька паралельних згинів, без шиття.

5.2.2 Буклет та його види:

  • формат А3 - з одним фальцем;

 

  • формат А4 - з двома фальцами (лефлети,
    равлик, гармошка);

 

 

 

 

            формат А4 - багатосторінковий буклет

Для розробки буклету необхідні: логотип, контактна інформація, графічні матеріали (слайди, фото, кліпарти), текстова інформація.

Більшість рекламних буклетів включають: візуальний ряд, інформаційний блок, який описує продукцію, контактну інформацію.

Професійно складений буклет несе в собі приховане послання до споживача.

При створенні буклету важливо пам'ятати про презентабельність дизайну — красиве художнє оздоблення, сучасні й оригінальні матеріали напевно привернуть увагу споживача. Використання в дизайні елементів фірмового стилю виділить буклет серед поліграфічної продукції конкурентів.

Буклет повинен містити якомога більше необхідної інформації про підприємство, товар (послуги), місто, населений пункт. Інформація має бути викладена лаконічно і в доступній формі. Ілюстрації й таблиці повинні органічно доповнювати текст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

 

Демонстраційні зразки виконаних учнями буклетів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


5.2.3 Створення брошури

Ще одним видом друкованої продукції є брошура - невелика (не більше як 4—5 друкованих аркушів) книжка в м'якій оправі. Вона, як правило, використовується для реклами різних подій, товарів, підприємств, місць тощо. У брошурі можна помістити інформацію про переваги товару та продукції, технологію виготовлення та інші цікаві факти, які можуть зацікавити потенційного споживача.

На відміну від листівки, брошури здатні вміщати більше інформації та зображень. Формат даного виду поліграфічного виробу залежить від його довжини і ширини в складеному вигляді. Найчастіше при друку брошур використовують стандартний формат А4, А5, але можливе виготовлення різних розмірів, залежно від побажань клієнта.

Пропонується для виготовлення два види брошур - багатосторінкові та поодинокі. Одиночні брошури виготовляють, застосовуючи метод подвійного фальца, при якому текст, що наноситься, проходить крізь дві сторони, а потім згинається навпіл та фальцується.

Виготовлення брошур можна здійснювати на різних сортах паперу, використовуючи різноманітні кольорові варіанти. Для друку брошур можна використовувати кілька способів, серед яких: офсетний, цифровий друк та різографія.

Цифровий друк використовується при виготовленні невеликих тиражів або якщо потрібний оперативний друк документа.

Для друку великих тиражів застосовують офсетний спосіб. Перевага цього способу друку пояснюється тим, що за низьку вартість ви отримуєте відмінний, якісний продукт.

Різографія використовується при друку середніх тиражів, але цей спосіб дозволяє друкувати все одним кольором, тому його застосовують при виготовленні внутрішнього блоку брошури, а обкладинка робиться кольоровою.

При виготовленні брошур використовують кілька способів скріплення аркушів. Це може бути термоклейове скріплення, скріплення на скобу або брошурування на пружину. Найдешевшим видом брошурування для зшивання невеликої кількості листів є скріплення на скобу. Для більших тиражів використовують спосіб термоклею та пружини. Найдорожчий спосіб це скріплення на пружину. Перевага його полягає в тому, що при цьому скріпленні можливе виготовлення брошур в твердій обкладинці або обкладинці із різних матеріалів.

Зразки учнівських брошур

 


5.2.4 Створення веб-сайту (чи блогу) комп’ютерними засобами

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Інформаційні технології навчання дають можливість педагогу професійного навчання для досягнення дидактичної мети застосовувати як окремі види навчальної роботи, так і будь-який їхній набір, тобто спроектувати навчальне середовище.

Комп’ютерні засоби мають багато технічних можливостей для реалізації навчальних проектів: графіку, звук, анімацію – що робить його привабливим для учнів. Але головне, що відрізняє комп’ютер від інших засобів навчання, - це можливість інтерактивного діалогу. Робота в комп’ютерних мережах активізує потребу учня бути членом суспільства, підвищує його інтерес до навчання, і як наслідок, загальне зростання успішності.

Враховуючи високу ефективність інформаційно-комунікативних технологій у навчанні, для захисту виробничої практики та реалізації курсового проекту можна запропонувати учням-другокурсникам створити діючий веб-сайт підприємства у мережі Інтернет.

Реалізація цього проекту важлива як для роботодавця, так і для учня-практиканта. З розвитком глобальної мережі Інтернет будь-яка установа отримала необмежені можливості представити себе, свій колектив та його досягнення далеко за межами свого регіону. Учень-практикант отримує чудову нагоду заявити про себе, як фахівця, отримати нові знання на навички у виробничому середовищі.

Створення веб-сайтів підприємства, де учні проходитимуть виробничу практику, найбільш складне індивідуальне завдання. Таке завдання можна надати найбільш встигаючим учням, бо для створення цього проекту потрібно володіти не лише всією сумою набутих знань та вмінь, а й опанувати навички роботи з телекомунікаційними технологіями та мультимедійними ресурсами, мати досвід роботи в глобальній мережі.

Створюючи веб-сайт, необхідно продумати систему безкоштовного хостингу, провести «розкрутку» у мережі Інтернет, систематично здійснювати адміністрування.

Одним з найдосконаліших та найзручніших є безкоштовний хостинг від uCoz – системи створення веб-сайтів за допомогою досконалого конструктора (програми Web 2.0). Ця система розміщена за адресою у мережі Інтернет: http://www.ucoz.ua/. Вона має переваги перед іншими системами: дисковий простір для сайту 400 МБ і більше, вибір безкоштовного домену, значна кількість готових шаблонів сайтів, управління дизайном, вбудований візуальний редактор для тих, хто не розуміє мову НТМL, тощо. При створенні сайту використовуються модулі - веб-додатки, скомбінувавши які можна отримати сайт будь-якої складності: від простої домашньої сторінки з гостьовою книгою до великого порталу.

Створення будь-якого сайту починається з його планування. Необхідно взяти до уваги, що сайт створюється з позиції учня. Варто подумати, що необхідно було б включити у веб-сайт. При плануванні веб-сайта педагог професійного навчання (керівник виробничої практики від училища) повинен враховувати навчальні цілі і очікувані результати навчання.

  •   Загальна мета:
  •   Назва учнівського веб-сайту:
  • Елементи, необхідні для того, щоб матеріали сайту були пов’язані з ключовим та тематичними питаннями навчального проекту.
  • Теми та довідкові матеріали (ключові слова, фрази), які необхідно шукати в Інтернеті.
  • Інші ресурси, які потрібно використовувати при створенні учнівського веб-сайту: (наприклад, енциклопедія, підручники, інші друковані ресурси)

Для досягнення поставлених навчальних завдань учнівський веб-сайт може містити:

  • посилання на зв’язані веб-сайти
  • форми для відповідей або опитування
  • компіляцію спільних даних
  • електронну кореспонденцію
  •  діаграми або графіки
  •  скановані учнівські малюнки або комп’ютерну графіку
  • список інформаційних джерел
  • інше

Для фокусування головної уваги на змісті, в учнівському веб-сайті буде:

  • Мінімум /максимум сторінок
  • Мінімум /максимум малюнків, фотографій або анімацій
  • Мінімум /максимум веб-посилань
  • Мінімум /максимум інших ресурсів;

Яким буде зміст веб-сайта? Які посилання можна включити? Які ще елементи змісту і форми можна включити?

