Методрозробка циклу занять з писанкарства

Відділ освіти

Снігурівської районної державної адміністрації

Снігурівський районний Будинок творчості дітей та юнацтва

Снігурівської районної ради Миколаївської області

 

 

Методрозробка

циклу занять з писанкарства

 

 

 

 

 

                                                                                                Підготувала

                                                                                      керівник    Зразкового художнього колективу                                            

«Виготовлення сувенірів»

Васильєва О.В.

 

 

 

 

 

 

 

Снігурівка - 2019

ВСТУП

У наш час мистецтво писанок чарує око розмаїттям орнаментальних мотивів і буянням насичених фарб, викликаючи загальне захоплення. Писанкарство вважається  одним із найцінніших різновидів українського декоративного розпису.

У художньому відношенні писанки міцно пов'язані з іншими видами народного мистецтва певної місцевості, у них прослідковуються давні традиції та древні форми українського народного орнаменту.

Вдало використовують орнаментальні мотиви писанок у декорі сучасних художніх виробів і особливо у виготовленні сувенірів. Цікаві також листівки з малюнками оленів, птахів, квітів, що виконані за мотивами писанкових орнаментів. Історія засвідчує вдумливе ставлення до художньої спадщини нашого народу протягом багатьох століть.

Традиції писанкарства сьогодні продовжують молоді майстри-учні та студенти, які вивчають історію писанки, що налічує багато століть, техніку її виготовлення, присвячують цьому мистецтву реферати, курсові й дипломні роботи, вчаться використовувати набуті знання та вміння у власній творчості, оздоблюючи предмети побуту.

Писанки – це витвір вашої руки і вашої душі. Винагородою за вашу творчу працю, за вашу терпеливість та наполегливість буде прекрасна, барвиста, чарівна українська писанка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІСТОРІЯ  ВИНИКНЕННЯ  ПИСАНКАРСТВА  В  УКРАЇНІ

Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова «писати», тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним, зооморфним(риби, птахи, звірі), антропоморфним, пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру.

Зрештою, писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя.

Писанки характерні майже для всіх європейських народів, як і для давніх народів Африки та Азії (під час розкопок знайдено розписані страусині та гусячі яйця, в тому числі й глиняні, а також золоте яйце страуса, датоване 3300 р. до н. е., що свідчить про початок писанкарства в далекому доісторичному періоді.

Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення, у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього Всесвіту.

На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в X – XІІІ ст.

Найдавніша українська писанка родом з Волині.

«Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьом поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотив сосонки – яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається після зими і плететься, сповіщаючи про прихід весни. Улюбленими кольорами майстрів були жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному, тлі. Рідше траплялися комбінації білого, червоного і чорного кольорів. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України», - писав Кириченко М.А.

Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною XІX – початком XX ст., вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.

В Україні писанки відзначаються поліфункціональністю, виконуючи обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов'язана зі святкуванням перших днів Пасхи. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідними оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.

Писанки служили об'єктом забави для дітей та молоді. З ними проводили ігри «набитки» (з двох гравців виграє той, у кого яйце після удару одне об одне залишається цілим), «навкатки» (необхідно з відстані влучити в писанку іншого, котячи своєю по землі) та ін.

В Україні з писанками чинили магічні дії. За словами Данченко Л.С.,  дбаючи про майбутній урожай, на весняного Юрія писанки котили по зеленій пшениці і закопували їх у землю. У великодній ранок молоді вмивалися водою, в яку перед тим клали крашанки і срібні монети, що мали надавати їм сили й краси. Писанки були оберегом житла від грому й вогню, а людей і тварин охороняли від лихого ока.

Прикрашені відповідними узорами, писанки водночас були яскравою оздобою кошика з харчами, який несли до церкви святити, а потім їх виставляли на видному місці на столі. З випорожнілих писанок виготовляли так звані голуби, додаючи з кольорового паперу хвіст, крила, а голову робили з тіста. Цими голубами та писанками, нанизаними на шнурочки, прикрашали житло, насамперед поблизу ікон.

