Мета: розвивати пізнавальний інтерес дітей до живої природи, зокрема, до котів; закріплювати поняття про те, що тварини вимагають до себе дбайливого та доброго ставлення, про них слід піклуватися; сприяти налагодженню доброзичливості, сердечності, взаєморозуміння та взаємоповаги; виховувати любов і чуйність до тварин, відповідальність за їх життя.
Обладнання: виставка малюнків із зображенням тварин; виставка книг про котів; фотографії дітей з хатніми улюбленцями; виставка дитячих малюнків, портрет В. О. Сухомлинського.
Хід заняття
Учитель: Добрий день, дорогі учні. Давайте з вами посміхнемося і побажаємо один одному доброго дня. Сьогодні у нас буде незвичайний урок.
Але перш ніж розпочати наш сьогоднішній урок, я хочу дізнатися, який у вас настрій. Для цього на листочках, що лежать перед вами, намалюйте смайлик, що відповідає вашому настрою.
Учні малюють смайлики зі своїм настроєм, а потім піднімають
їх над головою, показуючи усім.
Учитель: Покажіть мені всі разом, які смайлики ви намалювали. Я бачу, що у вас гарний настрій, і, сподіваюсь, що він залишиться таким після завершення уроку.
Учитель: Достоєвський Ф. казав, що любов - це таємниця, і від усіх людських очей повинна бути закрита. А як ви вважаєте, чи потрібно показувати, демонструвати свою любов?
Висловлювання дітей
У ч и т е л ь: Скажіть будь ласка, на вашу думку, краще любити самому або щоб тебе любили?
У ч и т е л ь: Любов — це прекрасне, різноманітне, містке й багатогранне почуття, яке серед моральних цінностей посідає особливе місце. Любов виникає у нашому серці й має багато значень. Вона наче сонечко зігріває нас у житті. А ви мали в своєму серці таке почуття? До кого? До чого?
Візьміть паперові сердечка й запишіть на них, кого може зігрівати світло любові.
(Можливі варіанти: батьки, сім’я, друзі, однокласники, домашні улюбленці, улюблені страви тощо)
Учні вивішують на дошку свої сердечки. Потім усі вибирають варіанти, які повторюються, та записують на велике серце, що висить посередині дошки.
У ч и т е л ь: Ми бачимо, що серед відповідей переважає любов до батьків. І це дуже чудово. А тепер послухайте, будь ласка, віршик.
Все на землі, все треба берегти –
І птаха, й звіра, і оту рослину.
Не чванься тим, що цар природи ти,
Бо врешті ти його частина.
Друже мій, люби життя, люби людей, природу,
А кривду кинь у забуття, як камінь в тиху воду.
У ч и т е л ь: Скажіть, про любов до чого йдеться у вірші? (Відповідь учнів: до природи). Так, дійсно, про любов до природи. Отже, завданням нашого уроку будез’ясувати, чи справді любов до природи зможе принести щастя кожному з нас.
Епіграфом до нашого уроку буде чудовий вислів французького письменника А. Сент-Екзюпері з повісті«Маленький принц» – «Ми відповідальні за тих, кого приручили».
У ч и т е л ь: В сучасному світі людина все далі відходить від природи. Спілкування з нею поступово заміщується соціальними мережами, комп’ютерними іграми, віртуальним світом. Дуже часто ми забуваємо, що поряд з нами живуть вірні друзі – тварини. Вони відданими очима дивляться на нас, очікуючи уваги і любові. Наші домашні улюбленці так багато роблять для нас: охороняють, дарують радість спілкування, а іноді навіть рятують життя, чекаючи від нас лише уваги. Вони для нас лише сторінка життя, а ми для них і є все життя.
У всьому світі створено громадські організації борців за права тварин. Вони проводять акції, спрямовані на захист тварин від знущань та жорстокого ставлення.
На дошці вивішено дати, що пов’язані із захистом тварин
25 червня – усвіті відзначають Міжнародний день з собаками на роботі.
23 лютого– Міжнароднийдень стерилізації тварин
1 березня – Міжнародний день кота
16 серпня – Міжнародний день безпритульних тварин
4 жовтня – відзначається Всесвітній день тварин.
Він був запроваджений Міжнародним конгресом прихильників руху за захист природи, що проходив у Флоренції в 1931 році. Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин у різних країнах світу..
Дата 4 жовтня вибрана не випадково. Це день католицького святого Франциска Ассизського, який вважається покровителем тварин. За переказами, святий міг спілкуватися з тваринами.
2.Акцентування на проблемному питанні
До цієї теми в своїх творах неодноразово звертався відомий український письменник та педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Сьогодні ми прочитаємо його оповідання про тварин та їх радощі, прикрощі, пригоди і сподівання.
Миколка, Вітя й цуцик
Дорогою додому Миколка й Вітя підібрали цуцика. Він сидів у канаві і жалібно скавучав.