Всі контент модулі можуть бути перероблені під інші різні завдання, які актуальні для конкретного підприємства. Також обов’язковою умовою є наявність робочої електронної поштової скриньки.

Демонстраційні зразки веб-сайтів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


5.2.5 Оцінювання учнівського веб-сайту

 

№ з/п

Параметри
оцінювання

Обсяг робіт

Бали

1

Термін створення Веб-сайту

Дотримання терміну підготовки:

  • вивчення джерел інформації,
  • створення плану презентації,
  • схеми

та час для створення Веб-сайту

1

2

Оформлення Веб-сайту

Наявність Головної (домашньої) сторінки із засобами навігації (гіперпосилання, відповідні кнопки)

4

Обґрунтованість кількості сторінок

Використання можливостей Publisher

Оформлення сайту (колір, шрифт) дозволяють максимально сприйняти матеріал (зображення виконані на високому рівні, вдало розташовані, допомагають розкрити зміст проекту), узгоджується із змістом

Відсутність орфографічних (лексичних) помилок

Правильне розташування списків, таблиць, малюнків

3

Зміст Веб-сайту

Наявність опису проекту, завдань

4

Наявність гіперпосилань з наведенням аналізу цих джерел (коротка анотація, автори)

Наведення плану дослідження

Розкриття теми дослідження (відповідно до плану)

Точна інтерпретація інформації,   отриманих результатів (аналіз досліджених джерел)

Наявність прогнозування наступних етапів дослідження, визначення тематики для  подальшої роботи (в т.ч. запрошення до роботи)

Наявність оригінальних графічних аналітичних матеріалів (діаграми, схеми)

Логічне структурування матеріалу

4

Використання джерел інформації

Використання різноманітних джерел інформації (література, Інтернет, бесіда з відповідними фахівцями тощо)

3

Посилання на достовірні джерела (або наявність коментарю щодо недостовірності відповідного джерела)

Наявність гіперпосилань

 

 

 

5.2.6 Критерії оцінювання курсового проекту

Оцінка поточної роботи учня над курсовим проектом виконується за систематичність виконання завдань, правильність виконаних завдань, їх індивідуальність та оформлення (критерії наводяться у таблиці).

 

Форма поточного контрою знань

Кількість балів

1. Систематичність виконання завдань: завдання виконано своєчасно; завдання не виконано у встановлений термін

0-5 балів

2. Змістове наповнення: завдання виконано без помилок. завдання виконано з помилками; завдання не виконано;

0-5 балів

3. Індивідуальність підходу: завдання є самостійною роботою; завдання є копіюванням даних інших джерел

0-5 балів

4. Оформлення курсового проекту:

  • з дотриманням усіх необхідних вимог, без помилок
  • з дотриманням усіх необхідних вимог, є певні помилки в оформленні таблиць, ілюстрацій, формул, посилань на джерела
  • з відступом від встановлених вимог, є помилки
  • не відповідає загальним принципам оформлення

0-15 балів

 

При захисті курсового проекту для оцінювання рівня відповіді використовуються такі критерії:

  • відмінний рівень - 15 балів: ґрунтовно виконана робота відповідно до встановлених вимог, правильне виконання завдання з повним викладенням порядку її розробки та глибокою обґрунтованістю відповіді; учень чітко володіє понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами проектного аналізу, вміє використовувати їх для вирішення поставлених завдань; проявляє творчі здібності у розумінні та викладі матеріалу щодо сформульованого питання; вміло поєднує теоретичні надбання з практикою;
  • добрий рівень – 10 балів: ґрунтовно виконана робота відповідно до встановлених вимог, правильне виконання завдання з повним викладенням порядку її розробки; сумлінна підготовка до захисту, вмілий виклад і знання матеріалу. Однак на захисті учень допускає певні неточності в трактуванні окремих питань, відчуває труднощі в їх теоретичному узагальненні чи практичній ув’язці.
  • задовільний рівень - 5 балів: робота виконана з відступом від встановлених вимог; механічне засвоєння матеріалу з лекційного курсу або ж з підручників без прояву самостійності в його опрацюванні; відсутність творчого підходу до розуміння та викладення матеріалу. Правильне виконання завдань з неповним викладенням порядку їх розробки або недостатньо глибокою обґрунтованістю відповіді; виконання завдань з допущенням синтаксичних та граматичних помилок, але з правильним викладенням порядку її виконання. На захисті учень допускає суттєві неточності в трактуванні окремих питань, відчуває суттєві труднощі в їх теоретичному узагальненні чи практичній ув’язці.
  • незадовільний рівень - 0 балів: робота має суттєві недоліки, не відповідає загальним принципам оформлення, її автор не орієнтується в питаннях, які висвітлені в роботі; фрагментарне володіння базовими поняттями, методиками та інструментами, допускаючи при їх використанні принципові помилки; неспроможність учня до творчого опрацювання запропонованої проблеми теоретичного характеру. Неправильне виконання завдання з неправильним викладенням міркувань щодо порядку її оформлення.


5.3 ІІІ КУРС

Програма виробничої практики в умовах виробництва

№ з/п
теми

К-сть годин на тему

Назва теми

№ з/п
уроку

 Кільк.     год. на 

заняття

Назва теми уроку

14

8

Ознайомлення з робочим місцем секретаря керівника на підприємстві. Безпека праці під час роботи.

63

8

Ознайомлення з робочим місцем секретаря  керівника на підприємстві. Інструктаж з безпеки праці.

15

280

Самостійне виконання робіт секретаря керівника

64-65

14

Оформлення машинописних сторінок згідно стандартів.

66-67

14

Оформлення робіт з примітками, виносками.

68-69

14

Робота після коректурної правки.

70-71

14

Робота у середовищі Windows

72-73

14

Створення таблиць у Word

74-75

14

Робота у текстовому редакторі Word

76-77

14

Робота з табличним процесором Excel

78-79

14

Оформлення наказів, витягів з наказів.

80-81

14

Оформлення постанов, рішень, розпоряджень, вказівок.

82-83

14

Оформлення статуту, положення.

84-85

14

Оформлення правил, інструкцій.

86-87

14

Оформлення  різних видів заяв.

88-89

14

Оформлення автобіографії, резюме, характеристики.

90-91

14

Оформлення трудових угод, контрактів, договорів.

92-93

14

Зняття копій з документів.

94-95

14

Оформлення доручень, розписок.

96-97

14

Складання та оформлення листів.

98-99

14

Друкування довідок, телеграм, телефонограм.

100-101

14

Друкування актів, доповідних і пояснювальних записок.

102-103

14

Оформлення протоколів, витягів з протоколів.

 

8

Кваліфікаційна пробна робота

104

8

Виконання пробної кваліфікаційної роботи.