У 20-30-х роках XX ст., у часи войовничо-атеїстичної пропаганди, писанки були зараховані до шкідливих культових атрибутів, а ті, хто їх виготовляв, заслуговували зневаги, висміювання, а пізніше – покарання.

Виготовлення писанок припинилося у центральних та східних, а потім і західних областях, за винятком віддалених карпатських сіл.

У 60-х роках XX ст. у зв'язку з посиленням інтересу до народного мистецтва відновилося й писанкарство. Навесні, перед великодніми святами, у Вижниці, Косові та Коломиї народні майстри продавали писанки на ярмарках, сприяючи цим стихійному виникненню писанкарського промислу. Проте писанкарство не сягало далі Прикарпаття і відроджувалося дуже повільно, оскільки було майже повністю забуте і втрачене.

У 70-х роках писанки як твори народного мистецтва вже експонувалися на виставках. З'явилися приватні колекції писанок. Відновилося виготовлення писанок із дерева, відоме у XVІІІ – XІX ст.

У 80-х роках до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління.

У містах виникають музеї писанок (м. Коломия). Великі експозиції писанок має Львівський музей етнографії та художніх промислів України – понад 11000 штук з 20 областей України. Українські писанки можна побачити за межами України: в Лондонському королівському музеї, в Санкт-Петербурзі, в музеях Праги і Кракова.

Щорічно організовуються зарубіжні виставки писанок, у яких беруть участь майстри як з України, так і   з української діаспори.

У народі кажуть, що писанка – це енциклопедія українського народного орнаменту. Значення яйця як життєдайної сили було надзвичайно великим у наших далеких предків. Писанка в минулому, згідно з повір'ями, лікувала людей, охороняла житло від блискавки й пожежі, сприяла родючості фруктових дерев, мала різноманітне культове призначення. Такою писанка увійшла і в усну народну творчість – пісні, казки, прислів'я.

Пізніше писанка зі своїм животворним змістом продовжує побутувати і в християнстві, в період святкування Пасхи, передусім у взаєминах між дівчиною і хлопцем. І досі за давньою традицією на Великодні свята дівчина дарує хлопцеві писанку. Найкраща писанка дарується найближчому до серця хлопцеві. Завдяки неофіційному художньому змаганню за найкращу писанку мистецтво її досягло неабиякого художнього рівня, перетворилось у прекрасне народне мистецтво декоративного розпису.

При розкопках у Львові в 2013 році археологи знайшли писанку на гусячому яйці. На ній зображено символ «вужик». Вік знахідки — 500 років, писанку розписали в козацькі часи. На сьогодні — це найдавніша писанка України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Писанки Півдня України

 

«Більшість племен на теренах України за доби бронзи перебували на рівні найбільш розвинених суспільств Старого світу, отож, як і всі, використовували «загальнолюдську символіку». В цьому я переконалася, розкопуючи багато курганів доби бронзи на півдні України та в Криму. Шкаралупу яєць птахів без ознак фарбування знайдено при розкопках курганних поховань так званої катакомбної культури,» - пише у своїх працях Валентина Корпусова, кандидат історичних наук, археолог [9].

В своїх наукових працях Валентина Миколаївна згадує : «Шкаралупу яєць знайдено не тільки в курганах, а й у домівках людей так званої зрубної культури. Скіфи сакральні яйця використовували як у поховальному обряді (про що свідчить шкаралупа, знайдена в курганах), так і в хатніх родинних культах.

Шкаралупу нефарбованих яєць знайдено в похованнях мешканців усіх античних держав на наших теренах — Боспору, Ольвії, Тіри, Херсонесу. Яйця клали в ритуальний посуд чи просто на дно могил. Як жертвопринесення небіжчикам, харч потойбічної трапези померлих.

З прийняттям християнства в похованнях доби Київської Русі шкаралупа яєць уже не зустрічається. Проте вона є в могилах жінок та дітей ХІІІ-ХІV ст. на Керченському півострові (некрополь Золоте) та Нижній Наддніпрянщині (некрополь Мамай - Сурка), у різноетнічного християнського населення» [9].

