Виникнення і розвиток українського козацтва

Уперше термін «козак» згадується в Початковій монгольській хроніці (1240 p.). Існує кілька основних теорій походження козацтва: «етнічних витоків», «уходницвка», «захисна» і «соціальна». Згідно з теорією «етнічних витоків», козаки — це особлива група нащадків інших народів (хозар, черкесів, татар). «Уходницька» теорія пов'язує появу козацтва з «уходом» населення в Придніпров'я на промисли за рибою, сіллю, дикими кіньми тощо. Відповідно до «захисної» теорії козаки появились у зв'язку з необхідністю захистити південні кордони країни від набігів татар. «Соціальна» теорія пов'язує виникнення козацтва з посиленням політичного, економічного, соціального, національного та релігійного гніту. Виникнення козацтва спричинив комплекс причин та факторів, тому всі ці теорії слід розглядати в комплексі.

Посилення визискування селянства і міщанства, релігійний і національний гніт, напади татар призводили до того, що частина населення втікала в незаселені степові райони середньої течії Дніпра. Там утікачі поступово об'єднувались у групи, які спільно полювали, нападали на татар, відбиваючи в них полонених та награбоване майно. Так, з XIV ст. на теренах України з'являються козаки, які вписали чимало героїчних сторінок в її історію. Термін «козак» тюркського походження означав «вільна людина, «вояк», «степовий розбійник». Постійна загроза військових нападів змушувала козаків турбуватись перш за все про оборону. Як наслідок, виникали укріплення, які називалися січчю (від слова «сікти» — рубати), тому що місце заселення обставляли висіченими в лісі деревами. Оскільки козаки розміщалися за дніпровськими порогами, їх резиденція називалась Запорозькою Січчю. Термін «Запорозька Січ» вживався також у розумінні «військово-політична організація козаків». Поряд з цим вживав ся термін «запорозький кіш», який означав керівництво козаків, їх місцеперебування, табір.

Історію українського козацтва можна розділити на кілька періодів: 1) 1489-1591 pp. — утворення козацтва та його становлення; 2) 1591-1647 pp. — період посилення військово-політичної ролі козацтва, перетворення його в окремий суспільний стан, центр національно-визвольного руху; 3) 1648-1664 pp. — участь в Національній революції та Визвольній війні українського на роду, в якій козацтво було ядром руху, реалізатором державотворчих функцій; 4) 1664-1709 pp. — боротьба за збереження незалежності Січі з Москвою, Кримським ханством, Туреччиною; 5) 1709-1734 pp. — період існування запорожців за межа ми України; 6) 1734-1775 pp. — відновлення Січі, боротьба за її збереження та остаточна ліквідація її російським царизмом.

Легендарним засновником Запорозької Січі вважається Дмитро Байда-Вишневецький, який походив з княжого роду на Волині. Він був черкаським та канівським старостою (намісником) вели кого князя литовського на півдні України, воював з татарами. На початку 1550-х pp. побудував замок на дніпровському острові Мала Хортиця для захисту від татарських набігів. На цій підставі деякі історики і вважають його засновником Запорозької Січі. У дійсності Січ виникла дещо раніше і на іншому дніпровському острові — Томаківці. У 1563 р. князь Вишневецький потрапив у полон до татар, був переданий туркам і за наказом султана страчений. Його діяльність оспівана в народній думі про козака Байду. Були певні умови прийняття в козаки: потрібно було бути вільним і неодруженим, уміти говорити української мовою (козацькою), сповідувати православну віру, пройти певне навчання. Першою умовою часто нехтували, бо ж козаки приймали до своїх лав і кріпаків. Щодо останньої умови, то кандидат у козаки по винен був спочатку призвичаїтись до січових порядків, вивчити військові прийоми. Такі люди називалися молодиками, новаками, джурами. Прийнятий у запорізькі козаки записувався в один із 38 куренів, кількість яких була постійною. Часто при цьому він отримував якесь прізвисько, що свідчило про його характер, зовнішність або нагадувало про деякі обставини життя.

Склад запорізького козацтва був багатонаціональним, хоча переважали українці. Тут були представники 20 національностей: росіяни, білоруси, поляки, татари, угорці, євреї, іспанці, грузини, вірмени. Незважаючи на різноманітність складу Січі, вона все ж таки мала об'єднуючі чинники, завдяки головним принципам її життєдіяльності. Це — свобода, рівність, товариство, православна віра, відсутність жінок, боротьба з ворогами, звільнення з полону християнських невільників і захист при гноблених.