Всього виробничої практики

288+8

 

Всього виробничої практики

296

 

Всього за ІІІ курс

638

 

Виробнича практика третьокурсників проводиться після успішного закінчення останнього навчального семестру упродовж вказаного у програмі виробничої практики періоду напередодні державної кваліфікаційної атестації (ДКА). Виробнича практика базується на дисциплінах, що вивчались на протязі всього навчання, а також – практичному досвіді, що був здобутий на першій виробничій та другій виробничій практиках.

Загальне призначення практики полягає, насамперед, у наближенні процесу підготовки ДКА учня до практичних умов роботи рівня кваліфікованого робітника, у тому числі до етапу ознайомлення їх із середовищем, яке породжує технічну проблему проекту.

Це дає можливість більш реально оцінити практичну підготовку учня при вирішенні технічних проблем проектування. Тому головною задачею практики є здобуття досвіду практичного проектування. Цей досвід надасть учням можливість зробити ДКА – кінцеву форму контролю навчання в училищі, який висвітлювались би не тільки їх теоретичні знання, а й можливості вирішувати практичні проектні задачі виробництва рівня кваліфікованого робітника.

Зрозуміло, що учень практично не може якісно підготувати індивідуальне завдання за відведений термін практики. Тому для вирішення задачі формування кінцевого варіанту індивідуального завдання на ДКА, якісного проведення самого проектування та підготовки учня до процедури захисту, правила організації навчання передбачають призначення керівників, як на саму практику, так і на ДКА.

ДКА, на відміну від інших навчальних робіт, є заключною самостійною роботою учня кваліфікаційного рівня, яка відрізняється такими рисами, як реальна практична цінність роботи, здатність бути впровадженою, користуватись реальним попитом.

Цілями практики є:

  • усвідомлення теми ДКА відносно практичного виробництва;
  • збір матеріалів до ДКА, написання розділів в т.ч. з ТБ;
  • підготовка учня до захисту ДКА, впровадження теоретичних знань з дисциплін навчального плану в реальний виробничий процес.

Завданням на практику є:

  • ознайомлення зі структурою підприємства, організацією функціонуванням та технологічними аспектами діяльності, які пов’язані з використанням засобів комп’ютерної техніки;
  • ознайомлення з засобами, які використовуються на підприємстві, проблемами та задачами, які розв’язуються за допомогою цих засобів;
  • вивчення матеріалів, які безпосередньо відносяться до теми ДКА;
  • набуття практичних навичок виконання службових обов’язків робітників підприємства. Здобуття досвіду практичного проектування.

Під час проходження практики учень повинен отримати знання про конкретне підприємство, на якому він проходить практику, а також отримати навички та вміння, які пов’язані з роботою по використанню засобів комп’ютерного обладнання на робочих місцях цього підприємства:

а) знання:

  • загальної структури підприємства в цілому, структури її підрозділів та особисто підрозділу, за яким закріплений учень-практикант, а також знання переліку задач структурних підрозділів;
  • функціональних обов’язків окремих посадових осіб;
  • переліку засобів обчислювальної техніки, системи їх експлуатації та ремонту, складу систем програмного забезпечення;
  • переліку задач, для яких використовується обчислювальна техніка;

б) навички: по виконанню своїх посадових обов’язків;

в) вміння: використовуючи набуті знання та навички, виконувати обов’язки робітника не тільки в звичних умовах, а й при зміні умов обслуговування.

Теоретичні знання, які учень отримав в училищі, необхідно зіставити з практичною організацією справ на підприємстві. Учню слід виявити причини розходження «теорії і практики», обговорити з керівником практики від підприємства виявлені проблеми у доброзичливому тоні, а також використовувати отримані на підприємстві знання, вміння та навички у подальшій роботі над ДКА та подальшій майбутній фаховій діяльності.

Термін практики невеликий, але важливих питань багато, тому кожному учню необхідно повністю мобілізувати себе на досягнення максимальної віддачі від запланованого на практику часу. Виконання індивідуального завдання повинно бути пов’язане з науково-дослідною роботою учня та ДКА.

Захист ДКА перед державною комісією розкриває не тільки якість технічних сторін розробки, не тільки знання та вміння випускника зі спеціальних дисциплін, але й показує знання та вміння в галузях організації виробництва, охорони праці тощо. Недостатньо розкриті питання за обраною темою як у ДКА, так і у відповідях на запитання при захисті, значно зменшують якість загальної оцінки захисту. Тому за час практики учню необхідно звернути серйозну увагу на здобуття необхідної інформації в цьому напрямку.

Враховуючи все вищесказане, пропонуємо інші види захисту виробничої практики, а саме: використання кейс-технології для підведення підсумків навчально-виробничої діяльності учнів за період навчання у ПТНЗ.

5.3.1 Застосування кейс-технології для захисту практики

Для захисту виробничої практики учням-третьокурсникам за професіями: «Секретар керівника», «Діловод. Адміністратор. Касир (установи)» можна запропонувати кейс-технології, які добре реалізуються засобами ІКТ.

Навчальні матеріали (ситуаційні завдання) подаються у вигляді кейсів за 30 варіантами різного рівня складності, структурований опис яких базується на ситуаціях з практичного досвіду, моделюванні життєвої ситуації.

Зміст кожного кейсу містить проблемні питання у теоретичному викладі та практичну частину, результатом виконання якої є власноруч створений навчальний відеоролик процесу роботи відповідно до ситуації.

Використання кейс-методики для захисту виробничої практики дозволяє не лише активізувати пізнавальний інтерес, але й сприяє розвитку дослідницьких, комунікативних та творчих навичок. Метод ситуаційних завдань стимулює розвиток проникливості, є формою перевірки знань, розвиває здатність відокремлювати важливе від тривіального, виховує почуття відповідальності в процесі навчання.

Найголовнішою навичкою, яку здобуває учень під час вирішення ситуаційних завдань, є вміння під професійним кутом зору сприймати будь-яку наочну, вербальну інформацію, самостійно осмислювати, приймати рішення, оцінюючи його можливі наслідки, визначати оптимальні шляхи реалізації цього рішення.

Метод кейсів вчить учнів аналізувати та розробляти програми дій, що, в свою чергу, мотивує їх до правильної поведінки у разі, коли настане час діяти в реальній ситуації. Також кейси допомагають у перенесенні навчального середовища з аудиторії на робочі місця. Їх мета – спонукати учнів до творчості.

Результатом кейсу є: можливість оволодіння новими знаннями, набуттям професійних навичок, впевненості учнів у собі, у своїх здібностях.

Як інтерактивний засіб, кейс-метод можна пропонувати для застосування при закріпленні знань та вмінь, розвиткові навичок аналізу та критичного мислення, зв’язку теорії та практики.

Суть «кейс»-технології полягає в створенні і комплектації спеціально розроблених навчально-методичних матеріалів в спеціальний набір (кейс). Кожен кейс являє собою повний комплект навчально-методичних матеріалів розроблених на основі виробничих ситуацій, який формує в учнів навички самостійного конструювання алгоритмів вирішення виробничих завдань.

Суть технології полягає у використанні конкретних випадків (ситуацій, історій, тексти яких називаються «кейсом») для спільного аналізу, обговорення або вироблення конкретних рішень. З методичної точки зору кейс — це спеціально підготовлений навчальний матеріал, що «містить структурований опис ситуацій, що запозичені з реальної практики».

