«Ми не отримали землю у спадок від предків, ми позичили її у наших дітей»

ЗЗСО «Судченський ліцей»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Ми не отримали землю у спадок 

від предків, ми позичили її у наших дітей»

 

 

 

 

 

 

 

 

                           Підготувала: Герасимчук Олена Степанівна

          учитель географії

 

 

 

Мета: формувати в здобувачів освіти уявлення про екологічні проблеми Землі; сприяти розумінню здобувачами освіти негативних наслідків діяльності людини;виховувати любов до природи і бережливе ставлення до навколишнього середовища.

Обладнання: картини природи, вислови на сцені: «Земле, тебе не купили ми в спадок, тебе ми позичили в наших дітей».

Епіграф:

Як море неможливе без води,

      Птах без повітря, трави без росички,

  Так неможливі без природи ми –

                      Творіння її і частинки.

Учитель: Серед усіх глобальних проблем людства особливої уваги сьогодні потребує охорона природи. Адже вона невід'ємна від таких понять як мораль, духовність, які сьогодні набувають особливого значення і звучання.

Споконвіку на нашій Землі вважалось моральним те, що слугувало гармонійному розвитку людини,зокрема це стосунки з природою.

Сьогодні вони порушені. Людина стала злісно безвідповідальною щодо навколишнього світу. Та попри це все ми ще можемо побачити у наших вчинках світле, у всьому живому що нас оточує, в ім'я оновлення природи.

1 сторінка «Я – Земля»

На сцені з'являється дівчинка-Земля:

«Добрий день, земляни, діти мої. Я – Земля, а ви дійсно мої діти. Ми разом з вами невпинно летимо в одному кораблі по Всесвіту. Я – щедра і багата, але я без вас – ніщо. Ви, моя радість і потіха. Ви, прикрашаєте мене своїми роботящими руками, своїм розумом, своєю працею.

Я дуже тужу за вами, коли ви затіваєте чвари і війни, сієте на Землі ненависть і зажерство, гоніння за багатством і прибутками. Я завжди закликаю вас «Гей, люди на всьому білому світі,чого, вам треба? Землі? Ось я Земля. Киньте в борозну одне зерно і я вам дам сто зерен, увіткніть прутик – і я вирощу дерево, посадіть сад – і я засиплю вас плодами, розводьте худобу – і я буду травою, будуйте будинки – і я буду стіною. Я безконечна, я безмежна, бо я – Земля.

Звучить пісня «Гімн Землі» сл. В.Вихруша, Муз. А. Пашкевича

1-й Учень: До чарівної краси природи ми звикаємо з першим своїм подихом. Адже людина також є частинкою природи. Ми любимо бувати в лісі, полі, радіємо спілкуванню з природою милуємося її красою.

2-й Учень: Відбираючи впродовж сотень мільйонів років усе життєдайне, досконале і доцільне, природа стала колискою людства. І саме природі ми зобов'язані своїм існуванням, своєю досконалістю, своєю могутністю. Але, мабуть, не всі ми задумуємось над тим, що природа це наша домівка.

3-й Учень:

Природа нам як рідний дім

                       Вона усім – як мати,

   Щоб лад завжди був в домі тім,

                 Про це нам треба дбати.

                 І віддячить за добро тобі

                 Земля теплом родинним.

                 Люби і бережи її,

                 Будь гідним її сином.

Учитель: Розповідь  легенди  «Райська троянда».

За біблійними переказами Землю створив Бог за 6 днів, а на сьомий день Він відпочивав. Існує легенда, яка розповідає про те, що сьомого дня Бог вийшов у райський сад, в якому все зеленіло і буяло в цвіту. Гуляючи по саду, Його око впало на розлогий кущ троянд, які пишним цвітом вирізнялись серед інших квітів. Коли Бог зупинився, троянда схвильовано запитала Його «Учителю! А яку ж користь приноситимемо ми на Землі? Адже, дерева даватимуть плоди, зернові – хліб, овочі – продукти харчування. А для чого ж Ти нас створив?» І Бог сказав: «А ви, полонитимете світ красою».

Отже, людина, як маленька частинка природи, не вправі лишати життя навіть найменшу квітку і травинку, жука і метелика.

1-й Учень: чи ж справді так все ладиться між людиною і природою, як цього хоче наша матінка Земля? Чи й справді таким райським є життя на нашій планеті?

2-й Учень: В 50 українських містах забруднення повітря перевищує норми в 15-20 разів. Щорічно викиди шкідливих речовин і пилу в атмосферу досягають 18 млн. тонн.

1-й Учень: в м. Луцьку щороку підприємства викидають в атмосферу більше 9 тисяч тонн шкідливих речовин.