Сімейні козаки також допускалися в Запоріжжя, але вони не могли тут жити з сім'ями. Вони поселялися в слободах, зимівниках і хуторах, займалися вирощуванням зерна, худоби, торгівлею та промислами і тому називалися не товаришами, а «посполитими», «зимовчаками». Але усі, січовики і зимовчаки, називали себе «славним низовим військом Запорізьким» і товариством.

Ні знатність роду, ні станове походження, ні вік не мали на Січі особливого значення. Цінувались перш за все особисті якості: хоробрість, розум, винахідливість. У відносинах між козаками цінувався «стаж» перебування на Січі, а не вік — пере вагу мав той, хто вступив до козаків раніше. Ті, що прийшли пізніше, називали його «батьком», а він їх «синами». Ніякого певного часу перебування на Січі не встановлювалося, кожен міг вийти з неї за власним бажанням. Тих, хто мав заслуги і знач ний стаж, називали «лицарство» або «товариство». Наприкінці XVI ст. запорожців нараховувалося 5-6 тис. Серед козаків було поширене братство — «побратимство» з метою допомагати, звільняти і навіть жертвувати життям один за одного.

Товариство вирішувало питання про війну і мир, розподіляло всі землі, ліси, угіддя, вибирало посадових осіб, карало винних у злочинах; від імені товариства писались відповіді на послання від різних держав та владних осіб, які присилалися на Січ.

Військо Запорізьке мало два поділи: військове і територіальне. У військовому було 38 куренів, а в територіальному — спочатку 5, а потім 8 паланок. Курені мали різні назви — за ім'ям отаманів — їх засновників, за назвою місцевості, звідки вийшли їх перші запорожці, або ж стану, з якого вони вийшли. Серед них: Іванівський, Сергіївський, Канівський, Поповичський, Титарський, Корсунський, Уманський, Полтавський тощо. 10 куренів складали 1/4 Січі, яка називалася пірією і мала свою казну. Назва «курінь» походить від слова «курити», тобто «дими ти» . Кожен курінь зовні виглядав як казарма до 30 м у довжину і 3,5 м у ширину.

«Паланка» у перекладі з турецької означає «невелике укріплення». Це було управління і сама територія. Паланки розташовувалися на площі, окружність якої становила 1700 км. Паланкову старшину складали: полковник, осавул та писар. Влада паланкового полковника була значною: він заміщав у своєму районі кошового отамана і тому мав право страчувати злочинців. Його влада поширювалася і на тих, хто проїжджав через паланку.

Господарство Запоріжжя мало здобичницький характер. Козаки багато в чому жили за рахунок походів, але займалися також мисливством, рибальством, навіть хліборобством, добували сіль та селітру, виступали посередниками в торгівлі з Кримом та Туреччиною, багато уваги приділяли розведенню коней.

Увесь склад Війська Запорозького ділився на старшину, молодиків та сіромах — рядових козаків та запорізьке поспільство, яке жило поза Січчю, на зимівниках. Ті козаки, що жили в селах, містечках, на хуторах, називалися ще городовими. Бідно та козацька звалася голотою, а багаті козаки — дуками. Перша писемна згадка про Запорозьку Січ зустрічається у «Всесвітній хроніці» (1551 р.) польського історика Мартина Бєльського.

Запорозька Січ мала чітку військову організацію. На чолі всього війська стояв виборний гетьман, який офіційно називався старшим. Безпосередньо Січчю керував кошовий отаман, який обирався на один рік, але міг бути переобраним. Кошовому отаманові належала військова, адміністративна, судова і духовна влада. У військовий час він був головнокомандуючим, вважався і зверхником запорізького духівництва, а тому приймав і направляв духовних осіб у січову та паланкову церкви. Кошовий отаман також затверджував вибраних на раді старшин, надавав законної сили розподілу угідь, ділив воєнну здобич, військові доходи, грошове утримання, приймав нових осіб у Січ, вступав у дипломатичні відносини із сусідніми державами. Його влада обмежувалася звітом, часом і радою. Якщо козаки були незадоволені діяльністю кошового отамана, то його могли навіть стратити.

Другою особою після кошового був суддя, який у своїй діяльності керувався неписаним законом, якого зовсім не було в козаків, а переказами і традиціями. Покарання в козаків присуджу вались в основному за кримінальні та майнові злочини. Суворі закони на Січі пояснювались такими причинами: 1) необхідно було припинити вияви аморальності, оскільки сюди приходили і люди сумнівної моралі; 2) козаки вели постійні війни і для підтримки порядку у війську необхідні були суворі закони. Серед кримінальних злочинів найтяжчим вважалося вбивство козаком свого товариша, непідкорення начальству, дезертирство, приведення на Січ жінок, пияцтво під час військового походу. Покарання залежали від тяжкості злочину. Практикувалися прив'язування винних ланцюгами до гармати на майдані (за неповагу до начальства), биття канчуками. Існувала і смертна кара, яка мала здебільшого кваліфікований характер: закопування живим у землю (за вбивство свого товариша), забивання киями біля ганебного стовпа.

