"Методологіні рекомендації щодо планування роботи гуртка"

БУДИНОК ДИТЯЧОЇ ТВОРЧОСТІ

НОВОКАХОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ХЕРСОНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

 

 

Методичні рекомендації

щодо планування занять гуртка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладач: заступник директора

з навчально-виховної роботи

позашкільного навчального

закладу м.Нова Каховка

Васільєва Альона

Володимирівна

2020 рік

Збірник містить матеріали, які допоможуть керівнику гуртка підвищити якість складання планів-конспектів та проведення занять із застосуванням сучасних освітніх технологій.

Призначений для педагогів позашкільних навчальних закладів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………	3
Форми та методи позашкільної освіти ……………………………….	4
Поняття про планування роботи гуртка ……………………………..	6
Основні компоненти організації навчальної діяльності гуртка …….	10
Методи навчально-виховної діяльності ………………………………	11
Педагогічні прийоми, що сприяють якісному заняттю ……………...	12
Висновки ………………………………………………………………..	15
Список використаних та рекомендованих літературних джерел ……	16
Додатки ………………………………………………………………….	18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 Вимоги до діяльності позашкільних навчальних закладів засновані на загальних принципах організації позакласної та позашкільної роботи, що передбачають органічний зв'язок позашкільних навчальних закладів з виховною діяльністю школи; узгодженість дій з виховною роботою дитячих та юнацьких організацій, сім'ї і громадськості; охоплення дітей за умови дотримання добровільності щодо участі в гуртках і секціях позашкільних навчальних закладів; поєднання масових, групових та індивідуальних форм виховної роботи; вільний вибір дітьми характеру творчої діяльності та його стимулювання.

 Позакласна та позашкільна робота ґрунтується на використанні загальних і специфічних принципів виховання, серед яких важливими є:

• добровільний характер участі (вихованці можуть обирати профіль занять за інтересами, а педагоги, за таких умов, повинні ретельно продумувати зміст занять, використовувати нетрадиційні форми навчально-виховної роботи, методи і прийоми, які б посилювали зацікавленість дітей);
• суспільна спрямованість діяльності (зміст роботи гуртків повинен відповідати суспільним потребам, відображати досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва);
• розвиток ініціативи і самодіяльності, винахідливості, дитячої творчості (перед вихованцями ставляться завдання пошукового характеру, приділяється особлива увага творчому підходу до справи тощо);
• використання ігрових форм, інтерес, емоційність (використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування цікавих дослідів та ін.).

 Специфічні принципи позакласної та позашкільної роботи спрямовані на пробудження ініціативи, творчості учнів, реалізації їх потреб у діяльності, яка становить для них інтерес. Специфікою будь-якого гуртка є його максимальна орієнтованість на практичне використання отриманих знань. Психофізіологічні дослідження доводять, що навчання – це складний багаторівневий процес, який відбувається на різних рівнях. Так, один рівень включає сенсорне і моторне навчання. При сенсорному навчанні формується розрізнення образів сприйняття, а також процеси пізнання. При моторному навчанні відбувається вибір дій і об’єднання їх у відповідні програми, їх диференціювання, генералізація і систематизація. Їх синтез – сенсомоторне навчання – забезпечує формування дієвих програм під контролем образів сприйняття та уявлення [1].

 

 

 

 

 

Форми та методи позашкільної освіти

 

Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. Ще К.Д. Ушинському завдяки інтеграції письма і читання вдалося створити аналітико-синтетичний метод навчання грамоти. В.О. Сухомлинський проводив «Уроки мислення в природі». Це один з найбільш вдалих прикладів інтеграції різних видів діяльності, об’єднаних однією метою [19]. У дітей досить рано з’являється свій «образ світу». При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Якісно новий рівень синтезу знань дітей – це інтегровані заняття («інтеграція» – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний), які об’єднують навколо певного заняття чи теми різнорідні знання. Синтез цих знань дозволяє досягти різнобічного розгляду об’єкта, показати взаємозв’язок явищ, інтенсивно формувати у дитини розумові операції аналізу, порівняння, узагальнення тощо. Особливо це важливо для розвитку світоглядних, людинознавчих, екологічних, комунікативних умінь, понять. Інтегрований освітній процес конструююється за принципами доступності, науковості, послідовності, системності, цілісності, логічності, вертикального тематизму. Природно, що можна виділити і «принцип інтеграції», який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття («інтегроване»), а навчальна тема, цикл, розділ, блок освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно-наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля. Тобто врахування у практиці роботи принципу інтеграції дозволить здійснювати гуманно-особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно, і відповідно до цього повинні будуватися (і плануватися) види діяльності.

 Головним у визначенні потенційних можливостей дитини є наявність певних знань, умінь і навичок у поєднанні з її інтересами, тобто виявлення того, що знає, що вміє і чим хоче займатися дитина. Психолого-педагогічними умовами, які сприяють активній пізнавально-практичній діяльності на заняттях гуртка, є:

 − опрацювання навчального матеріалу в індивідуальному темпі, який будується на основі розуміння індивідуальної сутності вихованців;

 − залучення вихованців до аналізу етапів рішення навчального завдання, орієнтація на використання різних способів дій, заохочення нестандартних навчальних дій, навчання творчому пошуку;

 − навчальний матеріал має бути побудований у такий спосіб, щоб можна було забезпечити активне стимулювання вихованців до самостійної діяльності;

 − доброзичлива оцінка способів діяльності вихованців, їх творчих намагань.