Південь України характерний контрастними яскравими кольорами квітів та дерев, зелене море степу на небосхилі зливається із блакиттю неба,  а поряд Чорне море. Вся ця краса природи відтворюється у писанках півдня. Писанки південної України характеризуються  крупним, але композиційно вірним малюнком і малою кількістю деталей. Тільки в південних писанках зустрічається подвійна сварга та ламаний хрест. Часто майстри пишуть геометричні орнаменти із додаванням рослинних елементів. Зустрічаються писанки із символами «води»: зображення хвилястих ліній, паралельні лінії із назвами «чорне море», «козачі левади».

Причорноморським  писанкам дають синьо-зелене, червоно-чорне, жовто-зелене та ясно-червоне зафарбовування. Своєю виразністю особисто виділяються писанки Херсонщини та Одеси.

Кольорова гама писанок Одещини зумовлена місцезнаходженням регіону. Сонячні барви – рожево-червоне тло з вишуканим лаконічним білим малюнком передалися писанкам із назвами: «вужі», «свастика», «ламаний хрест», «трилист», «крапка», «сорокопуть», «сливки». Одеса також має  писанки з білим тлом.

Писанки Причорномор’я мають  назви «подвійна рожа», «шість рож», «дубові листки», «сосна», «конюшинки»,  «конвалії», «метелики», «сокирки», «клинки і заступці», «вітряки», «вовчі ребра», «тюльпани», «юрок».

Із запросом про писанки Миколаївської області ми зверталися у фонди Національного музею народної архітектури та побуту України (Київ, с. Пирогів), де знайдено опис лише однієї писанки, яку писала народна майстриня Оксана Білоус за зразками 1895 року. Місце народження писанки Миколаївська область с. Бейкум.

В кінці минулого сторіччя почалося відродження писанкарства по всій території України. Наші миколаївські писанкарі також долучилися до цієї справи. Розглянувши їх роботи, які передають специфіку степового й морського краю,  можна узагальнити такі відомості щодо символів писанок:

•              сорок клинців — сорок точок життя, що дарують господареві успіх, заможне життя, добропорядність;
•              крапочки — небесні світила, у християнстві — сльози Богородиці; пшеничне колосся — символ урожаю;
•              хрест — це прообраз Усесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох пір року;
•              риба — символізує воду, сенс буття й здоров’я людини;
•              безкінечник— нагадує про нескінченність життя, силу природи;
•              квіти — означають радість, плодючість, дітей.

Кольорова гама миколаївських писанкарів передає красу південного степу, зоряного неба, нескінченність руху води:

•              червоний — символ любові, надії на щасливе подружнє життя;
•              жовтий — щедрого врожаю;
•              блакитний — дарує господареві духовне здоров’я,
•              синій — занурює у водяну стихію;
•              зелений — несе оновлення, відродження природи;
•              сполучення кольорів у орнаментах — дарує хазяям мир, любов і добробут.

Техніка вироблення — це відчуття майстра, виражені у різних формах.    Миколаївщина славиться писанкою-вощанкою, поширеними також є «крапанки», «крашанки», «дряпанки», «травлянки», «різьблянки», «мальованки», «бісерки», «солом’янки», «трав’янки», «мотанки».  

Сучасні майстри продовжують традиції й створюють свій неповторний писанкарський візерунок:

•              милують око барвисті «мальованки» Олесі Сайковської та Олени Коркішко з Миколаєва, баштанців Алли Бондарєвої та Наталії Ракітіної;
•              дивують витонченістю «різьблянки» майстрів з Миколаєва Михайла Карабутова, Олександра Рассолова та Володимира Приходька;
•              краса традиційних «вощанок» зберігається в роботах Ольги Гончарук та майстрів з Березнегуватського району;
•              вражають незвичайним оздобленням «бісерки» Ярослави Гончарук та розписні вітражні візерунки у роботах Лариси Кришталь.

РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТЕХНІК ВИГОТОВЛЕННЯ ПИСАНОК

Матеріалом для писанки є пташине яйце. Воно повинно бути чистим, свіжим, без плям, тріщин та подряпин. Інколи писанки пишуть на гусячих, качиних яйцях або яйцях інших свійських чи диких птахів. За давньою традицією писанки мають бути написані на повному (цілому) свіжому яйці, яке не можна варити та розбивати. Для того, щоб виготовити таку писанку, необхідно взяти «домашнє», запліднене яйце, бо воно може зберігатись тривалий час, поступово висихаючи. Якщо ж для писанки беремо яйце з птахофабрики, то після нанесення всього малюнка і перед зніманням воску необхідно зробити у двох протилежних кінцях яйця отвори за допомогою гостро заточеного надфіля або тонкого свердла та обережно «видути» вміст яйця. Якщо ж цього не зробити, то така писанка за кілька тижнів зіпсується й лопне. До речі, в деяких селах був звичай мати за оберіг саме порожні писанки, які вішали під образами у вигляді герданів (намиста).

За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка – яйце, пофарбоване в один колір рослинними фарбами.

Фарбувалися писанки рослинними фарбами (навари лушпиння цибулі, листя, різноманітного коріння, кори дерев, наприклад дуба), органічними речовинами тваринного походження, а з початку XX ст. – аніліновими фарбами.

Пізніше з'явилася крапанка, яка побутує і досі.

Із кінця XІX ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки.

Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.

Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.

Часто в оздоблення писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису (крапанка, писанка, дряпанка).

З часом  кольори  писанок стали  нести в собі такі  значення:

•              червоний колір означає життя, радість, надію, любов, силу, чоловічу силу, владу, здоров’я; для ще неодружених несе надію на весілля, на те, що буде знайдена пара.
•              жовтий колір – це місяць, зірки, в господарстві позначає урожай.
•              блакитний пов'язаний з небом, повітрям, його магічне значення – це здоров'я.
•              зелений – воскресіння, відродження природи, її багатство і щедрість, родючість, багатий урожай.
•              чорна фарба також часто зустрічається на писанках, проте крашанок чорного кольору не готували. Чорний колір, так само як і червоний, пов'язується з богом Потойбічного світу, а також є символом землі, її плодючості.
•              поєднання чорного і білого кольорів говорять про повагу до померлих душ, таким чином духам, висловлюють подяку за їх допомогу і охорону від злих чар.
•              коричневий колір означає землю-матір.
•              поєднання декількох кольорів в узорах (чотири-п'ять фарб) – це щастя в родині, мир і любов, успіх і достаток.

 

Значення символів у писанкарстві:

 

 

 

 

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ І

КРАПАНКИ

Тема. Писанки - крапанки. Значення символу «крапки».

Мета. Навчити різних способів нанесення крапок, показати зразки крапанок, допомогти виготовити писанку – крапанку.

ХІД РОБОТИ:

Крапанка – один із видів Великодніх яєць. Малюнок на поверхні яйця, утворений крапками різного (чи одного) кольору й довільного розміщення та різної форми. Ці яєчка називають крапанками від слова «крапати»; крапки можна наносити без спеціальних інструментів, «крапаючи» запаленою свічкою. Для нанесення крапок різної форми, що розміщені в певному порядку, користуються так званими «мачками» - квачиками різної форми, виготовленими з лляної ганчірочки, закріпленої на паличці. «Мачку»  вмочують у розігрітий віск і наносять крапку на шкаралупу. Малювати крапки можна і спеціальним інструментом для писанок «писачком».

1.          Готуємо робочі інструменти до роботи.

 

 

 

 

2.          Закриваємо воском отвори  в яйці.

      

 

 

 

 

 

3.          Для щільності закриття  отворів використовуємо писачок.

                

 

 

 

 

 

4.          Крапаємо на білу шкаралупу яйця віском краплі в різних місцях , тримаючи свічку в одній руці, а яйце в іншій ( якщо дитині складно утримати в двох руках, то краще яєчко покласти на тарілку, щоб гарячі краплі не попали на руку ).