Всіма письмовими справами керував військовий писар, роль якого часто була значно більшою, ніж просте виконання канцелярських обов'язків. Він складав накази, писав дипломатичні лис ти, рахував прибутки і витрати, був основним радником гетьмана чи кошового отамана в справах політики, нерідко вирішуючи все на свій розсуд. Зазвичай писарі приходили з Києво-Могилянського колегіуму (потім академії). Звідси поширене використання в листах запорізьких козаків текстів зі святого письма, а також висловів типу «с далека усмотреть перспективою своего ума». Ознакою влади гетьмана була булава, кошового отамана — бунчук, судді — печатка, писаря — каламар (срібна чорнильниця), полковника — пернач. Це називалось клейнодами. Помічниками гетьмана у військових справах були осаули, які стежили за по рядком між козаками в мирний час на Січі, а у військовий — у таборі; слідкували за виконанням судових вироків; проводили розслідування злочинів. Знаком влади осавула була дерев'яна палиця, скована з обох кінців срібними кільцями. Артилерією та обозом відав обозний. Після запорозької військової старшини йшли курінні отамани, які командували окремими підрозділами. Значну роль у житті козацтва відігравали так звані діди, тобто колишні військові запорозькі старшини, які залишили свої посади за віком, хворобою чи були переобрані. Завдяки своєму досвіду вони суттєво впливали на вирішення різних питань, були носіями звичаїв козаків, суворо слідкували за їх виконанням.

 

За військовою старшиною йшли військові служителі — довбиш, гармаш, товмач, кантаржий, шафар. Довбиш за допомогою литавр скликав козаків на раду, гармаш відав артилерією, товмач був перекладачем — повинен був знати іноземні мови, кантаржий зберігав військові міри і терези, збирав податки на користь Війська з усіх завезених на Січ товарів. Таку роботу виконували шафарі, але не в Січі, а на головних переправах через річки.

До військових служителів належали також булавничий, бунчужний і хорунжий. Крім січової старшини, обирали ще старшину для походів. Полки по 500 чол. очолювали полковники, сотні — сотники. Козацький прапор був малинового кольору.

Вищою владою на Січі вважалася загальна військова рада (коло), що відбувалася в певні дні обов'язково (наприклад, 1 січня кожного року для переобрання старшини), а також за бажанням козацького товариства.

Постійні заняття військовою справою шліфували військову майстерність козаків. Основу війська складала піхота, посилена артилерією. Кіннота була менш чисельною. На озброєнні були мушкети, пістолі, шаблі, келепа (бойові молотки), лук і стріли.

Запорожці використовували для військових операцій метод «рейдів», часто комбінованих з партизанськими діями малих загонів, мали добру розвідку. У битвах козаки віддавали пере вагу атакам з флангів і з тилу. З цією метою вони розділяли все своє військо на чотири частини: одну залишали в таборі, другу посилали в тил, а третю й четверту — на обидва фланги. Запорожцям були відомі досить складні бойові прийоми: лава або розгорнутий стрій; батовий або тришеренговий при обороні; триангула, тобто трикутник; атака колонами. Для оборони козаки використовували укріплений табір з возів з гарматами по кутах і валами. Для операцій на річках і морі Січ мала свій флот з чайок або байдаків (20 м у довжину, 4 м у ширину, 4-6 гармат, швидкість 15 км/г). У поході брали участь 50-300 таких чайок. Запорізька Січ була форпостом українських земель у боротьбі з татарськими нападами. З 1450 р. до 1556 р. орда 86 разів на падала на Україну. У відповідь козаки самі завдавали дошкуль них ударів. У 1510 р. кримський хан наказав навіть «замкнути» Дніпро залізним ланцюгом, але це не допомогло. Походи запорожців проти татар і турок очолювали козацькі ватажки Байда Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка. Іван Підкова був родичем молдавського господаря (князя). Його назвали так тому, що він міг гнути підкови. У 1577 р. він захопив молдавський престол, але не зміг втримати його, повернувся в Україну, де на вимогу турецького султана був схоплений польською владою і страчений. Його подвиги оспівано в народних думах, один зі своїх віршів йому присвятив Т. Шевченко.