 Так, у монографії О.В. Биковської «Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні» [5] визначено ефективність застосування організаційних форм і методів освіти в позашкільних навчальних закладах (табл. 1)

Таблиця 1

Ефективність застосування організаційних форм і методів освіти

в позашкільних навчальних закладах

Ефективність застосування організаційних форм і методів навчання, які використовуються на заняттях гуртків	Види компетентностей
	Пізнавальна	Практична	Творча	Соціальна
Аналіз ситуацій	+	++	+++	++++
Бесіди	++++	+	+++	++
Виставки	+	++++	+++	++
Вправи	+++	++++	++	+
Демонстрації	++++	+	++	+++
Доручення	+	++++	++	+++
Досліди	++++	+++	++	+
Заняття	++++	+++	++	+
Змагання	+++	++	+	++++
Інструктаж	+++	++++	++	+
Конкурси	+	++	+++	++++
Моделювання	++	+++	+	++++
Пояснення	++++	+	++	+++
Проекти	++	+++	++++	+
Роботи практичні	++	++++	+++	+
Роботи самостійні	+++	++	++++	+
Роботи творчі	+++	++	++++	+
Розповіді	++++	+	++	+++
Самоконтроль	++	+++	+	++++
Самоаналіз	+++	++	+	++++
Чергування	++	+++	+	++++

 

Умовні позначення, щодо оцінки рівня формування компетентності:

++++ – високий,

+++ – середній,

++ – достатній,

+ – задовільний.

Вихованці гуртків повинні не лише засвоїти певні навички та вміння, але й бути здатними самостійно здобувати необхідні знання, творчо мислити, співпрацювати та спілкуватись на основі толерантності, гуманізму з людьми різних соціальних груп, накопичувати власний життєвий досвід, вміти приймати відповідальні рішення, бути здатними до саморозвитку та самовдосконалення, повноцінно реалізувати себе в соціумі, який постійно змінюється. Формування здібностей дітей потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх, поступово ускладнювати навики уміннями і навичками.

 

 

Поняття про планування роботи гуртка

 

Велике значення для систематичної гурткової роботи має перспективне планування її керівником гуртка.

Перспективне планування передбачає логічно завершений навчально-виховний процес і складається з таких етапів:

1. Розробка програми гуртка:

• пояснювальна записка (мета і завдання, очікувані результати творчої діяльності);
• тематичний план (охоплює весь курс навчання);
• зміст програми (назви розділів, тем, їх короткий зміст, орієнтовний перелік практичних завдань, список використаної літератури).
  2. Добір методів роботи в гуртку.
  3. Форми організації занять.
  4. Форми звітності за певний період роботи.

 У позашкільній педагогіці використовуються як чіткі типи занять та їх форми, так і нетрадиційні (ділова гра; змагання; театралізоване заняття; взаємонавчання; конкурс; начально-тренувальні змагання, рольова гра; конференція; семінар; екскурсія; віртуальна мандрівка; імпровізація та ін.).

 Кожне заняття має свою структуру (їх приклади наведені у додатках)

 Тип заняття визначається наявністю та послідовністю структурних частин. Наприклад, комбіноване заняття має класичну структуру з 4-х складових:

1) підготовка до освоєння нових знань;

2) засвоєння нових знань та умінь;

3) закріплення та систематизація;

4) застосування на практиці.

 У позашкіллі частіше використовують класифікацію, що створена на основі типів занять, виділених С.В. Івановим [10] за характером пізнавальної діяльності та логічним змістом роботи:

♦ вступне заняття;

♦ заняття первинного ознайомлення з матеріалом;

♦ вивчення та засвоєння нових знань, умінь;

♦ застосування отриманих знань на практиці;

♦ заняття з формування навичок;

♦ заняття із закріплення, повторення та узагальнення;

♦ контрольне;

♦ змішане (комбіноване)

 Структура сучасного заняття – це послідовність окремих етапів, їх логічне взаєморозміщення, а також взаємозв'язок етапів й варіанти їхньої взаємодії між собою, що виникають у процесі навчання.
 Основні етапи заняття:

• організаційний;
• актуалізація суб'єктивного досвіду, знань та вмінь;
• вивчення нових знань і способів діяльності;
• первинне сприйняття та розуміння вивченого;
• закріплення та застосування вивченого;
• узагальнення, систематизаціїя, корекція та контроль;
• підведення підсумків навчального заняття;
• рефлексія (введення рефлексії обумовлене її важливістю саме з погляду побудови особистісно-орієнтовного заняття, оскільки вона є одним з найважливіших механізмів саморозвитку особистості. Постійна активізація рефлексії учнів дозволяє дитині переосмислювати свій суб'єктивний досвід: особистісні зміни, ціннісні відносини, дії, знання).

 Отже, підготовка заняття — це розробка комплексу заходів та вибір такої схеми організації навчально-виховного процесу, яка в даних конкретних умовах забезпечить прогнозований кінцевий результат. Підготовча робота полягає у «пристосуванні» освітньої інформації до можливостей групи, оцінки та вибору такої схеми організації пізнавальної праці і колективної співпраці, яка дасть максимальний ефект.

 В основі підготовчої роботи — алгоритм підготовки заняття, послідовне виконання кроків якого гарантує урахування усіх важливих факторів та обставин, від яких залежить ефективність майбутнього заняття. Алгоритм включає у себе діагностику, прогнозування і планування.

 Діагностика являє собою уточнення можливостей вихованців, мотивів їх діяльності та поведінки, інтересів та здібностей, характеру навчального матеріалу, його особливостей та практичної значущості, структури заняття.