Кейси (ситуаційні вправи, завдання) мають чітко визначений характер і мету - оцінка теоретичних знань та практичних навичок учнів у сфері документального забезпечення. Як правило, вони пов’язані з проблемою чи ситуацією, яка існувала чи й зараз існує. При цьому проблема чи ситуація або вже мали якесь попереднє рішення, або їх вирішення є необхідним, а тому потребують аналізу. Кейс — це завжди моделювання життєвої ситуації і те рішення, що знайде учасник кейса, може служити як відбиттям рівня компетентності й професіоналізму учасника, так і реальним рішенням проблеми. Як правило, кейси не мають єдиного рішення. Учасник завжди може придумати свій неповторний варіант рішення.

Технологія «кейс» досить сильно впливає на професіоналізацію учнів, сприяє їхньому дорослішанню, формує інтерес і позитивну мотивацію до навчання.

Цінність кейс-технології полягає також в тому, що вона одночасно відображає не тільки практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти при вирішенні цієї проблеми, а також вдало суміщає навчальну, аналітичну і виховну діяльність.

До кейс-технологій відносяться:

  • метод ситуаційного аналізу (ситуаційні завдання й вправи, аналіз конкретних ситуацій (кейс-стадії);
  • метод інциденту;
  • метод розбору ділової кореспонденції;
  • ігрове проектування;
  • метод ситуаційно-рольових ігор;
  • метод дискусії.

Метод ситуаційного аналізу: найпоширеніший на сьогоднішній день метод, що дозволяє глибоко і детально досліджувати проблему, тобто аналіз конкретних ситуацій — глибоке дослідження реальної або імітованої ситуації. Мета методу — спільними зусиллями групи учнів проаналізувати ситуацію, що виникла, розробити практичне рішення, закінчення процесу – оцінка запропонованих алгоритмів, вибір кращого з них в контексті поставленої проблеми. Можуть бути також запропоновані для аналізу вже реалізовані кроки. У такому разі головним завданням буде визначити (шляхом аналізу) їх доцільність.

Метод інциденту: Інцидент – випадок, зіткнення. Метод інциденту полягає в тому, що учень повинен сам відшукати потрібну інформацію для прийняття рішення з даної проблеми. При цьому учень вчиться працювати з інформацією (усвідомлювати її, систематизувати, аналізувати), формувати власну позицію (або стати на чиюсь сторону, або залишатися стороннім спостерігачем, констатуючим полярність думок) і на підставі цього робити висновки. Пропонується завдання, в якому не містяться всі дані, які необхідні для вирішення даної проблеми. Наприклад, завдання може бути сформульоване таким чином: «Робота з інформацією в Інтернет — плюси та мінуси».

Метод розбору ділової кореспонденції передбачає здобуття кейса з детальним описом ситуації: пакет документів, що допомагають знайти вихід із складного положення (у тому числі документи, що не відносяться до даної проблеми, щоб учні могли вибирати потрібну інформацію) і питання, які дозволяють знайти рішення. При роботі з такою технологією аналізу ситуацій учні отримують від майстра виробничого навчання (керівника практики від училища) папки з однаковим набором документів, що відносяться до певної історичної події, конкретної ситуації, діяльності певної фірми. Учні виступають в ролі осіб, що приймають рішення.

Ігрове проектування: Мета методу — процес створення або вдосконалення об'єктів. Для роботи за цією технологією учасників проекту можна об’єднати у групи, кожна з яких розроблятиме свій проект. Ігрове проектування може включати проекти різного типу: дослідницький, пошуковий, творчий, прогностичний, аналітичний.

Метод ситуаційно-рольових ігор: Мета методу в тому, щоб у вигляді інсценування створити перед групою правдиву історичну, правову, соціально-психологічну ситуацію і потім дати можливість оцінити вчинки і поведінку учасників гри. Один з різновидів методу інсценування — рольова гра. Рольова гра — спосіб розширити досвід учасників аналізу, пред'являючи їм несподівану ситуацію, в якій пропонується прийняти позицію (роль) учасників і потім виробити спосіб, який дозволить привести цю ситуацію до гідного завершення. При «розігруванні ситуацій в ролях» учасники виконують роль таку, яку самі вважають за потрібне, самостійно визначаючи стратегію поведінки, сценарій, плануючи результат. Основне завдання — проявити творчі здібності до рішення актуальних проблем, які несподівано виникають.

Метод дискусії: Дискусія — обмін думками з якого-небудь питання відповідно до більш менш певних правил процедури. До інтенсивних технологій вивчення відносяться групові і міжгрупові дискусії.

При використанні кожного з перерахованих методів учні отримують також низку питань, на які їм необхідно знайти відповіді для розуміння суті проблеми. Крім того, кейс-технології передбачають як індивідуальну роботу над пакетом завдань, так і колективну, що розвиває уміння сприймати думку інших людей і уміння працювати в команді.

Діяльність педагога професійного навчання при використанні технології «кейс» включає два етапи:

  • перший етап являє собою складну творчу роботу зі створення кейса й питань для його аналізу. Це науково-дослідна, методично важка робота. Адже добре підготовленого кейса не завжди вистачає для ефективного здійснення проекту. Для цього необхідно ретельно підготувати методичне забезпечення для самостійної роботи учнів;
  • другий етап містить у собі діяльність педагога в групі, де він виступає із вступним і заключним словом, організовує дискусію, підтримує діловий настрій у групі, оцінює роботу учнів і аналіз ситуації.

До створення кейсів виставляються певні вимоги (на основі проблемних ситуацій):

  • навчальна проблема має бути пов'язана з матеріалом, що опрацьовується на виробничій практиці;
  • проблеми повинні представляти пізнавальну значущість;
  • проблемні питання повинні спиратися на досвід і знання учнів;
  • основним своїм вмістом проблема повинна давати напрям пізнавальному пошуку, вказувати напрям до її рішення.

Кейси можуть бути представлені у різних формах: паперовому вигляді (надруковані: можуть містити графіки, таблиці, ілюстрації, діаграми), мультимедіа-кейс та відео-кейс (може містити фільм, відео- чи аудіо матеріали).

При використанні кейс-технології не даються конкретні відповіді, їх необхідно знаходити самостійно. Це дозволяє учням покладатись на власний досвід, або здобувати його в процесі проходження виробничої практики, формулювати висновки, застосовувати на практиці отримані знання, пропонувати власний (або груповий) погляд на проблему. У кейсі проблема представлена в неявному, прихованому вигляді, причому, як правило, вона не має однозначного рішення. У деяких випадках потрібно знайти не лише рішення, але і сформулювати завдання, оскільки формулювання її представлене не явно.

За типом і спрямованістю кейси можна розділити на: тренувальні, навчальні, аналітичні, дослідницькі, систематизуючі, прогностичні. Вони можуть бути різними не лише за змістом, але і за структурою.