2-й Учень: рослинний покрив планети вже не в змозі перебороти вуглекислий газ, який виділяється при згоранні палива. До того ж ліси зникають з шаленою швидкістю – зелене вбрання Землі щорічно скорочується на 1 %.

1-й Учень: Майже 11 млн. гектарів вологих тропічних лісів щорічно зникають.

2-й Учень: Лісова рослинність Волині за останні 10 років скоротилась майже в два рази.

1-й Учень: Більше 6 млн. гектарів врожайних земель, пасовиськ, гірських луків щорічно перетворюються в пустелю.

2-й Учень: Понад 17 тисяч гектарів лісів опромінено радіонуклідами.

1-й Учень: Середня тривалість життя в Україні знизилась до 63 років. З цим показником Україна займає 32 місце в світі. У нас низька народжуваність. Діти, які народжуються після аварії на ЧАЕС мають багато різних патологій.

2-й Учень: до найбільш небезпечних хімічних забруднювачів вод Світового океану належить нафта та нафтопродукти. Щорічно їх надходить в океан близько100 млн. тонн. Води в річках, озерах, океанах, морях забруднені відходами хімічних заводів.

1-й Учень: У процесі виробництва щороку в ріки, озера, моря в середньому потрапляє до 7 тис. кубометрів забрудненої води,  це десятки тонн шкідливих речовин.

Звучить пісня Ю. Рибчинського «Три поради»

2 сторінка «Слово спеціалісту»

На сцену виходить Земля:

• Чи вистачить місця на Землі всім людям?
• Це не дів мене, від вас, від людей, від вашого розуму і вашої волі залежить. Коли я залишаюсь неорана, коли ниви залишаються невижаті, а хліб необмолочений, я завжди кличу вас: Де ви, мої сівачі? Де ви, мої орачі? Де ви, діти мої, хлібороби? Прийдіть, допоможіть мені. Я задихаюсь! Я помираю.

Ведучий: життя на нашій планеті виникло у воді. Адже, вода – це жива «кров» планети. Історія Землі – це перш за все – історія води. Сама багатогранна – примхлива і мудра, немилосердна і сильна – вона безкінечно змінювала і змінює вигляд нашої  Планети.

Ведуча: з давніх-давен мріяла про безсмертя. Мандрівники із заморських країн, алхіміки в лабораторіях наполегливо шукали еліксир молодості. Вони і не підозрювали, що таємний еліксир – це звичайна вода. Тисячі років може пролежати сухій землі зерно, але доторкнись його краплина води і воно оживе. Вода може перетворити засушливі степи в родючі землі, сипучі піски в квітучі оазиси. Але води на землі катастрофічно не вистачає. Чому? Яку відповідь дадуть нам на це наші гідрологи?

Гідролог 1: Вода поширена на всій Землі нерівномірно – де пусто, а де й густо. Адже люди використовують для своїх потреб тільки прісну воду. А прісна вода складає лише 2% від кількості усієї води на Землі. От чому зараз майже четвертина населення нашої планети не забезпечена питною водою. Все частіше можна почути про нависаючий над людством питний голод. Людина за добу споживає приблизно 2.5 літра води.

Гідролог 2: В наш час різко піднялась забрудненість водних просторів, особливо нафтою. За даними Морського агентства, в моря і океани щорічно скидається 6 млн. тонн нафти. Одна тонна нафти може покрити 12 км² водної поверхні, а в океан за рік потрапляє 1 % всієї транспортуючої нафти.

Але якщо не буде життя в океані, то не буде його і на Землі. 40% кисню на земній поверхні виробляє планктон океану, 60 % - зелень суходолу. До того ж річки, озера, моря і океан дають людині 70 млн. тонн риби в рік.

1-й Учень : Люди милі, де ж та річка, що судна ходили?

           Де ж та рибка  подівалась? Чи переловили?

2-й Учень : Із забрудненої річки рибака позвав в'юнець:

           Ти злови мене скоріше, бо вже тут мені кінець.

Ведучий: Екологічні біди не знають меж. Всі ми, незалежно від наших переконань – громадяни забрудненої Землі. І волею-неволею опинились в стані війни з природою, тому слово надаємо біологам.

Біолог: Такий вислів, як «людина – цар природи» - знайомий всім. Але наскільки він правильний? Що маємо в дійсності, і чи царем є людина в природі, чи вона її дивина, неслухняна, яка об'єднує  в собі добро і зло,  створює і руйнує, дитя, яке вона оберігає і через усі катаклізми попереджає.

За підрахунками вчених за три з половиною століття з планети безповоротно щезли 46 видів ссавців і 94 види птахів.