 Прогнозування спрямоване на оцінку різних варіантів проведення майбутнього заняття та вибір із них оптимального.

 На етапі планування (проектування) створюється «програма управління» пізнавальною діяльністю вихованців — конкретний документ, в якому педагог фіксує важливі для нього моменти управління процесом: як почати заняття, кого й коли спитати чи задіяти, на якому етапі окреслювати проблему, як перейти до наступного етапу заняття, за якою схемою побудувати процес у випадку виникнення заздалегідь передбачених перешкод, труднощів тощо.

Загальна схема-конспект гурткового заняття

 Тема

 Мета (навчальна, розвивальна, виховна)

 Завдання

 Методи

 Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування вмінь та навичок; узагальнення; комбіноване

 Форма заняття

 Міжпредметні зв’язки

 Обладнання: таблиці, плакати, посібники, схеми, моделі, роздатковий матеріал, демонстраційний матеріал, діаграми, література тощо, технічні навчальні засоби.

 Очікуваний результат

Структура заняття

І. Вступна(організаційна) частина включає в себе:

•           створення позитивно-емоційної і психологічно сприятливої атмосфери.
• забезпечення необхідним навчальним матеріалом;
• повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів;
• актуалізацію опорних знань;
• мотивацію навчальної діяльності гуртківців.

(Цей етап заняття може називатися як настановчо-мотиваційний і містити в собі:

• вступну розповідь-огляд, створення ситуації зацікавлення;

• бесіду, психологічну установку, мотивування дій;

• навчальну рефлексію (самооцінку)).

Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати інтерес до почутого. Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий зміст заняття.

 Мета заняття - основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії, реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу. Мета заняття гуртка носить триєдиний характер і складається з взаємозв’язаних, взаємодіючих аспектів: пізнавального, розвиваючого і виховного. Триєдина мета заняття – це наперед запрограмований педагогом результат, який повинен бути досягнутий учасниками навчального процесу (педагогом і вихованцями).

 Пізнавальний аспект полягає у навчанні кожного вихованця самостійно здобувати знання, при цьому:

- здійснювати виконання головних вимог до оволодіння знаннями: повноту, глибину, усвідомленість, систематичність, системність, гнучкість, оперативність, міцність.

- формувати навички – точні, безпомилково виконувані дії, доведені до автоматизму.

- формувати уміння – поєднання знань і навиків, які забезпечують успішне виконання діяльності.

 Доцільно при плануванні освітньої мети заняття вказати, якого рівня якість знань, умінь і навиків (репродуктивного, конструктивного або творчого).

Типові формулювання:

- навчити, дати уявлення, пояснити, розповісти, розкрити;

- познайомити з інформацією, умовами тощо;

- проконтролювати засвоєння певних вмінь та навичок, вивчених на попередніх заняття;

- сформувати (закріпити) певні навички та вміння по даному матеріалу;

- розширити (поглибити) знання;

- узагальнити знання.

 Розвиваючий аспект може бути сформульований для триєдиної мети декількох занять, а іноді і для занять цілої теми.

 Типові формулювання:

- розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять, увагу;

- розвивати почуття (кольору, світу);

- формувати практичні навички та вміння;

- удосконалювати вміння та навички;

- забезпечити в ході заняття (розвиток вмінь, поповнення термінологічного словникового запасу, оволодіння знаннями);

 Виховний аспект – передбачає використовування змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності в їх взаємодії для формування і розвитку етичних, трудових, естетичних, патріотичних, екологічних і інших якостей особистості. Він повинен бути направлений на виховання правильного відношення до загальнолюдських цінностей, високого почуття обов’язку. Виховне навчання - це таке навчання, в процесі якого організовується цілеспрямоване формування запланованих педагогом відносин гуртківців до різних явищ навколишнього життя.

 Типові формулювання:

- виховувати почуття …;

-  прищеплювати …;

- сприяти в ході заняття вихованню певних якостей (понять);

- з метою вирішення завдань патріотичного (громадянського, естетичного, морального, духовного …) виховання …;

- викликати інтерес до інформації, умов взаємодії …;

- залучити, заохотити, зміцнити інтерес …;

- викликати неприйняття …

 Типові формулювання завдань заняття гуртка загального характеру:

• відпрацювати навички …

• виконати операції мислення: пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки …

• проконтролювати ступінь засвоєння основних умінь і навичок, вивчених і сформованих на попередніх заняттях;

• забезпечити засвоєння основних знань …

• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спеціальні вміння й навички, як … (на матеріалі даного заняття);

• для вирішення завдання розвитку у вихованців … в ході заняття забезпечити виконання таких завдань, як…

• сприяти в ході заняття формуванню світогляду.

 

 

Основні компоненти організації

навчальної діяльності гуртка

 

Визначальним компонентом організації навчальної діяльності є мотивація. Мотив (франц. motif, лат. motus - рух) - спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб людини. Пов'язаний він із задоволенням наявних потреб суб'єкта діяльності, а тому відіграє спонукальну функцію, зумовлює предметну спрямованість активності людини. Розрізняючи мотиви, дитина розуміє, чому потрібно вчитися, але це може і не спонукати його до навчальної діяльності. Навчальна мотивація ґрунтується на потребі, яка стимулює пізнавальну активність дитини, її готовність до засвоєння знань. Важливою умовою навчання є наявність пізнавальної потреби і мотиву самовдосконалення, самореалізації та самовираження. Емоційне переживання пізнавальної потреби постає як інтерес.