Кому ж буде цуценя? Довго думали хлопчики й дійшли; нехай три дні живе у Віті, потім три дні у Миколки, потім знов три дні у Віті... Через місяць хлопчики візьмуть цуцика, винесуть у поле й підуть у різні боки. За ким побіжить — той і господар.
Побудував Миколка для цуцика гарну будку. Тричі на день виносила мама цуцикові суп і котлетку.
У Віті не було ні будки, ні супу, ні котлетки. Поклав він біля свого ліжка ряднинку.
На ній цуцик і спав. Іноді вночі йому хотілося в якихось собачих справах надвір, він тихенько торкав лайкою ковдру, Вітя прокидався й випускав малого. Їв цуцик шкуринку, розмочену в гарячій воді.
Через місяць узяли хлопчики цуцика й пішли з ним далеко-далеко у поле. Вийшли на високу могилу, пустили його й розлетілися в різні боки.
Цуцик побіг за Вітею.
— Яке враження справило на вас це оповідання?
— Розкажіть, як кожен із хлопчиків доглядав за песиком.
— Як це робив Микола?
— Як піклувався про собачку Вітя?
— Кого ж обрав цуцик своїм господарем?
— Чому, на вашу думку, він так учинив? (Відповіді учнів.)
— Людині байдужій, із черствим та холодним серцем, здається, що і тварини — бездушні та нерозумні, що вони не можуть відчувати й розуміти того, що відбувається навколо. Але це, звісно, не так. Тварина, як і всі ми, любить лагідне та дбайливе ставлення до себе, і вона з острахом та тривогою відчуває людську жорстокість.
Про це — наступне оповідання.
Чого у вівці сумні очі
Народилося маленьке ягня. Красиве таке, кучеряве. Сподобався його кучерявий смушок людині. Вона й убила ягня, здерла шкуру й вичинила її. Пошила доньці пальто, смушком обшила рукава.
Вийшла надвір маленька дівчинка в новому пальті й тішиться. Гладить долонькою кучерявий смушок.
Побачила дівчинка вівцю. Стоїть вівця біля повітки й дивиться на дівчинку. Підійшла дівчинка ближче. Захотілося їй поголубити тварину. Думає собі: «Вівця має радіти, що в мене таке красиве пальто зі смушком».
Підходить дівчинка до вівці, гладить її вовну, гладить голову. І дивується: чогось вівця не радіє, а дивиться на неї сполохано. Понюхала вівця смушкову нашивку рукава й забекала тривожно, журливо.
— Чого вівця злякалась мого пальтечка? — здивовано питається батька дочка.— Чого в неї такі сумні очі?
— Бачиш, вівця — дурна істота. Вона не розуміє ласки,— відповів батько.
— Що стало причиною того, що вівця злякалася та розтривожилася?
— Як ви вважаєте, про що вівця думала в той час, коли дівчинка гладила її?
— Якою людиною був батько дівчинки?
— Справжня людина завжди має залишатися людиною — і в ставленні до інших людей, і в ставленні до рослин, дерев, квітів і, звісно, до тварин. Беручи додому маленьке кошенятко чи кумедного песика, веселого хом’ячка чи кролика, ми відповідаємо за них, за їх життя. Тварина наслідує в чомусь вдачу свого господаря. У злого та непривітного господаря собака буде злим, жорстоким. У байдужої господині навряд чи виросте ласкавий та лагідний кіт. Натомість він буде сполоханим та диким. Чи варто оселяти вдома тварину, якщо тобі байдужа її доля?
Що ми маємо зробити для того щоб чотириногий мешканець нашої квартири чи подвір’я став справжнім другом для нас? Як ми повинні ставитися до тварин? (Відповіді учнів.)
— Сьогодні на нашому занятті ми дізнаємося багато чого цікавого про...
В хаті я мишей ганяю,
Вуса ще з дитинства маю,
Лапками чешусь щодня.
Я пухнасте...
— На нашій планеті живе близько 400 мільйонів свійських котів, що є нащадками нубійського кота, який колись жив у Північній Африці.
Існують країни, у яких до котів ставляться як до особливих тварин. У Давньому Єгипті кішка користувалася великою любов’ю, повагою, привілегіями. Завдяки загадковості, нічному способу життя, очам, що світяться у темноті, кішка була оголошена святою твариною. Убивство кота було страшним злочином, за це навіть присуджували до страти. У ті часи коти жили у величезних храмах, а доглядати за ними вважали за велику честь. Якщо кіт умирав, то усі члени сім’ї, у якій він жив, голили собі брови на знак жалоби. Коли в домі єгиптянина траплялася пожежа, то спочатку рятували кота, потім — усе інше.