До кейсів висувається ряд вимог: повинен містити реальну, обґрунтовану інформацію, достатню для того, щоб учень зміг уявити себе в описаній ситуації й ототожнити з людьми, що беруть участь у ній. За своєю природою кейс тим кращий, чим у більш реальну ситуацію потрапляє вивчаючий її. Ситуація повинна бути зрозумілою до найменших подробиць. Однак, за своєю конструкцією вона не повинна являти собою добре сформульовану проблему. Навчання пошуку й формулюванню проблеми є принциповим у застосуванні методу сase-study.

Добре написаний кейс повинен являти собою ланцюг послідовних подій зі своєю тимчасовою структурою, які містять у собі провокаційні моменти, що сприяють появі в групі суперечок, обговорень, бажання думати, міркувати, розробляти варіанти рішень. Для цього велике значення буде мати й той факт, що ситуація повинна мати цікавий сюжет, насичений подіями, персонажами, почуттями, емоціями, динамікою, що робить її частиною реального життя. Бажаною є свідома драматизація ситуації. Однак при цьому кейс повинен містити дозовану інформацію, що дозволила б учню швидко зануритись в проблему й мати всі необхідні дані для її вирішення. Кількість описуваних подій і фактів повинна бути досить обмеженою. З одного боку необхідно «заплутати» ситуацію, але з іншого – не повинно бути зайвих даних. Матеріал містить констатацію подій, а аналіз і висновки покладають на читача. Залежно від мети, переслідуваної керівником практики, якась інформація може бути висунута на передній план, у той час як інша – навмисне замаскована або не використана зовсім.

В основі кожного кейса повинна лежати реальна ситуація, з якою зіштовхнулась реальна людина.

Що стосується структури самого кейса, то стиль викладу повинен забезпечити оперативне знайомство з матеріалом. Обсяг кейсу залежить від специфіки цільової групи, якій він пропонується. Кейси, що використовуються на початкових стадіях навчання, повинні бути простими й короткими. Кейс-матеріал, написаний для заключних занять курсу, може бути ускладнений більшою кількістю інформації, частина якого для ускладнення рішення зазначеної проблеми буде навмисно надлишкова. Або, навпаки, з кейса буде прибрана частина важливої інформації, що змусить учасників більш продуктивно мислити, спонукає задуматися над тим, аналіз яких наявних даних дозволить відтворити відсутня ланка інформаційного ланцюга.

Роботу з кейсом можна розділити на певні етапи, що мають свої педагогічні цілі, завдання, а також рольові функції учасників.

Підготовчий етап. Педагог професійного навчання, відповідно до мети і завдань заняття, вибирає потрібний кейс і підбирає літературу, необхідну для підготовки до заняття з використанням даного методу.

Вступна частина заняття. Цей етап припускає короткий вступ педагога професійного навчання. Якщо учасники раніше не працювали за методом кейсів, необхідно познайомити їх з даним методом як з однією з форм активного навчання, коротко озвучити основні етапи їхньої подальшої роботи, а також позначити способи й критерії оцінки їхньої роботи за даним методом. Варто також звернути їхню увагу на принципи, що лежать в основі методу. На цьому етапі учасникам роздають кейси, з якими вони будуть працювати, подається інструкція по роботі з ними, озвучується чітке формулювання завдання.

Розбір кейса в малій групі складом 3–6 осіб. Перед початком цього етапу обов'язково необхідно озвучити часові межі, завдання роботи, у якому вигляді повинен бути оформлений результат, звіт про роботу. На цьому етапі можливі обговорення й аналіз висновків, зроблених за матеріалами кейса самостійно.

Основні завдання даного етапу для учасників навчання наступні:

  1. Визначення основних проблем аналізованої ситуації, рівня виникнення проблем і прийняття рішень, мети й шляхів рішення головної проблеми, обмежень і вимог до рішення;
  2. Підготовка до формулювання власних висновків і висновків перед групою.

Обов'язковими вимогами цього етапу виступають: участь кожного в обговоренні; можливість кожному висловити свою точку зору й одержати уявлення про думки інших; командний характер роботи, що вимагає вміння вислухувати й ураховувати чужі думки.

У цілому, робота відбувається в такий спосіб: обговорення отриманої вступної інформації, яку містить кейс, обмін думками щодо плану роботи над проблемою, дискусія – робота над проблемою (тут активно можуть використовуватися інші активні методи, наприклад мозковий штурм, мета-план), вироблення рішень проблеми, дискусія для прийняття остаточних рішень, підготовка доповіді. Для подання результатів малим групам  рекомендується підготувати на одній сторінці резюме з висновками у вигляді тексту, графіки, таблиці. Роль педагога на цьому етапі зводиться до спостереження й контролювання роботи малих груп для попередження їхнього виходу за рамки теми, завдань і часу.

Дискусія в загальній групі. Вона організовується на основі повідомлень підгруп. Представники кожної з підгруп виступають зі своїм аналізом кейса, причому слухачі виступають надалі в ролі опонентів до доповідача. Основне завдання етапу – виявити різні точки зору й тим самим забезпечити об'єктивний аналіз пропонованої ситуації. Цей етап повинен будуватися й проводитися за всіма законами класичної дискусії.

Застосування методу сase-study вимагає вміння конструювання кейсу. При цьому процес конструювання можна розкласти на дві складові: створення кейсу й проведення заняття.

Наразі відчувається величезний дефіцит кейсів, які можуть бути використані у практичній діяльності учнів. Тому перед педагогом професійного навчання, що бажає використати метод сase-study, постає питання самостійної розробки й написання кейсів. Процес конструювання кейса можна описати в наступній послідовності його складових:

  1. Визначення того розділу курсу, якому буде присвячений кейс. У кожному конкретному випадку – укладач кейса повинен чітко уявляти, яка роль буде відведена кейсу в системі занять за курсом. Від цього буде залежати місце кейса в загальній програмі й форма ведення конкретних занять.
  2. Формування навчальних цілей і завдань кейса – визначення того, які знання й навички повинен «охопити» кейс. Чи буде за своїм призначенням майбутній кейс ситуацією-ілюстрацією, що виступає прикладом до лекційного матеріалу, який демонструє яке-небудь теоретичне положення. Або він буде містити в собі проблемну ситуацію (в основі закладена якась проблема, для знаходження й аналізу якої учасникам необхідно використати весь спектр отриманих ними раніше теоретичних знань, власного досвіду).
  3. Визначення проблематики ситуації. Дуже важливе місце в процесі конструювання кейса займають визначення проблеми, навколо якої буде розгортатися ситуація.
  4. Побудова моделі ситуації. Говорячи про цю складову процесу конструювання кейса, необхідно зупинитися на тому, якими за своєю будовою можуть бути кейси.

Так, з позиції аналітичних труднощів можна виділити три групи кейсів:

- прості (у них чітко простежується проблема й варіанти її рішення, які учасникам необхідно виділити, обговорити й запропонувати їм альтернативу);

- складні (припускають наявність у кейсі проблеми, однак способи її рішення учням необхідно знайти самостійно);

- надскладні (кейс містить тільки опис конкретної ситуації, і учасникам необхідно самостійно визначити й сформулювати проблему, розробити різні варіанти рішення проблеми, вибрати оптимальний варіант рішення).