 Основна частина або операційно-пізнавальний етап полягає у висвітленні керівником матеріалу нової теми; оволодінні учнями новими теоретичними та практичними знаннями; залученні вихованців до самостійного осмислення нового матеріалу, їх самостійна робота; підведення дітей до узагальнень, висновків і поєднує актуалізацію опорних знань, евристичну бесіду (гру), сприйняття начального матеріалу, його первинне осмислення та застосування отриманих знань та вмінь у стандартних умовах.

 Заключна частина або корекційно-рефлексивний етап має на меті ціннісно-естетичне наповнення, розгортання процесів критичної і творчої рефлексії здобутого, збагачення чуттєво-естетичної сфери та моральне зростання вихованців; встановлення логічних зв'язків, закономірностей, самоаналіз і самоусвідомлення рівня збагачення власного ментального досвіду (творча рефлексія); узагальнення, систематизація здобутих знань та представлення системи завдань для наступного заняття.

обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок; загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів; повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є); рекомендована література (якщо є).

 Досить ефективним педагогічним прийомом на даному етапі є гра. Модель навчання у грі - це коли навчальний процес проводиться у формі гри (це ігрове моделювання подій та явищ, що вивчаються). Зазвичай ігрова модель навчання реалізується в чотири етапи:

- орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, її перебігом);

- підготовка до проведення гри (читання сценарію, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);

- основна частина - проведення гри;

- обговорення результатів заняття-гри.

 Найпоширенішими іграми є імітаційно-моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою: учні ознайомлюються з ситуацією, на основі якої вони отримують ігрове завдання; поділяються на групи для його виконання; обирають відповідні ролі; висувають припущення щодо розв'язання проблеми і стикаються з тим, що їм не вистачає інформації; отримують інформацію від учителя або вчитель сам корегує діяльність учнів новим блоком інформації. З отримання нової інформації та аналізу ігрового завдання починається наступний етап гри.

 

 

Методи навчально-виховної діяльності

 

Метод — це «шлях до досягнення мети». Його роль у системі «мета — завдання — зміст — форми та методи навчання» є провідною. Існують різні класифікації методів навчання в залежності від обраних критеріїв. За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації розрізняють слідуючі методи:

— словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);

— наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);

— практичні (практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи, інтерактивні методи, проектні, колективні творчі справи (І.П за Івановим) [9], екскурсії, походи тощо.

 Методи стимулювання інтересу до навчання: пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань.

 Методи виховання (методи стимулювання обов’язку відповідальності):

• формування переконань у соціальній та особистісній важливості;
• висування вимог та вправи для виконання вимог;
• змагання, заохочення, оцінка.

 Педагог-психолог І.Я. Лернер пропонує таку класифікацію методів за типом (характером) пізнавальної діяльності [12]:

• пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний);
• проблемного викладення;
• частково пошуковий (евристичний);
• дослідницький.

 Однак у навчальній діяльності водночас поєднуються декілька методів. «І якщо ми можемо сказати, що використовуємо той чи інший метод, то це лише означає, що він домінує на певному етапі роботи», — писав академік Ю.К. Бабанський [2], який запропонував іншу класифікацію:

♦ методи організації та втілення навчально-пізнавальної діяльності;

♦ методи стимуляції та мотивації навчально-пізнавальної діяльності;

♦ методи контролю та самоконтролю за ефективністю навчально пізнавальної діяльності.

 Отже, вибір методів роботи цілком залежить від особистого бачення педагогом завдань педагогічного процесу та шляхів досягнення мети, з чого, власне, й складається сутність вибору педагогічної технології.

 Так, основним методом традиційного навчання є інформаційно-рецептивний або ілюстративно-пояснювальний. Сутність його можна висловити наступним чином: показ способу дій – відтворення його у вправах – контроль за засвоєною дією.

 Ілюстративно-пояснювальний метод навчання тяжіє до монологічного навчання, оскільки монолог дозволяє за обмежений проміжок часу передати велику кількість інформації. Це є важливим при передачі знань в готовому вигляді. Ілюстративно-пояснювальний метод звернений в основному до механізмів сприйняття і пам’яті (слухай та запам’ятовуй).

 Пошуково-дослідницький метод працює через усвідомлення своєї діяльності, він звернений до здатностей людини перебудовувати свої дії, досвід, яким вона володіє, свої мотиви. Його сутність полягає в наступному: виявлення та розуміння недостатності раніше засвоєних знань та способів дій – постановка навчального завдання – пошукова діяльність – оцінка, обґрунтування знайденого способу та самооцінка власної діяльності. Це не показ способу дій, а пошук цього способу.

 

 

Педагогічні прийоми, що сприяють якісному заняттю

 

 Враховуючи власний педагогічний досвід, існуючі літературні джерела [1, 3-4, 6, 16, 19-20] з проблем підвищення якості гурткових занять нами здійснене узагальнення найбільш дієвих педагогічних прийомів.

 Лови помилку - пояснюючи матеріал, керівник навмисно допускає помилку. Учні заздалегідь попереджені про це. Навчіть їх реагувати на помилку, заохочуйте їх увагу! Керівник має прагнення, щоб діти не тільки помітили помилку, зрозуміли „помилконебезпечне" місце, але й знали правильну відповідь. Гуртківці уважно слідкують за виконанням завдання і коментують, які помилки зроблені, чому, і як треба робити правильно.