З появою християнства для кішки настали страшні часи. Вона стала втіленням нечистої сили за її нічні прогулянки, безшумне пересування. В Середньовічній Англії та Франції, особливо чорних котів, уважали нечистою силою, їх живцем спалювали або скидали вниз з високого даху.
Сьогодні коти — це загальні улюбленці. У Франції вірять у чарівних котів, які приносять щастя і процвітання у сім’ю. Згадаймо казку французького письменника Ш. Перро «Кіт у чоботях». Сьогодні поміж людей є дуже гарний звичай: першим пускати в нову квартиру кота, а потім уже заходити самим. Чому так роблять? Тому що коти добре відчувають, де у вашій оселі «погані», а де «хороші» зони. Якщо кіт заходить у пусту кімнату і лягає на певному місці, то це означає, що там не можна ставити ліжко чи обідній стіл. Це місце випромінює погану енергію для людини.
Кіт має 30 зубів, 4 з них — гострі ікла. Очі кота у темряві бачать у 6 разів краще за людські, а вуха чують навіть такі звуки, що людям видаються мертвою тишею. Хоча коти й нічні тварини, полювати їм допомагають вуса, за допомогою яких вони сприймають предмети на відстані кількох кроків. Тому обрізати вуса котам у жодному разі не можна, адже від цього кіт може померти.
Існує багато прикмет, пов’язаних із поведінкою котів.
Про котів написано багато веселих та повчальних віршиків. Наші учні-читці підготували сьогодні виразне читання таких творів. Послухаємо їх!
1-й учень
Кіт Мартин мишей не їсть, а за рибою аж плаче.
За одну щупачу кість плем’я дав би він мишаче.
Він учився риб ловить. Входив довго в ту науку.
І в одну прекрасну мить витягнув із річки щуку.
Зняв рибину із гачка і зачув їстиво свіже.
Та від щастя гопачка як не вдарить, як не вріже!
Не жаліє закаблук, ходить в оберт, вихилясом...
Щука вигнулась, як лук, та й у воду мах тим часом.
Кіт очима тільки — луп! Поламав зі злості вудку.
Потім бідний риболюб мало не помер зі смутку.
Він з того тяжкого дня перестав ходить до річки.
Лютий голод не рідня — хоч бери і їж порічки!
От і їсть мишаток він, вуркотить при тім, як злюка.
Пам’ятає кіт Мартин, що втекла від нього щука.
Д. Павличко
2-й учень
Киця любить, як по спинці
Гладжу киценьку свою,
Як дарую їй гостинці,
Кашу, молоко даю.
Киця сердиться на мене,
Як смикну її за хвіст;
Очі зробляться зелені
І не п’є тоді й не їсть.
М. Познанська
Вихователь. Про котів є багато народних казок та пісень. Які казки про них вам відомі? (Відповіді учнів.)
— Про яку свійську тваринку йдеться майже в кожній колисковій? (Котик) Так! Уважають, що саме пухнастий котик зі своїм ласкавим муркотінням і лагідною вдачею може заспокоїти та приспати маленьку дитину.
Звучить аудіозапис колискової пісні «Котику сіренький». Учні слухають та підспівують.
Коти-рекордсмени
— Голос кішки може сором’язливо просити і вимагати. Коротке відкрите нявкання є ознакою привітання. Пригнічене нявкання або крикливе означає жалобу або ображення. Страх спричиняє крики. Ніжне курликання найчастіше означає вдячність і задоволення.
Характер пухнастого дива певною мірою залежить від кольору хутра.
Чорні кішки — нервові, чутливі, цікаві, дуже люблять ласку.
Чорні з білим — легко звикають до господаря, особливо до дітей.
Смугасті — замкнуті, понад усе цінують волю і незалежність.
Руді та руді з білим — люблять спокій та хатній затишок.
Білі — вередливі, нервові, вразливі, дикуваті.
Кіт треться об ногу — просить ласки, виказує свою любов і відданість.
Вуха розташовані вертикально — цікавість.
Притиснуті до голови вуха — підготовка до нападу.
Шипіння — готується до оборони, повідомляє про ворога.
Голосно шкребе кігтями — хоче привернути до себе увагу.
Вигнута спина — роздратування, залякування противника; готовність до оборони.
Піднятий вертикально хвіст — задоволення.
У ч и т е л ь: Давайте на маленьких сердечках-пелюстках напишемо побажання тваринам, уявляючи, що вони це могли прочитати.
Отже, скажіть мені, чи відповіли ми на завдання до нашого уроку? Чи з’ясували ми, що любов до природи зможе принести щастя кожному з нас?
Якщо ви вирішили завести собі маленького пухнастого товариша, то не забувайте того, що ви відповідаєте за нього. Піклуйтеся про нього, оберігайте. Нехай ваші хатні улюбленці приносять вам лише радість. Хай вони зростають у вас добрими, розумними та відданими — справжніми друзями.