Бездумне ставлення до навколишнього середовища призведе до того, що до початку наступного століття ми втратили приблизно 20% усіх видів нині існуючих організмів. Нині щороку зникає 1 вид тварин. Протягом останніх століть в Україні повністю зникли: тарпан (дикий кінь), тур, український степовий сайгак. На грані зникнення: світлий тхір, норка, горностай, вовк. Зникнення загрожує більш як 150 видам рослин України. Зникнення тільки одного виду рослин може спричинити зникнення від 10 до 30 видів комах.

Учень: Історія про зрубану берізку.

Тихо звучить мелодія вальсу «Берізка».

Учениця: У березневий день її зрубали,

          Вона, немов лебідонька стояла.

          Стан обвивали шовковії коси,

          Була нам мила в спеку і морози.

          У березневий день її зрубали.

          Від болю затремтіла, застогнала,

          Мов скошена упала при дорозі,

          Весняним соком пролилися сльози.

          Яке ж жорстоке серце треба мати,

          Щоб ту красу навіки зруйнувати?

          Стікали долу ще живі сльозинки.

          А небо чисте – жодної хмаринки!

          Весна ішла – життя всім дарувала.

Ведуча: А зараз слово хіміку.

Хімік: В Україні високий рівень забруднення повітря. Щорічно в повітряний простір України надходить 20 млн. тонн промислових викидів, а в ріки і водойми потрапляє 1 млрд. кубометрів  небезпечних відходів. Так 114 тисяч великих і малих підприємств насичують атмосферу 10 млн. тонн різних хімікатів. В перерахунку такої приголомшливої кількості ядів на 1 душу населення виходить 300 кг. в рік. вже сьогодні народжується менше ніж помирає.

Щорічно в Україні збирається близько 40 млн.³ сміття.

Навіть на далекій Антарктиді хімічний аналіз снігового покриву показав наявність пестицидів. Все це говорить про те, що наша величезна прекрасна планета не така вже й велика, але легко ранима. Це наш спільний дім, збереження якого – обов'язок всього людства.

Ведуча: Для того, щоб людство пристосувалось до будь-якої хімічної речовини потрібно 100 років. А зараз повітря, грунти і вода насичені великою кількістю нових хімічних речовин, які потрапили в атмосферу після Чорнобильської катастрофи. Чорнобиль – це наш біль, наша кара. Це друга страшна катастрофа після світового потопу, який описаний у Святому письмі. Тому слово надаємо лікарю.

Лікар: Людина живе у світі мільярдів мікробів. За останні 10 років помітно зросла кількість алергічних хвороб. Причина – хімічні речовини, з якими людина стикається в побуті і на виробництві. Це миючі засоби, парфумерні препарати, фарби, ліки. Небезпечні речовини потрапляють у тіло людини через дихальні шляхи, шкіру, кров. Тому, причиною багатьох хвороб на 80 % є навколишнє середовище. А після аварії на Чорнобильській АЕС воно ще погіршилось.

Учитель: Незважаючи на ці тривожні повідомлення з усіх, сфер людського існування, ми не зможемо прожити і без благ цивілізації. Ми не уявляємо себе без хімії, медичних препаратів, без нафти, газу і телевізора, без електроенергії і автомобіля. Без них сучасна людина просто не виживе. Тому, ми повинні шукати шляхи мирного співіснування людини і природи.

3 сторінка «Не рубай калину»

Звучить пісня «Три поради»

1-й Учень : У планети є легені – це дерева всі зелені

           Вони кисень нам дарують, і нагріють й нагодують.

           180 літрів кисню щодоби дарує одне дерево,

           Що хочеш те й роби.

2-й Учень : А в калейдоскопі земних свят людина споживає аж 360!

1-й Учень : А якщо на роботі тяжко працює, то аж 900літрів.

2-й Учень : За кермом промчавсь кілометрів 100.

           Якби знав то і злякався скільки кисню він спалив!

1-й Учень : Літакам – бензин давайте,

           Палять кисень хай їм біс!

           Як літаєте – літайте,

           Та саджайте люди ліс!

2-й Учень : На планеті його гине із вини тупих бездар

           Десь приблизно щохвилини люди добрії гектар!

Ведуча: Так. Ліси наші також в небезпеці. Тільки в нашій місцевості щороку зникає кілька видів рослин. А краще загляньмо в ліс.

Сценка: «Заєць та їжак»

Їжак: Здоров, сусіде!

Заєць: Здоров! Та який я тепер тобі сусід! Сам не знаю на якому світі живу. А ти що? Може знову хочеш які змагання влаштувати зі своїм виводком, щоб Зайця перехитрити? Та тепер мені не до тебе! Тобі добре! Ти нікому не потрібен. Яблук насмикав, заліз у нору, та й лежиш цілу зиму. А на мене сезон полювання почався. Кожен день тільки і чуєш: пах та пах.

Тремтиш від ляку. Нашого брата все менше і менше. Перебігав всі кущі – ніде більше сховатись!