Ще одним героєм народних дум був запорізький гетьман Самійло Кішка. Він був керівником багаточисленних походів запорожців на Крим та Туреччину у 1567-1570 pp. Потрапив у полон і відбув 20 років каторги на турецьких галерах. Організував повстання, зміг звільнитися і знов стати гетьманом, здійснив кілька походів у Молдову і Литву, де й загинув у 1602 р.

Запорожці любили послухати своїх кобзарів, нерідко самі складали пісні і думи, бралися за кобзи, які були в них улюбленим музичним інструментом. Кобзар завжди був бажаним гостем у них, тому що він «про долю співав». Крім того, кобзар у запорожців був зберігачем козацьких переказів, автором «лицарських подвигів». Кобза, за міркуваннями козаків, видумана самим Богом і його святими, тому й вона в такій честі. Для одинокого запорожця, який мандрував степом і нерідко тижнями не мав можливості ні до кого сказати слова, кобза була єдиною відрадою:

«Струни мої золотії, грайте ж мені стиха.

Нехай козак-нетяжище та забуде лихо».

Поряд з гостинністю запорізькі козаки найвище цінували особливу чесність. «Хоча у Січі, — пише католицький патер Кітович, — жили люди усілякого роду — утікачі та відступники від усіх вір — але там панувала така чесність і така безпека, що ті, хто приїжджав з товарами або за товарами, не боялися і волоска втратити зі своєї голови. Можна було на вулиці зали шити своє майно, не турбуючись, що його вкрадуть. Усілякий злочин проти чиєїсь чесності, гостя чи січовика, негайно карається смертю».

У козацькій пісні з цього приводу співалося:

«У нас над усе честь і слава, військова справа, —

Щоб і себе на сміх не дати, і ворогів під ноги топтати».

Характерними ознаками козацтва були відсутність кріпосництва, формальна рівність між козаками. Фактично Запорізька Січ була козацькою республікою і стала початковим етапом у формуванні української державності. Своєрідна за структурою військово-адміністративна влада мала можливість виконувати різноманітні внутрішні і зовнішні функції, властиві державному утворенню.

У кінці XVI ст. козацтво виділяється в окремий суспільний стан в Україні, стає значною військово-політичною силою, центром національно-визвольного руху, ядром української державності.

Козак – вільна озброєна людина

Завдання ( 6 клас)

Вибрати числа, які діляться на 3, та розташувати в порядку зростання:

31	39	91	102	305	411	533	687	725	822	913
Б	К	С	О	П	З	Н	А	Т	К	И

 

 

 1240 – перше згадування про козаків

Завдання (6 клас) : знайти число за його розкладом

 

	45	64		-0,072		25	144	- 25
П	К	З	Р	І	Ь	А	О	Ч	С

Запорозька Січ - укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького.

Завдання (7 клас): Обчисліть значення виразу:

1) 26 = 64 2) (-5)2 = 25 3) = 4) 122 = 144 5) = 6) ·(-3)4·(-46)= 144

7) (0,8)2 ·10² = 64 8) = 9) (-2)4 + 33 = 45 10) (-5)2 · (-1)8 = 25 11) = 12) (-0,4)3 + (-0,2)3 = -0,072 13) 200: (-2)3 = - 25

 

Історичні періоди українського козацтва

Завдання ( 7клас) Обчислити:

1.     1489 ─ 1591 pp.

(382 + 32·5) =1489

▬

(402 – 32) = 1591

2. 1591 ─ 1647 pp.

(492 - 34·10) = 1591

▬

(532 - 342 – 6) = 1647

3.     1647 ─ 1664 pp.

(37 - 22·33·5) = 1647

▬

(26·52 + 26) = 1664

4.     1664 ─ 1709 pp.

(27·13) = 1664

▬

(422 - 5·11) = 1709

5.  1709 ─ 1734 pp.

(54 + 210 + 26 – 22) = 1709

▬

(32·102 +23·102 +52 +32) = 1734

6. 1734 ─ 1775 рр.

(103 +35 +53 +73 +23) =1734

▬

(52·34 -53·2) = 1775

 

Джура - кандидат у козаки

Завдання (7клас) Спростити:

1.               0,6·(-3х)² = 5,4х²;
2.               1,4·(-5х)² = 35х²;
3.               -0,4·(-5х)² = - 2х²;
4.               (-3х)²·0,5 = 4,5х²;
5.               -1,6·(-2х)² = -6,4х².