 Відстрочена відгадка - на початку заняття керівник дає загадку (дивовижний факт), відгадку до якого, ключ до розуміння буде надано в процесі заняття. Інший варіант - загадку дають в кінці заняття, щоб гуртківці мали нагоду обміркувати її вдома і на початку наступного заняття вислухати висновки і дати вірну відповідь, вірне тлумачення дивовижного факту.

 Фантастичне припущення - керівник доповнює реальну ситуацію фантастикою. Цей прийом дає можливість подивитися на звичні речі з незвичної точки зору.

 Щедра оцінка - заохочувальний прийом для невпевнених в собі дітей. Оцінюєм словом, інтонацією, жестом, Використання цього прийому підбадьорює гуртківців, створює позитивний емоційний настрій, стимулює процес навчання. На цьому найменші успіхи дитини помічаються, авансуються майбутні успіхи, підтримується інтерес дитини до занять. Але для учня із завищеною самооцінкою „щедру оцінку" слід застосовувати обережно і помірковано.

 Дитяче журі - керівник дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки. Цей прийом широко використовується у гуртках декоративно-приладного напрямку, коли в колективі обговорюють, які роботи надати на виставку.

 Здивуй - цей прийом перегукується з прийомом „Фантастичне припущення" - керівник знаходить таку точку зору, при якій буденне стає дивовижним. Цей прийом збуджує увагу дітей не тільки на заняття, але й може мати „пролонговану" дію впродовж тривалого часу після заняття, чим більш частіше і різноманітніше застосовується саме цей прийом.

 Ідеальна оцінка - учням пропонується самим поставити собі оцінки за виконану роботу, за підсумки одного заняття. Це показовий прийом з точки зору оцінки вимогливості керівника до гуртківців, як правило, критерії оцінювання учнів орієнтовані на рівень вимог керівника і це може стати приводом до роздумів керівника щодо корекції своєї роботи. Рейтинг - завершуючи роботу, гуртківець сам ставить собі оцінку. За ту саму роботу оцінку ставить і керівник. Цей прийом зорієнтовує дітей на правильні критерії оцінювання роботи (right - від англ. - правильно) і привчає до регулярного оцінювання своєї праці.

 Приваблива мета - перед гуртківцем ставиться проста, розумна і приваблива для них мета, досягаючи якої вони опановують навчальні завдання, що запланував педагог. Цей прийом тісно пов'язаний з мотивацією навчання і є надзвичайно важливим саме в позашкільному закладі, де відвідання занять добровільне. При відвіданні школи присутній елемент обов'язковості. В позашкіллі мотивація занять тільки одна - інтерес. „Приваблива мета" може бути розрахована на одне заняття, на певну частину заняття, на один вид роботи, але це обов'язковий елемент навчально-виховного процесу в позашкіллі.

 Навчи іншого - кожен гуртківець має змогу виступити в привабливій для себе ролі вчителя, наставника. Це активізує гуртківців, заохочує їх до сумлінного виконання навчальних завдань. Іноді пояснення товариша сприймаються більш прийнято, ніж пояснення керівника.

 Хто краще - момент змагання, як засіб активізації уваги, навчальної активності завжди був дієвим. Форма проведення змагання віддається на розсуд керівника. Змагання „Хто краще" може бути присутнім в роботі гуртка як окремий момент заняття, а може стати формою проведення всього заняття, як підбиття підсумків, вивчення цілої теми.

 Роби, як я - з першого погляду виконання будь-яких дій чітко за керівником або призначеним керівником гуртківцем не несе в собі елементу творчості - механічно обіграти ситуацію повторення дій, рухів стане для учнів цікавим. (Наприклад: уявити, що ви перед дзеркалом, а в якості „дзеркала" виступає керівник або гуртківець, або обіграти ситуацію з кінозйомкою - всі дії фіксуються в уповільненому темпі.).

 Розширення поля оцінок - для позашкільного закладу, де відсутні оцінки, використання цього прийому дає широкий простір керівникові для урізноманітнення і емоційного оцінювання роботи гуртківців. Враховуючи віковий склад гуртківців, ступінь довірливості взаємовідносин, стиль взаємовідносин, рейтинг керівника в колективі, кожен педагог може розширювати поле оцінок в тій мірі, в якій вважає за доцільне. (Шкала оцінювання може бути складена керівником і з долею гумору -„дуже, дуже гарно", „дуже, дуже старався", „дуже, дуже поспішав", „дуже, дуже стомився".

 Кредит довіри - оцінювання роботи в „кредит". Враховуючи те, що позашкільний заклад не маніпулює оцінками, головною мотивацією навчання є виключно інтерес. Відлякати гуртківця негативною оцінкою дуже просто, а заохотити, помітити найменшу вдачу („ти ще трошки попрацюєш, і я впевнений, що робота стане кращою"; „я відчуваю, що ти зможеш..."), створити позитивний настрій, вселити впевненість в свої сили керівник і може, і зобов'язаний.

 Точка зору - привчає гуртківців аналізувати, оцінювати, аргументувати свої думки. прийом стає в нагоді при обговоренні закінчених робіт, при оформленні виставок. Іноді можна застосовувати цей прийом, поділивши групу на два табори опонентів, які по черзі висловлюють свою думку. Застосування цього прийому сприяє розвитку комунікативних навичок у дітей, вчить логічно вибудовувати аргументи, культурі спілкування.

Наведені педагогічні прийоми і приклади їх використання є лише невеличкими цеглинками у будівлі власного педагогічного досвіду кожного керівника. Кожен, хто працює з дітьми, має свій арсенал прийомів, методів, власних таємниць і здогадок, помилок і перемог.