  1.               Пошук інформації для ситуації. При цьому джерела інформації можуть бути найрізноманітніші. Серед основних джерел можна виділити такі, як: спеціалізована й публіцистична література (вона може підказати гарні ідеї й навіть визначити сюжетну канву кейса), «місцевий матеріал» (його джерелом є практичний досвід конкретного педагога, реальний випадок з життя).
  2.               Створення опису ситуації / написання тексту кейса.
  3.               Розробка методичної частини кейса. Вона роз'ясняє місце даного кейса в курсі й формулює завдання з аналізу. Після того як кейс розроблений, він обов'язково повинен пройти апробацію.

За структурою розрізняють такі типи кейсів:

  1. Структурований кейс. Містить мінімум інформації. Завжди має оптимальне рішення, для чого необхідно знати визначену формулу. Структуровані кейси включають стислий і точний виклад ситуації з конкретними цифрами і даними. Тут існує певна кількість правильних відповідей, до яких можна прийти, опанувавши одну формулу, навик, методику в якійсь галузі знань.
  2. «Нариси». Містить кілька сторінок тексту і додаток. Містить у собі ключові поняття, при рішенні його необхідно спиратися на свої знання.
  3. Великі неструктуровані кейси. Звичайно досить великі (40-50 сторінок тексту). Містить багато докладної інформації (причому іноді зайвої). При рішенні необхідно дуже чітко розібратися з умовами — потрібними і непотрібними. Неструктуровані кейси є матеріалом з великою кількістю даних. Вони призначені для оцінки швидкості мислення, уміння відокремити головне від другорядного. Для цього вигляду кейсів існують декілька правильних варіантів відповідей, і не унеможливлюється знаходження нестандартного рішення.
  4. Кейси-«першовідкривачі». При роботі з ними майстер виробничого навчання повинен запропонувати яке-небудь нове рішення. Саме творче завдання. Кейси першовідкривачів можуть бути як дуже короткими, так і довгими. Спостереження за рішенням такого кейса дає можливість побачити, чи здатна людина мислити нестандартно, скільки креативних ідей вона може видати за одиницю часу. Якщо робота ведеться в групі, то чи здатний учень підхопити чужу думку і розвинути її.

Розрізняються кейси також і за об'ємом. Повні кейси (в середньому 20-25 сторінок) призначені для праці в групі протягом тривалого часу. Стислі кейси (3-5 сторінок) – для розбору безпосередньо на занятті і мають на увазі загальну дискусію. Міні-кейси (1-2 сторінки), як і стислі кейси, призначені для розбору в класі і частенько використовуються як ілюстрація до того, про що говориться на уроці.

При підготовці до захисту виробничої практики кейси бажано скласти в писемній формі та роздати учням для самостійного вивчення. Кейси становлять основу захисту під керівництвом педагога професійного навчання, який здійснює також і керівництво практикою. Ситуаційні завдання кейсів подаються у (додатку 8)

Кейси загострюють інтерес учнів до питань, з якими ті стикаються, підкреслюють їх значущість та необхідність вирішення, вдосконалюють майстерність учнів у вирішенні проблем.

Навички, які розвиває технологія «кейс»:

  • аналітичні навички (вміння відрізняти дані від інформації, класифікувати, виділяти суттєву та несуттєву інформацію, аналізувати, представляти та добувати їх; мислити чітко й логічно),
  • практичні навички (формування на практиці навичок використання теорії, методів та принципів),
  • творчі навички (генерація альтернативних рішень),
  • комунікативні навички (вміння вести дискусію, переконувати, використовувати наочний матеріал та інші медіа-засоби, кооперуватися в групи, захищати власну точку зору, переконувати опонентів, складати короткий та переконливий звіт),
  • соціальні навички (оцінка поведінки людей, вміння слухати, підтримувати в дискусії чи аргументувати протилежні думки, контролювати себе тощо).

5.3.2 Критерії оцінювання виконання ситуаційних завдань

У ході виконання ситуаційних завдань учні повинні показати наступні знання, навички та вміння:

  1. Логічне осмислення завдання, проблеми, ситуації та послідовний її виклад.
  2. Визначення необхідних дій для виконання, логічний та глибокий опис ситуації з прийняттям критичного рішення.
  3. Аналіз поставленого завдання (проблеми, ситуації), виокремлення основних компонентів та їх порівняння.
  4. Зроблені добре проаналізовані узагальнені висновки, об’єктивно оцінена ефективність вже прийнятих раніше рішень

Оцінювання творчих робіт учнів здійснюється у два етапи.


І-ЕТАП – Теоретична частина роботи

 

Рівень

Бали

Критерії оцінювання рівня виконання

низький

1

Письмова теоретична робота не виконана в повному обсязі.

Учень працював не систематично, з грубими порушеннями графіку виконання роботи.

Матеріал викладено із граматичними помилками.

2

Письмова теоретична робота має значні недоліки, тема не розкрита.

Учень працював несистематично.

Матеріал викладено із граматичними помилками.

Наочний матеріал відсутній.

3

Не дотримано вимог оформлення письмової теоретичної роботи.

Робота має значні недоліки, матеріал викладено із граматичними помилками. Учень працював несистематично.

Учень не орієнтується в питаннях теми письмової теоретичної роботи.

Примітка. У випадку оцінювання письмової теоретичної роботи на "1", "2", "3" бали, робота не допускається до захисту

середній

4

Учень працював несистематично, не врахував зауваження керівника практики. Тема письмової теоретичної роботи розкрита неповністю, побудована нелогічно, нечітко.

Матеріал викладено із граматичними помилками.

Наочний матеріал частково відсутній. Висновки відсутні.

5

Учень працював несистематично, порушуючи встановлені терміни виконання завдань.

У роботі використані застарілі дані, виклад матеріалу побудовано нечітко, є багато неточностей. Теоретичні матеріали не підкріплені практичною частиною.

6

Учень працював несистематично.

При виконанні завдань були допущені окремі непринципові помилки. Допущені неточності у практичній частині.

Наочний матеріал виконаний на задовільному рівні.

У роботі наявні висновки, проте вони не достатньо аргументовані.

достатній

7

Учень виконував завдання згідно графіку.

Виправлення недоліків в процесі виконання роботи здійснював самостійно. Зміст роботи викладений логічно, але доведення висновків не достатнє, спостерігаються незначні неточності та стилістичні помилки.

Теоретична і практична частини розкриті на достатньому рівні.

У тексті наявні нормативи згідно ДЕСТу.

Наочний матеріал виконаний на достатньому рівні з незначними помилками.

8

Учень виконував завдання згідно графіку.

Самостійно корегував допущені неточності у роботі.

Матеріали теоретичної частини підкріплені практичними даними з нормативами згідно ДЕСТу.

Наочний матеріал наглядно демонструє зміст письмової теоретичної роботи.

На основі викладеного матеріалу зроблені змістовні висновки.

9

Зауважень під час виконання учнем письмової теоретичної роботи не виникало.

У роботі враховуються передбачені нормативи згідно ДЕСТу.

Зміст роботи розкрито з незначними порушеннями. Допускається відсутність 1-2-х передбачених нормативними документами реквізитів, дрібних зауважень до їхнього розміщення на аркуші паперу.

Підготовлений наочний матеріал сприяє кращому розумінню суті роботи. Допущені певні недоліки у висновках.