 

А	Р	Д	У	Ж
-6,4х2	4,5х2	5,4х2	- 2х2	35х2

 

 

Хоробрість, розум, винахідливість - особисті якості козаків

Завдання ( 7клас) Розв’язати рівняння:

4(х-1) = 2(х+1,5);	х = 3,5	Х
7(х+2) = 4(х+2,75);	х = -1	О
4(а-2)+11 = 3а;	а = -3	Р
5(m+1)-4 = 4m;	m = -1	О
7(y+1)-9 = 6y+1;	y = 3	Б
(13x+6):3 = -11;	x = -3	Р
5(m+3)-10 = 4m;	m = -5	І
3(a+2)-4 = 2a;	a = -2	С
3(y-2)+11 = -7y+10m;	y = 0,5	Т
(11x+16):2 = -14/	x = -4	Ь

 

Т	О	Б	Х	Ь	І	Р	С
0,5	-1	3	3,5	-4	-5	-3	-2

 

Завдання ( 7клас) Розв’язати рівняння:

(1,5 – х)•7 = 10,5	х = 0	Р
3(4х + 2) = -18	х = -2	О
2(5х + 1) = -8	х = -1	З
50,6:(7х - ) = 11	х = 0,8	У
66:(3а + 1) = 12	а = 0,9	М

 

О	З	М	У	Р
-2	-1	0,9	0,8	0

 

Завдання ( 7клас) Розв’язати рівняння:

-7х = 21	х = - 3	В
-8х = -24	х = 3	И
2х + 11 = -7	х = -8	Н
4х + 15 = -5	х = -5	А
4(х + 3,2) – 5,8 = -1	х = -2	Х
13(х +2) – 5х = 6	x = 10	І
6 – (8х + 11) = -1	х = - 0,5	Д
5х – 9 = 3х	х = 4,5	Л
-7 – х = -10	х = 3	И
-5 + х = -8	x = -3	В
3(х + 4) + 2(х – 3) = 56	х = 10	І
3х -10 = -2х	х =2	С
5(х – 3) +1 = 3х - 16	х = -1	Т
7(х – 2) + 20 = 4х - 12	х = -6	Ь

 

И	Х	В	Д	Н	Т	А	С	І	Л	Ь
3	-2	-3	-0,5	-8	-1	-5	2	10	4,5	-6

Голота – бідний козак

Завдання ( 8 клас) Обчислити:

··	40	Г
·	18	О
( + - )·	8	Л
	18	О
(4)2 – (3)2	5	Т
	2	А

 

О	Л	Т	А	Г
18	8	5	2	40

 

 

Дука – багатий козак

Завдання ( 8 клас) Розв’язати рівняння:

= 3	х = 9	Д
= 4	х = 64	У
0,2 = 8	х = 1600	К
= 2	х = 324	А

 

У	К	А	Д
64	1600	324	9

 

Гетьман – стояв на чолі всього війська

Завдання ( 7клас) Розташувати абсциси точок в порядку зростання.

Т(-3,2; -4), А(2,9; 2), Г(-7,3;6), М(0,3; -3), Ь( -0,8; 4), Н(5,5; 11), Е(-3,3; -2)

Г	Е	Т	Ь	М	А	Н
-7,3	-3,3	-3,2	-0,8	0,3	2,9	5,5

 

 

Самійло Кішка – легендарний герой походів козаків

Завдання (7- 8 клас) Розв’язати кросворд:

				1
		2
				3
	4
5
			6
			7
								8
									9
				10
									11

1.     Результат додавання. ( Сума)
2.     Друга степінь числа. (КвАдр ат)
3.     Відстань від початку координат до точки. (Модуль)
4.     Число, яке після підстановки його в рівняння замість невідомого обертає рівняння в тотожність. ( КорІнь)
5.     Прилад для побудови прямої, відрізка, променя. (ЛініЙка)
6.     Знак дії додавання. ( Плюс)
7.     Результат множення. ( ДОбутоК)
8.     Відрізок, що з'єднує дві різні вершини, що не належать одній стороні. (Діагональ)
9.     Записати результат дії : 3² – 2³ + 5. ( Шість)
10.  Множина усіх точок координатної площини, абсциси яких дорівнюють значенню аргументу, а ординати — відповідним значенням функції. (ГрафіК)
11.  Незалежна змінна функції. (Аргумент)

С

У

М

А

К

В

А

Д

Р

А

Т

М

О

Д

У

Л

Ь

К

О

Р

І

Н

Ь

Л

І

Н

І

Й

К

А

П

Л

Ю

С

Д

О

Б

У

Т

О

К

Д

І

А

Г

О

Н

А

Л

Ь

Ш

І

С

Т

Ь

Г

Р

А

Ф

І

К

А

Р

Г

У

М

Е

Н

Т