Юпітер. Могутній володар неба, уособлення сонячного світла, грози, бурі, у гніві кидав блискавки, уражаючи ними непокірливих його божественній волі, – таким був верховний владар богів Юпітер. Його обитель знаходилась на вершинах гір, відтіля він обіймав поглядом увесь світ, від нього залежала доля окремих людей і народів.
Янус. Янус був ще до Юпітера божеством неба і сонячного світла, він відчиняв небесні ворота і випускав сонце на небосхил, а на ніч зачиняв ці ворота. Потім він поступився місцем владики неба Юпітерові, а сам зайняв не менш почесне - владики всіх початків і починань у часі. Під його заступництвом знаходилися усі входи і виходи, чи то двері приватного будинку, храму богів чи ворота міських стін. Богу Янусу приносилися жертви у вигляді медяних пирогів, вина, плодів.
Марс. Лютий і нестримний бог війни Марс шанувався як батько великого і войовничого римського народу, слава якого почалася від засновника міста Рима – Ромула (Ромул зі своїм братом-близнюком Ремом, за легендами, були синами Марса). Завдяки заступництву могутнього бога війни римляни здобували перемоги над сусідніми племенами, а потім й іншими народами
Міневра. Богинею, покровителькою міст і мирних занять їхніх мешканців, була дочка Юпітера Мінерва. Її особливою прихильністю користувалися ремісники, художники і скульптори, поети і музиканти, лікарі, вчителі і майстрині рукоділля. Свята квинкватрії на честь прекрасної і мудрої богині проводилися в другій половині березня і тривали п’ять днів. Цього дня припинялися воєнні дії, якщо вони проводилися, і відбувалося загальне безкровне жертвопринесення коржами, медом і олією.
Вулкан. З державним культом вогню і вогнища зв’язане також шанування римлянами бога Вулкана. Вулкан шанувався і як бог підземного вогню, що постійно погрожував виверженнями. Вважалося, що його божественна кузня знаходиться в надрах гори Етни в Сицилії, де йому допомагають у роботі гіганти-кіклопи.