високий

10

Учень виконував завдання згідно графіку.

Працював самостійно та послідовно протягом усього терміну виконання роботи.

У роботі розглянуто та проаналізовано наукову літературу, періодичні видання. Робота оформлена відповідно до даних вимог та нормативів ДЕСТу.

Документи містять всі реквізити, які розташовані відповідно до конструкційної сітки.

Матеріали проведеного аналізу логічно пов'язані та відповідно обґрунтовані, зроблені належні висновки.

Наочний матеріал доповнює теоретичне обґрунтування теми.

11

Самостійно опрацьована велика кількість різноманітних джерел, інформація систематизована самостійно, робота виконувалась згідно графіка.

Подана велика кількість практичних прикладів та додатків, робота виконана відповідно до вимог.

Документи містять всі реквізити, які розташовані відповідно до конструкційної сітки.

Висновки зроблені на високому професійному рівні.

Враховані вимоги нормативів ДЕСТу.

12

Під час виконання роботи та опрацювання матеріалів учень виявив високі творчі здібності та глибоке розуміння суті поставлених проблем.

Наведений наочний матеріал є результатом творчого пошуку, розкриває зміст проведеного аналізу діяльності підприємства.

Робота оформлена відповідно до вимог нормативів ДЕСТу.

Документи містять всі реквізити, які розташовані відповідно до конструкційної сітки.

Зроблені висновки можуть бути реально використані для покращення діяльності підприємств.

 

 

ІІ-ЕТАП - Практична частина роботи

Для захисту виробничої практики на розгляд комісії виносяться: теоретична частина роботи та практична частина творчої роботи у вигляді наочного матеріалу (презентація, відеоролик, друкована продукція, сайт (блог)

Кожне із завдань оцінюється у балах за 12-бальною шкалою, підготовлене учнем за зазначеними критеріями.

Загальна оцінка враховує наступні аспекти:


Критерії оцінювання відеоролика

 

№ з/п

Критерії оцінювання рівня виконання практичної частини роботи (відеоролик)

Нараховані бали
(max-оцінка)

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ

1

Виступ, що характеризує спробу серйозного попереднього аналізу (варіантність рішень, підготовленість, аргументованість тощо).

1

2

Зміст

  • Відповідність змісту темі творчої роботи 
  • повнота розкриття теми творчої роботи: наявність характеристики місця практики та опису елементу технологічного процесу роботи,  його зрозумілість для виконавців та осіб, для яких він підготовлений; виклад повністю охоплює всі питання, стосовно яких він підготовлений;
  • виклад матеріалу чіткий, зрозумілий, речення побудовані відповідно до правопису (передбачаються незначні помилки: граматичні, стилістичні (не більше двох)

3

3

Володіння категоріальним апаратом, намагання давати визначення та виявляти зміст понять.

1

4

Форма

  • Відео має чітку структуру, повністю відповідає інструктивним матеріалам. Кадри супроводжуються текстом, графічними фрагментами, схемами, ілюстраціями і т.д. 
  • Стильова єдність відео 

2

ОЦІНЮВАННЯ НАВИЧОК МИСЛЕННЯ

5

  • учень вміє виділяти головне, робити порівняння, визначати потрібну інформацію, ставити запитання (хто? що? де? коли? чому?), характеризувати проблему, відокремлювати факти від суб’єктивної думки,
  • бачити необ’єктивність судження, відокремлювати помилкову інформацію від правильної, виявляти причинно-наслідкові зв’язки, знаходити і наводити аргументи, робити висновки,
  • бачити альтернативні варіанти рішення, перевіряти висновки на практиці, передбачати можливі наслідки, демонструвати логічно обґрунтовані судження, демонстрація уміння логічно мислити, якщо точки зору, висловлені раніше, підсумовуються й приводять до логічних висновків.

3

ОЦІНЮВАННЯ НАВИЧОК ПРЕЗЕНТАЦІЇ ДУМОК

6

  • ця форма дає змогу оцінити навички учнів, виражати свої думки в письмовій або усній формі (презентація, відеоролик, друкована продукція, сайт (блог).

1

7

ОЦІНЮВАННЯ ТВОРЧОГО ВНЕСКУ УЧНЯ
для вирішення ситуаційного завдання

  • допомагає визначити питання (проблему) для обговорення;
  • ретельно працює над питаннями; є цікавим і уважним співбесідником;
  • порівнює ідеї, що викладаються, зі своїми власними;
  • обмірковує та аналізує інформацію, узагальнює ідеї, коли це необхідно тощо.
  • вносить пропозиції альтернатив або певного плану дій втілення рішень, які раніше залишалися без уваги.

1

Загальна оцінка за роботу визначається за 12-бальною шкалою шляхом підсумовуванням набраних балів.

12

 

 

Примітка. Слід зазначити, що традиційна п'ятибальна система оцінювання результатів погано пристосована до роботи з кейсами. Головний її недолік полягає в тому, що вона, в силу малих величин, не дозволяє накопичувати бали за проміжну роботу, оцінювати активність студентів, їх багаторазові виступи. Найкраще використовувати багатокомпонентний метод формування підсумкової оцінки, складові частини якого подані вище

Отже, застосування педагогом професійного навчання кейс-технології з одного боку стимулює індивідуальну активність учнів, формує позитивну мотивацію до навчання, зменшує «пасивних» і невпевнених у собі учнів, забезпечує високу ефективність навчання і розвитку майбутніх фахівців, формує певні особистісні якості і компетенції, а з другого дає можливість самому педагогу: самовдосконалюватись, по-іншому мислити й діяти та оновлювати власний творчий потенціал. завдань. Таким чином, технологія «кейс» дотримується загальних цілей навчання: засвоєння змісту й відпрацьовування навичок на необхідному рівні, особистісний розвиток учня, розвиток аналітичних навичок і вміння працювати в команді, здатність вислухати й зрозуміти альтернативну точку зору, уміння виробляти узагальнююче рішення з урахуванням альтернатив, планувати свої дії й передбачати їхні наслідки.


  1.                  КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

Щоб об’єктивно оцінити творчу роботу учнів, потрібно врахувати як здійснювалась її підготовка, чи були задіяні засоби ІКТ та наскільки правильно організована вона до захисту виробничої практики.

Закінчену творчу роботу учень подає керівникові практики (педагогу професійного навчання) на перевірку. Якщо творча робота відповідає вимогам, вона може бути рекомендована до захисту.

Процедура захисту включає:

  • доповідь учня про зміст роботи;
  • перегляд відеофайлів про місце практики;
  • презентація учнем відеоролика з демонстрацією технологічного процесу
  • запитання до учня;
  • виголошення відгуку керівника практики або його виступ;
  • відповіді учня на запитання членів комісії;
  • заключне слово учня;
  • рішення комісії про оцінку роботи.

Вступне слово (доповідь про зміст роботи) учень повинен підготувати заздалегідь у формі виступу або демонстрації презентації чи відео, в яких доцільно висвітлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми дослідження, мету, завдання творчої роботи, подати характеристику місця практики за допомогою перегляду відеофайлів та продемонструвати свою роботу під час практики на конкретному технологічному процесові.