ВИСНОВКИ

 

 Отже, знання, вміння і навички формуються у вихованців гуртків за допомогою певних способів організації їх навчально-пізнавальної діяльності з визначеними завданнями, рівнями пізнавальної активності, навчальними діями й очікуваними результатами для досягнення навчальної мети. Майстерність керівника гуртка полягає в тому, щоб, виходячи зі змісту навчального матеріалу, індивідуальних особливостей дітей, визначити найоптимальніші прийоми та засоби для процесу навчання.

 Останні роки все більше уваги приділяється нетрадиційним формам проведення занять.

 На сучасному етапі особливої актуальності набувають проблеми удосконалення методів навчання, виховання, як шляхом оновлення методичних надбань новими методами та прийомами, так і за рахунок модернізації традиційних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних та рекомендованих літературних джерел

 

1. Алексюк А.М., Бех І.Д., Демків Т.Ф., Єрмаков І.Г., Завадський І.О. Перспективні освітні технології: Науково-метод. посібник / Г.С. Сазоненко (заг.ред.). – К.: Гопак, 2000. – 560 с.

2. Бабанський Ю.К. Комплексный подход к воспитанию школьников. - М. Педагогика, 1980.- 190 с.

3. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.. – К.: Либідь, 2003. - Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. – К.: Либідь, 2003 – 280 с.

4. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн.. – К.: Либідь, 2003. - Кн. 2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. — К.: Либідь, 2003. – 344 с.

5. Биковська О.В. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні: Монографія. – К.: ІВЦ АЛКОН, 2006. – 356 с.

6. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології: навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 352 с.

7. Дубинський М. Життєва компетентність // Позашкілля. – 2008. - №1. – С. 45-46.

8. Єрмаков І. Крок за кроком до життєвої компетентності та успіху // Упр. освітою – 2004. - №18. – С. 8-10.

9. Иванов И.П. Энциклопедия коллективных творческих дел М.: Педагогика, 1989. - 208 с.

10. Иванов С.В. Типы и структура уроков. – М.: Учпедгиз, 1952. – 345 с.

11. Клепко С. Компетентність як основа успіху і самовдосконалення // Упр. освітою. – 2009. - №10 – С. 5-6.

12. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения М.: Педагогика, 1981. - 186 с.

13. Методичні рекомендації щодо розвитку закладу освіти в системі особистісно-орієнтованого навчання і виховання [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://ivanna.at.ua/publ/metodichni_rekomendaciji_shhodo_rozvitku_zakladu_osviti_v_sistemi_osobistisno_orientovanogo_navchannja_i_vikhovannja/1-1-0-3

14. Позашкільна освіта в Україні: навч. посіб. / За ред. О.В. Биковської. – К.:ІВЦ АЛКОН, 2006.-224с.

15. Пустовіт Г. Позашкільна освіта: сутність, мета, перспективи // Рідна шк. 2003. - №9. – С. 15.

16. Пустовіт Г. Теорія пізнання як методологічна основа побудови змісту позашкільної освіти і виховання // Рідна школа. – 2006. - №12. С. 27-29.

17. Пустовіт О. Ще раз про життєві компетенції // Шк. світ. – 2007. - №38. – С. 19-20.

18. Соціально-педагогічні основи діяльності позашкільних закладів у сучасних умовах гуртків науково-технічного напрямку: науково-методичний посібник / (А. Сиротенко та ін.). – 2005. – 80 с.

19. Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів: Зб. матеріалів наук.- практ. конф. Кол. авт. К.: 2006. –144 с. Частина 1.

20. Теоретико-методичні основи виховання творчої особистості учнів в умовах позашкільних навчальних закладів: Зб. матеріалів наук.- практ. конф. Кол. авт. К.: 2006. –144 с. Частина 2.

21. Чепіль М.М., Дудник Н.З. Педагогічні технології: навч. посібн. К.: Академвидав. - 2012.- 224 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

Додаток А

Вступне заняття

(проведене 15.09.2012 відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо початку нового навчального року)

Тема: Здорові діти – здорова нація

 Мета: розширити поняття про те, що від здоров’я дітей залежить здоров’я нації, а значить благополуччя і добробут України, її майбутнє; розвивати бажання вести активний спосіб життя, берегти і змінювати здоров’я; виховувати хороші звички, які допоможуть зміцнити здоров’я, прищеплювати інтерес  до занять фізкультурою і спортом.

 Методи: пояснювально-ілюстративний, частково-пошуковий

Обладнання: таблиці з теми «Про здоровий спосіб життя», роздатковий матеріал

Хід заняття:

І. Організаційний момент.

Керівник гуртка знайомить учнів з планом роботи гуртка, повідомляє учням тему та мету заняття.

II. Актуалізація опорних знань учнів.

Народна мудрість говорить, що без здоров’я немає щастя. І найбільше в світі багатство – це здоров’я. І це правда. Як це розумієте ви? Що треба робити для того, щоб бути здоровим фізично і духовно?

III. Мотивація навчальної діяльності.

Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає цінність життя і здоров’я. Останніми десятиліттями світова наука зараховує проблему здоров’я, в широкому розумінні цього поняття, до кола глобальних проблем, розв’язання яких зумовлює характеристики майбутнього розвитку людства.

Здоров’я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров’я людини, реалізації внутрішніх резервів її організму. Культура здоров’я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, які виробляються, починаючи з раннього дитинства, і реалізуються протягом усього життя.