       

 

 

 

 

5.          «Покрапане»  яйце занурюємо фарбу (починаючи з найсвітлішого кольору)

       

 

 

 

 

6.          Зверху яйця ставимо пластиковий стакан з невеликою кількістю води ( щоб занурити яйце у фарбу).

       

 

 

 

 

7.          Зачекавши деякий час, виймаємо яйце із фарби, обтираємо паперовим рушником.

        

 

 

 

 

8.          Крапаємо на пофарбоване яйце віск (розподіливши рівномірно по всій поверхні).

        

 

 

 

 

9.          Занурюємо яйце в інший колір , темніший за попередній, фарбуємо, витираємо рушником

                    

 

 

 

   10. Крапаємо свічкою по другому кольору, занурюємо в фарбу іншого кольору

                   

 

 

 

11. Виймаємо яйце із фарби, висушуємо паперовим    рушником

                 

 

 

 

12. І знову крапаємо свічкою на вільні ділянки поверхні яйця

   

 

   

   

13. Занурюємо в фарбу найбільш темну фарбу

 

 

 

 

14. Виймаємо, висушуємо яйце

 

 

 

 

 

15. Нагріваємо біля свічки збоку , обтираємо паперовим рушником

 

 

 

 

16. Отримуємо крапанку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ ІІ

ПИСАНКИ

Тема. Писанки та мальованки.

Мета. Написання писанок й мальованок із різними символами за народними зразками.

ХІД РОБОТИ:

Основним інструментом для написання писанки є писачок. Такий інструмент у різних місцевостях називався «писак», «кістка», «кулька»,  «дідик», «мигулка» тощо. При  роботі з таким інструментом будемо нагрівати його металеву частину у полум'ї свічки, набирати через широкий отвір віск. Час від часу необхідно підігрівати писачок на вогні для підтримування постійної температури та набирати віск, а також при потребі чистити писачок шматочком металевого дротика з боку вузького отвору.

Техніку воскового письма застосовують у виготовленні писанок з малюнком, утвореним за допомогою тонких білих ліній на будь-якому тлі. Для написання таких писанок скористаємось олівцем. Поверхню яйця необхідно поділити спочатку на дві рівні частини вздовж, потім кожну з двох частин ділимо вздовж ще раз – у нас утворилось 4 поля. Потім наносимо лінію «поперек» яйця, утворюючи на поверхні майбутньої писанки 8 ділянок-трикутників. Зазначимо, що часто ці нанесені лінії є і на готових писанках, для цього їх наводять воском. Олівцем легко малюємо малюнок, що буде на писанці. Використовувати гумку для зняття неправильної лінії не слід, краще поруч провести потрібну лінію трохи сильніше. Коли основний малюнок нанесений, писачком наводимо по олівцю лінії, крапки, рисочки та ін., що мають бути на писанці білого кольору. Далі писанку опускаємо в оцет та в потрібну фарбу. Після висушування з пофарбованої писанки знімаємо віск. При цьому зникають і лінії олівця.

Більш складними для виконання є писанки з багатоколірним малюнком. Отже, спершу нанесемо малюнок за допомогою олівця і писачком наведемо воскові контури малюнка. Після фарбування у світлій фарбі писачком замалюємо ті ділянки малюнка, що мають бути світлими. Для покривання воском великих ділянок писачок слід нагрівати більше, бо від температури воску залежить товщина ліній. Віск має лягати широкими лініями, ніби «заливаючи» поверхню. Недостатньо нагрітий писачок залишає «подряпану поверхню», куди під час подальшого фарбування проникне фарба іншого кольору. Закривши таким чином потрібні ділянки, опускаємо яйце у темнішу фарбу і покриваємо воском елементи, які залишаться цього кольору. Останньою фарбою є фарба найтемнішого кольору.

 

                                                                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля.

Ось які мальованки малювали мої вихованці. Мальованки  ми створювали на дерев'яних заготовках акриловими фарбами. Вирішили створити мальованки за мотивами Таврійського розпису.