Під час захисту учень також викладає основні положення теоретичної частини творчої роботи, розкриває зміст та напрямки вирішення поставлених завдань, формулює висновки та подає власні пропозиції щодо підвищення ефективності роботи секретаря (діловода, адміністратора) у цьому напрямку, практичні рекомендації; з якими труднощами довелося зіткнутися в процесі вирішення ситуаційного завдання.

До захисту учень також подає підготовлені наочні матеріали (схеми, графіки, таблиці) чи друковану продукцію (буклети, брошюри, візитівки), власний відеоролик відповідно до ситуаційного завдання.

Для захисту творчої роботи учень зобов’язаний дати вичерпні відповіді на всі зауваження, а також поставлені питання членами комісії.

Захист творчої роботи фіксується в протоколі.

Доповідь учня за часом не повинна перевищувати 5-7 хвилин.

При оцінюванні творчої роботи враховується:

  • визначення рівня вирішення ситуаційного завдання; плановість та своєчасність роботи над завданням;
  • повнота, логічність та послідовність викладу опрацьованого матеріалу;
  • використання матеріалів періодичних видань;
  • використання практичних прикладів діяльності підприємства, установи, організації;
  • внесення та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності роботи секретаря (діловода, адміністратора) відповідно до обраного ситуаційного завдання;
  • розробка та оформлення наочності;
  • дотримання вимог та вказівок щодо оформлення творчої роботи загалом.

Членам комісії видається форма для оцінювання рівня виконання, творчої роботи та доповіді учня, а також внесення зауважень щодо відповідей під час захисту (додаток 9). У формі зазначають тему завдання, прізвище учня, керівника роботи.

Комісія приймає рішення по оцінюванню творчої роботи на колегіальній основі. Рішення комісії доводять до відома учнів після захисту, в той же день.

Результати захисту творчої роботи визначаються оцінками відповідно до критеріїв оцінювання рівня виконання та захисту, поданих у додатку. Оцінка з творчої роботи виставляється на закритому засіданні і оголошується її головою учневі і всім присутнім на відкритому засіданні.

У цілому якісно виконаний звіт з виробничої практики оцінюється максимально 100 балами. Кількість балів знімається за порушення вимог:

 

Критерії оцінювання

Бали

Невідповідне оформлення (значне перевищення обсягу текстової частини роботи – більше 5 сторінок; шрифт та інтервал не відповідає встановленим нормам; відсутня або неправильна нумерація сторінок; неправильне оформлення графічного матеріалу тощо)

5-15 балів

Несвоєчасне оформлення щоденника, подання звіту з практики чи оформлення документації

5 -10 балів

Є зауваження до титульної сторінки чи вступної частини

5 балів

Відсутня логічна послідовність і систематизація викладення

5-10 балів

Виклад теоретичної частини не відповідає вимогам (відсутність глибини, всебічності, повноти викладення)

5-10 балів

Відсутність табличного та ілюстративного матеріалу, його аналізу та прив'язки до змісту тексту

5- 20 балів

Відсутність або недостатнє опрацювання творчої частини роботи, окреслених проблем, шляхів їх вирішення, відсутність власної точки зору та аргументації

5-20 балів

Невідповідність висновків вимогам (відсутність зв’язку з результатами дослідження, підсумків з розглянутих питань)

5 балів.

Неправильно оформлений список літератури

5 балів

Кількість балів за виконання звіту з практики визначається керівником виробничої практики від училища в процесі перевірки. При захисті звіту з практики учнем кількість балів може бути змінено.

 

Враховуючи набрану кількість балів, у цілому звіт з практики оцінюється наступним чином:

«Відмінно» - відмінна робота з однією незначною помилкою (12)   90 – 100 балів;

«Дуже добре» - вище за середнє, але з декількома помилками (11)  85 – 89 балів;

«Добре» - звичайна робота з декількома значними помилками (10-9) – 75 – 84 балів;

«Задовільно» - посередньо, зі значними недоліками (8-7) – 70 74 бали.

«Достатньо» - виконання задовольняє мінімуму критеріїв оцінки (6-5) 60–69 балів;

«Незадовільно – з можливістю доопрацювання» для одержання оцінки потрібна деяка доробка (4-3) 35 – 59 балів;

«Незадовільно - для одержання оцінки потрібна значна доробка (з обов’язковим доопрацюванням)» (2-1) 1–34 балів;

При незадовільній оцінці (до 59 балів) звіт з практики переробляється та подається на повторне оцінювання.

Підсумкова оцінка виставляється комісією колегіально за наступними критеріями:

Оцінка «відмінно» 85-100 балів учень при написанні звіту виконав основні завдання практики та індивідуальне завдання, зробив висновки з урахування причинно-наслідкових зв'язків перебігу явищ (процесів), при цьому при захисті показав вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, абстрагувати і конкретизувати, класифікувати і систематизувати матеріали та запропоновував ряд заходів щодо вдосконалення діяльності підприємства, до розробки яких підійшов творчо.

Оцінка «добре» 75-84 бали учень при написанні звіту виконав основні завдання практики та індивідуальне завдання, зробив висновки з урахуванням причинно-наслідкових зв'язків і механізмів (алгоритмів) перебігу явищ (процесів), при цьому при захисті достатньо проявив отримані вміння та навички щодо роботи з документацією та інформацією щодо результатів роботи  підприємства.

Оцінка «задовільно» 60-74 бали – учень при написанні звіту виконав основні завдання практики та індивідуальне завдання, але зроблені висновки без урахування причинно-наслідкових зв'язків і механізмів (алгоритмів) перебігу явищ (процесів), при цьому при захисті не достатньо проявив отримані вміння та навики щодо роботи з документацією та інформацією щодо результатів роботи підприємства.


7 ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДО ЗАХИСТУ ПРАКТИКИ

Вихід учнів на практику супроводжується оформленням відповідних документів. Нижче наводиться їх перелік та вказівки до порядку їх оформлення:

1.      Насамперед, заповнюється щоденник виробничої практики (зошит на 18-24 аркуші формату А5). Під час практики учень щоденно стисло і акуратно записує у щоденник все, що ним виконано упродовж дня згідно з програмою та індивідуальними завданнями.

2.      Необхідно врахувати, що наприкінці виробничої практики у кінці щоденника має бути написана керівником практики від підприємства характеристика на учня-практиканта з підписом і печаткою, а також надрукована на форматі А4 з підписом та завірена печаткою.

3.      При оформлення актів обстеження робочих місць учнів зазначатись має фактична адреса підприємства.

4.      Учням видаються бланки робочих нарядів на виконання пробної кваліфікаційної роботи (форма проведення пробної кваліфікаційної роботи узгоджується з заступником директора з НВР) (додаток 10).

5.      Учні повинні принести копію наказу (для сільських – розпорядження) про призначення керівника практики на підприємстві (додаток 11) та проведення інструктажу (на звороті наказу) з підписом і печаткою. Керівникові практики від училища визначитись з днем подання наказу.

6.      Подається також копія з журналу інструктажів про проведення з учнем-практикантом інструктажу на робочому місці, у разі відсутності такого журналу робиться відмітка на наказі.

7.      Якщо підприємство приватне, учнем-практикантом подається копія