Їжак: Та я ж в газеті читав, що полювання тільки в неділю!

Заєць: Яка неділя! А цілий тиждень не хочеш? Я б той один день і у твоїй норі пересидів би. Неділя – це для чесних мисливців.

Їжак: Знаєш, зайчику, тепер не одному тобі важко. Он вчора лисиця жалілась. Каже, що цілу зиму на дорогу вибігає, мертвою прикидається. Рибалки їдуть, на віз покладуть, а рибки там то нема! Перевелась рибка!

Заєць: Може воно й так. Раніше було, лось на галявині нам лекції читав про культуру поведінки в лісі. А тепер – лося нема. А вовк такою нудною справою займатись не хоче. Він один на весь ліс залишився. У нього, клопотів більше, у нас з тобою.

Їжак: Та що це ми завелись! Давай я тебе морквиною пригощу.

Заєць: А я тебе – яблуком!

Разом: Разом ми виживемо.

Ведуча: Недоторкана краса лісів завжди чарувала душу всіх поетів і композиторів, які оспівали в своїх творах майже кожне дерево, квітку і кущик, присвятили їм, їхній чарівності, свої найкращі твори. А коли на лісову галявину вибігають всі квіти лісу і заводять  свій хоровод, то на Землі замовкають гармати, припиняються війни і стихає плач матерів.

(Музична композиція на мелодію пісні «Ой вире-голубе»)

4 сторінка «Якби я був начальником»

Сценка:

Забігає захекана баба, її зустрічає дід!

Баба:

- Здоровенькі будьте, люди, оце з Києва я їду.

- Ох культура, скрізь удобства, що то, город, люди. Не село, що і балакать, в нас того не буде.

Дід: Що верзеш ти? Не село! В чому ж є різниця!

    Бари свої ми маємо, є у нас крамниці.

    А в котеджах по селу суцільна цивілізація.

    Вода в хаті і в дворі, є каналізація!

Баба: І тече усе оте по ярочку в річку.

     Терпить погань всю в собі річкова водичка.

     Що ти, діду! Там машини сміття забирають

     А у нас перед – хатами дехто викидає

     Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

     Ні, старий, мабуть порядку тут таки не буде.

Учитель: А що, потрібно зробити для того, щоб наше село, район, та й планета стали кращими. (Думки учнів і присутніх на тему).

Учень : Боюсь за все, що нині ще живе

       І що жило і мусить жити завтра!

       Остання хвиля хлюпне в береги,

       Остання рибка скинеться крилато,

       І пізно буде сплачувать борги,

       І нікому прийняти буде плату.

Учні: Говорять, що гряде кінець життя,

     Що вже з'явилися дірки озонні,

     Ми теж не вірили у наше майбуття,

     Бо вже давно живемо в чорній зоні.

     Що ж це сталось з нами, люди?

     Це ж як так, що нічого не буде.

     Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

     Ні комах, ані звірів, ні птиць.

     Ані квітів, ні трав, ні повітря,

     Ні людей! Хоч тепер вже повірте…

     Зупинімось – останній є шанс,

     Оглянімось – благаємо вас.

     Все задумано мудро в природі –

     Жити всьому у мирі і злагоді.

     Річка хай куди хоче тече,

     Пташеняті підставим плече.

     Як зрубаємо дерево – вмить

     Поспішаймо хоч два посадить.

     Як асфальт – то не через калину,

     Джерельце хай не знає зупинку.

     Полюбімо природу палко,

     Не топчіть ногами фіалку…

     Зупинімось – останній є шанс,

     Ця планета не тільки для нас.

Разом: Люди, будьте ж людьми!

Учитель: Не все так погано у нашому домі. Серед наших здобувачів освіти, односельчан є багато справжніх природолюбів: садоводів, квітникарів, людей, які себе не мислять без бджільництва і цим самим прикрашають наше село, край, Землю. Надаємо їм слово: (квітникар, садовод, пасічник).

Ведучий: Нам на Землі все треба берегти:

         І птаха, й звіра, і оту травинку.

         Не чванься ти , що цар природи ти,

         Бо, врешті, ти лише її часинка.

Ведуча: Так. Частка – невелика і залежна,

        Цю істину сприймай беззастережно

        Якщо береш, то треба й віддавати,

        Якщо й надалі хочеш царювати.

Учитель:Тому, перш ніж зірвати квітку, зламати дерево, вбити птаха, кинути сміття – подумайте – чи можете ви після цього називатись людною – найрозумнішим і найкращим творінням на Землі. Дружіть з природою, з чистою водою, цілющим повітрям, духм'яними травами. Приходьте до лісу, поля, річки. Ставайте в їх нерозривне коло, підтримайте його і воно підтримає вас.