1.          Фарбуємо тло білою фарбою

 

 

 

 

 

 

2. Наносимо малюнок олівцем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розфарбовуємо мальованку згідно кольорової гами Таврійського розпису.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ ІІІ

ДРЯПАНКИ, ТРАВЛЯНКИ

Тема. Дряпанки та травлянки.

Мета. Розкриття технік виготовлення дряпинок та травлянок.

ХІД РОБОТИ:

Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем.

   

 

 

 

 

Білі писанки (галунки)  належать до найвишуканіших мистецьких творів нашого народу. Після нанесення кольорового орнаменту решту поверхні яйця знебарвлюють методом «відбілювання». І тоді на сніжно-білому тлі розквітають неперевершеної краси та яскравості малюнки.

Травлянки —це процес витравлювання потрібного малюнку в оцті.

1. Наносять малюнок на яйце.
2. Воском покривають лінії малюнка.
3. Занурюють у оцет або сірчану кислоту (дуже обережно!)

 

 

 

4. Тримають декілька хвилин, а потім миють щіткою під струменем холодної чистої води.
5. Отримуємо трав’янки.

 

 

Колекція писанок-травлянок із символами різних областей України.

 

 

 

 

 

 

Якщо після травлення додати вирізування – то отримується витончена писанка.

 

 

 

 

 

ЗАНЯТТЯ ІV

ВИШИВКА НА ЯЄЧНІЙ ШКАРАЛУПІ

Тема . Вишивка на яєчній шкаралупі.

Мета. Розкриття техніки вишивки на шкаралупі яйця.

ХІД РОБОТИ:

Вишивка на яєчній шкаралупі – це «сучасна техніка писанкарства».

Процес дуже кропіткій, обережний та повільний. Якщо з першого разу не отримається, то не треба засмучуватися.

Для роботи знадобиться : фрезер для манікюру,голки великі для роботи з бісером; маска для обличчя.

Спочатку малюємо на шкаралупі малюнок, потім визначаємо крапки, де потрібно зробити отвір (отвори різні : якщо вишиваємо стрічкою - побільше, якщо ниткою – поменше).

Свердлемо отвори.

 

 

 

 

 

 

 

Вишиваємо. Отримуємо такі писанки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Л.: Світ, 1992. - 271 с.

2.Білоус О., Сташук З. Школа писанкарства: навчально-методичні рекомендації / 12 вид. – К.: РВЦ КПДЮ, 2016. – 44 с.

3.Бутник-Сіверський Б.С. Український сувенір. – К.: Наукова думка, 1972. – 230 с.

4.Бутник-Сіверський Б.С., Нагай В.Г., Самойлович В.П. Українське народне мистецтво. Живопис. – К.: Мистецтво, 1967. – 238 с.

5.Веселкові барви. Українське декоративне мистецтво. -  К.: Мистецтво, 1971.

6.Данченко Л.С. Невмируще джерело. – К.: Мистецтво, 1975. – 188 с.

7.Дмитренко М., Іваннікова Л. Українські символи. – К., 1994.

8.Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини: Альбом /   Авт.-упоряд. О.А. Кратюк. – К.: Мистецтво, 1991. – 208 с.: іл.

9.Корпусова В.М., Некрополь Золотое (к этнокультурной истории Европейского Боспора). — К., 1983

10.Кульжинский С. Описание коллекции народних писанок. – М., 1899.

ЕЛЕКТРОННІ РЕСУРСИ:

http://vikna.if.ua/cikavo/50596/view

https://ocnt.com.ua/tavrijskij-rozpis-divo-prichornomorya/

https://ocnt.com.ua/tavrijskij-rozpis-divo-prichornomorya/10-tavrijskij-rozpis-floristichna-tematika/

https://ocnt.com.ua/velikodni-pisanki-vidi-simvolika-roboti-majstriv-nto-pribuzhzhya/

https://www.youtube.com/watch?v=5UKJqka5Oxk