Поведінка людини дуже важлива для здоров’я, впливає на нього безпосередньо, через спосіб життя, або опосередковано – через економічні чи соціально-економічні умови, і є основною детермінантою здоров’я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля як її самої, так і сім’ї і суспільства.

Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров’я та здоров’я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Одним із шляхів досягнення цієї мети є проведення Першого уроку у закладах освіти у 2012/2013 н.р. з проблеми формування навичок здорового способу життя. Цьогорічний Перший урок в навчальних закладах відбувся в рамках оголошеного в Україні у 2012 році «Року спорту та здорового способу життя», метою якого є орієнтація учнів на пріоритетність загальнолюдських цінностей життя і здоров’я, утвердження здорового способу життя як необхідної умови саморозвитку та самовдосконалення особистості.

IV. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

Що допоможе вам зростати здоровими?

1.          Конкурс «Хто більше?» Діти розділяються на команди і по черзі пишуть на аркуші по слову, що стосуються здоров’я. Наприклад: режим, загартовування, зарядка, спорт. Перемагає команда, яка закінчить завдання найшвидше і запише найбільшу кількість слів, що відповідатимуть темі. Із слів, що стосуються здоров’я, складаємо «асоціативний кущ».

2. Рухливі ігри

«Не все так просто» (Мета: мобілізація уваги, мотивація до подолання труднощів, тренування координації рухів). Правою рукою намалюйте у повітрі хрест. Це дуже просто. Лівою рукою намалюйте коло. Це також у всіх вийшло. А тепер спробуйте зробити це одночасно: правою рукою малювати хрест, а лівою – коло. В кого це вийде, повідомляє переможним вигуком.

«Комахи» (Мета: підняти настрій, спрямувати енергію в позитивне русло). Вихідне положення: стати так, щоб можна було вільно розвести руки. Опустити руки і почати тихенько дзижчати: «З-з-з», подібно до комах. Імітація руками рух комариних крил. Злегка підняти руки і робити ними колові рухи. Поступово піднімати руки вище та збільшувати радіус обертання, інтенсивність і висоту звуку. Піднімати руки доти, аж поки вони зімкнуться над головою. Усе повторити у зворотному порядку, опускаючи руки і стишуючи голос.

V. Закріплення та осмислення нового матеріалу.

1.          Ігрова вправа «Так чи НІ».

Збереженню здоров’я сприяють ...

 (Діти відповідають картками «ТАК» чи «НІ»).

 1) байдужість;   2)взаєморозуміння у сім’ї;

 3) добра праця;   4) активний відпочинок;

 5) ранкова зарядка;  6) ледачість;

 7) паління;    8) чистота тіла;

 9) раціональне харчування; 10) шкідливі звички;

 11) неврівноваженість;  12) тривалий перегляд телевізору.

2.          «Закінчи речення» (практична робота на картках).

Об’єднання вихованців у групи.

1 група Закінчіть речення. Для здоров’я корисно багато… - гуляти на …; - уживати корисну…; - бути …; - відмовитися від ….

2 група Закінчіть речення. Здоровий спосіб життя – це дотримання …; - правильне ...; - щоденні заняття … і …, - рухливими …; - активна…; - відсутність шкідливих …; - у спілкуванні з оточуючими…

Висновок. Допомагають зміцнити здоров’я … ігри, наприклад: ….  Слід уникати … звичок, які руйнують здоров’я, наприклад: ….  Щоб зберегти здоров’я, необхідно доглядати за собою, а саме: ….

3.          Психогімнастика. Сядьтете вільно, розслабтеся, подумки повторюйте: «Я лежу на теплому березі річки. Тихо плескають хвилі. Світить сонечко. Я спокійний(а). Я лежу на спині й дивлюсь на блакитне небо. Там пливуть хмаринки. Мені легко дихається. Я ніби перебуваю у стані невагомості. Моє тіло відпочиває у приємних променях сонця».

4. Обговорення ситуацій. Які поради ви б дали дітям у таких ситуаціях?

1) Миколка дуже любить дивитися телепередачі. Він витрачає на це чотири години на день.

2) Наталка прийшла на день народження до своєї подруги. Вона так зраділа солодощам, що з’їла їх набагато більше, ніж потребує її організм.

Що важливого ви порадите своїм одноліткам?

5. Створення колажу. Об’єднання у групи за кольором фігур. Створення колажів. Презентація робіт групи.

VI. Підсумки заняття

Як ви думаєте, що означає вести здоровий спосіб життя?

Стікерами покажіть як вам працювалося.

Наостанок, нехай кожен з вас побажає своєму сусіду здоров’я.

 

 

Додаток Б

 

Тема: Грунтово-рослинний покрив

Мета: поглибити та систематизувати знання про умови ґрунтоутворення та основні генетичні типи ґрунтів; удосконалити практичні навички та вміння аналізувати карту ґрунтів та знаходити закономірності поширення типів ґрунтів на рівнинних та гірських територіях, розширити світогляд учнів щодо раціонального використання ґрунтів і заходів щодо їх охорони, сформувати в учнів поняття про різноманітність видового складу рослинного покриву України та рідного краю; розширити та поглибити знання про закономірності поширення рослинності на території України шляхом аналізу карти рослинності; розвивати екологічне мислення; удосконалити навички роботи з тематичними картами та іншими джерелами інформації, формувати пізнавальний інтерес; виховувати організованість, почуття колективізму, дружні стосунки між гуртківцями.

Обладнання: фізична карта України, карта ґрунтів України, схеми ґрунтових профілів, зразки різних генетичних типів ґрунтів, карта рослинного покриву України, атласи, гербарії (відеосюжет або слайди).

Тип: вивчення нового матеріалу.

ХІД ЗАНЯТТЯ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Бліцопитування.

1) Що таке ґрунт? Назвіть основні типи ґрунтів, поширених на території України.

2) Що таке ґрунтовий профіль? Які основні горизонти ґрунтового профілю виділяють?

3) Чим зумовлене широтне чергування ґрунтів на рівнинах території України?

4) Які чинники сприяли формуванню чорноземних ґрунтів та їх різновидів?

5) Чи змінюється з часом родючість ґрунтів? Чому?

6) Що таке механічний склад ґрунту? Як механічний склад ґрунту впливає на його родючість?

7) Що таке структура ґрунту і якою вона буває?

8) Які типи ґрунтів розрізняють за хімічними властивостями?

9) Що ви знаєте про рослини?

10) Який зв’язок існує між рослинами і ґрунтами?

11) Від яких природних компонентів залежить видовий склад рослинності певної території?

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Людина з давніх-давен розуміла, наскільки важлива для неї земля, тому цінувала і шанувала її. Ви вже знаєте, що ґрунтовий покрив, маючи незначну потужність, відіграє унікальну роль в біосфері, забезпечуючи умови життя для всього живого. До кінця ХІХ ст. ґрунти вважали лише гірською породою, а її походження пов’язували з мулом, який начебто утворювався на дні давніх морів і океанів. Василь Докучаєв (1846—1903) довів, що ґрунти є не просто гірськими породами, це — особливе царство природи, яке живе і розвивається за своїми особливими законами. В. Докучаєв уперше в світі розробив класифікацію ґрунтів і є засновником науки про ґрунти — ґрунтознавства.

Рослинність є одним із найважливіших компонентів природи. Від чого залежить видовий склад та розміщення певних видів рослин? Рослинний покрив є найбільш уразливим природним компонентом, тому що його розміщення і формування залежать від складу гірських порід, рельєфу, клімату, ґрунтів. Якщо змінюється хоча б один компонент — змінюється і видовий склад рослинності.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Чинники ґрунтоутворення.

2. Основні генетичні типи ґрунтів, поширені на території України.

3. Ґрунтовий профіль.

4. Склад і структура ґрунтів.

5. Земельні ресурси.

6. Раціональне використання і охорона земельних ресурсів.

7. Загальна характеристика рослинного світу України.

8. Основні типи рослинності на території України.

9. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Експрес-тести.

*1) Зміна типів ґрунтів на рівнинах спричинена: а) висотною поясністю; б) широтною зональністю; в) довготною зональністю.

2) Серед ґрунтів України найбільшу родючість мають: а) чорноземи; б) сірі лісові ґрунти; в) дерново-підзолисті ґрунти.

3) Гірська порода, на якій утворюється ґрунт, — це:

а) материнська; б) батьківська; в) рідна.

4) Найбільша кількість перегною у незміненому природному середовищі утворюється: а) із трав’янистих рослин;   б) широколистяних дерев;   в) хвойних дерев.

5) Засновник учення про ґрунти: а) О. Воєйков;   б) В. Докучаєв;   в) В. Вернадський.

**1) Здатність ґрунту розпадатися на частини певного розміру — це: а) структура; б) будова; в) склад.

2) Для вирощування рослин найкращими за вологоємністю є ґрунти: а) супіщані; б) суглинисті; в) глинисті.

3) Структура чорноземів переважно: а) зерниста; б) горіхувата; в) брилиста.

4) Сільськогосподарські угіддя України складають близько: а) 50 %; б) 70 %; в) 90 %.

5) Меліорацію ґрунтів, яка пов’язана з внесенням мінеральних добрив, називають: а) водна; б) хімічна; в) лісова.

***1) На території України найбільшого впливу господарської діяльності зазнали: а) ліси; б) степи; в) болотна рослинність.

2) Лісистість України становить близько: а) 14 %; б) 27 %; в) 37 %.

3) Найбільшу площу у хвойних лісах України займає така порода дерев, як: а) ялина; б) сосна; в) ялиця.

4) Степова рослинність сформувалась в умовах: а) достатнього ґрунтового і атмосферного зволоження; б) недостатнього ґрунтового і атмосферного зволоження.

5) Широтний розподіл рослинного покриву характерний: а) для рівнин; б) річкових долин; в) гірських районів.

Географічний практикум.

Установіть, які типи ґрунтів відповідають різним рослинним угру­пованням. Відповідь оформіть у вигляді таблиці (за зразком).

Рослинне угруповання	Типи ґрунтів
Ліси	Дерново-підзолисті, сірі лісові, бурі гірсько-лісові

VI. ПІДСУМОК

— Ґрунт — це багатоскладовий природний комплекс, що є результатом тривалих змін гірських порід під впливом повітря, води, живих організмів;

— у розташуванні генетичних типів ґрунтів на території України спостерігається широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність у гірських районах;

— у ґрунті виділяють три основних горизонти — гумусовий, вимивний і вмивний. Типи ґрунтів відрізняються один від одного своїми властивостями.

— Рослинність України характеризується різноманіттям видового складу. У межах України виділяют ь такі основні типи рослинності: ліси, луки, степи, болота;

— у рослинному покриві рівнин чітко простежується широтна зональність, а в горах — висотна поясність;

— рослинний світ України зазнав значних змін через господарську діяльність та потребує відтворення, дбайливого ставлення та охорони.